Якщо зустрінеться зламана гілка, слід обережно зрізати її з тим, щоб помістити у куточку живої природи. Діти спостерігатимуть, як із бруньок розвиваються листочки (чи квіти) і зроблять висновок: щоб пробудити рослини від зимового сну, потрібні тепло і вода. Вони і взимку живі, їх треба берегти, не ламати.

Діти спостерігають за зимуючими птахами: горобцями, воронами (галками, граками); порівнюють їх за величиною, голосом, зовнішніми ознаками, поведінкою. Для закріплення уявлень проводять гру «Горобці й ворони». Учитель розділяє дітей на дві групи - «горобців» і «ворон»; вони наслідують рухи й голоси тих птахів, яких зображають. «Горобці» стрибають і цвірінькають, «ворони» ходять перевалюючись, хитають голівками і кричать «кар-кар».

Знань про птахів першокласники набувають і на уроках трудового навчання, де виділена тема «Заготівля кормів і підгодівля птахів». Спостерігаючи за птахами біля годівнички, діти повинні навчитися розрізняти окремих птахів (синиць, снігурів, горобців) за зовнішнім виглядом, повадками, голосом. Щоб активізувати цю роботу, їм слід дати пізнавальні завдання: які годівнички частіше відвідують птахи? чому? яким кормам віддають перевагу ті чи інші пернаті?

Набуті знання узагальнюються і систематизуються на уроці «Ознаки зими». Працюючи із сторінками 44-49 підручника «Світ навколо тебе», діти вказують, які зміни побачили лісовички на пейзажному малюнку зими порівняно з осінню, який вигляд мають листяні і хвойні дерева, яких тварин можна зустріти взимку, як люди їм допомагають, чим займаються дорослі і діти в цю пору року; як треба одягатися, щоб не застудитись.

На уроках образотворчого мистецтва діти малюють композиції «Дерева у зимовому вбранні», «Ліс узимку», «Сніг іде», виготовляють аплікації сніжинок; на уроках музики вивчають пісні «Морозець» (муз. Б. Фільц, слова Г. Бойка), «Зимонько-снігуронько» (муз. Я. Степового, слова Л. Глібова), слухають музичні твори про зиму. Під час весняних спостережень першокласники встановлюють ознаки весни в неживій і живій природі, праці людей. Щоб активізувати цю роботу, можна організувати гру «Розвідники». Завдання можуть бути різноманітними: дізнатися, яке дерево першим вкриється листям, зацвіте; хто першим помітить метелика, шпака, ластівку тощо. На одній з прогулянок вчитель пропонує вказати на зміни, які сталися зі снігом: він брудний, дірчастий, розтає, з-під нього біжать струмки. «Чому ж так змінився сніг?» - запитує вчитель і звертає увагу дітей на те, як світить сонечко, яке небо, теплий чи холодний дме вітер. Діти слухають, як дзюрчить струмок, пускають по ньому паперові човники. Вони помічають, що перш за все сніг розтає біля стовбурів дерев, будинків, на пагорбах.

Під час прогулянок є можливість показати дітям набубнявіння бруньок, розпускання листочків, появу перших квітів, метеликів, приліт птахів та ін.

Екскурсію з теми «Весна» бажано провести до мішаного лісу. По дорозі діти спостерігають за змінами у неживій природі. Сонце піднімається вище, ніж взимку, світить яскравіше. Небо стало синім і на ньому з'явилися гарні купчасті хмари. Сніг залишився лише у ровах. Біжать струмки.

Для опису спостережуваних явищ учитель допомагає першокласникам підібрати відповідні епітети, порівняння, метафори. Так, сонечко вони називають ясним, теплим, променистим, усміхненим, ласкавим; струмочок - біжить, дзвенить, співає, з весною розмовляє.

У лісі вчитель пропонує прислухатись до його голосів. «Фью-фью-фью-фью-ля-ля-ля-віч» - лунає пісня зяблика. Вона змінюється піснею співочого дрозда, яка не гірша від солов'їної. Чути спів вівсянки та інших птахів. «Як ми повинні поводитись тут, щоб не турбувати птахів?» (Не шуміти, не бігати, не підходити близько до птахів.) «А тепер уважно розгляньте землю навколо себе». Діти помічають, як крізь побуріле торішнє листя виглядають синювато-блакитні квітки печіночниці, роблять висновок, що ходити треба обережно, щоб не наступити на квіти. Вони порівнюють колір неба з кольором квітів. Учитель розповідає: «Тепер у нас ніби два неба: одне над головою, друге - під ногами. Яка гарна, ніжна і в той же час смілива ця рослина. Тільки-но зійшов сніг, а вона уже цвіте, І прикрашає ліс, приносить людині радість. На жаль, не всі це розуміють. Є люди, які приходять до лісу не милуватися І його красою, а нищити її. Вони наривають цілі оберемки квітів, від чого природа стає біднішою. Такі люди обкрадають усіх».

Знайомляться першокласники і з іншими ранньоквітучими рослинами - первоцвітом, медункою, вчаться впізнавати їх за формою листочків, квітів. Учитель розповідає про значення цих рослин для людини, пропонує зірвати і з'їсти по кілька листочків первоцвіту, в яких міститься багато вітамінів.

Діти спостерігають за комахами (метеликами, бджолами, джмелями), які відвідують ранньоквітучі рослини, за тим, як вони живляться.

