Оцінка впливу тривалої антигіпертензивної терапії різними бета-адреноблокаторами на стан вуглеводного та ліпідного обміну у хворих на артеріальну гіпертензію з метаболічним синдромом

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

«ІНСТИТУТ КАРДІОЛОГІЇ імені АКАДЕМІКА М.Д.СТРАЖЕСКА»

УДК:616.12 - 008.331 - 008:616.153.454+616.153.915-085

ОЦІНКА ВПЛИВУ ТРИВАЛОЇ АНТИГІПЕРТЕНЗИВНОЇ ТЕРАПІЇ РІЗНИМИ БЕТА - АДРЕНОБЛОКАТОРАМИ НА СТАН ВУГЛЕВОДНОГО ТА ЛІПІДНОГО ОБМІНУ У ХВОРИХ НА АРТЕРІАЛЬНУ ГІПЕРТЕНЗІЮ З МЕТАБОЛІЧНИМ СИНДРОМОМ

14.01.11 - кардіологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

ПАВЛЮК ЄВГЕНІЯ АНАТОЛІЇВНА

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному науковому центрі «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» АМН України

Науковий керівник доктор медичних наук, професор Сіренко Юрій Миколайович, Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М.Д.Стражеска» АМН України, завідуючий відділом симптоматичних гіпертензій

Офіційні опоненти: Доктор медичних наук, професор Мітченко Олена Іванівна, Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М.Д.Стражеска» АМН України, завідуюча відділом дисліпідемій

Доктор медичних наук, професор Целуйко Віра Йосипівна, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідуюча кафедрою кардіології та функціональної діагностики

Захист відбудеться 02.07.2008 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.616.01 при Національному науковому центрі «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» АМН України (03680 МСП, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5)

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного наукового центру «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» АМН України (03680 МСП, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5)

Автореферат розісланий 02.06.2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради С.І. Деяк

АНОТАЦІЯ

Павлюк Є.А. Оцінка впливу тривалої антигіпертензивної терапії різними бета - адреноблокаторами на стан вуглеводного та ліпідного обміну у хворих на артеріальну гіпертензію з метаболічним синдромом. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11 - кардіологія. - Національний науковий центр „Інститут кардіології ім. академіка М.Д. Стражеска” АМН України, Київ, 2008. гіпертензія небіволол адреноблокатор інсулінорезистентність

В роботі вирішена актуальна задача - обґрунтування вибору антигіпертензивної терапії бета - адреноблокаторами у хворих на артеріальну гіпертензію з метаболічним синдромом та доведена ефективність і доцільність застосування небівололу у даної категорії пацієнтів для тривалої терапії. Доведено, що на фоні лікування атенололом, особливо в комбінації з гідрохлортіазидом, значною мірою погіршувався стан інсулінорезистентності та зростало її виявлення у пацієнтів, у яких вона було початково відсутня. Встановлено, що на фоні лікування небівололом спостерігалось значне поліпшення інсулінорезистентності, особливо у пацієнтів, у яких вона була наявна до початку лікування, що проявилось у зменшенні рівня НОМА на 79,4%. Виявлено позитивний вплив карведилолу, бісопрололу та небівололу і на стан ліпідного обміну, що проявилось в зменшенні рівня тригліцеридів крові на 26,3%, 5,9% та 29,3% відповідно. Доведено, що вплив антігіпертензивних препаратів, що досліджувалися, на показники вуглеводного та ліпідного обмінів був однонаправленим у пацієнтів обох статей.

Ключові слова: метаболічний синдром, артеріальна гіпертензія, інсулінорезистентність, НОМА.

АННОТАЦИЯ

Павлюк Е.А. Оценка влияния длительной антигипертензивной терапии разными бета - адреноблокаторами на состояние углеводного и липидного обмена у больных артериальной гипертензией с метаболическим синдромом. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.11 - кардиология. - Национальный научный центр „Институт кардиологии им. академика Н.Д. Стражеска” АМН Украины, Киев, 2008.

В работе решена актуальная задача - обоснование выбора антигипертензивной терапии бета - адреноблокаторами у больных с артериальной гипертензией в сочетании с метаболическим синдромом и доказана эффективность и целесообразность применения небиволола у данной категории пациентов для длительной терапии. Обследован 131 пациент с мягкой и умеренной артериальной гипертензией и клиническими признаками метаболического синдрома согласно АТРIII критериям. Средний возраст составил 49,5 ± 1,05 лет, ИМТ - 32,05 ± 0,35 кг/м². Выявлено, что у 32,8% пациентов с мягкой и умеренной артериальной гипертензией и метаболическим синдромом имеется инсулинорезистентность. В зависимости от назначенной терапии пациенты были разделены на четыре группы, получающие атенолол, карведилол, бисопролол и небиволол. При недостижении целевых уровней АД добавлялся гидрохлортиазид в дозе 12,5 мг/день. Средний срок наблюдения составил 6,3 ± 0,6 месяца. Добавление гидрохлортиазида понадобилось около трети больным в каждой группе. Таким образом, доля пациентов, получающих моно- или комбинированную терапию была одинаковой. На фоне эквивалентного снижения АД отмечена достоверная разница в группах по влиянию на углеводный и липидный метаболизм.

Доказано, что на фоне лечения атенололм, особенно в комбинации с гидрохлортиазидом, в значительной степени ухудшалось состояние инсулинорезистентности и возрастало ее выявление у пациентов, у которых она первоначально отсутствовала. У 6 пациентов на фоне лечения атенололом развился сахарный диабет. Процент пациентов, у которых была виявлена инсулинорезистентность (НОМА индекс 3 и больше) увеличился с 34,4% до 71,9% (Р<0,005) через шесть месяцев лечения. На фоне лечения карведилолом и бисопрололом состояние инсулинорезистентности несколько улучшалось, НОМА уменьшился на 21,7% и 17,4 соответственно. Доказано, что на фоне лечения небивололом наблюдалось наиболее значительное улучшение состояния инсулинорезистентности - на 23%, особенно у тех из них, у которых она присутствовала до лечения, что проявилось уменьшением уровня НОМА на 79,4% у пациентов с исходным уровнем НОМА>3. Доказано, что влияние изучаемых антигипертензивных препаратов на состояние углеводного и липидного обмена имели однонаправленных характер как у мужчин, так и у женщин. Таким образом, в работе доказана целесообразность назначения небиволола у пациентов с АГ и признаками МС.

Ключевые слова: метаболический синдром, артериальная гипертензия, инсулинорезистентность, НОМА.

ANNOTATION

Pavluyk E.A. The assessment of the impact of long - time antihypertensive therapy by different beta-blockers on carbohydrates and lipid metabolism at the patients with hypertension and metabolic syndrome. - Manuscript.

Candidate of Medical Science Thesis in speciality 14.01.11 - cardiology. - National Scientific Centre “Cardiology Institute named after M.D. Strazhesko”, MSA of Ukraine, Kyiv, 2008.

