Клініко-метаболічні та імунологічні особливості у хворих на дисциркуляторну енцефалопатію, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання внаслідок аварії на ЧАЕС

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика

УДК 616.831-02-:616.89-036.037

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Клініко-метаболічні та імунологічні особливості у хворих на дисциркуляторну енцефалопатію, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання внаслідок аварії на ЧАЕС

14.01.15 - нервові хвороби

Аль Хашим Ахмед

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського» МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Шкробот Світлана Іванівна, Тернопільський державний медичний університет ім.І.Я. Горбачевського МОЗ України, кафедра неврології, психіатрії, наркології та медичної психології, завідувач кафедри.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук Трінус Костянтин Федорович, ДП санаторій «Конча-Заспа» Державного управління справами Президента України, завідувач лабораторії неврологічної діагностики та реабілітації;

доктор медичних наук, професор Пашковський Валерій Мелетійович, Буковинський державний медичний університет МОЗ України, кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології, завідувач кафедри.

Захист відбудеться «26» травня 2011р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.613.01 при Національній медичній академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України за адресою: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України за адресою: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9.

Автореферат розісланий «15» квітня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Т.М. Слободін.

Загальна характеристика роботи

Актуальність. Найбільш важливою медико-соціальною проблемою останніх років є розробка ефективних методів попередження, діагностики та лікування цереброваскулярних захворювань в (Гусєв Є.І. і співавт., 2003, Дзяк Л.А. і співавт., 2004, Міщенко Т.С. і співавт., 2006, Дамулин И.В, 2008, Волошин П.В. і співавт, 2009).

Пролонгований вплив іонізуючого випромінювання в «малих дозах» є причиною розладів функціонального стану головного мозку (Зозуля Ю.П. і співавт., 1998; Курако Ю.Л. і співавт., 1999; Ніколенко В.Ю. та співавт., 2000; Трінус К.Ф., 2006; Loganovsky K., 2006; Taormina D.P., 2008) Чисельними дослідженнями виявлено кореляцію між станом серцево-судинної та нервової систем, а саме порушення судинної регуляції, що призводить до проградієнтності порушень церебральної та регіональної гемодинаміки з розвитком дисциркуляторної енцефалопатії (ДЕ) (Головченко Ю.І. і співавт., 1999; Литвиненко Н.В. 2000, Мироненко Т.В., 2005, Денисюк Н.В., 2006). У багатьох роботах встановлена патогенетична роль дестабілізації мембранних процесів у ґенезі цього захворювання. Найбільш важливим компонентом мембрано-дестабілізуючого процесу вважають пероксидне окислення ліпідів, яке супроводжується пригніченням захисної антиоксидантної системи організму. У зв'язку з цим актуальним є питання обстеження хворих на ДЕ з урахуванням нових патогенетичних механізмів цереброваскулярної патології.

Завдяки сучасним дослідженням сформовано думку про оксид азоту (NO) як ключовий регулятор судинного тонусу, потенціальні антиатерогенні якості якого не викликають сумніву. Зниження синтезу чи інактивацію останнього розглядають як найважливішу складову ендотеліальної дисфункції і пошкодження судинної стінки при атеросклерозі (Зотова И.В., 2002; Волошин П.В. і співавт., 2006).

Окрім того, NO являє собою унікальний за природою і механізмом дії вторинний месенджер, що бере участь в регуляції систем внутрішньоклітинної сигналізації, впливає на пластичні властивості нейронів, бере участь в процесах довготривалої синаптичної передачі, модулює активність нейромедіаторних систем, регулює біосинтетичні процеси в клітинах мозку.

Чисельні експериментальні дослідження виявили як нейропротекторний, так і нейротоксичний ефект підвищеної концентрації NO (Беридзе М.З., 2001; Малахов В.О., 2003). Подвійна роль NO в центральній нервовій системі (ЦНС) при різних патологічних станах, його висока активність, багатогранність ефекту потребує подальшого вивчення, в тому числі і у пацієнтів з ДЕ, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання внаслідок аварії на ЧАЕС.

На тлі проведених досліджень стану окисно-відновних процесів у хворих на ДЕ, практично недослідженим залишається питання ступеня вираженості ендогенної інтоксикації в організмі таких хворих.

Таким чином, проблема клініко-патогенетичних особливостей ДЕ у хворих, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання внаслідок аварії на ЧАЕС є актуальною в медико-соціальному плані. І, не зважаючи на значну кількість наукових досліджень, присвячених її вивченню, багато питань патогенезу та лікування хворих і досі залишилися нез'ясованими. Тому для розв'язання цієї проблеми важливим є подальше вивчення патогенетичних механізмів та, на їх основі, вдосконалення методів лікування хворих, що визначає актуальність даного наукового дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно плану науково-дослідницької роботи кафедри неврології, психіатрії, наркології та медичної психології Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського «Клініко-інструментальні паралелі між ступенем неврологічних порушень, метаболічними зрушеннями, імунною реактивністю та темпами втрати кісткової тканини», що є фрагментом спільної міжкафедральної роботи «Вторинний остеопороз: вивчення взаємозв'язків між ступенем неврологічних та психічних порушень при хронічних неврологічних та психічних захворюваннях, методами лікування та темпами втрати кісткової маси; створення адекватних профілактично-лікувальних програм (№ державної реєстрації 0107U004461)».

Мета роботи. Удосконалення діагностики та уточнення механізмів розвитку ДЕ у хворих, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання внаслідок аварії на ЧАЕС, на підставі вивчення клініко-метаболічних та імунологічних показників для оптимізації лікувальної тактики.

Завдання дослідження.

1. Вивчити клінічні особливості ДЕ у хворих, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання внаслідок аварії на ЧАЕС.

2. Визначити ступінь ендогенної інтоксикації (ЕІ) та дослідити молекули середньої маси (МСМ), як основні маркери ЕІ у хворих на ДЕ, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання внаслідок аварії на ЧАЕС

3. Оцінити роль змін стабільного метаболіту NO у хворих на ДЕ, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання внаслідок аварії на ЧАЕС.

4. Проаналізувати особливості стану процесів вільно-радикального окислення ліпідів (ВРОЛ) та антиоксидантної системи захисту у хворих на ДЕ, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання внаслідок аварії на ЧАЕС.

5. З'ясувати роль імунних порушень у хворих на ДЕ, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання внаслідок аварії на ЧАЕС.

6. Дослідити особливості змін МЩКТ та параметрів обміну кісткової тканини у хворих на ДЕ, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання внаслідок аварії на ЧАЕС.

Об'єкт дослідження: дисциркуляторна енцефалопатія у осіб, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання внаслідок аварії на ЧАЕС.

