Особливості уражень нервової системи при гострих отруєннях монооксидом вуглецю у гірників та їх комплексне лікування

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ім. П.Л. ШУПИКА

УДК 615.9+ 546.26:622-058.243]- 085

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Особливості уражень нервової системи при гострих отруєннях монооксидом вуглецю у гірників та їх комплексне лікування

14.01.15 - нервові хвороби

Яременко Олена Леонідівна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому національному медичному університеті ім.М.Горького МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Ніколенко Віктор Юрійович, Донецький національний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України, кафедра професійних хвороб і радіаційної медицини, професор кафедри

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Западнюк Богдан Віталійович, Київський національний університет внутрішніх справ МВС України, кафедра судової медицини, начальник кафедри;

доктор медичних наук, професор Мироненко Тетяна Василівна, Луганський державний медичний університет МОЗ України, кафедра неврології з нейрохірургією, завідувачка кафедри.

Захист відбудеться «18» червня 2009 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.613.01 при Національній медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України за адресою: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9).

Автореферат розісланий «13» травня 2009 р.

Вчений секретар Спеціалізованої вченої ради Т.М. Слободін

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Отруєння монооксидом вуглецю викликають розвиток токсико-гіпоксичної енцефалопатії і залишаються найбільш частими видами інтоксикацій у вугільних шахтах (Зозуля І.С., Мачерет Е.Л. і співавт., 1997, Новосельська В.В., 2004, Valent F. et al., 2002). Окрім тривалої втрати працездатності в гострому періоді, отруєння монооксидом вуглецю в більшості випадків характеризуються залишковими явищами, які призводять до стійкої втрати працездатності більш ніж у половини постраждалих гірників (Черний В.И. і співавт., 2007). Питома вага постраждалих унаслідок гострого отруєння монооксидом вуглецю складає 59,3 % від загальної кількості випадків виробничих отруєнь, причому 82,2 % з них сталося у вугільних шахтах Донбасу (Ніколенко В.Ю., 2001).

У механізмі розвитку ураження нервової системи при інтоксикаціях монооксидом вуглецю головну роль відводять гіпоксемії і водночас безпосередній дії монооксиду вуглецю на ферментні системи нервової тканини, які беруть участь в окисно-відновних процесах, а гіпоксія спричиняє деструкцію нервових клітин (Бибаева Л.В. і співавт., 1996, Соркина Н.С. і співавт., 1996, Зозуля І.С. і співавт., 1997). Гострі отруєння монооксидом вуглецю можуть призводити до нейроорганних і судинних уражень як одразу, так і протягом багатьох місяців поспіль, що можна виявити під час клінічних, нейрофізіологічних дослідженнях і за допомогою комп'ютерної томографії, ядерно-магнітного резонансу ще краще - протонної магніто-резонансної спектроскопії (Мироненко Т.В. і співавт., 2008, Паєнок А.В., 2007, Sakamoto K. et al., 1998, Handa P.K. et al., 2005, Raj R.S. et al., 2007, Cevik A.A. et al., 2008). Питання гіпоксичного ураження окремих аналізаторів у випадках отруєння монооксидом вуглецю розроблено недостатньо, хоча і виділяють окремий вестибулярний синдром (Дейнега В.Г., 1987, Тринус К.Ф., 1988). Останнім часом тривають дискусії щодо ефективності гіпербаричної оксигенації, можливість використання метаболічних і вазоактивних препаратів у лікуванні отруєнь монооксидом вуглецю та його ускладнень (Лужников Е.А., і співавт., 1989, Волошин П.В., Тайцлин В.Й., 2005, Erdogan MS, et al., 2004, Domachevsky L. et al., 2005, Taguchi Y. et al., 2005, Prockop L.D. et al., 2007).

Вважають доведеним той факт, що молекула монооксиду вуглецю відіграє регулюючу роль у вегетативній нервовій і імунній системах (Heiman J. et al., 2007). Порушення цілісності гематоенцефалічного бар'єра може призводити до формування аутоімунних процесів до мозкової тканини (Головченко Ю.І. і співав., 1999, Ткаченко О.В., 1990).

Проблема діагностики уражень нервової системи при гострих отруєннях монооксидом вуглецю і, відповідно, розроблення комплексного лікування залишається остаточно не вирішеною.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Базовою для підготовки дисертаційної роботи стала НДР: «Вивчення клінічних особливостей основних професійних захворювань і отруєнь у гірників вугільних шахт та їх лікування» (№держреєстрації 0105U008709, 2006-2009 рр.). Авторка була співвиконавцем роботи і безпосередньо вивчала стан нервової системи у гірників вугільних шахт, постраждалих внаслідок гострого отруєння монооксидом вуглецю, обстежувала їх після проведеного лікування, узагальнювала, математично опрацьовувала та аналізувала дані, отримані в процесі дослідження.

Мета дослідження: підвищення ефективності діагностики неврологічних порушень та комплексного лікування гірників із гострим отруєнням монооксидом вуглецю на основі аналізу клініко-функціональних порушень нервової системи та імунобіохімічних показників у постраждалих.

Завдання дослідження:

1. Дослідити особливості клінічних порушень нервової системи та їх вплив на діагностику гострих отруєнь монооксидом вуглецю у гірників вугільних шахт.

2. Провести дослідження порушень нервової системи функціональними методами при гострих отруєннях монооксидом вуглецю у гірників вугільних шахт.

3. Визначити основні імунологічні та біохімічні зміни при гострих отруєннях монооксидом вуглецю у гірників вугільних шахт і виявити взаємозв'язки показників різних ланок імунітету.

4. Проаналізувати частоту гострих отруєнь монооксидом вуглецю за 1991-2005 роки у гірників вугільних шахт Донецької області.

5. Розробити новий підхід до комплексного лікування при отруєннях монооксидом вуглецю у гірників вугільних шахт.

Об'єкт дослідження - ураження нервової системи при гострих отруєннях монооксидом вуглецю.

Предмет дослідження - функціональнийстан нервової системи, біохімічні та імунні показники гірників (після випадку гострого отруєння монооксидом вуглецю та після проведення лікування), висновки ЛКК клініки професійних захворювань, обліково-статистичні форми по захворюваності з тимчасовою втратою працездатності.

Методи дослідження - клініко-неврологічні (використовували опитувальник, визначали стан черепно-мозкових нервів, вестибулярної функції, сухожильних рефлексів, тонусу м'язів, патологічних рефлексів), функціональні (ЕЕГ, УЗДГ, ЕКГ), біохімічні (визначали білірубін загальний, прямий білірубін, непрямий білірубін, аланінамінотрансферазу, аспартатамінотрансферазу, електроліти - К, Na, мікроелементи - Ca, Mg), імунологічні (проводили загальний аналіз крові, визначення Т- і В-лімфоцимтів: СD3+, СD4+, СD8+, СD16+, СD22+, імуноглобулінів, аутоантитіл до антигену мозку), статистичні (обчислювали середні значення (), їх похибки - (),регресію (R), коефіцієнт кореляції (r), критерії Стьюдента (t), Вілкоксона (W), Хі-квадрат (²) і Крускала-Уолліса (kKW), достовірність показників (р)).

