Хронобіологічні аспекти морфологічних змін у жовчному міхурі людини

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ДЗ «ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

УДК 611.32:616.366-002-092.9

Хронобіологічні аспекти морфологічних змін у жовчному міхурі людини

14.03.01 - нормальна анатомія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Передерій Ніна Олександрівна

Луганськ 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Вищому державному навчальному закладі «Українська медична стоматологічна академія» МОЗ України (м. Полтава).

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Дубінін Сергій Іванович, ВДНЗ «Українська медична стоматологічна академія» МОЗ України, завідувач кафедри медичної біології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Антіпов Микола Васильович, Донецький національний медичний університет ім. М.Горького МОЗ України, завідувач кафедри оперативної хірургії та топографічної анатомії;

доктор медичних наук, професор Топка Ельвіра Григоровна, Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, професор кафедри урології, оперативної хірургії та топографічної анатомії.

Захист відбудеться “29” вересня 2011 р. о 11.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.600.04 в ДЗ «Луганський державний медичний університет» МОЗ України (91045, м. Луганськ, кв. 50-річчя Оборони Луганська, 1).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДЗ «Луганський державний медичний університет» МОЗ України (91045, м. Луганськ, кв. 50-річчя Оборони Луганська, 1).

Автореферат розісланий “26” серпня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат біологічних наук Я.А. Ушко

жовчний міхур морфологічний гістологічний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Актуальною проблемою в сучасній клінічній медицині є проблема патології жовчного міхура. Вона актуальна не тільки на ранніх етапах діагностики чи своєчасному адекватному лікуванні, а також на етапах виявлення груп підвищеного ризику та проведення профілактичних заходів, спрямованих на попередження розвитку захворювання (Бабак О.Я. і співавтор., 2006, Бабак О.Я. і співавтор., 2000., Ивашкина В.Т., 2002, Вахрушев Я.М. і співавтор., 1999, Глушко Л.В. і співавтор., 2004, Гриценко І.І. і співавтор., 2003).

Загальновизнаною є роль слизової оболонки жовчного міхура у розвитку патології. У зв'язку з цим, морфофункціональні особливості будови слизової оболонки жовчного міхура в нормі із врахуванням статевого диморфізму, вікових аспектів заслуговують на особливу увагу (Балабай А.А., 2006, Васильев В.С., 1969, Гнатюк М.С. і співавтор., Григорова І.В., 2003, Майкова Т.В., 2002, Улановська-Циба Н.А,2005).

На сьогоднішній день захворювання гепатобіліарної системи займають близько 40% серед патології органів травлення і знаходяться на 10 місці серед всіх причин смерті. Хворі на хронічній холецистит складають приблизно 20% і займають одне з провідних місць в структурі непрацездатності. Також спостерігається зростання захворюваності хронічними холециститами та їх ускладненнями у вигляді жовчнокам'яної хвороби. На гострий холецистит хворіють у своїй більшості жінки ніж чоловіки, частіше в віці старше 30-40 років. У дітей гострий холецистит зустрічається у 7,8% випадків. В 80-90% випадків гострий холецистит розвивається при наявні у жовчному міхурі конкрементів (гострий калькулезний холецистит). Гострий некалькулезний холецистит зустрічається в 10-20% випадків. Холецистектомія займає друге місце за числом оперативних втручань після апендектомії. Це пов'язано з тим, що жовчнокам'яна хвороба упродовж тривалого часу може протікати безсимптомно і діагностуватися тільки на стадії хронічного калькульозного холециститу (Голубчиков М.В.,2000, Дегтярева И.И., 2000, Зигало Е.В. і співавтор., 2009, Ильченко А.А., 2004, Круглова О.В., 2005, Куцина Г.О., 2005, Мараховський Ю.Х., 2003, Решетников О.В. і співавтор., 2004, Corazziari E., 1999).

Аналізуючи матеріал на причини, які викликають створювання жовчних конкрементів, вчені ставлять на перше місце фактор застою жовчі у міхурі. Внаслідок запальних змін слизової оболонки жовчного міхура відбувається надлишкова продукція слизу з великим вмістом глікопротеїну, порушується абсорбція води та електролітів, а це в свою чергу призводить до неадекватної регуляції секреції жовчі. Дисхолія у вигляді зміни фізико-хімічних властивостей та біохімічної структури жовчі стає передумовою для формування жовчних конкрементів (Галлингер Л.Г. і співавтор., 2006, Ильченко А.А. і співавтор., Макаренко А.Б., 2000, Максименко В.Б., 2005, Осадчук М.А. і співавтор., 2002, Рязанов Д.Ю. і співавтор., 2006).

За літературними даними післяопераційна летальність при гострому калькульозному холециститі складає в середньому 4-6%, а в людей похилого віку 15-26%. Високий процент післяопераційної летальності у людей похилого віку може бути пов'язаний із супровідною патологією, а також з особливостями структурної перебудови жовчовивідних шляхів (Ковешніков О.В.,2003, Сапин М.Р., 1997, Улановська-Циба Н.А., 2005,Філіппов Ю.О., 2007., Шалімов А.А. і співавтор., 1993,Черненко В., 2004).

Одною із найбільш актуальних проблем жовчнокам'яної хвороби є те, що її діагностика розроблена для стадії вже сформованих каменів, а лікування проводиться на пізній стадії проявів клінічних симптомів, переважно хірургічними методами.

Статистично більшість хворих відмічає сезонну залежність перебігу жовчнокам'яної хвороби. Сучасна хронобіологія розглядає ритмічні процеси в окремих клітинах цілісного організму, зв'язуючи їх з такими явищами, як місячні, земні, сонячні та інші космічні цикли. Тому, дуже актуальним є вивчення особливостей морфологічних змін в оболонках стінки жовчного міхура в залежності від статі та пори року. Це дозволить зрозуміти патофізіологічні механізми виникнення захворювань жовчного міхура саме в ту чи іншу хронобіологічну фазу для подальшого попередження розвитку патологічних процесів та проведенні профілактичних заходів (Лапач С.Н.,2000, Москаленко В.Ф., 2000, Чубенко С.С.,2001).

