Показники функції ендотелію у вагітних з пієлонефритом

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний медичний університет МОЗ України

Показники функції ендотелію у вагітних з пієлонефритом

Ю.С. Паращук, Т.В. Горбач,

О.В. Ганчева, С.М. Мартинова

Резюме

У зв'язку з високим рівнем гестаційних ускладнень під час вагітності у жінок з пієлонефритом актуальним є вивчення особливостей системи мати-плацента-плід. Виявлено, що при хронічному пієлонефриті вагітних, який не супроводжується збільшенням прозапальних інтерлейкінів і порушенням проникності мембран нефроцитів, відсутні прояви ендотеліальної дисфункції як у матері, так і у новонароджених. При хронічному пієлонефриті вагітних, у разі появи в сироватці крові трансамідинази і підвищенні вмісту інтерлейкіну 1ft (ІЛ 1ft), має місце ендотеліальна дисфункція, з'являється ризик багатоводдя, пошкоджується ендотелій судин у системі мати-плацента-плід. При гестаційному пієлонефриті вагітних є дисфункція ендотелію, підвищений ризик затримки внутрішньоутробного розвитку плоду, порушується функціональний стан ендотелію судин у новонародженого. Отримані результати обґрунтовують необхідність для прогнозування стану плоду та можливих профілактичних заходів, проводити дослідження трансамідинази в сироватці крові вагітних з пієлонефритом.

Проблема зниження перинатальної захворюваності та смертності є актуальною в усіх країнах світу. У зв'язку з високим рівнем ускладнень під час вагітності, пологів, у післяпологовому періоді у жінок з пієлонефритом останнім часом багато уваги приділяється вивченню особливостей метаболічних процесів, які є основою функціонування системи мати - плацента - плід, при розвитку запального процесу в безпосередній близькості до матки. Встановлено, що пієлонефрит під час вагітності може стати причиною хоріоамніоніту, багатоводдя, маловоддя, перинатальної захворюваності, плацентарної дисфункції, внутрішньоутробного інфікування плода [6].

Перебіг вагітності за наявності пієлонефриту характеризується високою частотою виникнення плацентарної дисфункції [7]. Згідно сучасним уявленням, провідне значення в розвитку дисфункції плаценти відіграють патологічні зміни в системі гемостазу і дисфункції ендотеліальних клітин, що призводить до змін матково-плацентарного кровотоку, проникності плаценти, порушення стану плода [5]. При пієлонефриті ділянки плацентарних судин, які зберегли ендотеліальні і гладком'язові елементи, стають мішенню для дії медіаторів і ендотоксинів, які циркулюють в крові, що призводить до пошкодження ендотелію [2].

Одним із факторів регуляції тонусу плацентарних судин є стан ендотелію, а саме - ендотеліальної продукцією вазоконстрікторних і вазоділятаторних факторів. Вираженість клінічних проявів плацентарної недостатності корегує з порушенням продукції факторів, що забезпечують ділятацію плацентарних судин (оксид азоту) [4]. Тому, для удосконалення тактики прогнозування виникнення плацентарної дисфункції у жінок з пієлонефритом на ранніх етапах вагітності, необхідно вивчити особливості змісту вазоконстрикторних і вазоділятаторних факторів, що продукуються ендотелієм. Важливим представляється також вивчення особливостей змісту ендотеліального фактору росту судин, який забезпечує проліферацію ендотеліоцитів у вагітної жінки, плода і плаценти [11].

Мета роботи - поліпшення діагностики плацентарної дисфункції за рахунок вивчення зв'язку між активністю запального процесу в нирках та вмістом ендотеліну-1, нітрозотіолів (s-NO) та ендотеліального фактору росту судин (VEGF) у сироватці крові вагітних з пієлонефритом та у пуповинній крові.

Матеріали і методи дослідження

Для досягнення поставленої мети обстежено 78 вагітних, госпіталізованих у Харківський регіональний перинатальний центр КЗОЗ «ОКЛ ЦЕМД та МК». Забір крові у вагітних проводився з кубітальної вени при поступленні в стаціонар і пуповинної крові в пологах. Обстежені розподілені на 3 групи: контрольна (18 здорових жінок, віком 23-35 років), вагітні із хронічним пієлонефритом (32 жінок, віком 23-30 років), вагітні з гестаційним пієлонефритом (28 жінок, віком 25-36 років).

