Комплексне патогенетичне лікування дітей з бронхообструктивним синдромом

У цієї групи дітей спостерігалася позитивна кореляція між вмістом СD4+-клітин і концентрацією сироваткового ІgG (r=0,546; р<0,05), кількістю СD4+-лімфоцитів і концентрацією ІgА (r=0,582; р<0,05), вмістом СD4+-лімфоцитів і концентрацією ІgМ (r=0,532; р<0,05).

У дітей з БАСТП спостерігалося вірогідне підвищення рівня загального ІgЕ у 7 разів та зниження концентрації sІgА у 2 рази порівняно з контрольною групою (р?0,001), що свідчить про сенсибілізацію організму та зниження захисту слизових.

Характерним було достовірне підвищення рівня ІЛ-4 у 3,5 рази (р<0,02), рівня ІЛ-1b до 11,9±0,29 пг/мл порівняно з контролем (р<0,001) та НСТ- тесту до 29,2± 1,33 (р<0,01), що вказує на вираженість запального процесу і напруження неспецифічних протиінфекційних факторів захисту.

При цьому відмічена позитивна кореляція між рівнем ІЛ-4 і вмістом СD4+- клітин (r=0,687; р<0,05), рівнем ІЛ-4 і вмістом СD8+- лімфоцитів (r=0,370; р<0,05), рівнем ІЛ-4 і концентрацією ІgА (r =0,641; р<0,05), рівнем ІЛ-4 і концентрацією ІgЕ (r=0,499; р<0,05), що свідчить про переключення синтезу ІgG і ІgМ в В-лімфоцитах на синтез ІgЕ. Спостерігається висока позитивна кореляція між вмістом ІЛ1b і субпопуляцією СD4+ (r= 0,897; р< 0,01), рівнем ІЛ1b і кількістю СD22+ - лімфоцитів (r=0,746; р<0,01), вмістом ІЛ1b і фагоцитарним індексом (r=0,825; р<0,01), рівнем ІЛ1b і НСТ-тестом (r=0,456;р<0,05), що вказує на те, що прозапальний цитокін у відповідь на запальні стимули підвищує захисні якості організму, стимулюючи клітинну, гуморальну та місцеву ланки імунітету.

Нами встановлено від'ємну кореляцію між титром антитіл ІgG до Chlamуdia pneumonia і вмістом СD4+-клітин (r= -0,612; р<0,05), кількістю СD8+-лімфоцитів (r= -0,511; р<0,05), вмістом Т-активних лімфоцитів (r=0,487; р<0,05), концентрацєією сироваткового ІgG (r=-0,496; р<0,05), концентрацією ІgА (r=-0,547;р<0,05), концентрацією ІgМ (r= -0,510; р<0,05). Ці дані вказують на те, що атипові збудники призводять до зниження клітинної та гуморальної ланки імунітету.

У хворих з БАСТП спостерігалася позитивна кореляція між функціональною активністю СD3+-клітин і вмістом стеаринової ЖК С18:0 (r=0,722; р<0,05), функціональною активністю Т-лімфоцитів і сумою ННЖК (r=0,674; р<0,05), вмістом СD8+-клітин і концентрацією арахідонової ЖКС20:4 (r=0,608; р<0,05) та відўємна кореляція між функціональною активністю Т-лімфоцитів і вмістом пальмітинової ЖК С16:0 (r= ?0,743; р<0,01) і сумою НЖК (r=--0,633; р<0,05), що свідчить про активацію компенсаторних механізмів антиоксидантного захисту і є прямим доказом надмірної активації процесу метаболічних перетворень на рівні ПНЖК, який призводить до дестабілізації бішару мембран та зниження функціональної активності імунокомпетентних клітин.

В результаті проведених досліджень у хворих з БАТП встановлено, що в обох групах обстежених дітей, як раннього, так і старшого віку, спостерігалося вірогідне зниження вмісту СD3+-клітин у 92,8 і 95,0% відповідно та СD4+-лімфоцитів у 75,0 і 90,0% випадків відповідно, СD8+- лімфоцитів у 60,7 і 80,0% хворих, субпопуляції СD22+ - лімфоцитів у 50,0% і підвищення їх у 65,0 % обстежених ІІ групи та достовірне підвищення в обох групах СD16+-клітин у 92,8 % і концентрації ЦІК середнього розміру у 92,8 і 80,0 % випадків відповідно.

Функціональна активність Т- лімфоцитів у 64,2 % дітей І групи була знижена (р<0,001) та у 65,0% обстежених була підвищена в ІІ групі. Фагоцитарна активність нейтрофілів була достовірно знижена в групі дітей раннього віку у 85,7 % (р<0,001).

Для хворих на БАТП характерним є явище дисгамаглобулінемії: у дітей раннього віку на тлі зниженої концентрації ІgG у 67,8% дітей та ІgМ у 71,4% спостерігається підвищення вмісту ІgА при вірогідній гіпоглобулінемії ІgG у 95,0%, ІgМ - у 65,0 % та ІgА у 100% дітей старшого віку (р<0,01). Вказані зміни більш виражені в даній групі на відміну від дітей з ОБ, АБ.

У дітей з БАТП характерним було вірогідне підвищення вмісту загального ІgЕ у 80,7 % в 9 разів та зниження концентрації sІgА у 3,7 разів порівняно з контролем (р<0,001). Спостерігалося також вірогідне підвищення у дітей з БАТП рівня ІЛ-4 до 120,4±26,25 пг/мл (р<0,01), рівня ІЛ1b до 12,7±0,35 пг/мл та НСТ- тесту до 33,4 ± 1,45%. Підвищення рівня загального ІgЕ у 9 разів спостерігається у хворих з БАТП, та у 2, 4, 6, 8 разів відповідно у обстежених з ОБ, АБ, БАЛП, БАСТП. Характерним є підвищення вмісту ІЛ-4 у 4 рази в даній групі порівняно з хворими на ОБ, АБ, БАЛП.

При цьому відзначена позитивна кореляція між рівнем ІЛ-4 і вмістом СD4+- лімфоцитів (r=0,765; р<0,01), рівнем ІЛ-4 і кількістю СD8+-супресорів цитоток-сичних (r=0,523; р<0,05), рівнем ІЛ-4 і концентрацією ІgА (r=0,835; р<0,01), вмістом ІЛ-4 і концентрацією ІgЕ (r=0,637; р<0,05) та рівнем ІЛ-1b і вмістом СD22+-клітин (r= 0,687; р<0,05), рівнем ІЛ1b і ФІ (r= 0,765; р<0,01), рівнем ІЛ1b і кількістю СD4+ - лімфоцитів (r=0,835; р<0,01), вмістом ІЛ1b і НСТ- тестом (r=0,657; р<0,05), що вказує на вираженість запального процесу в організмі і підвищення захисних його властивостей.

Таким чином, вивчення імунного гомеостазу у дітей з обструктивним та алергічним бронхітами, бронхіальною астмою виявило однонаправлені зміни в таких показниках як СD3+-клітини, СD4+- лімфоцити, СD8+- лімфоцити, СD22+ - лімфоцити, СD16+-клітини, функціональної активності Т- лімфоцитів, фагоцитарної активності нейтрофілів, концентрації ІgG, ІgМ, ІgА, ЦІК, ІgЕ, sІgА, вмісту ІЛ-4, ІЛ1b, більш виражені у хворих з БАЛП, БАСТП, БАТП.

