Роль умовно патогених мікроорганізмів в розвитку запальних процесів слинних залоз

Размещено на http://www.allbest.ru/

Академія медичних наук України

Інститут мікробіології та імунології ім.І.І.Мечникова

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

РОЛЬ УМОВНО ПАТОГЕННИХ МІКРООРГАНІЗМІВ В РОЗВИТКУ ЗАПАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ СЛИННИХ ЗАЛОЗ

Большакова Галина Михайлівна

03.00.07 - мікробіологія

Харків - 2007

Анотація

Большакова Г.М. Роль умовно патогених мікроорганізмів в розвитку запальних процесів слинних залоз. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 03.00.07 - мікробіологія. - Харківська медична академія післядипломної освіти - 2006.

Дисертацію присвячено питанням мікробіологічних порушень у біотопах ротової порожнини у хворих на хронічні запальні захворювання слинних залоз.

Вивчено мікробіоценоз слинних залоз у осіб без патології слинних залоз та у хворих на хронічні сіалоаденіти. Встановлено, що при запальних процесах мікробний склад збільшується до 15 видів.

Показники дисбіотичних змін мікрофлори слинних залоз характеризувались високими показниками адгезивної, антиінтерферонової, антикомплементарної та антилізоцимної активності. Під впливом озону у дозі 7 мг/л мікроорганізми втрачали свої персистуючі та адгезивні властивості.

Визначено, що найбільшу чутливість вилучені бактерії виявляли до препаратів фторхінолонового ряду, а використання ”Лісобакту” сприяло ерадикації Streptococcus pyogenes, Corynebacterium spp. і Candida spp.

Отримані дані визначення імунного статусу вказують на збільшення В-лімфоцитів, дефіцит фагоцитарного ланцюга імунітету та Т-лімфоцитів, а також напруженність з боку позаклітинних білків (лізоциму і лактоферину).

Ключові слова: слинні залози, мікробіоценоз, озонування, чутливість, адгезивність.

Аннотация

Большакова Г.М. Роль условно-патогенных микроорганизмов в развитии воспалительных процессов слюнных желез. - Рукопись.

Дисертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 03.00.07 - микробиология. - Харьковская медицинская академия последипломного образования МОЗ Украины, 2006.

Диссертация посвящена вопросам дисбиотических состояний в биотопах ротовой полости у больных с хроническими воспалительными заболеваниями слюнных желез (сиалоадениты). Установлено, что ассоциации из 2-15 видов микроорганизмов чаще всего были представлены S.pyogenes или S.pneumoniae, коагулазоположительными Staphylococcus spp., представителями Enterobacteriaceae, неферментирующими грамотрицателными бактериями и Candida albicans и/или Candida crusei.

Установлено, что 73,152,42% выделенных грамположительных бактерий обладали высоким адгезивным потенциалом и проявляли высокую и среднюю степень антиинтерфероновой, антикомплементарной и антилизоцимной активности. Адгезивный потенциал всех выделенных грибов рода Candida (100% штаммов имели показатель адгезии 12,11,8) значительно превышал аналогичный показатель референтного штамма C.albicans (6,290,36) (р<0,01). При этом количество штаммов кандид, которые проявляли высокую (14,951,32) и среднюю (9,251,13) степень адгезивности, было практически одинаковым.

Исследована чувствительность выделенных культур микроорганизмов к 18 антибиотикам разных групп. Выявлено, что преобладающая в слюнных железах больных аэробная грампоположительная микрофлора наиболее чувствительна к препаратам фторхинолонового ряда. В результате комбинированного лечения (базисная терапия с применением препарата „Лисобакт”) у больных происходила эрадикация Streptococcus pyogenes, Corynebacterium spp. и грибов рода Candida, количественное снижение на 2 порядка (в 100 раз) когулазоположительных стафилококков, что способствовало восстановлению нормомикробиоценоза слюнных желез.

В качестве альтернативного способа воздействия на микроорганизмы проведено изучение влияния озоново-кислородной смеси на ростовые, адгезивные и персистентные свойства выделенных штаммов. Для озонирования культур использовали смеси озона в дозах 2,5 мг/л, 5 мг/л, 7 мг/л, 10 мг/л и 15 мг/л. Наиболее эффективным бактерицидным действием обладала доза в 10 мг/л. Однако уже при 7 мг/л озона - 100% штаммов утрачивали адгезивные свойства и в 2,25 раза увеличивалось количество чувствительных к антибиотикам штаммов.

Полученные данные, характеризующие неспецифическую эффекторную систему антиинфекционной защиты, клеточное и гуморальное звено иммунитета у больных с хроническими воспалительными заболеваниями слюнных желез, указывают на дефицит фагоцитарного звена и общего количества Т-лимфоцитив, увеличение показателей О- и В-лимфоцитов. Отмечена напряженность со стороны внеклеточных белков (лизоцима - в слюне и лактоферрина - в сыворотке и слюне), при выраженном дефиците лизоцима в сыворотке крови (8,270,75 у больных с хроническим сиалоаденитом и 5,940,54 у больных с первичным синдромом Шегрена). Количественные показатели лизоцима (в сыворотке крови <15,380,12 мкг/мл, в слюне >24,81,24 мкг/мл) и лактоферрина (> 104025,68 нг/мл) - являются одними из критериев степени тяжести хронических воспалительных заболеваний слюнных желез.

Ключевые слова: слюнные железы, микробиоценоз, озонирование, чувствительность, адгезивность.

Summary

Bolshakova G.M. The role of conditional-pathogenic microorganisms in the development of the inflammatory processes of the salivary glands. - Manuscript.

Thesis for scientific degree of candidate of medical sciences by speciality 03.00.07. - microbiology. - Kharkov Medical Academy of Postgraduate Education, Kharkov, 2006.

The thesis is devoted to the questions of microbiological violations in a mouth of the patients with chronic inflammatory diseases of the salivary glands.

The adhesive and virulent properties of long-term persistent microorganisms and the influence of ozone on these properties are studied.

The sensitivity of the strains of conditional-pathogenic microorganisms to antibiotics and ”Lisobakt” is investigated. It is revealed that the aerobic Gram-positive microflora is the most sensitive to the ftorchinolon preparations. The use of „Lisobakt” iduced the eradication of the conditional-pathogenic microorganisms.

The thesis contains data about parameters of the nonspecific of antiinfectious defense, cellular and hymoral factors of immunity. The prognostic characters of the chronic inflammatory disease of the salivary glands are determined.

