Українознавчі аспекти культурно-освітнього розвитку етнічних громад Автономної Республіки Крим (1991–2010 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний науково-дослідний інститут українознавства

УДК 94:37.013.43:323.17(477.75)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Українознавчі аспекти культурно-освітнього розвитку етнічних громад Автономної Республіки Крим (1991-2010 рр.)

09.00.12 - українознавство (історичні науки)

Газізова Олена Олександрівна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному науково-дослідному інституті українознавства Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

Науковий керівник: доктор історичних наук, доцент Бевз Тетяна Анатоліївна, Національний науково-дослідний інститут українознавства Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, провідний науковий співробітник відділу історичних та теоретико-методологічних проблем українознавства

Офіційні опоненти:

доктор політичних наук Калакура Олег Ярославович, Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, провідний науковий співробітник відділу національних меншин

кандидат історичних наук Соболєва Олена Володимирівна, Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, науковий співробітник відділу «Український етнологічний центр» Захист відбудеться «3» червня 2011 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.126.01 Національного науково-дослідного інституту українознавства Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України за адресою: 01135, м. Київ, вул. Ісаакяна, 18, зал засідань (кім. 404).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного науково-дослідного інституту українознавства Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України за адресою: 01135, м. Київ, вул. Ісаакяна, 18, (кім. 101).

Автореферат розісланий «29» квітня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук І.О. Ворончук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Відродження українознавства як складової соціогуманітаристики сприяло становленню низки нових наукових напрямів, у тому числі в історичному вимірі, насамперед дослідженні регіональних особливостей України як цілісного феномену. Непересічною складовою України у цій проблематиці є Крим - специфічний регіон, у якому історично переплелися декілька етнокультурних потоків, провідними серед яких є український, кримськотатарський та російський. Дослідження взаємодії культурних і освітніх процесів у Автономній Республіці Крим у контексті сучасного загальноукраїнського етнокультурного розвитку належить до актуальних проблем українознавства, має важливе значення для вироблення зваженої етнодержавної політики. Узагальнення досвіду культурно-освітнього розвитку АРК в умовах утвердження незалежності України неможливе без наукового аналізу суперечливих явищ і процесів у національно-культурному житті регіону, визначення здобутків, виділення проблем та окреслення перспектив його інтеграції у культурний простір України. Історія народів Криму як важлива, надзвичайно актуальна і комплексна дослідницька проблема вимагає поглибленого міждисциплінарного вивчення. Актуалізують представлене дослідження також недостатня опрацьованість даної проблематики, обмеженість актуалізованих джерел. Українознавче осмислення проблеми дає можливість не лише ламати наявні стереотипи, але й руйнувати перешкоди, які все ще стоять на шляху інтеграції Криму в український соціум.

На тлі європейського вибору суспільного розвитку українського народу, включаючи й жителів Криму, особливого значення набувають українознавчі підходи до системного збагачення знань про Україну та її народ. Наявність у складі населення українського Криму представників багатьох етносів, чисельної російської та кримськотатарської громад є свідченням поліетнічності та полікультурності середовища. Культурно-етнічне розмаїття українська держава розглядає як незаперечну цінність і сприяє розвиткові культурної, мовної, релігійної самобутності громадян України всіх національностей. Етнонаціональна політика держави спрямована на розв'язання двоєдиного завдання: консолідацію українського суспільства і збереження ідентичності та культурної самобутності всіх етнічних спільнот.

Криза ідентичності, спричинена як спадщиною минулого, так і певними прорахунками у внутрішній та зовнішній політиці періоду незалежності, проявляється у сприйнятті частиною соціуму національних цінностей як меншовартісних, а рідної мови - як «непрестижної». Така «автоетнофобія», що особливо дається взнаки у південних та східних регіонах країни, поглиблює сегментованість суспільства, підживлює політичну конфронтацію, створює ґрунт для ціннісних конфліктів. Цим ускладнюється болюча для України проблема формування політичної - полікультурної нації, розв'язання якої забезпечить адекватність українського політико-правового поля європейському політичному простору. Завдання наукового, українознавчого осмислення державної підтримки української культури та мови у цих умовах виступають як першочергові. У зв'язку з цим й дослідження особливостей культурно-освітнього розвитку Автономної Республіки Крим набуває дедалі більшої актуальності.

Актуальність теми посилюється і тим, що нинішній етап утвердження української ідентичності, тенденції розвитку самого українознавства потребують відповідей на виклики сучасності, більш критичного аналізу набутого досвіду, врахування уроків минулого і пошуку нових наукових та практичних рішень для осягнення сьогодення та майбутнього.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відділі історичних та теоретико-методологічних проблем українознавства Національного науково-дослідного інституту українознавства у межах двох тем: «Український етнос у світовому часопросторі» (державний реєстраційний № 0107U002234) та «Українознавство в побудові громадянського суспільства в Україні» (державний реєстраційний № 0107U002238).

Мета дослідження - здійснити комплексне дослідження українознавчих аспектів культурно-освітнього розвитку поліетнічного середовища Криму, виявити його загальні тенденції та особливості, обґрунтувати рекомендації щодо подальшої інтеграції АРК в український етнокультурний простір.

Для досягнення поставленої мети визначено наступні дослідницькі завдання:

- з'ясувати стан розроблення проблеми та укомплектувати джерельний комплекс дослідження;

- проаналізувати та охарактеризувати етнодемографічну та етнополітичну ситуацію в Криму;

- дослідити особливості національної та культурної ідентичності домінуючих в АР Крим національно-етнічних груп;

- окреслити наявні проблеми в етнічній сфері, які відчутно впливають на суспільний розвиток півострова;

- дослідити сучасну мовно-культурну ситуацію поліетнічного середовища Криму;

- визначити тенденції розвитку мережі культурно-освітніх закладів;

- проаналізувати з погляду українознавства діяльність державних структур, громадських організацій, національно-культурних товариств у вирішенні культурно-освітніх проблем АР Крим.

