Хірургічне лікування ускладнень корекції молочних залоз, проведеної за допомогою ін'єкцій поліакриламідного гелю

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

14.01.03 - хірургія

Хірургічне лікування ускладнень корекції молочних залоз, проведеної за допомогою ін'єкцій поліакриламідного гелю

Патлажан Геннадій Ігорович

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Одеському державному медичному університеті МОЗ України

Науковий керівник доктор медичних наук, професор Мішалов Володимир Григорович, Національний медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України, завідувач кафедри хірургії № 4.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Дрюк Микола Федорович, Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова МОЗ України завідувач відділу мікросудинної та пластичної хірургії

доктор медичних наук, професор Пойда Олександр Іванович, Національний медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України професор кафедри хірургії № 1

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Гвоздяк М.М.

Анотація

лікування маммопластика хірургічний

Патлажан Г.І. Хірургічне лікування ускладнень корекції молочних залоз, проведеної за допомогою ін'єкцій поліакриламідного гелю. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.03 - хірургія. - Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, Міністерство охорони здоров'я України, м. Київ, 2010.

У період з 1999 по 2010 р.р. проліковано 154 жінки з поліакриламідним синдромом (ПАМС) з середнім віком 35,87 ± 0,56 років. Наслідки введення поліакриламідного гелю (ПААГ) вивчали у ретроспективному дослідженні, результати лікування - у проспективному за допомогою огляду, УЗД молочної залози (МЗ), анкетування у термін: 1, 3, 6, 12, 24 та 36 місяців і статистичної обробки результатів за методом Каплан-Майера. У групу контроля увійшла 71 пацієнтка, яким виконувалося ендопротезування МЗ з приводу післялактаційної інволюції.

Через три роки після ендопротезування результати у хворих з ПАМС були гіршими - співвідношення добрих, задовільних і незадовільних результатів становило 60,4 : 32,3 : 7,3 проти 79,7 : 16,9 : 3,4 у контролі, р=0,045.

У хворих з ПАМС трирічні результати були достовірно кращими у разі імплантації протезів субмускулярно у другий етап (після видалення гелю і усунення гострого інфекційного процесу) і використанні імплантатів, вкритих мікрополіуретановою піною, порівняно, відповідно, з субгландулярною імплантацією в один етап і застосуванням текстурованих протезів.

Корекція імунологічних порушень, що виявлені у хворих з ПАМС, шляхом введення пентоксифіліну покращує результати лікування завдяки зменшенню частоти контрактури капсули текстурованих протезів з 30,7% до 11,8%.

Ключові слова: поліакриламідний гель, поліакриламідний маммарний синдром, молочна залоза, косметичний дефект, ендопротезування.

Аннотация

Патлажан Г.И. Хирургическое лечение осложнений коррекции молочных желез, проведенной с помощью инъекций полиакриламидного геля. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.03 - хирургия. - Национальная медицинская академия последипломного образования имени П.Л. Шупика, Министерство здравоохранения Украины, г. Киев, 2010.

Работа посвящена решению важной научно-практической задачи улучшению диагностики и хирургического лечения осложнений контурной маммопластики, проведенной инъекциями полиакриламидного геля (ПААГ) путем установления патогенетических особенностей формирования полиакриламидного маммарного синдрома (ПАМС), обоснования методов его хирургической коррекции с использованием имплантатов разного типа и профилактики осложнений в раннем и отдаленном послеоперационном периоде.

В исследование, которое проводилось в период с 1999 по 2010 г.г., вошли 154 женщины с ПАМС в возрасте от 18 до 52 лет, в среднем 35,87 ± 0,56 года. Срок обращения в клинику с момента введения ПААГ составил в среднем 7,75±0,26 года.

Последствия введения ПААГ изучали в ретроспективном исследовании, результаты лечения - в проспективном с помощью осмотра, УЗИ молочных желез (МЖ), анкетирования в сроки: 1, 3, 6, 12, 24 и 36 месяцев и статистической обработки результатов методом Каплан-Майера. Группу контроля составила 71 пациентка, которым проводилось эндопротезирование МЗ в связи с постлактационной инволюцией.

Больным проводили общеклиническое, инструментальное иммунологическое, бактериологическое и гистологическое обследование. Материалом гистологического и бактериологического исследования служила ткань, которая окружает компартменты геля, фиброзная капсула, и ткани, имбибированные гелем.

Больные были разделены на 2 группы. Первая группа - 121 пациентка с осложнениями инъекционной маммопластики, которые не сопровождались острым воспалительным процессом в МЖ. Вторая группа - 33 пациентки с осложнениями инъекционной маммопластики, которые сопровождались острым воспалительным процессом (гнойно-некротическим процессом) в МЖ.

Во всех группах, в случае выполнения маммопластики, применяли протезы - с текстурированной поверхностью (83 женщины) и с покрытой микрополиуретановой пеной (45 женщин). Среди больных первой группы 26 пациенток отказались от маммопластики после удаления геля.

Больных второй группы оперировали в два этапа. Первым этапом удаляли гнойно-некротические тканни и гель, вторым - выполняли эндопротезирование. У 88 (91,7%) больных первой группы удаление геля и дальнейшую коррекцию косметического дефекта МЖ осуществляли в один этап, 10 (8,3% ) больных требовало двухэтапного хирургического лечения в результате выраженной миграции геля. Протезы размещали субмаммарно (50), субмускулярно (70) и субфасциально (8).

Через три года после эндопротезирования результаты у больных с ПАМС оказались худшими, по сравнению с контролем - соотношение хороших, удовлетворительных и неудовлетворительных результатов составило 60,4 : 2,3 : 7,3 против 79,7 : 16,9 :3 ,4, р=0,045.

Объективным основанием для этого была большая частота таких осложнений, как капсулярная контрактура (соответственно 24,8% против 12,9%, р=0,048), гравитационный птоз (15,8% против 6,7%, р=0,048), волнообразная деформация МЖ (34,3% против 18,6%, р=0,037). Их возникновению способствовали существенные местные изменения тканей МЖ и парамаммарной клетчатки, нарушения иммунного статуса под воздействием геля, инфицирование МЖ, а также остатки геля, который при существующих современных хирургических методиках невозможно было удалить полностью, вследствие его свойств диффузно проникать в ткани МЖ и окружающие ткани. Установлено, что протезы, покрытые микрополиуретановой пеной, эффективнее в сравнении с текстурированными у больных с ПАМС. При их использовании частота отдельных осложнений протезирования и общие результаты были лучшими даже в условиях инфицирования тканей МЖ. К концу третьего года соотношения хороших, удовлетворительных и неудовлетворительных результатов у них составило 75 : 25 : 0, против 51,7 : 36,7 : 11,6 у больных, которым имплантировали текстурированные протезы, р = 0,028. Важная роль в улучшении результатов протезирования принадлежит методам, способствующим восстановлению нарушений гуморального и клеточного иммунитета, (которые обнаружены у больных с ПАМС), за счет угнетения активности противовоспалительных цитокинов. Введение в послеоперационном периоде пентоксифиллина по предложенной методике уменьшает частоту контрактуры капсулы текстурированного протеза в течение года с 30,7% до 11,8%.

