Медико-соціальна характеристика інвалідності дітей з хворобами нервової системи та удосконалення регіональної системи її профілактики і реабілітації

Размещено на http://allbest.ru

Міністерство охорони здоров'я України

Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика

14.02.03. - Соціальна медицина

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

“Медико-соціальна характеристика інвалідності дітей з хворобами нервової системи та удосконалення регіональної системи її профілактики і реабілітації”

Паламар Інна Володимирівна

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Вінницькому національному медичному університеті ім.М.І.Пирогова.

Науковий керівник -

доктор медичних наук, професор Процек Олена Герасимівна, завідувач кафедри соціальної медицини, економіки та організації охорони здоров'я Вінницького національного медичному університету ім.М.І.Пирогова.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Авраменко Олександр Іванович, Національна медична академія післядипломної освіти МОЗ України, професор кафедри радіології;

доктор медичних наук, професор Сайдакова Наталія Олександрівна, Інститут урології АМН України, головний науковий співробітник відділу епідеміології та організаційно-методичної роботи.

Провідна установа - Український інститут громадського здоров'я МОЗ України.

Захист відбудеться 20 квітня 2007 року о 10.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.613.07 при Національній медичній академії післядипломної освіти ім.П.Л.Шупика МОЗ України за адресою: м.Київ -112, вул.Дорогожицька, 9, адміністративний корпус Національної медичної академії післядипломної освіти ім.П.Л.Шупика, аудиторія № 46.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національної медичної академії післядипломної освіти ім.П.Л.Шупика (м.Київ-112, вул.Дорогожицька, 9).

Автореферат розісланий 16.03.2007

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради

Кандидат медичних наук, доцент В.І.Бугро

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема інвалідності з дитинства є однією з найгостріших не лише в охороні здоров'я, але й у соціальній політиці держави (Гойда Н.Г.,1997; Кігічак А.В., 1999; Іпатов А.В., 2001; Мартинюк В.Ю.,2001,2005;Мойсеєнко Р.О.із співав.,2005).

До 11 найбільш пріоритетних медичних заходів, визначених ВООЗ і спрямованих на збереження здоров'я для всіх в Європейському регіоні, включено профілактику неінфекційних хвороб та інвалідності (ВООЗ “Здоров'я -XXI”, “Здоровий початок життя”).

В Конвенції ООН про права дитини передбачено, що кожна дитина, в т.ч. і з функціональними обмеженнями, “повинна вести повноцінне життя в умовах, які забезпечують гідність, сприяють впевненості в собі і полегшують адекватну участь у житті суспільства”.

Для впровадження світових підходів до розв'язання проблеми в Україні прийнято ряд загальнодержавних документів - Закони “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам” (2000), “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні (2001), “Про загальнодержавну програму підтримки молоді на 2004-2008 рр.,” “Комплексна програма профілактики інвалідності серед дітей та населення працездатного віку на період 2000-2005 рр.” та ін.

Загальна світова тенденція характеризується зростанням дитячої інвалідності. За даними ЮНЕСКО, на земній кулі в 1977 р. було 450 млн інвалідів, в 1989 р. - 514 млн, а в наші дні цифра наблизилась до 680 млн. Серед них понад 100 млн становлять діти.

За даними ВООЗ кількість дітей-інвалідів на планеті з 1975 по 2001рр. збільшилась вдвічі і перевищила 100 млн.осіб; частота дитячого церебрального параліча (ДЦП) в усіх країнах світу складає 2-3 випадки на 1000 дітей. В Україні за 12 останніх років дитяча інвалідність зросла на 78% (з 95,7 в 1992р. до 170,4 в 2004р.на 10 тис.дит.населення), а число дітей-інвалідів перевищило 160 тис. Щорічно 16 тис.дітей отримують статус дитини-інваліда, 20% із них-з причин хвороб нервової системи (ХНС), передусім, ДЦП. На сьогодні в Україні хворих з ДЦП біля 30 тис. чол. (Моісеєнко Р.О.із співав.,2005, Мартинюк В.Ю.із співав.,2005).

Актуальність проблеми зростає у зв'язку з впровадженням в Україні з 2007р. нових критеріїв європейських стандартів виходжування новонароджених з масою 500 г (ВООЗ), що збільшить ризик інвалідності.

Значимість проблеми та потребу в обгрунтуванні шляхів її вирішення підтверджують наукові роботи останніх років (Козявкін В.І. із співавт.; 2005 Кирилова Л.Г.,2005; Мартинюк В.Ю.із співав.,2005). Незважаючи на значну увагу до цієї проблеми, залишаються невивченими регіональні особливості динаміки рівнів і структури дитячої інвалідності внаслідок хвороб нервової системи і ДЦП серед міського і сільського населення. Не узагальнена і не оцінена відповідність сучасним вимогам існуюча система реабілітації дітей-інвалідів з ХНС, науково не обґрунтована доцільність її удосконалення, не визначені актуальні напрямки покращення реабілітаційних заходів. Вищевикладене обумовило необхідність проведення окремого наукового дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Дисертаційне дослідження виконувалося у Вінницькому національному медичному університеті ім. М.І. Пирогова на кафедрі соціальної медицини, економіки та організації охорони здоров'я відповідно до Національної програми “Діти України” та як фрагмент НДР Українського науково-дослідницького інституту медико-соціальних проблем інвалідності: “Розробити рекомендації медико-соціальної реабілітації інвалідів з дитинства”. Номер державної реєстрації 0103004946, термін виконання 01.2003-12.2006 роки.

Мета дослідження - наукове обґрунтування, оптимізація та впровадження удосконаленої регіональної системи профілактики і комплексної реабілітації дітей-інвалідів з хворобами нервової системи.

Завдання дослідження, обумовлені поставленою метою, передбачали:

1. Проведення системного аналізу наукової літератури, законодавчої та нормативної бази, вітчизняного та зарубіжного досвіду медико-соціального обслуговування дітей-інвалідів.

2. Здійснення аналізу рівнів і структур інвалідності дітей Вінницької області за період з 1994 до 2002 pоку.

3. З'ясування особливостей медико-соціальних аспектів інвалідності дітей з хворобами нервової системи у міській і сільській місцевості.

4. Визначення медико-біологічних, соціально-економічних, медико-організаційних чинників, які мали місце в когорті дітей-інвалідів з дитячим церебральним паралічем.

5. Вивчення основних проблем медико-соціальної допомоги та існуючої регіональної системи реабілітації дітей-інвалідів з хворобами нервової системи. інвалід параліч реабілітація нервовий

6. Наукове обґрунтування, оптимізація та впровадження удосконаленої регіональної системи комплексної реабілітації дітей-інвалідів з хворобами нервової системи та оцінка її ефективності.

