Вплив методів реабілітації на вираженість больового синдрому при дорсопатії поперекового відділу хребта

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив методів реабілітації на вираженість больового синдрому при дорсопатії поперекового відділу хребта

Бакалюк Тетяна Григорівна доктор медичних наук, професор кафедри медичної реабілітації, Тернопільський національний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського МОЗ України, м. Тернопіль

Стельмах Галина Олегівна кандидат медичних наук, асистент кафедри медичної реабілітації, Тернопільський національний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського МОЗ України, м. Тернопіль,

Макарчук Надія Романівна кандидат медичних наук, асистент кафедри медичної реабілітації, Тернопільський національний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського МОЗ України, м. Тернопіль

Сверстюк Андрій Степанович доктор технічних наук, професор кафедри медичної інформатики, Тернопільський національний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського МОЗ України, м. Тернопіль

Василевський Олександр Михайлович, аспірант кафедри медичної реабілітації, Тернопільський національний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського МОЗ України, м. Тернопіль

Анотація

Мета. Проаналізувати вплив методів реабілітації на вираженість хронічного больового синдрому у пацієнтів з дорсопатією поперекового відділу хребта. Методи. У дослідження було включено 44 пацієнти з діагнозом дорсопатія попереково-крижового відділу хребта, середній вік пацієнтів (M±SD) становив 48,42±2,35 роки з тривалістю недуги (Me (IQR) 5 (3; 7) роки. Дослідження тривало 8 тижнів. Для контролю використовували: шкaлу ВАШ; опитувальник Roland Morris Disability Questionnaire (RMDQ); анкету Oswestry Disability Index (ODI). Методом рандомізації створено 2 групи: протягом 8 тижнів в 1-й групі (n=21) пацієнти виконували терапевтичні вправи; в 2-й групі (n=23) пацієнти займались пілатесом. Достовірної різниці за даними шкали ВАШ, опитувальника RMDQ та даними анкети ODI на початку дослідження між групами не було. Результати. Після проведеного дослідження ВАШ при порівнянні показників в кожній групі за допомогою непараметричного методу Вілкоксона під час спокою та під час фізичної активності змінився у двох групах, однак більш виражена достовірна різниця в більшої кількості пацієнтів була в 2-й групі: в спокої - p<0,01; при навантаженні - p<0,001. Показники анкетування Роланда- Морріса та опитувальника ODI через 8 тижнів при порівнянні показників в кожній групі достовірно змінилися у всіх пацієнтів двох груп p<0,0001, однак при порівнянні даних анкетування між групами методом Манна-Уітні різниця була статистично достовірна (p<0,05), що свідчить про більший вплив пілатесу на функціональний стан пацієнтів.

Висновки. Застосування методів фізичної терапії протягом 8 тижнів сприяло зменшенню больового синдрому, покращенню функціонального стану, якості життя та адаптації. Позитивні зміни відбулись у двох досліджуваних групах, отже терапевтичні вправи та пілатес можна рекомендувати пацієнтам з дорсопатією поперекового відділу хребта з хронічним больовим синдромом, однак заняття пілатесом має більший потенціал у поліпшенні якості життя та дієздатності для пацієнтів з цією патологією. фізичний пілатес больовий

Ключові слова: больовий синдром, дорсопатія поперекового відділу хребта, фізична терапія, опитувальники.

Bakaliuk Tetiana Hryhorivna Doctor of Medicine, Professor at the Department of Medical Rehabilitation, I. Horbachevsky Ternopil National Medical University, Ministry of Health of Ukraine, Ternopil

Stelmakh Halyna Olehivna Candidate of Medical Sciences, assistant at the Department of Medical Rehabilitation, I. Horbachevsky Ternopil National Medical University, Ministry of Health of Ukraine, Ternopil

Makarchuk Nadiia Romanivna Candidate of Medical Sciences, assistant at the Department of Medical Rehabilitation, I. Horbachevsky Ternopil National Medical University, Ministry of Health of Ukraine, Ternopil

Sverstiuk Andrii Stepanovych Doctor of Technical Sciences, Professor at the Department of Medical Informatics, I. Horbachevsky Ternopil National Medical University, Ministry of Health of Ukraine, Ternopil

