Клініко-лабораторна оцінка перебігу вагітності при гіперфункції щитоподібної залози

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

КЛІНІКО-ЛАБОРАТОРНА ОЦІНКА ПЕРЕБІГУ ВАГІТНОСТІ ПРИ ГІПЕРФУНКЦІЇ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ

14.01.01 - акушерство та гінекологія

Афанасьєв Ігор Володимирович

Харків - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному медичному університеті МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор,

Заслужений працівник освіти України

Паращук Юрій Степанович, Харківський

державний медичний університет МОЗ України,

завідувач кафедри акушерства та гінекології № 2.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор,

Заслужений працівник науки і техніки України

Щербакова Валентина Василівна,

Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, професор кафедри акушерства та гінекології №1;

доктор медичних наук, професор

Медведь Володимир Ісаакович, Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України, завідувач відділу внутрішньої патології вагітних.

Захист дисертації відбудеться “27” грудня 2007 р. о13.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.01 при Харківському державному медичному університеті (61022, м. Харків, пр. Леніна, 4).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного медичного університету (61022, м. Харків, пр. Леніна, 4).

Автореферат розісланий “27” листопада 2007 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор В.В.Лазуренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

гіперфункція щитоподібний вагітність антиоксидантний

Актуальність теми. Пріоритетним напрямком розвитку сучасного акушерства та гінекології є розробка умов для збереження здоров'я жінок, визначення шляхів зниження материнської, перинатальної захворюваності і смертності [Б.М.Венцківський, 2005; Н.Г.Гойда, 2003].

Екстрагенітальні захворювання займають провідне місце у структурі ускладнень вагітності та пологів[В.І.Грищенко, 2004, В.І.Медвідь, 2007]. Тиреотоксикоз, обумовлений дифузним токсичним зобом або аутоімунним тиреоідитом, відноситься до станів, що значно ускладнюють перебіг вагітності та пологів [М.О.Майко, 2006; Н.В. Шидловская, 2003]. Проблема тиреотоксикозу у вагітних набула особливої значості в Україні у зв'язку з ситуацією, що склалася після аварії на Чорнобильській АЕС [Т.Г.Романенко, 1999]. На даний час відомо, що тиреотоксикоз під час вагітності підвищує ризик викидня, настання передчасних пологів, розвитку прееклампсії [В.В.Щербакова, 2004; В.Є.Дашкевич, 2004]. Також помічено підвищення частоти неонатальної смертності та народження дитини з дефіцитом маси тіла [А.Ю.Щербаков, 2005 J.H.Lazarus, 2000]. Декомпенсований тиреотоксикоз може спричинити серцево-судинну недостатність, розвиток тиреотоксичної кризи під час пологів.

Переривання вагітності в терміни або хірургічне лікування тиреотоксикозу не в усіх випадках може бути запропоновано і не вичерпують проблеми “гіперфункція щитоподібної залози і вагітність” [Л.Ф.Колпаков, А.В.Возовик, 2002] Водночас вагітність накладає певні обмеження на проведення медикаментозної терапії тиреотоксикозу, зокрема на призначення тиреостатиків і в-блокаторів [И.А.Трошина и соавт., 2001]. Наявні на сьогоднішній день дані про застосування тиреостатиків (тіамазолу) при тиреотоксикозі у вагітних не дозволяють оцінити вплив цього стану на перебіг вагітності та пологів.

Крім того, недостатньо вивчені механізми впливу підвищеної концентрації тиреоїдних гормонів на перебіг вагітності та пологів.

На даний час численними дослідженнями показано, що гіперфункція ЩЗ у вагітних призводить до різноманітних розладів метаболізму білків, жирів і вуглеводів, які проявляються порушенням функції фето-плацентарного комплексу (ФПК) [Л.Е.Мурашко, 2000; G.H.Tan, 1998]. Вищевказані порушення є вторинними щодо гіперфункції щитоподібної залози (ЩЗ). З огляду на те, що вагітність є протипоказанням до призначення цілої низки препаратів, уявляється доцільним вивчити частоту й тяжкість ускладнень перебігу вагітності та пологів у жінок з гіперфункцією ЩЗ та причини їх виникнення. Це дасть змогу удосконалити фармакологічну корекцію ендокринних й обмінних порушень у даного контингенту вагітних.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі акушерства та гінекології №2 згідно з планом науково-дослідної роботи Харківського державного медичного університету “Розробка й впровадження ефективних методів і засобів профілактики, діагностики та лікування найважливіших захворювань і травм“, номер державної реєстрації 0104U002231. Дисертація є фрагментом дослідження перебігу вагітності при гіперфункції ЩЗ. Автором самостійно проведена клініко-лабораторна оцінка перебігу вагітності у жінок з гіперфункцією ЩЗ, розроблена комплексна терапія ускладнень перинатального періоду.

Мета і задачі дослідження. Покращити перебіг і наслідки вагітності у жінок з гіперфункцією ЩЗ на основі визначення патогенетичних механізмів розвитку акушерських і перинатальних ускладнень, розробити та впровадити новий лікувально-профілактичний комплекс.

Задачі дослідження

1. Встановити вплив гіперфункції ЩЗ на характер, частоту й тяжкість ускладнень перебігу вагітності та пологів.

2. Вивчити вплив гіперфункції ЩЗ на гормонопродукуючу функцію ФПК.

3. Визначити вплив гіперфункції ЩЗ на процеси перекисного окислювання ліпідів та систему антиоксидантного захисту організму.

4. Вивчити морфо-функціональні зміни та стан різних відділів плаценти.

5. Удосконалити, з урахуванням отриманих даних, патогенетичну комплексну терапію для корекції обмінних порушень, обумовлених гіперфункцією ЩЗ у вагітних.

Об'єкт дослідження: гіперфункція ЩЗ у вагітних.

Предмет дослідження: ендокринна функція ФПК, процеси перекисного окислення ліпідів (ПОЛ), антиоксидантна система (АОС), морфологічна структура плаценти, корекція.

Методи дослідження: клініко-статистичні; ультразвукове дослідження ( УЗД); визначення імуноферментним методом концентрації гормонів (естрадіол, естріол, прогестерон, хоріонічний гонадотропін (ХГ), плацентарний лактоген (ПЛ), тиреотропний гормон (ТТГ), трийодтиронін (Т3), тетрайодтиронін (Т4), морфологічне дослідження плаценти.

Наукова новизна одержаних результатів. У результаті виконання роботи отримано нові дані про патогенетичні механізми розвитку ускладнень перебігу вагітності та пологів у жінок з гіперфункцією ЩЗ. Вперше встановлено, що гіперфункція ЩЗ у вагітних істотно збільшує частоту хронічної плацентарної недостатності за рахунок порушення гормонопродукуючої функції ФПК.

