Застосування психостимулюючих та психорелаксуючих методів у комплексному санаторному лікуванні осіб молодого віку з синдромом хронічної втоми

Размещено на http://www.allbest.ru/

УКРАЇНСЬКИЙ НДІ МЕДИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ТА КУРОРТОЛОГІЇ

МОЗ УКРАЇНИ

УДК 615.82/.83.03:616-009.17-053.81/.84

14.01.33 -- медична реабілітація, фізіотерапія та курортологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Застосування психостимулюючих та психорелаксуючих методів у комплексному санаторному лікуванні осіб молодого віку з синдромом хронічної втоми

Гутарєва Наталія Вікторівна

Одеса -- 2010



Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі валеології та корекційної медицини Слов'янського державного педагогічного університету МОН України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Тондій Леонід Дмитрович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри фізіотерапії та курортології

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Шмакова Ірина Петрівна, Одеський державний медичний університет МОЗ України, професор кафедри загальної практики та медичної реабілітації

Доктор медичних наук, професор Єжова Вікторія Олександрівна, Кримський республіканський науково-дослідний інститут фізичних методів лікування і медичної кліматології ім. І. М. Сеченова МОЗ АР Крим, провідний науковий співробітник відділу неврології

Захист дисертації відбудеться « 3 » червня 2010 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.608.01 Українського науково-дослідного інституту медичної реабілітації та курортології МОЗ України (65014, Одеса, Лермонтовський пров., 6).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Українського науково-дослідного інституту медичної реабілітації та курортології за адресою: 65014, Одеса, Лермонтовський пров., 6.

Автореферат розісланий « 30 » квітня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат медичних наук, старший науковий співробітник Г. О. Дмитрієва



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Однією з актуальних проблем сучасної медицини є синдром хронічної втоми (СХВ) як нова нозологічна форма полісистемного ураження організму, що є причиною частих порушень фізичного і психічного здоров'я людей у техногенному суспільстві (В. А. Клебанов, 1995; К. Н. Логановский, 1998; К. Д. Бабов, В. В. Стеблюк и др. 2001; К. Д. Бабов, Т. М. Лобода и др. 2003; М. В. Лобода, К. Д. Бабов и др., 2004; О. А. Владимиров, Т. М. Лобода и др. 2005; А. С. Новикова, 2005; В. В. Стеблюк 2007; D. W. Bates, W. Schmitt et al., 1993; Z. R. Krivol, 1995; D. Clauw, G. Chrousos, 1997; L. E. Bourne, R. A. Yaroush, 2003).

Синдром хронічної втоми та імунної дисфункції (chronic fatigue immune dysfunction syndrome -- CFIDS) характеризується тривалістю і вираженими психосоматичними порушеннями, спільномірними з класичними поняттями хвороби (А. А. Подколзин, 2000; А. А. Новик, В. Н. Цыган и др., 2001). Вперше СХВ був названим хворобою у 1988 р. Центром з контролю захворювань (м. Атланта, США) і внесений до X Міжнародної класифікації хвороб під кодом "G 93.3" .

Розповсюдженість СХВ не обмежується будь-якими демографічними областями або соціально-демографічними групами. Захворюваність зустрічається у будь-якому віці, включаючи дітей шкільного віку та молодих осіб. Жінки до 45 років хворіють частіше за чоловіків (K. Fukuda, S. Straus et al., 1994; S.Wessely, 1995). Показано, що СХВ зустрічається у 5 -- 10 % загальної чисельності людської популяції (D. Buchwald, P. Umali et al., 1995; S. M. Lawrie et al., 1995). Актуальність даної проблеми підтверджується тим, що у розвинутих техногенних суспільствах збільшується захворюваність на цю патологію, також відмічається швидке зростання захворюваності на СХВ серед школярів у Японії (F. Tamada, 2000). В Україні поширеність СХВ серед школярів київських шкіл становить від 0,1 до 1 % (О. М. Гирина, Т. Г. Лемзякова и др., 1999; Е. В. Бурлака, 2001).

Суттєво зростає чисельність людей, організм яких має обмежені можливості пристосовуватися до існуючих екологічних умов життя, повсякденних психічних і фізичних навантажень. Таке адаптаційне порушення фіксується у вигляді зниження уваги, погіршення пам'яті, стомлення у школярів і студентів, найчастіше -- в екологічно несприятливих регіонах (С. А. Парцерняк, 2002; К. Д. Бабов, Т. М. Лобода и др., 2003).

Пов'язаний СХВ із впливом на організм вірусів, стресу чи інших негативних факторів, що спричиняють хронічну активацію імунної системи. Через це в крові підвищується концентрація інтерлейкінів, що діють на нервову систему і призводять до розвитку втоми (К. Д. Бабов, В. В. Стеблюк, Е. В. Бурлака, 2001; Є. Медвецький, 2001; О. А. Владимиров, Т. М. Лобода и др., 2005; M. Sharpe, K. Hawton et al., 1992; S. E. Straus, 1993; B. Z. Katz et al., 2009).

Із наведених вище ознак СХВ найчастішими є болі у м'язах (мігруючий біль, почуття важкості та слабкості у руках, ногах і м'язах спини); доброякісна артралгія (почуття ломоти у суглобах без ознак почервоніння, набряку, порушення рухливості) (Т. М. Лобода, В. В. Стеблюк и др., 2004; В. Н. Цыган, Ю. В. Лобзин, 2005).

Незважаючи на існуючі медикаментозні та фізіотерапевтичні засоби, що використовуються для лікування хворих із СХВ, зусилля дослідників спрямовані на пошуки нових, ефективніших методик їх самостійного та комплексного застосування, оптимізацію впливу на різні патогенетичні ланки хвороби та активацію численних ланок саногенезу, пов'язаних з покращанням і відновленням порушень психоемоційної сфери, нейровегетативного балансу, функціонального стану кровообігу, імунної системи та, найважливіше, -- нормалізацію адаптаційних реакцій на рівні центральних і периферичних ланок перебігу захворювання (А. Стюарт, 1997; В. В. Стеблюк, О. В. Бурлака, 2000; М. А. Гавриленко, 2006; Т. М. Лобода, 2006; А. В. Паненко, 2006).

Нечисленні дослідження, що проводяться в цьому напрямку, доводять ефективність застосування фізичних лікувальних чинників в умовах курорту, коли є можливості стимуляції адаптаційних реакцій саногенетичної спрямованості на рівні цілого організму. Саме такими можливостями і володіють природні та штучні лікувальні фізичні чинники, які входять до арсеналу медичної реабілітації, фізіотерапії та курортології (І. П. Шмакова, О. Б. Волошина та ін., 1996; Л. Д. Тондий, Л. Я. Васильева-Линецкая и др., 2001; Н. Н. Богданов, В. И. Мизин, 2001; В. С. Улащик, 2002; І. З. Самосюк, В. М. Парамончик та ін., 2004; О. А. Гоженко, 2008).