Имплантации протезов в субмускулярное пространство обеспечивало лучшие результаты по сравнению с субмаммарной, независимо от вида имплантата. Причем результаты в случае размещения микрополиуретановых протезов субмаммарно у больных с ПАМС не уступали таковым в группе контроля.

Двухэтапное эндопротезирование предпочтительнее одноэтапного. Однако, учитывая специфику эстетической хирургии, возможно по просьбе больной, восстановление формы и размеров МЖ, в один этап. Однако, отмеченная тактика может быть оправдана при отсутствии признаков воспаления тканей МЖ и значительной экстрамаммарной миграции геля.

Ключевые слова: полиакриламидний гель, полиакриламидный маммарный синдром, молочная железа, косметический дефект, эндопротезирование.

Summary

Patlazhan Gennadiy. Surgical treatment of complications after polyacrylamide gel injections into breast.

Presented for the Candidate of Medical Sciences (PhD) degree in Surgery, dated 14.01.03, National Medical Academy of Post-graduate Education named after P.L. Shupyk of Ministry of Health of Ukraine, Kyiv, 2010.

During the period between 1999 and 2010 154 women with complications after polyacrylamide mammary syndrome (PAMS) were treated. The mean age was 35,87 ± 0,56 years.

The consequences of the polyacrylamide gel (PAAG) injections were analyzed in the retrospective study while the treatment outcomes were studied in the prospective study using medical examination, mammary gland ultrasound imaging and study-specific questionnaires. All assessments were performed with the time intervals of 1, 3, 6, 12, 24 and 36 months postoperatively and statistically evaluated according to Kaplan-Mayer method.

Control group included 71 patients, who underwent breast augmentation with silicon implants. Three years after the implant placement surgery outcomes turned out to be worse in the study group - the ratio of good, satisfactory and bad results were as follows - 60,4 : 32,3 : 7,3 compared to 79,7 : 16,9 : 3,4 in the control group (р=0,045).

Moreover, in the study group 3 years postoperatively we evidenced significantly better outcomes in cases when breast implants were placed submuscularly as a second stage procedure (after the removal of gel and stopping inflammatory processes) and the use of implants covered with micro-polyurethane foam respectively comparing with subglandular implantation performed within one stage using textured implants.

In patients diagnosed with PAMS surgical outcomes could be improved by means of pentoxifylline intravenous injections, which was shown to reduce the rate of capsular contracture. The rate in the group of PAAG patients with textured implants was reduced from 30,7% to 11.8%.

Key words: polyacrylamide gel, polyacrylamide mammary syndrome, breast augmentation, filler, surgical complications, mammary gland, breast implants.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. З другої половини 1990-х років у країнах СНД стала широко використовуватися методика збільшуючої пластики МЗ за допомогою поліакриламідного гелю (ПААГ). Цей інтерес визначався швидким косметичним ефектом, простотою методики і незначними матеріальними витратами.[Брагилєв В. А., 1998; Неробєєв А.І., 2000; Qiao Q. et al., 2005; von Buelow S. et al., 2005 Xie P.B. et al., 2002; Zhao Yu. et al., 2004]. Незважаючи на привабливі властивості ПААГ, використання його для зміни контурів молочних залоз (МЗ), як зараз стає зрозумілим, було передчасним, до кінця експериментально не обґрунтованим і ризикованим [Дирш А.В., 2004; Шехтер А.Б., Лопатін В.В. та ін., 1997]. За останній час з'явилися численні повідомлення про ускладнення методики, які не лише нівелюють косметичний ефект від введення ПААГ, але і призводять до тяжких наслідків [Острецова Н.І. і співавт., 2003; Казиннікова О.Г., Christensen L.H. et al., 2003]. Деякі автори об'єднують ці ускладнення в симптомокомлекс під назвою "поліакриламідного маммарного синдрому" (ПАМС) [Адамян А.А. і співавт., 2003]. Інші пропонують різні їх класифікації у вигляді "ранніх і пізніх післяопераційних ускладнень" [Белоусов А.Е. і співавт., 1998]. Але досі частота ускладнень, їх характер остаточно не з'ясовані.

Єдиним радикальним способом лікування ПАМС є хірургічне видалення гелю [Добряків Б.С. і співавт., 2002; Мішалов В. Г. і співавт., 2004; Плаксін С. А., 2001; Старцева О. І.і співавт., 2007; Malata C.M. et al., 2007; Teo S.Y., Wang Sh.C., 2008; Zhang S. et al., 2003]. Проте, результат операції важко прогнозувати, оскільки до цього часу не вивчено їх наслідки у віддаленому періоді за умови використання різних імплантатів і їх розташування. Залишається невизначеною оптимальна тактика хірургічного лікування ПАМС, залежно від його проявів.

Тому в практичному відношенні проблема систематизації ускладнень ПАМС, розробки хірургічної тактики його лікування, методів запобігання ускладнень ендопротезування у віддаленому післяопераційному періоді є дуже актуальною.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри хірургії № 4 Національного медичного університета ім. А.А. Богомольця "Інновації в пластичній та реконструктивній хірургії". Реєстраційний № 0103U000884. Дисертант був співвиконавцем вказаної теми.

Мета дослідження. Поліпшення діагностики та хірургічного лікування ускладнень контурної маммопластики, здійсненою ін'єкціями поліакриламідного гелю шляхом встановлення патогенетичних особливостей формування поліакриаламідного маммарного синдрому, обґрунтування методів його хірургічної корекції з використанням імплантатів різного типу та профілактики ускладнень у ранньому та віддаленому післяопераційному періоді.

Для вирішення поставленої мети були визначені наступні завдання:

1. Проаналізувати характер специфічних ускладнень у пацієнток після естетичної корекції МЗ із застосуванням ПААГ та дослідити зв'язок з найбільш важливими чинниками у ретроспективному дослідженні.

2. Дослідити імунологічну реактивність, характер бактеріальної контамінації тканин, що оточують гель та патоморфологічні зміни тканин молочної залози у пацієнток після естетичної корекції МЗ із застосуванням ПААГ.

