Штрихи: ще один погляд на проблему

Размещено на http://www.allbest.ru/

ШТРИХИ: ЩЕ ОДИН ПОГЛЯД НА ПРОБЛЕМУ

Кімстач Юрій Никифорович,

викладач-методист музичного училища Рівненського державного гуманітарного університету, м. Рівне

Аналізуються погляди на поняття «штрих», у тлумаченні якого існує чимала плутанина. Наводяться приклади визначень поняття, які є або неповними, або ще більше заплутують розуміння даної проблеми. Базуючись на особистому досвіді виховання музикантів, автор доходить висновку про формулювання власного визначення окресленого вище поняття. Стаття може сприйматися як дискусійна і розрахована на широкий загал музикантів-виконавців, для яких ця проблематика становить професійний інтерес.

Ключові слова: штрих, інтенсивність звучання, реальна тривалість звучання, засоби музичної виразності.

ШТРИХИ: ЕЩЁ ОДИН ВЗГЛЯД НА ПРОБЛЕМУ

Кимстач Юрий Никифорович

Анализируются взгляды на понятие «штрих», в толковании которого существует немалая путаница. Приводятся примеры определений понятия, которые являются либо неполными, либо ещё больше запутывают понимание данной проблемы. Базируясь на личном опыте воспитания музыкантов, автор приходит к выводу о формулировании собственного определения очерченного выше понятия. Статья может толковаться как дискуссионная и рассчитана на широкий круг музыкантов-исполнителей, для которых эта проблематика составляет профессиональный интерес.

Ключевые слова: штрих, интенсивность звучания, реальная длительность звучания, средства музыкальной выразительности.

ARTICULATIONS: ANOTHER VIEW OF THE ISSUE

Kimstach Yurii

Analyzed views on the concept of «articulation», because of its interpretation. There are examples of definitions which are not incomplete or confuse understanding of this issue. The author makes conclusions about definition of articulation, based on personal experience education of musicians. The article could be seen as discussionand and be relied on lots of musicians-performers who are interested in it as professional.

Key words: Intensity sound,articulations,real duration of sound, mediuum of musical expression.

Постановка проблеми. Поняття «Штрих» є одним із базових у процесі оволодіння будь-яким музичним інструментом. Чітке уявлення про штрих дає можливість виконавцю найкращим чином осмислити авторський задум та на його основі створити власну трактовку виконуваного музичного твору. На жаль, до цих пір немає визначення цього поняття, яке мало б загальний характер, було б спільним для широкого кола різноманітних інструментів. Різні методики по-різному тлумачать це поняття, вбачаючи в цьому реалізацію неповторної індивідуальності свого інструмента. Але, прислухавшись до втілення штрихів на різних інструментах, можна дійти висновку, що основні групи штрихів все ж є спільними, а саме:

1. Зв'язані

2. Відокремлені

3. Відривчасті.

Аналіз останніх публікацій. Взята до розгляду проблема викликає упродовж тривалого часу чималий інтерес як у музикантів-виконавців, так і музикознавців, оскільки від чіткого розуміння поняття «штрих» залежить якість виконання й глибина тлумачення музичного твору.

Розглядаючи зазначену прпоблематику, слід відзначити, що до сьогодні фактично відсутні наукові розвідки, у яких би дане питання ставало предметом дослідницької уваги. Тому у статті подається авторське бачення цієї проблеми.

Виклад основного матеріалу. Як відомо, усі сучасні акустичні музичні інструменти мають три прадавні предки: тятива стрілецького лука (струнні), ріг тварини (духові), шкіра тварини, натягнута на якусь порожнину (ударні). Звук -- це коливання якогось тіла, що розповсюджуються завдяки оточуючому середовищу. Ці коливання чули наші предки, чуємо і ми зараз. Характеристики звучання усіх сучасних акустичних музичних інструментів можна звести до цих трьох гілок: струнні, духові, ударні. Усі вони дозволяють видобувати і з'єднувати чи розділяти звуки між собою. Слід підкреслити різницю у звуковеденні на різних інструментах. Скажімо, legato і legatissimo на фортепіано є досить умовними, оскільки звук видобувається ударом, а решта звучання -- коливання струни, на яке вплинути вже немає можливості. Щипкові інструменти (бандура, гуслі тощо) так само мають проблеми з legato (його можна назвати акустичним, здебільшого уявним). Духові одноголосі (флейта, кларнет, труба тощо) не мають legatissimo, бо це неможливо в принципі (для втілення цього штриха необхідні багатоголосі інструменти).

