Розвиток бібліографії кримознавства в СРСР

Размещено на http://allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА БІБЛІОТЕКА УКРАЇНИ імені В. І. ВЕРНАДСЬКОГО

УДК 011(09)(477.75)"1921/1945"

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

РОЗВИТОК БІБЛІОГРАФІЇ КРИМОЗНАВСТВА В СРСР

(1921-1945)

Спеціальність 27.00.03 - книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство

Назарчук Тетяна Борисівна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії України та допоміжних історичних дисциплін Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Непомнящий Андрій Анатолійович, Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського, професор кафедри історії України та допоміжних історичних дисциплін

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Омельчук Володимир Юхимович, Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, завідувач відділу національної бібліографії

кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Василюк Оксана Дмитрівна Інститут сходознавства імені А. Ю. Кримського НАН України старший науковий співробітник відділу історіографії та джерелознавства

Захист відбудеться 18 травня 2011 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.165.01 з захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук у Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського за адресою: 03039, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 3.

З дисертацією можна ознайомитись у читальному залі бібліотекознавчої літератури Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського за адресою: Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 3.

Автореферат розіслано 18 квітня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук В. М. Удовик

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Об'єктивне відтворення минулого, переосмислення сталих положень радянської історіографії неможливі без розвитку бібліографії - важливої складової наукових студій.

Суспільна й наукова потреба в систематизації набутих попереднім поколінням бібліографів знань, які тривалий час не були введеними до наукового та культурного обігу, засвідчує актуальність розробки проблеми вивчення розвитку бібліографічних студій.

Історію бібліографії неможливо відривати від глибокого змістовного вивчення наукової спадщини не лише провідних бібліографів тієї доби, а й вчених, наукових центрів, установ, громадських наукових товариств, які є її об'єктом. Саме за таких умов гарантується повнота й адресність бібліографічних розробок та їх об'єктивність.

Кримський регіон завжди характеризувався складністю етносоціальних процесів. Фіксуючи різні аспекти вивчення полікультурності, бібліографічна спадщина є органічною складовою історії та культури. Кримознавчі бібліографічні студії в 20-30-х рр. ХХ ст. були пов'язані з іменами багатьох видатних діячів радянської науки та культури А М. Габдрахімова, Є. Ю. Гопштейна, П. А. Двойченка, Ф. П. Максименка, А. І. Маркевича, І. Я. Неймана, В. В. Симоновського та ін.

Повноцінна репрезентація бібліографічних кримознавчих студій в їх історичному контексті як історіографічних фактів і бібліографічних об'єктів, відновлення повного бібліографічного репертуару відкривають нові можливості для об'єктивної оцінки динаміки, масштабів і наукового рівня кримознавчих студій.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах науково-дослідної теми кафедри історії України та допоміжних історичних дисциплін Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського (ТНУ) «Проблеми соціально-політичної, етнічної та культурної історії України і Криму» (№ 0101U005419).

Метою дослідження є наукова реконструкція розвитку бібліографії кримознавства в 1921-1945 роки, а також розкриття шляхів і принципів її відображення в бібліографічних студіях.

Завдання визначено відповідно до поставленої мети:

· з'ясувати рівень науково-теоретичного розроблення теми в історіографії; виявити джерельну базу, в т.ч. корпус бібліографічної кримознавчої спадщини, який залишився у рукопису, з урахуванням розширеного трактування поняття «бібліографічне джерело», відповідно до завдань історико-бібліографознавчих досліджень;

· провести джерелознавчий, історіографічний і бібліографічний аналіз та здійснити класифікацію кримознавчих бібліографічних праць періоду існування Кримської АСРР;

· дослідити основні закономірності, етапи та напрями розвитку бібліографічних кримознавчих студій в цей період;

· розглянути діяльність місцевих наукових об'єднань у галузі історико-краєзнавчих досліджень та формування історико-бібліографічного напряму;

· встановити внесок наукових установ та громадських організацій у інших регіонах СРСР, зокрема Казані, Києві, Москви у розвиток кримознавчих досліджень та бібліографії;

· розкрити сутність здобутків бібліографії кримознавства, визначити подальші перспективи залучення історико-бібліографічних джерел до наукового обігу.

Об'єктом дослідження є бібліографічна кримознавча спадщина у зазначений хронологічний період.

Предмет дослідження складають процеси становлення, особливості розвитку бібліографії кримознавства у 1921-1945 роки.

Методологічну основу дисертації склали принципи історизму, об'єктивності, всебічності та сукупність загальнонаукових, спеціально-наукових та конкретно-історичних методів, застосування яких дозволило розкрити основні тенденції розвитку кримознавчої бібліографії, встановити універсальні та специфічні риси еволюції науки на регіональному рівні.

Хронологічні межі дослідження визначаються: нижня межа - часом проголошення Кримської АСРР і початком перевлаштування суспільного життя в краї на радянській лад (1921 р.); верхня межа - ліквідацією цього автономного утворення (1945 р.), пов'язаного з попередньою депортацією (1941 та 1944 рр.) окремих народів, що призвело до кардинальних етнічних і суспільно-політичних змін.

Географічні межі дисертації визначаються науковими центрами СРСР, де проводилися бібліографічні кримознавчі дослідження (Крим, Казань, Київ, Москва).

Наукова новизна дослідження визначається тим, що:

· відновлено й уперше узагальнено історію розвитку бібліографічних студій щодо окремого регіону - Криму, періоду існування автономії з урахуванням історичного контексту;

· встановлено історико-культурну роль регіональної бібліографії в системі кримознавства 20-30-х рр. ХХ ст.;

· виявлено в архівах Російської Федерації та Сполучених Штатів Америки й уведено до наукового обігу корпус невідомої бібліографічної спадщини, що до сьогодні залишається в рукопису (Є. Ю. Гопштейн, А. І. Маркевич, І. Я. Нейман та ін.);

· розроблено й значно розширено інформаційну біографічну базу щодо бібліографів-кримознавців 20-30-х рр. ХХ ст.; відновлено їх просопографічний портрет; визначено їхній внесок у розвиток вітчизняної культури;

· проаналізовано діяльність установ, наукових товариств та інших громадських об'єднань у галузі історико-краєзнавчих досліджень та формування історико- бібліографічного напряму; встановлено їхній внесок у розвиток татарознавчих досліджень та бібліографії;

· простежено долю кримознавчої бібліографічної спадщини з часу створення окремих довідників до сьогодення.

