Клініко-імунологічне обґрунтування диференційованого підходу до терапії гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей з бронхіальною астмою

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Науково-дослідний інститут медичних проблем сім'ї

УДК 616.2-002.1-018.73:616.248-079.4-053.4-08:612.017

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Клініко-імунологічне обґрунтування диференційованого підходу до терапії гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей з бронхіальною астмою

14.01.10 - педіатрія

Чабанюк Ольга Вікторівна

Донецьк - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Дніпропетровській державній медичній академії МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Больбот Юрій Кононович, Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, завідувач кафедри госпітальної педіатрії № 2 і неонатології

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Нагорна Наталія Володимирівна, Донецький національний медичний університет ім. М.Горького МОЗ України, завідувач кафедри педіатрії факультету інтернатури та післядипломної освіти

доктор медичних наук, професор Недельська Світлана Миколаївна, Запорізький державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри факультетської педіатрії

Захист дисертації відбудеться 23 березня 2011 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.600.03 при Науково-дослідному інституті медичних проблем сім'ї Донецького національного медичного університету ім. М. Горького МОЗ України (83114, м. Донецьк, просп. Панфілова, 3).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького національного медичного університету ім. М. Горького МОЗ України (83003, м. Донецьк, просп. Ілліча, 16).

Автореферат розісланий «21» лютого 2011 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор медичних наук, доцент О.М. Долгошапко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ) в усьому світі домінують в структурі захворюваності населення, і це особливо актуально для дитячого віку (McCutcheon H., 2001; О.І. Кондратьєва, 2007). Розповсюдженість бронхіальної астми (БА) в дитячій популяції також є достатньо високою (5-22 % за даними досліджень ISAAC). Відомо, що діти з БА особливо схильні до ГРВІ, при цьому респіраторні інфекції відіграють значну роль у виникненні загострень та прогресуванні БА. Так, різні автори до 80 % загострень БА пов'язують з ГРВІ (Л.С. Романова, 1987; S.L. Johnston, 1995; В.А. Булгакова, 2005).

Одним з провідних імунологічних факторів, які зумовлюють такі особливості у дітей з БА, є дисбаланс субпопуляцій Т-хелперів І і ІІ типів зі зниженням продукції г-інтерферону (ІФН-г) і переважанням процесів алергічного запалення (С.В. Аліфанова, 2005; Є.В. Просєкова, 2007). В той же час на тлі ГРВІ наявні імунологічні порушенння у дітей з БА мають тенденцію до поглиблення, що може супроводжуватись затяжним або ускладненим перебігом респіраторної інфекції (І.І. Балаболкін, 2005).

Проте і на теперешній час недостатньо вивчена динаміка імунологічних показників під час ГРВІ у дітей з БА, а також характер взаємодії між компонентами імунної системи в різні періоди ГРВІ у означеного контингенту дітей. Тому доцільним є вивчення імунологічного профілю у дітей з БА при ГРВІ, в тому числі - інтерферонів й інтерлейкінів (Іл), а також пошук ефективних засобів для лікування ГРВІ у даного контингенту дітей. Перспективним напрямком може стати використання препаратів, які впливають на синтез ІФН-г, який є ключовим цитокіном в активації клітинного варіанту імунної відповіді, що є провідним при захворюваннях вірусної етіології, а також має протизапальну активність при алергічному запаленні (Н.В. Медуніцин, 1999). Для дослідження нами був обраний «Анаферон дитячий». В останні роки вивчались питання профілактичного призначення цього препарату у дітей, хворих на БА (О.Г. Кондюріна, 2006; О.І. Кондратьєва, 2007), але досі чітко не розроблені диференційовані показання до його застосування в терапії ГРВІ у означеного контингенту дітей.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Виконання роботи проводилось в межах НДР кафедри госпітальної педіатрії № 2 і неонатології Дніпропетровської державної медичної академії: «Розробка диференційованих способів лікування та реабілітації дітей з повторними гострими, рецидивуючими та хронічними захворюваннями органів дихання» (державний реєстраційний № 0101U003252).

Мета дослідження. Підвищення ефективності лікування ГРВІ у дітей, хворих на бронхіальну астму, на підставі вивчення особливостей імунного, в тому числі цитокінового, статусу з розробкою диференційованого підходу до терапії і подальшою корекцією виявлених порушень.

Задачі дослідження.

1. Вивчити частоту і особливості клінічного перебігу ГРВІ у дітей, хворих на бронхіальну астму.

2. Визначити значущі медико-біологічні та соціальні фактори, що впливають на характер інфекційної респіраторної захворюваності у цих дітей.

3. Визначити особливості клітинного, гуморального імунітету та фагоцитозу у дітей з бронхіальною астмою під час ГРВІ.

4. Вивчити динаміку сироваткових концентрацій цитокінів, в тому числі інтерферонів, у дітей з ГРВІ, що виникли на тлі бронхіальної астми.

5. Дослідити особливості взаємозв'язків між показниками клітинного, гуморального імунітету, фагоцитозу та цитокінового статусу у дітей з бронхіальною астмою в різні періоди ГРВІ.

6. Обґрунтувати доцільність, розробити диференційовані показання до використання та оцінити ефективність «Анаферону дитячого» в комплексній терапії ГРВІ у дітей з бронхіальною астмою.

Об'єкт дослідження: гострі респіраторні вірусні інфекції у дітей від 3 до 7 років з бронхіальною астмою легкого та середнього ступеня тяжкості.

Предмет дослідження: клінічні особливості ГРВІ; показники, що характеризують стан клітинного, гуморального імунітету, фагоцитозу, продукції цитокинів у дітей з бронхіальною астмою, хворих на ГРВІ, в різні фази захворювання та в дінаміці лікування «Анафероном дитячим».

Методи дослідження: анамнестичні, загальноклінічні, імунологічні та статистичні методи.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше доведено, що під час ГРВІ у дітей, хворих на бронхіальну астму, ступінь виразності порушень в інтерфероновому статусі не залежить від тяжкості перебігу бронхіальної астми.

Вперше визначено, що на тлі ГРВІ у дітей з бронхіальною астмою зростає кількість міжсистемних і зменшується кількість внутрішньосистемних взаємозв'язків між складовими імунної системи, що свідчить про функціональне перенапруження і дезорганізацію, які особливо виражені в періоді реконвалесценції респіраторної інфекції.