Зв'язок робіт із науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалась відповідно до наукового плану наукових досліджень Української медичної стоматологічної академії «Вивчення закономірностей структурної організації внутрішніх органів в нормі та при патології» № 0106U003236. Автор виконувала розділ, пов'язаний з темою дисертаційного дослідження.

Мета і завдання дослідження. Встановити топографо-анатомічні особливості форми жовчного міхура в залежності від типу будови тіла людини та особливості морфологічних змін в слизовій, м'язовій та серозній оболонках стінки жовчного міхура людини в залежності від статі, віку та пори року.

1. Визначити топографо-анатомічні особливості жовчного міхура людини.

2. Провести аналіз морфологічних змін в стінках жовчного міхура жінок у зимню та літню пори року.

3. Провести аналіз морфологічних змін в стінках жовчного міхура чоловіків у зимню та літню пори року.

4. Вивчити характер змін будови оболонок у різних анатомічних частинах стінки жовчного міхура жінок та чоловіків у весняну та осінню пори року.

Об'єкт дослідження: морфофункціональний стан елементів стінки жовчного міхура людини, який виникає в різні пори року.

Предмет дослідження: сезонні зміни оболонок стінки та мікроциркуляторного русла жовчного міхура людини.

Методи дослідження:

1. Метод анатомічного макропрепарування.

2. Антропометричний метод.

3. Загально-гістологічні методи дослідження (гематоксилін-еозин, Ван-Гізон, по Харту та комбінація цих методів).

4. Морфометричний метод.

Наукова новизна одержаних результатів. На основі проведених досліджень вперше визначені особливості морфологічних змін різних анатомічних частин жовчного міхура людини в залежності від статі, віку та пори року. Встановлено, що виражені структурні зміни стінки жовчного міхура відбуваються в слизовій оболонці та її складках в літній та зимовий періоди. Спостерігаються зміни в артеріальних та венозних судинах, які проявляються потовщенням стінок, деформацією просвітів, виникненням мікротромбів, що призводить до порушення кровообігу в стінці жовчного міхура та як наслідок, може призвести до патологічних змін.

Практичне значення одержаних результатів. Виявлені морфологічні зміни в стінці жовчного міхура людини в різні пори року можуть бути причиною різної швидкості та ступеня виникнення патологічних процесів в них.

Одержані в роботі дані можна використовувати для розробки профілактичних засобів при запальних процесах в жовчному міхурі, жовчнокам'яній хворобі та плануванні терапевтичного лікування при перших проявах захворювання. Результати дослідження можуть бути використані в навчальному процесі на кафедрах гістології з ембріологією та цитологією, патологічної анатомії, а також на кафедрах хірургічного та терапевтичного профілів.

Особистий внесок здобувача. Автором дисертації особисто підібрана та проаналізована наукова література з проблеми, на підставі чого сформульована мета і задачі дисертаційної роботи. Автором самостійно проведено анатомічне препарування жовчних міхурів з вивченням їх форм і розмірів та гістологічне дослідження мікропрепаратів. Аналіз та формування основних положень та висновків роботи проведено сумісно з керівником.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації були викладені на науково-практичній конференції «Актуальні проблеми функціональної морфології та інтегративної антропології» (Вінниця, 2009) та на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Інноваційні технології у експериментальній медицині та біології» (Полтава, 2010).

Дисертація апробована на апробаційній раді №1 при ВДНЗ «Українська медична стоматологічна академія», протокол № 17 від 19 грудня 2010.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 1 монографія, 5 наукових робіт, із них 2 - одноосібно, у фахових наукових виданнях, рекомендованих ВАК України. Публікації повністю відображають зміст проведеного дослідження.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена українською мовою на 159 сторінках машинопису і складається зі вступу, огляду літератури, розділу по матеріалу і методам дослідження, розділу власних досліджень, аналізу та узагальненню результатів досліджень, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел, який містить 193 першоджерел, з них латиною - 31, кирилицею - 162. Дисертація ілюстрована 7 таблицями, 7 діаграмами та 66 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дисертаційного дослідження, сформульовано мету, завдання, мету об'єкт, предмет та вказано методи дослідження. Висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи. Наведені данні про особистий внесок, апробацію, впровадження результатів дослідження, в структуру дисертації.

У першому розділі проведений огляд літературних даних щодо сучасного стану питань про будову, положення, розмірів, розташування, морфо функціональний стан жовчного міхура людини. Аналізується матеріал з проблеми виникнення патологічних процесів в різних органах з точки зору хронобіології.

Матеріал та методи дослідження. На засіданні комісії з етичних питань та біоетики Вищого державного навчального закладу України «Українська медична стоматологічна академія» (наказ №12 від 22.01.2010 р.) прийнято вважати, що наукові дослідження відповідають морально-етичним нормам у відповідності до принципів Гельсинської декларації прав людини, Конвекції Ради Європи щодо прав людини та біомедицини, Закону України «Про проведення клінічних досліджень» (наказ № 281 від 01.11.2000 р.) та етичного кодексу лікаря України, етичного кодексу науковця.

Метою даної роботи є вивчення морфологічних змін в оболонках стінки жовчного міхура людини в залежності від віку та статі в різні пори року. Дослідження проведено на 40 препаратах жовчного міхура людей різної статі без виявлених патологій гепато-біліарної системи, померлих в віці від 30 до 70 років. Забір органів проводився не пізніше 12 годин після смерті людини.

Проводилось різноманітне вивчення антропометричних показників. Для визначення типу будови тіла людини вимірювався зріст та округлість грудної клітки. Вік визначався з медичної документації. Після розтину була вивчена форма жовчного міхура, його розташування відносно вісцерального листка очеревини і печінки, його розміри та будова. Дослідження жовчного міхура проводили морфометричним методом. За допомогою штангенциркуля вивчали його довжину, від верхівки дна до місця переходу шийки жовчного міхура в міхурову протоку. Ширина вимірювалась в середній частині тіла жовчного міхура.

