Спеціалізовані заклади для осіб похилого віку (геріатрична служба): сьогодення та перспективи розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України Національний медичний університет імені О.О. Богомольця Кафедра охорони здоров'я та соціальної медицини

Завідувач кафедри: д.м.н, професор Грузєва Тетяна Степанівна Викладач: к.м.н., доцент, Литвинова Л.О.

старіння геріатрія населення програма

Реферат

на тему: «Спеціалізовані заклади для осіб похилого віку (геріатрична служба): сьогодення та перспективи розвитку»

Київ- 2016

Україна належить до країн, які тільки стали на шлях розвитку економічної, соціальної, правової та медичної сфер задля досягнення рівня життя як у країнах Європи і зараз повністю ще не розвинена служба спеціалізованої допомоги особам похилого віку. На даний момент геріартрична служба в Україні розвивається повільно через постійний брак коштів та нестабільну ситуацію в країні, але дана проблема є досить актуальною, оскільки постійно зростає кількість пенсіонерів, а низький рівень зарплат молоді часто не дозволяє їм забезпечити належний догляд та допомогу батькам. Багато людей похилого віку з тих чи інших причин є самотніми і їм допомогти взагалі немає кому. Отож важливим завданням є становлення геріартричної служби задля забезпечення достойної старості нашим співвітчизникам, оскільки кожен із нас невідворотно стане пенсіонером і буде потребувати підтримки, надання якої в майбутньому залежить від наших дій зараз.