Об'єктом дослідження є організація медико-соціальної допомоги та реабілітації дітей-інвалідів з хворобами нервової системи у міській і сільській місцевості.

Предметом дослідження є хвороби нервової системи, ДЦП, дитяча інвалідність.

Методи дослідження. У дисертації використано методи системного підходу і системного аналізу, історико-архівний, епідеміологічний, соціологічний (опитування сімей та медичних працівників), анамнестичний, статистичний, факторного аналізу, експертних оцінок, порівняльного аналізу, аналітико-логістичний.

Наукова новизна - вперше в Україні виконано комплексне дослідження дитячої інвалідності за матеріалами типової області центрального регіону та виявлені особливості її розповсюдження, структури та динаміки (1994-2002рр.);

- встановлено медико-соціальні особливості інвалідності дітей з хворобами нервової системи у міській і сільській місцевості;

- визначено медико-біологічні, медико-організаційні та соціальні чинники, що мали місце у випадках інвалідності дітей з ДЦП;

- виявлено основні проблеми в організації існуючої системи надання медичної допомоги і реабілітації дітей-інвалідів з хворобами нервової системи і визначена необхідність її оптимізації;

- науково обґрунтовано, розроблено і впроваджено удосконалену регіональну систему профілактики і комплексної реабілітації дітей з хворобами нервової системи від народження до зрілого віку, яка базується на міждисциплінарних засадах та об'єднанні зусиль фахівців різних відомств;

- доведено наявність достовірних зв'язків між удосконаленою системою реабілітації та її ефективністю.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони стали підставою щодо:

а) створення:

- обласної координаційної ради у складі представників охорони здоров'я, освіти, науки, праці і соціального захисту населення, соціальних служб та громадських організацій;

- “Центру корекції розвитку та ранньої медико-соціальної реабілітації дітей високого перинатального ризику СТАР-Т” на базі ВОДКЛ;

- Вінницького обласного центру реабілітації особливої дитини “Промінь” та спеціалізованих відділень трудової і соціально-психологічної реабілітації дітей при районних територіальних центрах інвалідів;

- Вінницької обласної громадської організації ”Асоціація захисту та допомоги інвалідам “Відкриті серця””

б)впровадження:

- в районах та обласному центрі інтегрованої системи медико-соціальної допомоги і реабілітації дітей-інвалідів з ХНС;

- новітніх методик лікування, навчання і виховання дітей-інвалідів у Липовецькій лікарні відновного лікування та обласній психіатричній лікарні ім. О.І.Ющенка, де відкрито філіал школи для навчання хворих дітей;

- результатів дослідження в навчальний процес на кафедрі соціальної медицини, економіки та організації охорони здоров'я ВНМУ ім.М.І.Пирогова і Вінницького медичного коледжу;

в) розробки:

- Наказу УОЗ Вінницької облдержадміністрації ”Про додаткові заходи щодо поліпшення медичного обслуговування інвалідів” №76 від 19.01.2001р.;

- Розпорядження Вінницької облдержадміністрації “Про додаткові заходи щодо поліпшення медичної реабілітації та соціальної адаптації дітей раннього віку з обмеженими можливостями здоров'я” від 22 березня 2004р. №93;

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно визначений напрям дослідження, розроблені його програма, концептуальні підходи до організації надання медичної допомоги дітям-інвалідам та поставлені завдання наукової роботи, проведений інформаційний пошук за обраною темою, розроблена технологія медико-соціального вивчення дитячої інвалідності, програма дослідження та статистична карта по вивченню соціально-медичних аспектів інвалідності дітей, а також зібраний матеріал, на основі аналізу якого отримана медико-соціальна характеристика дитячої інвалідності. Проаналізована система організації медико-соціальної допомоги та реабілітації дітей-інвалідів з хворобами нервової системи на рівні області та проведене соціологічне опитування сімей для вивчення думки батьків стосовно своєчасності та якості організації медичної допомоги, реабілітації дітей і визначення основних проблем сім'ї, в якій проживає дитина-інвалід, удосконалена регіональна комплексна система реабілітації дітей-інвалідів з хворобами нервової системи, яка базується на міждисциплінарних засадах і інтеграції фахівців різних відомств, проаналізовані літературні джерела, написані усі розділи дисертації, сформульовані висновки та практичні рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження доповідались на Міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток системи медико-соціальної реабілітації інвалідів з дитинства у Вінницькій області” (Вінниця, 2001); науково-практичній конференції медпрацівників Укрзалізниці та санаторно-курортних закладів України “Сучасні аспекти курортології та відновлювального лікування (Хмільник, 2003); VIII університетській (XXXVIII вузівській) науково-практичній конференції молодих учених та фахівців (Вінниця, 2003); Міжнародній науково-практичній конференції (національний університет “Києво-Могилянська академія”) “Менеджмент охорони здоров'я в Україні” (Київ, 2004); 1-й Всеукраїнській науково-практичній конференції “Медичні технології і вища освіта” (Луцьк, 2004); 2-му з'їзді лікарів загальної (сімейної) практики України (Харків, 2005); ХI університетській (XXXХI вузівській) науково-практичній конференції молодих учених та фахівців (Вінниця, 2005); міжрегіональній науково-практичній конференції “Соціально-медичні проблеми дитячої інвалідності з органічними ураженнями нервової системи, сучасні підходи до її профілактики і реабілітації” (Вінниця, 2006); конференції молодих вчених (Вінниця, 2006).

Публікації

За темою дисертаційної роботи автором опубліковано 26 наукових праць, з них 15 самостійних і 11 - у співавторстві; 8 статей за всіма розділами дисертації опубліковано у фахових наукових виданнях затверджених ВАК України, 3 монографії у співавторстві, 15 - в інших наукових виданнях.

Обсяг та структура дисертації. Робота викладена на 220 сторінках машинописного тексту, з них основного-150 сторінок, складається із вступу, аналітичного огляду наукової літератури, програми, методів і обсягів досліджень, 3-х розділів власних досліджень, аналізу і узагальнення результатів, висновків, практичних рекомендацій, списка використаних 374 наукових джерел, в т.ч. 79 зарубіжних авторів, ілюстрована 59 таблицями, 28 рисунками, 2 додатками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Програма, обсяги та методи дослідження. Дослідження здійснювалось за спеціальною програмою (рис.1), розробленою з використанням методу системного підходу і проводилось у сім етапів, кожний з яких мав свої цілі і конкретні завдання. Дані, отримані на попередніх етапах, ставали логічною основою для наступних і для узагальнення кінцевих результатів та наукового обґрунтування удосконалення регіональної системи реабілітації дітей-інвалідів з хворобами нервової системи.

