Представлено огляд літературних даних щодо захворюваності на інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), та вірус імунодефіциту людини (ВІЛ). Висока розповсюдженість ІПСШ на сучасному етапі є актуальною світовою проблемою охорони здоров'я, зокрема в Україні. Показано, що захворюваність на ІПСШ та ВІЛ-інфекцію продовжує щорічно зростати, причому статевий шлях є основним механізмом передачі ВІЛ, а ІПСШ, своєю чергою, є ко-фактором зараження ВІЛ. Спостерігається територіальна нерівномірність поширення ІПСШ та ВІЛ в різних областях України. У регіонах з високою поширеністю ВІЛ - інфекції відзначається найвища поширеність ІПСШ, зокрема серед груп ризику. Результати аналізу досліджень показують, що шляхом моніторингу і проведення лікувально-діагностичних та організаційно-профілактичних заходів, особливо у вразливих групах населення, можливо запобігти поширенню ІПСШ та ВІЛ.

Ключові слова: інфекції, що передаються статевим шляхом, вірус імунодефіциту людини, захворюваність.

Представлен обзор литературных данных по заболеваемости инфекциями, передающимися половым путем (ИППП), и вирусом иммунодефицита человека (ВИЧ). Распространение ИППП на современном этапе является актуальной мировой проблемой здравоохранения, в том числе и в Украине. Показано, что заболеваемость ИППП и ВИЧ-инфекцией продолжает ежегодно расти, причем половой путь является основным механизмом передачи ВИЧ, а ИППП, в свою очередь, являются ко-фактором заражения ВИЧ. Наблюдается территориальная неравномерность распространения ИППП и ВИЧ-инфекции в разных областях Украины. В регионах с высокой распространенностью ВИЧ отмечается самая высокая распространенность ИППП, в том числе среди групп риска. Результаты анализа исследований показывают, что путем мониторинга и проведения лечебно-диагностических и организационно-профилактических мероприятий, особенно в уязвимых группах населения, возможно предотвратить распространение ИППП и ВИЧ-инфекции.

Ключевые слова: инфекции, передающиеся половым путем, вирус иммунодефицита человека, эпидемиология.

The review of published data on the incidence of infections, sexually transmitted infections (STIs) and HIV. The spread of sexually transmitted infections, at the current stage, is an urgent global public health problem, and in particular, in Ukraine. It was established that the incidence of STIs and HIV continues to grow every year, with the sexual transmission as the main mechanism of transmission of HIV and STIs, in turn, is a co-factor for HIV infection. There is an uneven territorial dissemination of STIs and HIV in different regions of Ukraine. In regions with high HIV prevalence the highest prevalence of STIs, particularly among vulnerable groups, is observed. The analysis studies show that by monitoring and conducting medical diagnostic and preventive measures, especially in vulnerable segments of the population, may prevent the spread of STIs and HIV.

Key words: sexually transmitted infections, HIV, epidemiology.

інфекція статевий шлях україна

Основний зміст дослідження

• економічна криза, бідність населення;

• збільшення масштабів секс-індустрії та гомосексуалізму;

• широке поширення ризикованої сексуальної поведінки;

• зростання наркоманії, в тому числі ін'єкційної;

• нівелювання традиційних морально-етичних цінностей;

• скорочення соціальних гарантій для молоді;

• масові вимушені міграції населення (війни, АТО, трудова міграція, урбанізація, туризм, активізація торгівлі) [2, 4-6, 11].

З моменту початку епідемії і дотепер у світі ВІЛ інфікувалися близько 60 млн чоловік [5, 6, 11, 15-23]. На сьогодні в світі нараховується понад 36,7 (34,039,8) млн людей, що живуть з ВІЛ, 70 % ВІЛ - позитивних осіб проживали в країнах Африки. За останній рік 2,1 (1,8-2,4) млн людей інфікувалися ВІЛ, з них 420 тис. - у віці до 15 років. Більше 25 млн осіб померли від захворювань, пов'язаних з ВІЛ, зокрема протягом 2015 р. у світі 1,1 (0,94-1,3) млн людей померли від СНІДу [5, 6, 11, 15-18, 20-23].

За даними ЮНЕЙДС (об'єднаної програми ООН з ВІЛ/СНІДу), найбільший відсоток інфікування ВІЛ зустрічається в країнах з низьким і середнім рівнем доходів. З 2001 по 2009 р. в 35 країнах показник зараження ВІЛ скоротився більш ніж на 25 %. В 22 країнах Африки, де спостерігалася найбільш масштабна епідемія, процес стабілізувався або починає сповільнюватися [5, 16-23]. За даними ЮНЕЙДС, в Україні національний показник розповсюдженості ВІЛ-інфекції серед дорослих, що становить 1,1 % (1,0-1,3 %), вищий, ніж у будь-якій країні Європи та Центральної Азії. В останнє десятиліття щорічне число діагнозів ВІЛ в Україні збільшилося більш ніж у 2 рази [5, 6, 11, 15].