Ударні для досягнення legato застосовують тремоло, так само на домрі legato досягається за допомогою тремоло медіатором. Staccato на щипкових (бандура, гуслі) досягається швидким прикриттям звучащих струн. З цього невеликого огляду можна зробити висновок, що розуміння зв'язаності чи розділеності у виконавців на різних інструментах є однаковим, різними є лише прийоми їх досягнення. Недарма видатний російський трубач Т. Докшицер підкреслював, що «... в процесі роботи над музичним твором у симфонічному оркестрі є необхідність узгоджувати звучання інструментів між собою» [9; 22].

У процесі ознайомлення з визначеннями поняття «Штрих» викликають подив великі розбіжності у формулюванні і часта підміна поняття «Штрих» поняттям «Прийом» (як відомо, штрих -- це що грати, а прийом -- це як грати).

Так, приміром, Л.Міхеєва у книзі «Музыкальный словарь в рассказах», зазначає, що «штрих -- это способ звукоизвлечения голосом или на инструменте» [8; 130]. Це визначення далеке від характеристики сутності поняття. Воно є неповне, оскільки суто процес звуковидобування -- це лише початок звуку, а для того, щоб стати художньо-виражальним елементом музичного твору, звук повинен мати початок, продовження, закінчення і змістове навантаження, пов'язане з характером музичного твору.

Т. Докшицер у своїй методиці для духових інструментів пише: «Штрих -- это не только начало звука, а и определенный характер его ведения, способ окончания и, в отдельных случаях, способ соединения звуков. Каждый звук имеет три зоны -- начало, стационарную часть и окончание. Для группы залигованных штрихов зона окончания звука заменяется приёмом соединения звуков» [3; 57]. При всій повазі до видатного російського трубача, слід підкреслити, що замість визначення поняття маємо справу з практичними рекомендаціями стосовно звуковидобування та звуковедення.

О. Должанський у своєму Музичному словнику дає наступне визначення поняття: «Штрих -- это способ звукоизвлечения и ведения звука на каком-либо инструменте(или голосом)» [4; 420]. Визначення схоже з попереднім тим, що обмежує характеристику поняття лише технічним боком, не торкаючись художнього.

А. Мірек наголошує: «Штрихом называются способы извлечения звука, основанные на определенных приемах ведения меха и туше» [11; 42]. З повагою до автора, відмітимо, що має місце спрощене тлумачення поняття; до того ж визначення прив'язане до акордеона і для інших інструментів непридатне.

Л. Касьяненко у своїй надзвичайно корисній книзі «Работа пианиста над фактурой» дає таке визначення: «Штрих -- это то, что предшествует реальному звучанию, то есть касание к клавише» [6; 46]. У даному визначенні поняття «Штрих» підмінюється поняттям «Туше» (спосіб стикання пальця з клавішею). Тим більше дивно, коли в подальшому кожний з п'ятнадцяти пропонованих штрихів розглядається як результат реального звучання. До того ж, у класифікації штрихів чимало непорозумінь, змішування способів і прийомів гри. Наприклад, чи можна вважати штрихом 12) ліктьове тремоло; 13) збирання акорда (!) (14) Вагова гра? Усе це насправді прийоми гри. 3) Кистьове Staccato, 6) пальцьове Staccato, 11) ліктьове Staccato -- різновиди одного і того ж самого штриха, який досягається різними прийомами. Звичайно, що звуковий результат буде дещо відрізнятися, але не завдяки різним штрихам, а завдяки відтінкам одного і того ж самого штриха в залежності від застосованого прийому.