3. Розробити диференційовану хірургічну тактику лікування ускладнень після аугментаційної маммопластики поліакриламідним гелем залежно від їх характеру та косметичних вимог хворої.

4. Обгрунтувати та розробити метод профілактики капсулярної контрактури у віддаленому післяопераційному періоді у разі косметичної корекції ПАМС з використанням текстурованих протезів.

5. Визначити оптимальні рівні розміщення імплантатів, їх тип та етапність ендопротезування у разі корекції наслідків застосування ПААГ на основі проспективного аналізу результатів оперативного лікування протягом трьох років.

Об'єкт дослідження - 154 хворих з ускладненнями, викликаними контурною пластикою грудей ін'єкціями ПААГ.

Предмет дослідження - показники ефективності лікування пацієнток з ускладненнями, викликаними застосуванням ПААГ.

Методи дослідження: загальноклінічні, клініко-лабораторні і інструментальні, гістологічні, імунологічні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів

Вперше, у хворих з ПАМС, встановлено особливості розповсюдження ПААГ в паренхімі МЗ та за її межами і визначена частота формування компартментів гелю і гелеом.

Вперше систематизовано ускладнення аугментаційної маммопластики ПААГ з встановленням їх частоти і зв'язку з рядом чинників та визначення важливіших з них.

Визначено чутливість і специфічність діагностичних методів візуалізації ПААГ, що дозволило оптимізувати діагностику ускладнень.

Вперше показано, що наявність гелю у тканинах МЗ асоціюється з ростом аеробної (в тому числі умовно-патогенної) і анаеробної мікрофлори в тканинах, які оточують гель.

Вперше показано, що ПААГ призводить до гістоморфологічних змін навколишніх тканин МЗ та встановлено їх характер і частоту.

Вперше встановлено, що ускладнення аугментаційної маммопластики після введення ПААГ у період з двох до 4 років після операції, супроводжуються суттєвими порушеннями в клітинній та гуморальній ланках імунітету.

Показано сприятливу динаміку показників гуморальних і клітинних ланок імунної системи у разі імплантації протезів з мікрополіуретановим покриттям, порівняно з післяопераційним періодом протягом першого року у разі видалення гелю і імплантації текстурованих протезів.

Розроблено алгоритм тактики лікування ПАМС з урахуванням виду ускладнень та вимог пацієнтів, що дозволив оптимізувати хірургічне лікування.

Показано недосконалість існуючих хірургічних методів щодо радикальності видалення гелю з тканин МЗ та описано особливості міграції залишків гелю у разі використання різних протезів.

Вперше визначено вплив типу ендопротезу, його розташування, етапності імплантації, наявності мікрофлори на трирічну частоту виникнення капсулярної контрактури.

Вперше на основі трирічного вивчення результатів хірургічного лікування хворих з ПАМС продемонстровано переваги імплантації протезів, що вкриті мікрополіуретановою піною над текстурованими щодо частоти виникнення капсулярної контрактури, в тому числі у разі наявності мікрофлори у МЗ.

Практичне значення одержаних результатів

Рекомендовано конкретна етапність діагностичних процедур для визначення ускладнень аугментаційної маммопластики ПААГ з урахуванням їх діагностичної цінності.

Рекомендовано залучати у комплекс лікування жінок з ускладненнями аугментаційної маммопластики після введення ПААГ препарати з імуномоделюючими властивостями, оскільки у них констатуються різкі зміни імунологічної реактивності та імунний дисбаланс як до операції, так і протягом першого року після операції видалення ПААГ і імплантації текстурованих протезів.

Рекомендовано у хворих з ПАМС імплантацію протезів, вкритих мікрополіуретановою піною, враховуючи достовірно меншу частоту ранніх і пізніх ускладнень, порівняно з імплантацією протезів з текстурованою поверхнею.

Рекомендовано відкладене ендопротезування після усунення гострого інфекційного процесу, оскільки за даними трирічних спостережень воно супроводжується достовірно меншим відсотком ускладнень.

Рекомендовано у хворих з ПАМС імплантацію протезів у субмускулярний простір, що забезпечує меншу кількість ранніх і післяопераційних ускладнень.

За темою дисертації отримано патент на корисну модель України (патент на корисну модель 47008 МПК (2009) А61В 17/00).

Особистий внесок здобувача. Дисертант сформулював мету і завдання дослідження, здійснив комплексне лікування хворих як хірург, у тому числі усі хірургічні втручання, провів аналіз отриманих даних і сформулював висновки та практичні рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень були викладені на засіданні Одеського обласного наукового товариства хірургів, спільних засіданнях кафедр хірургії ОДМУ, засіданні Одеської обласної асоціації хірургів України, міжнародних конференціях, з них 3 - в Україні, 1 - в Австрії, 1 - в Росії, 1 - в Греції.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження в повному обсязі висвітлені в опублікованих 13 роботах, з яких 3 - самостійні статті у наукових фахових журналах та періодичних виданнях, рекомендованих ВАК України, 6 - у збірниках праць науково-практичних конференцій, з них 3 - в Україні, 1 - в Австрії, 1 - в Росії, 1 - в Греції. Вийшла глава в керівництві по пластичній хірургії під редакцією проф. К.П.Пшеніснова. За темою дисертації отримано патент на корисну модель України (патент на корисну модель 47008 МПК (2009) А61В 17/00).

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 166 сторінках друкованого тексту і складається з таких розділів: вступу, огляду літератури, трьох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків. Список літератури включає 194 джерела, з них кирилицею - 54, латиницею - 140. Робота проілюстрована 37 таблицями, 68 малюнками.

2. Основний зміст роботи

Матеріали та методи дослідження. У дослідженні, яке проводилося у період з 1999 по 2010 р.р. на базі «Інституту пластичної хірургії Віртус», взяли участь 154 жінки у віці від 18 до 52 років, в середньому 35,87 ± 0,56 років з ПАМС. Введення ПААГ здійснювалося в інших лікувальних установах.

Термін звернення в клініку з моменту введення ПААГ склав у середньому 7,75±0,26 року. Середній вік хворих на момент ін'єкційної маммопластики становив 28,12±0,48 року.

Аналіз наслідків введення ПААГ та їх зв'язку з рядом чинників здійснювали у ретроспективному дослідженні.

Метою проспективного дослідження було визначення ефективності застосованої нами тактики і методик хірургічного лікування ПАМС.

Хворим проводили загально-клінічне, інструментальне, імунологічне, бактеріологічне та гістологічне обстеження.