Об'єктом дослідження є українознавча складова культурно-освітнього розвитку етнічних громад Автономної Республіки Крим.

Предметом дослідження є українознавчий аналіз передумов, особливостей та тенденцій розвитку етнічних та культурно-освітніх процесів у контексті інтеграції АРК в український гуманітарний простір.

Хронологічні межі роботи охоплюють період від 1991 р. до 2010 р. Нижня межа - 1991 р. - рік проголошення незалежності України та утворення в її складі Автономної Республіки Крим, тобто період нових якісних змін на теренах автономії; верхня межа - 2010 р. - як час завершення дослідження. Разом з тим, побіжно розглядаються окремі події 1920-1980 рр. ХХ ст. як екскурс для розуміння сутності сучасних міжетнічних процесів.

Географічні межі роботи охоплюють територію сучасної України при домінуючій увазі до території Автономної Республіки Крим.

Методологічною основою дослідження послужили принципи історизму, науковості, об'єктивності та системності. Важливим засобом розв'язання поставленої проблеми стало застосування історико-системного та історико-компаративного підходів, які надали змогу встановити взаємозв'язок і загальні закономірності розвитку етнокультурної та мовної ситуації, виявити особливості кожної етнонаціональної групи в АРК. Важливою методологічною засадою українознавчого осмислення національно-культурного життя етносів було їх вивчення у діахронному та синхронному вимірах.

Методологія дослідження включала в себе комплекс науково-дослідницьких методів, серед яких особливу роль відіграли методи аналізу і синтезу, логічний, історико-хронологічний, історико-ситуаційний, порівняльний ретроспективний, методи соціальних досліджень, періодизації. За допомогою аналізу відбувалося розчленування об'єкта пізнання на певні частини, складові, елементи з метою поглибленого вивчення кожної з цих складових. Особливо ефективними виявилися методи наукового аналізу та синтезу на етапі з'ясування стану дослідження теми, вивчення джерел, українознавчого осмислення конкретно-історичних, демографічних та культурологічних фактів, явищ, подій та загальної ситуації.

Наукову новизну одержаних результатів визначають як сама постановка багато в чому нової і суспільно важливої проблеми, яка ще не отримала належного та об'єктивного висвітлення у науковій літературі, так і конкретні положення щодо українознавчих аспектів культурно-освітнього розвитку поліетнічного середовища Криму. На основі системного підходу, опрацювання та аналізу масиву документально-джерельних свідчень, частина яких введена до наукового обігу вперше, узагальнення здобутків вітчизняної історіографії комплексно досліджено знакову українознавчу проблему, пов'язану з культурно-освітнім розвитком Криму в умовах незалежності України. Сутність новизни отриманих результатів дослідження визначається тим, що:

- уведено в науковий обіг нові джерела, які уточнюють відомості щодо динаміки етнічної структури населення автономії і дають можливість істотно поглибити знання про зміни в етнополітичній та культурній ситуації в регіоні на сучасному етапі;

- з'ясовано еволюцію етнічних відносин в АРК, що сприяє створенню цілісної картини поліетнічного розвитку півострова в умовах відновлення державної незалежності України;

- проаналізовано особливості культурно-освітніх процесів у Автономній Республіці Крим, виявлено особливості, специфіку проблем і зрушень у сфері культури та освіти;

- досліджено процес формування та особливості діяльності центрів українознавства з урахуванням поліетнічного середовища Криму, його інтеграції в український полікультурний простір.

Теоретичне і науково-практичне значення одержаних результатів полягає в додатковому обґрунтуванні теоретико-методологічних засад українознавства як комплексної та інтегративної системи знань про Україну, в узагальненні і збагаченні досвіду українознавчих досліджень, можливостей його використання у науковій та навчальній діяльності. Осмислені здобутки, фактологічний матеріал та узагальнення можуть бути використані для підготовки нових праць з українознавства. Результати дослідження окреслюють перспективні питання для майбутніх студій з даної проблематики, вони можуть бути використані при підготовці нормативних і спеціальних навчальних курсів, навчальної літератури з українознавства, української історії, етнології, застосовані у науково-педагогічній та просвітницькій діяльності.

Прикладне значення дослідження також полягає у можливості використання одержаних результатів і висновків у практиці діяльності державних і громадських організацій щодо вирішення питань, які стосуються міжнаціональних відносин, обґрунтуванні та розвитку державної етнополітики стосовно різних етнічних груп, а також збереженні міжнаціональної злагоди в Криму та Україні загалом.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на конференціях і конгресах: Міжнародному конгресі «Українська мова вчора, сьогодні, завтра в Україні і світі» (Київ, 2005), ХІІ Щорічній науковій конференції «Україна: людина, суспільство, природа» (Київ, 2006), ІІ Міжнародному конгресі «Українська освіта у світовому часопросторі» (Київ, 2007), Міжнародній науковій конференції «Проблеми андрагогіки в творчій спадщині В. О. Сухомлинського» (Сімферополь, 2008), ІІІ Міжнародному конгресі «Українська освіта у світовому часопросторі» (Київ, 2009), Міжнародній науково-практичній конференції «Полікультуротворча діяльність 2010» (Київ, 2010), VІ Курасівських читаннях «Виборча система в Україні: теоретичні виміри і суспільні реалії» (Київ, 2010), Міжнародній конференції «Українознавство у світовому гуманітарному просторі» (Київ, 2010), Міжнародній науковій конференції «Українська спільнота: культурно-світоглядні перетворення в історичному досвіді та сьогоденні» (Київ, 2010), Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів та молодих учених «Дні науки філософського факультету - 2011» (Київ, 2011).

Публікації. Основні наукові результати дисертаційного дослідження опубліковані в 10 статтях, з них 6 - у фахових виданнях.

Структура дисертації випливає з мети та завдань дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, 8 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та літератури. Загальний обсяг дисертації становить 232 сторінки, з яких 29 сторінок - список використаної літератури - 302 позиції.