Keywords: salivary glands, microbiocenosis, ozonization, sensitivity, adhesiveness.

мікроорганізм хронізація слинний залоза

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Універсальність функцій (травлення, ферментація, імуностимуляція, гіпо- і гіпертензивна дії) та компенсаторних механізмів слинних залоз забезпечує їх природну стійкість до захворювань (О.И. Сукманский,1991; A.V. Amerongen, 2002). При наявності порушень у системі гомеостазу та агресивності вірусів, які персистують безпосередньо в залозах, виникають запальні процеси, збільшується ризик ускладнень та хронізації основної хвороби. Хронічні запальні захворювання слинних залоз складають до 7% серед захворювань щелепно-лицевої ділянки, однак клініцисти відносять їх до найбільш важкодіагностуємих з великим відсотком діагностичних помилок - 70--80% (J.A. Ship, 2002; И.Г. Лесовая, 2002). Проблема ускладнюється ще й тим, що хронічні запальні процеси слинних залоз часто виявляються в поєднанні з ушкодженнями слизової оболонки порожнини рота, інших слизових оболонок, шкіри, патологією внутрішніх органів та систем, цукровим діабетом та іншими захворюваннями на тлі автоімунних розладів (В.В. Афанасьев, 2000; К.В. Марченко, 2003; Li Xiaojing, 2000; K. Moen, 2005). Існують різні наукові погляди щодо етіології хронічних запальних захворювань слинних залоз, в яких акцентується на первісно вродженому характері цієї патології та на суперінфекції вірусами (И.Г. Лесовая,2002; О.Л. Іващенко, 2005). Однак і досі не визначена роль тривалої персистенції бактеріальних чинників на перебіг запального процесу в слинних залозах.

При дослідженні патогенезу захворювань слинних залоз вказується лише кількісна характеристика основних представників мікрофлори без визначення вірулентності представників як умовно патогенної мікрофлори, так і нормобіоценозу біотопу екологічної ніши (І.Г. Лісова, 2002; M. Wikstrom, 2003; О.Л. Іващенко, 2005). Невивченим залишається також питання щодо антагоністичних і симбіотичних взаємовідносин при запальних процесах між умовно патогенними мікроорганізмами та представниками нормомікрофлори цього біотопу. Дані про співвідношення мікрофлори ротової порожнини та мікрофлори ексудатів великих слинних залоз при хронічних запальних процесах практично відсутні. Недостатньо також даних щодо діагностичного значення імунних порушень при цих захворюваннях, а також залежності змін у системному імунітеті від дії провідного збудника.

Слід відзначити, що активне впровадження в медичну практику антибіотиків нових поколінь, нерідко їх емпірічне та нераціональне використання, призводить до інтенсивного розповсюдження резистентних штамів мікроорганізмів. Виникає проблема пошуку альтернативних методів впливу на умовно патогенні мікроорганізми (С.В. Сидоренко, 2003; R.R. Reinert, 2003; М.Г. Хатыпова, 2003; T. Handal, 2004; I.J. Davis, 2005). Серед інших методів (УФ-, світло-, лазеро-, магніто-, озонотерапія та ін.) привертає увагу озонотерапія (Э.Я. Фисталь, 2003; С.В. Калиниченко, 2004; В.В. Макиенко, 2004; О.Н. Рисованная, 2005). Багато досліджень присвячено вивченню механізмів її дії, проте залишаються невизначеними деякі аспекти впливу озону на патогенні властивості мікроорганізмів (M. Nagayoshi, 2004; M. Arita, 2005).

Вищевказане вимагає проведення пошуків нових підходів до корекції мікробіоценозів слинних залоз при хронічних захворюваннях. Заслуговує на увагу корекція мікрофлори біологічних ніш макроорганізму з використанням озонотерапії та її спільним застосуванням з хіміотерапевтичними препаратами.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Робота є фрагментом планової науково-дослідної роботи Харківської медичної академії післядипломної освіти (ХМАПО) „Нові підходи у діагностиці та лікуванні хворих на патологію слинних залоз та травматичні ушкодження щелепно-лицевої ділянки” (номер держреєстрації 0100U004258) і виконана відповідно до комплексної наукової програми Інституту мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова АМН України: „Удосконалення діагностичних методів в мікробіології” (АМН 55/2004; № державної реєстрації 0104U002955).

Дисертація виконана на кафедрі клінічної імунології і мікробіології ХМАПО.

Мета і завдання дослідження.

Мета - визначити роль анаеробно-аеробних мікробних асоціацій у процесі хронізації гнійно-запальних захворювань слинних залоз.

Для реалізації поставленої мети сформульовані такі завдання:

1. Вивчити мікробіоценоз ротової порожнини та слинних залоз у людей без патології слинних залоз.

2. Визначити зміни у складі мікробіоценозу слинних залоз у хворих на хронічні запальні захворювання.

3. Дослідити адгезивні та персистентні властивості клінічно значущих мікроорганізмів (антилізоцимну, антиінтерферонову та антикомплементарну активність), означити ступінь їх впливу на персистенцію.

4. Оцінити чутливість виділених умовно патогенних штамів бактерій до антибіотиків.

5. Дослідити вплив різних доз озону на адгезивні й ростові властивості та на антибіотикочутливість умовно патогенних мікроорганізмів.

6. Означити імунний статус хворих на хронічні запальні захворювання слинних залоз.

Об'єкт дослідження - хронічні запальні захворювання слинних залоз.

Предмет дослідження - видова характеристика мікробіоценозу слинних залоз в нормі й при патології хворих на хронічні запальні захворювання.

Методи дослідження: бактеріологічні, імунологічні та статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів.

Вперше охарактеризовано якісну характеристику мікробіоценозу проток великих слинних залоз у нормі й при патології. Встановлено, що при хронічних запальних процесах слинних залоз мікробний склад суттєво змінювався за рахунок формування аеробно-анаеробних асоціацій (2-15 видів мікроорганізмів). На тлі зменшення представників нормофлори, виділяли клінічно значущі Streptococcus pyogenes і/або Streptococcus pneumoniae, коагулазопозитивні Staphylococcus spp., представники родини Enterobacteriaceae, неферментуючі грамнегативні бактерії та дріжджеподібні гриби роду Candida. Доведено, що 73,152,42% цих умовно патогенних мікроорганізмів характеризувалися високими персистуючими (антиінтерферонова, антилізоцимна та антикомплементарна активність) і адгезивними властивостями (середній і високий індекс адгезивності).

