Естрадно-джазова музика в акордеонно-баянному мистецтві України другої половини ХХ – початку ХХІ століття: композиторська творчість і виконавство

Якісні показники еволюції стильових напрямків естрадно-джазової музики в контексті виконавської творчості вітчизняних і зарубіжних акордеоністів-баяністі. Стильові засади композиторської творчості Віктора Власова як одного з перших професійних авторів.

Рубрика Музыка
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 30.08.2014
Размер файла 45,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://allbest.ru

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ МИСТЕЦТВ

ім. І.П.КОТЛЯРЕВСЬКОГО

Спеціальність - 17.00.03 - Музичне мистецтво

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата мистецтвознавства

Естрадно-джазова музика в акордеонно-баянному мистецтві України другої половини хх - початку ХХІ століття: композиторська творчість і виконавство

Булда Марина Володимирівна

Харків - 2007

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Інституті мистецтв Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор мистецтвознавства, професор

Черепанин Мирон Васильович

Інститут мистецтв Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника, завідувач кафедри музикознавства (м.Івано-Франківськ)

Офіційні опоненти: доктор мистецтвознавства, професор

Імханицький Михайло Йосипович

Російська академія музики імені Гнесіних,

професор кафедри баяна та акордеона (м.Москва)

кандидат мистецтвознавства, доцент

Сташевський Андрій Якович

Інститут культури і мистецтв Луганського

національного педагогічного університету

ім. Тараса Шевченка, доцент кафедри теорії, історії музики та інструментальної підготовки (м.Луганськ)

Провідна установа: Національна музична академія України

ім. П.І.Чайковського, кафедра народних інструментів (м.Київ)

Захист відбудеться “10” травня 2007 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.871.01 у Харківському державному університеті мистецтв ім. І.П.Котляревського за адресою: 61003, м.Харків, майдан Конституції, 11/13, ауд. 58.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського державного університету мистецтв ім. І.П.Котляревського за адресою: 61003, м.Харків, майдан Конституції, 11/13.

Автореферет розіслано “2” квітня 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат мистецтвознавства, доцент М.С.ЧернявськаЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження виходить із необхідності вивчення естрадно-джазової музики, яка здобула міцні позиції в сучасному акордеонно-баянному мистецтві України. У світлі глобалізаційних та модернізаційних змін в суспільстві, культурі і мистецтві спостерігається посилений інтерес до естрадно-джазової музики, що привертає до себе увагу новим різновидом інструментального втілення, сутність якого визначається самобутністю і художньо-мистецькою значущістю. Стрімка еволюція цього музичного напрямку, від первинного середовища побутового музикування до професійного мистецтва, відбувалася в Україні особливо інтенсивно у другій половині ХХ - початку ХХІ століття. Цей період становить яскраву сторінку мистецтва вітчизняних акордеоністів-баяністів, виконавська майстерність яких отримала широке міжнародне визнання й активно функціонує у європейському музичному просторі. Поруч із очевидними досягненнями класичного інструменталізму надбання українських музикантів у розважальному жанрі спонукають по-новому відтворити цілісну картину його художніх напрямків, детермінованих динамікою розвитку музичної культури. Розгляду піддаються явища і тенденції, що відбувалися в соціокультурному середовищі України, СНД (СРСР) і за кордоном.

Незважаючи на деяку відмінність у функціонуванні і призначенні естрадної та джазової музики, кожна з яких має власне змістове наповнення, джазова культура еволюційно викристалізовувалася як складова частина естрадної. Практика сучасного музикознавства традиційно об'єднує ці два напрямки (без розділення на окремі). Таким чином, виникло нове поняття - “естрадно-джазова музика”, обгрунтування якого є цілком логічним як синтезуючим, так і узагальнюючим. Тому оперування ним здійснюється в дослідженні залежно від стильових напрямків і форм акордеонно-баянного виконавства.

Аналіз естрадно-джазової акордеонно-баянної музики дозволяє розкрити особливості її еволюції та функціонування в концертній практиці вітчизняних і зарубіжних виконавців. Активний процес розвитку акордеонно-баянного мистецтва значною мірою сприяв становленню оригінального репертуару, в основі якого закладено традиції фольклорної, класико-академічної та “нової акордеонної музики” (М.Еллегард - І.Єргієв) сучасних композиторів. Ще одним яскравим показником виконавської різноманітності цієї галузі мистецтва є проникнення акордеона і баяна у сферу камерно-інструментального ансамблевого та оркестрового жанрів, де вони використовуються на рівні з іншими “класично-джазовими” інструментами (труба, тромбон, саксофон, контрабас, фортепіано, ударні тощо). Поява в межах авторитетних міжнародних конкурсів акордеоністів-баяністів окремої номінації “музика вар'єте” (фольклорна, естрадна і джазова), створення відповідної оригінальної акордеонно-баянної літератури як для солістів, так і для різних ансамблевих складів, видання аудіо- та відеоносіїв із записами естрадно-джазових творів, концерти провідних музикантів світу з представленням різножанрових програм є незаперечним підтвердженням активізації процесу функціонування і розвитку цього напрямку сучасного мистецтва.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планами наукових досліджень кафедри музикознавства Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету ім.В.Стефаника на 2005-2010 роки: “Етно-регіональні проблеми музичної україністики в історії та сучасності”. Тема дисертації затверджена (протокол № 8 від 31.03.2005) та уточнена (протокол № 4 від 28.11.2006) на засіданні вченої ради Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника.

Мета дослідження полягає у виявленні особливостей функціонування естрадно-джазової музики в акордеонно-баянному мистецтві України окресленого періоду. Досягнення поставленої мети зумовило вирішення наступних завдань:

- здійснити аналіз наукових джерел за означеною тематикою і з'ясувати ступінь дослідженості проблеми;

- виявити якісні показники еволюції стильових напрямків естрадно-джазової музики в контексті виконавської творчості вітчизняних і зарубіжних акордеоністів-баяністів, окреслити етапи їх становлення і розвитку; джазовий акордеонний музика виконавський

- простежити динаміку розвитку естрадно-джазового репертуару для акордеона та баяна в українській музичній культурі;

- визначити особливості модернізації музичної мови акордеонно-баянних творів сучасних українських композиторів;

- охарактеризувати стильові засади композиторської творчості Віктора Власова як одного з перших професійних авторів естрадно-джазової музики для баяна, акордеона;

- проаналізувати специфіку відтворення естрадно-джазових прийомів гри та їхнього використання в практиці акордеонно-баянного виконавства;

- обгрунтувати художньо-мистецькі аспекти інтерпретації естрадно-джазової музики у співтворчому процесі композиторського стилетворення та виконавського стилю.

Об'єкт дослідження - естрадно-джазова музика в акордеонно-баянному мистецтві України.

Предмет дослідження - еволюційні зміни естрадно-джазової музики, представлені в контексті історичного розвитку акордеонно-баянного мистецтва України.

