Спадкові та набуті ознаки в процесі спортивного відбору
Особливості спадкових та набутих ознак для визначення спортивних здатностей, їх використання в процесі спортивного відбору. Фактори, що детермінують успішність спортивної діяльності: здоров'я, фізичні і координаційні здатності, конституція тіла, генотип.
| Рубрика | Медицина |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 27.05.2020 |
| Размер файла | 33,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.Allbest.Ru/
Размещено на http://www.Allbest.Ru/
Размещено на http://www.Allbest.Ru/
Національний університет фізичного виховання і спорту України
Спадкові та набуті ознаки в процесі спортивного відбору
Шинкарук О.
Київ, Україна
Анотація
Сучасним завданням в спорті є досягнення найвищих результатів на основі поєднання природних задатків спортсменів із сучасними методами їх розвитку.
Внесок автора: А - дизайн дослідження; В - збір даних; С - статистичний аналіз; D - підготовка рукопису.
Мета - дослідити особливості спадкових та набутих ознак для визначення спортивних здатностей і схильності та їх використання в процесі спортивного відбору.
Методи. аналіз літератури та мережі «Інтернет», нормативних документів, практичного досвіду, узагальнення, систематизація.
Результати
Прогнозувати спортивні здібності можна тільки в окремому виді або групі видів спорту, виходячи із загальних положень, характерних для системи відбору. Використання комплексної методики виявлення схильності дозволяє здійснити відбір дітей для занять спортом. Показниками, від яких залежать спортивні досягнення і які можуть слугувати як критерії під час визначення спортивної придатності є стан здоров'я, фізичні і координаційні здатності, конституція тіла, психічний склад особистості, генотип, функціональні можливості, мотивація.
Висновки. Для відбору особливе значення набувають фактори, що детермінують успішність спортивної діяльності, які найбільше обмежені спадковістю.
Ключові слова: відбір, задатки, схильність, критерії, генетично детерміновані показники, набуті ознаки.
Вступ
Спортивний відбір і орієнтацію визначають як практично безперервний процес, що охоплює всю багатолітню підготовку спортсмена. Це зумовлено неможливістю чіткого виявлення здібностей на окремому етапі вікового розвитку або багаторічної підготовки, а також складним характером взаємин між спадковими чинниками, які виявляються як задатки, і придбаними, такими, що є наслідком спеціально організованого тренування [16, 19].
Навіть дуже високі задатки до того або іншого виду діяльності, що свідчать про природну обдарованість людини, слугують лише необхідною основою великих здатностей до занять легкою атлетикою. Дійсні ж здібності можуть бути виявлені лише в процесі навчання та виховання і є наслідком природженого і придбаного, біологічного і соціального [17, 23]. Сьогодні перед спортом постало серйозне завдання - досягти найвищих результатів не лише за рахунок відбору, а й на основі поєднання природних задатків спортсменів із сучасними методами їх розвитку. Саме це мають на увазі фахівці, коли говорять про підвищення спортивних досягнень завдяки відбору спортивних талантів. Тому мета спортивного відбору визначається не стільки встановленням придатності спортсмена до даного виду спорту, скільки виявленням потенційних можливостей спортсмена й у визначенні шляхів розкриття його таланту в процесі підготовки. Багато фахівців, не виключаючи методів генетики, рекомендують застосовувати відомі в спортивній практиці педагогічні, медико-біологічні і психологічні методи дослідження [13, 16]. Таким чином, кожному етапу спортивного відбору відповідає порівняно однорідний за рівнем кваліфікації контингент спортсменів, певні часові межі (терміни) етапу відбору, а також специфічна сукупність завдань, що вирішуються, засоби, методи, які використовують для цього, показники, вибір яких здійснюється з урахуванням особливостей конкретного виду спорту.
Основним змістом всіх етапів спортивного відбору у видах спорту є прогнозування спортивної обдарованості (перспективних можливостей) спортсмена за допомогою спеціальних тестових процедур і об'єктивних кількісних показників.
Мета дослідження - дослідити особливості спадкових та набутих ознак для визначення спортивних здатностей і схильності та їх використання в процесі спортивного відбору.
Методи
У дослідженні були використані такі методи: аналіз літературних джерел та мережі «Інтернет», нормативних документів, аналіз практичного досвіду, узагальнення, систематизація.
