Родильно-хрестильна обрядовість греків Приазов’я в другій половині XIX-XX столітті

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

УДК 392.1 (477.62 = 774)

Спеціальність 07.00.05 - Етнологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Родильно-хрестильна обрядовість греків Приазов'я в другій половині XIX - XX ст.

Дмитрієва Вікторія Вікторівна

Київ - 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії стародавнього світу і середніх віків історичного факультету Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського.

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент Герцен Олександр Германович, завідувач кафедри історії стародавнього світу і середніх віків Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського.

Офіційні опоненти:

- доктор історичних наук, професор Борисенко Валентина Кирилівна, професор кафедри етнології та краєзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка;

- кандидат історичних наук Мандебура-Нога Олеся Святославівна, молодший науковий співробітник Центру історичної політології Інституту політичних та етнонаціональних досліджень НАН України

Провідна установа: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського НАН України

Захист відбудеться "17" лютого 2003 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.20 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд.349).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий "3" січня 2003 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук, доцент О.І. Божко

Анотації

Дмитрієва В.В. Родильно-хрестильна обрядовість греків Приазов'я в другій половині XIX - XX ст. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.05 - Етнологія. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2003.

Дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням етнографічних особливостей родильно-хрестильної обрядовості греків Приазов'я в другій половині XIX - XX ст. На основі широкого кола польових і писемних джерел розглядаються народні обряди і звичаї - це ритуали сприяння дітонародженню, засоби народної медицини і магії для зцілення від безплідності, система заборон для вагітних жінок. Встановлена роль повитухи в родильно-хрестильній обрядовості приазовських греків, досліджено її основні функції, дана характеристика прийомів і засобів для полегшення пологів. Охарактеризовані головні традиційні прийоми догляду за новонародженим і породіллею після пологів; проаналізовано методи соціалізації дітей за допомогою обрядів післяпологового циклу. Визначені загальні і специфічні явища в родильно-хрестильної обрядовості греків Приазов'я і народів, що мешкали поруч з ними на території Криму і Північного Приазов'я.

Ключові слова: Україна, Приазов'я, греки, народні обряди і звичаї, родильно-хрестильна обрядовість, повитуха, вагітна, породілля, новонароджений.

Дмитриева В.В. Родильно-крестильная обрядность греков Приазовья во второй половине XIX - XX вв. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.05 - Этнология. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2003.

В диссертации впервые в Украине комплексно исследуются обычаи, ритуалы родильно-крестильной обрядности греков Приазовья во второй половине XIX - XX вв.

Рассматриваются народные обряды и обычаи предродового цикла греков Приазовья, при этом установлено, что средний возраст греческих мужчин при вступлении в брак в XVIII - XIX вв. составлял 30 - 35 лет, девушек - от 13 - до 20 лет. Степень прочности греческих семей до середины 50-х гг. XX в. была традиционно высокой. Среднее количество детей в семьях не превышало 3-4 человек. При этом наблюдались случаи воспитания чужих детей. У греков Приазовья существовал институт аталычества, который имел в своей основе два фактора: экономический (улучшение финансового положения семьи за счет воспитания чужих детей) и социально-моральный (уважение со стороны семьи аталыка, вера в счастливое загробное существование).

Для обеспечения продолжения рода греки исполняли обряды магического содействия деторождению, они составляют две группы: профилактические (закрытие лица невесты) и побудительные (обсыпание молодых зерном, монетами; расстилание перед молодой парой шкуры барана; ритуальное купание невесты перед свадьбой; мазание косяков дверей медом; сажание на колени невесты мальчика).

Среди причин бездетности приазовских гречанок были выделены следующие: кровосмешение (из-за замкнутости сельских общин браки заключались с дальними родственниками); практически полное отсутствие диагностики и профилактики женских заболеваний; ранние браки.

Известные методы исцеления от бесплодия, поделены на три группы: 1) связанные с почитанием христианских святынь, 2) методы народной медицины, 3) средства, связанные с почитанием символов, которые имеют языческо-христианскую природу.

Для беременных женщин существовал комплекс традиционных запретов, состоящих из рациональных и иррациональных табу, главной целью которого было способствовать нормальному протеканию беременности, рождению здорового ребенка.

Освещена роль повитухи в родильно-крестильной обрядности греков Приазовья, исследованы ее многочисленные функции. Средства облегчения родов, используемые повитухой, разделены на три группы: 1) иррациональные, 2) рациональные, 3) составляющие условную группу, которая состоит из средств, рациональных в своей основе, но исполняемых, как магический ритуал.

Определено, что традиционная система средств ухода за новорожденным у греков Приазовья состояла из рациональных (купание новорожденного, массаж, пеленание) и магических (комплекс оберегов) элементов.

Обереги, с помощью которых ребенка защищали от воздействия "нечистой силы" и "сглаза", были разделены на две группы: 1) связанные с защитной магией (использование изделий из металла, лекарственных трав, предметов быта, продуктов питания, украшений и одежды) и 2) связанные с очистительной магией (вода, волосы, молитвы и заговоры).

Установлено, что детские кроватки греков были двух конструкций: напольной и подвесной, одежда новорожденного состояла из пеленок и свивальника.

В работе дан анализ традиций и обычаев, с помощью которых осуществлялась первичная социализация детей, они подразделены на три группы: 1) символизирующие принятия ребенка коллективом родственников (подарки новорожденному дедушкой и бабушкой по материнской и отцовской линиям, обряд в честь рождения ребенка "Стол Божьей Матери"), 2) ритуалы, с помощью которых новорожденный становился одним из представителей православной конфессии (крещение, наречение имени); 3) обычаи, которые способствовали вхождению новорожденного в сельский коллектив (ритуал проведывания роженицы и новорожденного, крестины).

Ключевые слова: Украина, Приазовье, греки, народные обряды и обычаи, родильно-крестильная обрядность, повитуха, беременная, роженица, новорожденный.

