Характеристика методик заміщення кісткових дефектів та спрямованої кісткової регенерації в порівняльному аспекті

Размещено на http://www.allbest.ru/

Полтавський державний медичний університет

ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДИК ЗАМІЩЕННЯ КІСТКОВИХ ДЕФЕКТІВ ТА СПРЯМОВАНОЇ КІСТКОВОЇ РЕГЕНЕРАЦІЇ В ПОРІВНЯЛЬНОМУ АСПЕКТІ

Хатту В.В.

м. Полтава

Анотація

кістковий остеогенеруючий щелепа дефект

Пошук методів впливу на репаративний остеогенез є актуальним питанням сьогодення у сучасній стоматології. За останнє десятиріччя в наукових дослідженнях та в клінічній практиці досягнуто значного успіху у вирішенні цієї проблеми. Метою нашого дослідження був пошук ефективних остеорегенеруючих препаратів для усунення дефектів щелеп. Проведено пошук та аналіз фахових публікацій із зазначеної проблематики у бібліотечних джерелах та пошукових системах, зокрема PubMed, Google Scholar. Естетичний вигляд посмішки сучасної людини натепер став необхідним аспектом соціальної адаптації в суспільстві, що обумовлює важливість такої проблеми сьогодення як вторинна адентія, що утворюється в наслідок видалення зубів. Своєчасне заміщення дефектів у таких пацієнтів має купу переваг для людини, дентальна імплантація стала сучасною альтернативною іншим видам знімного і незнімного протезування, яка обумовлює нормалізацію жувального та травневого процесу, оптимізацію естетики. Але вертикальна й горизонтальна атрофія альвеолярного відростка, що відбувається після видалення зуба, може створити негативні передумови для проведення хірургічного етапу дентальної імплантації й потребує проведення хірургічних додаткових втручань. Підсумовуючи дані наукової літератури можна стверджувати, що використання інноваційних технологій із заповнення кісткового дефекту остеопластичними матеріалами, що здатні керувати відновленням структури та функції кісткової тканини, забезпечують стабільну стоматологічну реабілітацію пацієнтів.

Ключові слова: остеорегенерація, кістковий дефект щелеп, адентія, заміщення кісткових дефектів.

Реферат

ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДИК ЗАМІЩЕННЯ КІСТКОВИХ ДЕФЕКТІВ ТА СПРЯМОВАНОЇ КІСТКОВОЇ РЕГЕНЕРАЦІЇ В ПОРІВНЯЛЬНОМУ АСПЕКТІ Хатту В. В.

Резюме. Аналіз та узагальнення значного масиву наукових публікацій, як у зарубіжних, так і у вітчизняних виданнях, присвячених вивченню репаративного остеогенезу дозволяє дійти висновку, що найвищим остеоіндуктивним потенціалом володіє аутогененна кістка, однак можливості її широкого використання обмежені у зв'язку зі складністю отримання. Для аутотрансплантації найчастіше використовується губчаста кістка, оскільки вона містить остеобласти та клітини-попередники зі значним остеогенним потенціалом. Вони мають відносно великі трабекулярні поверхні, які полегшують створення остеоіндуктивного середовища шляхом стимулювання процесів реваскуляризації. Кортикальна кістка, навпаки, не містить остеобластів та остеогенних клітин, забезпечуючи, натомість, структурно-механічну цілісність та сприяючи загоєнню кістки через остеокондукцію. Кортикальні трансплантати повільніше інтегруються порівняно з губчастими трансплантатами через їх обмежений потенціал реваскуляризації. Таким чином, задля максимізації продуктивності ремоделювання кістки використовується комбінація губчастої й кортикальної кісткової тканини або васкуляризовані кісткові аутотрансплантати.