Vasylevskyi Oleksandr Mykhailovych Postgraduate student at the Department of Medical Rehabilitation, I. Horbachevsky Ternopil National Medical University, Ministry of Health of Ukraine, Ternopil

EFFECT OF REHABILITATION METHODS ON THE SEVERITY OF PAIN SYNDROME IN DORSOPATHY OF THE LUMBAR SPINE

Purpose. To analyse the effect of rehabilitation methods on the severity of chronic pain syndrome in patients with dorsopathy of the lumbar spine. Methods. The study included 44 patients with a diagnosis of lumbosacral dorsopathy, the average age of patients (M±SD) was 48.42±2.35 years with a duration of the disease (Me (IQR) 5 (3; 7) years. The study lasted 8 weeks. The following were used for control: the VAS scale; Roland Morris Disability Questionnaire (RMDQ); Oswestry Disability Index (ODI) questionnaire. The method of randomisation was used to create 2 groups: for 8 weeks in group 1 (n=21) patients performed therapeutic exercises; in group 2 (n=23) patients were engaged in Pilates. There was no significant difference in the VAS scale, RMDQ questionnaire and ODI questionnaire at baseline between the groups. Results. After the study, when comparing the indicators in each group using the nonparametric Wilcoxon method, the SBP at rest and during physical activity changed in two groups, but a more pronounced significant difference in a larger number of patients was in group 2: at rest - p<0.01; during exercise - p<0.001. Indicators of the Roland- Morris questionnaire and the ODI questionnaire after 8 weeks when comparing indicators in each group significantly changed in all patients of the two groups p<0.0001, but when comparing the questionnaire data between groups by the Mann- Whitney method, the difference was statistically significant (p<0.05), which indicates a greater effect of Pilates on the functional state of patients. Conclusions. The use of physical therapy methods for 8 weeks helped to reduce pain, improve functional status, quality of life and adaptation. Positive changes occurred in the two study groups, so therapeutic exercises and Pilates can be recommended for patients with lumbar dorsopathy with chronic pain, but Pilates has a greater potential to improve the quality of life and functioning for patients with this pathology.

Keywords: pain syndrome, dorsopathy of the lumbar spine, physical therapy, questionnaires.

Постановка проблеми. Біль у попереку є однією з найпоширеніших скарг, пов'язаних з проблемами опорно-рухового апарату. Цей біль може стати хронічним і обмежувати здатність особи до ведення нормального життя, суттєво погіршувати її якість життя і призводити до інвалідності. В різних епідеміологічних дослідженнях було показано, що біль у поперековому відділі хребта зустрічається від 60% до 90% випадків упродовж життя [1].

Дегенерація МХД і пов'язаний із цим біль у хребті є складним багатофакторним процесом, його складність створює труднощі у виборі найбільш відповідної терапевтичної цілі, на якій слід зосередитися у формулюванні стратегій для полегшення сприйняття болю та впливу на відновлення та регенерацію диска та профілактика асоційованого нейропатичного та ноцицептивного болю [2].

Хронічний біль в поперековому відділі хребта (ХБП) пов'язаний з гістоморфологічними та структурними змінами в параспінальних м'язах. Ці м'язи спини менші, містять жир і демонструють ступінь атрофічних змін у вибраних м'язових волокнах [3]. Зміни функції та структури м'язів спини дуже поширені у пацієнтів із ХБП. Оскільки в цій популяції існує значна неоднорідність клінічних проявів і дисфункцій м'язів спини, потенційна роль м'язів спини в стійкості болю в попереку різна в окремих людей. Отже, втручання мають бути адаптовані до кожного окремого пацієнта та базуватися на ретельному клінічному обстеженні з урахуванням багатовимірної природи дисфункції м'язів спини [4].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Європейські рекомендації щодо лікування хронічного болю в попереку рекомендують ліки, поведінкову терапію, фізичні вправи під наглядом, освітні втручання (короткі втручання з самообслуговування та навчання в школі), мультидисциплінарне спостереження та мануальну терапію [5]. Ефект від цих методів лікування ХБП помірний. Систематичний огляд економічної ефективності лікування, рекомендованого настановами, показав, що економічно ефективним лікуванням ХБП є мультидисциплінарне втручання, фізичні вправи, акупунктура, маніпуляції на хребті та когнітивно-поведінкова терапія [6]. Кінезіотерапія не тільки вважається економічно ефективним методом, але також є хорошим варіантом лікування хронічного неспецифічного болю в попереку, оскільки є відносно доступним методом і покращує м'язову силу, гнучкість і стабільність хребта, моторику та загальну аеробну підготовку. Систематичні огляди ефективності кінезіотерапії у лікуванні болю в попереку показують зменшення болю та покращення інвалідності [7].