Вперше доведено, що хронічна плацентарна недостатність є наслідком порушення дозрівання ворсинчастого хоріона на тлі погіршення його васкуляризації, посилення інволютивних і склеротичних процесів. Виявлено активацію процесів ПОЛ та дефіцит активності першої ланки АОС захисту організму.

Удосконалено сучасні підходи до ранньої діагностики, лікування й профілактики перинатальних ускладнень у жінок з гіперфункцією ЩЗ.

Практичне значення одержаних результатів. У результаті проведених досліджень запропоновано комплекс клінічних, лабораторних, інструментальних методів дослідження, який дозволяє на ранніх термінах вагітності дати оцінку порушенням основних ланок патогенетичного ланцюга при гіперфункції ЩЗ.

Доведено доцільність включення до комплексної терапії препарату ''Мілдронат'' з метою нормалізації ендокринної функції ЩЗ та ФПК, підвищення активності біооксидантів, поліпшення васкуляризації й метаболізму ворсинчастого хоріону плаценти. Розроблена терапія дозволяє зменшити частоту й тяжкість ускладнень перебігу вагітності та поліпшити стан новонароджених, може застосовуватися як в умовах стаціонару, так й у жіночій консультації.

Отримані результати дослідження впроваджені в практичну роботу акушерських відділень Харківської обласної клінічної лікарні, відділення патології вагітності пологового будинку №1 м.Харкова, відділення патології вагітності міського пологового будинку з неонатальним стаціонаром, акушерського відділення Українського науково-практичного центру акушерства, гінекології і репродуктології МОЗ України, пологового відділення Сахновщинської ЦРЛ, пологового відділення Коломакської ЦРЛ. Теоретичні положення та практичні рекомендації дисертації використовуються в педагогічному процесі на кафедрі акушерства та гінекології № 2 Харківського державного медичного університету, кафедрах Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно обґрунтовані мета й задачі, розроблено методологію дослідження, проведено патентний пошук, аналіз сучасної літератури. Особисто проведено клініко-лабораторне, інструментальне обстеження вагітних, вивчено стан плода та новонародженого, здійснено контроль за ефективністю запропонованих лікувальних заходів. Проведено статистичний аналіз отриманих даних. Здобувачем написані всі розділи дисертації, сформульовані висновки й практичні рекомендації, розроблено методику комплексної терапії вагітних з гіперфункцією ЩЗ. Співавтори спільних робіт надавали консультативну допомогу з питаннь методології. У дисертації не були використані результати досліджень та ідеї співавторів публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи були обговорені на спільному засіданні кафедр акушерства та гінекології № 1 та № 2 Харківського державного медичного університету (Харків, 2006), конференції молодих вчених Харківського державного медичного університету “Медицина третьего тысячелетия” (Харків, 2002), засіданні наукового товариства акушерів-гінекологів Харківської області (Харків, 2005), на ІІ конференції Харківської обласної клінічної лікарні (Харків, 2003), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні питання сучасного акушерства” (Тернопіль, 2007)

Публікації за темою дисертації. За темою дисертації опубліковано 6 друкованих праць, з них 5 у фахових виданнях рекомендованих ВАК України.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 154 сторінках друкованого тексту й складається із вступу, розділу огляду літератури, 5 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій. Список використаних джерел містить 249 посилань, з них 151 вітчизняних та 98 зарубіжних авторів (18 сторінок). Робота ілюстрована 32 таблицями, 12 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Об'єкт і методи дослідження. Для вирішення поставлених задач обстежено 160 вагітних у віці від 20 до 39 років. Спостереження проводилося з 6 тижнів вагітності до пологів включно. Умовою включення в дослідження була відсутність вираженої екстрагенітальної патології до настання вагітності, яка передбачає призначення додаткового лікування, за винятком гіперфункції ЩЗ.

Усіх вагітних поділено на три групи. Контрольну групу (І) склали 40 жінок з нормальною функцією ЩЗ. 120 вагітних які мали гіперфункцію ЩЗ за клінічними даними й гіпертрофію ЩЗ за даними УЗД, в залежності від проведеної терапії поділили на дві групи. II група порівняння - 55 вагітних з гіперфункцією ЩЗ, яким, починаючи з 7-го тижня вагітності, призначали базисну терапію - тіамазолу 15 - 20 мг на добу у 3 - 4 прийоми, а також полівітамінний препарат “Прегнавіт” по 1 драже на день. Лікування тривало до 36-го тижня вагітності.

III група (основна) - 65 вагітних, які, крім базисної терапії отримували препарат ''Мілдронат'' в дозі 500 мг на добу, Ь-токоферолу ацетат 100 мг на добу, есенціалє 2 капсули 3 рази на добу, настойку валеріани по 20 крапель 3 рази на добу.

При становленні діагнозу тиреотоксикоз враховували такі симптоми, як зменшення маси тіла вагітної або нездатність збільшити її при нормальному апетиті, нестерпність високої температури навколишнього середовища, частий пульс, екзофтальм з ретракцією повік, збільшення розмірів ЩЗ за даними об'єктивного дослідження та зміни на ЕКГ.

Верифікація клінічного діагнозу проводилася сумісно з лікарем ендокринологом за даними УЗД ЩЗ і вмістом ТТГ, Т3 і Т4 у сироватці крові вагітних, визначеним за допомогою імуноферментного аналізатора “Multiscan”.

Для УЗД жінок, які знаходилися під спостереженням, використовували ультразвуковий апарат SІEMENS SonoLіne Sі-1450 (Франція).

Клінічну оцінку перебігу вагітності проводили за частотою: загрози викидня, прееклампсії, ПН, дистресу плода, багатоводдя, передчасних пологів, передчасного відшарування нормально розташованої плаценти.

Клінічну оцінку перебігу пологів проводили за частотою: передчасного або раннього вилиття навколоплідних вод, слабкості пологової діяльності, кровотечі в пологах та ранньому післяпологовому періоді, а також за станом новонароджених згідно оцінки за шкалою Апгар.

Концентрацію у крові естріолу, естрадіолу, прогестерону, ПЛ і ХГ визначали радіоімунним методом з використанням наборів фірми "CEA-ІRE SORY" (Франція). Визначення проводили у терміні 6 - 12 та 29 - 36 тижнів вагітності.

УЗС ФПК проводили на апараті "Aloka SSD 1700" (Японія).

Вивчення стану ПОЛ та АОС здійснювали шляхом визначення рівня дієнового кон'югату, малонового діальдегіду, гідроперекисів ліпідів і супероксиддисмутази. Визначення проводили в терміах 6 - 12 та 29 - 36 тижнів вагітності.

