Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

КАФЕДРА ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ

Реферат

на тему:

«Вегето-судинна дистонія: причини, симптоми і лікування»

Роботу виконав студент

ІІ курсу

Капур Роман

Перевірив:

Гаєвий В. Ю. та Колос М.А.

Ірпінь 2014

Вступ

Вегетативна дистонія в останні десятиліття стала чи не найпоширенішим захворюванням серед людей різних вікових категорій.

Найбільш часто хворих вегето-судинну дистонію турбують головні болі, підвищена дратівливість, плаксивість, схильність до депресії, запаморочення, шум у голові, зниження здатності до концентрації уваги, болі в животі, дискінезії сечовивідних шляхів, схильність до проносів або запорів, підвищена пітливість, відчуття холоду, зміна забарвлення кінцівок, відчуття припливів, болі в серці, прискорене серцебиття, коливання тиску, відчуття нестачі повітря, порушення сечовипускання, зниження статевої активності, порушення сну, швидка стомлюваність.

І хоча це захворювання вважається безпечним і при комплексній діагностиці часто не проявляється, воно приносить великий дискомфорт в життєдіяльність людей, негативно позначається на роботі та навчанні. [1c. 147]

Мета моєї роботи: найбільш повно розкрити зміст даного захворювання і методики його лікування, як традиційні (які використовуються лікарями не одне десятиліття), так і новітні технології, які застосовуються в сучасних медичних центрах.

1. Визначення та причини вегето-судинної дистонії

Вегето-судинна дистонія - це порушення в роботі судинної системи організму, що призводять до недостатнього постачання тканин і органів киснем. Інакше це захворювання називають нейроциркуляторною дистонією, або неврозом серця.

Синдром вегетосудинної дистонії (ВСД) лікарі діагностують чи не в половини населення: у дітей - 12-25%, і у дорослих - до 70%. Це наслідок того, що наростаючий темп сучасного життя вимагає повної віддачі внутрішніх ресурсів і сил у процесі навчання і роботи.

Виникнення вегетативної дистонії пов'язують з порушенням регуляції центрів головного мозку, які здійснюють контроль за тонусом кровоносних судин, бронхів, органів шлунково-кишкового тракту, регулюють частоту серцевих скорочень, функцію всіх залоз внутрішньої секреції, травних залоз, контролюють потовиділення, фізіологічні відправлення, ерекцію. Основний же її причиною є стрес.

Гормональний сплеск і неузгодженість у швидкості розвитку м'язової і серцево-судинної систем у школярів накладаються на інтенсивну навчання, особливо під час іспитів. Підліток може скаржитися на запаморочення, нудоту, головні болі - на щастя, подібні нездужання не небезпечні і з віком проходять самі.

У більшості дорослих людей вегето - судинна дистонія протікає мляво, загострюючись у міжсезоння, а також при емоційних зриви, перевантаженнях або ослабленні імунітету. Зазвичай ми не ставимося до неї надто серйозно - і марно, тому що від перших симптомів ВСД всього один крок до початкових проявів недостатності кровопостачання мозку, а це означає значне підвищення ризику інсульту - в 2-3 рази.

ВСД - не конкретні хвороба, а синдром, тобто сукупність симптомів, які можуть бути наслідком відхилень у роботі різних органів і систем. Якщо медики не знаходять ніякої патології, розлади носять функціональний характер, тобто орган або система без явних причин працюють "неправильно". Оскільки при діагностиці вдається виявити яке-небудь захворювання, лікування зазвичай зводиться до порад "вести здоровий спосіб життя і дотримуватися режиму харчування"[2 c. 64]

1.1 Симптоми і течія

ВСД - не конкретні хвороба, а синдром, тобто сукупність симптомів, які можуть бути наслідком відхилень у роботі різних органів і систем.

Симптоми судинної дистонії можуть бути постійними або проявлятися приступами - так звані вегетативно-судинні пароксизми. Постійні симптоми частіше бувають при вродженої нестійкості нервової системи. Такі люди погано переносять зміну погоди; при фізичній роботі і емоційних переживаннях легко бліднуть, червоніють, випробовують серцебиття, підвищену пітливість. Вегетативно-судинні пароксизми починаються або з головного болю, або з болю в області серця і серцебиття, почервоніння або збліднення особи. Піднімається кров'яний тиск, частішає пульс, підвищується температура тіла, починається озноб. Іноді виникає безпричинний страх. В інших випадках настає загальна слабкість, з'являються запаморочення, потемніння в очах, пітливість, нудота, знижується кров'яний тиск, уряжается пульс. Напади тривають від декількох хвилин до 2 - 3 годин, і у багатьох проходять без лікування. При загостренні судинної дистонії кисті і стопи стають багряно-синюшними, вологими, холодними. [6, c.56 ]Ділянки збліднення на цьому тлі надають шкірі мармуровий вид. У пальцях з'являються оніміння, відчуття повзання мурашок, поколювання, а іноді болю. Підвищується чутливість до холоду, руки і ноги сильно бліднуть, іноді пальці стають одутлими, особливо при тривалому переохолодженні кистей або стоп. Перевтома і хвилювання викликають почастішання нападів. Після нападу на кілька днів може залишитися почуття розбитості і загального нездужання.