Для вивчення будови стінки жовчного міхура людини використовували загально-гістологічні методи дослідження (фарбування препаратів гематоксилін-еозином та Ван Гізон+Харт). Для якісної фіксації жовчного міхура він промивався 12% розчином нейтрального формаліну. Після заповнення міхурова протока перев'язувалась, після чого макропрепарат занурявся в 12% розчин нейтрального формаліну.

Для гістологічних досліджень брали окремі ділянки із області дна, тіла та шийки жовчного міхура розміром 1-2 см. Зрізи готували із парафінових блоків товщиною 4-6 мкм та фарбували гематоксилін-еозіном та Ван Гізон+Хартом.

Секційний матеріал розподілили за віком, статевими ознаками та сезонами року.

Таблиця 1

Розподіл секційного матеріалу за віком, статтю та сезонами року

Пора року	Вік	Чоловіча стать	Жіноча стать	Всього
осінь	31-40р.	5		5
	41-50р. 61-70р.		5	5
зима	51-60р.	5		5
	41-60р.		5	5
весна	61-70р.	5		5
	31-50р.		5	5
літо	41-60р.	5		5
	41-50р.		5	5
	Всього			40



Гістологічні дослідження проводили у між кафедральній морфологічній лабораторії ВДНЗУ «УМСА». Для оцінювання одержаних результатів і їх порівняння використовували загальноприйняті статистичні методи.

Результати дослідження та їх аналіз. Топографо-анатомічні особливості жовчного міхура людини. Загальний аналіз форм жовчного міхура в залежності від типу будови тіла людини свідчить про те, що при різних типах конституції тіла людини, найчастіше зустрічається грушоподібна форма жовчного міхура (50% випадків), при цьому довжина в середньому цих міхурів 7,1 см, ширина - 3,8 см. Бочкоподібна форма зустрічається в 30% випадків, довжина міхурів 7,9 см, ширина - 3,7 см. У 20% випадків зустрічалася колбоподібна форма жовчного міхура, їх довжина в середньому склала 4,5 см, ширина - 3,9 см.

Нами були проведені дослідження, котрі свідчать про зміну товщини слизової оболонки в ділянках тіла жовчного міхура, в залежності від пори року.

Отримані результати свідчать про те, що товщина оболонок тіла жовчного міхура (слизової, м'язової та адвентиційної) змінюється не рівномірно зі зміною пори року у різних вікових категоріях.

Зміна слизової оболонки тіла жовчного міхура найбільше виражена в зимовий та літній періоди у чоловіків та жінок у віковій групі від 41 до 60 років. Потовщення слизової оболонки жовчного міхура не залежить від статі та спостерігається в однакових порах року та вікових групах, а саме літом та взимку в віці 41-50 та 51-60 років відповідно.

В літній період у віковій групі 41-50 років спостерігається потовщення слизової оболонки до 0,151 мм у чоловіків та 0,154 мм у жінок. Середній показник цієї вікової категорії складає 0,147 мм для чоловіків та 0,150 мм для жінок.

В зимовий період у віковій категорії 51-60 років у чоловіків спостерігається потовщення слизової оболонки до 0,118 мм. Аналогічно попередньому спостереженню, в зимовий період у віковій категорії 51-60 років у жінок відбувається потовщення слизової оболонки до 0,123 мм. Для людей цієї вікової категорії середній показник товщини тіла слизової оболонки склав 0,115 мм для чоловіків та 0,119 мм для жінок.

Таким чином, максимальне сезонне відхилення товщини слизової оболонки тіла жовчного міхура для чоловіків так і для жінок у віковій групі 41-50 років від середнього показника склало 0,004 мм.

Дане відхилення у віковій групі 51-60 років склало 0,003 мм для чоловіків та 0,004 мм для жінок.

Для слизової оболонки тіла жовчного міхура у віковій групі 31-40 та 61-70 років для чоловіків та жінок не спостерігалося значного відхилення її товщини від середнього показника в залежності від пори року.

Середній показник товщини стінок слизової оболонки тіла жовчного міхура у чоловіків та жінок у вікових групах 31-40 років та 61-70 років становить 0,186 мм, 0,095 мм та 0,183 мм, 0,091 мм відповідно.

При цьому середнє сезонне відхилення показника товщини слизової оболонки тіла жовчного міхура у чоловіків та жінок у вікових групах 30-41 та 61-70 років коливалось в межах від 0,001-0,002 мм.

Потовщення слизової оболонки тіла жовчного міхура у чоловіків та жінок в літній та зимовий періоди в віковій групі 41-50 років та 51-60 років відповідно можна розглядати як варіант адаптації організму до сезонних коливань в природі.

Структурний аналіз елементів стінки жовчного міхура жінок у літню пору року. Наші дослідження показали, що будова слизової оболонки в літній період у жінок індивідуально розрізняється.

Складки слизової оболонки різних анатомічних відділів жовчного міхура не однакові за товщиною, висотою та густотою розташування.

Найбільш високі складки знаходяться в слизовій оболонці тіла жовчного міхура. Разом з цим сполучнотканинна основа складок цієї частини жовчного міхура найбільше стоншена та виглядає пухкою. В сполучнотканинній основі складок виявлені тонкостінні судини, які проходять від верхівки до основи. Характерно, що між суміжними складками виникають чисельні анастомози. Ці анастомози обмежують простори, які можна позначити як канали, якими переміщується вміст жовчного міхура тобто жовч. Якщо враховувати, що ці канали вкриті епітелієм то неважко зрозуміти, що площа контакту жовчі з епітелієм значно збільшується. Відповідно функціональна активність, щодо всмоктування води та деяких хімічних речовин, в цій частині жовчного міхура сягає свого максимуму.

Слизова оболонка дна та шийки жовчного міхура утворює значно меншу кількість складок на одиницю площі. Висота їх також помітно зменшена. В деяких випадках ці складки утворюють поодинокі короткі відгалуження. Все це свідчить про їх атрофію. Анастомози між ними практично відсутні, за винятком окремих випадків. Ці морфологічні дані свідчать про те, що всмоктувальна функція епітелію в області дна та шийки жовчного міхура значно знижена.