The task of current importance has been accomplished in this work - i.e. rationalizing the choice of anti-hypertension therapy different beta - adrenoblocers at the subjects with hypertension and metabolic syndrome - as well as nebivolol usage has been proved to be effective and expedient for the subjects of this group for long-term therapy. It was discovered that 32,8% of subjects with mild and moderate arterial hypertension and clinical signs of metabolic syndrome have insulin resistance. It was proved that during atenolol treatment, especially in combination with hydrochlorothiazide, insulin resistance state reduced significantly and its manifestations increased at the subjects, who did not have it initially. It was determined that during nebivolol treatment it was observed significant improvement of insulinorisestens, especially at the patients who had it at the beginning of the treatment, which became apparent in HOMA index reduction at 79,4%. The positive influence of nebivolol, carvedilol and bisoprolol on lipid metabolism was discovered, which became apparent in the decrease of triglyceride level in blood on 29,4%, 21%, 5,9%. It was proved that the influence of anti-hypertensive medicines, studied in this work, on carbonate and lipid level indicators was unilateral at the subjects of both groups. It was showed that in cases when it is impossible to determine the insulin level in blood, insulin resistance state can be determined by the triglyceride level in the blood plasma.

Key words: metabolic syndrome, arterial hypertension, insulin resistance, HOMA.

ЗАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Вивчення причин розвитку та прогресування артеріальної гіпертензії (АГ) привело дослідників до розуміння, що такі клінічно стерті та мало виражені порушення вуглеводного обміну як змінена толерантність тканин до глюкози та базальна гіперінсулінемія можуть бути причиною значного збільшення ризику розвитку серцево - судинної патології (Целуйко В.Й., 2002). Популяційні та клінічні дослідження довели, що частіше за все такі зміни метаболізму не є ізольованими, а проявляються у вигляді симптомокомплексу, в який входять ожиріння, інсулінорезистентність, порушення ліпідного та вуглеводного обміну, що об'єднуються в так званий “метаболічний синдром” (МС), за даними різних експертів в популяції МС зустрічається в 10 до 35% випадків (Reaven G. 1995; Dekker, 2005).

Відповідно сучасним уявленням в основі МС лежить інсулінорезистентність з наступним компенсаторним збільшенням інсуліну в крові (гіперінсулінемія), що сприяє підвищенню рівня АТ у пацієнтів за наступними механізмами: це активація симпатичної нервової системи внаслідок гіперінсулінемії; підвищена реабсорбція натрію та води, що призводить до гіперволемії; гіпертрофія судинної стінки, що підвищує периферійний опір судин; порушення функції ендотелію, що підвищує чутливість судин до вазоконстрикторів (G. Mancia et al. 2005). В свою чергу це викликає активацію ренін - ангеотензин - альдостеронової системи (РААС). Таким чином у зв'язку з патогенезом АГ при ожирінні препаратами першої лінії разом з інгібіторами АПФ є бета - адреноблокатори.

Тим не менш протягом тривалого часу застосування бета - адреноблокаторів у хворих з МС було обмеженою (Маколкин В.И., 2005). Це було пов'язано з негативним впливом неселективних бета - адреноблокаторів на вуглеводний та ліпідний обмін. Деякі селективні бета 1 - адреноблокатори, які застосовувались раніше також втрачали свою селективність при застосуванні клінічно ефективних доз. В деяких дослідженнях було показано, що бета - адреноблокатори можуть викликати або посилювати інсулінорезистентність. Крім того, при застосуванні бета - адреноблокаторів частіше ніж при використанні інших антигіпертензивних препаратів спостерігається збільшення маси тіла пацієнтів, що також несприятливо впливає на стан метаболізму (Мітченко О.І., 2006).

Крім того, в деяких дослідженнях було показано, що бета - адреноблокатори без внутрішньої симпатомиметичної активності можуть підвищувати рівень тригліцеридів та знижувати рівень ліпопротеїдів високої щільності.

Тим не менше було доведено, що призначення бета - адреноблокаторів у пацієнтів з цукровим діабетом зменшує ризик виникнення серцево - судинних ускладнень та смерті (результати дослідження UKPDS).

Удосконалення групи бета - адреноблокаторів (препарати ІІІ покоління) привело до створення неселективного бета - адреноблокатора карведилолу, який має вазодилятуючі якості та, можливо у зв'язку з цим, по іншому впливає на метаболізм глюкози та ліпідів. В деяких роботах показано, що карведилол збільшує чутливість тканин до інсуліну, тобто знижує інсулінорезистентність. Цю здатність карведилолу пов'язують із його альфа 1 - адреноблокуючою активністю, що може бути особливо вираженим в поєднанні з блокадою бета 2- адренорецепторів.

Показано, що усі несприятливі метаболічні ефекти, в основному, були пов'язані із застосуванням неселективних та низькоселективных бета - адреноблокаторів. Протягом останніх років створені селективні бета - адреноблокатори, які повинні практично не мати цих несприятливих ефектів (Сіренко Ю.М., 2005). Так показано, що високоселективний бета - адреноблокатор бісопролол, може позитивно впливати на чутливість тканин до інсуліну та знижувати інсулінорезистентність.

Одним із нових високоселективних бета - адреноблокаторів є небіволол, його селективність виражена майже на порядок у порівнянні з іншими засобами (1:293). Крім того, цей бета - адреноблокатор має вазодилятуючі властивості завдяки впливу на продукцію NO, одного з основних ендогенних вазодилятаторів, виробка якого може бути знижена у даної категорії пацієнтів. Ці властивості забезпечують принципово нові його особливості щодо впливу на метаболічні показники.

Таким чином, бета - адреноблокатори, як представники одного класу антигіпертензивних препаратів потенційно мають різний ефект на метаболічні показники, що особливо важливо у пацієнтів з метаболічним синдромом.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в ННЦ „Інститут кардіології ім. академіка М.Д. Стражеска” АМН України згідно плану науково - дослідної роботи відділу симптоматичних артеріальних гіпертензій і є часткою загальної теми відділу „Дослідити ефективність та метаболічний вплив тривалої антигіпертензивної терапії різними класами препаратів першого ряду у хворих з ренопаринхіматозною та ессенціальною гіпертензією” (№ держреєстрації 0107U001435). Здобувач є співвиконавцем теми.

Мета та задачі дослідження. Обґрунтувати раціональний вибір антигіпертензивної терапії бета - адреноблокаторами на підставі вивчення проявів інсулінорезистентності у хворих на м'яку та помірну артеріальну гіпертензію в поєднанні з метаболічним синдромом без цукрового діабету.

Задачі:

1. Вивчити рівень глюкози та імунореактивного інсуліну при проведенні перорального глюкозо-толерантного тесту у хворих на м'яку та помірну артеріальну гіпертензію та метаболічний синдром.

