Клініко-патогенетична значущість синдрому ендогенної інтоксикації при системній склеродермії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Клініко-патогенетична значущість синдрому ендогенної інтоксикації при системній склеродермії

ВСТУП

ендогенний інтоксикація ревматичний захворювання

Системна склеродермія (ССД) є захворюванням сполучної тканини, що характеризується поширеною васкулопатією макро- і мікроциркуляторного русла з вазоспастичними порушеннями й розвитком синдрому Рейно, своєрідним ураження опорно-рухового апарату, прогресуючим фіброзом шкіри та внутрішніх органів, наявністю циркулюючих антитіл до різних аутоантигенів, що, врешті-решт, може викликати синдром ендогенної інтоксикації (СЕІ) [1-3]. У формуванні останнього доведено роль антитіл до нативної дезоксирибонуклеїнової кислоти (aDNA), антитопоізомеразних-1 ^Scl70) і анти- центромерних антитіл. У пацієнтів, котрі страждають від ССД, реєструється підвищений апоптоз ендотеліоцитів [4], що корелює з рівнем у крові антитіл до кардіоліпіну (aCL) [5], при цьому констатується залежність від моно- цитарних чинників активації фібробластів [6].

Окрім ураження внутрішніх органів, при дифузній формі ССД можуть визначати СЕІ, поширений шкірно- м'язовий синдром та склеродактилію з дигітальним некротичним виразковим васкулітом пальців, хоча взаємозв'язок СЕІ з клініко-лабораторними ознаками захворювання і його роль у патогенетичних побудовах вимагає уточнення [7-9].

Метою дослідження було оцінити роль СЕІ в частоті розвитку і тяжкості перебігу окремих клінічних ознак ССД, значущість у патогенетичних побудовах захворювання, виділити найбільш інформативні прогностичні критерії.

МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ Під спостереженням перебували 63 хворих у віці від 16 до 67 років (у середньому (41,7±1,51) року), серед яких було 11,1 % чоловіків і 88,9 % жінок. У 42,9 % випадків мала місце лімітована форма ССД, в 57,2 % - дифузна, тривалість захворювання склала в середньому (11,0±0,88) року, І ступінь активності патологічного процесу визначено у 41,3 % від числа хворих, ІІ - в 38,1 %, ІІІ - у 20,6 %. Позитивність ССД за наявності в сироватці aScl70 встановлено у 77,8 % випадків, aDNA - в 63,5 %, аСІ - у 17,5 %.

Вивчено 12 умовно токсичних параметрів крові (дієнові кон'югати, малоновий діальдегід, ксантиноксидаза, аміак, сечовина, креатинін, сечова кислота, нітрити, молекули середньої маси амінопептидної (МСМ238), пеп- тидної (МСМ254), нуклеотидної (МСМ260) фракцій та фракції, що містить ароматичні хроматофори (МСМ280). Усі показники було оцінено в 1 бал, у випадках їх значень >M+SD (де М - медіана, SD - стандартне відхилення) оцінювали в 2 бали, а при >M+2SD - у 3 бали. Суму балів ділили на число досліджених показників, отримуючи тим самим індекс ендогенної інтоксикації (EII), а коли той перевищував 1, говорили про наявність СЕІ. Окрім того, додатково визначали інтегральний сурфактантний індекс (ISI) з урахуванням рівня рівноважного (статичного) поверхневого натягу крові.

Статистичну обробку отриманих результатів досліджень проведено за допомогою комп'ютерного варіаційного, кореляційного, непараметричного, одно- (ANOVA) й багатофакторного (ANOVA/MANOVA) дисперсійного аналізу (програми Microsoft Excel і Statistica-Stat-Soft, США). Оцінювали середні значення, їх стандартні відхилення та помилки, параметричні коефіцієнти кореляції Пірсона і непараметричні Кендалла, критерії дисперсії Брауна-Форсайта й Уїлкоксона-Рао, відмінностей Стью- дента та Макнемара-Фішера, а також вірогідність статистичних показників.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