Разом із тим, не дивлячись на позитивні властивості аутологічної кісткової тканини її використання в клінічній практиці має низку недоліків, до яких відносять необхідність створення додаткової операційної зони та обмежений обсяг донорського матеріалу. Тому в якості альтернативи аутогенній кістці були запропоновані алогенні трансплантаційні матеріали, котрі дозволяють уникнути необхідності нанесення додаткової операційної травми, скоротити тривалість проведення реконструктивної процедури, отримати відносно доступний та недорогий матеріал для трансплантації. Незважаючи на те, що використання аутота алотрансплантатів дозволяє у ряді випадків досягнути відчутного клінічного покращення, задля подолання властивих їм обмежень (пов'язаних насамперед, із ризиком виникнення інфекційних ускладнень та імунологічних реакцій) дослідники-практики звертаються до розробки природних замінників кісткової тканини - ксенотрансплантатів.

Ключові слова: остеорегенерація, кістковий дефект щелеп, адентія, заміщення кісткових дефектів.

Annotation

CHARACTERISTICS OF BONE DEFECT REPLACEMENT METHODS AND CONTROLLED BONE REGENERATION: A COMPARATIVE STUDY

Khattou V. V.

The analysis and generalization of a profound body of scientific literature, both in foreign and domestic publications on reparative osteogenesis research allows us to conclude that autogenous bone has the highest osteoinductive potential, but it has limited possibilities for application due to the challenging obtainment. Cancellous bone is most often used for autotransplantation because it contains osteoblasts and progenitor cells with significant osteogenic potential. They have relatively large trabecular surfaces that facilitate the creation of an osteoinductive environment by stimulating revascularization processes. On the contrary, the cortical bone does not contain osteoblasts and osteogenic cells and instead provides structural and mechanical integrity and promotes bone healing through osteoconduction. Cortical grafts integrate more slowly compared to cancellous grafts because of their limited revascularization potential. Thus, a combination of cancellous and cortical bone tissue or vascularized bone autografts is used to maximize bone remodeling performance.

However, despite the beneficial properties of autologous bone tissue, its clinical application has a number of disadvantages, including the need to create an additional surgical area and the limited amount of donor material. Therefore, as an alternative to the autogenous bone, there were proposed allogeneic transplant materials which make it possible to avoid the need for additional surgical trauma, shorten the duration of the reconstructive procedure, and provide relatively accessible and inexpensive material for transplantation. Even though in some cases the use of autoand allografts provides a noticeable clinical improvement, in order to overcome their inherent limitations (related primarily to the risk of infectious complications and immunological reactions), researchers and practitioners turn to the development of xenografts, the natural substitutes for bone tissue.

Key words: оsteoregeneration, jaw bone defect, adentia, bone defect replacement.

Вступ

Незважаючи на те, що екстракція зуба є найпоширенішим втручанням в амбулаторній практиці хірургічної стоматології, до цього часу питання профілактики постекстракційних ускладнень та пошуку шляхів збереження адекватного обсягу кісткової тканини альвеолярного відростка не втрачає своєї актуальності. Крім того, проблема атрофії щелеп, що виникає після втрати зуба, стає дедалі актуальнішою у зв'язку із широким запровадженням в клінічну практику дентальних імплантатів. На сьогоднішній день дентальна імплантація стала «золотим» стандартом реабілітації пацієнтів з адентією, успішність якої залежить від оптимального обсягу кісткової тканини альвеолярного відростка. Тому пошук ефективних остеорегенеруючих препаратів для усунення дефектів щелеп є надзвичайно важливим на сучасному етапі розвитку хірургічної стоматології [1, 2, 3, 4].

Зв'язок публікації з плановими науково-дослідними роботами

Робота виконана у рамках НДР кафедри хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії Полтавського державного медичного університету за темою: «Діагностика, хірургічне та медикаментозне лікування пацієнтів з травмами, дефектами та деформаціями тканин, запальними процесами щелепно-лицевої ділянки» (державний реєстраційний № 0119U102862).

Мета дослідження

Провести поглиблений аналіз сучасної фахової літератури, присвяченої сучасним методам заміщення кісткових дефектів та спрямованої кісткової регенерації, що утворилися після видалення зубів на тлі запальних захворювань.

Об'єкт і методи дослідження

У фондах наукової бібліотеки Полтавського державного медичного університету та у наукометричних базах інформації (PubMed, Google Scholar,) проведено пошук, огляд, аналіз та систематизацію фахових публікацій, присвячених проблемі застосування сучасних методів заміщення кісткових дефектів та спрямованої кісткової регенерації в порівняльному аспекті.