Наукова новизна одержаних результатів.

Вперше, базуючись на результатах комплексного клінічного, лабораторного та інструментального дослідження з використанням методів математичного аналізу, визначено частоту основних синдромів токсико-гіпоксичної енцефалопатії при гострих отруєннях монооксидому вуглецю у гірників вугільних шахті та уточнено найчастотніші симптоми при отруєнні гірників монооксидом вуглецю.

Виявлено, що отруєння монооксидом вуглецю впливало у гірників на розвиток симпатикотонічної відповіді, викликаючи порушення функціонування вегетативної нервової системи переважно за симпатикотонічним типом з надмірним вегетативним забезпеченням діяльності.

Вперше встановлено, що після отруєння монооксидом вуглецю у хворих відзначалося підвищення тонусу судин головного мозку, зменшення кровообігу в магістральних судинах і збільшення його асиметрії.

В результаті імунологічних досліджень показано, що у гірників із ураженням нервової системи при гостру отруєнні монооксидом вуглецю розвивається Т-клітинний імунодефіцит, аутосенсибілізація до антигену головного мозку, а також посилення взаємозв'язків імунних показників різних ланок імунітету

Вперше доведено ефективність використання в комплексному лікуванні гірників з отруєннями монооксидом вуглецю «Інстенону» вкупі з сеансами гіпербаричної оксигенації за результатами вегетативних і вестибулярних проб.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблено лікувальний комплекс для гірників з гострим отруєнням монооксидом вуглецю. Отримано Патент на корисну модель «Спосіб корекції вегетативних і вестибулярних порушень, викликаних отруєнням монооксидом вуглецю». - 2006. - 4 с., який впроваджено у практичну діяльність КЛПУ «Донецька обласна клінічна лікарня професійних захворювань», Донецького національного медичного університету ім. М.Горького, Донецького обласного клінічного територіального медичного об'єднання, Луганської обласної клінічної лікарні (довідки про впровадження від 22.05.08 р.; 23.05.2008 р.; 16.10.2008 р.; 26.04.2007 р.).

Матеріали дисертації використовуються у навчальному процесі передатестаційного циклу «Професійні захворювання» на факультеті післядипломної освіти Донецького національного медичного університету ім. М. Горького (довідка про впровадження від 30.09.08 р.).

Особистий внесок здобувача. Здобувачем особисто виконано планування досліджень, визначено мету, задачі та сформульовано наукові положення роботи, здійснено літературний та інформаційний пошук, зібрано, проаналізовано фактичний матеріал, проведено обстеження та лікування хворих, електронний облік, математичне опрацювання та інтерпретацію результатів дослідження. Сформульовані висновки, практичні рекомендації, підготовані та опубліковані статті. Авторкою не були використані наукові результати та ідеї співавторів публікацій.

Апробація результатів дисертації. Апробацію проведено на всеукраїнській науково-практичній конференції студентів і молодих вчених «Актуальні проблеми клінічної, експериментальної, профілактичної медицини та стоматології» (Донецьк, 2005 р.), на науково-практичній конференції «Терапевтичні читання: алгоритми сучасної діагностики та лікування внутрішніх хвороб», присвяченої пам'яті академіка Л.Т.Малої (Харків, 2005 р.), на «Ювілейному VIII з'їзді ВУЛТ, присвяченому 15-річчю організації (1990-2005 рр.).» (Івано-Франківськ, 2005 р.), на науково-практичній конференції «Профілактична медицина: проблеми і перспективи» (Кіровоград, 2005 р.), на VI Міжнародному форумі «Етичні та духовні аспекти розвитку людини і суспільства» (Київ, 2006 р.), на науково-практичній конференції з міжнародною участю «Актуальні питання діагностики, лікування і профілактики захворювань внутрішніх органів і кістково-м'язової системи у працівників промислових підприємств» (Одеса, 2006 р.), на «XI конгресі Світової Федерації Українських Лікарських Товариств» (Полтава, 2006 р.), на науково-практичній конференції «Щорічні терапевтичні читання: роль медичної науки в рішенні проблем внутрішніх хвороб» (Харків, 2007 р.), на ІІІ Національному конгресі (ХІ з'їзд) неврологів, психіатрів та наркологів України «Профілактика і реабілітація в неврології, психіатрії та наркології» (Харків, 2007 р.), на науково-практичній конференції «Актуальні проблеми гігієни та екології» (Донецьк, 2007 р.), на 34-му міжнародному невроотологічному конгресі «Vertigo and dizziness» (Київ, 2007 р.), на науково-практичній конференції «Актуальні питання медицини праці та промислової екології» (Донецьк, 2008 р.).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковані у 26 наукових працях, із них 9 - у виданнях, які рекомендовані ВАК України (3 - написані одноосібно), отримано 1 деклараційний патент України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, семи розділів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел і додатку. Дисертація викладена на 178 сторінках машинописного тексту (основний текст 143 сторінки). Робота містить 17 таблиць на 9 сторінках, 27 рисунків на 11 сторінках. Список використаних джерел включає 252 вітчизняних та іноземних найменувань (70 кирилицею і 182 - латиницею) на 29 сторінках.

Основний зміст дисертації

Матеріал і методи дослідження. В умовах КЛПУ «Обласна клінічна лікарня професійних захворювань» проведене поглиблене обстеження 158 гірників: 96 хворих гірників, що перенесли гостре отруєння монооксидом вуглецю, і 62 гірника контрольної групи, які були відібрані методом випадкової вибірки, рандомізовані за віком, стажем та умовами праці.

Вік хворих укладався в межі від 22 до 72 років, середній вік (41,01,0) років, підземний стаж становив від 1 до 45 років, в середньому (13,90,9) років. Розподіл за віком та стажем не відрізнявся від контролю (²=4,0 p=0,261; ²=0,0 p=1,0 відповідно).

Проаналізований 401 випадок гострих отруєнь монооксидом вуглецю у вугільних шахтах Донецької області за період з 1991 року по 2005 рік. 32 хворим було проведено курс гіпербаричної оксигенації (ГБО) із внутрішньом'язовим застосуванням 2 мл «Інстенону» двічі на день (Патент України на корисну модель № 18018 МПК А61К31/07, пріоритет 16.10.2006, Опубл.Бюл. № 10).

Опитування проводили згідно з неврологічним анамнестичним опитувальником Claussen K.-F. (1982). Під час огляду визначали стан черепно-мозкових нервів, вестибулярної функції, сухожильних рефлексів, тонусу м'язів, патологічних рефлексів (Зозуля І.С. та інш., 1997). Функцію вегетативної нервової системи оцінювали за допомогою проб Ашнера і ортостатичної, середнього індексу напруження (СІН) за варіаційною пульсометрією (Вейн А.М. та співавт., 2003). Вестибулярний аналізатор оцінювали за 20-ти-бальною шкалою експрес-діагностики К.Ф.Трінуса (Трінус К.Ф., 1996, 2003). Досліджували стан серцево-судинної системи (артеріальний тиск, частота серцевих скорочень, УЗДГ). ЕЕГ записували на електроенцефалографі моделі «Nihon Konden», а класифікували їх за системою Є.А. Жирмунської (Зенков Л.Р., Ронкін М.А., 2004, Жирмунська Є.А., Лосєв В.С., 1984). Психофізіологічні дослідження виконували за допомогою пристрою «Діагноз 2 МА» (Лях Ю.Е., 1989).