Матеріалом гістологічного і бактеріологічного дослідження слугувала тканина, що оточує компартменти гелю, фіброзна капсула та тканини, що імбібовані гелем.

Із інструментальних методів дослідження МЗ застосовували УЗД (ультразвуковий апарат toshiba nemio, модель ssa-580a, Японія), МРТ (апарата " МR МАХ " -"Дженерал Електрик", США), мамографію (рентген апарат MAMMOMAT 1000, фірми Siemens, Німеччина).

Всього в роботі проаналізовано 1540 УЗ- знімків, 37 МРТ та 89 рентген знімків груді жінок перед проведенням операції по видаленню гелю/ гелеом та у післяопераційному періоді.

Для аналізу ефективності лікування ПАМС хворі були розділені на 2 групи та групу контролю.

Перша група - 121 пацієнтка з ускладненнями ін'єкційної маммопластики, які не супроводжувалися гострим запальним процесом (гнійно-некротичним процесом) в МЗ.

Друга група - 33 пацієнтки з ускладненнями ін'єкційної маммопластики, які супроводжувалися гострим запальним процесом (гнійно-некротичним процесом) в МЗ.

Група контролю - 71 пацієнтка, яким виконувалося аугментаційне ендопротезування МЗ з приводу післялактаційної інволюції МЗ.

В усіх групах, у разі виконання маммопластики, застосовували два типи протезів - з текстурованою поверхнею (підгрупа ТП - 83 жінки) і з мікрополіуретановою поверхнею (підгрупа МП - 45 жінок).

Серед хворих першої групи було 26 пацієнток, які після видалення гелю відмовилися від коригуючої маммопластики (підгрупи БП - без протезування).

Хворих другої групи оперували в два етапи. Першим етапом видаляли гнійно-некротичні тканини і гель відповідно, до вимог лікування інфекційно-септичного процесу, другим - виконували ендопротезування, яке, за існування мастоптозу, доповнювали мастопексією. У більшості хворих першої групи - 88 (91,7%). видалення гелю і подальшу корекцію косметичного дефекту МЗ здійснювали в один етап, однак 10 (8,3%) хворих цієї групи потребувало двохетапного хірургічного лікування внаслідок вираженої міграції гелю. Протези розміщували субмаммарно (50), субмускулярно (70) і субфасціально (8).

Порівняльну оцінку результатів лікування ПАМС проводили в ранньому і віддаленому післяопераційних періодах. Віддалені результати лікування ПАМС оцінювалися в термін 1,1-3, 3,1-6, 6,1-12, 12,1-24, 24,1-36 місяців після операції. Оцінка ефективності хірургічного лікування базувалася на суб'єктивних (оцінка результатів лікування хворою) і об'єктивних критеріях (оцінка результатів лікування хірургом) згідно методики, що була запропонована Мішаловим В.Г. та співавторами о 2004 році з незначною модифікацією.

У роботі застосовано наступні методи статистичного аналізу: порівняння середніх значень з використанням Т-критерію Стьюдента та U-критерію Манна-Уітні; порівняння часток - за допомогою chi ² -тесту, виконувалися кореляційний аналіз та визначення кумулятивних частот ускладнень в динаміці післяопераційного періоду за допомогою методу Каплана-Мейєра. Визначення достовірності відмінностей у кумулятивних частотах проводили з використанням регресійного аналізу Кокса і застосуванням Log-Rank тесту. Відмінності між порівнювальними змінними вважалися достовірними у разі р<0,05. Всі розрахунки проводилися за допомогою пакета статистичних програм SPSS 13.0 for Windows.

Результати роботи

Ретроспективне дослідження. Аналіз скарг і результатів об'єктивної візуалізації ПААГ у хворих з ПАМС показав, що проведена їм операція з ін'єкції гелю викликала більш суттєві естетичні проблеми, ніж ті, що існували до геліопластики. Гель неконтрольовано розповсюджувався в усіх напрямках від місця ін'єкції, проникав у паренхіму МЗ і за її межі, відокремлювався від основної маси і формував компартменти гелю і гелеоми в різних ділянках МЗ без жодної очевидної закономірності. Гель ми знаходили майже з однаковою високою частотою від 62% до 72% у всіх відділах МЗ. Ці процеси не були пов'язаними з віком хворих. Встановлено кореляційний зв'язок ПАМС (коефіцієнт кореляції r у межах 0,35-0,50) з терміном існування гелю, кратністю його введення понад 2 рази і об'ємом гелю. Дійсно, пусковими чинниками ряду ускладнень у хворих з ПАМС, особливо гострих інфекційних, була травма МЗ, лактація та перенесені в недавньому інфекційні захворювання, з якими існував достовірний кореляційний зв'язок.

Найбільш значущими ускладненнями були асиметрія МЗ (100,0%) хворих, деформація контуру МЗ за рахунок гелеом або сером (90,3%), міграція гелю за межі МЗ (56,5%), пігментація шкіри МЗ (30,5%), птоз МЗ (25,3%), але найбільш важким загально-хірурргічним ускладненням був гострий запальний процес у МЗ, який супроводжувався гнійно-некротичними процесами (21,4 %).

Серед застосованих методів діагностики ПААГ найбільш точним виявилося МРТ з чутливістю 93,2% і специфічністю 97,3%. Високоінформативним виявилося також УЗД із чутливістю 79,9% і специфічністю 83,1%. Огляд і пальпація МЗ за чутливістю і специфічністю не відрізнялися від таких щодо маммографії.

У тканинах, які оточують гель, у 68,8% жінок персистувала мікрофлора, як у монокультурі, так і у асоціації, що достовірно більше за відповідний відсоток (43,7%) у здорових жінок, оскільки її наявність визначалася у 60,3% пацієнток за відсутністю клінічної картини гострого запального процесу і в усіх пацієнток з його проявами. Найчастіше це аеробна мікрофлора - 57,8%, в тому числі умовно-патогенна - 44,2 % і патогенна - 17,5%; рідше - анаеробна мікрофлора (18,8%). Персистування аеробної мікрофлори було достовірно пов'язане з терміном існування гелю (r=041), кратністю його введення понад 2 рази (r=0,31), об'ємом гелю (r=0,35), лактацією (r=0,33), інфекційними захворюваннями (r=0,41) і травмою МЗ (r=0,34).

Гістоморфологічні дослідження показали, що ПААГ в усіх жінок призводив до змін навколишніх тканин, які можна розцінювати як реакцію на стороннє тіло, притім патоморфологічні процеси, майже у половини випадках були реакцію відторгнення. У третини хворих виявлялися ознаки неспецифічного хронічного запалення, а у 21,5% - гострого запалення.

