Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ

ОСВІТИ імені П. Л. ШУПИКА

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

КОРЕКЦІЯ КЛІМАКТЕРИЧНИХ ПОРУШЕНЬ У ЖІНОК

З ДОБРОЯКІСНОЮ ПАТОЛОГІЄЮ МОЛОЧНИХ ЗАЛОЗ

КОЗИР НАДІЯ ЄВГЕНІВНА

УДК 618.173-08-06:618.19-006.03

14.01.01 - акушерство та гінекологія

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національній медичній академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України

Науковий керівник

доктор медичних наук, професор Вдовиченко Юрій Петрович,

Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України, завідувач кафедри акушерства, гінекології та перинатології

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Юзько Олександр Михайлович, Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України, завідувач кафедри акушерства та гінекології № 1

доктор медичних наук, професор Бойчук Алла Володимирівна, Тернопільский державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського, завідувач кафедри акушерства, гінекології та перинатологіїї факультету післядипломної освіти

Захист дисертації відбудеться “19” березня 2010 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.613.02 при Національній медичній академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9).

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9).

Автореферат розісланий “_18__” лютого 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук, доцент М. М. Пилипенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

клімактеричний патологія молочний залоза

Актуальність теми. У зв'язку зі збільшенням тривалості життя в сучасному суспільстві зріс інтерес до проблем здоров'я жінок старшої вікової групи. Встановлено, що універсальними “маркерами” естрогенного дефіциту, що розвивається в клімактерії, є не тільки вазомоторні порушення та емоційно-психічний дискомфорт, які є характерними для перименопаузи, але і дизгормональні зміни в молочних залозах (В.П. Сметник, 2003; О.М. Юзько та співавт., 2006; Б.М. Венцківський та співав., 2007).

В останні роки проблемі патології молочних залоз у жінок пре- і клімактеричного періоду приділяється велика увага, що обумовлено вкрай вираженим негативним впливом різних новоутворень молочних залоз на якість життя жінок у клімактерії і очікуваним подвоєнням у найближчі роки популяції жінок, що страждають даною патологією (А.В. Бойчук та співавт., 2007; Т.Ф. Татарчук, 2008). Проблема доброякісних новоутворень молочних залоз (ДНМЗ) вивчається протягом багатьох років, однак результати досліджень взаємозв'язку клімактеричного синдрому (КС) і новоутворень молочних залоз є досить суперечливі. Розвиток основних клінічних симптомів досліджуваної патології пов'язують, переважно, з дизгормональними змінами (Е.М. Вихляева и соавт., 2006). Незважаючи на значне число наукових повідомлень щодо проблеми клімактеричних порушень (КП) і новоутворень молочних залоз, не можна вважати усі питання повністю вирішеними.

На нашу думку, одним з найбільш актуальних завдань даного наукового напрямку є дослідження можливості корекції КП у жінок з доброякісними новоутвореннями молочних залоз, що дозволить поліпшити результати лікування основної патології і якість життя пацієнток старших вікових груп.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Виконана науково-дослідна робота є фрагментом наукової роботи кафедри акушерства, гінекології та перинатології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика “Актуальні аспекти збереження та відновлення репродуктивного здоров'я жінки та перинатальної охорони плода на сучасному етапі” № державної реєстрації: 0106 U010506 .

Мета роботи і завдання дослідження. Метою роботи є зниження частоти і ступеня тяжкості клімактеричних порушень у жінок з доброякісною патологією молочних залоз на підставі вивчення основних ендокринологічних, біохімічних і психологічних змін, а також удосконалення і впровадження комплексу лікувально-профілактичних заходів.

Завдання дослідження:

1. Вивчити структуру доброякісної патології молочних залоз у жінок з клімактеричним синдромом.

2. Встановити порівняльні аспекти клінічного перебігу клімактеричного синдрому у пацієнток без та з доброякісними пухлинами молочної залози.

3. З'ясувати роль порушень ендокринологічного статусу та психосоціальних факторів у генезі клімактеричних розладів у жінок з доброякісними пухлинами молочної залози.

4. Встановити взаємозв'язок між клінічними, біохімічними, ендокринологічними, психовегетативними порушеннями та змінами якості життя у жінок з клімактеричним синдромом на фоні доброякісних пухлин молочної залози .

5. Розробити та впровадити у клінічну практику лікувально-профілактичний комплекс для зниження частоти і ступеня тяжкості клімактеричних порушень у жінок з ДПМЗ.

Об'єкт дослідження - клімактеричні порушення у жінок.

Предмет дослідження - клімактеричні порушення у жінок з доброякісними пухлинами молочної залози

Методи дослідження - клінічні, функціональні, біохімічні, ендокринологічні, психологічні та статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Визначено клініко-психологічні особливості, а також зміни ендокринологічного статусу і метаболізму у жінок із КП без і на фоні ДПМЗ. Доведено роль психосоціальних факторів у генезі розвитку КП у пацієнток цієї групи.

Встановлено взаємозв'язок між клінічними, ендокринологічними, біохімічними і психовегетативними змінами у жінок з КП без і на фоні ДПМЗ. Це дозволило розширити наявні дані про патогенез КС, а також науково обгрунтувати необхідність удосконалення методики корекції ендокринологічних і метаболічних порушень.

Показано роль диференційованого підходу для проведения замісної гормональної і метаболічної терапії в корекції ендокринних та психовегетативних змін у жінок з КП без і на фоні ДПМЗ.

Практичне значення одержаних результатів. Вивчено порівняльні аспекти клінічної симптоматики, структури і ступеня тяжкості КП жінок без і на фоні ДПМЗ. Показано необхідність вивчення психосоціальних факторов, а також запропоновано методи контролю за клінічним перебігом і ефективністю проведених лікувально-профілактичних заходів (ЛПЗ) у пацієнток цієї групи.

Розроблено і впроваджено практичні рекомендації щодо зниження частоти і ступеня тяжкості КП у жінок без і на фоні ДПМЗ, на підставі використання диференційованого підходу до проведення замісної гормональної терапії (ЗГТ) і метаболічної терапії.