Програмою дослідження передбачалося вивчення динаміки рівнів і структури дитячої інвалідності за період з 1994 по 2002 рр.(48342 випадки) з використанням статистичної форми №19 “Звіт про контингенти дітей-інвалідів віком до 16 років”. Наукова база дослідження - Вінницька область (обласний центр, м.Ладижин та 27 районів). Аналіз динаміки дитячої інвалідності проводився за трирічними інтервалами. Поглиблене медико-соціальне вивчення інвалідності дітей з ХНС і ДЦП проводилося за розробленою статистичною картою по вивченню соціально-медичних аспектів інвалідності дітей, яка включала 6 блоків питань за 48 ознаками. Вивченням охоплено 1048 випадків інвалідності дітей з ХНС і 861- з ДЦП.

Основними джерелами інформації стали офіційні облікові медичні документи, журнал засідань ЛКК, протоколи видачі медичних висновків на дитину-інваліда віком до 16 років, документи пенсійного фонду і управління соціального захисту.

Одержані в процесі спостереження статистичні дані оброблялись методом математичної статистики. Розрахунки усіх показників виконано з використанням обчислювальної техніки WINDOWS XP за ліцензійною програмою statistica 5.5.

Статистичній обробці піддавались визначені інтенсивні та екстенсивні показники, що відображали рівні і структуру дитячої інвалідності із встановленням достовірної різниці цих показників у динаміці. Для визначення зв'язку між чинниками інвалідності в групах спостереження використовувався коефіцієнт відповідності (Х2). Отримані відмінності визнавались не випадковими, якщо імовірність (р) не перевищувала 0,05.

Результати досліджень та їх обговорення. Вивчення стану дитячої інвалідності в області достовірно показало, що рівень первинної інвалідності за досліджуваний період зріс на 36,8% (з 16,3+0,4%оо в 1994-1996 рр. до 22,3+0,5%оо в 2000-2002 рр.), загальної - на 54,1% (із 115,8+1,0 до 178,4+1,3 на 10 тис.дит.нас.). Такий характер динаміки в центральному регіоні відповідає тенденціям, які спостерігаються в Україні (за період 1992-2004рр. дитяча інвалідність зросла з 95,7%оо до 170,4%оо)

Ріст первинної інвалідності відбувся за рахунок зростання вроджених аномалій, деформацій та хромосомних порушень в 2 рази (з 2,3+0,1 до 4,5+0,5 на 10 тис.дит.нас., р < 0,05), хвороб органів дихання в 2 рази (з 1,1+0,1 до 2,2+0,1, р <0,05), кістково-м'язової системи і сполучної тканини в 1,8 рази(з 0,7+0,08 до 1,3+0,1, р< 0,05), ендокринної системи, розладів харчування, порушення обміну речовин та імунітету в 1,7 рази (з 0,7+0,08 до 1,2+0,1), розладів психіки та поведінки в 1,7 р.(з 2,6+0,1 до 4,4+0,2). Водночас тенденція до зниження показника первинної інвалідності виявлена від хвороб нервової системи з 5,3+0,2 до 4,0+0,2, (р < 0,05) випадків на 10 тис.дит.нас. (на 24,5%) і, зокрема, від ДЦП-на 13%. Така ситуація в області стала результатом покращення роботи акушерсько-гінекологічної служби в питаннях планування сім'ї, диспансеризації вагітних з груп високого ризику, більш кваліфікованої пологової допомоги, покращення ранньої діагностики і лікування перинатальних ушкоджень ЦНС.

Аналіз динаміки рівнів загальної інвалідності дітей засвідчив зростання показника за рахунок усіх класів хвороб. При ранжуванні за розповсюдженістю окремих класів за 2000 -2002рр.перше місце посіли хвороби нервової системи (40,9+0,6%), друге - розлади психіки та поведінки (37,4+0,6%), третє - уроджені аномалії та хромосомні порушення (34,6+0,6%), четверте - хвороби органів дихання (12,9+0,3%). Ранжування за кратністю збільшення випадків інвалідності від окремих причин показало найбільше зростання - в 3,5 рази від травм, отруєнь та деяких інших наслідків дії зовнішніх причин. В 2,2 рази зросла інвалідність від хвороб кістково-м'язової системи та сполучної тканини, в 2 рази - від уроджених аномалій та хромосомних порушень і хвороб органів дихання, в 1,8 рази-від новоутворень, в 1,5 рази - від розладів психіки та поведінки за рахунок розумової відсталості. Встановлено також тенденцію до зростання в загальній інвалідності хвороб нервової системи на 15,2% (з 35,5 до 40,9%оо), ДЦП- на 6,6% (з 25,7 до 27,4%оо).

Зростання загальної інвалідності обумовлене як погіршенням здоров'я дітей в цілому, так і розширенням медичних показів щодо права її призначення згідно спільного наказу трьох міністерств України (охорони здоров'я, праці і соціальної політики, фінансів) №454,471,516 від 08.11.2001р.

Аналіз дитячої інвалідності за місцем проживання засвідчує збільшення її рівня як у міській (із 126,4+1,4%оо у 1994-1996 рр. до 199,3+2,0%оо у 2000-2002 рр.), (р < 0,05), так і сільській місцевості (з 96,6+1,3%оо до 152,4+1,6%оо відповідно), (р < 0,05). У міській місцевості рівень дитячої інвалідності на 30% вищий, ніж у сільській.

За досліджуваний період загальна інвалідність дітей в усіх вікових групах зростала, причому з віком збільшувались темпи росту інвалідності (рис.2).

Рис. 2. Динаміка рівнів загальної інвалідності дітей за віковими групами

Результати медико-соціологічного дослідження показали, що серед дітей-інвалідів за статтю переважали хлопчики незалежно від місця проживання (56,8+1,6%), що відповідає літературним даним (Полунин В.С., Сырников И.К.,2004). Переважна їх більшість (77,4+1,3%) перебувала у віці 4-14 років, народжені 19-29 річними матерями. У віці 30 і старше років матерів було 16,2%. Освіта матерів у містах переважала вища і середня спеціальна, у селах - середня і початкова. За сезонністю народження відмічено рівномірний розподіл дітей-інвалідів з незначним спадом в осінні місяці. Кожна п'ята (21,7+1,3 %), сім'я з дитиною-інвалідом є неповною: як правило, відсутній батько, який залишив сім'ю після народження проблемної дитини. У 36,5+1,5 % дитина-інвалід - єдина в сім'ї, 62,5+1,5 % сімей з дітьми-інвалідами мають незадовільні умови проживання, 41,0+1,5% дітей потребують сторонньої допомоги у повсякденному житті, а 33,7+1,5 % - безпорадні в діях, потребують цілодобового нагляду, в зв'язку з чим більшість матерів не працюють.

