Диференційна діагностика больового синдрому в щелепно-лицевій ділянці. Аналіз клінічного випадку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

¹Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, Київ, Україна

²ТОВ «Медгарант», Київ, Україна

³ ТОВ «МЦ «Центр нейродіагностики», Київ, Україна

Диференційна діагностика больового синдрому в щелепно-лицевій ділянці. Аналіз клінічного випадку

Л.П. Безкоровайна¹, І.Ю. Гарляускайте², Ю.В. Пономаренко³

Мета дослідження: на прикладі випадку з клінічної практики продемонструвати основні етапи комплексного обстеження та диференційної діагностики атипових лицевих болів.

Матеріали та методи. Етапи комплексного обстеження та диференційної діагностики було розглянуто на прикладі клінічного випадку пацієнтки І., 35 років, яка звернулася до стоматологічного відділення багатопрофільного закладу охорони здоров'я зі скаргами на періодичні напади сильного болю, що виникав у зубах лівої верхньої щелепи з іррадіацією в щічну, скроневу та виличну ділянки. Проведено консультацію невролога та лікаря-стоматолога-ортопеда, що стало підставою для призначення додаткових методів дослідження: конусно-променевої комп'ютерної томографії верхньої та нижньої щелеп і скронево-нижньощелепного суглоба. За результатами променевого дослідження: щелепно-лицевим хірургом було рекомендовано хірургічне втручання.

Результати. В статті розглянуто ефективність мультидисциплінарного підходу до комплексної діагностики лицевого больового синдрому, що включає ретельний збір анамнезу, консультацію лікарів суміжних спеціальностей і рентгенологічні методи дослідження. Стосовно презентованого випадку, то за суб'єктивними характеристиками больового синдрому та неврологічними симптомами не вдалося встановити етіологію лицевого болю, оскільки синдромологічний підхід до лікування таких пацієнтів не містить чіткої оцінки та верифікації структурних анатомічних змін щелепно-лицевої ділянки. Доведено, що забезпечення міждисциплінарного підходу до вирішення цих проблем дозволяє забезпечити відновлення втрачених функцій скронево-нижньощелепного суглоба пацієнта.

Висновки. В сучасних умовах діагностика та ефективне лікування болю в щелепно-лицевій ділянці ґрунтується на мультидисциплінарному підході. Презентовано клінічний випадок лицевого болю із визначенням і верифікацією причини болю, що дозволило провести необхідне хірургічне втручання і успішно вилікувати пацієнтку.

Ключові слова: орофаціальні болі, дентоальвеолярні порушення, стоматологія, диференційна діагностика, фолікулярна кіста.

The differential diagnostics of pain syndrome in the maxillofacial area. Analysis of clinical case

L.P. Bezkorovaina¹, I.Yu. Harlyauskaite², Yu.V. Ponomarenko³

¹O.O. Bogomolets National Medical University, Kyiv, Ukraine ²Medgarant LTD, Kyiv, Ukraine ³Center of Neurodiagnostics LTD, Kyiv, Ukraine

Abstract

больовий синдром щелепний лицевий

The purpose of the study was to demonstrate the main stages of a complex examination and differential diagnosis of atypical facial pain on the example of a case from clinical practice.

In modern conditions, the diagnosis and effective treatment of pain in the maxillofacial area is based on a multidisciplinary approach. Often, the causes of pain in the face, jaws and tongue are different. The variety of causes, complex and multi-component diagnostic protocols (and as a result, a high risk of diagnostic mistakes) - all that requires deep knowledge of the anatomy, physiology and pathophysiology of the maxillofacial area, without which it is impossible to understand the diagnosis of the above-mentioned diseases.

Based on the subjective characteristics of the pain syndrome and neurological symptoms, it is not always possible to reliably establish the etiology of facial pain. It is quite risky to draw final diagnostic conclusions even with relatively high efficiency of prescribed medicine therapy, since the syndromological approach to the treatment of such patients widely used in practice is palliative in nature and does not contain requirements for a clear assessment of the etiological factor. In the case of persistent facial pain, it is important to perform special studies to verify and evaluate the structural changes involved in the process of changing anatomical formations. The presence of objective symptoms is an important criterion in the topical diagnosis of facial prosopalgia.