Основний зміст дисертації

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету й основні завдання дослідження, об'єкт, предмет, хронологічні та географічні межі, охарактеризовано наукову новизну, теоретично-практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі «Історіографічні засади, джерельна база дослідження» проаналізовано стан наукової розробки проблеми у вітчизняній та зарубіжній історіографії, охарактеризовано джерельну базу, на основі якої здійснювалося дослідження.

У підрозділі 1.1. «Стан дослідження наукової проблеми» подано аналіз праць українських та зарубіжних дослідників, українознавців від середини ХХ ст. до сьогодення, в яких тією чи іншою мірою висвітлено культурний розвиток етнічних громад Криму та етнокультурні процеси в регіоні. Історіографія досліджень поліетнічного середовища Криму тривалий час була за межами уваги дослідників.

На початку ХХІ ст. зусилля наукової громадськості, насамперед наукових інституцій НАН України, зосередилися на підготовці фундаментальної історії кримськотатарського народу та повноцінної етнополітичної історії поліетнічного Криму. Досить ґрунтовно ця проблема розробляється в Інституті історії України, Інституті політичних та етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України. Зокрема, в 2005 р. була опублікована монографія «Крим в етнонаціональному вимірі», яка є надзвичайно важливою для дослідження поставленої теми. Значну увагу дослідженням культурно-освітніх проблем приділяють В. Войналович, О. Калакура, В. Котигоренко, М. ПанчукВойналович В., Калакура О. Сучасна етнокультурна та освітня ситуація в АРК як об'єкт наукового дослідження / В. Войналович, О. Калакура // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України. - К., 2003. - Вип. 23. - С. 203-215; Панчук М.І. Етнополітична історія Криму: до питання історіографії / М.І. Панчук // Історичний журнал. - 2005. - № 3. - С. 41-56; № 4. - С. 41-45;

Панчук М.І. Рафальський О.О. Етнополітичний розвиток Криму - актуальна і малодосліджена проблема / М. І. Панчук, О. О. Рафальський // Кримські студії. - 2005. - № 1. - С. 50-77.та ін. О. Калакура стверджує, що «вимогою часу стало приведення мережі освітніх установ регіону у відповідність до її етнічного складу, включення культурно-освітніх процесів автономії в загальну орбіту етнокультурного життя України»Калакура О. Культурно-освітнє відродження етносів в АРК: надбання і перспективи / О. Калакура // Проблеми інтеграції кримських репатріантів в українське суспільство. - К., 2004. - С. 509-522..

Серед праць останнього часу, що стали помітним внеском у наукове осмислення специфіки та тенденцій етнополітичного розвитку Криму, стала монографія В. Котигоренка Котигоренко В. Етнічні протиріччя і конфлікти в сучасній Україні: політологічний концепт / В. Котигоренко. - К., 2004. - 722 с..

Спроба історіографічного аналізу етнополітичного та етноконфесійного розвитку Криму, сучасної етнокультурної та освітньої ситуації в Криму здійснена В. Войналовичем, О. ЛяшенкомВойналович В. Етноконфесійні процеси у Криму ХХ століття: історіографія проблеми / В. Войналович // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України. - К., 2003. - Вип. 23. - С. 216-234; Ляшенко О. Етнополітичний розвиток Криму в умовах незалежної України. До питання про історіографію проблеми / О. Ляшенко // Там само. - С. 158-179 та ін., О. Калакурою, С. КучеренкоКучеренко С. Кримськотатарська проблема: історіографічний аспект / С. Кучеренко // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. - К., 2010. - Вип. XXVIII - С. 478-481., Н. Макаренко, Ю. Поліщуком, В. Котигоренком, М. Панчуком, О. Рафальським Панчук М.І., Рафальський О.О. Етнополітичний розвиток Криму - актуальна і малодосліджена проблема / М.І. Панчук, О.О. Рафальський // Кримські студії. - 2005. - № 1-2. - С. 50-77.. Розгорнутий аналіз історіографії та джерел з етнонаціональної проблематики містять монографія та докторська дисертація О. Рафальського. Значний інтерес для дослідження становлять розвідки О. ГаленкаГаленко О. Про етнічну спорідненість українців та кримських татар раніше і тепер / О. Галенко // Кримські татари: історія і сучасність (До 50-річчя депортації кримськотатарського народу): Матеріали міжнародної наукової конференції (Київ, 13-14 травня 1994 р.). - К., 1995. - С. 101-112; Його ж. Пошуки Криму в минулому і сьогоденні України // Проблеми інтеграції кримських репатріантів в українське суспільство. - К., 2004. - С. 25-49 та ін. .

Проблема культурно-освітніх процесів у Криму кінця ХХ - поч. ХХІ ст. перебуває в полі зору П. Вольвача, В. Лукашенка, С. Кочерги. Публікації В. Лукашенка містять цікаві відомості про діяльність Кримської Філії НДІУ МОН УкраїниЛукашенко В. Українознавство в Криму / Віктор Лукашенко // Українознавство. - 2008. - № 2. - С. 204-212.. С. Кочерга багато уваги приділяє проблемам відродження української культури в Криму, зазначаючи із занепокоєнням, що «досі українська культура в Криму являє собою декоративний елемент»Кочерга С. Українська мова та культура в Ялті кінця ХІХ - поч. ХХ століття // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://lesiaukrainka.crimea.ua/yalta_ua.htm..

Важливими для дослідження культурно-освітніх проблем є також вузлові проблеми етнонаціонального розвитку населення Криму в широкому хронологічному спектрі, а саме історико-етнографічні розвідки про татар, вірмен, греків, кримчаків, караїмів, євреїв, болгар, німців Криму та ін. У цьому зв'язку були використані дослідження О. Габрієляна, А. Гедьо, В. Григор'янца, В. Євтуха, Р. Ільясова, Ю. Лаптєва, В. Петрова, В. Ренпенінга, Н. Терентьєвої, С. Червоної, Б. Чирка, О. Шуби, М. Юрченка та ін. Помітний внесок у формування нового, об'єктивного уявлення про історію Криму і народів, які здавна населяють його, зробила праця В. СергійчукаСергійчук В. Український Крим / В. Сергійчук. - К.: Українська Видавнича Спілка, 2001. - 303 с..

