Нові можливості визначення факторів ризику розвитку вікової дегенерації макули
Проблеаі підвищення ефективності діагностики та прогнозування розвитку вікової дегенерації макули (ВДМ) шляхом визначення ролі факторів ризику та генетичного поліморфізму генів-кандидатів (ARMS2, CFH та VEGFA) у її виникненні та прогресуванні у пацієнтів.
| Рубрика | Медицина |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 27.02.2021 |
| Размер файла | 113,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
НОВІ МОЖЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ ФАКТОРІВ РИЗИКУ РОЗВИТКУ ВІКОВОЇ ДЕГЕНЕРАЦІЇ МАКУЛИ
Шаргородська Ірина Василівна
доктор медичних наук, професор професор кафедри офтальмології Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л.Шупика
Фролова Світлана Сергіївна аспірант кафедри офтальмології, лікар офтальмолог Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л.Шупика Державна наукова установа «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами
NEW POSSIBILITIES FOR DETERMINING THE RISK FACTORS FOR THE DEVELOPMENT OF AGE-RELATED MACULAR DEGENERATION
Shargorodska I.V. doctor of medical science, professor professor of ophthalmology department Shupik National Medical Academy of Postgraduate Education
Frolova S.S. postgraduate of the department of ophthalmology, ophthalmologist Shupik National Medical Academy of Postgraduate Education State Institution of Science «Research and Practical Center of Preventive and Clinical Medicine» State Administrative Department
Summary: The article is devoted to the problem of increasing the effectiveness of diagnosis and predicting the development of age-related macular degeneration (AMD) by determining the role of risk factors and genetic polymorphism of candidate genes (ARMS2, CFH and VEGFA) in its occurrence and progression within patients of the Ukraine. It was established that polymorphic genotypes and alleles rs10490924 of gene ARMS2, rs800292 of gene CFH and rs2010963 of gene VEGFA had an association with the development of age-related macular degeneration in Ukraine. It was determined that polymorphisms rs800292 of gene CFH and rs699947 of gene VEGFA determined the form of AMD. The analysis by haplotypes has revealed three variants that reduce the chances of AMD development (G/G-G/G-G/G-C/A; G/G-G/G-G/C-C/A and G/T-G/G-G/G-C/C). There was developed a method of active medical management of patients at the outpatient care, which comprises the use during the initial examination of patients of the developed mathematical models for predicting the probable risks of AMD development, the risks of development of the "wet" form of AMD and the age of development of AMD, both within the patients themselves and the members of their families. The developed mathematical model for the prediction of the age of AMD development takes into account the haplotype, BMI, gender and indicators characterizing the lifestyle and habits of the patient. Implementation of the latest technologies and diagnostic models with the help of genetic markers, as well as determination of risk factors in active medical management of patients with AMD at the outpatient care will give the chance not only to increase the quality of medical care provision to the population, but also to satisfy the needs and improve the quality of life of a particular patient and to increase the potential of public health, which will solve an important scientific and applied problem of modern ophthalmology.
Key words: age-related macular degeneration, "dry" form of AMD, "wet" form of AMD, genotypes, alleles, polymorphisms rs10490924 of gene ARMS2, rs800292 of gene CFH, rs2010963 and rs699947 of gene VEGFA, diagnosis, development, prediction
Анотація: Стаття присвячена проблемі підвищення ефективності діагностики та прогнозування розвитку вікової дегенерації макули (ВДМ) шляхом визначення ролі факторів ризику та генетичного поліморфізму генів-кандидатів (ARMS2, CFH та VEGFA) у її виникненні та прогресуванні у пацієнтів в Україні та розробки методики активного медичного менеджменту цієї патології при амбулаторно-поліклінічній допомозі. Встановлено, що з розвитком вікової дегенерації макули в Україні мали асоціацію поліморфні генотипи та алелі rs10490924 гена ARMS2, rs800292 гена CFH та rs2010963 гена VEGFA. Визначено, що поліморфізми rs800292 гена CFH та rs699947 гена VEGFA визначали форму ВДМ. Аналіз за гаплотипами виявив три варіанти, які знижують шанси розвитку ВДМ (G/G-G/G-G/G-C/A; G/G-G/G-G/C-C/A і G/T-G/G- G/G-C/C). Розроблена методика активного медичного менеджменту хворих при амбулаторно-поліклінічній допомозі яка полягає у використанні під час первинного огляду пацієнтів розроблених математичних моделей прогнозування ймовірних ризиків розвитку ВДМ, ризиків розвитку «вологої» форми ВДМ та віку розвитку ВДМ, як у самих хворих, так і у членів їх сімей. Розроблена математична модель прогнозування віку розвитку ВДМ враховує гаплотип, ІМТ, стать та показники, що характеризують стиль життя та звички пацієнта. Впровадження новітніх технологій та моделей діагностики із застосуванням генетичних маркерів та визначення факторів ризику в активний медичний менеджмент хворих на ВДМ при амбулаторно - поліклінічній допомозі дозволить підвищити не тільки якість надання медичної допомоги населенню, але й задовольнить потреби і якість життя конкретного пацієнта, підвищить потенціал суспільного здоров'я, що вирішить важливу науково-прикладну задачу сучасної офтальмології.