При дослідженні функції зовнішнього дихання у дітей з БОС спостерігалося вірогідне зниження показників бронхіальної прохідності ЖЄЛ,ФЖЄЛ, ОФВ1, ІТ, ПШВ, МОШ25, МОШ50, МОШ75 порівняно з контролем в періоді загострення у більшого відсотка хворих БАТП, БАСТП, БАЛП (100,0; 100,0 і 97,5%) порівняно з пацієнтами АБ, ДРС,ОБ (90,0; 87,7 і 85%) дітей. Після фармакологічного тесту на зворотність бронхіальної обструкції відмічено вірогідне зростання показників бронхіальної прохідності ФЖЄЛ, ЖЄЛ, ОФВ1, ІТ, ПШВ, МОШ25, МОШ50, МОШ75 (р?0,001), що вказує на прихований бронхоспазм. Вентиляційна недостатність по обструктивному типу І ступеня спостерігалася у більшого відсотка дітей з ОБ, АБ, ДРС (54,5; 40,0 і 42%) порівняно з пацієнтами БАТП, БАСТП, БАЛП (20,0; 27,0 і 35%) випадків, ІІ ступеню характерною була у більшості хворих з БАТП, БАСТП, БАЛП (55,0; 52,0 і 46%) порівняно з обстеженими АБ, ДРС, ОБ (44,0; 40,0 і 37%), ІІІ ступеню у пацієнтів з БАТП, БАСТП, БАЛП (25,0; 21,0 і 19%) випадків відповідно, а у дітей з АБ, ДРС, ОБ її не виявлено. Різко виражений бронхоспазм виявлявся у більшості хворих з БАТП, БАСТП, БАЛП (54,0; 53,0 і 46,0%) порівняно з хворими АБ, ДРС, ОБ (40,0; 33,3 і 30 %) випадків відповідно. Значно виражений бронхоспазм у найбільшого відсотка дітей з АБ, ДРС, ОБ (35,0; 43,3 і 40%) порівняно з пацієнтами БАТП, БАСТП, БАЛП (33,0; 35,0 і 28%) відповідно. Нами виявлено виражений бронхоспазм у більшості обстежених з БАЛП, БАСТП, ДРС (25,0; 18,0 і 16,6 %) порівняно з пацієнтами АБ, БАТП, ОБ (15,0; 13,0 і 14,5 %).

У дітей з БОС спостерігався позитивний тест з ацетилхоліном у більшого відсотка з БАТП, БАСТП, БАЛП, ДРС (94,2; 87,7; 79,1 і 83,3) порівняно з хворими АБ, ОБ (77,7 і 62,85%) випад (р<0,05), що вказує на напруження регуляторних механізмів організму. Після проведення КОП спостерігалося вірогідне зниження моди (р<0,001) і амплітуди моди (р<0,01), індексу напруги Баєвського та підвищення варіаційного розмаху, що свідчить про неповноцінність системи регуляції і неспроможність механізмів адаптації.

У хворих з БАСТП, БАТП вихідний вегетативний тонус мав ваготонічну направленість у 25,4 і 20 %, симпатикотонічну - у 43,2 і 55%, ейтонічну - у 37,2 і 25 %. Вегетативна реактивність обстежених мала асимпатикотонічний характер у 43,2 і 55,0% випадків з БАСТП, БАТП, гіперсимпатикотонічний - у 25,4 і 25,0%, нормосимпатикотонія - у 37,2 і 25,0% випадків відповідно, що вказує на перебудову вегетативного тонусу з переважною симпатикотонією на фоні виснаження резервних можливостей симпатикоадреналової системи і напруження адаптаційно-пристосувальних механізмів.

Таким чином, вивчення вегетативного гомеостазу виявило однонаправленість в таких показниках як мода, амплітуда моди , варіаційний розмах, індекс напруги Баєвського у дітей з ОБ, АБ, ДРС, БАЛП та відмінності вище перерахованих показників у хворих з БАСТП, БАТП.

Враховуючи вище вказані зміни в імунному статусі, жирнокислотному спектрі ліпідів КВП, функції зовнішнього дихання, вегетативного гомеостазу, нами було рекомендовано комплексне лікування з призначенням імуномодуляторів в залежності від чутливості лімфоцитів і ступеню імунних розладів. При виявленні антигенів до "атипових" патогенів хворим включали макроліди (спіраміцин, кларитроміцин, азитроміцин, джожаміцин на протязі 10 -14 днів), з дисбіозом - лінекс, біфіформ, біфілакт екстра, симбітер, при ваготонії - магне В6, екстракт елеутерокока, женьшеню, при симпатикотонії - персен, новопасит, антистрес та НІЛО (низькоінтенсивне лазерне опромінення), дітям з атопічним анамнезом - базисну терапію (інтал - 4 місяці, флютіказон -1-2 місяці), лікування в умовах КШМСШ - 2 курси. При наявності хронічного тонзиліту -бронхо-мунал П або імудон - 1 місяць та НІЛО-2 курси, алергічного риніту - НІЛО, ренітал - 4-6 тижнів, кромогексал в ніс-2 місяці.

При імунних розладах І ступеня призначали манакс, при ІІ ступені - манакс, тималін, при наявності хронічних вогнищ інфекції - бронхо-мунал-П), ІІІ ступеню - манакс, бронхо-мунал-П, тималін. Хворим з ОБ в І і ІІ групі призначали манакс з І ступенем імунних розладів в періоді ремісії по 1 таблетці на добу - 1 місяць. Катамнестичний нагляд проводили на протязі 1 року. Відмічено позитивну динаміку після прийому манаксу -покращення загального стану хворих, на протязі року діти не хворіли ГРІ і не було загострень обструктивного бронхіту. Після проведеного лікування в І та ІІ групах хворих ми спостерігали вірогідне підвищення абсолютного і процентного вмісту СD3+ -лімфоцитів до 62,40±0,56% і 2,40± 0,13 *109/л та 61,53± 0,95%, 1,25±0,06 * 10 9 /л відповідно в ІІ групі порівняно з контролем і до лікування (р<0,001), субпопуляції СD4+-клітин до 37,40±0,35% та 42,30±0,45% (р<0,001) і СD8+-клітин до30,20±0,35% та 32,30±0,42% (р<0,001) і Т -“активних” лімфоцитів до 25,54±0,49% і відповідно 34,35±0,73 % (р<0,001). Функціональна активність Т-лімфоцитів і фагоцитарна активність нейтрофілів в обох групах вірогідно підвищилась (р<0,001). Кількість СD22+-лімфоцитів вірогідно зменшилась до 24,75±0,74% та вірогідно підвищилась в ІІ групі до 29,65±0,6 % (р<0,01).

Після лікування в обох групах відмічено вірогідне підвищення концентрації ІgG, ІgА, ІgМ (р<0,001), що вказує на нормалізацію гуморальної ланки імунітету у дітей з ОБ.

Нами встановлено також вірогідне зниження концентрації ЦІК в обох групах обстежених після лікування до 41,25±0,24 ум. од. та 40,45±0,22 ум. од. відповідно (р<0,001), що вказує на зникнення патогеності і алергійного запалення.

Після ІІ курсів лікування в КШМСШ у дітей з ОБ спостерігалося вірогідне зниження рівня стеаринової та пальмітинової кислот (р<0,05) та вірогідне підвищення рівню олеїнової ЖК до 33,9 ± 3,9% порівняно з її рівнем до лікування. Рівень ПНЖК достовірно зменшувався за рахунок зниження вмісту арахідонової кислоти, порівняно з її рівнем до лікування, що свідчить про позитивний ефект лікування в КШМСШ. Відношення насичених ЖК до ненасичених досягає 0,84. Чутливість бронхів до b-адреноміметиків вірогідно підвищилась після І курсу лікування (р<0,01), зниження високих середніх показників КБ і підвищення ІБП. В цій же групі хворих характерним було вірогідне підвищення чутливості до b2-адреноміметиків на ІІ курсі лікування.