Загальний аналіз крові виконували на цитологічному аналізаторі «COBAS EMIRA» (фірми «Lа ROCHE», Австрія). Кількість Т-, В-лімфоцитів та їх субпопуляції визначали за поверхневими антигенами лімфоцитів за допомогою моноклональних антитіл до СD3+, СD4+, СD8+, СD16+, СD22+ (Бебешко В.Г. і спіавт., 1993). у сироватці крові визначали за модифікованою методикою G.Mancini (1965) (Polowna S., 1976). Здійснювали постановку НСТ-тесту (Виксман М.Е., 1979). Біохімічні аналізи (білірубін загальний, прямий білірубін, непрямий білірубін, аланінамінотрансфераза (АЛТ), аспартатамінотрансфераза (АСТ), сечова кислота) виконували на біохімічному аналізаторі COBAS EMIRA (фірми Lo ROCHE, Австрія), електроліти - К, Na - за допомогою полум'яного фотометра ПАЖ-2; мікроелементи - Ca, Mg - за допомогою спектрофотометра С-115 М1 (Славин В.А., 1971; Хавезов И.В., 1983).

Аналіз результатів дослідження побудовано на принципах доказової медицини (Флетчер Р., Флетчер С., Вагнер Э., 1999, Антамонов М.Ю., 2006). Статистичний аналіз результатів дослідження проводили методами параметричної і непараметричної статистики з використанням ліцензійної прикладної програми Statistica 5.5 (Stat Soft Rus). Розраховували показники: середні значення (), їх похибки - (), обчислювали регресію (R), коефіцієнт кореляції (r), критерії Стьюдента (t), Вілкоксона (W), Хі-квадрат (²) і Крускала-Уолліса (kKW), достовірність показників (р).

Результати власних досліджень. При отруєннях монооксидом вуглецю (ОМВ) найчастотнішим симптомом був біль голови, який відзначало (79,1±4,1) % хворих на відміну від контролю (11,3±4,0) % (²=69,60, p<0,001). Найчастіше біль голови у хворих гірників із гострим ОМВ локалізувався у ділянках: лоба (²=53,22, p<0,001), потилиці (²=32,67, p<0,001).

Як правило, загальний стан характеризувався у постраждалих гірників із гострим ОМВ такими скаргами: на слабкість (²=64,13, p<0,001), втомлюваність (²=40,21, p<0,001), безсоння (²=26,89, p<0,001), забутливість (²=25,79, p<0,001), зниження життєвої активності (²=25,27, p<0,001), емоційну лабільність (²=22,94, p<0,001), напруження (²=16,51, p<0,001), депресію (²=11,50, p=0,0007), виснаження (²=8,890, p=0,0024), відчуття самотності (²=7,38, p=0,0066), дратівливість (²=6,16, p=0,013).

На запаморочення скаржились (67,7±4,7) % хворих, що перенесли гостре ОМВ і (9,6±3,7) % - в контролі (²=51,27, p<0,001). Симптоми запаморочення відрізнялись у хворих і характеризувались похитуванням (²=27,37, p<0,001), непевністю під час ходьби (²=13,84, p=0,0002), жахом закритих просторів (²=9,15, p=0,0025), відчуттям кружляння (²=6,64, p=0,01). На відміну від контролю у хворих відмічалось багато скарг на вегетативні порушення, такі як нудота (²=64,17, p<0,001), дурнота (²=31,47, p<0,001), блювання (²=29,04, p<0,001), серцебиття (²=12,99, p=0,0003), колапс (²=9,92, p=0,0016).

Фактори, з якими хворі пов'язували початок запаморочення: фізичне напруження (²=28,00, p<0,001), рухи головою (²=25,92, p<0,001), момент вставання з ліжка (²=13,06, p=0,0003), положення лежачи при нахилі голови (²=16,51, p<0,001), погляд убік (²=11,50, p=0,0007), вертикальне переміщення погляду (²=9,15, p=0,0025), положення лежачи (²=4,73, p=0,029), положення лежачи і намір при цьому змінити його (²=4,73, p=0,029). Супутні захворювання в гірників з гострим ОМВ характеризувались паркінсонічним синдромом у (12,5±3,3) % (²=8,39, p=0,0038), артеріальною гіпертензією у (6,2±2,4)% (²=4,03, p=0,044), грипом (11,5±3,2) (²=7,64, p=0,0057). Отже, у гірників після перенесеного гострого ОМВ найбільш часто спостерігаються скарги на біль голови, запаморочення, слабкість і нудоту, які вимагають подальшого дослідження нервової системи функціональними методами й проведення комплексного лікування.

Найбільш важливими неврологічними змінами після гострого ОМВ у неврологічному статусі хворих гірників значилися ті зміни, які відрізняли їх від групи контролю: відмінність очних щілин (²=13,97, p=0,0002), слабкість конвергенції (²=14,11, p=0,0002), ністагм (²=19,09, p<0,001), патологічні рефлекси з рук - рефлекс Вартенберга (²=4,010, p=0,045), рефлекс Якобсона-Ласка (²=4,140, p=0,041), анізорефлексія колінних рефлексів (²=9,24, p=0,0024), зниження або відсутність черевних рефлексів (²=40,64, p<0,001), патологічний рефлекс зі стоп Бабінського (²=6,03, p=0,014), а також підвищений тонус м'язів рук на кшталт «зубчастого колеса» (²=6,16, p=0,013).

Серед усіх 96 поглиблено обстежених гірників із гострим ОМВ найбільш поширеними були синдроми вестибулярний (43,75±5,06)%, вегетативно-судинної дистонії (33,33±4,81)%, астено-невротичний синдром (26,04±4,48)%, неврогенної артеріальної гіпертензії (22,91±4,29)%, паркінсонічний (11,45±3,25)%, ангіодистонічний (10,41±3,11)%, а значно рідшими - вазомоторна цефалгія (6,25±2,47)%, астеноорганічний (3,12±1,77)%, астено-вегетативний (1,04±1,03)% і психоорганічний синдроми (1,04±1,03)%. Встановлено, що тяжкість отруєння мала прямий кореляційний зв'язок із синдромами вестибулярним (r=0,39, p<0,001), неврогенної артеріальної гіпертензії (r=0,35, p=0,0004), а зворотній - вегетативно-судинної дистонії (r=-0,20, p=0,041), вазомоторної цефалгії (r=-0,24, p=0,016). Виявлено, що тяжкість отруєння впливала на розвиток синдромів вестибулярного (kKW=16,77, p=0,0002), неврогенної артеріальної гіпертензії (kKW=13,49, p=0,0012).

