Запалення, оксидативний стрес та ішемічна хвороба серця: роль статинів

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 616.127-005.4-071- 072.7

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Запалення, оксидативний стрес та ішемічна хвороба серця: роль статинів

14.01.11 - кардіологія

Дінова Оксана Петрівна

Івано-Франківськ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Буковинському державному медичному університеті МОЗ України, м. Чернівці.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Тащук Віктор Корнійович, Буковинський державний медичний університет МОЗ України, кафедра внутрішньої медицини, фізичної реабілітації та спортивної медицини, завідувач кафедри. міокард коронарний неоптерин

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Яцишин Роман Іванович, Івано-Франківський національний медичний університет, кафедра факультетської терапії, професор кафедри;

доктор медичних наук, професор Волков Володимир Іванович, Державна установа «Інститут терапії ім. Л.Т. Малої АМН України», завідувач відділом атеросклерозу.

Захист дисертації відбудеться «13» листопада 2009 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 20.601.01 при Івано-Франківському національному медичному університеті МОЗ України (76018, м.Івано-Франківськ, вул.Галицька, 2).

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Івано-Франківського національного медичного університету МОЗ України за адресою: 76018, м. Івано-Франківськ, вул.Галицька, 7.

Автореферат розіслано «8» жовтня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор медичних наук, професор О.І. Дєльцова.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Станом на 2006 рік кількість людей, що страждають на серцево-судинні захворювання (ССЗ), становила в Україні майже 24 млн, тобто більше 63% населення країни (Коваленко В.Н., 2007). Ішемічна хвороба серця (ІХС) займає перше місце в структурі поширеності та захворюваності від хвороб серцево-судинної системи і складає третину в цій структурі з абсолютним значенням кількості хворих в Україні біля 8 млн пацієнтів (Гайдаєв Ю.А., 2007, Сіренко Ю.Н., 2008). ССЗ є однією з найважливіших медико-соціальних проблем в Україні, оскільки зумовлюють третину причин первинної інвалідності в працездатному віці з питомою вагою серед них ІХС 29,1% (Гайдаєв Ю.А., Коваленко В.М., 2007). Епідеміологічні дані Американської асоціації серця показують, що майже половина віх смертей у жінок обумовлена ІХС. Смертність від ССЗ в Україні приблизно в 3,5 рази перевищує середні показники країн Європейського Союзу, а для чоловіків у віці 30-59 років та жінок у віці 45-59 років більш, ніж у 5 разів вище за ці країни (Волков В.И., 2007). Рівень смертності від ІХС в Україні серед чоловіків молодше 65 років у 14 разів вищий, ніж у Франції, а серед жінок того ж віку - у 25 разів, та продовжує зростати при зворотній тенденції в Європі (Allender S. et al., 2008).

Вивчення патогенетичних механізмів ІХС з метою покращення діагностики та лікування даної патології є досить актуальною проблемою. Незважаючи на широкий спектр клініко-біохімічних досліджень патогенезу коронарного атеросклерозу, провідні наукові школи продовжують пошуки нових підходів у з'ясуванні його ролі в розвитку, прогресуванні ІХС, нових її патогенетичних ланок (Коваленко В.Н., Корнацький В.М., 2005), зокрема дисфункції ендотелію (Нейко Є.М., 2005), оксидативного стресу (Мхітарян Л.С., 2007, Лутай М.И., 2007) та запальної імунної реакції з переважанням синтезу прозапальних цитокінів (Амосова Е.Н., 2006, Волков В.И., 2007, Лутай М.И., 2007), зокрема неоптерину (Копица Н.П., 2006; Pacileo M., 2007).

Водночас подальше вивчення нових маркерів запалення в клінічній практиці допоможе точніше оцінювати ризик та проводити профілактику як розвитку, так і прогресування ІХС.

Зв'язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Виконана дисертаційна робота є фрагментом комплексної науково-дослідницької роботи кафедри кардіології, реабілітації, лікувальної фізкультури та спортивної медицини Буковинського державного медичного університету «Клініко-патогенетичні та нейромесенджерні механізми розвитку та реалізації серцевої недостатності в умовах гострого коронарного синдрому та стабільної стенокардії з оптимізацією лікувальної тактики та визначення прогностичних предикторів» (державний реєстраційний номер - 0107U004053).

Мета дослідження: оптимізувати діагностики хронічної ішемічної хвороби серця з урахуванням клінічно-функціонального статусу хворих, ремоделювання лівого шлуночка, динаміки рівня неоптерину, стану антиоксидантної системи та пероксидного окиснення ліпідів; модифікація гіполіпідемічної корекції шляхом порівняння ефективності різних схем лікування.

Завдання дослідження:

1. Вивчити особливості клінічно-функціонального статусу хворих та структурно-морфологічного стану міокарда лівого шлуночка залежно від віку, статі, тяжкості стенокардії, вираженості серцевої недостатності, індексу маси тіла, загального холестеролу крові, скоротливої здатності міокарда і ремоделювання лівого шлуночка, працездатності.

2. Зіставити стан коронарного та функціонального резервів із динамікою маркеру запалення при оцінці вмісту неоптерину та його зміни за різного стану коронарного та функціонального резервів з дослідженням взаємнокорелятивних співвідношень.

3. Визначити стан пероксидного окиснення ліпідів та антиоксидантного захисту в порівнянні з клінічно-функціональним статусом та вмістом неоптерину.

4. З'ясувати ефективність фармакологічної корекції рівня неоптерину, пероксидного окиснення ліпідів та антиоксидантного захисту, функціонального стану міокарда та коронарного резерву за гіполіпідемічної терапії, визначити віддалені наслідки.

Об'єкт дослідження - стабільна стенокардія (СС) напруження ІІ та ІІІ функціональних класів (ФК) у 120 хворих.

Предмет дослідження - антропометричні показники, вміст загального холестеролу (ЗХС) та неоптерину, ремоделювання лівого шлуночка (ЛШ), працездатність, стан пероксидного окиснення ліпідів (ПОЛ) та антиоксидантного захисту і порівняльна характеристика різних схем гіполіпідемічної терапії.

Методи дослідження: клінічний, інструментальне дослідження (електрокардіографія (ЕКГ), велоергометрія (ВЕМ), ехокардіографія (ЕхоКГ)), лабораторне дослідження крові (біохімічне, імуноферментне).