Однією з форм вегетативно-судинних пароксизмів є непритомність. При непритомності раптово темніє в очах, блідне особа, наступає сильна слабкість. Людина втрачає свідомість і падає. Судом зазвичай не буває. У положенні лежачи непритомність проходить швидше, цьому сприяє також вдихання через ніс нашатирного спирту.[8, c.141]

Хворих турбують слабкість, стомлюваність, розлади сну, дратівливість. Залежно від реакції серцево-судинної системи виділяють 3 типи вегето-судинної дистонії: кардіальний, гіпотензивний і гіпертензивний. Кардіальний тип - скарги на серцебиття, перебої в області серця, іноді відчуття нестачі повітря, можуть відзначатися зміни серцевого ритму (синусова тахікардія, виражена дихальна аритмія, надшлуночкова екстрасистолія). На електрокардіограмі змін немає або ж іноді відзначаються зміни зубця Т. Гіпотензивний тип - стомлюваність, м'язова слабість, головний біль (нерідко провокується голодом), мерзлякуватість кистей і стоп, схильність до непритомних станів. Шкіра звичайно бліда, кисті рук холодні, долоні вологі, відзначається зниження систолічного артеріального тиску нижче 100 мм рт.ст. Гіпертензивний тип - характерно минуще підвищення артеріального тиску, який майже у половини хворих не сполучається зі зміною самопочуття і вперше виявляється під час медичного огляду. На очному дні на відміну від гіпертонічної хвороби змін немає. У деяких випадках можливі скарги на головний біль, серцебиття, стомлюваність.[7, c.114]

Тахікардія при незначному фізичному навантаженні, тенденція до підвищення (гіпертонічний тип) чи зниженню (гіпотонічний тип) артеріального тиску, холодні кисті, стопи. Крім того, може спостерігатися так званий "респіраторний синдром", який полягає у відчутті "дихального корсета", задишки, поверхневому диханні з обмеженням вдиху. Гіпертонічний тип ВСД характеризується підйомом артеріального тиску до 140/90 - 170/95 мм. рт. ст, а гіпотонічний тип вегетативно - судинної (або нейроциркуляторної) дистонії - зниженням артеріального тиску до 100/50 - 90/45 мм.рт.ст. Клінічну картину ВСД доповнюють: швидка втомлюваність, зниження працездатності, запаморочення. [4]

2. Лікування вегето-судинної дистонії

Попередження судинної дистонії повинне починатися з загартовування в дитячому та юнацькому віці, організації раціонального режиму праці та відпочинку. Необхідно уникати нервових перенапруг, при захворюванні ретельно дотримуватися режиму та інші призначення лікаря.

2.1 Традиційне лікування вегето-судинної дистонії

Переважно немедикаментозні методи: нормалізація способу життя, гартують процедури, заняття фізкультурою і деякими видами спорту (плавання, легка атлетика). Використовується фізіотерапія, бальнеотерапія, санаторно-курортне лікування. При дратівливості, розладах сну - препарати валеріани, пустирника, валокордин, іноді транквілізатори. При гіпотензивну типі - лікувальна фізкультура, беллоид, кофеїн, фетанол. При гіпертензивною типі - бегаадреноблокатори, препарати раувольфії.

1) Збалансований режим дня, сон - найкращий відпочинок (8-10часов).

2) Адекватна фізична активність. Тільки підлітки з АТ 140-90 і вище займаються в підготовчій фізкультурної групі інші в основний. Хороший ефект надають заняття в басейні, біг, лижі, аеробіка, танці, лижі. Можна використовувати велотренінг.

3) Дієта містить всі необхідні інгредієнти, багата вітамінами, показані продукти, що містять солі калію - картопля, баклажани, капуста, чорнослив, абрикоси, родзинки, інжир, зелений горошок, петрушка, помідори, ревінь, буряк, кріп, квасоля, щавель. Частина тваринних жирів замінити рослинними (масла соняшникова, кукурудзяна, оливкова). З підвищеним АТ - необхідні продукти, що містять солі магнію гречана, вівсяна, пшеничні крупи, горіхи, соя, квасоля, морква, шипшина. Виключити з їжі соління, маринади, обмежити сіль до 4-5г. Протипоказані міцний чай, кава, шоколад.