Стан систолічного АТ в гірників з гострим ОМВ в середньому становив (138,20±2,97) мм рт. ст. на відміну від контролю (124,96±1,74) мм рт. ст. ( S=4,40, p<0,001). В більшості випадків систолічний АТ характеризувався нормальними показниками - (62,50±4,94) %, в контролі - (90,32±3,75) % (²=14,94, p=0,0001), але в значної кількості постраждалих - (35,41±4,88) % знайдено підвищений систолічний АТ, в контролі - (6,45±3,12) % (²=17,30, p<0,001), тільки в (2,08±1,45) % випадків тиск був зниженим, в контролі - (3,22±2,24) % (²=0,20, p=0,65). Регресійний аналіз показав, що значення систолічного АТ чинили вплив на діагностику синдрому неврогенної артеріальної гіпертензії (R=0,62, p<0,001).

Більш стабільним був рівень діастолічного АТ, який в (71,87±4,58) % випадків значився нормальним, в контролі - (93,54±3,12) % (²=11,22, p=0,0008), але в (28,13±4,58) % спостерігалось значне його підвищення на відміну від контролю - (6,45±3,12) % ((²=11,22, p=0,0008), у результаті чого середнє значення становило (86,97±1,92) мм рт. ст., на відміну від контролю (81,74±1,05) мм рт. ст. (S=2,47, p=0,014), а середньодинамічний АТ дорівнював (51,23±2,38) мм рт. ст. - на відміну від контролю (44,51±1,16) мм рт. ст. (S=3,91, p<0,001). Значення діастолічного АТ мали вплив на діагностику синдромів артеріальної гіпертензії (R=0,62, p<0,001) і астено-вегетативного (R=0,17, p=0,041).

Частота пульсу в гірників із гострим ОМВ в середньому становила (77,33±1,14) уд./хв., на відміну від контролю (66,93±1,23) уд./хв. (S=6,00, p<0,001), характеризувалась тахікардією в (10,41±3,11) %, в контролі (3,22±2,24)% (²=2,78, p=0,095), або брадикардією в (2,08±1,45) %, в контролі (14,51±4,47)% (²=8,99, p=0,0027), але в (87,5±3,4) % постраждалих пульс перебував у межах норми, в контролі (82,25±4,85) % (²=0,83, p=0,36).

Вегетативна проба Ашнера-Даньїні в гірників із гострим ОМВ виявила в (71,88±4,58) % випадків симпатикотонічну відповідь, у (22,91±4,28) % - нормотонію, а в (5,21±2,26) % - парасимпатикотонію, на відміну від контролю: в (19,35±5,01) % - симпатикотонічну відповідь (²=41,59, p<0,001), у (72,58±5,66) % - нормотонію (²=38,04, p<0,001), а у (8,06±3,45) % - парасимпатикотонію (²=0,52, p=0,47). Середнє значення зміни пульсу за проби Ашнера-Даньїні показувало його прискорення на (0,12±0,48) уд./хв., на відміну від контролю (-3,20±0,67) уд./хв. (S=3,98 , p=0,001). ОМВ впливало у хворих на погіршення відповіді в пробі Ашнера-Даньїні з розвитком симпатикотонічної відповіді (R=-0,29, p=0,0002).

При виконанні ортостатичної проби було відзначено помірне прискорення пульсу на (15,20±0,94) уд./хв., у контролі - (19,10±0,83) уд./хв. (S=2,68, p=0,007), що було розцінено в (44,80±6,31) % постраждалих як симпатикотонічна відповідь, у (36,45±4,91) % - як нормальна, а в (18,75±3,98) % - як парасимпатикотонічна, значно відрізняючись від контролю - симпатикотонічна відповідь (16,13±4,67) % (²=13,88, p=0,002), у (77,42±5,31) % - як нормальна (²=25,35, p<0,001), а в (6,45±3,12) % - як парасимпатикотонічна (²=4,75, p=0,029). ОМВ впливало у хворих на погіршення відповіді в ортостатичній пробі (R=0,20, p=0,011).

За результатами розрахунків СІН значна кількість хворих мала надмірну вегетативну забезпеченість (59,37±6,23) %, а в контролі - (12,90±4,25) % гірників (²=33,60, p<0,001), рідше вони характеризувалися недостатністю вегетативної забезпеченості - (18,75±3,98) %, в контролі - (16,13±4,67) % (²=0,18, p=0,67), нормальна вегетативна забезпеченість спостерігалася у значно меншої кількості (21,87±4,21) % хворих, ніж у контролі - (70,97±5,76) % (²=53,91, p<0,001).

Стан неврологічних функцій часто перебуває у тісному зв'язку з результатами ЕЕГ. ОМВ у хворих позначалося на погіршенні біоелектричної активності на електроенцефалографічних кривих (R=0,20, p=0,011). Організований тип ЕЕГ (І тип) значився як найбільш частий і зустрічався у (50,00±6,35) % хворих, у контролі - (82,26±4,85) % (²=16,75, p<0,001). Другим за частотою був дезорганізований (IV тип) біоелектричної активності - (26,04±4,43) %, у контролі - (9,67±3,75) % (²=6,40, p=0,011). Значно рідше в (13,54±3,49) % у хворих був десинхронний (ІІІ тип) біоелектричної активності, у контролі - (3,22±2,24) % (²=4,67, p=0,031). Рідко траплявся гіперсинхронний (ІІ тип) ЕЕГ (²=0,71, p=0,39). Майже не зустрічався дезорганізований (V тип).

Серед виявлених вестибулярних порушень інформативними в постраждалих, відрізняючись від контролю, були проба Уємури (S=5,79, p<0,001), крокова проба Фукуди (S=4,31, p<0,001), графічна (S=6,45, p<0,001), вказівна (S=3,18, p=0,0017), стеження (S=2,67, p=0,0081), скарги на запаморочення (S=7,51, p<0,001). Сума балів значно різнилась у хворих гірників і в контролі (S=12,44, p<0,001).

Діагностику вестибулярних порушень статистично вірогідно обумовлювали результати проби Уємури (R=0,21, p=0,033), вказівної проби (R=0,17, p=0,049), загальна оцінка (R=0,36, p<0,001). ОМВ позначалося на погіршенні результатів тестів у вестибулярних пробах: скарги на запаморочення в анамнезі (R=-0,51, p<0,001), проба Уємури (R=-0,42, p<0,001), крокова (R=-0,32, p<0,001), графічна (R=-0,45, p<0,001), вказівна проба (R=-0,24, p=0,0017), стеження (R=-0,20, p=0,0081), загальна оцінка (R=-0,71, p<0,001). Легкі вестибулярні порушення зареєстровано в (48,96±6,34) % постраждалих, помірні - в (29,17±4,63) %, а грубі - у (7,29±2,65) %, загалом вестибулярні порушення були у (85,42±3,60) % хворих.

У хворих гірників спостерігається вірогідне збільшення часу зорово-моторної реакції порівняно з контролем (S=6,37, p<0,001). Швидкість перероблення інформації була значно знижена в хворих гірників (S=9,05, p<0,001). Опір шкіри був найбільш високим у хворих гірників (S=7,49, p<0,001).