Для оцінки ступеня активності запального процесу в нирках усім обстеженим визначали активність органоспецифічного «ниркового» ферменту - трансамідинази спектрофотометричним методом [8], а також вміст інтерлейкіну ір (ІЛ-1Р) - імуноферментним методом за допомогою набору реактивів фірми Вектор Бест (Росія). Концентрацію ендотеліну-1 визначали імуноферментним методом за допомогою наборів реагентів фірми DRG (Німеччина). Вміст стабільного метаболіту оксиду азоту нітрозотіолів визначали спектрофлюориметричним методом [3]. Концентрацію VEGF визначали імуноферментним методом за допомогою наборів реагентів фірми «Вектор - Бест» (Росія).

Результати та їх обговорення

Отриманні дані з вивчення показників функції ендотелію у обстежених жінок представлено в табл. 1.

нирка запальний плацента пуповинний

Таблиця 1. Показники функції ендотелію, вміст ІЛ-1Р та активність трансамідинази в сироватці крові здорових вагітних і при пієлонефриті

Примітка: Р - достовірність відмінностей з контрольною групою.

А) хронічний піелонефрит без дестабілізації мембран нефроцитів Б) хронічний піелонефрит з дестабілізацією мембран нефроцитів

Як видно з отриманих даних, при хронічному пієлонефриті вагітних у разі відсутності активності трансамідинази (що свідчить про функції мембран нефроцитів), активність ендотелі- ну-1 незначно (але достовірно) була вищою, ніж у контрольній групі, а вміст s-NO практично не відрізнявся від рівня в контрольній групі. Тобто, можна говорити лише про незначний дисбаланс між вазоконстрікторними (ендотелін-1) та вазоділятаторними (s-NO) факторами ендотелію. При цьому вміст ІЛ-ір та VEGF не відрізнявся від рівня у контрольній групі. Отже, при відсутності прозапального ефекту ІЛ-ір (а це свідчить про наявність латентної фази пієлонефриту) існують лише мінімальні зміни у функціональному стані ендотелію, продукція VEGF не порушена. При вираженому збільшенні вмісту ІЛ-ір, визначається активність трансамідинази, що свідчить про дестабілізацію мембран нефроцитів (і, внаслідок цього, «витоку» ферменту з клітин). Як видно з табл. і, у цьому випадку хронічний пієлонефрит у вагітних супроводжується значним (майже в 4 рази) збільшенням продукції ендотеліну-1, а також достовірним зниженням вмісту нітрозотіолів. Виражений дисбаланс між вазоконстрікторними і вазоділятаторними факторами свідчать про наявність ендотеліальної дисфункції. Можливою причиною низької продукції s-NO при хронічному пієлонефриті є дефіцит субстрату для NO-синтаз - L-аргініну та підвищена концентрація ендогенного інгібітору NO-синтаз-асиметричного діметіларгініна [1]. Крім цього, у хворих на хронічний пієлонефрит знижена біодоступність NO внаслідок оксидативного стресу та утворення пероксинітриту [9]. Очевидно, що реальний дефіцит NO вищий, ніж зазначений в таблиці. Зміни такої спрямованості призводять до зниження матково-плацентарного кровотоку та розвитку плацентарної недостатності. Надходження кисню до плоду знижується, трофобласт компенсує власні метаболічні потреби за рахунок збільшення площі капілярної мережі плодової частини плаценти, що стає можливим завдяки продукції VEGF (табл.і) [10]. Він стимулює ангіогенез, проліферацію клітин ендотелію та їх міграцію, гальмує апоптоз і підвищує проникність судин, збільшує ділянку трофобласту [12]. Тобто, збільшення VEGF - це компенсаторна зміна, пов'язана з дисфункцією ендотелію.