Геріатрія (від дав.-гр. гЭсщн -- «старий» і ?бфсеЯб -- «лікування») -- окремий розділ геронтології, що займається вивченням, профілактикою та лікуванням хвороб старечого віку. Деякі захворювання часто спостерігають саме у літніх людей. Наприклад, хвороба Альцгеймера, як правило, виявляється у людей понад 65 років. Перед геріартрією. як галуззю клінічної медицини стоїть завдання з'ясувати можливості нормалізації обмінних і фізіологічних процесів в організмах, що старіють. Старіння населення (геріатрія) є глобальним процесом XXI століття. За даними Органiзацiї Об'єднаних Нацiй, частка лiтнiх людей всього населення світу збiльшиться з 8,5% у 1950 р. до 13,7% у 2025 р. і сягне 1млрд 121 млн осіб; за той самий період частка людей у вiцi 65 рокiв i старших подвоїться, 80-ти рокiв і старших збiльшиться у 10 разiв (з 13 млн до 135 млн осіб). Україна належить до демографiчно старих країн свiту. Частка населення 60 років і старшого становить 20,3% з прогнозованою тенденцiєю до її подальшого підвищення. За даними Демографічного Департаменту ООН, вже до середини нинішнього сторіччя очікується збільшення цього показника в Україні до 38,1%, зокрема частка людей 80 років і старших збільшиться в 3,5 разу. Середня тривалість життя в Україні становить 67,3 року (чоловіків 61,5 р., жінок - 73,4 р.), що нижче, ніж у країнах Східної Європи на 4 - 5 років, а країнах Західної Європи - майже на 11 - 13 років. Аналiз регiональних особливостей старiння населення в Українi показує, що дiапазон коливань загального показника старiння в окремих областях досить великий - вiд 18,2% у Закарпатській області до 28,8% у Чернігівській. Найвищі показники старiння вiдзначаються в таких сільськогосподарських областях, як Вiнницька (26,2%), Черкаська (26,7%), Полтавська (26,4%), Сумська (25,8%), а найнижчі - в Рiвненськiй (19,8%), Івано-Франківській (21,4%) і Херсонськiй (22,5%) областях. Таку демографічну різницю необхідно враховувати при розробці бюджетів витрат на виконання соціально-медичних програм допомоги населенню. Для населення пенсiйного вiку рiвнi захворюваностi, первинної iнвалiдностi та смертностi вiдповiдно у 2,3; 1,5 i 8 разiв вищi, нiж у працездатному віці, що детермiновано вiковими змiнами органiзму. Це визначає зростання кількості старих людей, які за станом здоров'я потребують активної підтримки з боку суспільства. Погіршення з віком стану здоров'я літніх людей супроводжується значними змінами обсягу і характеру їх потреб у різних видах медичної допомоги і зумовлює необхідність переорієнтації сучасних систем надання медичної допомоги населенню літнього віку на позалікарняні форми обслуговування. Останні не тільки не поступаються традиційному стаціонарному лікуванню, але й економічно вигідніші. Так, дослідження іноземних фахівців показали, що надання адекватної профілактичної первинної медичної допомоги людям 65 років і старшим на 17% знижує рівень їх смертності та на 23% підвищує бажання жити в громаді, а відсутність систематичності первинної допомоги літнім людям обертається збільшенням їх потреби у госпіталізації. На жаль, сучасний рівень надання медичної і соціальної допомоги населенню літнього віку в Україні не відповідає його реальним потребам і має високу соціально-демографічну вартість - зростання захворюваності і смертності. Особливої уваги заслуговує перевищення вдвічі показників захворюваності населення старшого працездатного віку за результатами комплексних медичних оглядiв у порівнянні з офiцiйними показниками поширеностi хвороб за даними його звертань за медичною допомогою, серед сiльських мешканцiв, старших 70 рокiв, ця розбіжність становить 6,4 разу. Такі дані свідчать про низьку доступність медичної допомоги для цієї верстви населення і пріоритетне значення розвитку сільських амбулаторій загальної практики - сімейної медицини при реформуванні медичної галузі. За станом здоров'я 43,1% населення старше працездатного віку (41,8% мiських i 45,0% сiльських мешканцiв) потребують періодичного медичного нагляду і профілактичних реабілітаційних заходів, 40,7% (43,3% i 37,2%) - активного медичного нагляду і відновного лікування, 9,7% (10,6% i 8,3%) - інтенсивного стаціонарного лікування з наступною низкою заходів медико-соціальної реабілітації, 6,5% (4,3% i 9,5%) - постiйної щоденної медичної та соцiально-побутової допомоги у повному обсязі. Серед населення старше 70 років - 18,3% потребують щоденної соціально-побутової допомоги, 82% постійно приймають ліки, серед старших 80-и років - 20% потребують спеціалізованої психіатричної допомоги. Орiєнтовна вартiсть медичного обслуговування, в середньому, на одну людину літнього віку становить 675,8 грн у рік, що у кілька разів вище від реального забезпечення. Потреби населення старшого вiку в амбулаторнiй терапевтичнiй i спецiалiзованiй консультативнiй допомозi не задовольняються, в середньому, на 47,0%; реабiлiтацiйному полiклiнiчному лiкуваннi - на 81,0%; органiзацiї стацiонарiв вдома - на 71,1%; швидкiй медичнiй допомозi - на 32,5%; стацiонарному інтенсивному лiкуваннi - на 26,2%; соцiально-побутовому обслуговуваннi - на 20,5%. Для літніх мешканцiв сiльської мiсцевостi показники якості та доступності медичної допомоги значно нижчі, ніж для міських. Нині в Україні відсутня єдина скоординована система геріатричної допомоги населенню. Вона надається в системі загальних закладів охорони здоров'я і спеціалізованих