Застосування природних і штучних фізичних факторів являє собою патогенетично зумовлену терапію даного захворювання. У цьому напрямку заслуговують на увагу психостимулюючі та психорелаксуючі методи. Серед них гідрокінезотерапія, яка збільшує глибину дихання, життєву ємність легенів, покращує артеріальній кровообіг і відток венозної крові, зменшує больові відчуття і розслаблює м'язи (В. В. Єжов, Л. В. Єжова та ін., 2005; Л. І. Фісенко, 2005; О. А. Гоженко, 2008; C. J. Lavie, R. V. Milani, 2006); сауна, яка підсилює антистресові механізми, релаксаційний ефект, імунітет і захисні можливості організму, покращує психоемоційний стан (В. А. Самойлович, 2005; Г. Н. Пономаренко, 2005; Т. А. Золотарева, В. С. Бусова и др., 2007); аероіонотерапія, спрямована на покращання функціонального стану центральної нервової системи, підвищення рефлекторної збуджуваності нервових клітин, нормалізацію м'язового тонусу (А. Л. Чижевский, 1989; Е. М. Кулик, 2000; Г. Н. Пономаренко, 2003; В. А. Самойлович, 2008); віброакустичний вплив, який сприяє зменшенню больового синдрому, покращанню периферичного кровообігу та функціонального стану сполучної тканини (В. А. Журавлев, 2001; В. А. Федоров, 2001) та глиняні вани, дія яких спрямована на підвищення адаптаційних можливостей організму, покращання стану опорно-рухового апарату (В. А. Самойлович, 2009).

Поряд із цим, не вивчена ефективнсіть застосування, не розроблені показання до диференційованого призначення природних і штучних фізичних чинників психостимулюючої та психорелаксуючої дії (гідрокінезотерапія, сауна, аероіонотерапія, віброакустичний вплив, глиняні ванни) залежно від особливостей клінічного перебігу СХВ; не вивчені механізми лікувальної дії вищенаведених фізичних чинників із використанням сучасних методів дослідження; відсутні дані щодо безпосередніх і віддалених результатів санаторно-курортного лікування.

Саме ці питання і лягли в основу проведеного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами

Матеріали дисертації є фрагментом НДР кафедри валеології та корекційної медицини Слов'янського державного педагогічного університету МОН України «Біологічна та лікувальна дія фізичних чинників в системі відновлення психофізичної працездатності (трудова діяльність, фізкультурна практика і спортивна підготовка)» (№ держреєстрації 0103U000516). Фрагмент роботи, присвячений застосуванню фізичних чинників на курортному етапі відновлювального лікування хворих із СХВ, виконано безпосередньо здобувачем.

Мета дослідження: підвищити ефективність відновлювального лікування осіб молодого віку з СХВ шляхом диференційованого застосування психостимулюючих і психорелаксуючих методів у комплексному санаторно-курортному лікуванні з урахуванням клініко-патогенетичних особливостей перебігу захворювання.

Завдання дослідження:

Встановити особливості проявів СХВ у осіб молодого віку залежно від ступеня тяжкості захворювання на основі проведення комплексних клінічних, функціональних, біофізичних, лабораторних і імунологічних методів дослідження.

Вивчити ефективність комплексного санаторного лікування хворих із СХВ легкого ступеня тяжкості з включенням гідрокінезотерапії, лікувальної сауни та аероіонотерапії на основі клініко-функціональних і лабораторних методів дослідження.

Дослідити ефективність застосування віброакустичної дії від апарата «Вітафон» у хворих із СХВ середнього ступеня тяжкості із застосуванням вищезазначених методів дослідження.

Визначити ефективність комплексного санаторного лікування хворих із СХВ середнього ступеня тяжкості із застосуванням віброакустичної дії від апарата «Вітафон» і глиняних ванн на основі проведення комплексних клініко-функціональних і лабораторних методів дослідження.

Проаналізувати безпосередні та віддалені результати санаторно-курортного лікуваня осіб молодого віку із СХВ різного ступеня тяжкості.

Обгрунтувати диференційовані показання до застосування розроблених санаторно-курортних комплексів у осіб молодого віку з СХВ.

Об'єкт дослідження: клінічний перебіг, функціональний стан серцево-судинної, нервової систем, психоемоційні та адаптаційні прояви у 115 осіб молодого віку з СХВ.

Предмет дослідження: оцінка впливу комплексного санаторно-курортного лікування з включенням методик гідрокінезотерапії, лікувальної сауни, аероіонотерапії, віброакустичних впливів і глиняних ванн на клініко-функціональні, біофізичні та лабораторні прояви СХВ у осіб молодого віку.

Методи дослідження: клініко-анамнестичні, функціональні, лабораторні, інструментальні, біофізичні, імунологічні, статистично-математичні.

Наукова новизна отриманих результатів. На основі комплексних досліджень встановлено, що СХВ у осіб молодого віку характеризується різноманітною суб'єктивною й об'єктивною симптоматикою, супроводжується змінами у функціональному стані нервової, серцево-судинної, дихальної, імунної систем, опорно-рухового апарату та зниженням адаптаційних можливостей організму, ступінь зрушень яких корелює з тяжкістю захворювання (легкий та середній ступені тяжкості захворювання).

За основними клінічними симптомами (головний біль, погіршення пам'яті, надмірна дратівливість, біль у м'язах, сильна втома та ін.), ознаками стомлення (колір шкіри, мовлення, міміка, пітливість рук, самопочуття та ін.), частотою виявлення депресії (СХВ легкого ступеня -- початкові, СХВ середнього ступеня -- виражені симптоми), показниками функціонального стану вегетативної нервової (СХВ легкого ступеня -- легка дистонія, СХВ середнього ступеня -- помірна та виражена дистонія), серцево-судинної та дихальної систем (ударний індекс кровообігу, хвилинний об'єм крові, ЧСС, ЧД, ЖЄЛ), електрокінетичної рухливості ядер клітин букального епітелію та деякими імунологічними даними (СД3+, СД4+, СД4/СД8, фагоцитарний індекс, імуноглобуліни), вираженістю адаптаційних реакцій (при СХВ середнього ступеня тяжкості частіше реєструються реакція стресу та відсутні РТ-РА і РА), у осіб із СХВ середнього супеня тяжкості встановлені статистично значущі більш виражені відхилення від норми та порівняно з результатами у осіб із СХВ легкого ступеня тяжкості.

Розроблені нові ефективні лікувально-відновлювальні комплекси, які передбачають застосування при СХВ легкого ступеня тяжкості гідрокінезотерапії в басейні, лікувальної сауни і аероіонотерапії (деклараційний патент № 55739А), а при СХВ середнього ступеня тяжкості -- віброакустичного впливу від апарату «Вітафон» як самостійно, так і в комплексі з глиняними ваннами (деклараційний патент на винахід № 48535А).