Встановлено, що ПААГ здійснював не лише місцевий, а і загальний вплив на організм. Так, у жінок з ПАМС у період з двох до 4 років після операції відбувалися зміни імунологічної реактивності організму і порушення регуляторної функції імунної системи, які виражалися достовірним зниженням рівня імуноглобулінів, порівняно з нормою (IgA на 18,1%, IgG - на 20,3%, IgM - на 15,9%), на тлі збільшення рівня прозапальних цитокінів (ІЛ-1-в на 17,9 %, ФНП-б - на 12,4%), підвищенням імуно-регуляторного індексу (до 1,77±0,015 проти 1,36±0,024 у контролі) за рахунок відносного збільшення CD4+ (що може бути ознакою аутоімунних процесів), достовірним зниженням рівня маркерів В-лімфоцитів (СD19), функціональної і фагоцитарної активності лімфоцитів.

Проспективне дослідження. У ранньому післяопераційному періоді (до одного місяця після операції) найкращі результати отримані у хворих підгрупи МП. Частка жінок з ускладненнями становила 6,6%, що достовірно менше за таку у хворих підгрупи ТП (18,1%) і у хворих, яким видаляли гель на тлі гострого запального процесу МЗ (51,5%), р<0,05. Наразі вона достовірно не відрізнялася від частки ускладнень у групі контролю (9,8%) і у хворих без ознак гострого запального процесу, яким видаляли гель (13,9%).

Підсумковий результат лікування ПАМС у віддаленому післяопераційному періоді за об'єктивними критеріями проводили на підставі обліку таких ускладнень як капсулярна контрактура молочних залоз (ККМЗ) протеза, хвилеподібна деформація і гравітаційний птоз МЗ та рецидив гелеом.

Нами було встановлено, що у хворих з ПАМС через три роки після ендопротезування частота ККМЗ була достовірно більшою за таку у хворих групи контролю, відповідно 24,8% проти 12,9%, р=0,048. Вона у них з'являлась раніше (у 2,4% хворих в перші 3 місяці, а в контролі після 3 місяців), відрізнялась швидшим темпом виникнення протягом першого року (17,8% проти 11,4% в групі контролю) і продовжувала частіше виникати протягом наступних двох років (частка хворих з контрактурою через рік після операції складала 28,3% проти 11,6% у контролі, р<0,05).

Трирічний кумулятивний відсоток ККМЗ був достовірно меншим у разі відкладеного ендопротезування після усунення гострого інфекційного процесу - 15,2%, порівняно з ендопротезуванням в один етап (одразу після видалення гелю) - 28,4%.

Субмускулярне розташування протеза мало переваги перед субмаммарним розташуванням, стосовно меншої частоти виявлення ККМЗ. Ці переваги становилися статистично значущими (р>0,05) через півроку спостереження, а на третьому році відсоток виникнення ККМЗ становив у разі субмаммарного розташування - 36,6%, субмускулярного - 16,4%. Проте такі, статистично значущі відмінності у формуванні капсулярної контрактури, були притаманні лише протезам з текстурованою поверхнею. У підгрупі МП через три роки після операції, частота ККМЗ була достовірно меншою, ніж у підгрупі ТП в усіх співставленнях (при одноетапній і відкладеній імплантації, при субмаммарному і субмускулярному розташуванні протезів). Окрім того, підгрупа МП відрізнялася не тільки меншим відсотком капсулярної контрактури, але і меншою її тяжкістю, оскільки в структурі хворих с ККМЗ не було діагностовано жодного випадку контрактури капсули ІІІ-IV ступенів, тоді як в підгрупі ТП їх частка на кінець спостереження складала 44,4%, р<0,05.

Виникнення ККМЗ у хворих з ПАМС було пов'язане з бактеріальною контамінацією тканин МЗ, що існувала до ендопротезування. За її відсутності трирічний кумулятивний відсоток виникнення ККМЗ був достовірно нижчим, порівняно з таким у разі наявності мікрофлори - 11,2% і 31,2% відповідно, р<0,027. Притім її ознаки за наявності мікрофлори з'являлися вже у перші три місяці від операції у 3,6% хворих і через 6 місяців її частота ставала достовірно більшою (14,6%) за тих хворих, у яких макрофлори не було виявлено (2,3%). Ці відмінності зберігалися до кінця терміну спостереження.

Зазначений вплив мікрофлори на зростання відсотка ККМЗ розповсюджувався лише на хворих підгрупи ТП. У хворих підгрупи МП частота ККМЗ була однаково низькою, як за відсутності мікрофлори (9,4% проти 35,3%), так і за її наявності (9,6% проти 13,4%).

Також встановлено, що виникнення ККМЗ у хворих підгрупи ТП асоціювався з порушеннями гуморального і клітинного імунітету, що були у хворих з ПАМС. При цьому були достовірно вищими середні рівні концентрації прозапальних цитокінів 23,4% для ФНО-б та 12,1% для ІЛ-6. Відзначалося також підвищення рівня маркерів Т-лімоцитів (СD3+) і Т-хелперів (СD4+) відповідно на 5,9% і 10,9% та зниження рівня маркерів В-лімфоцитів (СD19+) на 9,4% і реакція бласттрансформації лімфоцитів (РБТЛ) на 10,9%. У разі ККМЗ був достовірно вищим імунорегуляторний індекс: 2,0±0,28 проти 1,41±0,29 за рахунок відносного збільшення CD4+, що вказує на реакції автоімунної відповіді.

Вивчення імунологічного статусу через 10 місяців після видалення ПААГ показало, що в підгрупі ТП він істотно не змінювався, натомість у підгрупі МП відзначалося покращення гуморальної ланки імунітету, яке виражалося у підвищенні рівня імуноглобулінів і зменшенні рівня прозапальних цитокінів. Зокрема, констатовано достовірне підвищення IgА на 74,3%, IgМ на 56,1%, p<0,05 і IgG на 13,2%, а також зменшення ФНО-б на 43,4% і ІЛ-6 на 28,5%, p<0,05. Також відбувалися позитивні зміни і у клітинному імунітеті.

Враховуючи ці факти, нами запропоновано спосіб профілактики виникнення ККМЗ за рахунок корекції імунологічних порушень (патент на корисну модель 47008 МПК (2009) А61В 17/00), який полягає у застосуванні в ранньому післяопераційному періоді препарату пентоксифілін, здатного попереджати активацію ендогенної системи прозапальних цитокінів. Спосіб використано у 17 хворих з ПАМС, проведено одноетапне видалення гелю з імплантацією текстурованих протезів. На кінець року ознаки виникнення ККМЗ ІІ ступеня було констатовано у 2 (11,8%) пацієнток, що менше за річну частоту ККМЗ у аналогічних хворих підгрупи ТП - 30,7%, р<0,05.