геріатричних структурах Міністерства охорони здоров'я, а також в системі амбулаторних і стаціонарних закладів Міністерства праці і соціальної політики та, частково, громадськими і релігійними організаціями: Товариством Червоного Хреста України, «Карітас України», Хессед та іншими. При цьому слід наголосити, що лікар амбулаторії загальної практики - сімейної медицини саме і є первинною ланкою амбулаторно-поліклінічної допомоги літнім людям. На його робоче навантаження припадає до 60% амбулаторного обслуговування і 80% допомоги вдома. Таким чином він є, по суті, геріатром першого порядку і має бути спеціально підготовленим з актуальних питань геронтології і геріатрії. Всi люди літнього віку потребують тих чи тих видів допомоги: вiд обов'язкових щорiчних медичних оглядiв до постiйного медичного нагляду з органiзацiєю стацiонару вдома тяжких хворих, навчанню сім'ї і волонтерів особливостям догляду, само- і взаємодопомозі. Стаціонарна допомога людям літнього віку надається в клініках усіх рівнів, а також у спеціалізованих геріатричних закладах: шпиталях для інвалідів вiйни, які функціонують у всіх регіонах країни, у спецiальних вiддiленнях довготривалого лiкування хронiчних хворих у складі багатопрофiльних лiкарень. Одним iз важливих питань органiзацiї ефективного функцiонування герiатричної служби є реабiлiтацiйна допомога, яка надається в стаціонарних та денних реабiлiтацiйних вiддiленнях медичних і соцiальних установ. Психiатрична допомога надається літнім людям у загальнiй мережi закладiв охорони здоров'я (у спецiалiзованих кабiнетах полiклiнiк, психiатричних лiкарнях, психiатричних диспансерах, денних психiатричних стацiонарах та інтернатах психоневрологічного профілю). Слід зауважити, що головною формою комплексного соцiального обслуговування населення похилого віку є територiальнi центри соціального обслуговування пенсіонерів, до складу яких входять усi районнi структури соцiально-побутової допомоги лiтнiм самотнiм людям i iнвалiдам. В Україні функціонують близько 530 територiальних центрів і 890 відділень соцiального обслуговування вдома, які допомагають понад 500 тисячам одиноких непрацездатних громадян. У межах цих закладів функціонують відділення медичної реабілітації та психотерапевтичної підтримки. Нині набуває розповсюдження практика взяття на облік самотніх старих людей з психічними розладами загальними соціальними службами надомної допомоги. Таким чином, взаємозв'язок і наступництво у роботі медичних працівників амбулаторій загальної практики - сімейної медицини з працівниками центрів соціального обслуговування населення дозволить підняти допомогу людям літнього віку та інвалідам на якісно вищий рівень. У цьому контексті важливим аспектом є (геріатрії) геріатрична підготовка кадрів. За останні роки в Україні фактично зруйнована система підготовки та функціонування інституту геріатрів. На єдиній профільній кафедрі - кафедрі терапії і геріатрії НМАПО імені П.Л. Шупика були майже ліквідовані раніше розроблені спільно з Інститутом геронтології 3-місячні цикли поліпрофільної системи підготовки з геріатрія, які з успіхом проводяться у ряді країн, зокрема в Росії. Перший за роки самостійної України випуск таких фахівців було здійснено для госпіталів інвалідів війни у жовтні 2007 року. Структурне віднесення кафедри терапії і геріатрія до факультету сімейної медицини сприяло розробці положення про періодичні цикли удосконалення геріатричної підготовки для сімейних лікарів, терапевтів та лікарів інших спеціальностей. Вкрай важливо, щоб такі спеціалісти мали поглиблені знання з особливостей вікової патології і геріатричної допомоги у терапії, неврології, психіатрії, ортопедії тощо, мали уявлення про можливості медико-соціальної герореабілітації, особливості психології літніх людей, організацію тривалого догляду та паліативної допомоги . В 2005 р. у межах виконання програми Кабінету Міністрів України «Назустріч людям» та Мадридського міжнародного плану дій з проблем старіння (ООН, 2002 р.) за ініціативою Верховної Ради України на базі Інституту геронтології АМН України за наказом МОЗ України створено Державний навчально-методичний геріатричний центр як підрозділ НМАПО імені П.Л.Шупика з метою удосконалення додипломної та післядипломної геріатричної підготовки медичних і соціальних працівників, волонтерів для системи медико-соціальної допомоги людям літнього віку. Центр активно співпрацює з недержавними установами (Фондом народонаселення ООН, Українським фондом соціальних інвестицій, Міжнародним благодійним фондом «Карітас України» та ін.) з підготовки волонтерів, медичних і соціальних працівників геріатричних установ. За ініціативи Департаменту соціального розвитку ООН, силами Державного навчально-методичного центру НМАПО імені П.Л. Шупика та Інституту геронтології АМН України для представників законодавчої і виконавчої влади у Верховній Раді України був проведений семінар «Законодавчі підходи до розв'язання питань, пов'язаних зі старінням населення в Україні» і прийнята резолюція щодо поліпшення якості надання медико-соціальної допомоги людям літнього віку та підготовки медичних і соціальних кадрів з геріатрія. Створення Центру і проведення за його участі семінару з проблем старіння у ВР України були відзначені у доповіді Генерального секретаря ООН у 2006 році серед значних світових досягнень в організації допомоги людям літнього віку.