Це може свідчити про збільшення числа функціонуючих b2-адренорецепторів і про підвищення їх функціональної активності (зниження рефрактерності) під впливом мікроклімату сольових шахт. Аналізуючи показники гіперчутливості бронхів до ацетилхоліну і гістаміну у обстежених дітей в залежності від курсів лікування видно, що вони вірогідно знизились тільки на ІІ курсі лікування в КШМСШ (ІБП 0,03±0,02, р< 0,01). Аналізуючи середньоста-тистичні показники функції зовнішнього дихання після лікування в КШМСШ, слід відмітити вірогідне покращання, яке проявляється збільшенням показників ФЖЄЛ (91,1±2,82), ЖЄЛ (89,1±3,57),ОФВ1 (99,1±36,6), ІТ (105,6±2,51), ПШВ (77,9±4,34), МОШ25 (103,7±9,13), МОШ50 (91,6±4,12), МОШ75 (93,6±3,51).

В групі дітей з ОБ спостерігалося після І курсу лікування в КШМСШ “значне покращання” у 77,7% хворих, “покращання” - у 22,3%. Після ІІ курсу лікування в КШМСШ характерним було “значне покращання” у 80,0% хворих, “покращання” - у 20,0%. Після ІІІ курсу лікування в КШМСШ виявлено “значне покращання” у 92,0% хворих, “покращання”-8,0%.

Під “значним покращанням” ми розуміли таку ефективність лікування, при якій в катамнезі спостерігалась відсутність БОС протягом року після лікування в камері мікроклімату соляних шахт, нормалізація показників функції зовнішнього дихання (ФЗД), імунного стану, вегетативного гомеостазу, зникнення позитивних тестів на ацетилхолін та гістамін.

“Покращання” - зменшення частоти рецидивів БОС до 1-2 разів на рік, поліпшення показників ФЗД, імунного стану, вегетативного гомеостазу, зниження або зникнення гіперчутливості бронхів хоча б до однієї речовини

Таким чином, комплексне лікування дітей з ОБ сприяє реабілітації цих хворих та покращує якість життя.

Комплексне лікування дітей з АБ включало корекцію імунного статусу, вегетативного гомеостазу, перекисного окислення ліпідів, функції зовнішнього дихання.

Хворим на АБ з І ступенем імунних розладів в І і ІІ групах перевагу надавали манаксу, при наявності хронічних вогнищ інфекції - бронхо-муналу П. Враховуючи наявність антигенів Chlamуdiae pneumonia у хворих з АБ в терапію включали призначення макролідів тривалістю від 10 до 14 днів. Через 1-2 місяці ці хворі були обстежені повторно. Дітям з явищами кишкового дисбіозу призначали пробіотики в залежності від видового складу кишкової мікрофлори -ацидофілус, біфіформ, біфідум - бактерин, симбітер, біфілакт екстра, при наявності умовно-патогенної флори - ніфуроксазид, бактеріофаги.

При ІІ ступені імунних розладів хворим з АБ призначали манакс, тималін, бронхо-мунал П при наявності хронічних вогнищ інфекції і патогенної флори в мокроті. Хворим на АБ при ІІІ ступені імунних розладів призначали манакс, тималін, ербісол, бронхо-мунал П - при наявності хронічних вогнищ інфекції.

Після лікування спостерігалося вірогідне підвищення вмісту субпопуляції СD3+-, СD4+-, СD8+-, СD16+-клітин порівняно з контролем і до лікування в обох групах (р<0,001). Характерним було також вірогідне підвищення в ІІ групі СD22+- лімфоцитів (p<0,001). Функціональна активність Т-лімфоцитів і фагоцитарна активність нейтрофілів в обох групах підвищилась (р<0,001). Концентрація сироваткових імуноглобулінів ІgG, ІgА, ІgМ в І і ІІ групі вірогідно підвищилась порівняно з контролем і до лікування.

Після ІІ курсів лікування в КШМСШ відмічається нормалізація у ЖК спектрі ліпідів КВП внаслідок вірогідного зниження насиченості ліпідного комплексу за рахунок зниження рівня пальмітинової та стеаринової ЖК порівняно з їх вмістом до лікування. Рівень ПНЖК вірогідно зменшується за рахунок зниження вмісту арахідонової ЖК порівняно з її рівнем до лікування (р<0,05). Це, в свою чергу, має значення в процесі пероксидації ліпідів, де ПНЖК виконують роль субстратів переокислення.

В групі хворих з АБ після лікування спостерігалося вірогідне підвищення показників бронхіальної прохідності ФЖЄЛ, ЖЄЛ, ОФВ1, ІТ, ПШВ, МОШ25, МОШ50, МОШ75 (р<0,001) порівняно до лікування.

Після проведення тесту на зворотність бронхіальної обструкції виявлено вірогідне підвищення показників бронхіальної прохідності ОФВ1 (р<0,01), МОШ25, МОШ50, МОШ75 (р<0,05) порівняно до лікування. Після лікування характерним було вірогідне зниження чутливості до ацетилхоліну і ФН у 27,1% і 15% дітей відповідно, у 43,5% хворих b-адрено-рецепторів, до гістаміну - у 17,1%. Показники гіперчутливості до ацетихоліну у обстежених дітей з АБ вірогідно зменшились тільки на ІІІ курсі лікування в КШМСШ ІБП (0,02±0,01).

У хворих з АБ нами виявлено після І курсу лікування в КШМСШ “значне покращання” у 33,3% дітей, “покращання”-66,7%. Після ІІ курсу лікування спостерілося “значне покращання” у 55,0% хворих, “покращання” - 45,0%. Після ІІІ курсу лікування в КШМСШ характерним було “значне покращання” у 88,0% хворих, “покращання”-12,0%. Базисну терапію після І курсу лікування в КШМСШ одержувало 43,33 % хворих, після ІІ курсу-10%.

Комплексне лікування хворих БАЛП включало корекцію імунного статусу в залежності від чутливості лімфоцитів до імуномодуляторів, перекисного окислення ліпідів, вегетативного гомеостазу, супутніх захворювань.

В залежності від ступеню імунних розладів та чутливості лімфоцитів до імуномодуляторів (Деклараційний патент на винахід №37068, Бюлетень 2001, №3) призначали при І ступені імунних розладів - манакс, ІІ ступені імунних розладів хворим в обох групах призначали манакс, спіруліну і бронхо-мунал П при наяності хронічних вогнищ інфекції, при ІІІ ступені - манакс, спіруліну, тималін. Після лікування характерним було вірогідне підвищення в І і ІІ групі обстежених дітей субпопуляції СD3+-, СD4+-, СD8+- і Т -“активних” лімфоцитів. Вміст СD22+-клітин в І групі хворих вірогідно зменшився порівняно з контролем, а в ІІ групі - вірогідно підвищився (р<0,001). Функціональна активність Т-лімфоцитів і фагоцитарна активність нейтрофілів в обох групах вірогідно підвищилась (р<0,001).

Спостерігалося також вірогідне підвищення в обох групах концентрації сироваткових імуноглобулінів ІgG, ІgА, ІgМ (р<0,001). Концентрація ЦІК достовірно зменшилась порівняно з контролем і даними до лікування (р<0,001).