Вперше встановлено, що після застосування фізичних вправ у басейні, лікувальної сауни і аероіонотерапії у осіб молодого віку із СХВ легкого ступеня тяжкості відбувається покращання клінічного стану і психоемоційної сфери, зростання адаптаційних можливостей організму, функціонального стану нервової, серцево-судинної та імунної систем. Цей комплекс санаторно-курортного лікування осіб молодого віку з СХВ легкого ступеня тяжкості сприяє статистично вірогідній нормалізації функціонального стану організму.

Вперше доведено, що застосування у осіб молодого віку з СХВ середнього ступеня тяжкості віброакустичних впливів і глиняних ванн сприяє покращанню клінічного стану, психоемоційної сфери, нейро-вегетативного балансу, адаптаційних реакцій, центрального та периферичного кровообігу, деяких імунологічних показників та неспецифічної реактивності організму. Встановлено, що характерним лікувальним ефектом віброакустичних впливів є відновлення периферичного кровообігу, підсилення венозного відтоку та підвищення функціональної спроможності організму. Показано, що включення до комплексного санаторно-курортного лікування глиняних ванн приводить до суттєвого регресу клінічних проявів СХВ за рахунок покращання адаптаційних реакцій організму, відновлення функціонального стану центральної нервової системи, опорно-рухового апарату, значного покращання центральної та периферичної гемодинаміки, імунного гомеостазу.

За даними безпосередніх і віддалених результатів обгрунтовано диференційовані підходи до призначення санаторно-курортних лікувальних комплексів із використанням природних і штучних фізичних чинників у осіб молодого віку з СХВ з урахуванням клінічних особливостей захворювання, що спричинює підвищення ефективності відновлювальних заходів і покращання якості життя пацієнтів.

Практичне значення одержаних результатів. На основі проведених досліджень розроблені диференційовані підходи до використання нових способів санаторно-курортного лікування хворих молодого віку з СХВ. При СХВ легкого ступеня тяжкості рекомендується застосування гідрокінезотерапії в басейні, лікувальної сауни й аероіонотерапії; при СХВ середнього ступеня тяжкості доцільне застосування віброакустичного впливу від апарату «Вітафон» і кліматотерапії, а також вібро- та глинолікування як найефективнішого лікувального комплексу в даного контингенту осіб. Комплекси диференційованого санаторно-курортного лікування осіб молодого віку з СХВ захищені патентами України. Це дозволило запропонувати заходи для підвищення ефективності терапії осіб молодого віку з СХВ на санаторно-курортному етапі лікування та рекомендувати їх щодо використання у медичній практиці.

Отримані віддалені результати свідчать про збереження терапевтичного ефекту в післякурортному періоді та профілактичну спрямованість дії вивчених фізичних лікувальних чинників у комплексній санаторно-курортній терапії СХВ у осіб молодого віку.

Нові положення, опрацьовані і наведені в дисертації, викладаються на лекціях і практичних заняттях циклів спеціалізації та удосконалення лікарів на кафедрі фізіотерапії та курортології Харківської медичної академії післядипломної освіти, на кафедрі валеології та корекційної медицини Слов'янського державного педагогічного університету, на кафедрі дефектології і психологічної корекції Луганського державного педагогічного університету ім. Т. Г. Шевченка, на кафедрі фізіотерапії та ЛФК Донецького державного медичного університету ім. М. Горького.

Результати досліджень впроваджено у санаторіях «Шахтобудівельник» (ДВАТ «Трест Донецкшахтопроходка»), «Ювілейний», «Донбас» (м. Слов'янськ), «Святі гори» (м. Святогірськ).

Особистий внесок автора. Автором особисто проаналізована література, проведений інформаційний пошук за темою дисертації, відпрацьована програма досліджень, самостійно проведені клінічні дослідження. Клініко-нейрофізіологічні й інструментальні дослідження проведені спільно з фахівцями відповідного профілю. Аналіз та інтерпретація отриманих результатів, наукових положень і висновків, обґрунтування практичних рекомендацій і впровадження розроблених методів, оформлення роботи виконані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися на міжнародній конференції «Сучасні досягнення валеології та спортивної медицини» (Одеса, 2001); науково-практичній конференції «Сучасні методи реабілітації, лікування і профілактики в умовах санаторія-профілакторію» (Донецьк -- Слов'янськ, 2002); науково-практичній конференції «Нові технології оздоровлення природними та преформованими факторами (фізіотерапія, озонотерапія, курортологія)» (Харків, 2002); II З'їзді Всеукраїнської асоціації фізіотерапевтів та курортологів (Одеса, 2003); ІІІ Республіканському конгресі курортологів і фізіотерапевтів АРК (Євпаторія, 2003); міжнародній науково-практичній конференції «Україна наукова 2003» (Дніпропетровськ, 2003); VII Міжнародній науково-практичній конференції «Наука і освіта 2004» (Дніпропетровськ, 2004); V Науково-практичній конференції з міжнародною участю «Рання медична реабілітація: здобутки, проблеми, перспективи» (Ужгород, 2004); ІІІ Національному конгресі фізіотерапевтів та курортологів «Медична реабілітація -- сучасна система відновлення здоров'я» (АР Крим, Ялта, 2006); VII Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми курортно-рекреаційної діяльності та технології відновлювального лікування в умовах глобалізації» (Ялта -- Місхор, 2007); VIII Міжнародній науково-практичній конференції «Основні напрямки розвитку курортної справи в сучасних умовах» (АР Крим, Ялта, 2008); науково-практичній конференції «Роль санаторно-курортного лікування у вирішенні проблем збереження здоров'я нації: наукове, медичне, економічне, соціальне та суспільне його значення» (Моршин, 2009).

Апробацію роботи проведено на спільному засіданні кафедри валеології та корекційної медицини Слов'янського державного педагогічного університету МОН України, кафедри фізіотерапії і курортології Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України, на засіданні клінічного відділу Українського науково-дослідного інституту медичної реабілітації та курортології МОЗ України (м. Одеса).

Публікації. За темою дисертації автором опубліковано 17 наукових робіт: 7 статей у фахових наукових виданнях, 2 патенти на винаходи, 8 тез у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 193 сторінках машинописного тексту, складається зі вступу, 5 розділів (огляд літератури, матеріали і методи дослідження та лікування, результати дослідження, обговорення результатів дослідження), висновків, практичних рекомендацій, списка використаних джерел. Робота ілюстрована 42 таблицями та 14 рисунками, список використаних джерел містить 267 найменувань.