Незважаючи на використання у лікуванні дорсопатії сучасних медикаментозних засобів, розробку та впровадження нових лікувальних технологій [8], необхідно розробляти нові та удосконалення уже існуючі методи реабілітації пацієнтів вказаного профілю. Подальший розвиток системи ефективної медичної реабілітації з урахуванням сьогоднішнього рівня суспільного здоров'я, без сумніву, можна віднести до числа найважливіших медико-соціальних завдань сучасної охорони здоров'я.

Мета статті. Проаналізувати вплив методів реабілітації на вираженість хронічного больового синдрому у пацієнтів з дорсопатією поперекового відділу хребта.

Виклад основного матеріалу. У дослідження було включено 44 пацієнти з діагнозом дорсопатія попереково-крижового відділу хребта, середній вік пацієнтів (M±SD) становив 48,42±2,35 роки з тривалістю недуги (Me (IQR) 5 (3; 7) роки. Дослідження тривало 8 тижнів.

Для оцінки фізичної готовності пацієнта перед початком реабілітації пацієнти заповнювали анкету готовності до фізичної активності, відомої як Physical Activity Readiness Questionnaire (PAR-Q).

PAR-Q - це набір запитань, створений для виявлення потенційних ризиків для здоров'я, пов'язаних з фізичними вправами [9]. Найсерйознішим з цих ризиків є можливість серцевого нападу або іншого раптового серцевого інциденту у людини з недіагностованими серцевими захворюваннями.

PAR-Q складається лише з семи запитань, на які можна відповісти "так" або "ні", що робить його швидким і простим у використанні.

Якщо всі запитання PAR-Q отримали відповідь "ні", то можна бути досить впевненим, що можна безпечно займатися спортом і ризик виникнення будь-яких медичних ускладнень від тренувань низький.

Критерії включення в дослідження: пацієнти з діагнозом радикулопатія попереково-крижового відділу хребта; вік від 45 до 55 років; хронічний біль в попереку не менше 3-х місяців вертеброгенного походження; негативні відповіді на анкету PAR-Q; інформаційна згода на участь в дослідженні.

Критерії виключення: вік більше 55 років та менше 45 років; наявність гострої стадії захворювання; пацієнти з гострим болем; грижі диска; подагра; онкологічні захворювання; вроджені аномалії розвитку хребта; хвороба Бехтерева; травми хребта та інші травми; відмова від участі в дослідженні.

З усіма пацієнтами проводили співбесіду, обговорювали його можливу участь у дослідженні та підписували інформaційну згоду.

Методом рандомізації створено 2 групи: Протягом 8 тижнів в 1-й групі (n=21) пацієнти виконували терапевтичні вправи (вправи на розтяжку, стабілізаційні вправи та вправи на руховий контроль) під керівництвом фізичного терапевта 3 рази на тиждень, кожне заняття тривало 50 хвилин; в 2-й групі (n=23) пацієнти займались пілатесом (спеціальна програма базувалась на моделі навчання пілатесу, яка включала техніку дихання, скорочення м'язів живота, кора, тазового дна в статиці і динаміці, загальні вправи на зміцнення тулуба, рухи всього тіла та розтягнення м'язів тулуба та стегон) 2 рази на тиждень тривалістю 55 хвилин під керівництвом сертифікованого інструктора з пілатесу.