За результатами УЗДГ судин головного мозку у хворих реєструється вірогідне збільшення максимальної систолічної частоти сигналу (МСЧС) у надблокових артеріях до (5,12±0,15) кГц справа і (4,33±0,09) кГц зліва, порівняно з контролем - (2,68±0,03) кГц справа і (2,74±0,03) кГц зліва (S=13,72, p<0,001 і S=14,31, p<0,001) (рис. 2). У хворих збільшення МСЧС в хребтовій артерії до (1,68±0,06) кГц справа і (1,83±0,06) кГц зліва, порівняно з контролем - (1,49±0,05) кГц справа і (1,42±0,06) кГц зліва (S=2,21, p=0,028 і S=4,33, p<0,001). У хворих реєструється вірогідне збільшення МСЧС у внутрішній сонній артерії до (2,57±0,03) кГц справа і (2,56±0,03) кГц зліва, порівняно з контролем - (3,11±0,08) кГц справа і (3,10±0,08) кГц зліва (S=6,22, p<0,001 і S=6,19, p<0,001). Таке прискорення кровообігу може свідчити про підвищення тонусу судин мозку й уповільнення артеріовенозного шунта в артеріях мозку, що компенсується прискоренням кровообігу в позамозкових артеріях. Збільшення МСЧС в загальних сонних артеріях вказує на збільшення тонусу у великих судинах.

Найвищим був відсоток асиметрії у надблокових і хребтових артеріях, який становив у середньому (22,10±1,53) % і (26,70±2,02) %, на відміну від контролю (3,39±0,75) % і (5,15±1,18) %, відповідно (S=11,16, p<0,001 і S=9,06, p<0,001). При загальній оцінці результатів УЗДГ у хворих із гострим ОМВ встановлено зміни кровообігу в басейні сонних і хребтових артерій у чверті хворих, найчастіше відзначали прискорення кровообігу у надблокових артеріях.

ОМВ найістотніше впливало на підвищення кровообігу у надблокових артеріях хворих справа (R=-0,75, p<0,001) і зліва (R=-0,76, p<0,001), а також асиметрію кровообігу у надблокових (R=-0,74, p<0,001) і хребтових артеріях (R=-0,72, p<0,001). ОМВ також статистично вірогідно чинило вплив на кровообіг у внутрішніх сонних артеріях справа (R=0,46, p<0,001) і зліва (R=0,46, p<0,001), в хребтових артеріях справа (R=-0,18, p=0,028) і зліва (R=-0,34, p<0,001). Тяжкість ОМВ впливала на асиметрію кровообігу хребтовими артеріями (kKW=3,01, p=0,08).

Периферична кров є одним зі стабільних і найважливіших показників стану людського організму. Отримані результати загального аналізу крові засвідчили знижену кількість еритроцитів у хворих (4,59±0,03) х10¹²/л, що вірогідно було нижче від контролю (4,86±0,06)х10¹²/л (S=5,08, p<0,001), також зафіксовано зменшення вмісту гемоглобіну в еритроцитах до (139,17±1,19) г/л на відміну від контролю (144,95±1,01) г/л (S=2,26, p=0,024).

При ОМВ в хворих значилося статистично вірогідне збільшення лейкоцитів до (7,46±0,17)х10⁹/л порівняно з контролем (6,86±0,15)х10⁹/л (S=2,36, p=0,019). Також зареєстровано статистично вірогідне збільшення відносного вмісту сегментоядерних нейтрофілів до (60,54±0,90)% (S=4,56, p<0,001), окрім цього виявлено зменшення відносного вмісту лімфоцитів (28,60±0,91)% (S=3,47, p=0,0006) і моноцитів - (5,20±0,24)% (S=2,04, p=0,042). Абсолютний вміст сегментоядерних нейтрофілів у хворих відрізнявся від контролю (4,41±0,14)х10⁹/л (S=3,75, p=0,00025), абсолютний вміст лімфоцитів був меншим у хворих (1,98±0,07)х10⁹/л (S=2,74, p=0,0067), ШОЕ - значно нижчою (4,63±0,21) мм/год (S=2,46, p=0,014). Отже, внаслідок ОМВ розвивається помірний сегментоядерний нейтрофільоз й відносна лімфопенія. Вміст карбоксигемоглобіну в периферичній крові хворих вищий (11,07±0,61) %, ніж у контролі - (2,03±0,34)% (S=8,51, p<0,001). За результатами регресійного аналізу ОМВ мало статистично вірогідний вплив на такі показники, як гемоглобін (R=0,37, p<0,001), ШОЕ (R=0,11, p=0,041), карбоксигемоглобін (R=-0,54, p<0,001).

У хворих після гострого ОМВ відмічається статистично вірогідне зменшення кількості нейтрофілів, які виявляють фагоцитарну активність в спонтанному тесті (S=11,65, p<0,001) і у стимульованому пірогеналом (S=5,21, p<0,001). Індекс активації нейтрофілів без стимуляції був меншим (S=6,27, p<0,001), також був нижчим і при додаванні пірогеналу (S=6,95, p<0,001). Тяжкість перенесеного ОМВ мала вплив на такі показники у хворих, як спонтанний НСТ-тест (kKW=18,73, p=0,0001), ІАН без стимуляції (kKW=11,52, p=0,0031), стимульований НСТ-тест (kKW=8,55, p=0,013).

В хворих гірників виявлено статистично вірогідне зменшення Т-лімфоцитів відносного і абсолютного вмісту СD3+ у порівнянні з контролем (S=15,42, p<0,001, S=8,08, p<0,001). У хворих має місце зниження як відносної, так і абсолютної кількості клітин хелперної ланки (S=21,99, p<0,001, S=11,96, p<0,001). Одночасно встановлена вірогідна різниця в бік значного збільшення у хворих відносної кількості СD8+-рецепторів (S=7,28, p<0,001). Тому співвідношення CD4/CD8 статистично вірогідно було меншим у хворих (S=25,19, p<0,001). Експресія СD16+-рецепторів на природних кілерах також була значно зменшена (відносної та абсолютної кількості) (S=22,96, p<0,001, S=19,65, p<0,001). Таким чином, дослідження Т-ланки імунітету дало змогу встановити, що у хворих із гострим ОМВ розвивається Т-клітинний імунодефіцит, переважно за рахунок зменшення вмісту Т-хелперів та збільшення відносної кількості Т-супресорів. Порівняння показників експресії СD22+-рецепторів показало, що у хворих гірників має місце статистично вірогідне зменшення відносної кількості та абсолютного вмісту В-лімфоцитів (S=6,52, p<0,001, S=5,87, p<0,001).

Вміст імуноглобулінів у сироватці крові класу G, А і М у хворих гірників із гострим ОМВ був вірогідно нижчим (S=12,50, p<0,001, S=9,93, p<0,001, S=2,13, p=0,034). Окремі імунні показники у хворих гірників мали статистично вірогідний різноспрямований кореляційний зв'язок поміж собою, на відміну від контролю.

В наших дослідженнях можна було виявити аутосенсибілізацію до антигену головного мозку, що свідчить про пошкодження гематоенцефалічного бар'єра - у хворих виявляються антитіла до антигену головного мозку у високому титрі () -(1,38±0,11), які в контролі не визначались зовсім. ЦІК у хворих були підвищені до (0,701±0,026) г/л на відміну від контрольної групи (0,500±0,021) г/л (S=5,42, p<0,001). Перенесене ОМВ мало статистично вірогідний вплив на рівень ЦІК у хворих гірників (kKW=13,90, p=0,0002).