Dmitrieva V.V. Maternity and christening rites of the Greeks of the Sea of Azov coast in the second half of the 19th and the 20th century. - Manuscript.

The thesis submitted for a Candidate of History Degree on speciality 07.00.05 - Ethnology. - Kiev National Taras Shevchenko University. - Kiev, 2003.

The dissertation is the first in the Ukraine complex investigation of the ethnographical peculiarities of the maternity and christening rites of the Greeks of the Sea of Azov coast in the second half of the 19th and the 20th century. The people's rites, customs and rituals of the assistance to the child-bearing, means of popular medicine and magic for the healing from the barrenness, the system of interdictions for the expectant mothers are considered on the basis of the wide range of the field and written sources. The role of the midwife in the maternity and christening rites of the Greeks of Azov coast has been determined, its main functions have been investigated, the characteristic of the methods and means for the relief of delivery which were used by the midwife has been presented. The main traditional methods of taking care of the new-born child and the woman recently confined have been described; the methods of socialization of the children by means of the rites of the post-natal period have been analyzed. The common and specific phenomena in the maternity and christening rites of the Greeks of the Sea of Azov coast and people who lived by their side on the territory of the Crimea and North coast of the Black Sea.

Key words: Ukraine, the Sea of Azov coast, the greeks, the people's rites and customs, maternity and christening rites, midwife, pregnant, woman in childbirth, new born child.

Загальна характеритстика дисертації

Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів (що об'єднують дев'ять підрозділів), висновків, списку джерел і літератури. Загальний обсяг дисертаційного дослідження - 145 с., список використаних джерел та літератури - 19 с. (217 найменувань).

Вступ. Актуальність дослідження. У сучасних умовах розвитку держави, науки, мистецтва в Україні зростає інтерес до історії, культури народів, що протягом тривалого часу живуть поряд з українцями на території нашої Батьківщини. Одним з таких етносів з багатою спадщиною народних традицій і звичаїв є приазовські греки, що мешкають на українських землях з кінця XVIII ст. Вони були переселені на територію північного узбережжя Азовського моря з Криму протягом 1778 - 1780 рр., заснували м. Маріуполь і 20 поселень у його окрузі. За даними останнього перепису населення (1989 р.) на території Донецької області проживають 83691 грек.

У традиційній духовній культурі приазовських греків, як і будь-якого етносу, найсуттєвішим є дитячий комплекс обрядів і звичаїв, адже за його допомогою оформлювався один із головних циклів сімейної обрядовості, новий представник народу приймався на рівних у родовий, громадський колектив, ставав членом релігійної конфесії. Тому аналіз звичаїв і обрядів родильно-хрестильного циклу сімейної обрядовості складає невід'ємну частину комплексного етнологічного вивчення традиційної культури приазовських греків і їхніх зв'язків з іншими етносами, що мешкали у Криму та Приазов'ї.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною теми "Дослідження культури християнського населення півдня України у період середньовіччя та новий час", що розробляється Кримським відділенням Інституту сходознавства ім. А. Кримського Національної академії наук України та кафедрою історії стародавнього світу і середніх віків Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського (державний реєстраційний номер 2-3 ЕК 1993-1995).

Об'єктом дослідження є приазовські греки, що оселилися наприкінці XVIII ст. на півдні Донецької області.

Предметом дослідження є комплекс елементів родильно-хрестильної обрядовості греків Приазов'я.

Стан наукової розробки теми. Монографічних досліджень родильно-хрестильної обрядовості греків Приазов'я не існує. Цієї теми торкалися переважно краєзнавці в загальних працях, здебільшого описового характеру.

Серед праць, що містять найбільший обсяг інформації з зазначеної теми, у першу чергу варто відзначити роботи С.І. Маркова "Обряды и поверья при рождении и крещении детей у греков-урумов" і статтю О.Н. Ксенофонтової-Петренко "Семейные обряды в селе Сартана".

С.І. Марков в зазначеній праці розповів про грецький звичай посипати дитину сіллю, традицію вшановування породіллі та новонародженого на святі "Стіл Божої Матері" - "Панаяс софра"; ритуальне купання породіллі, засоби від пристріту для немовляти і його матері, звичай влаштування хрестин. Ця праця, стала першою спробою описання деяких елементів родильно-хрестильної обрядовості приазовських греків-урумів.

О.Н. Ксенофонтова-Петренко, у свою чергу, займалась вивченням елементів родильно-хрестильної обрядовості, що існували у греків-румеїв. Але її робота носить описовий характер, і може бути використана лише для порівняльного аналізу звичаїв греків-румеїв і греків-урумів.

Певні поодинокі відомості з родильно-хрестильної обрядовості греків Приазов'я містять у собі роботи А. Анторінова, В.А. Бабенко, В.І. Шевченко. Так А. Анторінов у статті "Домашний быт мариупольских греков" дуже фрагментарно описав вигляд дитячого одягу, іграшок та один з епізодів влаштовування хрестильного обіду. В.А. Бабенко у роботі "Этнографический очерк народного быта Екатеринославского края" порівняв елементи народного побуту представників різних етносів, що мешкали у губернії на початку XX ст., серед них є описи народних засобів для полегшення пологів, що використовувалися повитухами у приазовських греків. Важливий матеріал про обереги для дітей подається у статті В.І. Шевченко "Древние верования и обряды в греческих колониях". У ній знаходиться опис амулетів, що вироблялися з бляхи і використовувалися для лікування хвороб і пристріту. Але матеріали, викладені в перерахованих роботах, мають фрагментарний та описовий характер, потребують ґрунтовної критики і можуть бути використані лише з допоміжною метою.

Необхідна інформація про стан кваліфікованої медичної допомоги, освіти, приріст населення наприкінці XIX ст. у Маріупольському повіті, була знайдена нами у праці Олександровича (А.А. Гончаренко), присвяченої короткому статистичному огляду Маріупольського повіту.

Огляд відповідної спеціальної літератури дозволив зробити висновок, що комплексне дослідження елементів родильно-хрестильної обрядовості приазовських греків до останнього часу в етнологічній науці не здійснювалося.