Встановлено, що пріоритетне місце серед чинників, які негативно впливали на формування дитячої інвалідності, займали: шкідливі звички у батьків (зокрема, тютюнопаління у 35,9+1,4% випадків), зловживання алкоголем у 21,6+1,3 %, шкідливості на роботі матері в 11,8+1,0%, стресові ситуації в 11,3+1,0%. У 28,8+1,4% матері мали екстрагенітальну патологію, 43,4+1,6% -акушерську, викидні в анамнезі - 15,2+1,2% матерів, штучні аборти - 27,1+1,4%. У 63,9+1,5 % жінок був патологічний перебіг пологів, у 70,2+1,3% випадків мала місце асфіксія і пологова травма новонародженого. Серед немовлят, що стали інвалідами, 34,5+1,5% народились недоношеними і 57,2+1,6% мали у перинатальному періоді ушкодження центральної нервової системи. Таким чином, інвалідність дітей з хворобами нервової системи у 67,4+1,6% випадків обумовлена станами, пов'язаними з вагітністю і пологами, у 19,7+1,3%-вродженими аномаліями розвитку, що співпадає з даними літератури (Мартинюк В.Ю.,2005).

Виявлено, що серед дітей-інвалідів з хворобами нервової системи 82,1% складають діти з ДЦП, переважно із його спастичними формами (85,9%). Несприятливими чинниками інвалідності при ДЦП на основі факторного аналізу доведено, що найбільш вагомі з них є медико-біологічні (54,0%), медико-організаційні (28,0%) і соціальні (18,0%).

Дані порівняльного аналізу показали, що по ряду чинників спостерігались суттєві відмінності між містом і селом. У сільській місцевості діти, які в подальшому стали інвалідами, достовірно частіше народжувались у матерів більш молодшого віку (до 18 років і в 19-24 роки), а саме, 62,2+ % у селі проти 54,0+ %-у місті (р< 0,05). При цьому слід підкреслити, що у селі відсоток своєчасно взятих на облік вагітних складав 68,2+1,9% проти 76,6+1,9% у місті, тоді як відсоток матерів, котрі взагалі не були під медичним наглядом з вагітності-більшим (3,7+0,8% у селі і 1,9+0,6% у місті, р<0,05). Серед вагітних сільської місцевості 52,1+2,1% не проходили УЗД.

Виявлені й суттєві відмінності щодо характеру перебігу попередньої вагітності: серед міських матерів вона у половині випадків завершилась пологами, серед сільських-у двох третинах; разом з тим, частка штучних абортів була в 1,5 рази вищою у місті. Вірогідно вищою була тут і питома вага акушерської патології (49,6+2,3% проти 38,4+2,0%-у селі, р<0,05). Таке положення склалося передусім за рахунок загрози переривання вагітності, внутрішньоутробної гіпоксії плоду та ізоімунізації, яка у місті зустрічалась в 3 рази частіше, ніж у селі.

Інвалідність у дітей міської місцевості частіше встановлювалася лікарем-спеціалістом (60,7+2,2% проти 49,6+2,0%), а у сільській - дільничним педіатром (29,0+1,8% проти 20,2+1,8%).

У сільській місцевості в 1,3 рази меншим був відсоток дітей, у яких реабілітація розпочиналась з народження і в 1,5 рази більшим, у яких вона розпочиналася з 2-х річного віку і старше. В селі у 7 разів більший відсоток дітей, які не лікувалися, більше половини не були охоплені навчанням і вихованням.

До ознак, які не мали суттєвих відмінностей між містом і селом, віднесені: здоров'я матері до і під час вагітності, перебіг пологів та акушерські втручання, недоношеність, стан дитини-інваліда при народженні, проведення та тривалість реанімаційних заходів, ознаки ушкодження ЦНС. Це засвідчує, що в сучасних умовах акушерська допомога жінкам області, як у місті, так і в селі надається за однаковими стандартами і тільки в акушерських стаціонарах, що пояснює фактичну відсутність різниці в її наданні.

Відповідно до мети вивчено стан організації надання медико-соціальної допомоги дітям-інвалідам. Встановлено, що існуюча система надання допомоги і реабілітації дітей-інвалідів з ХНС мала цілий ряд недоліків. Серед них слід виділити наступні: несвоєчасна діагностика патології та запізніле лікування, недотримання основних принципів реабілітації. Серед дітей, які стали інвалідами, вже на першому році життя діагностувані неврологічні порушення у 80,5%. лікування з періоду новонародженості проводилось лише у 18,4% дітей. Одноразове лікування протягом першого року життя одержали 68% дітей переважно у територіальних лікарнях. Лікування з наступною реабілітацією в санаторіях і реабілітаційних центрах отримало 25,3+1,3% пацієнтів, причому, у 25,6+1,5% воно проводилось без дотримання установлених термінів і в 37,2+1,5%-епізодично. Реабілітаційні заходи спрямовувались переважно на поліпшення стану патологічно уражених органів і систем (89,4+1,0%), тобто переважала суто медична реабілітація. Недостатня спрямованість на психолого-педагогічну корекцію (3,4+0,6%), соціальну адаптацію (1,4+0,4%) і підготовку дітей-інвалідів до самостійного життя (5,4+0,7%). Не охоплені ніякими формами навчання і виховання 50,0+1,5% дітей.

Аналіз показав низький рівень взаємодії та інтеграції зусиль різних відомств та залучення сім'я у процеси реабілітації (25,4+1,5%), низький рівень знань медичного персоналу з проблем дитячої інвалідності, відсутність моніторингу дітей високого перинатального ризику, відсутність спеціалізованих центрів медико-соціальної та психологічної реабілітації таких дітей. Отримані результати стали підставою для наукового обґрунтування удосконалення існуючої регіональної системи реабілітації, в основу якого покладався цілісний підхід, ранній початок, визначення етапності, послідовності і безперервності проведення та інтеграції зусиль фахівців різного відомчого підпорядкування.

Запропонована система реабілітації, на відміну від існуючої, поєднує в собі ранню діагностику, раннє лікування, що забезпечують профілактику інвалідності, ранню медико-соціальну реабілітацію, психолого-педагогічну корекцію, соціальну адаптацію, починаючи з періоду новонародженості і до зрілого віку. Структура закладів в системі єдиної об'єднуючої реабілітації дітей з хворобами нервової системи забезпечує етапність, послідовність та комплексність реабілітаційних заходів в усіх періодах і з різними її видами: медичною, медико-соціальною, соціальною, психолого-педагогічною, фізичною, професійною, трудовою та фізкультурно-спортивною.

