Патогенетичне обґрунтування методів комплексного лікування генералізованого пародонтиту (клініко-експериментальне дослідження)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА "ІНСТИТУТ СТОМАТОЛОГІЇ АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ"

УДК 616-092¹⁶⁷/₁₆₈:(616.314.17-008.1+616-08-031.81)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ МЕТОДІВ КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ ГЕНЕРАЛІЗОВАНОГО ПАРОДОНТИТУ (КЛІНІКО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

14.01.22 - стоматологія

ЧУМАКОВА ЮЛІЯ ГЕННАДІЇВНА

Одеса - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Державній установі "Інститут стоматології АМН України", м. Одеса.

Науковий консультант:

Косенко Костянтин Миколайович, член-кореспондент АМН України, доктор медичних наук, професор, Державна установа "Інститут стоматології АМН України", м. Одеса, директор.

Офіційні опоненти:

Куцевляк Валентина Федорівна, доктор медичних наук, професор, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри стоматології, терапевтичної та дитячої стоматології;

Політун Антоніна Михайлівна, доктор медичних наук, професор, Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, професор кафедри терапевтичної стоматології;

Павленко Олексій Володимирович, доктор медичних наук, професор, Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, завідувач кафедри стоматології Інституту стоматології.

Захист відбудеться "26" травня 2008 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.563.01 в Державній установі "Інститут стоматології АМН України" за адресою: 65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська, 11.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державної установи "Інститут стоматології АМН України" (65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська, 11).

Автореферат розісланий "25" квітня 2008 р.

В.о. вченого секретаря спеціалізованої вченої ради О.В. Дєньга.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У структурі стоматологічних захворювань хвороби пародонта займають одне з провідних місць і по соціально-економічній значущості належать до найбільш актуальних проблем стоматології. Це пов'язано з масовою поширеністю захворювань серед населення, наслідками, що приводять до втрати зубів і порушень функції зубощелепової системи, негативним впливом на організм в цілому (Косенко К.М., 1994; Вишняк Г.Н., 1999; Данилевский Н.Ф., Борисенко А.В., 2000; Иванов В.С., 2001; Петрушанко Т.О., 2001; Мащенко И.С., 2003; Jenkins W.M.M., Papapanou P.N., 2001; Kinane D.F., 2001; Albandar J.M., Tinoco E.M.B., 2002).

Генералізований пародонтит (ГП) є найбільш поширеним і важким серед захворювань пародонта і являє собою своєрідний дистрофічно-запальний процес, що виникає в тканинах пародонта унаслідок поєднаної дії різних загальних і місцевих екзогенних і ендогенних чинників (Політун А.М., 1996; Канканян А.П., Леонтьев В.К., 1998; Силенко Ю.І., 2000; Дмитриева Л.А., 2001; Самойленко А.В., 2003; Kornman K.S., Loe H., 1993; Genco R.J., 1996; Van Dyke T.E., Sheilesh D., 2005; Kinane D.F., Peterson M., Stathopoulo P.G., 2006). При цьому відбувається каскад нейро-регуляторних, нейро-трофічних, біохімічних, імунологічних і функціональних порушень, мікроциркуляторних і метаболічних розладів, розвиваються порушення практично всіх видів обміну речовин: білкового, ліпідного, вуглеводного, мінерального, що у результаті приводить до необоротної деструкції пародонтальної зв'язки і альвеолярної кістки (Борисенко А.В., 1992; Пахомова В.А., 1992; Белоклицкая Г.Ф., 1996; Кречина Е.К., 1996; Орехова Л.Ю.,1997; Григорьян А.С., 1999; Герелюк В.І., 2001; Иванюшко Т.П., 2002; Зубачик В.М., 2005; Куцевляк В.Ф. с соавт., 2005; Назарян Р.С., 2006).

