Анотація на хоровий твір "Як була я маленька"

Размещено на http://www.allbest.ru/

I Загальний аналіз твору

Українська народна пісня «Як була я маленька» передає у своєму змісті тугу за рідним краєм та за своїми рідними. Основний ідея - це те, що особисте життя не дозволяє зустрітися рідному брату та сестрі.

Поетичний текст твору відображує колорит латишського народу.

Ой дуб, дуба, дуба, гей!

«Як була я маленька,

Колихала мене ненька.

А як стала підростати,

Стали хлопці колихати».

Ой дуб, дуба, дуба, дуба.

Дівчино моя люба.

Набрехали на мене,

Що я ходив до тебе,

Фиги-миги дарував,

А витрішки продавав.

По під тином біжить мати

Свою дочку переймати,

По під тином біжить мати

Свою дочку переймати.

«Вернись, каже, чи не чуєш,

Куди це ти чим чикуєш,

Вернись, каже, чи не чуєш,

Куди це ти чим чикуєшь?»

«На вулицю, моя мати,

З парубками танцювати». Гей!

Танцювала, дріботіла,

Поки сама не схотіла,

Прокинулась та й по хаті

Давай знову танцювати.

По базару ходила,

Черевички купила.

«Сюди хлопці всі до мене,

Чорні брова є у мене».

«Нехай тобі лихо з ними,

Нащо маниш ти нас ними?»

Ой дуб, дуба, дуба, дуба

Ой дуб, дуба, дуба, дуба

Ой дуб, дуба, дуба, дуба

Ой дуб, дуба, дуба, дуба

український народний пісня хор

Гей, гей!

Автор обробки Юрьян Андрій Андрійович - видатний композитор, органіст, збирач латишських пісень, які у більшості випадків були темами для особистої творчості.

Андрій Андрійович Юрьян (1856-1928) - латишський композитор, органіст, випускник Петербурзької консерваторії. У 1875 вступив до Петербурзької консерваторії. У 1880 закінчив клас органної музики, через рік - закінчив клас композиції, під керівництвом Н.А. Римського-Корсакова, а ще через рік закінчив клас валторни. Керував класом теорії музики, валторни та хорового співу музикальної школи у Харкові. Не дивлячись на те, що А. Юрьян працював далеко від Латвії, він зберіг зв'язки з батьківщиною - приймав активну участь в праці музичного комітету Ріжського латишського суспільства, брав участь у підготовці Третього, Четвертого та П'ятого все суспільних Свят пісні латишей, був головним диригентом цих свят. Високу оцінку має вклад А. Юрьяна в розвиток латишської народної музики, його величезний труд по збиранню та обробці мелодій народних пісень. Справою всього його життя були «Матеріали латишської народної музиці», у 6-ти частинах яких зібрано десь біля 3000 мелодій латишських народних пісень. А. Юрьян був автором перших в латишської музиці симфонічних творів, кантат та інструментальних концертів, написав урочистий латишський марш, Визволення латишського народу (симфонічна картина, 4 латишських народних танців, кантати - «Пир Валтасара», «Вітчизні», До сторіч приєднання Курляндії до Росії та інше.

У 80-х роках А. Юрьян разом зі своїми братами - засновником гри на валторні в Латвії Юрисом, майбутнім засновником Латвійської національної опери Павулсом та любителем музики Петерисом - організував квартет валторністів, який об'їздив з концертами всю Латвію, виконуючи для народу як класичну, так і народну музику.

В довідковій літературі відсутня інформація про автора цього віршу і автора перекладу з латишської мови на російську Л. Прозоровского.

II Музично-теоретичний аналіз

Хоровий твір «Як була я маленька» написаний в простій двохчастковій формі. Перша частина написана у гармонічній формі. Друга частина має гомофонно-гармонічну форму, де на фоні тривалих звуків І та ІІ Тенорів і І Басів, проходе мелодія у ІІ Басів.

І ч. 1-4 т.

ІІ ч. 5-8 т.

1 ч. Складається з двох періодів.

- Перше речення складається з двох фраз (1-2, 3-4т.)