За темпами розповсюдження ВІЛ-інфекції Україна вийшла на одне з перших місць в Європі. За даними Українського центру профілактики і боротьби зі СНІДом, за період 1987-2016 рр. (6 міс) в Україні офіційно зареєстровано 287 968 випадків ВІЛ-інфекції серед громадян України, у тому числі 88 075 випадків захворювання на СНІД та 39 885 смертей від захворювань, зумовлених СНІДом. В 2014 та 2015 р. дані показники нижчі - відповідно становлять 19 273 та 15 869. Таке зниження показника обумовлене відсутністю даних з тимчасово окупованої території АР Крим та частини Донецької і Луганської областей. Станом на 01.06.2016 р. під медичним наглядом у закладах охорони здоров'я (ЗОЗ) служби СНІДу перебувало 130 410 ВІЛ-інфікованих осіб (поширеність ВІЛ - інфекції - 306,8 на 100 тис. населення) та 36 476 хворих на СНІД (поширеність СНІДу - 85,8 на 100 тис.).

Найнижчі показники захворюваності на ВІЛ - інфекцію реєструються в західних областях України, хоча кількість регіонів щорічно скорочується. Найвищі рівні поширеності ВІЛ-інфекції реєструвались в Одеській (851,9 на 100 тис. населення), Дніпропетровській (787,8), Миколаївській (699,7), Херсонській (386,2), Київській (352,4), Чернігівській (348,9) областях та у м. Києві (423,4). Поширеність ВІЛ-інфекції у Харківській області становить 130,6 на 100 тис. населення [5, 6, 11].

Провідним шляхом передачі ВІЛ є статевий, що робить поширення ВІЛ-інфекції нерозривно пов'язаним з епідемією ІПСШ. Домінуючим механізмом передачі ВІЛ-інфекції в останні роки, починаючи з 2008 р., був саме статевий шлях (в 2008 р. - 41,9 %, 2010 р. - 45 %, в 2015 р. сягнув 72,5 %) [3, 5, 6, 11, 16-18, 20]. Серед громадян України, що померли від СНІДу, 90 % становлять особи віком 25-49 років. Зрозуміло, що це особи найбільш сексуально активного та працездатного віку [5, 6].

В останні роки зростає кількість ВІЛ-інфікованих осіб, виявлених через наявність клінічних показань. Згідно з літературними даними, в 2014 р. понад 22 % позитивних результатів на ВІЛ виявлено саме серед осіб, що обстежені за клінічними показаннями. Діагноз ВІЛ-інфекції та СНІДу одночасно встановлено більш ніж у 44 % нових випадків СНІДу, що зареєстровані протягом року [3, 5, 11].

Домінуючим механізмом передачі ВІЛ-інфекції в Україні з 2008 р. є також статевий шлях. Спостерігається підвищення рівня ВІЛ-інфікованих серед вагітних, дітей та статевих контактів хворих. Це означає, що ВІЛ поступово переходить із хвороби окремих контингентів населення до епідемії [5, 6, 12].

За даними сероепідмоніторингу, при обстеженні на ВІЛ різних груп населення Україні за останні роки отримано позитивні результати в наступних групах:

• громадяни України загалом - 10 %;

• особи, що мали гетеросексуальні контакти з ВІЛ-інфікованими, - 18 %;

• споживачі ін'єкційних наркотиків - 11 %;

• особи, у яких виявлено ІПСШ, - 1,5 %;

• особи, що перебувають у місцях позбавлення волі, - 10 %;

• особи, обстежені анонімно, - 5 %;

• особи, обстежені за клінічними показаннями, - 3 %;

• особи, які мають численні незахищені статеві контакти, - 1,6 %;

• вагітні - 0,3 %.

Найбільший відсоток інфікування ВІЛ виявлено саме серед осіб, що мали гетеросексуальні контакти [5, 6, 11]. При аналізі випадків інфікування ВІЛ у молоді віком 15-24 років виявлено, що в 79,8 % випадків зараження відбулося при незахищених статевих гетеросексуальних контактах. Причому частіше інфікувалися дівчата (89 %), ніж юнаки (57 %). При вживанні ін'єкційних наркотиків молодь інфікувалася ВІЛ в 17,8 %. В даному випадку зараження частіше спостерігалося серед юнаків (36,9 %), ніж серед дівчат (9,9 %) [3, 5, 6, 11].