Вперше науково обґрунтована доцільність та визначені критерії включення до комплексної терапії ГРВІ у дітей з бронхіальною астмою препарату, що впливає на синтез ендогенного інтерферону - «Анаферону дитячого», визначені прогностичні критерії ефективності його застосування.

Уточнені особливості динаміки показників клітинного, гуморального імунітету, фагоцитозу, інтерферонів та інтерлейкінів у дітей з бронхіальною астмою в різні періоди захворювання на ГРВІ: значне зниження рівнів сироваткових інтерферонів, дисбаланс інтерлейкінів, порушення в клітинній та гуморальній ланках імунітету, які поглиблюються в періоді реконвалесценції.

Уточнені фактори, що найчастіше впливають на імунологічні показники у дітей, хворих на БА, під час ГРВІ. Визначено, що ступінь впливу цих факторів змінюється в різні періоди ГРВІ.

Практичне значення одержаних результатів. Основні результати роботи мають безпосереднє відношення до практичної діяльності педіатрів, спрямовані на підвищення ефективності лікування та профілактику ускладнень ГРВІ у дітей, хворих на бронхіальну астму.

Встановлено основні медико-біологічні та соціальні фактори, що визначають особливості респіраторної захворюваності у дітей з бронхіальною астмою, які доцільно враховувати на етапі диспансерного нагляду з метою визначення контингенту дітей з підвищеним ризиком виникнення частих ГРВІ та розробки заходів їх профілактики.

Проаналізовано та представлено клінічні особливості ГРВІ у дітей, хворих на бронхіальну астму, визначено фактори ризику розвитку ускладнень (наявність ускладненого алергологічного сімейного анамнезу по двом лініям, полівалентної алергії, декількох алергічних захворювань або супутньої патології неалергічного характеру, зростання ступеня тяжкості бронхіальної астми), що дозволяє підвищити ефективність прогнозування перебігу захворювання.

Розроблені клінічні та лабораторні показання до призначення препарату, що впливає на синтез ендогенного інтерферону-г - «Анаферону дитячого» - в комплексному лікуванні ГРВІ у дітей, хворих на бронхіальну астму. Показано, що доповнення «Анафероном дитячим» комплексу терапевтичних заходів у даного контингенту хворих сприяє підвищенню ефективності лікування шляхом зменшення загальної тривалості захворювання на 2,9 доби, загальної частоти ускладненого перебігу ГРВІ - в 1,6 рази, зокрема частоти бактеріальних ускладнень в 1,8 рази і алергічних - в 1,5 рази, а також збільшує час до виникнення наступної ГРВІ на 1,1 місяці, що супроводжується нормалізацією імунологічних показників і відновленням внутрішніх зв'язків між компонентами імунної системи.

Розроблені математичні моделі, за допомогою яких можливе прогнозування ефективності лікування «Анафероном дитячим» у дітей, хворих на бронхіальну астму.

Впровадження результатів дослідження у практичній діяльності медичних закладів. Результати роботи впроваджено в практику міських і обласних дитячих клінічних лікарень Дніпропетровської, Запорізької, Київської, Луганської, Чернівецької, Харківської областей, АР Крим.

Теоретичні положення і практичні рекомендації дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі на кафедрі госпітальної педіатрії № 2 і неонатології Дніпропетровської державної медичної академії МОЗ України.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто проведено аналіз наукової та патентної літератури за проблемою, що вивчалась, визначено мету та задачі дослідження, сформовані групи спостереження, обрані та освоєні методики досліджень, необхідні для виконання роботи, проведено збір первинного матеріалу, проаналізовано ефективність лікування хворих. Самостійно проведена систематизація та статистичний аналіз даних. Особисто автором написано текст дисертації, сформульовані висновки та практичні рекомендації, проведено впровадження отриманих результатів в лікувальну практику.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідались на ХVIIІ науково-практичній конференціі «Проблемні питання діагностики та лікування дітей з соматичною патологією» (Харків, 2008); Міжнародній науково-практичній конференції студентів та молодих вчених «Молодь - медицині майбутнього» (Одеса, 2009); Республіканській науково-практичній конференції «Современные проблемы педиатрии. От ребенка к взрослому» (Севастополь, 2009); ІХ Всеукраїнській науково-практичній конференції з міжнародною участю «Питання імунології в педіатрії» (Київ, 2009); 72-й міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «Актуальні проблеми клінічної, експериментальної, профілактичної медицини, стоматології та фармації» (Донецьк, 2010); всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблемні питання дитячої алергології та ревматології» (Львів, 2010); Республіканській науково-практичній конференції «Новые технологии в педиатрии и детской хирургии» (Алушта, 2010).

Публікації. За темою дисертації надруковано 12 праць, з них 3 - статті в журналах, рекомендованих ВАК України, 9 - тези доповідей в матеріалах конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 211 сторінках машинопису і складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалів та методів досліджень, трьох розділів власних спостережень, аналізу та узагальнення результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаної літератури. Перелік використаних джерел містить 208 публікацій (138 кирилицею та 70 - латиницею). Робота ілюстрована 46 таблицями та 5 рисунками.

Основний зміст роботи

Об'єкт і методи дослідження. Для досягнення встановленої мети було проведено клініко-лабораторне обстеження 146 дітей віком від 3 до 7 років в період гострої респіраторної вірусної інфекції, з них 112 дітей хворіли на бронхіальну астму і 34 дитини не мали будь-яких проявів алергії в анамнезі та виступали в якості контрольної групи. Діти з бронхіальною астмою методом простої рандомізації були розподілені на дві підгрупи: 50 дітям додатково до традиційної терапії був призначений «Анаферон дитячий» (ІА підгрупа), 62 дитини отримували лише стандартне лікування ГРВІ (ІБ підгрупа). Також було обстежено 20 здорових дітей для встановлення нормативних значень імунологічних показників.

Основний метод дослідження - аналіз клініко-лабораторних спостережень. Для оцінки стану системного імунітету визначали вміст імунокомпетентних клітин CD3+, CD4+, CD8+, CD22+ імунофлуоресцентним методом з використанням моноклональних антитіл виробництва Інституту онкології, м. Москва (НВЦ “МедБиоСпектр”); концентрації сироваткових імуноглобулінів класів А, М, G в сироватці крові - за методом радіальної імунодифузії в агарі за G. Manchini (1965); фагоцитарної активності нейтрофілів периферичної крові - з використанням тест-наборів «Реакомплекс» (м. Чита) (Н.В. Васильєв, 1972); метаболічної активності нейтрофільних гранулоцитів периферичної крові - за реакцію відновлення нітросинього тетразолію (НСТ-тест) з використанням капілярної крові (С.М. Гордієнко, 1983). Визначення рівня загального імуноглобуліну Е (IgE) в сироватці крові та дослідження цитокінового статусу проводилося методом ІФА з використанням тест-наборів фірми “Monobind” (Швейцарія) для визначення вмісту IgE, тест-наборів фірми “Bender Medsystems” (Австрія) - для рівня ІФН-б та тест-наборів фірми “Diaclone” (Франція) - рівнів ІФН-г та Іл-4, Іл-5, Іл-13 в сироватці крові.