У останні десятиліття багато досліджень вітчизняних і зарубіжних авторів було присвячене питанням остеогенезу у хворих на ГП. Переконливо доведена роль системних порушень метаболізму кісткової тканини (метаболічних остеопатій) в розвитку і прогресуванні ГП у осіб різного віку і статі (Поворознюк В.В., Мазур И.П., 2003; Богдан А.С., 2005; Hildebolt C.F., 1997; Jeffcoat M.K., 1998; Reddy M.S., 2001), з різною системною патологією організму (Бакшутова Н.О., 1996; Нейко Н.В., 2000; Мухамеджанова Л.Р., 2005; Коновалова Д.О., 2006), обґрунтовані схеми диференційованого застосування остеотропних препаратів (Мазур І.П., 2001, 2006; Фастовець О.О., 2001).

Проте, як і раніше, суперечними і до кінця нез'ясованими залишаються механізми прогресуючої втрати альвеолярної кістки у хворих на ГП молодого і середнього віку, без системної патології, у хворих з агресивними формами пародонтиту (АФП). Визначення особливостей процесу ремоделювання кістки у хворих на ГП різного ступеня, різних вікових груп, з різними клінічними варіантами перебігу захворювання, повинно стати основою для визначення диференційованих підходів на етапах комплексного лікування.

Актуальним є подальше вивчення ролі місцевих чинників ротової порожнини - мікрофлори пародонтальних кишень, анатомо-топографічних особливостей, травматичної оклюзії в механізмах резорбції альвеолярної кістки, враховуючі нові сучасні дані молекулярної біології про вплив ліпополісахариду бактерій, деяких цитокінів і механічного стресу на процеси диференціювання, дозрівання і активації остеокластів через активацію NF-кВ (Katagiri T., Takahashi N., 2002; Jiang Y. et al., 2002; Yamamoto T. et al., 2006).

Як і раніше, доцільним є пошук і створення нових лікарських засобів профілактики і лікування захворювань пародонта, препаратів природного походження, позбавлених побічних ефектів і що містять природний комплекс біологічно активних речовин (антиоксидантні вітаміни, флавоноїди, фосфоліпіди, макро- і мікроелементи). Тому представляє інтерес вивчення пародонтопротекторних і остеотропних ефектів препаратів рослинних поліфенолів, які проявляють різноманітні біологічні функції, серед яких виражені антиоксидантні, протизапальні властивості, антимікробна дія, естрогеноподібні ефекти та ін. (Левицкий А.П., 2001; Сукманський О.І., 2002; Kurzer M.S., Xu X., 1997).

В даний час в клінічну практику упроваджені нові технології: ефективні зубозберігаючі операції, техніка направленої регенерації тканин, новітні методики ортодонтичного лікування, шинувальні адгезивні волоконні системи, сучасні незнімні і знімні зубні протези, зокрема з опорою на дентальні імплантати. В зв'язку з цим виникла необхідність перегляду питань організації пародонтологічної допомоги з урахуванням потреби хворих на ГП в сучасних хірургічних втручаннях, ортодонтичному і ортопедичному лікуванні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану 2 НДР Інституту стоматології АМН України: "Дослідження регуляції остеогенезу в зубах та кістках за допомогою фітоестрогенів для підвищення ефективності профілактики стоматологічних захворювань", шифр АМН 042.01, № ДР 0101U001326 (2001-2003 рр.); "Розробка методів раціональної антимікробної та імунокорегуючої терапії в комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту", шифр АМН 046.02, № ДР 0102U004091 (2002-2004 рр.). Дисертант була відповідальним виконавцем окремого фрагмента першої теми і відповідальним виконавцем другої теми.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження - патогенетичне обґрунтування концепції комплексного лікування хворих на генералізований пародонтит на підставі експериментально-клінічного вивчення механізмів резорбції альвеолярної кістки і шляхів їх корекції на етапах консервативного, хірургічного, ортодонтичного і ортопедичного лікування.

Для досягнення поставленої мети визначено наступні завдання:

1. В експерименті на різних моделях пародонтиту у щурів вивчити механізми резорбції альвеолярної кістки і можливість корекції їх препаратами на основі антиоксидантів, рослинних поліфенолів і лецитину.

