Виховні можливості фортепіанної музики для дітей

Размещено на http://www.allbest.ru/

Виховні можливості фортепіанної музики для дітей

Мозгальова Н.Г.

Стаття присвячена обґрунтуванню виховних можливостей фортепіанної музики для дітей. Визначено, що проблема вивчення та обґрунтування виховних можливостей фортепіанної музики для дітей стала предметом розгляду зарубіжних та вітчизняних дослідників. Проаналізовано широкий спектр творів українських композиторів для дітей. Визначено стильові ознаки фортепіанної музики для дітей. Обгрунтовано, що література для фортепіано надає широкі можливості для ознайомлення дітей з найрізноманітнішими стильовими та жанровими феноменами, здатна забезпечити цілісність процесу виховання молодого покоління. Систематичне оволодіння фортепіанною літературою дозволить виховувати в дітях почуття краси, любові до рідної землі, захопленість музичним мистецтвом. фортепіанний музика дитина виховний

Ключові слова: виховання, вчитель музики, фортепіанна музика, молодші школярі, музичні здібності.

Система музичного виховання в сучасній школі пов'язує воєдино навчання естетичного сприйняття музики і розвиток виконавських можливостей учнів. Ознайомлення з найкращими зразками фортепіанної музики служить основою естетичного виховання школярів засобами музики, формування їхнього світогляду та музичного смаку. Нагромадження музичних вражень сприяє розвитку в дітей музичних потреб, інтересів і здібностей. Проблема вивчення та обґрунтування виховних можливостей фортепіанної музики для дітей стала предметом розгляду зарубіжних (Л. Горюнова, К. Зєнкін, В. Пропп, З.Ринкявичус, М. Ройтерш- тейн, Є. Тіунова та ін..) та вітчизняних дослідників (М. Іванова, Є. Печерська, Л. Хлєбнікова, Щолокова та ін.).

Мета статті полягає у визначенні виховного потенціалу дитячої фортепіанної музики та обґрунтуванні необхідності її впровадження в практику інструментально-виконавської підготовки вчителів музичного мистецтва.

Передова шкільна практика естетичного виховання дітей показує, що чим глибше вони сприймають твори мистецтва, тим яскравішими і різнобічнішими стають їхні уявлення про навколишнє життя. Виникнення музичних уявлень пов'язане з усвідомленням особливостей музичної мови та її виражальних засобів. Емоційна чутливість до музики формується і виховується разом із розвитком спеціальних музичних здібностей - музично-слухових уявлень, музичного слуху в широкому розумінні цього слова, музичного мислення і пам'яті. Основною умовою розвитку цих здібностей у процесі сприймання музики є правильний відбір фортепіанних творів не тільки за змістом і художніми якостями, а й за доступністю для школярів молодшого шкільного віку.

На переконання М.Ройтерштейн, особливості музики для дітей полягають у своєрідності образного змісту та художньої форми.»Молодшим школярам близькі образи, так чи інакше пов'язані з їх інтересами та побутом. Ігри та іграшки, казкові та історико-героїчні персонажі та ситуації, по-дитячому сприйняті образи тварин - такі типові «об'єкти відображення» в музиці для дітей. На думку дослідника, дитяча музика, відображаючи світ, подібно дитячим малюнкам, особливо коли вона звертається до тих сторін життя, що і «доросла» (наприклад, картини природи) робить це більш безпосередньо і наївно» [5].

На думку О.Апраксіної, «шлях, який сприяє всебічному розвитку дитини і веде її до розуміння світу - гра та іграшка. Це - мов би поведінка дорослого і спілкування з «дорослими предметами»: іграшковий автомобіль на мотузку, потім - з управлінням по кабелю, потім - педальний - це ті сходинки, які психологічно готують дитину, щоб сісти за кермо дійсного автомобіля. Гра в «дочки-матері» - не тільки природнє наслідування, а й свого роду репетиція майбутньої реальної ситуації» [1].