Предмет дослідження: клінічні прояви, метаболічні та імунні зміни у хворих на ДЕ, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання внаслідок аварії на ЧАЕС.

Методи дослідження. Клініко-неврологічні; лабораторні методи: дослідження імунологічних параметрів (оцінка вмісту Т- і В-лімфоцитів, імуноглобулінів, ЦІК), показників оксидантно-антиоксидантного стану (МДА, СОД), ступінь ендогенної інтоксикації (МСМ, індекс ЕІ), вмісту NO на підставі вивчення рівня нітритів крові; інструментальні: подвійна рентгенівська абсорбціометрія для визначення структурно-функціонального стану кісткової тканини; статистичні, математичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше у осіб, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання внаслідок аварії на ЧАЕС та мешкають на території Тернопільської області у віддалений період після аварії (більше 20 років) досліджено клініко-діагностичні особливості ДЕ з використанням клініко-неврологічних, імунологічних та біохімічних характеристик.

В роботі отримали подальший розвиток дослідження, спрямовані на встановлення патогенетичних особливостей розвитку та перебігу ДЕ у осіб, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання внаслідок аварії на ЧАЕС.

Вперше вивчено особливості стану кісткової тканини у хворих на ДЕ, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання внаслідок аварії на ЧАЕС в залежності від супутньої патології, віку обстежуваних, стадії та особливостей перебігу захворювання, отриманої дози опромінення на основі аналізу показників стану кісткової тканини, отриманих за допомогою двофотонної рентгенівської денситометрії.

Отримали подальший розвиток дослідження показників вмісту метаболітів NO та ступеня ЕІ у хворих на ДЕ, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання внаслідок аварії на ЧАЕС.

Вперше у хворих на ДЕ, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання внаслідок аварії на ЧАЕС встановлено корелятивний взаємозв'язок між клініко - неврологічними проявами ДЕ, ступенем змін кісткової тканини, рівнем порушень ліпопероксидації, вмістом метаболіту NO, імунологічними зрушеннями та ступенем ЕІ.

Практичне значення одержаних результатів. Проведені дослідження підтверджують, що негативні процеси в стані кісткової тканини у осіб, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання внаслідок аварії на ЧАЕС, мають прямий зв'язок з перебігом ДЕ і повинні враховуватися для оптимізації лікувальних програм.

Встановлено, що окремі імунологічні параметри, а також рівень ЕІ, стан ліпопероксидації, вміст нітрит-аніону можуть бути додатковими показниками при оцінці тяжкості перебігу ДЕ у осіб, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання внаслідок аварії на ЧАЕС, урахування яких сприятиме підвищенню ефективності лікувальних програм.

Впровадження результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження впроваджено в практику неврологічних відділень Тернопільської обласної клінічної комунальної психоневрологічної лікарні. Матеріали роботи впроваджені в навчальний процес кафедри неврології, психіатрії, наркології та медичної психології Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського

Особистий внесок здобувача. Дисертація є особистою науковою працею здобувача. Автором обрано напрямок і методи дослідження, сформульована мета і задачі роботи, визначено критерії відбору основної групи. Дисертант особисто провів клініко-неврологічне обстеження хворих, приймав безпосередню участь в лабораторних і інструментальних дослідженнях. Дисертантом особисто створена база даних, проведена статистична обробка результатів дослідження, узагальнені результати, сформульовані висновки і практичні рекомендації, оформлена дисертація. Провідною є участь дисертанта в підготовці результатів дослідження до публікації статей.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та матеріали дисертаційної роботи доповідалися і обговорювалися на ІІ-му з'їзді рефлексотерапевтів України присвяченого 30-річчю служби рефлексотерапії в Україні (з міжнародною участю) (Київ, 28-29 вересня 2007року), ХІ (Тернопіль, 2007), ХІІ (Тернопіль, 2008), ХІІІ (Тернопіль, 2009) та ХІV (Тернопіль, 2010) Міжнародних медичних конгресах студентів і молодих вчених, науково-практичній конференції присвяченій 50-річчю Тернопільської обласної клінічної комунальної психо-неврологічної лікарні та 50-річчю кафедри неврології, психіатрії, наркології та медичної психології ТДМУ ім. І. Я. Горбачевського (Тернопіль, 30-31 жовтня 2008), підсумковій науково-практичної конференції «Здобутки клінічної та експериментальної медицини» (Тернопіль, 2009). Апробація дисертації проведена на міжкафедральному засіданні спільно з науковою комісією Тернопільського державного медичного університету ім. І. Я. Горбачевського 29 жовтня 2010 року.

Публікації. За результатами дисертації опубліковано 14 друкованих робіт, з них 7 (в тому числі - 4 одноосібних) - у наукових фахових виданнях, які рекомендовані ВАК України.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 159 сторінках, основний зміст роботи займає 131 сторінку. Дисертація складається з вступу, огляду літератури, опису матеріалу і методів дослідження, чотирьох розділів власних досліджень, аналізу і узагальнення результатів, висновків, практичних рекомендацій. Дисертація ілюстрована 29 таблицями, 22 рисунками. Список літератури включає 243 джерела, з них 47 латиницею.

Основний зміст роботи

Матеріал та методи дослідження. Проведено обстеження 80 хворих на ДЕ, які зазнали дії іонізуючого випромінювання і знаходилися у період 2006-2008 рр. на лікуванні в неврологічних відділеннях Тернопільської обласної клінічної комунальної психоневрологічної лікарні. Середній вік обстежених хворих склав (49,19±5,92) років. Контрольну групу щодо клініко-параклінічного обстеження склали 20 практично здорових осіб (середній вік (52,4±5,8) років.

Найчисельнішою (57 %) була група хворих у віці 40-49 років. У цілому кількість хворих працездатного віку сягнула 91 %, що обґрунтовує соціально-економічне значення дослідження даної патології.

Серед обстежених переважали чоловіки - 73 (92,5 %).

Усі хворі мали документальне підтвердження факту перебування у зоні ЧАЕС. 87,5 % мали статус ліквідаторів аварії на ЧАЕС, решта - евакуйованих із зони екологічної катастрофи. У 54 пацієнтів (67,5 %) отримана доза опромінення склала в середньому (19,1±3,4) бер, у решти 26 (32,5 %) - документального підтвердження отриманої дози не було.

За сумарною дозою опромінення хворі розподілилися наступним чином: до 20 бер - 36 (45 %) середній вік (49,6±4,8) років, від 21до 60 бер - 18 (22,5 %) хворих, середній вік (50,6±6,5) років. За характером діяльності під час проведення робіт по ліквідації аварії на ЧАЕС, розподіл пацієнтів був наступним: 30 % - співробітники МВС, 20 % - водії, 15 % - будівельники, 10 % - військовослужбовці, 5 % - медичні працівники, інші категорії - 7,5 %, жителі зон радіоактивного забруднення - 12,5 %.

