Імунокоригуюча терапія в оптимізації ведення хворих на хронічне обструктивне захворювання легень

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державна установа «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф. Г. Яновського академії медичних наук України»

УДК: 618.233-0022-085:37

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Імунокоригуюча терапія в оптимізації ведення хворих на хронічне обструктивне захворювання легень

14.01.27 - пульмонологія

Ситюк Тетяна Олександрівна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національній медичній академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України

Науковий керівник доктор медичних наук, професор Лисенко Григорій Іванович, Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України, завідувач кафедри сімейної медицини

Офіційні опоненти: легеня імуномоделюючий імунітет

доктор медичних наук, професор Дзюблик Олександр Ярославович, Державна установа «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф. Г. Яновського Академії медичних наук України», завідувач відділення технології лікування неспецифічних захворювань легень

доктор медичних наук, професор Конопльова Лідія Федорівна, Національний медичний університет імені О. О. Богомольця МОЗ України, професор кафедри внутрішньої медицини № 2

Захист дисертації відбудеться «26» квітня 2010 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.552.01 при Державній установі «Інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф. Г. Яновського Академії медичних наук України» (03680, м. Київ, вул. М. Амосова, 10)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державної установи «Інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф. Г. Яновського Академії медичних наук України» (м. Київ, вул. М. Амосова, 10)

Автореферат розісланий «25» березня 2010 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Ж. Б. Бегоулева

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) залишається однією з найбільш важливих та складних медико-соціальних проблем в усіх країнах світу. Це зумовлено, в першу чергу, значною поширеністю патології, досить високими показниками смертності та інвалідності, а також суттєвими економічними витратами для суспільства (Friedman M., 2001; Fabbri L. M., 2003; Чучалин А. Г., 2005; Шмелев Е. И., 2006; Перцева Т. О., 2007; Фещенко Ю. І., 2007, 2008).

Експерти ВООЗ прогнозують стійку тенденцію до зростання розповсюдженості ХОЗЛ і вихід цієї патології на перше місце серед хронічних захворювань органів дихання і на п'яте місце серед всіх захворювань до 2020 року. За останні два десятиріччя смертність внаслідок ХОЗЛ подвоюється кожні 5 років. В Україні захворювання дихальної системи є однією з найбільш поширених причин тимчасової втрати працездатності. Рівень первинної інвалідності дорослого працездатного населення внаслідок хвороб органів дихання за останні 5 років складав 18-20 на 10 тис. населення (Перцева Т. О., 2007; Фещенко Ю. І., 2008).

Хронічне запалення дихальних шляхів при ХОЗЛ обумовлене комплексом морфологічних та імунопатологічних змін, а порушення в імунному статусі є одним з основних факторів, що визначають характер захворювання, особливості його клінічного перебігу (Чернушенко К. Ф., 2000; Янабаева Д. Г., 2004; Wedzicha J. A., 2000; Barnes P. J., 2003).

Наявність хронічного запального процесу в бронхо-легеневій системі може бути клінічним проявом імунної недостатності, тому, крім призначення бронхолітиків та антибіотиків, до комплексної терапії цих пацієнтів рекомендується включення імуномодуляторів (Чернушенко К. Ф., 2000; Чучалин А. Г., 2006; Перцева Т.О., 2007). Не зважаючи на значні успіхи у вивченні імунних дисфункцій у хворих на ХОЗЛ, ще багато аспектів даної проблеми залишаються не з'ясованими. В першу чергу це стосується стану системи цитокінів, які забезпечують неспецифічний захист організму і приймають участь у формуванні імунної відповіді (Хаитов Р. М., 2003; Чернушенко К. Ф., 2004; Chung K. F, 2004; Spencer S., 2006). Тому актуальними є дослідження інтерфероногенезу, стану прозапальних та протизапальних цитокінів у хворих на ХОЗЛ в період загострення для покращання ефективності лікування.

Враховуючи часту асоційованість розвитку загострення ХОЗЛ із ГРВІ, вивчення характеру інтерферонової відповіді та синтезу цитокінів у хворих на ХОЗЛ дозволить визначити місце імуномодулюючих препаратів в комплексній терапії цих пацієнтів, що матиме важливе наукове та прикладне значення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є науковим дослідженням, що проведено у Національній медичній академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України (№ держреєстрації 0105U001289).

Мета дослідження: оптимізувати лікування хворих на ХОЗЛ І-ІІ стадії в період загострення за допомогою включення в схему лікування імуномодулюючого препарату (арбідол) на основі комплексної оцінки стану клітинного, гуморального імунітету, цитокінового статусу.

Завдання дослідження:

1. Провести комплексну оцінку клінічної симптоматики, функціональної активності та якості життя, показників функції зовнішнього дихання, клітинного, гуморального імунітету, фагоцитарної активності нейтрофілів у хворих на ХОЗЛ І-ІІ стадії в період загострення.

2. Дослідити показники цитокінового статусу у хворих на ХОЗЛ І-ІІ стадії в період загострення.

3. Обґрунтувати доцільність включення арбідолу в схему комплексного лікування хворих на ХОЗЛ І-ІІ стадії в період загострення з метою імуномодуляції та індукції синтезу ендогенного інтерферону.

4. Визначити клінічну ефективність та безпечність застосування арбідолу з метою імуномодуляції та індукції синтезу ендогенного інтерферону в комплексному лікуванні хворих на ХОЗЛ І-ІІ стадії в період загострення.

5. Дослідити показники імунологічного статусу у хворих на ХОЗЛ І-ІІ стадії через 3 місяці після проведеного лікування загострення.

Об'єкт дослідження - хронічне обструктивне захворювання легень.

Предмет дослідження - удосконалення діагностики та лікування хворих на ХОЗЛ І-ІІ стадії в період загострення на основі комплексної оцінки стану клітинного, гуморального імунітету та цитокінового статусу.

Методи дослідження: анкетування; визначення функціональної активності (6-ти хвилинний тест з ходьбою (6 MWD)); визначення показників якості життя (ЯЖ) (опитувальник «SGRQ»); визначення насиченості крові киснем (пульсоксіметрія); оцінка функції зовнішнього дихання (ФЗД) (за даними спірометрії); рентгенологічні (оглядова рентгенографія органів грудної клітки); загальні клінічні і лабораторні, імунологічні (визначення основних показників клітинного, гуморального імунітету, фагоцитарної активності лейкоцитів, цитокінового статусу (ЦС)); статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів

Проведена комплексна оцінка клінічної симптоматики, функціональної активності та якості життя, показників функції зовнішнього дихання, клітинного, гуморального імунітету, цитокінового статусу хворих на ХОЗЛ І-ІІ стадії в період загострення. Виявлено значну поширеність (82 %) вторинної імунної недостатності середнього ступеня тяжкості у обстеженого контингенту хворих.

Проаналізовано взаємозв'язок низької продукції ендогенного інтерферону, дисбалансу синтезу основних прозапальних та протизапальних цитокінів та частоти розвитку загострень ХОЗЛ. Встановлено, що у 65 % хворих на ХОЗЛ з ознаками вторинної імунної недостатності загострення захворювання спостерігалось 3 та більше разів на рік.

