Валеологія як комплексна наука про здоров’я
Причини і передумови виникнення валеології. Визначення основних її завдань та цілей. Удосконалення методів лікування граничних станів, використання для цього природних засобів. Основні стани, властиві організму людини: здоров’я, хвороба, передхвороба.
| Рубрика | Медицина |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 07.08.2017 |
| Размер файла | 29,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Валеологія як комплексна наука про здоров'я
1. Причини і передумови виникнення валеології
валеологія лікування здоровя
Бути здоровим і якомога рідше хворіти -- природне бажання і прагнення людини, її неусвідомлена потреба. Здоров'я -- основа всіх наших справ і починань, трудових і творчих звершень, сподівань, надій на майбутнє. І відому мудрість "Хліб усьому голова" сьогодні можна перефразувати так: "Здоров'я -- усьому голова", бо відсутність здоров'я -- повна або часткова -- забирає у людини багато повсякденних радощів активного життя, праці, кохання, захоплюючих подорожей... Тому в усі часи здоров'я було і залишається основною сутністю людського існування.
Науковий аналіз глобальної еколого-демографічної ситуації, що склалася напередодні нового тисячоліття, примусив замислитися кожного, хто дбає про власне життя і здоров'я, про долю своїх нащадків, майбутнє людства. Сформоване за останні десятиліття в суспільній свідомості державне спрямування національно-економічного господарювання з суто технічною орієнтацією на вибір помилкової стратегії підкорення природи вичерпало себе. Найбільш перспективним шляхом створення нового стилю взаємовідносин людини і біосфери є утвердження природно-онтологічної орієнтації в суспільній діяльності, формування оздоровчої свідомості у кожної людини, починаючи з появи її на світ.
Аналіз ситуації, що склалася за сучасних умов, порушує питання про необхідність зміни наших уявлень, вимог щодо здоров'я людини, нації, людства. Для України ситуація ускладнюється ще й тим, що водночас з екологічною кризою країна перебуває в економічно-політичній кризі. Через це спостерігається прогресуюча деградація здоров'я населення, особливо дитячого. Від'ємним стало відтворення населення, зменшується тривалість життя, підвищується смертність, високими темпами збільшується кількість хронічних інфекційних захворювань (серцево-судинних, онкологічних, ендокринних, хвороб органів дихання). Існуюча ситуація щодо збільшення захворюваності та зростаюча депопуляція в Україні, згідно з даними ЮНЕСКО, визначили для нашої держави статус вимираючої.
Ситуація із станом здоров'я населення в Україні погіршується ще й низьким рівнем знань переважної більшості людей щодо фундаментальних законів раціонального формування, збереження і зміцнення свого власного здоров'я впродовж усього життя, в зневажливому й нерідко безвідповідальному ставленні до цієї єдиної онтологічної цінності, якою природа нагороджує людину разом з життям. Єдиним способом розв'язання проблеми є кардинальна зміна поглядів людини на причини і наслідки нездоров'я, формування основ здорового способу життя. А досягти цього можна лише шляхом перебудови системи освіти та виховання людини, набуття знань, що дозволяють їй здійснювати гармонійний розвиток згідно з вимогами сьогодення.
2. Валеологія як наука, її цілі і зміст
Стратегію виживання і створення нового світоупорядкування на основі формування у кожної людини, починаючи з її народження, оздоровчої свідомості, став науковий і просвітницький напрям -- валеологія (від лат. "vаlео" -- бути здоровим і грец. "1оgos'' -- наука). Основоположником науки про здоров'я в сучасному її розумінні вважається І.І. Брехман, який обґрунтував методологічні основи здоров'я практично здорових людей (1987 р) і назвав цей напрямок "валеологією".
Медицина в наш час все більше уваги приділяє хворій людині і все менше займається профілактикою захворювань. Тому, з поля зору випадає здорова людина та людина, яка знаходиться в стадії перед хвороби. Статистика показує відсутність кореляції між збільшенням кількості лікарів та лікувально-профілактичних заходів та здоров'ям населення.
Усе це і стало передумовами появи самостійної науки про здоров'я - валеології.
Валеологія виникла на межі багатьох наук (медицина, психологія, педагогіка, гігієна, генетика й ін.) і є інтегрованою наукою.
Валеологія - це цілісна система знань про формування, збереження, зміцнення, відновлення і передачі здоров'я іншим поколінням.