Завдання педагога - навчити дитину милуватися незірваною квіткою, невпійманим метеликом. Він запитує: «Який настрій у вас з'являється, коли, після зимових холодів ви вперше побачите метеликів? де вони були взимку? чому метеликів називають «пурхаючими квітами»?»

І, нарешті, пропонуються запитання, при відповіді на які необхідно визначити свою позицію, відстояти свою точку зору у ставленні до природного об'єкта: як ти поступиш, коли побачиш красивого метелика? чому не можна ловити метеликів?

Для узагальнення спостережень учитель ставить запитання: «Хто ж розбудив ліс від зимового сну?» Діти відповідають, що ліс розбудила весна. Вона принесла з собою світло, тепло, яке розтопило сніг. А якщо є світло, тепло, вода - рослини оживають. Це спостерігали діти у куточку живої природи.

На закріплення знань про ранньоквітучі рослини можна провести гру «Аптека». Діти обирають «аптекаря». До нього по черзі підходять «хворі», вони описують, яку лікарську рослину хочуть купити, не називаючи її. «Аптекар» повинен показати цю рослину. Якщо він не справляється із завданням, обирається інший.

На уроці з теми «Ознаки весни» діти, працюючи з підручником (с. 78-81), виділяють характерні ознаки цієї пори року в природі та праці людей.

Для перевірки знань дітей про пори року можна провести дидактичну гру «Що спочатку, що потім?». Учитель роздає дітям конверти із картинками, на яких зображені різні пори року. За його командою діти виймають картинки із конверта і розкладають їх у такій послідовності, в якій зображені на них явища відбуваються у природі.

Відчути красу весняної природи допоможуть дітям уроки музики, на яких вони розучують українські народні пісні: «Вийди, вийди, сонечко», «Ой, минула вже зима», слухають твори І. Дунаєвського «Шпаки прилетіли», Чайковського «Підсніжник» та ін.

На уроках з тем «Рослини», «Тварини», як і на попередніх, систематизуються і поглиблюються знання дітей, набуті внаслідок безпосередніх спостережень, на основі чого у них формуються загальні уявлення про рослини і тварин.

Збагаченню знань про рослини сприяють уроки сільськогосподарської праці, які проводяться у куточку живої природи та на навчально-дослідній ділянці. У куточку живої природи першокласники знайомляться з кімнатними рослинами, вчаться доглядати за ними (очищають листя від бруду, розпушують ґрунт, поливають рослини, пересаджують їх); створюють город на підвіконні (висаджують цибулю на перо, сіють кріп, петрушку); закладають досліди на виявлення потреби рослин у воді, теплі, світлі; спостерігають за ростом і розвитком рослин.

Восени першокласники спостерігають за роботою старших дітей на пришкільній ділянці, допомагають їм. Весною уже самі включаються у посильну працю: готують ґрунт для грядок, висівають насіння овочевих і квіткових рослин, доглядають за ними.

У процесі ознайомлення з природою найближчого оточення діти дізнаються не лише про господарське значення рослин і тварин, але й про естетичну, рекреаційну цінність природного середовища. У них слід формувати уявлення, що людина - невід'ємна складова частина природи і берегти природу - її святий обов'язок.

Діти цього віку повинні усвідомити, що вони зможуть принести користь природі хоча б тим, що не будуть їй шкодити: забруднювати навколишнє середовище побутовими відходами, ламати дерева і кущі, руйнувати пташині гнізда, мурашники та ін.

Робота з екологічного виховання дітей проводиться під час безпосереднього спілкування їх з природою; на уроках «Охорона природи», «Правила поведінки у природі» набуті знання уточнюються і систематизуються. Формуванню свідомого, відповідального ставлення до навколишнього середовища сприяє ігрова діяльність дітей, зокрема ситуаційні ігри. Саме в ході гри дитина включається в такі ситуації, які можуть трапитись у реальному житті. Так, під час прогулянок можна провести гру «Покажи, який ти є». її мета - перевірити, як поводяться діти на природі і яка їх реакція на втручання людини в природне середовище. Маршрут вчитель визначає завчасно. Слід передбачити зустрічі дітей з різними природними об'єктами і прослідкувати за їхньою поведінкою, вчинками, аналіз яких і здійснюється в кінці маршруту. Так, штрафні очки записуються, якщо діти галасують, не йдуть стежкою, а топчуть траву, не помічають і не прибирають побутове сміття (папір, консервні банки) тощо. Ситуації, в які потрапляють діти на маршруті, можуть бути різними. Це залежить від місцевих умов та винахідливості вчителя.

Першокласники включаються і в практичну природоохоронну діяльність: вони збирають корми для зимуючих птахів, підгодовують їх узимку. При цьому слід пам'ятати одне з основних правил підгодівлі птахів: протягом усього сезону в годівничках регулярно повинен бути корм. Про нього слід потурбуватись завчасно. У вересні силами учнів можна заготовити насіння дикорослих рослин: чортополоху, кінського щавлю, кропиви, лободи. Взимку, коли земля вкриється снігом, насіння цих рослин стає недоступним для птахів. Зривати плоди треба разом із верхньою частиною стебла з тим, щоб можна було зробити невеликі снопики і зимою встромлювати їх прямо в сніг поряд із годівничкою.