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше встановлено превалюючий вплив типів ремоделювання ЛШ на стан коронарного резерву в осіб з ІХС. Доведено, що при ІХС з супутньою надмірною масою тіла не виявлено поглиблення обмеження стану коронарного резерву за результатами стрес-тестів. Визначено поєднання зниження рівня ЗХС крові з приростом показників працездатності за результатами стрес-тестів.

Уперше виявлено, що підвищений рівень неоптерину сироватки крові прямо корелює з вираженістю ішемії на ЕКГ спокою, зворотньо з визначеними під час проби з дозованим фізичним навантаженням показниками досягнутого навантаження та виконаної роботи, відмічений зв'язок зростання вмісту неоптерину та зниження активності антиоксидантної системи.

Новим є результати щодо виявленого переважаючого відносного ефекту аторвастатину для покращання фази реполяризації на ЕКГ, інтенсифікації уповільнення вихідної частоти серцевих скорочень (ЧСС), збільшення коронарного резерву, нормалізації рівня неоптерину по відношенню до симвастатину у хворих на СС.

Практичне значення одержаних результатів і впровадження результатів роботи в практику. Результати даного дослідження оптимізують діагностику хворих зі зростаючим ризиком прогресування атерогенезу. Встановлений у роботі зв'язок між типами ремоделювання ЛШ та станом коронарного резерву, ішемізації міокарда ЛШ дозволить прогнозувати перебіг хронічної ІХС із визначенням осіб, які потребують інтенсифікації антиішемічного лікування. Практичне значення мають також результати використання нового лабораторного тесту з визначенням рівня неоптерину як маркера тяжкості атерогенезу, у тому числі при неможливості виконання проби з дозованим фізичним навантаженням. Отримані результати допоможуть обрати оптимальну схему гіполіпідемічної терапії для досягнення максимальної гіполіпідемічної та плейотропної ефективності й переносимості лікування.

Впровадження в практику одержаних результатів дослідження проводилося в лікувально-діагностичний процес у відділенні хронічної ІХС Чернівецького обласного клінічного кардіологічного диспансеру, кардіологічному відділенні лікарні швидкої медичної допомоги м. Львова, у навчальний процес кафедри госпітальної терапії №1 з курсом клінічної імунології Івано-Франківського національного медичного університету та кафедри внутрішньої медицини Тернопільського державного медичного університету, інституту терапії ім. Л.Т. Малої АМН України.

Особистий внесок здобувача. Здобувач самостійно визначиала мету і напрямок дослідження, сформулювала необхідні для вирішення завдання, провела інформаційно-патентний пошук та опрацювала літературні дані, сформувала групи хворих, обрала необхідний обсяг методів обстеження з виконанням більшості клінічних та інструментальних досліджень, провела лікування впродовж стаціонарного та амбулаторного етапу спостереження, заповнила та проаналізувала базу отриманих результатів з наступною статистичною обробкою даних та написанням усіх розділів дисертаційної роботи, а також оприлюднила отримані матеріали у вигляді статей та тез.

Апробація результатів дослідження. Отримані дані та сформульовані висновки представлені на науково-практичній конференції «Патогенетичні і терапевтичні аспекти метаболічного синдрому» (м. Харків 27-28 жовтня 2008 року); на міжнародному науковому симпозіумі «Сучасні профілактичні та реабілітаційні технології у кардіології» (м. Бровари 24 жовтня 2008 року).

Публікації. Матеріали дисертації та отримані результати опубліковані в 6 статтях (з них 1 - одноосібно) у фахових виданнях, що рекомендовані ВАК України та 2 тезах у матеріалах наукових конференцій.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація викладена на 150 сторінках основного тексту і складається зі вступу, огляду літератури, матеріалу і методів дослідження, власних досліджень, обговорення та узагальнення отриманих результатів, висновків та практичних рекомендацій, списку джерел (із них кирилицею - 43, латиницею - 148). Роботу ілюстровано 35 таблицями, 34 рисунками.

Основний зміст роботи

Матеріал і методи дослідження. Обстежено 120 хворих на СС напруження і 20 практично здорових осіб, які знаходилися на лікуванні та обстеженні у відділенні хронічної ІХС Чернівецького обласного кардіологічного диспансеру з часткою жінок та чоловіків 44,17 та 55,83% випадків відповідно та середнім віком пацієнтів 50,02±0,64 років. Верифікація діагнозу стенокардії відбувалася згідно з рекомендаціями Європейського Товариства Кардіологів (Fox K. et al., 2006) та наказом МОЗ України № 436 від 3.07.2006 року «Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю «Кардіологія». Повний обсяг обстежень проведений при надходженні та на фоні лікування і спостереження через 14 діб (госпітальний етап) та 9 міс (амбулаторний етап).

У 20% пацієнтів діагностовано СС ІІ ФК за класифікацією Канадської асоціації кардіологів (Campeau L., 1976) та у 80% хворих СС ІІІ ФК. Середня тривалість захворювання становила 5,58±0,35 років.

Усі хворі отримували загальноприйняту базову схему лікування СС згідно з рекомендаціями Європейського Товариства Кардіологів (Fox K. et al., 2006), що включала нітрати (ізосорбіду динітрат («Кардикет ретард» Schwarz Pharma) у добовій дозі 60 мг) + в-адреноблокатори (бетаксолол («Локрен» Sanofi Aventis) у добовій дозі 5 мг) + ацетилсаліцилову кислоту («Аспекард» Stirol, 100 мг на добу) протягом 9 міс. Оскільки 40 хворих із різних причин утрималися від прийому інгібіторів 3-гідрокси-3-метилглютарилкоензим-А-редуктази (статинів), цю групу було обрано як контрольну з отриманням базової терапії. Алгоритм лікування 40 хворих, що складали 2-у групу лікування, був на додаток до базового доповнений симвастатином («Вазиліп», KRKA) у добовій дозі 40 мг. Ще 40 пацієнтів - 3-я група - лікувалися за схемою базова терапія + аторвастатин («Аторіс», KRKA) у дозі 20 мг на добу. Дози препаратів зі групи статинів обрані згідно з рекомендаціями Європейського Товариства Кардіологів (Fox K. et al., 2006).