Важливі питання, пов'язані з предметом дослідження, зокрема з феноменом українознавства, його ґенезою, етапами і перспективами розвитку, розглядаються в працях П. Кононенка. Визначаючи роль і місце української мови в системі еволюції, вчений зазначає: «Мова - наймогутніша енергія єднання поколінь і віків, міра культури як окремої людини, так і цілого народу, гарант його політично-державного й культурно-духовного суверенітету, найголовніший пріоритет національно-державної безпеки»Кононенко П. П. Українознавство: Підручник для вищих навчальних закладів. / П. П. Кононенко. - К.: Міленіум, 2006. - C. 220. .

Зв'язок мови з українознавчим світоглядом громадян України розглядає С. Єрмоленко у монографії «Мова і українознавчий світогляд». Дослідниця наголошує на державотворчій функції мови: «Маємо усвідомити її роль як засобу державотворення, бо ж таки єдина мова робить населення народом - державним народом»Єрмоленко С. Я. Мова і українознавчий світогляд: Монографія / С. Я. Єрмоленко - К.: НДІУ, 2007. - C. 78..

Плідно працює Національний науково-дослідний інститут українознавства над проблемами дослідження національної ідентичності. За останнє десятиріччя опубліковано цілу низку статей у журналі «Українознавство» та у «Збірнику наукових праць», які висвітлюють ключові проблеми українознавства, національної ідентичності, розвитку національно-етнічних груп, їхніх мовКалакура Я. Мова як об'єкт та інструмент історичного дослідження / Ярослав Калакура // Українознавство. - 2005. - № 4. - С. 96-104; Курінний О. Мовно-культурний конфлікт України: регіональний аспект / О. Курінний // Українознавство. - 2007. - № 4. - С. 64-68; Кочерга С. Українська мова та культура в Ялті кінця ХІХ - початку ХХ століть / С. Кочерга // Українознавство. - 2005. - № 4. - С. 167-169; Савченко С. Крим: мовно-освітня резервація / Сергій Савченко // Українознавство. - 2002. - № 4. - С. 6-34; Чирков О. Етногеографічна складова українознавчої терміносистеми / Олег Чирков // Українознавство. - 2006. - № 1. - С. 295-302; Чирков О. Зміст поняття «Етнічна будова людності України» та вивчення відділом української етнології науково-дослідного інституту українознавства розвитку впродовж ХХ ст. етнічної будови української людності / Олег Чирков // Українознавство. - 2007. - № 1. - С. 258-263. , міжнаціональні та міжконфесійні відносини в АР Крим. На важливості вивчення культури, яка виступає сферою реалізації людських цінностей і утворює простір людського спілкування, зосередив увагу дослідник українознавчого напряму І. ПечеранськийПечеранський І. Категорія «культури» в історико-філософському українознавстві / Ігор Печеранський // Українознавство. - 2006. - № 2. - С. 110-112..

Проблеми мовно-культурного життя етносів Криму регулярно стають предметом обговорень науково-практичних конференцій. Актуальні питання освіти і мови були підняті 3-5 жовтня 2002 р. на міжнародному форумі «Місцеві культури Криму і їхня роль у майбутньому України», ініційованому та організаційно підтриманому Британською Радою в Україні. Вагомі пропозиції щодо задоволення культурно-освітніх проблем висловила Всеукраїнська науково-практична конференція «Кримські татари: "національна меншина" або "корінний народ". Політичний та юридичний аспекти питання» (лютий, 1999) та «Проблеми інтеграції кримських репатріантів в українське суспільство» (травень, 2004).

Змістовними є матеріали засідання «круглого столу» «Україномовна середня освіта в Криму: проблеми та досягнення», який відбувся в Сімферополі 5 квітня 2001 р. з ініціативи Всеукраїнського інформаційно-культурного центру в м. Сімферополі та за підтримки Всекримського товариства «Просвіта». етнополітичний ідентичність крим освітній

Отже, є підстави стверджувати, що окремі аспекти досліджуваної проблеми дістали висвітлення в історичній та етнополітологічній науках, в окремих студіях з українознавства. Водночас залишається багато малодосліджених проблем, зокрема: особливості національної та культурної ідентичності домінуючих в АР Крим етнічних груп; державоутворююча складова культурно-освітнього розвитку етнічних громад Криму; формування і специфіка діяльності центрів українознавства в умовах поліетнічного середовища Криму. Аналіз новітньої історіографії засвідчує відсутність комплексних досліджень культурно-освітніх процесів у Криму з погляду українознавства.

Підрозділ 1.2. «Джерельна база дослідження» містить характеристику, класифікацію та аналіз джерел даного дослідження. За походженням, цільовим призначенням, функціонуванням та місцем зберігання їх поділено на дві основні групи: опубліковані та неопубліковані документи і матеріали (переважно архівні), які за видовою ознакою кваліфіковані на чотири підгрупи: документальні джерела - законодавчі, нормативні, діловодні та ін.; інформаційно-довідкові документи і матеріали органів державної влади і управління, політичних партій і громадських об'єднань; вербальні (оповідні) джерела - твори політичної, наукової, навчальної та ін. літератури, публіцистика; масові джерела - матеріали газет, журналів, листівки; статистичні та довідкові видання, соціологічні дослідження.

У підрозділі зазначено певну обмеженість джерельної бази, зумовлену тим, що частина важливих носіїв інформації ще не відклалася в архівах на постійне зберігання. Аналіз низки досліджуваних питань ґрунтувався здебільшого на опублікованих джерелах, матеріалах офіційної статистики та періодики, на критичному використанні надбань українознавчих студій попередників. До дисертації залучені авторські спостереження.