Спостерігається закономірність, яка полягає в тому, що в тих ділянках де сполучнотканинна основа складок вміщує більшу кількість судинних структур, власна пластинка слизової оболонки виглядає більш пухкою. Також в ній з'являються лімфосудини різного калібру. Поряд з цим, пухкою стає міжм'язова сполучна тканина.

М'язова оболонка, в такому випадку, виглядає розшарованою і складається з окремих м'язових пучків або окремих волокон розмежованих пухкою сполучною тканиною. Навпаки, в тих ділянках слизової оболонки, де всмоктувальна функція значно знижена, або зовсім відсутня, власна пластинка слизової оболонки та міжм'язова сполучна тканина стають щільними та стоншеними.

Адвентиція стінки жовчного міхура складається з грубоволокнистої сполучної тканини. Її основу складають звивисті товсті колагенові волокна.

Важливою обставиною є наявність в цій оболонці різнокаліберних гемо- та лімфосудин та нервових елементів. Найбільш чисельні відхилення від норми ми спостерігали в кровоносних судинах, як в артеріях, так і в венах.

Так, в окремих випадках, в артеріальних судинах ми спостерігали зміни в їх оболонках у вигляді значної гіпертрофії внутрішньої оболонки стінки. Іноді спостерігався спазм артерій, який супроводжується гіперплазією та розволокненням внутрішньої еластичної мембрани.

В деяких гістологічних препаратах відмічена зміна форми просвіту судин. Особливо чітко таке явище можна спостерігати у відносно крупних артеріях. Якщо дрібні артерії мають, як правило, округлий просвіт, то із збільшенням діаметру артеріальної судини, просвіт поступово стає овальним. А в крайньому вираженні стінки артерії зближаються повністю, і судина набуває поздовжньо сплющеного вигляду. Нерідко можна спостерігати гіперемію. Це явище більш притаманне венозному руслу.

Гіперемія та застій, очевидно, стають причиною порушення кровотоку та в подальшому утворюють мікротромби. У артеріальних судинах виникають переважно пристінні тромби. У венозних судинах утворюються обтуруючі мікротромби. Цілком вірогідно, що вказані структурні зміни кровоносного русла порушують процеси кровопостачання оболонок стінки жовчного міхура, що приводить до появи патологічних змін в ній, і в першу чергу, атрофії власної пластинки слизової оболонки та м'язової оболонки стінки жовчного міхура.

Порушення кровообігу в стінці жовчного міхура, та різного ступеню ішемії викликають структурні зміни, наслідком яких стають розлади функцій окремих елементів, а також, в цілому, стінки жовчного міхура.

Структурний аналіз стінки жовчного міхура жінок в зимовий період. У слизовій оболонці спостерігається зменшення густоти складок у всіх частинах жовчного міхура. Разом з цим висота складок значно збільшується. Розгалуження окремих складок, а також зв'язки між ними в кількісному відношенні зменшується, що призводить до зменшення міжскладкових каналів.

На фоні змін в структурі складок слизової оболонки відмічається помітне зменшення товщини сполучнотканинної основи в таких складках. Кількість та діаметр судинних елементів в таких складках також істотно зменшується. Результатом такої перебудови складок, є їх функціональні зміни, тобто зниження активності та характеру всмоктування елементів жовчі, і в першу чергу води. Таким чином, в результаті структурних змін в складках можна очікувати порушення складу та концентрації жовчі в жовчному міхурі.

Наступна група відхилень в жовчному міхурі цієї категорії людей виявлена нами в кровоносних судинах. В першу чергу відмітимо, що просвіти артеріальних судин у всіх випадках зберігають округлу форму і лише іноді мають овальну.

Що до будови стінки артеріальних судин різного калібру, тут спостерігаються різноманітні варіанти. Так в деяких препаратах можна спостерігати значне потовщення, тобто гіпертрофію, інтими артерій, але при цьому внутрішня еластична мембрана має нормальний вигляд. Та навпаки, при наявності нормального вигляду ендотеліальної оболонки, внутрішня еластична мембрана виглядає гіперплазованою та розволокненою, а середня, тобто м'язова, оболонка виглядає гіпертрофованою. Зовнішня еластична мембрана в різних випадках виражена неоднаково. Але в кожному випадку вона складається з різної кількості тоненьких еластичних волокон.

Названі вище особливості структурних змін в різних оболонках артеріальних судин, викликають порушення кровопостачання елементів стінки жовчного міхура. Характерно, що просвіти вищезазначених судин виглядають переважно порожніми. Лише в деяких з них знаходиться невелика кількість вмісту.

Серед гістотопографічних знахідок неможливо обійти увагою тісний контакт між окремими дрібними артеріями. При цьому м'язові оболонки таких судин зростаються, а зовнішня оболонка являється спільною для них.

У венозній системі стінки жовчного міхура структурних змін стінок цих судин не відмічено. В просвітах цих судин нерідко можна спостерігати ту чи іншу кількість крові. Причому складові крові набувають різноманітного вигляду.

Найчастіше відбувається агрегація еритроцитів, які утворюють різного калібру конгломерати. Паралельно з цим спостерігається коагуляція плазми крові та просякнення нею стінки вен.

Найбільш яскраві зміни характерні для лімфатичних судин різного калібру. В першу чергу тут переважає явище лімфостазу, що проявляється заповненням просвіту лімфосудин гомогенними масами, тобто, коагульованою лімфою. Подекуди в складі такої лімфи знаходиться різна кількість клітинних елементів, переважно лімфоцитів. Слід відзначити, що ми спостерігали стоншення, а також розрив стінки окремих лімфатичних судин. Наслідком такого явища стає лімфоррагія та в подальшому просякнення оточуючої сполучної тканини та виникнення набряку. Окрім набряку, внаслідок лімфоррагії розвивається розшарування та атрофія сполучної тканини стінки жовчного міхура.

Всі зазначенні вище порушення лімфотоку виникають, як показали наші дослідження в результаті тромбозу або тромбоемболії лімфатичних судин.