Визначені дози озоново-кисневої суміші, які повністю пригнічують ріст та адгезивні властивості різних видів бактерій. Доведено суттєвий вплив озону на зменшення антибіотикорезистентності штамів мікроорганізмів в залежності від дози експозіції та часу після озонування, а також його стимуляція антагоністичних взаємовідносин автохтонної та аллохтонної мікрофлори слинних залоз.

Практичне значення одержаних результатів. Обгрунтовано доцільність визначення мікробіологічних показників (кількісна та якісна характеристики мікроорганізмов та їх патогенні властивості) ексудату з проток слинних залоз у хворих.

Розроблено спосіб визначення клінічно значущої патогенної мікрофлори в невеликих кількостях ексудату з великих слинних залоз (деклараційний патент України №16829 МПК С12 Q1/00 від 15.08.06.).

Удосконалено живильне середовище для диференціації анаеробних аспорогенних мікроорганізмів та грибів роду Candida (деклараційний патент України № 17701 МПК С12 Q1/00 від 16.10.2006.).

Доведено доцільність комбінованого застосування антибіотиків та озонотерапії з метою підвищення ефективності раціональної етіотропної терапії хронічних запальних процесів слинних залоз бактеріально-грибкової етіології.

Основні наукові положення, висновки та практичні рекомендації впроваджені в лікувальний процес у міському центрі реконструктивної і щелепно-лицевої хірургії Харківської міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги ім.професора О.І.Мещанинова; вони використовуються в навчальному процесі кафедр клінічної імунології і мікробіології, стоматології, хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно проведено патентно-інформаційний пошук, проаналізовано літературні джерела за темою та проведено: вивчення мікробіоценозів порожнини рота та ексудату слинних залоз в нормі й при патології; визначення біологічних властивостей ізолятів; з'ясування характеру взаємовідносин між асоціантами; вірулентні властивості збудників (адгезивна, антилізоцимна, антиінтерферонова та антикомплементарна активність) й їх ростові властивості; дослідження впливу озонування на мікроорганізми та іх антибіотикочутливість; проведення статистичної обробки результатів досліджень та оформлення дисертації.

Автор висловлює щиру подяку за надання клінічного матеріалу для досліджень завідувачу кафедри стоматології, хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії Харківської медичної академії післядипломної освіти, професору, д.мед.н. І.Г. Лісовій, за допомогу в проведенні імунологічних досліджень - завідувачу науково-дослідної лабораторії „Вірола” - к.мед.н. Мікулінському Ю.Ю.

Апробація результатів дисертації. Теоретичні й практичні результати, одержані при виконанні данної роботи, були представлені на III Міжнародній науково-практичній конференції "Наука і соціальні проблеми суспільства: медицина, фармація, біотехнологія" (21-23 травня 2003р., м.Харків); Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні питання стратегії, тактики застосування та дослідження антибіотиків, антисептиків, дезінфектантів" (16-17 вересня 2004р., м.Вінниця); VII міжнародній конференції „Клиническая микробиология и антибактериальная терапия: проблемы и решения" (12-13 лютого 2004р., м.Харків); Російській науково-практичній конференції "Узловые вопросы борьбы с инфекцией" (1-2 грудня 2004р., м.Санкт-Петербург); науково-практичній конференції молодих вчених ”Досягнення молодих вчених - майбутнє медицини (22 листопада 2005р., м.Харків); ІІ Міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів „Молодь і поступ біології” (21-24 березня 2006р., м.Львів); науково-практичній конференції за міжнародної участі „Сепсис. Проблеми діагностики, терапії та профілактики” (29-30 березня 2006., м. Харків).

2. Основний зміст роботи

У вступі проаналізовано стан проблеми хронічних запальних захворювань слинних залоз і викладено сутність мети та наукових завдань, які розв'язувались при виконанні дисертаційної роботи, обгрунтовано актуальність теми дисертації, визначено зв'язок роботи з державними науковими програмами й темами, розкрито наукову новизну та практичне значення здобутих результатів, наведено дані про апробацію результатів роботи, вказані її обсяг і структура.

Огляд літератури містить 6 підрозділів, в яких стисло викладено відомості щодо мікробіоценозів ротової порожнини і слинних залоз в нормі й при патології, а також значення специфічних і неспецифічних факторів імунного захисту, проаналізовано дані про використання антибіотиків і озонотерапії в стоматології з визначенням їхнього впливу на біологічні властивості мікроорганізмів.

Матеріали і методи дослідження. Для реалізації мети та завдань дослідження проведено обстеження ексудатів з проток слинних залоз 94 хворих на хронічні запальні захворювання та 40 умовно здорових людей на наявність бактеріально-мікотичної мікрофлори. Забір клінічного матеріалу проводили за методикою І.Ф.Ромачевої (1987) з наступним засіванням на відповідні поживні для кожного виду мікроорганізмів агаризовані та напіврідкі елективні та диференціально-діагностичні середовища, згідно з наказом № 535 МЗ СРСР від 22.04.1985 „Об унификации микробиологических (бактериологических) методов исследования, применяемых в клинико-диагностических лабораториях лечебно-профилактических учреждений”.

Визначення кількості життєздатних мікроорганізмів проводили шляхом підрахунку колонієутворюючих одиниць (КУО) у відповідній кількості посівного матеріалу (Турьянова М.Х., Каппа М.,1995).

Ідентифікацію виділених культур бактерій здійснювали за морфологічними, тинкторіальними, культуральними та біохімічними властивостями, згідно з рекомендаціями у визначнику „Определитель бактерий Берджи” (1997) і у визначнику Р.Вейант і співавт. „Определитель нетривиальных патогенных грамотрицательных бактерий”(1999); ідентифікацію штамів грибів - за визначником „Определитель патогенных и условно-патогенных грибов ”(2001).

Виділені культури умовно патогенних мікроорганізмів перевіряли на чутливість до 18 антибактеріальних препаратів (бензилпеніцилін (БЕН), амоксицилін (АМО), амоксицилін/клавуланат (АМК), цефазолін (ЦЕФ), кларитроміцин (КЛА), рокситроміцин (РОК), джозаміцин (ДЖО), азитроміцин (АЗІ), пефлоксацин (ПЕФ), офлоксацин (ОФЛ), ломефлоксацин (ЛОМ), ципрофлоксацин (ЦИП), норфлоксацин (НОР), доксициклін (ДОК), метицилін (МЕТ), хлорамфенікол (ХЛО), фузидин (ФУЗ), метронідазол (МЕТ)) і препарату "Лісобакт" диско-дифузійним методом Keurby-Bauer - для аеробних бактерій та методом елюції з дисків в напіврідких середовищах згідно з методичними рекомендаціями „Лабораторна діагностика гнійно-запальних захворювань, обумовлених аспорогенними анаеробними мікрооргінізмами” (2000) - для анаеробних штамів.

