Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича Інститут народознавства

УДК 39(092)(477)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Побут та звичаї українського народу в творчості г. Ф. Квітки-Основ'яненка

Спеціальність: 07.00.05 - Етнологія

Ятищук Оксана Василівна

Львів - 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівникдоктор історичних наук, професор Алексієвець Микола Миронович, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, завідувач кафедри нової і новітньої історії та методики викладання історії

Офіційні опоненти:доктор історичних наук, професор, академік НАН України Павлюк Степан Петрович, Інститут народознавства НАН України, директор

кандидат філологічних наук, доцент Бичко Зіновій Михайлович, Львівський державний університет внутрішніх справ, доцент кафедри юридичної лінгвістики

Захист відбудеться “7” квітня 2009 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.222.01 в Інституті українознавства ім. І.Крип'якевича НАН України та Інституті народознавства НАН України (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту українознавства ім. І.Крип'якевича НАН України (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4).

Автореферат розіслано “4” березня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізований вченої ради кандидат історичних наукСереда О.В.

етнографічний демонологія обряд народний

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Вивчення етнографічного матеріалу в художніх, публіцистичних та краєзнавчих творах класиків української літератури, в яких описано самобутні явища, сімейні звичаї та обряди, побут українців має наукове, суспільне й виховне значення, сприяє всебічному розширенню світогляду, духовному збагаченню й культурному відродженню нації. У цьому контексті творча спадщина відомого українського письменника Г. Ф. Квітки-Основ'яненка не втратила своєї актуальності й сьогодні. Дотепер залишається недослідженим внесок його творчості в популяризацію народних традицій та розвиток української етнографії. Вивчення культурно-просвітницької та фольклорно-етнографічної діяльності відомого письменника дає можливість проаналізувати побут і звичаї населення Слобідської України, охарактеризувати духовно-традиційну культуру українців.

Актуальність дисертаційної праці ґрунтується на тому, що проблема висвітлення побуту та звичаїв українського народу в творчості Г. Ф. Квітки-Основ'яненка дотепер не досліджувалася науковцями у повному обсязі й належним чином, комплексно та концептуально.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано в рамках наукової проблематики історичного факультету Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка "Україна в контексті європейської історії".

Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі комплексного аналізу дослідити побут і звичаї українського народу в творчості Г. Ф. Квітки-Основ'яненка.

Для досягнення мети було поставлено такі основні завдання:

– дослідити доробок українських і зарубіжних етнографів у вивченні теми;

– простежити використання етнографічного матеріалу в художній, публіцистичній та епістолярній спадщині Г. Ф. Квітки-Основ'яненка;

– дослідити культурно-просвітницьку та фольклорно-етнографічну діяльність письменника;

– проаналізувати регіональну та локальну специфіку побуту, характерні риси звичаїв та обрядів українців Слобожанщини;

– показати еволюцію народних вірувань, демонології, християнських обрядів, сімейну обрядовість;

– з'ясувати особливості формування українського народного костюму та їжі;

– дати цілісну й об'єктивну оцінку побуту та звичаїв українського народу у формуванні народної культури;

– - висвітлити внесок Г. Ф. Квітки-Основ'яненка у дослідження і збагачення народно-побутової культури українців, осмисливши його значення для сучасної етнографії.

Об'єкт дослідження - народно-побутова культура українців Слобідської України.

Предмет дослідження - творчість Г. Ф. Квітки-Основ'яненка як важливий суспільний чинник відображення побуту та звичаїв українців.

Методи дослідження. В основу дослідження покладено комплексне застосування загальнонаукових методів: історичного, логічного, систематизації, текстуального аналізу; власне історичних: проблемно-хронологічного, синхронічного, порівняльно-історичного; міждисциплінарних: статистичного, системно-структурного. Їх цілеспрямоване й комплексне застосування сприяло проведенню всебічного історико-етнографічного дослідження.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють передусім час літературної творчості Г. Ф. Квітки-Основ'яненка першу половину ХІХ ст. Для цілісного й комплексного розкриття теми хронологічні рамки розширено з метою проведення порівнянь у діахронії й синхронії аналізованих явищ й з'ясувань їхніх витоків й семантики. Ця обставина визначила нижню межу хронології - другу половину ХVІІІ ст., період зародження інтересу дослідників до українського фольклору та етнографії.

Територіальні межі дослідження етнографічно охоплюють Слобожанщину, яка на той час адміністративно належала як до Слобідсько-Української, так і до Білгородської губерній.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розкритті значення творчості Г. Ф. Квітки-Основ'яненка в популяризації народно-побутової культури як одного з важливих чинників поступу духовно-традиційної культури українців.

Дисертанткою вперше введено у науковий обіг важливі архівні джерела та документи, які дали можливість об'єктивно дослідити побут і звичаї українського народу в творчості Г. Ф. Квітки-Основ'яненка.