2. Визначити особливості клінічної картини і роль місцевих чинників порожнини рота (рівень гігієни, аномалії м'яких тканин присінку, зубощелепові аномалії, вторинні деформації прикусу, дефекти зубних рядів) у хворих на ГП різного ступеня, з АФП і пародонтозом.

3. Розрахувати потребу хворих на ГП в різних видах стоматологічної допомоги (хірургічної, ортодонтичної, ортопедичної).

4. Вивчити мікробні асоціації ПК у хворих на ГП різного ступеня і з АФП і визначити їх вплив на характер перебігу захворювання. Розробити і оцінити ефективність методів раціональної антимікробної терапії ГП.

5. Дослідити стан місцевого імунітету порожнини рота і тканин пародонта, системного імунітету, цитокінової регуляції у хворих на ГП різного ступеня і з АФП. Розробити і оцінити ефективність методів імунокорегуючої терапії ГП.

6. Вивчити особливості мінерального обміну, метаболізму кісткової тканини і структурно-функціональний стан кісткової тканини скелета та їх вплив на стан тканин пародонта у хворих на ГП різних вікових груп і з АФП.

7. Розробити і обґрунтувати основні принципи і схеми комплексного лікування генералізованого пародонтиту з урахуванням віку хворих, ступеня розвитку і клінічного варіанту перебігу захворювання.

8. Оцінити вплив хірургічних методів лікування на стан альвеолярної кістки за даними клініко-рентгенологічного обстеження хворих на ГП у віддалені терміни.

9. Оцінити ефективність методів ортодонтичного і ортопедичного лікування в комплексній терапії ГП.

Об'єкт дослідження - прогресуюча втрата альвеолярної кістки у хворих на ГП різних вікових груп і з АФП, на моделях пародонтиту у тварин.

Предмет дослідження - роль місцевих чинників порожнини рота, мікрофлори пародонтальних кишень, порушень в системі місцевого імунітету порожнини рота і тканин пародонта, цитокінового дисбалансу, вікових змін мінерального обміну і метаболізму кісткової тканини в процесі прогресуючої резорбції альвеолярного відростка у хворих на ГП і шляхи впливу на альвеолярну кістку на етапах комплексного лікування.

Методи дослідження: Експериментальні на тваринах (моделювання пародонтиту, біохімічні, морфометричні) - для дослідження механізмів резорбції альвеолярної кістки і вивчення пародонтопротекторних і остеотропних ефектів препаратів на основі антиоксидантів, біофлавоноїдів і лецитину; клінічні - обстеження хворих з використанням індексної оцінки стану тканин пародонта; рентгенологічні; лабораторні: мікробіологічні - для вивчення мікробних асоціацій ПК і визначення чутливості виділених штамів бактерій і грибів до антимікробних препаратів; гематологічні - загальний аналіз крові; імунологічні - для оцінки стану системного імунітету і неспецифічної резистентності організму, місцевого імунітету порожнини рота і цитокінової регуляції по дослідженню крові, ротових змивів, ротової і ясенної рідини; біохімічні - для оцінки впливу антибіотиків на ферментативну активність грануляційної тканини ПК, для оцінки стану мінерального обміну і метаболізму кісткової тканини; остеоденситометрія - для діагностики структурно-функціонального стану кісткової тканини скелета; статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше, з урахуванням сучасних стоматологічних технологій, розрахована потреба хворих на ГП в різних видах стоматологічної допомоги і патогенетично обґрунтована концепція міждисциплінарного підходу до комплексного лікування ГП, яка полягає в послідовному, поетапному виконанні методів консервативного, хірургічного, ортодонтичного, ортопедичного лікування і підтримуючої терапії з постійною корекцією процесу ремоделювання альвеолярної кістки.

В експериментах на різних моделях пародонтиту у щурів встановлено, що незалежно від етіологічного чинника в основі деструктивно-резорбтивних процесів в альвеолярній кістці лежать інтенсифікація перекисного окиснення ліпідів на тлі недостатності антиоксидантної системи, підвищення активності фосфоліпази А₂ в тканинах, посилення протеолізу. Переконливо показано, що знизити темпи резорбції альвеолярного відростка при пародонтиті можна не тільки застосуванням класичних остеотропних засобів, але і препаратами з широким спектром протизапальної дії (антиоксидантної, мембранотропної), що підкреслює роль запалення, як первинної ланки в патогенезі пародонтиту.