Матеріалом дослідження стали наукові, науково-популярні, навчально-методичні, періодичні видання за проблематикою дисертації, а також конкретні твори естрадно-джазового акордеонно-баянного репертуару. Вперше звернено увагу на відомості, що містяться в програмах, каталогах, афішах, документах конкурсів і фестивалів, в музеях та приватних колекціях. Обрано найтиповіші зразки оригінальної акордеонно-баянної літератури українських і зарубіжних композиторів, аудіо- та відеозаписів провідних виконавців естрадно-джазової музики. Ці та інші документи забезпечили можливість всебічного вивчення виконавської творчості шляхом зіставлення інтерпретацій естрадно-джазової музики, що дало змогу істотно зменшити чинник суб'єктивно-емпіричної оцінки. Велике значення для здійснення дослідження мали численні зустрічі й бесіди з провідними представниками акордеонно-баянного мистецтва, а також концертно-виконавська діяльність автора дисертації в якості учасника міжнародних конкурсів, конференцій і фестивалів. Документальність дослідницької бази не виключає безпосередніх спостережень за грою музикантів, почутих автором під час концертних виступів акордеоністів-баяністів. До наукового обігу введена значна кількість історичних джерел, документальної інформації, матеріалів і маловідомих фактів.

Методи дослідження. Наукова робота грунтується на загальних і спеціальних принципах та методах наукового пізнання, об'єктивності й системності, всебічності, поступальності та повноти, які зумовлюють узагальнення та критичний аналіз усього комплексу джерел, що об'єднує в собі аналітичний, порівняльно-історичний, теоретичний і біографічний методи дослідження. Теоретичною базою для вирішення дослідницьких завдань є системний підхід до теорії перехідних етапів у мистецтві та їхньої проекції на музикознавчу науку. Методологічну та концептуальну основу складають наукові праці українських і зарубіжних вчених-мистецтвознавців, предметом вивчення яких були різні напрямки розвитку народно-інструментального мистецтва, а саме: теорія формування виконавської майстерності (М.Давидов); теорія виконавства, в основі якої лежить вчення про психофізичну єдність музично-інтерпретаторської діяльності (О.Шульп'яков); теорія артикуляції (І.Браудо, М.Імханицький, В.Максимов); теорія народно-оркестрового виконавства (О.Ільченко); теорія формування внутрішньої сутності музично-ігрових рухів на клавішних інструментах (Ю.Бай); теорія перекладення і транскрипції інструментальних творів для баяна (М.Давидов); історія вивчення оригінальної акордеонно-баянної музики (В.Бичков, М.Давидов, Є.Іванов, М.Імханицький, А.Мірек, А.Сташевський); дослідження з проблем аналізу музичних творів та жанрово-стильових класифікацій (Н.Гуляницька, О.Катрич, І.Котляревський, М.Лобанова, О.Маркова, Є.Назайкінський, О.Сокол, С.Шип). Наукова думка в галузі музичного мистецтва, представлена в грунтовних працях Б.Асаф'єва, Д.Кірнарської, І.Ляшенка, Г.Нейгауза, М.Ржевської, Б.Теплова, Г.Ципіна, дозволила побачити естрадно-джазову музику в широкому контексті композиторської творчості й акордеонно-баянного виконавства.

Крім названих праць виникла необхідність звернутися до монографічних досліджень, книг і збірників статей вітчизняних і зарубіжних вчених: О.Баташева, І.Горвата - І.Вассербергера, Дж.Коллієра, В.Конен, Ю.Малишева, Л.Мархасєва, О.Медведєва - О.Медведєвої, Ю.Панасьє, У.Сарджента, Г.Скороходова, в яких розглядаються історико-теоретичні аспекти загального розвитку естрадно-джазової музики, формування основ її виконавської інтерпретації, еволюції стильових зразків тощо.

Однак, не дивлячись на висвітлення окремих сторін, вчені поки що не звернули достатньої уваги на проблему функціонування естрадно-джазової музики в акордеонно-баянному мистецтві України означеного періоду. Обгрунтування аргументованих підходів щодо вирішення поставлених завдань обумовило доцільність вибору теми дисертації.

Наукова новизна. На основі системного аналізу здійснена спроба вивчення естрадно-джазової музики в акордеонно-баянному мистецтві України як цілісного явища, що в п е р ш е стало предметом спеціального дослідження. Визначаються наукові категорії: професійне становлення, філармонійна спеціалізація, академізація, які акумулюють еволюційні процеси стильових напрямків естрадно-джазової музики в акордеонно-баянному мистецтві України впродовж виокремлених етапів і стадій його професійного розвитку. Досліджено позитивний вплив естрадно-джазової музики на виконавську творчість вітчизняних і зарубіжних акордеоністів-баяністів, що позначилося на якісних змінах у формуванні відповідного репертуару; здійснено загальнотеоретичний аналіз вибраних естрадно-джазових творів українських композиторів; визначено особливості модернізації музичної мови; проаналізовано специфіку відтворення естрадно-джазових прийомів гри в практиці акордеонно-баянного виконавства, систематизовано умовні позначення; обгрунтовано художньо-мистецькі аспекти інтерпретації творів естрадно-джазової музики у взаємозв'язку з композиторським стилетворенням та виконавським стилем.

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх використання у педагогічній практиці вищих навчальних закладів культури і мистецтв для підготовки лекційних курсів з “Історії виконавства на народних інструментах” і “Методики викладання гри на акордеоні, баяні”, складання підручників, педагогічного та концертного репертуару. Узагальнення художньо-виконавського досвіду провідних акордеоністів та баяністів сприятиме позитивному впливу їхніх надбань на формування професійної майстерності молодих музикантів. Вважається доцільним введення у навчальний процес спецкурсів естрадно-джазових дисциплін для спеціалізації “Акордеон, баян”.

Особистий внесок здобувача до розробки означеної тематики полягає у концепційному репрезентуванні стадій розвитку естрадно-джазової музики в акордеонно-баянному мистецтві України, самостійному проведенні пошукової роботи, обробці матеріалів, формулюванні наукових положень і висновків.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорювалися на кафедрі музикознавства Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника. Результати дослідження були апробовані у доповідях і опубліковані в матеріалах науково-практичних конференцій: “Музична діяльність українських та зарубіжних акордеоністів-баяністів у другій половині ХХ ст.”; “Конкурси та фестивалі акордеонно-баянного мистецтва в Україні”; “Особливості ансамблевого аранжування та обробки інструментальних творів для двох акордеонів” (Івано-Франківськ, 2001, 2002, 2003); “Теоретичні аспекти стильових напрямків естрадно-джазової музики для акордеона-баяна” (Київ, 2005); “Львівська баянна школа та її вплив на композиторську творчість Віктора Власова” (Дрогобич, 2005); “Формування навиків аранжування та обробки в ансамблевому класі акордеоністів-баяністів” (Луганськ, 2005); “Академічні акордеонно-баянні школи України в контексті історичної еволюції музичного професіоналізму” (Київ, 2005); “Стильові напрямки естрадно-джазових творів Віктора Власова для баяна-акордеона” (Львів, 2006); “Естрадно-джазовий жанр в культурі галицького міста” (Івано-Франківськ, 2006); “Еволюція естрадно-джазового репертуару для акордеона-баяна” (Дрогобич, 2006).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації висвітлюються у шістнадцяти статтях, п'ять з яких опубліковані у наукових фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Обсяг основного тексту становить 173 сторінки. Список джерел налічує 285 позицій (25 сторінок), додатки - 21 найменування (72 сторінки). Загальний обсяг дисертації - 270 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обгрунтовано актуальність обраної теми, розкрито стан наукової проблематики, визначено об'єкт і предмет дослідження, його мету й завдання, методологічну базу, наукову новизну, практичне значення, охарактеризовано структуру роботи.