Ключові слова: вікова дегенерація макули, «суха» форма ВДМ, «волога» форма ВДМ, генотипи, алелі, поліморфізми rs 10490924 гена ARMS2, rs800292 гена CFH, rs2010963 і rs699947гена VEGEJ, діагностика, розвиток, прогнозування.
Постанова проблеми. Вікова дегенерація макули (ВДМ) - найчастіша причина значної та незво- ротної втрати центрального зору, що посідає третє місце серед причин сліпоти у світі та друге місце у економічно розвинених країнах. В Україні близько 1 млн. людей старіше 50 років мають різноманітні прояви вікової дегенерації макули та сітківки. Хронічний перебіг та постійне прогресування захворювання не дозволяють досягти стабільного результату від лікування. Можливості генетичних методів та визначення факторів ризику маловивчені і практично не застосовуються в клініці. Вивчення особливостей молекулярно-генетичних механізмів розвитку, розробка методів прогнозування перебігу патології, удосконалення патогенетично обґрунтованої тактики діагностики пацієнтів цієї категорії залишається актуальним завданням сучасної офтальмології.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. За даними літератури ВДМ в розвинених країнах вражає близько 14 мільонів людей [16, 17, 23, 24]. В Україні з кожним роком ситуація з поширеністю ВДМ незмінно погіршується [2, 3, 6]. Тривалий без- симптомний перебіг, несвоєчасна діагностика та швидка втрата центрального зору призводять до слабкозорості, зниження професійної працездатності з подальшою інвалідізацією по зору, що і зумовлює соціально-медичну значимість цієї патології [2, 5, 6]. Так, за останні 20 років щорічна кількість пацієнтів з дегенеративними захворюваннями заднього полюса ока, які вперше визнані інвалідами по зору, в Україні збільшилася в 2,5 рази [2, 12].
Вікова дегенерація макули, за даними багатьох авторів, відноситься до мультифакторіальних захворювань [1, 13, 14, 15], ведучими факторами ризику розвитку якого вважають вік, стать і спадковість. Дослідження останніх років продемонстрували сімейний, спадковий характер процесу розвитку ВДМ [18, 20, 21, 25], але питання патогенезу захворювання остаточно не вирішені.
Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Для визначення ключових чинників, що впливають на основні ланки розвитку ВДМ, найбільш відомих на сьогодні факторів ризику, використовуючи новітні технологічні підходи та сучасні діагностичні прилади. Останнім часом вивчення ролі генетичних чинників у розвитку основної інвалідизуючої очної патології, все більше привертають увагу [7, 8]. Існують припущення, що одна з основних ланок патогенезу ВДМ - первинні генетичні дефекти [19, 22]. Але, враховуючи особливості розвитку ВДМ та складність виявлення генетичних мутацій, на сьогодні ще не закінчені дослідження в галузі вивчення впливу генів на розвиток захворювання.
В цілому, наукові дослідження щодо вивчення патогенезу вікової макулярної дегенерації на сучасному етапі дискутуються. Відкриття і вивчення нових ланок патогенезу ВДМ, враховуючі фактори ризику та генетичні чинники, визначають сучасний напрямок наукових досліджень, дозволить знизити відсоток слабкозорості та сліпоти при ураженнях сітківки [4, 9, 11, 12].