Об'єкт валеології - здорова людина і людина в «третьому» стані.
Предмет валеології - індивідуальне здоров'я.
Основна мета - максимальне використання успадкованих механізмів і резервів життєдіяльності людини і підтримка на високому рівні адаптації організму до умов зовнішнього і внутрішнього середовища.
Основні задачі і зміст валеології:
розробка теоретичних уявлень про сутність здоров'я, про вікові і адаптаційні можливості організму;
розробка методик кількісної оцінки здоров'я;
вивчення факторів здоров'я, що визначають стан людини і його активне довголіття; відновлення й оптимізація відносин людини з природою;
удосконалення методів лікування граничних станів, використання для цього природних засобів;
розробка методів загального навчання здоров'ю, виховання культури здоров'я; формування діючого суспільного ідеалу, відповідно до якого здоров'я є найвища цінність, а здоровий спосіб життя - природна форма поведінки.
Валеологія принципово відрізняється від інших наук, що вивчають стан здоров'я людини, тому що в сфері інтересів валеології знаходиться здоров'я і здорова людина, у той час як у медицини - хвороба і хвора людина, а в гігієні - середовище проживання й умови життєдіяльності людини.
Як самостійна наука валеологія зайняла визначене місце серед інших наук. Тісніше усього вона пов'язана з:
біологією, яка формує еволюційний погляд на природу здоров'я, створює цілісну картину біологічного світу;
екологією, яка формує знання про аспекти залежності здоров'я від навколишнього середовища,
медициною (фізіологія, гігієна, санологія й ін.), яка розробляє нормативи забезпечення здоров'я, систему знань і практичної діяльності по зміцненню і збереженню здоров'я;
фізичною культурою, яка визначає закономірності підтримки й удосконалювання фізичного розвитку і фізичної підготовленості людини як невід'ємних характеристик здоров'я;
психологією, яка вивчає психологічні аспекти забезпечення здоров'я;
педагогікою, яка розробляє цілі, задачі, зміст і технології валеологічного розвитку і виховання;
соціологією, яка виявляє соціальні аспекти підтримки, зміцнення і збереження здоров'я і факторів ризику здоров'я;
політологією, яка визначає роль, стратегію і тактику держави в забезпеченні і формуванні здоров'я своїх громадян;
економікою, яка обґрунтовує економічні аспекти забезпечення здоров'я і економічної цінності здоров'я в забезпеченні добробуту і безпеки держави;
філософією, яка формує діалектичний світогляд, що важливо в практичній оцінці ролі здоров'я в людському побуті;
культурологією, тому що істотною частиною культури людини є валеологічна культура;
історією, яка простежує історичні корені, надбання шляхів, засобів і методів підтримки здоров'я у світі, регіоні, в етносі;
географією, яка встановлює клімато-географічну і соціально-економічну специфіку регіону, взаємини людини з навколишнім середовищем в аспекті забезпечення здорового способу життя, і ін.
Зв'язок валеології з іншими науками має двосторонній характер. Використовуючи дані суміжних наук, валеологія сама може дати вагомі результати для розвитку і конкретизації проблем людинознавства. Незважаючи на молодість, валеологія сьогодні розвивається досить динамічно, в ній можна виділити наступні основні напрямки.
Загальна валеологія - являє собою основу, методологію валеології як науки, її місце в системі наук про людину, предмет, задачі, історію її становлення і т.д. її можна розглядати як стовбур дерева науки, від якого відходять розгалуження, галузі валеології.
Медична валеологія визначає різницю між здоров'ям і хворобою і їхньою діагностикою, вивчає способи зовнішньої підтримки здоров'я і попередження захворювань, методи оцінки стану здоров'я населення та ін.
Педагогічна валеологія - вивчає питання навчання і виховання людини, яка має міцну життєву установку на здоров'я і здоровий спосіб життя.
Вікова валеологія вивчає особливості вікового становлення здоров'я людини, його взаємини з факторами зовнішнього і внутрішнього середовища в різні вікові періоди й адаптації до умов життєдіяльності.
Професійна валеологія вивчає питання, пов'язані з проблемою професійної орієнтації (з обліком індивідуальних типологічних властивостей особистості), розглядає особливості впливу професійних факторів на здоров'я людини, визначає методи і засоби професійної реабілітації.