На підставі оцінки порушень цитокінового та імунного статусу у хворих на ХОЗЛ І-ІІ стадії в період загострення вперше патогенетично обґрунтовано застосування арбідолу з метою імуномодуляції та індукції синтезу ендогенного інтерферону.

Доведено ефективність та безпечність застосування арбідолу в комплексному лікуванні хворих на ХОЗЛ І-ІІ стадії в період загострення у порівнянні з групою контролю, що підтверджено більш швидким регресом ознак загострення ХОЗЛ, покращанням функціональної активності хворих, показників якості життя, корекцією ознак вторинної імунної недостатності вже через 14 днів від початку лікування.

Отримано деклараційний патент України на корисну модель «Спосіб корекції порушень клітинного, гуморального та цитокінового статусу при хронічному обструктивному захворюванні легень в стадії загострення»

Практичне значення одержаних результатів, впровадження їх в практику. Результати досліджень обґрунтовують доцільність та ефективність застосування в комплексній терапії арбідолу у хворих на ХОЗЛ І-ІІ стадії в період загострення з метою імуномодуляції та індукції синтезу ендогенного інтерферону.

Застосування арбідолу в комплексному лікуванні хворих на ХОЗЛ І-ІІ стадії в період загострення пришвидшує ліквідацію ознак загострення, супроводжується покращанням клінічної симптоматики, функціональної активності, якості життя, нормалізацією імунологічних показників та сприяє досягненню ремісії захворювання.

Основні результати дослідження впроваджені в лікувально-діагностичний процес торако-пульмонологічного центру КЗ КОР «Київська обласна клінічна лікарня» (м. Київ), поліклініки сімейного лікаря «Русанівка» (м. Київ). Наукові положення дисертаційної роботи впроваджено в навчальний процес кафедри сімейної медицини НМАПО імені П. Л. Шупика, що підтверджено відповідними актами.

Особистий внесок здобувача. Автором дисертації самостійно проведено аналіз літературних джерел, патентно-інформаційний пошук, розроблено комплекс діагностичних досліджень, здійснено клінічне спостереження та лікування хворих на ХОЗЛ, проаналізовано результати клініко-лабораторних та інструментальних методів дослідження, статистичних звітів та медичної документації обстежених хворих, проведено систематизацію і математичну обробку отриманих даних, аналіз та узагальнення результатів, сформульовано всі положення, висновки, практичні рекомендації, підготовлено до друку наукові праці, виступи.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідались на науково-практичній конференції «Актуальні питання сімейної медицини в Україні: стан та перспективи розвитку» (Київ, 2007), на Всеукраїнській науково-практичній конференції з міжнародною участю «Сімейна медицина в Україні: досягнення, проблеми впровадження та перспективи розвитку (Київ 2008)», на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Медична наука - 2008» (Полтава, 2008).

Публікації. За результатами дисертації опубліковано 8 наукових праць, із них 6 статей у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 2 тези науково-практичних конференцій.

Обсяг та структура дисертації. Матеріали дисертації викладені на 135 сторінках, ілюстровані 20 таблицями та 3 рисунками. Робота складається із вступу, п'яти розділів (з них три - власні дослідження), висновків, практичних рекомендацій. До бібліографічного списку входить 171 літературне джерело (з них 53 іноземних авторів).

Основний зміст

Об'єкт та методи дослідження. Дисертаційна робота базується на аналізі результатів обстеження 142 хворих на ХОЗЛ I-II стадії в період загострення захворювання, які знаходилися на диспансерному обліку в консультативній поліклініці КЗ КОР «Київська обласна клінічна лікарня» і звернулись за консультативною допомогою на кафедру сімейної медицини НМАПО імені П. Л. Шупика в 2005-2007 рр. В дослідження включалися пацієнти віком від 39 років, зі встановленим діагнозом ХОЗЛ І стадії (45 осіб) та ІІ стадії (102 особи) згідно критеріїв, вказаних в наказах МОЗ України № 499 від 28.10.2003 р. та № 128 від 19.03.2007 р., які на момент первинного огляду відповідали критеріям загострення ХОЗЛ І типу (за Anthonisen і співавт., 1987) та підписали інформовану згоду на участь у дослідженні. В дослідження не включали хворих із тяжкою супутньою патологією внутрішніх органів, онкологічними хворобами, системними захворюваннями сполучної тканини, туберкульозом, вірусним гепатитом, ВІЛ, пневмонією, з алергічними реакціями на препарат арбідол. Групу контролю склали 30 практично здорових осіб, порівнюваних відповідно за віком і статтю з групами обстежених хворих.

Всім хворим, що були включені у дослідження проводили стандартне фізикальне, загально-клінічне і лабораторно-інструментальне обстеження. Додатково застосовували анкетування, визначення функціональної активності хворих (6 MWD тест), показників ЯЖ (опитувальник «SGRQ»); визначали сатурацію кисню; досліджували імунний статус із оцінкою основних показників клітинного, гуморального імунітету, фагоцитарної активності лейкоцитів, ЦС.

Всі показники визначалися при включенні хворих у дослідження, через 14 днів від початку лікування і через 3 місяці після закінчення курсу лікування та порівнювались із показниками групи контролю.

За допомогою анкетування визначали: тривалість захворювання (роки), частоту загострень (кількість разів на рік), частоту стаціонарного лікування ХОЗЛ (кількість разів на рік), наявність шкідливих звичок (паління); роботу в шкідливих умовах виробництва. В ході дослідження проводили кількісну оцінку основних клінічних симптомів ХОЗЛ в стадії загострення (кашель, задишка, виділення мокротиння), оцінювали ефективність та безпечність застосованої терапії.

Для суб'єктивної оцінки кашлю була використана 5-бальна шкала (0 - кашель відсутній, 1 - незначний, 2 - помірно виражений, 3 - виражений, 4 - сильний). Характер та продукцію мокротиння оцінювали за 5-бальною шкалою (0 - відсутнє мокротиння, 1 - слизове, невелика кількість, 2 - слизове, велика кількість, 3 - слизово-гнійне, 4 - гнійне). Для дослідження ступеня вираженості задишки використовували класифікацію задишки Medical Research Council Grading System (кожному ступеню важкості у відповідність ставився бал - від 0 до 4 балів).

Якість життя пацієнтів визначали у всіх включених у дослідження хворих за допомогою опитувальника «SGRQ» (Jones P.W., 1991), що складається з 76 питань, згрупованих в 3 шкали: «симптоми», «активність», «зовнішні впливи», розраховували сумарний бал. Сума балів при оцінюванні відповідей складала від 0 до 100, при цьому 0 був прийнятий за найкращий з можливих значень. Зміна суми балів в процесі лікування на 4 одиниці вважалась клінічно значимою.

Всім хворим проводилося дослідження ФЗД на спірометрі «SPIROSIFT 3000» виробництва FUKUDA DENSHI CO., LTD Японія (1999 р.) з автоматичним аналізом кривої потік - об'єм форсованого видиху. Оцінювались наступні показники: ЖЄЛ, ОФВ1, ФЖЄЛ, ОФВ1 / ФЖЄЛ. Зворотність бронхообструкції визначали за допомогою фармакологічної проби із 400 мкг сальбутамолу.