Досліджень ролі генетичних чинників в розвитку ВДМ, а саме поліморфізму генів ARMS2, rs 10490924; CFH, rs800292; VEGF^ rs2010963 та rs699947, в Україні не проводилося. Тому доцільним є визначення факторів ризику розвитку вікової дегенерації макули та можливих зв'язків з генетичними чинниками, обґрунтування їх діагностичної та прогностичної ролі. Це обгрунтувало актуальність проведення досліджень і визначило мету і завдання даної дисертаційної роботи.
Мета роботи - підвищити ефективність діагностики та прогнозування розвитку вікової дегенерації макули шляхом визначення ролі факторів ризику і генетичного поліморфізму генів-кандидатів (ARMS2, CFH та VEGFА) у її виникненні і прогресуванні у хворих в Україні та розробити методику активного медичного менеджменту цієї патології при амбулаторно-поліклінічній допомозі.
Виклад основного матеріалу. Дослідження включало 364 ока (182 пацієнта), серед яких 288 очей (144 пацієнта) з різними формами ВДМ - основна група, та 76 очей (38 пацієнтів) без ВДМ - група порівняння. Серед обстежених було 70 чоловіків (38%) і 112 жінок (62%). Вік пацієнтів від 45 до 89 років. Динамічне спостереження за основною групою пацієнтів тривало протягом 3 років. Дослідження було дозволено етичним комітетом НМАПО імені П.Л. Шупика.
Всім особам проводилося комплексне офтальмологічне обстеження, що включало: вивчення анамнезу, візометрію, біомікроскопію (Carl Zeiss, Topcon), біомікроскопію сітківки з асферічними лінзами (Topcon, Ocular), пряму офтальмоскопію з оцінкою параметрів ДЗН (Carl Zeiss), тонометрію (Topcon), статичну периметрію (Topcon SBP- 3000S), рефрактометрію (Topcon), оптичну когерентну томографію (Topcon), флуоресцентну ангіографію сітківки (Carl Zeiss). Пацієнти як основної групи, так і групи порівняння, були обстежені комплексно за однаковим, встановленим дослідженням, алгоритмом, включаючи клініко-лабораторні методи: визначення глюкози, холестерину, триглі- церидів, фракцій ліпопротеїдів, індексу атероген- ності, а також формених елементів крові, гемоглобіну та ШОЕ; та генетичні методи: полімеразні ланцюгові реакції (ПЛР) у режимі реального часу з використанням реактивів PureLink® Genomic DNA Kits For purification of genomic DNA (Invitrogen, США) та автоматичного ампліфікатора Gene Amp® PCR System 7500 (Applied Biosystems, США) для аналізу поліморфних ДНК-локусів ARMS2, rs 10490924; CFH, rs800292; VEGF^ rs2010963 та rs699947.
Генетичні дослідження проводили на базі Науково-дослідного інституту експериментальної та клінічної медицини Національного медичного університету імені О.О. Богомольця з дотриманням основних положень Конвенції Ради Європи про права людини та біомедицину, Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації про етичні принципи проведення наукових медичних досліджень за участю людини (1964, 2000) та Наказу МОЗ України №690 від 23.09.2009 року.
У залежності від характеру розподілу застосовувалися відповідні методи статистичного аналізу (статистичного спостереження, варіаційної статистики, множинного порівняння, кореляційного аналізу, методи побудови і аналізу логістичних моделей регресії, метод покрокового виключення, метод побудови кривих діагностичних характеристик (ROC), системного аналізу) [10]. Статистичний матеріал зашифровано, сформовано бази даних та проведена комп'ютерна обробка з використанням сучасних статистичних методів (SPSS statistical software v.10.0 for Windows Microsoft Office Excel 2010; Statistica 6.0).
Результати наших досліджень, які вперше в Україні визначали патогенетичну значущість поліморфізмів ARMS2, rs 10490924; CFH, rs800292; VEGFА, rs2010963 та rs699947, встановили асоціацію з розвитком вікової дегенерації макули для поліморфних генотипів та алелей rs10490924 гена ARMS2, rs800292 гена CFH та rs2010963 гена VEGFA (p(x2)<0,04), тоді як генотипи та алелі поліморфізму rs699947 гена VEGFA такої асоціації не мали (PFet>0,05).