Імплантація протезу після видалення гелю підвищує вірогідність гравітаційного птозу МЗ (15,8% проти 6,7% у групі контролю, р=0,048), особливо у разі імплантації протезів у субмаммарний простір, незалежно від виду протезів. Можливо, це пов'язано з відсутністю надійних опорних структур при такому його розміщенні. Ймовірно заважає надійній фіксації протезу вплив залишків гелю. Про можливість такого механізму свідчить достовірно більша частота гравітаційного птозу МЗ у першій групі хворих, в якій повнота видалення гелю дійсно менша порівняно з хворими, яким виконували відкладену імплантацію (друга група).

Хвилеподібна деформація МЗ, на відміну від такого ускладнення, як ККМЗ, виникала принаймні через рік після операції з подальшим зростанням частоти як у хворих з ПАМС, так і в групі контролю. Водночас кумулятивний відсоток ускладнення був достовірно більшим. У хворих з ПАМС порівняно з контрольною - 34,3% та 18,6% відповідно, р=0,037 Хвилеподібна деформація МЗ на кінець третього року після операції достовірно частіше виникала у разі субмаммарного розташування протезу у хворих обох груп; її відсоток у підгрупі МП складав 21,6%, в підгрупі ТП - 41,9%, р=0,027.

Специфічним ускладненням, що виникало після видалення ПААГ із тканини МЗ, в тому числі і у випадках завершення операції протезуванням залози (одномоментним або відстроченим) був рецидив формування гелеом. Причиною цього рецидиву, згідно наших спостережень, була технічна неможливість видалення всього об'єму гелю внаслідок обширності зони розповсюдження ПААГ, мультфокальності його розташування (як у фронтальній, так і сагітальній площинах) і здатності гелю дифузно проникати в тканини МЗ і навколишньої клітковини. Термін "рецидив формування гелеом" не зовсім відповідає суті патологічних процесів, що відбувалися у МЗ, оскільки у хворих це був залишковий гель, який скупчувався в утворення різного об'єму і форми.

Спостереження за хворими підгрупи БП показало, що рецидив гелеом, за даними УЗД, незалежно від методики евакуації гелю, виникає у всіх хворих, притім переважно у перші 6 місяців у 84,6% (22) хворих, до одного року - у 100% (26) хворих. Це невеликі за розмірами (0,2-0,3 см у діаметрі) скупчення гелю без будь-якої закономірності, стосовно їх локалізації. Протягом подальшого спостереження їх розміри істотно не змінювалися. Ці гелеоми зазвичай не призводили до косметичного дефекту. Але у 5 (19,2%) пацієнток сформувалися гелеоми розміром до 1,5-2,0 см у діаметрі, які пальпувалися і спричиняли зміни контуру МЗ. Зазначені гелеоми нами було видалено аспіраційним методом. Слід зазначити, що хоч залишки гелю самі по собі не призводили до косметичного дефекту МЗ, в той же час косметичний стан молочної залози після видалення гелю був гіршим за той, з приводу якого пацієнткам виконували гелеопластику.

У пацієнток з двохетапним хірургічним лікуванням рецидиви гелеом після першого етапу виникали аналогічно до хворих підгрупи БП. Проте, ми не спостерігали рецидиву гелеом за межами МЗ, в яких він знаходився до операції. Також у хворих з гострим інфекційним запаленням не було гелеом, що перевищували 0,5 см у діаметрі, що, можливо, пов'язано з більш широким субмаммарним доступом для дренування гелю і більшим терміном дренування МЗ (до припинення виділення гнійного вмісту і гелю).

Після ендопротезування МЗ за даними УЗД залишки гелю виявлялися у всіх пацієнток у вигляді дрібних (0,1-0,3 см у діаметрі) гелеом або вузьких (0,2-0,7 см) смужок гелю товщиною 0,1 см і довжиною 1,5-3 см. У 28 (21,9%) хворих виявлено більш значні скупчення гелю, об'ємом від 10 до 20 см³. У всіх випадках скупчення гелю з'являлися протягом 3-6 місяців після операції. Дрібні гелеоми, які були розташовані попереду протеза, відчувалися при пальпації залози у вигляді горбистості і у 42 (32,8%) були видні при огляді. Наприкінці першого року спостереження зазначені горбочки зникали.

Частота формування значних за об'ємом гелеом не залежала від типу протеза і наприкінці першого року дослідження у підгрупі ТП складала 22,9% (19 хворих), у підгрупі МП - 20,0% (9 хворих), р>0,05. Водночас, у разі імплантації текстурованих протезів не видалений гель опускався у нижній полюс МЗ - 17 (89,4%) хворих і у парамаммарну ділянку нижче і медіальніше від МЗ - 2 (10,6%) хворих. У разі імплантації протезів, вкритих мікрополіуретановою піною, гель, що залишився, витискувався протезом за межі МЗ: у парамамарну зону нижче і медіальніше від МЗ - 5 (55,5%) хворих і парамаммарну зону - вище і латеральніше від МЗ - 4 (44,5%) хворих.

У всіх випадках гель був видалений аспіраційним методом. Повторне накопичення гелю виникло у 3 (15,8%) хворих підгрупи ТП протягом другого року спостереження і було також видалено аспіраційним методом.

У частини хворих накопичення залишків гелю візуалізувалися при огляді, спричиняючи так звану крупногорбочкову контурну деформацію МЗ. Трирічна частота такої деформації МЗ була відносно незначною і складала 7,5%, притім виникала зазвичай у перший рік - 5,8% Це ускладнення констатовано переважно у разі одноетапного оперативного втручання - 15,1% проти 3,0% у разі двохетапного втручання, що поясняється не тільки повнішим видаленням ПААГ у зв'язку з більш тривалим терміном дренування МЗ у разі відкладеного протезування, але і додатковим видаленням залишків гелю під час імплантації протеза.

Підсумковий аналіз результатів ендопротезування МЗ у хворих з ПАМС за об'єктивними критеріями показав, що вже в термін до 6 місяців від операції вони достовірно поступалися таким у хворих групи контролю за рахунок зменшення частки добрих (81,1% проти 92,4%) і збільшення частки задовільних результатів (18,9% проти 7,6%), р=0,048. У подальші терміни спостереження ця закономірність зберігалася, до того з'являлися незадовільні результати, частка яких також була більшою за таку в контролі. І на кінець останнього контрольного терміну спостереження співвідношення добрих, задовільних і незадовільних результатів у хворих з ПАМС становило 60,4:32,3:7,3 проти 79,7:16,9:3,4 у контролі, р=0,045.