Мета та основні наукові завдання роботи визначені з урахуванням стану наукової розробки проблеми. Зважаючи на те, що родильно-хрестильна обрядовість приазовських греків до останнього часу залишається однією з найменш вивчених тем в етнологічній науці, дисертант ставить за мету здійснити комплексне дослідження обрядів, традицій і звичаїв родильно-хрестильного циклу сімейної обрядовості греків Приазов'я в другій половині XIX - XX ст.

Досягнення поставленої мети обумовило основні наукові завдання:

висвітлити роль дітонародження у громадському становищі родини, схарактеризувати обряди сприяння дітонародженню;

дослідити традиційні народні методи і засоби лікування безплідності;

класифікувати систему традиційних народних заборон для вагітних жінок;

показати роль повитухи в родильно-хрестильній обрядовості, дослідити комплекс прийомів народної медицини і магічних ритуалів, що виконувалися під час пологів;

розглянути традиційну систему прийомів первісного догляду за новонародженим;

проаналізувати обряди і звичаї післяпологового циклу;

визначити загальне і специфічне у родильно-хрестильній обрядовості греків Приазов'я і сусідніх народів, що разом з ними мешкали на території Криму і Північного Приазов'я.

Хронологічні рамки дослідження. Визначення хронологічних рамок другою половиною XIX - XX ст. було обумовлено потребою отримання достовірної інформації у респондентів під час проведення Приазовських фольклорно-етнографічних експедицій (1997, 1998, 1999 рр.). Респонденти надавали інформацію про те, що бачили безпосередньо самі і про те, що чули від своїх родичів, народжених у другій половині XIX ст.

Географічні рамки дослідження охоплюють територію компактного проживання греків на території півдня Донецької області (Приазов'я), а саме урумські і румейські села Великоновоселківського, Володарського Першотравневого, Старобешівського, Тельманівського районів.

Методологічну основу дослідження становлять принципи історизму, об'єктивності, системності. Під час написання дисертації були використані наступні методи дослідження: опитування, інтерв'ю, ареально-географічний, ретроспективний, історико-порівняльний, порівняльно-етнографічний.

Головним методом одержання інформації було опитування, що застосовувалося у вигляді індивідуальної бесіди з респондентами за визначеною програмою. Вербальна інформація була зібрана шляхом опитування респондентів за заздалегідь підготовленими запитальниками, а також у ході безпосередньої бесіди. При цьому широко використовувався метод інтерв'ю, особливо у випадках, коли було потрібно поглиблене вивчення психологічних і етнокультурних характеристик. Застосовано дві форми інтерв'ю: 1) глибинне, з основними інформаторами, з наступним доповненням отриманих інтерв'ю вторинними, менш компетентними інформаторами; 2) структурне (тематичне) інтерв'ю у великої кількості інформаторів.

Також у роботі був використаний ареально-географічний метод, що дав можливість виділити загальні і відмінні елементи у традиціях і звичаях родильно-хрестильної обрядовості греків-румеїв і греків-урумів (двох етнографічних груп приазовських греків, що відрізняються за мовною ознакою). Представники першої групи розмовляють на діалектах кримськорумейської мови, вона близька до новогрецької, представники другої - на діалектах урумської мови, близька до кримськотатарської.

Застосування ретроспективного методу дозволило виявити ті специфічні елементи родильно-хрестильної обрядовості, що своїми коренями ідуть у сиву давнину і збереглися в побуті приазовського грецького населення до наших днів.

За допомогою історико-порівняльного і порівняльно-етнографічного методів елементи родильно-хрестильної обрядовості розглянуті у хронологічній послідовності, русі, зміні, порівнянні, проведене вивчення тих механізмів соціалізації, за допомогою яких дитина, здобувала значимі для етносу національні риси.

Джерельна база дослідження. Праця базується на польових матеріалах, зібраних автором під час роботи Приазовських фольклорно-етнографічних експедицій, організованих Кримським відділенням інституту сходознавства ім. А. Кримського НАН України, під керівництвом к.і.н. М.А. Араджіоні. Польові матеріали зберігаються в архіві Кримського відділення Інституту сходознавства ім. А. Кримського НАН України.

Експедиції проводилися в літні сезони 1993, 1994, 1995 рр. у місцях компактного проживання греків на території півдня Донецької області (Приазов'я). У ході першої експедиції (1993 р.) були досліджені урумські і румейські села Старобешівського і Тельманівського районів. Друга експедиція (1994 р.) проводилася у грецьких селах Великоновоселківського району. При проведенні третьої експедиції (1995 р.) були досліджені села Першотравневого і Володарського районів Донецької області.

Таким чином дисертаційна робота спирається на матеріали етнологічних досліджень 20 грецьких сіл півдня Донецької області. У 13 поселеннях інформацію збирала сама автор, відомості з 7 сіл, досліджених під час другої приазовської експедиції, були надані керівником експедиції - М.А. Араджіоні, за що дисертант висловлює свою щиру подяку.

Крім польових матеріалів до джерельної бази дослідження відносяться архівні документи, що зберігаються у Державному архіві при Раді Міністрів Автономної Республіки Крим. При написанні роботи були використані справи фонду Феодосійської духовної консисторії (ф.343) і фонду Біюк-Ламбатського сільського управління (ф.627). Цінність цих джерел полягає в тому, що з них автором була отримана інформація у першому випадку про кількісний і віковий склад грецьких родин, у другому випадку - про вік, стаж і результативність роботи повитух у Криму.

Наукова новизна дослідження полягає насамперед у тому, що вперше в етнологічній науці досліджується весь комплекс елементів родильно-хрестильної обрядовості приазовських греків.

До наукового обігу вводиться значний арсенал нових фактологічних даних - матеріалів польових досліджень автора, що були отримані у процесі роботи експедицій Кримського відділення Інституту сходознавства ім. А. Кримського НАН України у літні сезони 1993, 1994, 1995 рр.