До структури запропонованої регіональної системи комплексної реабілітації як нові елементи увійшли заклади охорони здоров'я, освіти, праці і соціального захисту населення, управління у справах молоді та спорту, центри соціальних служб сім'ї, дітей та молоді, недержавні структури та громадські організації відповідно до своїх функціональних можливостей (рис.3). З метою інтеграції зусиль різних відомств, ефективного управління та оперативного аналізу надання медико-соціальної допомоги дітям-інвалідам створена обласна координаційна рада, яку очолює кафедра соціальної медицини ВНМУ ім. М.І.Пирогова.

Складовою запропонованої системи став створений за результатами дослідження на базі Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні Центр корекції розвитку та ранньої медико-соціальної реабілітації дітей високого перинатального ризику СТАР-Т. Основними напрямками його діяльності є диспансеризація дітей високого перинатального ризику, раннє виявлення відхилень у розвитку недоношених дітей і з перинатальною патологією як елемент профілактики інвалідності та своєчасна їх корекція. Система роботи Центру базується на принципі ”дитина-фахівець-батьки”.

Базою практичного втілення комплексної системи реабілітації стали: Липовецька обласна лікарняі відновного лікування дітей з органічними ураженнями нервової системи, яка функціонує як місцевий санаторно-курортний заклад, дитяче неврологічне відділення обласної психоневрологічної лікарні ім. О.І.Ющенка шляхом впровадження новітніх методів діагностики і лікування та створення при психоневрологічній лікарні школи для навчання хворих дітей, а також створений обласний центр реабілітації особливої дитини “Промінь”, підпорядкований головному управлінню праці і соціального захисту населення по наданню реабілітаційних послуг дітям від 3-х до 21 року у відповідності до програми реабілітації “Тріада життя” у напрямку медичної реабілітації, психолого-педагогічної корекції та профорієнтації і трудотерапії, створена обласна громадська організація “Асоціація захисту та допомоги інвалідам ”Відкриті серця”, де реалізуються програми підтримки та проводяться благодійні акції.

З метою наближення реабілітації до місця проживання дітей-інвалідів, особливо сільської місцевості, в області організовані спеціалізовані відділення трудової та соціально-психологічної реабілітації дітей з особливими потребами при територіальних центрах соціального обслуговування непрацездатних та інвалідів.

Медико-соціальна реабілітація за участю медиків, педагогів, психологів, соціальних працівників та батьків проводиться на всіх її етапах.

У запропонованому вигляді система реабілітації відповідає світовим стандартам і функціонує згідно державних законодавчих актів та наказів МОЗ, МОН, праці і соціальної політики молоді і спорту та забезпечує зв'язки з державними, недержавними установами, ЗМІ, громадськими організаціями і дає можливість інтеграції дітей у ДДЗ, ЗОШ, середні спеціальні та вищі заклади освіти.

Впровадження удосконаленої системи профілактики та реабілітації показало свою ефективність (табл.1, табл.2)

Таблиця 1

Ефективність впровадження удосконаленої системи профілактики та реабілітації дітей-інвалідів з хворобами нервової системи

Показники	2000-2002рр.	2003-2004рр.	Темп зниження,%
Загальна інвалідність від хвороб нервової системи(на 10000 дит.нас.)	40,9	39,3	3,9
в т.ч.від ДЦП	27,4	25,6	6,6
Первинна інвалідність від хвороб нервової системи: (на 10000 дит.нас.)	4,0	2,8	30,0
в т.ч.від ДЦП	2,0	1,3	35,0

Таблиця 2

Показники якості життя дітей-інвалідів з хворобами нервової системи

(за даними медичної документації та соціологічного опитування)

Показники динаміки	Питома вага(%)дітей, у яких мало місце покращення		Показники динаміки	Питома вага(%)дітей, у яких мало місце покращення
Фізичного і моторного розвитку:		Мовного розвитку
Пересування	66,75,7		словниковий запас	84,84,3
координація рухів	72,55,4		стан письма і читання	49,36,0
зменшення контрактури м'язів	40,65,9		розуміння зверненої мови	42,45,9
функції дрібної моторики	58,0+5,9		Самообслуговування
Психологічного статусу		умивання і прийом їжі	39,15,9
Увага	78,35,0		виконання фізіологічних потреб	40,65,9
сприймання інформації	26,15,3		одягання	43,56,2
пам'ять	59,45,9		взування	30,45,5
особливості поведінки і спілкування	87,04,0

Впровадження оптимізованої регіональної системи реабілітації, спрямоване на профілактику інвалідності, сприяло зниженню показника первинної інвалідності від ХНС і ДЦП за період з 2000-2002 до 2003-2004 рр. на 30% і 35%, загальної - відповідно на 4,0% і 6,6%, що сприяло економії коштів тільки по виплатах пенсій і соціальної допомоги майже на півмільйона гривень за рік. Міжсекторальна інтеграція діяльності медиків, педагогів, психологів, батьків забезпечила покращення показників якості життя дітей-інвалідів.

ВИСНОВКИ

Комплексним соціально-медичним дослідженням доведена неадекватність існуючої регіональної системи профілактики інвалідизації та реабілітації дітей-інвалідів з хворобами нервової системи у відповідності до основних напрямків державної соціальної політики в частині покращення якості їх життя, підвищенні соціального статусу, створенні можливостей досягнення певної матеріальної незалежності та всебічної інтеграції їх в суспільство. Це потребувало наукового обґрунтування та розробки якісно нової удосконаленої системи, впровадження якої в лікувально-профілактичних та реабілітаційних закладах Вінницької області засвідчило про її медичну, соціальну та економічну ефективність.

На основі системного аналізу прослідковуються тенденції до зростання дитячої інвалідності на планеті вдвічі з 1975 по 2001рр. В Україні за останні 12 років на тлі зниження народжуваності дитяча інвалідність зросла на 78%, а число дітей-інвалідів перевищило 160 тис.чол. Щорічно 16 тис.дітей отримують статус дитини-інваліда, 20% із них -з причин хвороб нервової системи, передусім, дитячого церебрального параліча. У програмі ВООЗ ”Здоров'я - XXI” профілактика інвалідності включена до 11 найбільш пріоритетних медичних заходів у Європейському регіоні, також сформована законодавча нормативно-правова база щодо вирішення проблем профілактики та реабілітації дитячої інвалідності.