«Досконало відомо, що в світ музики не можна увійти без відповідної підготовки, без «гри в музику» на дитячому рівні, - наголошує Л.Горюнова. - І усвідомлена ця обставина була ще в далекі часи, коли складались перші зразки дитячого фольклору». Дитячий фольклор, на думку вченої, можна розділити на дві великі частини. До першої належить все те, що дорослі адресують дітям: колискові, потішки тощо. Другу складають примовки, заклички, пісеньки, що виконують самі діти. Межа між ними умовна. Наприклад, тільки граючи у «дочки-матері», п'яти, шестилітня «мама» може заспівати своїй дочці ту ж саму колискову, яку почула від своєї матері» [2].

На відміну від народної музики у творчій спадщині професійних композиторів минулих століть можна пригадати небагато творів, що написані спеціально для дітей і витримали випробовування часом: бахівський «Зошит Ганни Магдалени Бах», «Проста соната» В. Моцарта, «Альбом для юнацтва» Р. Шумана і «Дитячий альбом» П. Чайковського.

У ХХ сторіччі до створення дитячої інструментальної музики звертались Б. Барток, З. Кодай, К. Орф, С. Прокоф'єв, К. Стеценко, Д. Шостакович. Ці композитори сприйняли стильові ознаки музики ХХ сторіччя, ретельно обновили образний світ дитячої музики, зберігаючи при цьому глибокий інтерес до рідного фольклору. Сьогодні фортепіанна література для дітей займає почесне місце в галузі сучасної інструментальної музики.

Специфіка музики для дітей, на думку дослідників, полягає в особливій музичній мові, художній формі та драматургії. Так, твір, що призначений для дитини, не може бути дуже довгим - уваги дитини не вистачить, щоб безперервно слідкувати за рухом музичного розвитку; аналітичних та синтезуючих здібностей дитини ще не достатньо, щоб «зібрати» весь музичний твір в єдине ціле. А без цього неможливе повноцінне музичне сприйняття» [1; 3; 4].

Варто зазначити, що технічні та масштабні обмеження музики для дітей не повинні торкатися визначальних якостей музичної мови - її інтонаційно-композиційної сторони. «Іншими словами, немає особливих причин шукати для дітей спеціальну музичну мову, яка суттєво відрізняється від музичної мови, якою пишуть для дорослих... Разом з тим, існує яскраво виражена тенденція говорити з дітьми на мові, мов би для них створеної: з давно знайомими «м'якими» мелодійними зворотами, з «правильною» елементарною гармонією, з квадратністю в структурі. Це крок назад, - стверджує М.Ройтерштейн, - хоча який активний відгук в душі дитини находять п'єси Р.Шумана, П.Чайковського [5].

В український фортепіанній літературі для дітей, написаній у повоєнні роки, індивідуальністю та яскравістю вирізняються твори А. Штогаренка, Н. Сільванського, Ю. Щуров- ського. В подальшому розвиток цього жанру пов'язаний з іменами М. Скорика, В. Подвали, Ж. Колодуб, М. Степаненко, Ю. Шамо, В. Бібіка, В. Сільвестрова. Ці композитори впевнено вносять в дитячу фортепіанну літературу елементи сучасної музичної мови, прагнуть наблизити сприйняття дітей до складних явищ музики ХХІ століття. «Якщо ми хочемо, щоб сучасний школяр виріс у гармонійно розвинуту особистість. здатну до повноцінного спілкування з художніми цінностями, в тому числі і з сучасними, потрібно готувати його до цього невідкладно» - наголошує О.Рудницька [6, с. 123]. На думку вченої, «скільки б ми не цінували шедеврів минулого, наскільки сильно вони б не впливали на нас, сучасне мистецтво, звернене до сучасного слухача, створюється сучасними засобами» і тому вчителю необхідно крокувати «в ногу з часом», навчаючи і виховуючи своїх учнів сучасно. Тільки за такої умови вчитель розвиває здатність професійно розбиратися не тільки в музиці минулих століть, але й у творчості своїх сучасників.