Визначення сатурації крові здійснювали експрес методом на реанімаційно-хірургічному моніторі «ЮТ-300с» виробництва НТП «МЕТЕКОЛ» Україна, 2002 р.

Для характеристики функціонального стану хворих застосовували 6 MWD тест, де підраховували дистанцію в метрах, яку долали хворі протягом 6 хвилин.

Імунограма включала кількісну оцінку субпопуляцій лімфоцитів (CD3+, CD4+, CD8+, CD16+, CD20+, CD95+, CD25+) непрямим імунофлюоресцентним методом за допомогою моноклональних антитіл виробництва ЗАТ «Сорбент-Сервіс» Росія на проточному цитофлюориметрі «Becton Diskinson» США, 2000 р. Імуноглобуліни ІgА, ІgМ, ІgG сироваток крові визначали методом простої радіальної імунодифузії в гелі по Manchini в пропису Чернушенко К.Ф., Когосовой Л.С. (1978 р.) за допомогою стандартних антиімуноглобулінових сироваток фірми «ИмБио« Росія.

Фагоцитарну активність досліджували в тесті НСТ за ступенем відновлення лейкоцитами НСТ-реактиву (Гордієнко С.А., 1986 р.). Рівень циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) в крові визначали за методикою Hachkova (1984 p.) з використанням 3,75 % поліетиленгліколю з молекулярною масою 6000 дальтон.

Рівень цитокінів ІЛ-1, ІЛ-8, ІЛ-10, ФНП-б, ІФН-б, ІФН-г визначали за допомогою імуноферментних наборів фірми «Вектор Бест» Росія, згідно настанови.

Оцінка ступеню виявлених імунних порушень проводилась шляхом визначення коефіцієнту за формулою: (показник у хворого/показник у здорових - 1) х 100 % (Земсков А.М., 1986).

Першому ступеню імунологічних порушень відповідали значення коефіцієнта в межах 1-33 %, ІІ ступеню - від 34 до 66 %; ІІІ ступеню - від 67 % і більше (як зі знаком «+», так і із знаком «-»). При від'ємному значенні коефіцієнту, встановлені зміни імунного статусу відносяться до імунологічної недостатності, при значеннях коефіцієнта зі знаком «+» - виявлені порушення відносяться до гіперфункції імунної системи. Хворі з ІІ-ІІІ ступенем імунологічних порушень потребують проведення імунокоригуючої терапії (Караулов А.В., 1999).

У 117 (82 %) з 142 обстежених пацієнтів на ХОЗЛ І-ІІ стадії (ХОЗЛ І ст. - 42 особи, ХОЗЛ ІІ ст.-75 осіб) виявлено ознаки вторинної імунної недостатності ІІ ступеня тяжкості, що потребувало призначення імунокорегуючої терапії. Ці 117 пацієнтів були включені в подальше дослідження і розподілені методом рандомізації на 2 групи: 1 групу склали 57 хворих, яким призначали стандартну терапію загострення ХОЗЛ (20 пацієнтів із ХОЗЛ І ст., 37 пацієнтів із ХОЗЛ ІІ ст.), 2 групу - 60 хворих, в комплексну терапію яких включали арбідол (22 пацієнти із ХОЗЛ І ст., 38 пацієнтів із ХОЗЛ ІІ ст.). За вихідними клінічними, демографічними і функціональними показниками сформовані групи порівняння достовірно не відрізнялись одна від одної.

Цитокіновий статус та його зміни під час лікування визначено у 68 включених у дослідження хворих: 33 хворих з 1 групи (ХОЗЛ I ст. - 10 осіб; ХОЗЛ II ст. - 23 особи) і у 35 хворих з 2 групи (ХОЗЛ I ст. - 10 осіб; з ХОЗЛ II ст. - 25 осіб). Групу контролю склали 12 практично здорових осіб, порівнюваних за віком і статтю.

Всім хворим призначалося лікування загострення ХОЗЛ згідно до наказів МОЗ України № 499 від 28.10.2003 р. та № 128 від 19.03.2007 р. До складу комплексної терапії входили комбіновані бронхолітичні та муколітичні препарати, антибіотики. 60-ти хворим, у яких за результатами імунологічного обстеження було виявлено вторинну імунну недостатність ІІ і вищого ступеня, до складу комплексної терапії включався препарат арбідол по 0,2 г 1 р/добу протягом 10 діб.

Безпечність застосування арбідолу оцінювали шляхом аналізу клінічних симптомів, скарг хворих, оцінки результатів загально-клінічних аналізів (загальний аналіз крові та сечі), біохімічних показників (рівнів білірубіну та його фракцій, АлТ, АсТ, креатиніну, сечовини, глюкози, загального білка в сироватці крові). Всі показники визначали перед початком лікування, через 14 днів і через 3 місяці після закінчення курсу лікування. Статистичну обробку результатів проводили з використанням прикладних програм «Statistica 6.0 for Windows».

Результати дослідження та їх обговорення. За результатами анкетування у 46 осіб (32 %) встановлено, що тривалість симптомів ХОЗЛ не перевищувала 3-4 роки, у 61 особи (43 %) - 8-10 років, у 35 осіб (25 %) - більше 10 років. У більшості хворих (65 %) загострення захворювання спостерігалось 3 і більше разів на рік, у 35 % - 1-2 рази на рік. При заповненні анкет 98 осіб (69 %) вказали, що на момент опитування вони є активними курцями, 41 особа (28 %) - були курцями в минулому, лише 3 особи (3 %) ніколи не курили.

Для хворих із ХОЗЛ І ст. характерним був помірний кашель (1,95±0,04) бали, середній ступінь тяжкості задишки (2,32±0,08) бали, виділення слизово-гнійного мокротиння у помірній кількості (2,79±0,09) бали. Відмічено зниження показників ФЗД: ОФВ1 до (71,08±3,93) %, ФЖЄЛ до (89,43±4,28) %, ОФВ1 / ФЖЄЛ до (67,42±2,39) %; функціональної активності (за результатами 6 MWD тесту): дистанція, яку проходили хворі з ХОЗЛ І ст. була достовірно меншою ((363,71±23,19) м, р<0,01) у порівнянні з групою контролю ((502,4±23,16) м); сатурація крові до (95,73±0,38) %, що супроводжувалось помітним зниженням ЯЖ за шкалами «симптоми» до (58,96±2,59) балів, «активність» до (48,18±2,37) балів, «зовнішні впливи» до (32,73±2,15) балів. Середній сумарний бал ЯЖ становив (39,95±2,36) балів.

У хворих із ХОЗЛ ІІ ст. в період загострення відмічався виражений кашель - (2,51±0,05) бали, що супроводжувався виділенням слизово-гнійного мокротиння (3,34±0,10) бали, задишкою середнього та тяжкого ступеню (3,19±0,09) бали, що цілком відповідало об'єктивному зниженню показників ФЗД у даних хворих: ОФВ1 до (58,64±3,21) %, ФЖЄЛ до (83,77±4,76) %, ОФВ1 / ФЖЄЛ до (62,73±2,98)%; відмічено зниження функціональної активності хворих: середня дистанція, яку проходили хворі була достовірно меншою у порівнянні з групою контролю (p<0,001) і становила (308,65±28,86) м; сатурація крові коливалась в межах (93,55±0,32) %. У хворих ХОЗЛ ІІ ст. відмічено зниження показників ЯЖ за шкалами «симптоми» до (70,73±3,76) балів, «активність» до (59,65±2,43) балів, «зовнішні впливи» до (55,57±2,24) бали. Середній сумарний бал ЯЖ становив (60,73±3,18) балів.