ІІ ч. Складається з двох періодів

- Друге речення складається із двох фраз (5-6, 7-8 т.)

Твір написаний у B-dur натуральному. Автор зіставляє паралельні тональності мажору і мінору. В другій частині композитор використовує паралельний g-moll (5-8т.) в якому і закінчується твір.

5-6 т

Метроритм належить до головних провідників музичної думки. Він має властивості організовувати силу музичного потоку і групування довгих та коротких долей, укладання акцентуацій сильних і слабких долей. Розвиток музичного матеріалу партитури відбувається в складному розмірі 7/4. Композитор застосовує в цьому складному розмірі такий вид угрупування:

4/4 з подвоєнням кожної долі, окрім третьої. Перша половина такту містить в собі 3/4, а друга 4/4. У обох частинах твору ритм не змінюється.

Ритм є носієм музичної інтонації. Він завжди має музично - виразне значення. При виконанні твору необхідно безперервно відчувати пульсацію метричних долей, об'єднаних і організованих у групи. Ритмічний малюнок кожної хорової партії пісні «Выросла я за рекою» складається з рівномірного руху четвертей, яку чергуються восьмими та затриманими на чверть з крапкою та половину з крапкою (1-4, 5-8).

Вагомим засобом музичної виразності є темп (швидкість виконання). Творче усвідомлення темпо-ритмічного процесу та його змістовної сторони є основою виконавської інтерпретації. Швидкість виконання пов'язана з емоційним і психологічним станом виконавців, мірою їх творчого відчуття змісту партитури. Відображення голосом та словом художнього образу твору потребує від виконавців тонкого відчуття темпу, який запропонував композитор і означив в першому такті партитури російською мовою «Весело» (1-4); У другій частині пісні тем змінюється на повільніший, на це вказує означення того, хто обробляв цю пісню. На початку другої частини пісні є означення «Немного медленнее» (5-8).

При виконанні твору потрібно відчувати міру правильно взятого темпу. Виконавці повинні пам'ятати, що не можна затягувати рух мелодії, бо невірно взятий темп негативно відображається на всіх елементах виконання, яке втрачає свою природність, виразність, стає невпевненим; можуть порушитись ритм, інтонація, стрій; з'явитися мляве, статичне виконання.

Динаміка - це сила звучання музики. Чим багатіша палітра динамічних забарвлень хору, тим більші його можливості в створенні різнобічних художніх образів (агогіка і статика, інертність і експресія, тривога і спокій - передаються відповідними динамічними нюансами). Хоровий спів завжди повинен зберігати повноту тембрових забарвлень та м'якість звучання голосів, помірність відтінків. Шкала нюансів в хоровому творі «Выросла я за рекою» не дуже велика, вона складає три нюанси : від «piano» (тихо) до «forte» (голосно).

В першій частині автор за допомогою динаміки розкриває зміст твору. Твір починається з «piano» (1-2). В другому періоді першої частини мелодичний рух підкреслюється посиленою динамікою і переходе у «forte» (3-4), це є кульмінаційним моментом у цієї пісні. Кінець фрази йде до затихання

Друга частина пісні починається з «piano» (5-6), на протязі цих тактів проходить посилення та зменшення динаміки.

В другому періоді другої частини динаміка збільшується до «mezzo forte» (7-8), а на кінці фрази зменшується затихаючи

* пряме - усі хорові партії одночасно рухаються в одному напрямку (приклад №1);

* побічне - це коли одні хорові партії співають тривалі звуки , а інші рухаються в будь якому напрямку ( приклад №2 ):

№1 №2

Стиль хорового письма у творі мішаний. Зустрічаються такі види фактури :

1) гамофонно - гармонічна фактура використовується в другій частині твору (5-8 т.) - тема звучить в виконанні партії ІІ Басів, а І Баси та Тенори складають для неї гармонічний фундамент. У Тенорів є підголоски в (5-6 т.):

2) гармонічна фактура (строга вертикаль) має в партитурі перевагу :

В кожній хоровій партії твору перевагу має плавне голосоведіння. Стрибки зустрічаються в кожній хоровій партії твору :

1 ) партія сопрано :

* стрибок на чисту октаву вгору (3 т.)