Результати та обговорення
Розмаїття видів спорту розширює можливість індивіда досягти майстерності в одному з видів спортивної діяльності. Слабкий прояв властивостей особистості та якісних особливостей щодо одного з видів спорту не може розглядатися як відсутність спортивних здатностей. Небажані ознаки в одному виді спортивної діяльності можуть виявитися сприятливими і забезпечити високу результативність в іншому. У зв'язку з цим прогнозувати спортивні здібності можна тільки в окремому виді або групі видів спорту, виходячи при цьому із загальних положень, характерних для системи відбору.
Використання комплексної методики виявлення схильності (генетичних задатків) і здібностей, необхідних для оволодіння вершинами спортивної майстерності, дозволяє здійснити відбір дітей і підлітків для занять спортом.
Проблему відбору слід вирішувати комплексно, застосовуючи педагогічні, медико-біологічні, психологічні та соціологічні методи дослідження. Педагогічні методи дозволяють оцінювати рівень розвитку фізичних якостей, координаційних здатностей і спортивно-технічної майстерності.
На підставі застосування медико-біологічних методів дослідження виявляються морфофункціональні особливості, рівень фізичного розвитку, стан аналізаторів систем організму спортсмена і стан його здоров'я.
Психологічними методами дослідження, що впливають на вирішення індивідуальних і колективних завдань у ході спортивної боротьби, визначають особливості психіки спортсмена, а також оцінюють психологічну сумісність спортсменів під час вирішення завдань, що стоять перед спортивною командою.
Соціологічні методи дослідження дозволяють отримувати дані про спортивні інтереси дітей, розкривати причинно-наслідкові зв'язки формування мотивації до тривалих занять спортом і високих спортивних досягнень.
Можна виділити загальні для всіх видів спорту показники, від яких залежать спортивні досягнення і які можуть слугувати як критерії під час визначення спортивної придатності: стан здоров'я; фізичні (кондиційні) здатності; координаційні здатності; конституція тіла (статура); психічний склад особистості; мотивація.
Знання основних факторів, що визначають вибір спортивної спеціалізації, буде неповним для ефективного прогнозування спортивних досягнень без урахування впливів на них спадковості та середовища. Виховання взагалі й фізичне зокрема сприяють розкриттю природних задатків і перетворенню цих задатків в здатності. За наявності яскраво виражених задатків і сприятливих впливів середовища (насамперед, виховання, навчання) формується талант. Таким чином, для людини як біосоціальної істоти, якій завжди притаманне біологічне, спадкове, що дароване природою, а також соціальне, придбане нею самою в процесі діяльності на основі того, що в неї вже закладено. Причому слід мати на увазі, що ступінь прояву спадковості й набутого може бути різним, і саме це відіграє винятково важливу роль у визначенні спортивної придатності [20].
Для спортивного відбору дітей особливе значення набувають ті фактори, що детермінують успішність спортивної діяльності, які найбільше обмежені спадковістю і носять консервативний характер. Це й зрозуміло, тому що будь-який успішний прогноз можливий лише в тому випадку, якщо в його основу покладено стабільні фактори.
Для спортивного відбору та орієнтації над-звичайно актуальним є визначення впливу генетичної конституції (генотипу) організму спортсмена (сукупності всіх його генів) на перспективи досягнень у спорті. Визначено спадковість морфофункціональних ознак людини, різних характеристик рухової функції, вплив генотипу на тренуємість людини, наявність сімейної подібності цих показників [6, 10, 13, 22, 23].
Генотип зумовлює тренуємість спортсмена. Особи однакового віку, статі, вихідного рівня тренованості по-різному реагують на стандартні тренувальні програми. Вираженість адаптаційних реакцій, особливо на тренування силової, швидкісної, аеробної та анаеробної спрямованості зумовлюється генетичними факторами. Одні особи виділяються високою здатністю до адаптації під впливом тренування, інші - середньою, треті - низькою. Високий ступінь адаптації до одних навантажень може супроводжуватися як високою, так і низькою адаптацією до інших. Наприклад, висока тренуємість стосовно швидкісної і швидкісно-силової роботи може супроводжуватися низькими адаптаційними ресурсами щодо аеробної роботи. Схильність до розвитку координаційних здатностей зазвичай супроводжується значним адаптаційним ресурсом щодо гнучкості, часу простих і складних реакцій [5].