Differential diagnosis of pain in the maxillofacial area is a difficult task for both dentists and neurologists. Usually, such patients do not apply immediately after the problem arises but after some time, so additional signs of sensory, motor and trophic disorders may be detected in their status. There are often cases when the same etiological factor may cause different clinical symptoms, on the other side, a similar clinical complex is able to develop under the influence of different causes.

A clinical case of prosopalgia in a 35-year-old female patient with symptoms of trigeminal neuralgia is presented. The patient marked the positive effects from the use of non-steroidal anti-inflammatory drugs (nimesulide and ibuprofen) and antiseizure medications (carbamazepine). A thorough examination of the patient's dental status made it possible to verify the diagnosis - follicular cyst of the left upper jaw from the retained and dislocated 28th tooth, orofacial pain associated with diseases of dento-alveolar and accompanying structures. The surgical treatment made it possible to successfully cure the patient.

Key words: orofacial pain, dento-alveolar disorders, dentistry, differential diagnosis, follicular cyst.

Вступ

В сучасних умовах діагностика та ефективне лікування болю в щелепно-лицевій ділянці ґрунтується на мультидисциплінарному підході. Часто причини болю в ділянці обличчя, щелеп та язика, різноманіття причин, що їх викликають, складні та багатокомпонентні протоколи діагностики (і, як наслідок, високий ризик діагностичних помилок) Т» все це потребує глибоких знань анатомії, фізіології та патофізіології щелепно-лицевої ділянки, без чого розібратися в діагностиці вищевказаних захворювань неможливо.

За суб'єктивними характеристиками больового синдрому та неврологічними симптомами не завжди вдається вірогідно встановити етіологію лицевого болю. Досить ризиковано робити остаточні діагностичні висновки навіть за порівняно високої ефективності призначеної медикаментозної терапії, оскільки широко використовуваний у практиці синдромологічний підхід до лікування таких пацієнтів є паліативним по своїй суті, і не містить вимог щодо чіткої оцінки етіологічного фактору. У разі персистентного лицевого болю важливо провести спеціальні дослідження для верифікації та оцінки структурних змін анатомічних утворень, залучених до патологічного процесу. Наявність об'єктивних симптомів є важливим критерієм у топічній діагностиці лицевих болів [1]..

Диференціальна діагностика болю в щелепно-лицевій ділянці є складним завданням як для лікарів-стоматологів, так і для неврологів. Зазвичай такі пацієнти звертаються не одразу після виникнення проблеми, а через деякий час, тому в них можна виявити додаткові ознаки чутливих, рухових та трофічних розладів. Часто трапляються випадки, коли той самий етіологічний фактор може викликати різні клінічні симптоми, з іншої сторони - схожа клінічна картина може розвиватися під впливом різних причин [2-4].

На сьогодні діагностика та ефективне лікування болю в щелепно-лицевій ділянці ґрунтується на мультидисциплінарному підході. Часто причини болю в ділянці обличчя, щелеп та язика, різноманіття причин, що їх викликають, складні та багатокомпонентні протоколи діагностики (і, як наслідок, високий ризик діагностичних помилок) - все це потребує глибоких знань анатомії, фізіології та патофізіології щелепно-лицевої ділянки, без чого розібратися в діагностиці захворювань неможливо [5, 6].

Біль є найбільш частим симптомом, що виникає при ураженні більшості периферичних нервових стовбурів. З клініко - біологічної точки зору біль - це особливе відчуття, що виникає за будь-якої форми загрози цілісності або навіть існування організму. Механізм болю є засобом захисту, що сигналізує організму про можливу або реальну небезпеку. Як правило, біль має об'єктивні причини, але часто інтенсивність больових відчуттів визначається не стільки сенсорним, скільки психічним компонентом, реакцією особистості на біль. Саме це характеризує двоєдиність характеру болю, у сигналі небезпеки та прояві хвороби [1, 7].

