Репродуктивне здоров'я жінок, які перенесли апоплексію яєчника

Основні фактори ризику і особливості клінічної симптоматики, в залежності від форми апоплексії яєчників. Розробка та запровадження алгоритму діагностичних, лікувально-профілактичних та реабілітаційних заходів для жінок, які перенесли апоплексію яєчника.

Рубрика Медицина
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 27.07.2015
Размер файла 80,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ

ОСВІТИ імені П. Л. ШУПИКА

УДК 618.11-005.1-036.4-06:618.17/.5

РЕПРОДУКТИВНЕ ЗДОРОВ'Я ЖІНОК, ЯКІ ПЕРЕНЕСЛИ АПОПЛЕКСІЮ ЯЄЧНИКА

14.01.01 - акушерство та гінекологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

СТРАХОВЕЦЬКИЙ ВІТАЛІЙ СЕРГІЙОВИЧ

Київ 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національній медичній академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Вдовиченко Юрій Петрович, Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України, завідувач кафедри акушерства, гінекології таперинатології

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Юзько Олександр Михайлович, Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України, завідувач кафедри акушерства та гінекології № 1

доктор медичних наук, старший науковий співробітник Ромащенко Оксана Василівна, ДУ “Інститут урології АМН України”, головний науковий співробітник відділу сексопатології та андрології

Захист дисертації відбудеться “ 02 “ березня 2010 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.613.02 при Національній медичній академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9).

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9).

Автореферат розісланий “29” січня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук, доцент М. М. Пилипенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах сьогодення проблема внутрішньочеревних кровотеч в гінекологічній практиці є вельми актуальною (Б.М. Венцківський та співав., 2004; В.М. Запорожан та співав., 2008). Незважаючи на впровадження в медичну практику нових діагностичних технологій, своєчасна діагностика цих ускладнень нерідко залишається утрудненою, в той час, коли внутрішньочеревневі кровотечі потребують невідкладної хірургічної допомоги, в наданні якої приймають участь не тільки акушери-гінекологи, але і лікарі інших спеціальностей.

Одним з невідкладних станів, що найчастіше зустрічається в гінекологічній практиці і потребує термінового хірургічного втручання, є апоплексія яєчника (АЯ) (В.К. Чайка, 2006;. В.Е. Радзинский и соавт., 2007). Ця патологія зустрічається, переважно, в молодому віці і має не тільки медичне, але і соціальне значення, що вимагає пошуку таких методів хірургічного лікування, які б дозволили максимально зберегти уражений орган, запобігти розвитку вираженого злукового процесу в черевній порожнині і, таким чином, зберегти репродуктивну функцію жінки.

Суттєво змінити діагностичну та лікувальну тактику при багатьох гінекологічних захворюваннях, особливо, при станах, що супроводжуються внутрішньочеревними кровотечами, зокрема АЯ, дозволило впровадження в клінічну практику ендоскопічних методик (Т.Ф. Татарчук и соавт., 2006; G.A. Brey et al., 2003).

На сьогоднішній день в доступній літературі зустрічаються повідомлення про перевагу лапароскопічного методу оперативного втручання, порівняно з широкою лапаротомією. Лапароскопія відповідає усім необхідним вимогам, є більш сучасним і економічно вигідним методом, оскільки призводить до скорочення термінів стаціонарного лікування і тимчасової непрацездатності (Е.М. Вихляева, 2004; М.Є. Яроцький, 2006).

Однак при розвитку АЯ найбільша небезпека пов'язана із внутрішньою кровотечою, яка може бути масивною і призвести до розвитку геморагічного шоку і, в результаті, до розвитку серйозних ускладнень. Застосування лапароскопічного методу лікування в подібній ситуації пов'язано зі значними технічними труднощами, може бути пролонговано у часі, у зв'язку з чим, в цьому випадку, найбільш доцільне застосування широкої лапаротомії.

Отже, проблема діагностики і вибору методу хірургічного лікування при внутрішньочеревних кровотечах, зумовлених АЯ, досі має ряд невирішених питань, що стосуються як удосконалення методів діагностики та визначення критеріїв диференційованого підходу до вибору методу хірургічного втручання, так і можливостей застосування нових технологій і реабілітаційних заходів, з метою збереження репродуктивної функції жінки надалі.