Як видно із отриманих даних, при гестаційному пієлонефриті значно (майже в 3 рази) підвищується вміст ІЛ-1 у сироватці крові, у всіх випадках визначається трансамідиназа, що свідчить про порушення проникності мембран нефроцитів. Продукція запальних цитокінів, циркулюючих ендотоксинів призводять до пошкодження ендотелію. Як наслідок, продукція ендотеліну-1 підвищується у 4.9 рази, а оксиду азоту - знижується в 1,5 рази. Співвідношення вазоконстрікторних і вазоділятаторних факторів свідчить про наявність дисфункції ендотелію. Однак, продукція VEGF достовірно знижується, порівняно з рівнем у здорових вагітних і вагітних із хронічним пієлонефритом. Зниження VEGF призводить до затримки ангіогенезу, зменшенню ділянки трофобласту, що може супроводжуватися затримкою внутрішньоутробного розвитку плода. Можна припустити, що при гестаційному пієлонефриті компенсаторна гіперплазія ендотелію в організмі вагітної жінки не розвивається.

Вивчення вмісту ендотеліальних факторів у пуповинній крові показало, що при хронічному пієлонефриті вагітних за відсутності достовірних змін вмісту ІЛ-ір та невиявленої активності трансамідинази в сироватці крові жінок, у пуповинній крові показники функції ендотелію відповідають фізіологічній нормі (не відрізняються від рівнів показників у контрольній групі). Тобто, ризик порушення розвитку плоду відсутній. У цій же групі обстежуваних, але при підвищеному рівні ІЛ-ір та виявленої активності трансамідинази у жінок в пуповинній крові збільшений вміст ендотеліну-1 при рівні оксиду азоту, що відповідає фізіологічній нормі та свідчить про дисфункцію ендотелію. У той же час, вміст VEGF достовірно нижче, ніж в контрольній групі (табл. 2).

Таблиця 2. Показники функції ендотелію у пуповиної крові

Примітка: Р - достовірність відмінностей з контрольною групою.

А) хронічний піелонефрит без дестабілізації мембран нефроцитів Б) хронічний піелонефрит з дестабілізацією мембран нефроцитів

Отже, у новонароджених знижений ангіогенез і має місце пошкодження ендотелію. Зміни такої спрямованості можуть свідчити про порушення метаболічних процесів у новонароджених, оскільки ендотеліальний шар на внутрішній поверхні кровоносних судин є не тільки найбільшою за обсягом залозою внутрішньої секреції, але й полупроникливим бар'єром на шляху переміщення поживних речовин, сигнальних молекул в тканини. Переважання вазоконстрікторних ендотеліальних факторів зумовлює звуження судин, гіпоксію, порушення трофіки тканин. Зниження показника VEGF на цьому тлі вказує на недостатність розвитку судинного русла, посилює ефекти вазоконстрикції в судинах як ворсинчатого хоріону плаценти так і плоду.

При гестаційному пієлонефриті вагітних вміст ендотеліну-1 у пуповинній крові практично відповідає рівню в контрольній групі, а концентрація s-NO знижена майже у 1.5 рази, що, можливо, пояснюється наявністю стресу. Тобто. у новонароджених також є прояви ендотеліальної дисфункції. Концентрація VEGF достовірно вище, ніж у пуповинній крові дітей контрольної групи, що можна розцінювати як компенсаторні зміни.

Таким чином, проведені дослідження свідчать про те, що хронічний пієлонефрит вагітних не супроводжується збільшенням прозапальних інтерлейкінів і порушенням проникності мембран нефроцитів, відсутні прояви ендотеліальної дисфункції як у матері, так і у новонароджених.

При хронічному пієлонефриті вагітних, у разі появи в сироватці крові трансамідинази і підвищення вмісту ІЛ-1, має місце ендотеліальна дисфункція, пошкоджується ендотелій судин ворсинчатого хоріону, плаценти і плода. При гестаційному пієлонефриті вагітних має місце дисфункція ендотелію, підвищений ризик затримки внутрішньоутробного розвитку плоду, порушується функціональний стан ендотелію у новонародженого, але відбувається компенсаторне «включення» гіперпроліферації ендотелію. Отримані результати обґрунтовують необхідність проведення дослідження трансамідинази в сироватці крові вагітних з пієлонефритом для прогнозування стану плоду і можливих профілактичних заходів.