Розділ 1 - “ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛА ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ” - присвячений аналізу сучасного стану наукової розробки теми та характеристиці джерел, використаних для досягнення мети і виконання завдань, всебічне висвітлення яких стало можливим лише за умови залучення цілого комплексу наукової літератури, зокрема праць окресленого періоду, досліджень сучасних вітчизняних і зарубіжних вчених. Докладне й об'єктивне вивчення наявних у нашому розпорядженні джерел сприяло виявленню особливостей естрадно-джазової музики та з'ясуванню еволюції стильових напрямків її розвитку в акордеонно-баянному мистецтві України другої половини ХХ - початку ХХІ століття.

У підрозділі 1.1. “Історіографія проблеми” систематизовано наукові праці за фаховими напрямками дослідження. Історико-музикознавча література включає праці В.Бичкова, М.Давидова, Є.Іванова, М.Імханицького, М.Кравцова, А.Мірека, Л.Понікарової, А.Сташевського. У наукових розвідках названих авторів представлено загальні питання історії виникнення та побутування гармоніки, закономірностей розвитку музики для народних інструментів, інтонаційно-виражальних можливостей баяна й акордеона.

Значний інтерес викликають праці навчально-методичного спрямування (І.Алексєєва, В.Власова, П.Говорушка, Л.Горенка, М.Давидова, М.Коцюби, А.Полетаєва, В.Самітова, П.Серотюка, А.Сташевського), що розглядають проблеми методики навчання і виховання музиканта, головних складових репертуару.

Науково-теоретичні аспекти композиторської творчості та виконавства висвітлені в роботах М.Давидова, М.Імханицького, Ф.Ліпса, М.Максимова, О.Міщенка, М.Різоля, А.Семешка, А.Сташевського. На їхню думку, саме академічний напрямок музики традиційно репрезентує сучасний європейський інструменталізм, постійне зростання його творчих здобутків та активне функціонування в музичній культурі багатьох країн світу.

Одне з провідних місць у роботі займає аналіз проблем естрадно-джазової музики. Його здійснюють О.Баташев, М.Добрюхіна, М.Імханицький, Д.Коллієр, В.Конен, Л.Мархасєв, О.Медведєв та О.Медведєва, В.Оякяер, Ю.Панасьє, У.Сарджент, В.Фейєртаг. У цих працях значну увагу звернено на еволюцію джазових стилів, дано добірку інформаційних матеріалів, які знайомлять читачів з творчою діяльністю найвидатніших музикантів.

Підрозділ 1.2. “Джерельна основа роботи” включає комплексні матеріали, що дозволили різнобічно дослідити музичні явища, детальне вивчення яких з позицій історичної об'єктивності дало змогу грунтовно проаналізувати процес розвитку естрадно-джазової музики в акордеонно-баянному мистецтві України другої половини ХХ - початку ХХІ століття. Основу джерельної бази становить література автобіографічного змісту (аналітичні есе, діалоги, спогади, творчі портрети), публікації в енциклопедичних виданнях, довідкові та методично-практичні видання (праці А.Басурманова, М.Давидова, Б.Єгорова, М.Кравцова, А.Мірека, М.Серебряного, В.Симоненка, О.Корольова). Багато фактів, які торкаються проблеми дослідження, почерпнуто з фондів Музею російської гармоніки Альфреда Мірека, колекцій приватних зібрань, зі спогадів сучасників та очевидців. Довідково-інформативний матеріал знайдено на сторінках української і зарубіжної періодики (журнали “Музика”, “Джаз”, “Народник”, “Играй, гармонь”) та фахових періодичних виданнях (серія збірників “Баян і баяністи”, наукові мистецтвознавчі вісники), обкладинках грамплатівок, компакт-дисках та web-сторінках мережі “Інтернет”.

Сучасні підходи до музичної педагогіки і виконавства широко репрезентовані в матеріалах міжнародних науково-практичних конференцій, організованих навчальними музичними закладами в Україні та за кордоном. Представлені у збірниках теми доповідей дозволяють виокремити пріоритетні напрямки розвитку сучасної наукової думки з актуальних питань виконавства і педагогіки, композиторського стилетворення, інтерпретації, становлення акордеонно-баянних шкіл тощо.

Широкий спектр наукової проблематики джазу предметно розглядається у дисертаційних дослідженнях сучасних науковців, які складають додатковий шар джерельно-інформативного матеріалу. До окресленого кола питань зверталися Б.Гнілов, В.Романко, В.Олендарьов. Серед наукових праць, окремі розділи яких перетинаються з нашим дослідженням, відзначимо дисертації А.Гончарова, В.Князєва, С.Платонової, Н.Попович, О.Спешилової, А.Сташевського.

Віддаючи належне науковому і практичному значенню розглянутих праць, присвячених висвітленню різних аспектів естрадно-джазової музики, слід констатувати відсутність в українському музикознавстві узагальнюючої наукової роботи щодо цієї проблеми. Проте це не зменшує інформаційну важливість наявних публікацій, що містять необхідний фактологічний матеріал з найширшим ракурсом його репрезентації у науковому дослідженні. Аргументованість наукового вивчення цього питання обумовила вибір теми дисертаційного дослідження, всебічне висвітлення якої може істотно розширити уявлення про її мистецьку структуру та культуротворчу ефективність.

Багатогранність об'єкта дослідження спонукає до використання сукупності методів сучасної науки, основні засади яких викладені у підрозділі 1.3. “Методи і напрямки дослідження”. Методологічний аналіз проблеми дозволяє обгрунтувати внутрішній зв'язок між різними галузями музичної науки. Для отримання результатів і досягнення мети були застосовані фундаментальні, загальнонаукові, загальні і конкретнонаукові методи пізнання: історичний, аналізу і синтезу, системного підходу. У дослідженні класифіковано і узагальнено факти, дано їм оцінку, виявлено характерні особливості й тенденції. Наукова розробка представлених питань дозволила вникнути у сутність та специфіку як окремих явищ, так і загально мистецьких процесів у цілому. Необхідність вирішення поставлених завдань спонукала до використання теоретичних напрацювань і досягнень таких галузей науки, як історія, мистецтвознавство.

