Структурний аналіз причин жіночого безпліддя у лікувальних закладах м. Харкова

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Харківський національний медичний університет

Кафедра патологічної анатомії

Структурний аналіз причин жіночого безпліддя у лікувальних закладах м. Харкова

Д.Г. Кірія

Анотація

Жіноче безпліддя в сучасному світі залишається актуальною проблемою, що потребує нових алгоритмів діагностики та контролю лікування. За даними різних авторів перше місце серед причин інфертильності в жінок посідають оваріально-менструальні розлади та хронічний ендометрит (ХЕ).

Мета дослідження - аналіз причин настання безплідності в жінок за даними медичної документації лабораторії «Прайм-тест» за період 2014-2021 рр. із підтвердженням діагнозу ХЕ методом імуногістохімії (ІГХ).

Матеріали і методи. Вивчалися дані медичної документації пацієнток, що звернулися до лабораторії «Прайм-тест» після різноманітних гінекологічних втручань. Жіноче безпліддя виявлено в 521 випадку. Комплексне гістологічне та імуногістохімічне дослідження проведено в 100 випадках ХЕ. Використовували первинні моноклональні антитіла Invitrogen і eBioscience.

Результати. Медіана віку пацієнток з безпліддям склала 35,7 років з медіаною віку 30,45 років у пацієнток, яким встановлено ХЕ. На першому місці в структурі причин інфертильності стоять оваріально-менструальні розлади (52,78%), на другому (27,83%) - ХЕ, на третьому - безпліддя з не- виявленою причиною (8,64%). На решту причин припала невелика доля випадків. ХЕ підтверджено гістологічно та ІГХ-методом в 100 випадках, при цьому найбільш інформативним маркером в сумнівних випадках виявився CD138.

Висновки. Хронічний ендометрит є недостатньо ввченим захворюванням, що потребує оптимізації діагностично-прогностичної панелі з виділенням найбільш інформативних маркерів та маркерів, що дозволять найбільш повно вивчити стан ендометрію до та після лікування.

Ключові слова: ендометрит, хронічний ендометрит, жіноче безпліддя, імуногістохімія.

Annotation

D.H. Kiriia, Kharkiv National Medical University

Female infertility in the modern world remains an urgent problem that requires new algorithms for diagnosis and control of treatment. According to various authors, the first place among the causes of infertility in women is ovarian and menstrual disorders and chronic endometritis (CE).

The purpose of the study is to analyze the causes of infertility in women according to the medical documentation of the "Prime-test" laboratory for the period 2014-2021, with confirmation of the diagnosis of CE by the immunohistochemistry (IHC) method.

Materials and methods. Data from the medical records of patients who applied to the "Prime-test" laboratory after various gynecological interventions were studied. Female infertility was found in 521 cases. A complex histological and immunohistochemical study was conducted in 100 cases of CH. Invitrogen and eBioscience primary monoclonal antibodies were used.

The results. The median age of patients with infertility was 35.7 years, with a median age of 30.45 years for patients diagnosed with CE. Ovarian-menstrual disorders (52.78%) are in the first place in the structure of the causes of infertility, in the second place (27.83%) are CE, and in the third place are infertility with an unknown cause (8.64%). The rest of the reasons accounted for a small number of cases. CE was confirmed histologically and by the IHC method in 100 cases, while the most informative marker in doubtful cases was CD138.

Conclusions. Chronic endometritis is an understudied disease that requires optimization of the diagnostic and prognostic panel with the selection of the most informative markers and markers that will allow the most complete study of the state of the endometrium before and after treatment.

Keywords: endometritis, chronic endometritis, female infertility, immunohistochemistry.

Вступ

Безпліддя залишається актуальною нагальною проблемою сучасного людства. За даними різних авторів, ця проблема вражає від 8% до 15% пар. [1] [2][3]В окремих регіонах земної кулі рівень інфертильності сягає 30%. Зокрема, це країни Центральної та Східної Європи, південної Азії та частини країн Африки. [3] Хоча, на сучасному етапі причина ненастання вагітності приблизно в половині випадків (40-50%) криється в чоловікові[1][4], традиційно жінки частіше звертаються до лікувальних установ у випадку настання проблем з зачаттям.