З метою вирішення поставлених задач у пацієнтів досліджували клініко-неврологічний статус, імунологічні показники й активність систем ПОЛ та антиоксидантного захисту, вміст МСМ, показники мінералізації кісткової тканини, стабільні метаболіти NO.

Дослідження показників, які характеризують стан кісткової тканини проводилося за допомогою двофотонного рентгенівського денситометра (Dual energy X-Ray Absorptyometry - DEXA) фірми Lunar corp. (Madison, WI) - Lunar DPX-A №2589-97. Вивчали наступні параметри: BMD (bone mineral density) - мінеральну щільність губчастої кістки окремо по хребцях L1, L2, L3, L4 поперекового відділу хребта, а також всього поперекового відділу хребта L1-L4 молодих людей (20-45 років) в одиницях SD (стандартних відхилень) і показники % від рівня МЩКТ здорових молодих людей; показники Age-Matched Z і % стосовно практично здорових осіб відповідної вікової групи.

Оцінку показників проводили згідно рекомендацій ВООЗ (WHO, Geneva, 1994): МЩКТ вище 1,2 г/см² оцінювалася як остеосклероз; Т в межах (-1)-(+1) - нормальний стан кісткової тканини; (-1)-(-2,5) - остеопенія; Т нижче (-2,5) - остеопороз. Виміряні величини порівнювали за віком, статтю референтної бази даних денситометрів «Lunar”, яка відповідає і співставима з популяцією здорових чоловіків і жінок України за даними досліджень, проведених у лабораторії «Проблеми остеопорозу» при ТДМУ ім. І.Я. Горбачевського.

Дослідження параметрів клітинної та гуморальної ланок системи імунітету: кількість Т-лімфоцитів та їх субпопуляцій і В-лімфоцитів визначали за допомогою набору моноклональних та поліклональних антитіл методом імунофлуоресценції «Статус».

Визначення концентрації Ig класів М, G, А проводили за методом Манчіні, циркулюючі імунні комплекси за методикою Хашкової О. (1986 р.). Активність системи комплементу визначали за 100 % гемолізом.

Визначення вмісту МДА проводили за методикою Placer et al. Активність СОД оцінювали за рівнем затримки реакції відновлення тетразолію нітросинього в присутності НАД*Н і фенезинметасульфату (Дубиніна Є.Є. та співавт. 1983). З метою оцінки вираженості ендотоксемії, досліджували концентрацію МСМ за методикою Габриэляна Н.И., визначали індекс ендогенної інтоксикації.

Вміст стабільних метаболітів NO визначали за допомогою спектрофотометричного методу, який заснований на реєстрації забарвленого продукту реакції нітрит-аніону з реактивом Грісса.

Отримані дані опрацьовані методом варіаційної статистики з урахуванням кількості спостережень. Статистичний аналіз проводився з використанням електронних таблиць Excel-2007 і статистичного пакету Statistika 5.0.

Результати власних досліджень та їх обговорення.

Ґрунтуючись на вираженості неврологічного дефіциту, даних нейро-психологічного та нейро-візуалізаційного методів, діагноз ДЕ ІІ стадії встановлено у 65 хворих (81,8 %), ІІІ стадії - у 15 (18,2 %), віком від 40 до 65 років. Середній вік хворих у стадії субкомпенсації ДЕ склав (48,2±5,8) років, у стадії декомпенсації - (49,5±5,6) років. Кризовий перебіг ДЕ був характерний для 34 хворих (42,5 %), повільно прогресуючий - для 46 (57,5 %).

Хворих на ДЕ ІІ ст. у віковій групі 40-49 років було 56,9 %, 50-59 років - 32,3 %, старше 60 років - 10,7 %. У 28 пацієнтів (43 %) сумарна доза опромінювання була в межах 20 бер, у 14 (21,5 %) - від 21 до 60 бер, у 23 (35,4 %) дозу визначено не було. Перебіг основного захворювання поєднувався з патологією внутрішніх органів у 43 % обстежених, супроводжувався вегетативними та церебральними судинними кризами у 41,5 %, ускладнювався перенесеним мозковим інсультом - у 17 %.

У групі хворих, де було діагностовано ДЕ ІІІ ст., 53,4 % пацієнтів були у віці 40-49 років, 40,3 % - 50-59 років, 6,3% - 60-69 років. Встановлена доза опромінювання: 8 осіб отримали сумарну дозу до 20 бер (середнє (10,95±4,02) бер), 4 особи - більше 21 бер (середнє (24,00±2,44) бер). Відсоток хворих з супутньою патологією сягнув 40 %, у такої ж кількості у анамнезі був перенесений мозковий інсульт. Кризовий перебіг ДЕ був притаманний 46,6 % пацієнтів даної групи.

Таким чином, серед пацієнтів з ДЕ в стадії декомпенсації домінували чоловіки у віці до 60 років, з дозою опромінення до 20 бер. У них частіше в анамнезі були церебральні судинні кризи та мозкові інсульти.

Неврологічні симптоми були представлені поліморфними змінами. Так у рефлекторній сфері ознаки гіперрефлексії були в 17,5 %, гіпорефлексії в 23,7 %, анізорефлексієї у 37,5 %, патологічні рефлекси зафіксовано у 53,7 %, парези різного ступеня вираженості у 40 %. Зустрічалися ознаки ураження черепних нервів: окорухових - 5%, зорового - 22,5 %, слухових - 21,5 %, бульбарної групи - 2,5 %. Гіпокінезія та пластичний гіпертонус виявлено в 16 %.

Синдромологічний розподіл був наступним: порушення чутливості зареєстровано у 75,6 % обстежених, вестибулярний синдром мав місце у 52,5 %, вестибуло-атактичний - у 32,5 %, астено-невротичний (47,3 %), пірамідна дисфункція - у 34,6 %, гіпоталамічні розлади - у 24,3 %, когнітивні розлади - в 33,3 %.

За результатами синдромологічного аналізу виявлено, що у хворих на ДЕ ІІІ ст. домінували цефалгічний, пірамідний, вестибулярний та синдром когнітивних розладів. Серед пацієнтів з ДЕ ІІ ст. частіше зустрічалися астено-невротичний та гіпоталамічний синдроми. Розподіл хворих з екстрапірамідною недостатністю та вестибуло-атактичним синдромом практично не відрізнявся.