Наявність комплексу факторів персистенції (антилізоцимної, антиінтерферонової та антикомплементарної активності) оцінювали за ознакою резистентності виділених штамів до фузидину (Бухарин О.В., 1999). Визначення цих показників окремо проводили відповідними методиками (Бухарин О.В.,1984; Бухарин О.В.,1990; Бухарин О.В.,1994).

Адгезивні властивості вивчали за методиками В.И. Бриліса (1986) і А.Н. Маянського (2002, 2003).

Визначення впливу озону на ростові властивості виділених штамів проводили двома методами:

1. Барботуванням поживного бульйону дослідних добових культур озоно-кисневою сумішшю (ОКС) протягом 15 хвилин. Було використано 4 концентрації озону в кисневій суміші - 2,5 мг/л (мгО₃/лО₂), 5 мг/л, 7 мг/л і 10 мг/л, після озонування проводили кількісний висів по 0,1 мл на 5% кровяний МПА. Протягом доби інкубування при 37^оС проводили підрахунок життєздатних колоній мікроорганізмів із перерахунком на 1 мл вихідної суспензії культур.

2. Обробкою ОКС культур, які засіяні на щільні живильні серодовища. Досліджувані посіви обробляли озоно-кисневою сумішшю з додатковою концентрацією озону 15 мг/л протягом 15 і 30 хвилин, у якості контрольних інтактні посіви. Культури інкубували при 37^оС протягом від 18 до 24 годин. Результат дії озону вважали позитивним при відсутності росту мікроорганізмів.

Антагоністичні властивості 293 факультативно-анаеробних умовно патогенних штамів мікроорганізмів (Streptococcus pyogenes - 37, Streptococcus pneumoniae - 163, коагулазопозитивних Staphylococcus spp. - 73 і Stomatococcus mucilaginosus - 20) визначали щодо референс-штамів, 124 штамів коагулазонегативних Staphylococcus spp. 227 штамів Oral streptococcus spp., 19 штамів Micrococcus spp., 4 штамів Aerococcus spp. і 10 штамів Lactobacillus spp. методом відстроченого антагонізму (метод перпендикулярних штрихів) згідно методиці Н.С.Егорова (1965).

Імунологічні показники визначали згідно зі загальноприйнятими методиками. Кількісні критерії визначення системного стану імунітету вивчали за допомогою формули розладу імунної системи - ФРІС (Караулов А.В., 1999). Лізоцим у сироватці крові та слині вивчали фотоколориметричним засобом (Кожемякин Л.А., 1987; Сторожук П.Г., 2003). Лактоферин - методом твердофазного імуноферментного аналізу за допомогою набору реагентів “Лактоферрин-стрип” (Зорина В.Н., 2001).

Статистичну обробку експериментальних даних проводили за допомогою компютерних програм Microsoft Excel 2000 та „Biostat-4” (Лапач С.Н. і співавт., 2000). Оцінювання вірогідності різниці між середніми значеннями досліджуваних показників проводили з урахуванням закону t-розподілу Ст'юдента (Зосимов А.М., 2000).

Результати досліджень.

При проведенні обстеження контрольної групи (40 осіб) виявлено, що основними представниками мікробних асоціацій (від 4 до 7 видів) слинних залоз були пептострептококи (індекс постійності 100%), оральні стрептококи (100%), непатогенні нейсерії (80%) та коагулазонегативні стафілококи (55%). У 30% обстежених виділялися стоматококи, у 20% - нетоксигенні коринебактерії; превотели - у 15% та ентерококи - у 10%.

Вивчення популяційного рівня кожного виду мікроорганізмів, котрі персистують в слинних залозах контрольної групи, показало, що найбільш високими є показники групи Oral streptococcus - від 5,00 до 6,00 lg КУО/мл (lg 5,720,07 КУО/мл), Neisseria spp. - від 4,5 до 6 lg КУО/мл (lg 4,610,21 КУО/мл), Stomatococcus mucilaginosus - від 4 до 5 lg КУО/мл (lg 4,180,35 КУО/мл), Corynebacterium spp. - від 2 до 5 lgКУО/мл (lg 4,000,39 КУО/мл), Enterococcus spp. - від 1 до 5 lg КУО/мл (lg 4,0 КУО/мл) і коагулазонегативних Staphylococcus spp., котрі виявлялися від 1 до до 3-х видів в ексудаті слинних залоз хворого у кількості від 2 до 5 lg КУО/мл (lg 3,921,14 КУО/мл). Низький популяційний рівень мали представники роду Peptostreptococcus - від 1 до 3 lg КУО/мл (lg 2,640,23 КУО/мл) і Prevotella spp. - від 2 до 3 lg КУО/мл (lg 2,670,21 КУО/мл).

При порівнянні мікробіоценозів у ротовій порожнині контрольної групи виявлено, що мікрофлора в зіві та на слизовій оболонці рота біля вихідних отворів великих слинних залоз практично не відрізнялася. Всі виділені аеробні види бактерій характеризувалися відсутністю гемолітичної активності. В слинних залозах здорових осіб у порівнянні з мікрофлорою зіву спостерігалося статистично вірогідне збільшення популяційного рівня стафілококів та ентерококів, зменшення пептострептококків, а нормобіоценоз цього біотопу відрізнявся присутністю Stomatococcus mucilaginosus, який в інших біотопах ротової порожнини не висівався (рис.1.).

Рис.1. Популяційний рівень мікроорганізмів у ротовій порожнині контрольної групи: „0 - 6” - показники кількості мікроорганізмів в lg КУО/мл.

У 94 хворих на хронічні запальні захворювання виділено та ідентифіковано з ексудатів привушних та піднижньощелепних великих слинних залоз 2079 штамів, з яких 1575 (75,76%) - відносилися до аеробних та факультативно-анаеробних і 504 (24,24%) - до анаеробних мікроорганізмів. В порівнянні з контрольною групою видовий склад мікробіоценозу слинних залоз хворих до базисного лікування (відповідно до стану хворого хірургами-стоматологами були призначені „Ліковір”,”Лісобакт”, метрогіл, дексаметазон, аскорбинова кислота 5%, глюкоза 5%, еуфілін та ін.) розширювався майже вдвічі - до 15-и видів, при цьому максимальна кількість видів (від 10-и до 15-и) спостерігалась при тривалому хронічному процесі у 9 (9,8%) обстежених. У більшості хворих у протоках виявлялися мікробні асоціації, що складалися із 5 - у 19 (20,2%) осіб та 6 видів - у 17 (18,1%) осіб. Мікробний склад слинних залоз, представлений 7, 8 або 9 видами, висівали у 29 осіб (30,9%). Асоціації, що складалися з 4, 3 або 2 видів мікробів, виявлені у 20 пацієнтів (21%).