Вперше в експерименті на моделі пародонтиту у щурів встановлені пародонтопротекторні та остеотропні властивості ізофлавонів сої у вигляді глікозидів (екстракт сої "ЕКСО" - Патент України № 58471 від 15.08.2003 р.) і найбільш виражені при введенні їх в агліконовій формі ("ІФСО").

Вперше оцінена значущість немікробних чинників порожнини рота (аномалії м'яких тканин присінку, зубощелепові аномалії, вторинні деформації зубних рядів) в розвитку і прогресуванні ГП. За даними багатофакторного кореляційного аналізу встановлено, що найбільш значущим (р<0,001) пародонтопатогенним чинником у молодому віці, у хворих на ХКГ і ГП поч. -I, I ступеню є мілкий присінок порожнини рота, а у хворих на ГП II, III ступеню і з АФП - вторинні деформації зубних рядів.

Вперше вивчена структура мікробних асоціацій пародонтальних кишень залежно від ступеня ГП, характеру перебігу (загострений або хронічний) і у хворих з АФП. Встановлена роль окремих видів бактерій (S. haemolyticus, S. auricularis, Str. pyogenes, Bacteroides spp.) в загостренні ГП. Вперше виділені в пародонтальних кишенях патогенні дріжджові гриби Cryptococcus neoformans.

При зіставленні ідентичних імунологічних показників крові, ротової і ясенної рідини (вміст SIgA, IgA, IgG, цитокінів) хворих на ГП встановлено, що регуляція запальних і імунологічних реакцій здійснюється безпосередньо у вогнищі хронічного запалення пародонта. Показано, що загострення пародонтиту відбувається при посиленій інфільтрації тканин нейтрофілами, їх активації і підвищенні мікробіцидного потенціалу, зростанні рівня прозапальних цитокінів (ІЛ-1, ІЛ-6, ФНОб) при зниженні вмісту протизапальних цитокінів (ІЛ-4, ІЛ-10), посиленої продукції специфічних антитіл (IgA, IgG).

За результатами кореляційного аналізу встановлено, що найбільш значущий вплив на пародонт справляють чинники місцевого імунітету порожнини рота і тканин пародонта (вміст лізоциму, SIgA, IgA, IgG у РР і ЯР, -лізинів у РР); функціональна активність нейтрофілів (по тесту НСТ(b), РГМЛ), макрофагів (за вмістом ІЛ-1), лімфоцитів (ІЛ-4) і системи комплементу (С ₃-компонент), а також ступінь ендогенної інтоксикації організму (по титру Р-білків) і вираженість вторинного імунодефіциту (по ІРІ).

Визначено різнопланові порушення мінерального обміну, метаболізму кісткової тканини і СФСКТ скелета у хворих на ГП різних вікових груп, встановлено статистично значущий вплив стану кісткової тканини скелета (по індексу міцності кістки) на стан тканин пародонту.

Вперше встановлено, що при раціональному виборі препарату для системної антибіотикотерапії ГП (на прикладі кліндаміцину) можливо не тільки досягти ерадикації патогенної мікрофлори з пародонтальних кишень, але і створити оптимальні умови для репаративної регенерації пародонтальних структур після проведеного хірургічного лікування за рахунок нормалізації метаболізму тканин і цитокінової регуляції.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані основні напрями і принципи комплексного лікування хворих на ГП, алгоритм міждисциплінарного підходу до лікування ГП, розроблена схема диференційованої терапії ГП з урахуванням віку хворих, ступеня розвитку і клінічного варіанту перебігу захворювання.

В результаті визначення чутливості in vitro виділених штамів пародонтопатогенних бактерій до антимікробних препаратів розроблені методи раціональної антимікробної терапії ГП, які полягають в місцевому застосуванні хлоргексидин- і декаметоксинвмісних препаратів і системному призначенні (строго за показаннями) антибіотиків, серед яких препаратами вибору є кліндаміцин, доксициклін, цефотаксим, ципрофлоксацин, офлоксацин.