Розвиток фармацевтичної геріартрії в Україні

До теперішнього часу в нашій країні відсутня єдина скоординована система медичної допомоги і соціальних послуг людям похилого віку. Проблеми України у галузi органiзацiї медико-соцiальної та фармацевтичної допомоги даним верствам населення вiдрiзняються вiд таких же проблем, що стоять перед iншими європейськими країнами, не за своїм характером, а з точки зору ступеня органiзацiйних i матерiально-фiнансових можливостей рiшення поставлених завдань. У нових економiчних умовах при iснуваннi критичної нестачі коштiв на охорону здоров'я соцiальний захист населення, питання щодо формування державної системи герiатричної допомоги особливо складнi. Старi люди є тією верствою населення, яка найбiльш потребує медико-соціальних послуг. Враховуючи те, що хворі геріатричного профілю належать до категорії пацієнтів з низьким рівнем платіжної спроможності, питання їх фармацевтичного забезпечення стають гострим наріжним каменем на шляху доступності ліків. Тоді як в ряді європейських країн передбачено відшкодування вартості ліків для всіх осіб старше 65 років, в нашій країні питання пільгового або безоплатного відпуску лікарських засобів особам похилого віку залишаються невирішеними. Тому проблема споживання лікарських засобів геріатричними хворими, їх раціональне використання, лікарське забезпечення осіб похилого віку, фактично питання розвитку фармацевтичної геріатрії, є значною проблемою сучасної медицини та фармації. Європейським регiональним бюро ООН визначена та широко пiдтримується важливiсть проведення наукових дослiджень щодо використання кiлькiсних оцiнок категорiї здоров'я i стану залежностi людей похилого віку вiд медико-соцiальної допомоги як складової частини поняття «добробут» (документ EUR/RC41/Inf. Doc./1Rev.1). Досвiд роботи провiдних мiжнародних наукових центрiв Німеччини, США, Угорщини та ін. вказує на необхiднiсть першочергового проведення розробок з питань кількісної оцінки здоров'я населення та його потреби у допомозі, сучасних нормативiв, гарантованих рiвнiв i обсягiв герiатричної допомоги для приведення їх у вiдповiднiсть до тих європейських стандартiв якості, якi мають стати обов'язковими і для України в силу взятих нею на себе мiжнародних зобов'язань. На фонi поглиблення демографiчного постарiння населення країни, збiльшення загальних показникiв патологiчної ураженостi i смертностi населення, особливої актуальності набуває необхiднiсть координації та адаптацiї медико-соцiальних служб до змiн характеру потреб людей похилого віку у рiзних видах допомоги. Роботи українських вчених-геронтологiв Д.Ф. Чеботарьова (1977, 1982), М.М. Сачук (1970), З.Г. Ревуцької (1969), А.В. Токаря (1995), Н.В. Вержиковської (1995), В.В. Безрукова (1993,1998) заклали наукові підвалини до обґрунтування і формування сучасної концепцiї герiатричної допомоги населенню у нових соцiально-економiчних умовах. 12 №2 (19) / 2014 Урядом і Міністерством охорони здоров'я безпосередньо проводиться робота по розвитку геріатрії та спеціалізованої допомоги особам похилого віку, покращення показника їх якості життя, соціальної реабілітації, але, на жаль, більшість з нововведень лишається на папері і не втілюється у життя. Водночас демографічна криза, яка є невід'ємною рисою сучасного українського суспільства, вимагає рішучих заходів по розвитку вже існуючих та пошуку нових перспективних напрямків удосконалення геріатрії. Так, демографічна ситуація в нашій країні характеризується збільшенням абсолютного та відносного числа осіб похилого та старечого віку в загальній структурі населення.