психостимулюючий санаторний молодий лікування

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань дослідження було обстежено 115 осіб молодого віку з СХВ віком від 17 до 23 років (41 юнак і 74 дівчини). Із них: у 45 діагностовано СХВ легкого ступеня тяжкості, у 70 -- СХВ середнього ступеня тяжкості.

Про наявність СХВ судили за такими симптомами: 1) головний біль; 2) погіршення пам'яті, надмірна дратівливість; 3) розлад сну; 4) симптоми застуди із слабко підвищеною температурою тіла; 5) хворобливість горла; 6) припухлість лімфатичних вузлів; 7) незрозуміла загальна м'язова слабкість; 8) біль у м'язах; 9) сильна втома протягом 24 год.; 10) біль у суглобах без їхнього набрякання та почервоніння; 11) швидка поява таких симптомів протягом кількох годин чи днів.

При проведенні загального огляду хворих звертали увагу на поставу, на відкриті частини тіла -- голову, обличчя, шию.

Ступінь втоми визначали за зовнішніми ознаками: колір шкіри, обличчя, мовлення, пітливість, дихання, рух, самопочуття.

При обстеженні хворих вивчали стан слизової оболонки горла, проводили пальпацію підщелепних, шийних, підключичних, пахових лімфатичних вузлів.

Фізичне дослідження суглобів починали з їх огляду, доповнювали його пальпацією, вивченням об'єму активних і пасивних рухів, м'язової сили, звертали увагу на наявність деформації суглобів, зміни шкіри над ними, атрофію м'язів, наявність контрактур.

З метою оцінки функціонального стану та динаміки в процесі лікування порушень психоемоційної сфери і нейровегетативного балансу проводили психологічні дослідження за суб'єктивною шкалою для виявлення депресії (American DEPS Association, 1999). Оцінка стану вегетативного балансу з використанням тестів суб'єктивної й об'єктивної оцінки відповідних симптомів проводилася за таблицями, запропонованими А. Вейном (1998).

Для дослідження функціонального стану серцево-судинної і дихальної систем у осіб молодого віку з СХВ у динаміці вивчали показники ударного індексу кровообігу, хвилинного об'єму крові, частоти серцевих скорочень, систолічного артеріального тиску, частоти дихання, життєвої ємності легень.

Імунологічні дослідження включали визначення субпопуляційного складу лімфоцитів шляхом СД-типування із застосуванням панелі моноклональних антитіл, цитохимічним методом із використанням системи ПАП. Визначали відносний і абсолютний вміст СД3+(Т-лімфоцити), СД16+ (NK-кілери), СД4+-хелпери, СД8+-супресори, СД20+(В-лімфоцити). Розраховували величину коефіцієнта імунорегуляції: співвідношення СД4+/СД8+. Стан неспецифічної імунологічної реактивності оцінювали за визначенням кількості активних фагоцитів периферичної крові і їхньої поглинальної функції -- фагоцитарний індекс. Як об'єкти фагоцитозу in vitro використовували зважений розчин дріжджових клітин. Концентрацію сироваткових імуноглобулінів класів G, А, М визначали методом радіальної імунодифузії з використанням моноспецифічних сироваток.

Для з'ясування ступеня порушень гомеостатичних реакцій здійснювали дослідження електрокінетичних властивостей клітинного ядра за методикою В. Г. Шахбазова і співавторів (1973).

З метою об'єктивної оцінки саногенетичних реакцій та ефективності санаторно-курортного лікування визначали стан неспецифічної резистентності організму й адаптаційних процесів шляхом вивчення особливостей лейкограм у осіб молодого віку з СХВ (Л. Х. Гаркави и соавт., 1976; 1990; 1998; Л. Д. Тондий, Л. Я. Васильева-Линецкая, 1989).

Безпосередні результати лікування оцінювали у відповідності з рекомендованими стандартними критеріями ефективності лікування хворих.

Для оцінки віддалених результатів лікування проводили анкетування хворих через 3, 6 і 12 міс після закінчення лікування, враховуючи суб'єктивну оцінку пацієнтами головних симптомів захворювання.

Всі дослідження проводилися до та після курсу лікування.

Перша група (25 осіб із СХВ легкого ступеня тяжкості) отримувала гідрокінезотерапію в басейні (плавання, фізичні вправи у воді) при температурі + (28-32) °С кожний день, тривалість процедури 30 хв, на курс 10--12 процедур; лікувальну сауну (сухоповітряна баня) 1--2 рази на тиждень по 15--20 хв, при температурі від + 65 до + 95 °С і відносній вологості в парильні 10--15 %; аероіонотерапію від люстри Чижевського тривалістю 15--20 хв, щодня, на курс 10--15 процедур.

Контрольна (1) до першої група -- 20 осіб із СХВ легкого ступеня тяжкості, одержувала заняття з оздоровчої гімнастики (шейпінг -- для дівчат, вправи на тренажерах -- для юнаків) та контрастний душ щодня, 3--5 хв, 10--15 процедур на курс.

Другій групі осіб молодого віку із СХВ середнього ступеня тяжкості (n=25) призначався віброакустичний вплив від апарату «Вітафон».

Віброакустичний вплив від апарату «Вітафон» на ділянки кистей рук перші 2--3 процедури проводився за режимом «2» (експозиція -- від 15 до 30 хв), наступні -- за режимом «4» (експозиція від 15 до 30 хв). Крім того, справляли вплив на зони у ділянці шийного та попереково-крижового відділів хребта (багаторівневий вплив). Курс лікування -- 10--12 процедур, через день.

Третя група (n=25 осіб з СХВ середнього ступеня тяжкості) одержувала комплекс лікувальних засобів, який включав віброакустичну дію від апарата «Вітафон» за вищенаведеною методикою та глиняні ванни (загальну і 4-камерну).

Контрольна (2) до другої та третьої група -- 20 осіб із СХВ середнього ступеня тяжкості, одержувала заняття з оздоровчої гімнастики (шейпінг -- для дівчат, вправи на тренажерах -- для юнаків) та контрастний душ щодня, 3--5 хв, 10--15 процедур на курс.

Увесь отриманий цифровий матеріал опрацьовано методами математичного аналізу та варіаційної статистики. Вирахувано середню арифметичну величину (М), середню помилку середньої арифметичної (m), вірогідність розбіжностей результатів досліджень на підставі t-критерію Стьюдента. Вірогідними вважалися розбіжності Р<0,05.

При надходженні на санаторно-курортне лікування хворі скаржилися на погіршення короткочасної пам'яті (запам'ятовування) або здатності концентрувати увагу, біль у м'язах, почуття ломоти у суглобах, порушення сну, слабкість, розбитість після незначних фізичних або психічних навантажень тривалістю більше 24 год.

В анамнезі також зафіксовано наявність інфекційноподібного захворювання, зниження працездатності, хронічної втоми тривалістю понад 6 міс.