Все викладене вище свідчить про актуальність обраного наукового напрямку.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Виконана науково-дослідна робота є фрагментом наукової роботи кафедри акушерства, гінекології та перинатології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика “Актуальні аспекти збереження та відновлення репродуктивного здоров'я жінки та перинатальної охорони плода на сучасному етапі” № державної реєстрації: 0106 U010506 з 12.2006 по 12.2011.

Мета роботи та завдання дослідження. Метою роботи є зниження частоти порушень репродуктивного здоров'я жінок, які перенесли АЯ, на основі вивчення в них клініко-ехографічних і ендокринологічних особливостей, а також розробки і впровадження комплексу діагностичних, лікувально-профілактичних та реабілітаційних заходів.

Завдання дослідження:

1. Встановити основні фактори ризику і особливості клінічної симптоматики, в залежності від форми АЯ.

2. Вивчити віддалені наслідки АЯ при відсутності у пацієнток реабілітаційних заходів.

3. Оцінити вплив запропонованого диференційованого підходу реабілітації у пацієнток з АЯ, з метою відновлення репродуктивної функції.

4. З'ясувати основні особливості клінічного перебігу вагітності та пологів у жінок, які перенесли АЯ.

5. Розробити та запровадити алгоритм діагностичних, лікувально-профілактичних та реабілітаційних заходів для жінок, які перенесли АЯ.

Об'єкт дослідження - репродуктивне здоров'я жінок..

Предмет дослідження - репродуктивне здоров'я, вагітність та пологи у жінок, які перенесли апоплексією яєчника.

Методи дослідження - клінічні, ехографічні, ендокринологічні та статистичні. апоплексія яєчник діагностичний жінка

Наукова новизна одержаних результатів. Встановлено основні фактори ризику та особливості клінічної симптоматики при різних формах АЯ. Вперше вивчено віддалені наслідки АЯ, в залежності від форми та методів проведеної реабілітації. Показано динаміку відновлення овуляторно-менструального циклу у жінок, які перенесли АЯ і не використовували реабілітаційних заходів. Вперше визначено особливості клінічного перебігу вагітності та пологів, а також перинатальні наслідки розродження у жінок, які перенесли різні форми АЯ.

Науково обґрунтовано необхідність удосконалення діагностичних, лікувально-профілактичних та реабілітаційних заходів у жінок, які перенесли АЯ.

Практичне значення одержаних результатів. Вивчено порівняльні аспекти факторів ризику і частоти основних клінічних симптомів АЯ. Показано необхідність вивчення ехографічних критеріїв диференціальної діагностики АЯ з гострим апендицитом, загостренням хронічного сальпінгоофориту і трубною вагітністю, що перервалася, а також запропоновано методи контролю за клінічним перебігом і ефективністю проведених реабілітаційних заходів у цих пацієнток.

Запропоновано і впроваджено алгоритм діагностичних, лікувально-профілактичних і реабілітаційних заходів щодо зниження частоти порушень репродуктивного здоров'я і гестаційних ускладнень у жінок, які перенесли АЯ.

Впровадження результатів дослідження в практику. Результати досліджень впроваджено в практику гінекологічних відділень і жіночих консультацій закладів м. Києва і Київської області. Наукові розробки за матеріалами дисертації використовуються у навчальному процесі кафедр акушерства та гінекології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика.

Особистий внесок здобувача. Планування і проведення усіх досліджень виконано за період із 2005 по 2009 рр. Особисто автором обрано тему, визначено мету, завдання та напрямки досліджень. Самостійно проведено клінічний аналіз перебігу різних форм АЯ у 100 пацієнток, а також клінічний перебіг вагітності та пологів у 30 жінок, які перенесли АЯ. Самостійно виконано забір і підготовку біологічного матеріалу. Усі лабораторні та функціональні методи дослідження здійснено безпосередньо автором та за його участю. Дисертантом особисто проведено аналіз та узагальнення результатів, сформульовано усі положення та висновки. Науково обґрунтовано практичні рекомендації, підготовлено до друку наукові роботи, виступи.

Автором розроблено та впроваджено практичні рекомендації щодо зниження частоти порушень репродуктивного здоров'я та гестаційних ускладнень у жінок, які перенесли різні форми АЯ. Статистична обробка одержаних результатів виконана безпосередньо автором.