Таким чином, у всіх обстежених хворих на ХОЗЛ було виявлено ознаки загострення (середній сумарний бал загострення ХОЗЛ для хворих І ст. склав (7,06±0,19) балів; для хворих ІІ ст. - (9,04±0,21) балів із 12 максимально можливих), зниження показників ЯЖ за всіма досліджуваними шкалами, зменшення показників ФЗД, які вказували на порушення бронхіальної прохідності та зниження функціональної активності хворих. Ступінь вираженості цих порушень напряму залежав від стадії ХОЗЛ.

При аналізі показників імунного статусу (табл. 1) виявлено виражене зниження загальної популяції Т-лімфоцитів ((40,16 ± 1,73) %, р<0,05) у хворих ХОЗЛ II ст.по відношенню до контрольної групи (57,4 ± 2,14) %. У хворих ХОЗЛ I ст. (46,39 ± 2,00) % зміни були достовірні, але менш виражені (р<0,05).

При аналізі субпопуляційного складу лімфоцитів виявлено достовірне зменшення кількості Т-хелперів (р<0,05) та збільшення кількості Т-супресорів (р<0,05) у порівнянні з показниками групи контролю. Такий дисбаланс у субпопуляційному складі Т-лімфоцитів призводив до статистично значимого зниження ІРІ із тенденцією до збільшення вираженості змін у хворих із ХОЗЛ ІІ стадією.

У обстежених хворих виявлено активацію процесів апоптозу лімфоцитів, що проявлялось достовірним підвищення абсолютної та відносної кількості СД95+-лімфоцитів як у хворих ХОЗЛ І ст. (р<0,05), так і з ХОЗЛ ІІ ст. (р<0,01) порівняно з показником групи контролю, що може пояснити розвиток лімфопенії та зменшення кількості CD3+- і CD4+- лімфоцитів, більш виражене при ХОЗЛ ІІ ст.

Таблиця 1 Показники імунограми у хворих на ХОЗЛ І-ІІ стадії захворювання та групи контролю

Показники	Контрольна група n=30	ХОЗЛ І стадії n=42	ХОЗЛ ІІ стадії n=100
Загальна кількість лімфоцитів відносна, % абсол., ммі	32,4±1,37 1664,1±107,7	22,15±0,76* 1492,3±96,04	20,04±0,94**# 1199,6±102,3*#
CD3+, %	57,4±2,14	46,39±2,00*	40,16±1,73*#
CD4+, %	34,8±0,92	23,0±0,76*	22,14±0,73**
CD8+, %	22,13±1,02	27,48±1,09*	29,91±1,15**
ІРІ	1,57±0,08	0,96±0,06*	0,8±0,04*
CD16+, %	17,4±0,61	12,1±0,76*	11,3±0,80**
CD20+, %	9,71±0,79	8,65±0,39	7,26±0,43*
CD95+, %	15,12 ± 0,7	17,96 ± 1,12*	23,77 ± 2,27**#
Фагоцит.активність лейкоцитів, %	60,2±3,12	41,15±2,24*	39,21±2,68**
Фагоцитарне число	3,36±0,99	1,91±0,28*	1,82±0,27*
IgA, г/л	1,76±0,03	1,12±0,07*	1,04±0,05**
ЦІК, у.о.	92,2±6,49	171,95±9,17*	217,55±9,89**#
	n=12	n=20	n=48
ІФН-б	16,5±1,72	6,86±0,58**	6,02±0,65**
ІФН-г	37,0±2,23	19,6±1,98 **	12,8±2,36**#
ФНП-б	1,45±0,37	3,02±0,63**	4,73±0,98**#
ІЛ-1	54,7±19,53	396,14±110,12***	562,27±127,13***#
ІЛ-8	2,95±0,39	13,6±2,0***	18,53±3,55***#
ІЛ-10	162,5±50,7	651,34±76,28***	950,54±101,23***#

Примітки:

1. * - р<0,05, ** - р<0,01, *** - p<0,001 - достовірна різниця показників груп дослідження у порівнянні з показниками групи контролю;

2. # - р<0,05 - достовірна різниця показників між групами дослідження.

Зміни клітинної ланки імунітету супроводжувались у хворих ХОЗЛ при всіх стадіях дефіцитом сироваткового ІgА (р<0,05) і гіперпродукцією ЦІК (р<0,05).

Спостерігалося також зниження фагоцитарної активності лейкоцитів в обох групах хворих (у хворих на ХОЗЛ I ст.- (41,15±2,24) %, р<0,05, ХОЗЛ II ст. - (39,21±2,68) %, р<0,01) по відношенню до групи контролю (60,2±3,12) % та фагоцитарного числа (ХОЗЛ I ст. - (1,91±0,28); ХОЗЛ II ст. - (1,82±0,27), р<0,05) у порівнянні з контрольною групою (3,36±0,99).

Для обох обстежених груп хворих при дослідженні цитокінового статусу до лікування було виявлено гіперпродукцію прозапальних цитокінів ІЛ-1 на (90,3-90,7) %, ІЛ-8 на (83,6-84,1) %, ФНП-б на (65,5-69,4) % та протизального ІЛ-10 на (81,9-83,0) %; знижений рівень інтерферонів (ІФН-б на (55,6-59,7) %, ІФН-г на (41,0-47,0) %) у порівнянні з групою контролю (р<0,05), що дозволяє говорити про цитокіновий дисбаланс у даних хворих.

Одержані дані цілком співпадають із сучасними уявленнями про взаємозв'язок хронічного запального процесу в трахеобронхіальному дереві з розвитком дисбалансу в продукції прозапальних (ІЛ-1, ІЛ-8, ФНП-б) та протизапальних (ІЛ-4, ІЛ-10) цитокінів, зниженням продукції інтерферонів (ІФН-б, ІФН-г) (Калинина Е.П., 2003; Кочеткова Е.А., 2004; Янабаєва Д.Г., 2004).

Враховуючи особливості анамнезу обстежених хворих (зв'язок початку загострення ХОЗЛ із ГРВІ), особливості змін імунного статусу (кількісний дефіцит Т-клітинної ланки імунітету, низькі рівні ІgА, знижені показники фагоцитозу, зниження рівнів інтерферонів) в якості імунокоригуючого засобу використано препарат арбідол, який в ряді попередніх досліджень, показав свою ефективність для корекції вказаних порушень імунітету в різних групах хворих (Возианова Ж.И., 2004; Волосовець О.П., 2005; Глушков Р.Г., 2005).