У 75,6 % хворих у загальній картині клінічних проявів СХВ виявлено депресивні зрушення. Досить типовими були скарги на пригнічений настрій, звуження кола інтересів і втрату почуття задоволення, це супроводжувалося порушеннями міміки, мовлення, координації рухів, загальною слабкістю і зниженням фізичної працездатності.

У 69,6 % хворих реєструвалися вегетосудинні дисфункції, які підтверджувалися суб'єктивними й об'єктивними критеріями.

Залежно від тяжкості перебігу СХВ були діагностовані різноманітні порушення адаптаційних реакцій, які були найбільш вираженими у хворих із середнім ступенем тяжкості перебігу захворювання (переважала реакція «стрес»). У цих хворих найчастіше виявлялися біль та порушення моторної функції верхніх і нижніх кінцівок.

Імунологічні порушення були вірогідно значущими на рівні показників неспецифічної резистентності (при СХВ легкого ступеня) та СД3+, СД4+, СД4/СД8, фагоцитарного індексу та імуноглобулінів (при СХВ середнього ступеня тяжкості).

Порівняльні дані вираженості клінічних проявів, ознак стомлення, частоті вираженості депресії, показників електрокінетичної рухливості ядер клітин букального епітелію, функціонального стану вегетативної нервової, серцево-судинної та дихальної систем, вираженості адаптаційних реакцій, імунологічних показників свідчать про більш виражені статистично значущі відхилення у осіб молодого віку з СХВ середнього ступеня тяжкості.

У хворих першої групи після перших процедур гідрокінезотерапії в басейні, лікувальної сауни й аероіонотерапії відчувалося підвищення фізичної і розумової працездатності.

Після курсу лікування у всіх хворих (100 %) відмічалося покращення клінічних показників: пам'яті, сну, зникли слабкість і розбитість після незначних фізичних або психічних навантажень. У пацієнтів контрольної групи ці зміни спостерігалися у 85 % осіб (Р <0,05).

Після проведеного лікувального комплексу із застосуванням фізичних чинників у хворих із СХВ легкого ступеня тяжкості зникли ознаки депресії (середня сума балів для виявлення депресії до лікування становила (19,54±1,64), після лікування -- (13,17±1,97), Р<0,02), тоді, як у хворих контрольної групи зміни показників були невірогідними (до лікування сума балів для виявлення депресії була (22,37±1,93), після лікування -- (21,05±2,11), Р>0,5). Розбіжності кінцевих результатів статистично вірогідні (Р<0,02). Також відмічено позитивну динаміку показників вегетативного балансу, за даними суб'єктивної (Р<0,02) та об'єктивної (Р<0,01) оцінки симптомів у хворих з легкою формою захворювання. В контрольній групі хворих симптоматика легкої дистонії після лікування майже залишилася на попередньому рівні (Р>0,5). Різниця кінцевих результатів рівня дистонії за суб'єктивною й об'єктивною оцінкою у хворих із СХВ легкого ступеня тяжкості порівняно з контрольною групою була вірогідна (Р<0,05).

Були відмічені позитивні зміни і з боку показників функціонального стану серцево-судинної і дихальної систем у осіб із СХВ першої групи.

Так, ударний індекс кровообігу в положенні лежачи після лікування підвищувався від (42,7±4,8) до (87,3±4,4) мл·хв/м2 (P<0,001), у вертикальному положенні -- від (44,3±5,1) до (78,1±4,1) мл·хв/м2 (P<0,001); хвилинний об'єм крові підвищився після лікування від (11,9±1,3) до (19,7±1,2) м/хв в положенні лежачи (P<0,001), у вертикальному положенні -- від (13,4±1,4) до (18,8±1,4) м/хв (P<0,02).

Також позитивні зрушення спостерігалися і з боку показників ЧСС (до лікування в положенні лежачи -- (68,0±2,1), після лікування -- (60,0±1,3) хв-1, P<0,01; до лікування у вертикальному положенні -- (72,0±1,9), після лікування -- (63,3±1,8) хв-1, P<0,01), систолічного артеріального тиску (до лікування в положенні лежачи -- (135,0±6,3), після лікування -- (120,0±4,7) мм рт. ст., P>0,05; до лікування у вертикальному положенні -- (139,0±6,8), після лікування -- (130,0±4,4) мм рт. ст., P>0,2) і ЧД (до лікування в положенні лежачи -- (20,0±1,5), після лікування -- (16,0±1,1) хв-1, P<0,05; до лікування у вертикальному положенні -- (21,0±1,6), після лікування -- (16,0±1,2) хв-1, P<0,02). Значення ЖЄЛ порівняно з вихідними даними збільшилося у хворих після лікування в положенні лежачи від (3250±58) до (3550±61) мл, у вертикальному положенні -- від (3400±63) до (3650±53) мл (Р<0,01).

У контрольній (1) групі результати змін функціонального дослідження стану серцево-судинної системи були менш вираженими.

Під впливом лікування статистично вірогідно збільшився відсоток активних фагоцитів з (54,5±0,5) до (64,6±0,5) % (Р<0,001), а також спостерігалася позитивна динаміка вмісту імуноглобулінів. При визначенні неспецифічної резистентності організму в першій групі хворих, за даними показників електронегативності клітинних ядер букального епітелію (Z-потенціал), відмічалося збільшення відсотка рухомих клітинних ядер від (53,3±2,0) до (60,0±2,0) % (Р<0,05). У хворих контрольної (1) групи ці показники вірогідно не змінилися (P>0,1). Різниця кінцевих результатів між групами статистично вірогідна (P<0,01).

У результаті лікування збільшилася кількість осіб молодого віку, в яких реєструвалася реакція тренування, проміжна фаза РТ-РА, а також збільшилася кількість осіб із РА (Р<0,01), за рахунок зникнення реакції «стрес» (Р<0,01) і зменшення проміжної реакції «стрес-тренування» (Р<0,02).

У контрольній групі статистично вірогідно (Р=0,05) збільшилася кількість осіб із РТ без суттевої зміни показників стану адаптаційних реакцій. Порівняння кінцевих результатів лікування засвідчило суттєву перевагу комплексу із залученням гідрокінезотерапії, сауни й аероіонотерапії з формування у обстежених осіб із СХВ легкого ступеня тяжкості РТ і РА (Р<0,001).

Таким чином, комплексне лікування хворих із СХВ легкого ступеня тяжкості з включенням гідрокінезотерапії в басейні, лікувальної сауни і аероіонотерапії позитивно впливає на клінічні прояви захворювання, адаптаційні процеси, підвищуючи розумову та фізичну працездатність, психоемоційний статус, деякі імунологічні показники, безпосередні та віддалені наслідки лікування.