Зростання гетеросексуального шляху передачі та кількості ВІЛ-інфікованих серед жінок дітородного віку призвело до поступового збільшення кількості дітей, народжених ВІЛ-позитивними матерями, частка яких, зокрема в 2011 р. становила 19 %. За даними дослідників, на передачу ВІЛ-інфекції впливає наявність у хворого ІПСШ з ерозивно-виразковими елементами. Це прискорює передачу ВІЛ-інфекції в кілька разів [5-7, 11].

Поширеність ІПСШ серед різних груп населення України відрізняється. Якщо серед загального населення статеві інфекції зустрічаються у 0,41 %, то серед груп ризику ІПСШ - у 2,86 % представників, залежно від фактичної чисельності груп [5, 6, 11].

Групи ризику, до яких належать працівники комерційного сексу, споживачі ін'єкційних наркотиків, чоловіки, що мають сексуальні контакти з чоловіками, та деякі інші відіграють провідну роль у динаміці поширення ІПСШ та ВІЛ-інфекції. Служби охорони здоров'я зможуть охопити лише невелику частину тих, що заразилися ІПСШ, якщо не проводитимуть активний скринінг, лікування та профілактику в уразливих групах населення.

У представників груп ризику, в тому числі інфікованих ВІЛ, найчастіше виявляють вірусні інфекції - вірусний гепатит В, ВПГ-1, - 2, ВПГ-5 (ЦМВ), не набагато рідше - трихомоніаз, урогенітальний кандидоз, хламідіоз, сифіліс [5, 6, 8, 15].

За даними Українського центру профілактики і боротьби зі СНІДом, серед представників груп ризику позитивні результати тестів на ВІЛ, хламідіоз та гепатит В сягають 5-6 %, гепатит С виявлений у 26 % обстежених осіб. Сифіліс та гонорею виявляють у 1,5-3,5 % представників груп ризику [6].

Встановлено, що збудники ВІЛ-інфекції та ІПСШ взаємодіють та впливають на перебіг кожного окремого захворювання. Змішане інфікування призводить до зміни біологічних властивостей збудників, підсилює їх вірулентність і тим самим обтяжує патологічний процес, спричинює резистентність до терапії, сприяє виникненню рецидивів після проведеного повноцінного лікування [5, 6, 8, 9, 11].

За даними дослідників встановлено, що є певні особливості перебігу дерматологічної та венерологічної патології у представників груп ризику, в тому числі ВІЛ-позитивних пацієнтів. У них в значній кількості випадків виявляється поєднання дерматозів та ІПСШ. Виявляється поєднана дерматологічна патологія - у одного пацієнта одночасно може спостерігатися кілька інфекційних і неінфекційних дерматозів. Поєднання двох та більше клінічних різновидів мікотичної та вірусної патології виявлено у 87,8 % хворих. Перебіг дерматологічних захворювань, особливо екземи, псоріазу та інших, вирізняється частим рецидивуванням і тяжкістю. У значної частини ВІЛ-інфікованих виявляється широкий спектр супутньої соматичної патології, серед якої превалюють порушення органів травлення (гепатити, дисбактеріоз кишківника, коліти, гастродуоде - ніти) [11].

Дерматологічна патологія та ІПСШ досить часто є тими захворюваннями, з приводу яких пацієнти звертаються по лікарську допомогу. Тому необхідно проводити масштабне обстеження пацієнтів, особливо тих, що належать до груп ризику. Доцільно застосовувати для діагностики ІПСШ швидкі тести, ефективність яких підтверджена проведеними дослідженнями. Своєчасне виявлення ВІЛ-інфікованих сприятиме припиненню розповсюдження ВІЛ та значному подовженню життя хворих [11, 23].

Профілактика та лікування ІПСШ дає змогу знизити ризик передачі ВІЛ статевим шляхом, особливо серед осіб, які належать до груп ризику і мають численних статевих партнерів (наприклад працівники секс-індустрії та їх клієнти) [4-6, 11, 22, 23].

Дані спостережень свідчать, що лікування уретриту знижує контагіозність ВІЛ-інфекції. У Танзанії ВООЗ було проведено рандомізоване контрольоване дослідження. Лікування ІПСШ, з урахуванням особливостей і потреб місцевого населення (у тому числі навчання працівників первинного рівня системи охорони здоров'я лікуванню ІПСШ з використанням синдромного підходу) призвело до зниження захворюваності на ВІЛ на 40 % через 2 роки в середовищі зі зростаючою епідемією ВІЛ-інфекції [5, 22, 23].