Методи дослідження включали загальноклінічне обстеження з визначенням антропометричних показників (індексу маси тіла (ІМТ), ЧСС спокою, артеріального тиску (АТ), інструментальні (ЕКГ, ЕхоКГ, ВЕМ) та лабораторні (визначення рівня ЗХС, стану ПОЛ і антиоксидантного захисту, кількісне визначення неоптерину крові). Оцінку ЕКГ у спокої проводили за допомогою ЕКГ-реєстратора «ЮКАРД-200» (Україна) за сумарною депресією сегмента ST (?ST) та наявністю аритмій. Для визначення ФК стенокардії та функціонального стану і стратифікації ризику у хворих на ІХС проводили ВЕМ на велоергометрі ВЕ-02 (Україна) за досягнутим навантаженням (ДН), виконаною роботою, ?ST на ЕКГ навантаження. Для оцінки структурно-функціонального стану міокарда використовувалася ЕхоКГ на апараті Toshiba “SАL-38AS" (Японія) у М- та В-режимах з визначенням розміру лівого передсердя (ЛП), товщини задньої стінки (ТЗС) ЛШд, товщини міжшлуночкової перетинки ТМШПд, кінцевого систолічного розміру (КСР) ЛШ, кінцевого діастолічного розміру (КДР) ЛШ згідно методики Penn convention та з розрахунком кінцевого діастолічного об'єму (КДО) ЛШ, кінцевого систолічного об'єму (КСО) ЛШ, фракції викиду (ФВ) ЛШ за формулою L.E. Teichholz, маси міокарда (ММ) ЛШ за формулою R.Devereux. За розподілу A. Ganau (1992) в модифікації R.Devereux виділяли типи геометрії ЛШ. Для аналізу рівня ЗХС крові використовували стандартний набір реактивів (Україна). Стан ПОЛ та антиоксидантного захисту крові оцінювали за вмістом малонового альдегіду (Мещищен І.Ф., 1991), церулоплазміну (Бабенко Г.О., 1968), SH-груп (Мещищен І.Ф., 1987), відновленого глутатіону, активності каталази (Королюк М.А. та ін., 1988). Кількісне визначення неоптерину в сироватці крові проводили методом імуноферментного аналізу за допомогою тест-набору ELISA (IBL Німеччина).

Для статистичної обробки отриманих електронних баз даних застосовувалися пакети програм «Microsoft Excel 97» (Microsoft) та «Statistica for Windows v. 5.0» (StatSoft Inc., США). Обраховувалися середні значення, стандартні помилки середнього. Вірогідність різниці кількісних показників визначалася за перевіркою «нульової» гіпотези за допомогою t-критерію Стьюдента з рівнем значущості при р для t-критерію <0,05. Для двох залежних виборок із нормальним розподілом масивів використовувався парний t-критерій Стьюдента, із ненормальним розподілом масивів - t-критерій Вілкоксона; для двох незалежних виборок із нормальним розподілом масивів - 2-х вибірковий t-критерій Стьюдента, із ненормальним розподілом масивів - U-критерій Вілкоксона. Для оцінки зв'язку між показниками розраховувався коефіцієнт рангової кореляції Пірсона (для нормального розподілу масивів) та коефіцієнт рангової кореляції Спірмена (для ненормального розподілу масивів). Ефект лікування аналізували за відносним ризиком (ВР) кожної схеми лікування з визначенням довірчих інтервалів (ДІ).

Результати дослідження та їх обговорення. Аналіз результатів основних досліджуваних показників у віковому розподілі свідчив, що вік старше 45 років характеризується більшим ІМТ (p<0,05), що, ймовірно, може бути пов'язане з розвитком ожиріння в менопаузальному періоді. Вже при надходженні в стаціонар пацієнти старшої вікової групи характеризувалися більш вираженою вихідною ішемією за оцінки показника ?ST на ЕКГ (р<0,05). Виявлено також більші розміри ЛП (р<0,05), КДР ЛШ (р<0,05), КСР ЛШ(р<0,05), ТМШПд (р<0,05), ТЗС ЛШд (р<0,05), ММ ЛШ (р<0,05) та меншу ФВ ЛШ (р<0,05), що супроводжувалося вірогідним збільшенням ймовірності розвитку ексцентричної гіпертрофії (ЕГ) ЛШ (р<0,05) та концентричної гіпертрофії (КГ) ЛШ (р<0,05) у хворих старшої групи при однаковій кількості випадків артеріальної гіпертензії (АГ) в обох групах. За проведення ВЕМ суттєві розбіжності в обох вікових групах не зареєстровані, окрім більш вираженого зростання АТ в старшій групі на висоті навантаження (р<0,005), що не залежало від попередньої історії АГ. Отже, на межі розподілу 45 років більшу роль відіграє преформувальний вплив не коронарного атерогенезу, який у цій групі є, вочевидь, подібним, а прояви розвитку СН, що і доведене результатами ЕхоКГ, але не ВЕМ.

Частота випадків СС напруження ІІ ФК в жінок була меншою (р<0,01), однак щодо вірогідності ІІІ ФК розподіл зворотний (р<0,01), що, у тому числі, корелювало з перебуванням більшості жінок у менопаузальному періоді та надмірною масою тіла.

Оцінка показників центральної гемодинаміки при проведенні ЕхоКГ дозволила визначити вірогідно більші розміри ЛП (р<0,001), КСР (р<0,001), КДР (р<0,001), ТМШПд (р<0,002), ТЗС ЛШд (р<0,001) та ММ ЛШ (р<0,001) у пацієнтів чоловічої статі. За аналізу змін геометрії ЛШ у чоловіків вірогідно частіше реєструвалася КГ ЛШ (р<0,05). Результати стрес-тесту вказують на розбіжності показників ДН (р<0,001) та виконаної роботи (р<0,001) із переважанням у чоловіків.

Вищий ФК стенокардії вірогідно поєднувався з розвитком серцевої недостатності (СН) ІІА стадії (ст) (p<0,001). Вихідна ішемія за даними ЕКГ на початку спостереження була більш вираженою в пацієнтів з ІІІ ФК стенокардії, що є очікуваним (за показником ?ST, p<0,05).

Логічним було досягнення більшого ДН (p<0,05) та виконання більшої роботи (p<0,05) при проведенні ВЕМ хворими з ІІ ФК стенокардії. Цим пояснюється і більш значне прискорення порогової частоти серцевих скорочень (ПЧСС) у таких хворих (р<0,05). Суттєвих розбіжностей у параметрах ЕхоКГ не зареєстровано, хоча при проведенні аналізу літератури виявлено чіткий взаємозв'язок гіпертрофії ЛШ та ІХС за наявності «негіпертензивної» динаміки АТ під час обстеження (Ang D.S. et al., 2007).