Під нашим наглядом знаходилося 70 осіб молодого віку від 19 до 23 років (23 юнаки і 47 дівчат) з СХВ середнього ступеня тяжкості. Шість основних симптомів, таких як головний біль, погіршення пам'яті, розлади сну, біль у м'язах, відчуття сильної втоми протягом 24 год та болі у суглобах без набрякання та почервоніння їх були постійними або знову повторювалися у обстежених хворих із СХВ середнього ступеня тяжкості.

Клінічна картина захворювання у даного контингенту осіб характеризувалась тими самими ознаками, що і у осіб із СХВ легкого ступеня тяжкості, з тією відмінністю, що всі симптоми були статистично вірогідно більш вираженими, а давність захворювання у більшості хворих становила понад 3 роки. У 48 % пацієнтів другої групи після віброакустичного впливу зникли м'язова слабкість у ділянці верхніх і нижніх кінцівок і біль у м'язах. Дослідження психоемоційної сфери довели позитивну тенденцію до зниження рівня депресивності (до лікування -- (33,43±2,62), після лікування -- (26,51±2,36) бала, Р>0,05). Відмічено позитивну динаміку показників вегетативного балансу за даними суб'єктивної (Р>0,05) та об'єктивної (Р<0,05) оцінки. Різниця кінцевих результатів порівняно з контрольною групою статистично несуттєва (Р>0,2). Вірогідно покращилися показники, які характеризують функціональний стан центральної гемодинаміки -- ударного індексу кровообігу (Р<0,01) і хвилинного об'єму крові (Р<0,02) як у положенні лежачи, так і у вертикальному положенні (P<0,01) на фоні збільшення ЖЄЛ, особливо у вертикальному положенні (відповідно, P<0,01 та P<0,05). Статистично вірогідної різниці з контрольною № 2 групою та кінцевими результатами не отримано. Збільшився відсоток рухливих клітинних ядер букального епітелію від (44±2) до (48±1) % (Р>0,05). Застосування віброакустичної терапії не приводило до поліпшення імунологічних показників. Цей лікувальний комплекс сприяв розвитку РТ (Р>0,05) за рахунок незначного зниження реакції «стрес» (Р>0,2) та проміжної фази «стрес-РТ» (Р>0,5). Динаміка з контрольною групою та кінцеві результати були статистично невірогідні, окрім переважання в основній групі РТ (Р<0,05).

У хворих третьої групи з СХВ середнього ступеня тяжкості спостерігався значний регрес клінічних симптомів захворювання. Постійна втома зменшилася у 100 %, зросла розумова працездатність (концентрація уваги, покращання короткочасної пам'яті) у 98 %, зменшилися головні болі у 100 %, відновився сон у 80 % хворих (Р<0,001).

Під впливом даного лікувального комплексу у всіх хворих відмічалося зменшення міалгій в спині, гомілкових м'язах, крижових ділянках; у 80 % -- артралгії (болі в колінних, ліктьових, міжфалангових суглобах). У контрольній (2) групі, позитивна зміна симптоматики СХВ спостерігалася лише у 44 % (Р<0,05). Рівень депресії у хворих третьої групи до лікування за сумою балів був на межі очевидної та вираженої депресії. Після лікування відмічалася позитивна динаміка зниження рівня депресії з (31,2±1,2) до (19,37±1,98) бала (Р<0,001), що відповідало початковим формам депресії. В контрольній (2) групі відбулися лише деякі зміни рівня депресії з (34,02±2,48) до (28,79±2,43) бала, Р>0,1, що відповідало незначно вираженій депресії. Різниця кінцевих результатів між групами статистично значуща (Р<0,01).

У хворих третьої групи відмічено позитивну динаміку показників вегетативного балансу за сумою балів суб'єктивної й об'єктивної оцінок (до лікування оцінка їх відповідала помірній вегетативній дистонії, після лікування -- слабко вираженій, легкій дистонії та її відсутності, Р<0,001).

В контрольній (2) групі відмічені незначні зрушення стану вегетативного балансу за сумою балів суб'єктивної (Р>0,2) і об'єктивної оцінки симптомів (Р>0,1). Різниця кінцевих результатів статистично вірогідна (Р=0,05). Внаслідок лікування із застосуванням комплексу віброакустичного впливу та глиняних ванн відмічено виражену позитивну динаміку функціонального стану серцево-судинної і дихальної систем за даними дослідження гемодинаміки і функції зовнішнього дихання, а саме: ударного індексу кровообігу, хвилинного об'єму крові, ЧСС, систолічного артеріального тиску, ЧД, ЖЄЛ (табл. 1).

Таблиця 1 - Динаміка показників функціонального стану серцево-судинної і дихальної систем у хворих третьої групи після комплексного санаторно-курортного лікування, М±m

Третя группа, n=25

Контрольна (2) группа, n=20

Показники

Лежачи

Р1

Вертикальне положення

Р2

Лежачи

Р3

Вертикальне положення

Р4

До лікування

Після лікування

До лікування

Після лікування

До лікування

Після лікування

Р5

До лікування

Після лікування

Р6

Ударний індекс кровообігу, мл·хв\м2

42,3±3,7

85,5±4,6

<0,001

44,1±3,9

76,4±4,3

<0,001

49,7±3,3

54,6±3,9

>0,2 <0,001

47,6±2,6

50,5±2,8

>0,2<0,001

Хвилинний об'єм крові, м/хв

12,4±1,9

21,8±1,5

<0,001

13,1±1,4

20,5±1,3

<0,001

13,7±1,1

13,8±1,5

>0,5 <0,001

13,1±1,3

15,4±1,2

>0,2 <0,01

Частота серце- вих скорочень, хв-1

69,0±2,1

61,0±1,4

<0,001

72,0±1,7

61,0±1,9

<0,001

68,0±1,2

66,0±1,7

>0,2 <0,05

70,0±2,9

64,0±1,6

>0,05 >0,2

Систоличний артеріальний тиск, мм рт. ст.

135,0±6,3

120,0±3,7

=0,05

136,0±6,4

120,0±4,6

=0,05

132,0±6,1

133,0±6,4

>0,5 >0,05

136,0±4,3

135,0±4,9

>0,5 <0,05

Частота дихання, хв-1

21,0+1,2

16,0±1,1

<0,01

25,0+1,3

18,0±1,3

<0,001

21,0±1,5

21,0±1,7

0 <0,05

22,0±1,7

22,0±1,8

>0,05

Життєва ємність легень, мл

3200±51

3500±54

<0,001

3400±58

3600±53

<0,02

3350±52

3350±56

0 >0,05

3350±63

3400±58

>0,5 <0,02

Примітки: 1. Р1- вірогідність даних до і після лікування третьої дослідницької групи в положенні лежачи;

2. Р2- вірогідність даних до і після лікування третьої дослідницької групи в вертикальному положенні;

3. Р3- вірогідність даних до і після лікування контрольної групи № 2 в положенні лежачи;

4. Р4- вірогідність даних до і після лікування контрольної групи № 2 в вертикальному положенні;

5. Р5 - вірогідність даних після лікування третьої і контрольної групи № 2 в положенні лежачи.