Основні завдання щодо розвитку геріатричної допомоги, удосконалення та організації лікарського забезпечення людей похилого віку були висвітлені у завданнях Кабiнету Мiнiстрiв України за №01.06.02/010-92.2248 «Епiдемiологiя прискореного старiння в Українi» Державної науково-технiчної програми «Дослiдження онтогенетичних факторiв у розвитку захворювань органiзму»; Мiнiстерства охорони здоров'я України за №ІА 0100240 Р ОК.92.12.152 «Закономiрностi формування потреб людей похилого та старечого вiку у медико-соцiальнiй допомозi i форми її удосконалення в Українi» та №ОК 91.1.153 «Вивчення захворюваностi, смертностi та тривалостi життя рiзних груп сiльського населення основних районiв України в залежностi вiд впливу медико-бiологiчних, екологiчних та соцiально-гiгiєнiчних чинників»; Академiї медичних наук України за №196U001315 00.29.96 «Розробка системи медико-соцiальної допомоги та економiчної пiдтримки населення пенсiйного вiку», №0199U000647 «Розробка принципів організації геріатричної допомоги населенню на етапі первинного медикосанітарного обслуговування» та№0190U000726 «Розробка методичних основ та створення науково-обгрунтованого прогнозу потреби в ліках людей похилого і старечого віку в Україні»; а також мiжнацiональних дослiджень: №175 «Розробка критеріїв потреб населення різних регіонів у нових типах стаціонарних соціальних установ геріатричного профілю та оцінка ефективності їх діяльності» сумісно з Центром геронтології Північно-Західного Університету м. Чикаго, США; вибiркового медико-соцiального обстеження сiльського населення захiдного регiону України у складi дослiдницької групи Філадельфійського геріатричного центру дослідного інституту геронтології, США та пiлотного порiвняльного дослiдження стану здоров'я людей похилого віку у 8 країнах Європи «EXCELSA - Pilot». Системний підхід до організації медико-соціальної допомоги людям похилого віку розглянутий у Законі України «Про соцiальний захист населення» (2000 р.), Міжгалузевій комплексній програмі «Здоров'я нації» (2002-2011 рр.), затвердженій постановою Кабінету Міністрів України №14 від 10 січня 2002 р., Указах Прези- дента України «Про виконання програми «Здоров'я лiтнiх людей» № 1347/97 вiд 10 грудня 1997 р., «Про Державну комплексну про- граму соціально-медичного забезпечення ветеранів війни на пері- од до 2005 року» №442-2002 вiд 8 травня 2002 р., постановах Кабінету Міністрів України №208 від 17 лютого 2010 р. «Деякі питання удосконалення системи охорони здоров'я», №932 від 08.08.2011 р. «Про удосконалення державного регулювання цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення, що закуповуються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів», №546 від 06.06.2012 р. «Про затвердження Положення про електронний реєстр пацієнтів», №340 від 25.04.2012 р. «Про реалізацію Пілотного проекту щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою», наказах МОЗ України №73 вiд 08.04.93 р. «Про полiпшення медичного обслуговування людей похилого вiку», № 360 від 19.07.2005 р. «Про затвердження Правил виписування рецептів та вимог-замовлень на лікарські засоби і вироби медичного призначення...», №1034 від 29.11.2013 р. «Про внесення змін до наказу №360», №769 від 13.09.2010р. «Про затвердження Концепції розвитку фармацевтичного сектору галузі охорони здоров'я України на 2011-2020 роки», №100 від 29.12.2011 р. «Про затвердження обов'язкового мінімального Асортименту (соціально орієнтованих) лікарських засобів вітчизняного виробництва і виробів медичного призначення для аптечних закладів», тощо. Основними цілями розвитку галузі охорони здоров'я, наміченими у законодавчих та нормативних актах, є поліпшення демографічної ситуації, збереження і зміцнення здоров'я населення, підвищення якості та ефективності медико-санітарної та медика-ментозної допомоги населенню, соціальної справедливості і прав людини у цій галузі. Регламентування прав даної категорії осіб на охорону здоров'я в Основах законодавства України про охорону здоров'я відсутнє. Це питання визначається Законом України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праціта інших громадян похилого віку в Україні» від 16 грудня 1993 р. Державна політика у сфері охорони здоров'я спрямовується на підвищення рівня здоров'я, поліпшення якості життя і збереження генофонду українського народу. Реалізація цієї політики потребує ряду державних заходів, що визначаються Концепцією розвитку охорони здоров'я населення України, серед яких передбачено здійснення активної демографічної політики, спрямованої на стимулювання народжуваності і зниження смертності, соціальної політики підтримки молоді та захисту інвалідів і людей похилого віку тощо.