Висновки

При хронічному пієлонефриті вагітних ендотеліальна дисфункція має місце лише у тих жінок, у яких підвищений вміст ІЛ-ір і визначається активність трансамідинази в сироватці крові.

При наявності гестаційного пієлонефриту у вагітних спостерігається підвищення продукції прозапального інтерлейкіну ІЛ-ір, виявляється трансамідиназа, пошкоджується ендотелій судин, у новонароджених і в плаценті спостерігається метаболічна гіперпроліферація ендотелію.

Для прогнозування гестаційних ускладнень під час вагітності у жінок з пієлонефритом доцільно визначати активність трансамідинази і вміст ІЛ -1 р у сироватці крові.

Література

Бабушкина А.В. L - аргигин с точки зрения доказательной медицины / А.В. Бабушкина // Укр. мед. часопис.- 2009.-№6 (74).-С.43 - 48.

Климов В.А. Эндотелий фетоплацентарного комплекса при физиологическом и патологическом течении беременности / В.А. Климов // Акушерство и гинекология.- 2008.- №2.- С. 7-10.

Ковалева О.М. Діагностика ендотеліальної функції - оцінка вазоактивного пула оксиду азота: метод. реком. / О.М. Ковалева, Г.В. Демиденко, Т.В. Горбач // Міністерство охорони здоров'я України. Укр. центр наук. медичної інформації та патентно - ліцензійної роботи. - К., 2007.- 16 с.

Макаров И.О. Роль угрозы прерывания беременности в генезе развития фетоплацентарной недостаточности / И.О. Макаров, Н.А. Шешерсова, И.В. Мартинова.- 2010.- №5.- С. 33-37.

Мозгова Е.В. Эндотелиальная функция при гестозе. Патогенез, генетическая предрасположенность, диагностика и профілактика: метод. рекоменд. / Е.В. Мозгова, О.В. Малышева, Т.Э. Иващенко.- СПб: Изд. Н-Л., 2003.-32с.

Ольшевська О.В. Матково-плацентарно-плодовий кровообіг у вагітних з хронічним пієлонефритом та із пре- еклампсією при хронічному пієлонефриті / О.В. Ольшевська, А.В.Чурілова, К.М. Чеченова // Зб. наук. праць Асоціації акушерів - гінекологів України.- К., 2010.- С.257-261.

Сидорова И.С. Фетоплацентарная недостаточность. Клинические аспекты / И.С. Сидорова, И.О. Макаров.- М.: Знание, 2000. -127с.

Тимошенко О.П. Визначення активності трансамідинази в сироваткі крові уніфікованим методом. Клінічна біохімія / О.П. Тимошенко, А.М. Вороніна, В.М. Кривченко.- К.: «Професіонал», 2005.-С.261-263.

Топчій І.І. Нітрити як джерело оксиду азоту у хворих на хронічну хворобу нирок / І.І.Топчій, Т.М.Бондор, А.О. Несен // Журнал АМН України.- 2008.-№14(3).-С. 517-522.

Jaulor K.N. Longitudinal serum concentration growth factor evidence for abnormal placental angiogenesis in pathologic pregnancies / K.N.Jaulor, J.Grinwood, K.S.Jaulor // Am. J. Obstet. Gynecol.- 2003.- Vol.188.- P.177-182.

The moternol plasma solulle vascular endothelial growth factor receptor - 1 concentration is elevated in SGA and the magnitude of the increase relates to Dopper abnormalities in the maternal and fetal circulation / J.P. Kusanovie, O. Erez, N.A. Than [et al.] // J. Matern. Fetal Neonatal Med.-2008.-№21.-P.25-40.

Sachs B.P. Circulating angiogenic fators and the risk of preaclampsia / B.P. Sachs, F.H. Epstcin // N. Eng J. Med.- 2004.- Vol.350. - P.672-683.

Размещено на Allbest.ru