Практичне значення дисертації полягає в використанні фактичного матеріалу й висновків дослідження при написанні узагальнюючих історіографічних і бібліографічних праць, навчальних посібників, фахових біографічних довідників, бібліографічних покажчиків.

Для використання фахівцями та широким загалом користувачів повернуто значний масив бібліографічної інформації, що з кінця 20-х рр. ХХ ст. залишалася не систематизованою й не відображеною у бібліографічних реєстрах. Створено покажчик бібліографії кримознавства другого ступеня щодо 1921-1945 років.

Апробацію результатів дослідження здійснено на понад 20 міжнародних, всеукраїнських і регіональних наукових та науково-практичних конференціях, серед яких: Міжнародна наукова конференція «Книжкові колекції, рідкісні видання та рукописи в сучасному науково-інформаційному просторі» (Одеса, 2007); I та II Всеукраїнські Зарембівські наукові читання (Київ, 2007; 2009); Всеукраїнська науково-теоретична конференція «Культура та інформаційне суспільство XXI століття» (Харків, 2009); VIII та IX Всеукраїнські наукові конференції «Актуальні питання історії науки і техніки» (Очаків, 2009; Житомир, 2010); IX науково-практична конференція «Сіверщина в історії України» (Глухів; 2010); Міжнародна науково-практична конференція «Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника: історія і сучасність» (Львів, 2010).

Публікації. Основні положення дисертації оприлюднені в 20 наукових статтях, із них 8 - у провідних фахових наукових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України.

Структура дисертації визначена метою і завданнями дослідження; складається зі вступу, 3 розділів (9 підрозділів), висновків, списку використаних джерел і літератури (318 позицій на 37 стор.), додатків (на 5 стор.).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі, обґрунтовано вибір теми, її актуальність і наукове значення роботи. Визначено об`єкт і предмет дослідження, окреслено хронологічні та географічні межі, мету та завдання дисертації. Зазначено новизну та практичне значення одержаних результатів, їхній зв`язок із науковими програмами, темами.

Розділ 1 - «Історіографія, джерельна база та методологія дослідження» - присвячено висвітленню рівня розробки проблеми в історіографії, репрезентації джерельної бази та з`ясуванню її інформаційного потенціалу, розкриттю методології реалізації мети і завдань роботи. У підрозділі 1.1. - «Стан дослідження проблеми» - визначено рівень висвітлення теми в радянській та сучасній українській історіографії, виявлено відсутність комплексного дослідження ґенези кримознавчої бібліографії 20-30-х рр. ХХ ст. У повоєнний період - відразу після депортації з Криму болгар, вірмен, кримських греків та кримських татар - були вилучені з обігу систематичні бібліографічні картотеки з кримознавства. У 1944-1991 рр. історія бібліографії кримознавства не розроблялася. У СРСР проводилися дослідження з історії загальних тенденцій розвитку бібліографії 20-30-х рр. ХХ ст. (А. М. Верьовкіна, Р. Я. Звєрєв, Л. М. Інькова, З. Л. Фрадкіна, Є. І. Шамурін). Вони демонструють загальнорадянські особливості розвитку книгознавства. Процес виникнення та розвитку державної бібліографії в автономних республіках РСФРР шляхом створення там книжкових палат розглянуті Т. Г. ДунаєвоюДунаева Т. Г. Возникновение и развитие государственной библиографии в автономных республиках РСФСР / Т. Г. Дунаева // Сов. библиогр. - 1972. - № 5. - С. 13-29..

В останній чверті ХХ століття провідні радянські бібліографи (І. В. Гудовщикова, А. А. Джиго, К. М. Сухоруков) порушували питання про необхідність виявлення та систематизації неврахованих бібліографічних посібників, підготовлених у довоєнній радянській провінції авторами, значна частина яких була репресована. Були здійснені перші кроки щодо відновлення репертуару бібліографії краєзнавчої бібліографії (А. М. Лебедєва)Лебедева А. Н. Библиография краеведческой библиографии в первое советское десятилетие (1917-1928) / А. Н. Лебедева // Сб. тр. Гос. публ. науч.-тех. б-ки. - Новосибирск, 1975. - Вып. 24 : Вопросы краеведческой библиографии. - С. 78-116..

Основні тенденції розвитку та проблеми розробки сучасної національної бібліографії України виокремленні в програмній статті професора В. Ю. ОмельчукаОмельчук. В. Ю. Національна бібліографія України: тенденції розвитку, проблеми розробки / В. Ю. Омельчук // Бібл. вісн. - 1995. - № 5. - C.1-13.. В останні два десятиліття, після початку масового повернення депортованих кримських татар на півострів, почався процес «реабілітації» забутих краєзнавчих бібліографічних посібників, «золотий фонд» яких саме був розроблений в 20-30-х рр. ХХ ст. Дослідниками були зроблені перші кроки для відтворення повного репертуару бібліографічної спадщини досліджуваного періодуАблякимова Э. И. Крымскотатарская библиография : проблемы координации и взаимодействия / Э. И. Аблякимова // Библиотечное дело и краеведение : сб. научн. тр. / Нац. б-ка Украины им. В. И. Вернадского. - К. ; Симферополь, 1999. - Вып. 1. - С. 99-103..

Уперше окремі сторінки становлення та розвитку кримознавчої бібліографії були відновлені професором А. А. НепомнящимНепомнящий А. А. Рукописная библиография по истории и этнографии народов Крыма (последняя треть XIX - первая треть ХХ в.) / А. А. Непомнящий // Вестник БАЕ. - 2000. - С. 37-41; Он же. Малоизвестные исследования по изучению крымоведческой библиографии в последней трети XIX - первой трети ХХ века / А. А. Непомнящий // Solanus : new ser. - 2002. - Vol. 16. - P. 77-84.. Він довів, що в 20-х - на початку 30-х рр. ХХ ст. в Криму проводилися масштабні бібліографічні дослідження, підвалини яких були закладені ще за дорадянських часів. Розвиток бібліографічних студій в Російському товаристві з вивчення Криму - найдієздатнішій науковій краєзнавчій організації, що існувала в перше десятиліття Радянського Криму, дослідив О. В. СевастьяновСевастьянов А. В. Из истории библиографических исследований в Российском обществе по изучению Крыма (1922-1932 гг.) / А. В. Севастьянов // Вісник Одеського нац. ун-ту ім. І. І. Мечникова. cер. : «бібліотекознавство, бібліографознавство, книгознавство». - 2008. - Т. 13, вип. 8. - С. 75-80..