Результати дослідження та їх обговорення

Аналіз та узагальнення достатньо великого масиву наукових публікацій, як у зарубіжних, так і у вітчизняних виданнях, присвячених вивченню репаративного остеогенезу дозволяє дійти висновку, що спрямована стимуляція та регуляція репаративних процесів у кістковій тканині, а також безпосередній вплив на клітини регенерату кістки здійснюється за допомогою таких методів: (1) аутогенна та алогенна трансплантація кісткової тканини; (2) ксенотрансплантація; використання (3) фітогенних, (4) синтетичних та (5) композитних замінників кістки; (6) спрямована кісткова регенерація; (7) тканинна інженерія.

Метод аутотрансплантації кісткової тканини є одним із найпоширеніших у щелепно-лицевій хірургії та вважається «золотим стандартом» [5, 6] лікування низки захворювань завдяки можливості отримання прогнозованого репаративного та клінічного результату [7].

Аутотрансплантати зазвичай отримують з інтраоральних та екстраоральних донорських зон [8], наприклад, симфізу нижньої щелепи, гілки нижньої щелепи, зовнішнього косого гребня, гребня клубової кістки, проксимального відділу ліктьової кістки або дистального відділу променевої кістки, котрі є джерелом кортикальної та губчастої кісткової тканини [9, 10].

Для аутотрансплантації найчастіше використовується губчаста кістка, оскільки вона містить остеобласти та клітини-попередники зі значним остеогенним потенціалом. Вони мають відносно великі трабекулярні поверхні, які полегшують створення остеоіндуктивного середовища шляхом стимулювання процесів реваскуляризації. Кортикальна кістка, навпаки, не містить остеобластів та остеогенних клітин, забезпечуючи, натомість, структурно-механічну цілісність та сприяючи загоєнню кістки через остеокондукцію. Кортикальні трансплантати повільніше інтегруються порівняно з губчастими трансплантатами через їх обмежений потенціал реваскуляризації. Таким чином, задля максимізації продуктивності ремоделювання кістки використовується комбінація губчастої й кортикальної кісткової тканини [3] або васкуляризовані кісткові аутотрансплантати [11].

Разом із тим, не дивлячись на позитивні властивості аутологічної кісткової тканини (повна гістосумісність, відсутність імуногенності, здатність до швидкої реваскуляризації тощо), її використання в клінічній практиці має низку недоліків, до яких відносять необхідність створення додаткової операційної зони та обмежений обсяг донорського матеріалу [12, 13].

Тому в якості альтернативи аутогенній кістці були запропоновані алогенні трансплантаційні матеріали, котрі дозволяють уникнути необхідності нанесення додаткової операційної травми, скоротити тривалість проведення реконструктивної процедури, отримати відносно доступний та недорогий матеріал для трансплантації [14, 15]. Як правило, алотрансплантат отримують або від сумісного живого донора, або з джерел трупної кістки та готують у трьох основних формах - свіжій, замороженій або ліофільно висушеній [3]. Свіжі та заморожені матеріали алотрансплантата мають гарні остеоіндуктивні властивості, проте наразі рідко використовуються через високу ймовірність імуногенної відповіді реципієнта, обмежений термін зберігання та підвищений ризик передачі таких інфекційних захворювань, як ВІЛ, гепатит B і C [16]. Цих проблем можна деякою мірою уникнути шляхом стерилізації, механічного очищення, ультразвукового або гамма-опромінення тканин, але така обробка матеріалу алотрансплантата знижує його остеоіндуктивний потенціал, структурну міцність та остеоінтеграцію [17, 3].