Вміст СК у крові, активність КО та ПОЛ вірогідно були вищими у хворих гірників із ОМВ (S=11,73, p<0,001, S=5,62, p<0,001 і S=28,77, p<0,001), у них дещо підвищена кількість непрямого білірубіну (S=1,90, p=0,058). Тяжкість ОМВ статистично вірогідно позначалася на рівні СК (kKW=8,34, p=0,015), КО (kKW=6,09, p=0,047), ПОЛ (kKW=23,84, p<0,001).

У хворих гірників із гострим ОМВ встановлено вірогідне зменшення концентрації натрію в крові порівняно з контролем (S=12,48, p<0,001). Вміст калію та кальцію суттєво не змінювався у хворих (S=0,79, p=0,42) (S=1,22, p=0,22). Вміст магнію у хворих із гострим ОМВ мав вірогідне зменшення (S=9,44, p<0,001). Тяжкість ОМВ мала статистично вірогідний вплив на концентрацію натрію (R=0,20, p=0,006), магнію (R=-0,50, p<0,001). В той же час концентрація натрію в крові впливала на частоту пульсу (R=0,27, p=0,007), астеноорганічний синдром (R=-0,26, p=0,016). Концентрація калію в крові позначалася на частоті пульсу (R=0,28, p=0,006). Концентрація кальцію справляла вплив на синдром вазомоторної цефалгії (R=0,20, p=0,044). Концентрація магнію впливала на систолічний АТ (R=-2,79, p=0,042), діастолічний АТ (R=2,27, p=0,023), середньодинамічний АТ (R=1,48, p=0,032), синдроми: неврогенної артеріальної гіпертензії (R=-0,28, p=0,007), паркінсонічний (R=0,39, p=0,0001), астеноорганічний синдром (R=0,21, p=0,017).

У Донецькій області усі постраждалі на виробництві від отруєнь монооксидом вуглецю проходять обстеження та лікування у найбільшій спеціалізованій лікарні України - КЛПУ «Обласна клінічна лікарня професійних захворювань», яка має 400 ліжок (із них у 3-х неврологічних відділеннях - 160 ліжок). У дослідженні разючу відмінність мала питома вага отруєнь монооксидом вуглецю за роками становлячи від (33,3±19,2)% (1995 рік) до 100% (1991 і 1993 роки). Кількість постраждалих унаслідок отруєння монооксидом вуглецю коливалась в межах 2-20 і більше разів за роками, а великі аварії на шахтах одразу викликали різке збільшення кількості постраждалих. При аналізі кількості випадків отруєнь у гірників залежно від пори року відзначено, що здебільшого отруєння трапляються навесні (40,64±2,45) % випадків і влітку (32,41±2,33)%. Тож, встановлено, що у теплий період року кількість гострих отруєнь монооксидом вуглецю становить (74,56±2,17)%, а у холодний - (25,44±2,17)% випадків. Установлено, що (60,00±15,50)% шахт з найбільшою кількістю потерпілих унаслідок гострого отруєння були небезпечними за раптовими викидами вугілля і газу. На них зареєстровано 351 випадок гострих отруєнь (87,53±1,64)%.

Внаслідок отруєння найбільш працездатний прошарок гірників (у віці 20-40 років) постраждав у 1,5 рази частіше, ніж гірники передпенсійного віку. У випадках гострих отруєнь гірників, що призводили до відносно легких наслідків, домінували п'ять синдромів, для помірного ступеня характерні три синдроми, а ознакою найбільш тяжких наслідків була токсична енцефалопатія.

Щодо лікування постраждалих внаслідок ОМВ, то слід сказати, що є роботи, в яких рекомендується проводити не тільки реанімаційне надання ГБО, але і проведення комплексної терапії. З цією метою ми використовували «Інстенон», з його полікомпонентністю складу: етаміван, гексобендин та етофілін. Етаміван діє на ЦНС як виражений нейростимулятор. Етофілін наділений властивістю збільшувати хвилинний об'єм серця і забезпечувати активацію окислювально-відновних реакцій у міокарді. Тому необхідно було дослідити ефективність лікування гірників з гострими ОМВ методом ГБО в поєднанні з «Інстеноном».

Згідно з розрахунком критерію ²=19,37 в порівнянні з критичною точкою ²=10,82 результати лікування із застосуванням курсу ГБО з «Інстеноном» виявились значно кращими (при р<0,001), ніж при використанні ГБО з Віт.Е (0,1 г у капсулах раз на добу) в контрольній групі хворих. Тому в подальшому ми проводили аналіз ефективності лікування хворих із застосуванням курсу ГБО з «Інстеноном» відповідно до різних клініко-функціональних показників.

Після курсу ГБО з «Інстеноном» у хворих гірників з гострим отруєнням монооксидом вуглецю вірогідно зменшилось число таких симптомів, як біль голови з (87,50±5,84)% до (31,25±8,19)% (W=1,98, p=0,047), запаморочення з (68,75±8,19)% до (1,87±7,30)% (W=3,40, p<0,001), слабкість з (96,87±3,07)% до (37,50±8,55)% (W=3,82, p<0,001), нудота з (59,37±8,68)% до (9,37±5,15)% (W=3,40, p<0,001), безсоння з (46,87±8,82)% до (12,50±5,84)% (W=2,93, p=0,0033), дурнота з (40,62±8,68)% до (18,75±6,89)% (W=2,36, p=0,017), забутливість з (53,12±8,82)% до (18,75±6,89)% (W=2,93, p=0,0033), емоційна лабільність з (28,12±7,94)% до (9,37±5,15)% (W=2,20, p=0,027), дратівливість з (15,62±6,41)% до (6,25±4,27)% (W=2,20, p=0,027), пітливість з (31,25±8,19)% до (12,50±5,84)% (W=2,20, p=0,027), серцебиття з (37,50±8,55)% до (21,87±7,30)% (W=2,02, p=0,043), підвищилась знижена життєва активність з (50,00±8,83)% до (12,50±5,84)% (W=3,05, p=0,0022).

Результати оцінки вегетативної реактивності, згідно з пробою Ашнера, характеризувались зменшенням симпатикотонічних відповідей з (78,12±7,30)% до (40,63±8,68)% та збільшенням нормотонічних реакцій з (15,63±6,41)% до (43,75±8,76)% на фоні збільшення парасимпатикотонічних реакцій з (6,25±4,27)% до (15,62±6,41)%, отримано вірогідні зміни між цими групами (W=1,98, p=0,047). Результати ортостатичної проби після лікування ГБО з «Інстеноном» свідчили про нормалізацію збиткової вегетативної забезпеченості діяльності. Так, середня кількість прискорення серцевих скорочень зменшилась з (18,8±1,5) уд./хв. до (13,6±1,8) уд./хв. (p<0,001).