Апробація результатів роботи. Основні положення та висновки дисертаційної роботи були оприлюднені на пленумі і з'їзді Асоціації акушерів-гінекологів України (Львів, 2005, жовтень; Донецьк, 2006, вересень, Дніпропетровськ, 2008, вересень); на засіданні Асоціації акушерів-гінекологів м. Києва (2008 листопад); на науково-практичних конференціях “Актуальні питання репродуктології” (2005, травень; 2006, жовтень; 2007 грудень); на конференції молодих вчених КМАПО ім. П.Л. Шупика (2005, вересень); на міжнародних школах семінарах “Досягнення і перспективи перинатальної медицини” (Київ, 2006, лютий) і “Актуальні питання ендоскопії в гінекології” (Київ, 2006, червень) і на 1 спеціалізованій медичній виставці “Здоров'я жінки і дитини” (Київ, 23-26 травня 2006 р.); на ІІ міжнародному симпозіумі “Київська школа гінекологічної ендоскопії” 31 травня - 1 червня 2007 р.; на V Всеукраїнській конференції з ендоскопічної та інноваційної хірургії та гінекології” 17-18 жовтня 2008 р. - м. Одеса; на засіданні проблемної комісії “Акушерство та гінекологія” Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика (червень, 2009 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 5 наукових робіт, з яких 3 статті у часописах та збірниках, затверджених ВАК України, 2 тез на міжнародних і Всеукраїнських конференціях, причому всі - самостійні.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 110 сторінках, складається зі вступу, огляду літератури, розділу матеріали та методи дослідження, трьох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів, висновків та практичних рекомендацій. Список використаних джерел включає 227 джерел кирилицею і латинкою. Робота ілюстрована 24 таблицями та 1 рисунком.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Об'єкт, методи та методологія досліджень. Для вирішення поставленої мети і завдань нами було проведено комплексне клініко-лабораторне і функціональне обстеження 100 пацієнток, що перенесли оперативне лікування АЯ, яких було розподілено на дві основні групи:

1 група - 50 пацієнток з больовою формой АЯ;

2 група - 50 пацієнток з геморагічною формой АЯ.

Надалі у кожній групі було виділено по дві підгрупи, залежно від варіанту оперативного лікування: підгрупа 1.1 - 30 жінок після лапароскопічного лікування і 1.2 - 20 пацієнток після лапаротомії. Аналогічний розподіл був і в 2 групі.

Контрольну групу складали 50 пацієнток аналогічного віку з поодинокими варіантами генітальної і екстрагенітальної патології в анамнезі.

Усім пацієнткам, що знаходилися під спостереженням, протягом 2 років після хірургічного лікування АЯ, поряд із детальним клінічним дослідженням, проводили комплексне функціональне і лабораторне обстеження, основні моменти яких будуть представлені нижче.

У спеціально розробленій карті обстеження реєстрували відомості про спадковість, перенесені захворювання (дитячі інфекції, загальні і гінекологічні захворювання, оперативні втручання тощо).

При огляді звертали увагу на статуру, конституціональні особливості, стан молочних залоз, ступінь розвитку підшкірно-жирової клітковини, стан шкіри і слизових, кістково-м'язової, серцево-судинної, ендокринної, нервової систем, органів дихання, травлення, сечовиділення жінок. Визначали характер розвитку жіночих статевих органів, тип оволосіння, розвиненість великих і малих статевих губ, розміри клітора, складчатість піхви, стан шийки матки, її придатків. При наявності ендометріом оцінку тяжкості клінічних порушень у пацієнток з ендометріозом проводили за загальноприйнятою класифікацією (Є.В. Коханевич та співавт., 2006).

Ультразвукове дослідження (УЗД) проводили за допомогою апарата “MEDISON SONOACE 8000” (Пiвденна Корея), що працює в реальному масштабі часу.

Лапароскопію виконували за допомогою устаткування фірми “KARL STORZ” (Нiмеччина) за загальноприйнятими рекомендаціями (І.З. Гладчук та співавт., 2008).

Гормональні дослідження проводили імуноферментним методом (А.Г. Резников и соавт., 2006) та включали визначення в плазмі крові вмісту естрадіолу (Е2), прогестерону (ПГ), фолікулостимулюючого (ФСГ) та лютеїнізуючого (ЛГ) гормонів.