За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров'я, безпліддя діагностується у випадку ненастання вагітності впродовж 12 місяців при незахищених регулярних статевих контактах або донорській інсемінації у жінок молодше 35 років або впродовж 6 місяців у жінок, старших за 35 років. [1] Згідно дослідження S. Carson [2], в 85% випадків причина безпліддя пари встановлена, а в 15% випадків подружжя чує діагноз «безпліддя невстановленої етіології», за даними Американської спілки репродуктивної медицини (ASRM) цей показник сягає 20%, що є досить вагомою часткою пар, які намагаються безуспішно стати батьками. [5]

Наше дослідження присвячене аналізу структури патологій, що призвели до жіночого безпліддя, тому в подальшому розглянемо найпоширеніші причини інфертильності жіночої половини пари. Серед факторів, які ASRM вважає найвагомішими у структурі безпліддя жінок, визначають:

• вік понад 35 років;

• порушення овуляції та менструації, зокрема синдром полікістозних яєчників (СПКЯ), що є досить поширеною патологією і зустрічається приблизно в 5-10% жінок репродуктивного віку. У структурі жіночого безпліддя СПКЯ складає 70% всіх випадків [2];

• ендометріоз;

• ендокринні порушення та поява надмірної ваги;[6]

• травматичні пошкодження репродуктивної системи, в тому числі після оперативних втручань;

• інфекційні та аутоімунні захворювання; [5][7]

• спосіб життя та наявність шкідливих звичок, як неспецифічний фактор безпліддя.[8]

В останні роки гінекологи та патологи почали приділяти більше уваги такому захворюванню як хронічний ендометрит (ХЕ). Довгий час гінекологічна спільнота не вважала його фактором, що негативно впливає на можливість настання вагітності та виношування дитини, адже клінічна картина цієї патології не виражена яскраво та може виявлятися лише зрідка аномальними матковими кровотечами, диспареунією та тазовим болем.[9][10][11] Безпосередня причина виникнення ХЕ досі не знайдена, але очевидна його негативна роль у виникненні інфертильності. Сучасні дослідження демонструють досить значні коливання рівня діагностованого ХЕ серед пацієнток: від 2,8% до 46% [12] і навіть до 57,8% жінок, що мали в анамнезі 3 або більше випадки невиношування вагітності [10][13][14].

Діагноз хронічного ендометриту встановлюється на основі аналізу діагностичних біопсій з залученням рутинного гістологічного дослідження та методу імуногістохімії із використанням широкої панелі специфічних маркерів. Як правило, для діагностики ХЕ використовуються наступні ІГХ маркери: CD20, CD138, Ki-67, рецептори до естрогену і прогестерону. [10][15][16] Ті самі маркери використовуються в якості контролю лікування ХЕ.

Мета дослідження аналіз структури причин жіночого безпліддя з подальшим поглибленим вивченням молекулярно-біологічних характеристик випадків хронічного ендометриту за даними біопсійного операційного матеріалу пацієнток.

Матеріали та методи. Матеріалом для дослідження послужила медична документація, парафінові блоки та мікропрепарати пацієнток, що звернулися до лабораторії «Праймтест» (м. Харків) за період 2014-2021 рр. Загальна кількість проаналізованого матеріалу жінок, яким були виконані діагностичні гінекологічні операції за цей період 5235 випадків.

Результати

В ході аналізу 521 випадку медичної документації виявлено, що середній вік жінок з діагнозом «безпліддя» становив 35,7 років. Серед вибірки пацієнток з ХЕ медіана віку становила 30,45 років з коливаннями значень від 23 років до 41 року у найстаршої жінки.