Статистичну обробку отриманих результатів здійснювали за допомогою методів варіаційної статистики, реалізованих в пакеті прикладних програм “STATISTICA 6.1” (серійний номер - AGAR909 E415822FA). Для оцінки вірогідності різниці між групами використовували непараметричні критерії: для кількісних даних - U-критерій Манна-Уітні та критерій Колмогорова-Смирнова; для якісних даних - критерій згоди Пірсона хі-квадрат (чІ), точний критерій Фішера та критерій чІ з поправкою Йєтса. Вірогідність змін кількісних показників в динаміці захворювання оцінювали за допомогою Т-критерія Вілкоксона та критерія знаків. Для виявлення зв'язку між досліджуваними параметрами розраховували показники рангової кореляції Спірмена та Кендалла. Для оцінки вірогідності виникнення певних подій в групах використовували показники абсолютного та відносного ризику, а також відношення шансів. Окрім традиційного аналізу одномірних розподілів, проводили факторний аналіз і множинний регрессійний аналіз.

У відповідності до принципів Хельсінської декларації прав людини, Конвенції ради Європи щодо захисту прав та гідності людини в аспекті біомедицини та відповідних законів України, батьки обстежених дітей давали інформовану згоду на проведення досліджень, що не спричиняють шкоди здоров'ю їх дітям.

Результати власних досліджень та їх обговорення. Досліджувані групи були співставні за віком, який складав 5,2±0,2 роки для дітей, хворих на БА, і 5,1±0,2 роки для дітей групи контролю.

Серед дітей з БА в середньому кількість хлопчиків переважала над кількістю дівчат майже вдвічі. При аналізі розподілу за статтю в окремих вікових групах було відмічено, що зі зростанням віку переважання чоловічої статі над жіночою стає більш значним і серед дітей 6-7 років складає 3-4:1.

24,2 % дітей мали інтермітуючу форму БА, 16,1 % - персистуючу легкого ступеня тяжкості і 59,7 % дітей - персистуючу форму середньої тяжкості. Середній вік дітей, в якому було встановлено діагноз БА, склав 3,2±0,15 років, середня давність захворювання на БА - 1,8±0,21 роки.

ГРВІ як тригерний чинник загострення алергічного процесу мали значення у 95,2 % хворих, а у 69,3 % дітей з ними було пов'язано більше 50 % загострень БА.

У 67,7 % обстежених хворих з БА спостерігались супутні алергічні захворювання. Окрім БА, у 40,3 % дітей був діагностований атопічний дерматит, у 38,7 % - алергічний риніт, у 24,2 % - кропив'янка, причому у 1 дитини (1,6 %) перебіг кропив'янки супроводжувався рецидивуючим набряком Квінке. 91,9 % хворих мали поливалентну алергію. Середній вік перших алергічних проявів у дітей, хворих на БА, склав 8,56±1,14 місяців.

Обтяжену спадковість було виявлено у 66,1 % дітей з БА проти 47,1 % в групі контролю (p<0,05). В структурі захворювань найближчих родичів дітей, хворих на БА, достовірно переважали алергічні захворювання та хвороби органів дихання, які загалом складали 73,2 % всієї патології і зустрічались у родичів 50 і 21 % дітей з БА відповідно, на відміну від контрольної групи (8,8 та 5,9 % відповідно (p<0,05)). Обтяжена спадковість за респіраторними формами алергії у дітей основної групи зустрічалась вдвічі частіше, ніж обтяженість за шкірними формами (40,3 та 21 % відповідно).

Результати проведення кореляційного аналізу показали, що у дітей, хворих на БА, за наявності спадкової алергічної обтяженості спостерігалась вища частота розвитку супутніх алергічних захворювань (r=0,34; p<0,01) та більша їх кількість (r=0,38; p<0,01), раніше відбувалась маніфестація проявів атопії (r=-0,29; p<0,01), причому найбільший вплив на частоту виникнення алергічних захворювань і кількість їх нозологічних форм мала схильність до успадкування по материнській лінії (r=0,36; p<0,01 та r=0,43; p<0,001 відповідно).

Патологічний перебіг антенатального періоду розвитку виявлено у 82,3 % дітей, хворих на БА, що вірогідно перевищувало показник контрольної групи (50 %, р<0,01). ГРВІ переносили під час вагітності 17,7 % матерів дітей, хворих на БА, та 5,9 % матерів дітей контрольної групи. Кореляційний аналіз визначив існування зв'язку між ГРВІ, перенесеною жінкою під час вагітності, та раннім віком маніфестації БА у її дитини (r=-0,29; р<0,05). Середня кількість негативних антенатальних факторів також була вірогідно вищою в групі дітей з БА порівняно з контролем (2,61±0,22 проти 1,62±0,36, р<0,05). Вірогідно частіше порівняно з контрольною групою спостерігався і патологічний перебіг інтранатального періоду (58,1 проти 38,2 %, p<0,05). Патологічний перебіг неонатального періоду зустрічався у 58,1 % дітей, хворих на БА, і у 35,3 % дітей без алергічної патології (р<0,05).

74,2 % дітей з бронхіальною астмою вперше перенесли ГРВІ на першому році життя, тоді як в контрольній групі таких дітей було лише 38,2 % (р<0,01). Середній вік першого респіраторного захворювання у дітей з БА склав 8,10±0,65 місяців, а у дітей контрольної групи - 11,79±1,11 місяців (р<0,01), що за терміном подібно до середнього строку припинення грудного вигодовування в групах (8,10±0,96 проти 12,84±0,84 місяців відповідно, р<0,001). Проведений кореляційний аналіз підтвердив наявність зв'язків між віком виникнення першого респіраторного захворювання і тривалістю грудного вигодовування (r=0,36; p<0,05), а також обтяженістю сімейного алергологічного анамнезу одночасно по материнській та батьківській лініях (r=-0,40; p<0,01). Також було виявлено, що діти, які на першому році житя перенесли більшу кількість гострих респіраторних інфекцій загалом і обструктивних бронхітів зокрема, в майбутньому мали більш тяжкий перебіг БА (відповідно r=0,32; р<0,05 та r=0,34; р<0,01).