Після ІІІ курсів лікування у КШМСШ характерним є вірогідне зменшення насиченості ліпідного комплексу за рахунок зниження рівня пальмітинової кислоти (43,5±0,4%) порівняно з її вмістом до лікування та зниження рівня арахідонової ЖК (4,3±0,5%).

Спостерігається вірогідно знижений вміст олеїнової ЖК (22,3±0,4%) та підвищений рівень лінолевої ЖК(10,3±1,1%) порівняно з контролем, що свідчить про незавершеність репараційних процесів у ліпідному комплексі; при цьому клінічне покращення випереджає нормалізацію обмінних процесів у мембранах легеневої тканини.

Враховуючи вищевказані зміни в групі хворих на БАЛП призначали препарат теком, який перевершує зарубіжні аналоги за кількістю омега-3 ПНЖК (43% і більше і за своїм якісним складом (вміст омега-6 ПНЖК, що мають конкурентну дію, значно менший). Курс лікування складав 1 місяць по 1 капсулі 2 рази на добу.

Фармакодинаміка препарату теком, який містить ейкозапентаєнову і докозагек-саєнову кислоти, в основному повўязана з їх впливом на метаболізм арахідонової кислоти. Після лікування характерним було вірогідне зниження вмісту арахідонової ЖК до 1,9 ±0,2% порівняно з її рівнем до лікування.

При обстеженні хворих з БАЛП спостерігалося вірогідне підвищення показників бронхіальної прохідності ФЖЄЛ (р<0,01), ЖЄЛ, ОФВ1, ІТ, ПШВ (р<0,001), МОШ25, МОШ50 (р<0,05), МОШ75 (р<0,01) порівняно з даними до лікування. Після проведення тесту на зворотність бронхіальної обструкції після лікування виявлено вірогідне підвищення показників бронхіальної прохідності ОФВ1, МОШ25 (р<--0,001), ІТ (р< 0,05), ПШВ, МОШ50, МОШ75 (р< 0,01). Після лікування в КШМСШ спостерігалось вірогідне зниження гіперчутливості бронхів до ацетилхоліну і гістаміну у хворих з БАЛП на ІІ курсі лікування (р<0,01). Чутливість бронхів до b - адреноміметиків у дітей з БАЛП вірогідно підвищилась на ІІІ курсі лікування (р< 0,001).

При обстеженні хворих з БАЛП після І курсу лікування в КШМСШ спостерігалося “значне покращання” у 73 (52,14%) дітей, “покращання” - 67 (47,85%). Після ІІ курсу лікування в КШМСШ нами виявлено “значне покращання” у 68 (82,92%) дітей, “покращання” - у 14 (17,07%). Після ІІІ курсу лікування характерним було “значне покращання” у 91,5% хворих, “покращання” - у 8,5%. Базисну терапію після І курсу лікування одержувало 31,42% хворих, після ІІ курсу лікування -24,39% дітей.

Таким чином, після проведеного комплексного лікування спостерігалася стійка ремісія на протязі року, що вказує на досягнення реабілітації хворих та покращання якості життя дітей з БАЛП.

Лікування хворих з БАСТП включало корекцію імунних розладів в залежності від чутливості лімфоцитів до імунокоректорів, вегетативного гомеостазу, перекисного окислення ліпідів, супутніх захворювань. При виявленні антигенів атипових збудників хворим призначали макроліди 10-14 днів. Повторне обстеження цим дітям проводили через 1-2 місяці. Результати були від?ємними.

Дітям з БАСТП при І ступені імунних розладів в І і ІІ групі призначали манакс, ІІ- ступені манакс, тималін, ІІІ ступені - манакс, тималін, спіруліну, при хронічних вогнищах інфекції -бронхо-мунал П. Після лікування в І і ІІ групі спостерігалося підвищення вмісту СD3+-, СD4+-, СD8+-, Т -“активних” лімфоцитів та зниження кількості СD16+- клітин. Рівень субпопуляції СD22+ - лімфоцитів вірогідно підвищився порівняно з контролем і рівнем до лікування (р<0,001).

Функціональна активність Т-лімфоцитів, як і фагоцитарна активність нейтрофілів, в обох групах підвищилась .

Концентрація сироваткових імуноглобулінів ІgG, ІgА, ІgМ в обох групах вірогідно підвищилась порівняно з контролем і даними до лікування (р<0,001). дихання бронхообструктивний соляний діти

Рівень ЦІК у хворих на БАСТП вірогідно зменшився в І і ІІ групах порівняно з контролем і їх вмістом до лікування (р<0,001).

У хворих на БАСТП в КВП характерним було вірогідне зменшення рівня пальмітинової ЖК до 37,4±1,3% і олеїнової ЖК до 24,7±1,2%, що вказує на значне гальмування процесів вільнорадикального окислення ліпідів в біомембранах бронхолегеневої системи. По відношенню вмісту ПНЖК виявлено вірогідне підвищення рівня арахідонової ЖК (р<0,05), а рівень лінолевої ЖК не піднявся до норми.

У хворих з БАСТП нами виявлено вірогідне підвищення порівняно з даними до лікування показників бронхіальної прохідності ФЖЄЛ, ЖЄЛ, ОФВ1, ІТ, ПШВ (р<0,01), МОШ25, МОШ50, МОШ75 (р<0,001). Після проведення тесту на зворотність бронхіальної прохідності характерним було вірогідне підвищення показників бронхіальної прохідності ФЖЄЛ, ЖЄЛ, ОФВ1 (р?0,001), ІТ, ПШВ (р<0,01), МОШ25, МОШ50, МОШ75 (р<0,001).

У дітей з БАСТП виявлено зниження чутливості до ацетилхоліну вже на І курсі лікування (КБ з 10,95±4,2% до 0,9±0,8% і ІБП з 0,57±0,2 до 0,04±0,03) з поступовим зниженням показників КБ і ІБП до 0 до ІІІ курсу лікування в КШМСШ. Зниження показників гіперчутливості до гістаміну спостерігалося під час ІІ курсу лікування в КШМСШ. Нами відмічено вірогідне зниження показників КБ і підвищення ІБП при визначенні чутливості бронхів до b2-адреноміметиків до кінця І курсу лікування в КШМСШ (р<0,01) і спостерігалося вірогідне підвищення чутливості до b2-адреноміметиків на ІІІ курсі лікування.

В групі хворих з БАСТП після І курсу лікування характерним було “значне покращання” у 29 (52,72 %) дітей, “покращання”- у 26 (47,27%). Після ІІ курсу лікування в КШМСШ нами виявлено “значне покращання” у 73,68% хворих, “покращання” - у 26,31%. Після ІІІ курсу лікування в КШМСШ спостерігалося “значне покращання” у 89,4% дітей, “покращання” - у 11,6%. Після І курсу лікування в КШМСШ базисну терапію отримало 43,63 % хворих, після ІІ курсу -18,42 %.

Комплексне лікування включало корекцію імунних розладів в залежності від чутливості лімфоцитів до імуномодуляторів та ступеня імунних розладів, вегетативних розладів, перекисного окислення ліпідів, серопозитивним хворим призначали макроліди. Повторне обстеження цим дітям проводилось через 1-2 місяці. Результат був негативний.

При І ступені імунних розладів в обох групах дітей з БАТП призначали манакс, ІІ ступені - манакс, тималін, ІІІ ступені - манакс, тималін, спіруліну; при наявності супутніх хронічних вогнищ інфекції і патологічної флори в БВ - бронхо-мунал П.