У структурі причин (рис. 1), що викликали безпліддя, на першому місці стояли розлади овуляторно-менструального циклу із масовою часткою 52,78% (275 випадків), зокрема у 155 випадках із 275 (56,36%) в діагнозі зазначався полікістоз яєчників. Другою вагомою причиною, що склала 145 випадків (27,83%) виявився хронічний ендометрит. В 37 випадках (7,1%) в жінок діагностовано внутрішній або зовнішній ендометріоз, в 45 (8,64%) випадках точної причини безпліддя знайдено не було, під питанням зазначався хронічний ендометрит, однак він не знайшов свого морфологічного підтвердження. В 4 (0,77%) випадках безпліддя було пов'язано з аутоімунними захворюваннями, в 3 (0,58%) випадках вірогідним фактором послужили ендокринні порушення та ожиріння III-IV ступеню та в 2 (0,38%) випадках нова вагітність не наставала після виконаного раніше хірургічного переривання вагітності.

Для постановки діагнозу «хронічний ендометрит» всі відібрані скельця було досліджено спершу методом світлової мікроскопії із забарвленням мікропрепаратів гематоксиліном-еозином (ГЕ). При цьому в стромі ендометрія у всіх випадках були знайдені плазматичні клітини, але подекуди через щільну моноцитарну інфільтрацію ендометрія помітити 'їх було досить важко. Також відмічалася висока проліфератвина активність стромальних клітин із мітозами, що також змушувало ставити під сумніви наявність моноцитів у гістологічних зразках. Для підтвердження діагноза використовувалася ІГХ, для якої відібрано 100 зразків.

В результаті ІГХ-дослідження з використанням маркера синдекан-1 (CD138) у 81 випадку (81%) спостерігалася помірна (++) або виражена (+++) позитивна реакція. CD138 давав +++ у випадках, коли за забарвленням лише ГЕ було складно диференціювати наявність плазмоцитів від інших клітин інфільтрату в стромі ендометрія.

Рис. 1. Розподіл причин жіночого безпліддя за даними аналізу медичної документації лабораторії «Прайм-тест»

молекулярний біологічний хронічний ендометрит жіночий безпліддя

Маркер проліферативної активності Кі-67 давав помірну або виражену реакцію у всіх випадках спостереження та його ступінь експресії тісно корелював (р <0,01) із ступенем експресії маркеру рецепторів до естрогену (ER). Експресія маркера NK-клітин CD56+ 25 випадках була високою та у 15 випадках помірною, в решті випадків відмічалася слабка експресія або її відсутність.

ІГХ-маркер макрофагів CD 14+ подібно до маркера CD56+ експресувався не у всіх випадках. У 19 випадках експресія була +++, у 17 помірною та у решті випадках зафарбовувалися поодинокі клітини або реакція була відсутня зовсім. При цьому обидва маркера імунних клітин прямо корелювали у своїй експресії (р <0,001).

Обговорення

У нашому дослідженні середній вік жінок із діагнозом «безпліддя» різноманітної етіології становив 35,7 років, що збігається з віком, що визнаний фактором ризику для настання інфертильності.[11][4]

У частковому співвідношенні причин безпліддя в нашому дослідженні перше місце займають оваріально-менструальні розлади, що не протирічить даним літератури. На другому місці в ході проведення аналізу виявлено таку причину, як хронічний ендометрит, що склав 27,83% усіх випадків безпліддя. Тут інформація багатьох дослідників є досить суперечливою, адже відсоткова частка може сягати від 19,1% до 65,2%, виносячи ХЕ, як головну причину жіночої інфертильності.[17][3] На нашу думку, такі розбіжності можуть характеризуватися різноманітністю досліджуваних популяцій, специфічністю виборок та навіть географічним положенням, адже за даними літератури, дещо вищий рівень безпліддя реєструється в європейських, азіатських країнах та деяких країнах Африки. [3]

У нашому дослідженні найбільш специфічним маркером, що дозволив встановити діагноз ХЕ у спірних випадках, став GD138, що підтверджує свою ефективність у дослідженнях інших авторів. [13] [16] [17] Маркер Кі-67 не є специфічним саме для ХЕ і служить лише для виявлення проліферативної активності, тому може використовуватися лише в комплексі з іншими специфічними ІГХ-маркерами. Маркери імуноклітинної інфільтрації CD56+ та CD14+ можуть вказувати на наявність активного запалення та погіршують прогноз щодо лікування та настання вагітності в майбутньому. [17]

Висновки

1. На першому місці серед причин інфертильності у жінок стоять оваріально-менструальні розлади.