Сімейна валеологія вивчає роль і місце родини, кожного з її членів у формуванні здоров'я, розробляє шляхи і засоби забезпечення здоров'я кожного з поколінь і всієї родини в цілому. Напевне, цей розділ валеології має велике майбутнє, тому що формування здоров'я (від підготовки до народження дитини до виховання усвідомленого відношення до здоров'я) найбільш послідовно може здійснюватися саме в родині.
Екологічна валеологія досліджує вплив на здоров'я природних факторів і наслідків антропогенних змін у природі, визначає поведінку людини у співіснуванні з навколишнім середовищем з метою збереження здоров'я.
Соціальна валеологія ставить своєю метою вивчення здоров'я людини в соціумі, у його різноманітних відносинах соціального характеру з людьми і суспільством.
Ймовірно, згодом відбудеться і подальша диференціація валеології як науки.
Як навчальна дисципліна валеологія являє собою сукупність знань про здоров'я і про здоровий спосіб життя.
Чим викликана необхідність вивчення цієї дисципліни студентами педагогічних спеціальностей? Насамперед, обставинами, які визначають професійну діяльність учителя.
По-перше, учитель повинний вміти зберегти здоров'я своїх майбутніх учнів. Існуюча система освіти сама по собі є чинником ризику здоров'я учнів. Сьогодні відомо, що за період навчання в середній школі число здорових дітей знижується в 4 рази, число дітей з короткозорістю збільшується в 10 разів, з нервово-психічними розладами - у 2,5 рази, у 16 разів збільшується число учнів з вегето-судинною дистонією, у 2 рази - з кишковими захворюваннями.
По-друге, для того, щоб уміти зберегти своє здоров'я. Адже працю викладача лише на перший погляд можна вважати легкою (якщо порівняти її з працею шахтаря). Це праця з високою щільністю міжособистісних контактів і можливістю конфліктів при необхідності виконання запланованого обсягу роботи в жорстко регламентований період часу. Він вимагає підчас, значної напруги багатьох систем організму. Так дослідженнями встановлено - при читанні лекції (веденні уроку) збільшується концентрація цукру крові в 1,5-2 рази, тобто прискорюється вуглеводний обмін. В цілому після уроків інтенсивність обміну речовин в організмі зростає на 15-30% ( для нормалізації обміну потрібно 2-3 доби). Навіть за час відпустки неможливо привести обмін у норму, а це створює передумови для гіпертиреозу.
У вчителя велике навантаження на мовний апарат, що призводить до частих ларингітів.
Постійне навантаження на ті ж самі центри півкуль мозку приводять до різкого перерозподілу мозкового кровообігу, звідси - часте безсоння (перша ознака перевтоми); відзначаються зміни і ЕЕГ, і ЕКГ.
По-третє, вчитель обов'язково повинний володіти культурою здоров'я. Культура здоров'я (валеологічна культура) - це частина загальної культури людини, яка являє собою свідому систему дій і відносин до свого здоров'я і здоров'я інших людей, тобто, уміння жити, не шкодячи своєму організму, а приносячи йому користь (важливо пам'ятати, що культура здоров'я припускає не просте «збирання» корисних рекомендацій і знань, а активне використання їх в щоденній практиці).
Валеологічна культура припускає й уміння поширювати валеологічні знання. Учитель, поза залежністю від своєї спеціальності, повинний виховувати в учнів стійку мотивацію на здоров'я і здоровий спосіб життя (через програмний навчальний матеріал, позакласні і позашкільні форми, а також особистим прикладом).
3. Основні стани, властиві організму людини
Здоров'я. За енциклопедичним словником, здоров'я -- це стан функціонування організму людини як живої системи, що характеризується повною її рівновагою із зовнішнім середовищем і відсутністю виявлених хворобливих змін.
За визначенням Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я (ВООЗ), здоров'я -- це стан повного фізичного, психічного та соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб або фізичних дефектів.
Загальновідомо, що людина з'явилась у світі як продукт двох еволюцій -біологічної, яка призвела до формування сучасного фізичного типу (неоантропа), і соціальної, пов'язаної з формуванням зовсім нового явища - соціального середовища, яке доповнило природні умови існування людини.
Тому людина являє собою єдину біологічно-соціальну сутність і його структурну організацію можна представити у вигляді піраміди, де основою піраміди є фізичне тіло, серединою - психічна сфера і вершиною - духовність.