Для вивчення морфології плаценти шматочки плаценти фіксували в 10 % нейтральному формаліні, заливали в целоїдин-парафін, після спиртової проводки виготовляли зрізи товщиною 5 - 6 мкм. Зрізи фарбували гістологічними методами: гематоксиліном й еозином, пікрофуксином за Ван-Гізон і Маллорі. Гістохімічними методами визначали мукополісахариди (ідентифікували PAS-реакцією з контролем амілазою), РНК визначали реакцією Браше (контроль із кристалічною рибонуклеазою), ДНК визначали реакцією Фельгена-Росенбека (контроль - гідроліз із HCl).

Стереометричне дослідження плаценти проводили за методом А.П. Мілованова, А.И. Брусиловського (1986) на мікроскопі Olympus (Японія). При цьому визначали відносні об'єми основних структурних компонентів плаценти: базальна пластинка, міжворсинчастий простір, материнський фібриноїд, строма ворсин, судини ворсин, синцитіальний епітелій, периферичний трофобласт.

Виявлення відмінностей між показниками перебігу вагітності та пологів у жінок різних груп порівняння проводилося з використанням статистичних методів дослідження. Для виявлення зв'язку між рівнями гормонів ФПК у крові вагітних і частотою ускладнень перебігу вагітності й пологів проводили кореляційний та однофакторний дисперсійний аналіз.

Статистичну обробку матеріалу здійснювали на комп'ютері "Pentіum ІV" за допомогою програми "MS Excel 2003".

Результати дослідження та їх обговорення. У І триместрі вагітності у всіх жінок з гіперфункцією ЩЗ ІІ групи мало місце виражене підвищення частоти серцевих скорочень (137 ± 14,32 хвЇ№) і помірне підвищення систолічного (156 ± 13,23 мм.рт.ст.), діастолічного (95 ± 8,45 мм.рт.ст.) і пульсового (62 ± 5,28 мм.рт.ст.) тиску. При цьому в 49 % вагітних на ЕКГ виявлялася миготлива аритмія, у 65,4 % - екзофтальм і у 20 % - симптом Грефе. У результаті проведеної тиреостатичної терапії в ІІІ триместрі вагітності у всіх жінок відзначене достовірне зниження систолічного, діастолічного та пульсового тисків, які досягли нормальних значень, достовірне зменшення частоти серцевих скорочень, частоти миготливої аритмії, екзофтальму та відсутність симптому Грефе.

У І триместрі у всіх вагітних III групи також мало місце значне підвищення частоти серцевих скорочень (134 ± 12,31 п/хв) і помірне систолічного (151 ± 9,12 мм.рт.ст.), діастолічного (97 ± 7,64 мм.рт.ст.) і пульсового (59 ± 4,68 мм.рт.ст.) тиску. При цьому в 49,2 % вагітних на електрокардіограмі (ЕКГ) виявлялася миготлива аритмія, у 67,7 % - екзофтальм й у 20 % - симптом Грефе. Тиреостатична терапія в ІІІ триместрі вагітності у всіх жінок призвела до достовірного зниження систолічного, діастолічного та пульсового тисків, достовірне зменшення частоти серцевих скорочень, які досягли нормальних значень, частоти миготливої аритмії з переходом в еусистолічну форму, екзофтальму й відсутність симптому Грефе.

У вагітних ІІ групи перебіг вагітності був обтяжений такими ускладненнями, як загроза передчасного переривання вагітності, прееклампсія, ФПН, дистрес плода, багатоводдя, передчасні пологи, передчасне відшарування нормально розташованої плаценти. Частота цих ускладнень у жінок ІІ групи була істотно вищою, ніж у вагітних контрольної групи.

Звертало на себе увагу те, що у вагітних ІІ групи переважали такі ускладнення, як загроза викидня, плацентарна недостатність (ПН) і хронічний дистрес плода. Їхня частота перевищувала в 2 - 3 рази аналогічні показники у вагітних контрольної групи.

Таким чином, незважаючи на те, що під впливом тиреостатичної терапії відзначалося зменшення симптомів тиреотоксикозу та клінічне поліпшення загального стану жінок, дана патологія істотно обтяжувала перебіг вагітності.

Запропоноване комплексне лікування дозволило досягти не тільки зменшення симптомів тиреотоксикозу та клінічного поліпшення стану жінок III групи, але й істотно знизити частоту та тяжкість ускладнень вагітності. Ці показники майже не відрізнялися від їхнього рівня у вагітних з нормальною функцією ЩЗ (див. табл. 1).

У вагітних ІІ групи мали місце такі ускладнення перебігу пологів, як передчасний вилив навколоплідних вод, ранній вилив навколоплідних вод, слабкість пологової діяльності, кровотечі в родах і ранньому післяпологовому періоді (див. табл. 1). Крім того, незважаючи на проведену тиреостатичну терапію, відзначено істотно гірший стан новонароджених. Так середня оцінка за шкалою Апгар у ІІ групі склала 6,4±0,33 бали, що вірогідно нижче, ніж в контрольній(8,6±0,23 бали, р < 0,05) та основній (8,4±0,39 бали, р < 0,05) групах.

Таблиця 1

Частота ускладнень вагітності та пологів у жінок з гіперфункцією ЩЗ залежно від проведеного лікування (%).

Ускладнення	I група (контрольна)	ІІ група (порівняльна)	III група (основна)
Загроза викидня	10	40*	12,3?**
Прееклампсія різного ступеня важкості	7,5	16,4*	7,7?**
Плацентарна недостатність	12,5	23,6*	13,8**
Дистрес плода	7,5	16,4*	7,7?**
Багатоводдя	2,5	7,3*	3,1
Передчасні пологи	0	7,3	1,5
Передчасне відшарування нормально розташованої плаценти	2,5	5,4	3,1
Передчасний вилив навколоплідних вод	5	10,9	6,2
Ранній вилив навколоплідних вод	7,5	14,5	7,7
Слабкість пологової діяльності	10	23,6	10,8
Кровотечі при пологах і ранньому післяпологовому періоді	0	7,3	1,5

Примітка: * - р < 0,05 у порівнянні з показником I групи

?**- р < 0,05 у порівнянні з показником I I групи

Частота таких ускладнень пологів, як передчасний і ранній вилив навколоплідних вод, а також слабкість пологової діяльності, перевищувала в 3 - 4 рази аналогічні показники вагітних, у яких функція ЩЗ була нормальною.

Частота ускладнень пологів у вагітних III групи практично не відрізнялася від аналогічних у контрольній групі.

Вивчення функції ЩЗ у вагітних II групи при першому обстеженні характеризувалося зниженням вмісту ТТГ і підвищенням рівнів Т3 та Т4 в сироватці крові. При повторному визначенні спостерігалося зниження рівня Т3, який досяг у ІІІ триместрі нормального значення. У той же час рівні ТТГ і Т4 за період спостереження вірогідно не змінилися й можна констатувати лише тенденцію до нормалізації цих показників (табл. 2).