Серед істотних знахідок потрібно відзначити наявність в структурах стінки жовчного міхура деякої кількості жовчної речовини. Структура та розміщення цієї речовини індивідуально розрізняється. На одних препаратах жовчна речовина має вигляд невеликих за розмірами кулястої форми гранул різних відтінків коричневого кольору, на інших препаратах вона забарвлена в різні відтінки коричневого кольору, але має вигляд безструктурної маси. Характерно те що, кулясті гранули розміщуються в епітелії складок та просвітах судин. Крім того, такі ж структурні елементи зустрічаються також у венозних та лімфатичних судинах адвентиційної оболонки, та в адіпоцитах. Іноді наявність подібних кулястих гранул відмічається також в очеревині.

Логічним виглядає припущення про те, що наявність кулястих гранул в адвентиції є результатом проникнення їх з порожнини жовчного міхура. Цьому повинна передувати структурна перебудова самої жовчі, яка призводить до утворення гранул. Або ж гранули утворюються в клітинах епітеліального покриву, а потім звідти поширюється в інші оболонки.

З іншого боку безструктурне накопичення жовчних пігментів відбувається майже виключно в адіпоцитах, які розташовані в поверхневих шарах жирової тканини. Характерно те, що такий характер розміщення жовчних пігментів співпадає з виникненням застою жовчі в жовчних шляхах печінки, розміщених на межі з адвентицією жовчного міхура. Невиключно, що з цих жовчних судин остання попадає в лімфатичну систему стінки жовчного міхура. Це припущення підтверджується наявністю значної кількості лімфатичних судин в адвентиційній оболонці стінки жовчного міхура на межі з тканиною печінки. Як показали проведені дослідження, для накопичення жовчної речовини, або жовчного пігменту в структурах його стінки існує два джерела. По-перше: порожнина жовчного міхура та міжскладкові канали. По-друге: порушення току жовчі в печінкових жовчоносних шляхах.

Структурний аналіз стінки жовчного міхура чоловіків в літню пору року. В цю пору року можемо відзначити окремі структурно-функціональні особливості будови слизової оболонки. В першу чергу привертає увагу нерівномірне розміщення на ній складок. Так найменша кількість складок знаходиться в області дна, а особливо в області шийки жовчного міхура.

Найбільша кількість складок на одиницю площі слизової оболонки виявлена в області тіла жовчного міхура. При цьому переважна кількість цих складок мають розширену базальну частину, що видовжується та значно потовщується в напрямку верхівки. Характерною особливістю будови таких складок, можна відзначити наявність в них по всій висоті чисельних бокових розгалужень. Проте, практично всі вони не утворюють вільних закінчень. Між окремими розгалуженнями однієї і тієї ж складки утворюються анастомози. Разом з цим, подібні анастомози виникають між розгалуженнями суміжних складок. Враховуючи на те, що названі анастомози обмежовують канали, котрі вистелені високим циліндричним епітелієм, неважко припустити, що такі структурні особливості будови несуть незвичайні функціональні навантаження.

Приймаючи до уваги загально відоме положення про те, що функція слизової оболонки стінки жовчного міхура полягає в захисті підлеглих тканин від агресивного впливу на них жовчі та всмоктуванні води і деяких речовин з жовчі, стає зрозумілим доцільність створення багато чисельних каналів.

Ця думка додатково підтверджується наявністю потовщеної сполучнотканинної основи складок. Як правило, це потовщення виникає за рахунок її розшарування та утворення багато чисельних щілиноподібних проміжків по яких здійснюється евакуація фільтрату епітеліоцитів до судин власної пластинки слизової оболонки. Характерно, що утворені багато чисельні судинні елементи в сполучнотканинній основі можуть мати різні напрямки. Поряд з тими, що проходять по висоті складок, вони мають напрямок від її верхівки до основи, в інших випадках розповсюджуються по довжині складок.

Наступна обставина, що звертає на себе увагу, вирізняється в змінах судинних структур, особливо в судинах гемомікроциркуляції. В більшості випадків відмічено сплющення артерій дрібного типу. Паралельно, найбільш характерними порушеннями в судинах, які переважають в наших дослідженнях, є порушення кровотоку в них.

Ці порушення морфологічно обумовлені наявністю стазів та утворенням тромбів. Підвищення кровонаповнення та стази переважають в артеріальних судинах різного калібру, які знаходяться в адвентиції стінки жовчного міхура. В венах, цієї локалізації, часто можна спостерігати утворення тромбів. Серед них переважають обтуруючі. Навіть в тому випадку коли тромб носить характер пристінкового, вільний від нього просвіт судини часто заповнюється згорнутою плазмою.

Нерідко в препаратах поряд з порушенням кровотоку з'являється порушення току лімфи у відповідних судинах. Воно виглядає як плазмостаз за рахунок коагуляції плазми. Цілком імовірно, що подібні локальні зміни реології крові та лімфи здатні викликати порушення кровопостачання окремих ділянок та всієї стінки жовчного міхура, з відповідними наслідками, а саме її атрофії та склерозу.

Необхідно звернути увагу на накопичення в окремих ділянках стінки жовчного міхура жирової тканини. В деяких випадках в гістологічних препаратах знаходиться значна кількість жирової тканини, наслідком чого є потовщення стінки в цілому. Накопичення жирового прошарку різної товщини спостерігалось тільки під серозною оболонкою. Та навпаки, в ділянці стінки жовчного міхура, що прилягає безпосередньо до печінки, жирова тканина, як правило відсутня.

Підводячи підсумки, слід зазначити, що незважаючи на товщину жирового складу в одних адіпоцитах з'являються коричневі пігментні гранули, а в інших вони можуть бути відсутні. Цей факт свідчить в користь того, що ці структури не утворюються в адіпоцитах, а потрапляють ззовні, можливо за рахунок крово- або лімфо- току з місць їх утворення.

Структурна організація стінки жовчного міхура чоловіків в зимню пору року. Основуючись на особливостях структурної організації складок слизової оболонки та їх судинних елементів, можна відзначити деяке зниження активності процесів всмоктування в цей період. Найбільш яскраво виражені зміни в системі кровопостачання та кровообігу в стінці жовчного міхура. Ці структурні зміни відмічені, як з боку стінки артеріальних та венозних судин так і з боку характеру їх просвітів.