При математичному моделюванні ймовірності розвитку ВДМ для аналізу в якості факторних ознак ми використали результати генотипування генів ARMS2 (rs10490924), CFH (rs800292), VEGFA (rs2010963 і rs699947). Для виявлення ознак (факторів), які найбільш пов'язані з ризиком розвитку ВДМ застосовували метод покрокового виключення. Крім того, для відбору предикторів, які мали найбільший вклад в прогнозування ймовірності розвитку ВДМ, проведено аналіз результуючих показників з використанням Wald-статистики, а також статистичної значущості їх відмінності порівняно з нульовою гіпотезою для побудови регресійної моделі. Статистично значущий зв'язок з результуючим показником - наявністю ВДМ - показали індикаторні значення ARMS2 (rs10490924); CFH (rs800292) і VEGFA (rs2010963) при p=0,035; p=0,002 і р=0,001 відповідно. Ці генотипи відібрано в якості предикторів. Для визначення ступенів ризику ймовірності розвитку ВДМ запропонована модель [ф.1]:
прогнозування вікова дегенерація макула генетичний
Размещено на http://www.allbest.ru/
(1)
де Р вдм -- ймовірність розвитку ВДМ; G1-G3 -- індикаторні значення відповідних генотипів.
Чутливість моделі склала 78,0%, специфічність - 84,7% і точність - 81,4% (OR=6,162; LogOR=1,818).
Крім того, завдяки проведеному дослідженню встановлено асоціацію розвитку патогномонічних змін морфологічної структури макули при «сухій» формі ВДМ для алелей rs2010963 гена VEGFA (Х2=4,28; р=0,04). При стратифікації за наявністю «вологої» форми ВДМ у пацієнтів в Україні встановлено, що сила зв'язку у порівнянні з хворими без розподілу по формі ВДМ збільшувалася для поліморфізмів rs10490924 гена ARMS2 (рг^=0,03) і rs800292 гена CFH (рХ2<0,001). Для поліморфізму rs2010963 гена VEGFA зв'язок з «вологою» формою мав місце і для алелей (Р(х2)=0,005), і для генотипів (р(Х2)=0,01). Мінорний генотип А/А поліморфізму rs699947 гена VEGFA виявив асоціацію тільки з «вологою» формою ВДМ (px2=0,02).
Результати свідчили, що зі зміною морфологічної структури макули, яка характерна «вологій» формі вікової дегенерації макули, вирогідний взаємозв'язок середнього ступеню мали мінорний генотип А/А та мінорна алель А поліморфізму rs699947 гена VEGFA та поліморфізму rs800292 гена CFH (r=0,63, r=-0,49, r=0,53, r=0,46 відповідно, р<0,05).
Встановлено, що саме поліморфізми rs800292 гена CFH та rs699947 гена VEGFA визначали форму ВДМ. Мінорна алель А поліморфізму rs800292 гена CFH підвищувала у два рази шанси розвитку «вологої» форми ВДМ у порівнянні з «сухою» формою (OR=2,04; 95% ВІ 1,26-3,32), тоді як предкова алель G такі шанси у два рази знижувала (OR=0,49; 95% ВІ 0,30-0,80) (рХ2=0,004). Мінорна алель А поліморфізму rs699947 гена VEGFA підвищувала у два рази шанси розвитку «вологої» форми ВДМ у порівнянні з «сухою» формою (OR=2,01; 95% ВІ 1,24-3,24), а предкова алель С такі шанси у два рази знижувала (OR=0,50; 95% ВІ 0,31-0,80) (рх2=0,004). «Суха» форма була асоційована з наявністю предкових алелей (G та С) тоді як «волога» форма - з наявністю мінорних алелей (в обох випадках А).
Ці показники генотипування були відібрані в якості предикторів для побудови регресійного моделі. Для визначення ступенів ризику ймовірності розвитку «вологої» форми ВДМ вперше створена математична модель прогнозування генетичної схильності та ймовірного ризику розвитку «вологої» форми ВДМ [ф.2].
(2)
де РвДМ-вол - ймовірність розвитку «вологої» форми ВДМ; G2 і G4 - індикаторні значення відповідних генотипів. Чутливість моделі склала 63,9%, специфічність - 90,0% і точність - 76,9% ^=1,926; LogOR=0,656).