Отже, виявлені та опрацьовані історіографічна база та джерельний комплекс з проблеми є достатніми для системного українознавчого дослідження культурно-освітньої життєдіяльності етнічних громад АРК.

У другому розділі «Українознавчий контекст етнонаціонального розвитку Криму в умовах незалежності України» охарактеризовано сучасну етнополітичну ситуацію в Криму.

Підрозділ 2.1. «Зміни в етнонаціональній структурі населення Криму» містить загальний аналіз етнодемографічних процесів у Криму і явищ міжетнічної взаємодії в регіоні та їхнього впливу на соціогуманітарний розвиток півострова.

За роки незалежності в АРК значно змінилися як етнічний склад населення, так і його національно-культурні орієнтири. За даними Всеукраїнського перепису населення України 2001 р., в Автономній Республіці Крим проживало 24,3 % українців, 58,3 % - росіян, 17,4 % - представників інших національностей (у т. ч. кримські татари - 12,1 %, білоруси - 1,5 %, татари - 0,5 %). Характерною рисою етнодемографічних процесів є постійне зростання чисельності кримськотатарського народу, значна частина представників якого готові інтегруватися до української національної культури.

Основними чинниками, які впливають на етнополітичну ситуацію в Криму, є: неповна законодавча врегульованість із прав (фундаментальних та компенсаційних) етнічних спільнот півострова; невирішеність проблем депортованих народів (кримських татар, болгар, вірмен, греків, німців), які залишаються ще без достатньої уваги з боку законодавчої та виконавчої влади як на всеукраїнському, так і на республіканському рівнях; відсутність надійних гарантій збереження самобутніх культур різних етнічних спільнот, у тому числі малочисельних, таких, як караїми та кримчаки; питання взаємодії українського й російського факторів у політичному, соціальному, економічному розвитку Криму та їх суперечливий вплив на етнонаціональну ситуацію на півострові.

У підрозділі 2.2. «Особливості національної та культурної ідентичності етнічних груп Криму» висвітлено специфіку культурної і громадянської ідентичності найбільш чисельних в Автономній Республіці Крим українського, кримськотатарського, російського етносів.

Значна кількість представників «великих» і «малих» етнічних груп Криму настільки порусифіковані, що це наклало свій відбиток на мовну самоідентифікацію. Мовна ідентичність кримчан не збігається з їх національно-етнічним самовизначенням, насамперед це стосується українців та представників малочисельних етнічних груп. Українська мова є рідною для 17,9 % українців, які мешкають в Криму, 2,5 % кримських татар та 2,1 % росіян. Серед тих, хто визнав українську мову рідною, вільно володіють нею 86,2 %. Серед тих, хто вважає рідною мовою російську, понад половина (53,8 %) або вільно володіють українською (22,2 %), або розуміють її і можуть розмовляти (31,6 %). Абсолютно не володіють українською мовою - 11,1 %.

Російську мову назвали рідною абсолютна більшість (95,7 %) росіян, переважна більшість (76,7 %) українців і досить значна частина (9,1 %) кримських татар. Кримськотатарську мову визнають рідною 86,5 % кримських татар, а також невеликі частки українців (2,2 %) та росіян (0,9 %).

У мовному середовищі кримчан домінує російська мова, а у суспільній свідомості все ще переважає російська культурна традиція. Її прихильниками позиціонує себе понад половина (55,5 %) жителів Криму. 14,6 % вважають себе послідовниками радянської культурної традиції, до української зараховують себе 8,6 %, до татарської - 8,3 %.

Українська національна ідентичність є «ідеальним типом», до якого, на підставі спільних інтересів і цінностей, мають тяжіти індивідуальні та спільнотні ідентичності в суспільстві. Національні інтереси, що полягають у збереженні цілісності держави та її зміцненні, консолідації суспільства, зумовлюють необхідність єдиної для більшості суспільства комунікативної основи, якою в перспективі має стати державна мова України.

У підрозділі 2.3. «Діяльність органів державної влади, політичних партій та громадських організацій у культурно-освітній сфері АРК» проаналізовано діяльність найбільш впливових у Криму громадсько-політичних структур, створених за національною ознакою (насамперед - організацій проукраїнського національно-демократичного спектра, Меджлісу кримськотатарського народу та проросійських громадських організацій), що відображає специфіку міжнаціональної ситуації на півострові.

За роки незалежності відбулося становлення політичних партій і громадських організацій, що репрезентують український, російський, кримськотатарський рухи етнокультурного відродження.

Однак попри те, що в регіоні функціонують відділення практично всіх великих загальноукраїнських партій, тут так і не сформувалося скільки-небудь потужне україноцентричне об'єднання, здатне домінувати на місцевому політичному, культурному та економічному просторі. Тому парламент і уряд автономії постійно перебувають у динамічному процесі внутрішньокримських діалогів та домовленостей, сторони яких нерідко утворюють несподівані в ідейно-політичному сенсі альянси, а також змушені звертатися за підтримкою до Президента держави та впливових угруповань всеукраїнського рівня.

У ІІІ розділі «Українознавча складова культурно-освітнього розвитку етнічних громад Криму» розглянуто проблеми утвердження і функціонування української мови як державної і мов національних меншин у поліетнічному середовищі Криму, визначено тенденції розвитку мережі культурно-освітніх закладів з урахуванням потреб його етнічних громад.

У підрозділі 3.1. «Розвиток національної освіти та культури в Криму: історичний досвід» здійснено аналіз історії та становлення національних шкіл в Криму в 20-30-х рр. та 50-80-х рр. XX ст., розкрито специфіку та наслідки діяльності партійних, державних структур щодо здійснення національної політики у сфері функціонування культурно-освітніх закладів.

У підрозділі 3.2. «Українознавство в системі національної освіти та культури» узагальнено досвід розвитку освіти в Автономній Республіці Крим в умовах відновлення та утвердження незалежності України, проаналізовано основні шляхи посилення впливу українознавства на культурно-освітні процеси, взаємодію етнічних громад у контексті сучасного загальноукраїнського етнокультурного розвитку, висвітлено суперечливі явища і процеси у мовно-культурному житті, визначено здобутки, виділено проблеми та окреслено перспективи інтеграції АРК в культурний простір України.