Спроба подати характеристику системи кримознавчих бібліографічних посібників, здійснена Г. В. ЯдровоюЯдрова Г. В. Система краеведческих библиографических пособий по крымоведению (1834-1997 гг.) / Г. В. Ядрова // Культура народов Причерноморья. - 2005. - № 66. - С. 80-87., є вкрай невдалою. Відсутність історико-краєзнавчої аргументації, знання про попередній доробок колег у цій царині, наявність численних бібліографічних фікцій роблять цю розвідку непридатною для використання в бібліографічних студіях.

Серед численних діячів, що плідно розробляли різні аспекти кримської бібліографії, найбільшу увагу фахівців привернула особа видатного українського бібліографа і книгознавця Ф. П. Максименка (С. І. Білоконь, Г. І. Ковальчук, І. І. Корнейчик, Н. Ф. Королевич, А. А. Непомнящий). Частково бібліографічну спадщину кримського бібліографа В. В. Симоновського окреслила О. Г. Емірова.

У дисертаційному дослідженні використано й останні розробки сучасної російської історіографії з питання розвитку бібліографії в РСФРР в 20-30-х рр. ХХ ст. (Н. К. Лелікова, Г. В. Міхєєва, І. Г. Моргенштерн, О. С. Острой, Б. А. Семеновкер та ін.). Попри те, що там розглянуті лише загальноросійські тенденції, ці праці становлять інтерес для формування уявлення про загальні особливості розвитку бібліографії досліджуваного періоду.

Незважаючи на те, що окремі фрагменти вивчення історії кримознавчих бібліографічних студій знайшли відображення в спеціальній літературі, до сьогодні не подано узагальнюючого історико-бібліографічного дослідження епохи 20-30-х рр. XX ст. щодо Криму. Поза зором дослідників залишилася численна рукописна й епістолярна спадщина бібліографів, що обумовило необхідність нашого дослідження.

Підрозділ 1.2. - «Джерельна база дослідження» - відображає результати бібліографічної та архівної евристики, містить характеристику опублікованих і рукописних бібліографічних зібрань. За формою документів джерельну базу репрезентовано корпусом бібліографічної спадщини (опубліковані та рукописні бібліографічні покажчики, картотеки, рекомендовані списки праць, прикнижкова та пристатейна бібліографія); джерелами особового походження (автобіографії, спогади, некрологи, міжособистісної комунікації - епістолярій); службовою документацією (особові справи, звіти, службове листування, доповідні записки). Наголошується, що основою джерельної бази дисертаційного дослідження є бібліографічна кримознавча спадщина 20-30-х рр. ХХ ст.: ретроспективні, систематичні, галузеві, персональні, поточні, бібліографічні покажчики, довідники змісту періодичних видань.

Цінні відомості щодо стану бібліографічних розробок, досі невиданих, але повністю підготовлених на рубежі 20-30-х рр. ХХ ст. покажчиків, ставлення сучасників до рівня окремих бібліографічних довідників містять праці сучасників подій, які вивчаються - бібліографів Ф. П. Максименка, В. В. Симоновського, діячів бібліотечної справи (М. Д. Сігорський, Н. М. Симоновська-Ромадіна, Є. І. Шамурін). Відсутність некрологів частково компенсовано залученням спогадів (Є. Ю. Гопштейн, К. А. Кошлякова).

У ході роботи над дисертацією опановано матеріали особових архівних фондів Є. Ю. Гопштейна (відділ рукописів Стенфордської бібліотеки), А. І. Маркевича (Інститут історії матеріальної культури РАН), І. Я. Неймана (Круглевича) (Інститут східних рукописів РАН), В. В. Симоновського (Держархів в АРК). Проаналізовано склад і зміст цих фондів.

Змістовний корпус діловодної документації зосереджено у фонді Наркомату освіти РСФРР у Держархіві Російської Федерації (ДАРФ) (ф. А-2306): листування центру з Наркоматом освіти Кримської АСРР щодо організаційних питань; фонді Головного управління науковими й науково-художніми установами Наркомосу РСФРР (ДАРФ, ф. А-2307). Ці матеріали доповнюються документами, що відклалися в Держархіві в АРК (фонд «Наркомосвіти Кримської АСРР» ф. Р-20). У фонді «Державна планова комісія при Раді Народних Комісарів Кримської АСРР» (ф. Р-137) вивчено документи про планування чи обґрунтування необхідності підготовки нових бібліографічних покажчиків щодо окремих етносів Криму (в т. ч. болгар, німців).

Таким чином, загальна кількість виявлених за темою дисертації архівних справ становить 62 одиниці, які містяться у 16 фондах 7 архівосховищ. Загалом джерельна база достатня для отримання сукупності наукових фактів як емпіричної основи дослідження розвитку бібліографічних студій у Криму й характеризується репрезентативністю і повнотою.

У підрозділі 1.3. - Методологічні основи дослідження» - викладено основні засоби студіювання проблеми. На загальнонауковому рівні методологію дисертації склали теоретичні положення про природу історичного пізнання, внутрішні та зовнішні умови розвитку науки: сукупність принципів історизму, наукової об`єктивності та комплекс загальнонаукових, спеціально-наукових та конкретно-історичних методів.

