Вплив біологічної терапії у хворих з неспецифічним виразковим колітом при супутньому ураженні суглобів

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

ДВНЗ «Ужгородський національний університет»

Факультет післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки

Кафедра терапії та сімейної медицини

Вплив біологічної терапії у хворих з неспецифічним виразковим колітом при супутньому ураженні суглобів

Варваринець А.В.

Чопей І.В.

Чубірко К.І.

м. Ужгород, Україна

Анотація

Мета - оцінити вплив тофацитінібу на зміну лабораторних та клініко-ендоскопічний показників у хворих з НВК та супутнім суглобовим синдромом. Матеріали та методи. У дослідження було включено 74 пацієнти з діагнозом НВК середнього і важкого ступеню віком від 18 до 75 років, з тривалістю захворювання становила не менше 6 місяців. Хворі були поділені на 2 групи. До І групи - було віднесено хворих на НВК, що отримували стандартну терапію будесонідом 9 мг 1 р/д (БУД; n = 34), ІІ група - хворі, що знаходились на терапії тофацитінібом 10 мг 2 р/д («Яквінус», «Ксельянз») (ТОФ; n = 40).

Результати. В результаті проведеного лікування в дослідній групі ТОФ показники лейкоцитів та CRP знизилися, порівняно з аналогічними показниками до лікування (з 13,6 ± 2,4*10⁹/л та 14,0 ± 1,4 мг/л до 10,6 ± 1,2*10⁹/л та 11,0 ± 2,1 мг/л відповідно, р<0,05). Рівень гемоглобіну в цій групі дещо зріс (з 104,2 ± 9,2 г/л до 124,1 ± 8,6 г/л, р<0,05). В пацієнтів, що отримували будесонід, статистично вірогідних змін лабораторних показників не спостерігалося. В дослідній групі ТОФ індекс ВАШ знизився, порівняно з аналогічним показником до лікування (з 8,6 ± 0,2см до 6,0 ± 0,3см, р<0,05), чого не спостерігалось в групі БУД. Також, дослідній групі ТОФ індекси САІ та ЕАІ знизились, порівняно з аналогічними до лікування (з 9,68 ± 0,34 та 9,52 ± 0,56 до 5,0 ± 0,28 та 6,58 ± 0,44 відповідно, р<0,05), на відміну від групи БУД, де статистично вірогідних змін індексів активності не спостерігалося.

Висновки. Тофацитініб у лікуванні хворих з неспецифічним виразковим колітом середнього і тяжкого ступеню тяжкості з супутнім ураженням суглобів проявив себе кращим згідно клініко-лабораторних та ендоскопічних показників в порівнянні з лікуванням будесонідом.

Ключові слова: неспецифічний виразковий коліт, суглобовий синдром, тофацитініб.

Аннотация

Влияние биологической терапии у больных с неспецифическим язвенным колитом при сопутствующем поражении суставов

Цель - оценить влияние тофацитиниба на изменение лабораторных и клинико-эндоскопических показателей у больных с НЯК и супутствующим поражением суставов.

Материалы и методы. В исследовании учавствовали 74 пациента с диагнозом НЯК среднего и тяжолого ступеней возрастом от 18 до 75 лет, с продолжительностью заболевания не менее 6 месяцев. Больные были разделены на 2 группы. В І групу - относились больные с НЯК, которые принимали будесонид 9 мг 1 р/д (БУД; n = 34), ІІ група - больные на терапии тофацитинибом 10 мг 2 р/д («Яквинус», «Ксельянз») (ТОФ; n = 40).

Результаты. В результате проведенного лечения в группе ТОФ показатели лейкоцитов и CRP снизились, по сравнению с аналогичными показателями до лечения (с 13,6 ± 2,4*10⁹/л и 14,0 ± 1,4 мг/л до 10,6 ± 1,2*10⁹/л и 11,0 ± 2,1 мг/л соответствено, р<0,05). Уровень гемоглобина в этой группе несколько вырос (с 104,2 ± 9,2 г/л до 124,1 ± 8,6 г/л, р<0,05). У пациентов, которые получали будесонид, статистически имоверных изменений лабораторных показателей не наблюдалось. В группе ТОФ индекс ВАШ снизился, по сравнению с аналогичным показателем до лечения (с 8,6 ± 0,2 см до 6,0 ± 0,3 см, р<0,05), чего не наблюдалось в группе БУД. Также, в группе ТОФ индексы САІ и ЕАІ снизились, по сравнению с аналогичными до лечения (с 9,68 ± 0,34 и 9,52 ± 0,56 до 5,0 ± 0,28 и 6,58 ± 0,44 соответственно, р<0,05), в отличии от группы БУД, где статистически вероятных изменений индексов активности не было.