У вестибулярних пробах відмічалось значне покращання загальної оцінки після лікування курсом ГБО з «Інстеноном» з (9,96±0,41) балів до (6,93±0,24) балів (W=4,28, p<0,001). Скарги на запаморочення (2,09±0,14) балів, які після лікування значно зменшились до (1,53±0,12) балів (W=2,64, p=0,0081). Значне покращання значилося за результатами проби Уємури з (2,68±0,19) балів до (1,81±0,11) балів (W=3,26, p=0,0011), графічної з (1,28±0,12) балів до (0,87±0,12) балів (W=2,27, p=0,022).

За результатами УЗДГ досліджень у семи хворих, після комплексного лікування у всіх них помічено чітку тенденцію до нормалізації кровообігу у судинах голови і зменшення його асиметрії, що сприяло надходженню крові до ділянок ішемії.

Таким чином, при лікуванні хворих гірників з отруєнням монооксидом вуглецю сеанси ГБО з «Інстеноном» дають більшу ефективність - за результатами клінічних, інструментальних досліджень, а також вестибулярних проб, тому можна рекомендувати такий комплексний метод до широкого застосування у лікуванні хворих гірників після отруєння монооксидом вуглецю.

Висновки

нервовий отруєння монооксид гірник

1. У дисертації подано теоретичне обґрунтування та нове вирішення наукового завдання з оптимізації діагностики і лікувальної тактики при токсико-гіпоксичних ураженнях нервової системи у гірників внаслідок гострого отруєння монооксидом вуглецю, що дозволило розробити новий підхід до комплексного лікування цих хворих на підставі встановлення нових клініко-функціональних та імунобіохімічних аспектів.

2. Найчастотнішими симптомами при отруєнні гірників монооксидом вуглецю були біль голови, запаморочення, слабкість і нудота, які підтверджуються клініко-функціональними дослідженнями.

3. У хворих гірників із токсико-гіпоксичною енцефалопатією при гострому отруєнні монооксидом вуглецю найбільш поширеними були синдроми: вестибулярний (43,75)%, вегетативно-судинної дистонії (33,33)%, астено-невротичний (26,04)%, неврогенної артеріальної гіпертензії (22,91)%, паркінсонічний (11,45)%.

4. Отруєння монооксидом вуглецю впливало у гірників на розвиток симпатикотонічної відповіді в пробі Ашнера-Даньїні (R=-0,29, p=0,0002), що свідчило про порушення функціонування вегетативної нервової системи переважно за симпатикотонічним типом з надмірним вегетативним забезпеченням діяльності у (59,37)% хворих. Діагностику вестибулярного синдрому у (85,42)% хворих статистично вірогідно обумовлювали результати проби Уємури, вказівної проби і загальної оцінки вестибулярної функції (R=0,36, p<0,001).

5. Після отруєння монооксидом вуглецю у хворих відзначалося підвищення тонусу судин головного мозку, зменшення кровообігу в магістральних судинах і збільшення його асиметрії, що компенсувалося прискоренням кровообігу в позамозкових артеріях.

6. У хворих із гострим отруєнням монооксидом вуглецю розвивається Т-клітинний імунодефіцит, переважно за рахунок зменшення вмісту Т-хелперів та збільшення відносної кількості Т-супресорів, порушення їх співвідношення, зменшення вмісту імуноглобулінів і кількості нейтрофілів, які виявляють фагоцитарну активність, аутосенсибілізацію до антигену головного мозку, що свідчить про пошкодження гематоенцефалічного бар'єра, а також посилення у хворих взаємозв'язків імунних показників різних ланок імунітету.

7. Частота гострих отруєнь монооксидом вуглецю може коливатись за роками, а великі аварії на шахтах одразу викликають різке збільшення кількості постраждалих. Більша частина аварій стається навесні (40,64) % і влітку (32,41) % - у тепле півріччя року. (87,53) % хворих працювали на шахтах, небезпечних за раптовими викидами вугілля і газу. Найбільшу питому вагу становили робітники основних гірничих спеціальностей, які мали працездатний вік.

8. Комплексне лікування неврологічних порушень у хворих з отруєнням монооксидом вуглецю, що включало сеанси гіпербаричної оксигенації в поєднанні з «Інстеноном», має високу ефективність за результатами клініко-функціональних досліджень.

Практичні рекомендації

1. Обґрунтовано доцільність включення до комплексу обстежень хворих із гострим отруєнням монооксидом вуглецю методів оцінки вестибулярного аналізатора і функціонального стану вегетативної нервової системи з метою визначення найбільш ефективних лікувальних підходів та контролю ефективності.

2. Рекомендується використовувати комплексне лікування гострих отруєнь монооксидом вуглецю із включенням 10 сеансів гіпербаричної оксигенації при 1,5 ата та комбінованого препарату «Інстенон» - двічі на день внутрішньом'язово.

Список праць, публікованих за темою дисертації

1. Яременко О. Л. Динаміка гострих отруєнь монооксидом вуглецю у гірників вугільних шахт / О. Л. Яременко // Вестник гигиены и эпидемиологии. - 2008. - Т.12, №1. - С.100-105.

2. Яременко О. Л. Основні синдроми гострих отруєнь монооксидом вуглецю у гірників і питання їх працездатності / О. Л. Яременко // Вестник гигиены и эпидемиологии. - 2007. - Т.11, №1. - С.68-71.

3. Яременко О. Л. Імунні показники у гірників з ураженням нервової системи при гострому отруєнні монооксидом вуглецю / О. Л. Яременко // Питання експериментальної та клінічної медицини: Збірник статей. - 2008. - Вип.12, Т.2. - С.225-229.

4. Яременко О. Л. Використання «Інстенону» в комплексній терапії гострих отруєнь монооксидом вуглецю / О. Л. Яременко, В. Ю. Ніколенко // Вестник гигиены и эпидемиологии. - 2006. - Т.10, №1. - С.94-98.

(Авторкою проведено лікування хворих із отруєнням монооксидом вуглецю методом ГБО та «Інстеноном», виконано обстеження хворих, сформульовано мету, завдання дослідження, висновки статті).

5. Яременко О. Л. Неврологічні порушення при шахтних отруєннях із вторинною артеріальною гіпертензією / О. Л. Яременко, В. Ю. Ніколенко, Ю. О. Головін // Галицький лікарський вісник. - 2005. - Т. 12, № 2. - С. 44-45.

(Авторкою проведено обстеження хворих гірників із отруєнням монооксидом вуглецю, сформульовано мету, завдання дослідження, висновки статті).

6. Яременко О. Л. Особливості пошкоджуючих факторів і медичної допомоги при виробничих отруєннях у вугільних шахтах / О. Л. Яременко, В. Ю. Ніколенко, Д. О. Ластков, Ю. О. Головін, А. В. Тищенко // Вісник невідкладної і відновної медицини. - 2005. - Т. 6, № 4. - С. 595-598. (Авторкою визначено особливості пошкоджуючих факторів при отруєннях монооксидом вуглецю, сформульовано мету, завдання дослідження, висновки статті).

