Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ФІЗІОЛОГІЇ ІМЕНІ О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

УДК 612.014.41: 616.8-009.11

ВПЛИВ ПЕРЕРИВЧАСТОЇ НОРМОБАРИЧНОЇ ГІПОКСІЇ НА СТАН ЦЕНТРАЛЬНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ ТА МОЗКОВОГО КРОВООБІГУ У ДІТЕЙ З ПАТОЛОГІЄЮ ЦЕНТРАЛЬНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ

14.03.04 - патологічна фізіологія

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

ЯЦЕНКО КАТЕРИНА ВАЛЕНТИНІВНА

Київ 2010



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі клінічної патофізіології Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Березовський Вадим Якимович, Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України, завідувач відділу клінічної патофізіології

Офіційні опоненти: доктор медичних наук Луханіна О.П., Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України, провідний науковий співробітник, спеціаліст в галузі фізіології головного мозку

доктор медичних наук, професор Чеботарьова Л.Л., ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. О.П. Ромоданова Національної Академії медичних наук України», провідний науковий співробітник, завідувач відділення функціональної діагностіки.

Захист відбудеться 21.09.2010 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої Ради Д 26.198.01 при Інституті фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України за адресою: 01024, м. Київ, вул. Богомольця, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України (01024, м. Київ, вул. Богомольця, 4).

Автореферат розісланий 17.08.2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради, доктор біологічних наук З.О. Сорокіна-Маріна



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В наукових галузях, вивчающих особливості діяльності центральної нервової системи (ЦНС) людини і тварин, існує цілий ряд неповністю з'ясованих проблем, одна з яких стосується можливості відновлення ії функцій, втрачених внаслідок уроджених вад розвитку. Вивчення розвитку людини показало, що впродовж як онтогенезу взагалі, так і ембріогенезу зокрема, існують періоди, коли організм має найбільшу чутливість до пошкодження різноманітними факторами, які можуть порушувати його нормальний розвиток. Різні органи мають різні «критичні» періоди. Головний мозок і скелет чутливі до шкідливих впливів постійно, починаючи з 3-го тижня після запліднення до кінця вагітності (В. П. Пішак, Ю. І. Бажора, Ш. Б. Брагін, 2004).

Групу синдромів, які виникли в результаті недорозвинення або пошкодження мозку в пренатальний, інтранатальний та ранній постнатальний періоди об'єднує термін «дитячий церебральний параліч» (ДЦП) - це група порушень механізмів розвитку рухів і положення тіла, що викликають обмеження активності, які викликані непрогресуючою поразкою мозку, що розвивається, плоду або дитини. Моторні порушення при церебральних паралічах часто супроводжуються дефектами чутливості, когнітивних і комунікативних функцій, перцепції й/або поведінковими й/або судорожними порушеннями (M. Bax, M. Goldstein, P. Rosenbaum, A. Leviton, N. Paneth, B. Dan, B. Jacobsso, D. Damiano, 2005.). Проблемою церебральних паралічів займалося багато дослідників (Л. О. Бадалян, Л. Т. Журба, О. В. Тимонина, 1988; J. Aicardi, 1992; К. А. Семенова, 1986) але вона і в даний час займає одне з важливих місць в неврології дитячого віку.

Частота цього захворювання коливається від 1,5 до 2,6 на 1000 дитячого населення і не має тенденції до зниження. Кількість уперше зареєстрованих випадків патології нервової системи у дітей за даними Державного комітету статистики України (2008 р.) з 2000 року збільшилася на 29%. За матеріалами Держкомстату (2007 р.) (під ред. О. Г. Осауленко), кількість дітей інвалідів перевищує 85 тис. і складає 3,5% від загальної кількості осіб, які мають статус інваліда. Головними причинами дитячої інвалідизації є хвороби ЦНС (зокрема, ДЦП) (A. Meberg, 1995; B. Lamb, 1992).

Існуючі методи відновлення функцій при ДЦП спрямовані на стимуляцію процесів регенерації тих клітин головного мозку (ГМ), які зберігають можливість подальшої диференціації. З'ясовано, що в певних ділянках головного і спинного мозку містяться нейрогені стовбурові клітини, здатні мігрувати і, диференціюючись у зрілі клітини, можуть відновлювати кількісний склад нейронів у місцях їхнього ушкодження (М. Н. Зайко, 2008). У цей час є достатній обсяг сучасних ефективних медикаментозних й фізіотерапевтичних методів для надання допомоги при ДЦП. Однак, у зв'язку з різноманітністю клінічних проявів ДЦП, наявністю труднощів в розробці методів діагностики та лікування в гострому періоді та довготривалої реабілітації в подальші роки життя і високим відсотком інвалідності, лікування цієї хвороби залишається дуже проблематичним питанням.

Сучасна медична допомога хворим на ДЦП дає можливість в основному контролювати темпи відновлення функцій та позитивно впливати на якість життя пацієнтів. Разом з тим, використання лікарських препаратів нерідко призводить до виникнення ускладнень, що унеможливлює подальше проведення медикаментозної терапії. У зв'язку з цим, обмеження застосування лікарських препаратів у комплексі відбудовної терапії ДЦП є пріоритетним напрямком сучасної науки (А. И. Жаров, 1995; Ю. Е. Вельтищев, 1995; А. М. Гурленя, 1989). Медикаментозне втручання, особливо на ранніх стадіях захворювання, здатне порушити складний взаємозв'язок компенсаторно-пристосувальних процесів у організмі дитини. Тому актуальним є пошук немедикаментозних методів корекції ушкоджених функцій ЦНС, які дозволили б підвищити ефективність терапії шляхом стимуляції природних механізмів відновлення, легко комбінувалися б з іншими, традиційно застосовуваними методиками й не спричиняли небажаних наслідків. Одним з таких методів є метод переривчастої нормобаричної гіпоксії (ПНГ), в основі якого лежить активація захисних механізмів та фізіологічних резервів організму хворого (В. А. Березовский, 2000; К. Ф. Закощиков, 2005; М. М. Миррахимов, 1977; Ф. З. Меерсон, 1986).

