Аналіз понятійного апарату дослідження проблеми популяризації здорового способу життя

Размещено на http://allbest.ru

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Аналіз понятійного апарату дослідження проблеми популяризації здорового способу життя

Балалаєва Олена Юріївна кандидат педагогічних наук, доцент,

доцент кафедри журналістики та мовної комунікації

м. Київ

Анотація

Мета статті - проаналізувати підходи до розуміння ключових понять популяризації здорового способу життя в сучасній педагогічній і валеологічній теорії та практиці. Відповідно до мети, у дослідженні проаналізовано різні підходи до розуміння понять «здоров'я», «здоровий спосіб життя» та «популяризація здорового способу життя», наведено їх дефініції, охарактеризовано основні ознаки. З'ясовано, що серед науковців немає єдиної загальноприйнятої точки зору щодо визначення цих понять, які є складними й неоднозначними, передбачають цілий комплекс факторів і тому мають багато різних тлумачень. У широкому сенсі, здоровий спосіб життя поєднує всі чинники, що сприяють виконанню людиною соціально-побутових, професійних та інших функцій в оптимальних для збереження здоров'я умовах. Аналіз поняття «здоровий спосіб життя» дозволив виявити його складники, найважливішими з-поміж яких є: рухова активність, раціональне й збалансоване харчування, відсутність шкідливих звичок, особиста гігієна, психогігієна і психопрофілактика, безпечна сексуальна поведінка, сприятливі умови життєдіяльності, свідоме ставлення до здоров'я, контроль за його станом тощо. З огляду на це, запропоновано таке визначення поняття «популяризація здорового способу життя» - процес поширення в загальнодоступній дохідливій формі знань про здоров'я та його складники, вплив здоров'язбережувальної поведінки на якість життя, інформування аудиторії про те, як підтримувати та зміцнювати власне здоров'я.

Ключові слова: здоров'я, здоровий спосіб життя, популяризація здорового способу життя, стиль життя, якість життя, здоров'язбережувальна поведінка

Abstract

Analysis of the conceptual framework for studying the problem of promoting a healthy lifestyle

Balalaieva Olena Yuriivna Ph.D. in Pedagogy, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Journalism and Linguistic Communication, National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Kyiv

The article is deals with the actual problem of promoting a healthy lifestyle, in particular among young people.

The purpose of the article is to analyze approaches to understanding the key concepts of promoting a healthy lifestyle in modern pedagogical and valeological theory and practice. In accordance with the purpose, the study analyzed various approaches (philosophical-sociological, medical- biological, psychological-pedagogical, holistic) to understanding the concepts "health", "healthy lifestyle" and "healthy lifestyle promotion", their definitions are given, the main features are characterized.

It was found that among scientists there is no unified generally accepted point of view on the definitions of these concepts, which are compound and ambiguous, involve a whole complex of factors and therefore have many different interpretations.

In a broad sense, a healthy lifestyle combines all the factors that contribute to a person's performance of social, professional and other functions in optimal conditions for maintaining health.

The analysis of the concept of "healthy lifestyle" made it possible to identify its components, the most important of which are: physical activity, rational and balanced nutrition, absence of harmful habits, personal hygiene, psychohygiene and psychoprophylaxis, safe sexual behavior, favorable living conditions, conscious attitude to health, monitoring its status, etc. In view of this, concept "healthy lifestyle promotion" is proposed to define as the process of spreading knowledge about health and its components, the impact of healthy behavior on the quality of life in a generally accessible form, informing the audience about how to support and improve their own health.

Keywords: health, healthy lifestyle, promotion of a healthy lifestyle, lifestyle, quality of life, healthy behavior

Вступ

Постановка проблеми. Здоров'я населення країни є одним із важливих чинників її економічного та соціального розвитку. У фокусі особливої уваги перебуває стан здоров'я молоді - майбутнього покоління України. Дослідження проблеми популяризації здорового способу життя потребує визначення ключових понять, найважливішими з яких є поняття «здоров'я», «здоровий спосіб життя» і власне «популяризація здорового способу життя».