Серед пріоритетних напрямків розвитку системи геріатричної допомоги слід виділити профілактичну спрямованість заходів у сфері охорони здоров'я, переважання медичної реабілітаційної допомоги, розвиток системи первинної геріатричної допомоги, розширення позалікарняних послуг і форм сестринського догляду, подолання нерівності обсягу та якості медичної допомоги людям похилого віку, що проживають у міських населених пунктах і сільській місцевості, формуванню престижу людини похилого віку у сім'ї та суспільстві. На науковому європейському рівні основні аспекти розвитку геріатричної практики та фармацевтичної геріатрії, починаючи з кінця 2010 року, постійно висвітлювались на міжнародних семінарах, конгресах, симпозіумах, конференціях та інших наукових заходах з залученням широкого кола зацікавлених осіб, практикуючих спеціалістів та науковців. Як наслідок - поширення інтересу спільноти та науковців до проблематики геріатрії та пошук можливих джерел покращення геріатричної допомоги та фармацевтичної геріатрії зокрема. Фармацевтична геріатрія вивчає специфіку лікарського забезпечення осіб похилого і старечого віку, розробляє принципи технології геріатричних лікарських форм, здійснює інформаційне забезпечення раціональної фармакотерапії хворих даної категорії (А.І. Тенцова, 1979; С.С. Хмелевська, 1980, 1982, 1983). В цьому аспекті і слід вести роз'яснювальну роботу про різницю в роботі спеціалізованих будинків-інтернатів для людей похилого і старечого віку, психоневрологічних та геріатричних інтернатів, пансіонатів для ветеранів війни та праці, геріатричних пансіонатів та ін. Сучасний стан розвитку фармацевтичної геріатрії вимагає інтеграції різних наукових напрямків досліджень: від технології ліків 13 Лекції, огляди, новини та біофармації з основами організації та економіки фармації, до фармацевтичної інформатики, клінічної фармації, фармацевтичного маркетингу тощо. Даний аспект був детально вивчений Б.Л. Парновським, О.Є. Левицькою (2010) з акцентуванням уваги на напрямках удосконалення системи лікарського забезпечення геріатричних хворих в Україні. Особи старше 50 років складають до 60% серед відвідувачів аптек, на долю осіб старше 60 років припадає біля 25% амбулаторних відвідувань та більше 50% медичної допомоги на дому. Такою ж самою є частота звернення геріатричних хворих за швидкою і невідкладною допомогою. Чисельність осіб похилого віку серед госпіталізованих сягає 25-30%, а у терапевтичних відділеннях вона є набагато більшою. Враховуючи наведені вище факти, розуміючи складні економічні умови реформування медичної (фармацевтичної) галузі, вагомим фактором покращення рівня інформативної освіченості щодо розвитку геріатричної практики в Україні є проведення на рівні лабораторії соціальної геронтології, лабораторії демографії і санітарної статистики, Київського Інституту геронтології ряду досліджень, спрямованих на розробку стандартів надання геріатричних послуг населенню. В цьому контексті сформована Концепція державної системи геріатричної допомоги населенню України, в якій окреме місце присвячено експертному визначенню гарантованого рівня і обсягів медико-соціальної допомоги населенню на основі вихідних параметрів кількісної оцінки залежності людини похилого віку від сторонньої допомоги. У тісній співпраці з кафедрою терапії і геріатрії НМАПО ім. П.Л. Шупика за ініціативою Верховної Ради України у липні 2005 року було створено Державний навчально-методичний геріатричний центр (ДНМГЦ) (Наказ МОЗ України № 322 від 5 липня 2005 р.), який почав проводити активну роботу зі стандартизації та координації до- та післядипломної геріатричної підготовки медичних і соціальних працівників, а також волонтерів для системи геріатричної допомоги населенню України. ДНМГЦ надає організаційно-методичну та лікувально-консультативну допомогу геріатричним закладам.