Розроблено, обґрунтовано і апробовано в клініці у хворих на ГП метод раціональної імунокорегуючої терапії ГП, що включає місцеве застосування препарату-імуномодулятору бактерійного походження Імудона (Деклараційний патент № 64535 А у від 16.02.2004 р.) і системне тривале призначення адаптогенів на основі рослинних поліфенолів, зокрема Біотриту-Дента.

За результатами клініко-рентгенологічного обстеження встановлено, що 78,1 % хворих на ГП потребує хірургічного лікування (операцій вестибулопластики, френулопластики, гінгівоостеопластики), 42,6 % - ортодонтичного лікування і 74,0 % - ортопедичного лікування (шинування рухомих зубів, протезування дефектів зубних рядів), що необхідно враховувати при організації пародонтологічної допомоги населенню.

Проаналізована інформативність і об'єктивність пародонтальних індексів і показана необхідність ширшого використання при клінічному обстеженні хворих індексу втрати епітеліального прикріплення (ВЕП), а не середньої глибини ПК, особливо при плануванні хірургічних втручань на пародонті.

Розроблені методи раціональної антимікробної та імунокорегуючої терапії і запропонована схема комплексного лікування ГП упроваджені в клінічну практику відділу захворювань пародонта і щелепно-лицьової клініки ДУ "Інститут стоматології АМН України", кафедр терапевтичної стоматології ОДМУ, ВНМУ ім. М.І. Пирогова, стоматології Інституту стоматології НМАПО ім. П.Л. Шупика, стоматології ФПО ДнНМУ ім. М. Горького, стоматології ФПО ДВНЗ "Івано-Франківський державний медичний університет", Одеської, Миколаївської, Херсонської обласних клінічних стоматологічних поліклінік, стоматологічної поліклініки м. Ізмаїл, міських стоматологічних поліклінік № 1, 2, 3, 5 м. Одеси. Основні положення дисертації використовуються при вивченні розділу "Захворювання пародонта" на профільних кафедрах стоматологічного факультету Одеського державного медичного університету МОЗ України.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно виконано патентно-інформаційний пошук по темі дисертації, сформульовані мета і завдання роботи, обґрунтовано вибір методів дослідження. Особисто дисертантом проведені всі клінічні дослідження, обстеження і лікування хворих, забір клінічного матеріалу (крові, РЗ, РР, ЯР, грануляційної тканини, вмісту ПК), аналіз отриманих результатів, їх статистична обробка, підготовка всіх публікацій, формулювання висновків роботи, практичних рекомендацій, оформлення і написання дисертації.