До загальних ознак успадкування відносять: морфологічні показники - найбільш успадковувані ознаки (для поздовжніх розмірів тіла і кісткової системи це виявляється більше, ніж для об'ємних розмірів і м'язової системи). У 50% випадків діти видатних спортсменів мають чітко виражені спортивні здібності; а якщо спортсменами є обоє батьків, то діти стають спортсменами в 70% випадків. Тип успадкування спортивних показників - домінантний; у чоловіків рухові здібності передаються чоловічою лінією. Видатні спортсмени переважно молодші діти в сім'ях із двох-трьох дітей. Відсоток видатних спортсменів, народжених у першому кварталі року, в чотири рази перевищує відсоток народжених в останньому кварталі [10, 22, 23]. спадковий набутий фізичний генотип спортивний
У п'яти-шестирічному віці найефективніший відбір може досягатися завдяки виявленню генетичних маркерів. До генетичних маркерів відносять: антропогенетику (нормостенік, гіперстенік), кількісний і якісний гормональний склад у тканинах, групу крові, дерматогліфіку, склад м'язових волокон, моторне домінування, індивідуальний профіль функціональної і моторної асиметрії, тренуємість, певний генотип (наприклад, ген АСЕ) тощо [1, 8, 13, 14, 15]. Одним із факторів, обмеженим спадковістю, є конституційна будова тіла, антропометричні дані. Надійними показниками статури є зріст й інші поздовжні (тотальні) розміри тіла. У тих видах спорту, де зріст має велике значення, цей показник може використовуватися як один з основних вже на етапі первинного відбору [10, 22, 23]. Передбачити довжину тіла дитини можна практично в будь-якому віці, для чого можна користуватися даними, наведеними в таблиці 1.
Перспективним критерієм спортивної придатності є величина активної маси тіла [1, 2]. Використання цього показника зумовлено тим, що соматичний тип людини значною мірою визначається співвідношенням безжирового і жирового компонентів.
Таблиця 1
Довжина тіла дитини в різні вікові періоди щодо росту дорослої людини
|
Вік, років |
Довжина тіла, % |
||
|
Хлопчики |
Дівчата |
||
|
1 |
2 |
3 |
|
|
1 |
42,66 |
45,24 |
|
|
2 |
49,62 |
52,58 |
|
|
3 |
54,47 |
58,41 |
|
|
4 |
58,85 |
63,19 |
|
|
5 |
62,36 |
67,35 |
|
|
6 |
65,94 |
71,17 |
|
|
7 |
68,67 |
74,22 |
|
|
8 |
71,97 |
77,60 |
|
|
9 |
75,18 |
81,17 |
|
|
10 |
78,17 |
84,64 |
|
|
11 |
80,88 |
88,50 |
|
|
12 |
84,13 |
92,50 |
|
|
13 |
87,94 |
95,91 |
|
|
14 |
95,41 |
99,10 |
|
|
15-16 |
97,64 |
99,53 |
|
|
17 |
98,89 |
99,61 |
|
|
18 |
99,59 |
100 |
Таблиця 2
Вплив спадковості на антропометричні, композиційні та біохімічні ознаки [1, 2]
|
Ознака |
% |
Джерело |
|
|
Довжина тіла |
81-93 |
Silventoinen К. et al., 2003, 2008; Zillikens M.C. et al., 2008 |
|
|
Маса тіла |
52-84 |
Hunt M.S. et al., 2002; Souren N.Y. et al., 2007; Zillikens M.C. et al., 2008 |
|
|
Індекс маси тіла |
44-90 |
Maes H.H. et al., 1997; Silventoinen K. et al., 2008; Zillikens M.C. et al., 2008 |
|
|
Площа поверхні тіла |
73 |
Li X. et al., 2006 |
|
|
Окружність грудей |
77-89 |
Chen C.J. et al., 1990; Chatterjee S. et al. 1999 |
|
|
Окружність стегна (кістково- м'язова частина) |
85 |
De Mars G. et al., 2008 |
|
|
Окружність талії |
40-82 |
Rose K.M. et al., 1998; Wardle J. et al., 2008; Zillikens M.C. et al. |
|
|
Ендоморфний тип конституції |
21-97 |
Bouchard C.et al., 1980; Peeters M.W. et al., 2003, 2007; Rebato E. et al., 2007; Reis V.M. et al., 2007; Saranga S.P. et al., 2008 |
|
|
Мезоморфний тип конституції |
30-88 |
||
|
Ектоморфний тип конституції |
16-92 |
||
|
Безжирова маса тіла |
52-90 |