Після курсу лікування в обох групах хворих на БАТП спостерігалося вірогідне підвищення вмісту СD3+-, СD4+-, СD8+-, СD22+-, Т- “активних” лімфоцитів і зменшення кількості СD16+-клітин. Характерним було вірогідне підвищення фунціональної активності Т- лімфоцитів і фагоцитарної активності нейтрофілів (р<0,001). Рівень сироваткових імуноглобулінів ІgG, ІgА, ІgМ в обох групах дітей з БАТП вірогідно підвищився порівняно з контролем і даними до лікування. Концентрація ЦІК у дітей раннього і старшого віку вірогідно зменшилась (р<0,001).

Мікроклімат соляних шахт сприяє нормалізації жирнокислотного спектру ліпідів КВП при БАТП у дітей, що виражається у зниженні до норми вмісту пальмітинової та нижче норми олеїнової кислот (38,3+2,6% та 11,9+1,3% відповідно), що свідчить про значне гальмування окислювальних процесів в ССЛ. Цим хворим після лікування в КШМСШ призначали теком на протязі 1 місяця. Після лікування спостерігалося вірогідне підвищення рівня арахідонової ЖК до 2,4±0,5 % і лінолевої до 12,9 ±1,5%, що вказує на репарацію біомембран.

Після лікування спостерігалася позитивна динаміка основних клінічних ознак та вегетативних скарг (покращення сну, зникнення головного болю, головокружіння, нестачі повітря, серцебиття, кардіалгій, підвищення настрою та загального психоемоційного тонусу. Після лікування характерним було вірогідне збільшення ейтоній у дітей з БАТП (р?0,001).

При обстеженні хворих з БАТП спостерігалося вірогідне підвищення порівняно з даними до лікування показників бронхіальної прохідності ФЖЄЛ, ЖЄЛ, ОФВ1, ПШВ, ІТ, МОШ25, МОШ50, МОШ75 (р< 0,001). Після проведення тесту на зворотність бронхіальної прохідності характерним було вірогідне підвищення показників бронхіальної прохідності ФЖЄЛ, ЖЄЛ, ОФВ1, ПШВ, ІТ, МОШ25, МОШ50, МОШ75 (р<0,001).

У хворих з БАТП виявлено зниження чутливості до ацетилхоліну, гістаміну на ІІІ курсі лікування в КШМСШ (р<0,05) та вірогідне підвищення чутливості бронхів до b2-адреноміметиків на ІІ курсі лікування (р< 0,01).

У обстежених хворих на БАТП після І курсу лікування в КШМСШ нами виявлено “значне покращання” у 32,4% дітей, “покращання” - у 67,6%. Після ІІ курсу лікування спостерігалося “значне покращання” у 53%, “покращання” - у 47%. Після ІІІ курсу лікування в КШМСШ характерним було “значне покращання” у 79,6% хворих, “покращання” - у 20,4%.

Після І курсу лікування в КШМСШ базисну терапію одержувало 57,6% дітей, після ІІ курсу - 35,7% дітей. Таким чином, комплексне лікування дітей з БАТП сприяє стійкій реабілітації хворих та покращує якість їх життя.

Комплексне лікування при ДРС включало корекцію імунних розладів в залежності від чутливості лімфоцитів до імуномодуляторів, вегетативного гомеостазу, перекисного окислення ліпідів. Серопозитивним хворим призначали макроліди (спіраміцин, кларитроміцин, азітроміцин, джожаміцин) при дисбіозі кишківника - бактеріофаги, біфілакт екстра, біфіформ, симбітер, біокоректин, окарин; при ДЖВП - гепабене, хофітол, холівер; при панкреатопатії - креон, екстралакт; лямбліозі - флагил .

При І ступені імунних розладів у хворих на ДРС призначали манакс, при хронічних вогнищах інфекції і виявленні дисбіозу шкіри (у 76% дітей висівався Staph.aureus, при загостренні дерматиту і у 48% хворих в періоді ремісії) бронхо-мунал П; при ІІ ступені - манакс і тималін, при наявності дисбіозу шкіри - бронхо-мунал П, при ІІІ ступені - в лікування включали манакс, тималін, спіруліну, при наявності дисбіозу шкіри - бронхо-мунал П.

Після курсу лікування характерним було в обох групах вірогідне підвищення кількості СD3+-, СD4+-, СD8+-, СD22+-, Т- “активних” лімфоцитів. Функціональна активність лімфоцитів, як і фагоцитарна активність нейтрофілів вірогідно підвищилась в обох групах хворих на ДРС (р<0,001). Рівень сироваткових імуноглобулінів ІgG, ІgА, ІgМ у дітей з ДРС вірогідно підвищився порівняно з контролем і рівнем до лікування. Концентрація ЦІК у хворих обох груп вірогідно зменшилась порівняно з контролем і їх кількістю до лікування (р<0,001).

У дітей з ДРС в жирнокислотному складі ліпідів поту після лікування в КШМСШ спостерігалося вірогідне зниження рівня пальмітинової ЖК і стеаринової порівняно з контролем і вмістом до лікування (р<0,05). Вміст олеїнової ЖК вірогідно підвищився порівняно з рівнем до лікування, але до вмісту контролю не досяг.

Характерним було вірогідне підвищення вмісту лінолевої ЖК порівняно з контролем та її рівня до лікування (р<0,05). Спостерігалося вірогідне зниження вмісту полієнових ЖК і ейкозатрієнової (до 6,9±0,7% і 21,3 ±1,3% відповідно) порівняно з їх рівнем до лікування після І курсу лікування в КШМСШ. Нами виявлено вірогідне зменшення ПНЖК порівняно з їх рівнем до лікування за рахунок підвищення вмісту лінолевої ЖК та арахідонової ЖК, яка була відсутня до лікування (р<0,05), що вказує про інгібірування процесів вільнорадикального окислення ліпідів в біомембранах. Характерною була нормалізація відношення насичених ЖК до ненасичених порівняно з їх вмістом до лікування (р<0,05), що має суттєве значення для забезпечення функціонального стану клітин.

В групі дітей з ДРС спостерігалося вірогідне підвищення порівняно з даними до лікування показників бронхіальної прохідності ФЖЄЛ, ЖЄЛ, ОФВ1, ПШВ, ІТ, МОШ25, МОШ50, МОШ75 (р<0,01). Після проведення тесту на зворотність бронхіальної обструкції характерним було вірогідне підвищення показників бронхіальної прохідності ФЖЄЛ, ЖЄЛ, ОФВ1, ПШВ, ІТ, МОШ25, МОШ50, МОШ75 (р< 0,01). У хворих з ДРС спостерігалося вірогідне зниження чутливості до ацетилхоліну, гістаміну на ІІ курсі лікування в КШМСШ із зниженням показників КБ і ІБП до 0 на ІІІ курсі лікування (р<0,001). Чутливість бронхів до b2-адреноміметиків вірогідно підвищилась після І курсу лікування (р< 0,01) і вірогідне підвищення чутливості бронхів до b2-адреноміметиків виявлено на ІІІ курсі лікування (р< 0,05). В групі дітей з ДРС після І курсу лікування в КШМСШ спостерігалося “значне покращання” у 22 (64,71%), “покращання” - у 12 (35,29%). Після ІІ курсу лікування в КШМСШ характерним було “значне покращання” у 77,78% хворих, “покращання” - у 22,2%. Після ІІІ курсу лікування в КШМСШ виявлено “значне покращання” у 85,7% хворих, “покращання” - у 14,3%. Базисну терапію після І курсу лікування в КШМСШ одержувало 45,8% хворих, після ІІ курсу - 20,5%. Отже, комплексне лікування хворих з ДРС сприяє реабілітації пацієнтів, подовжує ремісію до 1 року та покращує їх якість життя.