У Малаві ВООЗ при проведенні дослідження було виявлено, що концентрація РНК ВІЛ-1 в рідкій частині сперми у чоловіків з уретритом в 8 разів більша, ніж концентрація у ВІЛ-позитивних чоловіків без уретриту. Через 2 тиж після антимікробної терапії концентрація РНК ВІЛ в спермі знижувалася в 3-5 разів. Дані свідчать, що лікування уретриту знижує контагіозність ВІЛ-інфекції [15, 23].

Це наочно відображає, що програми боротьби з ВІЛ/СНІДом, що охоплюють виявлення та лікування ІПСШ у пацієнтів, можуть сприяти зниженню поширення ВІЛ і стримуванню епідемії.

Світова практика свідчить про те, що для поліпшення доступу уразливих груп до дерматовене - рологічної допомоги може бути рекомендований принцип "одного візиту" - за 30-60 хв необхідно провести консультування, діагностику інфекцій і призначити лікування. У діагностиці ІПСШ рекомендується використовувати "швидкі" тести, які не потребують додаткового обладнання і дають відповідь через 20-30 хв. Лікування рекомендується здійснювати за допомогою одноразових або прискорених схем, схвалених ВООЗ [12, 15-18].

Таким чином, встановлено, що захворюваність на ІПСШ та ВІЛ-інфекцію продовжує щорічно зростати. Спостерігається територіальна нерівномірність поширення ІПСШ та ВІЛ-інфекції в різних областях України. Але групами населення, де спостерігається найбільша концентрація ІПСШ та ВІЛ - інфекції, залишаються групи ризику. Статевий шлях є основним механізмом передачі ВІЛ-інфекції, причому ІПСШ є ко-фактором зараження ВІЛ. Ураження шкіри та/або ІПСШ можуть бути першою причиною звернення ВІЛ-інфікованих по медичну допомогу до ЗОЗ різного профілю. Соціологічні дослідження свідчать, що епідемія ВІЛ-інфекції в країнах безпосередньо призводить до скорочення тривалості та якості життя населення, зниження його економічної активності. Результати аналізу досліджень показують, що шляхом моніторингу і проведення лікувально-діагностичних та організаційно-профілактичних заходів, особливо у вразливих групах населення, можливо запобігти поширенню ІПСШ та ВІЛ-інфекції.

Список літератури

1. Бондаренко Г.М. К вопросу о тенденциях заболеваемости урогенитальным микоплазмозом в Украине [Текст] / Г.М. Бондаренко, Т.В. Губенко, Т.В. Осинская [и др.] // Сучасні проблеми дерматовенерології, косметології та управління охороною здоров'я: збірник наукових праць, - Х., 2015. - С.186-187.

2. Бондаренко Г.М. Клініко-епідеміологічні аспекти хламідіозу [Текст] / Г.М. Бондаренко, С.К. Джораєва, І. М Нікітенко // Дерматологія та венерологія. - 2013. - № 2 (60). - С.85.

3. Волкославська В.М. Фактори, що сприяють існуванню венеричних хвороб у дітей та молоді в Україні [Текст] / В.М. Волкославська, О.Л. Гутнєв, В.М. Романенко, В.Г. Радіонов // Журнал дерматовенерології, косметології ім. М.О. Торсуєва. - 2010. - № 1-2 (20). - С.94-97.

4. Волкославська В.М. Стан та основні організаційні задачі дерматовенерологічної служби на сучасному етапі в Україні [Текст] / В.М. Волкославська // Дерматологія та венерологія - 2015. - № 2 (68). - С.85-93.

5. Доклад ЮНЭЙДС о глобальной эпидемии СПИДа 2010 [Текст]. - UNAIDS, 2010. - 359 с.

6. Інформаційний бюлетень "ВІЛ-інфекція в Україні" [Текст]. - 2016. - № 45. - 130 с.

7. Мавров Г.И. Инфекции, передающиеся половым путем, и проблема сексуального и репродуктивного здоровья [Текст] / Г.И. Мавров, А.Е. Нагорный, Г.П. Чинов // Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. - 2010. - № 1. - 5-14.

8. Нагорный А.Е. Эпидемиология генитального герпеса, хламидиоза и трихомоноза в Украине и регионах в период 2005-2010 гг. [Текст] / А.Е. Нагорный // Дерматологія та венерологія. - 2011. - № 2 (52). - C.5-14.

9. Осинская Т.В. Особенности диагностики хламидий - ной и трихомонадной инфекции у новорожденных [Текст] / Т.В. Осинская // Журнал дерматовенерологии и косметологи им. М.О. Торсуева. - 2008. - № 1-2 (16). - С.97-100.

10. Перинатальные риски: трихомоноз беременных / Г.М. Бондаренко, Т.В. Осинская, С.В. Унучко [та ін.] // Дерматологіія та венерологія. - 2014. - № 4 (66). - С.35-45.

Размещено на Allbest.ru