Встановлено, що на тлі зниження частоти виділення представників нормофлори слинних залоз - Streptococcus spp. оральної групи до 14,64%, Enterococcus spp. - до 8,61%, Stomatococcus mucilaginosus - до 5,23%, Neisseria spp. - до 9,01% і Corynebacterium spp.- до 1,75%, ці мікроорганізми висівалися практично у тій же кількісті. Коагулазонегативні стафілококи виявляли гемолітичну (100% штамів) і лецитіназну активність (63% штамів). У мікробному складі слинних залоз з'явилися умовно патогенні мікроорганізми: Streptococcus pyogenes (у 15,96% обстежених) і/або Streptococcus pneumoniae (у 45,74%), коагулазопозитивні Staphylococcus spp.(у 19,15%), інші коки (Micrococcus spp., Marinococcus albus, Sporosarcina ureae - у 17,02%), представники Enterobacteriaceae (Klebsiella spp., Enterobacter spp., Escherichia coli і Serratia spp. - у 6,38%), грамнегативні коки (Branhamella catarrhalis, Kingella kingae, Moraxella spp., Morococcus сеrebrosus - у 18,08%) і ін. нетривіальні грамнегативні бактерії (Alcaligenes spp., Acinetobacter spp., Actinobacillus spp., Pseudomonas spp., EO-2, O-2, Capnocytophaga ochracea, Deinobacter grandis, Streptobacillus moniliformis, Simonsiella muelleri - у 24,48%), а також гриби роду Candida (у 24,47%), які були відсутні в нормі. Всі вони виділялися епізодично, проте мали високий популяційний рівень - від lg5 до lg8. Видовий склад анаеробних бактерій також був представлений ширше: з'явилися Peptococcus niger (1,24%), Streptococcus morbillorum (0,19%), Lactobacillus spp. (5,39%), Bifidobacterium spp.(1,83%), Fusobacterium spp.(3,45%), Veillonella spp.(0,51%).

Аналіз популяційного рівня нормофлори й мікробіоценозу хворих на хронічні захворювання слинних залоз дозволяє припускати наявність Streptococcus pyogenes (lg 5,670,61), Streptococcus pneumoniaе (lg 6,00,2), коагулазопозитивних Staphylococcus spp. (lg 7,900,24) і зовсім нетипових для цього біотопу представників родини Enterobacteriaceae (lg 4,250,75) та грибів роду Candida (lg 2,50,5) маркерами дисбіотичних станів слинних залоз.

Усі штами, що досліджувалися, виявили вибірковий антагонізм, чим, імовірно, пояснювалося різноманіття видового складу мікробіоценозу слинних залоз хворих. Показано, що основні представники нормофлори слинних залоз - Micrococcus spp., Aerococcus spp., коагулазонегативні Staphylococcus spp., Oral streptococcus spp. і Lactobacillus spp. - пригнічювали ріст умовно патогенних мікроорганізмів (Stomatococcus mucilaginosus, Streptococcus pyogenes, Streptococcus pneumoniae і коагулазопозитивних Staphylococcus spp.). Спостерігався і ефект сателізму - Haemophilus parainfluenzae був знайдений у 40% хворих, у яких паралельно висівалися стафілококи та/або нейсерії, котрі були здатними продукувати V - фактор крові, необхідний для зростання гемофілів.

Встановлено, що морфологічні та біохімічні властивості виділених мікроорганізмів відповідали загальним характеристикам кожного ідентифікованого виду.

Після лікування спостерігалося статистично невірогідне зменшення пенентрантності умовно патогенних представників мікрофлори слинних залоз Streptococcus pyogenes, Streptococcus pneumoniae, Alcaligenes spp., Acinetobacter spp., Kingella kingae, проте їх популяційний рівень був високим - lg 6,0 і вище (рис.2.).

Рис.2. Пенентрантність мікроорганізмів до і після лікування: „0 - 50” - відсоток виділенних та ідентифікованих штамів зі слинних залоз хворих.

Збільшувалася пенентрантність коагулазопозитивних стафілококів (у 1,28 раза) і представників родини Enterobacteriaceae (у 2 рази). Змінювалися патогенні характеристики стафілококів - вони втрачали гемолітичну, але зберігали лецитіназну активність. Ступінь обсіменіння дріжджіподібними грибами Candida spp. та анаеробними бактеріями не змінювався. Висівання представників нормофлори (Oral streptococcus spp., Enterococcus spp., Neisseria spp., коагулазонегативні Staphylococcus spp. і Peptostreptococcus spp.) статистично невірогідно зменшилося в порівнянні з даними до початку терапії (рис.3.).

Рис.3 Пенентрантність основних представників нормомікрофлори зі слинних залоз у хворих до і після лікування в порівнянні з контрольною групою : „0 - 100” - відсоток виділенних та ідентифікованих штамів.

Проте після лікування спостерігалося статистичне збільшення популяційного рівня нейсерій (70%) з жовтим пігментом - у 2,5 раза і зменшення пенентрантності у 2,86 раза штамів (15,15%) з гемолітичною активністю. У мікробіоценозі зіва хворих після лікування спостерігалася така ж тенденція до змін.

Наявність у хворих антитіл до вірусів (цитомегаловирусу і вірусу паротиту) не впливала на якісний і кількісний склад мікробіоценозу проток слинних залоз, що дозволяє припустити певний вплив мікроорганізмів на розвиток хронічних процесів.