Таким чином, комплексне вивчення стану імунної системи, перекисного окислення ліпідів, гіперчутливості бронхіального дерева, вегетативного гомеостазу із проведенням кореляційного аналізу дало можливість оцінити стан здоров'я пацієнтів, виявити порушення в різних ланках організму і, виходячи з цього, адекватно призначити медикаментозну терапію на стаціонарному і поліклінічному етапах і розробити критерії цієї терапії.

В результаті проведеної диференційної терапії відмічено позитивну динаміку показників клітинної та гуморальної ланок імунітету, функції зовнішнього дихання, вегетативної нервової системи і гіперчутливості бронхіального дерева, що дає можливість рекомендувати вказану терапію для лікування і профілактики у дітей з обструктивним синдромом при таких захворюваннях як обструктивний та алергічний бронхіти, бронхіальна астма як патогенетично обгрунтовану і підтверджену результатами клінічних спостережень.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено патогенетичні механізми виникнення бронхообструктивнвчуого синдрому при обструктивному і алергічному бронхітах, дерматореспіраторному синдромі, бронхіальній астмі легкого, середньотяжкого та тяжкого перебігу, теоретичне обгрунтування і сучасне вирішення наукової проблеми патогенетичного лікування хворих перелічених груп з бронхообструктивним синдромом завдяки розробці алгоритму діагностики та їх лікування. Алгоритм включає диференційоване призначення імуномодуляторів, корекцію вегетативного гомеостазу, перекисного окислення ліпідів, лікування в КШМСШ. Призначене лікування сприяє реабілітації хворих та зменшує вірогідність трансформації обструктивного та алергічного бронхіту в бронхіальну астму.

1. У патогенезі бронхообструктивного синдрому у дітей мають значення обтяжена спадковість у 89,8%, гіперпродукція ІgЕ, наявність респіраторної інфекції в бронхіальному дереві, зміни в імунному статусі (зниження показників клітинної, гуморальної та місцевої ланки імунітету), порушення процесів перекисного окислення ліпідів (виражені порушення метаболізму поліненасичених жирних кислот) та вегетативного гомеостазу. На тлі вихідної парасимпатичної та симпатикотонічної спрямованості вегетативного тонусу переважала гіперсимпатикотонічна , асимпатикотонічна і нормосимпатикотонічна реактивність.

2. Клінічними особливостями перебігу бронхообструктивного синдрому, що супроводжує обструктивний та алергічний бронхіти, бронхіальну астму у дітей є наявність сухого приступоподібного кашлю, який тривало утримується, а потім його трансформація у вологий з відходженням слизово-гнійного мокротиння. Подовженість клінічно вираженої обструкції у більшості випадків складає 4-5 днів при обструктивному та алергічному бронхітах, 7-10 днів при бронхіальній астмі та резистентність до призначеної базисної терапії.

3. У 81,5% хворих з бронхообструктивним синдромом спостерігається гіперчутливість та гіперреактивність бронхів, в основі якої лежить підвищення чутливості рецепторів бронхіального дерева внаслідок запального процесу бронхіального епітелію, порушення мембранно-рецепторного комплексу та розлади вегетативної регуляції бронхомоторного тонусу, пов?язані з підвищенням парасимпатичної активності. Найбільш виражені дані розлади у хворих з бронхіальною астмою середньотяжкого та тяжкого перебігу.

4. У 72,8 % хворих з бронхообструктивним синдромом виявлено порушення вегетативного гомеостазу. У дітей з обструктивним та алергічним бронхітами, дерматореспіраторним синдромом, бронхіальною астмою легкого перебігу переважала на тлі вихідної парасимпатикотонічної спрямованості вегетативного тонусу гіперсимпатикотонічна і нормосимпатиконічна реактивність. У хворих з бронхіальною астмою середньотяжкого та тяжкого перебігу спостерігалася симпатикотонія на тлі виснаження резервних можливостей симпатоадреналової системи і напруження адаптаційно-пристосовних механізмів, що потребує призначення вегетокоригуючої терапії.

5. У 97,5% хворих з бронхообструктивним синдромом спостерігаються зміни клітинної ланки імунітету, які проявляються вірогідним зниженням вмісту СD3+ , СD4+ , СD8+- клітин, Еа -РУК і функціональної активності лімфоцитів, фагоцитарної активності нейтрофілів та підвищення рівня СD16+,СD22+ - лімфоцитів; гумораль-ної - вірогідне зниженння рівня сироваткових імуноглобулінів ІgG, ІgА, ІgМ та місцевої - за рахунок зниження sIgA. Вище перераховане та підвищення концентрації ЦІК може свідчити про прояви імунних розладів різного ступеня вираженості і потребує призначення імунокоригуючої терапії.

6. Диференційоване призначення імуномодуляторів в залежності від чутливості до них лімфоцитів сприяє вірогідному підвищенню вмісту СD3+ - лімфоцитів, їх імунорегуляторних субпопуляцій - СD4+ та СD8+- клітин, Еа - РУК: функціональної активності лімфоцитів, рівня сироваткових імуноглобулінів ІgG, ІgА, ІgМ, що свідчить про ефективність застосованих нами методів імунореабілітації в комплексному лікуванні бронхообструктивного синдрому у дітей. (Патент 37068А, 16.04.2001. Бюл.№3).

7. Для хворих з бронхообструктивним синдромом характерно вірогідне підвищення насиченості ліпідного комплексу до 65,36 ? 2,31% за рахунок зростання вмісту пальмітинової (46,43 ? 2,41%) і стеаринової ЖК (18,5 ?2,91%). Зниження рівня олеїнової (25,1 ?2,91%) і лінолевої ЖК (5,35 ?1,33 %), яка є попередником арахідонової, а підвищений вміст останньої до 3,5 ? 0,90 % обумовлює стале порушення метаболізму поліненасичених жирних кислот на етапі утворення ейкозаноїдів, що свідчить про важкість перебігу та більш глибоку стадію захворювання.

8. Лікування хворих на бронхообструктивний синдром в камері штучного мікроклімату соляних шахт сприяє нормалізації жирнокислотного спектру ліпідів внаслідок вірогідного зниження насиченості ліпідного комплексу, вмісту поліненасичених жирних кислот у 98,5% дітей з обструктивним та алергічним бронхітами, а у хворих з бронхіальною астмою легкого, середньотяжкого та тяжкого перебігу в комбінації з текомом і призводить до подовження ремісії та поліпшення якості життя у 92,5% хворих. (Патент № 37072А, 16.04.2001. Бюл.№3).

9. Мікроклімат соляних шахт виявляє опосередковану позитивну дію на гіперчутливість бронхів до ацетилхоліну у 42,7% дітей після першого курсу лікування; у 82,4%- після повторних курсів та гістаміну - у 38,7% хворих після першого курсу лікування; у 78,6%- після повторних курсів, що сприяє зменшенню сенсибілізації організму та активності запального процесу.

10. При комплексному лікуванні дітей з бронхообструктивним синдромом в камері штучного мікроклімату соляних шахт спостерігається позитивний клінічний ефект у 82,7% випадків, при повторних курсах ефективність лікування складає 92,7%.