2. Вивчити зв'язок між показниками інсуліну та глюкози при проведенні перорального глюкозо-толерантного тесту та добового моніторування АТ у хворих на АГ та метаболічний синдром з антропометричними та основними клініко-біохімічними показниками.

3. Дослідити динаміку ліпідного обміну у хворих на АГ та метаболічний синдром на фоні антигіпертензивної терапії.

4. Вивчити вплив антигіпертензивної терапії різними представниками бета - адреноблокаторів протягом 6-ти місяців на стан інсулінорезистентності у хворих на м'яку та помірну артеріальну гіпертензію та метаболічний синдром.

5. Проаналізувати ефективність антигіпертензивної терапії різними бета - адреноблокаторами, в залежності від початкового ступеню метаболічних порушень.

6. Вивчити вплив антигіпертензивної терапії різними бета - адреноблокаторами на показники вуглеводного обміну в залежності від статі у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та метаболічним синдромом.

Об'єкт дослідження: м'яка та помірна артеріальну гіпертензія в поєднанні з метаболічним синдромом згідно критеріїв АТР ІІІ без наявного цукрового діабету.

Предмет дослідження: показники офісного та добового моніторування АТ, вуглеводного обміну з проведенням перорального глюкозо - толерантного тесту, ліпідного спектру сироватки крові, вміст інсуліну в плазмі крові натще та при глюкозному навантаженні, зріст, вага, об'єм талії, об'єм стегон.

Методи дослідження: загальне клінічне обстеження, клінічне та добове моніторування АТ, дослідження ліпідного спектру сироватки крові, пероральний глюкозо - толерантний тест з визначенням рівню глюкози та інсуліну крові натще, через годину та через 2 години після глюкозного навантаження, анкетування хворих з виявленням обтяженої спадковості по артеріальній гіпертензії та цукровому діабету, статистичну обробку результатів проводили за допомогою пакету аналізу в системі Microsoft Exel та пакету компютерних програм Statistca for Widows 5.0 (“Stat Soft” США) та програми SPSS 11.0.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше дана порівняльна характеристика впливу різних представників бета - адреноблокаторів атенололу, карведилолу, бісопрололу та небівололу, як представників одного класу антигіпертензивних препаратів на обмін глюкози та ліпідів у хворих на АГ та метаболічний синдром. Вперше проведено комплексне порівняння впливу атенололу, карведилолу, бісопрололу та небівололу на стан інсулінорезистентності у пацієнтів АГ та метаболічним синдромом.

Вперше доведено переваги небівололу в порівнянні з іншими бета - адреноблокаторами щодо покращення показників ліпідного обміну, а саме тригліцеридів у хворих на м'яку та помірну артеріальну гіпертензію та метаболічний синдром без ЦД.

На основі отриманих результатів вперше розроблено рекомендації щодо застосування різних бета - адреноблокаторів щодо лікування хворих на АГ та метаболічний синдром.

Практичне значення отриманих результатів. Проведене порівняльне дослідження впливу різних бета - адреноблокаторів дозволило науково обґрунтувати раціональний вибір антигіпертензивної терапії цим класом препаратів у хворих з метаболічним синдромом та продемонструвало особливу ефективність тривалого застосування небівололу пацієнтів з м'якою та помірною АГ та метаболічним синдромом без цукрового діабету. Призначення небівололу та карведілолу в якості монотерапії може бути раціональним у пацієнтів з м'якою та помірною артеріальною гіпертензією та клінічними ознаками метаболічного синдрому без цукрового діабету з проявами інсулінорезистентності. Указані препарати можуть бути використані, як метаболічно нейтральні у пацієнтів з м'якою та помірною артеріальною гіпертензією та клінічними ознаками метаболічного синдрому без цукрового діабету з проявами інсулінорезистентності. Призначення атенололу небажане у пацієнтів з АГ та клінічними ознаками метаболічного синдрому без цукрового діабету, незалежно від наявності чи відсутності в них початкових проявів інсулінорезистентності, оскільки сприяє розвитку нових випадків цукрового діабету.

Впровадження результатів дослідження в практику. Результати дослідження впроваджені в практику роботи відділення артеріальних гіпертензій ННЦ «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» АМН України, кардіологічне відділення Дніпропетровської міської клінічної лікарні № 11, терапевтичні відділення Дніпропетровської міської клінічної лікарні №2.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана особисто автором на базі ННЦ «Інститут кардіології ім.. академіка М.Д. Стражеска» АМН України. Самостійно виконувалися патентно - інформаційний пошук, опрацювання методики дослідження, підбір тематичних хворих, їх клінічне обстеження та анкетування, проведення добового моніторування артеріального тиску з обробкою та аналізом запису, проведення перорального глюкозо - толерантного тесту з цукровим навантаженням на початку та в кінці дослідження. Дисертантом здійснювалося проспективне спостереження хворих, а саме обстеження та призначення антигіпертензивної терапії, контроль її ефективності. Створення бази даних на персональному комп'ютері, статистичну обробку та аналіз та узагальнення отриманих результатів здобувач проводив самостійно. Мета, завдання дослідження, висновки та практичні рекомендації сформульовані дисертантом самостійно. Особисто написані всі розділи дисертаційної роботи та оформлені таблиці, написані та підготовлені статті до друку. Здобувач брав активну участь у представлені результатів роботи в матеріалах конференцій та доповідях. Здобувачем не використані ідеї або розроблення, що належать співавторам публікацій. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням автора.

Апробація результатів дисертації. Основні положення заслухані на розширеному засіданні апробаційної ради ННЦ «Інститут кардіології ім. академіка М.Д. Стражеска» АМН України (2008 р.). Матеріали дисертаційної роботи представлені у вигляді доповідей та друкованих робіт на Об'єднаному пленумі правлінь асоціації кардіологів, серцево - судинних хірургів, нейрохірургів та невропатологів України „Первинна та вторинна профілактика серцево - судинних та мозкових порушень. Можливості інтервенційних втручань” (Київ, 2006), на Європейських конгресах з артеріальної гіпертензії (Мадрид, 2006), (Мілан, 2007), на Європейському конгресі кардіологів (Відень, 2007), на Американському конгресі з артеріальної гіпертензії (Чикаго, 2007), на конкурсі молодих вчених в рамках підсумкової наукової сесії ННЦ „Інститут кардіології ім. академіка М.Д. Стражеска” АМН України (Київ, 2007), (Київ, 2008), автор посіла перше місце, на Українській науково - практичній конференції „Профілактика і лікування артеріальної гіпертензії в Україні” (Київ, 2008).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 15 наукових праць (7 статей у журналах, 4 з них рекомендовані ВАК України та 8 тезах доповідей, з них 4 в міжнародних збірниках).