Розглянута проблема недостатньої кількості українських шкіл, садків, засобів масової інформації. Функціонують лише 7 загальноосвітніх шкіл з українською мовою навчання, де в 105 класах навчаються 2246 учнів (1,26 %). Діють 784 класи (10 614 учнів) з українською мовою викладання в інших школах: 593 класи (8037 учнів) - в школах з російською та українською мовами навчання, 178 класів (2344 учні) - в школах з кримськотатарською, російською та українською мовами навчання, 13 класів (233 учні) - в школі з кримськотатарською мовою навчання і класами з українською мовою навчання. Разом українською мовою навчаються 12 860 учнів, тобто 7,2 %.

З 23,4 % школярів з родин етнічних українців державною мовою навчаються лише 0,7 %. Конституційне право майже 1 млн українського населення Криму навчати дітей рідною (державною) мовою кримською владою ігнорується. У жодному з десятків кримських вузів викладання не ведеться українською мовою. Громадяни України в Криму позбавлені свого конституційного права отримати вищу освіту українською мовою.

В Автономній Республіці Крим функціонують 15 загальноосвітніх навчальних закладів із кримськотатарською мовою навчання (3115 учнів), 1 загальноосвітній навчальний заклад з українською і кримськотатарською мовами навчання, 27 шкіл із двома мовами навчання (82 класи, 882 учні), 34 школи з трьома мовами навчання (117 класів, 1365 учнів). Усього кримськотатарською мовою навчаються 5903 учні (16,6 % від загального числа учнів кримськотатарської національності). 29 413 учнів вивчають кримськотатарську мову як предмет (82,7 % від загального числа учнів кримськотатарської національності).

У системі загальноосвітніх навчальних закладів організоване вивчення рідних мов національних меншин: вірменської - 38 осіб, білоруської - 10 осіб, болгарської - 100 осіб, іврит - 10 осіб, караїмської - 10 осіб, литовської - 8 осіб, німецької - 28 осіб, новогрецької - 195 осіб, естонської - 28 осіб, чеської - 11 осіб.

Процес урегулювання мовного питання в автономії має потенційно конфліктогенний характер, оскільки його нещадно експлуатують деякі політики, про що свідчать численні спроби проведення в АР Крим референдуму з приводу надання статусу державної російській мові.

Реалізація національно-культурних програм ускладнюється обмеженістю коштів, деякими об'єктивними чинниками, що стримують поширення національного друкованого слова та школи з рідною мовою викладання. Цим лише частково пояснюється стан задоволення мовно-культурних та інформаційних потреб етнічних громад Криму. Аналіз змісту навчально-виховного процесу в закладах системи освіти в АРК засвідчує надто повільне впровадження українознавства, його базових концентрів.

У підрозділі 3.3. «Формування і розвиток центрів українознавства в умовах поліетнічного середовища Криму» проаналізовано створення та діяльність українознавчих осередків, а також україномовних культурно-освітніх установ в Автономній Республіці Крим як центрів розвитку українознавства в контексті сучасного загальноукраїнського етнокультурного розвитку, висвітлено їх роль у мовно-культурному житті Криму, визначено здобутки, виділено проблеми та окреслено роль українознавчих центрів у процесі інтеграції Криму в культурний простір України.

Незважаючи на вкрай критичну ситуацію із функціонуванням української мови і культури в Автономній Республіці Крим, за роки незалежності України в Криму сформувалися наукові та культурно-освітні центри розвитку українознавства - Кримська філія Національного науково-дослідного інституту українознавства, навчально-виховного комплексу «Українська школа-гімназія» (м. Сімферополь) і факультет української філології та українознавства Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського.

Утвердженню української державності сприяє українізація культурологічної роботи на Кримському півострові, зокрема Музею Лесі Українки в Ялті та інших установ. Важлива роль у розвитку української культури належить Кримському академічному українському музичному театру - єдиному професійному українському театру в Криму, створеному 55 років тому.

Зважаючи на те, що українська мова і культура займають все ще вузький сектор у суспільному житті Криму, саме центри українознавства є вагомим чинником утвердження тут українськості, розбудови громадянського суспільства, їх діяльність сприяє інтеграції Автономної Республіки Крим в український культурний простір, зміцненню української політичної ідентичності.

Висновки

1. Змістовне і методологічне осмислення актуальності та стану дослідження проблеми дало змогу визначити важливість, основні етапи та напрями її вивчення, критично осягнути здобутки попередників і сформувати джерельне підґрунтя для українознавчого пізнання культурно-освітніх процесів етнічних громад Криму. Проведений історіографічний аналіз дав підстави стверджувати, що поставлена проблема системно вивчається недостатньо, особливо з погляду українознавства. Джерельний комплекс проведеного дослідження включає всі види джерел, на яких ґрунтуються галузеві знання про Україну і українців, а їх синтез надає можливість отримати цілісне уявлення про культурно-освітній розвиток етнічних громад Автономної Республіки Крим.

2. Відмінності в етнічній структурі, мовних, культурно-світоглядних, геополітичних та інших орієнтаціях населення Автономної Республіки Крим продукують протиріччя на ґрунті незбігу відповідних інтересів. Стримуючим чинником загострення міжетнічних протиріч виступає українознавство - комплексна система знань про Україну.

Етнічна конфігурація населення автономії у досліджуваний період поступово змінювалась у бік зменшення частки домінуючих етносів (росіян і українців) та збільшення питомої ваги кримських татар. Представники інших етнічних груп складають сьогодні невелику частку населення Криму (вірмени, євреї, поляки, греки, корейці, молдавани та інші).