Ф. Ліпс, відомий російський баяніст, у книзі «Искусство игры на баяне» пише наступне: «Штрих -- обусловленный конкретным образным содержанием характер звучания, получаемый в результате определенной артикуляции» [7; 35]. Є прагнення до загальномузичного осмислення поняття, але тут визначення прив'язується не до інструмента, а до змісту твору. Звичайно, зміст та характер музичного твору впливають на вибір штриха, але виникає питання: значить, є абсолютно правильні штрихи? Пригадаймо, що в старовину не було розмежування між композитором і виконавцем. Взагалі, професії «виконавець» не існувало. Тому автори творів не дуже обтяжували себе старанним виписуванням штрихів, проставляючи їх в разі крайньої необхідності. І багато з того, що зараз граємо з музики доби бароко, класики -- є редакціями, тобто реалізацією власних уподобань у даному творі того чи іншого редактора. Тому говорити про абсолютно вірні штрихи і про їх обов'язкову прив'язку до даного твору не є правильним. До речі, і сам Ф.Ліпс зазначає, що у тлумаченні понять «спосіб» та «прийом» існує велика плутанина.

Б. Єгоров, відомий російський методист, пише: «Штрихи -- это характерные формы звуков, получаемые соответствующими артикуляционными приёмами в зависимости от интонационно-смыслового содержания музыкального произведения» [5; 119].

Як пояснити, що «звук -- це форма»? Звук -- це коливання якогось тіла, які розповсюджуються через оточуюче середовище (елементарні відомості з фізики), а форма -- окреслення якоїсь побудови. Як сполучаються ці зовсім різні поняття? І до цього визначення треба додавати ще одне: а що ж таке артикуляційні прийоми? Б.Єгоров не роз'яснює, в чому полягає сутність поняття «артикуляційні прийоми», а це було б не зайве зробити, оскільки існує така плутанина в термінології. До того ж складається враження, що штрих -- не універсальне поняття, а строго обмежене коло своїх штрихів для кожного твору. А як же, приміром, 7 редакцій «Добре темперованого клавіру» Й.С. Баха, кожна з яких претендує на правильність саме її штрихів?

І. Браудо у своїй знаменитій книзі «Артикуляция» наводить цікавий приклад із концертної діяльності всесвітньо відомого віолончеліста П. Казальса. «П. Казальс в ответ на вопрос Б. Струве (професор Петербурзької консерваторії), почему знаменитый виолончелист играет Сюиты И.С. Баха каждый раз другими штрихами, сказал: «Молодой человек, Вы правы. Наибольшего труда мне стоило уяснение мелодической структуры сюит. Раз определив для себя эту структуру, я могу осуществить её самыми различными способами и не обязан заранее связывать свою игру каким-либо одним из них». Из этих слов выдающегося музыканта следует, что не может быть жесткой привязки и регистрации перечня штрихов к образному строю музыкального произведения. И в исполнении больших мастеров очень часто встречаются разночтения штрихов в зависимости от индивидуального восприятия музыкального материала, хотя уже около 300 лет штрихи выставляются в подавляющем большинстве музыкальних произведений» [1; 111].

Слід звернути увагу на той момент, що у всіх цих визначеннях та інших, які немає сенсу наводити, наголошується 1) на технічному, а не художньому боці поняття; і 2) не має розуміння штриха як самого по собі, без прив'язки до інструменту, чи до змісту твору.

Прагнучи сформулювати, так би мовити, універсальне визначення поняття «Штрих», необхідно усвідомити зміст цього терміну. Це є наступне: штрих -- виражальний елемент виконавської техніки, за посередництвом якого визначається початок, продовження та закінчення звучання окремого звука, ступеню злитності чи розділеності ряду звуків, інтенсивністю звучання, характером музичного матеріалу. Характер і зміст твору впливає на вибір штриха (а не визначає його).

Термін «Штрих» (strich -- нім.) запозичений з образотворчого мистецтва, де лінія є або неперервна, або перервна. Так само і ряд звуків: вони або зв'язані, або відокремлені один від одного. Таким чином, основні штрихи в музиці: legato, non legato, staccato (зв'язано, відокремлено, відривчасто). Похідні: legatissimo, staccatissimo (дуже зв'язано, дуже відривчасто). Ці штрихи розрізняються за реальною тривалістю звучання, тобто legatissimo збільшує реальну тривалість звучання проти зазначеної в нотному тексті (за рахунок короткочасного накладання попереднього звуку на наступний), legato дорівнює зазначеній тривалості, а non legato, staccato і особливо staccatissimo -- зменшують реальну тривалість звучання. Слід відмітити, що штрихи legato й legatissimo можна визначити лише в групі (мінімум -- 2) звуків. Це є процес поєднання звуковидобування і звуковедення. А для визначення non legato, staccato чи staccatissimo досить одного звуку. Енергетика, що вкладається у процес звуковидобування, різна: у зв'язаній грі -- мала, під час відокремленої гри -- більша, відривчастої -- ще більша.