Практичне значення одержаних результатів. Фактичний матеріал, теоретичні положення, висновки та узагальнення поглиблюють наукові знання про побут і звичаї українського народу в творчості Г. Ф. Квітки-Основ'яненка, їх місце та роль у формуванні національної самоідентичності. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані при написанні узагальнюючих праць та навчальних посібників з української етнографії та етнології, навчально-методичних посібників з окремих проблем історико-етнографічної проблематики, у науково-популярних виданнях, практичній викладацькій роботі, побудові експозицій у музеях відповідного профілю.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки й матеріали дисертаційної роботи обговорювалися на засіданнях кафедри стародавньої та середньовічної історії, науково-методичному семінарі історичного факультету Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, у доповідях на звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу вузу (1993-2008), Міжнародних і Всеукраїнських наукових, науково-теоретичних й науково-практичних конференціях: "Українська філологія: історія і перспективи" (Львів, 1994), "Етнос. Культура. Нація" (Дрогобич, 1998), "Міф і легенда у світовій літературі" (Чернівці, 2000), "Україна на межі тисячоліть: етнос, нація, культура" (Київ, 2000), "2000-ліття Різдва Христового і народна культура" (Львів, 2001), "Володимир Гнатюк і сучасність: фольклористика, етнографія, літературознавство" (Тернопіль, 2001), Ювілейна наукова конференція Інституту національного відродження України (Тернопіль, 2001), "Український етнос у часі і просторі" (Київ, 2003), "Соціально-економічні, політичні та етно-національні чинники буття народу в системі українознавства" (Київ, 2004), "Українська історична наука на шляху творчого поступу" (Луцьк, 2006), "Національна інтелігенція в історії та культурі України у ХІХ-ХХІ ст." (Вінниця, 2006), "Україна в етнокультурному вимірі ХVIІІ - початку ХХІ ст." (Київ, 2008), "Просвіта" у національно-культурному житті українського народу (до 140-річчя з часу заснування)" (Тернопіль, 2008).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено у 16 наукових публікаціях, з них одна монографія, 10 статей у фахових виданнях, 5 статтях в інших виданнях.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел (322 позиції). Обсяг основного тексту дисертації - 163 сторінки, всього 190 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначається мета і завдання роботи, її хронологічні рамки, наукова новизна, теоретичне і практичне значення дисертації.

У першому розділі "Етнографічні дослідження Слобожанщини другої половини XVIII - поч. XIX ст." аналізується стан наукової розробки теми вітчизняними та зарубіжними вченими, окреслюється коло джерел, на основі яких було виконане дослідження.

Проблемам історії української етнографії у ХІХ-ХХ ст. приділялося недостатньо уваги. Значні зрушення у цій галузі відбулися в кінці 80-х - на початку 90-х років ХХ ст.

Попри досягнуті успіхи багато питань залишилося ще недостатньо висвітленими. Серед них, насамперед, проблеми пов'язані з історією культурно-побутових досліджень окремих етнографічних районів України, в тому числі й Слобожанщини.

Історія етнографічного вивчення Слобідської України, особливо наприкінці XVIII ст. ще донедавна залишалася малодослідженою. І хоча частина дослідників зробила спробу розкрити цей процес, їх праці обмежувалися лише короткими бібліографічними оглядами, бібліографічними описами та розглядом окремих етнографічних публікацій.

Поряд з "Экстрактами" про Слобідські полки 1734 та 1758-1761 рр. одним з перших досліджень історії та побуту слобожан був опис декількох населених пунктів краю, здійснений за наказом уряду в 1767 р. для пред'явлення в "Комисию по составлению нового уложения". Знайомство з описом свідчить, що порівнянно з "Экстрактами" про Слобідські полки, це була спроба детальнішого опису життя слобожан. Аналіз нарисів про міста Харків, Волки, Марефи, Ольшани та слободи Липці й Хотомля показує, що вони були складені за відповідною програмою з 27 пунктів, яку, очевидно, надіслали з Петербурга. Поряд із матеріалами про місцезнаходження населеного пункту, тут описано соціальний склад населення та його основні заняття, подано розповідь про торгівлю і ярмарки.

У 1768 р. в "Трудах Вольного экономического общества" була опубліковано працю "О нынешнем состоянии земледелия и домостроительства по Слободской Украинской провинции", яка стала найзмістовнішою спробою етнографічного опису Слобідської України на той час.

У 1781 р. Василь Зуєв - ще один представник Академії наук - опублікував опис слободи Липці, де представлено забудову українського села, дано характеристику його жителів, детально змальовано український ярмарок з усіма притаманними йому деталями.

У 70-х - на початку 80-х рр. ХVIІІ ст. вивченням Слобожанщини паралельно з Академією наук і Камер-комісією дієво займалися й інші колегії Сенату. Серед них - складання географічних карт та опис Слобідсько-Української губернії, які проводилися військовою колегією в 1775-1776 рр., складання опису комісарств Слобожанщини, здійсненого у 1778 р.; опис Ізюму 1780 р. та інших повітів краю. В усіх цих описах знаходимо значну кількість матеріалів про культуру та побут слобожан.

У 1788 р. в Москві без підпису автора вийшла друком книга "Топографическое описание Харьковского наместничества с историческим предуведомлением о бывших в сей стране с древних времен переменах, взятых к объяснению деяний и хронологии из татарской истории Баядур-Хана-Абулгази, Российской истории князя Щербатова, Начертания европейской истории Готфрида Ахенвалля и Политической истории Самуила Пуффендорфа", яка згодом стала широко відома історикам та етнографам України.