Морфологічне дослідження макропрепаратів, видалених під час лапароскопії, робили після попередньої фіксації шматочків тканини в 10,0 % нейтральному формаліні, за загальноприйнятою методикою (Т.Д. Задорожна та співавт., 2005).

Статистична обробка матеріалів дослідження проводилася з використанням пакету прикладних програм “Statictica for Windows” у відповідності із загальноприйнятими стандартами математичної статистики (О.П. Мінцер та співавт., 2007).

Результати досліджень та їх обговорення. Результати проведених досліджень свідчать, що середній вік пацієнток усіх трьох груп вірогідно не відрізнявся між собою (р>0,05) і складав 27,1±2,3 роки.

Дані репродуктивного анамнезу показали, що репродуктивна функція не була реалізована частіше в пацієнток основних груп (1 - 24,0 % і 2 - 26,0 % проти 2,0 % у контрольній групі). У пацієнток основних груп також переважали артифіційні аборти (контрольна група - 42,0 %; 1 - 62,0 % ; 2 - 60,0 %) і самовільні аборти (контрольна група - 2,0 %; 1 - 12,0 % і 2 - 14,0 %). Це дозволяє виділити такий фактор, як обтяжений репродуктивний анамнез у жінок з наступним розвитком АЯ, що також описано в літературі останніх років (Е.М. Вихляева, 2004; В.К. Чайка, 2007).

Особливе значення в генезі АЯ має початкова генітальна патологія (Б.М. Венцківський та співав., 2004; В.Е. Радзинский и соавт., 2006). Так, у пацієнток основних груп виявлено досить високий рівень гінекологічної захворюваності, насамперед, за рахунок хронічних запальних процесів репродуктивної системи (1 група - 48,0 % і 2 - 46,0 %) і різноманітних порушень менструальної функції (по 28,0 % у кожній групі). При цьому, жінки відмічали у кожному третьому випадку (по 34,0 %) клінічні симптоми порушень мікробіоценозу статевих шляхів. Окремо хотілося відмітити наявність в анамнезі в кожної шостої пацієнтки хірургічного лікування АЯ (1 група - 16,0 % і 2 - 18,0 %). В кожної четвертої пацієнтки в анамнезі виявлено кісти і симптоми полікістозного яєчника (СПКЯ) (1 група - 26,0 % і 2 - 28,0 %); порушення репродуктивної функції (1 група - 24,0 % і 2 - 26,0 %), а також різні гінекологічні операції (по 28,0 % у кожній групі). Перераховані вище особливості початкової генітальної патології можна віднести до істотних факторів ризику розвитку АЯ, у тому числі, і повторної.

Причини АЯ широко дискутуються в сучасній літературі (И.Б. Манухин и соавт., 2005; В.М. Запорожан та співав., 2007). Ми вважали за можливе враховувати і думку самих пацієнток. Так, у кожному другому випадку розвиток АЯ був відмічений після статевих стосунків з подальшим розвитком клінічної симптоматики (1 група - 56,0 % і 2 - 52,0 %). В решті випадків жінки відзначали напередодні захворювання психо-емоційний стрес (1 група - 20,0 % й 2 - 26,0 %) або тяжкі фізичні навантаження (1 група - 24,0 % й 2 - 22,0 %).