Arden N.K., Spector T.D., 1997; Rice T et al., 1997; Souren N.Y. et al., 2007; De Mars G. et al., 2008; Zillikens M.C. et al., 2008 |
|
|
Жирова маса тіла |
46-81 |
Souren N.Y. et al., 2007; Zillikens M.C. et al., 2008; Cheng S. et al., 2009 |
|
|
Товщина підшкірної жирової клітковини |
41-74 |
Hunt M.S. et al., 2002; Schousboe K. et al., 2004; SourenN.Y. et al., 2007 |
|
|
Маса міокарда лівого шлуночка |
36-70 |
Swan L. et al., 2003; Arnett D.K. et al., 2004; Sharma P. et al., 2006; de Simone G. et al., 2007; Vasan R.S. et al., 2007 |
|
|
Ударний об'єм серця |
29-62 |
Snieder H. et al., 2003; de Simone G. et al., 2007 |
|
|
Життєва ємність легень |
43-78 |
Coultas D.B. et al., 1991; McClearn G.E. et al., 1994; Chatterjee S., Das N., 1995 |
|
|
Склад м'язових волокон |
45-99 |
Komi P.V et al., 1977; Simoneau J.-A., Bouchard C., 1995 |
|
|
Мінеральна щільність кісток |
75-83 |
Nguyen T.V et al., 1998; Videman T. et al., 2007 |
|
|
Концентрація еритроцитів |
42-79 |
Evans D.M. et al., 1999; Garner Cet al., 2000 |
|
|
Середній об'єм еритроцитів |
94-97 |
Evans D.M. et al., 1999 |
|
|
Гемоглобін |
37-87 |
Evans D.M. et al, 1999; Garner Cet al, 2000 |
|
|
Максимальна концентрація лактату крові |
28-98 |
Lesage R. et al., 1985; Rodas G. et al., 1998; Calvo M. et al., 2002; Maridaki M., 2006 |
|
|
Рівень глюкози крові натще |
37-67 |
Santos R.L. et al., 2006; Souren N.Y. et al., 2007; Siimmis-Bik A.M. et al., 2008 |
|
|
Рівень тестостерону крові |
50-69 |
Hong Y et al., 2001; Hoekstra R.A. et al., 2006; Kuijper E.A. et al., 2007; Bogaert V et al., 2008 |
|
|
Витрати енергії в стані спокою |
30 |
Wu X. et al., 2004; Bony Wettphal el al., 2008 |
Нарівні з конституцією тіла найбільш генетично зумовленими спадковими ознаками є основні властивості нервової системи, які значною мірою визначають психічний склад особистості, її темперамент, характер (табл. 3) [1, 2].
Таблиця 3
Показники впливу спадковості на деякі психічні якості [1, 12]
|
Ознака |
% |
Джерело |
|
|
Темперамент |
20-60 |
Carmelli D. et al., 1988; Saudino K.J., 2005 |
|
|
Показники екстраверсії-інтроверсії |
25-66 |
Floderus-Myrhed В. et al., 1980; Jang K.L. et al., 1996; Keller M.C. et al., 2005; Pincombe J.L. et al., 2007; Rettew D.C. et al., 2008 |
|
|
Агресивність |
28-71 |
Coccaro E.F. et al., 1997; Hudziak J.J. et al., 2003; Gelhorn H. et al., 2006; Baker L.A. et al., 2008 |
|
|
Пошук новизни |
39-55 |
Gillespiea N.A. et al., 2003; Keller M.C. et al., 2005 |
|
|
Уникання шкоди (збитку) |
41-57 |
Gillespiea N.A. et al., 2003; Keller M.C. et al„ 2005; Isen J.D. et al., 2009 |
|
|
Залежність від винагороди (нагороди) |
35-56 |
Gillespiea N.A. et al., 2003; Keller M.C. et al., 2005 |
|
|
Наполегливість |
30-55 |
Gillespiea N.A. et al., 2003; Keller M.C. et al., 2005 |
|
|
Коефіцієнт інтелекту (^) |
30-87 |
Devlin B. et al., 1997; Ando J. et al., 2001; Posthuma D. et al., 2001; Wright M. et al., 2001; Polderman TJ. et al., 2006; Silventoinen K. et al., 2006 |
|
|
Пам'ять |
37-67 |
Ando J. et al., 2001; Singer J.J. et al., 2005, 2006; Friend A. et al., 2007; Kremen W.S. et al., 2007 |
|
|
Увага |
29-88 |
Stins J.F. et al., 2005; Polderman TJ. et al., 2006; McLoughlin G. et al., 2007 |
Такі характеристики нервової системи, як сила, рухливість, динамічність і врівноваженість, успадковані від батька чи матері, практично не змінюються протягом усього життя. Тому в тих видах спорту, в яких та чи інша властивість нервової системи має визначальне значення, вона може бути досить надійним чинником під час визначення спортивної придатності [9].