Розділ 2 - “ПЕРЕДУМОВИ СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ ЕСТРАДНО-ДЖАЗОВОЇ МУЗИКИ В АКОРДЕОННО-БАЯННОМУ МИСТЕЦТВІ УКРАЇНИ Й ЗАРУБІЖЖЯ ХХ СТОЛІТТЯ” - складається з чотирьох підрозділів, які охоплюють проблеми еволюції стильових напрямків естрадно-джазової музики, основні етапи її розвитку в контексті виконавської творчості вітчизняних та зарубіжних акордеоністів-баяністів. Простежується динаміка розвитку естрадно-джазового репертуару та його впровадження до програм міжнародних конкурсів і фестивалів.

У підрозділі 2.1. “Еволюція стильових напрямків естрадно-джазової музики” з'ясовано відмінність понять “естрадна” і “джазова” музика. Естрадна (“легка”, розважальна) музика вбирає в себе багатство жанрів, стилів, манер, способів виконання і належить до виду музичного мистецтва, що об'єднує різні форми вокального та інструментального виконавства. Її характерними ознаками є простота форми і змісту, доступність для сприйняття, розважальне призначення. З появою джазових оркестрів суттєвішою стала різниця між “легкою” естрадною і “серйозною” джазовою музикою, яка виявляється у специфічності музичної мови, імпровізаційній основі джазу, оригінальному звуковидобуванні та фразуванні, складній багатоплановій ритмічній структурі, інтонаційному строю, що допускає відхилення від темперації. Все це сформувало джаз як самостійний напрямок професійного музичного мистецтва.

В загальних рисах розкривається історія створення нових жанрів музики в негритянському середовищі США, зокрема трудових пісень, балад, релігійних гімнів (спірічуелс), різновидів блюзу тощо. Підсумовано, що вокальна та інструментальна творчість негрів суттєво вплинула на розвиток нового виду мистецтва, який отримав назву “джаз” і став могутнім каталізатором всієї американської музики. Глибокі зрушення, що відбулися в естетиці джазу під впливом новаторських експериментів, викликали появу великої кількості різноманітних його напрямків. Надано розгорнуту характеристику періоду свінгу, “традиційного” (новоорлеанський, диксиленд) та “сучасного” стилів джазової музики (бі-боп, кул, прогресив, третя течія, нова хвиля, джаз-авангард і т. ін.). Дослідження естрадно-джазової музики спонукало нас до співставлення її еволюційних процесів з виконавською творчістю акордеоністів-баяністів, що дозволило розглянути представлену проблему комплексно, з урахуванням її характерних особливостей.

У підрозділі 2.2. “Виконавська творчість вітчизняних та зарубіжних акордеоністів-баяністів: етапи становлення і розвитку” висвітлюється мистецька діяльність музикантів, узагальнення досвіду якої вносить суттєві корективи в сучасну наукову теорію і практику професійної академічної культури.

Еволюція виконавської творчості вітчизняних та зарубіжних акордеоністів-баяністів відбувалася протягом певного історичного періоду, який поділяється на три етапи. Перший етап (1920-ті - 1940-ві рр.) пов'язаний зі стадією професійного становлення естрадно-джазової музики в акордеонно-баянному мистецтві України. До цього періоду ми відносимо перші спроби акордеонно-баянного музикування у популярних пісенно-танцювальних жанрах; цілеспрямоване використання акордеона як сольного й акомпануючого інструмента у джаз-оркестрах, концертних фронтових бригадах.

В результаті проведеного дослідження з'ясувалися причини естрадно-джазової спеціалізації акордеона, “входження” якого в музичне середовище було епізодичним. Орієнтація на естрадне музикування пов'язана з очевидною диференціацією функцій між акордеоном і баяном, які виявилися протилежними. Нав'язане радянською системою сприйняття акордеона як “представника” буржуазної ідеології і чужої культури мало негативні наслідки: не була налагоджена система освіти, не усвідомлювалася потреба у створенні оригінального репертуару, не робилися спроби щодо удосконалення професійної майстерності акордеоністів. Класове протиборство привело до розмежування між інструментами з перевагою для баянного мистецтва, процес розвитку якого відбувався в академічному напрямку.

Акордеон на естраді вважався елітним інструментом і тому був відокремлений на деякий час від цілісного гармонно-баянного виконавства. Крім того, він як своєрідна форма протесту здобуває нішу в естрадно-джазовій музиці. З'ясовано, що активній популяризації акордеона сприяли засоби масової інформації (радіопередачі, грамзаписи) та корінна зміна ставлення до “легкого” танцювального жанру (модні фокстроти, танго та ін.), через що він став пізнаваний. Відсутність якісної вітчизняної моделі сприяло впровадженню акордеона європейського типу, що позначилося на акордеонному виконавстві новою фазою його розвитку як інтернаціонального музичного інструмента, адаптації і закріпленні в музичному мистецтві естради (кінець 1920-х - початок 1940-х рр.). Однак, сприйняття і засвоєння акордеона закордонного виробництва підлягало корінному переосмисленню, в якому щораз виразніше проявлялися відчутні національні традиції, оновлені легкою танцювальною музикою зарубіжних країн.

Простежено причини ствердження акордеона як професійного концертного інструмента, які виявляють соціально-естетичні критерії його статусу: демократичність, доступність, відповідність видовищно-музичним функціям. Такі специфічні якості акордеона, як багатотембровість, співучість, театралізація, виходили з художніх і технічних характеристик інструмента. До ознак видовищності можна додати новизну інструмента (виробництво закордонних фірм), зовнішнє оформлення (привабливий вигляд), портативність (зручність у використанні під час гри стоячи), характерно-пронизливий і гучний тембр (налаштування деяких регістрів у “розлив”), виконавську манеру (впровадження театралізованих ефектів), що позитивно відобразилося на визнанні акордеона, закріпленні його вагомих позицій на концертній естраді.

В період війни багато джаз-оркестрів проводили велику концертну роботу серед військових частин. Використання баяна й акордеона у концертних фронтових бригадах сприяло їх зближенню і номенклатурному входженню останнього в групу інструментів, визначену як “народно-інструментальна”. У післявоєнні роки відбувалося масове захоплення серед “народників” естрадними ансамблями в стилі “Шалаєва” чи “Тихонова”. Нова хвиля зацікавлення молоді естрадно-джазовою музикою справляла велике враження і викликала у музикантів бажання слухати і відтворювати її.

