Шизофренія з епiлептичною схильнiстю (клiнiчнi, соцiальнi та генетичнi аспекти)

Размещено на http://allbest.ru

МIНIСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО - ДОСЛIДНИЙ IНСТИТУТ

СОЦIАЛЬНОЇ I СУДОВОЇ ПСИХIАТРIЇ ТА НАРКОЛОГIЇ

14.01.16 - Психiатрiя

Автореферат

дисертацiї на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Шизофренія з епiлептичною схильнiстю

(клiнiчнi, соцiальнi та генетичнi аспекти)

Михайлова Олена Олексiївна

Київ - 2003

Дисертацiєю є рукопис.

Робота виконана в Кримському державному медичному унiверситетi iм. С.I. Георгiєвського МОЗ України.

Науковий керiвник: доктор медичних наук,профессор Двiрський Анатолiй Омельянович,

Кримський державний медичний унiверситет iм. С.I. Георгiєвського МОЗ України, кафедра психіатрії, психотерапії, наркології з курсом

загальної та медичної психологiї, професор кафедри

Офiцiйнi опоненти:

доктор медичних наук, професор Напрєєнко Олександр Костянтинович, Нацiональний медичний унiверситет iм. О.О. Богомольця МОЗ України, кафедра психіатрії, завідувач кафедри

доктор медичних наук, професор Голубков Олег Захарович, Запорiзький державний медичний унiверситет МОЗ України, кафедра психiатрiї, завідувач кафедри

Провiдна установа:

Iнстiтут неврологiї, психiатрiї i наркологiї АМН України м. Харків

Захист дисертацiї вiдбудеться “ 26” червня 2003р. о 10.00 годинi на засiданнi спецiалiзованої вченої ради Д 26.620.01 в Українському НДI соцiальної i судової психiатрiї та наркологiї МОЗ України за адресою: 04080, Київ, вул. Фрунзе, 103

З дисертацiєю можна ознайомитись у бiблiотецi Українського НДI соцiальної i судової психiатрiї та наркологiї МОЗ України за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 103

Автореферат розiсланий “25 “ травня 2003р.

Вчений секретар

спецiалiзованої вченої ради,

кандидат медичних наук Гриневич Є.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Питання клінічних проявів, прогнозу перебігу і частоти небезпечних дій у хворих на шизофренію відносяться до числа актуальних проблем психіатрії. Широка поширеність цього захворювання серед дорослих та дiтей, хронічний його перебіг, що призводить до зниження працездатності і високої частоти небезпечних дій, скоєних цими хворими, свідчить про те, що дослідження цих питань шизофренії має важливе значення для психіатрії, а також для соціальної та судової психіатрії (Н.Е. Бачериков та ін., 1989; В.П. Самохвалов, 1989; I.Й. Влох та ін., 1994; Г. К. Дзюб, 1994; А.П. Чуприков та ін., 1996; H. Kaplan, В. Sadock, 1997; В.Б. Первомайський, 2000; Л.О.Булахова та ін., 2001; О.К. Напрєєнко та ін., 2001; В.Ф. Москаленко, Є.М. Горбань, С.I. Табачніков, П.В. Волошин, 2001). В останні десятиліття вказується (А.О. Двірський, 1985-2001; H. Kaplan, B. Sadock, 1997) на перспективність пошуку генетичних факторів, що впливають і модифікують перебіг шизофренії. Виявлення цих факторів буде сприяти прогнозу перебігу шизофренії, подальшої побудові індивідуальних лікувальних і реабілітаційних заходів, спрямованих на запобігання дезадаптації, здійснення правопорушень. При рішенні цих проблем перспективним є пошук генотипових модифікаторів, що повинен базуватися на клінічно-генетичних передумовах (А.О. Двірський, 1985).

Шизофренія відноситься до широко розповсюджених полігенних захворювань, на ступінь прояву якого впливають генотипові та екзогенні фактори (Т.I. Юдін, 1926; Ф. Фогель та ін.,1996; H. Kaplan, В. Sadock 1997). Епiлептична схильнiсть широко поширена (12,5%) у загальному населенні (W. Lennox, 1960; О.А. Жирмунська, 1997). Прояви епілептичних нападів при інсулінотерапії в хворих на шизофренію свідчать про її наявність (А.О. Двірський, 1985-2000; В.М. Синицький, 1996). Наявність генів епілепсії у хворих на шизофренію по особливому забарвлює її клінічну картину. У хворих на шизофренію нерідко відзначаються дисфорічні включення (Т.I. Юдін, 1926; А.О. Двірський, 1985; М.Н. Жариков, 1985; О.Д. Насінник, 1992; В.М. Синицький, 1996). У хворих на шизофренію з епілептичними рисами характеру відзначається підвищення частоти гетероагресивних і аутоагресивних дій (А.Е. Личко, 1991; О.Д. Насінник, 1992).