Всесвітня організація охорони здоров'я визначає здоров'я як «стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки як відсутність хвороб і фізичних дефектів» [10]. За даними ВООЗ, здоров'я людини лише на 20% обумовлюється генетичними факторами й залежить від спадковості, ще на 20% - від зовнішніх умов та екології, на 10% - від діяльності системи охорони здоров'я, а решта 50% - від способу життя. Відтак дослідження, присвячені формуванню і дотриманню здорового способу життя є на часі, а з огляду на необхідність збереження фізичного і психічного благополуччя в складних умовах воєнного стану - набувають особливої актуальності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження формування здорового способу життя має тривалу наукову традицію і пройшло шлях від первинного накопичення фактів до розроблення цілісної теорії. Деякі дослідники взагалі схильні вважати, що формування здорового способу життя наразі становить самостійну наукову дисципліну, якій притаманні всі потрібні компоненти - власні теорія, методологія, методика, ідеологія, принципи тощо [9, с. 41]. Ця теорія ґрунтується на кількох основних ідеях: розуміння здоров'я як складного феномена, пріоритету цінності здоров'я в світоглядній системі цінностей людини й усвідомлення, що відповідальність за власне здоров'я несе сама людина. В Україні проблему формування здорового способу життя досліджують Т. Андріученко, Р. Вайнола, О. Вакуленко, В. Волков, О. Губенко, Г. Гуменюк, Н. Дзюба, Н. Єременко, Л. Жаліло, В. Коляда, Н. Комарова, Р. Левін, С. Максименко, І. Пєша, Н. Тілікіна, І. Солоненко, О. Яременко та ін.

Мета статті - проаналізувати підходи до розуміння ключових понять популяризації здорового способу життя у сучасній педагогічній і валеологічній теорії та практиці.

Виклад основного матеріалу

Холістичний підхід передбачає розуміння «здоров'я» не лише як відсутність хвороб чи фізичних вад, а як феномену, що поєднує всі його сфери або складники. Зазвичай дослідники у цілісному понятті «здоров'я» виокремлюють такі його компоненти:

- фізичне здоров'я, що визначає повноцінне і правильне функціонування організму;

- психічне, що зумовлює рівновагу і нормальний перебіг психічних процесів;

- духовне як прагнення до ідеалу, що є головним джерелом сили та енергії людини;

- соціальне як показник адаптованості людини, пов'язаний зі здатністю ефективно спілкуватися та налагоджувати міжособистісні стосунки. фізичний благополуччя здоров'язбережувальний

Дещо в інший спосіб трактують складники здоров'я О. Яременко та ін., які розрізняють здоров'я соматичне - стан органів та систем організму людини, основу якого становить біологічна програма індивідуального розвитку; фізичне - рівень розвитку органів та систем організму, в основі яких лежать морфологічні та функціональні резерви, що забезпечують адаптаційні реакції; психічне - внутрішній психічний стан, який залежить від душевного комфорту, що забезпечує адекватну реакцію і поведінку та моральне - комплекс характеристик мотиваційної та інформаційної сфер життєдіяльності, система цінностей, установок та мотивів поведінки індивіда у суспільстві. Від морального здоров'я залежить духовність людини, тому що воно пов'язане з загальнолюдськими цінностями: істиною, добром, любов'ю і красою [4, с. 3]. Отже, здоров'я є однією з найважливіших характеристик якості життя; ресурс, який визначає можливість індивіда вирішувати повсякденні проблеми життя, задовольняти потреби задля вдосконалення власного фізичного, психічного і соціального благополуччя. Наступним важливим поняттям є «спосіб життя» - біосоціальна категорія, що інтегрує уявлення про певний тип життєдіяльності людини та характеризується особливостями її трудової діяльності, побуту, форми задоволення матеріальних і духовних потреб, правил індивідуальної та громадської поведінки. Спосіб життя, хоча і значною мірою визначається соціально-економічними умовами, водночас багато в чому залежить від мотивів діяльності конкретної людини, особливостей стану здоров'я, психіки та функціональних можливостей організму. Цим зокрема поясняється реальна різноманітність варіантів способу життя різних людей. Спосіб життя людини визначають три категорії: рівень, якість та стиль життя [4].

Рівень життя - це передусім економічна категорія, що відбиває рівень забезпечення матеріальних, духовних та культурних потреб людини.