Вищий ІМТ у власному дослідженні вірогідно поєднується з розвитком СН ІІА ст (p<0,05) з більшими розмірами порожнини ЛП (p<0,001), КДР ЛШ (p<0,01), КСР ЛШ (p<0,01), ТМШПд (p<0,001), ТЗС ЛШд (p<0,001), ММ ЛШ (p<0,001). Серед пацієнтів із надмірною вагою в цілому вірогідно частіше реєструвалася ЕГ ЛШ (p<0,05). Виділення групи хворих з ожирінням дозволило збільшити вірогідність більш частого виявлення в цієї підгрупи пацієнтів проявів СН ІІА ст (p<0,001), більш значного зростання порогового систолічного артеріального тиску (ПСАТ) (р<0,001) та частішого розвитку КГ ЛШ (p<0,05). Стан коронарного резерву за результатами стрес-тестів у пацієнтів з ІХС та надмірною масою тіла страждає не значніше, ніж у пацієнтів із нормальною масою тіла.

При тривалому спостереженні в пацієнтів зі зниженням вихідного рівня ЗХС вірогідно частіше виявляєтся менш тяжка СН (р<0,05). В осіб зі сприятливою динамікою ліпідного профілю до 9 міс спостереження відбулося суттєвіше поліпшення працездатності у вигляді частішого приросту ДН (р<0,001) та виконаної роботи (р<0,001), при цьому у хворих зі зростанням ЗХС до 9-го міс показник ДН, навіть, невірогідно зменшився (p>0,1). Остання тенденція поряд із відсутністю зниження ПЧСС через 9 міс свідчить про погіршення коронарного резерву при несприятливій динаміці ліпідного профілю. У власному дослідженні не визначено впливу змін рівня ЗХС крові на систолічну функцію міокарда ЛШ та на ремоделювання ЛШ.

Пацієнти з ЕГ ЛШ при порівнянні з групою осіб із нормальною геометрією (НГ) ЛШ мали вірогідно більший ІМТ, що відповідав ожирінню (p<0,05). За даними літературних джерел, ожиріння й АГ пов'язані зі збільшенням ризику розвитку дилатації ЛШ та збільшенням КДР ЛШ втричі (Haji S.A. et al., 2006). Це знайшло відображення у власному дослідженні, коли при ЕГ ЛШ визначено найбільшу вихідну дилатацію ЛШ з максимальним КДО ЛШ (p<0,001), початкове погіршення систолічної функції ЛШ у вигляді вірогідно більшого КСО ЛШ (p<0,05), але за відсутності вірогідних змін КДО ЛШ та КСО ЛШ через 9 міс спостереження, із найбільшим серед усіх типів геометрії ЛШ вихідним та подальшим розміром ЛП (p<0,001). Також ЕГ ЛШ асоціювалася зі значнішими ТЗС ЛШд та ТМШПд (p<0,001) із проміжним значенням у ряду, вірогідно більшою ММ ЛШ (p<0,001), що й дало змогу компенсувати в них збільшення розмірів порожнин серця.

Хворі з КГ ЛШ при зіставленні з НГ ЛШ характеризувалися вірогідно більшим ІМТ з розвитком надмірної ваги (p<0,05), значно більшим вихідним та подальшим розміром ЛП (p<0,001) із проміжним значенням серед усіх типів геометрії ЛШ, ТЗС ЛШд та ТМШПд (p<0,001) із найбільшим ранговим значенням серед усіх типів геометрії ЛШ, суттєво більшою ММ ЛШ (p<0,001), що сприяє адаптації міокарда до зростаючого після навантаження (Срібна О.В., Горбась І.М., 2008), дещо більшим вихідним КДО ЛШ (p>0,1) та значно більшим КСО ЛШ (p<0,05) із невірогідним спрямуванням до зростання КДО ЛШ та КСО ЛШ через 9 міс спостереження (р>0,2), а також більшою ?ST на вихідній ЕКГ спокою (p<0,05). Отже, можна сказати, що наростаюче збільшення ММ ЛШ та товщини стінок ЛШ призведе з часом до збільшення невідповідності між значними потребами гіпертрофованого міокарда в кисні та обмеженим коронарним резервом, що обумовить прогресування ІХС.

В осіб з концентричним ремоделюванням (КР) ЛШ також мали місце більша сумарна депресія сегменту ST за аналізу показників ЕКГ спокою (p<0,05) при вірогідно більших показниках ТЗС ЛШд та ТМШПд (p<0,01) із найменшим значенням серед усіх типів геометрії ЛШ та значно менших вихідних значеннях КДО ЛШ та КСО ЛШ (p<0,001) із тенденцією до деякого компенсаторного зростання КДО ЛШ через 9 міс при вірогідному збільшенні ФВ ЛШ (р<0,05), а отже, можливою є реалізація в них механізмів гетерометричної саморегуляції серця. ММ ЛШ у хворих з КР ЛШ практично не відрізнялася від значень цього показника при НГ ЛШ (р>0,5), що підтверджує дані літератури, згідно яких КР ЛШ розглядається не як гіпертрофія міокарда ЛШ, а при ЕГ ЛШ та КГ ЛШ відбувається збільшення кардіоміоцитів (Срібна О.В., Горбась І.М., 2008). Зниження рівня неоптерину сироватки крові асоціювалося зі зменшенням частоти виявлення КР ЛШ (p<0,05),

Вірогідне зростання ФВ ЛШ (р<0,001) протягом тривалого спостереження асоціюється з досягненням більшого ДН (р<0,001) та виконаної роботи (р<0,001) під час ВЕМ-проби в дослідженні наприкінці амбулаторного етапу спостереження, порівняно з групою з відсутністю динаміки скоротливості міокарда ЛШ, при невірогідному зростанні ПЧСС (р>0,1) та відсутності приросту ПСАТ. До 14-ї доби спостереження ММ ЛШ значно збільшилася в цих пацієнтів (р<0,05). Останній факт, як показала низка досліджень при АГ, швидше сприяв приросту ФВ ЛШ (Manisty C.H., 2008).

Невірогідне зменшення до 9-го міс вихідної ФВ ЛШ (p>0,1) поєднувалося з відсутністю уповільнення вихідної ЧСС на фоні лікування, невірогідним приростом КСО ЛШ (p>0,1) та збільшенням ЛП (p>0,2), що набуло невірогідно більших розмірів до кінця спостереження (p>0,1). Порівнюючи з групою з незмінною ФВ ЛШ, у пацієнтів зі зростанням даного показника відмічені більші параметри ДН (р<0,001) та виконаної роботи (р<0,001) під час ВЕМ-проби на момент закінчення дослідженні. Така тенденція подібна до групи зі зростанням ФВ ЛШ, але на відміну від них при вірогідно меншій пороговій ЧСС (р<0,01).