Насіння кавунів, динь, гарбузів, кабачків - прекрасний корм для синиць. Вони легко роздовбують його тверду шкаралупу, а горобці, конкуренти синиць на годівничках, зробити цього не можуть.

Насіння ясена, бузку - улюблений корм снігурів. Проте збирати його немає потреби, бо крилатки ясена тримаються на дереві всю зиму, а коробочки бузку розкриваються лише у січні - лютому. Птахи самі знайдуть цей корм на деревах і кущах. Так само не слід заготовлювати ягоди з горобини, бузини, барбарису, черемхи, бо при їх збиранні можуть пошкоджуватись рослини, а зберігати ягоди у свіжому вигляді важко. Засушені ж треба перед згодовуванням птахам розмочувати. Птахи самі знайдуть ці ягоди у природному середовищі. А от соняшник, просо, овес, насіння яких із задоволенням поїдає більшість зимуючих птахів, можна виростити на пришкільній ділянці.

Отже, слід виділити деякі особливості ознайомлення шестилітніх дітей з природою.

1. Джерелом знань про природу є перш за все сама природа, що оточує дитину. Формування уявлень про пори року, рослини, тварин найближчого оточення, працю людей не обмежуються уроками, а відбувається і під час цільових прогулянок, екскурсій, які проводяться в позаурочний час, та під час роботи на навчально-дослідній ділянці.

2. Короткочасне перебування учнів у стінах класу під час уроків використовується вчителем для узагальнення і поглиблення знань, набутих внаслідок безпосереднього спілкування з природою.

3. Провідними методами пізнання природи є спостереження, які проводяться переважно під безпосереднім керівництвом учителя, а також ігрова діяльність дітей. Використовуючи інші методи навчання (бесіда, розповідь, робота з підручником, наочними посібниками), учитель постійно опирається на спостереження, життєвий досвід дітей, а включаючи їх в ігрові ситуації, забезпечує активізацію пізнавальної діяльності, доступність засвоєння матеріалу.

Ознайомлення другокласників з природою

У II класі, як і в І, ознайомлення з природою відбувається на міжпредметній основі. Провідна роль тут належить курсу «Ознайомлення з навколишнім світом». При вивченні теми «Природа навколо нас» поглиблюються і розширюються знання про зміни в природі та праці людей у різні пори року, рослини і тварин найближчого оточення, набуті в І класі. У II класі на основі створених уявлень проводиться робота по формуванню елементарних понять; більше уваги приділяється встановленню причинно-наслідкових зв'язків, взаємозв'язків у природі.

Як і в І класі, провідним методом ознайомлення з природою є спостереження, проте другокласники проводять їх здебільшого самостійно, систематично фіксуючи наслідки спостережень у зошитах з друкованою основою. Для ознайомлення з сезонними змінами у природі і праці людей проводяться екскурсії на пришкільну ділянку, у поле, ліс, парк. Зібраний під час екскурсій роздатковий матеріал використовується на предметних уроках. На комбінованих уроках застосовується різноманітна наочність, що відповідає особливостям сприймання і мислення дітей цього віку.

Ігровій діяльності другокласників також відводиться помітна роль. В іграх діти виконують різноманітні пізнавальні завдання, які поєднуються з ігровими діями, що сприяє кращому і швидшому запам'ятовуванню матеріалу. Пізнавальні завдання в іграх на матеріалі природи можуть бути найрізноманітнішими і передбачати закріплення уявлень про предмети і явища природи, розвиток умінь порівнювати предмети, виділяти основні і другорядні ознаки їх, здійснювати класифікацію предметів, встановлювати логічну послідовність подій та ін.

У процесі сільськогосподарської праці другокласники спостерігають за ростом і розвитком рослин, набувають конкретних знань про вирощування однорічних і багаторічних квіткових рослин, овочевих культур; знайомляться з умовами утримування курчат, кролів і догляду за ними. Вони закладають досліди на виявлення впливу якості насіння, його передпосівного обробітку, густоти посіву, догляду за рослинами на урожай їх. Діти набувають умінь вирощувати квіткові й овочеві рослини на пришкільній ділянці; доглядати курчат і кролів; охороняти зелені насадження.

Знання другокласників про природу та її явища поповнюються і при вивченні текстів «Читанки», об'єднаних у теми «Осінь щедра, осінь золотава…», «Зима-білосніжка», «А вже весна, а вже красна», «І вкрились луки цвітом, вітаючись із літом». По-різному слід організовувати роботу дітей над статтями науково-пізнавального характеру та художніми творами, в яких змальовано картини природи. Якщо науково-популярні статті в основному є джерелом знань, то художні твори розвивають у дітей естетичне сприймання природи, мову, образне мислення.

Роботу над статтями, що мають переважно виховне значення, слід спрямувати на виховання у другокласників високих моральних якостей.

Уроки образотворчого мистецтва та музики покликані розвивати у дитини естетичне сприйняття природи, викликати різний емоційний стан від спілкування з нею. На уроках образотворчого мистецтва другокласники знайомляться із полотнами видатних майстрів живопису (І. Левітана «Золота осінь», О. Кульчицької «Осінь в парку», І. Шишкіна «Зима», Т. Яблонської «Весна», О. Саврасова «Граки прилетіли»), вчаться передавати у малюнках, аплікаціях, при роботі з пластиліном красу й виразність форм, забарвлення, рухів об'єктів природи.