Впровадження естрадно-джазової музики у професійну виконавську практику акордеоністів-баяністів дозволяє говорити про другий етап, в процесі якого формувалася стадія філармонійної спеціалізації (1950-ті - 1980-ті рр.). Він пов'язаний з утвердженням самостійного статусу акордеона та баяна як професійних інструментів у сольному й ансамблево-оркестровому виконавстві філармонійних естрадно-джазових колективів. В цей період акордеонно-баянне мистецтво вітчизняних музикантів набуває самобутніх рис, удосконалюється рівень професійної майстерності.

Дослідження показало, що важливим фактором розвитку естрадного мистецтва стало визнання джазу в середині 1950-х років як однієї з провідних форм сучасної інструментальної музики. Особливо це стосується імпровізаційного джазу, який помітно відмежувався від розважальних музичних жанрів і все частіше почав звучати на грамплатівках, по радіо, на фестивалях та в спеціальних джаз-клубах. Широкого розповсюдження набули джаз-оркестри - “симфоджази”, які поєднували в собі елементи комерційного джазу і легкої симфонічної музики.

З'ясувалося, що закріплення статусу акордеона та баяна в естрадно-джазовій музиці позитивно вплинуло на розвиток філармонійної спеціалізації. Період 1950-х - 1960-х років характеризується якісними змінами у напрямку вдосконалення виробництва вітчизняних інструментів, налагодження системи музичної освіти, появи нової плеяди професійних виконавців на концертній естраді, усвідомлення необхідності створення оригінальних зразків репертуару. Його жанрова спрямованість, як правило, була зорієнтована на народну та побутову музику і перекладення шедеврів музичної класики, які відрізнялися певним рівнем професійності. Свою артистичну діяльність продовжили акордеоністи довоєнного періоду (Є.Виставкін, М.Глубоков, М.Макаров, Ю.Шахнов). Кінець 1950-х - перша половина 1970-х років відзначається поширенням “легкого” розважального жанру, використанням джазових елементів (гармонія, синкопований ритм, зміщення акцентів) у творах В.Грідіна, К.Мяскова, В.Подгорного, Г.Шендерьова.

На початку 1960-х років при філармоніях почали функціонувати окремі концертні бригади, у складі яких створювалися естрадні інструментальні ансамблі (квартети). Вони виконували не лише естрадно-джазову музику, але й твори популярної класики. В процесі аналізу було з'ясовано, що стильові напрямки розвитку українського акордеонно-баянного мистецтва тісно пов'язані з акордеонною естрадно-джазовою школою американського континенту, яка представлена композиторсько-виконавською творчістю таких акордеоністів, як Арт Ван Дам, брати П. і Г.Дейро, Д.Контіно, Ч.Маньянте, П.Фроссіні. Своїми виступами вони стимулювали творчу активність молодих вітчизняних музикантів, зокрема Б.Векслера, М.Макарова, В.Ковтуна, Я.Табачника.

Таким чином, на стадії філармонійної спеціалізації естрадно-джазова музика у виконавській творчості вітчизняних і зарубіжних акордеоністів- баяністів зазнала якісних змін: сформувалися філармонійні оркестрові колективи, де акордеон та баян посіли місце сольних інструментів; з'явилася оригінальна нотна література, у якій закладалися основи стильових напрямків естрадно-джазової музики в акордеонно-баянному виконавстві; результатом творчих пошуків і досягнень вітчизняних виконавців стало підняття акордеонно-баянного мистецтва на новий рівень професійності.

Третій етап (1970-ті роки - до нашого часу) характеризується активним зростанням статусу філармонійної спеціалізації, що викликало появу нової стадії розвитку - академізації. В цей період відбувається активне поширення акордеона та баяна у концертній діяльності музикантів, з'являються перші професійні оригінальні естрадно-джазові твори, в музиці академічного напрямку використовується естрадно-джазова специфіка, акордеонно-баянне мистецтво досягає високого художнього еталону на міжнародному рівні. До його характерних тенденцій належать: становлення методичних засад професійної майстерності; опора на оригінальну музику; індивідуалізація художньо-виконавських традицій; формування джазово-академічного напрямку акордеонно-баянного мистецтва, представниками якого є С.Абкерімов, Р.Гальяно, С.Грінченко, В.Дукальтетенко, В.Зубицький, Ю.Калашников, О.На Юн Кін, В.Мурза, В.Новіков, С.Осокін, К.Стрельченко, В.Ушаков, Є.Черказова.

Підрозділ 2.3. “Динаміка розвитку естрадно-джазового репертуару для акордеона та баяна” окреслює ретроспективу створення вітчизняного та зарубіжного оригінального репертуару, нотних видань концертних творів та навчально-методичної літератури. У зв'язку з введенням у музичних школах і училищах класу акордеона (1960-ті рр.) відділом навчальних закладів Міністерства культури СРСР були складені програмні вимоги і видані навчальні посібники, до яких включалися також легкі естрадні п'єси. Поява цих посібників закономірна, адже акордеон здобув широку популярність, і спрямованість навчання набула професійних ознак.

Разом з тим, в народно-інструментальному мистецтві відбувалися протилежні тенденції, суть яких полягала в тому, що, з одного боку, методика викладання не була зорієнтована на естрадно-джазовий репертуар і відповідну манеру виконання. На стадії філармонійної спеціалізації формувалися в основному початкові ланки музичної освіти по класу акордеона. З іншого - відбувалося суцільне поглинання професійними музикантами західноєвропейської оригінальної літератури, де були представлені різні напрямки популярної музики. Все це зумовило зростаючу популярність інструмента завдяки таким естрадним виконавцям, як В.Арафаілов, Б.Векслер, В.Власов, Е.Газаров, Ю.Гранов, В.Данилін, М.Двілянський, В.Ковтун, Ю.Пешков, Я.Табачник, В.Тамман, Б.Тихонов, Ю.Шахнов та ін.

Позитивні зміни торкнулися й удосконалення якості інструмента, напрямків освіти, науково-методичного забезпечення. Оригінальний естрадно-джазовий репертуар виходить на рівень провідних академічних інструментальних жанрів, що пов'язано з появою численної кількості творів із залученням акордеона та баяна до нових форм ансамблевого музикування. Одна з тенденцій цього періоду - виникнення джазово-академічного напрямку в акордеонно-баянній літературі, введення стилістичних елементів естрадно-джазової музики у твори класичного зразка, що суттєво вплинуло на композиторську творчість і виконавство вітчизняних, в тому числі й зарубіжних акордеоністів-баяністів.