Валеологічна теорія виділяє такі складові здоров'я людини:
фізичне (соматичне) здоров'я - оптимальне функціонування усіх систем організму людини (фізична витривалість, уміння володіти своїм тілом, високій рівень працездатності);
психічне здоров'я - збалансованість психічних процесів та їхніх проявів, тобто здатність особи керувати собою за умов високих життєвих навантажень на основі взаєморозуміння й емоційного комфорту в суспільстві, а також особистого внутрішнього комфорту:
інтелектуальне (розумове) - стан головного мозку, що забезпечує протікання пізнавальних психічних процесів (сприйняття, пам'ять, увага, мислення), за допомогою яких відбувається реалізація конкретної тактики й стратегії рішення актуальних завдань ( коефіцієнт інтелекту, обсяг уваги, швидкість перемикання уваги, обсяг пам'яті);
емоційне - стан організму, що забезпечує керування емоціями. Емоційні функції забезпечуються вегетативною нервовою системою у взаємодії зі структурами головного мозку. При емоціях відбуваються зміни в діяльності органів дихання, травлення, серцево-судинної системи, залоз внутрішньої секреції, скелетної й гладкої мускулатури;
характериологічне - стан мозку, що забезпечує свідомо-вольову взаємодію організму із середовищем;
соціальне (моральне) здоров'я - стан організму, що визначає здатність людини контактувати із соціумом. Компонентами соціального здоров'я можна вважати :
моральність індивіда - сукупність морально-етичних якостей, ідеалів, ціннісних орієнтацій, які людина вважає для себе щирими;
соціальна адаптація - здатність організму пристосовуватися до різних умов, що змінилися, соціального середовища або життя.
Тому проблема здоров'я може розглядатися тільки в комплексі як інтегральна характеристика особистості.
Сучасні вчені виокремлюють чотири процеси, що визначають стан здоров'я як індивіда, так і населення в цілому:
відтворення здоров'я (стан генофонду; здоров'я, стан і реалізація репродуктивної функції батьків; умови перебігу вагітності; наявність правових актів, що оберігають генофонд і вагітних);
формування здоров'я (спосіб життя, тобто рівень виробництва і продуктивності праці, ступінь задоволення матеріальних і культурних потреб, особливості харчування, рухової активності та міжособистісних взаємин, шкідливі звички, стан довкілля);
споживання здоров'я (культура і характер виробництва, стан виробничого середовища, соціальна активність індивіда тощо);
відновлення здоров'я (лікування, реабілітація).
Про стан індивідуального фізичного здоров'я людини роблять висновок за даними антропометрії (розміри тіла -- зріст стоячи, окружність грудної клітки, маса тіла та ін.), а також на підставі фізіологічних і біохімічних досліджень, оцінка яких здійснюється з урахуванням віку, статі, географічних, кліматичних та інших параметрів.
Найважливішими показниками здоров'я населення в цілому є:
народжуваність,
смертність (у тому числі немовлят),
середня тривалість життя,
інвалідність,
захворюваність та ураженість певними хворобами (туберкульоз, серцево-судинні, інфекційні, алергічні, онкологічні, шлунково-кишкові та інші захворювання).
Хвороба - будь-яке порушення життєдіяльності організму, що виникає у відповідь на дію надзвичайних подразників зовнішнього або внутрішнього середовища. При цьому знижується пристосовуваність живого організму до зовнішнього середовища й водночас мобілізуються його захисні сили.
У наш час, незважаючи на величезні успіхи медицини та поліпшення умов життя, кількість хворих не зменшується. Бурхливий науково-технічний прогрес, поява нових складних видів трудової діяльності змінюють звичний ритм і уклад життя. Зменшення обсягів фізичного навантаження, збільшення нервово-емоційного напруження, погіршення екологічних умов призводять до суттєвого порушення регуляції основних фізіологічних функцій організму.
Причин виникнення хвороб багато, проте здебільшого їх провокує сама людина: своїми шкідливими звичками, порушенням санітарно-гігієнічних норм, неправильним харчуванням, відсутністю режиму праці й відпочинку тощо. Більшість людей чітко не усвідомлює, що здоров'я -- це найбільша індивідуальна й соціальна цінність.