Експериментальні дослідження на тваринах виконані у віварії ІС АМН України (зав. - І.В. Ходаков) при особистій участі автора; мікробіологічні дослідження - на кафедрі мікробіології і вірусології біологічного факультету ОНУ ім. І.І. Мечнікова і в бактеріологічній лабораторії Одеського обласного дитячого діагностичного центру ім. Б.Я. Резника (зав. лаб. - С.П. Басова); імунологічні дослідження крові, РР, ЯР - в науково-дослідній лабораторії імунології Військово-медичної академії (м. Санкт-Петербург) (нач. лаб. - д.мед.н., проф. В.С. Смірнов) і у відділі клінічної імунології Всеросійського центру екстреної і радіаційної медицини МНС Росії (м. Санкт-Петербург) (зав. від. - д.мед.н., проф. Н.М. Калініна); біохімічні дослідження грануляційної тканини ПК хворих, сироватки крові і тканин ясен тварин - в лабораторії біохімії відділу біотехнології ІС АМН України (зав. лаб. - к.б.н., с. н.с. О.А. Макаренко), біохімічні дослідження крові (мінеральний обмін) - в біохімічній лабораторії Одеського обласного дитячого діагностичного центру ім. Б.Я. Резника. Ультразвукову денситометрію проводили на кафедрі морської медицини і професійних хвороб ОДМУ (зав. каф. - проф. А.М. Ігнать'єв). Автор висловлює щиру подяку співробітникам вище перелічених відділів, кафедр, лабораторій за науково-консультативну допомогу і сприяння у виконанні досліджень.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації викладені у вигляді лекцій і доповідей та обговорені на I (VIII) і II (IX) з'їздах Асоціації стоматологів України (АСУ) (Київ, 1999, 2005); на IV і V з'їздах Стоматологічної Асоціації Росії (Москва, 1998, 1999); симпозіумі з міжнародною участю "Современные методы диагностики и лечения заболеваний пародонта" (Одеса, 2003); симпозіумі "Достижения современной пародонтологии" в рамках "Стоматологического форума-2003" (ЗАТ "МОРАГ Експо", РАМН і Федеральне управління "Медбіоекстрем", СтАР, Москва, 2003); V Міжнародній науково-практичній конференції зі стоматології (Мінськ, 2006); I Європейському стоматологічному конгресі ERO-АСУ (Київ, 2006); II Міжнародному стоматологічному конгресі АСУ (Київ, 2007); Міжнародній науково-технічній конференції "Медицина Юга Украины" (Одеса, 1998); Міжнародній науково-практичній конференції "Актуальные вопросы детской стоматологии и ортодонтии" (Одеса, 2005); науково-практичних конференціях: АСУ "Дніпромедтур-98" (Херсон, Миколаїв, 1998); АСУ "Стоматологія-1999" (Одеса, 1999); "Проблеми остеопорозу" (Одеса, 1999); АСУ "Сучасні технології лікування і профілактики в практичній стоматології" (Одеса, 2000); конференції, присвяч. 15-річчю створення відділу клінічної імунології Наукового центру радіаційної медицини АМН України (Київ, 2002); "Сучасні проблеми терапевтичної стоматології", присвяч. пам'яті проф. М.А. Кодоли і 40-річчю кафедри терапевтичної стоматології Інституту стоматології КМАПО ім. П.Л. Шупика (Київ, 2004); "Нові технології в діагностиці та лікуванні одонтогенної інфекції та захворювань слизової оболонки порожнини рота" (Одеса, 2004); "Актуальные проблемы пародонтологии" (Одеса, 2005); "Современные аспекты клинической пародонтологии", присвяч. 75-річчю КрДМУ ім. С.І. Георгієвського (Сімферополь, 2006); "Актуальні проблеми клінічної пародонтології" (Київ, 2007); "Сучасні досягнення пародонтології, імплантології та остеології" (Одеса, 2007); науково-практичній школі-семінарі "Сучасні аспекти клінічної пародонтології: кісткова система та захворювання пародонту" АСУ і Українській асоціації остеопорозу (Одеса, 2001); V Українській науково-практичній конференції з міжнародною участю "Остеопороз: епідеміологія, клініка, діагностика, профілактика та лікування" (Одеса, 2003); Міжнародній науково-практичній конференції "Остеопороз: эпидемиология, клиника, диагностика, профилактика и лечение" (Євпаторія, 2006); Міжнародному лекторії "Сучасні технології лікування і профілактики в практичній стоматології" на базі Науково-практичного учбового центру АСУ (Київ, 2003, 2004, 2007, 2008); науковій частині виставки "Український Міжнародний стоматологічний салон" (Київ, 2004, 2005, 2006); наукових семінарах в рамках Другої міжнародної спеціалізованої виставки "ОДЕССА-МЕДИКА" (Одеса, 2004) і Третього медичного форуму "ОДЕССА-МЕДИКА 2005" (Одеса, 2005); Українському міжнародному пародонтологічному клубі (Севастополь, Мис-Айя, 2006); симпозіумі "Растительные полифенолы и неспецифическая резистентность" (Одеса, 2006); засіданнях Одеського відділення АСУ (Одеса, 1998, 2000, 2004).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 58 наукових праць (з них 15 самостійних), серед них 31 стаття в наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 2 статті в журналах, 16 тез в збірках матеріалів науково-практичних конференцій, конгресів, з'їздів, 4 патенти України (1 патент, 3 деклараційних патенти), співавтор 3 книг, 2 методичних рекомендацій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 420 сторінках принтерного тексту (з них 325 стор. основного тексту) і складається із вступу, аналітичного огляду літератури, опису об'єктів і методів досліджень, 6 розділів власних досліджень, аналізу й узагальнення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаної літератури, що містить 612 джерел, з них 294 - іноземних авторів. Роботу проілюстровано 72 таблицями, 41 рисунком, 131 фотографією, 2 схемами.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріали та методи досліджень. Для вирішення поставленої мети і завдань роботи проведено експериментальні, клінічні і лабораторні дослідження.