Якість життя - це передусім соціальна категорія, що визначає ступінь комфорту у задоволенні людських потреб.

Стиль життя визначає особливості поведінки людини, тобто певний стандарт, до якого пристосовуються психологія та психофізіологія особистості (соціально-психологічна категорія) [9, с. 11]. Здоров'я людини передусім залежатиме від стилю життя, який здебільшого має індивідуальний характер і визначається історичними, національними традиціями (менталітетом) та особистісними нахилами.

Взаємозв'язок між здоров'ям і способом життя відбиває поняття «здоровий спосіб життя», яке є складним і неоднозначним, передбачає цілий комплекс факторів і тому має багато різних підходів до тлумачення. Представники філософсько-соціологічного напряму (О. Мільштейн, В. Пономарчук та ін.) розглядають здоровий спосіб життя як глобальну соціальну проблему, складову частину життя суспільства загалом. У філософському розумінні, спосіб життя - це синтетична характеристика сукупності типових видів життєдіяльності людей (індивідів та соціальних утворень) у поєднанні з умовами життя суспільства. Спосіб життя охоплює всі сфери суспільства: працю і побут, суспільне життя і культуру, поведінку (стиль життя) людей та їхні духовні цінності. Тобто, поведінка, або стиль життя, є одним з найважливіших елементів способу життя загалом, який не може не впливати на здоров'я окремої особи або тих чи інших соціальних груп населення [10]. У психолого-педагогічному напрямі (Т. Бойченко, Г. Голобородько, Т. Круцевич, В. Кузьменко, С. Максименко та ін.) це поняття інтерпретують з точки зору психічної діяльності людини, свідомості, психології людини, мотивації [8]. Здоровий спосіб життя розглядають як сукупність сформованих у процесі соціалізації мотивів, установок і переконань, які сприяють збереженню та зміцненню фізичного, психічного та соціального здоров'я.

Із медико-біологічної точки зору, здоровий спосіб життя досліджують щодо впливу позитивних і негативних факторів на організм людини та чинники, що визначають фізичний стан здоров'я (індивідуальні особливості анатомічної будови тіла, перебігу фізіологічних функцій організму в різних умовах, рівень фізичного розвитку органів і систем організму, спадкові фактори тощо). Щодо генетичної природи людини здоровий спосіб життя прийнято визначати як спосіб життєдіяльності, що відповідає генетично зумовленим типологічним особливостям людини і конкретним умовам життя та спрямований на формування, збереження і зміцнення здоров'я, повноцінне виконання людиною її соціально-біологічних функцій [10].

Відомі й інші визначення цього поняття, наведемо деякі з них:

- поведінка та мислення людини, що забезпечують їй охорону та зміцнення здоров'я;

- індивідуальна система звичок, яка дає людині потрібний рівень життєдіяльності для вирішення завдань, пов'язаних із виконанням обов'язків та для вирішення особистих проблем та запитів;

- система життя, що підтримує достатній і оптимальний обмін людини з середовищем і тим самим дозволяє зберігати здоров'я на безпечному рівні;

- сукупність особистих та соціальних практик збереження здоров'я;

- єдність усіх видів індивідуальної та соціальної людської діяльності, а також природних, соціальних та культурних умов, що забезпечують досягнення максимально можливого фізичного, духовного та соціального розвитку людини;

- активність особистості, групи людей, суспільства, що використовують матеріальні та духовні умови й можливості на користь здоров'я, гармонійного фізичного та духовного розвитку людини;

- орієнтованість людини, соціальних груп на такі моделі поведінки, які дозволяють долати життєві труднощі без шкоди для особистого та громадського здоров'я, руйнування благополуччя нинішнього та майбутніх поколінь;

- типові форми і засоби повсякденної життєдіяльності людини, що зміцнюють і вдосконалюють резервні можливості організму, забезпечують завдяки цьому успішне виконання своїх соціальних і професійних функцій незалежно від політичних, економічних і соціально-психологічних ситуацій.