Однією з форм алопластичних матеріалів, котра доволі успішно використовується для відновлення висоти та товщини альвеолярної кістки після видалення зуба, а також для заповнення періодонтальних кісткових дефектів [18, 19, 20], є демінералізований кістковий матрикс [21, 17, 3, 7]. Він, як правило, синтезується з кортикальної кістки [22] шляхом видалення кислотою мінеральної сітки, внаслідок чого оголюється трабекулярний кістковий каркас, багатий на кістковий морфогенний білок та фактори росту (TGF-P і FGF). Останні можуть стимулювати диференціювання мезенхімальних стовбурових клітин в остеобласти, надаючи остеоіндуктивних властивостей, вищих, ніж у губчастих або кортикальних алотрансплантатів [19, 17, 12, 23]. Разом із цим, не дивлячись на відносно високі остеоіндуктивні характеристики, демінералізований кістковий матрикс має погані механічні властивості, для поліпшення яких його часто комбінують з іншими алотрансплантатами або композитними матеріалами-замінниками кістки [12, 9, 24].

Незважаючи на те, що використання аутота алотрансплантатів дозволяє у ряді випадків досягнути відчутного клінічного покращення, задля подолання властивих їм обмежень (пов'язаних насамперед, із ризиком виникнення інфекційних ускладнень та імунологічних реакцій) дослідники-практики звертаються до розробки природних замінників кісткової тканини - ксенотрансплантатів [17]. Найпоширенішим джерелом матеріалів для ксенотрансплантатів є депротеїнізована бичача кістка, котра через подібність структурних, механічних та біохімічних властивостей людській кістковій тканині виявляється ефективним остеокондуктивним матеріалом для трансплантації. Наразі виготовлені на основі бичачої кістки продукти OsteoGraf™, Cerabone™ [25] та BioOss™ [26] непогано зарекомендували себе в практиці репаративної щелепно-лицевої хірургії, зокрема, при проведенні аугментації верхньощелепної пазухи [27, 28, 29, 30 ].

Іншим поширеним матеріалом для ксенотрансплантації є хітозан - отриманий з екзоскелетів ракоподібних природний полімер, що складається з глюкозаміну та W-ацетилглюкозаміну [4]. Він здатний стимулювати регенерацію кісток, забезпечуючи структурний каркас та сприяючи диференціюванню мезенхімальних стовбурових клітин в остеобласти [31], проте через низькі механічні властивості хітозану з метою отримання міцнішої волокнистої структури з адгезивною гідрофільною поверхнею його часто поєднують з іншими матеріалами - желатином, фосфатами кальцію та біосклом [32, 33]. Нещодавні дослідження вказали на успішне використання матеріалів на основі хітозану як мембрани для спрямованої кісткової регенерації, регенерації пародонту та відновлення висоти альвеолярної кістки [34, 35].

Для виготовлення ксенотрансплантатів останнім часом почали використовувати шовк - природний біополімер, який переважно складається з білків, фіброїну та серицину. Після видалення серицину фіброїн шовку зазвичай застосовується у формі губки, волокон, плівки та гідрогелю [36, 37, 38], а також як мембрана для спрямованої кісткової регенерації [37, 39, 40].

Незважаючи на багатообіцяючу перспективу клінічного застосування багатьох описаних вище ксенотрансплантаційних матеріалів, усе ще залишаються деякі обмеження щодо їхнього використання [13], що спонукає дослідників шукати нові остеогенні матеріали рослинного та синтетичного походження [24, 41].

Ще однією альтернативою є фітогенні матеріали-замінники кісток зазвичай отримуються з рослин, коралів та морських водоростей [12, 24, 17, 42, 7]. Наприклад, висушене кореневище багаторічного птеридофіту Drynaria fortune - Гусуібу (Gu-Sui-Bu) - є фітопрепаратом, який підвищує каталітичні функції лужної фосфатази, сприяючи процесам кальцифікації кістки та її ремоделюванню через регуляцію активності остеокластів і остеобластів [43, 44]. Карбонат кальцію та кристалічний гідроксиапатит, які містять замінники кісток на основі коралів [12, 24, 45], сприяють загоєнню кісткових дефектів пародонту, альвеол та верхньощелепних синусів завдяки покращенню процесів васкуляризації та мінералізації [46, 47, 48]. У низці досліджень доведений клінічний ефект отриманого з морських водоростей матеріалу AlgiPore™, що використовувався для верхньощелепної синус-пластики [49, 50], а також як наповнювач (в поєднанні з іншими матеріалами) постекстракційної порожнини для запобігання деформації альвеолярного гребеня [51]. Разом із цим, попри відносно непогані остеокондуктивні властивості та низьку імуногенність, указується, що фітогенні матеріали є крихкими, мають відносно низьку міцність на розрив та погану резорбтивність [52, 24, 13, 41].