У дитячому та юнацькому періодах організм має максимальні адаптивні можливості. Як позитивні, так і негативні впливи середовища саме у цих періодах залишають більш тривалий слід, створюючи індивідуальний профіль імунітету, реактивності й резистентності організму. Слід зазначити, що у дітей найбільш швидко перебудовується метаболізм і регуляція фізіологічних процесів після початку дихання дозованою гіпоксичною сумішшю. Загальна ефективність лікування також більш висока у дітей та підлітків (у порівнянні з дорослими). ПНГ є достатньо потужним та разом з тим природним, фізіологічним та універсально діючим фактором, котрий активує дихання і кровотворення, мобілізує й перебудовує метаболічні шляхи в кожній клітині (В. А. Березовский, 2000). Результатом даного впливу є створення нового функціонального стану в організмі дитини, який базується на мобілізації його внутрішніх захисних та компенсаторних можливостей.

До теперішнього часу недостатньо вивчена ефективність ПНГ у комплексній реабілітації хворих на ДЦП.

Актуальність роботи полягає в тому, що вперше на сучасному рівні досліджено ефективність максимально раннього включення у реабілітаційний комплекс дітей хворих на ДЦП такого потужного біофізичного фактору як ПНГ в клінічних умовах.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах планової науково-дослідної теми відділу клінічної патофізіології Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України: «Дослідження реактивності сполучної тканини в умовах моделювання донозологічних форм патології та пошуки шляхів ії корекції» (№ І-11-09, держ. реєстр. № 0108U003915 від 18.09.08). Тему затверджено на засіданні Вченої ради Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України (протокол №4 від 27.02.2008 року).

Мета дослідження. Дослідити ефективність застосування ПНГ у сполученні з базисною терапією для прискорення відновлення фізіологічних функцій ЦНС та мозкового кровообігу в осіб з ДЦП.

Завдання дослідження:

1. Оцінити придатність використання ПНГ для прискорення відновлення рухових функцій у дітей хворих на ДЦП.

2. Проаналізувати динаміку змін показників електроенцефалограми (ЕЕГ) у дітей після курсу ПНГ.

3. Дослідити динаміку змін показників транскраніальної допплерографії (ТДГ) судин голови у дітей, які отримували ПНГ.

4. Вивчити динаміку змін показників судин сітківки ока у дітей після курсу ПНГ.

Об'єкт дослідження: діти з проявами ДЦП.

Предмет дослідження: динаміка стану ЦНС та мозкового кровообігу у дітей з ДЦП під впливом ПНГ на базі традиційного лікування.

Методи дослідження: інструментально-нейрофізіологічні, клініко-неврологічні, лабораторні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше зроблена комплексна оцінка результатів проведення курсу ПНГ дітям з ДЦП за допомогою клінічного, електроенцефалографічного, допплерографічного та офтальмоскопічного обстежень.

Вперше впроваджено в практику українських закладів дитячої неврології використання ПНГ з метою стимуляції процесів регенерації ЦНС.

Досліджена динаміка загальноадаптаційних реакцій організму хворих на ДЦП під впливом комплексної реабілітації з використанням стимулюючих властивостей ПНГ.

Практичне значення одержаних результатів. На підставі проведених інструментально-нейрофізіологічних, клініко-неврологічних, лабораторних досліджень показано, що комплексна реабілітація з використанням ПНГ дозводяє досягти вірогідно більш вираженого позитивного ефекту у порівнянні з загальноприйнятою технологією лікування ДЦП.

Встановлено, що застосування ПНГ у комплексній реабілітації хворих на ДЦП дає можливість знизити об'єм медикаментозного навантаження, що особливо важливо для сучасної педіатрії й дитячої неврології.

Впровадження результатів дослідження. Впровадження технології комплексної реабілітації дітей хворих на ДЦП з використанням методу ПНГ в Українському медичному центрі реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи МОЗ України (м. Київ) є практичною реалізацією виконаних досліджень. Ефективність реабілітації хворих на ДЦП у цьому центрі контролювали як за загальноприйнятими методиками, так і за допомогою визначення характеру адаптаційних реакцій.

Одержані результати дають підстави стверджувати про доцільність використання ПНГ у комплексній реабілітації дітей хворих на ДЦП.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є результатом науково-практичної роботи автора. Дисертантом був зроблений інформаційний пошук та аналіз наукової літератури по досліджуваній проблемі. Дисертант самостійно здійснювала підбір та обстеження тематичних хворих. Кожному пацієнту перед початком лікування проводили пробний сеанс дихання гіпоксичною газовою сумішшю (для визначення індивідуальної чутливості до гіпоксії). За результатами дихальної проби хворому розробляли й призначали індивідуальні режим та схему реабілітаційного циклу. Автором самостійно проведено 53 лікувально-реабілітаційних курси із застосуванням методу ПНГ. Дисертант здійснила аналіз та статистичну обробку результатів 802 клінічних, інструментальних і лабораторних досліджень у відібраних групах дітей. Здобувачем впроваджено у практику методику дослідження показників лейкограми за методом Л.Х. Гаркаві з метою визначення характеру адаптаційних реакцій організму.

Дисертант здійснила наукове обґрунтування й інтерпретацію результатів своєї роботи, сформулювала висновки, дала практичні рекомендації ввідносно застосування запропонованої лікувальної методики. Опубліковано наступні методичні рекомендації: «Інструментальна оротерапія в комплексній реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи» (2009), «Інструментальна оротерапія в акушерській та гінекологічній практиці» (2010), «Інструментальна оротерапія в лікуванні судинних захворювань» (2010).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були викладені та обговорені на: Міжнародному та ЙX Українському конгресі дитячих неврологів (м. Київ, 2009); Міжнародному симпозіумі «VI Международный симпозиум «Актуальные проблемы биофизической медицины» (м. Київ, 2009 рік); Науково-практичній конференції з міжнародною участю «Природные и преформированные физические факторы в медицинской реабилитации взрослых и детей» (м. Київ, 2009).

Результати дисертаційної роботи доповідались на засіданні відділу клінічної патофізіології Інституту фізіології ім. А.А. Богомольця НАН України (протокол №2 від 21.01.10) та кафедри педіатрії КМАПО (протокол №5 від 22.03.10).

Публікації. Основні положення дисертації викладені у 3 статтях у фахових наукових виданнях та у 3 методичних рекомендаціях МОЗ України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 177 сторінках машинопису і складається з вступу, 4 розділів, заключення, висновків, практичних рекомендацій та списку літератури. В роботі є 29 таблиць та 11 рисунків. Список використаної літератури включає 194 вітчизняних та 73 зарубіжних джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Дослідження проведено за період з січня 2008 по грудень 2009 року на базі Українського медичного центру реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи МОЗ України (м. Київ). Комплексно обстежено та проліковано 87 хворих віком від 8,5 місяців до 12 років з різними формами ДЦП (Табл. 1, 2).