Таблиця 2.

Концентрація гормонів у сироватці крові вагітних з гіперфункцією ЩЗ залежно від проведеного лікування(М ± м)

Гормон	Термін вагітності (тижні)
	6 - 12	29 - 36
	І група (контрольна)	ІІ група (порівняльна)	III група (основна)	І група (контрольна)	ІІ група (порівняльна)	III група (основна)
ТТГ (мМО/л)	2,31 ± 0,20	0,07 ± 0,01	0,06 ± 0,01	2,27 ± 0,17	0,08 ± 0,01	0,07± 0,01
Т3 (нмоль/л)	2,23 ± 0,14	3,23 ± 0,21	3,12 ± 0,15	2,20 ± 0,20	2,13 ± 0,14*	2,08± 0,12
Т4 (нмоль/л)	145,2 ± 16,1	181,4±13,1	177,1 ±11,2	140,2 ± 20,3	175,4 ± 14,3	150,1± 11,2
Естріол (нмоль/л)	21,3 ± 2,0	11,3 ± 1,90	19,1 ± 1,82	36,2 ± 3,10	22,3 ± 2,10*	37,3 ± 1,98
Естрадіол (нмоль/л)	3,06 ± 0,20	1,87 ± 0,19	2,66 ± 0,18	12,04 ± 0,32	7,32 ± 0,21*	13,47 ±0,56
Прогестерон (нмоль/л)	43,3 ± 1,16	9,87 ± 0,34	10,82 ±0,31	430 ± 12,2	210 ± 8,2*	419 ± 6,7
ПЛ (мг/л)	3,20 0,86	2,26 0,52	2,36 0,46	7,34 0,79	4,02 0,42*	7,98 ± 0,23
ХГ (мМ0/мл)	157000 ±1500	31000±565	43000 ±521	8176 ± 29	15845 ± 23*	8834 ± 21

Примітка: * - р < 0,05 у порівнянні з вагітними контрольної групи І

Таким чином, у вагітних з гіперфункцією ЩЗ, які отримували тільки базисну терапію, основу якої становила тиреостатична терапія, вдалося нормалізувати рівень Т3, і в меншій мірі Т4, ТТГ залишався пригніченим, що пояснює більше високу частоту ускладнень перебігу вагітності та пологів у порівнянні з вагітними контрольної групи.

Із цього факту зроблений висновок, що найбільший вплив на зниження оцінки стану новонароджених за шкалою Апгар надає підвищення рівня Т4. У той же час, саме рівень Т4 у вагітних у процесі лікування вірогідно не знижувався. Таким чином, базисна терапія не дозволяє зменшити частоту ускладнень перебігу вагітності й пологів у жінок з гіперфункцією ЩЗ до рівня вагітних з нормальною функцією ЩЗ.

При вивченні впливу рівня тиреоїдних гормонів на стан новонароджених встановлено відповідний кореляційний зв'язок. Мав місце негативний зв'язок між оцінкою стану новонароджених за шкалою Апгар і рівнем Т4 (r = -0,54). Можна зробити висновок, що погіршення стану новонароджених прямо пов'язане з підвищеним вмістом Т4. Але використання комплексної терапії у вагітних III групи дало змогу знизити частоту ускладнень перебігу вагітності та пологів у жінок з гіперфункцією ЩЗ до рівня вагітних з нормальною функцією ЩЗ.

Встановлено також вплив гіперфункції ЩЗ на рівень гонадотропних і стероїдних гормонів у вагітних .Так, у вагітних I групи у І триместрі гестації співвідношення між рівнями статевих стероїдних гормонів мало типовий характер. На початку ІІІ триместру вагітності у них відзначалося фізіологічне зниження рівня ХГ і підвищення рівнів естріолу, естрадіолу, прогестерону і ПЛ. Така динаміка концентрації статевих стероїдних гормонів у крові від І до ІІІ триместрів вагітності у жінок з нормальною функцією ЩЗ відбиває природну адаптацію організму жінки до процесу гестації.

У жінок ІІ групи в І триместрі вагітності спостерігалася тенденція до гіпоестрогенемії, а також тенденція до зниження вмісту прогестерону, ПЛ і ХГ.

У терміні 29 - 36 тижнів вагітності в жінок ІІ групи рівні естріолу, естрадіолу, ПЛ і прогестерону були вірогідно нижчими, ніж у вагітних з I групи, а рівень ХГ - вірогідно вищим. Оскільки ПЛ є маркером функції синцитіотрофобласту плодової частини плаценти, зниження його рівня свідчить про розвиток ФПН і, як наслідок, дистресу плода.

З метою вивчення впливу гіперфункції ЩЗ у вагітних на функціональний стан ФПК проведено кореляційний аналіз зв'язку між рівнями тиреоїдних, гонадотропних і статевих стероїдних гормонів у ІІІ триместрі вагітності. Встановлено інтенсивний позитивний зв'язок між зниженим рівнем ТТГ і зниженою концентрацією естріолу

(r =0,46), естрадіолу(r =0,52) і прогестерону(r =0,47), а також інтенсивний негативний зв'язок між рівнем ТТГ і рівнем ХГ(r =-0,51) і ПЛ(r =-0,48).

Водночас у ІІІ триместрі вагітності відзначався інтенсивний негативний зв'язок між підвищеним рівнем Т4 і зниженими рівнями естріолу(r =-0,53), естрадіолу(r =-0,46) і прогестерону(r =-0,54), а також інтенсивний позитивний зв'язок між підвищеним рівнем Т4 і підвищеним рівнем ХГ(r =0,65) і ПЛ(r =0,59). При цьому зв'язок між рівнем Т3 і рівнями гормонів ФПК у сироватці крові вагітних II групи в ІІІ триместрі вагітності був майже відсутній

На підставі результатів кореляційного аналізу зроблено висновок про те, що порушення функціонального стану ЩЗ веде до зміни нормальних взаємин між рівнями гормонів ФПК, які не усуваються повністю тиреостатичною терапією.

При визначенні рівнів гормонів ФПК у вагітних ІІІ групи встановлено, що в І триместрі вагітності мала місце тенденція до гіпоестрогенемії, а також тенденція до зниження вмісту прогестерону, ПЛ і ХГ. Проте в ІІІ триместрі вагітності показники гормонів не відрізнялися від аналогічних у групі жінок з нормальною функцією ЩЗ (див. табл. 2). Таким чином, додаткова комплексна терапія дозволила нормалізувати гормонопродукуючу функцію ФПК у жінок з гіперфункцією ЩЗ у ІІІ триместрі вагітності.

На підставі результатів кореляційного аналізу зроблено висновок про те, що нормалізація функціонального стану ЩЗ веде до відновлення нормальних взаємин між рівнями гормонів ФПК.