* стрибки на чисту кварту вгору (1,2,4 т.)

* стрибки на велику терцію вниз (1,2,4 т.)

* стрибки на малу терцію вниз (1,2,3,4 т.)

2) партія альтів :

* на початку пісні стрибків немає.

* стрибки на чисту кварту вгору і вниз (3,4 т.)

3) партія І тенорів :

* на початку пісні стрибків немає.

* стрибок на велику терцію вгору (4 т.)

* стрибки на малу терцію вгору (2-3, 5-6 т.)

* стрибки на чисту кварту вгору та вниз (6-7, 7-8)

4) партія ІІ тенорів :

* стрибок на малу терцію вниз (4 т.)

* стрибки на велику терцію вниз і вгору (2-3, 5, 6, 7-8 т.)

* стрибок на чисту кварту вгору (7 т.)

5) партія І басів :

* стрибок на чисту кварту вниз (2 т.)

* стрибки на велику терцію вниз і вгору (1, 2, 3, 4, т.)

* стрибки на малу терцію вниз (5-6, 6-7, 7-8 т.)

6) партія ІІ басів :

* стрибки на чисту кварту вниз і вгору (2, 4, 5 т.)

* стрибки на чисту квінту вниз і вгору (1, 7-8 т.)

* стрибки на малу терцію вниз і вгору (5, 6, 8 т.)

* стрибки на велику терцію вниз і вгору (2 т.)

* стрибки на чисту октаву (1-2, 2-3, 4 т.)

В хоровій партитурі зустрічається побічне голосоведіння - це коли одні хорові партії співають тривалі звуки, а інші рухаються в будь-якому напрямку. Приклад №1

Стиль викладання хорового матеріалу в творі «Выросла я за рекою» - мішаний. У першій частині твору зустрічається гармонічна фактура (1-4 т.), а у другої половині гомофонно-гармонічна (5-8 т.).

Гармонічна мова твору різноманітна. Композитор збагачує мелодію тризвуками головних та побічних ступенів ладу ( ).

III Вокально - хоровий аналіз

Хоровий твір «Выросла я за рекою» написаний для чотириголосого змішаного хору «a'cappella». Партитура написана на три строчки.

Діапазон сопрано

Діапазон альтів

Діапазон І тенорів

Діапазон ІІ тенорів

Діапазон хору

Проаналізувавши діапазон хорових партій та структуру їх голосоведіння, можна зробити висновок, що в творі мають перевагу зручні теситурні умови - хорові партії майже весь час співають в середньому регістрі.

В творі використовується мішаний стиль викладання музичного матеріалу партитури: гармонічний та гамофонно-гармонічний.

Для досягнення ансамблю в гармонічній фактурі (1-4 т), слід домагатися повної врівноваженості голосів з деяким підсиленням мелодичного голосу, тобто сопрано. При вертикальній відбудові акордів в даному виді фактури, необхідно звертати увагу на унісонні і октавно-унісонні подвоєння, які можуть порушити необхідну динамічну рівновагу голосів. Подвоєні голоси слід виконувати трохи тихіше не подвоєних. Рівновага голосів в акордах - це не абсолютна постійна рівновага. Із загального ансамблю необхідно виділяти найбільш важливі гармонічні звуки. Мелодія завжди повинна звучати чітко, рельєфно, випукло, трохи голосніше, ніж супроводжуючі голоси. Особливу увагу при виконанні слід звернути на гармонічні дисонуючі інтервали. Голос, який створює дисонанс, слід виконувати тихіше, щоб не виникало неприємного, жорсткого звучання. Ансамбль гармонічної фактури передбачає точне відчуття виконавцями найбільш важливих елементів гармонії та норм звучання акордів; ясного показу тональних відхилень від основної тональності в середній частині твору. Рівновага голосів в акордах - це не абсолютна постійна рівновага. Із загального ансамблю необхідно виділяти найбільш важливі гармонічні звуки. Мелодія завжди повинна звучати чітко, рельєфно, випукло, трохи голосніше, ніж супроводжуючі голоси. Особливу увагу при виконанні слід звернути на гармонічні дисонуючі інтервали. Голос, який створює дисонанс, слід виконувати тихіше, щоб не виникало неприємного, жорсткого звучання.