Специфіка звуковидобування на баяні і акордеоні полягає в тому, що цей процес -- двобічний. Для звукоутворення необхідно не тільки натиснути на клавішу, але й почати рухати міх. Тому утворення штриха на цих інструментах має дві складові:

а) туше (рух пальців) -- спосіб стикання пальців із клавішами. Налічуємо чотири види: удар, поштовх, натискання, ковзання;

б) рух міху, який, в свою чергу, поділяється на два етапи: 1) початок руху міху (атака), 2) власне рух міху (міховедення). Атаку розрізняємо 3 видів: різка, тверда, м'яка.

Звідси можна скласти рівняння: штрих = атака + туше. І звідси ж витікає весь процес звукоутворення -- як кількість звучання, так і її якість (інтенсивність, енергетика). Саме ця двобічність процесу звукоутворення мабуть і спричинила прагнення авторів визначення поняття «штрих» до обов'язкового охоплення і роботи пальців і руху міху, забуваючи, що на інших інструментах звук видобувається зовсім по-іншому. Ось два приклади визначення поняття «штрих» у роботах російських баяністів.

В. Демченко: «Штрихами называются способы извлечения и ведения звука, обусловленные различными приёмами движения пальцев и меха» [2; 5].

О. Онєгін: «Штрихами называются способы извлечения звука, обусловленные различными приемами нажатия пальцами клавиш, движения кисти, руки, меха» [9].

Одразу виникає питання: штрих для баяна чи акордеона -- це щось відмінне, аніж для іншого інструмента? Знову маємо справу із суто технічним розумінням поняття, а як же воно корелюється із художнім змістом музичного твору? Така прив'язка до інструменту звичайно обмежує розуміння базових понять побудови музичної думки і є справжнім гальмом для всебічного розвитку музиканта.

Дивує той факт, що рідко хто з методистів звертає увагу на художній бік поняття «Штрих». Налічуємо сім основних засобів музичної виразності:

1. Динаміка

2. Фразування

3. Філірування

4. Темп

5. Агогіка

6. Ритмічна пластика

7. Штрих.

Напевно, сюди можна додати ще не один засіб музичної виразності, але без наявності перелічених виконання виразним бути не може. Необхідно зазначити, що деякі елементи виразності доступні не всім інструментам. Наприклад, щипкові не можуть застосувати філірування, одноголосні - legatissimo, на органі неможливе фразування, акцентування тощо.

Виникає питання: завдяки чому штрих із засобу звуковидобування перетворюється на засіб музичної виразності? Можна провести паралель з художнім словом. Слово саме по собі або застосоване в побуті не є художнім. А художнім воно стає тоді, коли автор робить його елементом літературного твору, тобто навантажує його художньо- смисловим значенням. Так само і штрих в музиці. Допоки мова йде лише про звуковидобування, художнього навантаження немає. Воно виникає лише тоді, коли штриху надається змістовність. Інакше кажучи, коли він стає елементом розкриття характеру твору виконавцем на будь-якому інструменті, засобом музичної виразності. І ось тут -- широке поле застосування різноманітних прийомів для досягнення визначеного звукового результату, оскільки штрих -- що грати прийом -- як грати Наприклад, студентові говориться: «Тут треба грати від ліктя, а тут -- кистю». Необхідний звуковий результат досягається завдяки застосуванню різних прийомів втілення штриха.

Виходячи з усього вищезазначеного, пропонується наступне формулювання поняття: «Штрих -- один із засобів музичної виразності, який визначає інтенсивність та реальну тривалість звучання». Реальна тривалість звучання може співпадати із зазначеною в нотах, а може не співпадати. Якщо, наприклад, якусь тривалість прийняти за одиницю, то legatissimo дає реальне звучання більше за одиницю, legato дорівнює одиниці, non legato менше за одиницю, staccato -- приблизно половина одиниці, staccatissimo -- менше половини одиниці.