Впровадження результатів дослідження в практику. Результати досліджень впроваджено у практику гінекологічних відділень і жіночих консультацій м. Києва і Івано-Франківської області. Наукові розробки за матеріалами дисертації використовуються в навчальному процесі кафедр акушерства та гінекології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика та Івано-Франківського Національного медичного університету ім. І.Я. Горбачевского МОЗ України.

Особистий внесок здобувача. Планування і проведення усіх досліджень виконано за період з 2005 по 2009 рр. Особисто автором обрано тему, визначено мету, завдання та напрямки проведення досліджень. Самостійно виконано обстеження 30 жінок з фізіологічним перебігом клімактеричного періоду, 30 жінок з КП без ДПМЗ і у 125 пацієнток з КП на фоні ДПМЗ. Самостійно проведено забір і підготовку біологічного матеріалу. Усі лабораторні та функціональні методи дослідження виконано безпосередньо автором та за його участю. Дисертантом особисто проведено аналіз та узагальнення результатів, сформульовано усі положення та висновки. Науково обґрунтовано практичні рекомендації, підготовлено до друку наукові роботи, виступи.

Автором розроблено та впроваджено практичні рекомендації щодо зниження частоти та ступеня тяжкості КП у жінок з ДПМЗ. Статистична обробка одержаних результатів виконана безпосередньо автором.

Апробація результатів роботи. Основні положення та результати дисертаційної роботи обговорено на пленумі і з'їзді Асоціації акушерів-гінекологів України (Львів, 2005, жовтень; Донецьк, 2006, вересень; Одеса, 2007, жовтень), на засіданні Асоціації акушерів-гінекологів Київської області (2006, листопад-грудень), на науково-практичних конференціях “Актуальні питання репродуктології” (Київ, 2004 травень; 2005, жовтень і 2006, грудень), на конференції молодих вчених КМАПО ім. П.Л. Шупика (2005, вересень); на міжнародних школах семінарах “Досягнення і перспективи перинатальної медицини” (Київ, 2006, лютий) і “Актуальні питання ендоскопії в гінекології” (Київ, 2006, червень); на 1 спеціалізованій медичній виставці “Здоров'я жінки і дитини” (Київ, 23 - 26 травня 2006 р.); на засіданні проблемної комісії “Акушерство та гінекологія” Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика (січень, 2009 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 5 наукових робіт, 4 з яких - статті у часописах та збірниках, затверджених ВАК України, причому усі самостійні.

Обсяг та структура дисертації. Дисертацію викладено на 137 сторінках комп'ютерного тексту, складається зі вступу, огляду літератури, розділу матеріали та методи дослідження, трьох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів, практичних рекомендацій та висновків. Список використаних джерел включає 165 джерел кирилицею і латинкою. Робота ілюстрована 40 таблицями та 12 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Об'єкт, методи та методологія досліджень. Для вирішення поставленої мети і завдань було проведено комплексне клініко-лабораторне і функціональне обстеження 30 жінок з фізіологічним перебігом клімактеричного періоду (контрольна група); 155 пацієнток з клінічними проявами КС на фоні ДПМЗ.

1 група - 30 пацієнток з КП без патології молочних залоз, які отримували загальноприйняті діагностичні та ЛПЗ;

2 група - 50 жінок з КП на фоні патології молочних залоз, які отримували загальноприйняті діагностичні та ЛПЗ;

3 група - 75 жінок з КП на фоні патології молочних залоз, що отримували запропоновану нами лікувально-профілактичну програму, причому було виділено три підгрупи, у залежності від варіанта використовуваної ЗГТ.

Основні особливості диференційованого підходу ЗГТ терапії у жінок 3 групи полягали у наступному:

- підгрупа 3.1 - 25 жінок з КП на фоні ДПМЗ (фіброзна мастопатія, фіброаденоматоз) отримували 1 мг естрадіола валеріат та 10 мг дідрогестерона;

- підгрупа 3.2 - 25 жінок з клімактеричними розладами на фоні ДПМЗ (фіброаденоматоз, фіброзна мастопатія), а також зі схильністю до артеріальної гіпертензії, набряків та надмірною масою тіла отримували 2 мг дроспіренону та 1 мг 17в-естрадіолу, враховуючи доведений антимінералокортикоїдний ефект дроспіренону, попередження реабсорбції натрію та затримки рідини в організмі з м'якою артеріальною гіпертензією.

- підгрупа 3.3 - 25 жінок з клімактеричними розладами на фоні ДПМЗ (фіброзно-кістозна мастопатія) отримували 2,5 мг тіболону, через те що, у даному випадку, тканина молочної залози особливо чутлива до естрогенного впливу. Препарат призначали також тим пацієнткам, які категорично відмовлялися від ЗГТ або мали абсолютні протипоказання до її використання. У дану підгрупу також включено пацієнток з патологією матки (гіперплазія ендометрію, фіброміома матки). Тіболон відноситься до групи тканинно-селективних регуляторів естрогенної активності, який, поряд з усуненням клімактеричних проявів, сприятливо впливає на серцево-судинну систему, стимулює ендометрій, не викликає нагрубання та болючості молочних залоз, попереджає розвиток постменопаузального остеопорозу.

Додатково усім пацієнткам призначали: фітоседативні препарати, комплекс вітамінів групи В, комплекс незамінних омега-3 поліненасичених жирних кислот з вітаміном Є, що володіє гіполіпідемічним та антиагрегантним ефектом.

Мінімальній курс замісної гормональної терапії складав 1 рік.

Якщо не вдавалося повністю провести корекцію КП після однорічного курсу ЗГТ, в подальшому підтримуючу та реабілітаційну терапію складали препарати фітоестрогенного ряду, пролонгований режим застосування комплекс незамінних омега-3 поліненасичених жирних кислот з вітаміном Є, а також 400 мг препарату Я-аланін, який є симптоматичним середником лікування приливів протягом усього періоду клінічних проявів клімактерію без обмеження часу.

Оцінку ефективності вказаних ЛПЗ проводили через 3, 6 і 12 місяців.

Для усіх жінок було розроблено програму обстеження, яка включала:

1. Клінічний аналіз перебігу пре- і постменопаузального періоду (В.П. Сметник и соавт., 2004).

2. Психосоціальне обстеження, адаптоване відносно до менопаузи (В.П. Сметник и соавт., 2006).