Предметний урок на тему «Рослини навесні»

Мета. Продовжити формування в учнів поняття «рослина - частина живої природи», показати залежність рослин від неживої природи, виховувати бережливе ставлення до рослин у природі.

Обладнання: гілки ранньоквітучих дерев, кущів (вільхи, верби, ліщини), трав'янисті рослини (кульбаба, мати-й-мачуха та ін.).

Таблиці: «Весна», «Ранньоквітучі рослини», роздавальні картки, ілюстрації з журналів, листівки.

Хід уроку. 1. Актуалізація чуттєвого досвіду учнів. Бесіда за спостереженнями в природі. Запитання: яка настала пора року? Які зміни ви спостерігали в неживій природі? чому вони відбуваються? які зміни відбулися з рослинами? чому? які ще зміни відбулися у живій природі? чому? Відповіді учнів учитель уточнює під час бесіди і демонструє відповідні ілюстрації.

2. Мотивація навчання. Постановка проблемних запитань. Чому навесні так дружно пробуджується природа? Чому над пахучими квітами кружляє безліч комах?

3. Повідомлення теми і завдань уроку. Вчитель звертає увагу учнів на те, що знання про зміни у рослин навесні допоможуть їм краще пізнати існуючі у природі взаємозв'язки і залежність рослин від таких факторів, як сонячне освітлення, потепління повітря, збільшення вологи в ґрунті та інше, а також краще пізнати рослинність рідного краю, відчути насолоду від її краси. Дає завдання під час прогулянок стежити за пробудженням рослин, намагатися якомога більше помічати змін, які відбуваються у рослинному світі. Це дасть змогу учням щодня «відкривати» для себе таємниці природи.

4. Сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу. Робота з натуральними об'єктами. Завдання і запитання. Назвіть рослини, які лежать на ваших партах. Розкладіть їх у такій послідовності: дерева, кущі, трав'янисті рослини. У якому стані перебувають рослини? Пригадайте екскурсію в природу взимку. Який вигляд ці рослини мали взимку? Чому відбулися такі зміни у рослин? Від яких умов залежить життя рослин? Після цього увагу учнів переключають на вивчення зовнішньої будови спочатку дерев, а потім кущів і трав.

Завдання і запитання. Знайдіть гілочку вільхи, підніміть її. За якими ознаками ви її відрізнили від інших рослин. Розкажіть про зовнішній вигляд гілочки вільхи. Які бруньки ще не розкриваються на гілочці? Що з них розів'ється пізніше? Розгляньте гілочку верби. Який вигляд мають суцвіття у цієї рослини? Порівняйте суцвіття вільхи і верби. Що між ними спільного? Чим вони відрізняються? Рано навесні зацвітають і трав'янисті рослини, розгляньте їх. Знайдіть рослину мати-й-мачуха, розкажіть про її зовнішній вигляд. Вчитель звертає увагу учнів на особливість листків, квітів, зібраних у суцвіття. Далі учні розглядають інші трав'янисті рослини. Порівнюють і знаходять між ними ознаки спільного і відмінного.

5. Робота з таблицею «Ранньоквітучі рослини». З метою охорони ранньоквітучі трав'янисті рослини збирають без підземних органів. Під час вивчення крім роздавального матеріалу доцільно використовувати і таблицю, за якою діти зможуть ознайомитися із зовнішнім виглядом рослини. Діти розглядають і дізнаються з таблиці, що у мати-й-мачухи є підземне стебло - кореневище, у підсніжника - цибулина, а у рясту є бульба. Діти відмічають красу перших квітів.

6. Розповідь вчителя. Увага учнів звертається на те, що у всіх підземних органах рослин, які розглядали учні на таблиці, влітку відбувається накопичення поживних речовин. Навесні пригріє сонечко, розтане сніг, вбере в себе воду, ґрунт і віддасть її корінцям рослин. Вода має чудову властивість розчиняти поживні речовини. Вони і є однією з умов, завдяки якій рослини швидко починають рости і розвиватися. Ось вони і зацвіли, хоч сніг не весь ще розтанув.

7. Робота з підручником. Учням пропонується прочитати статтю і розглянути малюнок,

8. Узагальнення матеріалу із використанням наочності.

9. Завдання додому. Підготувати відповіді на запитання, спостерігати за змінами в природі.

Особливості вивчення природознавства в ІІІ класі

За навчальним планом для початкових класів на вивчення природознавства у III класі відводиться 1 год на тиждень, всього 34 год.

У І і II класі учні ознайомилися з найбільш поширеними рослинами і тваринами своєї місцевості, видами праці населення, дізналися про вплив неживої природи на стан рослин і поведінку тварин у різні пори року, на працю людей. У процесі ознайомлення з навколишнім світом учні в доступній формі дізналися про використання і примноження природних багатств та охорону їх тощо.

Третьокласники починають вивчати новий предмет - природознавство, в якому будуть збагачуватися їхні знання про пори року, форми поверхні суші, корисні копалини, рослини і тварини лісів, лук, полів. Вони також деякою мірою вивчатимуть тіло людини й охорону здоров'я. Учні дізнаються, як людина своєю діяльністю впливає на природу і що робиться для раціонального й економного використання природних багатств у народному господарстві.

Зміст програми III класу складають такі розділи: «Природа рідного краю», «Тіло людини і охорона здоров'я».