Клініко-нейрофізіологічне дослідження проводили в динаміці двічі - до початку лікування й безпосередньо після закінчення курсу лікування. Всього проведено 802 дослідження, з яких: 348 клінічних (оцінка неврологічного та офтальмологічного станів), 348 інструментальних (ЕЕГ, ТДГ) та 106 лабораторних (оцінка лейкограми за методом Л.Х. Гаркаві).

Таблиця 1

Розподіл пацієнтів за віком та статтю

Група		До 1 року	1-5 років	5-10 років	Старше 10 років	Всього	Всього (%)
1	Хлопці	2	14	4	0	20	59
	Дівчата	1	11	2	0	14	41
	Всього	3	25	6	0	34
	Всього (%)	9	74	17	0		100
2	Хлопці	4	23	2		29	55
	Дівчата	0	18	4	2	24	45
	Всього	4	41	6	2	53
	Всього (%)	8	77	11	4		100

Найбільшу частку становили пацієнти віком від 1 до 5 років (74% - в групі порівняння та 77% - в основній групі). Обстежені були розподілені на дві групи, рандомізовані за віком, статтю, клінічною формою ДЦП. Першу (порівняльну) групу складали 34 особи, яким проводили традиційну комплексну терапію. Друга група (53 пацієнта) на фоні загальноприйнятої комплексної терапії додатково отримувала курс ПНГ у індивідуальному режимі. Оскільки в Українському медичному центрі реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи МОЗ України здорові діти відповідного віку обстежень за використаними в роботі методиками не проходять, для оцінки ступеню відхилення показників від фізіологічної норми ми посилалися на дані, опубликовані в спеціальній літературі іншими дослідниками у здорових дітей відповідного віку (Л. О. Панасюк, 2005; О. М. Надоненко, 2005; Л. Р. Зенков, 1982; В. Є. Кравчук, 2005; Ю. А. Росин, 2004; А. Д. Сугак, 1998; Д. Тейлор, 2007; Э. С. Аветисов, 1987; Д. Кански, 2006).

Таблиця 2

Розподіл хворих за клінічною формою ДЦП

Групи спостере-ження	Спастична диплегія	Подвійна геміплегія	Геміплегічна форма	Гіперкінетична форма	Атонічно-астатична форма
Порівняльна	14	4	9	1	6
Всього (%)	41	12	26	3	18
Основна	19	16	10	1	7
Всього (%)	36	30	19	2	13
Всього	33	20	19	2	13
Всього (%)	38	23	22	2	15

Метою обстеження та аналізу неврологічного статусу було: визначення наявності чи відсутність патологічних симптомів в діяльності нервової системи; поєднання патологічних симптомів в синдромологічному діагнозі; визначення рівня ушкодження нервової системи (топічний діагноз); визначення етіології та характеру (функціональний, органічний) патологічного процесу (клінічний або нозологічний діагноз) (Л. О. Панасюк, 2005).

Клінічне обстеження дітей хворих на ДЦП включало у себе: збір скарг за загальноприйнятою методикою, вивчення анамнезу, соматико-неврологічне обстеження пацієнтів. Комплексне обстеження хворих включало також огляд дітей суміжними спеціалістами (оторіноларінголог, логопед, психолог-дефектолог, дитячий ортопед та ін.) за загальноприйнятими методиками.

Для встановлення діагнозу ДЦП в нашій роботі використовували клінічну класифікацію ДЦП, яка запропонована К.О.Семеновою (1973). Рівень розвитку великих моторних функцій кожної дитини в обох групах визначали за системою класифікації великих моторних функцій при ДЦП (Gross Motor Function Classification System for Cerebral Palsy (GMFCS)).

Вихідний руховий статус дітей хворих на ДЦП оцінювали по сьома пунктам 5-ти бальної шкали. Враховувалися наступні характеристики рухового статусу: парез, гіпертонус, обмеження обсягу активних рухів, патологічні установки, патологічні рефлекси, гіперкінези, дискоординаторні розлади. Кожен із цих параметрів оцінювали у балах (від одного до п'яти) залежно від ступеню виразності патології: один бал - норма, п'ять балів - наявність максимальної дисфункції.

Реєстрацію ЕЕГ у дітей перших 3-х років життя проводили в адаптивних умовах затемненого приміщення, що за критерієм однорідності поля зору викликає появу альфа-ритму, адекватного реакції закривання очей. ЕЕГ- дослідження робили за схемою: 1 - фоновий запис 1-2 хв; 2 - проба на відкривання й закривання очей; 3 - ритмічна фотостимуляція при частоті від 0,5 до 20 Гц по десять секунд; 4 - гіпервентиляція 2-3 хв (для дітей старше 3-х років); 5 - запис після припинення функціональних навантажень 2-3 хв.

Постійна часу складала 0,1, фільтр високих частот - 35 Гц, чутливість - 100 мкВ, частота опитування складала 256 Гц. 4-х секундні інтервали візуально вибраних ритмічних фрагментів ЕЕГ в умовах, адекватних їх виникненню, піддавали спектральному аналізу за допомогою швидкого перетворення Фур'є. Результати відображали у вигляді значень спектральної щільності потужності (СЩП) визначених діапазонів частот: дельта (1-3 Гц), тета-1 (3-5 Гц), тета-2 (5-7 Гц), альфа-1 (7-9 Гц), альфа-2 (9-12 Гц), бета (12-35 Гц). Аналіз ЕЕГ здійснювався за допомогою системи картування Brain Atlas (Biologic Inc.).

ЕЕГ оцінювали відповідно до класифікації за Е.А. Жирмунською (1984), з огляду на тенденції формування варіантів ЕЕГ в дитячому віці. Для динамічного спостереження за спектральними потужностями частотних діапазонів використовували результати спектрально-амплітудного математичного перетворення аналогової ЕЕГ (результати Фур'є-аналізу вихідних даних ЕЕГ).