3. Мамографічне і ультразвукове дослідження молочних залоз і органів малого тазу (И.Н. Дикан и соавт., 2006).

4. Кольпоскопію і цитологічне дослідження (Є.В. Коханевич та співавт., 2006).

5. Дослідження гормонального гомеостазу: лютеїнізуючий гормон (ЛГ), фолікулостимулюючий гормон (ФСГ), естрадіол (Е2), прогестерон (П), тестостерон (Т), пролактин (Прл), тиротропний гормон (ТТГ), трийодтиронін (Т3) і вільний тироксин (Т4) (А.Г. Резников и соавт., 2006).

6. Біохімічне дослідження крові: загальний білірубін (ЗБ); холестерин (ХЛ);

в-ліпопротеїди (ЛП); тригліцериди (ТГ) та лужна фосфатаза (ЛФ), а також вміст основних мікроелементів: калій (K), натрій (Na), кальцій (Ca), хлориди (Cl), мідь (Cu) і залізо (Fe) (Г.И. Назаренко и соавт., 2006).

Статистична обробка матеріалів дослідження проводилася з використанням пакету прикладних програм “Statictica for Windows” у відповідності із загальноприйнятими стандартами математичної статистики (О.П. Мінцер і співавт., 2004).

Результати досліджень та їх обговорення. Результати проведених досліджень свідчать, що в усіх групах переважала пременопауза (1 - 76,7 %; 2 - 74,0 % ; 3 - 74,7 %), порівняно з пізньою (1 - 13,3 %; 2 - 14,0 % ; 3 - 9,3 %) і ранньою менопаузою (1 - 10,0 %; 2 - 12,0 %; 3 - 16,0 % відповідно). При цьому, середній вік обстежених жінок складав 50,8±2,1 років і достовірно не відрізнявся по групах (р>0,05).

В усіх обстежених жінок був жіночий фенотип. Масо-ростовий коефіцієнт коливався в однакових межах в усіх групах. У жінок з надмірною масою тіла (43,3 %) ожиріння, переважно, носило гіноїдний характер. Тільки 13,3 % обстежених жінок самостійно зверталися до гінеколога з приводу проявів симптомів клімактеричного періоду. Тільки кожна третя пацієнтка (33,3 %) лікувалася у лікарів суміжних спеціальностей з приводу ДПМЗ, порушень з боку серцево-судинної системи, проявів психоневрологічної симптоматики.

В останні роки в літературі активно обговорюються соціальні аспекти КС (Сольський та співав., 2004; З.М. Дубоссарська, 2006). Виходячи із отриманих нами результатів, вища або середня спеціальна освіта була у 76,7 % жінок, усі вони працювали, вели активний спосіб життя, 63,3 % - мали сім'ю. З професійних чинників, що негативно впливають на здоров'я жінки, слід зазначити роботу з персональними комп'ютерами у 60,0 % обстежених. Переважання жінок з високим освітнім рівнем і високою соціальною активністю визначило їх обізнаність щодо процесу згасання менструальної функції, готовність до проходження обстеження і проведення корекції виявлених метаболічних і дизгормональних порушень для поліпшення якості життя.

Ми вважали за доцільне вивчити лактаційну функцію обстежених жінок, яка може бути пов'язана з наступним розвитком патології молочних залоз (Н.А. Огнерубов, 2001). Було встановлено, що у 1 групі переважала непорушена лактація (70,0 %). Порівняно з цим, у 2 і 3 групах відмічено високий рівень гіпо- (36,7 % і 33,3 %) і агалактії (23,3 % и 26,7 %). Ці дані є вельми показовими, враховуючи розвиток у жінок надалі ДПМЗ.

У структурі різних гінекологічних захворювань переважали лейоміома матки (1 - 10,0 %; 2 - 14,0 %; 3 - 16,0 %) і хронічні запальні процеси (1 - 13,3 %; 2 - 16,0 %; 3 - 21,4 %). Решта варіантів - поліпи ендометрію, кісти яєчників і порушення менструального циклу - мали місце в поодиноких випадках. Ці дані співпадають з думкою низки авторів (В.Я. Голота та співав., 2004; В.П. Сметник и соавт., 2005) про взаємозв'язок між генітальною патологією різного ґенезу та розвитком захворювань молочних залоз. Особливу увагу при зборі анамнезу приділяли характеру перебігу пременопаузи. Так, у жінок з ДПМЗ пременопауза частіше характеризувалася симптомом “випадіння”: у більшості жінок (74,0 %) - розвивалася олігоменорея зі скороченням менструального циклу, а у 26,0 % - менструації припинялися різко. У порівнянні з цим, в жінок без ДПМЗ олігоменорея розвивалася поступово без укорочення циклу і різкого припинення менструацій.

Достатньо показовими є і дані про середній вік настання менопаузи у пацієнток різних груп, які свідчать про більш ранній початок КС у пацієнток з ДПМЗ, в середньому, на 2,6±0,2 роки, у порівнянні з 1 групою. Середня тривалість КС була також у 2 рази вище у пацієнток 2 і 3 груп, що можна віднести до встановлених специфічних особливостей.

У сучасній літературі зустрічаються поодинокі публікації, присвячені дослідженню патології молочних залоз у жінок з КС (Л.А. Пустырский, 2000; Т.Ф. Татарчук, 2003; Ф.И. Янишевский, 2005). Проведений нами аналіз показав, що у кожному другому спостереженні було відмічено фіброзно-кістозну мастопатію молочних залоз (2 група - 48,0 %; 3 - 50,6 %). Рідше мали місце фіброзна мастопатія (2 група - 30,0 %; 3 - 30,7 %) і фіброаденоматоз (2 група - 22,0 %;

3 - 18,7 %). З приводу цього, у кожному четвертому випадку мали місце одна або дві секторальні резекції молочних залоз (2 група - 23,3 % і 3 - 26,7 %).

Серед основних варіантів супутньої соматичної захворюваності слід вказати на більш високу сумарну частоту у жінок з ДПМЗ (1 група - 43,3 %; 2 - 70,0 % і 3 - 73,3 %). В її структурі можна виділити незначне переважання тироїдної патології (1 група - 10,0 %; 2 - 16,0 %; 3 - 20,0 %) і гіпертонічної хвороби (1 група - 10,0 %; 2 - 14,0 %; 3 - 16,0 %). Це підтверджує значну роль екстрагенітальної патології у клінічному перебігу КС (А.А. Зелинский, 2003; Я.З. Зайдиева, 2005).