Всесвітня Організація Охорони Здоров'я визначила 10 найбільш загрозливих для життя людини факторів у такій послідовності: недостатнє (неповноцінне) харчування; секс без засобів захисту; підвищення артеріального тиску; тютюнопаління; алкоголь; питна вода, що не відповідає санітарним нормам; антисанітарія; недостатній вміст заліза в крові; забруднення навколишнього середовища; ожиріння, надмірна маса тіла.
Ці фактори не тільки негативно впливають на здоров'я, а й спричинюють понад 40 % усіх випадків смерті людей на планеті.
Передхвороба, або «третій стан».
Перехід від здоров'я до хвороби не є раптовим. Між ними розташовується ціла гама проміжних станів, що сьогодні прийнято називати «третім» станом. У цьому стані знаходиться більш 50% усього населення планети.
«Третій» стан - це стан людини, проміжний між здоров'ям і хворобою, що сполучає в собі і те й інше, але в той же час не є ні тим, ні іншим.
Ці стани можуть бути обумовлені різними факторами, пов'язаними переважно із сучасним ритмом життя, тривалим впливом гіподинамії, психоемоційних навантажень, поганих виробничих, екологічних, соціально- побутових умов, неправильного харчування та ін., які пред'являють підвищені вимоги до організму, виснажують його адаптаційні можливості, знижують працездатність. Такий стан характерний для «критичних» вікових періодів (статевого дозрівання, перед- і післяпологового, клімактеричного, старечого), для осіб, що зловживають алкоголем, палінням та ін.
Цей стан може виявлятися рядом загальних симптомів:
погіршення самопочуття,
дратівливість,
головний біль,
сухість шкіри,
втрата апетиту,
гіпотонія й ін.
Цих людей не буде лікувати жоден лікар (тому що немає хвороби), але вони не можуть бути повноцінними працівниками і громадянами. У цьому стані організм витрачає енергію не на творчу роботу, а на збереження життя. У такому стані є можливість відновлення більш високого рівня здоров'я, як правило, за рахунок мобілізації можливостей самого організму. Саме тому «третій» стан привертає увагу валеологів.
4. Поняття про здоровий спосіб життя
Експерти ВООЗ у 80-х роках XX сторіччя визначили орієнтоване співвідношення різних факторів забезпечення здоров'я сучасної людини, виділивши в якості основних 4 похідні:
генетичні фактори (спадковість) - 20%
стан навколишнього середовища - 20%
медичне забезпечення - 8-10%
спосіб життя - 50 - 52%
Спосіб життя - біосоціальна категорія, що характеризується формами повсякденної життєдіяльності людини. Включає 3 категорії:
* рівень життя (умови) - економічна категорія, яка відображає міру задоволення матеріальних, духовних і культурних потреб людини;
якість життя -- соціальна категорія, яка відображає ступінь комфорту в задоволенні людських потреб;
стиль життя - соціально-психологічна категорія, яка відображає особливості в житті людини, адже саме стиль життя впливає на індивідуальне здоров'я, в значній мірі.
Спосіб життя, який сприяє збереженню і зміцненню здоров'я, називається здоровим (ЗСЖ).
Поняття «здоровий спосіб життя» тільки на перший погляд може здатися елементарним. На теперішній час у практичній діяльності при визначенні індивідуальних критеріїв і цілей ЗСЖ В.А. Полєський і І.А. Гундарьов виділяють два альтернативних підходи:
1) традиційний, що ставить своєю метою досягнення усіма людьми однакової поведінки, я ка вважається правильною, у якій критерієм є не кінцевий результат, а проміжна поведінка. Практика ж переконливо показує, що захворюваність неминуче виявляється різною, якщо однакової поведінки дотримуються різні по гено- і фенотипу люди. Наївно розраховувати, що можна розробити і рекомендувати для кожної людини якусь універсальну методику, що включає в себе самодостатній набір оздоровчих засобів, що гарантують досягнення оптимуму здоров'я;
2) нетрадиційний (індивідуальний), який виходить з передумови, що здоровим вважається такий стиль поведінки, що приводить людину до бажаного довголіття і необхідної якості життя; тобто здорових способів життя повинно бути стільки, скільки існує людей.