11. У дітей з бронхообструктивним синдромом виявлена інфікованість атиповими збудниками Chlamуdia pneumonia та Mycoplasma pneumoniae. У 16,66% хворих з обструктивним бронхітом, 12,24% дітей з алергічним бронхітом, 33,33% хворих з бронхіальною астмою легкого перебігу, 27,08% дітей з бронхіальною астмою середньотяжкого перебігу, 32,5% обстежених з бронхіальною астмою тяжкого перебігу, 35,2% дітей з дерматореспіраторним синдромом діагностована хламідійна інфекція; у 20,8% дітей з обструктивним бронхітом, 26,53% хворих з алергічним бронхітом, 44,4% дітей з бронхіальною астмою легкого перебігу, 52% хворих з бронхіальною астмою середньотяжкого перебігу, 62,5% обстежених з бронхіальною астмою тяжкого перебігу, 32,35% дітей з дерматореспіраторним синдромом -мікоплазменна інфекція; антигени до обох збудників виявлено у 14,58% хворих з обструктивним бронхітом, 18,36% дітей з алергічним бронхітом, 23,45% хворих з бронхіальною астмою легкого перебігу, 27% пацієнтів з бронхіальною астмою середньотяжкого перебігу, 37,5% обстежених з бронхіальною астмою тяжкого перебігу, 29,4% дітей з дерматореспіраторним синдромом, що є підставою для включення в комплексне лікування дітей з бронхообструктивним синдромом антибактеріальних препаратів групи макролідів.

12. Наявність високого прямого негативного кореляційного зв?язку між титром антитіл ІgG до Chlamуdia pneumonia і вмістом СD4+ -клітин, кількістю СD8+ - лімфоцитів, вмістом Т-“активних” лімфоцитів, концентрацією сироваткових ІgG, ІgА, ІgМ свідчить про імунні розлади в організмі дітей з бронхообструктивним синдромом і потребує додаткового включення в комплексну терапію імунокоригуючих засобів.

13. У дітей з бронхообструктивним синдромом після лікування в камері штучного мікроклімату соляних шахт спостерігалося підвищення рівня sIgA в 3 рази порівняно з даними до лікування, що сприяє подовженню ремісії і зменшенню кількості рецидивів у 92,7% хворих.

14. Розроблена схема реабілітації дітей з бронхообструктивним синдромом, яка включає базисну терапію, диференційовану імунокорекцію в залежності від ступеню імунних розладів, корекцію вегетативного гомеостазу, призначення антиоксидантів, лікування в камері штучного мікроклімату соляних шахт, дозволяє в 95,7% випадків подовжити ремісію, покращити якість життя та у 98 % випадків значно зменшити вірогідність трансформації обструктивного і алергічного бронхітів в бронхіальну астму.

Практичні рекомендації:

1. Дітям з обструктивним бронхітом при наявності атопічного анамнезу показано застосування базисної терапії (інгаляційних глюкокортикоїдів, пролонгованих симпатоміметиків, протизапальних препаратів), імунокоректорів, лікування в умовах КШМСШ, що сприяє реабілітації цих хворих і зменшує трансформацію в бронхіальну астму.

2. Хворим з БОС при І ступені імунних розладів показано призначення манаксу по 1 таблетці 1 раз на добу 1 місяць, при ІІ ступені - манаксу, тималіну по1-2 мг дітям у віці 1-3 роки, 2-3 мг в 4-6 років, 7-14 років-3-5 мг, при ІІІ ступені - манаксу, тималіну і спіруліни (по1/3 таблетки 2 рази на добу 1 місяць у віці 1-3 роки, 3-6 років 1таблетка 1 раз на добу і Ѕ таблетки 1 раз на добу, 7-12 років по1 таблетці 2 рази на добу на протязі 1 місяця, 12-14 років по 1 таблетці 3 рази на добу 1 місяць) (враховуючи чутливість лімфоцитів до імуномодуляторів). При наявності в БВ патогенної флори і супутніх хронічних вогнищ інфекції - бронхомунал П (по 1 капсулі 1 раз на добу на протязі 10 днів в місяць. Курс лікування 3 місяці.

3. Дітям з бронхообструктивним синдромом, у яких діагностована респіраторна інфекція, викликана внутрішньоклітинними патогенами в терапію рекомендується включати антибактеріальні препарати ( спіраміцин 1,5 млн. МЕ 2 рази на добу 10 - 14 днів, азитроміцин 10 мг/кг маси на добу -7-10 днів, джозаміцин по 30-50 мг/кг маси на добу 10-14 днів), кларитроміцин до 1 року 7,5 мг на 1 кг маси 2 рази на добу; після 1 року 125-250 мг 2 рази на добу. Курс лікування 7-10 днів.

4. Порушення вегетативного гомеостазу у хворих з бронхообструктивним синдромом потребує корекції: при ваготонії - призначення магне В6, настоянки елеутерокока та женьшеню; симпатикотонії ? новопаситу, персену, антистресу (у вікових дозах 3 рази на добу на протязі 1 місяця) в комбінації з низькоінтенсивним лазерним опроміненням .

5. Для корекції перекисного окислення ліпідів у хворих з бронхообструктивним синдромом показано лікування в умовах КШМСШ хворих з ОБ, АБ та в комбінації з текомом по 1 капсулі 2-3 рази на добу на протязі 1 місяця у дітей з БАЛП, БАСТП, БАТП, ДРС.

6. При наявності хронічного тонзиліту у дітей з бронхообструктивним синдромом показано призначення низькоінтенсивного лазерного опромінення 2-3 курси, бронхомуналу П або імудону - 1 місяць, тонзилотрену чи тонзилгону - по 1 таблетці 3 рази на добу сублінгвально - 1 місяць, аденоїдних вегетаціях ? лімфоміозоту у віковій дозі 3 рази на добу на протязі 1 місяця, еуфорбіуму композітуму по 1 вприскуванню 3 рази на добу в ніс-1 місяць.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

По темі дисертаційної роботи опубліковано 50 робіт, основними з яких є наступні:

1 .Прохорова М.П., Срібний М.М., Брюзгіна Т.С., Хоменко В.Є. Особливості жирнокислотного спектру ліпідів конденсату видихуваного повітря у дітей з бронхітами // Педіатрія, акушерство і гінекологія.-1994.-№ 6.-С17-19. Здобувачем особисто проведено клінічне обстеження і здійснено статистичний аналіз отриманих результатів.

2.Прохорова М.П. Влияние микроклимата соляных шахт на жирно-кислотный спектр липидов в КВВ у детей с БОС. Матеріали науково-практичної конференції , присвяченої 75-річчю Українського науково-дослідного інституту охорони здоров?я дітей і підлітків. Харків,1997.-С.159-161. Здобувачем особисто проведено клінічне обстеження та обґрунтування призначеної терапії.

3. Прохорова М.П., Срібний М.М., Брюзгіна Т.С., Рибакова О.В. Лікування дітей з обструктивними та рецидивуючими бронхітами в КМСШ. Тези доповідей У конгресу СФУЛТ.-Дніпропетровськ,1994.-С.152. Здобувачем особисто проведено клінічне обстеження та обґрунтування призначеної терапії.

4 .Прохорова М.П., Срібний М.М. Ефективність лікування бронхіальної астми у КМСШ Тези доповідей ІХ з?їзду педіатрів України.-Одеса.-1996.-С.57. Здобувачем особисто проведено клінічне обстеження та оцінка ефективності проведеної терапії.

5. Прохорова М.П., Брюзгина Т.С., Уманец Т.Р., Соколова Я.В., Рева С.Н. Применение неинвазивных биологических сред в оценке липидов у детей// Клиническая лабораторная диагностика.-1998.-№7.-С.13-15. Здобувачем особисто проведено призначення комплексу обстеження і статистичний аналіз отриманих даних.