Викладання матеріалу здійснено в порівнянні спільних і від'ємних рис родильно-хрестильної обрядовості приазовських греків та інших народів Причорноморського регіону (українців, турок, кримських татар, караїмів, кримчаків), з якими греки мали тісні міжетнічні контакти у різні історичні періоди; осетин (оскільки алани - пращури осетин, приймали участь в етногенезі кримських греків), що робить можливим виявлення етнічно специфічних і запозичених компонентів у родильно-хрестильній обрядовості греків Приазов'я.

Залучені відомості з родильно-хрестильної обрядовості балканських народів: греків, болгар, албанців, народів Югославії і стародавніх греків, що сприяє більш ґрунтовному і докладному дослідженню процесів формування, розвитку і трансформації звичаїв і обрядів родильно-хрестильного комплексу приазовських греків.

Практичне значення роботи полягає в тому, що вона може бути застосована при написанні наукових робіт з духовної культури греків Приазов'я, при розробці загальних і спеціальних вузівських лекційних курсів, методичних посібників з етнології народів України.

Також результати роботи можна використовувати при складанні розділів шкільних курсів - "Вступ до народознавства", "Культура рідного краю".

Апробація результатів дисертації здійснювалася у формі обговорення на засіданнях кафедри історії стародавнього світу і середніх віків Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського. Результати дослідження знайшли відображення у статтях та доповідях на другій міжнародній науковій конференції "Україна - Греція: історія та сучасність"(м. Київ, 1995 р.); на міжнародній науково-практичній конференції "Україна - Греція: історична спадщина і перспективи співробітництва" (м. Маріуполь, 1999 р.).

Основний зміст дисертації

У першому розділі "Передродовий цикл обрядів і звичаїв" розглядається комплекс питань, пов'язаних зі звичаями і обрядами передродового циклу родильно-хрестильної обрядовості греків Приазов'я. Він складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 "Загальна характеристика національного і вікового складу грецької родини", проаналізовано умови створення грецької родини, вік вступу до шлюбу чоловіків і жінок, підрахована середня кількість дітей у сім'ях, визначаються історичні корені інституту аталичества (звичай, за яким заможні батьки віддавали своїх дітей в родини васалів на виховання), подається класифікація традиційних обрядів сприяння дітонародженню.

Згідно з результатами нашого дослідження грецькі чоловіки наприкінці XVIII - XIX ст. одружувалися переважно у віці 30-35 років. Дівчат, навпаки, віддавали заміж у ранньому віці - від 13 до 20 років, тоді, коли їх організм не встигав остаточно фізіологічно сформуватися і зміцніти. Подібна тенденція раннього заміжжя дівчат відзначається не тільки у кримських і приазовських греків, але й у інших народів півдня України: кримських татар, кримчаків, караїмів.

Доведено, що ступінь міцності грецьких родин до середини 50-х років XX ст. була досить високою, незважаючи на той факт, що велика частина шлюбів укладалася не по любові і взаємній приязні, а з розрахунку. Випадки порушення слова даного однією зі сторін під час сватання чи змови, а також розлучення були поодинокі. Навіть проблема відсутності дітей, в окремих випадках вирішувалася не розлученням, а взяттям на виховання чужих малят: племінників, хрещеників, вихованців.

Категорія "вихованці", що зустрічається у документах, свідчить про існування у греків інституту "аталичества", який мав у своїй основі, два фактори: економічний (покращення фінансового становища родини за рахунок виховання чужих дітей) і соціально-моральний (велика пошана з боку родини аталика, віра у щасливе загробне існування).

Визначено, що для забезпечення продовження роду виконувалися обряди магічного сприяння дітонародженню, які займали важливе місце у весільній обрядовості греків Приазов'я. Їх було поділено на дві групи: 1) профілактичні заходи (для "усунення" дії злих сил) і 2) спонукальні заходи (головним чином відтворюючі).

До першої групи був віднесений звичай закривання обличчя грецької нареченої хусткою - "ал дуван"(урумське слово, далі урум.) чи звичай ховати її від гостей на весільному бенкеті за завісою-покривалом "перде"(урум.). Існування цього обряду у кримських татар, ідентична назва покривала "перде", свідчить про вплив татарських традицій на культуру греків-урумів. А подібність назви хустини для закриття обличчя "ал дуван" в урумів і "дувак" у турецьких сербів може бути доказом тісної взаємодії турецької і грецької культур.

До другої групи зараховані такі обряди:

- обсипання молодих зерном, монетами, цукерками матір'ю нареченого на порозі хати. Подібний звичай існував у багатьох народів світу в різні історичні періоди, в тому числі і у стародавніх греків, що говорить про його язичницькі корені;

- розстелення шкіри барана на порозі будинку батьків нареченого. Цей обряд властивий для народів, у яких найрозвинутішою галуззю господарства було саме скотарство;

- купання нареченої напередодні вінчання. Цей звичай відомий у народів Греції, Індії. Існуючий факт робить можливим припущення про виникнення його за часів існування індоєвропейської спільноти;

- мазання косяків дверей медом, який виступав в якості символу плідності. Даний звичай також існував у болгар, сербів, що може свідчити про його балканські корені;

- саджання на коліна нареченої хлопчика. Подібна традиція існувала у багатьох народів планети, вона викликана особливостями патріархального суспільства.

У підрозділі 1.2 "Традиційні народні засоби лікування безплідності" висвітлені архаїчні компоненти народних уявлень греків Приазов'я на причини бездітності жінок, описано становище безплідної невістки у родині чоловіка, дається класифікація традиційних народних засобів і методів зцілення від безплідності.

Оскільки безпліддя у греків Приазов'я було найбільшим нещастям для родини, сім'я без дітей вважалася неповноцінною. Бездітну жінку греки, у яких існував культ плодових дерев, називали "безплідним деревом, яке не приносить користі". Існувало навіть народне прислів'я: "Жінка без дітей, що дерево без плодів". У народі казали, що вона чимось прогнівила небеса, на ній лежить якийсь гріх.