В артеріальному компоненті часто зустрічається потовщення, як всієї стінки, так і окремих її оболонок. Серед них відмічається гіпертрофія та складчастість внутрішньої оболонки. В частині випадків це супроводжувалось потовщенням м'язової оболонки.

Відомо, що такі зміни призводять до зменшення просвіту таких судин, це повинно деякою мірою порушувати кровопостачання в сторону його зменшення. Паралельно цьому процесу, в просвіті таких судин, як артеріальних так і венозних, з'являються конгломерати клітинних елементів переважно адгезованих еритроцитів. Це спонукає до тромбоутворення, причому з перевагою у венозній системі де переважають обтуруючи мікротромби. В артеріальних судинах переважають пристінні мікротромби.

Подібна перебудова стінок кровоносних судин, та утворення багаточисельних тромбів суттєво змінює характер кровообігу та кровопостачання структурних елементів стінки жовчного міхура в бік зниження його функції.

Немаловажне значення в розвитку патології жовчного міхура має порушення колоїдного стану та хімічного складу жовчі у жовчному міхурі. Наслідком цих порушень є утворення кулеподібних пігментних гранул, які в різноманітних кількостях розосереджуються в стінці жовчного міхура. Аналіз цього явища дозволяє прослідкувати напрямок та шлях переміщення цих мікрогранул. Як показують результати дослідження, елімінація пігментних гранул з порожнини жовчного міхура здійснюється через клітини покривного епітелію складок до лімфатичних та венозних судин, з наступним переміщенням їх в подібні судини адвентиції стінки жовчного міхура.

На підставі цих даних можна висловити припущення про те, що пігментні мікрогранули при неналежній елімінації вищезазначеними шляхами та накопиченні їх в жовчному міхурі можуть скласти основу для утворення каменів у цьому органі, тим самим створити підстави на звернення людини до лікаря з приводу скарги на порушення функції гепатобіліарної системи.

Структурна організація стінки жовчного міхура людини в осінню та весняну пори року. Будова структурних елементів стінки жовчного міхура в весняну та осінню пори року значною мірою відрізняється від такої у людей в літній та зимовий періоди року.

Додатково, відмічаються характерні особливості складок слизової оболонки. Встановлено, що ці утворення розміщені по всій площі слизової оболонки відносно рівномірно. Майже всі складки високі та розгалужені. За допомогою зв'язків між суміжними складками створюються канали, за допомогою яких значною мірою збільшується площа контактів епітеліоцитів складок з жовчю. Практично в усіх досліджених випадках виявлено особливості будови сполучнотканинної основи складок, яка полягає у тому, що каркас цієї основи складається переважно із еластичних волокон. Між останніми знаходяться щілиноподібні проміжки, які сполучають між собою верхівку та основу складок. Ми вважаємо, що наявність таких структур створена для повноцінного відтоку продуктів життєдіяльності та функціонування епітеліоцитів слизової оболонки. Такий висновок підтверджується кількома факторами.

У всіх досліджених випадках власна пластинка слизової оболонки добре виражена і являє собою широку смугу пухкої сполучної тканини. Пухкість цій сполучній тканині додають багато чисельні дрібнокаліберні лімфатичні судини, що утворюються за рахунок злиття лімфатичних капілярів, котрі вступають сюди зі сполучнотканинної основи складок. Така структурна організація цих судинних елементів сприяє повноцінній концентрації жовчі за рахунок всмоктування води та інших речовин.

У власній пластинці слизової оболонки помітно змінюється склад сполучної тканини в порівнянні зі сполучнотканинною основою складок. В ній переважають колагенові волокна та значно зменшена кількість еластичних волокон.

Міжм'язова пухка сполучна тканина добре виражена між шарами м'язової оболонки. Характерно, що в цьому прошарку сполучної тканини розміщені дрібні лімфатичні судини. У зв'язку з цим можна зробити припущення про скорочення м'язової оболонки за рахунок пасивного переміщення лімфи в лімфатичних судинах в напрямку до центру.

Найбільш показовим є характер структурних елементів, що розосереджені в адвентиції стінки жовчного міхура. Слід зазначити, що ця оболонка за нашими даними складається з цупкої сполучної тканини, в якій переважають грубі колагенові волокна. Незважаючи на це кровоносні судини як артерії різного калібру так і вени відповідних розмірів на поперечних зрізах виглядають округлими або овальними. Як правило, в цих судинах просвіти виглядають порожніми. Це вказує на нормальну реологію крові в них. Аналогічний вигляд мають крупні лімфатичні судини, що локалізуються в цій оболонці. Іноді можна спостерігати розміщення лімфатичних судин навіть в адвентиції артерій чи навпаки, дрібні артерії можуть розміщуватись в стінці крупної лімфатичної судини.

Метою такого щільного контакту э сприяння покращенню переміщення лімфи по судинах за рахунок пульсування артеріальної стінки, оскільки стінка подібних лімфатичних судин позбавлена скорочувальних елементів, тобто м'язових клітин. Це спостереження підтверджує обставина наявності гемостазу в артеріях. За такого випадку, у венах та лімфатичних судинах, розміщених у безпосередній близькості, також розвивається лімфостаз та венозна гіперемія. Всі вищеописані структури необхідно приймати за морфологічну норму будови стінки жовчного міхура.

При дослідженні цього матеріалу були відмічені деякі патологічні зміни в структурах гемомікроциркуляторного русла, лімфатичної системи та інших елементах стінки жовчного міхура. Вони проявляються у вигляді гіпертрофії, як всієї стінки артерій, так і в потовщенні окремих оболонок стінки, котра викликає звуження просвіту. Крім цього, спостерігалося тромбоутворення та інші патологічні прояви з боку структур гемоциркуляції та лімфатичних судин. Паралельно цьому необхідно відзначити, наявність пігментних гранул в адіпоцитах жирової клітковини стінки жовчного міхура та інше.

Ці, невеликі за кількістю, прояви відхилення від норми у будові структурних елементів стінки жовчного міхура являють собою незначний відсоток від загальної кількості дослідженого матеріалу. Фактично вони всі входять в групу тієї невеликої кількості людей, котрі звертаються до лікарняних закладів з приводу скарг на дискомфорт чи захворювання гепатобіліарної системи, зокрема жовчного міхура.