Отже, як свідчать результати проведеної клінічної характеристики пацієнток, наявність ДПМЗ має свої специфічні особливості при розвитку КС, які полягають у більш ранньому початку, швидкому припиненні менструальної функції і більш тривалому перебігу КП. За даними анамнезу, слід виділити високу частоту супутньої екстрагенітальної патології та порушення лактаційної функції. Безумовно, це вимагає більш глибокого вивчення особливостей КС у пацієнток з ДПМЗ для розробки ефективних лікувально-профілактичних заходів.

Порівняльні аспекти клінічного перебігу КС, особливо, у жінок з обтяженим анамнезом, завжди заслуговують особливої уваги (С.С. Леуш и соавт., 2002; В.П. Сметник, 2005), зокрема, в жінок без і з ДПМЗ.

Відповідно до отриманих результатів, достовірні розбіжності між групами мали місце з боку більшості параметрів індекса Куппермана, але особливо хотілось би виділити такі, як приливи жару (контрольна група - 1,2±0,1; 1 - 2,3±0,2; р<0,05 і 2 - 4,5±0,4 бала; р<0,01); порушення сну (ПС) (контрольна група - 1,1±0,1;

1 - 2,1±0,2; р<0,05 і 2 - 4,3±0,3 бала; р<0,01); дратівливість (контрольна група - 1,2±0,1; 1 - 2,0±0,2; р<0,05 і 2 - 4,1±0,3 бала; р<0,01) та депресивний настрій (контрольна група - 1,2±0,1; 1 - 2,2±0,2; р<0,05 і 2 - 4,0±0,3 бала; р<0,01). На нашу думку, перераховані вище розбіжності пов'язані з негативним впливом ДПМЗ на основні клінічні прояви КС.

Перераховані вище особливості істотно вплинули на розподіл ступеня тяжкості КС. Так, якщо у контрольній і 1 групах переважали легкий ступінь КС (86,7 % і 50,0 % відповідно), то у 2 групі - тяжка форма (30,0 %). Рівень КП середнього ступеня тяжкості знаходився в межах: 13,3 % у контрольній групі; 26,7 % - у 1 групі і 44,0 % - у 2. Основні розбіжності були обумовлені такими симптомами: приливи жару, пітливість, ПС та депресивний настрій, що докладно було викладено вище.

Отримані результати стали підставою для більш глибокого вивчення частоти вегетативних порушень, які при КС є достатньо інформативними (О.В. Грищенко и соавт., 2004; В.П. Сметник, 2005). Як свідчать отримані дані, достовірні відмінності мали місце з боку таких параметрів: швидка втомленість (контрольна група - 1,4±0,1; 1 - 2,7±0,2; р<0,05 і 2 - 4,8±0,3 бала; р<0,01); емоційна нестійкість (контрольна група - 1,2±0,1; 1 - 2,8±0,2; р<0,05 і 2 - 4,0±0,4 бала; р<0,01) та головний біль (контрольна група - 1,0±0,1; 1 - 2,2±0,2; р<0,05 і 2 - 4,1±0,3 бала; р<0,01). Встановлені розбіжності підтверджують необхідність виділення пацієнток із КП на фоні ДПМЗ в окрему групу для вирішення самостійного наукового завдання, актуальність якого не викликає сумнівів.

Перераховані вище клінічні особливості диктують необхідність додаткового вивчення гормонального статусу і стану метаболізму у пацієнток з ДПМЗ і КП.

При оцінці гормонального статусу увагу зосередили на показниках, які найбільш широко вивчені при даній патології: Е2, ФСГ, ЛГ, Т, Прл, ТТГ, Т4 і Т3 (В.И. Грищенко и соавт., 2003; F. Grodstein et al., 2001). Отримані нами результати свідчать про суттєві дизгормональні порушення, що проявлялися у достовірному зниженні вмісту Е2 (контрольна група - 52,2±3,3 нмоль/л; 1 - 37,4±2,3 нмоль/л; р<0,05 і 2 - 26,1±2,0 нмоль/л; р<0,05) і Т4 (контрольна група - 14,1±1,1 нмоль/л;

1 - 10,9±0,9 нмоль/л; р<0,05 і 2 - 11,3±0,8 нмоль/л; р<0,05) при одночасному збільшенні рівня ФСГ (контрольна група - 40,9±3,2 нмоль/л; 1 - 58,8±2,6 нмоль/л; р<0,05 і 2 - 60,5±3,2 нмоль/л; р<0,05); ЛГ (контрольна група - 71,1±5,3 нмоль/л;

1 - 91,0±3,2 нмоль/л; р<0,05 і 2 - 91,8±4,2 нмоль/л; р<0,05); Т (контрольна група - 1,3±0,1 нмоль/л; 1 - 2,2±0,2 нмоль/л; р<0,05 і 2 - 4,2±0,2 нмоль/л; р<0,01);

Прл (контрольна група - 12,3±1,1 мк/мл; 1 - 18,1±1,3 мк/мл; р<0,05 і

2 - 19,3±1,4 мк/мл; р<0,05) і ТТГ (контрольна група - 2,4±0,1 мкМО/мл;

1 - 4,1±0,3 мкМО/мл; р<0,05 і 2 - 4,3±0,3 мкМО/мл; р<0,05). Співставляючи отримані дані у 1 і 2 групах, слід вказати на найбільш суттєве зниження Е2 (р<0,01) і підвищення Т (р<0,01) у пацієнток з КП на фоні ДПМЗ, що пояснює більш виражену клінічну симптоматику у пацієнток 2 групи.

Отже, встановлені дисгормональні порушення є переконливим підтвердженням вищеописаних клінічних особливостей в жінок основних груп, порівняно з контрольною.