Порушення в стані здоров'я дітей, хворих на БА, також характеризувались вищою частотою супутньої патології порівняно з контрольною групою (69,4 проти 47,1 % дітей відповідно (р<0,05)). Найчастіше зустрічалась патологія ЛОР-органів (33,9 проти 11,8 % в контролі, р<0,05), а також синдром системної дисплазії сполучної тканини (ССДСТ) та малі аномалії розвитку серця (46,8 та 30,6 % відповідно). Кількість супутніх захворювань у дітей, хворих на БА, мала прямий кореляційний зв'язок з наявністю декількох нозологічних одиниць алергічної патології (r=0,31; р<0,05) та сенсибілізацією до кількох груп алергенів (r=0,21; р<0,05).

Діти з БА вірогідно частіше хворіли на респіраторні інфекції протягом року - 7,53±0,24 проти 3,38±0,33 захворювання в контрольній групі (р<0,001). Частота ГРІ у дітей з БА підвищувалась за наявності спадкової алергологічної обтяженості по двом лініям (r=0,31; р<0,05), перенесених матір'ю ГРВІ під час вагітності (r=0,32; р<0,05), наявності ускладнень в пологах, від яких народилась дитина (r=0,36; р<0,01) та патологічного перебігу неонатального періоду (r=0,37; р<0,01). Середня тривалість ГРВІ, за даними анамнезу, у дітей основної групи склала 15,47±0,56 днів, контрольної - 9,35±0,74 днів (р<0,001). Крім цього, майже половина (48,4 %) дітей, хворих на БА, в більшості випадків мали використовувати антибіотики при лікуванні ГРВІ через затяжний перебіг захворювання та виникнення ускладнень (в контрольній групі - 26,5 %, р<0,05).

При вивченні характеру перебігу поточного епізоду ГРВІ у дітей, хворих на БА, виявлено, що захворювання вірогідно частіше перебігало з ураженням нижніх дихальних шляхів - у вигляді гострого простого бронхіту і вірогідно рідше - у вигляді ринофарінгіту (р<0,05). Ускладнення у вигляді приєднання бактеріальної інфекції зареєстровані у 40,3 % (проти 17,6 % в контрольній групі, р<0,001), загострення алергічних захворювань - у 85,5 %, загалом ускладнений перебіг ГРВІ спостерігався у 88,7 %, причому алергічні та бактеріальні ускладнення одночасно виникли у 33,9 % дітей. Серед бактеріальних ускладнень найчастіше зустрічався гострий аденоїдіт та гострий середній гнійний отит. Серед алергічних ускладнень переважало загострення БА, зареєстроване в 79 % випадків. Майже у 45 % дітей зі шкірними формами алергопатології і у 29,2 % дітей з алергічним ринітом відбулось їх загострення.

Тривалість катарального та інтоксикаційного синдромів та окремих їх складових, в тому числі - лихоманки, у дітей, хворих на БА, була приблизно вдвічі вищою за контроль (р<0,001). Загальна тривалість кашлю у них також перевищувала показник в контролі на 4,30 днів (9,26±0,33 проти 4,96±0,19 днів, р<0,001). Середня тривалість синдрому бронхообструкції у дітей з БА склала 5,67±0,25 днів.

Збільшення тривалості основних синдромів ГРВІ та приєднання бактеріальних та алергічних ускладнень збільшувало загальну тривалість захворювання у дітей, хворих на БА, приблизно вдвічі порівняно з їх однолітками без алергії (відповідно 11,68±0,42 проти 6,15±0,20 днів, р<0,001). Загальна тривалість захворювання та виникнення бактеріальних ускладнень ГРВІ у дітей, хворих на БА, були прямо пов'язані з кількістю супутніх алергічних захворювань (r=0,55; р<0,001 і r=0,27; р<0,05); бактеріальні ускладнення ГРВІ також частіше виникали у дітей з наявністю супутніх захворювань неалергічного характеру (r=0,37; р<0,01), при зростанні їх кількості (r=0,39; р<0,01) та кількості типів причинно-значущих алергенів (r=0,35; р<0,01). Діти з більш тяжкими формами БА, з наявністю сполученої алергопатології та ті, що народились від вагітності з ускладненим перебігом, особливо при збільшенні числа негативних факторів, були більш схильні до загострень алергічного процесу під час епізоду ГРВІ (відповідно r=0,26, р<0,05; r=0,28, р<0,05; r=0,53, р<0,001; r=0,42, р<0,001). Поєднання бактеріальних та алергічних ускладнень знаходилось у прямій залежності від кількості типів причинно-значущих алергенів (r=0,41; р<0,01), наявності супутніх захворювань неалергічного характеру (r=0,27; р<0,05) та їх кількості (r=0,26; р<0,05). респіраторний вірусний бронхіальний фагоцитоз

Діти, хворі на БА, порівняно з контрольною групою, мали вірогідно нижчий відносний вміст Т-лімфоцитів (CD3+) у крові в усі періоди ГРВІ (р<0,05), причому найбільш вираженою ця різниця була наприкінці захворювання (табл. 1). Зниження пулу CD3+ клітин супроводжувалося змінами субпопуляційної структури Т-лімфоцитів, причому зменшення відсоткового вмісту СD8+-клітин було більш вираженим, ніж зменшення кількості CD4+-клітин, що відобразилось у зростанні імунорегуляторного індексу у дітей з алергічною патологією, який виявився найбільш високим на момент клінічного одужання. Абсолютний вміст СD8+-лімфоцитів у дітей-алергіків з 4-5-го дня захворювання ставав вірогідно нижчим порівняно з контролем (р<0,05) і зберігався таким до кінця ГРВІ. На момент клінічного одужання показники клітинної ланки у дітей без алергії повертались до референтних значень, чого не відбувалося в групі дітей, хворих на БА. В гуморальній ланці імунітету у дітей, хворих на БА, спостерігалось підвищення рівня загального IgE в усі періоди ГРВІ і зниження рівня сироваткового IgА на момент клінічного одужання (р<0,05) (табл. 2).