На думку Т. Андріученко та ін., здоровий спосіб життя - це взірець систематичної поведінки особистості, спрямований на формування, збереження та зміцнення власного здоров'я шляхом закріплення в повсякденному житті правильних звичок, які не завдають шкоди людині в фізичній та духовній сферах її функціонування. Це спосіб життя з метою профілактики хвороб і зміцнення здоров'я, що передбачає виконання рекомендацій ВООЗ щодо харчування, необхідних фізичних навантажень, гігієни, тренування холодом, позбавлення від шкідливих звичок та залежностей тощо [9, с. 11].

Здоровий спосіб життя означає й раціональне використання власного життєвого потенціалу. Як зауважують О. Яременко та ін., здоровий спосіб життя - це все в людській діяльності, що стосується збереження і зміцнення здоров'я, все, що сприяє виконанню людиною своїх людських функцій через діяльність з оздоровлення умов життя - праці, відпочинку, побуту [10]. Оскільки поняття здорового способу життя є складним і неоднозначним, серед науковців немає єдиної точки зору і щодо факторів, які його обумовлюють. Складники здорового способу життя містять елементи, які стосуються всіх сфер здоров'я - фізичної, психічної, соціальної і духовної. Вакуленко О., Яременко О. та ін. вважають, що найважливіші з них - це харчування (зокрема і споживання якісної питної води, необхідної кількості вітамінів, мікроелементів, протеїнів, жирів, вуглеводів, спеціальних продуктів і харчових добавок), побут (якість житла, умови для пасивного і активного відпочинку, рівень психічної і фізичної безпеки на території життєдіяльності), умови праці (безпека у фізичному і психічному аспектах, наявність стимулів і умов професійного розвитку), рухова активність (фізична культура і спорт, використання засобів різноманітних систем оздоровлення, спрямованих на підвищення рівня фізичного розвитку, його підтримку, відновлення сил після фізичних і психічних навантажень) [3].

О. Скороход виділяє чотири параметри, які охоплюють поняття здорового способу життя: фізична активність, правильне харчування, здоровий сон і загалом низький рівень стресу [11]. Інші дослідники виокремлюють від чотирьох до десяти таких складників. Одним із найважливіших є рухова активність, яка є необхідною умовою підтримування стану здоров'я та чинником удосконалення механізмів адаптації і фізичного розвитку. Життя людини тисячоліттями було пов'язане з фізичними зусиллями в процесі трудової діяльності, наразі ситуація змінилася і сьогодні частка фізичних зусиль не перевищує 8%, виник дефіцит рухової активності [8, с. 106].

Результати всеукраїнського опитування свідчать, що на початку XXI століття достатній рівень оздоровчої рухової активності мали лише 3% населення віком від 16 до 74 років, середній рівень - 6%, низький рівень - 33% населення. Для більшої частини дорослого населення характерною є гіпокінезія, що викликає цілий комплекс змін у функціонуванні організму [7]. Ще одним визначальним чинником здорового способу життя є харчування, яке впливає на рухову активність та емоційну стійкість. Зазвичай під раціональним харчуванням розуміють правильно підібраний раціон, який відповідає індивідуальним особливостям організму, враховуючи характер фізичної активності, статеві та вікові особливості організму, кліматогеографічні умови проживання. Незважаючи на важливість індивідуального підходу до планування харчового раціону, є й загальні рекомендацій, яких варто дотримуватися для збереження здоров'я (харчування має не створювати запаси потрібних речовин для подальшої життєдіяльності, а бути результатом цієї діяльності; за умов високої рухової активності в раціоні має бути передбачена вуглеводна та білкова компенсація, за умов малої активності - прийому їжі має передувати кілька хвилин фізичних вправ, перевагу слід віддавати продуктам, які відповідають сезонам річного циклу тощо) [8, с. 107]. Важливими є якість і безпечність продуктів харчування, яке має відповідати фізіологічним потребам організму, компенсувати енергетичні витрати; містити всі потрібні для життєдіяльності речовини у збалансованому вигляді.

Безперечною умовою здорового життя є відсутність шкідливих звичок і особливостей поведінки, які негативно впливають на організм, сприяючи виникненню тих чи інших захворювань. Серед найрозповсюдженіших факторів ризику зазначають тютюнопаління, алкоголізм і токсикоманію. Саме тютюн, алкогольні напої та наркотики не лише послаблюють, а й руйнують імунну систему організму, зумовлюють численні захворювання.