Структура та обсяг дисертації. Матеріали дисертації викладені на 172 сторінках друкованого тексту. Дисертація ілюстрована 34 таблицями та 11 малюнками в тексті, складається зі вступу, огляду літератури, опису клінічної характеристики хворих та методик дослідження, розділу результатів власних досліджень, аналізу і узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій і списку використаних джерел, що містить 266 літературних найменувань, з них 70 - кирилицею, 196 - латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Клінічна характеристика хворих і методи дослідження. Робота базується на результатах обстеження 131 пацієнта з м'якою та помірною АГ та метаблічним синдромом згідно критеріїв АТР ІІІ без цукрового діабету, з них 71 (54%) - чоловіки та 60 (46%) - жінок. Середній термін спостереження склав 6,3 ± 0,6 місяці. Середній вік пацієнтів склав 49,5 ± 1,05 роки. Середня маса тіла - 93,7 ± 1,2 кг. Середній індекс маси тіла (ІМТ) склав 32,05 ± 0,35 кг/м². Відношення об'єму талія/стегна в цілому по групі склало - 0,93 ± 0,01 умов. од. 74,8 % пацієнтів мали обтяжену спадковість по АГ, та 30,5 % - по цукровому діабету. Середні початкові цифри офісного САТ та ДАТ склали 162,5 ± 0,72 та 91,07 ± 0,65 мм рт.ст. відповідно. Середня ЧСС - 71,9 ± 0,6 уд/хв. Середньодобові цифри при амбулаторному моніторуванні АТ склали для САТ - 135,21 ± 1,13 мм рт.ст. для ДАТ - 79,27 ± 0,87 мм рт.ст. Середньо добова ЧСС - 72,29 ± 0,89 уд/хв.

В дослідження не включалися хворі з цукровим діабетом 1 та 2 типу, верифікованою симптоматичною АГ, клінічними ознаками ішемічної хвороби серця, серцевою недостатністю, рівнем офісного АТ ? 180/110 мм рт.ст., некомпенсованими захворюваннями печінки (рівень АЛТ, АСТ вище норми в 3 рази), гострою або хронічною нирковою недостатністю (рівень креатині ну крові ? 133 - для для чоловіків і 124 - для жінок мкмоль/л), інфарктом міокарда або гострим порушенням мозкового кровообігу в анамнезі, вагітністю та лактацією.

Усім пацієнтам проводилося клінічне обстеження на початку та в кінці періоду спостереження: визначення росту та маси тіла, визначення вуглеводного обміну з проведенням перорально глюкозо - толерантного тесту (ПГТГ) за стандартною методикою, рекомендованою ВООЗ та National Diabetes Data Group, (1979) з визначенням вмісту глюкози та інсуліну в венозній крові. Нормальну глюкозну толерантність (НГТ) визначали при рівні глюкози натще < 6,1 моль/л та через 2 години < 7,8 ммоль/л. Порушення вмісту глюкози натще (ПГН) - при рівні натще ? 6,1 але < 7,0 ммоль/л та через 2 години < 7,8 ммоль/л. Порушення толерантності до глюкози (ПТГ) - при рівні натще < 7,0 ммоль/л та через 2 години > 7,8 ммоль/л але < 11,1 ммоль/л. Критеріями діагнозу цукрового діабету були: рівень глюкози натще ? 7,1 ммоль/л та/або через 2 години > 11,1 ммоль/л.

Для визначення інсуліну вмісту було використано ІРМА-набори фірми „IMMUNOTECH” (Чехія). Вміст інсуліну в пробах вимірювали натще та протягом ПГТТ в мкОД/мл. Інсулінорезистентність (ІР) визначали за величиною індексу НОМА, який обчислювався за формулою:

глюкоза натще (ммоль/л) * інсулін натще (мкОД/мл)/22,5

Показник НОМА визначався в умовних одиницях. Наявність ІР визначали при рівні НОМА ? 3,0. Крім того, розраховували площу під кривою глюкози та інсуліну під час ПГТТ.

Дослідження ліпідного обміну включало визначення вмісту загального холестерину (ХС), тригліцеридів (ТГ), холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХС ЛПВЩ), холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХС ЛПНЩ), холестерину ліпопротеїнів дуже низької щільності (ХС ЛПДНЩ), індекс атерогенності (ІА). Рівні загального ХС, ТГ, ЛПВЩ визначали на апараті „express pluss 550”, “Bayer” (Німеччина) з використанням реактивів „PLIVA -Lachema” (Хорватія) за стандартною методикою. Вміст ХС ЛПНЩ та ХС ЛПДНЩ обчислювали за стандартними методиками.

ДМАТ проводили за допомогою апаратів АВРМ - 04 (фірма „Meditech”, Угорщина). Моніторування проводили в наступному режимі: у денний час - кожні 15 хвилин, уночі (з 22:00 до 06:00 годин) - кожні 30 хвилин.

Після семиденного періоду відміни антигіпертензивних засобів та початкового обстеження методом конвертів пацієнти були поділені на три групи в залежності від призначеної антигіпертензивної терапії:

1-а група - пацієнтам призначався атенолол (Тенолол виробництва компанії ІРСА, Індія) в дозі 50 - 100 день за два прийоми.

2-а група - пацієнтам призначався карведилол (Таллітон, виробництва компанії „Egis”, Угорщина) в дозі 25 - 50 мг/день за два прийоми.

3-я група - пацієнтам призначався бісопролол (Бісопролол - ратіофарм, виробництва компанії „Ratiopharm”, Німеччина) в дозі 10 - 20 мг один раз на добу.

4-а група - пацієнтам призначався небіволол (Небілет, виробництва компанії „Берлін - Хемі”, Німеччина) в дозі 5 - 10 мг один раз на добу.

При недосягненні протягом першого місяця лікування цільових цифр офісного АТ (< 140/90 мм рт.ст.) до терапії додавався гідрохлортіазид (виробництва Борщагівського ХФЗ, Україна) в дозі 12,5 мг один раз на добу.

На основі отриманих даних була створена база даних в системі Microsoft Exel. Статистичну обробку результатів проводили за допомогою пакету аналізу в системі Microsoft Exel та пакету комп'ютерних програм Statistica for Windows 5.0 („Stat Soft”, США) з обрахунком наступних показників: середньої арифметичної величини - М; стандартного відхилення від середньої арифметичної величини - m; коефіцієнта достовірності - р. Відмінність вважали достовірною при значенні р<0,05.

Результати дослідження. Ми вивчали вплив антигіпертензивної терапії різними бета - адреноблокаторами на показники вуглеводного та ліпідного обмінів. В цілому у дослідження було включено 131 хворий з АГ та МС (71 чоловік та 60 жінок), що пройшли повне первинне та повторне обстеження на фоні прийому терапії. Методом конвертів хворих було розділено на групи на основі призначеної їм терапії. В першу групу увійшли 32 пацієнти (14 жінок та 18 чоловіків), що отримували атенолол в дозі 50 - 100 мг/добу. В другу групу увійшли 32 пацієнта (15 жінки, 17 чоловіків), що отримували карведилол в дозі 25-50 мг/добу. В третю групу увійшли 32 пацієнти (15 жінок та 17 чоловіків), що отримували бісопролол 10-20 мг/добу. В четверту групу увійшли 35 пацієнтів (16 жінок та 19 чоловіків), що отримували небіволол 5-10 мг/добу. Всі групи пацієнтів початково були однорідними за основними клінічними, біохімічними показниками та за даними ДМАТ.