Слід також зазначити, що при «сухій» формі ВДМ поліморфізми ге10490924 гена ARMS2 (р^)<0,02) і ге800292 гена CFH (р^)<0,04) мали патогенетичне значення (ризикове по виникненню до ВДМ), оскільки сприяли гіперхолестеринемії, ате- рогенній дисліпідемії та згущенню крові.
Для відбору чинників, які мають найбільший зв'язок з віком пацієнтів був проведений множинний лінійний регресійний аналіз. В якості предикторів регресійної моделі були відібрані наступні чинники: «індекс маси тіла (ІМТ)» (Х1) (t=-2,27; p=0,024); ARMS2 (G1) (t=-2,27; p=0,024); «стать» (Х2) (-2,31; p=0,022); «місце проживання» (Х3) (t=-3,23; p=0,001); «паління» (Х4) (t=-2,20; p=0,029); «вживання алкоголю» (Х5) (t=-2,04; p=0,043); «заняття спортом» (Х6) (t=2,61; p=0,010); «робота з іонізуючим випромінюванням» (Х9) (t=-2,60;p=0,010); «артеріальна гіпертонія» (Х10) (t=4,04; p<0,0001); «операції і травми очей» (Х11) (t=5,15; p<0,0001).
Запропонована модель визначення «віку розвитку ВДМ» [ф.3]:
(3)
Розроблена формула прогнозування віку розвитку ВДМ [ф.3] з високим ступенем вірогідності (коефіцієнт множинної кореляції г=0,73; коефіцієнт детермінації R2=0,54 (F=16,94; р<0,0001)) дозволяє визначити ймовірний вік розвитку ВДМ у кожного конкретного пацієнта.
Крім того, аналіз результатів дослідження свідчив, що мінорні гомозиготні генотипи всіх досліджених поліморфізмів суттєво збільшують ризик двобічного ураження при ВДМ, тоді як предкові гомозиготи такий ризик суттєво зменшують. Особливо це стосувалося rs800292 гена CFH: ризик двобічного ураження для носіїв мінорної гомозиготи А/А був збільшений у 19,2 рази (OR=19,24; 95% ВІ 6,01-61,61).
Проводячи аналіз результатів, за порядком подання матеріалу генотипи у гаплотипи завжди чергували таким чином: rs10490924 гена ARMS2 - rs800292 гена CFH - rs2010963 гена VEGFA - rs966647 гена VEGFA. Теоретично можливими при наявності гаплотипу з чотирьох поліморфізмів є наявність 81 їх варіанта (34). У нашому дослідженні у всіх пацієнтів виявлено 39 варіантів. Виявлено, що три гаплотипи значно частіше зустрічаються у контрольній групі, та таким чином, мають доказово протективний ефект щодо розвитку ВДМ та її «вологої» форми.
До таких гаплотипів відносяться:
1. О/О-О/О-О/О-Є/Л, який знижує шанси розвитку ВДМ у 16,9 рази (ОЯ=0,059; 95% ВІ 0,0060,549); ' '
2. О/О-О/О-О/Є-Є/Л, який знижує шанси розвитку ВДМ у 10,8 разів (ОЯ=0,093; 95% ВІ 0,017-0,500);
3. О/Т-О/О-О/О-Є/Є, який знижує шанси розвитку ВДМ у 5,3 рази (ОЯ=0,189; 95% ВІ 0,0480,741).
Запропонована модель визначення ймовірності розвитку ВМД з урахуванням гаплотипу [ф.4]:
(4)
де: Рвдм - ймовірність розвитку ВДМ; Ро - коефіцієнт вільного показника; р1 - коефіцієнт показника «гаплотип»; Н - індикаторне значення показника «гаплотип».
Визначено, що прогноз моделі склав 80,8%.
Результати проведених досліджень показали високу значимість генетичного методу для оцінки можливих факторів ризику розвитку різних форм ВДМ. Включення в діагностичний процес визначення генетичного поліморфізму гена ARMS2 (rs10490924), гена CFH (rs800292), гена VEGFA (rs2010963 та rs699947), а також визначення гапло- типів для кожного пацієнта дозволить прогнозувати розвиток ВДМ.