Одним із найважливіших факторів, що визначають успішність спортивної діяльності та найбільш широко використовуються у ході спортивного відбору, є фізична готовність, яку виявляють на рівні розвитку кондиційних фізичних якостей. Тому надзвичайно важливо розглянути питання про те, чи існує верхній поріг розвитку цих спадкових якостей і чи можливості їх вдосконалення безмежні (табл. 4) [1,2].
Таблиця 4
Вплив спадковості на фізичні якості і деякі функціональні ознаки [1, 12]
|
Ознака |
% |
Джерел |
|
|
1 |
2 |
3 |
|
|
Рухова активність |
29-68 |
Betmen G., Thomis M., 1999; De Moor M.H. et al., 2007; Duncan G.E. et al., 2008; Mustelin L. et al., 2009 |
|
|
Спортивна активність |
35-83 |
Beunen G. Thomis M., 1999; De Moor M.H. et al., 2007 |
|
|
Максимальне споживання кисню у нетренованих індивідів |
59-66 |
Fagard R. et al., 1991; Bouchard С. et al., 1998 |
|
|
Приріст максимального споживання кисню |
47 |
Bouchard C. et al., 1999 |
|
|
Показники кистьової динамометрії |
30-65 |
Reed T. et al., 1991; Arden N.K., Spector T.D., 1997; Frederiksen H. et al., 2002; Tiainen K. et al., 2004 |
|
|
Ізометрична сила |
44-96 |
Huygens W. et al., 2004; De Mars G. et al., 2008; Tiainen K. et al., 2009 |
|
|
Динамічна сила |
29-87 |
Thomis M.A. et. al., 1998; Huygens W. et al., 2004; Silventoinen K. et al., 2008 |
|
|
Ексцентрична сила |
62-82 |
Thomis M.A. et al., 1998 |
|
|
Вибухова сила |
61-89 |
Calvo M. et al., 2002; Peeters M.W. et al., 2005; Tiainen K. et al., 2009 |
|
|
Швидкість |
60-100 |
Komi P.V et al., 1973; Malina R.M., Mueller W.H., 1981; Chatterjee S., Das N., 1995 |
|
|
Час реакції |
40-70 |
Stins J.F. et al., 2004; Kuntsi J. et al., 2006; Finkel D., McGue M., 2007; Rijsdijk F.V. et al., 2009 |
|
|
Гнучкість |
50-69 |
Kovar R., 1974; Chatterjee S., Das N., 1995; Battie M.C. et al., 2008 |
|
|
Нейром'язова координація (спритність) |
41-87 |
Williams L.R., Hearfield V., 1973; Maes H.H. et al., 1996; Francks C. et al., 2003; Missitzi J. et al., 2004 |
|
|
Рівновага |
30-65 |
Williams L.R., Gross J.B., 1980; Carmelli D. et al., 2000; El Haber N. et al., 2006 |
|
|
ЧСС під час фізичного навантаження (у тому числі ЧСС ) |
32-43 |
Lesage R. et al., 1985; Ingelsson E. et al., 2007 |
|
|
Зміна ЧСС у відповідь на 20-тижневі аеробні навантаження |
29-34 |
An P. et al., 2003 |
|
|
Систолічний артеріальний тиск (АТС) у стані спокою |
19-74 |
Gu C. et al., 1998; Snieder H. et al., 2003; Zeegers M.P. et al., 2004; KupperN. et al„ 2005; Hottenga J.J. et al., 2006 |
|
|
Зміна АТС у відповідь на 20-тижневі аеробні навантаження |
22 |
An P. et al., 2003 |
|
|
Діастолічний артеріальний тиск (АТД) у стані спокою |
24-63 |
Gu C. et al., 1998; Snieder H. et al., 2003; Zeegers M.P. et al., 2004; Kupper N. et al., 2005; Hottenga J.J. et al., 2006 |
|
|
Частотно-амплітудні показники електро-енцефалограми (ЕЕГ) |
46-96 |
Anokhin A.P. et al., 2006; Smit CM. et al., 2006; Linkenkaer-Hansen K. et al., 2007; Zietsch B.P. et al., 2007; De Gennaro L. et al., 2008 |
Максимальне споживання кисню (У02тах) як основний критерій оцінки аеробної витривалості знаходиться в межах, обумовлених індивідуальним генотипом. Збільшення VO2max у процесі тренування не перевищує 20-30 % початкового рівня. Таким чином, VO2max є одним із основних ознак, що визначають вибір видів спорту з проявом максимальної аеробної витривалості [4, 11, 12, 18, 21].