Доведено, що за досліджуваний період з 1994 по 2002 рр. рівень первинної дитячої інвалідності з усіх форм захворювань в регіоні збільшився на 36,8%, загальної - на 54,1% як у міській, так і сільській місцевостях. Достовірно вищим він був серед міських дітей (199,3%оо проти 152,4%оо серед сільських). В структурі первинної і загальної інвалідності дітей перші п'ять місць посідали вроджені аномалії, розлади психіки та поведінки, хвороби нервової системи, органів дихання, сумарна частка яких склала 70% усіх випадків.

Дані соціологічного дослідження засвідчили, що хвороби нервової системи в структурі дитячої інвалідності складають 21,4%, за статтю переважають хлопчики, яких на 13,6% більше, ніж дівчаток, кожна п'ята (21,7%) сім'я з дитиною-інвалідом неповна, в 36,6% випадків інвалід є єдиною дитиною в сім'ї. В 62,5% сім'ї з такими дітьми проживають в незадовільних соціальних умовах. Майже половина дітей-інвалідів з хворобами нервової системи (41,0%) потребують сторонньої допомоги в повсякденному житті, а 33,7% - повністю безпорадні в діях і потребують цілодобового нагляду, в зв'язку з чим половина матерів не працює.

Доведена наявність суттєвих відмінностей серед медико-соціальних чинників дитячої інвалідності у міській і сільській місцевості: у селі достовірно вищий відсоток несвоєчасно взятих на облік вагітних (28,1%), у двічі більше таких, що на диспансерному обліку не знаходились, 52,1% вагітних не проходили ультразвукове дослідження. У половині випадків інвалідність встановлювалась несвоєчасно і, відповідно, пізній початок лікування та послідуючої реабілітації. Серед інвалідів сільської місцевості переважають діти менш соціально адаптовані (45,1%) і потребують всебічної соціальної допомоги. Половина дітей (54,1%) не охоплені ніякими формами навчання та виховання. У міській місцевості серед жінок, у яких народилася дитина-інвалід, достовірно вищий показник штучних абортів, небажаних вагітностей, акушерської патології, а також переважають неповні та однодітні сім'ї.

Встановлено, що інвалідність дітей від хвороб нервової системи у 82,1% випадків була обумовлена дитячим церебральним паралічем. Серед клінічних форм ДЦП найчастіше зустрічалася спастична диплегія (33,1%), спастичний церебральний параліч (21,5%), дитяча геміплегія (21,9%), атактичний церебральний параліч (10,4%), що обумовлювало важкість інвалідності. Причинами інвалідності дітей з у 67,4% випадків були стани, пов'язані з вагітністю і пологами, у 19,7% - з вродженими аномаліями розвитку. Виявлені чинники, які мали місце в досліджуваній групі дітей-інвалідів з дитячим церебральним паралічем, а саме: медико-біологічні-54,0% (хвороби матері-28,8%, загроза переривання вагітності-46,4%, невиношуваність-42,0%, аборти, самовільні викидні, патологічний перебіг вагітності і пологів-67,3%), медико-організаційні-28,0% (акушерські втручання при пологах-48,8%, асфіксія і пологова травма-57,8%, тривалість реанімаційних заходів у новонародженого більше 10 хвилин-25,7%), соціальні-18,0% (шкідливі звички у батьків-тютюнопаління, зловживання алкоголем, шкідливості на роботі, умови проживання сім'ї та конфліктні ситуації).

Визначені основні недоліки існуючої системи надання медико-соціальної допомоги дітям-інвалідам з хворобами нервової системи: несвоєчасне виявлення патології (28,8%) і початку раннього лікування (лише у 18,4% випадків лікування розпочиналося з періоду новонародженості), недотримання принципів реабілітації (у 75%), в т.ч.етапності (25,3%), безперервності (62,8%), відсутність комплексного характеру заходів (50%), їх спрямованості на психолого-педагогічну корекцію, соціальну адаптацію і підготовку дітей-інвалідів до самостійного життя.

Отримані результати стали підставою для обґрунтування якісно нової оптимізованої системи медико-соціальної допомоги дітям-інвалідам, в основу якої покладено принципи системності та функціональної єдності, що дозволило, зберігаючи наявні елементи існуючої системи, ввести до неї і функціонально поєднати між собою нові структури різного відомчого підпорядкування з метою ранньої діагностики інвалідизуючої патології, ранньої комплексної, поетапної, довготривалої реабілітації дітей-інвалідів з хворобами нервової системи. Якісно новими елементами удосконаленої системи стали: створення Центру корекції розвитку та ранньої медико-соціальної реабілітації дітей високого перинатального ризику СТАР-Т, обласного Центру реабілітації особливої дитини “Промінь” та спеціалізованих відділень трудової і соціально-психологічної реабілітації дітей-інвалідів при районних територіальних центрах соціального обслуговування непрацездатних та інвалідів та громадської організації “Асоціація захисту та допомоги інвалідам ”Відкриті серця”.

Ефективність запровадженої системи медико-соціальної реабілітації дітей з хворобами нервової системи, в комплексі з іншими лікувально-профілактичними заходами стверджується зниженням показника дитячої інвалідності як від хвороб нервової системи, так і ДЦП за період з 2000-2002 до 2003-2004рр.: первинної - відповідно на 30% і 35%, загальної, - на 3,9% і 6,6%, а також покращенням показників якості життя, а саме: поведінки та спілкування - у 87,0% дітей, функцій дрібної моторики - у 58,0%, уваги - у 78,3%, словникового запасу - у 84,8%, координації рухів - у 72,5%, пересування - у 66,7%. Удосконалена регіональна система реабілітації не потребує додаткових фінансових затрат і може бути рекомендована для впровадження.

Практичні рекомендації

З метою подальшого удосконалення реабілітації дітей-інвалідів з хворобами нервової системи вважаємо за доцільне рекомендувати:

Міністерству охорони здоров'я України:

включити окремий розділ в чергову загальнодержавну програму щодо охорони здоров'я дітей систему заходів подальшого удосконалення профілактики інвалідності серед дитячого населення та підвищення якості реабілітації дітей-інвалідів;

передбачити заходи щодо подальшого проведення науково-дослідних робіт в різних регіонах країни з проблеми дитячої інвалідності та прискореного втілення в практику найбільш результативних заходів комплексної реабілітації дітей-інвалідів, які мешкають в сільській і міській місцевостях;

внести зміни та доповнення до планів та програм додипломної і післядипломної підготовки сімейних лікарів, лікарів-педіатрів, акушер-гінекологів регіональних вищих медичних навчальних закладів ІП-ІV рівнів акредитації щодо вивчення проблем дитячої інвалідності та опанування практичного досвіду первинної і вторинної профілактики дитячої інвалідності від хвороб нервової системи.