Ще у ХІХ ст. відомий історик Д. І. Багалій звернув увагу на етнографічний характер топографічного опису Харківського намісництва 1788 р., який містив матеріали про культуру сільського господарства, ремесла та промисли, житло, а також деякі відомості про сімейний і громадський побут. Подаючи огляд праць кін. ХVIІІ - поч. ХІХ ст., необхідно також згадати опис слобід Олександрівки, Білокуракіно, Танюшевки, які входили до складу Старобільського повіту і належали в той час князю О. Б. Куракіну. Цей опис під назвою "О валуйских черкасских слободах" знайшов і опублікував Д. І. Багалій 1887 р. в журналі "Киевская старина".

Г. Калиновський описав українське весілля з його звичаями і обрядами, оминувши лише весільні пісні. Зафіксувавши українське весілля в ХVIІІ ст., праця Г. Калиновського стала першою спеціальною працею з української етнографії, що не втратила свого значення і в наші дні.

Важливу роль у розвитку етнографічних досліджень краю в другій половині ХVIІІ ст. відіграла популяризація накопичених знань у загальнодоступній літературі. Економічне і культурне зростання Слобідської України на початку ХІХ ст., відкриття Харківського університету, а у зв'язку з цим розвиток етнографії і, зокрема, української - все це не могло не вплинути на розгортання етнографічних досліджень. Збирання, вивчення і публікація матеріалів про культуру та побут населення краю в першій третині ХІХ століття мало свої особливості. Як і раніше, державні установи країни проводили роботу зі збирання різноманітних даних про Росію, зокрема і про Слобожанщину, серед яких значна кількість мала етнографічний характер і фіксувала стан матеріальної культури краю.

Аналіз етнографічних досліджень Слобожанщини в 1800-1830 рр. показав, що появі в 20-30 рр. ХІХ ст. виключно етнографічних праць передували історичні, часом і географічні праці з етнографічним матеріалом. Першими такими працями були календарі, видання яких значно поширилось із відкриттям університетської друкарні. Значний внесок у справу розвитку етнографічних досліджень про Слобідську Україну на початку ХІХ ст. зробили також Г. П. Успенський, В. Н. Каразін, О. В. Склабовський, О. Дмитрюков, І. І. Срезневський, В. В. Пассек, І. О. Переверзєв та ін..

У 30-х рр. ХІХ ст. кількість етнографічних досліджень, присвячених Слобідській Україні, зростала і приймалася громадськістю з великим інтересом, заохочуючи дослідників до нових пошуків. У цей же час поряд з В. В. Пассеком до етнографічного вивчення краю долучились і такі діячі культури і науки, як Г. Ф. Квітка-Основ'яненко, А. Л. Метлинський, М. І. Костомаров та ін.

Розглядаючи питання про посилення етнографічних досліджень, присвячених Слобідській Україні 1800-1830 рр. ХІХ ст., не можна оминути творчу діяльність видатного українського письменника і громадського діяча того часу Г. Ф. Квітки-Основ'яненка, який розкрив численні культурно-побутові особливості життя населення Слобожанщини.

Основу джерельної бази дисертації складають художні та публіцистичні твори Г. Квітки, які за життя, і після його смерті видавалися неодноразово.

Використано також тогочасну періодику: газети, журнали, різні збірки, альманахи, календарі, які виходили на Слобожанщині, а також ті, що публікувалися в Петербурзі, Москві, Воронежі. Вміщені в них матеріали (повідомлення, дописи, кореспонденції, публіцистичні статті, звіти просвітницьких товариств, видавничі програми часописів тощо) дозволяють повніше розкрити творчість Г. Ф. Квітки-Основ'яненка.

При написанні роботи використовувались оригінали документів родини Г. Квітки-Основ'яненка, які знаходяться в Державному архіві Харківської області, частина з яких публікується вперше.

Другий розділ - "Культурно-просвітницька та фольклорно-етнографічна діяльність Г. Ф. Квітки-Основ'яненка" - присвячений дослідженню періоду активної діяльності Г. Квітки на ниві збирання фольклору та його опрацювання.

У 20-30-ті рр. ХІХ ст. українська література приділила увагу розвитку народності. Українські письменники дошевченківського періоду під народністю розуміли зображення простих людей (переважно селянства), їх побуту, звичаїв, широке використання фольклору, народної розмовної мови, опис національної старовини. Такий спосіб художнього зображення був часто вживаний у художній літературі того часу, особливо серед письменників "натуральної школи".

Г. Ф. Квітка-Основ'яненко був одним із основоположників вивчення українського народного побуту, звичаїв, уснопоетичної творчості. Діяльність як етнографа й фольклориста сприяла зростанню в українському суспільстві інтересу до національної культури, історії, пробудженню народної самосвідомості. Зокрема, художня спадщина Г. Основ'яненка містить багатий і цінний фольклорно-етнографічний матеріал, широко використовується дослідниками українського побуту і народної словесності (М. Ф. Сумцов, наприклад, спираючись на етнографічні відомості з творів Квітки, робить узагальнення суспільно-економічного характеру і доводить факт поглиблення класового розмежування в суспільстві і зубожіння трудящих з розвитком капіталізму).