В гамофонно-гармонічній фактурі (5-8 т.) слід домагатися, щоб супроводжуючі партію голоси звучали на пів нюансу тихіше ніж тема.

При співі без супроводу виникають умови вільного інтонування. Одну ноту можна проспівати трохи вище або нижче, отримуючи той чи інший відтінок інтервалу. Щоб виробити чистий стрій хору, співаки повинні вміти “підстроюватись” один до іншого і знати правила інтонування інтервалів.

Мелодичний стрій кожної партії має певні умови виконання. Великі і малі секунди є небезпечними для інтонування. Великі секунди вверх повинні інтонуватися “гостріше”, вниз - посилати звук якомога нижче. Малі секунди навпаки - вверх інтонуються як умога нижче, а вниз “гостріше”. Важкими для інтонування будуть стрибки - особливо на чисту кварту, чисту квінту, секcту. При їх виконанні - треба бути обережними : при нюансі forte можливе підвищення, а при нюансі piano пониження. Стрибки на октаву потребують при виконанні зміни регістрів і точної атаки звуку (щоб не було глісандо).

Гармонічні інтервали відтворюються у хоровому співі не абстрактно, а пов'язано з мелодією. Вони звучать в акордах, співзвучностях, чим і обумовлюються їх зональні межі розширення, або звуження під час інтонування.

Мажорний і мінорний тризвуки відрізняються між собою нижньою терцією. Мажорний тризвук має нижню велику терцію(її часом називають мажорною терцією), а мінорний тризвук має нижню терцію малу (її називають мінорною терцією). Інтонаційна сторона при виконанні мажорного тризвуку вимагає дбайливої і дуже обережної подачі великої терції з підтягуванням вгору. Основний тон і квінта труднощів не становитимуть. Зовсім іншу умову для інтонування являє собою мінорний тризвук. Він таїть інтонаційні небезпеки в кожному звуці: основний тон мінорного тризвуку має тенденцію до сповзання вниз (перша ступінь мінорного ладу не має твердої стійкості); отже при виконанні мінорного тризвуку треба подбати про ледве помітне підтягування основного тону вгору; мінорна, мала терція дуже часто подається або занадто низько, «тупо», або ж «гостріше», вище, ніж треба. Все це потребує особливої пильності при співанні цього характерного інтервалу. Верхній звук (квінта тризвуку) теж має нахил до пониження. Пояснюється це, можливо, тим, що квінта тризвуку відстоїть від його другого тону на велику терцію вгору, а цей інтервал, як уже відомо, вимагає «гострої», високої його подачі.

В гармонічній мові твору композитор використовує різні види септакордів та їх обернення -

Для точного їх виконання голосом треба додержуватись таких правил інтонування :

* домінантсептакорд в усіх мелодичних побудовах, розміщеннях, в повному і неповному вигляді, в усіх оберненнях має однакові, незмінні способи подачі інтервалів в акорді - септима подається «тупо», низько, а інші інтервали - за схемою мажорного тризвуку (прима і квінта інтонуються стійко, терція акорду - з тенденцією до підвищення );

* обидва різновиди ввідного септакорду являють собою дуже нестійкі співзвуччя. Основу цих акордів становить ввідний тон. Щоб проспівати цей акорд чисто, слід основний тон подавати « гостро »; терцію, зменшену квінту і малу септиму малого ввідного септакорду - в напрямку, зворотньому до основного тону, тобто «тупіше», низько. Найбільшу небезпеку для чистого інтонування цього акорду становитиме подача основного тону. Дуже часто основа ввідного септакорду виконується хоровими співаками не досить «гостро», з легким, ледве помітним сповзанням вниз;

Усі існуючі правила інтонування не треба сприймати догматично, а лише як психологічну установку для подолання тієї чи іншої тенденції, треба мати відчуття опорних звуків; особливу увагу звертати на партію басів - основу гармонії. Досягнення гарного строю - довготривалий процес всебічного виховання хору. На стрій даного твору впливають: швидкий темп, складний ритм, перемінний розмір і виконання хорової партитури без супроводу (a' cappella), а також загальні положення - врахування складу, музичної фактури, функціонального зв'язку між мелодичною лінією і акордами, складна гармонічна мова .