Выводы. Тофацитиниб в лечении больных с неспецифическим язвенным колитом среднего и тяжелого ступеней тяжести с супутствующим поражением суставов проявил себя лучше согласно клинико-лабораторных и эндоскопических показателей по сравнению с лечением будесонидом.

Ключевые слова: неспецифический язвенный колит, суставный синдром, тофацитиниб.

Annotation

Influence of biological therapy in patients with non-specific ulcerative collitis with present joint diseases State Educational Institution

The purpose of the study is to evaluate the effect of tofacitinib on the changes of laboratory, clinical and endoscopic indicators in patients with UC and concomitant joint diseases. Materials and methods. The study included 74 patients with a diagnosis of moderate to severe UC. Their age were 18 to 75 years, with a disease duration at least 6 months. Patients were divided into 2 groups. Group I included patients with UC, who received standard therapy with budesonide 9 mg 1 time per day (BUD; n = 34), group II - patients were treated with Tofacitinib 10 mg 2 times per day ("Equinus", "Xelys") (TOF; n = 40).

Неспецифічний виразковий коліт (НВК) - на сьогодні є однією з найактуальніших проблем сучасної гастроентерології, оскільки етіологія його є не до кінця вивченою. Клінічно проявляється прогресивним запально- некротичним ураженням слизової оболонки та підслизового шару товстої кишки (локальним або дифузним) з розвитком різного ступеня геморагій та виразок. Характеризується періодами загострень та ремісії [1].

Одним з найчастіших позакишкових ускладнень НВК є ураження суглобів. У 12-15% хворих на НВК виникає периферичний артрит, у 20% - сакроілеїт, у 34% - анкілозуючий спондилоартрит.

Периферичний артрит вражає кисті, стопи, лікті, зап'ястя, коліна. Біль може переходити від одного суглоба до іншого. Це найпоширеніша форма уражень суглобів у осіб з НВК. Активність запалення в суглобах зазвичай корелює зі ступенем активності запалення в товстій кишці. Симптоми периферичного артриту як правило зникають, не завдаючи довгострокових ушкоджень, коли симптоми НВК знаходяться під контролем [2,3].

Осьовий (аксіальний) артрит - форма артриту також відома як спондиліт або спондилоартрит, що супроводжується болем у нижньому відділі хребта та крижово-клубових суглобах. Характерно, що біль при цьому може передувати появі кишкових симптомів НВК.

Сакроілеїт при НВК переважно двосторонній. Рентгенологічно він проявляється раніше, ніж симптоми НВК і має різний ступінь вираженості, аж до анкілозування клубово-крижових з'єднань.

Анкілозуючий спондиліт є більш важкою формою артриту. Зазвичай він розвивається у людей з генетичною схильністю до інфекцій кишечника або сечовивідних шляхів і має тенденцію до появи у віці до 30 років.

Діагностика артропатії при НВК проводиться із врахуванням таких факторів: співвідношення проявів з боку суглобів і кишок; паралельність між загостренням кишкових проявів НВК і суглобовим синдромом, переважне ураження великих суглобів, асиметричність суглобового синдрому; короткочасність суглобових проявів; розвиток спондиліту та симетричного сакроілеїту, особливо за носійства гену HLA-B27; наявність рентгенографічних ознак. Також враховуються лабораторні маркери запалення [4,5].

Основою терапії хворих з НВК і суглобовим основного препарати мезакол, синдромом є ефективне захворювання. Препаратами вибору 5-аміносаліцилової кислоти салофальк, тощо), які впливають як на кишкову, так лікування є (месалазин, і на суглобову симптоматику. У разі вираженої рефрактерності до даних препаратів додатково призначають курси терапії глюкокортикоїдами [6].

Також, при важких формах НВК, використовують імуносупресанти (циклоспорин, азатіоприн та метотрексат). В останні роки різко збільшилась кількість тяжких форм НВК, в лікуванні яких почали застосовувати препарати інгібітори Янус-кіназ. Одним з таких препаратів є тофацитініб («Яквінус», «Ксельянз») [7].