Для стимулювання репаративного остеоґенезу при заміщенні дефектів щелеп зі змінним успіхом використовуються також синтетичні аналоги кістки, які точно імітують біологічні властивості натуральної кісткової тканини: фосфати кальцію, полімери, метали [53, 25].

Висновки

Підсумовуючи дані наукової літератури можна стверджувати, що необхідність виведення операції видалення зуба на якісно новий рівень, який би створював умови для максимального збереження кісткової тканини та повноцінної реабілітації пацієнтів, не викликає сумнівів. Слід зазначити, що використання інноваційних технологій із заповнення кісткового дефекту остеопластичними матеріалами, які здатні керувати відновленням структури та функції кісткової тканини, забезпечують якісну та стабільну стоматологічну реабілітацію пацієнтів.

Перспективи подальших досліджень.

Полягають у експериментальному та клінічному обґрунтуванні застосування сучасних остеопластичних препаратів з метою створення стабільної архітектури альвеолярного відростка після операції видалення зуба на тлі запального процесу.

References / Література

1. Avetikov DS, Krynychko LR, Stavytskyi SO, Lokes KP. Faktory ryzyku ta uskladnennia pry reheneratyvnykh vtruchanniakh na shchelepnykh kistkakh. Materialy nauk.-prakt. konf. z mizhnar. uchastiu Aktualni problemy stomatolohii, shchelepno-lytsevoi khirurhii, plastychnoi ta rekonstruktyvnoi khirurhii holovy ta shyi; 2019 Lyst 4-15; Poltava. Poltava: UMSA; 2019. s. 16. [in Ukrainian].

2. Avetikov DS, Stavytskyi SO, Lokes KP, Yatsenko IV. Otsinka efektyvnosti auhmentatsii alveoliarnoho hrebnia na etapi pidhotovky do dentalnoi implantatsii. Visnyk problem biolohii i medytsyny. 2016;3.1(131):240-2. [in Ukrainian].

3. Roberts TT, Rosenbaum AJ. Bone grafts, bone substitutes and orthobiologics: the bridge between basic science and clinical advancements in fracture healing. Organogenesis. 2012;8(4):114-24. DOI: https://doi.org/10.4161/org.23306.

4. Oryan A, Alidadi S, Moshiri A, Maffulli N. Bone regenerative medicine: classic options, novel strategies, and future directions. J Orthop Surg Res. 2014;9(1):18. DOI: https://doi.org/10.1186/1749-799X-9-18.

5. Misch CM. Autogenous bone: is it still the gold standard? Implant Dent. 2010;19(5):361. DOI: https://doi.org/10.1097/ID.0b013e3181f8115b.

6. Raposo-Amaral CE, Bueno DF, Almeida AB, Jorgetti V, Costa CC, Gouveia CH, et al. Is bone transplantation the gold standard for repair of alveolar bone defects? Journal of Tissue Engineering. 2014;5:2041731413519352. DOI: https://doi.org/10.1177/2041731413519352.

7. Wang W, Yeung KWK. Bone grafts and biomaterials substitutes for bone defect repair: A review. Bioact Mater. 2017;2(4):224-47. DOI: https://doi.org/10.1016/i.bioactmat.2017.05.007.

8. Sittitavornwong S, Gutta R. Bone graft harvesting from regional sites. Oral Maxillofac Surg Clin North Am. 2010;22(3):317-30. DOI: https:// doi.org/10.1016/i.coms.2010.04.006.

9. Elsalanty ME, Genecov DG. Bone grafts in craniofacial surgery. Craniomaxillofac Trauma Reconstr. 2009;2(3):125-34. DOI: https://doi. org/ 10.1055/s-0029-1215875.