Кожний розділ програми з природознавства має свою специфіку викладання. Так, в розділі «Природа рідного краю» найбільше значення відводиться спостереженням за природою і працею людей. Вони організовуються не тільки у зв'язку із веденням учнями класного «Календаря природи і праці людей», а й під час екскурсій і при виконанні різноманітних практичних робіт на місцевості, на пришкільній ділянці, при роботі з наочністю.

Вивчаючи цей розділ, учні ознайомлюються з працею людей, дізнаються про багатства свого краю на корисні копалини, використання водних ресурсів і охорону їх, вчаться розпізнавати культурні і дикорослі рослини лісу, поля, луків.

Використання краєзнавчого матеріалу під час вивчення даного розділу дає змогу третьокласникам побачити навколишню дійсність у різноманітних зв'язках, відношеннях і залежностях. Безпосереднє спілкування з природою сприяє розвитку у дітей спостережливості в набутті знань, зацікавленості в навчанні.

Не можна переоцінити впливу рідної природи на формування у дітей позитивних емоцій, що сприяє вихованню естетичних смаків, патріотичних почуттів.

Спостереження за рідною природою, працею людей на полях, в садах і лісах, на виробництві є також однією з умов підготовки учнів до вибору майбутньої професії. Там, де ця робота поставлена добре, учні після школи залишаються працювати в рідному селі.

Однак вчителю слід пам'ятати й про те, що від окремого сприймання об'єкта, явища треба переключати увагу учнів на загальне. Так, під час екскурсії учні змогли ознайомитися лише із утворенням, видобуванням і використанням торфу. Але при формуванні поняття «корисні копалини» учнів треба ознайомити з іншими копалинами (нафтою, кам'яним вугіллям тощо), тобто від одиничного перейти до більш загального. Тому крім безпосереднього сприймання предметів і явищ увагу учнів слід спрямувати на роботу з підручником, різноманітною наочністю, на використання відомостей з газет, повідомлень радіо, телебачення, а також організувати школярів для зустрічі з передовиками виробництва свого краю, розкривати дітям велич праці всіх працівників, спрямованої на виконання завдань, накреслених Комуністичною партією.

При вивченні цього розділу здійснюється екологічний підхід до ознайомлення з природними об'єктами: взаємодія живої і неживої природи та природи і людини. Тому спостереження за об'єктами природи і працею людей повинні здійснюватись у полі, лісі, на лузі та інших природних місцях. Екологічне розуміння природи невід'ємно пов'язане з бережливим ставленням до неї. До такого розуміння необхідно підводити учнів при вивченні кожної теми цього розділу. Разом з тим ми розвиваємо у дітей інтерес і любов до природи, прищеплюємо вміння раціонально її використовувати. Останнє особливо має реалізуватися під час екскурсій дітей у природу. На таких уроках поряд з дидактичною і пізнавальною метою необхідно передбачати посильну суспільно корисну працю дітей. Якщо ж під час екскурсії діти упорядкували джерельце або підв'язали зламану гілку чи зробили огорожу для мурашника, підгодували птахів, брали участь у збиранні шкідливих комах, то ці корисні справи запам'ятаються їм надовго і, безперечно, матимуть виховний вплив.

З вивчення розділу «Тіло людини і охорона здоров'я» починається систематичне ознайомлення учнів з будовою тіла людини і прищеплення їм санітарно-гігієнічних навичок. Якщо в І-II класі робота в основному зводилась до того, щоб стежити за осанкою свого тіла, додержувати чистоти його і чистоти приміщень, де знаходяться учні, а також охайно і відповідно до пір року і заняття одягатися, то тепер третьокласники вивчатимуть певні системи органів, їхні функції і гігієну. Отже, вчитель повинен на доступних прикладах намагатись пояснити дітям, що наш організм - дуже складна природна система, в якій чітко і залежно один від одного і від навколишнього середовища працюють органи, що краще докласти великих зусиль для попередження захворювання, ніж потім позбутися його. Тому великого значення набуває загартовування організму, оберігання його від інфекційних і простудних захворювань, зміцнення фізичними вправами, посильною фізичною працею.

Під час вивчення даного розділу учням треба наводити конкретні приклади турботи Комуністичної партії про здоров'я народу. Треба зазначити, що діти в Радянському Союзі оточені загальною увагою. Для них створені всі умови, за їх здоров'ям стежать медичні працівники, щороку поліпшується добробут народу, будуються житлові будинки, школи, лікарні, санаторії, піонерські табори. Є все для того, щоб діти могли вчитися і нормально розвиватися.

Особливістю методики викладання тем розділу «Тіло людини і охорона здоров'я» є максимальне використання наочних посібників і проведення на уроках практично-дослідних робіт. Для кращого засвоєння матеріалу запропонувати дітям самостійно працювати з малюнками в підручнику і різноманітною наочністю, більше використовувати завдань для самоконтролю.

На конкретних прикладах учитель показує шкідливість куріння і вживання алкоголю особливо дітьми. Роз'яснює учням, що це пошкоджує нервову систему, від якої залежить здоров'я і працездатність людини.

Навчання природознавству сучасними методами буде сприяти всебічному розвитку молодших школярів, підготовляти їх до сприймання основ наук у старших класах.