Метод ТДГ використовували для досліждення мозкової гемодінаміки дітей з ДЦП. Допплерографічне дослідження проводили в положенні лежачи (голова - по середній лінії) у стані спокійного пильнування. Базилярну артерію (БА) і інтракраніальні сегменти хребетних артерій досліджували в положенні, лежачи на боці або на животі, з наведеним до грудей підборіддям. Немовлят досліджували в стані сну (фаза повільного сну), приблизно через годину після їжі. Допплерографічне дослідження проводили на апараті Logidop 5 (виробництво - KRANZBЬHLER GMBH GE ULTRASCHALL) - цифрова допплеровська вимірювальна система на базі персонального комп'ютера, що використовується в судинній діагностиці.

Для об'єктивізації наявності патології мозкової гемодинаміки в дітей із ДЦП аналіз результатів допплерографічного обстеження проведен шляхом виділення специфічних ТДГ-патернів. Для оцінки рівня порушень мозкової гемодінаміки та стану кровотоку у магістральних артеріях та венах голови у дітей із ДЦП застосовували коефіцієнт асиметрії (КА) кровотоку по середній мозковій (СМА) і передній мозковій (ПМА) артеріях. У допплерографічному дослідженні дітей хворих на ДЦП використовували також такий показник ТДГ, як середня швидкість кровотоку (СШК) в БА, СМА і ПМА.

Офтальмологічне дослідження дітей хворих на ДЦП проводили за допомогою щілинної лампи (ЩБ-2) і фундус-лінзи (OIL STD 90) 90D. Фотографічні знімки зроблені за допомогою фундус-камери Topkon TRC NW7SF з кутовим дозволом 50.

З метою оцінки характеру адаптивної реакції у дітей хворих на ДЦП вивчали лейкограму за методикою Л.Х. Гаркаві (1998). Тип реакції адаптації визначали за відсотковим вмістом лімфоцитів у лейкоцитарній формулі. Решта формених елементів білої крові і загальна кількість лейкоцитів свідчили про ступінь повноцінності та напруженості реакції. Відбір та підрахунок формули білої крові проводили пацієнтам за загальноприйнятою методикою з урахуванням таких додаткових умов: 1) відбір крові проводили вранці, натще; 2) підрахунок лейкоцитарної формули проводили з розрахунку на 300 клітин; 3) підрахунок лейкоцитарної формули здійснювали за загальноприйнятою формою, в 3-4 полях зору: по краю мазка, під прямим кутом, паралельно краю мазка, під прямим кутом в напрямку до краю мазка тощо до кількості числа обчислюваних клітин, другу частину підраховували так само по іншому краю мазка; 4) аналіз в динаміці проводилився одним і тим самим лікарем-лаборантом; 5) відбір крові проводили до проведення сеансу ПНГ та інших процедур курсу лікування; 6) аналіз крові проводили до початку та по закінченні комплексного лікування хворого.

Статистичну обробку результатів дослідження виконували у рамках статистичної програми «Microsoft Excel-2000» с використанням методів описової статистики та t-критерію (Ст'юдента). Розбіжності вважалися достовірними за умов Р<0,05.

Діти з ДЦП основної групи отримували курс ПНГ із застосуванням нормобаричної газової гіпоксичної суміші (ГГС-12), яка складалась з 12% кисню та 88% азоту. Сеанси ПНГ проводили один раз на добу в інтермітуючому режимі: 15 хв. дихання ГГС-12 та 5 хв. - атмосферним повітрям (кожен цикл). Кількість гіпоксичних циклів поступово збільшували від одного до трьох. Курс лікування у середньому складав 10 сеансів ПНГ.

ПНГ проводили за допомогою індивідуального апарату гірського повітря типу «Борей-М» виробництва Науково-дослідного медико-інженерного центру НОРТ НАН України, м. Київ. Цей прилад обладнано мембранними газорозподільчими елементами. Струмінь повітря створювали медичним компресором УК-40 (виробництво - Київський завод «Медапаратура»). Подачу «гірського» повітря проводили під прозорий шолом, який не торкався голови пацієнта і дозволяв вільно рухатись у кріслі. Така система особливо вигідна для лікування дітей, яким властива висока рухова активність.

Для визначення індивідуальної чутливості перед початком лікування хворому проводили пробний сеанс дихання гіпоксичною газовою сумішшю. Пацієнту під шолом подавали газову суміш із вмістом 14% кисню. Тривалість пробного сеансу ПНГ становила 10 хвилин. Контрольні вимірювання здійснювали до і після процедури. Результати пробного сеансу ПНГ оцінювали за ступінчатою шкалою. Відповідно до результатів проби на індивідуальну чутливість до гіпоксичного навантаження призначали індивідуальний режим ПНГ.

Результати дослідження та їх обговорення. Згідно даних первинного комплексного клініко-нейрофізіологічного обстеження, в обох групах дітей із ДЦП було виявлено функціональні та органічні розлади стану ЦНС. Найбільшу частку становили пацієнти зі спастичною диплегією - 36% в основній групі та 41% у групі порівняння.

Загальна клінічна картина основної групи та групи порівняння дітей, хворих на ДЦП, виглядала наступим чином. Порушення м'язового тонусу за типом спастичності та ригідності відмічали у 82% хворих. Майже у всіх них спостерігали контрактури різного ступеня виразності у супроводі з обмеженням активних та пасивних рухів в ліктьових, променево-зап'ясних, колінних, тазостегневих та гомілково-ступневих суглобах.

Практично у всіх дітей хворих на ДЦП відзначали ті або інші патологічні ознаки на ЕЕГ. Біоелектрична активність ГМ дітей із ДЦП обох груп спостереження до лікування не відповідала віковій нормі. Найбільш типовими змінами були затримка темпів розвитку коркового електрогенезу та наявність ознак домінування неспецифічних підкіркових структур ГМ. На ЕЕГ часто спостерігали також ірітативні зміни з перевагою швидкохвильової активності й, у ряді випадків, епілептичної активності.

ТДГ-обстеження дітей хворих на ДЦП обох груп спостереження свідчило про наявність патології мозкової геодинаміки різного ступеня. Гемодинамічно значиму асиметрію кровотоку по СМА і ПМА спостерігали у 55% пацієнтів основної групи та у 59% дітей групи порівняння.

Проведений аналіз результатів офтальмоскопічного обстеження обох груп дітей з ДЦП свідчив про наявність патологічних змін очного дна у 43% дітей основної групи та у 41% осіб групи порівняння (звуженість судин сітківки, ангіоспазм сітківки, зменшення числа судин на периферії сітківки).