Не виявлено вірогідного впливу змін показників ВЕМ-проби на розміри порожнини серця та скоротливу здатність міокарда ЛШ. У групі з поліпшенням показників працездатності до закінчення спостереження спостерігалося вірогідне зниження ЗХС (р<0,01), що набув найменших між групами значень (відповідно р<0,01 та р<0,05). Поряд зі зростанням виконаної роботи з досягненням найбільшого між групами значення (р<0,001) відбувся суттєвий приріст ДН (р<0,01) з максимальним значенням цього показника (р<0,001) в даній групі пацієнтів при суттєвому зменшенні ?ST (р<0,05) з меншим значенням порівняно з групою з незмінною працездатністю (р<0,05) та її зменшенням (р<0,01).

За відсутності динаміки показників працездатності такі пацієнти мали вірогідне уповільнення ЧСС спокою (р<0,001) та зниження систолічного АТ (р<0,001) упродовж перших 14-ти діб спостереження, що, однак, не втрималося до закінчення обстеження. Визначено відсутність суттєвих змін ПЧСС та ПСАТ під час виконання ВЕМ-проби, значно більшу частоту виявлення НГ ЛШ (р<0,01) та КР ЛШ (р<0,01), за даними ЕхоКГ. Показник ЗХС крові у хворих цієї групи на момент закінчення спостереження займав проміжну позицію між групами (р<0,05).

Вірогідне зменшення показників виконаної роботи (р<0,001) у тривалому спостереженні поєднувалося з більшим значенням показників ЗХС (р<0,05), дещо більшою частотою виявлення КГ ЛШ (р>0,2). При найнижчому показнику роботи (р<0,001) у даної категорії пацієнтів відмічено вірогідне зменшення ДН (р<0,01) із досягненням найменшого значення цього показника (р<0,001). При незмінній ПЧСС систолічний АТ на висоті навантаження в цій групі значно знизився (р<0,05), але сумарна депресія сегмента ST була вірогідно більшою (р<0,01).

Вищий ФК стенокардії вірогідно поєднується зі збільшенням вмісту неоптерину крові (p<0,05) з прямим кореляційним зв'язком між рівнем неоптерину сироватки крові та ?ST (r=0,3, p<0,05). Через 9 міс спостереження в пацієнтів зі зростанням неоптерину вірогідно більшою стала і частота розвитку більш вираженої СН (p<0,001). Виявлені дані про збільшення концентрації неоптерину сироватки крові в пацієнтів з СН, що корелює з функціональним класом СН та розвитком кахексії (Насонов Е.Л., 2000). Вираженість коронарного атеросклерозу у хворих зі хронічною ІХС асоціюється з гіперреактивним типом запальної імунної відповіді, що супроводжується активацією системного запалення. Не виявлено взаємовпливу між рівнем неоптерину та вмістом ЗХС крові, що підтверджується літературними даними, згідно яких відсутній зв'язок між гіперреактивністю синтезу прозапальних цитокінів та вираженістю порушень ліпідного обміну (Волошина О.В. та ін., 2008).

Зниження рівня сироваткового неоптерину передбачало вірогідне зростання показників ДН (p<0,05) та виконаної роботи (p<0,05) при зворотному кореляційному зв'язку між вмістом неоптерину та даними показників працездатності (в обох випадках r=-0,3, p<0,05).

Наявність СС супроводжувалася інтенсифікацією процесів ПОЛ при зниженні активності антиоксидантної системи та розвитком оксидативного стресу у вигляді вірогідно вищих за контроль рівнів малонового альдегіду (для СС ІІ ФК p<0,05, для СС ІІІ ФК p<0,01), меншого показника відновленого глутатіону (в обох випадках p<0,001) та меншої активності каталази (в обох випадках p<0,001) та створює умови для виникнення дисфункції ендотелію. Зростання неоптерину крові супроводжувалася суттєвим зниженням вмісту SH-груп (p<0,05) із середнім зворотним кореляційним зв'язком між рівнем неоптерину сироватки крові та показником SH-груп (r=-0,4, p<0,05). Як і наявність СС, розвиток СН, відбувається при зміщенні балансу між прооксидантною та антиоксидантною системами в бік перших. Рівень малонового альдегіду є значно вищим за контроль у пацієнтів з СН І ст (p<0,05) та СН ІІА ст (p<0,01), тоді як вірогідно меншими є вміст відновленого глутатіону (в обох випадках p<0,001) та активність каталази (відповідно p<0,01 та p<0,001). Більш виражена СН передбачає також нижчий за контроль вміст SH-груп (p<0,05). Несприятлива динаміка ЗХС крові асоціювалася з дещо меншим значенням церулоплазміну (p>0,1) та невірогідно вищим рівнем малонового альдегіду (p>0,1) і відновленого глутатіону (p>0,1), що може свідчити про наявність у таких хворих передумов для посилення оксидативного стресу та прогресування атерогенезу.

Призначення комбінації ізосорбіду динітрат+бетаксолол+ ацетилсаліцилова кислота при хорошій переносимості має негативний хронотропний ефект при обстеженні як через 14 діб (p<0,001), так і через 9 міс лікування (p<0,05) і тим самим зменшує потребу міокарда в кисні та поліпшує його перфузію, при відсутності статистично вірогідних змін структурно-функціонального стану міокарда ЛШ та показників ВЕМ-проби.

Додавання до базової схеми симвастатину дозволило нормалізувати вихідні ішемічні зміни ЕКГ через 9 міс, вірогідно частіше супроводжувалося уповільненням ЧСС через 14 діб (p<0,05), але без утримання даної тенденції до 9-го міс. На фоні додаткового прийому симвастатину вірогідно знизився показник ЗХС (p<0,001). Долучення до терапії симвастатину також вірогідно покращило систолічну функцію та скоротливу здатність міокарда ЛШ у вигляді більш частого виявлення збільшення ФВ ЛШ по відношенню до базової схеми (р<0,01). Значних розбіжностей стосовно зростання ДН та виконаної роботи в тривалому спостереженні між групами не виявлено.