Невід'ємною складовою клінічної картини хронічних розладів мозкового кровообігу є синдром когнітивних порушень, наявність останнього суттєво впливає на показник якості життя пацієнта, погіршуючи прогноз та вимагаючи додаткової медикаментозної корекції. У обстежених виявлено ознаки когнітивної дисфункції, а саме: порушення запам'ятовування - у 64,7 % пацієнтів, погіршення збереження інформації - у 18,3 %, погіршення її відтворення - у 33,4 %. Серед розладів уваги домінували нестійкість (68,5 %) та утруднення перемикання (28,9 %).

У 61,2 % обстежених страждали процеси узагальнення, у 49,7% виявлено ригідність мислення, у 21,4 % - зниження інтелекту. Депресивні переживання у даної категорії хворих характеризувалися поєднанням тривожності, загальмованості, астенії.

Клінічна картина ДЕ була доповнена певними змінами, отриманими за допомогою параклінічних методів.

Враховуючи дані про вплив іонізуючого випромінювання в так званих «малих дозах» на функціональний стан головного мозку (Loganovsky K.N., 2004), проаналізували ЕЕГ у 50 обстежених. Більш часто зміни біоелектричної активності мозку реєстрували у вигляді десинхронного типу ЕЕГ із сплощенням кривих - зі слабкою вираженістю низькоамплітудної альфа-активності та ознаки залучення стовбурових, медіо-базально-скроневих структур.

При допплерографічному дослідженні магістральних артерій голови діагностично значущі відхилення зафіксовано у 96 % хворих. У 64% пацієнтів виявлено підвищення периферичного судинного опору, що є свідченням спазму артерій середнього і малого калібру й порушенням еластико-тонічних властивостей судинної стінки. Сповільнення лінійної швидкості кровотоку у вертебро-базилярному басейні встановлено у 46 % обстежених, у басейні каротидних артерій - у 14 %. Асиметрію кровоплину у вертебро-базилярному басейні діагностовано - у 42,1%, у каротидному - в 5,3%. Тобто, переважали зміни у вертебро-базилярному басейні. Коефіцієнт асиметрії становив від 12 до 50 % з переважанням змін зліва, де зниження лінійної швидкості кровотоку діагностували у тричі частіше, ніж справа. Ознаки венозної дисциркуляції спостерігали у 81 %, зміни гіпертонічного типу були притаманними 72 % хворих.

Виявлені зміни свідчать про органічне ураження судин головного мозку з порушенням регуляції судинного тонусу та переважанням ознак венозної дисциркуляції, що узгоджується з літературними даними.

Оскільки відомо, що мікроциркуляторні розлади, які супроводжуються порушенням метаболічних та окисно-відновних процесів, можуть сприяти формуванню синдрому ендогенної інтоксикації і призводити до порушення мінералізації кістки, нами проведено дослідження стану явищ ендотоксемії у групі з 80 хворих на ДЕ, які зазнали дії іонізуючого опромінення. На рівень показників МСМ можуть впливати захворювання внутрішніх органів, пацієнтів з супутньою патологією було виділено в окрему групу. У пацієнтів обох груп достовірно (р<0,001) у порівнянні з контролем була підвищена кількість МСМ₂₅₄ (на 62 % та 66 % відповідно) й МСМ₂₈₀ (на 59 % та 63 %), при чому індекс ЕІ зріс більш ніж вдвічі. Різниця між групами не була достовірною (р>0,05).

Враховуючи дані отриманої сумарної дози опромінення, ми обчислили показники ендотоксемії у групах з дозою до 20 бер, від 21 до 60 бер, та у тих, де доза не мала документального підтвердження. Динаміка показників вказувала на зростання значень МСМ₂₅₄ у міру наростання сумарної дози. Коливання вмісту МСМ₂₈₀ було дещо іншим: при дозі до 20 бер показник був нижчим, ніж у групі без підтвердженої документально дози опромінення.

З метою встановлення залежності між рівнем МСМ та особливостями клінічної картини з одного боку та можливого впливу синдрому ЕІ на прогресування захворювання - з іншого, проведено дослідження основних показників ендотоксемії у групах хворих, які відрізнялися особливостями клінічної картини.

Для 34 хворих на ДЕ, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання був характерний кризовий перебіг з наявністю вегетативних кризів переважно змішаного та симпато-адреналового забарвлення. Незалежно від варіанту перебігу, у хворих достовірно (у порівнянні з контрольною групою) були підвищені значення МСМ₂₅₄ та МСМ₂₈₀. Рівні МСМ₂₈₀ та індексу ЕІ у представників обох груп практично не відрізнялися. За умови наявності кризів у клінічній картині, виявляли збільшення концентрації МСМ₂₅₄ (68 % , проти 64 % у групі без кризів).

Зважаючи на дані літератури про підвищення вмісту МСМ в гострому періоді мозкового інсульту (Салій З.В., 2001), вирішили дослідити чи відрізняються рівні МСМ у групах хворих на ДЕ, поділених за ознакою перенесеного в анамнезі мозкового інсульту.

Аналіз отриманих результатів продемонстрував, що хоча за всіма показниками (МСМ, індекс ЕІ) у групі хворих, які перенесли інсульт спостерігалися тенденції до підвищення значень, однак статистично достовірної різниці за усіма показниками не було.

Таким чином, у осіб, які зазнали впливу малих доз іонізуючого випромінювання, були виявлені лабораторні ознаки синдрому ЕІ. Нами не встановлено достовірної залежності показників ендотоксемії від наявності у пацієнтів супутньої патології внутрішніх органів, перенесеного в анамнезі інсульту, стадії ДЕ. У хворих, які отримали дозу опромінення в межах 21-60 бер, зафіксовано достовірне збільшення вмісту МСМ.

Оскільки відомо, що порушення синтезу фізіологічних концентрацій оксиду азоту відіграє важливу роль в механізмах ініціації і прогресування ендотеліальної дисфункції, яка, в свою чергу, є одним із патогенетичних механізмів хронічної недостатності мозкового кровопостачання (Волошин П.В., 2005), ми визначили вміст стабільного метаболіту NO в сироватці крові 55 хворих на ДЕ, в залежності від отриманої сумарної дози опромінення, вікової групи, стадії та варіанту перебігу захворювання (кризовий, без кризовий), наявності супутньої патології.

Різниця між показниками в досліджених вікових групах та відповідних контрольних групах виявилася достовірною, що підтвердило наявність пригнічення з віком функції ендотелію у пацієнтів з ДЕ, які зазнали дії іонізуючого випромінювання. Це узгоджується з даними літератури (Безруков В.В. та співавт., 2005), що з віком послаблюються ендотелійзалежні вазодилятаторні реакції, що, в першу чергу, пов'язують з зменшенням синтезу NO.