Серед реальних причин безплідності у греків Приазов'я відзначені:

- кровозмішення тому що, через замкнутість сільських громад, приазовські греки змушені були у деяких випадках укладати шлюби з далекими родичами, що сприяло передачі спадкових хвороб;

- практично повна відсутність діагностики і профілактики жіночих захворювань через недостатній рівень розвитку медицини і брак кваліфікованої лікарської допомоги для мешканок сіл призводили до того, що багато жіночих хвороб мали хронічний характер і не піддавалися медичному лікуванню;

- ранні шлюби (грекинь видавали заміж у 13-17 років, коли їх організм ще не встигав зміцніти і фізіологічно був неготовий до пологів).

Оскільки бездітні жінки бажали вилікуватися і не втрачали віри в своє зцілення, вони застосовували традиційні народні засоби, що були розподілені на три групи:

пов'язані з ушануванням християнських святинь;

методи народної медицини, що практикувалися знахарками і повитухами;

пов'язані з ушануванням символів, що мають язичницько-християнську природу.

До першої групи належить звичай відвідувати православні храми, давати обіцянки у церкві перед іконою, жертвувати гроші на потреби храмів, ставити свічки Святим, допомагати всім злиденним. Цього звичаю дотримувалися не лише приазовські гречанки, а й представниці інших православних народів (українки, югославські жінки, албанки).

Методи і засоби народної медицини, що використовували знахарки для лікування безплідних жінок класифіковані, як ірраціональні - читання замовлянь та раціональні - виготовлення лікарських відварів, приймання гарячих ванн з молока чи лікарських трав. Ці засоби застосовувалися різними народами світу.

До третьої групи методів і засобів зцілення від безпліддя віднесено звичай відвідування бездітними грекинями святих місць, що мають християнсько-язичницьку природу - священних дерев, джерел, що знаходилися поблизу храмів. Подібні культи існували у кримських татар, турків, азербайджанців, деяких народів Дагестану.

У підрозділі 1.3 "Комплекс традиційних народних заборон для вагітних жінок" проаналізовано систему заборон для вагітних жінок, запропонована їх класифікація, висвітлені народні прикмети визначення статі дитини.

Простежено, що у греків Приазов'я, як і у багатьох народів світу існував комплекс заборон для вагітних жінок, що були спрямовані, згідно з народними уявленнями та віруваннями, на сприяння нормальному протіканню вагітності, забезпеченню благополучних пологів, народженню здорової і красивої дитини.

Заборони цього комплексу були поділені на дві групи:

раціональні заборони (не піднімати важкого, не вживати спиртних напоїв, не виконувати важкі роботи у домашньому господарстві);

релігійно-магічні заборони, що у свою чергу складають шість підгруп і пов'язані:

а) з суспільними заходами (відвідування похорон, весіль, хрестин);

б) з рослинами (нюхати квіти, їсти насіння);

в) з тваринами (штовхати, переступати кішок, собак);

г) з предметами побуту (переступати через мотузку, дивитися у дзеркало, сідати на мішки);

д) з діями (красти, білити, фотографуватися);

е) зі святами або забороненими для роботи днями.

Підкреслено, що у всіх грецьких селах під час приазовських експедицій інформатори розповідали про існування заборон для вагітних, деякі з яких і досі виконуються грецькими жінками. Заборони подібні до грецьких існують у багатьох народів України і Кавказу.

Крім дотримання заборон, вагітні жінки намагалися визначати стать дитини, що знаходиться в їх череві, за допомогою народних прикмет, які у приазовських греків, українців, народів Балкан, Кавказу, Малої Азії, були дуже подібні. Переважно стать дитини у всіх народів визначалася за зовнішніми ознаками - формою живота і пігментацією шкіри вагітної жінки.

У другому розділі "Родильний цикл обрядів і звичаїв" досліджується комплекс ритуальних дій, пов'язаних з пологами та доглядом за новонародженою дитиною і породіллю. Розділ складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 "Пологи і роль повитухи в рододопоможенні та виконанні родильних обрядів" розглядається ставлення до вагітної жінки в родині і сільській громаді, висвітлена роль повитухи в родильно-хрестильній обрядовості приазовських греків, досліджені її функції, дана характеристика основних традиційних народних прийомів і засобів для полегшення пологів.

Відзначено, що приазовські греки ставилися до вагітної жінки з особливою повагою, про неї піклувалися, допомагали, їй уступали дорогу, бо в народі вважали, що у неї дві душі. Проте віра в можливість негативного впливу нечистих сил і пристріту на ненароджену дитину, змушувала грецьких жінок, дізнавшись про вагітність, якомога довше приховувати свій стан не тільки від сусідів, але й від родичів. З цієї ж причини повитуху до породіллі запрошували таємно, обмежували кількість осіб, що мали право бути присутніми під час пологів.

Доведено, що повитуха ("манака", "калманица" - румейське слово, далі рум., "бекана", "ебана", "пкана", "хартана", "мамі" - урум.) у приазовських греків, як і вагітна жінка, була наділена особливим статусом і мала певні вікові і функціональні обмеження. Повитухою мала бути жінка середнього або похилого віку, що сама колись народжувала, добре знала народну медицину, грецькі звичаї і традиції, оскільки на неї покладалося керівництво низкою обрядів, за допомогою яких дитину приймали в родину, релігійну конфесію, громаду (організація свята "Стола Божої Матері" - "Панаяс трапез" - рум., "Панаяс софра" - урум.; допомога у підготовці до обряду хрещення і проведенні хрестин). Крім вже перерахованих, до функцій повитухи входили догляд за дитиною і її матір'ю, супроводження породіллі для "очисної молитви" до церкви на 41-й день після пологів.

Грецькі жінки народжували у двох традиційних положеннях: лежачи або сидячи на "родовому стільці", що приносила повитуха з собою, (його заміною слугував триніжок). Досліджено, що при важких пологах повитуха застосовувала різні методи допомоги породіллі, як раціональні, так і магічно-релігійні. Вони були поділені на три групи: 1) ірраціональні (магічні) прийоми родової допомоги, 2) раціональні прийоми, 3) умовна група, яку складають засоби, раціональні у своїй основі, але що виконувалися як магічний ритуал.