Історико-бібліографічні дослідження є одним із напрямів історіографії, предметом якого є бібліографічна діяльність. Вони безпосередньо пов`язані зі спеціальними науковими галузями знань - біографістикою та біоісторіографією. Аналіз бібліографічної спадщини розглядається через призму діяльності дослідників. Це не є поверненням до персоніфікації, а є зверненням до антропологізації історико-наукового знання, що визначає принципову особливість сучасної парадигми історичної науки. Тому в дисертації застосовано просопографічний підхід до бібліографічного дослідження. Кримознавчу бібліографічну спадщину розглянуто в річищі біографій соціуму істориків-краєзнавців.

Розділ 2 - «Розвиток краєзнавчої бібліографії» - присвячено аналізу основних форм бібліографічної роботи в автономії у порівнянні з іншими кримознавчими центрами. У підрозділі 2.1. - «Особливості суспільно-політичного, наукового та культурного розвитку Кримської АСРР» - розкрито вплив політики коренізації (татаризації) на всі сторони суспільно-політичного життя краю. Доведено, що Кримська АСРР була одним із регіонів, де краєзнавство набуло найбільшого розвитку. Наголошується, що у 20-30-х роках ХХ століття Таврійський університет був найзначнішим осередком науки та культури в краї. Висвітлено найгучніші політичні процеси, які сколихнули автономію у 20-30-х роках ХХ ст., безпосередньо пов`язані з крахом політики татаризації, та їх вплив на загальний стан суспільства.

Доведено, що політику татаризації було практично згорнуто на поч. 30-х рр. Її натхненників і керівників ліквідовано. Незважаючи на значні успіхи, яких удалося досягти в ході коренізації представниками кримськотатарського етносу, основного завдання, котре стояло перед більшовиками, так і не було досягнуто. Кримські татари так і не стали надійною опорою Радянської влади в Криму. Представників інтелектуальної еліти кримськотатарського народу, які прагнули побудувати в межах півострова національну автономію, було жорстоко покарано.

У підрозділі 2.2. - «Розробка історико-краєзнавчої бібліографії» - зазначено що інтенсивний розвиток краєзнавчої бібліографії в Кримській АСРР простежується із середини 20-х рр. ХХ ст. Проаналізовано бібліографічну спадщину А. І. Маркевича (1855-1942) в зазначений період. Вона збереглася у вигляді рукописної картотеки. Усю літературу про Крим, що наведена в картотеці за 20-30-і рр. ХХ ст., було розділено А. І. Маркевичем на 12 відділів. Усередині відділів літературу розміщено в алфавітному порядку з указуванням відомих бібліографу рецензій. Бібліографічна спадщина А. І. Маркевича 20-х - початку 30-х рр. ХХ ст. налічує більш ніж три тисячі карток. Видатна бібліографічна пам'ятка зберігається у рукописному відділі Наукового архіву Інституту історії матеріальної культури РАН в Санкт-Петербурзі. До 1929 р. А. І. Маркевич підготував до друку вибірку з четвертої частини покажчика «TAURICА» обсягом 16 друк. арк. кримський бібліографічний татарознавство

Проаналізовано покажчик В. В. Симоновського (1869-1833) «Бібліографія кримознавства», який відбив найзначніші праці про Крим, видані в 1917-1926 рр. (720 назв). При обліку книжкових видань значне місце займають публікації російською та кримськотатарською мовами. Увесь масив універсальної «Бібліографії кримознавства» В. В. Симоновського розосереджено по 11 розділах. Покажчик цінний і відомостями про опубліковані матеріали, які вже незабаром були вилучені із загального доступу: наприклад, у розділі «Голод у Криму 1921-1923 рр.». У наступні роки В. В. Симоновський підготував до друку нове доповнене видання. Зберігся рукопис цього довідника обсягом 20 друк. арк. (1828 назв), у тому числі - й національними мовами. Охоплено літературу з 1900 до 1926 р. Розглянуто інші праці бібліографічної спадщини В. В. Симоновського. Проаналізовано причини не реалізації його ідеї про створення при Кримському педінституті першого в Криму бібліографічного товариства.

Здобутки кримських бібліографів подано у порівнянні з аналогічними кримознавчими розробками фахівців з Москви (Д. М. Єгоров; Наукова асоціація сходознавства при ЦВК СРСР), Києва (А. С. Ішков, Ф. П. Максименко; Всенародна бібліотека України).

Зроблено висновок, що цей складний період ознаменувався стрімким розвитком і не менш різким спадом розробки краєзнавчої бібліографії в регіоні. Краєзнавча бібліографія в Кримській АСРР у 20-х рр. ХХ століття мала ряд відмінних від попереднього періоду розвитку рис: було усвідомлено необхідність підготовки ретроспективних бібліографічних посібників, як основи для наступних бібліографічних, у тому числі й краєзнавчих праць; необхідність створення поточних бібліографічних посібників; визнання за бібліотеками ролі організаційних центрів, разом із науковими товариствами, з ведення бібліографічних краєзнавчих картотек і участі в подальшій підготовці краєзнавчих покажчиків.

Підрозділ 2.3. - «Розвиток народознавчої бібліографії» - репрезентує фіксацію в кримознавчій бібліографії публікацій з історії та культури численних етносів, що мешкали в краї. Виокремлення цього напряму в кримознавчий бібліографії стало наслідком активного проведення в регіоні політики коренізації.

Основна увага приділялася кримським татарам. При цьому відповідно до домінуючих тоді в радянській науці й ідеології концепцій, татари вважалися одним етносом, розселеним у декількох частинах Радянського Союзу. Тому деякі бібліографічні дослідження, присвячені кримським татарам, проводилися в загальносоюзних організаціях. Найбільшою з них було Наукове товариство татарознавства (Казань). Репрезентовано бібліографічну спадщину Г. М. Габдрахімова (Алі Рахіма). 1930 р. він опублікував «Матеріали для бібліографії з татарознавства»; О.-Н. А. Акчокракли: Учений складав систематичну бібліографічну картотеку видань з історії й етнографії кримських татар кримськотатарською мовою (близько 1000 записів). До неї увійшли, крім книг і брошур, окремі відбитки з журналів і газет, листівки, атласи, карти; В. М. Марков: унікальний бібліографічний каталог (рукописна картотека) «Сходознавство», який присвячувався історії та етнографії тюркських народів Криму й охоплював публікації слов'янськими, західноєвропейськими і східними мовами.