З дослідження виключено 10 пацієнтів (7,0%). З них у 1 (0,7%) пацієнта внаслідок розвитку побічних реакцій - головний біль та брадикардія на фоні прийому атенололу. У 5 (3,5%) пацієнтів був вперше виявлений цукровий діабет, 4 (2,8%) відмовилися через особисті причини. Средняя доза атенололу в дослідження склала 77,8 4,2 мг, карведилолу - 43,0 2,02 мг, бісопрололу - 8,6 0,4 мг, небівололу - 8,14 0,4 мг. Монотерапію атенололом, карведілолом, бісопрололом та небівололом отримували 70%, 67%, 69% та 72% пацієнтів відповідно, (р>0,05 між групами). Додавання гідрохлортіазиду знадобилося в 30% в групі атенололу, у 33% в групі карведілолу, у 31% в групі бісопрололу та в 28% в групі небівололу, (р>0,05 між групами). Таким чином, частка пацієнтів, що отримували моно- чи комбіновану терапію в групах спостереження була однаковою.

Вплив атенололу, карведилолу, бісопрололу та небівололу на показники офісного АТ та ЧСС. Зниження як САТ, так і ДАТ було еквівалентним в усіх чотирьох групах спостереження. Так, САТ знизився на 23, 19,5, 21,3 та 25,8 мм рт.ст. в групах атенололу, карведилолу, бісопрололу та небівололу відповідно, (р<0,05 в порівнянні з початком в усіх групах). ДАТ знизився на 10, 9,4 , 9,3 та 9,57 мм рт.ст. відповідно в групах (р<0,05 для всіх значень). В групі атенололу спостерігалося найбільше достовірне зменшення ЧСС на 10%, що становило 7,15 уд/хв. В групах карведилолу, бісопрололу та небівололу зниження ЧСС було меншим - 3,5, 6,6 та 6,26 уд/хв., що склало 4,8%, 9,2% та 8,7% відповідно, (р<0,05 для всіх значень). Таким чином можна зробити висновок, що антигіпертензивний ефект усіх чотирьох препаратів був однаковим протягом періоду спостереження.

Вплив атенололу, карведилолу, бісопрололу та небівололу на показники АТ та ЧСС при добовому моніторуванні. На фоні лікування атенололом, карведилолом, бісопрололом та небівололом зниження АТ при добовому моніторуванні після періоду лікування було достовірним, і так само не відрізнялося в групах: зменшення середньодобового САТ склало 18,9, 13,4, 13,6 та 17,2 мм рт.ст. відповідно, (р<0,05 для всіх значень). Середньодобовий ДАТ знизився на 10,7, 9,0, 10,0 та 9,7 мм рт.ст. відповідно, (р<0,05 для всіх значень). Таким чином можна зробити висновок, що всі чотири препарати за даними ДМАТ однаково ефективно знижували АТ за даними добового моніторування.

Досягнення цільових рівнів офісного АТ та при ДМАТ на фоні лікування атенололом, карведиололм, бісопрололом та небівололом. Цільовий офісний тиск було досягнуто у 78,1% пацієнтів в групі атенололу, 75% пацієнтів в групі карведилолу, 81,3% в групі бісопрололу та 80% в групі небівололу, (р>0,05 між групами). Цільовий середньодобовий АТ (менше 125/80 мм рт. ст.) було досягнуто в групі атенололу у 71,9% пацієнтів, в групі карведилолу у 62,5% пацієнтів, в групі бісопрололу у 78% та в групі небівололу у 74,3% пацієнтів, (р>0,05 між групами). Ми не виявили достовірної різниці в досягненні цільових рівнів як офісного АТ, так і при добовому моніторування у пацієнтів чотирьох груп. Можно зробити висновок, що всі чотири препарати були однаково ефективними в досягненні цільових рівнів АТ.

Порівняльна характеристика впливу атенололу, карведилолу, бісопрололу та небівололу на стан ліпідного обміну у пацієнтів з АГ та МС. Аналіз показників ліпідів у сироватці крові показав динаміку в трьох групах спостереження (групах карведилолу, бісопрололу, небівололу), в той час, коли в групі атенололу достовірних змін ліпідного спектру протягом періоду спостереження не відбулося. На фоні лікування карведилолом зменшилися рівні загального холестерину, тригліцеридів, ХС ЛПНЩ, ХС ЛПДНЩ, ІА, не змінився рівень ХС ЛПВЩ. Рівень тригліцеридів зменшився з 1,9 ± 0,1 до 1,4 ± 0,1 ммоль/л, а рівень загального ХС з 6,3 ± 0,1 до 5,9 ± 0,3 ммоль/л (р < 0,0001 для обох значень). На фоні лікування бісопрололом рівень тригліцеридів зменшився з 1,7 ± 0,1 ммоль/л до 1,6 ± 0,2 ммоль/л, а рівень загального ХС з 6,3 ± 0,2 ммоль/л до 5,8 ± 0,2 ммоль/л (р < 0,0001 для обох значень). На фоні лікування небівололом рівень тригліцеридів зменшився в групі небівололу з 1,7 ± 0,1 ммоль/л до 1,2 ± 0,1 ммоль/л, а рівень загального ХС з 6,1 ± 0,2 ммоль/л до 5,4 ± 0,2 ммоль/л (р < 0,0001 для обох значень). Рівні ТГ та ЛПДНЩ в сироватці в групі небівололу знизилися на 29,4 та 25% відповідно. Зниження вмісту цих показників в групі карведилолу було дещо меншим і склало 21,0% та 12,5% відповідно. Зниження вищенаведених показників в групі бісопрололу було найменшим і склало всього 5,9 та 12,5 відповідно. Аналіз даних в кінці лікування між групами показав достовірну різницю в зниженні тригліцеридів у групі небівололу в порівнянні з групами карведилолу та бісопрололу. Таким чином, найбільш виражені позитивні зміни показників ліпідів крові протягом періоду спостереження були в групі небівололу.

Результати впливу атенололу, карведилолу, бісопрололу та небівололу на показники вуглеводного обміну на стан інсулінорезистентності у пацієнтів з АГ та МС. Вміст глюкози у хворих групи, що отримувала атенолол мав тенденцію до зростання на всіх трьох точках проведення ПГТТ: глюкоза натще зросла на 5,5% (р< 0,001), через 1 годину на 25,5%(р<0,001), через 2 години на 20,2%(р< 0,001). Відповідно погіршились показники площі під кривою глюкози та інсуліну на 20,8% (р<0,001) та 26,7% (р<0,001) відповідно. При цьому, також достовірно збільшувався вміст інсуліну натще та через годину після прийому глюкози. Збільшення рівню інсуліну натще є ознакою прогресування інсулінорезистентності. Відсоток пацієнтів, у яких була виявлена інсулінорезистентність (НОМА індекс 3 і більше) збільшився з 34,4% до 71,9% (Р< 0,005) через шість місяців лікування. За даними ПГТТ було зафіксовано 6 (18,7%) випадків виникнення цукрового діабету.