До першої групи були віднесені:

ритуал розкриття дверей і вікон будинку, відкриття царських воріт у церкві, розв'язування вузлів на речах у будинку, розпускання волосся на голові у породіллі;

покладання на живіт породіллі пояса священика, запаски матері ;

прихід матері до доньки, проходження чоловіка породіллі через кімнату.

Другу групу складають наступні прийоми:

фітотерапевтичні, що застосовані на використанні відварів лікарських трав і теплих компресів з прогрітих зерен;

з використанням спеціального інструментарію чи пристосувань для родопомочі (родильний стілець чи триніжок);

механічні впливи повитухи на організм породіллі (масаж живота, перевертання плоду у череві).

До умовної групи прийомів, що раціональні у своїй основі, але виконувалися, як магічний ритуал, віднесені:

звичай зняття прикрас з породіллі, розв'язування вузлів на її одязі, розкриття вікон - прийом, що сприяв розкріпаченню тіла породіллі і насичував будинок киснем, хоча трактувався як магічний ритуал;

присутність матері, чоловіка, читання молитов мали важливий психологічний аспект, що діяли на породіллю заспокійливо, але супроводжувалися магічними дійствами.

У підрозділі 2.2 "Традиційні прийоми догляду за дитиною в перші дні її життя" висвітлюються основні прийоми догляду за новонародженим, аналізується система оберегів, досліджуються народні засоби "очищення" дитини і породіллі.

Простежено, що система традиційних народних засобів догляду за дитиною у греків Приазов'я складалася як з раціональних (купання немовляти, його масаж, сповивання), так і магічних (комплекс оберегів) елементів. Перша купіль новонародженого мала подвійний зміст: з одного боку - гігієнічне очищення, з другого - духовне, через магічну силу води. У греків Приазов'я також існував звичай - ритуального купання матері дитини, який є складовим елементом обряду позацерковного очищення породіллі, що існував раніше. Ритуал купання породіллі, так само як перша купіль дитини організовувався і проводився повитухою. Але для повного очищення жінка мусила відвідати на 41-й день церкву і "прийняти" молитву, подібний звичай існував у всіх християнських народів. До цього дня породілля вважалася нечистою, не мала права виконувати певні домашні і господарські роботи, виходити на вулицю, відвідувати громадські свята, оскільки у народі вірили, що до церковного очищення, вона є джерелом негативної енергії і може зашкодити навколишнім. Про це свідчить народне прислів'я: "Там, де наступить породілля трава не росте". Відзначено, що обмеження в роботі і спілкуванні було втілено в магічну форму, яка містила у собі раціональне зерно, так як жінка мала час відновити сили після пологів.

Породіллю і дитину з самого часу після пологів починали захищати від дії "нечистої сили" та "пристріту" за допомогою цілого комплексу оберегів. Вони були поділені на дві групи. Перша група містить обереги пов'язані з "захисною магією" (вироби з металу, лікарські рослини, предмети побуту, продукти харчування, прикраси та одяг).

Друга група оберегів відноситься до "очисної магії" і складається з двох підгруп: (оберегові дії, пов'язані з використанням предметів і оберегові дії, пов'язані виключно з замовляннями та молитвами).

В якості оберегів приазовські греки використовували такі вироби з металу, як шпилька, ножиці ("псалі" - рум., "махас" - урум.), голка ("вулонья" - рум.). Відомо, що в маріупольських греків також існували металеві амулети у формі хворого органа чи фігурки людини, що вирізали з бляхи, свинцю. Не виключено, що металеві амулети приазовських греків у вигляді окремих органів людини - це одна зі своєрідних народних форм культу святих мощів.

Лікарські трави (безсмертник - "тітурун чічек", чебрець - "назар чічек" - урум.) застосовували від пристріту тільки в урумських селах, що були засновані вихідцями з південно-західного Криму. Лікарські трави клали під подушку, так само, як вироби з металу, чи зашивали в одяг дитини. За допомогою лікарських трав оберігали дітей від пристріту і дії нечистої сили і кримські татари, українці. Однакове використання лікарських трав (підкладання їх під подушку дитини), є свідченням того, що даний звичай був перейнятий греками після переселення їх із Криму на територію Приазов'я. Звичай зашивання лікарських трав в одяг дитини, скоріше, сформувався ще в Криму.

Незмінним оберегом у більшості грецьких приазовських сіл був віник ("себерже", "сібірті" - урум., "фкал" - рум.). Його часто називали "охоронцем", тому що під час відсутності матері він стояв поруч з колискою дитини.

У ролі оберегу у приазовських греків виступали хліб і сіль. Шматок хліба не тільки ховали в ковдру дитини, але і клали під подушку, як і обереги з металу, лікарські трави. Крім хліба, в якості оберегу застосовували і сіль, але вона лише умовно може бути віднесена до оберегів, оскільки ряд народів Європи й Азії (у тому числі і греки Приазов'я) використовували її в родильно-хрестильній обрядовості і як антисептик в умовах спекотного клімату. приазов'я етнографічний дітонародження обряд

Такими оберегами як синя намистина і синька (розчинена на рослинній олії) користувалися тільки в урумських селах. Намистину підвішували на одяг дитини, а синькою мазали за вухом у немовляти та його матері. Синя намистина також відігравала роль амулета у кримських татар, турків.

Грецькі матері, оберігаючи дітей від пристріту, зав'язували їм на руку нитки чи шнурки різних кольорів - білого, блакитного, коричневого, червоного, чорного. Відомо, що й у Греції у другій половині XIX ст. використовували, як обереги, кольорові пов'язки на руку, вони робилися зі смужок ситцю, ниток, стрічок. Крім того даний звичай побутує і зараз у греків, болгар, албанців, що може вказувати на балканське походження цього оберегу.