Мікробіологічні дослідження дозволили встановити, що морфологічні та тинкторіальні властивості мікроорганізмів у слинних залозах хворих відповідали загальним характеристикам. Постало питання: чим обумовлена тривала персистенція умовно патогенних мікроорганізмів, яка є характерною для хронічних захворювань. Можливо припустити, що це пов'язано з наявністю у них факторів: антилізоцимна (АЛА), антиінтерферонова (АІА) і антикомплементарна (АКА) активність, які забезпечують стійкість до механізмів природної протиінфекційної резистентності. Ці фактори у представників мікробіоценозу слинних залоз при хронічних запальних захворюваннях до теперішнього часу не досліджувались, не вивчались пенентрантність та експресія даних ознак у умовно патогених представників мікрофлори. Відсутня характеристика персистентного потенціалу представників нормомікробіоценозу слинних залоз (стрептококів, нейсерій та коагулазонегативних стафілококів), характерного для здорових осіб. Визначення цих показників у умовно патогенних стрептококів, непатогенних нейсерій, коагулазопозитивних і коагулазонегативних стафілококів та представників родини Enterobacteriaceae (Escherichia coli, Klebsiella spp., Serratia spp., Enterobacter spp.) показало, що вони перевищували контрольні показники АЛА і АІА в 1,5 - 3 рази. При цьому показники АЛА відрізнялися в залежності від виду мікроорганізмів - найбільша експресивність (3,1 мкг/мл і 3,05 мкг/мл) була у коагулазопозитивних і коагулазонегативних стафілококів відповідно. Менша ступінь АЛА була властива Neisseria spp., представникам Enterobacteriaceae і Streptococcus spp. (2,82+0,18мкг/мл, 2,67+0,14мкг/мл і 0,371+0,07мкг/мл відповідно). Показники АІА у представників Enterobacteriaceae і Neisseria spp. (4,37+0,24 од./мл, 4,29+0,43 од./мл відповідно) в 2 і більше рази перевищували експресію стафілококів і стрептококів. Всі визначення АЛА, АКА і АІА проводили у трикратному повторі (табл.1.).

Таблиця 1. Характеристика антилізоцимної та антиінтерферонової активності мікроорганізмів.

Примітка: вірогідність показників, р0,05.

Вивчення антикомплементарної активності показало, що вона притаманна мікроорганізмам усіх груп, які досліджувались. Найбільш часто її виявляли у коагулазопозитивних Staphylococcus spp.(83,01%), представників родини Enterobacteriaceae (59,26%) та умовно патогенних Streptococcus spp.(57,5%), рідше - у коагулазонегативних Staphylococcus spp.(49,19%) і непатогенних Neisseria spp.(41,33%). Виявлено, що високі показники (31-40 гем.од.) спостерігались в поодиноких випадках; середній рівень активності (21-30 гем.од.) - у 43,83+2,14% коагулазопозитивних стафілококів та у 11,5+0,62% Streptococcus spp. Представники родини Enterobacteriaceae, коагулазонегативні Staphylococcus spp., Streptococcus spp. і Neisseria spp.) виявляли „прокомплементарну” дію, а саме в 2 рази перевищували величини гемолізу в порівнянні з контрольною групою, у якій всі представники мікробіоценозу мали низькі показники АКА в межах 0-10 гем.од. (табл.2.).

Вперше виявлено, що високі персистуючі властивості мали як умовно патогенні мікроорганізми (стрептококи, коагулазопозитивні стафілококи, ентеробактерії), так і представники нормомікрофлори, хоча з меншою активністю. При прониканні бактеріальних чужерідних агентів в макроорганізм і їх взаємодії з різними факторами неспецифічного захисту (білки системи комплементу, лізоцимом та ін.), цілком імовірно, відбувалася селекція мікроорганізмів з найбільшою експресією АЛА, АІА і АКА, що є фактором ризику розвитку хронічних захворювань.

Розвиток захворювань, як правило, починається з колонізації чужерідними агентами (бактеріями, грибами та вірусами) слизової оболонки ротової порожнини й слинних залоз, внаслідок адгезії клітин до поверхні епітелію. Як показали дослідження, активність адгезії клітин грибів і бактерій залежала від видової та штамової характеристики мікроорганізмів: стафілококів, стрептококів, ентеробактерій та кандид. Культури мікроорганізмів від хворих виявляли переважно високу та середню здатність реагувати з клітинами людини. Найвищий індекс адгезивності мікроорганізмів (ІАМ) спостерігався у коагулазопозитивних стафілококів (табл.3.).

Таблиця 2. Антикомплементарна активність виділених штамів.

Примітка: вірогідність показників, р0,05.

Таблиця 3. Адгезивні властивості бактерій до озонування.

Примітки: СПА - середній показник адгезії, К - коефіцієнт участі еритроцитів в адгезії, ІАМ - індекс адгезивності мікроорганізмів, вірогідність показників, р<0,05.

ІАМ стафілококів (31,47% штамів) складав від 4,05 до 5,85; всі штами стафілококів з високим ІАМ були коагулазопозитивними (а саме, види S.aureus і S.hyicus, що становили 87,84% від всіх коагулазопозитивних стафілококів). З 68,53% вивчених стафілококів - 34,52% штамів (S.xylosus, S.felis, S.sciuri і S.haemolyticus) були середньоадгезивними, 28,93% штамів (S.intermedius, S.cohnii, S.warneri і S.epidermidis) - низькоадгезивними і лише 5,08% штамів (S.lugdunensis) - неадгезивними.

Представники родини Enterobacteriaceae (E.coli, Klebsiella spp., Serratia spp. і Enterobacter spp.) у 59,26% випадку виявляли середній ступінь адгезивності, а в 40,74% - низький; неадгезивних штамів не виявлено.

Адгезивність грибів роду Candida, які були виділені від хворих (100% штамів мали показник адгезії 12,11,8) значно перевищувала аналогічні показники референтного штаму C.albicans (6,290,36) (р<0,01). Відповідно до методиці А.Н. Маянського (2003), виявляли кандиди з різною силою адгезії до епітеліальних клітин. Визначено, що кількість штамів, які виявляли високі (14,951,32) та середні (9,251,13) адгезивні властивості, була практично однаковою (рис.4).

Рис.4. Кількість адгезивних штамів мікроорганізмів зі слинних залоз.

Таким чином, виявлено, що мікрофлора, яка вегетує в ротовій порожнині хворих на хронічні запальні захворювання слинних залоз, характеризується високими персистентними та адгезивними властивостями і може сприяти хронізації запального процесу.

Проведене вивчення антибіотикочутливості основних представників мікрофлори при хронічних запаленнях слинних залоз до протимікробних препаратів різних груп: -лактамів (ПЕН, АМО, АМК, ОКС); цефалоспоринів (ЦЕФ), тетрациклінів (ДОК), макролідів (КЛА, РОК, ДЖО, АЗІ), стероїдів (ФУЗ); хінолонів (ПЕФ, ОФЛ, ЛОМ, ЦИП, НОР), нітроімідазолів (МЕТ) і хлорамфеніколу (ХЛО). Результати показали, що до макролідів були резистентними 49,041,84% штамів нейсерій, 32,35+1,26% штамів стрептококів, 82,92+2,14% штамів Klebsiella spp., і 43,41+2,63% штамів Staphylococcus аureus. Отримані дані свідчать про необхідність перегляду критеріїв використання в стоматології препаратів цієї групи.