Ефективність засвоєння природничого матеріалу третьокласниками досягатиметься методами, притаманними природничим наукам: проведення спостережень, дослідів, практичних робіт, демонстрування натуральних об'єктів і самостійна з ними робота, а також використання різноманітної наочності і підручника як джерела знань. Необхідно вчителю систематично залучати учнів до самостійного пошуку знань, озброювати їх прийомами навчальної діяльності. Ставити учнів у положення маленьких «дослідників» природи. Вчити їх розкривати причини явищ, знаходити взаємозв'язки і залежності між предметами і явищами, між природою і працею людини.

Важливого значення у вивченні природничого матеріалу надається спостереженням учнів за навколишньою природою і працею людей, екскурсіям, предметним урокам, практичним заняттям на місцевості і шкільній ділянці, в куточку живої природи.

Особливості вивчення природознавства у iv класі

За навчальним планом на вивчення природознавства у IV класі відводиться 1 год на тиждень, всього 34 год. Завдання курсу природознавства у IV класі полягають у тому, щоб поглибити знання учнів про неживу і живу природу та працю людей свого краю, дати їм уявлення про різноманітні професії, сформувати вміння читати нескладний план, географічну карту, глобус, навчитись орієнтуватися на місцевості за допомогою компасу і місцевих ознак (Сонця, розташування мурашників, розростання гілок на південь, а моху з північного боку дерев та інших орієнтирів). Озброїти учнів знаннями про природу та працю людей нашої Батьківщини. У IV класі учні продовжують вести спостереження за природою і працею людей своєї місцевості, і, таким чином, здійснюється сезонний і краєзнавчий принципи навчання.

Використання краєзнавчого матеріалу під час спостережень дає змогу учням побачити навколишню дійсність у різноманітних зв'язках, відношеннях і залежностях. Безпосереднє спілкування з природою сприяє розвитку у дітей спостережливості, самостійності в набутті знань, зацікавленості в навчанні.

Кожного сезону на підставі спостережень учнів проводяться узагальнення.

Кожний розділ програми з природознавства має специфіку викладання. Так, досить складним і зовсім новим для учнів є розділ «План і карта». Ознайомлення учнів з фізичною картою України дає змогу вчителеві створити у них певні просторові уявлення, які сприятимуть кращому засвоєнню матеріалу наступних тем. Серед інших методів, які вчитель використовує на уроках, перевага надається роботі з картою. Але, щоб учні усвідомили поняття «географічна карта», вчителю необхідно провести велику роботу по формуванню цілої низки проміжних уявлень і понять, а саме: «горизонт», «сторони горизонту», «орієнтування на місцевості», «масштаб», «план», «топографічна карта» і лише після цього - «географічна карта».

Метод роботи з картою включає певну систему прийомів. Користуватися ними треба навчити дітей в першу чергу. Всі прийоми роботи з картою поділяються на такі групи.

1. Підготовчі. Учні усвідомлюють поняття про план і карту.

2. Математичні. Учні знайомляться з математичною основою карти, засвоюють поняття про масштаб, вчаться вимірювати по карті.

З Графічні. Це прийоми, які допомагають учням набути вміння креслити плани (шляху, ділянки), заповнювати контурні карти.

4. Прийоми цієї групи дають можливість учителю навчити учнів висловлювати за даними карт свої судження, складати усні та письмові розповіді, робити висновки.

5. Виховні. Підводять учнів до відповідних ідейно-політичних висновків. Наприклад, формуючи в учнів поняття про ту або іншу карту, учитель на яскравих прикладах показує значення цієї карти в житті людей. Розкриваючи зміст окремих географічних назв, учитель може розказати дітям про героїчні подвиги вітчизняних учених-географів, дослідників та ін.

Найбільш складною темою є «Масштаб». Тому, щоб полегшити дітям усвідомлення її, необхідно запропонувати виконати кілька вправ не тільки на даному уроці, а й повернутися до формування поняття «масштаб» в інших темах і дати учням вправи на визначення відстані між містами, протяжності гір, річок, особливо під час ігор - уявних подорожей по карті.

Щоб швидше навчити молодших школярів читати карту, необхідно залучати їх до практичної діяльності. Давати дітям завдання для самостійного знаходження об'єктів за умовними знаками, обчислювати відстань між пунктами за масштабом, складати коротенькі характеристики об'єктів, а також вчити аналізувати, зіставляти, порівнювати, робити відповідні висновки. Слід відмовитися від пасивного і механічного запам'ятовування умовних знаків карти.

Активізувати пізнавальну діяльність учнів при вивченні карти сприяють різноманітні ігри як на уроках, так і в позакласній роботі.

Вивчення таких тем, як «Чому буває день і ніч», «Рік», вимагають від вчителя широкого використання життєвого досвіду учнів, опори на їхні спостереження і обов'язково застосування приладу телурія або глобуса з нахиленою віссю і свічки або лампочки та відповідних таблиць, ілюстрацій: Ці теми розкривають дуже важливі для формування наукового світогляду у дітей поняття про причини змін дня і ночі, а головне, про закономірність сезонних змін у природі. Треба довести до свідомості учнів те, що Земля, рухаючись навколо Сонця, протягом року займає різне положення відносно цієї найближчої до нашої планети зірки. Прикладом цього є те, що, спостерігаючи видимий рух Сонця (раз на місяць вимірюємо за допомогою гномона тінь, яка падає від нього), ми легко помічаємо, що Сонце змінює свою висоту над обрієм. Змінюється кут падіння на поверхню Землі його променів, а значить, змінюється освітлення і нагрівання поверхні Землі, що і є причиною змін пір року.