У контексті збереження здоров'я питання особистої гігієни передбачають дотримання раціонального гігієнічного режиму в побуті, особистому житті та професійній (навчальній) діяльності. Під час пандемії СОУГО-19 суспільство переконалося, що правила особистої гігієни - це не лише канони чистоти, їх дотримання допомагає запобігти небезпечним захворюванням, тому популяризація елементарних правил гігієни залишається актуальною. Високою залишається і загроза зараження захворюваннями, що передаються статевим шляхом. Так, з двадцяти збудників таких хвороб лише п'ятнадцять належать до другого покоління, а тому мало відомі населенню, що ускладнює їхню діагностику та лікування [8, с. 109]. Від того, наскільки поінформована людина і свідомо ставиться до власної сексуальної поведінки та статевої культури, значною мірою залежатиме здоров'я майбутніх поколінь, тому чинник безпечної сексуальної поведінки є важливим для здорового способу життя, а відтак - і його популяризації.

Стан психічного здоров'я молоді - об'єкт особливого пильнування, адже комітет експертів ВООЗ констатував, що порушення психічного здоров'я серед молоді України є доволі поширеним явищем [там само, с. 8]. Найважливішим критерієм психологічного благополуччя є відчуття психологічної рівноваги, яку пов'язують із гармонійною організацією психіки, її можливістю адаптуватися до стресів, оптимальний психологічний настрій, уміння керувати своїм емоційним станом. Тому обов'язковим складником здорового способу життя є психогігієна та психопрофілактика - дотримування заходів, спрямованих на збереження і зміцнення психічного здоров'я людини.

Не можна недооцінювати й об'єктивний зовнішній чинник, а саме для підтримування здоров'я потрібні сприятливі умови життєдіяльності - стан середовища життєдіяльності, за якого відсутній будь-який шкідливий вплив його факторів на здоров'я людини і є можливості для забезпечення нормальних і відновлення порушених функцій організму [5]. Варто брати до уваги побутові умови, якість житла, умови для пасивного і активного відпочинку, рівень безпеки на території життєдіяльності та належні умови для навчання та праці [12].

Важливим є і суб'єктивне свідоме ставлення до здоров'я, контроль за його станом, медико-соціальна активність, дотримання рекомендацій медичних установ, обізнаність щодо епідеміологічної ситуації в країні, нових методів профілактики та лікування хвороб, повага до здоров'я інших тощо). Отже, здоровий спосіб життя поєднує все, що сприяє виконанню людиною професійних, суспільних та побутових функцій в оптимальних для здоров'я умовах і відображає спрямованість особистості на формування, збереження та зміцнення як індивідуального, так і громадського здоров'я [6]. У сучасних дослідженнях формування здорового способу життя визначається як процес запровадження зусиль для сприяння поліпшенню здоров'я і благополуччя загалом, зокрема ефективних програм, послуг, політики, які можуть підтримати та поліпшити наявні рівні здоров'я, дати людям змогу посилити контроль над власним здоров'ям і покращити його [3]. Водночас поняття формування і популяризації не є тотожними [1].

Р. Вайнола, О. Бичковська, досліджуючи проблему популяризації здорового способу життя, проаналізували термінологічні поєднання з поняттям «здоровий спосіб життя» та з'ясували, що поняття «формування» трактується як більш тривале та широке: «виробляти певні якості», тобто закладати, виховувати певні якості [2, с. 148]. Але до процесу вироблення такої якості повинні долучатися одночасно декілька суб'єктів, окрім того ЗМІ не можуть «виробляти в кому-небудь певні якості чи риси характеру», а можуть сприяти виробленню цих рис. Зміст дефініції «пропаганда» - «поширення і постійне, глибоке та детальне роз'яснення яких-небудь ідей, поглядів, знань» є наближеним до дефініції «популяризація», однак має свої особливості, адже повідомлення в ЗМІ та рекламі є лаконічними і не можуть здійснювати постійне, глибоке та детальне роз'яснення». Дослідниці вбачають мету популяризації «у необхідності як можна простіше, але переконаніше мотивувати студентську молодь до ведення здорового способу життя, переконувати в прийнятті цінностей здоров'я» [там само, с. 148]. Проте чіткої дефініції цього поняття не наводять.