Клінічно й патологічно біль є складним та неоднорідним явищем. У фізіології традиційно розглядаються дві теорії больового сприйняття. Перша, висунута М. Frey, полягала в тому, що в шкірі наявні больові рецептори, від яких починаються периферичні аферентні шляхи до головного мозку. Друга теорія, запропонована A. Goldscheider, полягала в тому, що будь-який сенсорний стимул, який досяг певної інтенсивності, може викликати біль. На підставі патофізіологічних механізмів розвитку болю розрізняють ноцицептивний та невропатичний біль. Ноцицептивний біль виникає в тих випадках, коли подразник, що ушкоджує тканину, збуджує периферичні больові рецептори й аферентні волокна. Ноцицептивний біль органічних ознак ураження нервової системи не має, біль є ключовою ознакою при відсутності чутливих чи моторних порушень. Ноцицептивний біль - гострий, чітко локалізований в зоні ураження, добре описується хворим, відсутність чутливих чи моторних порушень. Біль, що виник при порушенні в периферичних чутливих нервах і патології в сомато-сенсорній системі на всіх рівнях від периферичного нерва до кори великих півкуль, відносять до невропатичного. Біль не єдина клінічна ознака, ураження супроводжується больовим синдромом та чутливими чи моторними порушеннями в залежності від функції, яку виконуєпошкодженийнерв[8,9].

В центральній нервовій системі, в задніх рогах спинного мозку розташовується желатинозна субстанція - нейрональна система, що регулює сенсорний вхід та больову чутливість на сегментарному рівні. Формування ноцицептивного потоку на сегментарному рівні відбувається в результаті взаємодії мієлінізованої та слабкомієлінізованої систем на релейних нейронах спинного мозку. Частина загальної теорії болю - це теорія «ворітного контролю болю», в якій желатинозній субстанції відводиться основна роль. Суть зазначеної теорії полягає в тому, що активність товстих мієлінових волокон призводить до збудження нейронів желатинозної субстанції, які інгібуючи діють на релейні нейрони, контролюючи проходження на вищі рівні ноцицептивної імпульсації зі сторони тонких слабомієлінізованих волокон. Трійчастий нерв є останнім і найбільш орально розташованим чутливим черепним нервом, гомологом спінального сегментарного апарату. Відповідно, тригемінальний вузол є гомологом спінального ядра; мостове ядро - ядер задніх канатиків. спинномозкове ядро - задніх рогів. Подібно до задніх рогів спинного мозку, спинномозкове ядро включає клітини желатинозної субстанції, що здійснює ворітний контроль болю [10, 11].

Лицеві болі (орофаціальні болі або прозопалгії) пов'язані зі складною анатомічною, структурно-функціональною організацією як самої щелепно-лицевої ділянки, так і її нервової системи. Щелепно- лицева ділянка на відносно малій площі містить велику кількість чутливих, соматичних та вегетативних гангліонарних периваскулярних рецепторів [12]. Тому лицеві болі можуть мати своїм джерелом різні нервові утворення, які надають їм своєрідного «забарвлення». До таких болів належать ураження V, VII (в т.ч. проміжний), IX та X пари черепних нервів, які анатомічно пов'язані зі стовбуром головного мозку, де розташовані їхні ядра. Також своєрідну участь в утворенні лицевих болів беруть автономні нервові вузли ЩЛД, що належать до парасимпатичної частини нервової системи. Такі анатомічні структури розташовуються по ходу гілок трійчастого нерва і пов'язані з ними сполучними гілками (війковий, крило-піднебінний, вушний, нижньощелепний та під'язичний ганглії) [13, 14].

Клінічні особливості алгічного феномену є головними опорними пунктами в диференціальній діагностиці лицевого болю. Розуміння характеру, інтенсивності, локалізації та природи походження болю надають можливість правильної постановки діагнозу та відповідно вибору вірної тактики лікування. Етіологія та нозологія лицевого болю є різноманітною, що зумовлює його клінічний поліморфізм. Врахування особливостей клінічної картини лицевих болів дозволяє оптимізувати топічну і загальну діагностику при різному її походженні. І в клінічній практиці не завжди просто провести чіткі грані в розумінні больового феномену [15].