За даними сучасної літератури, найбільше реагує на гормональні розлади, що відбуваються в організмі жінок із КС, зміни метаболізму (З.М. Дубоссарська, 2002; В.И. Кулаков и соавт., 2004). Так, згідно з отриманими результатами, відмічено достовірне збільшення вмісту ХС (р<0,05); ЛП (р<0,05) і ТГ (р<0,05) на фоні незміненого рівня ЗБ (р>0,05) та ЛФ (р>0,05). При цьому, достовірні відмінності були відмічені тільки у пацієнток з ДПМЗ. Встановлені відмінності є обґрунтуванням для включення до комплексу ЛПЗ, які проводились у пацієнток із КП на фоні ДПМЗ корекції гомеостазу, включаючи і ліпідний обмін.

Отже, КС у жінок з ДПМЗ має свої специфічні особливості, що проявляються у серйозних дизгормональних та дизметаболічних порушеннях. На нашу думку, отримані результати є достатньо переконливим науковим обґрунтуванням необхідності вивчення в пацієнток даних груп основних змін психологічного статусу.

Для оцінки психологічного статусу ми вважали за доцільне вивчити характер і частоту соціальних і психотравмуючих факторів, які, в умовах сьогодення, є достатньо інформативними (В.Я. Голота та спіавт., 2004; В.Н. Серов и соавт., 2006). Як показали результати дослідження, в жінок з КП на тлі ДПМЗ найчастіше зустрічалися: очікування хронічної хвороби (контрольна група - 50,0 %; 1 - 70,0 % й 2 - 90,0 %); втрата жіночності (контрольна група - 20,0 %; 1 - 36,7 % й 2 - 43,3 %) та власної значимості (контрольна група - 10,0 %; 1 - 30,0 % й 2 - 40,0 %). Отримані дані дозволяють зробити висновок про негативний вплив ДПМЗ на частоту основних соціальних і психотравмуючих факторів, що, у свою чергу, збільшує частоту основних клінічних проявів КС.

Однією з найчастіших скарг у жінок з КП був головний біль, який може бути не тільки симптомом патологічних процесів, що локалізуються в області голови, але і провідним проявом багатьох соматичних і психогенних захворювань, включаючи ДПМЗ. Результати опитування жінок щодо типу головного болю свідчить, що в пацієнток контрольної групи в 66,7 % випадків головний біль взагалі був відсутній, при тому, що в основних групах він мав місце в усіх пацієнток. Так, якщо в жінок з фізіологічним перебігом клімактеричного періоду головний біль був у поодиноких випадках, то у 1 й 2 групах переважали усі три варіанти головного болю: мігрень (1 група - 30,0 % й 2 - 30,0 %); головний біль напруги (1 група - 26,7 % й 2 - 30,0 %) і судинні головні болі (1 група - 30,0 % й 2 - 30,0 %). Тільки в кожному десятому випадку зустрічалися змішані головні болі (1 група - 13,3 % й 2 - 10,0 %).

Згідно з отриманими попередніми даними при аналізі психологічного статусу, багато жінок страждали різними порушеннями сну. У підтримці процесів нормального подиху під час пильнуванні і у період нічного сну важливе значення мають стабільне функціонування центральних механізмів регуляції подиху, вільне проходження повітря в легені через верхні дихальні шляхи; повноцінне скорочення міжреберних м'язів і діафрагми, що забезпечують зовнішній подих.

За нашим даними, у пацієнток контрольної групи порушення сну мають місце в поодиноких спостереженнях (6,7-10,0 %). У порівнянні з цим, при КП на тлі ДПМЗ, вони носять досить виражений характер: пробудження від почуття нестачі повітря (1 група - 26,7 % й 2 - 50,0 %); підвищена рухова активність у вісні (1 група - 23,3 % й 2 - 50,0 %) та різні видіння у період засинання (1 група - 30,0 % й 2 - 50,0 %). Отримані результати свідчать про несприятливий вплив ДПМЗ на розвиток різних ПС в жінок із КП.

Психічні (емоційно-афективні) порушення у хворих проявляються по-різному. Найчастіше - це прояв тривожно-іпохондричного і фобічного плану (В.П. Сметник, 2005; G.B. Mahady, 2005). Необхідно підкреслити, що наявність тривожних, панічних настроїв у хворих із затяжним больовим синдромом, встановлення особливостей їхньої особистості (найчастіше це невротичні розлади) є одним з критеріїв діагностики психогенного генезу наявних у хворих розладів.

Важливою рисою емоційної напруги у цих ситуаціях вважають її тісний зв'язок з больовими та вегетативними проявами, які можуть змінити поведінку, спосіб життя і працездатність людини (В.Н. Серов и соавт., 2004; D. Agnusdei et al., 2000).

При обстеженні пацієнток з ДПМЗ з метою дослідження впливу болю на вказані прояви життєдіяльності людини виявлено достовірні розбіжності між групами з боку трьох основних параметрів больового синдрому: інтенсивність болю (контрольна група - 1,5±0,1 бала; 1 - 1,6±0,1 бала й 2 - 2,9±0,2 бала; р<0,05); вплив на життя (контрольна група - 1,1±0,1 бала; 1 - 2,0±0,2 бала; р<0,05 й 2 - 3,6±0,3 бала; р<0,01) і самоконтроль (контрольна група - 0,9±0,1 бала; 1 - 2,1±0,1 бала; р<0,05 й 2 - 3,8±0,3 бала; р<0,01).

На сьогоднішній день показаний тісний зв'язок характеру емоційних розладів, їх інтенсивність із вегетативними проявами в спокої (тло), при певних впливах (реактивність) та на тлі різних форм діяльності (забезпечення). Емоційно-вегетативні зв'язки виявлені як у здорових людей (конкретний їхній характер визначається характером акцентуації практично здорових людей), так і при різних формах патології. Вегетативні зрушення закономірно супроводжують усі етапи поведінки людини: формування потреби, а потім і мотивації, організації і здійснення діяльності, емоційної оцінки задоволення і незадоволення потреб (В.П. Сметник, 2006; R. Druckmann et al., 2004).

Психовегетативні розлади проявляються психічними порушеннями, серед яких домінують тривожні, депресивні, іпохондричні, астенічні, істеричні феномени, а також вегетативні розлади, що проявляються в багатьох системах (З.М. Дубоссарська, 2006; В.И. Кулаков и соавт., 2007).