Характерним для викладання розділу «Різноманітність природи нашої Батьківщини» є те, що вчитель переключає увагу учнів від вивчення рідного краю на ознайомлення їх з окремими картинами природи і праці людей інших місць нашої країни.

Звичайно, від учителя вимагається знання не тільки фактичного матеріалу, а й обізнаності в питаннях сучасного життя країни. Вчителеві треба систематично стежити за періодичною пресою, теле- і радіопередачами, бути завжди готовим дати відповідь учням на їхні нескінченні запитання «Чому?», «Як утворилося?» та ін.

Зміст цього розділу дає змогу вчителю показати учням неосяжність території нашої країни, різноманітність її природи, багатства надр, велич праці радянських людей різних національностей, яка спрямована на освоєння природних ресурсів, підвищення добробуту трудящих усіх братніх республік.

Червоною ниткою повинні пройти через всі теми приклади боротьби нашої партії та уряду, кожного громадянина України за бережливе ставлення до природи, її раціональне й економне використання і відтворення.

Велику увагу вчителю треба звернути на відбір матеріалу за змістом, використання життєвого досвіду учнів, створення проблемності у навчанні і особливо на використання різноманітної наочності, дитячої літератури, пізнавальних ігор та ін. Особливого значення слід надавати розповіді вчителя. Вона повинна бути короткою, але цікавою, доступною і супроводжуватися різноманітною наочністю, уривками з художньої дитячої літератури, розкривати героїку труда нашого народу.

Ознайомлюючи учнів з характерними ознаками тієї чи іншої природної зони, важливо звернути їхню увагу на головну причину, яка сприяє утворенню такої різноманітності природи нашої країни. За допомогою телурія показати дітям, що головна причина цього явища є та, що неосяжна територія нашої Батьківщини нерівномірно освітлюється і нагрівається Сонцем протягом року. Є ще Й інші причини, на них теж слід звернути увагу, коли йтиметься про ту чи іншу зону, але ця є найголовнішою. Важливо показати дітям залежність між предметами і явищами, допомогти їм розкрити причинно-наслідкові зв'язки в природі, спрямовувати увагу на пошуки причин, які зумовили зміни в природі. Так, чим далі на південь - поступово тундра змінюється на тайгу. Стало значно тепліше влітку, глибше відтає шар вічної мерзлоти, більше опадів, і на зміну карликовим берізкам піднімаються велетні - сибірські кедри, ялини, модрини та інші дерева. Вчити дітей знаходити суттєві ознаки у рослин, тварин, пристосування їх до життя в певному середовищі.

Самостійна робота учнів з різноманітною наочністю сприяє не тільки емоційному сприйманню матеріалу, збагаченню образів про ті чи інші предмети, а й виховує у дітей увагу, спостережливість, естетичні смаки та ін.

Отже, при вивченні картин природи нашої Батьківщини є всі можливості для збагачення і розвитку природничих понять, які є основою формування наукового світогляду.

При формуванні елементів наукового світогляду важливе значення має екологічне виховання молодших школярів. При ознайомленні учнів з даним розділом є великі можливості показати, як у нашій країні ведеться робота з охорони природи, як можна менше завдавати шкоди природі при використанні її багатств, створювати маловідходні і безвідходні виробництва. Обов'язок кожного громадянина (і школярі не повинні стояти осторонь) - брати участь у відтворенні природи, примноженні її багатств і краси.

Особливо слід звернути увагу учнів на економію всього того, чим ми користуємося, на бережливе ставлення до речей. Слід пам'ятати, що на виготовлення їх витрачаються природні ресурси, праця робітників різних професій, а головне, відбувається в якійсь мірі забруднення середовища, в якому ми живемо і треба ще буде жити. нашим нащадкам. З виховною метою є рація показувати дітям, які негативні явища ще мають місце при використанні ^ природних багатств в тій чи іншій природній зоні, а також, що робиться для того, щоб зберегти природу, використовувати її скарби раціонально, по-господарськи. Розповісти дітям, що в нашій країні відкриваються нові заказники і заповідники, але це не означає, що держава і все населення може жити, не втручаючись у природу. Доводиться вирубати ліси, видобувати корисні копалини, ловити рибу, будувати ГЕС, але все це треба робити розумно, прагнути більше відтворити, ніж узяти у природи.

Висновок

Великий чеський педагог Я.А. Коменський зазначав, що починати навчання треба не з словесного тлумачення про предмети, а з реального спостереження за ними, і тільки після ознайомлення з предметом може йти мова про нього, потрібно вчити так, щоб люди, наскільки це можливо, набули знань не тільки з книг, але з неба і землі, з дубів і з буків, тобто знали і вивчали самі предмети.

Предметній наочності віддавав перевагу К.Д. Ушинський, який зазначав, що предмет, який знаходиться перед очима учня або який дуже вкарбувався в його пам'яті сам по собі, без чужого слова, збуджує в учня думки, виправляє їх, якщо вони непевні, приводить їх у природну, тобто правильну систему.