У дітей, хворих на БА, протягом всього ГРВІ відзначалась певна неадекватність функціонування системи фагоцитозу (табл. 3): більш виражене порівняно з контролем збільшення показників спонтанного НСТ-тесту з поглибленням різниці до момента клінічного одужання (р<0,001). Показник фагоцитарної активності у дітей основної групи з 4-5-го дня захворювання був вірогідно нижчим порівняно з контролем через відсутність приросту в динаміці ГРВІ (р<0,05).

Кореляційний аналіз виявив, що у дітей з більш тяжким перебігом БА та тривалішим часом захворювання відмічались гірші вихідні показники клітинного імунітету та фагоцитарної системи, а також більш виражений дисбаланс субпопуляцій Т-лімфоцитів (р<0,05). Обтяжений алергологічний сімейний анамнез негативно впливав на кількість Т-хелперів (r=-0,38; р<0,01). Перенесений на першому році життя гострий обструктивний бронхіт та підвищення кількості ГРВІ на рік на момент обстеження були кореляційно пов'язані зі зниженням числа Т-супресорів (r=-0,42 та r=-0,30; р<0,01). З підвищенням числа типів причинно-значущих алергенів та числа наявних алергічних захворювань знижувались відсоток Т-лімфоцитів (r=-0,29; р<0,05), їх хелперної субпопуляції (r=-0,34; р<0,05) та показники фагоцитарної активності і фагоцитарного числа нейтрофілів (r=-0,35 та r=-0,38 відповідно; р<0,01), а також підвищувались значення спонтанного НСТ-тесту (r=0,45; р<0,01). Що стосується гуморальної ланки імунітету, то сироватковий вміст імуноглобуліну Е був зворотно пропорційним тривалості захворювання на БА та підвищувався за наявності алергологічної обтяженості по батьківській лінії (r=-0,45 та r=0,48 відповідно; р<0,05).

Для показників імунної відповіді у дітей з БА в наступні періоди ГРВІ виявлені додаткові кореляційні закономірності. Так, діти з полівалентною алергією демонстрували вищі рівні лейкоцитозу (r=0,49; p<0,001) та зниження відсоткового вмісту лімфоцитів (r=-0,40; p<0,01) і Т-супресорів (r=-0,31; p<0,05). Загальний відсотковий вміст Т-лімфоцитів при другому та третьому дослідженнях зворотно залежав від кількості епізодів бронхообструкції на першому році життя (r=-0,34; p<0,05) - так само, як і вміст Т-хелперної популяції (r=-0,29; p<0,05), - а також від респіраторної захворюваності протягом року (r=-0,30; p<0,05). Величина співвідношення CD3+/CD4+ прямо залежала від тривалості захворювання на БА та кількості респіраторних інфекцій на першому році життя (r=0,39; p<0,01 та r=0,34; p<0,05 відповідно).

Особливості клінічного перебігу ГРВІ у дітей з БА були закономірно пов'язані з показниками імунної відповіді. Розвиток бактеріальних ускладнень респіраторної інфекції відповідав зниженню в динаміці ГРВІ загального вмісту Т-лімфоцитів (r=-0,45; p<0,01) з недостатністю як хелперної (r=-0,42; p<0,01), так і супресорної (r=-0,39; p<0,01) ланок, а також змінам фагоцитарних показників - підвищенню значень НСТ-тесту (r=0,71; р<0,001), зниженню відсотку фагоцитуючих нейтрофілів (r=-0,38; р<0,01) та фагоцитарного числа (r=-0,70; р<0,001).

Таблиця 1. Стан клітинного імунітету обстежених дітей в період ГРВІ, (M±m)

Примітки:

1.^* - вірогідність відмінностей від показників контрольної групи 95% (p<0,05);

2.^** - вірогідність відмінностей від показників контрольної групи 99% (p<0,01);

3.^*** - вірогідність відмінностей від показників контрольної групи 99,9% (p<0,001);

4.# - результати, які вірогідно відрізняються від показників першого дослідження (р<0,05);

5.° - результати, які вірогідно відрізняються від показників здорових дітей (р<0,05).

Таблиця 2. Сироваткові рівні імуноглобулінів у обстежених дітей в період ГРВІ, (M±m)

Примітки:

1.^* - вірогідність відмінностей від показників контрольної групи 95% (p<0,05);

2.^** - вірогідність відмінностей від показників контрольної групи 99% (p<0,01);

3.^*** - вірогідність відмінностей від показників контрольної групи 99,9% (p<0,001);

4.# - результати, які вірогідно відрізняються від показників першого дослідження (р<0,05);

5.° - результати, які вірогідно відрізняються від показників здорових дітей (р<0,05).

Таблиця 3. Показники фагоцитозу у дітей досліджуваних груп в динаміці ГРВІ, (M±m)

Примітки:

1.^* - вірогідність відмінностей від показників контрольної групи 95% (p<0,05);

2.^** - вірогідність відмінностей від показників контрольної групи 99% (p<0,01);

3.^*** - вірогідність відмінностей від показників контрольної групи 99,9% (p<0,001);

4.# - результати, які вірогідно відрізняються від показників першого дослідження (р<0,05);

5.° - результати, які вірогідно відрізняються від показників здорових дітей (р<0,05).

З вихідними порушеннями в системі фагоцитозу також були кореляційно пов'язані виникнення загострень алергічного процесу, зростання ступеня тяжкості дихальних порушень та довша тривалість катарального синдрому (р<0,05), а згодом підвищення вмісту НСТ-позитивних нейтрофілів відповідало подовженню синдрому бронхообструкції (r=0,40; p<0,05).