Такий підхід припускає для кожної людини свідому і цілеспрямовану практику здоров'ятворення (здоров'ябудівництво), тобто систематичні свідомі зусилля для запобігання й усунення тих або інших дефектів здоров'я, а не тільки пасивне пристосування, стримування від чогось шкідливого. Правий Н. Амосов, який стверджував, що «...добути і зберегти здоров'я може тільки сама людина». Необхідно при цьому враховувати і генетичну природу кожної людини.
Здоровий спосіб життя - це спосіб життєдіяльності людини, що відповідає генетичне обумовленим його особливостям, конкретним умовам життя і спрямований на формування, збереження і зміцнення здоров'я та на повноцінне виконання людиною його соціально-біологічних функцій.
Структура (складові) здорового способу життя повинна включати наступне:
жорсткий контроль за станом свого організму (знання свого організму, регулярна диспансеризація, у тому числі сьогодні це флюорографія, огляд зубів і т.д., звернення до лікаря при перших ознаках нездужання й ін.);
гігієнічну обгрунтованість поведінки (у тому числі і психогігієну);
оптимальну рухову активність;
активна трудова діяльність (улюблена робота, навчання, досягнення майстерності обраній професії);
тренування імунітету, розумне використання методів загартовування;
раціональне харчування;
психофізичну регуляцію (уміння зняти нервову напругу за допомогою м'язового розслаблення, рефлексотерапії й ін., уміння керувати своїми емоціями, розвиваючи в себе оптимізм, почуття гумору);
психосексуальну і статеву культуру, щасливе сімейне життя;
раціональний режим життя на основі вимог індивідуального біоритму;
відмовлення від шкідливих звичок;
валеологічна самоосвіта.
Кожна з позицій ЗСЖ характеризується психофізіологічною задоволенністю, що позитивно позначається на стані здоров'я.
ЗСЖ формується на основі валеологічного навчання і виховання, (бажано з раннього дитинства), коли вироблення умовних рефлексів більш міцне і надійне. При цьому важливо, що ЗСЖ захищає здоров'я з дитинства - коли стійкість організму, що формується, низький і ризик втрати здоров'я підвищений. Хочеться ще раз підкреслити значення особистого приклада вчителя (батька) - вчитель не має права порушувати те, чому вчить. Діючим є стиль спілкування з установкою: «Роби, як я! Роби разом зі мною!», а не декларації на зразок «Роби, як я кажу».
Формування ЗСЖ являє собою винятково тривалий процес і може продовжуватися все життя. До того ж позитивний ефект ЗСЖ виявляється не відразу, іноді відстрочений на роки. Цим пояснюється складність роботи з формування ЗСЖ. Але ця робота необхідна.
5. Сучасний стан здоров'я населення України
Відбувається погіршення стану здоров'я всього населення України:
Спостерігається негативний приріст населення (смертність перевищує народжуваність, щорічно чисельність населення зменшується на 0,8-1 %); до кінця 2005 року нас стало менше 47 млн.
За останні 10 років середня тривалість життя чоловіків знизилась на 4,5 роки, жінок - на 2 роки і складає приблизно 62 роки (для порівняння - у Японії люди живуть на 15 років довше), тобто, можна говорити про депопуляцію і вимирання українського народу. 50 % чоловіків і 40 % жінок не доживають до пенсійного віку.
Кількість пологів зменшилося приблизно на 40 % (за останні 10 років), відносно частіше, ніж раніше, спостерігаються пологи в матерів у віці до 14-18 років (при цьому діти народжуються, як правило, з порушеннями здоров'я).
Дитяча смертність - на одному з перших місць у світі.
Материнська смертність при пологах зросла в 2 рази за останні 10 років.
З 4-х вагітностей лише одна протікає без ускладнень, мертвонароджуваність - у 2-3 рази більша, ніж у Європі, кількість недоношених дітей за останні 10 років збільшилася в 5 разів.
310 немовлят 7 - народжуються з пороками розвитку.
За 5 років у 1,4 рази збільшилася захворюваність дівчаток-підлітків (а це майбутні мами).
Серед школярів здоровим визнаний тільки кожен 9-ий ( по м. Миколаєву).
Росте кількість дітей-інвалідів (по м. Миколаєву - на 9 % щороку).
Кожна 17-а жінка продуктивного віку має психоневрологічні порушення, кожен 6-ий чоловік - хронічний алкоголік.
Захворюваність населення України за останні роки (за даними офіційної статистики) збільшилася на 27,3 %. Основними захворюваннями є:
1. Серцево-судинні (інфаркт міокарда й ін.)