Терапія карведилолом сприяла достовірному, в порівнянні з початковими даними, зниженню вмісту інсуліну натще на 22,8% (р< 0,001), показника НОМА на 21,7% (р< 0,001), а рівень глюкози у сироватці крові натще достовірно не змінився. Відсоток пацієнтів, у яких індекс НОМА був 3 і вище зменшився з 31,3% до 18,8%. В групі карведилолу було 2 пацієнти, у яких протягом періоду спостереження виник цукровий діабет (6,3%).

На фоні лікування бісопрололом, в порівнянні з початковими даними, достовірно знижувались показник НОМА на 17,4% (р< 0,001), інсулін натще на 10,7% (р< 0,001), глюкоза натще на 10% (р< 0,001). В цій групі також була зареєстрована позитивна динаміка по відношенню індексу НОМА>3,0 (на початку дослідження - 34,4% пацієнтів, в кінці дослідження - 12,5%). В групі бісопрололу протягом періоду спостереження був зафіксований один випадок виникнення діабету (3,2%).

Рівень глюкози натще під впливом лікування небівололом зменшився на 7,4% (р< 0,001). НОМА індекс в групі небівололу зменшився на 23%. При цьому, частка пацієнтів, у яких виявлялася інсулінорезистентність зменшився з 34,3% до 2,9% (P<0,001), що свідчить про те, що, небіволол може покращувати чутливість тканин до інсуліну. Протягом всього періоду спостереження в групі небівололу індекс НОМА знизився з 31,4% до 8,6%. Випадків виникнення діабету зафіксовано не було.

Оцінюючи вплив гідрохлортіазиду (ГХТ) в чотирьох групах пацієнтів було виявлено, що в комбінації з атенололом відбулося достовірно більш значне погіршення глікемічного профілю та поглиблення інсулінорезистентності в порівнянні з підгрупою без ГХТ. Навпаки, на фоні лікування небівололом та карведилолом додавання ГХТ не мало негативного впливу не стан інсулінорезистентності: різниця між підгрупами в кінці лікування була недостовірною. Монотерапія бісопрололом, має достовірний позитивний вплив на показники вуглеводного обміну. Комбінована терапія з ГХТ навпаки мала негативний вплив на показники вуглеводного обміну. Був виявлений один випадок розвитку ЦД на фоні терапії бісопрололом при додаванні ГХТ. Тому застосування такої комбінації можна вважати недоцільним у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та клінічними ознаками метаболічного синдрому.

Вплив диференційованованої антигіпертензивної терапії на стан інсулінорезистентноті в залежності від початкового рівню НОМА. На фоні прийому атенололу, як в підгрупі пацієнтів з рівнем НОМА>3, так і в підгрупі з НОМА<3 всі показники глікемічного профілю погіршилися, однак більш вираженими ці зміни були в підгрупі пацієнтів з початковим рівнем НОМА<3. Так, рівень інсуліну натще виріс на 78,8%, (р<0,001), в підгрупі пацієнтів з рівнем НОМА<3, та на 33,1%, (р<0,01) - в підгрупі з НОМА>3. Площа під кривою інсуліну збільшилася на 26,7%, (р<0,001) в підгрупі пацієнтів з рівнем НОМА<3 та на 11,6%, (р>0,05) - в підгрупі з НОМА>3. Площа під кривою глюкози збільшилася в однаковій мірі в обох підгрупах. Рівень НОМА збільшився на 86,9%, (р<0,001) в підгрупі пацієнтів з НОМА<3 і на 32,0%, (р<0,001) в підгрупі пацієнтів з НОМА>3.

На фоні лікування карведилолом в групі пацієнтів з рівнем НОМА>3 всі початкові показники глікемічного профілю були також вищими в порівнянні з групою пацієнтів з показником НОМА<3. Рівень глюкози натще на фоні лікування карведилолом зменшилась на 14,5% в групі пацієнтів з рівнем НОМА>3, (р<0,001) та лише на 4,4% - з НОМА<3 (р>0,05). Площа під кривою глюкози зменшилася на 10,4% та 5,3% відповідно в групах, (р < 0,001 для обох значень), площа під кривою інсуліну збільшилась на 17,0% (р>0,05), та зменшилась 1,7% (р<0,001) відповідно. Сам рівень НОМА збільшився на 5,9% (р<0,001) в групі з НОМА>3 та на зменшився на 25,9% (р>0,05) в групі з НОМА<3.

На фоні прийому бісопрололу показники глікемічного профілю поліпшилися в групі пацієнтів з НОМА>3. Площа під кривою інсуліну зменшилася на 102,9% (р<0,05) в підгрупі пацієнтів з рівнем НОМА>3 та збільшилася на 5,0%, (р<0,001) в підгрупі пацієнтів з НОМА<3. Зменшення площі під кривою глюкози склало 18,2% в першій підгрупі. В другій підгрупі цей показник збільшився на 35,8%. Рівень НОМА зменшився на 45%, (р<0,001) в підгрупі пацієнтів з рівнем НОМА>3, та збільшився на 23%, (р<0,001) - в підгрупі з НОМА<3. Таким чином, на фоні лікування бісопрололом відбувається найбільше зменшення інсулінорезистентності за показником НОМА, але тільки в підгрупі пацієнтів з наявною інсулінорезистентністю до початку лікування.

На фоні лікування небівололом відбувалося поліпшення практично всіх показників глікемічного профілю спостерігалося в підгрупі пацієнтів з початковим рівнем НОМА>3. Так, рівень інсуліну натще зменшився на 50,7%, (р<0,001) в підгрупі пацієнтів з рівнем НОМА>3, та недостовірно збільшився на 1,3% - в підгрупі з НОМА<3. Площа під кривою інсуліну недостовірно збільшилася в підгрупі пацієнтів з рівнем НОМА>3 та зменшилася на 17,7%, (р<0,001) в підгрупі пацієнтів з НОМА<3. Рівень НОМА зменшився на 79,4%, (р<0,001) в підгрупі пацієнтів з рівнем НОМА>3, та збільшився на 1,3%, (р<0,001) - в підгрупі з НОМА<3. Таким чином, на фоні лікування небівололом відбулося зменшення інсулінорезистентності за показником НОМА, але тільки в групі пацієнтів з наявною інсулінорезистентністю до початку лікування.