При вивчені стану ПОЛ і АОС захисту в жінок з нормальною й підвищеною функцією ЩЗ встановлено, що у вагітних ІІ групи спостерігалась активація процесів ПОЛ в сироватці крові в порівнянні з контрольною групою (табл. 3).

Таблиця 3.

Показники ПОЛ і АОС у вагітних з гіперфункцією щитоподібної залози у ІІІ триместрі (М ± м)

Біохімічний показник	І група (контрольна)	ІІ група (порівняльна)	III група (основна)
Дієнові кон'югати (мкмоль/л)	0,095 ± 0,002	0,127 ± 0,003*	0,097 ±0,004**
Гідроперекиси ліпідів (умов. од.)	0,214 ± 0,023	0,398 ± 0,014*	0,212 ± 0,017**
Малоновий діальдегід (мкмоль/л)	0,044 ± 0,008	0,134 ± 0,002*	0,046 ± 0,005**
Супероксиддисмутаза (умов. од.)	13,02 ± 0,95	5,28 ± 0,78*	12,59 ± 0,87**

Примітка: * - р < 0,05- у порівнянні з показниками контрольної групи

** - р < 0,05- у порівнянні з показниками ІІ групи

Отримані результати вказують на пригнічення АОС захисту й порушення рівноваги між ПОЛ і АОС.

Кореляційний аналіз звґязків між рівнями тиреоїдних гормонів і значеннями показників ПОЛ і АОС виявив наявність чіткого взаємозв'язку. Звертає на себе увагу негативний зв'язок між зниженим рівнем ТТГ та вмістом дієнових кон'югатів (r =-0,38), гідроперекисів ліпідів (r =-0,42) і малонового діальдегіду (r =-0,51), а також позитивний зв'язок між підвищеним рівнем Т4 та вмістом, дієнових кон'югатів(r =0,49), гідроперекисів ліпідів (r =0,56), малонового діальдегіду (r =0,57) і негативний зв'язок з активністю СОД (r =-0,49)

З результатів даного кореляційного аналізу зроблено висновок, що підвищений рівень Т4 і знижений рівень ТТГ у вагітних ІІ групи спричиняє активацію процесів ПОЛ і недостатність АОС захисту організму.

Результати вивчення стану АОС захисту і ПОЛ у жінок ІІІ (основної) групи свідчать, що розширення об'єму комплексної терапії дає можливість пригнічувати утворення початкових (дієнові кон'югати), проміжних (гідроперекиси ліпідів) і кінцевих (малоновий діальдегід) продуктів ПОЛ до рівня вагітних з нормальною функцією ЩЗ.

Крім того, застосування додаткової комплексної терапії дає можливість підвищити активність СОД до рівня вагітних з нормальною функцією ЩЗ. Додаткова комплексна терапія у вагітних з гіперфункцією ЩЗ істотно впливає на першу ланку АОС захисту від супероксидних іонів кисню - найбільш токсичних продуктів ПОЛ. Розширення загальноприйнятої терапії за рахунок запропонованого комплексу дозволяє підвищити активність біоантиоксидантів, які існують в організмі вагітної, до рівня вагітних з нормальною функцією ЩЗ.

При морфологічному дослідженні плацент, отриманих від жінок як І, так і ІІ групи плодова поверхня плаценти була покрита блискучими оболонками, у товщі хоріальної пластинки визначалися помірно повнокровні судини. У 33 (60%) спостереженнях виявлявся магістральний і в 22 (40%) - розсипний тип розподілу кровоносних судин. Материнська поверхня плацент була темно-червоного кольору з нечисленними плівчастими згортками крові, часточкова. Усі котиледони були цілі, нерівномірні по величині, із чітко вираженими міждольковими борознами. На розрізі їхня речовина губчаста, нерівномірного кровонаповнення. З материнської поверхні були видні численні дрібні й середні сірувато-жовтуваті ділянки, які проникали в товщу плацентарної тканини, щільні на дотик, а також дрібні множинні білісуваті кальцифікати.

Таблиця 4.

Відносні обґєми основних структурних компонентів плацент у вагітних з гіперфункцією ЩЗ (М ± м)

Структурний компонент плаценти	І група (Контрольна)	ІІ група (порівняльна)	III група (основна)
Базальна пластинка (%)	7,6 ± 0,50	8,9 ± 0,60*	7,2 ± 0,54 ?
Міжворсинчастий простір (%)	32,4 ± 1,5	38,0 ± 2,5*	33,0 ± 2,1
Материнський фібриноїд (%)	0,55 ± 0,03	1,6 ± 0,08*	0,41 ± 0,05 ?
Фібриноїдне перетворення строми (%)	1,3 ± 0,5	3,8 ± 0,8*	1,8 ± 0,06
Строма ворсин (%)	17,9 ± 1,4	20,7 ± 2,0	19,7 ± 2, 0
Судини ворсин (%)	9,7 ± 0,8	4,0 ± 0,3*	9,2 ± 0,5
Синцитіальний епітелій (%)	7,0 ± 0,4	8,3 ± 0,5*	7,3 ± 0,4
Синцитіальні вузлики (%)	0,9 ± 0,03	1,8 ± 0,2*	1,0 ± 0,2
Периферичний трофобласт (%)	2,2 ± 0,2	3,2 ± 0,5*	2,4 ± 0,3
Ворсини склеєні фібриноїдом (%)	1,4 ± 0,05	2,6 ± 0,08*	1,1 ± 0,06 ?
Інфаркти (%)	0,3 ± 0,01	0,69 ± 0,06*	0,2 ± 0,04 ?
Кальциноз (%)	0,3 ± 0,02	0,9 ± 0,02*	0,9 ± 0,01*

Примітка: * р < 0,05 у порівнянні з вагітними І контрольної груп

? р < 0,05 у порівнянні з показниками ІІ групи

У порівнянні із плацентами вагітних контрольної групи відносний об'єм базальної пластинки був збільшений. Збільшення цього стереометричного показника обумовлено в першу чергу наростанням обсягу фібриноїдної субстанції. Останнє є характерним не тільки для базального відділу плаценти, але і для ворсинчастого хоріона та хоріальної пластинки. При цьому збільшився як відносний обсяг материнського, так і плодового фібриноїду, що являє собою фібриноїдне перетворення строми ворсин зі збереженням синцитію. Крім великих полів фібриноїдної субстанції, у базальній пластинці визначалися дистрофічно змінені децидуальні клітини, нечисленні лімфоцити, плазмобласти та макрофагальні елементи (табл. 4).