Аналіз результатів проведеного дослідження показав, що в модель прогнозування віку розвитку ВДМ входять гаплотип, ІМТ, стать та показники, що характеризують стиль життя та звички пацієнта. Нами запропоновані формули, які допоможуть розрахувати ймовірні ризики розвитку ВДМ [ф.1, 4], ризики розвитку «вологої» форми ВДМ [ф.2], вік розвитку ВДМ [ф.3].
Завдяки використанню визначення генетичних поліморфізмів та застосуванню зазначених формул підчас первинного огляду лікар офтальмолог поліклінічного рівня отримує можливість виділити пацієнтів у групи максимального ризику розвитку дистрофічного процесу центральної області сітківки за різними його формами, для зміни та коригування режиму їх диспансерного спостереження, формування відповідних рекомендацій по стилю життя та прийому профілактичних препаратів. Крім того, формування груп ризику та впровадження визначення генетичних маркерів допоможе у плануванні індивідуального менеджменту для кожного пацієнта без ВДМ.
Висновки та пропозиції
Проведений аналіз літератури свідчить про те, що рання діагностика ВМД є актуальним завданням офтальмології, і це пояснює прагнення офтальмологів до вдосконалення відомих методів і розробці нових методів діагностики і профілактики цього захворювання, особливо на доклінічних стадіях. Генетичні методи дослідження - сучасні та перспективні способи ранньої доклінічної діагностики пацієнтів на ВДМ.
Результати проведених досліджень розширюють наукові знання про можливість застосування генетичних методів для підвищення ефективності діагностики, профілактики та лікування ВДМ.
Розроблені формули розрахунку: ймовірних ступенів ризику розвитку вікової дегенерації ма- кули з урахуванням генетичних поліморфізмів, ризику розвитку «вологої» форми ВДМ, віку розвитку ВДМ, ймовірності розвитку ВДМ з урахуванням га- плотипів, допоможуть практичному офтальмологу визначити індивідуальний ризик розвитку ВДМ та спланувати режим профілактики та диспансерного спостереження у жінок і чоловіків.
Шляхом використання критеріїв формування груп ризику по розвитку ексудативної форми вікової дегенерації макули та впровадження їх в лікувальний процес поліклінічних відділень і консультативних офтальмологічних кабінетів можливо спланувати тактику подальшого лікування цієї категорії хворих та прогнозувати ускладнення.
Включення критеріїв прогнозу перебігу вікової дегенерації макули, які розроблені на основі дослідження клініко-фенотипічних асоціацій окремих поліморфізмів та факторів ризику, можуть бути використані для здорових пацієнтів та пацієнтів з вже встановленим діагнозом ВДМ при розробці необхідних рекомендацій щодо стилю життя, алгоритмів їх подальшого лікування та необхідності застосування додаткових профілактичних заходів.
Список літератури:
1. Астахов Ю. С. Возрастная макулярная дегенерация / Ю. С. Астахов, А. Б. Лисочкина, Ф. Е. Шадричев // В кн.: Офтальмология. Клинические рекомендации. - М. - ГЭОТАР Медиа. - 2006. - С.164-88.
2. Бездетко П. А. Возрастная макулярная дегенерация: метод. указ. для студентов-иностранцев / П. А. Бездетко, Н. В. Панченко, Е. П. Мужичук и др. // ХНМУ. - Харьков. - 2015. - С.3-11.
3. Безкоровайна І. М. Фактори ризику виникнення вікової макулярної дегенерації / І. М. Безко- ровайна // Таврический медико-биологический вестник. - 2013. - Т.16. - №3(2). - С.29-31.
4. Белехова С. Г. Роль генетически детерминированных факторов в патогенезе возрастной макулярной дегенерации / С. Г. Белехова, Ю. С. Астахов // Офтальмол. ведомости. - 2015. - № 4. - С.30-39.
5. Венгер Г.Е. Современные взгляды на патогенез прогрессирующей миопии и возможности ее лечения / Г. Е. Венгер, Л. В. Венгер, С. И. Бурдей- ный // Таврический медико-биологический вестник. - 2012. - Т.15. - №3(59). - С.25-30.
6. Веселовская Н. Н. Современные аспекты патогенеза и лечения сенильной макулярной дегенерации / Н. Н. Веселовская // Офтальмол. журн. - 2001. - №5. - С.58-62.