Аналізується рукописна бібліографічна спадщина, присвячена євреям Криму (Є. Ю. Гопштейн), караїмам (І. Я. Нейман).

Доведено, що протягом 20-х - перших років наступного десятиліття в Криму активно проводилися систематизація й облік опублікованих документів із проблеми історії та етнографії кримських етносів. Опубліковані посібники (Г. М. Габдрахімов) мали вибірковий характер і не могли надати повного уявлення про репертуар кримського народознавства. Рукописні систематичні картотеки (О. Н.-А. Акчокракли, Є. Ю. Гопштейн, В. М. Маркова, І. Я. Неймана) були ґрунтовними, фіксували публікації газет і журналів російською, кримськотатарською і німецькою мовами.

У розділі 3 - «Бібліографічна діяльність бібліотек і наукових громадських організацій» - відтворено принципи і форми роботи з краєзнавчої та галузевої бібліографії в бібліотеках, науково-дослідних установах і наукових громадських об`єднаннях. У підрозділі 3.1. - «Довідково-бібліографічна робота в бібліотеках Криму» - доведено, що у 20-30-х рр. ХХ ст. обслуговування читачів, незважаючи на наявність величезних матеріальних проблем, неможливо було уявити без добре організованої довідково-бібліографічної роботи. Залежно від рівня складності запитів застосовувалися різні види довідок. Проводилася активна робота зі складання нових бібліотечних каталогів і картотек з урахуванням нових реалій наявного книжкового фонду. Провідне місце, як і раніше, продовжували посідати алфавітні та систематичні каталоги. В найбільших бібліотеках Криму почали формуватися універсальні бібліотечні каталоги. Серед бібліографічних покажчиків головну роль продовжували відігравати посібники, видані за дорадянських часів.

На літо 1927 р. в Сімферополі було заплановано Всекримський краєзнавчий з'їзд. На цьому краєзнавчому форумі мала прозвучати спеціальна доповідь щодо бібліографічної та краєзнавчої роботи бібліотек. Кримське центральне статистичне управління провело анкетування з цього питання. Проаналізовано його результати. Мета анкетування - активізація краєзнавчої діяльності бібліотек, що дозволило б надалі залучити їх до систематичної краєзнавчої роботи. У складанні анкети активну участь брав В. В. Симоновський.

Підрозділ 3.2. - «Діяльність громадських наукових кримознавчих організацій в галузі бібліографії» - містить аналіз бібліографічних розробок краєзнавців. Стверджується, що після встановлення Радянської влади в Криму в листопаді 1920 р. розпочалося становлення нових форм роботи, переробка, закриття, перетворення старих структур. Засновувалися спеціальні органи, що займалися патронуванням наукових досліджень (КримОХОРІС). Продуктивну діяльність у галузі кримознавства, в тому числі й розвитку бібліографічних студій, протягом 20-х рр. ХХ ст. проводили Таврійське товариство історії, археології та етнографії, Кримське товариство дослідників і любителів природи і Російське товариство з вивчення Криму.

Доведено, що члени наукових громадських організацій, що активно працювали в 20-х рр. ХХ ст., як професіональні бібліографи, так і фахівці в інших галузях кримознавства постійно відстежували, збирали та популяризували літературу про Крим. Бібліографічні дослідження були одними з пріоритетних і постійних у роботі цих учених. Основними формами роботи співтовариств кримознавців були доповіді на засіданнях про новинки краєзнавчої літератури, збір карткових картотек, публікації зведень поточної бібліографії на сторінках періодичних видань товариств, публікації анотованих тематичних покажчиків літератури, оглядів із елементами рецензій, рецензій на нові видання. Проаналізовано оприлюднені на сторінках часописів товариств бібліографічні розробки (П. З. Зенкевича, М. П. Зиміна, Є. В. Мілановського, М. М. Решеткіна, С. С. Станкова). Ця робота сприяла подальшому розвитку краєзнавчого руху. Було оприлюднено перший персональний бібліографічний список - праці видатної фігури кримського краєзнавства А. І. Маркевича.

Підрозділ 3.3. - «Розробка галузевих бібліографічних покажчиків і бібліографії другого ступеня» - висвітлює особливості розвитку цього напряму науки в Криму. Проаналізовано перший відомий за радянських часів в Криму досвід складання галузевого бібліографічного покажчика «Салгирка» 1921 р. ботаніка Г. М. Тормана.

Виокремлено групу галузевої бібліографії, до якої відносяться покажчики з історії розвитку курортної справи в Криму та довідково-краєзнавчих путівників. Проаналізовано каталоги Д. М. Городинського, М. П. Зиміна.

Предметом для спеціальних бібліографічних досліджень стала історія і бальнеологія Євпаторійського (П. С. Медовиков, О. К. Шенк) та Сакського курортів (З. А. Іг атович, С. А. Пастак). Уперше виокремлено та проаналізовано бібліографічну спадщину відомого кримознавця П. А. Двойченка. Значним явищем у науці став укладений П. А. Двойченком довідник «Основна література зі стратиграфії Криму за 150 років», який охопив видання з 1776 до 1926 р. Бібліографічні відомості розташовувалися в системно-хронологічному порядку ( 525 одиниць).

Доведено, що протягом 20-30-х рр. ХХ ст. галузева бібліографія в Кримській АСРР активно розвивалася у сфері курортології (З. А. Ігнатович, П. С. Медовиков, С. А. Пастак, О. К. Шенк ), гідрогеології (П. А. Двойченко), виведення нових сортів (Г. М. Торман), туризму (М. П. Зимін) - тих галузей життя країни й регіону, які найбільш розвивалися і складали важливу частину економіки регіону. Бібліографічні розвідки в цьому напрямі заохочувалися й фінансувалися державними установами. Упорядниками ставали бібліографи, фахівці-практики. Жоден зі створених у досліджуваний період бібліографічних посібників не може претендувати на вичерпну повноту. Основною причиною значних лакун стало використання лише підручних (що знаходилися в місцевих бібліотеках) видань, відсутність комплексних дослідницьких програм у сфері розвитку бібліографії.