ВИСНОВКИ

На основі макро- та мікроскопічних методів досліджень показані особливості форми жовчного міхура від типу будови тіла людини. Встановлені гістологічні зміни структурних елементів стінки жовчного міхура людини в залежності від статі, віку та пори року, що найчастіше примушують звертатись до лікаря із скаргами на порушення в гепатобіліарній системі.

1. Форма жовчного міхура людини залежіть від типа будови тіла. При різних типах конституції людини найчастіше зустрічається грушоподібна форма в 50% випадків, при цьому середня довжина жовчних міхурів складає - 7,1 см, ширина - 3,8 см. Бочкоподібна форма зустрічалась в 30 % випадків, довжина міхурів 7,9 см, ширина 3,7 см. В 20% випадків зустрічалась колбоподібна форма жовчного міхура, її довжина склала 4,5 см, ширина - 3,9 см.

2. Виявлено потовщення слизової оболонки тіла жовчного міхура у чоловіків та жінок в зимовий та літній період. Влітку у людей 41-50 років спостерігається потовщення слизової оболонки. У чоловіків воно становить 0,151 мм, у жінок 0,154 мм. Середній показник цієї вікової категорії складав 0,147 мм для чоловіків та 0,150 мм для жінок.

В зимовий період у віковій категорії 51-60 років у чоловіків спостерігається потовщення слизової оболонки до 0,118 мм. Аналогічно попередньому спостереженню, в зимовий період у віковій категорії 51-60 років у жінок відбувається потовщення слизової оболонки до 0,123 мм. Для людей цієї вікової групи середній показник товщини тіла слизової оболонки склав 0,115 мм для чоловіків та 0,119 мм для жінок.

3. Встановлено морфологічні зміни стінки жовчного міхура у жінок в літню та зимову пори року. В літній період в ділянці тіла жовчного міхура складки слизової оболонки найбільш високі, між суміжними складками спостерігаються анастомози. В ділянці дна та шийки жовчного міхура спостерігається менша кількість складок слизової оболонки, висота їх знижена, анастомози відсутні. В зимовий період виявлено зниження щільності розташування складок слизової оболонки в усіх частинах жовчного міхура, висота складок збільшується, чисельність міжскладкових каналів зменшується. Відмічається зміна товщини сполучнотканинної основи складок. Спостерігаються зміни в кровоносних судинах жовчного міхура. В артеріальних судинах різного калібру виявлені потовщення стінки, інколи деформація просвітів судин за рахунок зовнішнього здавлювання, гіперемія, стаз та утворення пристінних мікротромбів. В венозному руслі виявлено гіперемію, стаз та обтуруючі мікротромби. В лімфатичних судинах різного калібру переважає явище лімфостазу та лімфорагії.

4. Відмічаються морфологічні зміни в стінки жовчного міхура у чоловіків в зимову та літню пори року. Складки слизової оболонки жовчного міхура найбільш щільні та високі в області тіла, ділянки дна і шийки мають меншу кількість та висоту складок. Сполучнотканинна основа складок слизової оболонки потовщується в літній період, а в зимовий період має витончений вигляд. В ці пори року у чоловіків виявляються зміни в судинних структурах жовчного міхура. В більшості випадків відмічено сплющення артерій дрібного калібру, наявність стазів та утворення обтуруючих тромбів. В лімфатичних судинах спостерігаються явище лімфостазу. Це явище притаманне найбільшим за діаметром лімфатичним судинам.

5. Встановлено, що в весняну та осінню пори року структурні зміни оболонок стінки жовчного міхура як у чоловіків, так і у жінок майже не відрізняються. Складки слизової оболонки жовчного міхура мають особливості. Вони розміщені рівномірно по всій площі, майже всі складки високі, розгалужені. Між суміжні складками слизової оболонки утворюються канали. Сполучнотканинна основа складок складається переважно із еластичних волокон, між якими знаходяться щілиноподібні проміжки, які сполучають між собою верхівку та основу складок. Кровоносні судини (артерії і вени різного калібру) на поперечних зрізах мають округлий або овальний вигляд, просвіти в цих судинах порожні. Лімфатичні судини мають аналогічний вигляд.



ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Отримані дані дають можливість оцінити морфо-функціональний стан жовчного міхура людини в залежності від віку і пори року. Відмінності морфологічних змін в стінці жовчного міхура, що виявлені в різні пори року, свідчать про рівень функціональних резервів організму.

2. Отримані результати дослідження змін структурних елементів стінок різних анатомічних частин жовчного міхура людини в літню та зимову пори року необхідно брати до уваги при розробці профілактичних засобів при запальних процесах в жовчному міхурі та жовчнокам'яній хворобі.

3. Виявлені характерні прояви впливу пори року на структурні елементи стінки жовчного міхура, а саме відхилення від норми, що спостерігається в кровоносних судинах, елементах венозного русла та лімфатичних судинах, свідчать про необхідність врахування сезонних факторів розвитку патології з подальшим прогнозування ризику рецидивування захворювання.

4. В разі хірургічного втручання на жовчному міхурі, необхідно правильно зробити вибір методу хірургічного втручання з врахуванням типу будови тіла людини (мезоморфний, доліхоморфний, брахіоморфний), адже для кожного типу будови тіла людини характерна певна форма і розміри жовчного міхура.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Передерій Н.О. Медико-соціальна проблема захворювань жовчно-вивідної системи в хронобіологічному аспекті / Н.О. Передерій // Вісник проблем біології і медицини”. - 2006. - Вип. №1. - С.89-94.

2. Дубінін С.І. Залежність форми жовчного міхура від типу будови тіла людини /С.І. Дубінін, Н.О.Передерій // Матеріали. науково.-практичної. конференції «Актуальні проблеми функціональної морфології та інтегративної антропології». Вінниця, 20-21 травня 2009 р. - С.101-102. (Особисто здобувачем виконані набір матеріалу та морфометричний аналіз).