У хворих, які отримали дозу до 20 бер, показники NO були (6,24±2,73), що нижче контрольних значень (8,46±2,43), проте вище за показники в групі з відсутнім документальним підтвердженням дози (5,22±3,56). У хворих з дозою в межах 20-60 бер концентрація метаболітів NO була ще нижчою, в 1,85 раза менше ніж з дозою до 20 бер та 2,5 рази ніж в контрольній групі.

У хворих на ДЕ з кризовим перебігом захворювання концентрація стабільних метаболітів NO в сироватці крові була вищою на 20 % (р<0,05). У даній групі встановлено слабкий зворотній кореляційний зв'язок (R=-0,38) між рівнями МСМ₂₈₀ та NO.

Зважаючи на те, що рівень Т-хелперів і Т-супресорів відіграє одну з вирішальних ролей в здійсненні основних функцій імунної системи, зокрема як в регулюванні імунних реакцій до власних антигенів, так і в проти інфекційному і протионкологічному захисті, середні значення цих показників в обстеженій групі хворих свідчили, що у віддаленому періоді (більше 20 років) після аварії на ЧАЕС виявляється кількісна недостатність CD₄ (зменшення їх рівня по відношенню до контролю на 41 %) та CD₈ (на 71 %) (таблиця 1).

Таблиця 1 Показники імунної системи у хворих на ДЕ, M±m

Показник	Контрольна група, n=20	Хворі на ДЕ, n=80
СD3-лімф, %	64,01 ± 2,10	40,65±2,82*
СD4-лімф, %	39,60 ± 2,31	28,03±1,87*
СD8-лімф, %	21,02 ± 1,70	12,11±1,61*
Індекс СD4 / СD8	1,88 ± 0,28	2,34±0,17*
СD16-лімф, %	14,01±1,46	9,74±1,07*
СD22-лімф, %	23,00 ±1,71	10,10±1,28*
ЦІК, ум.од.	198,05±46,23	300,17±121,40*
Ig G	10,32±1,37	9,42±1,64*
Ig A	1,83 ± 0,49	2,68 ± 0,96*
Ig M	1,46±0,68	1,98±0,89*

Примітка.* - вірогідна (р<0,01) різниця між контрольною та досліджуваною групами

На рівні Т- і В-лімфоцитів, очевидно, впливають багато факторів. Оскільки для обстеженої групи хворих характерна наявність ЕІ, що було підтверджено біохімічними дослідженнями за рівнем MСМ, було проведено аналіз динаміки кількості CD-лімфоцитів і основних класів імуноглобулінів залежно від вираженості ендотоксемії. Аналізуючи дані, виявили тенденцію до зменшення показників середніх значень субпопуляцій СD₃, СD_4, СD₈ при наростанні концентрації МСМ. Рівень СD₁₆ був найнижчим у групі з рівнем МСМ (500-599 ум.од.), а СD₁₆ - у групі з показником (400-499 ум. од.) Однак, достовірною була лише різниця з контрольною групою.

Виявлено слабку зворотну кореляційну залежність між значеннями МСМ₂₅₄ та СD₄ (R= - 0,34), МСМ₂₅₄ та СD₁₆ (R=-0,38) у загальній групі.

При збільшенні рівня МСМ зростав дефіцит CD₄-лімфоцитів і дещо збільшувався рівень CD₂₂-лімфоцитів, а також простежувалась тенденція до зменшення імуноглобулінів класу G, і зростання Ig A, що може свідчити про зростання автоімунних реакцій при збільшенні ознак ендотоксемії.

В обстеженій групі хворих виявлялось переконливе підвищення імунорегуляторного індексу на фоні знижених значень CD_{4 -} та CD₈ -лімфоцитів, що може вказувати на формування імунодефіциту за відносно гіпосупресорним варіантом.

Встановлено суттєвий зворотній зв'язок між вмістом CD₄ та дозою опромінення (R=-0,50). Кризовий перебіг захворювання супроводжувався менш вираженим пригніченням клітинної ланки імунітету, що підтверджується вищими (р<0,05), ніж у групі порівняння значеннями субпопуляцій CD₃, CD₄, CD₈ - лімфоцитів. У той же час показники CD₂₂ в обох групах практично не відрізнялися.

Проведені дослідження імунорегуляторних лімфоцитів і їх співвідношення показали, що в обстеженій групі хворих виявляється дисбаланс регуляторних субпопуляцій лімфоцитів, який свідчить не тільки про кількісні зміни в системі CD_{4 -} та CD₈ клітин, але і про неповноцінність їх функціональних зв'язків.

Достовірне (в порівнянні з контролем) пригнічення клітинної ланки імунітету зафіксовано в усіх групах хворих, які були сформовані за ознакою отриманої дози опромінення. Достовірної різниці між показниками в групах з різним дозовим навантаження зафіксовано не було.

Рівень Ig G у всіх групах був достовірно нижчим за контрольний, мінімальне його значення було за умови отриманої дози 21-60 бер, а концентрація імуноглобулінів A та M була вищою за контрольні показники. У хворих на ДЕ, які перенесли інсульт концентрація Ig A була достовірно (р<0,05) вищою не лише в порівнянні з контролем, але і з групою, де прогресування захворювання не супроводжувалося гострою мозковою катастрофою.

У цій же групі встановлено суттєву зворотну кореляційну залежність між наступними показниками: Ig G та МСМ₂₅₄ (R=-0,73), Ig G та МСМ₂₈₀ (R =-0,66), що може вказувати на один з механізмів пригнічення синтезу імуноглобулінів у даної категорії. Виявлено пряму залежність (R=+0,50) між значеннями Ig G та СОД.

У міру наростання сумарної дози опромінення, зростала концентрація ЦІК. Вміст ЦІК, за умови наявності кризів, був вищим на 50,03 ум. од., при чому різниця носила достовірний характер (р<0,05).

Таким чином, отримані результати продемонстрували значення нейроімуно-регуляторних впливів. Враховуючи домінування в клінічній картині кризів переважно симпато-адреналового спрямування, можна припустити збільшення активності симпатичного відділу вегетативної системи, як варіант адаптаційного механізму.

Проведене денситометричне обстеження поперекової ділянки хребта у хворих на ДЕ, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання під час аварії на ЧАЕС (середній вік - (48,95±4,24) року), виявило наступне: МЩКТ в межах норми була у 19 пацієнтів (47,5 %), підвищення МЩКТ (остеосклероз) - у 7 пацієнтів (17,5 %), зниження МЩКТ різного ступеня - у 14 пацієнтів (35 %). Причому, остеопенію І ст. діагностовано у 15 % пацієнтів, остеопенію ІІ ст. - у 10 %, явища остеопенії ІІІ ст. та остеопорозу становили відповідно по 5 % (таблиця 2).