Найбільш поширеною діагностичною помилкою причини лицевого болю є гіпердіагностика тригемінальної невралгії (ТН) з подальшим тривалим та неефективним лікуванням антиконвульсантами (особливо, карбамазепіном). Водночас, статистика свідчить, що ТН є відносно рідкісною причиною лицевого болю. Переважання випадків виникнення ТН в літньому віці може свідчити про можливі порушення васкуляризації щелепно-лицевої ділянки, при яких настає ішемія дистальних відділів системи трійчастого нерва та відповідно розвиток больової симптоматики. Дійсно, варто пам'ятати, що в окремих випадках ТН може нагадувати денто-альвеолярний біль, і ці знання допоможуть уникнути непотрібного депульпування зубів або, у найгіршому випадку, видалення здорових зубів [16].

Невралгія трійчастого нерва характеризується наступними особливостями:

- наявність приступів болю (больовий пароксизм) напади, які тривають від 2 секунд до 2 хвилин;

- локалізація болю відповідає зонам іннервації гілок трійчастого нерва;

- провокація больових пароксизмів пальпацією тригерних точок (ТТ), які переважно розташовані в медіальних відділах обличчя;

-спазм м'язів обличчя (больовий тік), моторні порушення [17].

Доволі часто на початку захворювання такі пацієнти пов'язують появу больових відчуттів із патологією зубів, з приводу чого звертаються до стоматологів. Тому протягом кількох місяців у пацієнта депульпують або навіть видаляють здорові зуби, і при цьому інтенсивність болю лише наростає. Невірна діагностика у таких пацієнтів призводить до невиправданого видалення здорових зубів та інших ятрогенних помилок [18].

Мета дослідження - на прикладі випадку з клінічної практики продемонструвати основні етапи комплексного обстеження та диференційної діагностики атипових лицевих болів.

Матеріали та методи дослідження

Етапи комплексного обстеження та диференційної діагностики було розглянуто на прикладі клінічного випадку пацієнтки І., 35 років, яка звернулася до стоматологічного відділення багатопрофільного закладу охорони здоров'я зі скаргами на періодичні напади сильного болю, що виникав у зубах лівої верхньої щелепи з іррадіацією в щічну, скроневу та виличну ділянки. Інтенсивність болю швидко наростала. Проведено консультацію невролога, що стало підставою для призначення додаткових методів дослідження: конусно-променеву комп'ютерну томографію верхньої та нижньої щелеп і СНЩС. За результатами променевого дослідження: щелепно-лицевим хірургом було рекомендовано хірургічне втручання.

Результати дослідження та їх обговорення

Пацієнтка І., 35 років звернулася до стоматологічного відділення багатопрофільного закладу охорони здоров'я зі скаргами на періодичні напади сильного болю, що виникав у зубах лівої верхньої щелепи з іррадіацією в щічну, скроневу та виличну ділянки. Інтенсивність болю швидко наростала. Пацієнтка вважала себе хворою протягом року. Відзначала, що інтенсивність болю зменшувалася після прийому анальгетиків (німесулід, ібупрофен). Початок захворювання та появу больових відчуттів пацієнтка пов'язує з проведенням тотального протезування зубів верхньої та нижньої щелепи: зміна прикусу після встановлення протезів, поява болю в жувальних м'язах при відкриванні рота, наявність больової зони в жувальному м'язі зліва. Анатомічна форма фронтальної групи зубів верхньої та нижньої щелепи відновлені керамічними накладками (вінірами), при цьому всі зуби залишилися вітальними. Бокові зуби відновлені керамічними коронками на основі оксиду цирконію.

Консультативний висновок невролога: ідіопатична невралгія другої гілки лівого трійчастого нерва, ремітуючий перебіг, фаза загострення. Пацієнтку госпіталізовано до неврологічного відділення та призначено консервативне лікування: преднізолон 1,0 + еуфілін 2,5% 5,0 + анальгін 2,0 в/в крапельно, нейрорубін 3,0 внутрішньом'язово, фінлепсін по 200 мг 2 рази на день, гідазепам по 20 мг 2 рази на день, амітриптилін 12,5 мг ввечері до сну. З фізичних методів лікування Т» магнітолазер на точки виходу другої гілки трійчастого нерва. Лікування проводилося двічі на рік, в міру виникнення больових нападів.