Основні зміни встановлено у ворсинчастому хоріоні, і вони стосувалися ступеня дозрівання ворсинчастого дерева. Так у більшості спостережень (44 з 55 - - 80 %) виявлені ознаки патологічної незрілості ворсинчастого хоріона, а саме проміжні диференційовані ворсини, коли в більшості вивчених ділянок плацентарної тканини домінували ворсини проміжного типу з помірною їх васкуляризацією і невеликою кількістю бічних дрібних гілок. Часто констатували дихотомічний тип розгалуження проміжних ворсин з поодинокими термінальними ворсинками. На поперечних зрізах виявлялося безліч щільно розташованих перетинок проміжних диференційованих гілок з "клітинною" стромою та вузькими просвітами капілярів, великою кількістю клітин Кащенко-Гофбауера. У 11 з 55 спостережень (20 %) виявлявся відносний варіант незрілості, а саме дисоційований розвиток котиледонів. Звертала на себе увагу відсутність у даній групі спостережень плацент з ворсинами, які б відповідали доношеній гестаційній нормі.

Так само, як і в контрольній групі, інтервільозний простір був помірно повнокровний. Однак відносний обґєм його в порівнянні з показником у вагітних з нормальною функцією ЩЗ вірогідно зріс, що пов'язане з переважанням великих проміжних ворсин і значним зменшенням термінальних ворсинок. Крім того, виявлено достовірне зменшення щільності судинного русла ворсин, площі синцитіоендотеліальних капілярних мембран, що підтверджує зменшення дифузійної поверхні ворсинчастого дерева. Водночас вірогідно збільшений відносний обґєм строми ворсин. При цьому у ворсинах середнього та великого розміру виявлялася яскрава фуксинофілія при фарбуванні за ван-Гізоном, особливо в периваскулярних просторах, де сполучнотканинні волокна формують чітко виражені фіброзні манжети.

У порівнянні з контрольною групою значно частіше відзначалися поля стоншеного синцитіального епітелію та ділянки його фібриноїдного перетворення, його відносний обґєм, так само як і синцитіальних бруньок, був збільшений, що, напевно, пов'язано з гормонопродукуючою функцією цих структур плаценти. Про високу напругу метаболічних процесів у синцитіотрофобласті свідчив аналіз гістохімічних реакцій, що дозволяють виявляти ДНК у ядрах і РНК у цитоплазмі. Так, у ядрах частіше виявлялася слабопозитивна активність реакції Фельгена-Рассенбека на ДНК, а в цитоплазмі - яскрава піронінофілія при реакції Браше на РНК. Вищевказана зворотна залежність інтенсивності цих реакцій у ядрі й цитоплазмі свідчить про напружений метаболізм. Крім збільшення відносного обґєм фібриноїдної субстанції відзначалося достовірне збільшення відносного обґєм ворсин, склеєних фібриноїдом, кальцинозів, а також ішемічних інфарктів. Хоріальна пластинка відмежована від ворсинчастого хоріона широкою смугою Нітабуха, що представляє собою фібриноїдну субстанцію.

Таким чином, у вагітних з гіперфункцією ЩЗ (II група) у плаценті виявляються ознаки хронічної плацентарної недостатності внаслідок порушення дозрівання ворсинчастого хоріона на тлі зміни його васкуляризації, посилення інволютивних і склеротичних процесів. Вищевказане сполучається з посиленням проліферативної активності епітеліального компонента ворсинчастого хоріону плаценти, що, імовірно, є проявом адаптаційно-пристосувальної реакції у відповідь на гіпертиреоїдний стан у системі мати-плацента-плід.

У жінок III групи, так само як і в жінок інших груп, плодова поверхня плаценти була покрита блискучими оболонками, у товщі хоріальної пластинки визначалися помірно повнокровні судини. У 39 (60%) спостереженнях виявлявся магістральний а в 26 (40%) - розсипний тип розподілу кровоносних судин. Материнська поверхня плацент була часточкова, темно-червоного кольору із плівчастими темно-червоними згортками крові. Також, як і в інших групах, усі котиледони були цілі, нерівномірні за величиною, із чітко вираженими міжчасточковими борознами. На розрізі їхня речовина губчата, нерівномірного кровонаповнення. На материнській поверхні на відміну від вагітних ІІ групи, спостерігались нечисленні дрібні й середні сірувато-жовтуваті ділянки, що проникли в товщу плацентарної тканини, щільні на дотик, а також дрібні білісуваті кальцифікати.

У порівнянні з показниками І групи, відносний об'єм базальної пластинки не відрізнявся, тоді як у порівнянні з ІІ групою - був вірогідно зменшений (див. табл.4), що обумовлено зменшенням обсягу фібриноїдної субстанції. Подібні зміни відзначені також що до фібриноїдної субстанції ворсинчастого хоріону. У ворсинчастіому хоріоні вірогідно зменшений відносний об'єм як материнського, так і плодового фібриноїду, а також ворсин, склеєних фібриноїдом, так само як й обсяг ішемічних інфарктів.

Децидуальні клітини виявляли явища дистрофії та некробіозу як у цитоплазмі, так й у ядрі, що характерно і для плацент групи контролю. Крім того, серед елементів децидуальної оболонки виявлялися нечисельні лімфоцити, плазмобласти та макрофагальні елементи.

У порівнянні з ІІ групою, ознаки незрілості ворсинчастого хоріону виявлялися значно рідше (у 13 плацентах з 65) і були поширені меншою мірою. Патологічна незрілість ворсинчастого хоріону не виявлялася. У 21 (32,3%) спостереженнях виявлявся відносний варіант незрілості, а саме дисоційований розвиток котиледонів. При цьому відзначалися поля ворсин з відкритими стромальними каналами, достатньою кількістю клітин Кащенко-Гофбауэра, пухкою, часто набряклою стромою, соковитим синцитієм, широкими синцитіоендотеліальними мембранами.

В інших спостереженнях цієї групи зрідка виявлялися ділянки незрілих ворсин великого діаметру, з більш щільною стромою, нерідко з кальцифікатами в її складі, васкуляризація таких ворсин завжди була зменшена, а калібр судин, які виявлялись, не відповідав діаметру ворсин. Як правило, ці незрілі ворсини завжди оточувалися ділянками плацентарної тканини з переважанням термінальних ворсин.

Так само, як і в І та ІІ групах, інтервільозний простір був помірно повнокровний. Його відносний об'єм наближався до контрольного показника. Крім того, виявлено достовірне збільшення відносного обс'єму судинного русла ворсин у порівнянні з ІІ групою, площі синцитіоендотеліальних капілярних мембран, що свідчить про збільшення дифузійної поверхні ворсинчастого дерева.

Поліпшення трофіки ворсинчастого хоріону супроводжувалося не тільки зменшенням вищевказаних ознак інволюції, а й зменшенням виразності склерозу. Так, був вірогідно зменшений і наближався до контролю відносний об'єм строми ворсин.

