Готовність студентів до збереження власного здоров'я: ключові поняття та стан дослідженості проблеми

Размещено на http://www.allbest.ru/

Готовність студентів до збереження власного здоров'я: ключові поняття та стан дослідженості проблеми

Корж Г. І.

У статті обґрунтовано необхідність формування готовності до збереження й зміцнення власного здоров'я студентської молоді, яка є особливою групою населення підвищеного ризику з характерними умовами навчання, проживання та діяльності. Проаналізовано стан дослідженості визначеної проблеми сучасними науковцями. Наголошується на ролі вищої освіти у формуванні морально-етичних цінностей, що спрямовують готовність до правильного вибору на користь збереження й зміцнення здоров'я студентів. Окреслено сучасні підходи до трактування поняття «здоровий спосіб життя», здоров'язбереження та узагальнено визначення дефініції «здоров'я». Означено та розглянуто фізичні, психічні, духовні та соціальні мотиваційні критерії, які сприяють формуванню готовності до збереження та зміцнення власного здоров'я студентської молоді. Наголошується на особливості студентського віку в контексті дотримання здорового способу життя. Зазначено, що готовність до збереження та зміцнення здоров'я є складовою професійної підготовки та важливим чинником формування загальної готовності студента як майбутнього фахівця до професійної діяльності. Результати експериментального дослідження засвідчують потребу студентської молоді в збереженні власного здоров'я для досягнення успіху в професійній діяльності й особистому житті. Установлено, що молодь усвідомлює особисту відповідальність за власне здоров'я, проте не має необхідних знань, умінь, навиків і життєвого досвіду для здоров'язбережувальної активності. Позитивним аспектом є те, що студентство для подолання негативних явищ серед молоді уважає за необхідне проведення профілактичних бесід, лекцій, переглядів тематичних фільмів, а також організацію соціально-педагогічних та просвітницьких тренінгів із означеної проблеми.

Ключові слова: здоров'я, здоровий спосіб життя, готовність до збереження здоров'я, ціннісне ставлення до здоров'я, здоров'язбереження, мотивація до збереження здоров'я, студентська молодь. здоров'я студентський молодь ризик

Здоров'я людини є інтегральним показником її благополуччя, вагомою складовою забезпечення стійкого розвитку кожної країни та світової спільноти. Сьогодні внаслідок малорухливого переповненого стресовими ситуаціями та шкідливими звичками способу життя, забруднення довкілля й погіршення якості продуктів харчування, неефективності медичної профілактики та медичної допомоги, проблема здоров'я набуває глобального значення. Така ж тенденція спостерігається серед студентської молоді, стан здоров'я якої стрімко погіршується як результат недотримання правил здорової поведінки. Поступове усвідомлення на державному рівні значущості профілактики, збереження, підтримки та відновлення здоров'я нації передбачає знаходження шляхів підвищення в молодого покоління усвідомлення цінності здоров'я [4, с. 318], формування готовності до здоров'язбережувальних дій.

Одним із основних завдань, окреслених реформою охорони здоров'я в Україні, є профілактична робота серед населення, заснована на пріоритеті здорового способу життя. Орієнтування на ведення здорового способу життя є складним і багатогранним процесом. Особливо це стосується найбільш вразливої верстви населення - студентської молоді, проблема здоров'я якої сьогодні, як ніколи, актуальна, і спосіб її вирішення лежить не тільки в медичній, а й освітній площині. Безперечно, формування готовності студентів вишів до здоров'язбережувальної діяльності - один з результатів навчання у ВНЗ.

Аналіз наукових джерел засвідчив, що науковці віддають перевагу розгляду процесів здоров'язбереження саме молоді, оскільки в молодому віці відбувається становлення моделей поведінки, формування ієрархії цінностей та світоглядних уявлень, нагромадження відповідних знань та вмінь, усвідомлення особистих потреб і мотивів. На питаннях захисту здоров'я молодого покоління зосереджували увагу видатні філософи, педагоги, психологи, лікарі протягом усієї історії людства.

Різні аспекти збереження й зміцнення здоров'я студентської молоді є предметом наукового пошуку таких вітчизняних та зарубіжних учених: Г. Апанасенко, В. Бобрицька, Ю. Бойчук, Л. Горяна, О. Дубогай, Н. Завидівська, В. Зданюк, С. Лапаєнко, Л. Міхєєва, Ю. Палічук, Л. Попова, Е. Сивохоп та ін.

Необхідність запровадження здоров'язбережувального виховання молоді, формування ціннісного ставлення до здоров'я та культури здоров'я висвітлено в працях сучасних дослідників (О. Безпалько, Т. Бережна, О. Вакуленко, О. Волошин, Г. Власюк, В. Кузьменко, Н. Ковальчук, О. Логвиненко, М. Лук'янченко, Л. Мокринська, В. Оржеховська, Л. Сущенко).