6. Прохорова М.П., Брюзгина Т.С., Уманец Т.Р., Яковлева Н.Ю., Соколова Я.В., Рева С.Н. Перспективність використання неінвазивних об?єктів при вивченні ліпідів у дітей. //Педіатрія, акушерство і гінекологія.-1998.-№ 1. -С.44-46. Здобувачем особисто проведено клінічне обстеження і здійснено статистичний аналіз отриманих результатів.

7. Прохорова М.П., Соколова Я.В., Мінченко Л.П. Комплексне лікування дітей з атопічними захворюваннями //Педіатрія, акушерство і гінекологія.-1998.-№ 5. -С.34-35. Здобувачем особисто проведено клінічне обстеження хворих та призначення терапії.

8. Вплив мікроклімату соляних шахт на ліпідний обмін у дітей з БОС /Прохорова М.П., Соколова Я.В., Срібний М.М. // Тези доповідей Х з?їзду педіатрів України. Київ, 1999.-С.145. Здобувачем особисто проведено клінічне обстеження хворих , призначення терапії, проаналізовано терапевтичну ефективність.

9. Оценка липидного комплекса неинвазивных биологических сред методом газожидкостной хроматографии при различных патологических состояниях / Коляденко В.Г., Брюзгіна Т.С., Гичка С.Г., Андрашко Ю.В., Прохорова М.П., Сулима А.Г. //І Міжнародна електронна конференція “Високі технології в медицині”. Донецьк, 1999.-С.80. Здобувачем особисто проведено клінічне обстеження хворих і здійснено статистичний аналіз отриманих результатів.

10. Перспектива изучения липидов в неинвазивных биологических средах для оценки патологического состояния / Коляденко В.Г., Брюзгіна Т.С., Прохорова М.П., Сулима А.Г., Чугунова Л.В., Кравченко Е.В.// УІІ Междунородная конф. и научный дискус.клуб “Новые информационные технологии в медицине и екологии” .Киев,1999.-С.83-84. Здобувачем особисто проведено клінічне обстеження хворих та статистичний аналіз отриманих результатів.

11. Комплексне лікування дітей з дерматореспіраторним синдромом /Прохорова М.П., Соколова Я.В., Срібний М.М.// ІУ Українська науково-практична конференція з актуальних питань алергології та клінічної імунології.Київ,1999.-С.36. Здобувачем особисто проведено клінічне обстеження хворих, призначення терапії та статистичний аналіз отриманих результатів.

12. Прохорова М.П. Порушення ліпідного обміну в дітей із бронхолегеневою патологією //Медична хімія.-2000.-Т.2, № 2.-С.56-58. Здобувачем особисто проведено призначення комплексу обстеження та статистичний аналіз отриманих результатів.

13. Волосовець О.П., Прохорова М.П., Соколова Я.В. Лікування дітей з бронхообструктивним та дерматореспіраторним синдромами в умовах КШМСШ // Вестник физиотерапии и курортологии.-2000.-№ 4.С.23-25. Здобувачем особисто проведено клінічне обстеження хворих, призначення терапії та статистичний аналіз отриманих результатів.

14. Эффективность дифференцированного назначения иммуномодуляторов у детей с бронхообструктивным синдромом / Прохорова М.П., Бычкова Н.Г., Соколова Я.В.// Материалы УІІ Международного конгресса по иммунореабилитации “Аллергия, иммунология и глобальная сеть: взгляд в новое тысячелетие” Нью-Йорк, США,2001.-С. 211. Здобувачем особисто проведено клінічне обстеження хворих , призначення терапії, проаналізовано терапевтичну ефективність.

15. Диагностика и лечение бронхиальной астмы у детей, ассоциированной с Chlamydia pneumoniае / Прохорова М.П., Бычкова Н.Г., Соколова Я.В.// Европейский конгресс по астме. Москва, 2001.Т.2.№ 1.-С.120. Здобувачем особисто проведено клінічне обстеження хворих , призначення терапії і статистичний аналіз отриманих даних.

16. Прохорова М.П. Вплив мікроклімату соляних шахт на ліпідний обмін у дітей з бронхообструктивним синдромом // Медичні перспективи.-2000.-Т.5.-№ 3.-С.105-108. Здобувачем особисто проведено клінічне обстеження хворих, призначення терапії і статистичний аналіз отриманих даних.

17. Диференційне призначення імуномодуляторів у дітей з БОС / Прохорова М.П., Бичкова Н.Г.// Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика.Київ,2001.-Книга 3.-Випуск 10.-С.1157-1160. Здобувачем особисто проведено клінічне обстеження хворих , призначення терапії і статистичний аналіз отриманих результатів.

18. Патент на винахід № 37072 А. Спосіб лікування бронхообструктивного синдрому у дітей. /Прохорова М.П., Брюзгіна Т.С.Бюл.2001.-№3.-ч.2.-С.1.158.Автор здійснювала підбір та обстеження хворих, проводила математичну обробку отриманих результатів.

19. Патент на винахід № 37068 А. Спосіб диференційного призначення імунокоректорів у дітей з бронхообструктивним синдромом. /Прохорова М.П., Бичкова Н.Г. Бюл.2001.-№3.-ч.2.-С.1.157. Автор здійснювала підбір та обстеження хворих, аналіз літературних джерел, аналіз імунологічних показників, статистичний аналіз ефективності лікування.

20. Патент на винахід №34970 А. Спосіб виявлення порушень ліпідного обміну при бронхообструктивному синдромі у дітей. /Прохорова М.П.Бюл.2001.-№2.-С.1. 105. Здобувачем особисто проведено клініко-лабораторне обстеження, статистична обробка результатів та оформлення результатів.

21. Патент на винахід №37759 А. Спосіб лікування атопічного дерматиту у дітей. /Прохорова М.П., Соколова Я.В., Волосовець О.П., Брюзгіна Т.С. Бюл.2001.-№4.-С.1.63. Автором проведено клінічне обстеження, аналіз імунологічних показників, статистична обробка результатів та оформлення матеріалів.

22. Волосовець О.П., Прохорова М.П., Царьова Н.М. Ефективність лікування дітей з бронхообструктивним синдромом в умовах мікроклімату соляних шахт. // Труды Крымского Государственного мед. университета им.С.И. Георгиевского. Симферополь, 2001.-Т.137.-Ч.1.-С.69-72. Здобувачем особисто проведено клінічне обстеження, запропоновані терапевтичні схеми, проведено аналіз їх ефективності

23. Волосовець О.П., Прохорова М.П., Бичкова Н.Г., Курганова Л.В. Лікування БОС у дітей, асоційованого з атиповими збудниками.// Матеріали конгресу педіатрів з міжнародною участю. Київ, 2001 . - С.156-157. Дисертантом особисто проведено клінічне обстеження, призначення терапії, проаналізовано терапевтичну ефективність.

24. Волосовець О.П., Прохорова М.П., Бичкова Н.Г. Імунний статус у дітей з бронхо-обструктивним синдромом і його корекція.// Матеріали наукових праць І з?їзду алергологів України. Київ, 2002.-С.32. Здобувачем особисто проведено клінічне обстеження, аналіз імунологічних показників.

25. Андрашко Ю.В., Коляденко В.Г., Брюзгина Т.С., Прохорова М.П. Оценка жирнокислотного состава липидов пота у детей и взрослых при кожных заболеваниях //Клиническая лабораторная диагностика.-2002.-№ 1.-С.19-20. Автор здійснювала підбір та обстеження хворих, проводила аналіз та математичну обробку отриманих результатів.