Так само як й у вагітних ІІ групи, часто відзначалося потоншення епітеліального покриву ворсин, хоча його відносний об'єм, як і відносний обсяг синцитіальних бруньок, наближався до контрольного показника. Відзначалися поля стоншеного синцитіального епітелію. Як і інших групах метаболічні процеси в синцитіоепітелії були напружені (у ядрах - слабопозитивна реакція Фельгена-Рассенбека на ДНК, а в цитоплазмі - яскраво-позитивна реакція Браше на РНК), велика кількість РНК у цитоплазмі синцитію й синцитіальних вузликах. Хоріальна пластинка відмежована від ворсинчастого хоріона нерівномірної ширини смугою Нітабуха, трохи набрякла.

Таким чином, при гіперфункції ЩЗ у вагітних додаткова комплексна терапія приводила до поліпшення васкуляризації та метаболізму ворсинчастого хоріона плаценти, що проявлялося його достатньою зрілістю, зменшенням ступеня виразності інволютивних і дистрофічних процесів.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено нове рішення актуальної наукової задачі, суть якої полягає у поліпшенні перебігу та наслідків вагітності у жінок з гіперфункцією ЩЗ на підставі вивчення гормонально-метаболічних і морфологічних порушень, розробки методу їх корекції.

1. Перебіг вагітності при гіперфункції ЩЗ супроводжується високою частотою ПН(23,6%), загрози викидня (40%), дистресу плода (16,4%), прееклампсії (16,4%) та передчасних пологів (7,3%).

2. У вагітних з гіперфункцією ЩЗ адекватна тиреостатична терапія веде до поліпшення загального самопочуття й зменшення симптоматики тиреотоксикозу аж до повної нормалізації основних гемодинамічних параметрів, але не зменшує тією ж мірою частоту ускладнень вагітності та пологів, порушень стану новонародженого.

3. Гіперфункція ЩЗ під час вагітності супроводжується виразним порушенням функції фетоплацентарного комплексу, про що свідчить знижений вміст у крові естрадіолу (1,87 ± 0,19 нмоль/л), естріолу (11,3 ± 1,90 нмоль/л), прогестерону (9,87 ± 0,34 нмоль/л), ПЛ (2,26 0,52 мг/л) і підвищений рівень ХГ (15845 ± 23 мМ0/мл) у другій половині вагітності.

4. У ґенезі ускладнень перебігу вагітності у жінок з гіперфункцією ЩЗ провідну роль відіграють мембранодестабілізуючі процеси та їхні реалізуючі фактори. Серед механізмів дестабілізації клітинних мембран значне місце належить процесам пероксидації мембранних ліпідів, абсолютному та відносному дефіциту активності першої ланки АОС захисту організму.

5. Гіперфункція ЩЗ під час вагітності призводить до розвитку хронічної плацентарної недостатності (23,6%) внаслідок порушення дозрівання ворсинчастого хоріона на тлі погіршення його васкуляризації, посилення інволютивних і склеротичних процесів. Водночас відбуваються адаптаційно-пристосувальні процеси у формі посилення проліферативної активності епітеліального компонента ворсинчастого хоріону плаценти.

6. Активація процесів ПОЛ і недостатність АОС захисту організму у жінок з гіперфункцією ЩЗ, які отримували тільки тиреостатичну обумовлюється збереженням підвищеного рівня Т4 і вказує на необхідність використання препаратів антиоксидантної та метаболічної дії.

7. Додаткове призначення вагітним з гіперфункцією ЩЗ розробленого метаболічно-антиоксидантного комплексу (мілдронат, Ь-токоферолу ацетат, есенциальні фосфоліпіди) підвищує ефективність базисної тиреостатичної терапії, веде до поліпшення перебігу та перинатальних наслідків вагітності. В основі лікувально-профілактичного впливу розробленого комплексу лежить виразний позитивний вплив на васкуляризацію, метаболізм, процеси дозрівання та інволюції плаценти, нормалізація балансу перекисного окислення ліпідів та антиоксидантного захисту, поліпшення гормональної функції фетоплацентарного комплексу.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ.

1. До алгоритму обстеження вагітних жінок з гіперфункцією ЩЗ, з метою ранньої діагностики акушерської та перинатальної патології, необхідно включати визначення концентрації гормонів ФПК (естріол, естрадіол, прогестерон, ПЛ, ХГ).

2. Вагітним жінкам з гіперфункцією ЩЗ доцільно призначати лікувально-профілактичний комплекс, що включає мілдронат у дозі 500 мг на добу, Ь-токоферолу ацетат 100 мг на добу, ессенціале 2 капсули 3 рази на добу, настойка валеріани по 20 капель 3 рази на добу. Рекомендується у продовж вагітності провести 3 курси тривалістю по 4 тижні у терміни 12 -16, 22 - 26, 32 -36 тижнів.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Афанасьев И.В.. Влияние комплексного лечения на морфологию плаценты у беременных с тиреотоксикозом // Ультразвукова перинатальна діагностика. - 2002 - №15. - С. 31- 35.

2. Афанасьєв І.В., Кравченко П.В. Ускладнення вагітності та пологів у жінок з порушеною функцією щитовидної залози // Вісник наукових досліджень. - 2002 - №2(26) додаток - С 18-19.( Автор визначив мету дослідження, провів узагальнення результатів дослідження)

3. Паращук.Ю.С., Афанасьєв І.В. Стан ендокринної функції фетоплацентарного комплексу у вагітних з тиреотоксикозом // Вісник наукових досліджень. - 2004 - №2(35) - С. 220 - 221.(Автор визначив мету дослідження, виконав набір матеріалу, обробку та інтерпретацію матеріалу)

4. Морфологические изменения в плаценте у женщин с гиперфункцией щитовидной железы / В.А.Питько., И.В.Афанасьев, А.И.Ткачев. О.А.Логинова. // Проблемы, достижения и перспективы развития медико - биологических наук и практического здравоохранения. - 2006. - т. 142, часть II - С. 244.(Автор виконав набір, обробку та інтерпретацію матеріалу)

5. Афанасьєв І.В., Паращук.Ю.С. Морфо-функціональна характеристика плаценти у вагітних з тиреотоксикозом // Вісник Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна. - 2006. - №720 - С. 14-16. (Автор виконав набір матеріалу, аналіз отриманих даних)

6. Афанасьев И.В. Течение беременности и родов у женщин с гиперфункцией щитовидной железы // Збірник наукових праць Асоціації акушерів - гінекологів України - 2000. - С.428 - 430.

АНОТАЦІЯ

Афанасьєв І.В. Клініко-лабораторна оцінка перебігу вагітності при гіперфункції щитоподібної залози. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.01 - Акушерство та гінекологія. - Харківський державний медичний університет МОЗ України, Харків, 2007.