Разом з державними і громадськими організаціями ДНМГЦ розробляє і впроваджує стандартизовані мультидисциплінарні програми підготовки з геріатрії викладачів, медичних і соціальних працівників, волонтерів, а також програми фізичної і психологічної реабілітації для людей старших вікових груп (програми передпенсійної підготовки, університети третього віку, школи здоров'я) і для працівників системи медико-соціальної геріатричної допомоги. Усе це вкрай важливе, оскільки за останніми статистичними даними в старечому віці у порівнянні з особами похилого віку, доля осіб з вираженою втратою фізичних можливостей збільшується в 3-10 разів. Група осіб похилого віку, яка потребує сторонньої допомоги у зв'язку зі станом здоров'я, складає 25-60%. Приблизно 15% осіб старшої вікової групи є тяжко хворими. Суттєвою проблемою практики геріатрії є наявність у одного хворого декількох захворювань - поліморбідність. При цьому слід враховувати звичну для людей похилого і старечого віку множинність патології. За даними P. Chamer (1981), у 70-80% хворих старше 60 років відзначається 4 і більше супутніх захворювань. Це до того, що в цілому анатомо-фізіологічні особливості організму даної категорії характеризуються зниженням функціональних можливостей різних органів і систем та зниженням реактивності організму загалом. Аналіз наукових джерел інформації з даного питання та тісна співпраця з лікарями сімейної медицини показали, що більше 90% людей похилого віку мають серцево-судинні захворювання, 70% - хвороби нервової системи, 60% - захворювання суглобів. Кожен четвертий пацієнт похилого віку хворий на цукро- вий діабет, біля 26% мають порушення зору та слуху. Більше 1/3 осіб віком старше 60 років і 2/3 - старше 80 років мають ознаки інвалідності, потребують сторонньої допомоги і заходів соціального захисту. Цей аспект викликає необхідність у проведенні ряду крупно-масштабних соціальних досліджень по виявленню розміру та характеру захворюваності, рівня фармакологічного забезпечення, соціальної адаптації та допомоги, розробки найбільш оптимальних організаційних форм та засобів для вирішення вказаної проблеми. Недуги старості, множинність захворювань, переважно з хронічним перебігом, що часто супроводжуються больовими відчуттями, викликають необхідність застосування широкого асортименту лікарських засобів. Особливістю геріатричної практики є індивідуальний підбір дози окремих препаратів для окремо взятої особи з чітким розмежуванням часу, способу застосування, взаємодією з їжею, іншими чинниками.