СЕІ сформувався у 69,9 % від числа хворих на ССД. Показники крові, що характеризують при ССД СЕІ, були наступними: рівень дієнових кон'югатів склав (3,5±0,15) О/мл, малонового діальдегіду - (11,4±0,36) мкмоль/л/год, активності ксантиноксидази - (5,4±0,13) мкмоль/л/хв, концентрації аміаку - (16,2±0,18) ммоль/л, сечовини - (7,4±0,39) ммоль/л, креатиніну - (103,2±5,94) мкмоль/л, сечової кислоти - (308,8±10,03) мкмоль/л, нітритів - (5,7±0,12) мкмоль/л, МСМ238 - (831,0±16,90) О/л, МСМ254 - (281,6±9,84) О/л, МСМ260 - (274,0±12,32) О/л, МСМ280 - (335,7±9,40) О/л. Як засвідчив багатофактор- ний аналіз Уїлкоксона-Рао, на інтегральний стан параметрів СЕІ чинять високодостовірний вплив стать хворих, ступінь активності ССД і клініко-лабораторна форма захворювання. У чоловіків, які страждають від ССД, виявився на 42 % вірогідно більшим рівень у крові сечової кислоти і на 33 % МСМ254, а дифузна форма захворювання відрізнялася від лімітованої більшими на 29 % показниками дієнових кон'югатів і на 11 % МСМ238, але меншою, на 5 % концентрацією аміаку.

Як показав аналіз Брауна-Форсайта, на стан перок- сидного окиснення ліпідів (ПОЛ) і параметри азотистого метаболізму впливає стать хворих. Останні також залежать від ступеня активності патологічного процесу, тяжкості перебігу шкірного, суглобового й легеневого синдромів. Згідно з тривалістю захворювання, зростають інтегральні значення середньомолекулярних сполук. За даними виконаного непараметричного аналізу Кендалла, підвищення процесів ПОЛ прямо корелює з ураженням легенів, серця, нирок і периферійної нервової системи, азотисті показники СЕІ мають достовірні позитивні співвідношення з діастолічною дисфункцією лівого шлуночка серця, а МСМ - із наявністю легеневої гіпертензії.

EII склав (1,17±0,030) ум. од., а ISI - (3,37±0,066) ум. од., при цьому статевий диморфізм цих показників був відсутній. На значення EII чинить дію ступінь активності захворювання, а одночасно на EII і ISI - тяжкість склеро- дермічної пневмопатії, про що свідчить виконаний дисперсійний аналіз Брауна-Форсайта. За даними аналізу Кембалла, прямі кореляційні зв'язки EII та ISI торкаються патології серця й периферійної нервової системи.

Необхідно відзначити, що вміст азотистих сполук, як компонентів СЕІ, має вірогідні прямі співвідношення з рівнем у крові aScl70, а показник EII - з aDNA. На тяжкість ураження нирок при ССД впливають параметри в крові продуктів ПОЛ, азотистих похідних, МСМ, EII і ISI, тоді як на розвиток патології печінки - тільки останні три показники. Крім того, шкірний синдром залежить від EII та ISI, суглобовий - від стану ПОЛ, кардіоміопатія - від рівня МСМ. EII і ISI одночасно чинять дію на порушення електричної провідності серця, розміри його камер й діасто- лічну дисфункцію лівого шлуночка, зі станом ПОЛ щільно пов'язані порушення збудливості міокарда, а з МСМ - зміни клапанного апарату.

Високий рівень у крові продуктів ПОЛ визначає розвиток периферійної полінейропатії і порушень збудливості міокарда, азотистих похідних - виникнення дис- циркуляторної енцефалопатії й змін електричної провідності серця, МСМ - патології печінки, центральної нервової системи, серця і, зокрема його клапанного апарату, ISI - шкірного синдрому та діастолічної дисфункції лівого шлуночка.

З урахуванням результатів виконаного варіаційного, дисперсійного і кореляційного аналізів зроблено висновки, що мають певну практичну значущість: 1) гіперазо- темія у хворих на ССД є чинником ризику патології центральної нервової системи, а накопичення в організмі МСМ - печінки і серця; 2) ISI>4 ум.од. (>M+SD хворих із шкірним синдромом) є прогнозонегативним критерієм відносно ураження шкіри.

Ми відібрали ті показники клінічного перебігу ССД, які одночасно мали вірогідні дисперсійні та кореляційні зв'язки Брауна-Форсайта і Кендалла з окремими складовими СЕІ. Виявилось, що патологію печінки визначали параметри в крові амінопептидної фракції, нирок - пеп- тидної та нуклеотидної, периферійної нервової системи - фракції, що містять ароматичні хроматофори, серця - рівні малонового діальдегіду, сечової кислоти й активності ксантиноксидази. На рисунку 1 представлено прямі кореляційно-регресійні зв'язки Пірсона тяжкості ураження печінки, нирок і нервової системи з різними фракціями в крові МСМ.