Стверджується, що першою і єдиною до сьогодні спробою створення кримознавчого бібліографічного посібника другого ступеня стала розробка Є. Ю. Гопштейна «Бібліографія бібліографічних покажчиків літератури про Крим» (1930 р). У довіднику відбито не лише відомі праці кримських бібліографів, а й уведено до наукового обігу опубліковані реєстри архівних справ, друковані каталоги існуючих кримських книжкових зібрань, пов'язаних за змістом виключно з Кримом.

ВИСНОВКИ

Висновки узагальнюють авторські підходи та інтерпретації й містять стислий виклад результатів дослідження, основний зміст яких виноситься на захист:

1. Історіографічне вивчення наявних студій з історії розвитку бібліографії кримознавства у 1921-1945 рр. засвідчило відсутність комплексних наукових досліджень. Виявлений і опанований корпус джерел (архівні документи, бібліографічні покажчики, спогади) дозволили вперше об'єктивно проаналізувати історичні передумови розвитку бібліографічних досліджень у Кримській АСРР, як форми наукової та популяризаторської комунікації, виявити здобутки в бібліографічних розробках того часу.

2. У розвитку бібліографічних кримознавчих досліджень ми виокремили три етапи. Перший - (1921-1930 рр.) характеризувався нерозривними зв'язками з традиціями дорадянського кримознавства, активізацією, подальшим накопиченням досвіду бібліографічної роботи та її спрямованістю на вивчення історії та етнографії окремих етносів, перш за все - кримських татар. На другому - (1931-1937 рр.) повільно продовжувалося складання бібліографічних покажчиків і картотек, але вони вже не друкувалися та, як наслідок, не були доступними широкому загалові користувачів. Значну увагу кримські бібліографи зосереджували на систематизації публікацій з історії революційного руху на півострові та подій Жовтневої революції, боротьби за владу Рад. Третій період (1938-1945 рр.) відзначався практично повним занепадом бібліографічних регіональних розвідок, насильницьким вилученням із наукового обігу та знищенням сходознавчого бібліографічного доробку. Спадковість традицій історико-краєзнавчих досліджень, у тому числі й бібліографічних студій, із дорадянською добою в Криму в 20-х рр. ХХ ст. була пов'язана з активізацією наукового життя на півострові ще за часів громадянської війни, коли тут зосередилися значні інтелектуальні сили з університетських центрів Російської імперії, було засновано Боспорський і Таврійській університети. Плідна діяльність головного осередку краєзнавчих сил регіону - Таврійської вченої архівної комісії (до 1923 р.) та її трансформація в тому ж складі в Таврійське товариство історії, археології та етнографії сприяли нерозривності тематики бібліографічних студій Новою генерацією кримських краєзнавців було розпочато підготовку ретроспективних покажчиків з історії та етнографії кримських етносів, бібліографічних зводів з окремих напрямів промислового розвитку регіону (В. В. Симоновський). Розвивалася персональна бібліографія провідних кримознавців (М. Л. Ернста, В. О. Городцова, А. І. Маркевича та ін.). Окремим напрямом бібліографічної роботи в бібліотеках стало поточне бібліографування друкованої продукції місцевого видавництва та розпис змісту газет і журналів.

3. Значним досягненням бібліографічних студій у Кримській АСРР було створення низки ґрунтовних довідників з історії та етнографії окремих етносів О. Н.-А. Акчокракли, В. М. Марков (кримські татари), Є. Ю. Гопштейн (євреї, караїми, кримчаки), І. Я. Нейман (караїми). Але всі вони залишилися в рукопису, частково втрачені, а частково виявлені в архівних фондах. Нагальним завданням сучасного етапу розвитку кримознавчої бібліографії є публікація цього доробку.

4. На вимогу розпоряджень центру та потреб економічного розвитку регіону кримські бібліографи розробили ґрунтовні галузеві списки з тютюнництва (В. В. Симоновський), геології, гідрогеології, нафтових родовищ, стратиграфії (В. В. Данилевський, П. А. Двойченко), екскурсійної справи (М. П. Зимін), курортології (Д. М. Городинський, З. А. Ігнатович, С. А. Пастак, О. К. Шенк та ін.), які не втратили наукового потенціалу до сьогодні.

5. Разом із фахівцями з Криму кримознавчі сюжети плідно розробляли бібліографи в Казані - Наукове товариство татарознавства, Татарська книжкова палата (А. М. Габдрахімов), Києві - Всенародна бібліотека України при ВУАН (Ф. П. Максименко), Москві - Інститут методів позашкільної роботи Наркомосвіти РСФРР, Наукова асоціація сходознавства при ЦВК СРСР, Російське товариство з вивчення Криму (Д. М. Єгоров, М. П. Зимін). Завдяки цим студіям було розвинуто татарознавчий напрям бібліографічних студій, загальний ретроспективний список видань з історії Криму та екскурсійну літературу, яка вміщала значний корпус відомостей про пам'ятки історії, культури, етнографії.

6. Різноманітна історико-етнографічна кримознавча спадщина 20-30-х рр. ХХ ст. є значним внеском у розвиток української та світової науки і культури. Її відновлення в науковому обігу, систематизація дає можливості виокремити численні недосліджені питання регіональної історії. Введення до наукового обігу корпусу бібліографічних рукописів (Є. Ю. Гопштейн, І. Я. Нейман та ін.), систематичних картотек (В. В. Данилевський, П. А. Двойченко, А. І. Маркевич та ін.) відкриває широкі евристичні можливості. Всебічне вивчення регіональної бібліографічної спадщини дасть можливість у перспективі відтворити повний бібліографічний репертуар епохи в масштабах всієї країни.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВИКЛАДЕНІ У НАСТУПНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

У фахових виданнях:

1. Назарчук Т. Б. Работа крымских библиотек в области краеведческой библиографии (20-е годы ХХ века) / Т. Б. Назарчук // Культура народов Причерноморья. - 2006. - № 95. - С. 27-31.

2. Назарчук Т. Б. Розвиток історичної бібліографії Криму / Т. Б. Назарчук // Бібл. вісн. - 2007. - № 2. - С. 26-28.