Результати порівняльного аналізу лікування хворих на ХОЗЛ за різними схемами показали кращу позитивну динаміку симптомів загострення в 2-й групі: по тривалості та інтенсивності кашлю, задишки, кількості та гнійності мокротиння. В 2-й групі хворих зареєстровано зменшення середнього сумарного балу загострення ХОЗЛ в 2,4-3,0 рази у порівнянні з 1-ю групою (1,5-1,9 рази) від початкових (р<0,05); позитивну тенденцію показників ФЗД, нормалізацію показників сатурації крові, функціональної активності хворих (6 MWD тест), покращання ЯЖ за всіма досліджуваними аспектами (опитувальник «SGRQ»).

Важливо відмітити, що динаміка показників ЯЖ була клінічно значимою в 2-й групі дослідження вже на кінець лікування, і через 3 місяці в цій групі вони залишалися достовірно кращими від групи порівняння, що свідчить про більш виражене пригнічення запального процесу.

Після проведеного лікування (табл. 2) відмічено покращання показників клітинного імунітету в обох групах, але у хворих 2-ї групи вони змінювалися достовірно і незалежно від стадії ХОЗЛ: збільшилась загальна кількість лімфоцитів (до (30,9±1,31) % у хворих ХОЗЛ І ст., (27,23±1,30)% - ІІ ст., р<0,05); в той час, як в 1-й групі зміни були незначні ((25,86±1,21) %, (22,13±1,62) % відповідно, р>0,05); підвищився рівень CD3+-лімфоцитів (р<0,05), збільшився вміст CD4+- та CD16+-лімфоцитів (р<0,05).

Це супроводжувалося відповідним збільшенням ІРІ у порівнянні з показниками 1-ї групи. Застосування арбідолу призводило до достовірного збільшення кількості В-лімфоцитів у хворих на ХОЗЛ I ст. в 2-й групі (р<0,05), чого не спостерігалося в 1 групі (р>0,05).

В 2-й групі дослідження у хворих ХОЗЛ як із І ст., так і ІІ ст. вже на 14 день лікування виявлено достовірне підвищення фагоцитарної активності нейтрофілів (р<0,05) та фагоцитарного числа (р<0,05); у хворих 1-ї групи достовірних змін даних показників в процесі лікування не відмічено (р>0,05).

Більш виражені позитивні зміни імунного статусу після лікування спостерігалися в 2-й групі у хворих на ХОЗЛ І ст., що свідчить про більшу ефективність імунокорекції, якщо вона розпочата на ранній стадії захворювання.

В 1-й групі хворих після проведеного базисного лікування спостерігалася позитивна динаміка досліджуваних показників, але достовірних змін зареєстровано не було.

Таблиця 2	Показники імунного статусу у хворих на ХОЗЛ І-ІІ стадії в процесі лікування	Група контролю (n=30)	57,4±2,14	34,8±0,92	22,13±1,20	1,57±0,08	17,4±0,61	9,71±0,79	15,12 0,7	60,2±3,12	3,36±0,99	1,76±0,03	92,2±6,49	Примітки: 1. * - р<0,05 - достовірна різниця показників в межах однієї групи дослідження; 2. # - р<0,05 - достовірна різниця показників між групами дослідження; 3. µ - р<0,05 - достовірна різниця показників між групою контролю та групами дослідження.
		ХОЗЛ ІІ стадії	ІІ група (n=36)	на 14 день	52,812,20	28,650,8*#	26,181,63 µ	1,060,07* µ	16,040,97*#	9,41 0,62	21,97 1,31	52,772,6*#	2,540,21*	1,110,06 µ	170,88,56* µ
				до лікування	40,681,75	22,410,74	29,181,50	0,780,05	11,060,79	7,260,43	23,77 2,27	40,632,2	1,860,26	1,080,05	212,810,2
			І група (n=35)	на 14 день	44,071,84	24,090,8 µ	27,311,60 µ	0,910,06 µ	12,620,86 µ	8,690,56	22,06 2,04	43,982,2 µ	1,970,26	1,080,06 µ	174,68,68* µ
				до лікування	41,161,73	22,090,73	29,841,32	0,790,05	11,90,76	7,910,51	23,18 2,16	39,612,18	1,820,27	1,040,05	217,5510,9
		ХОЗЛ І стадії	ІІ група (n=22)	на 14 день	58,332,16	27,860,9*# µ	23,960,80	1,160,07*µ	16,820,8*#	12,80,7*# µ	16,52 1,73	54,91,87*#	2,780,25*#	1,180,06 µ	132,87,79*µ
				до лікування	46,672,04	23,100,76	26,380,90	0,90,06	12,600,83	8,550,38	17,96 1,2	42,152,1	1,940,27	1,140,06	164,28,86
			І група (n=20)	на 14 день	49,611,94	24,620,81µ	24,150,87	1,040,07 µ	13,70,38 µ	9,360,72	16,41 1,82	44,652,1 µ	2,060,26	1,120,07	146,38,19*µ
				до лікування	45,932,00	23,480,84	25,491,08	0,950,07	12,20,79	8,290,54	17,36 1,1	41,952,12	1,910,28	1,120,07	171,959,17
		Показники	CD 3+, %	CD 4+, %	CD 8+, %	ІРІ	CD 16+, %	CD 20+, %	CD 95+, %	Фагоцит. активність,%	Фагоцит. число	IgA, г/л	ЦІК, у.о.

Застосування арбідолу супроводжується збільшенням загальної кількості лімфоцитів, нормалізацією рівнів CD3+- та CD4+-лімфоцитів у пацієнтів, які мають початково знижені показники, що призводить до нормалізації ІРІ; знижує рівні CD8+-лімфоцитів, підвищує фагоцитарну активність нейтрофілів та фагоцитарне число, що дозволяє говорити про корекцію вторинної імунної недостатності.

Дослідження ЦС у обстежених хворих (табл. 3) при лікуванні за різними схемами виявило достовірне (р<0,05) зменшення кількості ІЛ-1, ІЛ-8 у всіх хворих, а також достовірне (р<0,05) зменшення кількості ФНП-б у хворих на ХОЗЛ ІІ ст., які лікувалися із застосуванням арбідолу; в той час, як у 1-й групі хворих відмічена лише тенденція до нормалізації вмісту даних цитокінів. Це свідчить про більш ефективне зменшення активності запального процесу у хворих при застосуванні в схемі лікування арбідолу. Рівень ІЛ-10 в обох групах хворих при обох стадіях ХОЗЛ на 14 день терапії змінювався недостовірно (р>0,05) і залишався підвищеним та коливався в межах (430,84±42,86) -(768,82±59,26) пг/мл.

Застосування арбідолу у хворих на ХОЗЛ І-ІІ ст. також супроводжувалося нормалізацію кількості як ІФН-б (р<0,05), так і ІФН-г (р<0,05) на кінець лікування, в той час, як у хворих 1-ї групи відмічено лише достовірне (р<0,05) збільшення продукції ІФН-г у хворих на ХОЗЛ І ст.