На прийомі у лікаря-стоматолога- ортопеда було проведено функціональний аналіз зубощелепно-лицевої системи. Оклюзія у пацієнтки мала такі клінічні ознаки:

- при змиканні щелеп у центральній оклюзії відбувається одночасний фісурно- горбиковий контакт усіх зубів;

-двосторонній контакт жувальних зубів у положенні центрального співвідношення щелеп (схили горбиків);

-у правій бічній оклюзії - іклове ведення, інші зуби роз'єднані;

-у лівій бічній оклюзії - іклове ведення, інші зуби роз'єднані;

-у передній оклюзії - контакт різців, бічні зуби роз'єднані;

- пародонт інтактний, функціональне навантаження спрямоване вздовж осі зуба;

- парафункціональна активність жувальних м'язів відсутня;

- наявний двосторонній тип жування;

-біль в жувальних м'язах(переважно зліва)

-відсутні порушення в СНЩС та суглобові шуми;

- симетрична амплітуда руху суглобових головок при відкритті рота (головки нижньої щелепи не виходять за межі вершин суглобових горбків);

- нижня щелепа при відкриванні рота переміщується по середній лінії без бічних відхилень та звивистих зсувів. Всі ознаки статичної й динамічної оклюзії відповідають ідеальній оклюзії [19, 20], що стало підставою призначення додаткових методів дослідження:

- конусно-променеву комп'ютерну томографію верхньої та нижньої щелепи (КПКТ);

- конусно-променеву комп'ютерну томографію скронево-нижньощелепного суглоба (СНЩС);

Опис результатів променевого дослідження: на КПКТ СНЩС у сагітальній проєкції патологічних змін кісткових структур не виявлено, суглобові голівки займають центричне симетричне положення, рівномірні суглобові щілини, цілісність кортикальної пластинки суглобових поверхонь збережена. На КПКТ лівої верхньої щелепи в ділянці горба визначається різко окреслена округла зона деструкції кісткової тканини з чіткими межами (розміри: 1,5-2,0х2,5-3,0 см), яка частково поширюється на зону верхньощелепного синуса (куполоподібна деформація дна пазухи), на зону деструкції повністю накладається тінь третього верхнього моляра, який не прорізався в зубний ряд (рис. 1). Діагноз: кістозне новоутворення верхньої щелепи?

Для подальшого обстеження і з'ясування причини болю пацієнтку було направлено на консультацію до щелепно-лицевого хірурга.

Консультативний висновок щелепно- лицевого хірурга: за даними КПКТ: На КТ верхньої щелепи в ділянці горба зліва визначається різко окреслений круглий дефект кісткової речовини з чіткими межами та повне занурення зуба мудрості, що не прорізався, в зону дефекту.

Остаточний діагноз: Фолікулярна кіста лівої верхньої щелепи від ретенованого і дистопованого 28 зуба. Орофаціальний біль, пов'язаний з захворюваннями дентоальвеолярних та супутніх структур (Міжнародна класифікація орофаціального болю ICOP (версія 1.0 бета).

Рекомендовано: видалення утворення разом із ретенованим зубом.

Витяг з медичної картки стоматологічного хворого (ф. 0143/о).

Протокол операції № 273 від 10.04.2022 р.: під місцевою анестезією (туберальна, палатинальна зліва та фільтраційна) Ультракаїн Д-С форте (Aventis Pharma Deutschland) 3,4 мл, в лівій верхній ретромолярній ділянці було виконано пункцію альвеолярного відростка одноразовим шприцом 2,0 мл з голкою 23G (0,6x30,0 мм), отримано близько 1,0 мл янтарно-світлої рідини з домішками зерен холестерину.

