Тембральні ознаки музичного стилю у фонокомпозиції: перші пошуки та експерименти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тембральні ознаки музичного стилю у фонокомпозиції: перші пошуки та експерименти

Дьяченко Володимир Валерійович

Тембр і стиль в сучасній музиці продовжили свою еволюцію у ХХІ ст. завдяки новим науковим розвідкам в області техніки. Вивченню музичного тембру, стилю і звуковим технологіям присвячена велика кількість наукових праць, серед їх авторів: Т. Ліванова, С. Скребков, І. Алдошина, Ю. Келдиш, Є. Давиденкова, О. Войтович, Є. Кущ, В. Дінов, М. Денисенко, Н. Корихалова, Є. Назайкінський, М. Міхайлов, Л. Кирилліна, Н. Гарбузов, Г. Гельмгольц, Н. Бєлявіна, В. Козлін, В.Овсянніков тощо. Окремою ланкою представлені праці дослідників музичного тембру на прикладі творчості композиторів, виконавців тощо, наприклад: В. Дейнега, В. Грищенко, І. Власенко, М. Денисенко, В. Кожухарь, Хон Чен, В. Козлін, П. Вакалюк тощо. Пошуками й практиками тембрології займались багато композиторів, серед них П. Булез, Я. Ксенакіс, К. Штокгаузен, Б. Лятошинський та багато інших.

За визначенням Є. Назайкінського, музичний стиль - це «відмінна якість музичних творів, що входять в ту чи іншу конкретну генетичну спільність (спадщина композитора, школи, напрямки, епохи, народу), яка дозволяє безпосередньо відчувати, пізнавати, визначати їх генезис і проявляється в сукупності всіх без винятку властивостей музики, об'єднаних в цілісну систему навколо комплексу відмінних характерних ознак» [2, с. 20]. Тобто, за Є. Назайкінським, музичні твори одного стилю об'єднують єдині жанрові корні, єдиний генезис, схожі засоби музичної виразності.

В аранжуванні сучасних музичних творів одного стильового напряму використовуються ідентичні тембральні маркери, які характеризують звучання барабанів, басових інструментів, гітар, співочих голосів тощо. Як відомо, тембр - це одна з ознак музичного звуку, якою характеризуються однакові за висотою або гучністю звуки видобуті різними музичними інструментами, голосами, штучними або електронними пристроями тощо.

Фонокомпозиція як продукт творчої діяльності звукорежисера втілює в собі музичний твір у звукозаписі, його звуковий образ. «Фонокомпозиція є структурою-схемою, що розгортається в звуковому просторі і формується з окремих структурних частин - звукоелементів, фоноформацій, фоноконструкцій та фонокомплексів в єдину звукову композицію. Звуковий простір фонокомпозиції - багатовимірна просторово-часова форма, в якій розгортається інтерпретована звукорежисером фонокомпозиція» [1, с. 119-130].

Працюючи над звуковим образом музичного твору, звукорежисер враховує його стильові ознаки, які виражені у засобах музичної виразності, технологіях оркестровки і аранжування, характері мелодії, тембрі партій музичних інструментів та звукових об'єктів, їх розташуванні в звуковому просторі тощо. Наприклад, у пісні «Вцілілий» групи «Дитина Долі» (Destiny's Child - Survivor) вступ починається з проведення теми у синтетичних струнних, які супроводжують всю композицію, та ритм партії у хай-хету, а куплет починається з барабанів з ритмічною партією характерною для хіп-хопу (hip-hop) досить швидкої речитативної мелодії у виконанні жіночого вокалу із інтонаціями, які притаманні соул виконавцям. Фоном до сольного співу звучить голосовий розспів «ууу», що додає заповнення аранжуванню та створює ще один стилізований тембр композиції. У присіві вступає електронний бас із низхідними та висхідними ходами, який доповнює низькочастотну ритмічну партію композиції . Згадані стилістичні маркери зустрічаються в композиціях аеренбі та хіп-хоп (RNB, Hip-hop).

Структура музичної композиції та її аранжування впливає на технології та прийоми, які використовує звукорежисер в процесі архітектоніки фонокомпозиції. Наприклад, в рок-музиці це технології динамічного позначення або розташування на передньому плані звукових об'єктів ритм-секції, серед яких барабани, бас гітара, ритм гітари та клавішні, перкусія, вокали. Яскравим прикладом буде композиція «Дим на воді» рок-гурту «Deep Purple» («Smoke On The Water», 1972), в якій використані дуже прості прийоми формування звукового простору, а саме: електрогітара розташована ліворуч, електроорган із ефектом перевантаження праворуч, барабани по центру, хай-хет праворуч, вокал по центру. Такий баланс створює дуже гармонійний за тембром простір фонокомпозиції, в якому усі частотні елементи музичних інструментів та співу вибудовуються у певні горизонтальні фоно-структури. Класичний хард-рок стиль композиції характеризують: остинатний ритм барабанної партії, із рівними ударами на кожну чверть великого та малого барабану; різкий акцентований тембр малого барабану; різкий у середніх частотах звук перевантажених електрогітари та електрооргану, характерні рівні ритмічні структури у ритм-гітари та бас-гітари, різкий чоловічий спів у високій теситурі. Створені виконавцями структура аранжування та звукорежисером тембрально-просторова архітектоніка звукової композиції, розташування інструментів у фонограмі передають неповторний настрій цієї пісні.

Отже, за думкою автора, дійсно є можливими пошуки тембральних ознак стилю у звукозаписі музичного твору та є беззаперечним творчий вклад звукорежисера у просторово-тембральні маркери архітектоніки фонокомпозиції, яка уособлює в собі цей музичний твір.

Список використаних джерел

тембр музичний стиль

1. Дьяченко В. В. Творча діяльність українських звукорежисерів другої половини ХХ - початку ХХІ століття: теорія, історія, практика: дис. ... канд. мистецтвознавства. Київ: НАКККіМ, 2018. 361 с.

2. Назайкинский Е. В. Стиль и жанр в музыке. Москва: Владос, 2003. 248 с.

Размещено на Allbest.ru