Отже, застосування арбідолу в комплексній терапії хворих на ХОЗЛ І-ІІ ст. в період загострення є ефективним для корекції дисбалансу цитокінів і зниженого інтерференогенезу, характерного для хворих на ХОЗЛ. В той же час цей препарат не мав вираженого впливу на рівень ІЛ-10, що може свідчити як про вибірковість дії препарату, так і про різні, не пов'язані між собою, механізми гіперпродукції даного цитокіну. Важливим також є і той факт, що незважаючи на достатньо високий рівень імуносупресивного цитокіну ІЛ-10, арбідол викликав достовірне підвищення рівню ІФН-г. Це дозволяє припустити, що вплив ІЛ-10 на інтерфероногенез є відносним, а застосування арбідолу нівелює цей вплив.

Таблиця 3

Динаміка показників цитокінового статусу у хворих на ХОЗЛ І-ІІ стадії в процесі лікування

Група контролю (n=12)

16,5±1,72

37,0±2,23

1,45±0,37

54,7±4,53

2,95± 0,39

162,5±30,7

Примітки: 1. * - р<0,05, ** - р<0,01 - достовірна різниця показників в межах однієї групи дослідження; 2. # - р<0,05, ## - р<0,01 - достовірна різниця показників між групами дослідження; 3. µ - р<0,05 - достовірна різниця показників між групою контролю та групами дослідження.

ХОЗЛ ІІ стадії

ІІ група (n=25)

Через 14 днів

14,59±1,32 **##

56,25±10,05 µ **##

2,21±0,43 *

214,86± 20,3* µ

11,26±1,20 *# µ

718,46± 57,65 µ

До лікування

6,02±0,65

12,8±2,36

4,73±0,98

562,27± 29,13

18,53±3,15

950,54± 60,23

І група (n=23)

Через 14 днів

7,44±0,68

19,67±2,41 µ

3,8±0,92 µ

464,23± 28,16 µ

15,3±1,42 µ

768,82± 51,26 µ

До лікування

6,16±0,61

13,4±2,23

4,81±1,03

584,57± 31,07

17,9±3,24

896,21± 59,16

ХОЗЛ І стадії

ІІ група (n=10)

Через 14 днів

16,0±1,26 **##

63,13±9,51 µ **##

1,87±0,53

164,38± 21,80* µ

8,05±1,19*# µ

442,41± 45,18 µ

До лікування

7,13±0,78

21,8±2,06

3,14±0,67

482,47± 28,23

12,76±1,58

687,44± 47,16

І група (n=10)

Через 14 днів

7,79±0,62 µ

24,82±2,32 µ *

2,74±0,52 µ

338,88± 27,30 µ

11,8±1,43 µ

430,84± 42,86 µ

До лікування

6,86±0,58

19,6±1,98

3,02±0,63

496,14± 30,12

13,6±2,0

651,34± 46,28

Показники, пг/мл

ІФН-б

ІФН-г

ФНП-б

ІЛ-1

ІЛ-8

ІЛ-10

З метою визначення тривалості впливу арбідолу на імунний і ЦС хворих на ХОЗЛ, проведено оцінку відповідних показників через 3 місяці після лікування. Аналіз даних імунограми у обстежених хворих свідчить про тривалий позитивний вплив терапії із застосуванням арбідолу на імунний статус у обстежених хворих, що проявлялося подальшим підвищенням та утриманням високого вмісту загальної кількості Т-лімфоцитів (р<0,05), CD3+- та CD4+-лімфоцитів (р<0,05), відповідним зростанням ІРІ порівняно з хворими, які не отримували імунокорегуючої терапії та наближення цих показників до показників групи контролю.

Зареєстровано також тривалий стимулюючий вплив арбідолу на фагоцитарну ланку імунітету, що проявлялося високими показниками фагоцитарної активності макрофагів, індукованої активності лейкоцитів в НСТ-тесті у хворих 2-ї групи незалежно від стадії ХОЗЛ через 3 місяці після терапії, у порівнянні з хворими 1-ї групи (різниця між групами за цими показниками статистично достовірна, р<0,05), що може забезпечувати тривалу ремісію ХОЗЛ.

При дослідженні ЦС через 3 місяці після лікування відмічено, що у хворих 2-ї групи показники ІФН-б та ІФН-г знаходились на значно вищому рівні, ніж у хворих 1-ї групи: вміст ІФН-б зберігався у 2,1-2,5 рази вищим, а вміст ІФН-г у 2,3-2,6 рази вищим порівняно з хворими, які отримували лише стандартну терапію (р<0,05).

Отже, арбідол підвищує та тривало утримує високі рівні ІФН-г у даних хворих, що може бути одним із факторів, які забезпечують підтримку більш тривалої ремісії ХОЗЛ у цих хворих, попереджуючи розвиток загострень захворювання, пов'язаних з впливом вірусної або будь-якої іншої інфекції, що підтверджується виявленим достовірно нижчим вмістом ІЛ-1, ІЛ-8, ФНП-б у хворих 2-ї групи порівняно з 1-ю, та наближення даних показників до показників групи контролю. В той час, як у хворих 1-ї групи, які лікувалися за традиційною схемою, через 3 місяці після лікування відмічена лише тенденція до зменшення кількості прозапальних цитокінів, їх зміни не носили достовірний характер, а тому запальний процес продовжував бути активним.

Також в обох групах дослідження значно зменшилася кількість ІЛ-10, але, рівні його ще залишалися достатньо високими у порівнянні з групою контролю, що може свідчити про збереження напруження ендогенних протизапальних механізмів і необхідність більш тривалої ремісії для повної корекції цитокінового

дисбалансу. Водночас, збереження високого рівню ІЛ-10 може бути також одним із факторів подальшого підтримання клініко-лабораторної ремісії у цих хворих.

При застосуванні арбідолу в обстежених хворих клініко-лабораторними методами побічні дії та небажані явища не зареєстровані.

Таким чином, незважаючи на позитивну тенденцію до нормалізації показників імунограми та ЦС, клінічну ремісію у хворих 1-ї групи дослідження через 3 місяці після лікування, вторинна імунна недостатність залишалась не корегованою, а отже запальний процес був все ще активним. Щодо пацієнтів 2-ї групи, які в схемі лікування застосовували арбідол, то через 3 місяці після лікування ознаки вторинної імунної недостатності значно зменшилися і, відповідно, запальний процес був менш виражений.

Висновки

У дисертації отримані нові науково-обґрунтовані результати, які доводять, що у хворих на ХОЗЛ І-ІІ стадії частота, тяжкість перебігу та тривалість загострень захворювання залежить від розвитку вторинної імунної недостатності, чим обґрунтовується необхідність включення в лікувальний комплекс імуномодулюючих засобів, що покращує ефективність лікування хворих в період загострення.

1. Для всіх хворих на ХОЗЛ І-ІІ ст. в період загострення характерна вторинна імунна недостатність, яка більш виражена у хворих на ХОЗЛ ІІ ст. та досягає середнього ступеня тяжкості у 82 % обстежених хворих, що проявляється статистично значимою абсолютною і відносною лімфопенією, достовірним зменшенням кількості Т-хелперів, зниженням імунореуляторного індексу, зменшенням кількості В-лімфоцитів, зниженням вмісту сироваткового IgA, показників фагоцитарної активності нейтрофілів, фагоцитарного числа.