10. Verdugo F, Simonian K, D'Addona A, Ponton J, Nowzari H. Human bone repair after mandibular symphysis block harvesting: a clinical and tomographic study. J Periodontol. 2010;81(5):702-9. DOI: https://doi.org/10. 1902/iop.2010.090612.

11. Tamai S. Experimental vascularized bone transplantations. Microsurgery. 1995;16(4):179-85. DOI: https://doi.org/10.1002/micr.1920160404.

12. Bhatt RA, Rozental TD. Bone graft substitutes. Hand Clin. 2012;28(4):457-68. DOI: https://doi.org/10.1016/i.hcl.2012.08.001.

13. Haugen HJ, Lyngstadaas SP, Rossi F, Perale G. Bone grafts: which is the ideal biomaterial? J Clin Periodontol. 2019;46(21):92-102. DOI: https://doi.org/10.1111/icpe.13058.

14. Bostrom MP, Seigerman DA. The clinical use of allografts, demineralized bone matrices, synthetic bone graft substitutes and osteoinductive growth factors: a survey study. HSS J. 2005;1(1):9-18. DOI: https://doi.org/10. 1007/s11420-005-0111-5.

15. Malinin TI, Temple HT, Garg AK. Bone Allografts in Dentistry: A Review. Dentistry. 2014(4):199. DOI: https://doi.org/10.4172/21611122.1000199.

16. Palmer SH, Gibbons CL, Athanasou NA. The pathology of bone allograft. J Bone Joint Surg Br. 1999;81(2):333-5. DOI: https://doi. org/10.1302/0301-620x.81b2.9320.

17. Kao ST, Scott DD. A review of bone substitutes. Oral Maxillofac Surg Clin North Am. 2007;19(4):513-21. DOI: https://doi.org/10.1016/i. coms.2007. 06.002.

18. Fuentes R, Issa JPM, Iyomasa MM, Oporto G, Prieto R, Borie E. The Behavior of Demineralized Bone Matrix (DBM) in Post-Extraction Sockets. Int. J. Morphol. 2012(30):394-398. DOI: http://dx.doi.org/10.4067/S0717-95022012000200005.

19. El-Chaar ES. Demineralized bone matrix in extraction sockets: a clinical and histologic case series. Implant Dent. 2013;22(2):120-6. DOI: http://doi.org/10.1097/ID.0b013e3182859869.

20. Hanes PJ. Bone replacement grafts for the treatment of periodontal intrabony defects. Oral Maxillofac Surg Clin North Am. 2007;19(4):499512. DOI: http://doi.org/10.1016/i.coms.2007.06.001.

21. Giannoudis PV, Dinopoulos H, Tsiridis E. Bone substitutes: an update. Injury. 2005;36(3):S20-7. DOI: http://doi.org/10.1016/i. iniury.2005.07.029.

22. Burg KJ, Porter S, Kellam JF. Biomaterial developments for bone tissue engineering. Biomaterials. 2000;21(23):2347-59. DOI: http://doi. org/10. 1016/s0142-9612(00)00102-2.

23. Zhang M, Powers RM Jr, Wolfinbarger L Jr. Effect(s) of the demineralization process on the osteoinductivity of demineralized bone matrix. J Periodontol. 1997;68(11):1085-92. DOI: https://doi.org/10. 1902/ iop.1997.68.11.1085.

24. Fernandez de Grado G, Keller L, Idoux-Gillet Y, Wagner Q, Musset AM, Benkirane-Jessel N, et al. Bone substitutes: a review of their characteristics, clinical use, and perspectives for large bone defects management. J Tissue Eng. 2018;9:2041731418776819. DOI: https:// doi.org/10.1177/20417314 18776819.

25. Kolk A, Handschel J, Drescher W, Rothamel D, Kloss F, Blessmann M, et al. Current trends and future perspectives of bone substitute materials - from space holders to innovative biomaterials. J Craniomaxillofac Surg. 2012;40(8):706-18. DOI: https://doi.org/10.1016/i. icms.2012.01.002.

26. Zitzmann NU, Scharer P, Marinello CP, Schupbach P, Berglundh T. Alveolar ridge augmentation with Bio-Oss: a histologic study in humans. Int J Periodontics Restorative Dent. 2001;21(3):288-95.