При оцінці (за даними лейкограми) типу загальних неспецифічних адаптаційних реакцій за методом Гаркаві Л.Х. наявність несприятливих адаптаційних реакцій (НАР) - реакція переактивації (РП), хронічний стрес (ХС) та гострий стрес (ГС), - виявили у 42 (79%) пацієнтів. У той же час у більш ніж половини (64%) дітей, гематологічні показники які відповідали сприятливим адаптаційним реакціям (САР), виявлені ознаки неповноцінності цих реакцій.

Згідно даних клініко-нейрофізіологічного обстеження, проведеного після курсу терапевтичних заходів, під впливом ПНГ-реабілітації, спостерігали стабільні позитивні результати у стані рухового статусу у 94% пацієнтів. Аналогічний ефект був типовим і для дітей порівняльної групи, проте лише для 74%.

Згідно даних наших спостережень, у хворих на ДЦП, що проходили курс ПНГ, відзначали статистично вірогідне збільшення обсягу активних рухів, зменшення виразності парезу, патологічних установок, зниження гіпертонусу, зменшення проявів гіперкінезів та дискоординаторних розладів. У пацієнтів групи порівняння статистично вірогідні відмінності спостерігали лише відносно зменшення виразності гіпертонусут та збільшення обсягу активних рухів.

Співставлення клінічних результатів лікування виявило, що у дітей, яким проводили ПНГ, клінічний ефект був вірогідно вищим. Статистично вірогідні відмінності мали місце в зменшенні ступеню виразності парезу, патологічних установок, гіперкінезів та дискоординаторних розладів. Амплітуда змін рухового статусу у пацієнтів групи порівняння не була статистично вірогідною (Табл. 3).

Після проведеного курсу ПНГ-реабілітації, кількість випадків патернів патологічно дезорганізованих ЕЕГ в основній групі зменшилася на 12%. Мала місце позитивна динаміка щодо гіперсинхронного варіанту ЕЕГ в групі дітей, яка одержала курс ПНГ: кількість дітей з цим варіантом ЕЕГ зменшилася на 4%. В групі порівняння такої тенденції не спостерігали (Рис. 1).

1 2

Рис. 1 Динаміка розподілу патернів ЕЕГ у дітей із ДЦП основної групи спостереження, %: 1 - розподіл патернів ЕЕГ у дітей з ДЦП до лікування, % 2 - розподіл патернів ЕЕГ у дітей з ДЦП після лікування, %

У дітей основної групи після лікування СЩП альфа-ритму статистично вірогідно збільшилася на 23%. На відміну від основної групи, статистично вірогідне наростання СЩП альфа-ритму в групі порівняння склало лише 13%.

Відзначено статистично вірогідне збільшення СЩП бета-діапазону у пацієнтів обох груп спостереження: в основній групі цей показник склав 26%, тоді як у пацієнтів групи порівняння - лише 19%.

СЩП дельта-ритму та тета-ритму на ЕЕГ дітей після проведення курсу ПНГ статистично вірогідно зменшилися на 35%. Згідно з результатами Фур'є-аналізу, у пацієнтів групи порівняння не було виявлено статистично вірогідної динаміки зменшення СЩП даних діапазонів ЕЕГ (Табл. 4).

Співставлення результатів ЕЕГ-дослідження пацієнтів обох груп виявило, що у дітей, яким проводили ПНГ, позитивна динаміка спектральних складових ЕЕГ була вірогідно вищою. Статистично вірогідні відмінності мали місце в наростанні СЩП альфа-діапазону та зменшенні цього показника в діапазоні дельта-хвиль. Ступінь змін ЕЕГ характеристик у пацієнтів групи порівняння не був статистично вірогідним.

Таблиця 3

Порівняльна характеристика ефективності реабілітації у дітей із ДЦП обох груп спостереження, у балах (Mm)

Характеристики рухового статусу
Група	Парез	Гіпертонус	Обмеження обсягу активних рухів	Патологічні установки	Патологічні рефлекси	Гіперкінези	Дискоординаторні розлади
Порівняльна до лікування	3,0±0,12	3,35±0,16	3,18±0,16	2,97±0,12	2,59±0,16	2,59±0,16	3,35±0,12
Порівняльна після лікування	2,88±0,12	2,70±0,12*	2,70±0,16*	2,97±0,12	2,59±0,16	2,53±0,16	3,10±0,12
?%	-4,0	-19,4	-15,0	0,00	0,00	-2,30	-7,50
Основна до лікування	3,43±0,09	3,77±0,12	3,20±0,12	3,15±0,09	3,0±0,09	2,75±0,09	2,77±0,12
Основна після лікування	2,94±0,09*	2,92±0,12*	2,58±0,09*	2,88±0,09*	3,0±0,09	2,22±0,09*	2,15±0,09*
?%	-14,3	-22,6	-19,4	-8,6	0,00	-19,3	-22,4

Примітка. * - статистично вірогідні відмінності показників до та після проведеного лікування (р<0,05)

Таблиця 4

Результати Фур'є-аналізу даних ЕЕГ дітей із ДЦП обох груп (Mm)

Групи обстежених	Діапазон, мкВ
	альфа	бета	дельта	тета
Основна група: до лікування	55,03,34	14,50,95	1967,4	20212,4
після лікування	71,02,86*	19,60,95*	1288,0*	1325,7*
?%	+22,5	+26	-34,7	-34,7
Група порівняння: до лікування	45,02,5	16,31	194,511,4	1699,98
після лікування	51,82,5*	20,01*	17310,3	1458,98
?%	+13	+18,5	-11	-14,2

Примітка. * - статистично вірогідні відмінності до та після лікування (р<0,05).

Нормалізацію мозкової геодинаміки відзначали у 85% пацієнтів основної групи і у 59% осіб групи порівняння.

У дітей основної групи в динаміці відмічали зменшення КА кровотоку по СМА в 3,4 рази. У пацієнтів групи порівняння цей показник зменшився лише в 1,3 рази.

У дітей з ДЦП, які одержали курс ПНГ, спостерігали зменшення КА кровотоку по ПМА в 2,7 рази, тоді як у групі порівняння цей показник склав 1,1 (Табл. 5).