7. Гудзь А. С. Розподіл генотипів та асоціація поліморфізмів гена vegfa (RS2010963 та RS69947) з діабетичною ретинопатією і цукровим діабетом 2 типу / А. С. Гудзь, Г. Є. Захаревич // Архів офтальмології України. - 2017. - Т.5. - №1(7). - С.16-20.
8. Денисюк Л. І. Вплив моліморфізму Pro72Arg (rs1042522) гена TP53 на динаміку внут- рішньоочного тиску при первинній відкритокуто- вій глаукомі / Л. І. Денисюк // Архів офтальмології України. - 2016. - Т.4. - №2(6). - С.26-31.
9. Нероев В. В. Ишемические аспекты патогенеза заболеваний сетчатки / В. В. Нероев, М. В. Зуева, И.В. Цапенко, М.В. Рябина, О.А. Киселева, Г.Р. Каламкаров // Российский офтальмологический журнал. - 2010. - Т.3. - №1 - С.42-49.
10. Румянцев П. О. Статистические методы анализа в клинической практике / П. О. Румянцев,
11. В.А. Саенко, У. В. Румянцева, С. Ю. Чекин // Проблемы эндокринологии. - 2009. - Т.55. - №6. - 48-56.
12. Тахчиди Х. П. Экспериментальные результаты фотодинамической терапии в офтальмологии с использованием отечественных препаратов хлоринового ряда / Х. П.Тахчиди, Ю. А. Белый, А. В. Терещенко // Офтальмохирургия. - 2005. - №2. - С.30-35.
13. Шпак А. А. Влияние желтого светофильтра в оптике интраокулярных линз на состояние макулярной зоны после факоэмульсификации катаракты у пациентов с возрастной макулярной дегенерацией / А. А. Шпак, Б. Э. Малюгин, Т. В. Фадеева // Вестн. офтальмол. - 2012. - №128(4). - С.48-51.
14. Adinoyi O. Garba Bevasiranib for the Treatment of Wet, Age Related Macular Degeneration / O. Garba Adinoyi, A. Mousa Shaker // Ophthalmology and Eye Diseases. - 2010. - Vol.2. - P.75-83.
15. Clemons T. E. Risk factors for the incidence of Advanced Age-Related Macular Degeneration in the Age-Related Eye Disease Study (AREDS) / T. E. Clemons, R. C. Milton, R. Klein, J.M.Seddon, F. L. Ferris // 3rd. AREDS report no. 19. Ophthalmology. - 2005. - Vol. 112 (4). - P.33-99.
16. Friedman D. S. Racial differences in the prevalence of age-related macular degeneration: the Baltimore Eye Survey / D. S. Friedman, J. Katz, N. M. Bressler, B. Rahmani, J. M. Tielsch // Ophthalmology. - 1999. - Vol.106. - P.1049-1055.
17. Gass D. J. Drusen and disciform macular detachment and degeneration / D. J. Gass // Trans Am Ophthalmol Soc. - 1972. - Vol.70. - P.409-36.
18. Holz F. Age-related macular degenaration. / F. Holz, D. Pauleikhoff, R. F. Spaide [et al.] // Berlin. - 2004. - P.238.
19. Kabasawa S. Associations of cigarette smoking but not serum fatty acids with agerelated macular degeneration in a Japanese population / S. Kabasawa, K. Mori, K. Horie-Inoue [et al.] // Ophthalmology. - 2011. - 118. - P.1082-88.
20. Kansky J. J. Diseases of the macula / J. J. Kansky, S. A. Milewsky. // A practical approach. - Mosby International limited. - 2002. - 215 p.
21. Kawasaki R. Prevalence and risk factors for age related macular degeneration in an adult Japanese population / R. Kawasaki, J. J. Wang, G. J. Ji, B. Taylor, T. Oizumi, M. Dai mon [et al.]//The Funagata Study. Ophthalmology. - 2008.-Vol.115.-P.1376- 1381.
22. Klein M. L. Progression of geographic atrophy and genotype in age-related macular degeneration / M. L. Klein // Ophthalmology. - 2010. - Vol.117. - №10. - P.1554-1559.