Глибокі знання Квітки-Основ'яненка в галузі народного побуту, звичаїв і усної поезії безпосередньо виявилися в його творчості. Фольклор став цінним джерелом і невичерпним матеріалом для художньої практики письменника. Заняття фольклористикою та етнографією благотворно позначились на формуванні його творчого методу.

Г. Ф. Квітка-Основ'яненко був широко відомий як знавець історії, економіки, географії України, особливо Харківщини. Вивчивши його творчу спадщину, можна зробити припущення, що він знав рукописний варіант топографічного опису Слобідської губернії П. О. Соймонова, настільки точно передані в творах побут і звичаї населення Слобожанщини.

Важливим джерелом формування Квітчиного способу творення художнього світу була народна естетика, творчі принципи фольклору, вплив традиційних фольклорних збірних образів, картин, думок. Для народної поезії характерна синтетичність, узагальненість образів, які іноді прямо набувають характеру символів. В образах героїв Г. Квітки-Основ'яненка чітко викристалізовується національний характер українського народу.

У розробці засад фольклоризму художнього слова Г. Квітка відігравав визначну роль, використавши його надбання, наступні покоління письменників пішли далі, трансформуючи народнопоетичні засоби, підносячи їх до вищого мистецького рівня.

Третій розділ "Духовно-традиційна культура українців у творчості Г. Квітки" складається з трьох параграфів.

У першому параграфі розглянуто вірування, міфологію, демонологію українського народу, які до останнього часу залишалися поза увагою науковців, або ж розглядалися однобічно. Твори Г. Квітки-Основ'яненка відображали світогляд, релігійні погляди та вірування, яким характерні певні філософські узагальнення, що ґрунтуються не лише на обожненні сил природи, а й на багатовіковому досвіді.

У творчості Г. Квітки відображено всі групи демонічного світу: духи природи, домашні духи і злі духи - нечистої сили, які займали важливе місце у світосприйнятті та уявленнях українців; показано численні вірування у різні прикмети, силу чарів та замовлянь, добру та лиху годину, щасливе і нещасливе місце, доброго "полазника", легкі й тяжкі дні тощо. Визначаючи елементи чудодійності в народних віруваннях та повір'ях, більшість українських народознавців доводили реалістичність їх основи, як правило, вільної від релігійної містики, але такої, що зберегла деякі міфологічні та демонологічні уявлення.

У другому параграфі "Християнські обряди" показано духовний світ письменника і релігійні погляди його героїв, описано християнські свята і обряди та пояснення до них: виготовлення писанок, Великдень, ритуальна тризна "на гробках", клечання світлиці зіллям на Святу Трійцю, Різдвяні свята, що поєднують у собі молитви, ритуальні страви, закликання, приспівки, музичні, театральні, карнавальні дійства. Зокрема, етнографічно точно описані Великодні обряди ("Маруся", "От тобі і скарб", "Божі діти"), Різдвяні ("Панна сотникова"), традиційні громадські поминки ("гробки", "проводи"), які припадали на першу неділю після паски або на наступні після неї два дні (спеціально для цього пекли книші, фарбували крашанки).

Третій параграф присвячений сімейній обрядовості у творчості Г. Квітки. Зокрема, етнографічно точні описи сімейної обрядовості подано в зображенні обряду українського весілля. Якщо зібрати ці описи і розмістити відповідно до весільного ритуалу (сватання, заручини, гільце, коровай, дівич-вечір і т. д.), то отримаємо детальну картину українського весілля на Слобожанщині першої половини XIX ст.

Вивчаючи сімейні звичаї у творчості Г. Ф. Квітки-Основ'яненка, не можна не зупинитися на висвітленні в його повістях похоронної та поминальної обрядовості - найконсервативнішої у системі сімейних звичаїв та обрядів краю. Перші описи слобідських похоронних і поминальних звичаїв та традицій подані у середині ХІХ ст. у художніх творах Г. Квітки та у збірці фольклорних та етнографічних матеріалів "Записки про Південну Русь" П. О. Куліша.

Якщо опис традиційного українського весілля та похоронної обрядовості не є рідкістю в творчості українських письменників, то обряд першого гоління, який був обов'язковим для кожного юнака, зустрічаємо лише в повісті Г. Квітки-Основ'яненка "Пан Халявський".

У четвертому розділі - "Побут і звичаї населення Слобідської України в творах Г. Ф. Квітки-Основ'яненка" - з'ясовано зміст досліджень ученого в галузі матеріальної культури українців Слобожанщини першої третини ХІХ ст. Розділ складається з двох параграфів.