Таблиця 5

Результати аналізу даних ТДГ (КА кровотоку по СМА і ПМА) обох груп, %

Група	КА кровотоку по СМА	КА кровотоку по ПМА
Порівняльна: до лікування	16,2	11,7
після лікування	12,5	11,0
?	3,7	0,7
Основна: до лікування	18,5	15,3
після лікування	5,4	5,5
?	13,1	9,8

Відзначено статистично вірогідне зменшення високих швидкостей кровотоку по БА, СМА та ПМА у пацієнтів основної групи: 20%, 14% та 6%, відповідно. У групі порівняння також була зафіксована позитивна динаміка цих патернів ТДГ, але вона не була статистично вірогідною.

У дітей після проведення курсу ПНГ мало місце статистично вірогідне зростання низьких швидкостей кровотоку по БА, СМА та ПМА: 27%,

19%, 9%, відповідно. У пацієнтів групи порівняння статистично вірогідно зросла швидкість кровотоку лише по СМА - 10%.

Співставлення результатів ТДГ пацієнтів обох груп показало, що у дітей, яким проводили ПНГ, позитивна динаміка патернів ТДГ, які характеризують СШК, була вірогідно вищою. Статистично вірогідні відмінності мали місце у пацієнтів основної групи у наростанні СШК по БА, СМА, ПМА та зменшенні цього показника відносно БА, СМА і ПМА. У дітей групи порівняння статистично вірогідні відмінності були зазначені лише в наростанні СШК по СМА (Рис. 2).

Рис. 2 Динаміка змін стану мозкової геодинаміки у дітей із ДЦП обох груп під впливом курсу лікування за даними ТДГ аналізу (СШК), %

За віссю абсцис - показники СШК в БА, СМА та ПМА; по вісі ординат - зміни в % СШК по БА, СМА та ПМА; ВШК - високі швидкості кровотоку, НШК - низькі швидкості кровотоку.

* - статистично вірогідні відмінності відносно показників до лікування (р<0,05).

Динаміка показників стану дна ока під впливом проведеної ПНГ-реабілітації у дітей основної групи була більш виразною: позитивні зміни спостерігали у 32% дітей, у комплексне лікування яких було включено ПНГ, та лише у 12% осіб групи порівняння. Позитивні зміни проявлялися у зменшенні кількості випадків звуженості судин сітківки (в 5 разів - в основній та лише в 1,4 рази - в порівняльній групі), ангіоспазму сітківки (в 2 рази в основній групі та відсутність подібної динаміки в порівняльній групі), збільшення числа судин на періферії сітківки (в 4,5 рази та 1,6, відповідно) (Табл. 6).

Таблиця 6

Результати аналізу даних офтальмоскопічного обстеження дітей із ДЦП обох груп

Група	Звуженість судин сітківки	Ангіоспазм сітківки	Зменшення числа судин на периферії сітківки
Основна до лікування	10 (18,9%)	4 (7,5%)	9 (17,0%)
Основна після лікування	2 (3,9%)	2 (3,75%)	2 (3,8%)
?, %	-15,0	-3,75	-13,2
Порівняльна до лікування	7 (20,6%)	2 (5,9%)	5 (14,7%)
Порівняльна після лікування	5 (14,6%)	2 (5,9%)	3 (8,7%)
?, %	-6	0	-6

Аналіз показників лейкограми показав, що після проведеної ПНГ-реабілітації відбулось зниження числа несприятливих адаптаційних реакцій (НАР) за рахунок переходу їх у зону сприятливих адаптаційних реакцій (САР). Після курсу ПНГ відсоток НАР у дітей хворих на ДЦП зменшився в 2,8 рази. Відзначено зниження відсотка реакцій переактивації (РП) в 4,5 рази, хронічного стресу (ХС) - в 1,5 рази, гострого стресу (ГС) - в 2 рази (Рис. 3).

Дані результати підтверджують більш високу ефективность методу ПНГ-реабілітації порівняно із результатами традиційного лікувально-реабілітаційного курсу.

Рис. 3 Структура адаптаційних реакцій дітей з ДЦП до (А) та після (Б) ПНГ-реабілітації, %

За віссю абсцис - типи загальних неспецифічних адаптаційних реакцій (НАР и САР); по вісі ординат - кількість в % випадків реєстрації НАР и САР.



ВИСНОВКИ

Підводячи підсумки проведеної нами роботи, основною метою якої було розробити та дослідити ефективність застосування переривчастої нормобаричної гіпоксії (ПНГ) для прискорення відновлення фізіологічних функцій центральної нервової системи (ЦНС) та мозкового кровообігу у дітей хворих на церебральний параліч (ДЦП), можна зробити наступні висновки.

1. Результати проведених інструментально-нейрофізіологічних, клінічних та лабораторних досліджень дозволяють стверджувати, що призначення комплексної реабілітації із застосуванням ПНГ сприяє позитивній динаміці у стані рухового статусу дітей хворих на ДЦП у 94% пацієнтів основної групи (на відміну 74% - в групі порівняння). Вона проявлялася в збільшенні обсягу активних рухів (66% та 50%), подоланні патологічних синергій (32% й 9%), зниженні м'язового тонусу спастичних м'язів (76% та 52%) у дітей основної та порівняльної груп, відповідно.

2. Під впливом ПНГ-реабілітації відбувались зміни стану ЦНС -

електроенцефалограми (ЕЕГ): зменшення кількості патернів патологічно дезорганізованих ЕЕГ на 12%, гіперсинхронних ЕЕГ - на 4% (відсутність подібної динаміки в групі порівняння); статистично вірогідне збільшення спектральної щільності потужності (СЩП) альфа-ритму на 23% (в групі порівняння - 13%), СЩП бета-діапазону - на 26% (в групі порівняння - на 19%); статистично вірогідне зменшення СЩП дельта-ритму та тета-ритму на 35% (відсутність подібної динаміки в групі порівняння).

3. Включення до лікувально-реабілітаційного комплексу хворих на ДЦП ПНГ-реабілітації забеспечує позитивну динаміку показників транскраніальної допплерографії судин голови (ТДГ) у 85% осіб (на відміну 59% - в групі порівняння). Вона проявлялася в зменшенні коефіцієнту асиметрії (КА) кровотоку по середній мозковій артерії (СМА) в 3,4 рази (лише в 1,3 рази - в групі порівняння), по передній мозковій артерії (ПМА) в 2,7 рази (в 1,1 рази у дітей групи порівняння). Позитивну динаміку спостерігали у пацієнтів основної групи у вигляді вірогідного зменшення високих СШК по базилярній артерій (БА), СМА та ПМА у - 20%, 14% та 6%, відповідно (відсутність вірогідної динаміки в групі порівняння), вірогідного зростання низьких СШК по БА, СМА та ПМА - 27%, 19%, 9%, відповідно (статистично вірогідне зростання СШК на 10% лише по СМА у пацієнтів групи порівняння).