6. Р6 - вірогідність даних після лікування третьої і контрольної групи № 2 у вертикальному положенні.

Під впливом віброакустичних коливань та глиняних ванн у хворих із СХВ середнього ступеня тяжкості вірогідно покращилися показники гемодинаміки, а саме: збільшився ударний індекс кровообігу у 2,1 разу, хвилинний об'єм крові в 1,8 разу в положенні лежачи та відповідно -- в 1,7 та у 1,6 разу в вертикальному положенні. Відновлення частоти серцевих скорочень відбувалося в більш короткі терміни на фоні підвищення ЖЄЛ, що свідчить про перетворення функціональних можливостей на функціональні здатності досліджуваних осіб. На це також впливає і ритм дихання (в положенні лежачи -- P<0,01, у вертикальному положенні -- P<0,001). Ознаки змін гемодинаміки і функцій зовнішнього дихання хворих контрольної групи були значно меншими. Як свідчать дані, наведені у табл. 1, різниця кінцевих результатів за більшістю аналізованих показників статистично значуща порівняно з контрольною групою (2).

Аналіз проведених імунологічних досліджень хворих із СХВ середнього ступеня тяжкості свідчить про позитивні статистично значущі зміни СД3+, СД4+, СД3/СД4, неспецифічної резистентності та вмісту імуноглобулінів.

Зміни біоелектричних властивостей ядер клітин букального епітелію в процесі проведеного фізіобального лікування свідчать про те, що відсоток рухливих клітинних ядер збільшився від (45±2) до (55±2) % (P<0,01), у контрольній групі -- відповідно від (48±2) до (50±2) % (P>0,2). Порівняння кінцевих результатів свідчить про позитивну тенденцію до змін (P>0,05). Під впливом комплексного застосування віброакустичниї терапії та глиняних ванн спостерігалося зникнення стресс-реакції (P<0,01), а також суттєве зменшення проміжної фази стрес -- реакція тренування (P<0,01), суттєве зростання РТ (P<0,02), РТ-РА (P<0,02) і РА (P<0,05). У контрольній № 2 групі всі зміни були статистично невірогідними.

Порівняння кінцевих результатів адаптаційних реакцій у осіб молодого віку з СХВ середнього ступеня тяжкості свідчить про суттєве переважання ефекту комплексного застосування вивчених фізичних факторів психостимулюючої та психорелаксуючої дії.

Найбільш сприятливі безпосередні результати були отримані у хворих із СХВ основних досліджуваних груп. Перший лікувальний комплекс для хворих із СХВ легкого ступеня тяжкості (гідрокінезотерапія у басейні, лікувальна сауна, аероіонотерапія) супроводжувався значним покращанням у 20 (80 %), покращанням -- у 5 (20 %) осіб. Другий комплекс у хворих із СХВ середнього ступеня тяжкості (віброакустичний вплив від апарата „Вітафон” на верхні та нижні кінцівки) супроводжувався значним покращанням у 6 (24 %), покращанням -- у 11 (44 %), без ефекту -- у 8 (32 %) осіб. У осіб із СХВ третьої групи, лікувальний комплекс яких складався з віброакустичного впливу та місцевих і загальних глиняних ванн, значне покращання було відмічено у 17 (68 %), покращання -- у 6 (24 %), без ефекту -- у 2 (8 %) пацієнтів (рис.1).



СХВ легкого ступеня тяжкості

Перша група

Контрольна № 1 група

СХВ середнього ступеня тяжкості

Контрольна № 2 група

Друга група

Третя група

Рис. 1. Безпосередні результати лікування осіб молодого віку з синдромом хронічної втоми із використанням розроблених лікувальних комплексів, %

Віддалені результати лікування (рис. 2) свідчать про суттєве збільшення працездатності та поліпшення загального самопочуття в осіб молодого віку з СХВ, які отримували лікувальні комплекси з включенням досліджуваних фізичних факторів.

Рис. 2. Віддалені результати комплексного санаторно-курортного лікування осіб молодого віку з синдромом хронічної втоми під впливом різних комплексів, %

Результати, отримані через 12 міс після завершення санаторного-курортного лікування, показали підвищення якості життя осіб молодого віку з СХВ при диференційованому призначенні розроблених лікувальних комплексів із включенням методів психостимулюючої та психорелаксуючої дії.

Таким чином, відповідно до мети й завдань цього дослідження, на основі клінічних та інструментальних методів досліджень у хворих із СХВ легкого та середнього ступеня тяжкості вперше встановлені особливості лікувальної дії природних і штучних фізичних факторів психостимулюючого та психорелаксуючого напрямку (гідрокінезотерапія в басейні, лікувальна сауна, аероіонотерапія, віброакустичний вплив та глиняні ванни).

ВИСНОВКИ

В дисертації наведено теоретичне обґрунтування і нове рішення наукового завдання, сутність якого полягає в підвищенні ефективності санаторного лікування осіб молодого віку з СХВ шляхом диференційованого застосування природних і штучних фізичних чинників психостимулюючої та психорелаксуючої дії з урахуванням клініко-патогенетичних особливостей перебігу захворювання.

1. Синдром хронічної втоми у осіб молодого віку характеризується різноманітною суб'єктивною й об'єктивною симптоматикою, супроводжується змінами у функціональному стані нервової, серцево-судинної, дихальної, імунної систем, опорно-рухового апарату та зниженням адаптаційних можливостей організму, ступінь зрушень яких корелює з тяжкістю захворювання. За основними клінічними симптомами, ознаками стомлення, частотою виявлення депресії, показниками функціонального стану вегетативної нервової, серцево-судинної та дихальної систем, електрокінетичної рухливості ядер клітин букального епітелію та деякими імунологічними даними, вираженістю адаптаційних реакцій статистично значущі більш виражені відхилення від норми та порівняно з результатами у осіб із СХВ легкого ступеня тяжкості встановлені у осіб із СХВ середнього ступеня тяжкості.

2. Розроблені комплекси санаторно-курортного лікування хворих із синдромом хронічної втоми легкого та середнього ступеня тяжкості спрямовані на активацію саногенетичних механізмів і мобілізацію захисних можливостей організму. Вони є диференційованими залежно від ступеня тяжкості захворювання і сприяють значному підвищенню ефективності терапії.

3. Застосування кінезотерапії та контрастного душу в осіб молодого віку з синдромом хронічної втоми зменшує больовий синдром у кінцівках, покращує розумову та фізичну працездатність, що супроводжується позитивними змінами в клінічному статусі, психоемоційній сфері, а також справляє позитивний вплив переважно на функціональні показники серцево-судинної та дихальної систем, адаптаційні реакції. Однак цей лікувальний комплекс не справляє статистично вірогідного впливу на вивчені показники.