У першому параграфі "Український народний костюм" охарактеризовано народний костюм представників різних соціальних груп (ремісників, козацької старшини, рядового козацтва, бідних селян, поміщиків, міщан, торгівців), що відрізнялися різноманітністю вбрання. Одяг того часу був своєрідною позначкою, за якою визначалася належність людини до певної соціальної верстви. Він показав компоненти народного вбрання за статтю та основним призначенням, залежно від того, яку частину тіла вони прикривають та яку утилітарно-захисну функцію виконують. Виділяються такі частини одягу: сорочки, поясний одяг, нагрудний, верхній, пояси, головні убори, взуття та прикраси. Досліджуючи окремі складові частини одягу, він простежив еволюційні зміни, в етнографічних районах України, що викликали видозміни одного і того ж компонента. Комплекси одягу районів Правобережжя і Лівобережжя мають в основі значну подібність: багато вишиту сорочку, плахту або запаску, кірсетку, пояс, чоботи або черевики, головний убір.

Традиційне українське вбрання XVIII-XIX ст., яке змалював Г. Ф. Квітка-Основ'яненко, рельєфно розкривало соціальну структуру суспільства. Розкішний одяг заможних верств населення матеріально стверджував їх панівне становище в економічному та політичному житті. Багатством костюма виділялася козацька старшина, заможне козацтво та українська знать. Значно простіше виглядав одяг бідніших селян, часто виконаний із грубого домотканого полотна і оздоблений невигадливими матеріалами. Однак саме він вражав багатством народних прийомів і засобів декорування, художньою завершеністю, незвичайною вимогливістю. Отже, вивчення народного одягу в творчості Г. Квітки-Основ'яненка - це не тільки вивчення самих по собі культурних форм і явищ в їх історичному розвиткові, дослідження причин, які породили ці явища та форми, сприяли їх збереженню чи змінам, утворенню певних етнокультурних традицій. Це є дослідження на матеріалі одягу закономірностей розвитку етносу.

У другому параграфі "Українська народна їжа" охарактеризована українська традиційна їжа в творах Г. Ф. Квітки-Основ'яненка.

Висвітлюючи це питання на сторінках своїх повістей, автор зробив порівняння української та російської народної кулінарії, детально описуючи традиційні українські страви жителів Слобожанщини кінця XVIII - першої половини XIX ст.

Будучи представником заможної верстви населення, він детально описав страви, які переважали в харчовому раціоні української верхівки. Хоча і бідні, і заможні селяни готували однакові страви, останні споживали більше м'яса і риби, жирів, молочних продуктів, тому їхня їжа була калорійнішою та смачнішою. Суттєве місце у повсякденному харчуванні слобожан займали рослинні продукти, страви виготовлені з зернових і овочів. Традиційними способами обробки продуктів були варіння і тушкування, меншою мірою - печіння та смаження. Як і в інших елементах матеріальної культури, в їжі та харчуванні народу простежували етнічні особливості зумовлені природно-географічним середовищем, характером господарської діяльності, етнічними традиціями та особливостями сімейного побуту.

ВИСНОВКИ

У висновках узагальнені основні результати дисертаційної праці і сформульовані положення, що виносяться на захист:

- Аналіз друкованих і рукописних джерел, архівних матеріалів засвідчив, що на прикінці ХVIII - поч. XIX ст. значне місце в розвитку етнографії на Україні належало С.-Петербурзькій Академії наук. На цей час припадає розробка першої програми опису України, зокрема "Топографическое описание Харьковского наместничества" І. О. Переверзєва, "Статистического обозрения Слободско-Украинской губернии" В. Н. Каразіна та ін., поступово виробляються принципи фіксації матеріалів, здійснюються перші експедиційні поїздки, формується методика пошукової роботи, видаються також перші спеціальні тематичні праці з української етнографії. Важливим і новим явищем у розвитку етнографічної думки в Україні стало прагнення до теоретичного обґрунтування національної та локальної культурно-побутової специфіки.

- Встановлено, що Г.Ф.Квітка-Основ'яненко виявив себе як знавець і плідний дослідник духовної і матеріальної культури українців. Він вивчав побут і заняття селян, традиційне землеробство і тваринництво, кулінарію, ремесла і промисли, одяг, житло ярмарки та ін. Особливо великою була його увага до збирання матеріалів про народні звичаї, обряди, вірування, традиційні знання, способи лікування, морально-етичні норми.

- Аналіз публіцистичних праць історико-етнографічного характеру Г.Ф.Квітки-Основ'яненка зі статтею "Сведенья о Харьковской губернии" (присвячена культурі та побуту Слобідської України і опублікована без підпису автора), співставлення її окремих частин з уже опублікованими роботами деяких дослідників і виявлена при цьому значна близькість розділу "Нравственность жителів" з таким же розділом "Статистического обозрения Слободско-Украинской губернии" 1817 р. дали підставу припускати, що вона написана В. Н. Каразіним, який вже мав досвід в опрацюванні етнографічного матеріалів краю. Однак подальше вивчення і порівняння того ж розділу зі статтею Г. Ф. Квітки-Основ'яненка "Украинцы" свідчать, що це дослідження написав видатний український письменник. Воно продовжує цикл статей "Краткие исторические сведения о Харьковской губернии", "О Харькове и городах Харьковской губернии".