4. Використання методу ПНГ-реабілітації викликає позитивні зміни офтальмоскопічної картини у 32% осіб основної групи та лише у 12% - групи порівняння: зменшення кількості випадків звуженості судин сітківки (в 5 разів - в основній і в 1,4 рази - в порівняльній групі), проявів ангіоспазму сітківки (в 2 рази в основній групі та відсутність подібної динаміки - в порівняльній групі); збільшення числа судин на периферії сітківки (в 4,5 рази та 1,6, відповідно).

5. Проведені дослідження свідчать, що ПНГ-реабілітація осіб з дитячим церебральним паралічем істотно інтенсифікує репарацію дефектів діяльності головного мозку та поліпшує залежні від ЦНС рухові та психічні функції у цієї категорії пацієнтів, що дозволяє рекомендувати застосування даного методу в медицині.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Березовський В.Я., Мартинюк В.Ю., Яценко К.В. «Інструментальна оротерапія у комплексній реабілітації дитячого церебрального паралічу». Медична гідрологія та реабілітація. 2008. Т. 6. №4. С. 96-103. (Особистий внесок здобувача: пошук літературних джерел, визначення динаміки стану центральної нервової системи та мозкового кровообігу у дітей під впливом переривчастої нормобаричної гіпоксії аналіз та статистична обробка інформації, написання статті).

2. Березовський В.Я., Яценко К.В. «Динаміка клініко-нейрофізіологічних параметрів у пацієнтів хворих на ДЦП під впливом комплексного лікування з використанням методу інструментальної оротерапії»». Медична гідрологія та реабілітація. 2009. Т. 7. №3. С. 36-46. (Особистий внесок здобувача: визначення динаміки стану центральної нервової системи та мозкового кровообігу у дітей під впливом переривчастої нормобаричної гіпоксії, аналіз та статистична обробка результатів, написання статті).

3. Березовський В.Я., Яценко К.В. «Інструментальна оротерапія у лікуванні дитячого церебрального паралічу». Фізіологічний журнал. 2010. Т. 56. №1. С. 79-86. (Особистий внесок здобувача: визначення динаміки стану центральної нервової системи та мозкового кровообігу у дітей під впливом переривчастої нормобаричної гіпоксії, аналіз та статистична обробка інформації, написання статті).

4. Березовський В.Я., Яценко К.В. «Інструментальна оротерапія в комплексній реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи». К.: Методичні рекомендації. Головне управління охорони здоров'я та медичного забезпечення, Київ. 2009. 24 с. (Особистий внесок здобувача: пошук літературних джерел, аналіз та статистична обробка інформації, участь у написанні методичних рекомендацій).

5. Березовський В.Я., Яценко К.В. «Інструментальна оротерапія в акушерській та гінекологічній практиці». К.: Методичні рекомендації. Головне управління охорони здоров'я та медичного забезпечення, Київ. 2010. 21 с. (Особистий внесок здобувача: пошук літературних джерел, аналіз і узагальнення інформації, участь у написанні методичних рекомендацій).

6. Березовський В.Я., Яценко К.В. «Інструментальна оротерапія в лікуванні судинних захворювань». К.: Методичні рекомендації. Головне управління охорони здоров'я та медичного забезпечення, Київ. 2010. 33 с. (Особистий внесок здобувача: пошук літературних джерел, аналіз і узагальнення інформації, участь у написанні методичних рекомендацій).



АНОТАЦІЯ

Яценко К.В. Вплив переривчастої нормобаричної гіпоксії на стан центральної нервової системи та мозкового кровообігу у дітей з патологією центральної нервової системи. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.04 - патологічна фізіологія. - Національна Академія Наук України, Інститут фізіології ім. О.О.Богомольця, Київ, 2010.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню можливості застосування переривчастої нормобаричної гіпоксії (ПНГ) для прискорення відновлення фізіологічних функцій центральної нервової системи та мозкового кровообігу у дітей, хворих на церебральний параліч. Отримані результати дозволяють дійти до висновку, що після проведеного курсу терапії із застосуванням ПНГ відмічена позитивна динаміка у стані рухового статусу дітей була достовірно вищою ніж у хворих, які лікувалися за традиційною схемою. Достовірно більш виражені позитивні зміни спектральних складових електроенцефалограми у дітей з ДЦП також були притаманні пацієнтам, до комплексного лікування яких входила ПНГ. Співставлення результатів, отриманих при проведенні допплерографічного дослідження хворих обох груп, показало, що у дітей, котрим проводили ПНГ, позитивна динаміка патернів транскраніальної допплерографії судин головного мозку, які характеризують середні швидкості кровотоку, була достовірно суттєвішою. Те ж саме можна сказати і про динаміку показників, що характеризують стан очного дна у обстежених дітей з ДЦП. Відмічено суттєве поліпшення стану резистентності організму, визначеного за показниками лейкограми, у хворих, до традиційного лікування яких додавали ПНГ. Встановлено зменшення числа несприятливих адаптаційних реакцій: зменшення відсотку реакцій переактивації, хронічного та гострого стресу.

Аналіз отриманих даних дає підстави стверджувати, що включення до комплексної терапії хворих на ДЦП методу ПНГ збільшує ефективність лікування, позитивно впливає на клінічний перебіг захворювання.

Ключові слова: дитячий церебральний параліч, переривчаста нормобарична гіпоксія, адаптація, електроенцефалографія, транскраніальна допплерографія, офтальмоскопія.



АННОТАЦИЯ

Яценко Е.В. Влияние прерывистой нормобарической гипоксии на состояние центральной нервной системы и мозгового кровообращения у детей с патологией центральной нервной системы. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.03.04 - патологическая физиология. - Национальная Академия Наук Украины, Институт физиологии им. А.А. Богомольца, Киев, 2010.

Диссертационная работа посвящена изучению возможности использования прерывистой нормобарической гипоксии (ПНГ) для ускорения восстановления физиологических функций центральной нервной системы (ЦНС) и мозгового кровообращения у детей больных церебральным параличом (ДЦП).