Нами вивчено порівняльні аспекти скарг хворих з різними формами АЯ, що є важливим аспектом при обгрунтуванні вибору тактики ведення пацієнток (В.И. Кулаков и соавт., 2005; G.A. Brey et al., 2003). Отримані результати свідчать, що біль у нижніх відділах живота спостерігався у переважної більшості жінок основних груп (1група - 92,0 % і 2 - 94,0 %). У порівнянні з цим, біль у правій здухвинній області частіше зустрічався при больовій формі (1 група - 80,0 % і 2 - 20,0 %), а в лівій - відповідно при геморагічній (1 група - 4,0 % і 2 - 24,0 %). Ірадіація болю також залежала від форми АЯ. При больовій формі іррадіація була частіше в епігастральну (1 група - 22,0 % і 2 - 2,0 %) і поперекову області (1 група - 18,0 % і 2 - 12,0 %). При геморагічній формі іррадіація спостерігалася частіше в пряму кишку (1 група - 12,0 % і 2 - 62,0 %); у підключичну область (1 група - 2,0 % і 2 - 38,0 %) і в промежину (1 група - 10,0 % і 2 - 24,0 %). Підвищення температури тіла до 38єС відзначалося частіше при больовій формі (1 група - 32,0 % і 2 - 14,0 %), а вище 38єС - тільки в поодиноких випадках. Такі симптоми, як втрата свідомості (1 група - 2,0 % і 2 - 16,0 %) і озноб (1 група - 6,0 % і 2 - 12,0 %) переважали при геморагічній формі, а слабкість (1 група - 46,0 % і 2 - 42,0 %), запаморочення (1 група - 38,0 % і 2 - 40,0 %) і нудота (1 група - 44,0 % і 2 - 38,0 %), залежно від форми АЯ, істотно не розрізнялися. Блювота частіше мала місце при геморагічній формі (1 група - 12,0 % і 2 - 20,0 %), а сухість у роті - при больовій (1 група - 40,0 % і 2 - 24,0 %). Порушення менструальної функції у вигляді міжменструальних кров'янистих виділень зі статевих шляхів (1 група - 2,0 % і 2 - 14,0 %) і кров'янистих виділень протягом 2-5 днів після затримки менструації (1 група - 4,0 % і 2 - 32,0 %) відзначалися частіше при геморагічній формі АЯ.

Отримані результати свідчать про істотні розбіжності скарг пацієнток, залежно від форми АЯ, що необхідно враховувати при розробці алгоритму діагностичних заходів і тактики ведення пацієнток.

В літературі широко дискутується питання залежності форми апоплексії від фази менструального циклу (В.П. Сметник и соавт., 2005; T. Bush, 2007). Відповідно до отриманих результатів, больова форма частіше розвивалася (48,0 %) у ІІ фазу циклу, а геморагічна - на тлі затримки місячних (50,0 %).

Відомо, що значні ускладнення виникають при диференціальній діагностиці АЯ і гострого апендициту (В.Е. Радзинский и соавт., 2004; A. Gilly et al., 2006). Це пов'язано, зокрема, з тим, що праві придатки у більшості жінок розташовуються близько від апендикса, і саме з правого боку, порівняно, частіше спостерігається АЯ при больовій формі (78,0 %). Про складності діагностики свідчить той факт, що 32,0 % жінок надійшли в стаціонар з діагнозом “гострий апендицит”.

В останні роки одним з основних методів диференціальної діагностики невідкладних станів є ультразвукова діагностика (А.Н. Стрижаков, 2005; Е.Г. Зайцева, 2007). При цьому, основну увагу приділено стану яєчників. За нашими даними, уражений яєчник в 70,0 % обстежених був нормальним, або трохи збільшеним. В 30,0 % обстежених на ехограмах в області уражених придатків виявлене утворення, причому в 20,0 % - невеликих розмірів (до 4-5 см) і в 10,0 % - діаметром 5-6 см. В 20,0 % спостережень утворення мало неправильну форму, що ми пов'язуємо з порушенням його цілісності і частковим виливом вмісту в черевну порожнину, в інших - округлу. В усіх оперованих дані УЗД збігалися з результатами візуального огляду.

Отже, УЗД виявилося високоінформативним діагностичним тестом відносно характеру і обсягу рідини у малому тазі. Так, характер рідини був точно визначений в 98,0 % хворих, а її обсяг - в 90,0 %. Слід зазначити, що невелика кількість рідини в малому тазі, яка визначена при УЗД, не може бути диференційно-діагностичним критерієм між гострим апендицитом і АЯ, тому що при тазовій локалізації деструктивно зміненого червоподібного відростка, при первинному перитоніті або пельвіоперитоніті можна спостерігати аналогічну ультразвукову картину (А.Н. Стрижаков и соавт., 2005).

При обстеженні у кожної третьої пацієнтки (30,0 %) проводили диференційну діагностику АЯ з гострим або загостренням хронічного сальпінгоофориту (Е.М. Вихляева, 2005; В.К. Чайка, 2006).

Диференційним критерієм є призначення комплексної протизапальної терапії. Як правило, при АЯ вже протягом 24-48 годин відзначається позитивний ефект (ослаблення болю, поліпшення загального стану, купіювання перитонеальних симптомів, зниження температури, позитивна динаміка формули крові, зменшення інтенсивності маткової кровотечі).


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.