3. Визначено, що Україна перебуває на етапі формування національно-громадянської ідентичності й латентного конфлікту в етнокультурній та мовній сферах. Вакуум консолідаційних українознавчих ідей та слабкість інтеграційних механізмів у кінцевому рахунку створюють стійкий ефект соціального й регіонального розмежування, фрагментованість протилежно орієнтованих політичних субкультур, конфлікт інтерпретацій у ставленні до минулого. Мають місце прояви взаємного відчуження мешканців півострова і формування особливих етнополітичних ідентичностей. Незавершеність створення української національної ідентичності виявляється у недостатній відданості ідеї незалежності та територіальної цілісності держави, що особливо притаманне певним групам населення АРК, а також у помітному розмежуванні етнічних громад з політичних, мовних, релігійних, культурних питань.

4. Встановлено, що в системі етнокультурних взаємин в АРК ключове місце посідає кримськотатарська проблема, зумовлена як низкою успадкованих від минулого факторів, так і недосконалістю законодавчої бази України, її етнонаціональної політики. Сформована за роки незалежності політико-правова база створила підґрунтя для гармонійного поєднання інтересів усіх складових української політичної нації, однак вона недостатньо забезпечила рівні умови для етнонаціонального розвитку й активної участі у державотворчих процесах кримськотатарського народу та національних меншин. Моніторинг етнонаціональних процесів у Криму засвідчив, що зберігаються неврегульованість деяких сфер етнонаціональних відносин, провокування міжетнічної напруги з боку окремих політичних сил, насамперед проросійських.

Відсутність спільної історичної пам'яті, мовної ідентичності в українському суспільстві на основі державної мови негативно відбивається на українськості держави та органів управління, гальмує процес утвердження національної ідентичності українців. Національно-культурне відродження етнічних груп в АРК, як і в Україні загалом, має стати дієвим чинником протидії руйнівним для етносів глобалізаційним процесам та концепції «русского мира». В умовах ринкової економіки важливого значення набуває державна підтримка поширення українознавства та української мови як засобу міжнаціонального спілкування і консолідації всього українського суспільства.

5. Досліджено процес поступового розширення в АРК, починаючи з 1990-х рр., мережі закладів освіти, вивчення в них історії України, української, кримськотатарської та інших мов. Це сприяє утвердженню традиційного для регіону полікультурного середовища. Однак ці процеси не позбавлені конфліктності. У підходах до історії України, в мовно-освітній сфері спостерігаються істотні розбіжності та протиріччя. Через прорахунки центральної та місцевої влад процеси російськомовної акультурації етнічних громад АРК відбуваються інтенсивніше, ніж їх долучення до українських цінностей.

6. Доведено зростаючу роль українознавства в усіх сферах освіти, науки і культури, але його розвиток ще не отримав належної державної підтримки і широкого впровадження в суспільне життя АРК. Недостатньою залишається ефективність діяльності створених за роки незалежності українознавчих осередків, хоча вони набувають дедалі більшого значення у поширенні знань про Україну та українство, сприяють інтеграції Криму в український культурний простір, утвердженню українськості держави та її інститутів в умовах полікультурності. Центральні і місцеві органи державної влади покликані активніше сприяти розвитку українознавства, української культури і мови в Криму, виконувати ухвалені рішення щодо розвитку освіти українською, кримськотатарською та мовами інших етнічних громад. Не виконується 10-та стаття Конституції України про державний статус української мови, відсутня пропорційна до чисельності українців у автономії мережа українських шкіл, дошкільних установ, закладів культури, періодичних видань. Фактично державну мову ігнорують депутати Верховної Ради АРК, чиновники владних структур. Одним із найбільш перспективних шляхів вирішення даної проблеми є державна підтримка існуючих центрів розвитку українознавства та створення нових україномовних закладів освіти та культури в АРК.

7. З'ясовано, що діяльність українознавчих осередків і впровадження українознавства в культурно-освітню сферу спрямовані на реалізацію етнонаціональної політики та етнокультурний розвиток національних меншин і консолідацію українців, на відродження та збереження їх культурної і мовної самобутності на основі забезпечення прав і свобод людини та громадянина. Втілення цієї політики в життя має забезпечуватися національним законодавством та практичною діяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування у тісній співпраці з громадськими об'єднаннями та політичними партіями.

З метою підвищення ролі українознавства в культурно-освітній сфері етнічних громад АРК необхідно:

- активізувати роботу щодо впровадження українознавства в усі сфери життєдіяльності республіки, насамперед в установи освіти, науки і культури, забезпечивши підготовку необхідних науково-педагогічних кадрів та державне фінансування відповідних програм, з урахуванням особливостей етнокультурного простору Криму;

- вжити дієвих заходів до деміфологізації мовних проблем і їх деполітизації, протистояти спробам різних політичних сил перетворити ідею двокультурності й двомовності на знаряддя політичного протистояння, етнічного маніпулювання, розмежування за принципом «наші - не наші»;

- упровадження українознавства поєднувати з послідовною державною підтримкою створення ефективної, розгалуженої навчально-освітньої і виховної інфраструктури українською мовою, розвитку україномовних ЗМІ та книговидання;

- надавати постійну підтримку діяльності національно-культурних товариств та інших організацій українців, кримськотатарського народу, національних і етнічних меншин, оперативно вирішувати їхні освітні та інші етнокультурні проблеми.

Основні положення та висновки дисертації викладені у публікаціях

1. Газізова О. О. Етнонаціональна особливість сучасного Криму: українознавчий вимір / О. О. Газізова // Збірник наукових праць ННДІУ. - К., 2009. - Т. ХХVІ. - С. 479-487.

2. Газізова О. Тенденції та перспективи розвитку національної освіти в Криму: українознавчий вимір / Олена Газізова // Українознавство. - 2010. - № 1. - С. 98-103.

3. Газізова О. Діяльність політичних партій та громадських об'єднань у поліетнічному середовищі Криму / Олена Газізова // Українознавство. - 2010. - № 4. - С. 138-143.

4. Газізова О. Кримські татари в умовах інтеграції в український простір / Олена Газізова // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Кураса НАН України. - К., 2010. - Вип. 48. - С. 437-446.