Викроєно трикутний клапоть з широкою основою, оберненою до щоки, тупо і гостро скелетовано фрагмент поверхні альвеолярного відростка. З використанням хірургічної фрези з водним охолодженням (стерильний фізіологічний розчин) трепановано стінку новоутворення та розширено вхідний доступ. Тупо і гостро видалено ретенований та дистопований зуб, відшаровано та видалено оболонку кістозного новоутворення (направлено на патогістологічне дослідження) (рис. 2). Кістозна порожнина промита 0,05% водним розчином хлоргексидину біглюконату, введено три губки «CUTANPLAST Dental» (Італія). Рану зашито наглухо полігліколідним 4-0. Операцію виконано в хірургічному відділенні стоматологічного закладу охорони здоров'я ТОВ «Медгарант» (хірург - к.мед.н., доц.І. Ю. Гарляускайте).

Рисунок 1. Фото зрізів конусно-променевої комп^,ютерної томографії

Фолікулярна кіста у пацієнтки розташовувалась у тілі верхньої щелепи в її підскроневій поверхні, в ділянці верхньощелепного горба. Іннервація цієї ділянки здійснюється з системи n. max///ar/s, де з крилопіднебінної ямки верхньощелепний нерв віддає задні верхні гілки rr. a/veo/ares super/ores poster/ores. Останні починаються 1-3 стовбурами та прямують до горба верхньої щелепи де, вступивши в альвеолярні отвори, йдуть каналами, розташованими в товщі кістки, до коренів трьох великих кутніх зубів атравматичним шовним матеріалом розміром верхньої щелепи Г13, 211_Л

Рисунок2. Інтраопераційні фото макропрепарату кісти з ретенованим зубом.

Фолікулярна кіста щелеп є результатом вади розвитку зубоутворювального епітелію (кістоподібного переродження тканин зубного фолікула). Клінічно, на початковій стадії розвитку, перебіг захворювання безсимптомний, повільний і безболісний. Надалі, зі збільшенням об'єму кісти, виникає атрофія губчастої та кортикальної тканинищелепи, пухлиноподібне утворення, стискаючи судинно-нервовий пучок, може порушуючи кровопостачання останнього. В окремих випадках фолікулярна кіста може нагноюватися і викликати гострі напади болю, за характером і інтенсивністю подібні до невралгії трійчастого нерва. Лікування таких кіст є хірургічним - цистектомія (операція за Partch II), видалення фолікулярної кісти разом із ретенованим зубом.

Диференціальна діагностика фолікулярних кіст включає ретельний збір анамнезу і рентгенологічні методи дослідження, такі як КПКТ. Стосовно презентованого випадку, то за суб'єктивними характеристиками больового синдрому та неврологічними симптомами не завжди вдається вірогідно встановити етіологію лицевого болю. Досить ризиковано робити остаточні діагностичні висновки навіть за порівняно високої ефективності призначеної медикаментозної терапії, оскільки широко використовуваний у практиці синдромологічний підхід до лікування таких пацієнтів є паліативним по своїй суті, і не містить вимог щодо чіткої оцінки етіологічного фактора. У разі персистентного лицевого болю важливо провести спеціальні дослідження для верифікації та оцінки структурних змін залучених до процесу зміни анатомічних утворень. Наявність об'єктивних симптомів є важливим критерієм у топічній діагностиці лицевих болів [16, 22].

Висновки

I. В сучасних умовах діагностика та ефективне лікування болю в щелепно-лицевій ділянці ґрунтується на мультидисциплінарному підході. 2.

Визначення причини болю в ділянці обличчя, щелеп та язика, різноманіття причин, що їх викликають, складні та багатокомпонентні протоколи діагностики (і, як наслідок, високий ризик діагностичних помилок) - все це потребує глибоких знань анатомії, фізіології та патофізіології щелепно-лицевої ділянки, без чого розібратися в діагностиці вищевказаних захворювань неможливо.

3. Презентовано клінічний випадок лицевого болю в пацієнтки 35 років, яка мала симптоматику тригемінальної невралгії, з наявним позитивним ефектом від застосування нестероїдних протизапальних засобів. Верифікований клінічний діагноз - фолікулярна кіста лівої верхньої щелепи від ретенованого й дистопованого 28 зуба. Орофаціальний біль, пов'язаний із захворюваннями дентоальвеолярних та супутніх структур.