27. Pignaton TB, Wenzel A, Ferreira CEA, Borges Martinelli C, Oliveira GJPL, Marcantonio E Jr, et al. Influence of residual bone height and sinus width on the outcome of maxillary sinus bone augmentation using anorganic bovine bone. Clin Oral Implants Res. 2019;30(4):31523. DOI: https://doi.org/ 10.1111/clr.13417.

28. Ozkan Y, Akoglu B, Kulak-Ozkan Y Maxillary sinus floor augmentation using bovine bone grafts with simultaneous implant placement: a 5-year prospective follow-up study. Implant Dent. 2011;20(6):455-9. DOI: https://doi.org/10.1097/ID.0b013e3182386cbc.

29. Scarano A, Degidi M, lezzi G, Pecora G, Piattelli M, Orsini G, et al. Maxillary sinus augmentation with different biomaterials: a comparative histologic and histomorphometric study in man. Implant Dent. 2006;15(2):197-207. DOI: https://doi.org/10.1097/01.id.0000220120.54308. f3.

30. Uzbek UH, Rahman SA, Alam MK, Gillani SW. Bone Forming Potential of An-Organic Bovine Bone Graft: A Cone Beam CT study. J Clin Diagn Res. 2014;8(12):ZC73-6. DOI: https://doi.org/10.7860/JCDR/2014/8557.5352.

31. Kozusko SD, Riccio C, Goulart M, Bumgardner J, Jing XL, Konofaos P. Chitosan as a Bone Scaffold Biomaterial. J Craniofac Surg. 2018;29(7):1788-93. DOI: https://doi.org/10.1097/SCS.0000000000004909.

32. Jebahi S, Oudadesse H, Saleh, GB, Saoudi M, Mesadhi S, Rebai T, et al. Chitosan-based bioglass composite for bone tissue healing: Oxidative stress status and antiosteoporotic performance in a ovariectomized rat model. Korean J Chem Eng. 2014;31:1616-1623. DOI: https://doi.org/10.1007/ s11814-014-0072-9.

33. Nie L, Deng Y, Li P, Hou R, Shavandi A, Yang S. Hydroxyethyl Chitosan-Reinforced Polyvinyl Alcohol/Biphasic Calcium Phosphate Hydrogels for Bone Regeneration. ACS Omega. 2020;5(19):10948-57. DOI: https://doi.org/10.1021/acsomega.0c00727.

34. Aguilar A, Zein N, Harmouch E, Hafdi B, Bornert F, Offner D, et al. Application of Chitosan in Bone and Dental Engineering. Molecules. 2019 Aug 19;24(16):3009. DOI: https://doi.org/10.3390/molecules24163009.

35. Husain S, Al-Samadani KH, Najeeb S, Zafar MS, Khurshid Z, Zohaib S, et al. Chitosan Biomaterials for Current and Potential Dental Applications. Materials (Basel). 2017;10(6):602. DOI: https://doi.org/10.3390/ma10060 602.

36. Cao Y, Wang B. Biodegradation of silk biomaterials. Int J Mol Sci. 2009 Mar 31;10(4):1514-1524. DOI: https://doi.org/10.3390/iims10041514.

37. Kwon K-J, Seok H. Silk Protein-Based Membrane for Guided Bone Regeneration. Appl. Sci. 2018;8(8):1214. DOI: https://doi.org/10.3390/ app8081214.

38. Khan MR, Tsukada M, Gotoh Y, Morikawa H, Freddi G, Shiozaki H. Physical properties and dyeability of silk fibers degummed with citric acid. Bioresour Technol. 2010;101(21):8439-45. DOI: https://doi.org/10.1016/i. biortech.2010.05.100.

39. Cai Y, Guo J, Chen C, Yao C, Chung SM, Yao J, et al. Silk fibroin membrane used for guided bone tissue regeneration. Mater Sci Eng C Mater Biol Appl. 2017;70(1):148-154. DOI: https://doi.org/10.1016/i.msec.2016. 08.070.