7. Яременко О. Л. Особливості імунних і біохімічних показників при гострих отруєннях монооксидом вуглецю у гірників / О. Л. Яременко, В. Ю. Ніколенко, В. В. Новосельська // Питання експериментальної та клінічної медицини: Збірник статей. - 2007. - Вип. 11, Т. 1. - С. 116-121. (Авторкою визначено особливості імунних і біохімічних показників при отруєннях монооксидом вуглецю, сформульовано мету, завдання дослідження, висновки статті).

8. Яременко О. Л. Особливості гострих отруєнь монооксидом вуглецю / О. Л. Яременко, В. Ю. Ніколенко // Український журнал екстремальної медицини ім. М. Можаєва. - 2004. - Т. 5, № 4. - С. 15-20. (Авторкою визначено особливості гострих отруєнь монооксидом вуглецю, сформульовано мету, завдання дослідження, висновки статті).

9. Яременко О. Л. Клініко-морфологічні особливості отруєнь монооксидом вуглецю та питання лікування / О. Л. Яременко, В. Ю. Ніколенко, Д. О. Ластков, І. В. Мухін // Запорожский медицинский журнал. - 2005. - Т. 29, № 2. - С.18-21. (Авторкою проаналізовано літературні дані стосовно клініко-морфологічних особливостей гострих отруєнь монооксидом вуглецю та їх лікування, сформульовано мету, завдання дослідження, висновки статті).

10. Яременко О. Л. Вторинна артеріальна гіпертензія і неврологічні порушення при гострих отруєннях гірників / О. Л. Яременко, В. Ю. Ніколенко, Г. О. Бондаренко, Ю. О. Головін, О. Г. Ладаріа // Реабилитация и абилитация человека. Социально-психологическая безопасность и психическое здоровье: сборник научных работ / Под ред. Казакова В. Н. - Киев: КВІЦ, 2006. - С. 77-86. (Авторкою проаналізовано особливості динаміки артеріального тиску при гострих отруєннях монооксидом вуглецю, сформульовано мету, завдання дослідження, висновки публікації).

11. Яременко О. Л. Динаміка гострих отруєнь монооксидом вуглецю і рудниковим газом у вугільних шахтах / О. Л. Яременко, В. Ю. Ніколенко, Г. О. Бондаренко, Ю. О. Головін // Профілактична медицина: проблеми і перспективи: матеріали наук.-практичн.конф., Київ, 2005. - Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2005. - С. 384-389. (Авторкою проаналізовано особливості динаміки гострих отруєнь монооксидом вуглецю у вугільних шахтах, сформульовано мету, завдання дослідження, висновки публікації).

12. Яременко О. Л. Нейросудинні порушення і лікування «Стамло» артеріальної гіпертензії при отруєннях гірників вугільних шахт / О. Л. Яременко // Вестник гигиены и эпидемиологии. - 2006. - Т. 10, № 1, прил. - С. 76-79.

13. Яременко О. Л. Динаміка отруєнь монооксидом вуглецю і рудниковим газом у вугільних шахтах / О. Л. Яременко, М. Г. Ламбрино, Г. В. Тищенко // Вестник гигиены и эпидемиологии. - 2006. - Т. 10, № 1, прил. - С. 110-113.

(Авторкою проаналізовано динаміку гострих отруєнь монооксидом вуглецю у вугільних шахтах, сформульовано мету, завдання дослідження, висновки публікації).

14. Яременко О. Л. Спосіб комплексного лікування гірників при гострих отруєннях монооксидом вуглецю / О. Л. Яременко, В. Ю. Ніколенко, В. В. Новосельська, Д. О. Ластков // Реєстр галузевих нововведень. - 2006. - Вип. 24-25, № 31. - Київ, 2006. - С. 22. (Авторкою запропоновано спосіб комплексного лікування гострих отруєнь монооксидом вуглецю, сформульовано мету, завдання дослідження, висновки публікації).

15. Яременко О. Л. Вплив комплексної терапії отруєнь монооксидом вуглецю у гірників на вегетативні показники / О. Л. Яременко, В. Ю. Ніколенко // XI конгрес Світової Федерації Українських Лікарських Товариств: тези доповідей, 28-30 серпня 2006 року, м. Полтава. - Київ: КПП «Друкар». - С. 396-397. (Авторкою проаналізовано результати комплексного лікування гострих отруєнь монооксидом вуглецю, сформульовано мету, завдання дослідження, висновки публікації).

16. Яременко О. Л. Біоетичні проблеми і неврологічні порушення у гірників вугільних шахт при артеріальній гіпертензії після виробничих отруєнь / О. Л. Яременко, В. Ю. Ніколенко // VI Міжнародний форум «Етичні та духовні аспекти розвитку людини та суспільства»: тези доповідей, 26-28 травня 2006 року, Київ. - Київ, 2006. - С. 43-45. (Авторкою проаналізовано біоетичні проблеми і неврологічні порушення при гострих отруєннях монооксидом вуглецю, сформульовано мету, завдання дослідження, висновки публікації).

17. Яременко О. Л. Особливості кровопостачання головного мозку при гострих отруєннях монооксидом вуглецю в гірників / О. Л. Яременко, О. В. Васильонок, В. Ю. Ніколенко, І. В. Мухін // Міжнародний неврологічний журнал. - 2005. - № 3. - С.135. (Авторкою досліджено особливості кровопостачання головного мозку при гострих отруєннях монооксидом вуглецю, сформульовано мету, завдання дослідження, висновки публікації).

18. Яременко О. Л. Питання навчання лікарів сімейної медицини на кафедрі професійних хвороб / О. Л. Яременко, Н. П. Соболєва, В. Ю. Ніколенко, Г. О. Бондаренко // Підготовка сімейних лікарів та моделі впровадження сімейної медицини в Україні: матеріали всеукр. наук.-практ. конф., 13-14 квітня 2005 р. - Чернівці: Медуніверситет, 2005. - С. 46. (Авторкою проаналізовано питання навчання лікарів особливостям лікування при гострих отруєннях монооксидом вуглецю, сформульовано мету, завдання дослідження, висновки публікації).

19. Яременко О. Л. Особливості динаміки захворюваності при гострих отруєннях монооксидом вуглецю у гірників / О. Л. Яременко, В. Ю. Ніколенко, Г. М. Токарєв, О. Г. Ладаріа / Ювілейний VIII з'їзд ВУЛТ, присвячений 15-річчю організації (1990-2005 рр.): тези доповідей, 21-22 квітня 2005 року, м.Івано-Франківськ // Українські медичні вісті. - 2005. - Т. 6, Ч. 1-2(64-65). - С. 373. (Авторкою досліджено динаміку гострих отруєнь монооксидом вуглецю, сформульовано мету, завдання дослідження, висновки публікації).

20. Яременко О. Л. Особенности острых отравлений монооксидом углерода у горнорабочих / О. Л. Яременко, В. В. Новосельская, А. А. Москалева, И. В. Дереш // Актуальні проблеми клінічної, експериментальної, профілактичної медицини та стоматології: матеріали всеукр. наук.-практ. конф. студ. і мол. вчених. - Донецьк, 2005. - С. 173-174. (Авторкою досліджено особливості гострих отруєнь монооксидом вуглецю, сформульовано мету, завдання дослідження, висновки публікації).