На результати ендопротезування у хворих з ПАМС суттєво впливав вид імплантата. Так впродовж трьох місяців після операції вже намітилася тенденція до кращих результатів у хворих підгрупи МП. Відсоток добрих результатів у них був більшим, ніж у хворих підгрупи ТП і складав 97,6 % проти 84,5 %, р=0,053. У подальшому співвідношення добрих, задовільних і незадовільних результатів у всі контрольні терміни спостереження було на користь хворих підгрупи МП, всі р < 0,05. Притім в цій підгрупі не було жодного випадку незадовільного результату. На кінець третього року співвідношення добрих, задовільних і незадовільних результатів у підгрупі МП склало 75:25:0, у підгрупі ТП - 51,7:36,7:11,6, р = 0,028.

Аналіз залежності результатів операції за об'єктивними критеріями у хворих з ПАМС показав, що оперативне лікування у два етапи має переваги над одноетапним, про що свідчать достовірно кращі результати у всі контрольні терміни спостереження. Одночасно треба зауважити, що за обох хірургічних тактик частка задовільних і незадовільних результатів із збільшенням терміну спостереження за хворими поступово збільшується, а частка добрих результатів зменшується. На кінець третього року співвідношення добрих, задовільних і незадовільних результатів у хворих, яким проводили лікування у два етапи, склало 75,7:21,6:2,7, у хворих, яким проводили лікування у один етап - 50,8:39,0:10,2, р = 0,045.

Значний вплив на ефективність ендопротезування у хворих з ПАМС мало розміщення імплантата. Лише у перші три місяці нами не встановлено достовірної різниці між субгландулярним і субмаммарним розташуванням імпланту. В подальші контрольні терміни спостереження результати субмусулярного розташування імплантата виявилися достовірно кращими. На кінець третього року спостереження співвідношення добрих, задовільних і незадовільних результатів у хворих, яким розміщували протез МЗ під м'яз, склало 67,7:30,6:1,6 проти 47,1:35,3:17,6 у хворих, яким протез розміщували субгландулярно, р = 0,009.

На оцінку результатів ендопротезування пацієнтками (суб'єктивна оцінка) значно впливало їх розчарування результатами введення ПААГ. Тому у своїй більшості вони були задоволені будь-якому покращенню стану МЗ і не приділяли уваги незначному дискомфорту та косметичним дефектам, на які зазвичай вказували пацієнтки групи контролю.

Результати ендопротезування у хворих з ПАМС за суб'єктивною оцінкою дещо поступалися таким у групі контролю, але достовірних відмінностей у результатах ендопротезування в контрольні строки обстеження виявлено не було, всі р>0,05.

Згідно опитування пацієнток, у перші три місяці після операції на результати лікування не впливали вид протеза, а також належність їх до якої-небудь групи, натомість, на думку жінок, результати лікування були кращими у разі субмускулярного розміщення протезів. У період до 6 місяців достовірні відмінності у результатах лікування (кращі результати) було зареєстровано у підгрупі МП порівняно з підгрупою ТП, і у разі застосування протезів, що вкриті мікрополіуретановою піною. Така закономірність спостерігалася у терміни до двох років після операції. Через три роки після операції достовірно кращі результати також було зареєстровано у разі двохетапного хірургічного лікування, порівняно з одноетапним.

Таким чином, у віддаленому періоді (до трьох років) загальна тенденція суб'єктивної і об'єктивної оцінки результатів лікування були тотожними. Об'єктивна оцінка стану МЗ після ендопротезування виявилася більш строгою і встановлювала більший відсоток задовільних і незадовільних наслідків лікування, ніж суб'єктивна оцінка. Також в нашому дослідженні не було жодного випадку необґрунтованих скарг хворих, за якими б не стояло об'єктивне погіршення стану МЗ. Тому інтегративна оцінка результатів лікування повністю співпала з об'єктивною.

Проведене нами дослідження показало, що результати ендопротезування МЗ після видалення гелю гірші за такі у хворих з післялактаційною інволюцією МЗ, що виражається у більшому відсотку таких ускладнень, як капсулярна контрактура, гравітаційний птоз, хвилеподібна деформація МЗ. Їх виникненню сприяють суттєві місцеві зміни тканин МЗ і парамаммарної клітковини, порушення імунного статусу під впливом гелю і, можливо, інфікування МЗ, а також залишки гелю, який за існуючих сучасних хірургічних методик неможливо видалити повністю внаслідок його властивості дифузно проникати у тканини МЗ і ті, що ії оточують. Встановлено, що протези, які вкриті мікрополіуретановою піною, поводять себе більш досконало, порівняно із текстурованими протезами у хворих з ПАМС. При їх використанні частота окремих ускладнень протезування і загальні результати кращі навіть в умовах інфікування тканин МЗ. Важливу роль у поліпшенні віддалених результатів операцій відіграють додаткові методи профілактики таких загрозливих ускладнень як ККМЗ, зокрема фактори, які впливають на відновлення порушень імунітету, пригнічення активності прозапальних цитокінів. Введення у післяопераційному періоді пентоксифілину за запропонованою методикою - один із засобів, що зменшує частоту контрактури капсули текстурованого протеза протягом року.

Визначаючим фактором, що впливає на результат операції, є також місце розташування імплантата. Наше дослідження показало беззаперечні переваги імплантації протезів у субмускулярний простір, порівняно з субмаммарною імплантацією, незалежно від виду імплантата. При цьому результати у разі розміщення мікрополіуретанових протезів субмаммарно у хворих з ПАМС не поступаються таким у групі контролю.

Виправданою є тактика, за якої ендопротезування здійснюється у другий етап після видалення гелю і усунення запальних процесів у МЗ. Проте, враховуючи специфіку пластичної хірургії, можливо, за проханням хворої, відновити форму і розміри МЗ в один етап з видаленням гелю. Однак, зазначена тактика може бути виправдана за умови відсутності ознак запалення тканин МЗ і значної екстрамаммарної міграції гелю.

Висновки

У дисертаційній роботі приведено рішення важливого науково-практичного завдання щодо поліпшення діагностики та хірургічного лікування ускладнень контурної маммопластики, здійсненою ін'єкціями поліакриламідного гелю шляхом встановлення патогенетичних особливостей формування поліакриламідного маммарного синдрому, обґрунтування (на основі аналізу трирічних результатів лікування) методів його хірургічної корекції з використанням імплантатів різного типу та профілактики ускладнень у ранньому та віддаленому післяопераційному періоді.