Ідею предметного навчання розвинув послідовник К.Д. Ушинського В.П. Вахтеров. Його праця «Предметний метод навчання» ґрунтувалася на принципі унаочнення. Він зазначав, що предметні уроки - це уроки ознайомлення з предметами за допомогою унаочнення, це предметне навчання в прямому розумінні слова з предметом у руках або перед очима. Отже, Вахтеров дає чітке визначення предметних уроків. Дуже важливо, що він категорично виступав проти предметного навчання як особливого предмета викладання. Він вважав, що предметний метод навчання повинен бути в основі всієї системи навчання подібно до зерна, в якому є зачатки всіх органів рослин.

Більшість методистів під предметним уроком розуміють урок, коли діти працюють з предметом, який вивчається, а не з його зображенням. Отже, об'єктом вивчення на предметному уроці може бути, як правило, реально існуючий предмет. При вивченні рослин і тварин перевагу слід надавати живим об'єктам, тоді уявлення будуть точнішими і яскравішими. Проте в ряді випадків замість самого предмета можна використати інші види унаочнення (гербарії, колекції, чучела або вологі препарати тварин чи рослин).

На предметному уроці вчитель привчає думати і відповідати самих дітей. Для цього потрібно побудувати бесіду так, щоб учні самостійно давали відповіді, виходячи з своїх спостережень за предметом або явищем, що вивчається. Працюючи з певним предметом, діти перевіряють і уточнюють знання, набуті з різних джерел.

Більшість предметних уроків проводять після екскурсій, під час яких учні мають можливість ознайомитися з предметом або явищем у природному середовищі, спостерігати його зв'язок з іншими предметами або явищами. Отже, від фактів, які діти спостерігали безпосередньо в природі, переходять до вивчення основних властивостей (ознак) конкретних предметів, роблячи потрібні узагальнення та висновки. Важливою умовою для правильної організації предметного уроку є те, щоб предметами, що вивчаються на уроці, були забезпечені всі учні класу або, в крайньому разі, один предмет був на двох учнів. Це привчає дітей уважно розглядати, вивчати об'єкт, мобілізує їхню увагу.

Предметні уроки потребують від учителя ретельної підготовки. Перш за все вчитель, виходячи з програмного матеріалу, наявності необхідного унаочнення, місцевих природних умов, особливостей класу, визначає тип предметного уроку (урок з роздавальним матеріалом, урок з застосуванням лабораторних дослідів, урок з використанням Живих об'єктів та ін.). Після цього вчитель складає план або конспект уроку, в якому визначає навчальну та виховну мету, виділяє етапи уроку, продумує зміст і хід предметного уроку.

Можна виділити такі етапи уроку:

1. Актуалізація опорних знань учнів за запитаннями. Наприклад: чи можуть бути у поля друзі й вороги? хто належить до ворогів поля? чому? хто друг культурних рослин?

2. Повідомлення теми і завдань уроку.

3. Сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу проводиться методом бесіди з використанням колекцій, гербаріїв, чучел, живих рослин, інших об'єктів (кам'яного вугілля, торфу, вапняків та ін.). Одночасно, для більшої конкретизації, проводиться робота з таблицями, картинами.

Після бесіди доцільно продемонструвати діафільм або кадри діапозитивів. Переглядаючи їх, учні спочатку пояснюють зміст кадрів, а потім читають текст. Це активізує мислення учнів, дає можливість виявити їхній життєвий досвід.

4. Осмислення знань учнями. Методом бесіди виявляється рівень набутих знань. Наприклад: які стадії розвитку проходять шкідливі комахи поля? про який взаємозв'язок у природі ви дізналися? чим шкідливі комахи відрізняються між собою? якої шкоди вони завдають сільському господарству?

Для активного відпочинку можна запропонувати загадки.

5. Узагальнення і закріплення матеріалу.

6. Підсумки уроку, завдання додому.

Структура предметного уроку може бути зміненою, доповненою.

Сприймання і спостереження предмета учнями може бути по-різному активним. Якщо вчитель намагається якомога більше розповісти про предмет сам, не залучаючи до активної роботи учнів, то учні швидко стомлюються, матеріал засвоюється пасивно. Коли вчитель ставить запитання, збуджує мислення, вчить робити узагальнення і висновки, тоді активізується робота учнів, напружується їхня увага, полегшуються сприйняття і запам'ятовування.

Наприклад, при вивченні кам'яного вугілля вчитель зазначає, що це - одна з найважливіших корисних копалин, має більше практичне значення, ніж торф, це «хліб» промисловості, основні властивості, застосування і способи видобування якого учні повинні знати. Після цього вчитель пропонує учням розглянути кам'яне вугілля, звернути увагу на його найістотніші ознаки та властивості. Учитель ставить ряд запитань, на які учні повинні самостійно відповісти. (Зверніть увагу на колір, блиск, запах вугілля. Що ви можете сказати про ці ознаки? Спробуйте розламати, розбити. Що ви помітили? яка маса вугілля? чому його називають кам'яним?)

Про ознаки і властивості об'єкта, що вивчається, учні розповідають самі, виходячи з своїх спостережень, учитель тільки уточнює й доповнює відповіді, пояснює нові слова, записує їх на дошці.

Велике пізнавальне значення має порівняння предметів. У дидактиці порівняння є одним з основних прийомів навчання. Воно сприяє кращому розумінню й засвоєнню особливостей предмета і дає поштовх мисленню. (Порівняйте торф і кам'яне вугілля. Чим вугілля відрізняється від торфу? Які подібні властивості вони мають?) Отже, при порівнянні виявляються елементи схожості і відмінності, причинно-наслідкові зв'язки, робляться відповідні висновки.