4. Проведене хірургічне втручання дозволило успішно вилікувати пацієнтку.

Перспективи подальших досліджень: удосконалення методів діагностики та лікування лицевих болів є актуальним питанням для стоматології та неврології. Обидві спеціальності мають потребу в стандартизації алгоритмів діагностики даного контингенту пацієнтів.

Література

Sessle B. J. Why are the diagnosis and management of orofacial pain so challenging? J. Can. Dent. Assoc. 2009. Vol. 75, N 4. P. 275-277.

P. 233-246. doi: 10.1016/j.coms.2016.04.003.

Соколова Л. І, Ілляш Т. І, редактори. Методи обстеження неврологічного хворого: навч. посіб. 2- е вид. Київ: Медицина. 2020. 144 с.

Bonica, J. J. History of pain concepts and pain therapy. Mt. Sinai. J. Med, 1991. Vol. 58, N 3. Р. 191-202.

Korczeniewska O. A., Kohli D., Benoliel R., Baddireddy S. M., Eliav E. Pathophysiology of post- traumatic trigeminal neuropathic pain. Biomolecules. 2022. Vol. 12, N 12. P. 1753. doi:10.3390/biom12121753.

Дубенко Є. Г., редактор. Нервові хвороби: підруч. Київ: Здоров'я, 2001. 790 с.

Яворская Е. С. Болевьіе и парестетические синдромь челюстно-лицевой области: метод. пособ. по нейростоматологии. 4-е изд. перераб. и доп. Киев: Наук. думка, 2007. 87 с.

Vidic B., Milisavljevic M. Atlas of the Human Body. Central Nervous System and Vascularization. Academic Press 2017 278 p. URL: https://www.perlego.com/book/1829674/atlas-of- the-human-body-central-nervous-system-and- vascularization-pdf (Last accessed: 16.03.2023).

L. S., Longo D. L. D., Jameson J. L. J, Loscalzo J. J., editors. Harrison's Manual of Medicine. Facial pain or numbness (Trigeminal nerve [V]). McGraw Hill Inc.; 2017. URL: https://harrisons.unboundmedicine.com/harrisons/v

References

Sessle, B. J. (2009). Why are the diagnosis and management of orofacial pain so challenging? J Can Dent Assoc, 75(4), 275-277.

Scrivani, S. J. & Spierings, E. L. (2016). Classification and differential diagnosis of oral and maxillofacial pain. Oral Maxillofac Surg Clin North Am, 28(3), 233-246. doi: 10.1016/j.coms.2016.04.003.

Scrivani, S. J. (2016). Oral and maxillofacial pain. Oral Maxillofac Surg. Clin. North Am, 28(3), xiii. doi: 10.1016/j.coms.2016.06.013.

Crandall, J. A. (2018). An introduction to orofacial pain. Dent Clin North Am, 62(4), 511-523. doi: 10.1016/j.cden.2018.05.001.

Hernandez-Nuno de la Rosa, M. F., Guerrero, P., Alturki, S. A. & Scrivani S. J. (2023). Masticatory myofascial pain disorders. Dent Clin North Am, 67(1), 1-11. doi: 10.1016/j.cden.2022.07.001.

Geurts, J. W., Haumann, J., & Van Kleef, M. (2016). Multidisciplinary treatment of orofacial pain. Ned. Tijdschr Tandheelkd, 123(11), 547-551. doi: 10.5177/ntvt.2016.11.16117.

Chung M. K., Wang S., Oh S. L., Kim Y. S. Acute and chronic pain from facial skin and oral mucosa: unique neurobiology and challenging treatment. Int. J. Mol. Sci. 2021. Vol. 22, N 11. P. 5810. doi: 10.3390/ijms22115810.

Михайлевич М. Ю., Макєєв В. Ф. Оклюзійні інтерференції і скронево-нижньощелепні розлади. Клін. стоматологія. 2021. № 1. С. 54-60.

Жегулович З. Є. Клініко-інструментальний аналіз послідовності формування дентальних оклюзійних контактів при змиканні щелеп. Мед. наука України. 2015. Т. 11, № 1/2. С. 69-75.