Іншим генетично обумовленим показником потенціалу розвитку аеробної витривалості є будова м'яза [3, 6, 7]. У складі м'язів людини розрізняють м'язові волокна, що швидко і повільно скорочуються (назви волокон обумовлені різницею часу їх скорочення). Залежно від переважання тих чи інших волокон можна визначити схильність спортсмена до роботи різної спрямованості (повільноскорочувальні волокна - схильність до роботи аеробного характеру, швидкоскорочувальні волокна - схильність до роботи анаеробного характеру). Тренування не може змінити співвідношення. Склад м'язів є надійною ознакою у визначенні спортивної придатності вже у спортсмена-початківця (у високо кваліфікованих стаєрів співвідношення повільноскорочувальних та швидкоскорочувальних волокон становить від 85-90% до 10-15% відповідно).
Слід зазначити, що між VO2max і м'язовими повільноскорочувальними волокнами існує прямий зв'язок: чим вище рівень VO2max, тим вище відсоток цих волокон. Враховуючи те, що визначення будови м'язів вимагає досить складного лабораторного обладнання і відповідної кваліфікації, на практиці найбільш широко використовується показник VO2max [4, 6, 10, 18].
Крім того, досить надійною ознакою аеробної витривалості є фізична роботоздатність.
Анаеробний механізм забезпечення м'язової діяльності також зумовлений значним впливом генетичних факторів. Коефіцієнт успадкування цього механізму становить від 70 до 80%. Основним показником анаеробної роботоздатності є максимальний кисневий борг (О2борг) [6, 7, 18].
Індивідуальні відмінні риси швидкісних здатностей залежать від особливостей нервової системи, які, у свою чергу, значною мірою теж генетично обумовлені. У осіб, схильних до спринтерської роботи, співвідношення швидкоскорочувальних волокон до повільноскорочувальних становить від 80-85% до 15-20% відповідно. Спадкова схильність виявляється також у прояві швидкості реакції, показник розвитку якої можна з великою мірою надійності використовувати в процесі відбору для занять видами спорту, у яких чітко спостерігається прояв саме цієї якості [10, 23].
Сила меншою мірою, ніж витривалість і швидкісні здатності, обумовлена спадковістю. Але тут важливо зазначити, що відносна сила м'язів (сила на 1 кг маси тіла) схильна до генетичного контролю і може використовуватися як критерій у процесі відбору для занять видами спорту, які вимагають прояву цієї якості.
Досить надійним критерієм є й вибухова сила м'язів. Абсолютна сила, обумовлена переважно впливами середовища, значною мірою піддається тренувальному впливу і не може бути критерієм під час визначення спортивної придатності [10, 13, 16].
Гнучкість генетично обумовлена і може використовуватися як надійний показник у ході визначення спортивної придатності, насамперед в складно-координаційних видах спорту. Для дівчаток порівняно з хлопчиками вплив спадковості на гнучкість більш характерний.
Координаційні здібності (фактор, який визначально впливає на становлення спортивної техніки) також значною мірою обумовлені спадковим впливом. Пояснюється це тим, що в більшості координаційних проявів визначальне значення мають властивості нервової системи, які генетично обумовлені [16].
Вплив спадкових факторів на прояв індивідуальних здібностей до того чи іншого виду спорту надзвичайно великий і знайти «свій» вид непросто. З генетичної точки зору спортивний талант - це явище досить рідкісне. Більшість людей показують у спорті результати, близькі до середніх, а осіб, які не можуть це робити, так само як і осіб, здатних показати результати, які значно перевищують середні, - дуже мало.
Вплив сімейної подібності на досягнення в спорті підтверджують численні випадки успішних виступів батьків і дітей, братів і сестер. Проте слід враховувати, що вплив сімейної подібності виявляється не тільки в генах, однакових для членів сім'ї, а й загальними для цієї сім'ї навколишніми умовами, включаючи ставлення до спорту, конкуренцію між різними членами сім'ї тощо [16, 17].