4) Психотерапія: методи релаксації, поєднання аутогенним тренування і прямого навіювання, дозвіл психологічної проблеми. Сімейна психотерапія. Мета - нормалізувати ставлення особистості до оточуючих, зняття психологічної напруженості.

5) Масаж голови, комірцевої зони С1-С4, спини. Тривалість сеансів 8-10-15 хв., Курс-18-20 процедур. З зниженим АТ масаж тулуба, кінцівок щітками.

6) Фітотерапія: валеріана, калина червона, півонія, пустирник, Стефанії основа седативний ефект, цим же дією і м'яким діуретичним володіють айва, березовий гриб, мак, мигдаль, морква, м'ята, пастернак, солодка. При відсутності нормалізації АТ додають кошти з резерніноподобним і бета-адреноблокирующим дією: барвінок малий, белокопитнік, вербена, змееголовник, магнолія, раувольфія, чорна горобина, арніка, багно, пастуша сумка.

7) При відсутності ефекту від описаних заходів необхідно переходити до медикаментозної терапії.

Лікування судинної дистонії - комплексне із застосуванням ліків і фізіотерапевтичних процедур, проводиться за призначенням лікаря. З метою оздоровлення хворих широко застосовуються лікувальна фізкультура, заміські прогулянки, туризм, санаторно-курортне лікування, нормалізація способу життя, гартують процедури. При дратівливості, розладах сну - препарати валеріани, пустирника, валокордин, іноді транквілізатори. При гіпотензивну типі - лікувальна фізкультура, беллоид, кофеїн, фетанол. При гіпертензивною типі - бетаадреноблокатори, препарати раувольфії. Показані броміди, димедрол, балланспон, беллоид, транквілізатори, монобромид камфори, лікувальна фізкультура (методи аутогенного тренування, загального загартовування, психофізичної зарядки, самомасажу) і фізіопроцедури (хвойні ванни, душі і т.п.), відпочинок на свіжому повітрі.

2.2 Новітні технології

вегетативна дистонія захворювання лікування

Серед новітніх технологій лікування вегето-судинної дистонії можна виділити наступний метод - озонотерапія.

Озонотерапія при вегетативної дистонії дає хороший стійкий ефект, який зберігається протягом 4-6 місяців після лікування, не супроводжується побічними ефектами та ускладненнями, оздоровлює весь організм в цілому.

Дія озону при вегетативної дистонії пов'язано з:

- Безпосереднім регулюючим впливом на вегетативну систему;

- Нормалізацією збуджуючих і гальмівних впливів головного мозку;

- Поліпшенням припливу кисню і поживних речовин до головного мозку;

- Придушенням вільнорадикальних процесів;

- Придушенням синтезу простагландинів - речовин, що викликають біль і запалення;

- Нормалізацією вироблення біологічно активних речовин, що поліпшують функції всього організму.

Все це призводить до нормалізації сну і поліпшенню настрою. На тлі озонотерапії зникають або зменшуються головні болі, болі в серці і відчуття нестачі повітря, стабілізується тиск. Зникають або стають дуже рідкісними вегетативні кризи.

Найбільш часто при лікуванні вегетативної дистонії використовується внутревенно крапельне введення озонованого фізрозчину: через флакон зі стерильним фізіологічним розчином пропускається озонокислородна суміш до досягнення певної, необхідної конкретному хворому, концентрації. Потім розчин вводиться хворому внутрішньовенно-крапельно протягом 15-30 хвилин. [4]

Висновок

Розглянувши досить докладно причини, симптоми і методи лікування, я можу зробити наступні висновки:

· Вегето-судинна дистонія - це не самостійне захворювання, а синдром (в пер. З грец. - Разом з хворобою). У медицині під терміном вегето-судинна дистонія розуміють функціональний розлад серцево-судинної системи з різноманітними клінічними проявами, що виникають найчастіше на тлі стресу .; У його основі лежить порушення нервової регуляції. Відрізняється доброякісним перебігом і хорошим прогнозом.