Найбільші відхилення МЩКТ були у більш молодій віковій групі (40-49 років): остеопенія І ст. - у 3 хворих (11,5 %), ІІ ст. - у 2 хворих (7,7 %), ІІІ ст. - 1 хворого (3,8 %), остеопороз - 2 хворих (7,7 %), остеосклероз - 4 пацієнта (15,4 %). Коефіцієнт кореляції між показником Т, (ум.од). та віком пацієнтів, обчисленим у трьох групах хворих був наступним: за умови нормальної МЩКТ - (R=-0,22), остеодефіциту - (R=+0,23), остео-склерозу - (R= +0,39).

Коефіцієнт кореляції між показником Z та віком пацієнтів суттєво відрізнявся тільки у віковій групі 60-65 років - (R=-0,76). Це підтвердило, що фактор віку є провідним у процесах втрати мінеральної щільності кістки.

Таблиця 2 Сумарні показники мінеральної щільності кісткової тканини у хворих на ДЕ (ділянка L₁-L₄), (M±m)

№ з/п	Показник денситометрії	Група хворих
		норма, n=19	остеодефіцит, n=14	остеосклероз, n=7
1.	BMD, г/см3	1,20±0,78	1,01±0,07	1,47±0,06 **
2.	Young Adult, %	97,95±5,80	82, 99±5,35 *	119,65±5,82 **
3.	T, ум. Од	-0,13±0,64	-1,72±0,52 *	2,01±0,58 **
4.	Age Matched, %	98,03±6,68	86,20±6,17 *	118,14±6,89 **
5.	Z, ум. од.	-0,16±0,64	-1,41±0,62 *	1,86±0,68 **

Примітки: 1.* - р<0,01 - достовірна різниця між показниками груп з МЩКТ в нормі та остеодефіцитом; 2.** - р<0,01 - достовірна різниця між показниками груп з остеодефіцитом та остеосклерозом

У віковій групі 60-65 років втрата кісткової маси, в порівнянні з молодими особами, була максимально виражена у хребцях L1, L2 та L3, склавши 16 %, 11 % та 10 % відповідно. У представників молодших вікових груп цей показник коливався від 2 до 6 %.

У пацієнтів на ДЕ з супутньою патологією остеодефіцитні зміни були діагностовані у 33,3 %, проти 20 % - у когорті пацієнтів без супутньої патології. Підвищені показники МЩКТ (остеосклероз) були зафіксовані лише серед пацієнтів останньої групи, склавши, відповідно, 20 %.

Слід зазначити, що отримані дані підтвердили дані літератури (Поворознюк В.В., 1999) про вплив на процеси мінералізації кістки захворювань внутрішніх органів.

Нами не було знайдено підтвердження того, що у досліджуваних пацієнтів синдром ендогенної інтоксикації може виступати вагомою причиною остеодефіцитних процесів.

У хворих на ДЕ зафіксовано достовірне (р<0,01), в порівнянні з контролем, збільшення показника МДА в поєднанні із зниженням на 53 % рівня СОД.

Ми проаналізували стан імунного захисту у хворих на ДЕ з різними показниками мінеральної щільності кістки (таблиця 3).

Таблиця 3 Показники стану імунної системи у групах хворих на ДЕ з різним ступенем змін МЩКТ, (М±m )

Показник	Контрольна група, n=20	Група хворих на ДЕ залежно від МЩКТ
		МЩКТ в нормі, n=19	остеопенія та остеопороз, n=14	остеосклероз, n=7
СD3-лімф, %	64,01 ± 2,10	42,64±3,12*	40,10±2,18*	42,14±1,95*
СD4-лімф, %	39,60 ± 2,31	29,57±1,82*	27,68±1,45* **	28,00±1,91*
СD8-лімф, %	21,02 ± 1,70	12,28±1,89*	12,15±1,50*	13,28±1,49*
Індекс СD4/ СD8	1,88 ± 0,28	2,40±0,17*	2,28±0,21	2,10±0,17
СD16-лімф, %	14,01±1,46	10,07±0,73*	9,68±1,20*	10,14±1,06*
СD22-лімф, %	23,00±1,71	9,85±1,02*	10,10±0,93*	9,14±1,77*
ЦІК, ум. од.	198,05±46,23	303,42±12,38*	352,05±17,02* **	282,14±10,04*
Ig G	10,32±1,37	9,60±1,48	9,92±2,29*	8,95±0,72*
Ig A	1,83 ± 0,49	2,70±0,86*	2,32±1,12* **	2,14±0,81*
Ig M	1,46 ± 0,68	2,02±1,07*	1,97±0,70*	2,15±1,09*
СН50	265,00 ± 2,10	141,3±1,34*	133,14±3,27*	142,7±3,46*

Примітки. 1.* - р<0,01- показник достовірний в порівнянні з групою контролю 2.** - р<0,01 - показник достовірний в порівнянні з групою хворих з МЩКТ у нормі

Виявлено пригнічення Т-лімфоцитарного потенціалу, яке досягало свого максимуму у хворих з остеопенічним синдромом. Така тенденція стосувалася усіх досліджуваних показників, проте досягла достовірної різниці лише за рівнем CD₄. Зареєстровано достовірне зростання концентрації ЦІК в усіх групах, виділених за показниками змін МЩКТ.

Незалежно від стану мінералізації кістки, у всіх групах достовірно зменшувався показник СН₅₀ (р<0,01) та достовірно, в порівнянні з контролем, зростало значення імунорегуляторного індексу (р<0,05).

Коефіцієнт кореляції, обчислений між показниками мінералізації кістки та основними показниками системи імунного захисту, дозволив зафіксувати наступні зв'язки: за умови остеопенічного синдрому: CD₁₆ та BMD (R=-0,65), CD₁₆ таYA,T (R =-0,66); за умови остеосклерозу: CD₃ та AM,Z (R =0,58) та CD₈та YA,T (R =+0,58).

У групі хворих із зниженою МЩКТ суттєвий кореляційний зв'язок був між показниками AM,Z та Ig A (R = + 0,65), BMD та Ig A (R = + 0,47), BMD та Ig M (R=-0,4), інші зв'язки носили більш слабший характер. У групі хворих з підвищеними показниками мінералізації кістки суттєвий кореляційний зв'язок був виявлений між: BMD та Ig G (R=-0,59), AM,Z та Ig A (R=- 0,68), BMD та Ig M (R=+ 0,73), YA,T та Ig M (R=+0,81), AM,Z та Ig M (R= + 0,88).

Таким чином, у групі з остеодефіцитом домінували хворі з низькими рівнем Ig G та Ig M на фоні підвищених або нормальних значень Ig A. У хворих з підвищеною мінералізацією кістки переважали пацієнти з високими значеннями Ig A та Ig M при низьких значеннях Ig G. За умови збереження МЩКТ, відсоткове співвідношення хворих з підвищеними та зниженими значеннями вмісту імуноглобулінів класів А та М суттєво не відрізнялося, кількість хворих з низькими показниками Ig G сягала половини.