Різні депресивні порушення в пацієнток з ДПМЗ носили більш виражений характер, про що свідчить відсутність депресії в 70,0 % спостережень у контрольній групі і тільки в 10,0 % - у 2 групі. У порівнянні з даними фізіологічного перебігу клімактеричного періоду, у жінок з ДПМЗ спостерігалися помірна (контрольна група - 10,0 %; 1 - 20,0 % й 2 - 30,0 %) і сильна депресії (група 1 - 10,0 % й 2 - 30,0 %).

Таким чином, як показали результати проведених досліджень, ДПМЗ впливають на перебіг КС, що вимагає удосконалення лікувально-профілактичних заходів, чому і буде присвячений наступний етап нашої наукової роботи.

Як було вже відмічено вище, ефективність запропонованих ЛПЗ оцінювалась через 3, 6 і 12 місяців від початку їх проведення. Ми вважали за доцільне представити порівняльні аспекти відносно 1 групи (КС у жінок без патології молочних залоз).

Як свідчать отримані дані, через 3 місяці від початку ЛПЗ розбіжності між 1, 2 і 3 групами мали місце з боку наступних параметрів: приливи жару (р<0,05); ПС (р<0,05); дратівливість (р<0,05) та порушення уваги (р<0,05). Були відсутні достовірні розбіжності (р>0,05) між 1 і 3 групами за такими показникам, як пітливість, парестезії, депресивний настрій, слабкість, болі у кінцівках і суглобах та серцебиття - при тому, що у 2 групі (загальноприйняті ЛПЗ) достовірні розбіжності між цими параметрами відносно 1 групи зберігалися (р<0,05).

Перераховані вище особливості істотно вплинули на розподіл ступеня тяжкості КС в динаміці лікування через 3 місяці. Так, якщо у 2 групі частота середнього ступеня тяжкості складала 34,0 % і тяжкого - 36,0 %, то завдяки використанню загальноприйнятих ЛПЗ рівень середнього ступеня тяжкості збільшився до 44,0 %, а тяжких порушень відповідно знизився до 26,0 %.

Отримані результати стали підставою для більш глибокого вивчення частоти вегетативних порушень. Як свідчать отримані дані, між 1, 2 і 3 групами через 3 місяці лікування зберігались з боку таких показників, як емоційна нестійкість (р<0,05); ПС (р<0,05); підвищена пітливість (р<0,05) та головний біль (р<0,01). Ефективність ЛПЗ було підтверджено відсутністю достовірних відмінностей між 1 і 3 групами (р>0,05) з боку решти показників вегетативного статусу.

Надалі, через 6 місяців від початку ЛПЗ достовірні розбіжності між 1 і 3 групами (р>0,05) повністю були відсутні, при тому, що у 2 групі - при використанні загальноприйнятих ЛПЗ - вони збереглися з боку таких параметрів, як приливи жару, ПС, дратівливість, депресивний настрій та серцебиття (р<0,05).

У свою чергу, такі розбіжності істотно вплинули на розподіл ступеня важкості КС. Особливо наочно це проглядається при оцінці частоти легких порушень (2 група - 34,0 % й 3 - 50,0 %) і тяжких (2 група - 30,0 % й 3 - 9,3 % відповідно). Ці дані додатково підтверджують ефективність запропонованої методики.

Через 6 місяців від початку ЛПЗ частота різних вегетативних порушень між 2 і 3 групами також суттєво відрізнялась. Основною особливістю отриманих результатів є відсутність достовірних розбіжностей між 1 і 3 групами (р>0,05) з боку усіх параметрів. На тлі загальноприйнятих ЛПЗ достовірні розбіжності (р<0,05) збереглися при оцінці наступних параметрів: швидка втомленість, емоційна нестійкість, ПС, підвищена пітливість, головний біль та алергічні реакції.

На заключному етапі досліджень через 12 місяців від початку ЛПЗ достовірні розбіжності між 1 і 3 групами повністю були відсутні (р>0,05), а у 2 групі збереглися з боку чотирьох основних параметрів: приливи жару, ПС, дратівливість та депресивний настрій. Розбіжності між групами мали місце і при оцінці рівня легких порушень (2 група - 38,0 % й 3 - 57,3 %) і тяжких (2 група - 20,0 % й 3 - 2,6 % відповідно) при тому, що частота клінічних порушень середнього ступеня тяжкості була в однакових межах (2 група - 42,0 % й 3 - 40,0 %).

Виходячи із отриманих результатів, незважаючи на використання загальноприйнятих ЛПЗ, у 2 групі було достовірно збільшено (р<0,05) середню частоту чотирьох основних параметрів: емоційна нестійкість, ПС, підвищена пітливість та головний біль. Порівняно з цим, у 3 групі усі досліджені параметри були на рівні 1 групи (р>0,05).

Отже, як наочно свідчать результати клінічних досліджень, запропоновані ЛПЗ є досить ефективними вже через 3 місяці від початку їхнього використання. По закінченні 6 і 12 місяців розбіжності в клінічному перебігу КС в пацієнток без і з ДПМЗ повністю відсутні. Для більш глибокого розуміння процесів, що відбуваються, ми вважали за необхідне додаткове дослідження показників гормонального статусу і метаболізму.

При оцінці гормонального статусу через 6 и 12 місяців проведення ЛПЗ достовірні розбіжності між 1 і 3 групами з боку усіх досліджуваних параметрів були відсутні (р>0,05), у той час як при використанні загальноприйнятих ЛПЗ, також, як і на попередньому етапі (через 3 місяці), збереглося достовірне зниження вмісту Е2 (р<0,05) при одночасному підвищенні рівня Т (р<0,05).

Як свідчать отримані дані, незважаючи на проведені загальноприйняті ЛПЗ , дизметаболічні розлади у 2 групі збереглися на попередньому рівні і полягали у достовірному збільшенні вмісту ХС (р<0,05); в-ЛП (р<0,05) і ТГ (р<0,05).

Для оцінки психологічного статусу найбільш інформативні результати були отримані нами при обстеженні жінок через 6 місяців від початку ЛПЗ.