· Вегето-судинна дистонія в даний час являє собою одну з провідних загальномедичних проблем. Лікарі різних спеціальностей щодня зустрічаються з пацієнтами, які скаржаться на головні болі, слабкість, запаморочення, дзвін у вухах, запаморочення, безсоння вночі і сонливість вдень. Ці та інші симптоми є проявами хворобливого стану, найчастіше званого «вегетативно-судинну дистонію». За даними різних фахівців, вегето-судинна дистонія діагностується у 25-70% всіх

· Серед причин вегето-судинної дистонії можна виділити наступні фактори: * особистісні (стомлюваність, надмірна вразливість, прояви істеричності, боязкість, підвищена виснаженість); * органічні (перенесені травми головного мозку та інфекційні захворювання); * гормональні (підлітковий період, клімакс); * але основним пусковим механізмом «включення» симптомів вегето-судинної дистонії є емоційний стрес (як гострої потрясіння, так і тривале емоційне перенапруження, що приводить до нервового виснаження).

· Створювані в умовах стресу емоційні реакції викликають збої в управлінні тонусом вегетативної нервової системи (симпатичної і парасимпатичної). Ця система дуже ніжна і чутлива, тому на фоні якого-небудь неблагополуччя її тонкі функції легко засмучуються. В першу чергу при вегето-судинної дистонії змінюється узгодженість процесів скорочення і розслаблення судин, виникає спазм, розширення або спазм з подальшим розширенням. В умовах недостатнього кровопостачання порушується оптимальне забезпечення тканин і органів кров'ю і киснем. Розлади нервово-ендокринної регуляції призводить до підвищення больової чутливості, і людина відчуває біль у відповідь на звичайний рефлекс.

· Найчастіше вегето-судинна дистонія проявляється розладом серцево-судинної діяльності з розвитком судинної дистонії, яка проявляється скачками артеріального тиску, головними болями (мігрень), запамороченням, серцебиттям, частим непритомності, відчуття хвилі жару або холоду, ознобом. Кінцівки у таких людей нерідко холодні, бліді, іноді синюшні, долоні вологі; характерна плямистість почервоніння шкіри обличчя та шиї. Практично завжди захворювання супроводжує астенічний синдром (слабкість, млявість, стомлюваність). Найчастіше поява болю провокується хвилюванням, перевтомою, інфекцією, вживанням алкоголю і зміною метеорологічних умов. Часто прояв захворювання пов'язано з клімактеричним періодом, з фізіологічним зменшенням ендокринного фону і збільшенням емоційного збудження.

· В залежності від реакції серцево-судинної системи виділяють 3 типи вегето-судинної дистонії: серцевий, гіпотензивний і гіпертензивний.

1. Серцевий тип - скарги на серцебиття, перебої в області серця, іноді відчуття нестачі повітря, можуть відзначатися зміни серцевого ритму. Але серцевої недостатності не розвивається, на ЕКГ зміни незначні.

2. Гіпотензивний тип - артеріальний тиск схильне до зниження, характерні стомлюваність, м'язова слабість, головний біль (нерідко провокується голодом), мерзлякуватість кистей і стоп, схильність до непритомних станів.

3. Гіпертензивний тип - минуще підвищення артеріального тиску, який майже у половини хворих не сполучається зі зміною самопочуття і вперше виявляється під час медичного огляду.

· Лікування повинне носити комплексний підхід. Будь-яких специфічних принципів терапії вегето-судинної дистонії немає. Не завжди вдається усунути причину вегето-судинної дистонії. Ідеальною ситуацією є попередження психотравмуючих факторів або підвищення стресостійкості особистості. Крім усунення причин, проводяться загальнозміцнюючі заходи, санітарно-курортне лікування, масаж, мануальна терапія, психотерапія, медикаментозна терапія, фітотерапія.[4]

Список літератури

1. А. Л. Леонович "Актуальные вопросы невропатологии"

2. А.В. Кучанская "Вегетососудистая дистония"

3. Полная медицинская энциклопедия. Сост. Е.Незлобина. Голощапов. - Москва: Academia, 2001. - 312с. - (Высшее образование)

4. google.com

5. Голощапов, Б.Р. История физической культуры и спорта /Борис Романович

6. Железняк, Ю.Д. Теория и методика обучения предмету "Физическая культура" /Юрий Дмитриевич Железняк, Вагаб Минбулатович Минбулатов. - Москва: Академия, 2006. - 272с. - (Высшее профессиональное образование) УДК 796 ББК 75.1 Кх-2 7. Лубышева, Л.И. Социология физической культуры и спорта /Людмила Ивановна

8.Лубышева. - Москва: Academia, 2001. - 240с. УДК 796 ББК 75.4 Кх-4 9. Лукьяненко, В.П. Физическая культура: основы знаний /Виктор Павлович Лукьяненко. - Москва: Совет. спорт, 2003. - 224с. УДК 796 ББК 75 Кх-5

Размещено на Allbest.ru