Міністерству охорони здоров'я АР Крим, управлінням охорони здоров'я обласних державних адміністрацій:

запровадити удосконалену регіональну систему комплексної реабілітації дітей-інвалідів з ХНС, яка не потребує додаткових фінансових витрат і базується на принципах профілактики, взаємодії та інтеграції фахівців різних відомств, батьків, громадських організацій на всіх етапах реабілітації з наближенням її до місця проживання дитини-інваліда.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії:

Ріст і розвиток людини. Тарасюк В.С., Титаренко Г.Г., Паламар І.В., Титаренко Н.В. // Підручник для студентів вищих медичних навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації. - 2002. - 269 с.

Реабілітація дітей-інвалідів з патологіями психічного стану та опорно-рухового апарату. / Азарський І.М., Азарська О.О., Паламар І.В. та ін. Монографія - Вінниця-Хмельницький, 2005. - 54 с.

Лікування дитячого церебрального паралічу. / Азарський І.М., Азарська О.О., Паламар І.В. та ін. Монографія - Вінниця-Хмельницький, 2005. - 55с.

У періодичних фахових виданнях, затверджених ВАК України:

Паламар І.В. Стан та особливості інвалідності дітей до 16 років у Вінницькій області (1994-2002 рр.) // Вісник морфології. - 2004 .- т. 10. - №1 - С. 189-191.

Паламар І.В. Чинники дитячої інвалідності від хвороб нервової системи, що зумовлюють її характер. // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України. - 2004. - № 4. - С. 36-39

Паламар І.В. Вікові особливості дитячої інвалідності та особливості її динаміки від окремих причин (матеріали спостереження за 1994-2002рр. // Вісник Вінницького національного медичного університету. - № 9 (1). - 2005. - С. 165-168.

Паламар І.В. Ефективність комплексної реабілітації дітей-інвалідів з хворобами нервової системи / Biomedical and Biosocial Anthropology. №4. - 2005. - С.74-77.

Паламар І.В. Роль сімейного лікаря у проведенні диспансеризацій дітей-інвалідів з хворобами нервової системи. Міжнародний мед.журнал, Матеріали II з'їзду лікарів загальної (сімейної) практики України. - Харків, 25-26 жовтня, 2005. - Харків. - 2005. - С. 96.

Паламар І.В. Провідні чинники, що сприяють формуванню ДЦП (за даними факторного аналізу) // Вісник Вінницького національного медичного університету. - 2006. - № 10 (1). - С. 102-105.

Паламар І.В. Регіональна модель системи реабілітації дітей-інвалідів з хворобами нервової системи в Вінницькій області // Вісник Вінницького національного медичного університету. - № 10 (2). - 2006. - С. 307-312.

Паламар І.В. Дитяча інвалідність у міській та сільській місцевості від хвороб нервової системи в зв'язку з чинниками її виникнення // Biomedical and Biosocial Anthropology. - №7. - 2006. - с. 20-24.

В інших наукових виданнях:

Тарасюк М.Б., Пилипчук В.Л., Паламар І.В. Динамічні особливості дитячої інвалідності у Вінницькій області. Шоста університетська науково-практична конференція молодих учених та фахівців (тези доповідей). Вінниця, 6 квітня 2000. - Вінниця. - 2000. - С. 32-33.

Паламар І.В. До питання вивчення соціально-медичних та психологічних аспектів дітей-інвалідів // Матеріали ХVI науково-практ. конференції вищих медичних закладів освіти Вінницького регіону. Вінниця, 16 червня 2000. - Вінниця - 2000. - С. 45-46.

Паламар І.В. Дитяча інвалідність та її проблеми // Матеріали ХVІI науково-практ. конференції вищих медичних закладів освіти Вінницького регіону. Вінниця, 15 червня 2001 р. - Київ-Вінниця. - 2001. - С. 76-77.

Паламар І.В. Питання дитячої інвалідності // Матеріали ХVІIІ науково-практ. конференції вищих медичних закладів освіти Вінницького регіону. Київ-Вінниця. - 2002. - С. 46-47.

Паламар І.В. Шлях до життя дітей з особливими потребами // Журнал “Соціальний захист” № 4, квітень 2003 р. - С. 32-34.

Пилипчук В.Л., Паламар І.В., Олійник І.В. Реабілітація дітей-інвалідів - актуальна проблема сьогодення. Матеріали наук.практичної конференції “Сучасні аспекти курортології та відновлювального лікування. 6-7 травня 2003 р. Хмільник. - 2003. - С.119-121.

Паламар І.В. Основні тенденції рівнів та структури дитячої інвалідності у Вінницькій області. Матеріали VIII університетської (ХХХVIII вузівської науково-практичної конференції молодих вчених та фахівців.) 22 травня 2003 р. - Вінниця. - 2003. - С. 23-24.

Паламар І.В., Давиденко В.В., Томчук В.М. та ін. Роль міжнародних недержавних структур у роботі з дітьми-інвалідами Вінницької області. Тези науково-практичної конференції (Національний університет “Києво-Могилянська академія”) 13-14 лютого 2004 р. “Менеджмент охорони здоров'я в Україні”. - 2004. - С. 68-70.

Паламар І.В. Соціальна справедливість в підготовці до життя дітей з особливими потребами // Тези науково-практичної конференції (Нац. університет “Києво-Могилянська академія”, 13-14 лютого 2004 р. “Менеджмент охорони здоров'я в Україні”. - Київ - 2004. - С. 66-68.

Паламар І.В., Вихристюк Г.І., Тарасюк М.Б. Нові підходи до реабілітації дітей з особливими потребами. Матеріали І-ої Всеукраїнської науково-практ. Конференції, м. Луцьк, 25 травня 2004р. “Медичні технології і вища освіта”. - Луцьк. - 2004.- С. 34-36.

Паламар І.В. Соціально-медичні чинники інвалідності дітей з хворобами нервової системи серед міського і сільського населення Вінницької області. XI університетська (ХХХХI вузівська) науково-практична конференція молодих вчених та фахівців. 18 травня 2005, Вінниця. - 2005. - С. 56-57.

Діти-інваліди з ДЦП та чинники, які впливають на появу цієї патології. Паламар І.В., Тарасюк В.С., Вихристюк Г.І., Кулєшова С.М. // Матеріали ІІІ міжнародної наукової конференції студентів та молодих вчених “Молодь та медична наука на початку ХХІ століття.” - Вінниця. - 2006. - С.69-70.