Зі стадією академізації також пов'язані процеси, що відбуваються у концертно-виконавській діяльності та конкурсно-фестивальних змаганнях. Цій проблемі присвячений підрозділ 2.4. “Естрадно-джазова музика у міжнародних конкурсах і фестивалях акордеонно-баянного мистецтва”. В ході дослідження з'ясувалося, що починаючи з кінця 1980-х та у 1990-ті роки на найвідоміших міжнародних конкурсах відбувається виокремлення виконавців естрадної музики в окрему номінацію, яка в кожній країні отримує свою назву, але суть її не змінюється. Найчастіше в міжнародному творчому спілкуванні в останні роки для назви цієї номінації використовується найбільш сталий і універсальний термін “музика вар'єте” (естрадно-джазова). Конкурсні змагання стали вагомим стимулом для студентів та учнів музичних навчальних закладів, виховують у виконавців сценічну стабільність і витримку, виявляють нові таланти серед молодих музикантів. Ці заходи допомагають визначити стан інструментального виконавства у світі, перспективи окремих акордеонно-баянних шкіл та сучасний рівень музичного професіоналізму. Кінець ХХ - початок ХХІ століття позначений появою на концертній естраді нового покоління перспективних виконавців, які продовжують і доповнюють досвід своїх попередників оригінальними інтерпретаціями творів сучасної музики. Серед вітчизняних і зарубіжних акордеоністів-баяністів молодого покоління відзначено Є.Гаврилюка, Б.Йовановіча, І.Квашевича, О.Кочетова, Б.Мирончука, Н.Масутьє, В.Сабатьє, О.Ширунова, О.Шувалова.

У розділі 3 - “ЕСТРАДНО-ДЖАЗОВА МУЗИКА ДЛЯ АКОРДЕОНА ТА БАЯНА В ТВОРЧОСТІ УКРАЇНСЬКИХ КОМПОЗИТОРІВ І ВИКОНАВЦІВ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ - ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ” - визначено особливості модернізації музичної мови акордеонно-баянних творів сучасних українських композиторів, охарактеризовані стильові засади оригінальної естрадно-джазової музики для баяна й акордеона в творчості В.Власова, проаналізовано специфіку відтворення естрадно-джазових прийомів гри та їхнє використання в практиці акордеонно-баянного виконавства, обгрунтовано художньо-мистецькі аспекти інтерпретації естрадно-джазової музики у співтворчому процесі композиторського стилетворення та виконавського стилю.

Особливостям “Модернізації музичної мови акордеонно-баянних творів сучасних українських композиторів” присвячений підрозділ 3.1. Прояви модернізації стосуються напрямків розвитку новаторських формотворчих ідей музики. Своєрідна екстраполяція жанрів у нові звуковиражальні, технічні та тембрально-акустичні пласти (від простих за формою та змістом до розгорнутих масштабних полотен) стала помітною тенденцією модернізації. З'ясувалося, що вплив фольклорних витоків у поєднанні з джазовими ритмами породжує виникнення нових художніх напрямків у розвитку жанрових та стильових систем. Такий синтез - один з шляхів появи “неофольклоризму” як стильового напрямку другої половини ХХ століття, яскраво представленого в акордеонно-баянній творчості українських композиторів А.Білошицького, В.Власова, А.Гайденка, В.Зубицького, В.Подгорного, В.Рунчака, А.Сташевського, Г.Шендерьова та ін., де знайшли своє відображення провідні тематичні лінії сучасного музикування. Їхня суть полягає у стилізації елементів ладогармонічної основи, ритму, фактури, тематизму, різноманітних виконавських прийомів, у взаємопроникненні напрямків (фольклорний - естрадно-джазовий - камерно-академічний) і створенні на цій основі нового джазово-академічного напрямку музики.

Тенденція, позначена в естрадно-джазовій музиці другої половини ХХ століття, знайшла відображення у творчості В.Власова. Це питання розглядається окремим підрозділом 3.2. “Стильові засади естрадно-джазової музики Віктора Власова для баяна, акордеона”, що пояснюється унікальністю музичного доробку композитора, адже В.Власов залишається одним із перших, хто розвинув цей напрямок на високому професійному рівні. Досліджено композиторсько-виконавський стиль В.Власова та відзначено кілька фундаментальних засад авторського письма. Перша - системне використання стильових напрямків естрадно-джазової музики у відповідності до їх поступального розвитку та вільне оперування ними. Друга - чітке дотримання ритмічної основи того чи іншого стилю, яка стає підвалиною для пошуків специфічного звуковидобування та характерної штрихової техніки. Третя - формування акордеонно-баянної школи як носія професійних музичних традицій, що забезпечує їхню передачу на практиці шляхом створення відповідної моделі та визначених критеріїв естрадно-джазового акордеонно-баянного виконавства. Ці критерії поєднують в собі характерні ознаки сучасної музики зі специфікою індивідуального мистецтва виконавця, відкривають нові виражальні можливості баяна, акордеона, розширюють їх звукову і колористичну палітру, вводять музикантів у нові сфери художньої образності та технічної досконалості. Індивідуально-стильові пошуки В.Власова визначають в загальному контексті характерні риси авторської школи та її представників як стильового явища у розвитку вітчизняного та європейського акордеонно-баянного мистецтва.

Підрозділ 3.3. присвячений “Специфіці відтворення естрадно-джазових прийомів гри в практиці акордеонно-баянного виконавства”. Як показало дослідження, розширення та збагачення музичної мови в естрадно-джазових творах для акордеона і баяна відбувається шляхом опанування широкого кола художньо-виражальних засобів. Специфіка відтворення естрадно-джазових прийомів гри потребує врахування цілого комплексу артикуляційно-штрихових, тембрально-фактурних можливостей інструмента, ударно-колористичних та сонорних комбінацій, інтервально-акордових співзвучь, гострих акцентувань, синкоп, імпровізаційних розгортань, шумових ефектів тощо. Переважна більшість естрадно-джазових прийомів та композиторських технік, які зустрічаються в оригінальній музиці, представлена на прикладах творів А.Білошицького, В.Власова, В.Грідіна, Є.Дербенка, В.Зубицького, К.Мяскова, В.Новікова, В.Подгорного, В.Чернікова, Г.Шендерьова. Їхнє відтворення вимагає від виконавця не лише високого рівня професійної майстерності і добре розвинутого почуття ритму, але й певних навичок гри, досягнення яких є неможливим без ідейно-духовного, естетичного філософсько-життєвого бачення образу та артистичного досвіду виконавця-інтерпретатора в акторсько-театральному, індивідуально-звуковому прочитанні авторського тексту.

Художньо-мистецькі аспекти відтворення естрадно-джазової музики тісно пов'язані з інтерпретацією як формою переосмислення її художнього змісту, що безпосередньо впливає на індивідуальний стиль виконання. Ця проблема знайшла своє відображення у підрозділі 3.4. “Художньо-мистецькі аспекти інтерпретації творів естрадно-джазової музики: від композиторського стилетворення до виконавського стилю”. У рамках порушених питань актуальною стає творча позиція виконавця-інтерпретатора, за яким залишається вибір варіантності тлумачення задуму композитора. Інтерпретація будь-якого напрямку музики, в тому числі й естрадно-джазової, грунтується на двох невід'ємних складових цього процесу: композиторське стилетворення та виконавське стилевідтворення. Його структурна модель підтверджена багатьма конкретними прикладами творів В.Власова, В.Грідіна, Є.Дербенка, К.Мяскова, В.Новікова, В.Подгорного, В.Чернікова, Г.Шендерьова. Теоретичне моделювання композиторського стилетворення реально відображене виконавським стилем таких баяністів, як С.Грінченко, В.Зубицький, Ф.Ліпс, В.Мурза, О.На Юн Кін, П.Фенюк, О.Шаров, Ю.Шишкін та ін. Витончена віртуозність, артистизм, технічна довершеність лідерів акордеонно-баянного виконавства виявляють стабільний комунікативний ресурс професійної майстерності, пов'язаний з особливою притягуваністю цих виконавських компонентів для широкої аудиторії. Отже, композиторське стилетворення, закладене у високопрофесійній музиці вищеназваних авторів, стало природним чинником формування нових тенденцій у виконавському мистецтві акордеоністів-баяністів завдяки неординарним компонентам артистично-театрального самовияву.