Серед оберегів другої групи варто відзначити оберегові дії з водою, волоссям, читання замовлянь:

Оберегова дія пов'язана з водою - умивання обличчя дитини святою водою і витирання його одягом матері. В ній переплелися віра в надприродні сили води, що властива не тільки приазовським грекам, а й багатьом іншим етносам, з вірою у взаємозв'язок між породіллею і дитиною, що за народними уявленнями починає формуватися вже з часу зачаття.

Оберегова дія пов'язана з волоссям - це ритуальне зрізання з голови маляти волосся з чотирьох сторін, у вигляді хреста. Ця оберегова дія, що виконувалася приазовськими греками, перегукується з українським обрядом "пострижин", за допомогою якого відзначали рік з часу народження дитини. Не виключено, що греки вже в Приазов'ї перейняли зазначений обряд в українців.

Для лікування дитини від пристріту знахарки використовували замовляння. Походження початкових форм замовлянь відноситься до глибокої давнини, до часу, коли первісна людина обожнювала природу. З поширенням християнства багато замовлянь прийняли молитовну форму. Примітно, що знахарка перед читанням замовлянь обов'язково вимовляла православні молитви "Отче наш", "Богородиця, Діва, радуйся" на грецькій чи російській мові.

Зроблено висновок, що велика частина оберегів, що збереглися у греків Приазов'я до наших днів (вироби з заліза, хліб, сіль, вода), пов'язана з дохристиянськими релігійними уявленнями, це свідчить про давність їхнього походження. Перелічені обереги знаходять прямі аналогії в родильній обрядовості українців, кримських татар, турків, болгар, це може бути доказом тісних контактів греків із представниками даних етносів у різні історичні періоди. Виявлені нами розходження в оберегах урумів і румеїв (лікарські трави, синя намистина, пов'язки на руку з різнобарвних ниток), обумовлені не стільки різницею їхнього етнічного походження, скільки ступенем інтенсивності етнокультурних контактів, що багато в чому пов'язані з локалізацією у Криму цих етнічних груп.

У підрозділі 2.3 "Традиційний одяг і колиска грецької дитини" досліджуються форми дитячих колисок, що існували у греків Приазов'я, одяг новонародженого.

Встановлено, що у греків Приазов'я побутували дитячі колиски двох конструкцій: напільна - "бешик" і підвісна - "куни", "кни". "Бешик" виготовляли з дерева, пізніше з металу, він мав круглий отвір посередині дна, в який вставляли горщик для сечі. Ареал існування "бешика" досить великий - від азійських степів до Балканського півострова. Найдавніша колиска типу "бешик" була знайдена в Киргізії в могильнику Кенколь і датується початком I тис. до н.е., цей факт вказує на її східне походження. Крім "бешика" приазовські греки використовували підвісну колиску - "куни", "кни", що являла собою дерев'яний каркас, обтягнутий рядном.

Одяг новонароджених дітей складався з пелюшок - "ангуні"(рум.), "есті"(урум.) і сповивачів - "фітіліць" (рум.), "фундах" (урум.), довжиною до 1 м., шириною 10 - 20 см., що прикрашалися орнаментом і передавалися з покоління до покоління.

У третьому розділі "Післяродовий цикл обрядів і звичаїв" подається аналіз звичаїв і традицій, за допомогою яких відбувалася первинна соціалізація дитини, вони поділяються на три групи:

- обряди, що символізували "прийняття" дитини колективом родичів (передача ритуальних подарунків бабусею і дідусем по материнській і батьківській лініях, свято з нагоди народження немовляти - "Стіл Божої Матері" - "Панаяс трапез" (рум.), "Панаяс софра" (урум.);

- ритуали за допомогою яких новонароджений ставав одним з представників православної конфесії (хрещення, наречення імені);

- звичаї, що сприяли входженню немовляти до громади - сільського колективу (ритуал відвідування жінками породіллі та новонародженого, хрестини).

У підрозділі 3.1"Обряди прийняття дитини в родину" характеризуються звичаї і традиції першої групи післяпологової обрядовості, що відрізнялися етнічною своєрідністю, хоч і мали багато подібного в елементах обрядів таких народів, як українці, болгари, гагаузи, грузини.

Досліджено, що складовою частиною ритуального подарунку новонародженому бабусею і дідусем по лінії батька була домашня худоба, адже головною галуззю господарства приазовських греків було тваринництво. Цей подарунок дитині символізував її визнання головою родини і його дружиною - дідусем і бабусею.

Ще одним символом прийняття дитини до родини було проведення свята "Стола Божої матері", на яке запрошували виключно родичів дитини. Це свято проводилося на честь Божої Матері, яка, за народним уявленням, допомагала дитині з'явитися на світ. Головною діючою особою цього свята була повитуха, яка готувала страви і приймала гостей, в якості господарки цього дому.

Наступним етапом у процесі соціалізації дитини були обряди, за допомогою яких, її приймали до православної конфесії. Роль повитухи в цьому циклі обрядів менш значима, оскільки верховенство у виконанні обрядів переходить від неї до хрещених батьків. Проте, треба зазначити, що повитуха приймала участь в обряді хрещення, а також у виборі імені дитині.

У підрозділі 3.2 "Обряди хрещення і наречення ім'я" докладно аналізується інститут кумівства у приазовських греків, елементи хрещення, визначається роль у цьому обряді хрещених батьків, характеризуються звичаї наречення імені і першої стрижки волосся дитини.

У дисертації доведено, що інститут кумівства - інститут штучного поріднення, мав велике значення у громадському й особистому житті приазовських греків. Відомо, що на території України (наприкінці XIX - початку XX ст.), були розповсюджені дві форми кумівства. У греків Приазов'я, як і серед українського населення південних, північних, центральних і східних областей, побутувало індивідуальне кумівство - одна пара хрещених батьків.

У греків, як і у гагаузів та болгар, кумівство було спадкове, тобто хрещені батьки, які хрестили всіх дітей родини, передавали це право своїм дітям у спадок. Це може бути свідченням балканських коренів цієї традиції.