2. Пухлини (80 % з них обумовлені хімічними канцерогенами з навколишнього середовища).
3. Захворювання органів травлення.
Крім того, з 1995 року відзначається зростання інфекційних захворювань, у даний час на Україні епідемія туберкульозу, ВІЛ/СНІДу й ін. Зросла захворюваність ендокринних органів (наприклад, цукровий діабет зустрічається в 1,6 рази частіше), росте дитячий травматизм і ін.
Література
1. Амосов Н.М. Роздуми про здоров'я. - М, 1987.
2. Брехман І.І. Введення у валеологію - науку про здоров'я. - Л., 1987.
3. Вайнер І.І.. Валеологія - М.: Флінта: Наука, 2002. - стр. 3-81.
4. Валеологія, (частина 1), за редакцією ВЛ. Бобрицької. - Полтава: "Скайтек", 2000. - стор. 3-66.
5. Гарбузов В.И. Человек, жизнь, здоровье: древние й новые каноны медицины. - Спб., 1995.
6. Колбанов В.В. Валеология. Спб, 1998.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Проблеми здорового способу життя у сучасному суспільстві. Валеологія як наука про індивідуальне здоров’я людини. Мета валеологічної освіти в Україні. Структурна модель людини та її зовнішні складові. Фізіологічні та функціональні резерви організму.
реферат [25,6 K], добавлен 13.02.2010Екологія та здоров'я, соціальні умови здоров'я. Зміни функціональної діяльності деяких систем організму в процесі старіння. Загальні відомості про довголіття, основні критерії віку. Характер впливу чинників навколишнього середовища на здоров'я людини.
реферат [31,5 K], добавлен 28.02.2010Вчення про здоров'я, його градації, критерії, групи. Самооцінка культури здоров'я. Визначення фізичного стану людини. Методика тестування і оцінки показників фізичних якостей і рухових здібностей. Потреба у складанні та положення про "Паспорту здоров'я"
курсовая работа [893,7 K], добавлен 26.09.2010Поняття та характеристика вітамінів, їх значення для організму та життя людини. Форми гіпо- та авітамінозів. Наслідки нестачі в їжі вітаміну А, РР, К. Причини хвороби бері-бері. Цинга як результат нестачі вітаміну С. Авітаміноз D та причини рахіту.
реферат [22,8 K], добавлен 06.06.2011Механізми терморегуляції організму людини. Форми і методи загартування. Основні правила і принципи загартування. Помилки при загартуванні та невідкладна допомога при перегріванні чи переохолодженні. Особливості загартування дітей та людей похилого віку.
курсовая работа [66,2 K], добавлен 19.06.2011Проблема раціонального харчування, яке відповідає фізичним потребам організму для забезпечення фізичного здоров'я й активної трудової діяльності. Хвороби людини, які пов'язані з особливостями харчування. Коротка огляд найпопулярніших оздоровчих дієт.
реферат [16,3 K], добавлен 28.02.2010Анатомо-фізіологічні особливості серцево-судинної системи. Основні причини виникнення гіпертонічної хвороби, її клінічні прояви та перебіг захворювання. Медикаментозне лікування та профілактика. Використання засобів фізичної реабілітації при гіпертонії.
дипломная работа [79,0 K], добавлен 14.11.2010Проблема збереження і відновлення професійного здоров'я людей. Вплив синдрому хронічної втоми на психофізичний стан організму. Передумови виникнення захворювання: порушення сну, гормональні зміни, хронічні захворювання, шкідливі звички та авітаміноз.
реферат [25,7 K], добавлен 28.02.2012Особливості та закономірності формування стану здоров’я жінок під впливом екзо- та ендогенних чинників ризику виникнення патологічних станів і хвороб, що супроводжують різні періоди менопаузи. Системи управління здоров’ям жінок у пери- та постменопаузі.
автореферат [90,7 K], добавлен 24.03.2009Захворювання серцево-судинної системи. Хвороби серця, артерій, вен: інфаркт міокарда, аритмія, пороки серця, атеросклероз, інсульт, варикоз, тромбофлебіт. Причини, клінічна симтоматика, лікування і профiлактика. Вплив способу життя на здоров'я людини.
презентация [383,5 K], добавлен 24.05.2016