Музична практика показала, що виконавський стиль багато в чому залежить також від оркестрового мислення музиканта-інтерпретатора, його здатності співставити інструмент з ансамблем чи оркестром, відчувати і відтворювати свінгову манеру. Виконавець-імпровізатор є водночас і композитором, авторство якого проявляється в імітації різних стилів минулого й сучасності. Отже, інтерпретація творів естрадно-джазової музики на акордеоні та баяні - це особлива інтонаційна сфера, що пов'язує композиторське стилетворення з творчим пошуком власної моделі виконавсько стилю.

У Висновках дисертації підведено загальні підсумки роботи та окреслено перспективи подальшого дослідження цієї теми. Доведено, що естрадно-джазова музика в контексті композиторської творчості і виконавства вітчизняних та зарубіжних акордеоністів-баяністів належить до професійного і самостійного виду музичного мистецтва.

Еволюція стильових напрямків естрадно-джазової музики в контексті акордеонно-баянного мистецтва України відбувалася впродовж певного історичного періоду у відповідності до трьох визначених етапів і стадій його розвитку: професійного становлення, філармонійної спеціалізації, академізації. Результатами цих якісних показників стали визначні досягнення української акордеонно-баянної школи у композиторській творчості і виконавстві, домінуванні оригінального репертуару над перекладеннями, використанні елементів естрадно-джазового стилю в обробках народних мелодій та суттєвому збільшенні його жанрових розгалужень, утвердженні джазово-академічного напрямку музики, удосконаленні форм і змісту проведення міжнародних конкурсів та фестивалів, визнанні акордеона та баяна як концертних інструментів. Поглиблення національних мистецьких традицій відбувається на основі дієвих взаємин регіональних виконавських шкіл, спрямування діяльності вітчизняних музикантів на збереження спадкоємності, збагачення досвіду в галузі науково-методичних знань, педагогіки та широкого впровадження новітніх досягнень музичного мистецтва інших національних культур.

Важливим чинником домінування оригінальної музики, її академізації стала творчість українських і зарубіжних композиторів: А.Білошицького, В.Власова, Р.Гальяно, В.Зубицького, В.Подгорного, А.П'яццолли, А.Сташевського, в якій сфокусовані перспективи розширення індивідуальної семантики акордеонно-баянного інструменталізму, формується його звуковиражальна естетика та нове художнє мислення. Прагнення молодої генерації музикантів до театралізації виконавського відтворення музичних образів підпорядковані ідеї нового світогляду, глибині філософського втілення як мистецького феномену сучасної музичної культури.

Елементи новітніх стилів, технік, прийомів звуковидобування та новоутворених засобів музичного вираження в органічному поєднанні з фольклорними джерелами та особливостями авторського бачення розглянуто в контексті індивідуального творчого переосмислення музичного твору. Використання естрадно-джазових прийомів гри у різних стильових напрямках сучасної музики є одним із основних проявів системної організації і вдосконалення виконавського мистецтва акордеоністів-баяністів, яке включає в себе комплекс важливих компонентів цілісного процесу музичного відтворення: естетичних, теоретичних, психофізіологічних, інструментально-технологічних.

Художньо-мистецькі аспекти виконавської інтерпретації творів естрадно-джазової музики - це особлива інтонаційна сфера, що пов'язує композиторське стилетворення з виконавським стилем. Музична практика ставить перед виконавцями завдання щодо адекватної реалізації (усвідомленого відтворення) художнього змісту музики, здатності виконавця за деталями нотного матеріалу “побачити” ціле і “почути” головне. В естрадно-джазовому виконавстві “переосмислення” авторського тексту проявляється у творчому пошуку власної стильової моделі, яка й представляє виконавський стиль, тобто особливу манеру гри. У цьому сенсі актуальною стає проблема стилю виконавця-інтерпретатора естрадно-джазової музики, за яким залишається вибір варіанту тлумачення та адекватного відтворення задуму композитора. Неабияку роль відіграють такі якості музиканта як своєрідність “інтонаційної” природи музичного мислення, імпровізаторські здібності, неповторний психофізичний стан та інші фактори, що впливають на рівень виконавської майстерності.

Подальше вивчення естрадно-джазової музики в акордеонно-баянному мистецтві України дає можливість глибше й об'єктивніше дослідити перспективу його розвитку порівняно із західноєвропейськими і світовими аналогами. Наступні наукові розвідки зосереджуватимуться на детальному аналізі інших напрямків сучасної музики українських та зарубіжних композиторів, з'ясуванні специфіки впровадження новітніх методик провідними акордеонно-баянними школами різних країн.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Булда М., Черепанин М. Естрадно-джазові стилі та специфіка їх використання у практиці акордеонно-баянного виконавства //Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство. Вип. VІ. - Івано-Франківськ, 2004. - С. 127-140.

Булда М. Естрадно-джазовий жанр та його трансформація в академічну музику //Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. В.Гнатюка та Національної музичної академії України ім.П.І.Чайковського. Серія: Мистецтвознавство. - № 3 (15). - Тернопіль, 2005 - С. 54-60.

Булда М. Теоретичні аспекти стильових напрямків естрадно-джазової музики для акордеона (баяна) //Науковий вісник НМАУ ім. П.І.Чайковського. Вип. 47. Виконавське музикознавство. Кн. 11. - К., 2005. - С. 207-215.

Булда М. Естрадно-джазовий жанр у програмах Міжнародних конкурсів та фестивалів акордеонно-баянного виконавства //Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство. Вип. VІІІ.- Івано-Франківськ, 2005. - С. 137-145.

Булда М. Інтерпретація естрадно-джазових стилів в акордеонно-баянному виконавстві //Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство. Випуск ІХ. - Івано-Франківськ, 2006. - С. 165-171.

Булда М. Музична діяльність українських та зарубіжних акордеоністів-баяністів у другій половині ХХ ст. - //Евріка - ІІ. - Збірник студ. наук. праць. - Івано-Франківськ, 2001. - С. 97-99.