Комбінація базової схеми лікування з аторвастатином сприяла досягненню вірогідно нижчих показників неоптерину сироватки крові (p<0,05), усуненню ішемічних змін на ЕКГ вже на 14-у добу лікування, що утримувалося до 9 міс, зниженню рівня ЗХС (p<0,001) без вірогідної різниці порівняно з симвастатином на 14-у добу та зі значним переважанням через 9 міс, як при зіставленні з базовою схемою (p<0,001), так і при порівнянні з симвастатином (p<0,01). Також додатковий прийом аторвастатину значно інтенсифікував уповільнення ЧСС протягом амбулаторного етапу спостереження як по відношенню до базової терапії (p<0,05), так і по відношенню до симвастатину (p<0,05). Комбінація з аторвастатином вірогідно збільшила ФВ ЛШ (р<0,05) по відношенню до базової терапії без суттєвої різниці в розподілі симвастатин/аторвастатин. Отже, призначення статинів додатково до базової антиішемічної терапії незалежно від обраного препарату дозволило уникнути прогресування СН в цих хворих за рахунок поліпшення систолічної функції міокарда. Додавання до базової комбінації аторвастатину свідчить про збільшення з вірогідно більшою частотою показника ДН через 14 діб та через 9 міс як у порівнянні з базовою терапією (р<0,05), так і з додаванням симвастатину (р<0,05). Ця ж закономірність стосувалася і показника виконаної роботи (в обох випадках р<0,05).

При зіставленні симвастатину та базисної терапії виявлено значне вірогідне переважання відносного ефекту лікування на користь симвастатину щодо ЗХС крові [ВР 3,53 (95% ДІ 1,87-6,65, p<0,001)], невірогідне щодо неоптерину [ВР 2,25 (95% ДІ 0,82-6,16, p>0,1)] та ?ST [ВР 1,64 (95% ДІ 0,85-3,16, p>0,1)], незначне щодо ДН [ВР 1,04 (95% ДІ 0,69-1,56, p>0,5)] та ФВ ЛШ [ВР 1,05 (95% ДІ 0,87-1,27, p>0,5)] при відсутності переваги щодо ЧСС спокою [ВР 0,70 (95% ДІ 0,36-1,35, p>0,1)].

При зіставленні аторвастатину та базисної терапії переважання відносного ефекту лікування на користь аторвастатину виявлено вірогідно щодо ?ST [ВР 1,64 (95% ДІ 1,17-3,99, p<0,05)], ЧСС спокою [ВР 1,77 (95% ДІ 1,11-2,84, p<0,01)], невірогідно щодо неоптерину [ВР 2,00 (95% ДІ 0,71-5,62, p>0,1)], ФВ ЛШ [ВР 1,07 (95% ДІ 0,87-1,31, p>0,5)], ДН [ВР 1,21 (95% ДІ 0,85-1,72, p>0,5)], із значним вірогідним переважанням відносно ЗХС крові [ВР 4,27 (95% ДІ 2,31-7,91, p<0,001)].

Відносний ефект переважав в аторвастатину, порівняно з симвастатином вірогідно значно щодо впливу на ЧСС у спокої [ВР 2,55 (95% ДІ 1,48-4,38, p<0,001)], помірно щодо рівня ЗХС [ВР 1,21 (95% ДІ 1,01-1,46, p<0,05)], невірогідно щодо досягнутого навантаження [ВР 1,16 (95% ДІ 0,88-1,54, p>0,1)] та ?ST [ВР 1,32 (95% ДІ 0,91-1,92, p>0,1)] і практично не відрізнявся по відношенню до ФВ ЛШ [ВР 1,02 (95% ДІ 0,86-1,21, p>0,5)].

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та вивчення шляхів оптимізації діагностики хронічної ішемічної хвороби серця з урахуванням клінічно-функціонального статусу хворих, ремоделювання лівого шлуночка, динаміки рівня неоптерину, стану антиоксидантної системи та пероксидного окиснення ліпідів, модифікації гіполіпідемічної корекцію шляхом порівняння ефективності різних схем лікування.

1. Функціональний клас стенокардії за наростання вірогідно поєднується з розвитком тяжкості серцевої недостатності та супроводжується більш вираженими ішемічними змінами на електрокардіограмі і значним обмеженням коронарного резерву за результатами стрес-тестів, на відміну від стану функціонального резерву за даними ехокардіографії. За наявності поєднання ішемічної хвороби серця та надмірної маси тіла не виявлено значнішого, порівняно з нормальною масою тіла, обмеження стану коронарного резерву за результатами навантажувальних тестів.

2. У пацієнтів з ішемічною хворобою серця та артеріальною гіпертензією концентрична гіпертрофія лівого шлуночка поєднується з наявністю надмірної ваги (p<0,05), більш значною порівняно з нормальною геометрією лівого шлуночка депресією сегмента ST (p<0,05), помірним збільшенням лівого передсердя, максимальними показниками товщин стінок (p<0,001) при більшій масі міокарда лівого шлуночка (p<0,001).

3. За серцевої недостатності зі збереженою фракцією викиду лівого шлуночка більший вплив на стан коронарного резерву в осіб з ішемічною хворобою серця та артеріальною гіпертензією має тип ремоделювання лівого шлуночка, а не динаміка фракції викиду лівого шлуночка.

4. Зниження рівня загального холестеролу крові асоціюється з менш тяжкою серцевою недостатністю (р<0,05), більш частим приростом досягнутого навантаження (р<0,001) та виконаної роботи (р<0,001) без впливу на структурно-функціональний стан лівого шлуночка, його ремоделювання та вираженість ішемічних змін на електрокардіограмі спокою та при стрес-тесті.

5. Підвищений рівень неоптерину сироватки крові прямо вірогідно корелює з ?ST (r=0,3, p<0,05) на електрокардіограмі спокою, зворотньо вірогідно з визначеними під час проби з дозованими фізичними навантаженнями показниками досягнутого навантаження та виконаної роботи (r=-0,3, p<0,05), що вказує на роль запалення в прогресуванні атерогенезу при ішемічній хворобі серця. Зниження рівня неоптерину сироватки крові асоціюється зі зростанням показників працездатності (p<0,05), збільшенням питомої ваги нормальної геометрії лівого шлуночка (p<0,01) та зменшенням частоти розвитку концентричного ремоделювання лівого шлуночка (p<0,05).

6. Неоптерин крові є непрямим показником вираженості оксидативного стресу, оскільки зворотньо вірогідно корелює з показником SH-груп (r=-0,4, p<0,05). Зростання неоптерину в крові асоціюється зі зниженням антиоксидантного захисту у вигляді зменшення рівня SH-груп (p<0,05).