4. Застосування у осіб молодого віку з синдромом хронічної втоми легкого ступеня тяжкості лікувального комплексу з включенням гідрокінезотерапії в басейні, лікувальної сауни і аероіонотерапії супроводжується суттєвим покращанням клінічного стану, розумової та фізичної працездатності, психоемоційного статусу, функціонального стану серцево-судинної та дихальної систем, позитивно впливає на деякі імунологічні показники та адаптаційні реакції (збільшує відсоток реакцій «тренування»), порівняно з контрольною групою.

5. Застосування віброакустичного впливу від апарата «Вітафон» за принципом багаторівневої дії у осіб молодого віку з синдромом хронічної втоми середнього ступеня тяжкості супроводжується зменшенням больового синдрому в кінцівках, покращанням рухових функцій, фізичної працездатності, що підтверджується позитивними змінами в клінічному статусі, справляє незначний позитивний вплив на функціональні показники серцево-судинної та дихальної систем і адаптаційні реакції. Однак застосування цього лікувального комплексу в зазначеного контингенту хворих не справляє статистично вірогідного впливу на психоемоційну сферу, розумову працездатність, імунологічну реактивність та не нормалізує вихідний функціональний стан організму.

6. Застосування у осіб молодого віку з синдромом хронічної втоми середнього ступеня тяжкості віброакустичного впливу і глиняних ванн за загальною і місцевою методиками супроводжується суттєвим покращанням клінічного стану, значним зменшенням больового синдрому в кінцівках, покращанням периферичного кровообігу, нормалізацією психоемоційного статусу, розумової та фізичної працездатності, функціонального стану серцево-судинної та дихальної систем, імунологічного гомеостазу та адаптаційних реакцій, переводячи їх зі «стресу» до реакцій «активації» та «тренування».

7. Позитвний ефект санаторно-курортного лікування осіб молодого віку з синдромом хронічної втоми із використанням вищенаведених лікувальних комплексів підтверджується безпосередніми і віддаленими результатами, які свідчать про стійку позитивну динаміку клінічних і функціональних показників. Застосування розроблених терапевтичних комплексів підвищує ефективність санаторно-курортного лікування, розширює можливості диференційованих сано- і патогенетичних підходів, які сприяють покращенню якості життя зазначеного контингенту осіб.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Розроблені та запропоновані диференційовані комплекси для лікування осіб молодого віку з СХВ різного ступеня тяжкості.

1. Комплекс санаторного лікування осіб молодого віку з СХВ легкого ступеня тяжкості, який включає гідрокінезотерапію в басейні, лікувальну сауну й аероіонотерапію, здійснюється таким чином.

Гідрокінезотерапія в басейні (плавання, фізичні вправи у воді) кожного дня тривалістю 30 хв при температурі води +(28-32) оС. Всього 10--12 процедур.

Рекомендовані вправи:

-- стоячи в басейні, хворий виконує кругові рухи руками вперед 5 разів
підряд, потім робить вдих, а видох -- у воду, зануривши обличчя; такі самі кругові рухи, тільки назад, хворий виконує знову;

-- притримуючись за поруччя, хворий лягає на воду на живіт і проводить діафрагмальне дихання, підтримуючи рівновагу ногами, як при плаванні стилем «кроль», повторюючи 6--7 разів по 2 хв;

-- стоячи у воді, хворий ходить по дну басейну, високо піднімаючи ноги протягом 2--3 хв;

-- стоячи у воді, в мілкій частині басейну, треба вистрибувати з води, дихання при цьому довільне, протягом 5--6 хв.

При виконанні процедури сауни за показаннями 1--2 рази на тиждень пацієнти додержуються основних правил її відвідування: 1) точна регламентація тривалості перебування в парильні 15--20 хв; 2) перебування при температурі, починаючи з 65 оС; 3) відносна вологість повітря в парильні має становити 10--15 %; 4) точне виконання послідовності процедур;

5) перебування в басейні при прохолодній температурі + (22-24) °С.

Аероіонотерапію здійснюють в камері високої іонізації повітря за допомогою аероіонізатора (люстра Чижевського), в якому використовується
тихий електричний розряд. Люстра з'єднана з негативним полюсом високовольтної установки. Внаслідок цього приміщення камери насичується негативно зарядженими іонами кисню. Тривалість процедури -- 15 хв.

2. Лікувальний комплекс для осіб молодого віку з СХВ середнього ступеня тяжкості.

Проводять вплив від апарата «Вітафон» на ділянки руки.

При проведенні процедури віброфони затискують у кулаку, мембранами до долоні, режим «2», час впливу -- від 15 до 30 хв. Застосування апарата «Вітафон» для зняття стомленості і збільшення працездатності м'язової системи: режим «4», час впливу -- 10--15 хв на ділянку відповідної групи м'язів, 10--12 процедур на курс, щодня.

Загальні глиняні ванни: ванну ємністю 300 л заливають водою температури +(36-37) °С, розчиняють в ній 0,25 кг дрібних шматочків глини і ретельно розмішують. Тривалість процедури -- 15--20 хв, курс лікування -- 4--8 процедур щотижня.

Місцеві глиняні ванни: готують за типом 4-камерних ванн з додаванням розчину глини (на 80 л -- 0,1 кг глини), тривалість процедури -- від 15 до 30 хв, всього 10--15 процедур через день або два дні підряд із перервою один день. В день прийому загальної ванни місцева ванна не проводиться.



ПЕРЕЛІК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Самойлович В. А. Значення фізичних чинників в підвищенні резистентності організму студентів з синдромом хронічної втоми / В. А. Самойлович, Н. В. Гутарєва // Проблеми медицини. -- 2002. -- № 1-2. -- С. 13-15. (Дисертантом особисто проведено узагальнення результатів спостережень).

2. Гутарєва Н. В. Вплив фізичних чинників на біоелектричні властивості клітинних ядер букального епітелію у студентів з синдромом хронічної втоми / Н.В. Гутарєва // Вісник проблем біології і медицини. -- 2005. -- Вип. 2. -- С. 65-69.

3. Гутарєва Н. В. Ефективність застосування віброакустичного діяння апарата «Вітафон» і глиняної ванни у студентів з синдромом хронічної втоми в умовах курорту / Н. В. Гутарєва // Вісник проблем біології і медицини. -- 2005. -- Вип. 4. -- С. 74-80.

4. Гутарєва Н. В. Зміни імунологічних показників у студентів з синдромом хронічної втоми під впливом комплексного санаторно-курортного лікування з застосуванням фізичних чинників / Н. В. Гутарєва // Вісник проблем біології і медицини. -- 2006. -- Вип. -- 1. -- С. 66-73.