- Досліджено культурно-просвітницьку та фольклорно-етнографічну діяльність письменника, видавця і редактора "Украинского вестника", який брав діяльну участь у підготовці до друку двох томів альманаху "Утренняя звезда", був видавцем книг для народного читання, співзаснував у Харкові публічну бібліотеку, Інститут шляхетних дівчат та перший професійний театр. Навколо Г. Ф. Квітки-Основ'яненка групувалися передові діячі краю, яким він сприяв в історичному та етнографічному вивченні краю.

- Він був не лише аматором вивчення краю, а займався етнографією Слобожанщини як професійний дослідник. За творами Г. Ф. Квітки-Основ'яненка можна скласти етнографічний довідник Харківської губернії. Деякі твори письменника включалися вченими до списків етнографічних праць і фольклорних записів як документальний матеріал з фольклору та етнографії. Г. Ф. Квітки-Основ'яненко етнографічно точно відобразив сімейну обрядовість краю. Традиції, пов'язані з українським весіллям подано у творах "Сватання на Гончарівці", "Маруся", "Козир-дівка", "Підбрехач", "Божі діти". Якщо зібрати ці описи і розмістити відповідно до весільного ритуалу (сватання, заручини, гільце, коровай, дівич-вечір і т.д.), то отримаємо детальну картину українського весілля Слобожанщини першої половини ХІХ ст.

Особливу увагу привертає зображення в повістях Г. Квітки похоронної та поминальної обрядовості, яка у системі сімейних звичаїв та обрядів Слобожанщини є найконсервативнішою та найстарішою. У повісті "Маруся" детально викладений опис поховальної обрядовості небіжчиці шлюбного віку з розкриттям як ритуальної структури, так і атрибутики кожної дії: звертається увага на інститут найманих плакальниць, що є нетиповим для слобідської обрядовості, на ритуальний одяг незаміжньої небіжчиці та застосування у похороні елементів весільного дійства. Досліджуючи поховальну обрядовість українців Слобожанщини, можна констатувати, що перші описи слобідських похоронних і поминальних звичаїв і традицій подані саме у художніх творах Г.Ф.Квітки-Основ'яненка. Унікальним є опис обряду першого гоління, який колись був обов'язковим для кожного юнака і який ми зустрічаємо лише в повісті "Пан Халявський".

- Традиційне українське вбрання XVIII-XIX ст., яке змалював письменник, рельєфно розкривало соціальну структуру суспільства. На підставі дослідження окремих складових частин одягу можна простежити еволюційні зміни, що в різних етнографічних районах викликали видозміни одного і того ж компонента.

- Проаналізувавши художню спадщину Г. Квітки-Основ'яненка, було виявлено досить чіткі етнічні особливості в характеристиці народної їжі та харчуванні українського селянства. Водночас стійкість народної їжі серед інших елементів матеріальної культури проявляється не стільки в етнічних відмінностях, скільки в регіональній спільності на значній території. При цьому національні взаємозв'язки помітні не менше, ніж в житлі. Етнічна специфіка при спільній структурі харчування в такому регіоні зберігається лише в окремих елементах повсякденних страв, термінології, пов'язаній з їжею, обрядових стравах і способах їх вживання. У той же час в їжі українського населення Слобожанщини виразно проявляються локально-територіальні риси, які тяжіють до загальноукраїнської структури харчування при збереженні деяких специфічних страв та способів їх приготування.

- Увійшовши в історію української культури як засновник української прози, Г. Ф. Квітка-Основ'яненко відомий і як побутописець, дослідник народного життя, громадський діяч, історик та етнограф. У Г. Квітки інтереси етнографічні перепліталися з інтересами літературними. Результати етнографічних спостережень набувають у нього форми не наукового, а літературного твору. Як етнограф Г. Ф. Квітка-Основ'яненко зумів використати цю форму і намалював образні картинки побуту різних верств тодішнього українського суспільства з культурно-побутовими деталями, що вперше введені в літературу. У художніх повістях і оповіданнях він змалював картинки українського побуту, народний костюм (чоловічий, жіночий, дівочий), а також костюм заможніх людей; показав національні страви, напої та ін. Г. Квітка ввів у твори матеріали про звичаї та обряди українців (вечорниці, поховальні обряди, ігри та ін.). Значне місце відведено показові особливостей духовної культури (фольклор, танці тощо). Саме Г. Ф. Квітка-Основ'яненко зіграв велику роль у популяризації в кін. XVIII - поч. XIX ст. знань про культурно-побутові особливості українців, в нагромадженні в літературі відомостей з їх етнографії, у пробудженні інтересу до способу життя українського населення. За Г.Квіткою з'явилася кагорта інших побутописців, в особі яких поєднувалися письменник і етнограф.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

І. Монографії

Ятищук О. В. Григорій Квітка-Основ'яненко в духовній історії України / Оксана Ятищук. - Тернопіль : ТДПУ ім. В. Гнатюка, 2003. - 176 с.

ІІ. Статті у фахових виданнях

Ятищук О. В. Г. Ф. Квітка-Основ'яненко в історії української національної культури / Оксана Ятищук // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія : Історія / [за заг. ред. проф. М. М. Алексієвця ]. - Тернопіль, 1997. - Вип. 6. - С. 188-198.