5. Газізова О. Особливості виборчих кампаній у поліетнічному середовищі Криму // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України. - К., 2010. - Вип. 50. - С. 253-262.

6. Газізова О. Становлення і розвиток центрів українознавства в умовах поліетнічного середовища Криму кінця ХХ - початку ХХІ ст. / Олена Газізова // Українознавчий альманах. - К., 2011. - Вип. 5. - С. 19-22.

Додаткові публікації автора з теми дослідження:

1. Газізова О. Національно-патріотичне виховання в системі школа-родина в Ялтинському навчально-виховному комплексі № 15 «гімназія-школа-садок» / Олена Газізова // Ученые записки. - 2008. - № 29. - С. 29-32.

2. Газізова О. Особливості сучасного культурно-освітнього розвитку домінуючих в АР Крим національно-етнічних груп / Олена Газізова // Полікультуротворча діяльність 2010: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, м. Київ, 12-13 квітня 2010 р., Національний авіаційний університет. - Редкол.: Тюрменко І. І. та ін. - К.: Вид-во Нац. авіац. ун-ту «НАУ-друк», 2010. - С. 39-41.

3. Газізова О. Особливості національної та соціально-культурної ідентичності етнічних груп, домінуючих в Автономній Республіці Крим / Олена Газізова // Наукові записки Київського університету туризму, економіки і права. - К.: КУТЕП, 2010. - Випуск 8. - С. 301-313.

4. Газізова О. Національна освіта в контексті етнополітики більшовицького режиму в Кримській АРСР у 1920-1930-х рр. XX століття / Олена Газізова // Соціологія, політологія, історія: Збірник наукових праць. - К.: Вид-во Нац. авіац. ун-ту «НАУ-друк», 2011. - Вип. 1-2. - С. 116-121.

Анотація

Газізова О. О. Українознавчі аспекти культурно-освітнього розвитку етнічних громад Автономної Республіки Крим (1991-2010 рр.). Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 09.00.12 - українознавство. - Національний науково-дослідний інститут українознавства Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. - Київ, 2011.

Дисертація присвячена комплексному, із залученням широкого кола джерел та наукової літератури, дослідженню українознавчих аспектів культурно-освітнього розвитку етнічних громад Криму. Основна увага приділена дослідженню процесу запровадження українознавства в систему освіти, науки і культури, аналізу мовно-культурної ситуації в поліетнічному середовищі Криму. З позицій українознавства розглянуто сучасну етнонаціональну та етнополітичну ситуацію в Криму, висвітлено особливості формування національно-культурної та громадянської ідентичностей домінуючих в АРК національних і етнічних груп, а також висвітлено діяльність державних структур, громадських організацій, національно-культурних товариств у культурно-освітній сфері.

Зроблено акцент на наболілих для українців Криму питаннях, пов'язаних із задоволенням їхніх національно-культурних потреб, розширенням сфери використання української мови як засобу міжнаціонального спілкування.

Ключові слова: українознавство, українознавчі центри, українці, кримські татари, росіяни, Крим, етнічні процеси, освіта, культура, мова, ідентичність.

Аннотация

Газизова Е.А. Украиноведческие аспекты культурно-образовательного развития этнических общин Автономной Республики Крым. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 09.00.12 - украиноведение. - Национальный научно-исследовательский институт украиноведения Министерства образования и науки, молодежи и спорта Украины. - Киев, 2011.

Диссертация посвящена комплексному, с привлечением широкого круга источников научной литературы, исследованию украиноведческих аспектов культурно-образовательного развития этнических общин Крыма. Основное внимание посвящено исследованию языковой ситуации в полиэтнической среде Крыма. C точки зрения украиноведения, в работе дана характеристика современной этнонациональной и этнополитической ситуации в Крыму, показаны особенности национальной и культурной идентичности наиболее численных в Автономной Республике Крым национально-этнических групп, а также проанализировано деятельность государственных структур, общественных организаций, национально-культурных товариществ в решении культурно-образовательных проблем Автономной Республики Крым.

В диссертации обобщен опыт развития образования в Автономной Республике Крым в условиях становления независимости Украины, проанализированы основные пути усиления влияния украиноведения на культурно-образовательные процессы, показаны противоречащие явления и процессы в культурно-языковом развитии этнических общин Крыма.

В диссертации определены основные проблемы, наиболее актуальные для украинцев Крыма - состояние украинского языка и национально-культурных организаций, их роль в социальной жизни региона.

В работе проведен анализ создания и функционирования украиноязычных культурно-образовательных организаций в Автономной Республике Крым как центров развития украиноведения в контексте современного общеукраинского этнокультурного развития, показана их роль в культурной жизни региона, определены достижения, выделены проблемы и указана роль центров украиноведения в процессе интеграции Крыма в культурное пространство Украины.

Ключевые слова: украиноведение, центры украиноведения, украинцы, крымские татары, русские, Крым, этнические процессы, образование, культура, язык, идентичность.

Annotation

Gazizova O.O. «Aspects of Ukrainoznavstvo in cultural and educational development of Autonomous Republic of Crimea ethnic communities (1991-2010)». Handwrite.

Dissertation for candidate of historical sciences degree at speciality 09.00.12 - Ukrainoznavstvo. - National research institute of Ukrainoznavstvo. - Kyiv, 2011.

Dissertation is devoted to complex, attracting wide circle of sources and scientific literature, research of Ukrainian aspects of cultural and educational development of Crimea ethnic communities. Main attention is given to the research of Ukrainoznavstvo establishment process into the system of education, science and culture, so as to language and cultural situation analysis in poly-ethnical environment of Crimea. From the view of Ukrainoznavstvo modern ethno-national and ethno-political situation in Crimea is viewed, peculiarities of formation of national and cultural so as civil identity of dominative in Crimea national and ethnic groups are highlighted. Also the activity of state structures, public organizations, national an cultural institutions in cultural and educational sphere is viewed.