. Дисертація присвячена вивченню механізмів розвитку ускладнень перебігу вагітності та пологів у жінок з гіперфункцією ЩЗ. Установлено, що гіперфункція ЩЗ у вагітних істотно збільшує частоту розвитку хронічної плацентарної недостатності за рахунок порушення гормонопродукуючої функції ФПК. Доведено, що хронічна плацентарна недостатність є наслідком порушення дозрівання ворсинчастого хоріону на тлі погіршення його васкуляризації, посилення інволютивних і склеротичних процесів. Виявлені особливості стану процесів ПОЛ та АОС захисту організму

У результаті проведених досліджень запропоновано комплекс клінічних, лабораторних, інструментальних методів дослідження, який дозволяє на ранніх термінах вагітності дати оцінку порушенням основних ланок патогенетичного ланцюга при гіперфункції ЩЗ.

Доведена доцільність призначення до комплексної терапії препарату ''Мілдронат'' з метою нормалізації ендокринної функції ЩЗ та ФПК, підвищення активності біооксидантів, поліпшення васкуляризації й метаболізму ворсинчастого хоріону плаценти.

Додаткова комплексна терапія дозволяє зменшити частоту й тяжкість ускладнень перебігу вагітності та поліпшити стан новонароджених.

Ключові слова: гіперфункція щитоподібної залози, плацентарна недостатність, комплексна терапія, мілдронат.

АННОТАЦИЯ

Афанасьев И.В. Клинико-лабораторная оценка течения беременности при гиперфункции щитовидной железы.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.01. Акушерство и гинекология. - Харьковский государственный медицинский университет МЗ Украины. Харьков, 2007.

Тиреотоксикоз, обусловленный диффузным токсическим зобом или аутоиммунным тиреоидитом, относится к наиболее распространенным состояниям, осложняющим течение беременности и родов. Проблема тиреотоксикоза у беременных приобрела особую значимость в Украине в связи с ситуацией, сложившейся после аварии на Чернобыльской АЭС.

Для достижения поставленых задач обследовано 160 беременных в возрасте от 20 до 39 лет. Наблюдение проводилось с 6 недель беременности до родов включительно. Всех беременных разделили на три группи. Контрольную группу (І) составили 40 женщин с нормальной функцией щитовидной железы (ЩЖ) и физиологическим течением беременности, родов. 120 беременных с гиперфункцией ЩЖ по клиническим данным и гипертрофией ЩЖ по данным УЗИ. В зависимости от проведеной терапии разделили на две группы: II группа сравнения - 55 беременных с гиперфункцией ЩЖ, которым, начиная с 7-й недели беременности, назначали базисную терапию - тиамазол 15 - 20 мг в сутки на 3 - 4 приёма, а также поливитаминный препарат “Прегнавит” по 1 драже в день. Лечение продолжалось до 36-й недели беременности включительно. III группа (основная) - 65 беременных, которым, кроме базисной терапии получали препарат милдронат в дозе 500 мг в сутки, Ь-токоферола ацетат 100 мг в сутки, ессенциале по 2 капсулы 3 раза в сутки, настойку валерианы по 20 капель 3 раза в сутки.

Установлено, что течение беременности на фоне тиреотоксикоза осложняется угрозой прерывания беременности, плацентарной недостаточностью, хроническим дистрессом плода, преэклампсией, многоводием, преждевременными родами и преждевременной от слойкой нормально расположенной плаценты.

В результате проведенной работы установлены данные о патогенетических механизмах развития осложнений течения беременности и родов у женщин с гиперфункцией щитовидной железы. Доказано, что гиперфункция щитовидной железы во время беременности ведет к развитию хронической плацентарной недостаточности вследствие нарушения созревания ворсинчатого хориона на фоне ухудшения его васкуляризации, усиления инволютивных и склеротических процессов. Тиреотоксикоз у беременных приводит к снижению уровня гормонов эстриола, эстрадиола, прогестерона, плацентарного лактогена в крови и повышению уровня хорионического гонадотропина во второй половине беременности. Патология плаценты сочетается с усилением пролиферативной активности эпителиального компонента ворсинчатого хориона плаценты. В генезе осложнений течения беременности у женщин с гиперфункцией ЩЖ ведущую роль играют мембранодестабилизирующие процессы и их реализующие факторы. Среди механизмов дестабилизации клеточных мембран значительное место принадлежит процессам пероксидации мембранных липидов, абсолютному и относительному дефициту активности первого звена АОС защиты организма.

В результате выполненной работы разработано комплексное лечение тиреотоксикоза при беременности у женщин с гиперфункцией ЩЖ, оптимизирована тактика ведения данного контингента беременных. В основе лечебно-профилактического действия разработаного комплекса лежит значительное положительное влияние на васкуляризацию, метаболизм, процессы созревания и инволюции плаценты, нормализация балланса перекисного окисления липидов и антиоксидант ной системы защиты, нормализации гормональной функции фето-плацентарного комплекса.

Доказано, что разработанная комплексная терапия беременных с гиперфункцией ЩЖ снижает тяжесть осложнений течения беременности и родов, нормализует эндокринный статус, морфологию плаценты и позволяет уменьшить частоту перинатальной заболеваемости.

Ключевые слова: гиперфункция щитовидной железы, плацентарная недостаточность, комплексная терапия, милдронат.

SUMMARY

Afanasyev I. V. Clinicolaboratory assessment of a gestational period course in hyperfunctioning of the thyroid gland.

Dissertation for the degree of candidate of medical science by the specialty 14.01.01 - Obstetrics and Gynecology. Kharkiv State Medical University, Ministry of Public Health, Ukraine, Kharkiv, 2007.

The dissertation investigates development mechanisms of feto-maternal diseases and labor complications in women with hyperfunctioning of the thyroid gland. It was established that hyperfunctioning of the thyroid gland in pregnant women considerably increases the incidence of chronic placental insufficiency development due to impairment in the hormonogenic function of the fetoplacental complex. It was proved that chronic placental insufficiency is the result of villous chorion maturation impairment against a background of a deterioration of its vascularization, increase in involutory and sclerotic processes. An activation of lipid peroxidation processes and an activity deficiency in the first link of the antioxidant system of the organism protection were detected.

In the result of the carried investigation a complex of clinical, laboratory, instrumental analyses was suggested which allows to estimate impairments of main links of the pathogenic chain in hyperfunctioning of the thyroid gland during early pregnancy. The investigation has made it possible to prove the relevance of the drug mildronat prescription to the complex therapy for the purpose of endocrine function of the thyroid gland and fetoplacental complex normalization, vascularization and metabolism of villous chorion improvement.

Additional complex therapy enables to decrease frequency and severity of complications during the course of pregnancy and to improve the condition of newborn babies.

Key words: hyperfunctioning of the thyroid gland, placental insufficiency, complex therapy, mildronat.

Размещено на Allbest.ru