Самостійність і людяність музичних образів фортепіанних творів українських сучасних авторів пояснюється інтонаційною єдністю з народною музикою, яка є втіленням національного духу, психологічної сутності, неповторної індивідуальності народного характеру. Навіть у самих легких п'єсах, що призначені для самих маленьких слухачів, можна побачити цікаві зразки художньої обробки народних мелодій (Ф. Колеса «Спи Ксеню», Ж. Колодуб «Весняні враження», М. Скорик «Дитячий альбом»). Обробки жартівливих пісень і танцювальної музики знайомлять дітей з такими рисами народного характеру, як життєрадісність, гумор, кмітливість.

У фортепіанних збірниках чимало варіацій на теми українських народних пісень («Ой минула вже зима» М. Дремлюги, «Два півники» Г. Компанійця, «Ой в лісі калина» Ю.Щуровського, «Попід терном стежечка, «Не співайте, півні» В. Борисова), в яких органічно втілено образний зміст, емоційний настрій, характерні особливості ладо інтонаційної природи народних пісень. Для розвитку творчої самостійності бажано, щоб діти самостійно визначили, на яку тему створено варіації. Інтерес до народної пісні підвищиться, якщо розкрити багатство її змісту, адже діти просто зобов'язані знати свою рідну музику, а вчителям необхідно активно прищеплювати любов до неї.

Тісно пов'язана з народно-пісенними витоками в сучасній інструментальній музиці казка. На виховні можливості цього найулюбленішого у дітей жанру не раз звертали увагу видатні педагоги сучасності. «Казка, - писав В. Сухомлинський, - вдячне, незмінне джерело виховання любові до Вітчизни, рідної землі, багатства національної культури» [7, с. 123]. Загальними жанровими ознаками фольклорної та літературної казки більшість учених вважають установку на видумку, гру фантазії, елементи «невідповідності оточуючій дійсності», а звідси - наявність нереальних героїв та фантастичних явищ; відображення особливостей національного світовідчуття». Музична казка дійсно оригінальний і новий жанр, завдяки програмно-поетичному змісту, «хоч і не вказаному, але такому, що можна вгадати» [7, с. 72].

Казка в українській фортепіанній літературі, в основному звучить у ліричному ключі («Народна казка» М.Тица, «Розповідь дідуся» М.Любарського та ін.). Втілюючи ідею казкового жанру, використовуючи жанр казки як програму, композитори створили музичні образи народно-казкового характеру. Вони по-дитячому чисті, наївні, довірливі, таємничі і загадкові. Музичні інтерпретації літературних творів розвивають художні уявлення дітей, збагачують їх образне сприйняття улюблених персонажів відомих сюжетів, які найчастіше втілюються в жанрі сюїти. Наприклад, казкові сюїти «Снігова королева» Ж. Колодуб, «Казки та історії» Ю. Шамо.

Один із поетичніших в українській фортепіанній музиці розділів складають п'єси, що малюють картини рідної природи. Взагалі, ця тема відіграє важливу роль у процесі естетичного виховання школярів. Музичні малюнки привчають дітей вслухатись в оточуючий світ, відчувати його красу. Сприймання таких творів, як «Дощик» В. Косенка, «Сніг іде» М. Дремлюги, «У лісі» А. Штогаренка сприяє розвиткові уяви дітей, естетичному ставленню до природи.

Багато сторінок в українській фортепіанній літературі для молодших школярів відведено «малюнкам» добре відомих звірів, іграшок, улюблених персонажів. Це «Матрьошки» В. Подвали, цикл В. Кім, М. Степаненко «Наші друзі», Ж. Колодуб «Звіринець», О. Костіна «Дмитрикове сонце», «Тук-тук», «Зозуля» Л.Вербовського, «Зайчик» М.Жербіна, «Ведмежатко в лісі» М. Дремлюги. Вивчення цих п'єс допоможе краще пізнати світ звірів і птахів. В них відображено знайомий дітям навколишній світ, в якому представлені знайомі та улюблені тварини. Названі п'єси різноманітні не тільки за змістом, а й за засобами музичної виразності, на що важливо звертати увагу дітей. Представляючи яскраво й образно різних персонажів, композитори проявляли відмінне знання дитячої психіки та особливостей сприймання. В своїй музиці вони прагнули знайти шлях до серця дитини; яскраві, образні п'єси, здатні захопити і слухача, і виконавця.