Булда М. Конкурси та фестивалі акордеонно-баянного мистецтва в Україні //Евріка - ІІІ. - Збірник студ. наук. праць. - Івано-Франківськ, 2002. - С. 94-97.

Булда М. Особливості ансамблевого аранжування та обробки інструментальних творів для двох акордеонів. - //Евріка - ІV. - Збірник студ. наук. праць. - Івано-Франківськ, 2003. - С. 83-86.

Булда М., Черепанин М. Фестивальная афиша музея русской гармоники Альфреда Мирека” //Народник. - № 4. - М.: Музыка, 2004. - С. 6-7.

Булда М., Черепанин М. Третий музыкальный праздник гармоники в Москве //Народник. - № 4. - М.: Музыка, 2005. - С. 2-4.

Булда М. Академічні акордеонно-баянні школи України в контексті історичної еволюції музичного професіоналізму //Українська культура в контексті світових глобалізаційних процесів: Міжнародна наук.-теорет. конф. /Інститут мистецтецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського НАН України. - К., 2005. - С. 176-185.

Булда М. Формування навиків аранжування та обробки в ансамблевому класі акордеоністів-баяністів //Актуальні питання баянно-акордеонного виконавства та педагогіки в мистецьких навчальних закладах: Збірник статей і доповідей за матеріалами ІІІ Міжнародної наук.-практ. конф. - Луганськ, 2006. - С. 37-41.

Булда М. Стильові напрямки естрадно-джазових творів Віктора Власова для баяна-акордеона: Збірник матеріалів Міжнародної наук.-практ. конф. - Львів, 2006. - С. 12-17.

Булда М., Черепанин М. Феномен многогранности таланта. - Народник. - №1. - М.: Музыка, 2006. - С.38-39.

Булда М. Естрадно-джазовий жанр в культурі галицького міста //Етнокультурні процеси в українському урбанізованому середовищі ХХ століття: Збірник наук.-теорет. статей. Вип. 2. - Івано-Франківськ, 2006. - С. 295-298.

Булда М. Еволюція естрадно-джазового репертуару для акордеона (баяна) //Львівська баянна школа та її видатні представники. Михайлу Оберюхтіну присвячується: Збірник матеріалів Міжнародної наук.-практ. конф. - Дрогобич, 2006. - С. 107-123.

АНОТАЦІЇ

Булда М.В. Естрадно-джазова музика в акордеонно-баянному мистецтві України другої половини ХХ - початку ХХІ століття: композиторська творчість і виконавство. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.03 - Музичне мистецтво. - Харківський державний університет мистецтв ім. І.П.Котляревського, Харків, 2007.

Робота присвячена вивченню естрадно-джазової музики в контексті композиторської творчості і виконавства вітчизняних та зарубіжних акордеоністів-баяністів. Вперше в українському музикознавстві це явище стало предметом спеціального дослідження в аспекті його комплексного аналізу. Виявляються джерела походження та поширення естрадно-джазової музики у вітчизняному культурному середовищі. Визначаються наукові категорії: професійне становлення, філармонійна спеціалізація, академізація, які акумулюють еволюційні процеси стильових напрямків естрадно-джазової музики в акордеонно-баянному мистецтві України впродовж виокремлених етапів і стадій його професійного розвитку. Розглядаються питання, які охоплюють проблеми динаміки розвитку репертуару, міжнародних конкурсів і фестивалів, модернізації музичної мови, стильових засад творчості В.Власова, специфіки відтворення естрадно-джазових прийомів гри, художньо-мистецьких аспектів інтерпретації. Прогресуючі досягнення провідних українських і зарубіжних музикантів віддзеркалюють загальну тенденцію зростання творчого потенціалу, збагачення арсеналу музично-інтонаційних та артистично-театральних засобів мистецького впливу і засвідчують цілковиту природність функціонування естрадно-джазової музики в сучасному акордеонно-баянному виконавстві.


Подобные документы

  • Аналіз значення джазу, як типової складової естрадної музичної культури. Основні соціальні моменти існування джазу в історичному контексті. Дослідження діяльності основних ансамблевих колективів другої половини ХХ ст. та їх взаємозв’язку один з одним.

    статья [23,2 K], добавлен 24.04.2018

  • Аналіз специфіки обробок народних пісень, призначених для хорового виконання, в контексті творчості української композиторки Вероніки Тормахової. Синтез фольклорних першоджерел з популярними напрямками естрадної музики. Огляд творчого спадку композиторки.

    статья [21,5 K], добавлен 24.11.2017

  • Порівняння композиторських стильових рис А. Коломійця та М. Леонтовича як класиків хорових традицій української музики. Взаємодія традиційного і новаторського в хоровій творчості. Хоровий твір А. Коломійця "Дударики". Жанр хорової обробки народної пісні.

    статья [21,1 K], добавлен 07.02.2018

  • Поняття циклічності в жанрах сюїти та партити. Аналіз жанрово-стильового моделювання в творчості українських митців в жанрі інструментальної музики. Осмислення фортепіанної творчості українських композиторів ХХ століття у музичній культурі України.

    статья [15,2 K], добавлен 27.08.2017

  • Жанрові межі віолончельної творчості Прокоф‘єва: від інструментальної мініатюри і сонати (сольної та ансамблевої) до концертіно та монументальної Симфонії-концерту. Взаємопроникнення та взаємодія образних сфер симфонічної й камерної творчості Прокоф‘єва.

    дипломная работа [54,8 K], добавлен 22.04.2010

  • Досягнення мобільності виконавського колективу при використанні баяну та акордеону. Суть їх застосовування для виконання підголосків, гармонічної підтримки духових інструментів та гри соло. Аналіз джазу, оркестровка якого відповідала західним зразкам.

    статья [21,6 K], добавлен 07.02.2018

  • Головні етапи розвитку хорової кантати в українській музиці XX століття. Основна характеристика творчості Лесі Дичко. Аналіз особливостей драматургії та композиції кантати "Червона калина", специфіка трактування фольклорного першоджерела цього твору.

    курсовая работа [4,0 M], добавлен 19.02.2012

  • Проблема профільної підготовки фахівців в сфері естрадно-джазового виконавства. Необхідність модернізації музичної освіти. Вивчення теорії щодо розвитку музичних стилів, специфіки гармонії, аранжування, інтерпретації у джазі, практики гри і співу у дуеті.

    статья [20,2 K], добавлен 07.02.2018

  • Творчість Шопена як особливе явище романтичного мистецтва. Класична ясність мови, лаконічність вираження, продуманість музичної форми. Особлива увага романтиків до народної творчості. Жанр ліричної інструментальної мініатюри у творчості Шопена.

    реферат [11,4 K], добавлен 28.04.2014

  • Життєвий шлях та творчість М.В. Лисенка - видатного українського композитора кінця XIX-початку XX ст., який став основоположником української класичної музики та увійшов в історію національного мистецтва як талановитий диригент, вчений-фольклорист.

    реферат [29,9 K], добавлен 03.02.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.