Результати досліджень свідчать, що характер і частота психотравмуючих факторів наочно відрізняються за наступними параметрами: очікування хронічної хвороби (1 група - 33,3 %; 2 - 70,0 % й 3 - 34,7 %); втрата жіночності (1 група - 16,7 %; 2 - 36,0 % й 3 - 17,3 %) та власної значимості (1 група - 20,0 %; 2 - 34,0 % й 3 - 16,0 % відповідно). Крім того, зустрічався головний біль напруги (1 група - 26,7 %; 2 - 30,0 % й 3 - 20,0 %), що свідчить про відстрочений ефект запропонованої методики по відношенню до характеру головного болю.

Частота ПС через 6 місяців від початку проведеної терапії істотно розрізнялася за 2 параметрами: пробудження від почуття нестачі повітря (1 група - 20,0 %; 2 - 40,0 % й 3 - 20,0 %) та різні видіння у період засинання (1 група - 20,0 %; 2 - 40,0 % й 3 - 20,0 % відповідно). До цього ж терміну депресія зберігалася у 70,0 % пацієнток 2 групи, при тому, що у 1 і 3 групах цей показник був істотно нижче (53,3 % й 50,7 % відповідно). При оцінці ступеня депресії тільки у другій групі можна відмітити перевагу помірної (1 група - 10,0 %; 2 - 20,0 % й 3 - 10,7 %) і сильної депресії (1 група - 3,3 %; 2 - 10,0 %)

Таким чином, як показали результати проведених досліджень, використання запропонованої методики ЛПЗ дозволяє підвищити ефективність лікування КП у пацієнток із ДПМЗ. Це підтверджується результатами не тільки клінічних досліджень, але і додатковими методами. Отримані результати дають нам право рекомендувати дану методику для широкого використання у практичній охороні здоров'я.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне обґрунтування та практичне вирішення завдання щодо зниження частоти клімактеричних порушень у жінок з доброякісними пухлинами молочної залози, на підставі вивчення основних ендокринологічних, біохімічних та психологічних змін, а також удосконалення і впровадження комплексу лікувально-профілактичних заходів.

1. У структурі доброякісних пухлин молочної залози у жінок з клімактеричним синдромом переважають фіброзно-кістозна (49,3 %) та фіброзна мастопатія (30,4 %), а також фіброаденоматоз (20,3 %).

2. При доброякісних пухлинах молочної залози пременопауза частіше характеризується симптомом “випадіння”: у 74,0 % жінок розвивається олігоменорея з укороченням менструального циклу, а у 26,0 % - менструації припиняються різко. Пременопауза частіше характеризується більш раннім початком (раніше на 2,6±0,2 роки), і подовженням в 2 рази її середньої тривалості.

3. У структурі клімактеричних порушень при доброякісних пухлинах молочної залози переважають тяжкий (30,0 %) і середній ступінь (44,0 %), за рахунок таких симптомів, як приливи жару, порушення сну, дратівливість та депресивний настрій.

4. Зміни ендокринологічного статусу у пацієнток з клімактеричним синдромом на фоні доброякісних пухлин молочної залози характеризуються достовірним зниженням вмісту естрадіолу і вільного тироксину на фоні одночасного збільшення рівня фолікулостимулюючого гормону, лютеїнізуючого гормону, тестостерону, пролактину та тиротропного гормону.

5. Психовегетативні розлади у пацієнток з доброякісними пухлинами молочної залози і клімактеричними порушеннями полягають у високій частоті порушень сну (100,0 %), головного болю (100,0 %), очікуванні хронічної хвороби (90,0 %), депресивних станів (70,0 %), втрати жіночності (43,3 %) та власної значимості (40,0 %).

6. Використання запропонованих лікувально-профілактичних заходів дозволяє через 6 місяців збільшити частоту легкого ступеня клімактеричних порушень у 1,4 рази на фоні одночасного зниження рівня тяжких форм у 3,2 рази. Ці зміни відбуваються на фоні одночасного зниження частоти таких клініко-психологічних проявів як приливи жару - у 2,1 разу; порушення сну - у 1,9 разу; дратівливість - у 1,9 разу; депресивний настрій - у 1,8 разу і головний біль - у 2,1 разу.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. З метою зниження частоти клімактеричних порушень у жінок з доброякісними пухлинами молочної залози необхідно використовувати диференційований підхід до замісної гормональної терапії у поєднанні з метаболічною терапією. Дозування і тривалість використання вирішуються індивідуально під контролем основних клініко-лабораторних і функціональних показників, але мінімальний термін їх прийому має становити 6 місяців.

2. Для оцінки ефективності проведеної корекції клімактеричних порушень у жінок з доброякісними пухлинами молочної залози необхідно динамічне (3, 6 і 12 місяців) використання клінічних, ендокринологічних, біохімічних і психологічних методів дослідження.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Козыр Н. Е. Коррекция психовегетативных расстройств у больных климактерическим синдромом / Н. Е. Козыр //Актуальні проблеми акушерства і гінекології, клінічної імунології та медичної генетики : зб. наук. праць. - Київ-Луганськ, 2005. - Вип. 12. - С. 87-90.

2. Козыр Н. Е. Использование антигомотоксической терапии для коррекции климактерических нарушений / Н. Е. Козыр // Зб. наук. праць співроб. НМАПО

ім. П. Л. Шупика. - К., 2006. - Вип. 15, кн. 3. - С. 161-165.

3. Козыр Н.Е. Особенности гинекологического и соматического статуса у женщин с доброкачественной патологией молочных желез в пременопаузе /

Н. Е. Козыр // Зб. наук. праць співроб. НМАПО ім. П. Л. Шупика. - К., 2007. - Вип. 16, кн. 5. - С. 213-217.

4. Козир Н. Є. Корекція клімактеричних порушень у жінок із доброякісною патологією молочних залоз / Н. Є. Козир // Здоровье женщины. - 2009. - № 1. - С. 152-154.

5. Козыр Н. Е. Основные психовегетативные расстройства и их коррекция при климактерическом синдроме / Н. Е. Козыр // Репродуктивное здоровье женщины : тезисы науч.-практ. конф. “Актуальные вопросы репродуктологии”, (Киев, 16 нояб. 2005 г.. - 2005. - № 4. - С. 247-248.