При виконанні дисертації усього було обстежено 424 людини (159 чоловіків і 265 жінок) у віці від 14 до 74 років, з них: 41 особа з інтактним пародонтом, 30 хворих на хронічний катаральний гінгівіт (ХКГ), 340 хворих на ГП різного ступеню загостреного і хронічного перебігу (65 хворих на ГП початкового-I, I ступеню, 103 хворих - ГП I-II, II ступеню, 104 хворих - ГП II-III, III ступеню, 15 хворих - ГП II-III ступеню із супутньою патологією, що сприяє розвитку метаболічних остеопатій) і з АФП (22 хворих ЮП віком 14-26 років, 31 - ШПП віком до 35 років) та 13 хворих на пародонтоз.

Експериментальні дослідження. Проведено 5 експериментів, в яких використано 147 білих щура лінії Вістар стадного розведення 1-3 місячного віку, обох статей. Відтворено 4 моделі пародонтиту.

Для відтворення "локальної перекисної" моделі 8 щурам дослідної групи щодня наносили на ясна аплікації переокисленої соняшникової олії протягом 15 днів, тоді як 5 тваринам "контрольної" групи (інтактні щури) аналогічно проводили аплікації звичайною рафінованою соняшниковою олією. Всіх тварин утримували на стандартному раціоні віварію.

"Фосфоліпазну" модель пародонтиту відтворювали у 9 щурів дослідної групи, яким щодня протягом 15 днів наносили на ясна аплікації водним розчином фосфоліпази з розрахунку 5 мг препарату на 1 щура. Тваринам "контрольної" групи (9 щурів) щодня наносили на ясна аплікації розчином 0,2 М буфера трис-НСl рН 8,0.

Суть "комплексної перекисної" моделі полягає у введенні в раціон тварин дослідної групи (6 щурів) переокисленої соняшникової олії з розрахунку 5 % від маси корму (Козлянина Н.П., 1989) і щоденного проведення аплікацій цим маслом на ясна впродовж 45 днів. Щурам "контрольної" групи (8 щурів) вводили в раціон звичайну рафіновану соняшникову олію і наносили її щодня на ясна.

"Вуглеводну" модель пародонтиту відтворювали шляхом тривалого утримання щурів на спеціальній дієті - раціоні м'якої консистенції з високим вмістом вуглеводів і пониженим рівнем білків (склад: пшенична мука - 34 %; сухе молоко - 30 %; крохмаль - 20 %; цукор - 15 %; фіз. розчин 1 %).

Для вивчення пародонтопротекторних й остеотропних властивостей були вибрані наступні препарати біорегуляторних речовин: Віталонг - комплекс антиоксидантів (б-токоферол, в-каротин, аскорбінова кислота) і лецитину (Гігієнічний висновок МОЗ України № 5.08.07/3002 від 08.07.1998 р.); ЕКСО - екстракт сої, що містить ізофлавони сої (геністеїн, дайдзеїн в глікозидній формі), вітаміни групи В, макро- і мікроелементи, а також інгібітор трипсину Кунітца (Висновок МОЗ України № 5.08.07/3450 від 30.07.1998 р.); субстанція ІФСО - ізофлавони сої в агліконовій формі; Біотрит-Дента - препарат на основі біотриту (екстракту із зеленого листя пшениці) з введенням глюконата кальцію, фториду натрію, лецитину, аскорбінової кислоти, лимонної кислоти і декаметоксину (Висновок МОЗ України № 5.02.28/3-281 від 03.07.1997 р.). Препарати вводили щурам внутрішньошлунковим зондом у вигляді водної суспензії.