2. На другому місці серед причин жіночого безпліддя стоїть хронічний ендометрит.

3. Рутинна гістологічна техніка в багатьох випадках є недостатньою для постановки діагнозу ХЕ, потрібно використовувати ІГХ-дослідження, як золотий стандарт діагностики.

4. Найбільш інформативним ІГХ-маркером для встановлення діагнозу ХЕ із використаних нами є CD138.

5. ХЕ захворювання, що потребує комплексного дослідження ендометрію з залученням широкої панелі ІГХ-маркерів, що дозволять всебічно оцінити стан ендометрію, а також контролювати стан ендометрію в процесі лікування.

Перспективи подальших досліджень. В подальшому науковий інтерес наших досліджень полягає в розширені ІГХ-панелі для виявлення найбільш оптимальних маркерів в діагностичному та прогностичному відношенні з метою оцінки ефективності лікування пацієнток.

Список використаної літератури

1. Infertility Workup for the Womens Health Specialist: ACOG Committee Opinion, Number 781. Obstet Gynecol. 2019

2. Carson S.A., Kallen AN. Diagnosis and Management of Infertility: A Review. JAMA. 2021

3. Inhorn M.C., Patrizio P. Infertility around the globe: new thinking on gender, reproductive technologies and global movements in the 21st century. Hum. Reprod. Update. 2015

4. Chu K.Y., Patel P., Ramasamy R. Consideration of gender differences in infertility evaluation. Curr. Opin. Urol. 2019

5. Garolla A., Pizzol D., Carosso A.R., Borini А., Ubaldi F.M. Practical clinical and diagnostic pathway for the investigation of the infertile couple. Frontiers in Endocrinology. 2021

6. Meldrum D.R. Introduction: Obesity and reproduction. Fertil. Steril. 2017; 4: 831-832.

7. Bellver J., Donnez J. Introduction: Infertility etiology and offspring health. Fertil. Steril. 2019

8. Bala R., Singh V., Rajender S., Singh K. Environment, Lifestyle, and Female Infertility. Reprod. Sci. 2021

9. Kimura F., Takebayashi A., Ishida M., Nakamura A., Kitazawa J. Review: Chronic endometritis and its effect on reproduction. J. Obstet. Gynaecol. Res. 2019

10. Park H.J., Kim Y.S., Yoon T.K., Lee W.S. Chronic endometritis and infertility. Clinical and Experimental Reproductive Medicine. 2016

11. P irtea P., Cicinelli E., Nola RDe, Ziegler D., Ayoubi J.M. Endometrial causes of recurrent pregnancy losses: endometriosis, adenomyosis, and chronic endometritis. Fertil. Steril. 2021; 3:546-560.

12. Wu D. Chronic endometritis modifies decidualization in human endometrial stromal cells. Reproductive Biology and Endocrinology. 2017

13. Kimura F. Review: Chronic endometritis and its effect on reproduction. J. Obstet. Gynaecol. Res. 2019

14. Kitaya K., Takeuchi T., Mizuta S., Matsubayashi H., Ishikawa T Endometritis: new time, new concepts. Fertil. Steril. 2018

15. Kasius J.C., Broekmans F.J.M., Sie-Go D.M., Bourgain C., Eijkemans MJC., Fauser B.C., Devroey P. The reliability of the histological diagnosis of endometritis in asymptomatic IVF cases: a multicenter observer study. Human Reproduction. 2012

16. Margulies S.L. The Diagnostic Criteria for Chronic Endometritis: A Survey of Pathologists. Int. J. Gynecol. Pathol. 2021

17. Serebrennikova K.G., Arutjunjan N.A., Alehin A.I. Diagnostika i klinicheskie kriterii hronicheskogo jendometrita [Diagnosis and clinical criteria chronic endometritis]. Gynecology. 2018;

Размещено на Allbest.Ru