Враховуючи дані дослідників, які вказують на максимальну вираженість остеодефіцитних змін у ліквідаторів аварії на ЧАЕС в ділянках з переважно трабекулярним типом будови кістки (Никифорова А.М. і співавтор., 2000), ми також провели оцінку показників МЩКТ стегнової кістки.

За результатами денситометрії виявлено зниження МЩКТ в ділянці Wards та Troch., втрата мінералізації кістки в порівняні з молодими особами коливалася від 3,7 % (ділянка Neck) до 11 % (ділянка Wards). Таким чином, у хворих на ДЕ, які зазнали дії іонізуючого опромінення простежена тенденція до формування остеопенічного синдрому в ділянці трикутника Варда.

Зниження BMD в ділянці Wards та Troch було притаманним пацієнтам усіх груп, а у хворих у віці старше 60 років такі ж зміни були і в ділянці шийки стегнової кістки. Зниження показника Young Adult, % в межах 4 % - 10 % зафіксовано у пацієнтів віку 40-49 років, у хворих старшої вікової групи (60-65 років) втрата мінералізації кістки виражена у всіх ділянках, коливаючись від 4,4 % (Troch) до 23,4 % (трикутник Варда).

За показником Т, (ум. од.) у цій віковій групі зміни в трикутнику Варда відповідали остеопенії ІІ ст., в ділянці шийки стегна - остеопенії І ст. Показник Z, (-0,260±0,384) ум. од. та (-0,580±0,213) ум. од. вказує, що у пацієнтів старшої вікової групи існує інший, відмінний від віку, фактор остеопенічного синдрому.

За результатами денситометрії ділянок L1-L4 хворі на ДЕ були розділені на три групи (перша - з явищами остеодефіциту, друга - остеосклерозу, третя - з показниками МЩКТ межах норми), що відображено вище.

За наявності остеодефіцитних змін в тілах хребців (перша група), такі ж зміни в ділянці шийки стегна зафіксовані лише у 50 % пацієнтів, в ділянці трикутника Варда - у 85,7 %. Однак, встановлено зниження мінералізації стегнової кістки в ділянці її шийки у 15,7 % та в ділянці трикутника Варда - у 31,6 % хворих з МЩКТ хребців в межах норми.

При підвищенні МЩКТ хребців (друга група), не зафіксовано жодного хворого із зниженими показниками мінеральної щільності стегнової кістки.

Таким чином, остеодефіцитні зміни в ділянці шийки стегнової кістки та в трикутнику Варда зафіксовані не лише у хворих з зниженою МЩКТ в ділянці хребців, але і в пацієнтів з показниками в межах норми.

Аналіз особливостей змін показників МЩКТ дав нам змогу стверджувати, що за наявності мозкового інсульту в анамнезі у хворих на ДЕ, що зазнали дії іонізуючого опромінення, процес втрати МЩКТ носив більш виражений характер.

Незважаючи на достовірність різниці між показниками денситометрії у хворих з різними стадіями ДЕ, коефіцієнт кореляції обчислений між основними показниками МЩКТ та стадією захворювання коливався в межах від -0,22 до -0,35.

У групі хворих на ДЕ ІІІ ст. зафіксований зворотній кореляційний зв'язок між отриманою дозою опромінення та показниками стану мінералізації кістки (BMD/доза, R=-0,79; AM,Z/доза, R=-0,78).

З метою дослідження впливу іонізуючого опромінення на стан МЩКТ у ліквідаторів аварії на ЧАЕС, які страждають на ДЕ, нами було сформовано дві групи, залежно від отриманої дози опромінення: до 20 бер (перша) та від 21 до 60 бер (друга). Контролем служили показники денситометрії у хворих на ДЕ, які не зазнали радіаційного впливу (табл. 4).

Таблиця 4 Показники денситометрії у хворих на ДЕ залежно від дози опромінення, (М±m )

Показник денситометрії	Група хворих на ДЕ
	контрольна група (не зазнали опромінення), n=20	доза опромінення до 20 бер, n=25	Доза опромінення 21-60 бер, n=15
BMD, г/см3	1,18±0,08	1,26±0,15	1,07±0,17
Young Adult, %	96,75±5,83	102,26±11,99	86,94±13,24* **
T, ум. Од	-0,39±0,59	0,25±1,23*	-1,32±1,33* **
Age Matched, %	92,50±6,68	102,06±11,80*	89,65±13,88 **
Z, ум. од.	-0,81±0,64	0,25±1,15*	-1,07±1,31

Примітки. 1.* - р<0,05 - показник достовірний в порівнянні з групою контролю; 2.** - р<0,05 - показник достовірний в порівнянні з групою хворих на ДЕ з дозою опромінення до 20 бер.

У ліквідаторів, які отримали дозу опромінення в діапазоні від 21 до 60 бер (середній показник 36,6 бер), мінералізація кістки, в порівнянні з молодими особами, зазнавала втрати до 13,1 %, що за даними Т, ум. од. відповідало остеопенії І ст. За умови врахування вікового фактора (Age Matched, %), показник був нижчим на 10,4 %, а результат Z, ум. од. (-1,068±1,313) вказував на дію додаткового чинника. Слід зазначити, що усі показники денситометрії у даній групі достовірно (р<0,05) відрізнялися від аналогічних у групі, що отримала дозу опромінення до 20 бер.

Коефіцієнт кореляції у першій групі між показниками Т, ум.од доза (R= -0,40), показниками Z, ум. од. та доза (R =-0,36). Коефіцієнт кореляції у другій групі між показниками Т, умов.од/доза (R=-0,42), показниками Z, умов.од./доза (R=-0,34).

Також ми провели порівняння сумарної дози опромінення у пацієнтів на ДЕ з різним ступенем мінералізації кістки. Когорта хворих з показниками МЩКТ в межах норми отримала дозу (18,18±2,98) бер, з підвищеними значеннями МЩКТ - (12,39±3,00) бер, з проявами остеодефіциту - (28,81±4,12) бер. У групі із зниженою МЩКТ коефіцієнт кореляції між показниками Т, ум. од/доза (R= -0,77), показниками Z, ум. од./доза (R=-0,62). Кореляційний зв'язок між дозою опромінення та показниками МЩКТ у групі з підвищеним її значенням мав пряму залежність і коливався від (R=+0,33) до (R=+0,36).