7. Прийом аторвастатину у хворих на стабільну стенокардію, на відміну від симвастатину, супроводжується переважанням відносного ефекту лікування щодо інтенсифікації уповільнення вихідної частоти серцевих скорочень [ВР 2,55 (95% ДІ 1,48-4,38, p<0,001)], зниження рівня загального холестеролу крові [ВР 1,21 (95% ДІ 1,01-1,46, p<0,05)], покращує фазу реполяризації електрокардіограми, оптимізує систолічну функцію міокарда лівого шлуночка й вірогідно підвищує фракцію викида лівого шлуночка (р<0,05) та вірогідно збільшує коронарний резерв.

8. Прийом аторвастатину сприяє досягненню вірогідно нижчого порівняно з базовою антиішемічною терапією рівня неоптерину сироватки крові (p<0,01), що є свідченням плейотропних ефектів аторвастатину.

Практичні рекомендації

1. З метою покращення прогнозування перебігу ішемічної хвороби серця рекомендується врахувати, що жіноча стать у віковому розподілі старше 45 років є предиктором тяжкості стенокардії, супроводжується частішим виявленням синусової тахікардії, меншими об'ємами порожнин серця та масою міокарда лівого шлуночка, а також більш значним обмеженням коронарного резерву

2. Враховуючи більш значні ішемічні зміни на електрокардіограмі при концентричній гіпертрофії та концентричному ремоделюванні лівого шлуночка, ці типи ремоделювання слід вважати предикторами прогресування ішемізації у хворих на ішемічну хворобу серця, що потребують більш агресивного антиішемічного лікування. Збільшення розміру лівого передсердя у хворих на хронічну ішемічну хворобу серця свідчить про подальше прогресування серцевої недостатності.

3. З метою поліпшення діагностики стабільної стенокардії доцільним є визначення рівня неоптерину сироватки крові, що є предиктором вищого функціонального класу стенокардії та може бути використаним як маркер значнішого ризику та більш важкого перебігу ішемічної хвороби серця, для оцінки функціонального стану та стратифікації ризику у хворих при неможливості виконання проби з дозованим фізичним навантаженням.

4. Хоча клінічний ефект симвастатину в дозі 40 мг на добу є доведеним, прийом аторвастатину в добовій дозі 20 мг одноразово є найбільш обґрунтованим у хворих на стабільну стенокардію, оскільки він є більш результативним щодо зниження частоти серцевих скорочень у спокої, рівнів загального холестеролу та неоптерину крові.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Дінова О.П. Вікові особливості клініко-функціонального стану хворих на ішемічну хворобу серця / О.П. Дінова, В.К. Тащук // Буковинський медичний вісник.- 2008.- Т. 12, № 1.- С. 60-64. (Здобувач здійснила огляд літератури, підбір та клінічне обстеження хворих та підготувала статтю до друку. Співавтор корегував висновки).

2. Тащук В.К. Статеві особливості клінічно-функціонального стану хворих на ішемічну хворобу серця / В.К. Тащук, О.П. Дінова // Буковинський медичний вісник.- 2008.- Т. 12, № 2.- С. 44-48. (Здобувач здійснила огляд літератури, підбір та клінічне обстеження хворих та підготувала статтю до друку. Співавтор корегував висновки).

3. Дінова О.П. Особливості співвідношення функціональних класів стабільної стенокардії та змін коронарного і функціонального резервів у хворих на ішемічну хворобу серця / О.П. Дінова, В.К. Тащук // Галицький лікарський вісник.- 2008.- Т. 15, № 3.- С. 26-28. (Здобувач здійснила огляд літератури, підбір та клінічне обстеження хворих та підготувала статтю до друку. Співавтор корегував висновки).

4. Дінова О.П. Ремоделювання лівого шлуночка та зміни функціонального резерву у хворих на ішемічну хворобу серця / О.П. Дінова, В.К. Тащук // Галицький лікарський вісник.- 2008.- Т. 15, № 4.- С. 15-18. (Здобувач здійснила огляд літератури, підбір та клінічне обстеження хворих та підготувала статтю до друку. Співавтор корегував висновки).

5. Дінова О.П. Роль статинів у змінах коронарного резерву під впливом лікування у хворих на ішемічної хворобу серця / О.П. Дінова, В.К. Тащук // Буковинський медичний вісник.- 2008.- Т. 12, № 4.- Ст. 45-49. (Здобувач здійснила огляд літератури, підбір та клінічне обстеження хворих та підготувала статтю до друку. Співавтор корегував висновки).

6. Дінова О.П. Вміст неоптерину та зміни клінічно-функціонального статусу і показників стрес-тесту у хворих на ішемічну хворобу серця / О.П. Дінова // Клінічна та експериментальна патологія. - 2009. - Т. 8, № 1.- С. 15-19.

7. Дінова О.П. Особливості впливу різних градацій надмірної маси тіла на зміни функціонального резерву у хворих на ішемічну хворобу серця / О.П. Дінова, В.К. Тащук, П.Р. Нягу // Матеріали науково-практичної конференції «Патогенетичні і терапевтичні аспекти метаболічного синдрому». - Харків. - 2008. - С. 34-35. (Здобувач здійснила огляд літератури, клінічне обстеження хворих та підготувала тези до друку. Співавтори: проф. Тащук В.К. корегував тези, лікар Нягу П.Р. проводив інструментальне дослідження хворих).

8. Дінова О.П. Неоптерин як чинник ризику прогресування ІХС: можливості корекції / О.П. Дінова, В.К. Тащук, П.Р. Нягу., О.Я. Ковалишена // Матеріали міжнародного наукового симпозіуму «Сучасні профілактичні та реабілітаційні технології у кардіології». - Бровари. - 2008. - С. 184-185. (Здобувач здійснила огляд літератури, клінічне обстеження хворих та підготувала тези до друку. Співавтори: проф. Тащук В.К. корегував тези, лікарі Нягу П.Р. та Ковалишена О.Я. проводили інструментальне дослідження хворих).

Анотація

Дінова О.П. Запалення, оксидативний стрес та ішемічна хвороба серця: роль статинів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11 - кардіологія. Івано-Франківський національний медичний університет, Івано-Франківськ, 2009.