ПНГ - это новейшая биофизическая технология моделирования высокогорных условий по парциальному давлению кислорода в воздухе при нормальном атмосферном давлении. В основе лечебного эффекта ПНГ лежит активация защитных механизмов и физиологических резервов организма пациента.

Обследовано и комплексно пролечено 87 больных в возрасте от 8,5 месяцев до 12 лет с различными формами ДЦП. Обследованные дети были распределены на две группы, рандомизированные по возрасту, полу, клинической форме ДЦП. Первую (группа сравнения) составляли 34 ребенка, которым проводили традиционную комплексную терапию. Основная группа (53 пациента) на фоне общепринятой комплексной терапии дополнительно получала курс ПНГ в индивидуальном прерывистом режиме.

ПНГ проводилась с помощью индивидуального аппарата горного воздуха типа «Борей-М» (производства научного медико-инженерного центра НОРТ НАН Украины, г. Киев) с применением нормобарической гипоксической газовой смеси (ГГС-12), которая состояла из 12% кислорода и 88% азота.

Для оценки эффективности лечения использовали клинико-нейрофизиологические данные, характеризующие динамику заболевания, полученные до проведения терапевтических мероприятий и по завершению курса лечения: исследование неврологического статуса, электроэнцефалографическое обследование (ЭЭГ), транскраниальная допплерография сосудов головного мозга (ТДГ), офтальмоскопия, лабораторное исследование (оценка лейкограммы по методу Л.Х. Гаркави).

После проведенного комплексного курса лечения с использованием метода ПНГ и традиционного комплекса терапевтических мероприятий в состоянии двигательного статуса большинства больных основной группы 50 (94%) и группы сравнения 25 (74%) отмечали положительную динамику. Сопоставление клинических результатов, полученных у пациентов обеих групп, показало, что у детей, которым проводили ПНГ, клинический эффект был достоверно выше.

Положительные изменения биоэлектрической активности головного мозга отмечали у 37 (70%) пациентов основной группы и у 19 (56%) лиц группы сравнения. Анализ результатов электроэнцефалографического исследования выявил достоверно более выраженную динамику спектральных составляющих ЭЭГ у детей, которым проводили ПНГ.

Благоприятные изменения мозговой гемодинамики отмечали у 45 (85%) пациентов основной группы и у 20 (59%) лиц группы сравнения. Сопоставление результатов, полученных при проведении допплерографического исследования пациентов обеих групп, показало, что у детей, которым проводили ПНГ, положительная динамика паттернов ТДГ, характеризующих средние скорости кровотока, была достоверно более выраженной.

Изменения показателей состояния глазного дна под влиянием проведенной терапии у детей основной группы были более выраженными. Позитивные изменения наблюдали у 17 детей (32%), в комплексное лечение которых была включена ПНГ, и только у 4 пациентов (12%) группы сравнения. Они выражались в уменьшении числа регистрации случаев сужения сосудов сетчатки (в 5 раз - в основной и только в 1,4 раза - в группе сравнения), ангиоспазма сетчатки (в 2 раза в основной группе и отсутствие подобной динамики - в группе сравнения), увеличении количества сосудов на периферии сетчатки (в 4,5 раза и 1,6, соответственно).

Анализ показателей лейкограммы по методу Л.Х. Гаркави показал, що после проведенной терапии с использованием ПНГ происходило увеличение уровня резистентности организма. После курса лечения с использованием ПНГ процент неблагоприятных адаптационных реакций у детей, больных ДЦП, уменьшился в 2,8 раза. Отмечено уменьшение процента реакций переактивации в 4,5 раза, хронического стресса - в 1,5 раза, острого стресса - в 2 раза. Курс традиционной терапии подобной динамикой не сопровождался.

Приведенные выше данные дают основание утверждать, что включение в комплекс лечебных мероприятий у больных ДЦП метода ПНГ увеличивает эффективность лечения, положительно влияет на клинический ход заболевания.

Ключевые слова: детский церебральный паралич, прерывистая нормобарическая гипоксия, адаптация, электроэнцефалография, транскраниальная допплерография, офтальмоскопия.



SUMMARY

Yatsenko K. V. Influence of intermittent normobaric hypoxia on the state of СNS and cerebral circulation of blood for the children with cerebral palsy. - A manuscript.

Thesis for scientific degree of candidate in medical sciences by specialty 14.03.04 - pathological physiology. - National Academy of Sciences of Ukraine, O.O. Bogomoletz Institute of Physiology, Kyiv, 2010.

Thesis is devoted to researching of possibilities of intermittent normobaric hypoxia (INH) application for the acceleration of proceeding in the physiology functions of central nervous system and cerebral blood flow for children with a cerebral palsy (CCP). Got results was allowed to make a conclusion, that after the conducted course of therapy with application of ІNH a positive dynamics, which was marked in the state of locomotory status of children, appeared the certain higher, than for patients which treated oneself on a traditional chart. The positive changes of spectral constituents of electroencephalogram were more expressed and reliable in children with CCP, before the complex treatment of which ІNH entered. Comparison of results, got during realization of Doppler angiography research of patients of both groups, showed that for children which ІNH was conducted, a positive dynamics of Doppler angiography of brain patterns, which characterize middle speeds of blood flow, was for certain more significant. The same can be said and about the dynamics of indexes which characterize the state of eyegrounds for the inspected children from CCP. The substantial improvement of the state of organism resistance, certain on the indexes of leukogram, was marked for patients to traditional treatment of which added ІNH. It was set a diminishing of number of unfavorable adaptation reactions: decreasing of the percent of hyperactivation reactions, chronic and sharp stress.

The analysis of the obtained data grounds to assert that including to complex therapy of patients with CCP of INH method increases efficiency of treatment, positively influences on the clinical flow of disease.

Key words: child cerebral palsy, intermittent normobaric hypoxia, adaptation, electro-encephalography, Doppler angiography, ophthalmoscopy.



ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

БА - базилярна артерія

ГМ - головний мозок

ДЦП - дитячий церебральний параліч

ЕЕГ - електроенцефалографія

ПНГ - переривчаста нормобарична гіпоксія

КА - коефіцієнт асиметрії

НАР - несприятливі адаптаційні реакції

ПМА - передня мозкова артерія

САР - сприятливі адаптаційні реакції

СМА - середня мозкова артерія

СШК - середня швидкість кровотоку

СЩП - спектральна щільність потужності

ТДГ - транскраніальна допплерографія судин голови

ЦНС - центральна нервова система

Размещено на Allbest.ru