У дітей з БА, які отримували лише стандартну терапію ГРВІ, рівень ІФН-б в динаміці ГРВІ мав тенденцію до зниження, зумовлюючи вірогідні відмінності від контрольної групи, де сироваткова концентрація ІФН-б підвищувалась вже з перших днів захворювання і досягала максимального рівня на 4-5 добу (на початку захворювання ІФН-б 60,73±4,54 пг/мл у дітей, хворих на БА проти 75,88±3,57 пг/мл в контролі, р<0,05; на 4-5й день ГРВІ - 37,54±2,82 пг/мл проти 131,01±26,79 пг/мл, р<0,001; на момент клінічного одужання - 28,65±1,63 пг/мл проти 59,89±4,09 пг/мл, р<0,001). Рівень ІФН-г у дітей з БА був вірогідно нижчим за такий як у дітей без алергічних захворювань, так і у здорових дітей вже в дебюті ГРВІ (відповідно 4,25±0,17 пг/мл, 5,95±0,55 пг/мл, 6,05±0,15 пг/мл, р<0,05), а згодом, на відміну від контрольної групи, не відбувалось істотного приросту сироваткових концентрацій означеного ІФН, що відобразилось у появі вірогідних відмінностей між групами дослідження вже в середині ГРВІ (на 4-5-й день ГРВІ 6,58±0,39 пг/мл в основній групі, 9,48±1,62 пг/мл в контролі, р<0,05; на 7-9-й день ГРВІ 5,86±0,27 пг/мл і 5,90±0,76 пг/мл відповідно, р>0,05). Стосовно продукції Іл, діти, хворі на БА, на тлі традиційної терапії демонстрували вірогідно підвищені порівняно з контролем і здоровими дітьми сироваткові рівні Іл-4 та Іл-13 на початку і особливо наприкінці ГРВІ, причому більш виражено змінювалась концентрація Іл-13, до моменту клінічного одужання перевищуючи відповідний показник у дітей без алергіі майже в 10 разів (Іл-4 на 1-2-й день ГРВІ у дітей з БА - 0,83±0,09 пг/мл проти 0,57±0,07 пг/мл в контролі, р<0,05; на 7-9-й день ГРВІ - 1,49±0,39 пг/мл проти 0,51±0,09 пг/мл відповідно, р<0,01; Іл-13 на 1-2-й день ГРВІ - 12,57±2,84 пг/мл у дітей з БА проти 2,53±0,35 пг/мл в контролі, р<0,05; на 7-9-й день - 23,22±2,29 пг/мл проти 2,80±0,13 пг/мл відповідно, р<0,01). Рівень Іл-5 у дітей, хворих на БА, на початку епізоду ГРВІ вірогідно перевищував показники інтеркурентного періоду (7,53±1,47 пг/мл проти 3,20±0,10 пг/мл, р<0,05), і в подальшому зберігав тенденцію до підвищення, однак різниця з контролем виявилась невірогідною (р>0,05). Таким чином, у дітей основної групи виявлене зниження сироваткових концентрацій інтерферонів в усі періоди захворювання, а також дисбаланс інтерлейкінів, який вказує на посилення процесів алергічного запалення, при цьому відновлення функціональних характеристик цитокінового статусу у дітей з БА на тлі проведення стандартної терапії ГРВІ до моменту клінічного одужання не відбувалось.

За даними кореляційного аналізу, у дітей з наявністю алергічної патології в сімейному анамнезі, особливо по материнській лінії, спостерігались вірогідно вищі вихідні рівні Іл-13 (ф=0,37 та ф=0,64 відповідно; р<0,05); у дітей з наявністю полівалентної алергії, дермореспіраторним синдромом - вірогідно вищі рівні Іл-4 (ф=0,54; р<0,05) та Іл-5 (ф=0,40; р<0,05). Окрім цього, сироваткові концентрації Іл-5 та Іл-13 були вищими у дітей, чиї матері під час вагітності перенесли ГРВІ (ф=0,38 і ф=0,34 відповідно; р<0,05). На концентрацію ІФН-г в середині ГРВІ негативно впливала кількість алергічних захворювань (ф=-0,40; р<0,05). Наприкінці захворювання рівні обох ІФН були зворотно пов'язані з кількістю алергенів, до яких була сенсибілізація у дитини (ф=-0,38 і r=-0,52 для ІФН-б та ІФН-г відповідно; р<0,05), рівень Іл-4 мав прямий сильний зв'язок з тяжкістю перебігу БА (r=0,66; р<0,05), а вищий рівень Іл-5 відмічався у дітей, які раніше перенесли перший епізод респіраторної інфекції (ф=-0,40; р<0,05). Концентрація Іл-13 до моменту клінічного одужання прямо залежала від наявності супутніх алергічних захворювань (r=0,55; р<0,05) та їх кількості (ф=0,42; р<0,05) і була вищою у дівчат, ніж у хлопців (r=0,62; р<0,01).

При аналізі особливостей клінічного перебігу ГРВІ відмічено, що у дітей з нижчим вихідним рівнем ІФН-г вірогідно частіше виникали бактеріальні ускладнення ГРВІ (r=-0,73; р<0,05) та тривалішими були прояви інтоксикації (r=-0,93; р<0,001). Вищі вихідні концентрації Іл-4 також відмічались у дітей з ускладненим перебігом ГРВІ (r=0,64; р<0,05). В середині ГРВІ знайдені додаткові негативні кореляційні зв'язки середньої сили між концентрацією ІФН-б та тривалістю інтоксикаційного синдрому (r=-0,52; р<0,05), рівнем ІФН-г і сполученням бактеріальних та алергічних ускладнень ГРВІ (ф=-0,37; р<0,05). До моменту клінічного одужання вищий рівень Іл-13 реєструвався у дітей з алергічними ускладненнями ГРВІ (r=0,55; р<0,05).

При кореляційному аналізі внутрішніх зв'язків показників цитокінового статусу у дітей з БА на початку епізоду ГРВІ виявлені множинні внутрішньосистемні зв'язки досліджуваних інтерферонів та інтерлейкінів, які в динаміці захворювання мали тенденцію до послаблення або зникнення, що відображає гіперкомпенсаторний режим функціонування системи цитокінів із загрозою виснаження (А.М. Зосимов, В.П. Голiк, 2004). Одночасно з розпадом внутрішньосистемних зв'язків у дітей з БА на тлі ГРВІ різко зростали міжсистемні взаємодії.

При вивченні особливостей імунної відповіді та цитокінового профілю у дітей з БА в залежності від тяжкості її перебігу виявлено, що діти з середньотяжким перебігом БА з перших днів ГРВІ демонстрували вірогідно гірші показники клітинного імунітету та фагоцитозу порівняно з показниками у дітей з легкою формою БА (р<0,001) (табл. 4) Навпаки, в цитокіновому профілі дітей з різним ступенем тяжкості перебігу бронхіальної астми було виявлено значно менше відмінностей, які стосувались переважно концентрацій прозапальних інтерлейкінів: на початку захворювання в другій підгрупі реєструвались вірогідно вищі рівні Іл-5 і та Іл-13 (р<0,05), а наприкінці захворювання - вищій рівень Іл-4 (р<0,05). Щодо динаміки продукції інтерферонів під час ГРВІ, то в обох підгрупах зберігались закономірності, описані вище для дітей з БА загалом, а істотних відмінностей власне між підгрупами виявлено не було (табл. 5).