3. Дубінін С.І. Структурний аналіз стінки жовчного міхура жінки в зимовий період / С.І. Дубінін, Н.О.Передерій // Український морфологічний альманах. - 2010. - Том 8, № 2. - С.49-51. (Особисто здобувачем виконані забір матеріалу та морфологічний аналіз).

4. Дубінін С.І. Структурний аналіз елементів стінки жовчного міхура жінок 40-52 років у літню пору року / С.І. Дубінін, Н.О. Передерій // Biomedical and Biosocial Antropology. Вінниця - 2010. - № 14. - С. 1-5. (Особисто здобувачем виконані набір матеріалу та морфологічні дослідження).

5. Передерій Н.О. Структурний аналіз стінки жовчного міхура чоловіків в літню пору року / Н.О.Передерій // Вісник Української медичної стоматологічної академії. - 2010. Том 10, випуск 1(29): матеріали всеукраїнської наукової-практичної конференції «Інноваційні технології у експериментальній медицині та біології». - Полтава, 2010. - С. 69 - 73.

6. Вікові зміни стінки жовчного міхура людини: монографія / [Дубінін С.І., Улановська-Циба Н.А., Передерій Н.О.] - Полтава, 2011. - 112с (особисто здобувачем виконані набір матеріалу, морфологічні дослідження).



АНОТАЦІЇ

Передерій Н.О. Хронобіологічні аспекти морфологічних змін у жовчному міхурі людини. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.01 - нормальна анатомія. - Луганського державного медичного університету МОЗ України, Луганськ, 2011.

Дисертаційна робота присвячена вивченню морфологічних змін у жовчному міхурі людини в різні пори року, з урахуванням віку та статті. Для дослідження жовчного міхура людини використовували антропометричний, морфометричний, гістологічний та статистичний методи. Результати отриманих досліджень свідчать про індивідуальну особливість форми та розмірів жовчного міхура. В залежності від пори року відбуваються гістологічні зміни структурних елементів стінки різних анатомічних частин жовчного міхура людини. Найбільші відхилення від норми спостерігаються в кровоносних судинах стінки жовчного міхура людини в літню та зимову пори року.

Ключові слова: жовчний міхур, біліарна система, хронобіологія, пори року.

Передерий Н.А. Хронобиологические аспекты морфологических изменений в желчном пузыре человека. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.03.01 - нормальная анатомия. - Луганский государственный медицинский университет МОЗ Украины, Луганск, 2011.

Диссертационная работа посвящена изучению морфологических изменений в желчном пузыре человека в разные сезоны года, с учетом возраста и пола. Забор материала осуществлялся у людей, смерть которых не была связана с патологией гепатобилиарной системы.

С помощью антропометрического метода, определялся тип телосложения. Затем, после анатомического препарирования желчного пузыря поводили его морфометрию. Для изучения строения стенки желчного пузыря использовали общегистологичекие методы исследования, использовали окрашивание препаратов гематоксилин-еозином и Ван Гизон + Харт.

Общий анализ форм желчного пузыря в зависимости от типа строения тела человека свидетельствует о том, что при разных типах конституции человека, чаще встречается грушоподобная форма желчного пузыря (50%), при этом средняя длина 7,1 см, ширина 3,8 см. Бочковидная форма встречалась в 30 % случаях, средняя длина пузырей 7,9 см, ширина - 3,7 см. В 20% случаях встречалась колбоподобная форма желчного пузыря, средняя длина пузырей составила 4,5 см, ширина - 3,9 см.

Изменение толщины оболочек тела желчного пузыря (слизистой, мышечной и адвентициальной) проходит неравномерно в разные сезоны года, в разных возрастных категориях. Результати изучения изменений толщины слизистой оболочки в области тела желчного пузыря свидетельствуют о сезонном характере этих изменений. Эти изменения наиболее выражены в зимний и летний периоды, у мужчин и женщин в возрастной группе от 41 до 60 лет.

Изучение морфологических изменений в стенке желчного пузыря проводились в разные сезоны года. Установлены структурные изменения стенки желчного пузыря, а именно в его слизистой оболочке и ее складках в зимний и летний сезоны года. Складки слизистой оболочки разных анатомических отделов имеют разную толщину, высоту и плотность расположения. Самые высокие и в наибольшем количестве находятся в слизистой оболочке тела желчного пузыря, в области дна и шейки, их количество и высота уменьшается.

Отмечаются изменения в кровеносных сосудах стенки желчного пузыря в летний и зимний сезон года. Артериальные сосуды разного диаметра стенок желчного пузыря имеют утолщение стенки за счет средней и внутренней оболочек, деформацию просветов сосудов за счет внешнего давления, гиперемию, стаз и образование пристеночных микротромбов.

Выявлены влияние сезонов года на элементы венозного русла стенки желчного пузыря. Наблюдается гиперемия и стаз в венах преимущественно крупного диаметра. В венозном русле часто наблюдаются обтурирующие микротромбы. Лимфатические сосуды также реагируют на факторы смены сезонов года. Это проявляется явлением лимфостаза и расширением соответствующих сосудов. Это характерно для лимфатических сосудов имеющих большой диаметр. Выявленные отличия морфологических изменений в различных отделах желчного пузыря человека в разные сезоны года могут являться причиной развития разной степени возникновения патологических процессов в этом органе.

Ключевые слова: желчный пузырь, билиарная система, хронобиология, сезоны года.

Perederii N.A. Chrohobiologic aspects of morphological changes in human gallbladder. - Manuscript. Dissertation on getting of a Scientific degree of the Candidate of Biological Sciences on a specialty - 14.03.01 - Normal anatomy. Lugansk State Medical University Ukraine Health Care Ministry of Ukraine, 2011.

Dissertation work is devoted to studying morphological changes of a gallbladder in human in different seasons, according to age and articles. In work morphological methods of research are used: anthropometric, morphometric, histological and statistical methods. The received results testify about individual or the forms and feature the size of a gallbladder. Depending on the season histological changes occurring in structural elements of different anatomical parts of the wall of the gall bladder of man. Top norm deviation observed in blood vessel walls of human gallbladder in summer and winter seasons.

Key words: gallbladder, biliary system, chronobiology, the seasons.

Размещено на Allbest.ru