Таким чином, в результаті проведеного дослідження встановлено наявність процесу втрати мінералізації кісткової тканини у 35 % хворих на ДЕ, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання внаслідок аварії на ЧАЕС. Найчисельніші відхилення від значень норми зафіксовані у віковій групі 40 - 49 років, у хворих, що перенесли мозковий інсульт, отримали дозу опромінення від 21 до 60 бер. Чітка тенденція до зниження МЩКТ зафіксована при наявності супутньої патології внутрішніх органів, високих концентраціях недоокислених продуктів. У хворих з остеодефіцитом зафіксовано пригнічення клітинної ланки імунітету та зниження концентрації Ig класів G та М на тлі підвищених або нормальних значень IgA.

Зважаючи на той факт, що в популяції чоловіків України, за даними літератури ( Поворознюк 1995, Якименко, 2002), істотного зниження МЩКТ не відбувається до 50 років, а випадки остеопенічного синдрому, що виникає у більш старшому віці, пов'язані із певною соматичною патологією, виявлений нами відсоток (35 %) зниження МЩКТ різного ступеня (в тому числі 5 % - остеопорозу) вказує на прискорений процес старіння кісткової тканини у осіб, що зазнали дії малих доз іонізуючого випромінення. Таким чином, можна передбачити в майбутньому зростання частоти системного остеопорозу у даної категорії хворих.

Виявлений взаємозв'язок між глибиною порушень окисно-відновних процесів, значним імунним дисбалансом, станом кісткової тканини, вказує на складність, багатогранність та глибину дизгомеостазу у хворих на ДЕ, що зазнали дії іонізуючого випромінювання в малих дозах.

Виявлені клініко-діагностичні особливості перебігу ДЕ можуть слугувати підґрунтям оптимізації комплексного лікування даної категорії хворих та прогнозування перебігу хвороби.

Висновки

1. У дисертації представлено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі, яка полягає в удосконаленні діагностики ДЕ у осіб, що зазнали впливу іонізуючого випромінювання внаслідок аварії на ЧАЕС шляхом уточнення патогенетичних механізмів, базуючись на результатах комплексного клініко-метаболічного, імунологічного та інструментального обстеження.

2. У обстежених пацієнтів з ДЕ, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання внаслідок аварії на ЧАЕС, більш часто зустрічалися вестибулярна та вестибуло-атактична дисфункція (85 %), чутливі порушення (75,6 %), астено-невротичний синдром (47,3 %), пірамідний синдром (34,6 %), когнітивні розлади (33,3 %), гіпоталамічний синдром (24,3 %), розподіл яких мав відмінності при ДЕ ІІ ст. та ДЕ ІІІ ст.

3. ДЕ у осіб, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання внаслідок аварії на ЧАЕС, супроводжувалась розвитком синдрому ендогенної інтоксикації, наявність якого підтверджувалася достовірним (р<0,05) зростанням вмісту маркерів ендотоксикації (МСМ254, МСМ28, індекс ЕІ). Концентрації МСМ254 мала кореляційний зв'язок з перебігом захворювання (достовірне збільшення кількості пацієнтів з кризовим перебігом захворювання від 39,1 % при концентрації МСМ254 400-499 ум. од. до 45,4 % при концентрації МСМ254 600-699 ум. од.).

4. В усіх хворих на ДЕ, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання внаслідок аварії на ЧАЕС, виявлено суттєву інтенсифікацію процесів вільно-радикального окислення ліпідів (р<0,05), а саме: зростання вмісту МДА на 167 % (в 1,7 разів) та зменшення вмісту СОД на 68 %, без залежності даних параметрів від віку пацієнтів, стадії хвороби, її перебігу.

5. У всіх хворих на ДЕ, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання внаслідок аварії на ЧАЕС, діагностовано зниження концентрації нітрит-аніону (р<0,05) та встановлено його зв'язок з віком пацієнтів (r=-0,42), стадією та варіантом перебігу (r=-0,38) захворювання, отриманою дозою опромінення (r=-30). Кореляційний аналіз підтвердив наявність зв'язку між вмістом нітрит-аніону та рівнем МДА. При значеннях нітрит-аніону в межах норми залежність носила прямо пропорційний характер (r=+0,37, р<0,05), при підвищених показниках - зворотній характер (r=-0,58, р<0,05).

6. У хворих на ДЕ, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання, підтверджено пригнічення Т-клітинної ланки імунологічного захисту (зниження CD4 на 31,1 %; р<0,01 та CD8 на 43,5 %; р<0,01) і синтезу Ig G (р<0,05) при підвищенні Ig A (р<0,01) та Ig M (р<0,01). Кореляційна залежність встановлена між рівнем ЦІК та МСМ280 (r=+0,58), ЦІК та дозою опромінення (r=+0,41). Вказані зміни поглиблювалися у випадках наростання ендотоксемії та сумарній дозі опромінення 21-60 бер (r=-0,50).

7. У 35 % обстежених пацієнтів виявлено системні різноспрямовані зміни кісткової тканини: у вигляді остеопенії різного ступеня - у 30 % та остеопорозу - у 5 %. Достовірне зниження мінеральної щільності кісткової тканини виявлено у віковій групі 40-49 років, у пацієнтів, які перенесли мозковий інсульт та у тих, що отримали дозу від 21 до 60 бер. Виявлені показники остеодефіциту мали кореляційний зв'язок з показниками, які відображають пригнічення переважно клітинної ланки імунітету. Встановлено суттєвий кореляційний зв'язок між окремими показниками стану мінералізації кістки та досліджуваним рівнем дозового навантаження пацієнтів (ВМD/доза =-0,79; АМ,%/доза = -0,79)

Практичні рекомендації

1. З метою удосконалення діагностики та прогнозування перебігу ДЕ у осіб, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання внаслідок аварії на ЧАЕС, рекомендується до використання в практиці лікувальних закладів розроблений комплекс обстежень, який включає клініко-неврологічне, імунологічне і біохімічне.

2. Хворих на ДЕ, що зазнали впливу іонізуючого випромінювання внаслідок аварії на ЧАЕС, віком 40-49 років, які перенесли мозковий інсульт і тих, які отримали дозу від 21 до 60 бер, слід відносити до групи ризику з розвитку остеодефіцитних змін.

3. З метою раннього виявлення остеопенічного синдрому та призначення патогенетично обумовленої терапії хворим на ДЕ, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання внаслідок аварії на ЧАЕС з групи ризику з виникнення остеодефіцитних змін показано денситометричне обстеження кісткової тканини.

4. Для проведення патогенетично обґрунтованого лікування хворих на ДЕ, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання внаслідок аварії на ЧАЕС, слід враховувати такі додаткові критерії як: імунологічні параметри, рівень ендогенної інтоксикації, вміст нітрит-аніону та стан мінералізації кісткової тканини.