Вплив диференційованої антигіпертензивної терапії на стан інсулінорезистентності в залежності від статі у пацієнтів з АГ та МС. На фоні лікування атенололом як у чоловіків, так і у жінок погіршувалися всі показники глікемічного профілю, а особливо за індексом НОМА. У жінок в порівнянні з чоловіками ці зміни були більш вираженими. У жінок було більш вираженим підвищення показника НОМА в порівнянні з чоловіками на 50,4% проти 43,0% відповідно. На фоні лікування карведилолом спостерігались однонаправлені позитивні зміни глікемічного профілю як у чоловіків, так і у жінок. Показник НОМА зменшився у жінок на 28,9% у чоловіків - на 30,0%. На фоні лікування бісопрололом спостерігались однонаправлені позитивні зміни глікемічного профілю в обох групах. Але у жінок вони були значно вираженішими. Індекс НОМА зменшився у жінок на 29,2%, у чоловіків - на 4,5%. На фоні лікування небівололом також спостерігалися однонаправлені позитивні зміни глікемічного профілю, але більш вираженими вони були у чоловіків. Показник НОМА зменшився у чоловіків на 44,4%, у жінок - на 5,6%.

Динаміка показників вуглеводного обміну на фоні лікування атенололом, карведилолом, бісопрололом та небівололом. Проаналізувавши стан вуглеводного обміну на початку дослідження на фоні лікування ми виявили, що усі групи були однорідними за показниками вуглеводного обміну. Так, початково порушення глюкози натще (ПГН) спостерігалось у 21,9%, 21,9%, 25% та 20% в групах атенололу, карведилолу, бісопрололу та небівололу відповідно, (р>0,05 між групами). Порушення толерантності до глюкози (ПТГ) становило 12,5%, 15,6%, 12,5% та 14,3% відповідно по групах, (р>0,05 між групами). Нормальна глюкозна толерантність (НГТ) спостерігалась у 65,6%, 62,5%, 62,5% та 62,7% в групах відповідно, (р>0,05 між групами).

В групі пацієнтів, що мали порушення глюкози натще та лікувалися атенололом спостерігалась наступна динаміка глікемічного профілю: 29% пацієнтів перейшли в підгрупу порушеної толерантності до глюкози, 43% - у підгрупу нормальної толерантності до глюкози, у 14% виник цукровий діабет, 14% пацієнтів залишились без змін. На фоні лікування карведилолом пацієнти, що мали ПГН на початку, 71% перейшли в підгрупу з нормальною толерантністю до глюкози, а 29% залишилися в підгрупу з ПГН. Після лікування бісопрололом пацієнти, що мали ПГН, 75% перейшли в підгрупу з нормальною толерантністю до глюкози, 12,5% залишилися в підгрупу ПГН та у 12,5% виник цукровий діабет. На фоні лікування небівололом пацієнти, що мали ПГН напочатку, 80% перейшли в підгрупу з нормальною толерантністю до глюкози, а 20% залишилися в підгрупі з ПГН.

В підгрупі пацієнтів, що мали порушену толерантність до глюкози на фоні лікування атенололом у 50% пацієнтів виник цукровий діабет, 50% залишилися в підгрупі ПТГ. В групі, що лікувалися карведилолом та мали порушення толерантності до глюкози у 40% відбулася нормалізація глікемічного профілю і вони перейшли в підгрупу НГТ, 20% пацієнтів залишилися в підгрупу ПТГ, а у 40% виник ЦД. Після лікування бісопрололом у всіх пацієнтів, що мали ПТГ відбулася нормалізація глікемічного профілю і вони перейшли в підгрупу НГТ. На фоні прийому небівололу пацієнти, що мали ПТГ, 60% перейшли в підгрупу з нормальною толерантністю до глюкози, 20% залишились в підгрупу, а 20% перейшли в підгрупу ПГН.

В підгрупі пацієнтів з нормальною толерантністю до глюкози на фоні лікування атенололом у 9,5% пацієнтів спостерігався розвиток ЦД, у 9,5% - порушення толерантності до глюкози, у 14,3% - порушення глюкози натще і лише 66,7% залишилися в підгрупі НТГ. При лікуванні карведилолом 5% мали порушену толерантність до глюкози та 10% ПГН, а 85% залишились в підгрупі НТГ. У хворих, що лікувалися бісопрололом і мали нормальну глюкозну толерантність лише у 5% виникло порушення глюкози натще та порушення толерантності до глюкози, а у переважної більшості пацієнтів - 90% спостерігалась нормальна толерантність до глюкози. На фоні лікування небівололом 96% залишились у підгрупі НТГ і тільки у 4% виникли порушення толерантністі до глюкози.

Таким чином, можна зробити висновок, що на фоні лікування атенололом значно зростає ризик розвитку ЦД 2 типу, в той час, як при лікуванні небівололом значно поліпшується глікемічний профіль пацієнтів на фоні лікування, що може сприяти покращенню прогнозу у таких хворих та рекомендувати небіволол, як препарат вибору у пацієнтів з АГ та МС з ознаками порушеного вуглеводного обміну.

ВИСНОВКИ

На підставі вивчення проявів інсулінорезистентності за допомогою клінічного обстеження, показників вуглеводного обміну за допомогою перорального глюкозо-толерантного тесту, ліпідного спектру крові, проведення добового моніторування артеріального тиску обгрунтовано раціональний вибір антигіпертензивної терапії бета - адреноблокаторами у хворих з артеріальною гіпертензією в поєднанні з метаболічним синдромом без цукрового діабету.

1. На фоні еквівалентного ефективного контролю артеріального тиску, тривале лікування атенололом достовірно погіршувало інсулінорезистентність, що проявилось у збільшенні НОМА на 86,9%, (р<0,001). В групі, яка приймала бісопролол індекс НОМА зменшився на 17,4%, (р<0,001). На фоні лікування карведилолом стан інсулінорезистентності також поліпшувався. Індекс НОМА зменшився на 21,7%, (р<0,05). Небіволол мав більш значний достовірний позитивний вплив на стан інсулінорезитстентності: рівень НОМА зменшився на 23%, (р<0,001).

2. Найбільше підвищення індексу НОМА на фоні лікування атенололом спостерігалося в групі пацієнтів з початковим рівнем НОМА < 3 - на 133,0%, (р<0,001). На фоні лікування карведилолом в групі пацієнтів з рівнем НОМА < 3 спостерігалося його зменшення на 25,9%, (р<0,001). На фоні лікування бісопрололом у підгрупі хворих з рівнем НОМА > 3 спостерігалося його зменшення - на 139,4%, (р<0,001), але в групі з початковим рівнем НОМА < 3 збільшився на 34%. Найбільше зменшення індексу НОМА на 79,4% спостерігалося на фоні лікуванням небівололом, в групі з початковою інсулінрезистентністю.

3. На фоні лікування атенололом рівень тригліцеридів крові зростав, в той час, як на фоні лікування карведилолом, бісопрололом та небівололом рівень тригліцеридів знижувався на 26,3%, 5,9% та 29,3% відповідно.