Маланчук В. О., Копчак А. В. Доброякісні пухлини та пухлиноподібні ураження щелепно-лицевої ділянки та шиї: навч. посіб. Київ: Асканія, 2008. 319 с.

Vgontzas A., Rizzoli P. B. Nonmigraine headache and facial pain. Med. Clin. North Am. 2019. Vol. 103, N 2. P. 235-250. doi:

Dubenko, Ye. H. (Red.) (2001). Nervovi khvoroby: pidruch. Kyiv: Zdorovia [in Ukrainian].

Gerwin, R. (2020). Chronic facial pain: trigeminal neuralgia, persistent idiopathic facial pain, and myofascial pain syndrome-an evidence-based narrative review and etiological hypothesis. Int. J. Environ. Res. Public Health, 17(19), 7012. doi: 10.3390/ijerph17197012.

Yavorskaya, E. S. (2007). Bolevyie i paresteticheskie sindromyi chelyustno-litsevoy oblasti: metod. posob. po neyrostomatologii. 4-e izd. pererab. i dop. Kiev: Nauk. Dumka [in Russian].

Vidic, B. & Milisavljevic, M. (2017). Atlas of the Human Body. Central Nervous System and Vascularization. Academic Press. URL:

Ziegeler, C., Beikler, T., Gosau, M. & May, A. (2021). Idiopathic facial pain syndromes-an overview and clinical implications. Dtsch Arztebl Int, 118(6), 187. doi: 10.3238/arztebl.m2021.0006.

Al-Khudhairy, M. W., Albisher, G., Alarfaj, A., Alabbadi, S., Almohaishi, N. & Alqudaihi, W. (2022). Post-traumatic trigeminal neuropathy associated with endodontic therapy: A systematic review. Cureus, 14(12), e32675. doi: 10.7759/cureus.32675.

Kasper, D. L. D., Fauci, A. S. A., Hauser, S. L. S., Longo, D. L. D., Jameson J. L. J. & Loscalzo J. J., editors. (2017). Harrison's Manual of Medicine. Facial pain or numbness (Trigeminal nerve [V]). McGraw Hill Inc., URL:

Bendtsen, L., Zakrzewska, J. M., Heinskou, T. B., Hodaie, M,. Leal, P. R. L., Nurmikko T.…& Maarbjerg, S. (2020). Advances in diagnosis, classification, pathophysiology, and management of trigeminal neuralgia. Lancet Neurol, 19(9), 784-796. doi: 10.1016/S1474-4422(20)30233-7.

Chung, M. K., Wang, S., Oh, S. L. & Kim, Y. S.

(2021). Acute and chronic pain from facial skin and oral mucosa: unique neurobiology and challenging treatment. Int J Mol Sci, 22(1), 5810. doi: 10.3390/ijms22115810.

Mykhailevych, M. Yu. & Makieiev, V. F. (2021). Okliuziini interferentsii i skronevo- nyzhnoshchelepni rozlady [Occlusive interference and temporomandibular joint]. Klin. Stomatolohiia, 1, 54-60. doi: 10.11603/2311-9624.2020.1.12041 [in Ukrainian].

Zhehulovych, Z. Ye. P015). Kliniko- instrumentalnyi analiz poslidovnosti formuvannia dentalnykh okliuziinykh kontaktiv pry zmykanni shchelep [Clinico-instrumental analysis of the sequence of formation of dental occlusal contacts during jaws closing] Med. nauka Ukrainy, 1/2, 69-75. [in Ukrainian].

Malanchuk, V. O. & Kopchak, A. V. (2008). Dobroiakisni pukhlyny ta pukhlynopodibni urazhennia shchelepno-lytsevoi dilianky ta shyi: navch. posib. Kyiv: Askaniia [in Ukrainian]. Vgontzas, A. & Rizzoli, P. B. (2019).

Nonmigraine headache and facial pain. Med Clin North Am, 103 (2), 235-250. doi: 10.1016/j.mcna.2018.10.007.

Размещено на Allbest.ru