Соціально-медична характеристика дітей з обмеженими можливостями хворих на ДЦП (за матеріалами соціологічного дослідження у Вінницькій області). Паламар І.В., Процек О.Г., Пилипчук В.Л. та ін. // Матеріали міжрегіональної науково-практичної конференції “Соціально-медичні аспекти інвалідності дітей з органічним ураженням центральної нервової системи та сучасні підходи до її профілактики і реабілітації.” - Вінниця. - 2006. - С. 21-27.

Спосіб оптимізації регіональної системи реабілітації дітей-інвалідів з хворобами нервової системи. / Паламар І.В., Процек О.Г., Тарасюк М.Б. та ін. Свідоцтво на раціоналізаторську пропозицію ВНМУ ім. М.І. Пирогова, 15.06.2006р., № 8.

Модель реабілітаційного процесу дітей з органічним ураженням нервової системи./Паламар І.В., Процек О.Г., Вихристюк Г.І. та ін. Свідоцтво на раціоналізаторську пропозицію ВНМУ ім. М.І. Пирогова, 15.06.2006р., № 9.

АНОТАЦІЯ

Паламар І.В. Медико-соціальна характеристика інвалідності дітей

з хворобами нервової системи та удосконалення регіональної системи ,її профілактики і реабілітації - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.02.03 - соціальна медицина. - Вінницький національний медичний університет ім.М.І.Пирогова, Вінниця, 2006.

Дисертація присвячена проблемі дитячої інвалідності, яка є однією з найгостріших не лише в охороні здоров'я, але й у соціальній політиці суспільства.

На підставі проведених досліджень здійснено комплексне вивчення проблеми щодо стану та динаміки дитячої інвалідності у Вінницькій області за період 1994-2002 рр., її розповсюдженості і структури, причин, вікових та територіальних особливостей. Вивчена медико-соціальна характеристика контингентів дітей-інвалідів з хворобами нервової системи, умов їх життя та стану здоров'я і проведений порівняльний аналіз серед мешканців міської і сільської місцевості. З використанням мультифакторного аналізу визначені провідні медико-біологічні, медико-організаційні і соціальні ризик-чинники, які мали місце в когорті дітей з ДЦП. Встановлені основні проблеми існуючої системи реабілітації дітей-інвалідів з хворобами нервової системи. Удосконалена і впроваджена науково-обгрунтована регіональна, міжгалузева система довготривалої (від народження до зрілого віку), комплексної реабілітації дітей з хворобами нервової системи. Ефективність впровадження системи розроблених заходів дозволила знизити показник інвалідності дітей від хвороб нервової системи за досліджуваний період на 30%, від дитячого церебрального паралічу на 35,0%, загальної відповідно на 3,9% і 6,6%, а також покращити показники якості життя дітей інвалідів.

АННОТАЦИЯ

Паламар И.В. Медико-социальная характеристика инвалидности детей с болезнями нервной системы, усовершенствование региональной системы ее профилактики и реабилитации - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.02.03 - социальная медицина. - Винницкий национальный медицинский университет им. Н.И. Пирогова, Винница, 2006.

Диссертация посвящена проблеме детской инвалидности, которая является одной из важных не только в здравоохранении, но и в социальной политике общества.

На основе проведенных исследований осуществлено комплексное изучение состояния и динамики детской инвалидности в центральном регионе Украины за период 1994-2002 гг., её распространенности, структуры, причин, возрастных и территориальных особенностей. Изучена медико-социальная характеристика контингентов детей-инвалидов с болезнями нервной системы, условий их жизни и состояния здоровья, проведен сравнительный анализ среди жителей городской и сельской местности. С использованием мультифакторного анализа определены ведущие медико-биологические, медико-организационные и социальные факторы риска формирования инвалидности вследствие детского церебрального паралича. Изучено медико-социальное обеспечение детей-инвалидов с болезнями нервной системы и на основании результатов исследования усовершенствована региональная система реабилитации.

Актуальность изучения проблемы детской инвалидности обусловлена ее ростом в нашем регионе, а также поиском путей более эффективной реабилитации, адаптации детей-инвалидов к жизни в обществе.

Установлено, что за период с 1994 по 2002 гг. уровень первичной инвалидности в Винницкой области увеличился на 36,8%, общей-на 54,1% как в сельской, так и в городской местности. Увеличение произошло за счет врожденных пороков развития и болезней органов дыхания в 2 раза, расстройств психики и поведения - в 1,7 раза, болезней эндокринной, костно-мышечной системы и соединительной ткани, новообразований. Установлено снижение первичной инвалидности от болезней нервной системы за счет комплекса профилактических мероприятий по ранней диагностике и лечению неврологической патологии у новорожденных и детей раннего возраста. В структуре детской инвалидности болезни нервной системы составляют 21,5%.

На основании проведенного медико-социального исследования контингента детей-инвалидов с болезнями нервной системы установлено, что по полу преобладают мальчики, каждый четвертый ребенок-инвалид не имеет отца или матери, в 36,6% случаев инвалид является единственным ребенком в семье, в 62,5% семья с ребенком-инвалидом живет в неудовлетворительных материально-бытовых условиях. Дети-инвалиды с болезнями нервной системы в большинстве случаев требуют помощи при передвижении, самообслуживании, а 33,7% - полностью беспомощны и требуют круглосуточного ухода, в связи с чем большинство родителей не работают.

Сравнивая особенности детской инвалидности городской и сельской местности установлено, что в городской местности показатель ее на 30,2% выше, чем в сельской. Также выявлены факторы, которые имели существенные различия в характеристиках детской инвалидности в зависимости от места проживания.

Среди факторов, влияющих на формирование инвалидности вследствие детского церебрального паралича, определяющими установлены медико-биологические (состояние здоровья матери, угроза прерывания беременности, патологические роды, асфиксия и родовая травма у новорожденных, недоношенность и низкая масса тела при рождении); медико-организационные (акушерские вмешательства, реанимация новорожденных более 10 мин); социальные (злоупотребление курением и алкоголем родителей, стрессы во время беременности, неудовлетворительные условия проживания).

Изучение медико-социального обеспечения детей-инвалидов с болезнями нервной системы показало, что в 1/3 случаев инвалидность была установлена несвоевременно и, соответственно, с опозданием начиналась реабилитация. Реабилитационные мероприятия преимущественно были направлены на улучшение состояния патологически поврежденного органа, то есть преобладала медицинская реабилитация. Недостаточной была ее направленность на психолого-педагогическую коррекцию, социальную адаптацию и интеграцию детей-инвалидов в общество. В области отсутствовали центры реабилитации.