Висновки

В результаті аналізу різних підходів (філософсько-соціологічного, медико-біологічного, психолого-педагогічного, холістичного) до розуміння понять «здоров'я», «здоровий спосіб життя», «популяризація здорового способу життя» з'ясовано, що серед науковців немає єдиної точки зору щодо визначення цих понять, які є складними й неоднозначними, передбачають цілий комплекс факторів і тому мають багато різних тлумачень. Аналіз поняття «здоровий спосіб життя» дозволив виявити його складники: рухова активність, раціональне харчування, відсутність шкідливих звичок, особиста гігієна, психогігієна і психопрофілактика, безпечна сексуальна поведінка, сприятливі умови життєдіяльності тощо. З огляду на це, запропоновано таке визначення поняття «популяризація здорового способу життя» - процес поширення в загальнодоступній дохідливій формі знань про здоров'я та його складники, вплив здоров'язбережувальної поведінки на якість життя, інформування аудиторії про те, як підтримувати та зміцнювати власне здоров'я. Перспективними напрямами подальших розвідок є розроблення практично значущих моделей популяризації здорового способу життя та дослідження їх ефективності.

Література

1. Балалаєва О.Ю. Особливості популяризації здорового способу життя в сучасних медіа. Міжнародний філологічний часопис. 2022. Т. 13, № 2. С. 32-39.

2. Вайнола Р., Бичковська О. Популяризація здорового способу життя молоді засобами рекламно-інформаційних технологій. Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 11. Соціальна робота. Соціальна педагогіка. 2014. Вип. 18. С. 145-151.

3. Вакуленко О. та ін. Теоретико-методологічні засади формування здорового способу життя. ЦКЬ: http://www.health.gov.ua/Publ/conf.nsf7165dc8dd0ddbb56dc2256d8f00 264254/- 0ead6848c9d6825ac2256ddc0038c24c?OpenDocument (дата звернення: 28.04.2022).

4. Вплив засобів масової інформації та інших джерел на формування здорового способу життя дітей та молоді / О. Яременко (кер. авт. кол.) та ін. Київ: УІСД, 2000. ЦРЛ: http://www.health.gov.ua/health.nsf/441242b97e1ad79cc125678d003fbbe2/8a78e33492dd9b5ec22 569fa002f2a01?OpenDocument (дата звернення: 02.05.2022).

5. Загальна теорія здоров'я та здоров'язбереження: монографія / за заг. ред. проф. Ю. Д. Бойчука. Харків: Вид. Рожко С. Г., 2017. 488 с.

6. Лукащук-Федик С.В. Безпека життєдіяльності: навч. посіб. Тернопіль: ТЕУ, 2015. 267 c.

7. Про Національну стратегію з оздоровчої рухової активності в Україні на період до 2025 року «Рухова активність - здоровий спосіб життя - здорова нація» : Указ президента України від 09.02.2016 № 42/2016. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/42/2016#Text (дата звернення: 01.04.2022).

8. Психологічне обґрунтування заходів пропагування психогігієнічного виховання і здорового способу життя серед сучасної молоді: монографія / за заг. ред. С.Д. Максименка. Київ: Інформ.-аналіт. агентство, 2012. 152 с.

9. Формування здорового способу життя молоді: навч.-метод. рекомендації. Т. Андріученко та ін. 2-ге вид. Київ: Бланк-Прес, 2019. 120 с.

10. Формування здорового способу життя молоді: проблеми і перспективи / О. Яременко та ін. Київ: УІСД, 2000. 207 с.

11. Яким чином здоровий спосіб життя впливає на організм та які довгострокові наслідки цього впливу? Національна академія наук України. URL: https://www.nas.gov.ua/ UA/Messages/news/Pages/View.aspx?MessageID=5147 (дата звернення: 02.05.2022)

12. Balalaeva E.Yu. Didactic risks of using e-learning tools [Didakticheskie riski ispofzovaniya elektronnykh sredstv obucheniya], Lifelong Education: the XXI century, 2016. no. 4 (16), P. 95-102.