Висновки
Спортивний відбір і орієнтація повинні здійснюватися з урахуванням основних чинників, що визначають успіх спортивного вдосконалення в конкретному виді спорту, що пов'язано з відсутністю єдиного критерію обдарованості.
References
1. Akhmetov I.I. Molecular genetics of sports. Moscow: Sov. Sport. 2009; 268 p.
2. Ахметов ИИ. Молекулярная генетика спорта: монография. М.: Сов. Спорт; 2009. 268 с.
3. Ahmetov I.I. Sport genomics: current state of knowledge and future directions. Cellular and Molecular Exercise Physiology. 2012; 1: 1-24.
4. Australian Institute of Sport. The AIS has developed the Foundations, Talent, Elite and Mastery framework to capture different sporting pathways. (Internet). 2019
5. Bouchard C. Genetic Determinants of Endurance Performance. Endurance in Sport. Oxford: Blackwell Sci. Publ; 1992. 149-159
6. Dikkhut GG. Genetics and the limits of human capabilities. Nauka v olimp. sporte. 2004; 2: 56-64.
7. Дикхут Г.Г. Генетика и пределы человеческих возможностей. Наука в олимп. спорте. 2004; 2: 56-64.
8. Eynon N., Ruiz J.R., Oliveira J. et al. (2011). Genes and elite athletes: A roadmap for future research. J. Physiol. 2011; 589(13): 30633070.
9. Gaisl G. Genetisce Komponent des Sporttalents. Leistungssport. 1980; 10(2): 32-36.
10. Il'in V.N., Drozdovskaya S.B. Problems and prospects for the development of molecular genetics of physical activity. Sport. Meditsina. 2007: 10-19.
11. Ильин В.Н., Дроздовская С.Б. Проблемы и перспективы развития молекулярной генетики физической активности // Спорт. медицина. 2007: 10-19.
12. Il'in Y.P. Psychology of Individual Differences. SPb.: Piter; 2004. 701 p.
13. Ильин Е.П. Психология индивидуальных различий. СПб.: Питер; 2004. 701 с.
14. Mac Dougall J. Testing of athlete. Champain, Illinois: Human Kinetic Books; 1992. 248 p.
15. Puthucheary Z, Skipworth J.R.A., Rawal J. et al. (2011). Genetic Influences in Sport and Physical Performance. Sports medicine. 2011; 41(10): 845-859.
16. Saltin B, Strange S. Maximal oxygen uptake: «old» and «new» arguments for a cardiovascular limitation. Med. Sci. Sports Exer. 1992; 24: 30-37.
17. Sergiyenko L.P. Fundamentals of sports genetics. K.: Vishcha shk; 2004. 632 p. Сергиенко Л.П. Основы спортивной генетики. К.: Вища шк.; 2004. 632 c.
18. Sologub Y.B., Taymazov V.A. (2000). Sport genetics. M.: Terra Sport; 2000. 127 p. Сологуб Е.Б, Таймазов В.А. Спортивная генетика. М.: Терра Спорт; 2000. 127 с.
19. Shynkaruk O., Ulan A. (2018). Functional asymmetry of the men and the women in sport (using fencing as an example). Sportivnaya meditsina i fizicheskaya reabilitatsiya. 2018; 1: 15-23.
20. Шинкарук О., Улан А. Функциональная ассиметрия у мужчин и женщин в спорте (на примере фехтования). Спортивная медицина и физическая реабилитация. 2018; 1: 15-23.
21. Shynkaruk O.A. Selection of athletes and the orientation of their training in the process of many years of improvement (on the material of Olympic sports). K.: Olimp. l-ra; 2011. 360 p. Шинкарук ОА. Отбор спортсменов и ориентация их подготовки в процессе многолетнего совершенствования (на материале олимпийских видов спорта). К.: Олимп. л-ра; 2011. 360 с.
22. Shynkaruk O. Generalization of the experience of organizing selection in the Olympic sport. Teoriya і metodika fizichnogo vikhovannya і sportu. 2001; 2-3: 35
23. Шинкарук О. Узагальнення досвіду організації відбору в олімпійському спорті. Теорія і методика фізичного виховання і спорту. 2001; 2-3: 35-39
24. Shynkaruk O.A. Justification of the use of physiological indicators as criteria for the selection of athletes in cyclic sports. Aktual'ni problemy fizychnoyi kul'tury i sportu. 2004; 3: 52-5.