4. Вплив антигіпертензивних препаратів, що досліджувалися на показники вуглеводного та ліпідного обмінів був однонаправленим у пацієнтів обох статей. У чоловіків, і у жінок на фоні лікування атенололом показники вуглеводного обміну погіршувалися: у жінок НОМА виріс на 50%, у чоловіків - на 43%. На фоні лікування карведилолом НОМА зменшився у жінок на 28,9%, у чоловіків - на 30,0%. При лікуванні бісопрололом НОМА зменшився у жінок на 29,2%, у чоловіків - на 4,5%. В групі, яка приймала небіволол зниження індексу НОМА було більш значно виражено у чоловіків, ніж у жінок - 44,4% проти 5,6%.

Практичні рекомендації

1. У пацієнтів з м'якою та помірною АГ та клінічними ознаками метаболічного синдрому без цукрового діабету рекомендоване визначення інсуліну натще та стану інсулінорезистентності за показником НОМА.

2. Призначення небівололу в якості монотерапії може бути раціональним у пацієнтів з м'якою та помірною АГ та клінічними ознаками метаболічного синдрому без цукрового діабету з проявами інсулінорезистентності.

3. Карведилол та бісопролол можуть бути використані, як метаболічно нейтральні препарати у пацієнтів з м'якою та помірною АГ та клінічними ознаками метаболічного синдрому без цукрового діабету з проявами інсулінорезистентності.

4. Призначення атенололу небажане у пацієнтів з АГ та клінічними ознаками метаболічного синдрому без цукрового діабету, не залежно від наявності або відсутності в них проявів інсулінорезистентності, оскільки сприяє розвитку нових випадків цукрового діабету.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Сиренко Ю.Н. Значимость критериев Национального института здоровья США (АТР III) для диагностики метаболического синдрома у больных с артериальной гипертензией/ Ю.Н. Сиренко, О.Л. Рековец, Е.А. Павлюк, С.Ю. Савицкий // Серце і судини. - 2006. - № 4. - С. 25-32. (Самостійно проведено клінічне обстеження групи пацієнтів, створення електронної бази даних, статистична обробка матеріалу, взяла участь у підготовці статті до друку).

2. Сиренко Ю.Н. Метаболические эффекты атенолола и карведилола у пациентов с мягкой и умеренной артериальной гипертензией и метаболическим синдромом/ Ю.Н. Сиренко, Е.А. Павлюк, О.Л. Рековец, С.Ю. Савицкий // Медицина світу. - 2007. - № 2. - с. 156- 165. (Автором самостійно проведено обстеження та лікування усіх хворих, створення бази даних, статистична обробка матеріалу, підготовлено матеріал до друку).

3. Сіренко Ю.М. Вплив атенололу та бісопрололу на стан вуглеводного та ліпідного обміну у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та метаболічним синдромом/ Ю.М. Сіренко, Є.А. Павлюк, О.Л. Рековець, С.Ю. Савицький // Ліки України. - 2007. - № 110. - С. 49-52. (Автором самостійно проведено обстеження групи хворих, створення бази даних, статистична обробка матеріалу, підготовлено матеріал до друку).

4. Сіренко Ю.М. Вплив бета - адреноблокаторів (атенололу та небівололу) на інсулінорезистентність у пацієнтів із артеріальною гіпертензією та метаболічним синдромом/ Ю.М. Сіренко, Є.А. Павлюк, С.Ю. Савицький, О.Л. Рековець, Г.Д. Радченко // Сімейна медицина. - 2007. - №4. - С. 68-73. (Самостійно проведено клінічне обстеження та лікування усіх пацієнтів, створення електронної бази даних, статистична обробка матеріалу, підготовлено матеріал до друку).

5. Сіренко Ю.М. Метаболічні ефекти атенололу та карведілолу в пацієнтів з м'якою й помірною артеріальною гіпертензією та метаболічним синдромом/ Ю.М. Сіренко, Є.А. Павлюк, О.Л. Рековець, С.Ю. Савицький // Новости медицины и фармации. - 2007. - №210. - С. 8-9. (Автором самостійно проведено обстеження груп хворих, створення бази даних, статистична обробка матеріалу, підготовлено матеріал до друку).

6. Сиренко Ю.Н. Значимость клинических критериев для диагностики метаболического синдрома у больных артериальной гипертензией/ Ю.Н. Сиренко, О.Л. Рековец, Е.А. Павлюк, С.Ю. Савицкий // Новости медицины и фармации. - 2007. - № 216. - С. 18-20. (Автором самостійно проведено обстеження групи хворих, створення бази даних, взяла участь у підготовці статті до друку).

7. Сіренко Ю.М. Метаболічні ефекти телмісартану та фозиноприлу у пацієнтів з м'якою і помірною артеріальною гіпертензією та метаболічним синдромом / Ю.М. Сіренко, О.Л. Рековець, С.Ю. Савицький, Е.А. Павлюк, М.В. Лавринюк // Практична ангіологія. - 2006. - № 3. - С. 66-70. (Самостійно проведено клінічне обстеження групи пацієнтів, створення електронної бази даних, підготовлено матеріал до друку).

8. Сиренко Ю.Н. Влияние разных групп бета-адреноблокаторов на состояние инсулинорезистентности у больных с мягкой и умеренной артериальной гипертензией и метаболическим синдромом/ Ю.Н. Сиренко, Е.А. Павлюк, О.Л. Рековец // Первинна та вторинна профілактик серцево - судинних та мозкових порушень. Можливості інтервенційних втручань: Об'єднаний пленум правлінь асоціацій кардіологів, серцево-судинних хірургів, нейрохірургів та невропатологів України в рамках виконання Державної програми запобігання та лікування серцево-судинних та судинно-мозкових захворювань на 2006-2010 роки, 19-20 вересня 2006 р.: матеріали Пленуму, Київ. - 2006. - С. 175-176. (Автором самостійно проведено клінічне обстеження двох груп хворих, створення електронної бази даних, статистична обробка матеріалу, підготовлено тези до друку).

9. Сиренко Ю.Н. Значимость клинических критериев для диагностики метаболического синдрома у больных артериальной гипертензией / Ю.Н. Сиренко, О.Л. Рековец, С.Ю. Савицкий, Е.А. Павлюк // Первинна та вторинна профілактик серцево - судинних та мозкових порушень. Можливості інтервенційних втручань: Об'єднаний пленум правлінь асоціацій кардіологів, серцево-судинних хірургів, нейрохірургів та невропатологів України в рамках виконання Державної програми запобігання та лікування серцево-судинних та судинно-мозкових захворювань на 2006-2010 роки, 19-20 вересня 2006 р.: матеріали Пленуму. - К., 2006. - С. 176-177. (Самостійно проведено клінічне обстеження групи пацієнтів, створення електронної бази даних).