23. Perry W. Y. Perypapillary chorioretinal atrophy: Bruch membrane changes and photoreceptor loss / W. Y. Perry, A. C. Christine // Ophthalmology. - 2002. - Vol.107. - P.334-343.
24. Rudnicka A. R. Incidence of Late-Stage Age- Related Macular Degeneration in American Whites: Systematic Review and Meta-analysis / A. R. Rudnicka, V. V. Kapetanakis, Z. Jarrar [et al.] // Am J Ophthalmol. - 2015. -Vol.160. - №1. - P.85-93.
25. Schmitz-Valckenberg S. Fundus autofluorescence and progression of age-related macular degeneration / S. Schmitz-Valckenberg, M. Fleckenstein, H. P. Scholl, F. G. Holz // Surv. Ophthalmol. - 2009. - Vol. 54 (1). - P.96-117.
26. Seddon J. M. Familial aggregation of age- related maculopathy / J. M. Seddon, U. A. Ajani, B. D. Mitchel // Am. J.Ophthalmol. - 1997. - Vol.123. - P.199-204
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Розповсюдженість неплідного шлюбу в Буковинському регіоні за уніфікованим протоколом. Характеристика для безплідних жінок з визначенням чинників ризику розвитку неплідності. Оцінка ефективності різних методів профілактики, діагностики та лікування.
автореферат [30,9 K], добавлен 20.02.2009У статті розглянуті сучасні аспекти про поширеність і вплив генетичних факторів на виникнення гіперурикемії. Проаналізовано основні питання філогенетично обумовлених передумов високого ризику розвитку гіперурикемії у людини, як біологічного виду.
статья [21,1 K], добавлен 06.09.2017Характеристика стану здоров’я школярів та його динаміка протягом навчання в початковій школі. Вплив факторів внутрішньошкільного середовища на стан здоров’я учнів. Розробка комплексу профілактичних заходів з оптимізації дії керованих факторів ризику.
автореферат [70,0 K], добавлен 09.03.2009Зміни функціонального стану ЦНС пацієнтів, які перенесли критичні стани, використовуючи омегаметрію. Розробка способів прогнозування несприятливого перебігу критичних станів і післяреанімативного періоду, використання методики нейропротекторної терапії.
автореферат [37,9 K], добавлен 10.04.2009Фактори ризику (генеалогічні, аліментарні, імунологічні, імуногенетичні) та визначення маркерів гастродуоденальної патології у дітей. На формування гастродуоденальної патології у дітей значний вплив мають аліментарні, імуногенетичні, імунологічні чинники.
автореферат [50,2 K], добавлен 18.03.2009Значення своєчасної діагностики вагітності тварин для виявлення можливих патологій у розвитку плодів та складання прогнозу їх розвитку. Розроблення комплексу точних методів діагностики вітчизняними акушерами. Види методів діагностики вагітності.
курсовая работа [22,9 K], добавлен 05.04.2009Серцево-судинні захворювання. Статеві відмінності умов формування серцево-судинної патології. Вирішення проблеми високої смертності від ССЗ в Україні. Діагноз ішемічної хвороби серця. Динаміка поширеності факторів ризику серед жінок віком 20-64 років.
автореферат [208,5 K], добавлен 09.03.2009Методика проведення, показання та можливості практичного застосування генетичного тестування; поняття генної діагностики. Концептуальні основи предикативної медицини і поняття про генетичний поліморфізм. Хвороби, доступні для генетичного тестування.
реферат [38,7 K], добавлен 08.11.2010Роль цитохромів Р450 в біотрансформації ліків, їх генетичний поліморфізм, лікарська взаємодія. Субстрати, інгібітори та індуктори окремих представників родини CYP450, методи діагностики активності ферментів біотрансформації в медикаментозному лікуванні.
реферат [38,4 K], добавлен 08.11.2010- Локальний вплив аплікації прогестерону на ремієлінізацію зони входу трійчастого нерва в експеріменті
Модель сегментарної демієлінізації корінця трійчастого нерва. Особлива форма дегенерації мієлінової оболонки у пацієнтів з невралгією. Оптимальний варіант місцевого застосування прогестерону з метою посилення ремієлінізації зони входу трійчастого нерва.
автореферат [62,4 K], добавлен 24.03.2009