References

1. Balalaieva, O. Iu. (2022). Osoblyvosti populiaryzatsii zdorovoho sposobu zhyttia v suchasnykh media [Features of promoting a healthy lifestyle in modern media]. Mizhnarodnyi filolohichnyi chasopys (International Journal of Philology), 13 (2), 32-39.

2. Vainola, R., Bychkovska, O. (2014). Populiaryzatsiia zdorovoho sposobu zhyttia molodi zasobamy reklamno-informatsiinykh tekhnolohii [promoting healthy lifestyles among youth through advertising and information technology]. Naukovyi chasopys NPUimeniM.P. Drahomanova. Seriia 11. Sotsialna robota. Sotsialna pedahohika (Scientific journal of the National Pedagogical University named after M.P. Drahomanova. Series 11. Social work. Socialpedagogy),18, 145-151.

3. Vakulenko, O. (2018). Teoretyko-metodolohichni zasady formuvannia zdorovoho sposobu zhyttia [Theoretical and methodological foundations of healthy lifestyle formation.]. Retrieved from: http://www.health.gov.ua/Publ/conf.nsf/165dc8dd0ddbb56dc2256d8f00264254/- 0ead6848c9d6825ac2256ddc0038c24c?OpenDocument.

4. Yaremenko, O. (2000). Vplyv zasobiv masovoi informatsii ta inshykh dzherel na formuvannia zdorovoho sposobu zhyttia ditei ta molodi [The influence of mass media and other sources on the formation of a healthy lifestyle for children and youth]. Kyiv: UISD. Retrieved from: http://www.health.gov.ua/health.nsf/441242b97e1ad79cc125678d003fbbe2/8a78e33492dd9b5ec22 569fa002f2a01? OpenDocument/

5. Boichuk, Yu. D. (Ed.) (2017). Zahalna teoriia zdorovia ta zdoroviazberezhennia [General theory of health and health care]. Kharkiv: Vyd. Rozhko S.

6. Lukashchuk-Fedyk, S.V. (2015). Bezpeka zhyttiediialnosti [Life Safety: manual]. Ternopil: TEU.

7. Pro Natsionalnu stratehiiu z ozdorovchoi rukhovoi aktyvnosti v Ukraini na period do 2025 roku «Rukhova aktyvnist - zdorovyi sposib zhyttia - zdorova natsiia»: Ukaz prezydenta Ukrainy vid 09.02.2016 № 42/2016 [On the National strategy for healthy physical activity in Ukraine for the period until 2025 "Physical activity - healthy lifestyle - healthy nation": Decree of the President of Ukraine dated 09.02.2016 No. 42/2016]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/42/2016#Text

8. Maksymenko, S.D. (Ed.). (2012). Psykholohichne obgruntuvannia zakhodiv propahuvannia psykhohihiienichnoho vykhovannia i zdorovoho sposobu zhyttia sered suchasnoi molodi: monohrafiia [Psychological substantiation of measures to promote psychohygienic education and healthy lifestyles among modern youth]. Kyiv: Inform.-analit. ahentstvo.

9. Andriuchenko, T. (2019). Formuvannia zdorovoho sposobu zhyttia molodi: navch.-metod. rekomendatsii [Formation of a healthy lifestyle for youth]. 2nd ed. Kyiv: Blank-Pres.

10. Yaremenko, O. (2000). Formuvannia zdorovoho sposobu zhyttia molodi: problemy i perspektyvy [Formation of a healthy lifestyle for young people: problems and prospects]. Kyiv: UISD.

11. Iakym chynom zdorovyi sposib zhyttia vplyvaie na orhanizm ta yaki dovhostrokovi naslidky tsoho vplyvu? (2019). [How does a healthy lifestyle affect the body and what are the longterm consequences of this effect?]. National Academy of Sciences of Ukraine. Retrieved from: https://www.nas.gov.ua/UA/Messages/news/Pages/View.aspx?MessageID=5147

12. Balalaeva, E.Yu. (2016). Didactic risks of using e-learning tools [Didakticheskie riski ispofzovaniya elektronnykh sredstv obucheniya], Lifelong Education: the XXI century, 4 (16), 95-102.

Размещено на Allbest.ru