Проведений факторний аналіз свідчить, що у дітей з БА внутрішня організація системи протиінфекційного захисту характеризується специфічними внутрішніми факторами. Під час ГРВІ у дітей, хворих на бронхіальну астму, число цих факторів зросло з чотирьох до шести, а у дітей без алергічних захворювань знизилось з трьох до двох. Аналіз ступеня внеску перших трьох компонент в загальну дисперсію виявив, що в групі дітей без алергічних захворювань він складав 100 % як на початку, так і в кінці захворювання, а у дітей з бронхіальною астмою, навпаки, знижувався з 85,4 % до 48,8 %. Збільшення загального числа компонент з одночасним зменшенням інформаційного навантаження основних факторів у дітей, хворих на БА, свідчить про функціональне перенапруження імунної системи, виснаження її компенсаторних механізмів і дезорганізацію під впливом ГРВІ.

У дітей з БА, котрим призначали в складі комплексної терапії ГРВІ «Анаферон дитячий», спостерігалось зменшення загальної частоти ускладненого перебігу захворювання (56 проти 88,7 % в підгрупі ІБ, р<0,001) за рахунок зниження кількості як бактеріальних (24 проти 43,5 % в підгрупі ІБ, р<0,05), так і пов'язаних із загостренням алергічного процесу ускладнень ГРВІ (56 проти 85,5 % в підгрупі ІБ, р<0,05). У них відмічалось зниження як абсолютного, так і відносного ризику розвитку обох типів ускладнень, а показники відношення шансів розвитку бактеріальних та алергічних ускладнень склали 0,37 та 0,22 відповідно (р<0,05).

Також на тлі терапії «Анафероном дитячим» відбулося скорочення тривалості інтоксикаційного, катарального синдромів, дихальної недостатності та бронхообструкції під час загострення астми на 1-1,5 дні, а також зниження потреби в антибіотикотерапії, використанні системних ГКС, антигістамінних препаратів в 1,5-2 рази. Відповідно до зниження частоти ускладнень і зменшення тривалості окремих проявів ГРВІ під впливом «Анаферону дитячого», загальна тривалість захворювання у дітей ІА підгрупи також скоротилась на 2,9 дні. У дітей, які отримували в складі комплексного лікування «Анаферон дитячий», наступна ГРВІ виникала в середньому через 2,98±0,22 місяці, тоді як у дітей, які отримували лише традиційну терапію - через 1,85±0,35 місяці (р<0,05).

Застосування «Анаферону дитячого» в комплексному лікуванні ГРВІ у дітей, хворих на БА, супроводжувалось вірогідним покращенням показників клітинної ланки імунітету і фагоцитозу та наближенням їх динаміки до такої в контрольній групі (р>0,05). Вже на 2-3-й день терапії «Анафероном» відбувалось вірогідне підвищення загального вмісту Т-лімфоцитів (СD3+) та їх субпопуляцій СD4+ і СD8+, вірогідне зниження співвідношення CD4+/CD8+. Також під впливом терапії «Анафероном» протягом ГРВІ відбувалось поступове зниження показників НСТ-тесту і відновлення фагоцитарної активності нейтрофілів (р<0,05).

Таблиця 4. Показники імунного статусу у обстежених дітей під час ГРВІ в залежності від форми БА, (M±m)

Примітки:

1.^* - вірогідність відмінностей від показників у дітей з середньоважким перебігом БА 95% (p<0,05);

2.^** - вірогідність відмінностей від показників у дітей з середньоважким перебігом БА 99% (p<0,01);

3.^*** - вірогідність відмінностей від показників у дітей з середньоважким перебігом БА 99,9% (p<0,001);

4.° - результати, які вірогідно відрізняються від показників контрольної групи (р<0,05).

Таблиця 5. Сироваткові рівні цитокінів у обстежених дітей під час ГРВІ в залежності від тяжкості перебігу БА, (M±m)

Примітки:

1.^* - результати, які вірогідно відрізняються від показників у дітей з інтермітуючою та легкою персистуючою формами БА (p<0,05);

2.° - результати, які вірогідно відрізняються від показників контрольної групи (р<0,05);

3.# - результати, які вірогідно відрізняються від показників здорових дітей (р<0,05).

Аналізуючи показники цитокінового статусу протягом ГРВІ, найбільший вплив «Анаферону дитячого» ми виявили на сироваткові концентрації ІФН-б та ІФН-г, рівні яких, незважаючи на відсутність вірогідних вихідних відмінностей від дітей з традиційним лікуванням (ІФН-б 58,35±4,49 пг/мл в ІА підгрупі, 60,73±4,54 пг/мл в ІБ підгрупі (р>0,05) і 75,88±3,57 пг/мл в контролі (р<0,05); ІФН-г відповідно 4,15±0,30 пг/мл, 4,25±0,17 пг/мл (р>0,05) і 5,95±0,55 пг/мл (р<0,05)), підвищувались приблизно в 1,5 рази вже через 2-3 дні від початку терапії (ІФН-б 89,87±4,03 пг/мл в ІА підгрупі, 37,54±2,82 пг/мл в ІБ підгрупі (р<0,001) і 131,01±26,79 пг/мл в контролі (р<0,05); ІФН-г відповідно 7,88±0,12 пг/мл, 6,58±0,39 пг/мл (р<0,001) і 9,48±1,62 пг/мл (р<0,05)), а в кінці ГРВІ вірогідно перевищували відповідні показники підгрупи ІБ, контрольної групи і здорових дітей (ІФН-б 91,6±2,09 пг/мл в ІА підгрупі, 28,65±1,63 пг/мл в ІБ підгрупі (р<0,001), 59,89±4,09 пг/мл в контролі (р<0,05), 58,85±1,55 пг/мл у здорових (р<0,05); ІФН-г відповідно 8,04±0,63 пг/мл, 5,86±0,27 пг/мл (р<0,01), 5,90±0,76 пг/мл (р<0,05) і 6,05±0,15 пг/мл у здорових дітей). В інтерлейкіновому профілі найбільш виразні зміни були відмічені для Іл-13. Значення його на початку захворювання у дітей, хворих на БА, перевищували такі у дітей без алергопатології та здорових дітей майже в 6 разів (13,82±1,77 пг/мл в ІА підгрупі і 12,57±2,84 пг/мл в ІБ підгрупі проти 2,53±0,35 пг/мл в контролі (р<0,001) і 1,85±0,25 у здорових (р<0,001)), а до моменту клінічного одужання у дітей ІА підгрупи знижувались до контрольного рівня (3,25±0,60 і 2,80±0,13 пг/мл, р>0,05), тоді як в ІБ підгрупі вони підвищувались ще вдвічі (23,22±2,29 пг/мл, р<0,001 порівняно з підгрупою ІА). Рівень Іл-4 при однаково високих вихідних його значеннях в обох підгрупах (0,80±0,16 пг/мл в ІА і 0,83±0,09 пг/мл в ІБ підгрупі) у дітей ІА підгрупи наприкінці захворювання мав тенденцію до зниження до співставних з контролем рівнів (0,47±0,02 і 0,51±0,09 пг/мл, р>0,05), а у дітей ІБ підгрупи - вірогідно підвищувався і перевищував контрольні значення майже в 3 рази (1,49±0,39 пг/мл, р<0,01 порівняно з контролем і підгрупою ІА). Найменший вплив «Анаферону дитячого» був зареєстрований на динаміку продукції Іл-5, де не було виявлено вірогідних змін сироваткової концентрації протягом захворювання.