Найвищий відсоток чутливих штамів усіх видів був виявлений до антибіотиків групи фторхінолонів. До препаратів І покоління (НОР, ЦИП, ОФЛ і ПЕФ) були чутливі 48,085,08% Neisseria spp., більше - 52,946,35% Streptococcus spp., 75,707,74% Staphylococcus aureus і 78,9314,64% штамів Klebsiella spp. До препарату ІІ покоління (ЛОМ) - 95,42+2,13% клебсіел і 80,58+1,64% - стафілококів. Менша кількість чутливих до нього ізолятів була знайдена серед стрептококів (41,18+1,22%) і нейсерій (46,15+2,65%).

До в-лактамів чутливими були 37,53,64% нейсерій і 54,413,70% - стрептококів; відносно стафілококів спостерігались такі розбіжності (р0,05). До ПЕН був чутливий великий відсоток Staphylococcus аureus (78,162,15%), майже вдвічі менше вона була до АМО і АМК - 30,68+1,58% і 39,18+2,14% відповідно, до ЦЕФ - більшість штамів була стійкою - 77,08+1,28%. Серед виділених штамів клебсіели характеризувалися найбільшою резистентністю до в-лактамних антибіотиків і складали 87,89+2,15%.

Було зафіксоване збільшення резистентності анаеробних бактерій до препаратів, що використовувалися. Так, кількість метронідазолрезистентних Peptоstreptococcus spp. склала - 82,61+1,21% штамів, пеницилінрезистентних - 37,04+2,34%. Найбільша чутливість була виявлена до амоксицилін/клавуланату (АМК) - 52,17+2,19% штамів.

Вивчення дії препарату „Лісобакт” на ростові властивості мікроорганізмів в експерименті виявило відсутність його впливу на всі види мікроорганізмів. Однак при комбінованому використанні сумісно з антибіотиками мала місце ерадикація умовно патогенних стрептококів, нетоксигених корінебактерій, кандид і зниження кількості стафілококів як коагулазопозитивних (на 2 - 3 порядки до lg3 - lg5), так і коагулазонегнативних (до lg2), гемофілів (на 2 порядки до lg4) та анаеробних бактерій (на 1 - 2 порядки до lg1 - lg2).

Проведено вивчення дії озоно-кисневої суміші (ОКС) на штами Neisseria spp., Micrococcus spp., коагулазонегативні та коагулазопозитивні Staphylococcus spp. і Peptostreptococcus spp. (як бульйонних культур, так і на щільних живильних середовищах). Для цього використовували такі дози озону: 2,5 мг/л, 5 мг/л, 7 мг/л 10 мг/л і 15 мг/л. До барботування з бульйонних дослідних добових культур готували завис з концентрацією 10⁵ КУО/мл (аеробні культури) та 10³ КУО/мл (анаеробні культури). Таким чином, створювалися умови, максимально наближені до умов природного знаходження мікроорганізмів у слині людини - у відповідній кількості та рН (7,0) рідкого середовища. При обробці посівів у бульйоні озоном у дозі 2,5 мг/л спостерігалася загибель тільки аспорогенних анаеробів Peptostreptococcus spp. Найбільш чутливими до дії озону в дозі 5 мг/л серед бульйонних культур аеробних бактерій були грамнегативні коки Neisseria spp. - кількість життєздатних клітин зменшувалася в 1,15 раза. Збільшення дози озону до 7 мг/л знижувало кількість всіх аеробних мікроорганізмів в 1,16 - 1,67 раза. Повна загибель всіх бактерій відбувалось коли доза озону складала 10 мг/л. При обробці ОКС посівів на щільних живильних середовищах тими ж дозами озону бактерії гинули повільніше в 1,04 (Micrococcus spp.) - 1,20 (Neisseria spp.) раза.

Враховуючи щільність популяції аеробних бактерій (понад 10⁵ КУО/мл при запальних процесах слинних залоз), слід застосовувати більш високу ніж 7 мг/л концентрацію озону або проводити багаторазові газові обробки озоном у тих же режимах. Для досягнення бактерицидного ефекту, особливо при збільшенні популяційного рівня грампозитивних мікроорганізмів, рекомендуваною є доза 10 мг/л. Бактеріостатична дія ОКС на щільному живильному середовищі і бактерицидна в суспензії свідчать про перспективність застосування цього методу для лікування слинних залоз при їх запаленні.

Дослідження впливу ОКС на адгезивну активність мікроорганізмів при використанні озону у дозі 5,0 мг/л виявило різну його дію: 68,75% (11 штамів) середньо- і низькоадгезивних штамів ентеробактерій, 29,03% (19 високоадгезивних штамів) коагулазопозитивних стафілококів, 42,39% (40 середньо- та низькоадгезивних штамів) коагулазонегативних стафілококів і 14,62% (8 високо-, середньо- і низькоадгезованих штамів) стрептококів повністю втрачали адгезивний потенціал (ІАМ<1,75); і, навпаки, в 1,54 раза збільшувалась кількість високоадгезивних грибів роду Candida. При збільшенні дози озону до 7,0 мг/л близько 90% всіх видів виділених штамів втрачали адгезивні властивості. Тобто, можна зробити висновок, що при відсутності в клінічному матеріалі дріжджіподібних грибів рекомендованою дозою озону є 5 мг/л.

Було визначено також, що обробка ОКС сприяла збільшенню в 1,5 - 3 рази антибіотикочутливості штамів бактерій (Neisseria spp., Staphylococcus aureus, коагулазонегативних стафілококів, Micrococcus spp.). Так, до всіх антибіотиків в залежності від дози озону зафіксована підвищена чутливість всіх штамів. Після обробки культур дозами О₃ 2,5 мг/л і 5 мг/л спостерігалася тенденція до зменшення кількості чутливих штамів внаслідок „хвостового ефекту”, а при використанні озону у дозі 7 мг/л цей ефект з перебігом часу не змінювався. Результати досліджень дозволяють рекомендувати використовувати озон у дозі 5 мг/л для сумісної терапії з призначенням антибіотиків, але починати прийом препаратів слід безпосередньо після сеансу озонування.