Багато науковців результатом здоров'яформувальної функції освіти уважають сформовану готовність до діяльності, спрямованої на здоров'я: Я. Герчак (готовність студентів до здоров'язбереження), В. Бобрицька (готовність до реалізації здорової життєдіяльності своєї та інших), у яких наголошується, що система цінностей становить базову основу особистості й формує модель її здоров'язбережувальної поведінки. Окремі аспекти цієї проблеми були предметом наукових досліджень В. Бабича,

В. Горащука, Г. Кривошеєвої (формування культури здоров'я) М. Гриньової, О. Єжової (формування ціннісного ставлення до здоров'я).

Питання формування ціннісного ставлення студентської молоді до свого здоров'я знайшли відображення в дисертаційних роботах, зокрема, Т. Белінська, Т. Вершиніна, Н. Башавець у своїх дослідженнях кваліфікують ціннісні орієнтації студентів на власне здоров'язбереження як внутрішнє переконання в значущості здоров'я, пов'язане з емоційно-вольовою сферою особистості та активністю в навчально-пізнавальній діяльності.

Незважаючи на значну кількість досліджень, присвячених здоров'язбережувальній поведінці молоді, питання формування готовності до здоров'язбережувальної діяльності є недостатньо дослідженим.

Мета статті - проаналізувати ключові поняття та виявити сучасний стан готовності студентів до збереження власного здоров'я в практиці навчально-виховного процесу.

Поняття «здоров'я» є складним і багатозначним. Здоров'я як стан розглядається багатьма дослідниками. Світова наука передбачає цілісний погляд на здоров'я як на феномен, що інтегрує принаймні чотири сфери здоров'я: фізичну, психічну (розумову), соціальну (суспільну) та духовну. Усі ці складові невід'ємні одна від одної, тісно взаємопов'язані, діють одночасно, а їхній інтегрований вплив визначає стан здоров'я людини [5, с. 30]. Визначаючи різні складові здоров'я, автори відзначають, що цей стан є динамічним і знаходиться постійно у розвитку (прогресивному чи регресивному).

Здоров'я особистості залежить від багатьох чинників, передовсім від того, яке ставлення в людини до власного здоров'я й до життя в цілому. Доведено, що формування здоров'я на 50 % залежить від способу життя людини, на 20 % - від спадкової інформації, на 10 % - від медичного обслуговування і на 20 % - від сумарної дії чинників середовища. Отже, визначальним чинником здоров'я є спосіб життя, при визначенні якого часто вживається поняття «здоровий спосіб життя».

Здоровий спосіб життя - це індивідуальна система поведінки людини, яка спрямована на раціональне задоволення біологічних та соціальних потреб, позитивні емоції, профілактику хвороб та нещасних випадків, що веде до повного фізичного, психологічного, духовного та соціального благополуччя [7, с. 90].

Складові здорового способу життя стосуються всіх сфер життєдіяльності, найважливіші з яких - харчування, побут, умови праці, рухова активність. Однак здоровий спосіб життя - це не тільки сукупність певних норм і правил, які необхідно виконувати, а чітка життєва позиція, спрямована на збереження й зміцнення здоров'я.

На думку Ю. Палічука, здоров'язбереження в освітньому просторі ВНЗ являє собою процес збереження й зміцнення здоров'я, спрямований на перетворення інтелектуальної та емоційної сфер особистості студента, підвищення ціннісного ставлення до власного здоров'я й здоров'я інших людей на основі усвідомлення студентом особистої відповідальності за нього [6, с. 60].

О. Глєбова поняття здоров'язбереження бачить як процес збереження й зміцнення здоров'я, спрямований на перетворення інтелектуальної й емоційної сфер особистості, підвищення ціннісного ставлення до власного здоров'я й здоров'я інших на основі усвідомлення особистої відповідальності [2, с. 94].

Фундаментальні цінності зазвичай визначальні в системі переконань і виборі моделі поведінки. Розуміння здоров'я як цінності спрямовує готовність зробити правильний вибір на користь його збереження й зміцнення.

Найбільш сприятливим для формування особистісних цінностей є студентський вік. Фахівцям у сфері педагогіки відомо, що саме в молоді роки відбувається сприйняття певних норм і зразків поведінки, накопичення відповідних знань і вмінь, усвідомлення потреб та мотивів визначення ціннісних орієнтацій, інтересів та уявлень [8, с. 16].