АНОТАЦІЯ

Козир Н.Є. Корекція клімактеричних порушень у жінок з доброякісною патологією молочних залоз. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.01 - акушерство та гінекологія. - Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України, Київ, 2010.

Наукова робота присвячена зниженню частоти і ступеня тяжкості КП у жінок з ДПМЗ на основі вивчення основних ендокринологічних, біохімічних і психологічних змін, а також удосконалення і впровадження комплексу лікувально-профілактичних заходів. Вивчено клініко-психологічні особливості, а також зміни ендокринологічного статусу і метаболізму у жінок з КП без і на тлі ДПМЗ. Показана роль психосоціальних чинників в генезі розвитку КП у пацієнток цієї групи. Вивчено роль диференційованого підходу для проведення замісної гормональної і метаболічної терапії в корекції ендокринних і психовегетативних змін у цих жінок. Розроблено і упроваджено практичні рекомендації щодо зниження частоти і ступеня тяжкості КП у жінок без і на тлі патології молочних залоз на основі використання диференційованого підходу до проведення замісної гормональної і метаболічної терапії.

Ключові слова: клімактеричні порушення, доброякісна патологія молочних залоз, корекція.

SUMMARY

Kozir N. E. Correction of climacteric infringements at women with a good-quality pathology of mammary glands. - Manuscript.

Thesis for a degree of candidate of medical sciences in specialty 14.01.01 - obstetric and genecology. - P. L. Shupik National Medical Academy of Post-Graduate Education of Health of Ukraine, Kуiv, 2010.

Scientific work is devoted decrease in frequency and a step of weight of climacteric infringements at women with a good-quality pathology of mammary glands on the basis of studying of the basic endocrinological, biochemical and psychological changes, and also improvement and introduction of a complex of treatment-and-prophylactic actions. Clinical-psychological features, and also changes endocrinological status and a metabolism at women with climacteric infringements without and against a good-quality pathology of mammary glands are studied. The role of psychosocial factors in genesise developments of climacteric infringements in patients of this group is shown. The role of the differentiated approach for carrying out of replaceable hormonal and metabolic therapy in correction endocrinological and psychovegetative changes at these women is studied. Are developed practical recommendations about decrease in frequency and severity level of climacteric infringements at women without and against a pathology of mammary glands on the basis of use of the differentiated approach to carrying out of replaceable hormonal and metabolic therapy also are introduced.

Key words: climacteric infringements, a good-quality pathology of mammary glands, correction.

АННОТАЦИЯ

Козыр Н. Е. Коррекция климактерических нарушений у женщин с доброкачественной патологией молочных желез. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.01 - акушерство и гинекология. - Национальная медицинская академия последипломного образования имени П. Л. Шупика МЗ Украины, Киев, 2010.

Научная работа посвящена снижению частоты и степени тяжести климактерических нарушений (КН) у женщин с доброкачественной патологией молочных желез (ДПМЖ) на основе изучения основных эндокринологических, биохимических и психологических изменений, а также усовершенствования и внедрения комплекса лечебно-профилактических мероприятий. Изучены клинико-психологические особенности, изменения эндокринологического статуса и метаболизма у женщин с КН без и на фоне ДПМЖ. Показана роль психосоциальных факторов в генезе развития КН у пациенток этой группы. Изучена роль дифференцированного подхода для проведения заместительной гормональной и метаболической терапии в коррекции эндокринных и психовегетативных изменений у этих женщин. Разработаны и внедрены практические рекомендации по снижению частоты и степени тяжести КН у женщин без и на фоне патологии молочных желез на основе использования дифференцированного подхода к проведению заместительной гормональной и метаболической терапии.

Результаты проведенных исследований свидетельствуют, что в структуре ДПМЖ у женщин с климактеричным синдромом преобладают фиброзно-кистозная (49,3 %) и фиброзная мастопатия (30,4 %), а также фиброаденоматоз (20,3 %). При ДПМЖ пременопауза чаще характеризуется симптомом “выпадения” - у 74,0 % женщин развивается олигоменорея с укорачиванием менструального цикла, а у 26,0 % - менструации прекращаются резко. Пременопауза чаще характеризуется более ранним началом (на 2,6±0,2 года) и удлинением в 2 раза ее средней длительности. В структуре ДПМЖ преобладают тяжелая (30,0 %) и средняя степень (44,0 %) за счет таких симптомов, как приливы жара, нарушения сна, раздражительность и депрессивное настроение. Изменения эндокринологического статуса у пациенток с климактеричным синдромом на фоне ДПМЖ характеризуются достоверным снижением содержания эстрадиола и свободного тироксина на фоне одновременного увеличения уровня ФСГ, ЛГ, тестостерона, пролактина и ТТГ. Психовегетативные расстройства у пациенток с ДПМЖ и КН заключаются в высокой частоте нарушений сна (100,0 %), головной боли (100,0 %), ожидании хронической болезни (90,0 %), депрессивных состояний (70,0 %), потери женственности (43,3 %) и собственной значимости (40,0 %). Использование предложенных лечебно-профилактических мероприятий позволяет через 6 месяцев увеличить частоту легкой степени КН в 1,4 раза на фоне одновременного снижения уровня тяжелых форм в 3,2 раза. Эти изменения происходят на фоне одновременного снижения частоты таких клинико-психологических проявлений как приливы жара - в 2,1 раза; нарушение сна - в 1,9 раза; раздражительность - в 1,9 раза; депрессивное настроение - в 1,8 раза и головную боль - в 2,1 раза.

Ключевые слова: климактерические нарушения, доброкачественная патология молочных желез, коррекция.

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ДПМЗ - доброякісна патологія молочних залоз

Е2 - естрадіол

ЗБ - загальний білірубін

ЗГТ - замісна гормональна терапія

КС - клімактеричний синдром

КП - клімактеричні порушення

ЛГ - лютеїнізуючий гормон

ЛПЗ - лікувально-профілактичні заходи

ЛФ - лужна фосфатаза

П - прогестерон

ПС - порушення сну

Прл - пролактин

Т - тестостерон

ТГ - тригліцериди

ТТГ - тиротропний гормон

Т3 - трийодтиронін

Т4 - вільний тироксин

ХЛ - холестерин

ФСГ - фолікулостимулюючий гормон

Размещено на Allbest.ru