2. Для хворих на ХОЗЛ І-ІІ ст. в період загострення характерною є гіперпродукція як основних прозапальних, так і протизапальних цитокінів, що проявляється збільшенням кількості ІЛ-1 в середньому на 90 %, ІЛ-8 - на 84 %, ФНП-б - на 68 %; ІЛ-10 - на 82 % у порівнянні з показниками групи контролю, що є одним із факторів, які обумовлюють хронічний перебіг запального процесу в бронхіальному дереві.

3. У 92,1 % хворих на ХОЗЛ І-ІІ ст. виявлено достовірне зниження продукції інтерферонів (кількість ІФН-б в середньому знижена на 58 %, ІФН-г - на 44 % у порівнянні з групою контролю), що доводить необхідність призначення імунокоригуючої терапії при лікуванні загострень захворювання.

4. Застосування арбідолу у лікуванні хворих на ХОЗЛ в стадії загострення супроводжується у 96,0 % хворих на ХОЗЛ з І ст. та 76,3 % хворих з ІІ ст. нормалізацією показників клітинної, гуморальної та фагоцитарної ланок імунітету вже наприкінці 14-денного курсу лікування, при лікуванні за традиційною схемою такі результати досягались відповідно у 79,4 % та 48,6 % хворих.

5. Застосування арбідолу в комплексному лікуванні хворих на ХОЗЛ І-ІІ стадії в період загострення супроводжується достовірним (р<0,05) зменшенням кількості прозапальних цитокінів ІЛ-1, ІЛ-8, ФНП-б при збереженні високого рівня протизапального цитокіну ІЛ-10, що може бути одним із факторів подальшого підтримання клініко-лабораторної ремісії у цих хворих.

6. Арбідол є безпечним та ефективним засобом для оптимізації комплексної терапії хворих на ХОЗЛ І-ІІ ст. в період загострення, який забезпечує виражене і швидке зниження середнього сумарного балу загострення в 1,2-1,6 рази порівняно з групою контролю (р<0,05); значиме покращання показників якості життя (клінічна ефективність за всіма запропонованими шкалами у хворих 2-ї групи при всіх стадіях ХОЗЛ) та функціональної активності порівняно з хворими, які отримували стандартну терапію.

7. Застосування арбідолу в комплексній терапії хворих на ХОЗЛ І-ІІ стадії в період загострення дозволяє досягти тривалого імунокоригуючого впливу, що підтверджується подальшим підвищенням та утриманням високого вмісту загальної кількості Т-лімфоцитів (р<0,05), CD3+- та CD4+-лімфоцитів (р<0,05), відповідним зростанням імунорегуляторного індексу, фагоцитарної активності та фагоцитарного числа (р<0,05), утриманням високого вмісту ІФН-б і ІФН-г (у 2,1--2,6 разів вище) у хворих, які одержували арбідол, порівняно з групою, яка отримувала стандартну терапію, і через 3 місяці після завершення курсу лікування.

Практичні рекомендації

1. Проводити комплексне імунологічне обстеження хворим на ХОЗЛ для діагностики вторинної імунної недостатності з визначенням показників клітинного імунітету (CD3+, CD4+, CD8+, CD20+, імунорегуляторного індексу), циркулюючих імунних комплексів, рівнів інтерферонів (ІФН-б, ІФН-г), показників фагоцитарної активності нейтрофілів, якщо вони протягом року мають 3 та більше загострень захворювання.

2. Включати в схеми комплексного лікування хворих на ХОЗЛ І-ІІ стадії в період загострення з ознаками вторинної імунної недостатності ІІ-ІІІ ступеня імуномодулюючий препарат арбідол по 0,2 г 1 раз на день протягом 10 днів.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Лисенко, Г. І. Зміни клітинного та гуморального імунітету у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень [Текст] / Г. І. Лисенко, Т. О. Ситюк // Сімейна медицина. - 2007. - № 3. - С. 90-94.

2. Лисенко, Г. І. Зміни клітинного та гуморального імунітету у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень до та після комплексної медикаментозної терапії з застосуванням препарату Арбідол [Текст] / Г. І. Лисенко, Т. О. Ситюк // Вісник наукових досліджень. - 2007. - № 3. - С. -49.

3. Лисенко, Г. І. Цитокіновий дисбаланс у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень та можливості його корекції індукторами інтерферону [Текст] / Г. І. Лисенко, Т. О. Ситюк // Укр. пульмонологічний журнал. - 2008. - № 1. - С. 21-27.

4. Лисенко, Г. І. Віддалені результати впливу імуномоделюючого препарату Арбідол на клітинний та гуморальний імунітет у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень [Текст] / Г. І. Лисенко, Т. О. Ситюк // Зб. наук. праць співробітників НМАПО імені П. Л. Шупика. - К., 2008. - Вип. 17, кн. 2. - С. 422-430.

5. Ситюк, Т. О. Оцінка клініко-функціонального стану та якості життя у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень до та після комплексної медикаментозної терапії з застосуванням індукторів інтерферону [Текст] / Т. О. Ситюк // Зб. наук. праць співробітників НМАПО імені П. Л. Шупика. - К., 2008. - Вип. 17, кн. 4. - С. 405-417.

6. Лисенко, Г. І. Роль сімейного лікаря в лікуванні та профілактиці загострень хронічного обструктивного захворювання легень [Текст] / Г. І. Лисенко, Т. О. Ситюк, О. Б. Ященко // Укр. пульмонологічний журнал. - 2008. - № 4 (додаток). - С. 62-66.

7. Пат. 34091 Україна, МПК (2006) А 61 К 31/00. Спосіб корекції порушень клітинного, гуморального та цитокінового статусу при хронічному обструктивному захворюванні легень в стадії загострення [Текст] / Г. І Лисенко, Т. О. Ситюк ; заявник та патентоотримувач НМАПО імені П. Л. Шупика. - № u 2008 03258 ; заявл. 14.03.08 ; опубл. 25.07.08, Бюл. № 14.

8. Лисенко, Г. І. Клініко-патогенетичне обґрунтування застосування індукторів інтерферону (Арбідолу) в комплексному лікуванні хворих на хронічне обструктивне захворювання легень [Текст] / Г. І. Лисенко, Т. О. Ситюк // ІХ Українська наук.-практ. конф. з актуальних питань клінічної і лабораторної імунології, алергології та імунореабілітації, 25-26 квіт. 2007 р. - К., 2007. - С. 46-47.

9. Ситюк, Т. О. Роль індукторів інтерферону в комплексному лікуванні хворих на хронічне обструктивне захворювання легень [Текст] / Т. О. Ситюк // Медична наука - 2008 : матеріали всеукраїнської наук.-практ. конф. молодих учених, 20-21 груд. 2008 р. - Полтава, 2008. - С. 185-186.

Анотація

Ситюк Т. О. Імунокоригуюча терапія в оптимізації ведення хворих на хронічне обструктивне захворювання легень. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.27 - пульмонологія. - Державна установа «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф. Г. Яновського Академії медичних наук України», Київ, 2010.

У дисертації представлено обґрунтування доцільності застосування імуномодулюючої та інтерфероноіндукуючої терапії в комплексному лікуванні хворих на хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) І-ІІ стадії в період загострення на основі визначення і комплексної оцінки стану клітинного, гуморального імунітету, фагоцитарної активності, цитокінового статусу у даних хворих.