При цьому греки в зазначений період, обирали на роль кумів не родичів, а чужих людей. Родини кумів і хрещеників не могли одружувати своїх дітей через те, що у греків Приазов'я, як і у інших християнських народів хрещені батьки вважалися духовними родичами, опікунами. Це певним чином пояснює причини великої пошани хрещених батьків і значення тієї важливої ролі, яку вони відігравали у житті свого хрещеника, особливо під час виконання ритуалів родинної обрядовості, таких, як "Стіл Божої Матері", хрестини, ритуальна стрижка волосся дитини, весілля. І в наші дні кумівство, як своєрідна форма духовного споріднення, не втрачає свого значення серед грецького населення.

Крім хрещення, важливою подією в житті дитини було наречення імені. Підкреслено, що у греків Приазов'я існували дві форми цього ритуалу:

- традиція називати першу дитину в родині (чоловічої статі) ім'ям дідуся по батьківської лінії, вона пов'язана з існуванням у греків Приазов'я культу предків;

- традиція іншим дітям родини давати ім'я святих, чий день припадає на час народження дитини. Це ім'я міг давати, священик, а в деяких випадках і сама повитуха.

Перша форма ритуалу пов'язана з язичницькими періодом, а друга сформувалася за християнських часів, включивши у себе дохристиянські звичаї, наприклад, традицію наречення імені бабою-повитухою.

У підрозділі 3.3 "Обряди і звичаї прийняття дитини в сільський громаду" подається аналіз традицій, за допомогою яких дитину приймали в сільський, сусідський колектив - звичай відвідування породіллі сусідками, проведення хрестин.

У розділі показано, що звичай відвідування і обряд хрестин увібрали у себе і зберігали стародавні традиції, що сформувалися ще за часів первіснообщинного ладу. Звичай участі у святі всіх родичів, як по батьківській, так і по материнській лініях, а також великого числа знайомих, друзів, сусідів, якби відтворював давній церемоніал прийняття дитини в громаду, основними представниками якої були головні виконавці обрядів - хрещені батьки і повитуха. Не випадково, що під час саме цього свята, повитуха отримувала із рук хрещених батьків дитини подарунки за свою роботу, які складали ритуальний набір - мило і рушник.

Обряди прийняття дитини в сільську громаду, тобто територіальний колектив, містять у собі як язичницькі, так і більш пізні християнські елементи, але головне місце в них приділяється саме дохристиянським звичаям, що дійшли до наших днів і виконуються багатьма народами.

В результаті проведеного дослідження автор дійшла наступних висновків, які виносяться на захист:

Сільська громада була кровно зацікавлена в тому, щоб кожна сім'я мала нащадків, особливо синів - спадкоємців, продовжувачів роду, захисників батьків і громади. Тому звичаї й обряди дитячого циклу, як найважливіша частина сімейного побуту, були подіями великого суспільного значення. Для забезпечення продовження роду виконувалися обряди магічного сприяння дітонародженню, які займали важливе місце в весільній обрядовості греків Приазов'я. Вони були поділені на дві групи: профілактичні (закривання обличчя грецької нареченої) і спонукальні заходи (обсипання молодих зерном, монетами; розстелення шкіри барана на порозі будинку нареченого; ритуальне купання нареченої напередодні вінчання; мазання косяків дверей медом; саджання на коліна нареченої хлопчика);

Бездітність вважалася найбільшим нещастям, для її лікування використовували різноманітні народні засоби і методи, що склали три групи: 1) пов'язані із ушануванням християнських святинь (відвідування православних храмів; жертвування грошей на потреби церков), 2) засоби народної медицини, що практикувалися знахарками і повитухами (виготовлення лікарських відварів, приймання гарячих ванн, читання замовлянь), 3) методи, пов'язані з ушануванням символів, що мають язичницько-християнську природу (поклоніння джерелам, деревам, що знаходяться поблизу храмів);

Проаналізовано комплекс традиційних заборон для вагітних жінок, що були спрямовані на те, щоб забезпечити нормальний розвиток дитини, захистити вагітну від впливу ворожих сил. Всі відомі заборони було класифіковано на раціональні та релігійно-магічні. До раціональних належать заборони на підняття важкого, вживання спиртних напоїв, виконування важких робіт в домашньому господарстві. Релігійно-магічні склали шість підгруп: 1) пов'язані з суспільними заходами (відвідування похорон, весіль, хрестин), 2) з рослинами (нюхати квіти, їсти насіння), 3) з тваринами (штовхати, переступати кішок, собак), 4) з предметами побуту (переступати через мотузку, дивитися в дзеркало, сідати на мішки), 5) з діями (красти, білити, фотографуватися), 6) зі святами або забороненими для роботи днями.

Доведено, що повитуха у приазовських греків була наділена особливим статусом, мала певні функціональні і вікові обмеження. Функції повитухи були різноманітними, крім надання породіллі допомоги під час пологів, на неї покладалося керівництво проведенням обрядів за допомогою яких дитину приймали в родину, релігійну конфесію, громаду. При важких пологах повитуха використовувала раціональні та магічні прийоми, певний час після пологів доглядала за породіллю і дитиною, супроводжувала їх до церкви на 41-й день після пологів;

Період після пологів характеризувався, насамперед, прагненням зберегти життя і здоров'я дитини, шляхом боротьби проти "нечистої сили" і "пристріту" за допомогою різного роду оберегів, виконанням звичаїв і обрядів, що символізували очищення матері і дитини. Комплекс оберегів приазовських греків був поділено на дві групи. Перша група - обереги, пов'язані з захисною магією (вироби з металу, лікарські рослини, предмети побуту, продукти харчування, прикраси і одяг). Друга група - обереги, що відносяться до "очисної магії" (оберегові дії, пов'язані з використанням предметів і оберегові дії, пов'язані з замовляннями і молитвами). Відзначено, що перша купіль новонародженого мала подвійний зміст, а звичай купання породіллі є складовим елементом обряду позацерковного очищення;