Об'єкт - стабільна стенокардія напруження ІІ та ІІІ ФК у 120 хворих; мета - оптимізувати діагностику хронічної ішемічної хвороби серця з урахуванням клінічно-функціонального статусу хворих, ремоделювання лівого шлуночка, динаміки рівня неоптерину, стану антиоксидантної системи та пероксидного окиснення ліпідів, модифікувати гіполіпідемічну корекцію шляхом порівняння ефективності різних схем лікування; новизна - вперше обґрунтовано взаємовплив типів ремоделювання ЛШ, надмірної маси тіла та стану коронарного резерву, визначено пряму кореляцію зростання рівня неоптерину з вираженістю ішемії та зниженням антиоксидантної активності, зворотну з показниками працездатності і доведено переважну ефективність аторвастатину по відношенню до симвастатину; результати - поліпшення ефективності діагностики та лікування ІХС; впроваджено в навчальний процес та практичну медицину; галузь - медицина.

Ключові слова: ішемічна хвороба серця, запалення, оксидативний стрес, неоптерин, симвастатин, аторвастатин.

Аннотация

Динова О.П. Воспаление, оксидативный стресс и ишемическая болезнь сердца: роль статинов. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.11 - кардиология. Ивано-Франковский национальный медицинский університет, Ивано-Франковск, 2009.

Объект - стабильная стенокардия напряжения II и III функциональных классов у 120 больных; цель - оптимизировать диагностику хронической ишемической болезни сердца (ИБС) с учетом клинико-функционального статуса больных, ремоделирования левого желудочка, динамики уровня неоптерина, состояния антиоксидантной системы и пероксидного окисления липидов, а также модифицировать гиполипидемическую коррекцию, сравнивая эффективность разных схем лечения; методы - клинический с определением функционального класса стенокардии, стадии сердечной недостаточности, наличия артериальной гипертензии, антропометрических показателей, инструментальный (электрокардиография (ЭКГ), велоэргометрия, эхокардиография), лабораторные тесты крови с определением общего холестерола, концентрации церулоплазмина, SH-групп, восстановленного глутатиона, активности каталазы, уровня малонового альдегида), иммунологические анализы (неоптерин сыворотки крови) при поступлении и на фоне наблюдения и лечения на протяжении 9 месяцев.

Установлено превалирующее влияние типов ремоделирования левого желудочка на состояние коронарного резерва при сердечной недостаточности с сохраненной систолической функцией левого желудочка у пациентов с ИБС и артериальной гипертензией.

Определено, что функциональный класс стенокардии по нарастанию достоверно связывается с развитием тяжести сердечной недостаточности и сопровождается более выраженными ишемическими изменениями на ЭКГ и большим ограничением коронарного резерва в отличие от состояния функционального резерва по данным эхокардиографии. Доказано, что при сочетании ИБС и избыточной массы тела ограничение коронарного резерва по результатам стресс-тестов не усиливается по сравнению с пациентами, которые имеют нормальную массу тела.

Найдено, что снижение уровня общего холестерола крови ассоциируется с менее тяжелой сердечной недостаточностью, приростом показателей работоспособности в виде более частого увеличения достигнутой нагрузки (р<0,001) и выполненной работы (р<0,001) без влияния на структурно-функциональное состояние левого желудочка и выраженность ишемических изменений на ЭКГ покоя и при стресс-тесте.

Обнаружено, что повышенный уровень неоптерина сыворотки крови достоверно прямо коррелирует с выраженностью ишемии по суммарной депрессией сегмента ST на ЭКГ покоя (r=0,3, p<0,05), обратно достоверно с показателями достигнутой нагрузки и выполненной работы, определенными во время пробы с дозированной физической нагрузкой (r=-0,3, p<0,05), что указывает на роль воспаления в прогрессировании атерогенеза при ИБС. Снижение уровня неоптерина крови ассоциируется с увеличением показателей работоспособности (p<0,05), возрастанием удельного веса нормальной геометрии левого желудочка (p<0,01) и уменьшением частоты развития концентрического ремоделирования левого желудочка (p<0,05). Определено, что неоптерин является косвенным показателем оксидативного стресса, поскольку обратно достоверно коррелирует с показателем SH-групп (r=-0,4, p<0,05). Отмечена связь возрастания концентрации неоптерина крови и снижения активности антиоксидантной системы в виде снижения уровня SH-групп (p<0,05).

Показан преобладающий эффект аторвастатина достоверно относительно интенсификации замедления начальной частоты сердечных сокращений [ОР 2,55 (95% ДИ 1,48-4,38, p<0,001)], снижения уровня общего холестерола [ОР 1,21 (95% ДИ 1,01-1,46, p<0,05)], недостоверно относительно улучшения фазы реполяризации ЭКГ [ОР 1,32 (95% ДИ 0,91-1,92, p>0,1)], увеличения коронарного резерва [ОР 1,16 (95% ДИ 0,88-1,54, p>0,1)], нормализации уровня неоптерина по сравнению с симвастатином у больных со стабильной стенокардией. Результаты - повышение эффективности диагностики и лечения больных с ИБС; внедрено в учебный процесс и практическую медицину; отрасль - медицина.

Ключевые слова: ишемическая болезнь сердца, воспаление, оксидативный стресс, неоптерин, симвастатин, аторвастатин.

Summary

Dinova O.P. Inflammation, oxidative stress and coronary heart disease: the role of statins. - Manuscript.

The thesis for obtaining the academic degree of a Candidate of Medical Sciences in speciality 14.01.11 - Cardiology. Ivano-Frankivsk National Medical University, Ivano-Frankivsk, 2009.

Object - stable angina pectoris of the II and III functional class in 120 patients; the objective - to optimize the diagnostics of chronic coronary heart disease with due regard for the clinicofunctional status of patients, left ventricular remodeling, the dynamics of the neopterin level, the state of the antioxidant system and lipid peroxidation, to modify hypolipidemic correction by means of comparing the efficacy of different treatment regimens; the novelty - for the first time a mutual effect of the types of left ventricular remodeling, excessive body weight and the state of the coronary reserve have been substantiated, a direct correlation of an increase of the neopterin level with the marked character of ischemia and a decrease of the antioxidant activity, inverse with indices of the capacity for work has been determined and the predominant efficacy of atorvastatin over simvastatin has been corroborated; the results - an improvement of the efficacy of diagnosing and treating coronary heart disease; these materials have been introduced into the teaching procedure and practical medicine; the field - medicine.

Key words: coronary heart disease, inflammation, oxidative stress, neopterin, simvastatin, atorvastatin.

Размещено на Allbest.ru