40. Zafar MS, Al-Samadani KH. Potential use of natural silk for bio-dental applications. J Taibah Univ Med Sci. 2014;9:171-77. DOI: https:// doi.org/ 10.1016/i.itumed.2014.01.003.

41. Winkler T, Sass FA, Duda GN, Schmidt-Bleek K. A review of biomaterials in bone defect healing, remaining shortcomings and future

42. opportunities for bone tissue engineering: The unsolved challenge. Bone Joint Res. 2018;7(3):232-43. DOI: https://doi.org/10.1302/20463758.73.BJR-2017-0270.R1. '

43. Sheikh Z, Hamdan N, Ikeda Y, Grynpas M, Ganss B, Glogauer M. Natural graft tissues and synthetic biomaterials for periodontal and alveolar bone reconstructive applications: a review. Biomater Res. 2017;21:9. DOI: https://doi.org/10.1186/s40824-017-0095-5.

44. Wong RW, Rabie AB. Effect of Gusuibu graft on bone formation. J Oral Maxillofac Surg. 2006;64(5):770-7. DOI: https://doi.org/10.1016/i. ioms. 2006.01.008.

45. Sun JS, Lin CY, Dong GC, Sheu SY, Lin FH, Chen LT, et al. The effect of Gu-Sui-Bu (Drynaria fortunei J. Sm) on bone cell activities. Biomaterials. 2002;23(16):3377-85. DOI: https://doi.org/10.1016/s0142-9612(02)00038-8.

46. McPherson RA, Vickers PG, Slater GL. Bone Grafting with Coralline Hydroxyapatite. EC Dent Sci. 2019;18(10):2413-23. Available from: https://integrant.com.au/wp-content/uploads/2020/06/McPherson-2019-Coral-Bone-Graft-Review.pdf.

47. Giuliani A, Manescu A, Larsson E, Tromba G, Luongo G, Piattelli A, et al. In vivo regenerative properties of coralline-derived (biocoral) scaffold grafts in human maxillary defects: demonstrative and comparative study with Beta-tricalcium phosphate and biphasic calcium phosphate by synchrotron radiation x-ray microtomography. Clin Implant Dent Relat Res. 2014;16(5):736-50. DOI: https://doi.org/10.1111/ cid.12039.

48. Yukna RA, Yukna CN. A 5-year follow-up of 16 patients treated with coralline calcium carbonate (BIOCORAL) bone replacement grafts in infrabony defects. J Clin Periodontol. 1998;25(12):1036-40. DOI: https://doi.org/10.1111/i.1600-051x.1998.tb02410.x.

49. Titsinides S, Agrogiannis G, Karatzas T. Bone grafting materials in dentoalveolar reconstruction: A comprehensive review. Jpn Dent Sci Rev. 2019;55(1):26-32. DOI: https://doi.org/10.1016/i.idsr.2018.09.003.

50. Ewers R. Maxilla sinus grafting with marine algae derived bone forming material: a clinical report of long-term results. J Oral Maxillofac Surg. 2005;63(12):1712-23. DOI: https://doi.org/10.1016/i.ioms.2005.08.020.

51. Iezzi G, Degidi M, Piattelli A, Mangano C, Scarano A, Shibli JA, et al. Comparative histological results of different biomaterials used in sinus augmentation procedures: a human study at 6 months. Clin Oral Implants Res. 2012;23(12):1369-76. DOI: https://doi. org/10.1111/i.1600-0501.2011.02308.x.

52. Zhou AJ, Clokie CM, Peel SA. Bone formation in algae-derived and synthetic calcium phosphates with or without poloxamer. J Craniofac Surg. 2013;24(2):354-9. DOI: https://doi.org/10.1097/SCS.0b013e318267ba3f.

53. Damien E, Revell PA. Coralline hydroxyapatite bone graft substitute: A review of experimental studies and biomedical applications. J Appl Biomater Biomech. 2004;2(2):65-73.

54. Kumar P, Vinitha B, Fathima G. Bone grafts in dentistry. J Pharm Bioallied Sci. 2013;5(1):125-7. DOI: https://doi.org/10.4103/09757406.113312.

Размещено на Allbest.ru