Виявлено, що для більшості хворих на ХОЗЛ І-ІІ стадії, які мають протягом року 3 та більше загострень захворювання на рік характерним є розвиток вторинної імунної недостатності ІІ-ІІІ ступеня тяжкості, що потребує призначення імунокоригуючої терапії.

Застосування арбідолу в комплексній терапії хворих на ХОЗЛ І-ІІ стадії в період загострення є ефективним і безпечним для корекції вторинного імунодефіциту та зниженого інтерфероногенезу, дозволяє покращати ефективність лікування загострень, є одним із факторів зменшення активності хронічного запального процесу в дихальній системі та підтримки ремісії у даного контингенту хворих.

Ключові слова: хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ), вторинний імунодефіцит, цитокіновий статус, інтерферон, арбідол.

Annotation

Sytuk T. O. Immunocorrection in patients with chronic obstructive pulmonary disease. - Manuscript.

Dissertation on granting a scientific degree of candidate of medical sciences by speciality 14.01.27 -- pulmonology. - State Organization «National Institute of Phthisiology and Pulmonology named by F. G. Yanovsky Academy of medical sciences of Ukraine», Kyiv, 2010.

The dissertation represents the substantiation for the use of the immunoactive and interferon-inductive therapy in complex treatment of the patients with COPD I-II stage during exacerbation, based on complex evaluation of the immune, cytokine status, indices of the phagocytic neutrophyles activity.

It is shown that the majority of patients who have more than 3 exacerbation in a year , develop the secondary immunodeficiency II and higher grade which require to use immunocorrection.

The use of аrbidol in complex treatment of the patients with COPD I-II stage in exacerbation is effective and safe method for the correction of secondary immunodeficiency and low level of interferon, is one of the factors for dimension of the chronic inflammatory process in tracheobronchial tree and supports remission.

Key words: chronic obstructive pulmonary disease (COPD), secondary immunodeficiency, cytokine status, interferon, аrbidol.

Аннотация

Ситюк Т. О. Иммунокоррегирующая терапия в оптимизации ведения больных с хронической обструктивной болезнью легких. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.27 - пульмонология. - Государственное учреждение «Национальный институт фтизиатрии и пульмонологии имени Ф. Г. Яновского Академии медицинских наук Украины», Киев, 2010.

В диссертации представлено обоснование целесообразности применения иммуномодулирующей и интерферониндуцирующей терапии в комплексном лечении больных хронической обструктивной болезнью легких (ХОБЛ) І-ІІ стадии в период обострения на основе определения и комплексной оценки состояния клеточного, гуморального иммунитета, показателей фагоцитарной активности нейтрофилов, цитокинового статуса у данных больных.

Выявлено, что для большинства больных ХОБЛ І-ІІ стадии, у которых обострение заболевания регистрируется чаще 3-х раз в году, характерно развитие вторичной иммунной недостаточности ІІ и выше степени, что проявляется статистически значимой абсолютной и относительной лимфопенией, которая сопровождается выраженным снижением количества Т-лимфоцитов, особенно CD3+, CD4+ субпопуляций, что приводит к уменьшению значения иммунорегуляторного индекса; снижением количества CD16+- и CD20+- лимфоцитов; дисиммуноглобулинемией (дефицит сывороточного ІgА, гиперпродукция ІgМ, ІgG); снижением неспецифической иммунологической реактивности (уменьшение фагоцитарной активности лейкоцитов, низкие показатели фагоцитарного числа) в сравнении с показателями группы контроля, что требует назначения иммунокоррегирующей терапии.

Установлено, что для больных ХОБЛ І-ІІ стадии в период обострения характерна гиперподукция как провоспалительных, так и противовоспалительных цитокинов, что проявляется увеличением количества ИЛ-1 в среднем на 90 %, ИЛ-8 - на 84 %, ФНП-б - на 68 %; ИЛ-10 - на 82 % в сравнении с показателями группы контроля, что является одним из факторов, которые влияют на хроническое течение воспалительного процесса в бронхиальном дереве. У 92,1 % больных ХОБЛ І-ІІ стадии виявлено достоверное снижение продукции интерферонов (количество ИФН-б в среднем снижено на 58 %, ИФН-г - на 44 % в сравнении с показателями группы контроля), что требует включения в состав комплексной терапии при обострении заболевания интерферониндуцирующих препаратов.

Отмечено, что применение арбидола в лечении больных ХОБЛ І-ІІ стадии в период обострения сопровождается у 96,0 % больных ХОБЛ І стадией и 76,3 % больных ІІ стадией нормализацией показателей иммунограммы уже через 14 дней лечения (увеличение общего количества Т-лимфоцитов, уровней CD4+ -и CD16+-лимфоцитов, нормализация ИРИ, повышение фагоцитарной активности лейкоцитов, фагоцитарного числа), тогда как в группе, где пациенты получали лечение по традиционной схеме, такие результати были достигнуты соответственно у 79,4 % и 48,6 % больных.

Применение арбидола в комплексном лечении больных ХОБЛ І-ІІ стадии в период обострения сопровождается достоверным снижением количества провоспалительных цитокинов ИЛ-1 и ИЛ-8 при сохранении высокого уровня противоспалительного цитокина ИЛ-10, что может быть одним из факторов последующего поддержания клинико-лабораторной ремиссии у этих больных.

С целью оценки длительности влияния арбидола на иммунологический и цитокиновый статус у больных ХОБЛ І-ІІ стадии проведено оценку показателей иммунограммы через 3 месяца после проведенного лечения. Отмечено, что применение в комплексной терапии арбидола сопровождалось повышением общего количества Т-лимфоцитов, CD4+- и CD16+-лимфоцитов, соответствующего повышения ИРИ в сравнение с больными, которые не принимали иммунокоррегирующей терапии.

Важно отметить длительное стимулирующее влияние препарата арбидол на фагоцитарное звено иммунной системы, что проявляется высокими показателями фагоцитарной активности макрофагов и фагоцитарного числа, индуцированной активности лейкоцитов в НСТ-тесте через 3 месяца после лечения, что может обеспечивать длительную защиту больного от обострений ХОБЛ.

При исследовании цитокинового статуса в этот период отмечено, что препарат арбидол повышает и длительно удерживает высокие уровни ИФН-г (в 2,3-2,6 раз выше в сравнение с больными, которые получали только стандартное лечение), достоверно снижает уровни ИЛ-1, ИЛ-8, ФНП-б, что свидетельствует о выраженном снижении активности воспалительного процесса в данной группе больных с ХОБЛ.

Применение арбидола в комплексной терапии больных ХОБЛ І-ІІ стадии в период обострения является эффективным и безопасным методом коррекции вторичной иммунной недостаточности и сниженного интерфероногенеза, является одним из факторов снижения активности хронического воспалительного процесса в трахеобронхиальном дереве и поддержания ремиссии у данного контингента больных.

Ключевые слова: хроническая обструктивная болезнь легких (ХОБЛ), вторичный иммунодефицит, цитокиновый статус, интерферон, арбидол.

Размещено на Allbest.ru