Ятищук О. В. Життя і громадська діяльність Г. Ф. Квітки-Основ'яненка / Оксана Ятищук // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Літературознавство. - Тернопіль, 2000. - С. 180-191.

Ятищук О. В. Зображення сімейної обрядовості в творчості Г. Ф. Квітки-Основ'яненка / О. В. Ятищук // Наукові записки. - Вип. ХХХVІ. - Ч. ІV (педагогічні та історичні науки) / відп. ред. М. І. Шкіль. - К.: Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова, 2000. - С. 263-269.

Ятищук О. В. Парадигма українського національного костюма (на прикладі творів Г. Ф. Квітки-Основ'яненка) / Оксана Ятищук // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. - Серія : Літературознавство. - Вип. 10. - Тернопіль, 2001. - С. 441-450.

Ятищук О. В. Головні убори українських селян кінця ХVIІІ - початку ХХ ст. (на прикладі творів Г. Ф. Квітки-Основ'яненка) / Оксана Ятищук // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія : Історія / [ за заг. ред. проф. М. М. Алексієвця ]. - Тернопіль, 2001. - Вип. 13. - С. 63-66.

Ятищук О. В. Християнські обряди в творчості Г. Ф. Квітки-Основ'яненка / Оксана Ятищук // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія : Історія / [ за заг. ред. проф. М. М. Алексієвця ]. - Тернопіль, 2002. - Вип. 1. - С. 129-135.

Ятищук О. В. Елементи дохристиянських вірувань у творчості Г. Квітки-Основ'яненка / О.В. Ятищук // Народознавчі зошити. - 2003. - Зош. 5-6. - С. 754-758.

Ятищук О. В. Григорій Квітка-Основ'яненко - культурно-просвітницький та громадський діяч Слобожанщини кінця ХVIІІ - початку ХІХ ст. / Оксана Ятищук // Українська історична біографістика : забуте і невідоме / [ за редакцією проф. М.М.Алексієвця ]. - Частина 1. - Тернопіль, 2005. - С. 61-88.

Ятищук О. В. Звичаєве право та народна мораль в творчості Г. Ф. Квітки-Основ'яненка / Оксана Ятищук // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія : Історія / [ за заг. ред. проф. М. М. Алексієвця ]. - Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2006. - Вип. 1. - С. 101-105.

Ятищук О. В. Етнографічне дослідження Слобідської України в першій половині ХІХ ст. / Оксана Ятищук // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія : Історія / [ за заг. ред. проф. І. С. Зуляка ]. - Тернопіль : Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2008. - Вип. 1. - С. 245-248.

ІІІ. Статті у інших наукових виданнях

Ятищук О. В. Фольклорно-етнографічні елементи в повісті Г. Ф. Квітки-Основ'яненка "Конотопська відьма" / Оксана Ятищук // Науковий збірник історичного факультету. - Вип. 1. - Тернопіль, 1994. - С. 112-118.

Ятищук О. В. Обряд сватання на Слобожанщині в творах Г. Квітки-Основ'яненка / Оксана Ятищук // Україна на шляху до незалежності та демократії. - Тернопіль, 1996. - С. 104-110.

Ятищук О. В. Роль Г. Ф. Квітки-Основ'яненка у становленні та розвитку нової української літератури та української літературної мови / Оксана Ятищук // Українська мова та література: історія, сучасний стан, перспективи розвитку. - Тернопіль, 1992. - С. 100-102.

ІV. Матеріали Міжнародних і Всеукраїнських наукових конференцій

Ятищук О. В. Г. Ф. Квітка-Основ'яненко як етнограф / О. В. Ятищук // Етнос, культура, нація: матеріали міжнародної наукової конференції Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнографії ім. М. Рильського НАН України. - Дрогобич, 1999. - С. 57-62.

Ятищук О. В. Традиційна весільна обрядовість у літературній спадщині Г. Ф. Квітки-Основ'яненка / О. В. Ятищук // Етнологія. Фольклористика: Матеріали ІV Міжнародного конгресу україністів. - Кн. 1. - Одеса - Київ: Вид-во Асоціації етнологів, 2001. - С. 298-307.

АНОТАЦІЯ

Ятищук О.В. Побут та звичаї українського народу в творчості Г. Ф. Квітки-Основ'яненка. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.05 - етнологія. Інститут українознавства ім. І.Крип'якевича НАН України, Інститут народознавства НАН України. Львів, 2009.

Дисертація є першим спеціальним історико-етнографічним дослідженням побуту та звичаїв українського народу на матеріалах творів Г. Ф. Квітки-Основ'яненка. У роботі на основі аналізу художньої та епістолярної спадщини Г. Ф. Квітки-Основ'яненка детально охарактеризована культурно-просвітницька та фольклорно-етнографічна діяльність письменника та його роль в громадському житті Слобідської України. Зокрема, у своїх працях він детально описав український народний костюм, головні убори чоловіків та жінок, традиційні зачіски та прикраси різних верств населення, а також визначив характерні ознаки звичаїв, пов'язаних з приготуванням повсякденних і ритуальних страв. Особливо унікальним є опис письменником обряду першого гоління юнака. Г. Ф. Квітка-Основ'яненко зробив вагомий внесок у нагромадження та популяризацію знань про культурно-побутові особливості українців та у пробудження суспільного інтересу до традиційного способу життя українського населення Слобожанщини.