25. Шинкарук О.А. Обґрунтування використання фізіологічних показників як критеріїв відбору спортсменів у циклічних видах спорту. Актуальні проблеми фізичної культури і спорту. 2004; 3: 52-55.
26. Shynkaruk O. The concept of forming a system of training, selection of athletes and theirorientation in the process of many years of improvement. Pedagogika, psikhologiya ta mediko-biologichrn problemi fizichnogo vikhovannya і sportu. 2012; 12: 144-8.
27. Шинкарук О. Концепция формирования системы подготовки, отбора спортсменов и их ориентации в процессе многолетнего совершенствования. Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. 2012; 12: 144-148.
28. Shynkaruk O., Imas E., Denysova L., Kostykevich V. Influence of Information and Communication Technologies on Physical and Mental Human Health. Physical Education, Sports and Health Culture in Modern Society. 2018; 2(42): 13-24.
29. Thoden J.S. Testing aerobic power. Physiological Testing of the High-Performance Athlete. Human Kinetics; 1991. 107-173.
30. Tittel K., Wutscherk H. Anatomical and Anthropometric Fundamentals of Endurance. Endurance in Sport. Oxford: Blackwell Sci. Publ; 1992. 35-45.
31. Wilmore J.H., Costill D.L. Physiology of Sport and Exercise. Champain, Illinois: Human Kinetics; 2004. 726 p.
Размещено на allbest.ru
Подобные документы
Основні задачі генетичного консультування. Преімплантаційна пренатальна діагностика. Біопсія ворсин хоріона. Основні клінічні ознаки вроджених порушень метаболізму. Стисла характеристика спадкових захворювань обміну речовин, що найчастіше зустрічаються.
реферат [105,6 K], добавлен 12.07.2010Причини та фактори впливу на розвиток набутих вад серця в новонароджених дітей. Діагностичні критерії аортального стенозу та аортальної недостатності. Характеристика та клінічні ознаки неревматичних кардитів у дітей, складання схеми їх лікування.
реферат [490,7 K], добавлен 12.07.2010Методика навчання правильному диханню школяра на заняттях в спеціальних медичних групах. Представлення лікувальних вправ для дітей з бронхо-легеневою патологією. Дослідження впливу дихальної гімнастики на здоров'я людини. Східна дихальна терапія.
курсовая работа [39,7 K], добавлен 26.08.2014Лікарсько-педагогічні спостереження у процесі тренувальних занять, їх задачі, форми організації, методи дослідження, функціональні проби в умовах проведення. Медичне забезпечення спортивних змагань. Види та особливості лікарського контролю на змаганнях.
реферат [34,5 K], добавлен 18.11.2009Екологія та здоров'я, соціальні умови здоров'я. Зміни функціональної діяльності деяких систем організму в процесі старіння. Загальні відомості про довголіття, основні критерії віку. Характер впливу чинників навколишнього середовища на здоров'я людини.
реферат [31,5 K], добавлен 28.02.2010Морфологія положення або руху тіла людини з позицій законів механіки. Умови збереження рівноваги тіла і ступінь його стійкості. Фактори впливу діючих сил на людину та методи визначення її центра тяжіння. Центр об`єму тіла та динаміка питомої ваги.
реферат [574,1 K], добавлен 15.09.2010Сутність й загальна характеристика спадкових захворювань, що викликаються пошкодженням структури і функції генетичного апарату клітини. Етіологічний чинник спадкових хвороб. Особливості хвороби Дауна. Ознаки синдрома Патау. Запобігання генетичних хвороб.
контрольная работа [20,9 K], добавлен 24.10.2014Класифікація апластичних та гіпопластичних анемій, їх різновиди, основні причини проявлення та фактори, що впливають на даний процес. Порівняльна характеристика спадкових і набутих форм апластичної анемії, принципи їх лікування. Цукровий діабет у дітей.
реферат [22,4 K], добавлен 12.07.2010Ознаки модифікаційної та комбінативної мінливості. Фізичні, біологічні та хімічні мутації. Класифікація вроджених вад. Ахондропластична карликовість, хвороба кісткової системи з домінантним типом успадкування. Синдром Патау. Спадкові аномалії кінцівок.
презентация [2,0 M], добавлен 27.05.2015Особливості температури тіла людини. Перегрівання організму називається гіпертермією, а охолодження - гіпотермією. Розподіл терморегуляції на хімічну і фізичну. Порушення терморегуляції, чинники та ознаки гарячки, її різновиди, специфіка лікування.
реферат [22,7 K], добавлен 21.11.2009