3. Назарчук Т. Б. Справочная работа библиотек Крыма в 20-30-е годы ХХ века / Т. Б. Назарчук // Ученые записки Таврического нац. ун-та им. В. И. Вернадского. сер. : «история». - 2008. - Т. 21 (60), № 1. - С. 113-122.

4. Назарчук Т. Б. З історії розвитку кримознавчої бібліографії в 20-30-х роках ХХ століття : народознавчий аспект / Т. Б. Назарчук // Вісн. Книжкової палати. - 2009. - № 10. - С. 32-35.

5. Назарчук Т. Б. Особливості суспільно-політичного, наукового та культурного розвитку Кримської АСРР / Т. Б. Назарчук // Краєзнавство. - 2009. - № 1/2. - С.64-71.

6. Назарчук Т. Б. Розвиток історико-краєзнавчої бібліографії в Криму (20-30-ті роки ХХ століття) / Т. Б. Назарчук // Краєзнавство. - 2009. - № 3/4. - С. 103-109.

7. Назарчук Т. Б. Невідомі сторінки розвитку української бібліографії: кримознавчі студії 20-х років ХХ ст. / Т. Б. Назарчук // Сіверщина в історії України : зб. наук. праць / Нац. заповідн. «Глухів» ; Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК. - К. ; Глухів, 2010. - Вип. 3. - С. 41- 45.

8. Назарчук Т. Б. Розвиток галузевої бібліографії в Кримській АСРР (1921-1941) / Т. Б. Назарчук // Вісн. Книжкової палати. - 2010. - № 2. - С. 16-29.

Публікації, що додатково відображають результати дисертаційного дослідження:

9. Назарчук Т. Б. З історії пам`яткознавчої бібліографії в Кримській АРСР / Т. Б. Назарчук // Перші Зарембівські читання : мат-ли Перших Всеукр. наук. читань, присв. 60-річчю від дня народження українського історика та пам`яткознавця Сергія Захаровича Заремби (1947-2003). м. Київ, 23 січня 2007 р. / Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК. - К., 2007. - С. 103-108.

10. Назарчук Т. Б. Неизвестный источник по истории библиотечного дела в Крыму / Т. Б. Назарчук // VII Таврические научн. чтения. г. Симферополь, 19 мая 2006 г. : сб. мат-лов / Крымск. респ. краевед. музей : в 2 ч. - Симферополь, 2007. - Ч. 2. - С. 26-30.

11. Назарчук Т. Б. Библиографические исследования в Крыму в 20-е - 30-е гг. ХХ в. / Т. Б. Назарчук // Вісник Одеського нац. ун-ту. сер. : «бібліотекознавство, бібліографознавство, книгознавство». - 2008. - Т. 13, вип. 8. - С. 70-74.

12. Назарчук Т. Личный фонд библиографа В. В. Симоновского / Т. Б. Назарчук // Книжкові колекції, рідкісні видання та рукописи в сучасному науково-інформаційному просторі : мат-ли конф., присв. 85-річчю Музею книги Одеської держ. наук. б-ки ім. М. Горького, Одеса, 25-27 вересня 2007 р. / Одеська держ. наук б-ка ім. М. Горького. - Одеса, 2008. - С. 174-178.

13. Назарчук Т. Б. З історії розвитку краєзнавчих бібліографічних студій у кримській АСРР / Т. Б. Назарчук // Вісник Одеського нац. ун-ту. сер. : «бібліотекознавство, бібліографознавство, книгознавство». - 2009. - Т. 14, вип. 19. - С. 136-151.

14. Назарчук Т. Б. Народоведческие разработки в крымоведческой библиографии (20-30-е годы ХХ века) / Т. Б. Назарчук // Мат-ли 8-ї Всеукр. наук. конф. «Актуальні питання історії науки і техніки», 17-19 жовт. 2009 р. м. Очаків / Центр пам`яткознавства НАН України і УТОПІК. - К., 2009. - С. 225-228.

15. Назарчук Т. Б. Развитие библиографии библиографии в Крымской АССР в системе памятникоохранительных исследований / Т. Б. Назарчук // Другі Зарембівські читання : мат-ли Других Всеукр. Зарембівських наук. читань : «Українське пам`яткознавство : сучасні проблеми та тенденції». м. Київ, 22 січня 2009 р. / Центр пам`яткознавства НАН України і УТОПІК. - К., 2009. - С. 57-61.

16. Назарчук Т. Б. Указатель «Салгирка» как один из источников изучения крымоведческой библиографии / Т. Б. Назарчук // Культура України : зб. наук. праць / Харківська держ. академія культури. - Х., 2009. - Вип. 23. - С. 250-251.

17. Назарчук Т. Б. Краеведческая библиография в Крымской АССР : направления развития / Т. Б. Назарчук // Мат-лы I Всеукр. науч.-практ. конф. «Культура в системе гуманитарного знания» / Крымский ун-т культуры, искусств и туризма. - Симферополь, 2010. - С. 232-237.

18. Назарчук Т. Б. Проблеми вивчення кримознавчої бібліографії 20-30-х рр. ХХ ст. / Т. Б. Назарчук // Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника : історія і сучасність : доп. та повідом. Міжн. наук. конф., Львів, 28-30 жовтня 2010 р. / Львівська нац. наук. б-ка ім. В. Стефаника.- Львів, 2010.- С. 117-120.

19. Назарчук Т. Б. Розвиток бібліографічних досліджень громадськими науковими організаціями Криму в 20-ті роки ХХ століття / Т. Б. Назарчук // Вісник Одеського нац. ун-ту. сер. : «бібліотекознавство, бібліографознавство, книгознавство». - 2010. - Т. 15, вип. 21. - С. 72-79.

20. Назарчук Т. Б. Федір Пилипович Максименко та розвиток кримознавчої бібліографії / Т. Б. Назарчук // Мат-ли 9-ї Всеукр. наук. конф. «Актуальні питання історії науки і техніки». 7-9 жовтня 2010 року. м. Житомир / Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК. - К., 2010. - С. 350-352.