штрих музичний інструмент авторський

Висновки

Таким чином, проведений аналіз спеціальної літератури та практики видатних виконавців і співставлення цього досвіду з власною художньо-творчою діяльністью, дає змогу встановити наступне: поняття «штрих» повинно визначатися як засіб художньої виразності, оскільки у вище наведених визначеннях автори акцентували увагу в основному на звуковидобуванні, ігноруючи факт художньо-смислового навантаження штриха.

У статті наведені різноманітні уявлення про штрих, яких у методичній літературі є чимала кількість. Тим не менше до цих пір ще немає єдності поглядів на це поняття. Дана робота покликана допомогти виконавцям уникнути плутанини і більш свідомо використовувати поняття «штрих» для реалізації власної творчої індивідуальності в процесі виконання музичного твору. Цією статтею автор мав на меті узагальнити власні погляди та свій багаторічний досвід роботи.

Список використаної літератури

1. Браудо И. Артикуляция / И.Браудо. - М.: Музыка, 1973.

2. Демченко В. Технические упражнения для баяна / В. Демченко. -- М.: Музыка, 1967.

3. Докшицер Т. Штрихи трубача / Т. Докшицер // Методика обучения игре на духовых инструментах. Вып. 4. -- М.: Музыка, 1967.

4. Должанский А. Краткий музыкальный словарь / А.Должанский. -- Л.: Музгиз, 1959.

5. Егоров Б. К вопросу о систематизации баянных штрихов / Б. Егоров // Баян и баянисты. Сб. ст. Вып. 6. -- М.: Сов. композ., -- 1984.

6. Касьяненко Л. Работа пианиста над фактурой / Л.Касьяненко. -- Київ: НМАУ, 2003.

7. Липс Ф. Искусство игры на баяне / Ф. Липс. -- М.: Музыка, 1985.

8. Михеева Л. Музыкальный словарь в рассказах / Л. Михеева. -- М.: Сов. композ., 1988.

9. Онегин А. Школа игры на баяне / А. Онегин. -- М.: Музгиз, 1961.

10. Чулаки М. Инструменты симфонического оркестра / М. Чулаки. - М.: Музыка, 1962.

11. Мирек А. Самоучитель игры на аккордеоне / А. Мирек. -- М.: Сов. композ., 1984.

Reference

1. Braudo Y. Artykuliatsyia / Y.Braudo. -- M.: Muzbika, 1973.

2. Demchenko V. Tekhnycheskye uprazhnenyia dlia baiana / V. Demchenko. -- M.: Muzbika, 1967.

3. Dokshytser T. Shtrykhy trubacha / T. Dokshytser // Metodyka obuchenyia yhre na dukhovыkh ynstrumentakh. Vup. 4. -- M.: Muzbika, 1967.

4. Dolzhanskyi A. Kratkyi muz^ikaln^ii slovar / A.Dolzhanskyi. -- L.: Muzghyz, 1959.

5. Ehorov B. K voprosu o systematyzatsyy baiannukh shtrykhov / B. Ehorov // Baian y baianystbi. Sb. st. Vbip. 6. - M.: Sov. kompoz., - 1984.

6. Kasianenko L. Rabota pyanysta nad fakturoi / L.Kasianenko. - Kyiv: NMAU, 2003.

7. Lyps F. Yskusstvo yhri na baiane / F. Lyps. - M.: Muzbika, 1985.

8. Mykheeva L. Muzbikalnui slovar v rasskazakh / L. Mykheeva. - M.: Sov. kompoz., 1988.

9. Onehyn A. Shkola yhri na baiane / A. Onehyn. - M.: Muzghyz, 1961.

10. Chulaky M. Ynstrumentbi symfonycheskoho orkestra / M. Chulaky. - M.: Muzbika, 1962.

11. MyrekA. Samouchytel yhri na akkordeone / A. Myrek. - M.: Sov. kompoz., 1984.

Размещено на Allbest.ru