Готовність до здорового способу життя молодих людей у виші можна трактувати як результат педагогічної діяльності, що має ряд принципових особливостей. Студентська молодь володіє виробленим абстрактним мисленням, що дозволяє осягнути важливість здоров'я для повноцінного розвитку людської особистості у всіх сферах життєдіяльності. Проте неможливо примусити студента системно оволодіти способами й прийомами здоров'язбережувальної діяльності. Придатними можуть бути лише такі шляхи, які стимулюють студента опосередковано, активізують його як суб'єкта свого інтелектуального й професійного становлення, розвитку й саморозвитку [1, с. 15-16]. Науковці наголошують, що готовність до збереження здоров'я сьогодні визначається важливим чинником формування загальної готовності студента як майбутнього фахівця до професійної діяльності та є складовою його професійної підготовки.

Рівень готовності характеризується здатністю молоді перетворювати зовнішні вимоги на внутрішні спонуки, мотиви поведінки з пробудженням їхньої самосвідомості й відповідальності за власну культуру [3, с. 102]. Готовність до збереження здоров'я проявляється в потребі піклуватись про власне фізичне й психічне здоров'я, «оздоровити» свій спосіб життя, запровадити оздоровчу парадигму у власне життя.

Ключовим чинником формування готовності до збереження здоров'я є мотивація здоров'язбережувальної активності.

Критеріями формування позитивної мотивації до здорового способу життя в молоді О. Мартинів уважає:

- на рівні фізичного здоров'я: прагнення до фізичної досконалості, ставлення до власного здоров'я як до найвищої соціальної цінності, фізична розвиненість, загальна фізична працездатність, загартованість організму, дотримання раціонального режиму дня, виконання вимог особистої гігієни, правильне харчування;

- на рівні психічного здоров'я (психологічного комфорту): відповідність пізнавальної діяльності календарному віку, розвиненість довільних психічних процесів, наявність саморегуляції, адекватна самооцінка, відсутність акцентуацій характеру та шкідливих поведінкових звичок;

- на рівні духовного здоров'я: узгодженість загальнолюдських та національних морально-духовних цінностей, наявність позитивного ідеалу, працелюбність, відчуття прекрасного у житті, у природі, у мистецтві;

- на рівні соціального здоров'я (соціального благополуччя): сформована громадянська відповідальність за наслідки нездорового способу життя, позитивно спрямована комунікативність, доброзичливість у ставленні до людини, здатність до самоактуалізації, саморегуляції, самовиховання [3, с. 102].

Таким чином, переглянувши всі тлумачення, можна стверджувати, що готовність студентів як майбутніх фахівців до збереження здоров'я ми розглядаємо як особистісне новоутворення, що інтегрує наявність належних компетенцій для майбутньої фахової діяльності, направлених на збереження, зміцнення, відновлення власного здоров'я і які базуються на усвідомленні студентом особистої відповідальності за стан свого здоров'я для повноцінної і успішної життєдіяльності.

Для діагностики стану сформованості готовності до збереження власного здоров'я нами було проведено анкетування серед студентської молоді. До опитування було залучено 32 студенти технічних спеціальностей Національного університету «Львівська політехніка». Результати анкетування свідчать, що більшість студентів надає перевагу особистісним цінностям: здоров'ю, сімейному щастю та власній свободі. Зокрема, цінність «здоров'я» на першому місці в 54 % студентів, на другому - в 18 % і на третьому - у 9 % студентів, але 3 % молоді відвели цінності здоров'я останнє місце. На останні місця в ієрархії цінностей студентська молодь розмістила «суспільне визнання», «друзі і знайомі» та «розваги».

Аналізуючи відповіді на запитання «Який з перерахованих чинників є найважливішим у збереженні здоров'я?», ми отримали такі дані: 78 % уважають здоровий спосіб життя найвагомішим у здоров'збереженні, 13 % - рівень медицини, 6 % - спадковість і 3 % студентів уважають найважливішим чинником екологічний стан

Переважна більшість респондентів мають цілісне уявлення про здоровий спосіб життя: 36 % вважають означене поняття як сукупність чинників (заняття спортом, правильне харчування, відсутність поганих звичок та повноцінне духовне життя); 31 % студентів в основі здорового способу життя розуміють заняття спортом, 18 % - відсутність залежностей і поганих звичок, 9 % - вважають достатнім повноцінне й правильне харчування, а 6 % - повноцінне духовне життя (рис. 2).

Для з'ясування мотивації дотримання здорового способу життя студентам було запропоновано дати відповідь на питання «Для чого потрібно дотримуватись здорового способу життя?». Отже, провідним мотивом у студентів є досягнення успіху в багатьох сферах життя (37 %), чверть опитаних мають за мотив відчуття впевненості й емоційне благополуччя (25 %), 16 % студентів уважають здоров'я як фактор, що допоможе їм стати сильними й красивими, і такий же відсоток студентів (16 %) - щоб стати духовно багатою і здоровою особистістю, а для 6 % опитаних здоров'я важливе заради здорового потомства (рис. 3).