Вивчення мікрофлори слинних залоз від хворих з особливо тяжким перебігом хронічних запальних захворювань після озонування показало, що середня кількість видів мікроорганізмів скоротилася з 8 (від 3 до 12) до 6,5 видів (3-10). Змінився також мікробний спектр ценозу - зменшилася частка аеробних мікроорганізмів, у порівнянні з анаеробними - в 1,13 раза. Суттєво знизилися показник пенентрантності та популяційний рівень умовно патогенних стрептококів: Streptococcus pyogenes -1,61% в 1,84 раза (lg 3,00,21- в 1,48 раз) і Streptococcus pneumoniae - 3,4% в 2,37 раза (lg4,110,25 - в 1,11 раза) (рис.5.).

Рис.5. Пенентрантність мікроорганізмів зі слинних залоз до і після озонування: „0 - 80” - відсоток виділених мікроорганізмів.

На тлі незначного збільшення пенентрантності коагулазопозитивних стафілококів, представників род. Enterobacteriaceae і Candida albicans спостерігалося зниження їх кількості (рис.6).

Рис. 6. Популяційний рівень мікроорганізмів зі слинних залоз до і після озонування хворих.

Озонування слинних залоз вплинуло на посилення антагоністичних властивостей коагулазонегативних і коагулазопозитивних стафілококів, так, після озонування в слинних залозах хворих не було знайдено коагулазопозитивних стафілококів, але збільшилась з 38,46% до 50% кількість обстежених з виділенням коагулазонегативних стафілококів. В цілому в мікробіоценозі ротової порожнини та слинних залоз спостерігалася тенденція до нормолізації мікробного складу й мікроекологічної рівноваги. У зіві видовий склад мікробіоценозу повністю наблизився до показників контрольної групи.

З метою визначення імунного стану хворих на хронічні запальні захворювання слинних залоз був досліджений клінічний матеріал (слина та сироватка крові). Виявлено дефіцит фагоцитарного ланцюга імунітету до -2 і -3 ступеню відхилень; напруження з боку позаклітинних білків (лізоциму (ЛІ) - у слині та лактоферину (ЛФ) - у сироватці та слині) до +2 і +3 ступені відхилень, при цьому спостерігався дефіцит ЛІ в сироватці крові (до -2 і -3 ступеню) - ЛІ_сир.2- ЛІ_сл.3+ ЛФ_сир.3+ ЛФ_сл.3+. Показано, що у хворих на первинний синдром Шегрену (ПСШ) кількість вмісту ЛІ і ЛФ найбільш відрізнялася від контрольної групи, що є критерієм визначення високого ступеню важкості цього захворювання слинних залоз, обумовленого загальмованою макрофагальною активністю.

Одже, при цій патології встановлено наявність найбільш широкого спектру мікроорганізмів: Streptococcus pyogenes, Streptococcus pneumoniae, Enterococcus spp., коагулазопозитивні Staphylococcus spp. і дріжджеподібні гриби роду Candida. Відносно інших імунологічних показників встановлено, що збільшення активності системи комплементу (СН₅₀) відбулося у 1,025 раза, циркулюючих імунних комплексів - у 5,25 раз, аутоімунних лімфоцитотоксичних антитіл - у 2,58 раза і гетерофільних гемолізинів - у 15,5 раза. При ПСШ імунологічні показники (ЛІ, ЛФ, автоімунні лімфоцитотоксичні антитіла, гетерофільні гемолізини) збільшувалися до 10%.

З боку клітинного імунітету - дефіцитний стан Т-лімфоцитів (II ступінь) та їх імунорегуляторних клітин СD4 та СD8 (II-ІІІ ступінь), збільшення популяції нульових і В-лімфоцитів (CD20) в +2 і +3 ступені), а також - підвищення рівня IgA, IgM (2 і 3 ступені відхилень)- у 80% в 1,82 раза і IgЕ - у 100% хворих більш ніж в 2,8 раза. Отримані дані вказують на імовірну дію механізму ініціальних зрушень у тканинах слинних залоз, а також на важливість використання показників місцевого імунітету в якості діагностичних і прогностичних тестів, які дозволяють формувати групи “ризику” розвитку цієї патології, визначати активність і прогнозувати перебіг запально-деструктивного процесу в тканинах слинних залоз.

Висновки

У дисертаційній роботі вирішено актуальну проблему щодо встановлення ролі різних видів умовно патогенних мікроорганізмів ротової порожнини в розвитку хронічних запальних процесів слинних залоз, визначені мікробіологічні, імуно-діагностичні та прогностичні критерії важкості перебігу цієї патології.

1. Встановлено, що нормомікробіоценоз великих слинних залоз переважно складається з непатогенних стрептококів (S.mitis, S.salivarius) і нейсерій (N.flavescens і N.sicca). З меншою частотою висіваються нетоксигенні бактерії роду Соrуnеbасtегіum (C.amycolatum, C.glutamicum і C.renale), Stomatococcus mucilaginosus, коагулазонегативні стафілококи (S.felis, S.warneri, S.scuiri, S.haemolyticus, S.cohnii), ентерококи та облігатні анаеробні бактерії з родів Peptostreptococcus (P.anaerobius, P.parvulus і P.micros) і Prevotella (P.oralis і P.denticola).

2. Показано, що при хронічних запальних захворюваннях слинних залоз, на тлі зниження кількості основних представників нормофлори, виділяли значну кількість (від 2 до 15 видів) клінічно значущих умовно патогенних мікроорганізмів з популяційним рівнем від lg5 до lg8 КУО/мл. В порядку зменшення пенентрантності були вилучені Streptococcus pyogenes або Streptococcus pneumoniae, коагулазопозитивні стафілококи, бактерії родини Enterobacteriaceae і представники нетривіальних грамнегативних бактерій родів Moraxella, Bordetella, Alcaligenes, Acinetobacter, та видів інших родів - Morococcus cerebrosus, Streptobacillus moniliformis, Candida albicans і/або Candida crusei (кількість яких при епізодичному висіванні складала lg5 КУО/мл і більше).

3. Доведено, що умовно патогенні стрептококи, коагулазопозитивні стафілококи та ентеробактерії, котрі виділені зі слинних залоз хворих, мають високі персистуючі (антиінтерферонова, антилізоцимна, антикомплементарна активність) та адгезивні властивості. Встановлено, що домінуюча роль грампозитивної кокової мікрофлори в розвитку запальних процесів обумовлена пенентрантністю мікроорганізмів (50%) та їх високим популяційним рівнем (від lg5 до lg8).