При дифузній формі ССД, порівняно з лімітованою, достовірно (на 10 %) виявилися меншими рівні EII та більшими ISI. На рисунку 2 знайшли своє відображення інтегральні тривимірні гістограми показників захворювання (активність + тяжкість перебігу + темпи прогресування) при різних формах ССД, а на рисунку 3 - у хворих без СЕІ та з таким.

Рис. 1. Прямі кореляційно-регресійні зв'язки тяжкості ураження окремих органів при ССД із рівнем у крові МСМ різних фракцій

За даними дисперсійного аналізу Брауна-Форсайта, від СЕІ залежить ураження у хворих на СсД серця і центральної нервової системи. При СЕІ (рис. 4, 5) виявлено вірогідно більші на 27 % показники в крові МСМ260, на 20 % концентрація малонового діальдегіду та на 13 % рівень МСМ238.

Примітка: 1 - малоновий діальдегід, 2 - МСМ238, 3 - МСМ260, 4 - сечова кислота, 5 - МСМ280, 6 - МСМ254, 7 - ксантиноксидаза, 8 - дієнові кон'югати, 9 - аміак, 10 - сечовина, 11 - нітрити, 12 - креатинін.

ВИСНОВКИ

1. СЕІ розвивається у 70 % від числа хворих на ССД, який зумовлений підвищенням у крові рівнів аміно- пептидної, пептидної, нуклеотидної фракцій середньомоле- кулярних сполук, і фракції, що містять ароматичні хроматофори, небілкових азотистих продуктів та продуктів ПОЛ.

2. Поява СЕІ при ССД пов'язана зі статтю хворих, формою захворювання (лімітована, дифузна), ступенем активності патологічного процесу й тяжкістю ураження окремих органів, визначається вмістом малонового діальдегіду і концентраціями МСМ238 та МСМ260.

3. СЕІ бере участь у патогенезі склеродермічної кар- діоміопатії і дисциркуляторної енцефалопатії, а показник ISI може мати певну прогностичну значущість відносно шкірного синдрому.

Перспективи подальших досліджень Подані в роботі відомості вимагають обов'язкового дослідження наявності й характеру перебігу СЕІ вже на ранніх етапах спостереження за хворими на ССД для своєчасного здійснення відповідних лікувально-профілактичних заходів.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Quantification of Pulmonary Fibrosis in a Bleomycin Mouse Model Using Automated Histological Image Analysis / J. Gilhodes, Y. Jule, S. Kreuz [et al.] // PLoS One. - 2017. - Vol. 12(1). e0170561, doi: 10.1371/ journal.pone.0170561

2. Exploring sources of emotional distress among people living with scleroderma: А focus group study / Stephanie T. Gumuchian, Sandra Pelaez, Vanessa C. Delisle [et al.] // PLoS One. - 2016. - Vol. 11 (3). e. 0152419, doi: 10.1371/journal.pone.0152419

3. Bone marrow-derived mesenchymal stem cells expressing thioredoxin 1 attenuate bleomycin-induced skin fibrosis and oxidative stress in scleroderma / M. Jiang, Y. Yu, J. Luo [et al.] // J. Invest. Dermatol. - Vol. 26 (1). - P. 172-178. doi: 10.1016/j. jid.2017.01.011.

4. RISE-SSc: Riociguat in diffuse cutaneous systemic sclerosis / O. Distler, J. Pope, C. Denton [et al.] // Respir. Med. - 2017. - Vol. 122, Suppl. 1. - P. 14-17. doi: 10.1016/j.rmed.2016.09.011.

5. Meyer O. Prognostic markers for systemic sclerosis / O. Meyer // Joint Bone Spine. - 2006. - Vol. 73(5). - P. 490-494. doi: 10.1016/j. jbspin.2006.01.022

6. Endothelin-1 serum levels correlate with MCP-1 but not with homocysteine plasma concentration in patients with systemic sclerosis / D. Peterlana, A. Puccetti, P. Caramaschi [et al.] // Scand. J. Rheumatol. - 2006. - Vol. 35(2). - P. 133-137.

7. Andersen L. K. Prevalence of skin and skin-related diseases in the Rochester epidemiology project and a comparison with other published prevalence studies / L. K. Andersen, M. D. Davis // Dermatology. - 2016. - Vol. 232(3). - P. 344-352. doi: 10.1159/000444580.

8. Prediction of improvement in skin fibrosis in diffuse cutaneous systemic sclerosis: a EUSTAR analysis / R. Dobrota, B. Maurer, N. Graf [et al.] // Ann. Rheum. Dis. - 2016. - Vol. 75(10). - P. 1743-1748. doi: 10.1136/annrheumdis-2015-208024.

Размещено на Allbest.ru