Контурна маммопластика поліакриламідним гелем, при виникненні ускладнень, спричиняє більші естетичні проблеми, ніж ті, що існували. ПААГ не прогнозовано розповсюджується у всіх напрямках від місця ін'єкції, з однаковою високою частотою, проникає в різні ділянки паренхіми МЗ (62 %-72%) і за її межі (56,5%), формує компартменти гелю і гелеоми, що викликають деформацію контуру МЗ (90,3%), імбібує підшкірну клітковину з подальшою пігментацією шкіри (30,5%), викликає птоз МЗ (25,3%) та асиметрію МЗ в усіх випадках. Найбільш важким загально-хірургічним ускладненням є гостре запалення у МЗ, яке супроводжувалося гнійно-некротичними процесами (21,4%). Виникнення ускладнень достовірно корелює з терміном існування гелю у МЗ, кратністю і об'ємом його введення, а гострих інфекційних - з травмою МЗ, лактацією та перенесеними в недавньому інфекційними захворюваннями.

В тканинах, що оточують гель у 68,8% жінок персистує мікрофлора, як у монокультурі, так і у асоціації, що достовірно більше за відповідний відсоток (43,7%) у здорових жінок; її наявність визначається у 60,3% пацієнток за відсутністю клінічної картини гострого запального процесу і в усіх пацієнток з його проявами. Найчастіше це аеробна мікрофлора - 57,8%, у тому числі умовно-патогенна - 44,2% і патогенна - 17,5%; рідше - анаеробна мікрофлора (18,8%). Персистування аеробної мікрофлори у тканинах, що оточують гель достовірно пов'язано з терміном існування гелю (r=041), кратністю його введення (r=0,31), об'ємом гелю (r=0,35), лактацією (r=0,33), інфекційними захворюваннями (r=0,41) і травмою МЗ (r=0,34).

Наявність ПААГ у МЗ в усіх випадках супроводжується патоморфологічними порушеннями оточуючих тканин. Гістологічні зміни, які являють собою реакцію відторгнення констатовано майже у половини (47,4%) хворих, ознаки неспецифічного хронічного запалення переважали у 31,1%, ознаки гострого запалення - у 21,5%.

У жінок з ускладненнями контурної маммопластики у період з двох до чотирьох років після ін'єкцій ПААГ відбуваються зміни імунологічної реактивності організму і порушення регуляторної функції імунної системи, які характеризуються достовірним зниженням рівня імуноглобулінів на тлі підвищення рівня прозапальних цитокінів, імуно-регуляторного індекса (до 1,77±0,015 проти 1,36±0,024 у контролі) за рахунок відносного збільшення CD4+, достовірного зниження рівня В-лімфоцитів, функціональної і фагоцитарної активності лімфоцитів.

Ендопротезування МЗ (без урахування типу протезу) для усунення наслідків ПАМС обтяжується неможливістю повного видалення гелю і супроводжується достовірно більшою частотою ускладнень в ранньому та віддаленому післяопераційному періодах, порівняно з хворими групи контролю (контрактури капсули протеза 24,8% проти 12,9%, гравітаційного птозу МЗ 15,8% проти 6,7%, хвилеподібної деформації МЗ 34,3% проти 18,6% відповідно) та виникненням контурної деформації МЗ внаслідок рецидиву гелеом у 7,5%.

Застосування протезів МЗ, що вкриті мікрополіуретановою піною, забезпечує достовірно кращі безпосередні і віддалені результати маммопластики після видалення ПААГ порівняно з текстурованими протезами, що до того ж асоціюється з позитивною динамікою імунного статусу, скомпрометованість якого зберігається у разі застосування текстурованих протезів і більш виражена при їх капсулярній контрактурі. Частка добрих і задовільних результатів за об'єктивною і суб'єктивною оцінками у разі використання протезів, вкритих мікрополіуретановою піною наприкінці третього року після ендопротезування статистично не відрізняється від цих показників у аналогічній групі контролю навіть у разі імплантації їх в умовах бактеріальної контамінації тканин МЗ.

Запропонований спосіб профілактики виникнення капсулярної контрактури за рахунок корекції імунологічних порушень шляхом щодобового однократного внутрішньовенного введення пентоксифіліну в дозі 0,1-0,2 г протягом 7-10 діб (патент на корисну модель 47008 МПК (2009) А61В 17/00) зменшує річну частоту контрактури капсули текстурованих протезів при лікуванні ПАМС з 30,7% до 11,8%.

Ефективність застосування текстурованих імплантататів і вкритих мікрополіуретановою піною у хворих з ПАМС у віддаленому післяопераційному періоді вища у разі відкладеного ендопротезування після усунення гострого інфекційного процесу, порівняно з ендопротезуванням в один етап (одразу після видалення гелю), а також при субмускулярному розташуванні протезів, порівняно з субмаммарним.

Перелік праць, надрукованих за темою дисертації

1. Осложнения отдаленного периода маммопластики, выполненной с помощью полиакриламидного геля и их хирургическое лечение / Г.И. Патлажан, Хірургія України. - 2009. - № 2. - С. 64-68.

2. Отдаленные результаты корригирующей маммопластики, выполненной у женщин с осложнениями после интрамаммарного применения полиакриламидного геля / Г.И. Патлажан, Хірургія України. - 2009. - № 4. - С. 83-89.

3. Роль бактериальной обсемененности в формировании фиброзной капсулы имплантатов молочных желез у пациенток с коррекцией осложнений, вызванных контурной пластикой полиакриламидным гелем / Г.И. Патлажан, Хірургія України. - 2010. - № 1. - С. 55-60.

4. Проблемы реконструкции молочных желез после инъекционного введения полиакриламидного геля / К.П. Пшениснов, И.Л. Макин, Т.Е. Омельченко, Г.И. Патлажан, Анналы пласт., реконструктив. и эстет. хирургии. - 2001. - № 2. - С. 41-51.

5. Мой опыт коррекции асимметрии молочных желез / Г.И. Патлажан, Эстетическая медицина. - 2009. - том VIII, № 1. - С. 43-54.

6. Спосіб протезування молочних залоз. Патент на корисну модель № 47008 / Г.І. Патлажан, Бюл. № 1, Київ. - 2010.

7. Complications of breast augmentation by polyacrylamide gel injections and their surgical treatment / Kirill P. Pshenisnov, Gennadiy I. Patlazhan, Books of abstracts. 10^th Congress of ESPRAS, Vienna. - 2005. - P. 3-4.