Пародонтопротекторну дію ЕКСО і Віталонга оцінювали на "вуглеводній" моделі пародонтиту з використанням 45 білих щурів-самців двомісячного віку, які були розділені на 5 груп: 1 (10 щурів) - "контрольна" - інтактні щури на стандартному раціоні віварію; 2 (11 щурів) - модель пародонтиту 70 діб; 3 (7 щурів) - при моделюванні пародонтиту вводили щодня, 70 діб, ЕКСО у дозі 300 мг/кг; 4 (9 щурів) - пародонтит + ЕКСО у дозі 300 мг/кг 15 діб; 5 (8 щурів) - пародонтит + Віталонг у дозі 100 мг/кг 15 діб. Тварин виводили з експерименту в 2 етапи. Після відтворення пародонтиту, через 70 днів, піддали евтаназії щурів 1 і 3 групи, а також 5 щурів 2 групи. Далі 6 щурам, що залишилися в групі 2, лікування не проводилося, їм вводили фізрозчин 15 днів. Щурам 4 і 5 груп з пародонтитом вводили відповідно ЕКСО і Віталонг. Тривалість експерименту склала 85 днів (70 днів - модель; 15 днів - лікування).

Порівняльну оцінку лікувальних ефектів ЕКСО, ІФСО і Біотриту-Дента проводили на "вуглеводной" моделі з використанням 57 білих щурів-самців півторамісячного віку. Всі тварини були розділені на 6 груп: 1 (11 щурів) - "контрольна" (інтактні щури); 2 (9 щурів) - модель пародонтиту 90 днів; 3 (9 щурів) - пародонтит + ЕКСО у дозі 300 мг/кг 30 діб; 4 (8 щурів) - пародонтит + ІФСО у дозі 30 мг/кг 30 діб; 5 (10 щурів) - пародонтит Біотрит-Дента у дозі 100 мг/кг 30 діб; 6 (10 щурів) - пародонтит ЕКСО у дозі 300 мг/кг і Біотрит-Дента у дозі 100 мг/кг 30 діб. Тривалість експерименту склала 120 днів (90 днів - модель пародонтиту; 30 днів - лікування).

Біохімічними методами в сироватці крові і біоптатах ясен визначали рівень процесів ПОЛ за вмістом малонового діальдегіду (МДА) (Стальная И.Д., Гаришвили Т.Г., 1977), активність антиоксидантних ферментів - супероксиддисмутази (СОД) (Чевари С. с соавт., 1985), глутатіон-редуктази (Путилина Ф.Е., 1982) і каталази (Королюк М.А. с соавт., 1988), загальну протеолітичну активність (ЗПА) казеїнолітичним методом Кунітца в модифікації Барабаша Р.Д., Левицького А.П. (1973), активність ФЛА 2 по методу Ханакана (Брокерхоф Х., Джексон Р., 1978), кислої і лужної фосфатаз по методу Bessey O.A. et al. (1946) в модифікації А.П. Левицького із співавт. (1973), еластазну активність (Visser L., Blaut E.R., 1972), вміст білка (Lowry O.H. et al., 1957), вільного заліза (Горячковский А.М., 1998).

Для оцінки стану мінерального обміну і метаболізму кісткової тканини в сироватці крові визначали вміст загального кальцію, неорганічного фосфату і магнію на біохімічному автоаналізаторі "Spectrum" Series II фірми "Abbott" (США) згідно інструкції до набору реактивів фірми "Abbott", а також активність лужної фосфатази (ЛФ) по методу А.П. Левицького із співавт. (1973) з виділенням кісткового ізофермента ЛФ методом теплової денатурації, описаним в статті Мінченко Б.І. із співавт. (1999). У альвеолярній і стегновій кістках вміст кальцію і неорганічного фосфату визначали за допомогою наборів "Lachema", крім того біохімічним методом визначали питому щільність стегнової кістки по співвідношенню мінеральної й органічної фракцій кісткової тканини (Леонтьев В.К., Петрович Ю.А., 1976).