У вокальній музиці художня думка висловлюється не тільки звуком, а й словом. Для того, щоб наповнити вимову кожного слова глибоким змістом, треба знати звукові форми кожної літери, навчитися вірно відчувати і вимовляти голосні та приголосні звуки. Саме на цьому основане мистецтво дикції.

Специфіка співочої дикції - в нейтралізації голосних, тривалому витримуванні звуку на голосних, вимові їх в різних регістрах з меншим ступенем редуціювання ніж в мові і швидкій вимові приголосних з віднесенням їх у середині слова до останнього голосного. Характер співочої дикції при незмінному додержуванні чіткості вимови залежить від характеру твору, його образності та змісту твору. Гарне донесення тексту і правильне формування співочого слова - це обов'язкова умова професійного співу. Вокальна мова повинна бути розбірливою (з гарною, чіткою дикцією, природною в той мірі, в якій це дозволяє вокальність); виразною (вміщувати в собі елементи, які складають виразність мови); вокальною (побудованою на рівних вокальних голосних).

Є певні правила виконання формування хором голосних та приголосних звуків тексту, особливостями вимови букв, слів, які існують в хоровому співі російською мовою:

1. Усі голоси в російській мові вимовляються повнозвучно, без помітного ослаблення і «ковтання» звуків.

2. Частки «ся» і «сь», на кінці слова вимовляються твердо, як «са», «с».

3. Ненаголошені голосні «о» наближаються до закінчення «го» в прикметнику чоловічого роду в родовому відмінку вимовляється як «во» - «белово».

4. Дзвінкі приголосні в кінці слів вимовляються як відповідні їм глухі.

5. Зубні приголосні д, з, с, т перед м'якими приголосними пом'якшуються.

Співацьке дихання в творі слід брати лише на межі музичних речень.

IY Виконавський аналіз твору

Латишська народна пісня «Выросла я за рекою» - це пісня народна яка в своєму змісті змальовує картину відносин між рідними та тугу за рідним краєм.

Готуючи твір до роботи з хором, диригент повинен заздалегідь продумати інтерпретацію твору і план художнього виконання на основі синтезу змісту літературного і музичного текстів: ритмічний малюнок, мішану фактуру, динаміку, темп, характер звуковедення, нюансування окремих партій, звукову рівновагу, музичне фразування в цілому, розуміння загального ансамблю та загальної кульмінації твору, яка підкреслюється в першій частині пісні (3-4 т.).

Засвоєння хором твору, як художнього цілого - це заключна фаза роботи над партитурою після вивчення усіх її технічних аспектів вокально-хорової роботи. Виконання динамічного плану твору потребує від диригента точного показу ритмічного малюнку і характеру звуковедення при різних амплітудах жесту. Виконавці повинні звернути особливу увагу на загальний динамічний та дикційний ансамбль хору.

Завдання диригентської техніки в цій партитурі:

- показ динаміки

- показ різних видів фактур

- відтворення емоційного плану твору

При виконанні твору слід також ретельно дотримуватись темпу виконання, тому що у даному випадку, при співі a'cappella, існує певна загроза уповільнення темпу.

Використана література

1. Володченко Ж.М. Основи хорознавства.-Ніжин,1999.

2. Дмитревсьий О. Питання хорознавства. - К., 1981.

3. Єгоров О.Теорія і практика роботи з хором. - К.,1961.

4. Краснощёков В. Вопросы хороведения. - М.,1969.

5. Пігров К.К. Керування хором. - К.,1962.

6. Струве Г. Школьный хор. - М.,1988.

7. Стулова Г.П. Хоровой класс. - М., 1988/

8. Чесноков П. Хор и управление им. - М.,1952.

Размещено на Allbest.ru