Під впливом терапії «Анафероном дитячим» також відбувся перерозподіл внутрішньо- та міжсистемних зв'язків імунологічних показників. Так, значення цитокінів при другому і третьому вимірі на тлі лікування «Анафероном» значно менше залежали від вихідних параметрів клітинного імунітету, ніж при традиційному лікуванні, і одночасно підвищувалась кількість вірогідних кореляційних залежностей між самими інтерферонами та інтерлейкінами, що свідчить про більш узгоджене реагування системи цитокінів і зростання рівня її внутрішньої організації.

Ефективність «Анаферону дитячого» була вищою при призначенні його не пізніше 2-го дня захворювання (r=0,39; p<0,05). Найкращий результат застосування «Анаферону дитячого» був відмічений у дітей, у яких відбулось раннє припинення грудного вигодовування (r=-0,35; р<0,05) або спостерігалась анемія на першому році життя (r=0,33; р<0,05). За нашими даними, ефективність «Анаферону дитячого» не залежала від тривалості та тяжкості пербігу бронхіальної астми. Несприятливими для ефективності препарату клінічними маркерами на початку захворювання були ознаки виражених дихальних порушень (r=-0,45, р<0,05) та високий нейтрофільний лейкоцитоз (r=-0,54, р<0,001).

При проведенні регресійного аналізу побудовано альтернативні прогностичні моделі ефективності застосування «Анаферону дитячого» при ГРВІ у дітей, хворих на БА. Формула першої моделі прогнозу має вигляд:

Z =14,101 - 2,527*x₁ - 2,271*x₂ - 0,267*x₃;

де Z - показник ефективності «Анаферону дитячого»; x₁ - ступінь дихальної недостатності; x₂ - наявність супутніх до БА алергічних захворювань; x₃ - відсоток сегментоядерних нейтрофілів за даними загального клінічного аналізу крові.

Формула другої моделі прогнозу не вимагає даних гемограми:

Z =4,766 - 1,080*x₁ - 1,683*x₂ - 2,477*x₃;

де Z - показник ефективності «Анаферону дитячого»; x₁ - ступінь дихальної недостатності; x₂ - наявність супутніх до БА алергічних захворювань; x₃ - наявність обтяженого алергологічного сімейного анамнезу.

Для обох моделей значення Z більше за 0,5 відповідає сприятливому прогнозу для ефективності лікування препаратом «Анаферон дитячий». Загальна кількість випадків коректного прогнозу для першої моделі склала 90 %, для другої - 86 %.

Висновки

В дисертації представлено теоретичне обґрунтування та нове вирішення наукової задачі педіатрії, яка полягає в удосконаленні лікування ГРВІ у дітей з бронхіальною астмою на основі вивчення особливостей динаміки інтерфероноутворення, продукції інтерлейкінів, змін клітинного, гуморального імунітету та фагоцитозу під час захворювання та клініко-імунологічному обґрунтуванні диференційного підходу до включення у терапевтичний комплекс препарату, що впливає на синтез ендогенного інтерферону-г («Анаферону дитячого»).

1. Гострі респіраторні вірусні інфекції у дітей, хворих на бронхіальну астму, характеризуються більш тяжким перебігом з частим розвитком ускладнень (88,7 %) як бактеріального характеру (40,3 %), так і пов'язаних з загостренням алергічного процесу (85,5 %), що обумовлює збільшення загальної тривалості ГРВІ вдвічі.

2. Серед медико-біологічних чинників на частоту респіраторної захворюваності й тяжкість перебігу ГРВІ у дітей з бронхіальною астмою найбільше впливає наявність супутніх до БА алергічних захворювань (r=0,43; р<0,05), особливо декількох (r=0,55; р<0,05), полівалентної алергії (r=0,35; р<0,05), обтяженого сімейного алергологічного анамнезу по двом лініям (r=0,31; р<0,05), антенатальний вплив ГРВІ (r=0,32; р<0,05).

3. У дітей з бронхіальною астмою під час ГРВІ відзначається зниження відносного вмісту Т-лімфоцитів з дисбалансом СD4+ та CD8+ субпопуляцій, конкурентний синтез імуноглобулінів зі зсувом в бік продукції імуноглобуліну Е, підвищення показників спонтанного НСТ-тесту та зниження фагоцитарної активності нейтрофілів. Наявність відхилень в показниках клітинного, гуморального імунітету та фагоцитозу корелює зі ступенем тяжкості та тривалістю захворювання на бронхіальну астму.

4. Цитокіновий профіль у дітей, хворих на бронхіальну астму, на тлі ГРВІ характеризується зниженням сироваткових концентрацій ІФН-б та ІФН-г в дебюті захворювання та відсутністю їх приросту в динаміці незалежно від ступеню важкості БА; а також підвищенням сироваткових концентрацій прозапальних інтерлейкінів (Іл-4, Іл-13), ступінь якого прямо залежить від ступеню важкості перебігу бронхіальної астми і в середньому вдвічі перевищує вихідні рівні та в 3-10 разів - показники дітей без алергічних захворювань. На ступінь порушень в системі цитокінів найбільше впливають наявність полінозологічної алергічної патології, полівалентної алергії, обтяженого алергологічного сімейного анамнезу, кількість ГРВІ і епізодів бронхообструкції на першому році життя, жіноча стать.