Ключові слова: Слобожанщина, традиції, вірування, весільна обрядовість, народне харчування, демонологія.

АННОТАЦИЯ

Ятищук О.В. Быт и обычаи украинского народа в творчестве Г. Ф. Квитки-Основьяненко. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.05 - этнология. Институт украиноведения им. И. Крипякевича НАН Украины, Институт народоведения НАН Украины. Львов, 2009.

Диссертация является первым специальным историко-этнографическим исследованием по изучению быта и обычаев украинского народа на материале творчества Г. Ф. Квитки-Основьяненко.

В работе дана подробная характеристика культурно-просветительской и фольклорно-этнографической деятельности писателя. В научный обиход введено определенное количество неопубликованных архивных материалов и малоизвестных рукописных источников.

В диссертации, на материале сочинений Г. Ф. Квитки-Основьяненко и его эпистолярного наследия, проведен анализ этнографических материалов, которые отображают быт и культуру населения Слободской Украины к. ХIX - первой трети XIX века.

Исследуются важные проблемные вопросы этнологии - демонология и мифология, христианские верования, украинский свадебный обряд, его символика, пережитки давних религиозных и мировоззренческих народных представлений, остатки исторических форм брака, суеверия, бытовавшие в крестьянской среде, которые были тесно связаны с системой народных знаний и представлений в целом. Складываясь в среде крестьян, они оказывали существенное влияние и на мировоззрение других сословий. Живучесть этих представлений коренились в тесной связи с народной медициной, традиционным аграрным календарем, обрядовой жизнью.

В диссертации отображен общеукраинский характер и местные особенности похоронных и поминальных обычаев, их мировоззренческие основы, обряды и традиции, связанные с приближением смерти и подготовкой покойника в последний путь, изготовлением похоронного инвентаря, подготовкой соответствующих атрибутов, траурные обычаи и табу, традиции общественных собраний и ритуальных действий возле умершего. Обрядовая жизнь и устное народное творчество не только продолжали сохраняться в среде крестьянства, но в XIX веке стали до некоторой степени олицетворением всего "исконно народного", что и подтверждает широкое использование их Г.Ф.Квиткой-Основьяненко.

В работе подробно описано украинский народный костюм, головные уборы мужчин и женщин, традиционные прически и украшения разных слоев населения. В одежде заметны социальные и этнические различия. Кроме того, на одежду влияли личные вкус и мода. В художественной литературе одежда - обычно часть портрета, что говорит о ней как о важном социальном атрибуте.

Значительное внимание в исследовании уделяется народной кулинарии. Существенная черта, отличающая систему жителей Украины в то время, - регионализация меню и зависимость содержания трапезы не от этнических предпочтений, а от имущественного достатка человека. Г.Ф.Квиткой-Основьяненко отмечена приверженность украинцев национальной кухне.

Глубокое изучение творчества Г. Ф. Квитки-Основьяненко - основоположника украинской прозы, его взглядов и деятельности в отрасли изучения жизни украинского народа, анализ использования фольклорных и этнографических материалов в его произведениях даст возможность правильно оценить место писателя в развитии этнографической науки на Украине и поможет обнаружить то новое, что внес он в этнографическую науку в период, который исследуется.

Ключевые слова: Слобожанщина, традиции, верования, свадебная обрядность, народное питание, демонология.

Annotation

Iatyshchuk O. V. Customs and Life Style of the Ukrainian People in the Works of H. Kvitka-Osnovianenko. - Manuscript.

Thesis for the degree of Candidate of Sciences in History. Speciality 07.00.05 - Ethnology. I. Krypiakevych Institute of Ukrainian Studies of the Ukrainian National Academy of Sciences, Institute of Ethnology of the Ukrainian National Academy of Sciences. Lviv, 2009.

For the first time in Ukrainian historical ethnology, customs and life style of the Ukrainian people are studied on the basis of complex analysis of literary and scholarly works and epistolary heritage of the writer Hryhorii Kvitka-Osnovianenko. The dissertation focuses on the cultural-enlightening and ethnographic activities of the writer, and on his role in social life of the Slobozhanshchyna region of Ukraine. In particular, Kvitka-Osnovianenko described in detail Ukrainian folk costume, men's and women's headgears, traditional haircuts and adornments of people of various strata of population, and also defined characteristic features of customs connected with the cooking of everyday and ritual dishes, food prohibitions, restrictions and preferences. Especially unique was writer's description of the ritual first shaving of a young man. Kvitka-Osnovianenko made considerable contribution to accumulation and dissemination of ethnographic knowledge about the culture and life style of the Ukrainian people, and thus stimulated public interest to the traditional way of life of the Ukrainian population of the Slobozhanschyna region.

Key words: Slobozhanshchyna, traditions, believes, wedding rites, folk cuisine, demonology.

Размещено на Allbest.ru