На початку і при завершенні дослідження проводили оцінювання за шкалою ВАШ під час відпочинку та під час фізичної активності - для оцінки інтенсивності больового синдрому; заповнювали опитувальник Roland Morris Disability Questionnaire (RMDQ) - для оцінки змін у функціональному стані після лікування пацієнтів із болем у попереку та анкету Oswestry Disability Index (ODI) - для оцінки якості життя та адаптації до повсякденного життя.

При виконанні дослідження дотримувалися стандартів безпеки для пацієнтів, зберігалися їхні права та гідність відповідно до основних принципів GCP, Конвенції Ради Європи про права людини та біомедицину (від 04.04.1977 р.), Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації щодо етичних принципів проведення наукових медичних досліджень за участю людини (1964-2000 рр.) та наказу МОЗ України № 281 від 01.11.2000 р. Усі учасники були вичерпно проінформовані про мету дослідження та надали письмову згоду на свою участь у ньому.

Усі учасники щотижня проходили телефонну співбесіду, щоб підтвердити поточний статус болю, ступінь відповідності вправам і скоригувати рівень вправ. Спілкування по телефону також служило заохоченням до вправ, сприяючи дотриманню вимог дослідження.

Аналіз й обробку статистичних даних результатів клінічних обстежень проводили на персональному комп'ютері з використанням пакета прикладних програм STATISTICA 10 та MS Excel 2016. Порівняння показників в групі проводилися за допомогою непараметричного методу Вілкоксона, а між групами Манна-Уітні. Різницю показників вважали вірогідною при показнику p<0,05.

Дослідження виконано відповідно до плану НДР "Коморбідність в клініці внутрішніх хвороб і в практиці сімейного лікаря: особливості перебігу захворювань, стратегія надання медичної допомоги в час глобальних цивілізаційних викликів" (№ держреєстрації 0123U100061).

За даними анкети PAR-Q відібрані нами пацієнти були готові до фізичної активності і могли розпочати збільшення фізичної активності без додаткових обмежень.

Достовірної різниці за даними шкали ВАШ, опитувальника RMDQ та даними анкети ODI на початку дослідження між групами не було.

Середній бал ВАШ до реабілітації в стані спокою становив в 1 -й і 2-й групі Me (IQR) 6 (5; 6), при навантаженні в 1-й групі Me (IQR) 7 (7; 7), в 2-й групі Me (IQR) 7 (7; 8). Після застосування методів фізичної терапії в 1-й групі в стані спокою показник змінився Me (IQR) 5 (5; 6), в 2-й групі Me (IQR) 5 (4; 6); при навантаженні в 1-й групі Me (IQR) 6 (5; 7), в 2-й групі Me (IQR) 5 (5; 7). Динаміка показника ВАШ в спокої та після фізичного навантаження при застосуванні методів фізичної терапії показані в табл. 1.

Таблиця 1

Динаміка ВАШ при проведенні дослідження

Примітка:

ODI ДФТ- показник опитувальника ODI до застосування методів фізичної терапії; ODI ПФТ - показник опитувальника ODI після застосування мет одів фізичної терапії.

Після проведеного дослідження при порівнянні показників опитувальника ODI в кожній групі достовірно змінилися у всіх пацієнтів двох груп p<0,0001, при порівнянні показників опитувальника ODI між групами різниця була статистично достовірна (p<0,0001), що свідчить про переваги застосування методу пілатесу.

Отже, запропоновані методи реабілітації у дослідних групах сприяли зменшенню вираженості болю та нормалізації життєдіяльності пацієнтів після реабілітації.

Результати нашого дослідження схожі з іншими дослідженнями, які також демонструють зменшення болю, відновленню об'єму рухів у попереково-крижовому відділу хребта та регресу м'язово-тонічних порушень при застосуванні методів фізичної терапії, зокрема кінезіотерапії, яка відзначається економічною ефективністю [10]. Однак, кожен індивід має різну м'язову силу поперекового відділу, тому програми кінезіотерапії повинні бути індивідуальними, що включають різні пози з різною інтенсивністю, щоб максимізувати терапевтичний ефект для конкретної людини.

Досліджувані методи, були спрямовані на стабілізацію поперекового відділу. Результати нашого дослідження показали ефективність двох методів, однак при порівнянні ефективності, переваги були у пацієнтів, які застосовували пілатес.

Висновки