АНОТАЦІЯ

Назарчук Т. Б. Розвиток бібліографії кримознавства в СРСР (1921-1945). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 27.00.03 - книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство. - Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. - Київ, 2011. У дисертації проаналізовано бібліографічну кримознавчу спадщину 20-30-х рр. XX ст. - періоду існування Кримської АСРР. розкрити історичний контекст розвитку науки й культури загалом. У розвитку бібліографічних кримознавчих досліджень виокремилено три етапи. Виявлено особливості розвитку історико-краєзнавчої, народознавчої та галузевої бібліографії. Дисертація є першим комплексним дослідженням з історії бібліографії кримознавства цього періоду. Розглянуто участь у розвитку досліджень Г. М. Габдрахімова, Є. Ю. Гопштейна, П. А. Двойченка, В. М. Маркова, А. І. Маркевича, І. Я. Неймана, В. В. Симоновського та ін. Наголошено на спадковості традицій у розвитку бібліографії з дорадянським періодом і зв'язком розвитку цих досліджень із потребами економічного розвитку півострова. Значним досягненням бібліографічних студій у Кримській АСРР було створення низки ґрунтовних довідників з історії та етнографії окремих етносів О. Н.-А. Акчокракли, В. М. Марков (кримські татари), Є. Ю. Гопштейн (євреї, караїми, кримчаки), І. Я. Нейман (караїми). Але всі вони залишилися в рукопису, частково втрачені, а частково виявлені в архівних фондах. Нагальним завданням сучасного етапу розвитку кримознавчої бібліографії є публікація цього доробку.

Ключові слова: бібліографія, кримознавство, Кримська АСРР, Є. Ю. Гопштейн, Ф. П. Максименко, П. А. Двойченко, В. В. Симоновський.

АННОТАЦИЯ

Назарчук Т. Б. Развитие библиографии крымоведения в СССР (1921-1945). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 27.00.03 - книговедение, библиотековедение, библиографоведение. - Национальная библиотека Украины имени В. И. Вернадского. - Киев, 2011.

В диссертации проанализировано библиографическое крымоведческое наследие 20-30-х годов XX века - время существования автономии. Выявлены и проанализированы особенности развития историко-краеведческой, народоведческой и отраслевой библиографии.

Развитие библиографии, подъемы, динамика и спады науки показаны на фоне общественно-политических условий, в которых развивалось крымоведение. Выделены три этапа в развитии библиографии крымоведения. Первый период (1921-1930) характеризуется неразрывными связями с традициями досоветского крымоведения, активизацией, дальнейшим накоплением опыта библиографической работы и ее направленностью на изучение истории и этнографии отдельных этносов, прежде всего - крымских татар. На втором этапе (1931-1937) продолжалось составление библиографических указателей и картотек, но они уже не печатались и, как следствие, не были доступными широким массам пользователей. Значительное внимание, по приказу кураторов из центра, крымскими библиографами было сосредоточено на систематизации публикаций по истории революционного движения на полуострове и событий Октябрьской революции, борьбы за власть Советов. Третий период (1938-1945) отмечается практически полным упадком библиографических региональных разведок, насильственным исключением из научного обращения и уничтожением востоковедческих библиографических студий. Хотя в годы немецко-фашистской оккупации Крыма отдельные библиографы пытались реанимировать объективные библиографические исследования, весь рабочий материал этих студий был изъят в 1944 г., после возвращения Советской власти на полуостров. Рубежные даты названных периодов связаны с внутриполитическими процессами в Советском Союзе, а также внешними факторами, которые отразились на развитии не только краеведческого движения в стране, но и всего советского общества.

Значительным достижением библиографических студий в Крымской АСРР было создание ряда фундаментальных справочников по истории и этнографии отдельных этносов О. Н.-А. Акчокраклы, В. М. Марков (крымские татары), Е. Е. Гопштейн (евреи, караимы, крымчаки), И. Я. Нейман (караимы). Но все они остались в рукописи, частично утеряны, а частично выявлены в архивных фондах Российской Федерации и США. Насущной задачей современного этапа развития крымоведческой библиографии является публикация этих наработок.

Ключевые слова: библиография, крымоведение, Крымская АССР, Е. Е. Гопштейн, П. А. Двойченко, Ф. Ф. Максименко, В. В. Симоновский.

SUMMARY

T. B. Nazarchuk. Development of the Crimea bibliography in the USSR (1921-1945). - Manuscript.

Thesis for the Candidate Degree in History on speciality 27.00.03 Bibliology, Library Science, Bibliography Science. - V. I. Vernadsky National Library of Ukraine. - Kyiv, 2011.

Crimea bibliography heritage of 20-30-ies of the XX century - the time when Crimean ASSR (Crimean Autonomous Soviet Socialist Republic) existed - is analyzed in the thesis.

The features of the development of local historical, ethnological and sectional bibliography are revealed and analyzed.

Considerable achievement of bibliographic studios in Crimean ASSR was creation of number of fundamental reference books on history and ethnography of separate ethnic groups - by O.N.-A. Akchokrakly, V. M. Markov (Crimean Tatars), E. E. Gopshtein (Jews, Karaites, Crymchaks), I. Ya. Neyman (Karaites).

But all of them remained in manuscripts, partly lost, and partly exposed in the archive funds of Russian Federation and the USA.

The vital task of the modern stage of development of bibliography on historical and cultural study of Crimea is publication of these works.

On demand of authorities and necessities of economic development of region, Crimean bibliographers developed fundamental lists on the tobacco growing (V. V. Simonovsky), geology, hydrogeology, oilfields, stratigraphy (V. V. Danilevsky, P. A. Dvoychenko), tourism and excursions (N. P. Zimin), balneology (A. M. Gorodinsky, Z. A. Ignatovich, S. A. Pastak, A. K. Shenk and others), which hasn't lost its scientific potential up to nowadays.

The thesis is the first complex research on history of bibliography on Crimean local lore of this period.

The participation of G. M. Gabdrakhimov, E. E. Gopshtein, P. A. Dvoychenko, V. M. Markov, A. I. Markevich, V. V. Simonovsky and others in development of researches is examined. Various historical and ethnographic heritage of 20-30-ies of the XX century is a considerable contribution to development of Ukrainian and world science and culture.

Keywords: bibliography, Crimea, E. E. Gopshtein, F. P. Maksimenko, P. A. Dvoychenko, V. V. Simonovsky.

Размещено на Allbest.ru