При цьому слід пам'ятати, що чим більший вік хворого, тим частіше проявляються побічні дії ліків. Чим більша кількість лікарських засобів приймається, тим частіше виникають ускладнення: при прийомі одного препарату побічні реакції набувають розвитку у 10,8% осіб похилого віку, трьох препаратів - у 17%, шести - у 27%. Наведене вище вимагає перегляду системи фармацевтичного забезпечення людей похилого віку та його удосконалення. Це питання є вкрай актуальним на даному етапі становлення фармацевтичної науки і фармацевтичної геріатрії безпосередньо, адже особи похилого віку споживають більше ніж третину всіх лікарських засобів, які існують на фармацевтичному ринку. Особливого значення набуває вибір оптимального для даного пацієнта лікарського засобу з доведеною ефективністю та безпекою. Джерелом потрібної інформації з проблем доказової медицини за кордоном є бази клінічних даних (MedLine, Cochrane Library тощо). У нашій країні спостерігається лише позитивна мотивація до створення таких ресурсів в умовах складного фінансування галузі. Хоча вже зроблені певні кроки на шляху удосконалення існуючої системи фармацевтичного забезпечення геріатричних хворих, а саме: у першому Державному формулярі лікарських засобів (2009 р.) наведена інформація про особливості та обмеження до застосування лікарських засобів для різних вікових груп хворих, у т.ч. осіб похилого віку (додаток 5 Державного формуляру). Отже, актуальним завданням сьогодення є реабілітація наукового напрямку «геріатрія», популяризація геріатричної фармації з розробкою перспективних напрямків її розвитку, що вимагає зміни психології населення, удосконалення існуючої системи фармацевтичної та медико-соціальної допомоги з врахуванням рівня економічної спроможності населення, особливо осіб похилого віку.

Підсумовуючи вищезазначене, вдосконалення організаційно-структурного забезпечення геріатричної допомоги населенню лежить на шляху розвитку:

* амбулаторно-поліклінічної допомоги: дільничної геріатричної діяльності (в т.ч. введення патронажних геріатричних сестер), форм герореабілітації (реабілітаційних відділень, денних стаціонарів тощо); * допомоги вдома: поліклінічних медико-соціальних відділень, стаціонарів вдома, виїзних герореабілітаційних бригад, консультативної і швидкої медичної допомоги;

* стаціонарної допомоги: геріатричних відділень, палат, відділень сестринського догляду і довгострокового перебування хронічних хворих, хосписів;

* допомоги сільським літнім мешканцям: сільських лікарняних амбулаторій і виїзних консультативно-лікувальних та діагностичних бригад;

* нових форм геріатричної допомоги населенню: геріатричних центрів, геріатричних лікарень і поліклінік, лікарень сестринського догляду і сестринських скринінгових бригад, кризових центрів, нічних служб медико-соціальної допомоги літнім людям, служб «перепочинку», телефонних інформаційно-консультативних ліній, герореабілітаційних центрів і денних структур для психічно хворих, центрів геротехнічного обладнання і промислових товарів тощо;

* взаємозв'язку і наступництва в роботі медичних і соціальних служб;

* спеціальної підготовки медичного і соціального персоналу з питань геронтології і геріатрії;

* системи заходів інформації та санітарної освіти літніх людей.

При цьому важливе значення має нормативне забезпечення, а саме обґрунтування підходів до адекватного забезпечення літнього населення основними видами медичної допомоги і соціального обслуговування, стандартизація послуг з визначенням необхідного гарантованого рівня і обсягів допомоги, а також місця геріатрії в страховій медицині. Але, на завершення, хочу додати, що найбільший важіль у наданні допомоги літнім людям належить ставленню сімейного лікаря до старої людини, ставлення такого, яке б він бажав бачити до себе самого, бо, за словами Антуана де-Сент Екзюпері: «Старість - це не інша планета, а те, що, у кращому разі, чекає на кожного з нас».

Список використаної літератури

1. Громадське здоров'я /За ред. В.Ф. Москаленка. - Вінниця: «Нова книга», 2012. - 560 с.

2. Соціальна медицина і організація охорони здоров'я 2010.

3. Асінова М.І., Давидович О.В. Викладання геріатрії в підготовці сімейного лікаря 2009.

4. Державні нормативи надання соціальної допомоги населенню 2009.

5. Здоровье пожилых. Доклад Комитета экспертов ВОЗ. - Женева, 2014.

6. Парновський Б.Л., Левицька О.Є. Перспективні напрямки досліджень лікарського забезпечення геріатричних хворих.

7. Сметаніна К.І. Фармацевтична допомога геріатричним хворим.

Размещено на Allbest.ru