Мета - оцінити вплив тофацитінібу на зміну лабораторних та клініко-ендоскопічний показників у хворих з НВК та супутнім суглобовим синдромом.

клінічний тофацитініб неспецифічний виразковий коліт

Матеріали та методи

Дослідження проводилось на базі КНП «Ужгородська районна клінічна лікарня Ужгородської районної ради Закарпатської області» з 2017 по 2018 роки. У дослідження було включено 74 пацієнти з діагнозом НВК середнього і важкого ступеню віком від 18 до75 років. Середній вік хворих складав 39,2 ± 12,6. На момент включення в дослідження тривалість захворювання становила не менше 6 місяців. Активність захворювання визначалася за допомогою індексу клінічної та ендоскопічної активності. Хворі були поділені на 2 групи. До І групи - було віднесено хворих на НВК, що отримували стандартну терапію будесонідом 9 мг 1 р/д (БУД; n = 34), ІІ група - хворі, що знаходились на терапії тофацитінібом 10 мг 2 р/д («Яквінус», «Ксельянз») (ТОФ; n = 40).

Обстеження хворих із скаргами на болі в суглобах включало: фізикальне дослідження, що проводились за допомогою підрахунку припухлих та болючих суглобів. Інтенсивність артралгій визначали за візуально- аналоговою шкалою (ВАШ), яка представляє собою лінійку довжиною 10 см, де позначка 0 відповідає значенню «біль відсутній», 10 см - «максимальний біль». Для оцінювання вираженості больових відчуттів пацієнту пропонують зробити на шкалі вертикальну позначку, яка відповідає інтенсивності болю.

Також, було оцінено лабораторні показники протягом лікування, та проведено оцінку клінічного та ендоскопічного індексу активності хвороби (САІ, ЕАІ).

Результати дослідження та їх обговорення

Дослідження тривало 8 тижнів. На початку дослідження у всіх пацієнтів спостерігалось незначне зниження рівня гемоглобіну, що може бути пояснено наявністю хронічної кровотечі. Відмічалось також підвищення показників лейкоцитів та CRP в крові, що свідчить про наявність запального процесу.

При оцінці клінічної відповіді в обох групах на 8 тижні від початку лікування в дослідній групі ТОФ показники лейкоцитів та CRP знизилися, порівняно з аналогічними показниками до лікування (з 13,6 ± 2,4*10⁹/л та 14,0 ± 1,4 мг/л до 10,6 ± 1,2*10⁹/л та 11,0 ± 2,1 мг/л відповідно, р<0,05). Рівень гемоглобіну в цій групі дещо зріс (з 104,2 ± 9,2 г/л до 124,1 ± 8,6 г/л, р<0,05). В пацієнтів, що отримували будесонід, статистично вірогідних змін лабораторних показників не спостерігалося. При порівнянні досліджуваних показників між пацієнтами досліджуваної та контрольної груп було виявлено, що у групі тофацитінібу значення лейкоцитів та CRP були статистично вірогідно нижчими, а гемоглобіну - вищими, порівняно з групою будесоніду (табл. 1).

В обох групах у значної частини пацієнтів відмічалось ураження суглобів. Зокрема, в групі ТОФ артропатії мали місце у 15 (37,5 %) пацієнтів, в тому числі артрит - у 6 (15%), сакроілеїт - 7(17,5%), АС - 2 (5,0%) осіб. В групі БУД ураження суглобів відмічалось у 13 (38,2%) пацієнтів, з них артрит - 6 (17,6%), сакроілеїт - у 5 (14,7%), АС - 2 (5,8%) хворих.

На початку лікування не спостерігалося статистично вірогідної різниці за ступенем болю між обома досліджуваними групами (8,6 ± 0,2 см та 8,4 ± 0,3 см за шкалою ВАШ в групі ТОФ та БУД відповідно, р>0,05). На 8 тижні спостереження в дослідній групі ТОФ індекс ВАШ знизився, порівняно з аналогічним показником до лікування (з 8,6 ± 0,2 см до 6,0 ± 0,3 см, р<0,05). В групі БУД статистично вірогідних змін ступеню болю не спостерігалося. При цьому вираженість болю за шкалою ВАШ між пацієнтами у групі тофацитінібу була вірогідно нижчою, порівняно з показниками в групі будесоніду (табл. 2).

Таблиця 1