Важливим різновидом фортепіанної літератури для дітей є музичні «портрети» - п'єси з «образними» назвами, що характеризують різні сторони характеру дитини або відомих дитячих персонажів. Наприклад: «Упертий», «Клоуни», «Акробати», «Ласкаве прохання», «Близнюки», «Бах у дзеркальному відображенні» та ін.. Граючи ці твори, діти можуть свої враження, спостереження, різні настрої побачити в музичних образах, що сприятиме розвитку їх уваги, асоціативного мислення.

Великою популярністю серед дітей користуються твори танцювального характеру. Це і «Танцювальна» А. Штогаренка, «Гопак» і «Козак» Ю. Щуровського, яскраво колоритний «Аркан» Л. Колодуба, «Український танець» М. Жербіна та ін.. Вони відрізняються красивою мелодією, що легко запам'ятовується, живим ритмом та цікавою гармонією. Сьогодні, коли підлітки захоплюються здебільшого піснями дводольного розміру, на особливу увагу заслуговує «вальс». Вітчизняними композиторами (Я. Степовий, Ю. Рожавська, А. Коломієць, В. Косенко та ін.) написано багато п'єс в ритмі вальсу, адже тридольність у поєднанні з плавністю, що властива вальсові, надає музиці неповторної чарівності. «Слухаючи вальси і супроводжуючи їх відповідними рухами, діти, можливо, будуть спокійнішими, лагіднішими, граціознішими (передачу характеру музики рухами називають методом пластичного інтонування)», - зазначає Є. Печерська [4, с. 56].

Багато творів сучасні композитори присвячують іграм, адже вони пов'язані з різними сторонами життя дитини. Особливою яскравістю та привабливістю відзначаються п'єси «Пінг-понг», «Ловимо один одного», «Машина автомат», «Гра» М.Сильванського, «Ранок у садочку» В. Косенка. Їх характерною рисою є динамічність: це не просто п'єси - а п'єси дії, які добре знайомі дітям. Вони написані в рухливому темпі, мажорному ладі, в них чимало стрибкоподібних уривчастих мелодій. Діти мають зрозуміти, що темп, лад, особливості мелодії, метроритму, виконавські штрихи передають певний настрій, зокрема веселість, безтурботність. В них яскраво проявляється зв'язок із життям. Слухання та вивчення таких творів сприяє активізації дитячої уяви, пробудженню позитивних емоцій.

Підсумовуючи, варто зазначити, що твори українських композиторів для дітей та юнацтва повинні складати значну частину шкільного репертуару майбутнього вчителя музичного мистецтва. Ці твори мають значний виховний потенціал, привчаючи дітей милуватися невичерпним та різноманітним змістом й життєдайною силою народної музики, вчать переживати закладені в них думки і почуття. Для цього вчителю важливо не бути однобічним при виборі музики для слухання та вивчення, враховувати, що діти легко сприймають все нове, зокрема, й сучасне звучання мелодій та ритмів.

Список використаних джерел

1. Апраксина О.А. Методика музыкального воспитания в школе : учебное пособие / О.А. Апраксина. - М. : Просвещение,1983. - 224 с.

2. Горюнова Л. Развитие ребенка т его жизнетворчество// Искусство в школе./ Л.Н. Горюнова. - 1993. - №1. - С.15-21.

3. Иванова М. Инструментальная сказка // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти / М.К. Иванова. - Харків : 2008. - С.70-80.

4. Печерська Е.П. Педагогіка співробітництва на уроках музики / Е.П. Печерська. - К. : Початкова школа,1998. - 371 с.

5. Ройтерштейн М.И. О современной музыке для детей // Музыкальное воспитание в школе./ М.И. Ройтерштейн. - Вып.17. - М. : 1986. - С.16-18.

6. Рудницька О.П. Музика і культура особистості : проблеми сучасної педагогічної освіти : навчальний посібник / О.П. Рудницька. - К. : УЗМН,1998. - 248 с.

7. Сухомлинський В.О. Вибрані твори : у 5-ти томах. / В.О.Сухомлинський. - Т.3. - К. : Радянська школа, 1977. - 670 с.

Размещено на Allbest.ru