В останнє десятиліття експерти відділу клінічних і епідеміологічних досліджень шизофренії ВООЗ (1995) і окремі автори вказують на перспективність вивчення особливості клінічних проявів шизофренії в зв'язку із статтю (L. Levis, 1992; G. Goldstein, 1997). Чоловіча стать розглядається як фактор, що підвищує частоту суспільно небезпечних дій (М.М. Мальцева, 1991; В.І. Полтавець, 1998). Частота епілептичних нападів у хворих на шизофренію, що виявляються при інсулінотерапії, у чоловіків вище, ніж у жінок (А.О. Двірський, 1985).

Приведені факти свідчать про доцільність вивчення частоти і характеру спадкоємної обтяженості в чоловіків хворих на шизофренію з епiлептичною схильністю та впливи епiлептичної схильності у хворих на шизофренiю на преморбідні особливості, частоту помісячних стаціонувань, рівень освіти, сімейний стан, частоту і типологію небезпечних дій, а також клінічні прояви шизофренії у хворих, що скоїли і не скоїли суспільно небезпечні дії. Ці характеристики не досліджувалися при шизофренії з епілептичною схильністю в роботах А.О. Двірського (1985) і О.К. Гласнера (1991).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану наукових досліджень у межах Кримського державного медичного університету iм. С.I.Георгiєвського МОЗ України “Еволюційні, генетичні, нейрофізіологічні, етнічні і комунікаційні аспекти психічних розладів” (№ державної реєстрації - 0102U001051), що входить у галузеву програму “Основні психічні захворювання” (шифр - 2.226).

Мета i задачі дослідження. Мета дослiдження - дослідити вплив епілептичної схильностi у чоловiкiв, що хворіють на шизофренiю, на клiнiчнi прояви шизофренії i суспiльно небезпечнi дiї цих хворих для визначення прогнозу перебiгу цього захворювання.

Згiдно зазначеної мети були поставлені наступні задачі:

Дослідити спадкоємну обтяженість серед родичів I - II ступеня споріднення, а також преморбідні особливості в хворих із різними типами плину шизофренії, яка супроводжується епілептичною схильнiстю.

Проаналізувати зв'язок між віком хворих на початок шизофренії та наявністю епілептичної схильності, та вплив останньої на тип перебігу і форми шизофренії, а також рівень освіти і родинний стан у цих пацієнтів.

Визначити частоту й типи протиправних дій, а також частоту аутоагресивних дій у хворих шизофренією з епілептичною схильністю при її різних клінічних варіантах.

Дослідити преморбідні особливості і клінічні прояви шизофренії, з епілептичною схильністю у хворих, що зробили і не робили суспільно небезпечні дії. шизофренія епiлептичний клiнiчний генетичний

Дослідити рівень освіти і родинний стан хворих шизофренією з епілептичною схильністю, що зробили і не робили протиправні діяння.

Проаналізувати частоту помісячних стаціонувань у хворих шизофренією з епілептичною схильністю.

Розробити рекомендації щодо особливостей клінічної картини, перебігу шизофренiї з епілептичною схильністю, а також можливості скоєння протиправних діянь вказаними хворими.

Об'єкт дослідження - клiнiчнi, соцiальнi та генетичнi особливостi шизофренiї з епілептичною схильнiстю.

Предмет дослідження - вплив епілептичної схильності на клінічну картину шизофренії, що проявляється епілептичними нападами під час проведення інсулінотерапії, на преморбідні особливості, вік хворих на початок захворювання, співвідношення типів перебігу і форм шизофренії, рівень освіти, сімейний стан, частоту стаціонувань з урахуванням місяців року, частоту і типологію суспільно небезпечних, аутоагресивних і повторних протиправних дій, а також на клінічні прояви шизофренії у хворих, які скоїли суспільно небезпечні дії.

Методи дослідження - загально-клінічний; клініко-психопатологічний катамнестичний; генеалогічний; судово-психіатричний аналіз суспільно небезпечних дій, для встановлення преморбiдних, клінічних, соціальних факторiв, що впливають на типологію i частоту кримінальних дій. Статистичну обробку даних проводили з використанням крiтерiїв Стьюдента і Фішера. Обробка отриманих даних проводилася в електронних таблицях Microsoft Excel 2000.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше на репрезентативній вибірці чоловіків хворих на шизофренію встановлено, що генетичні особливості шизофренії, що обумовлені епілептичною схильністю, та проявляються епілептичними припадками, які виявляються на тлі гіпоглікемії при інсулінотерапії характеризуються підвищенням частоти спадкоємної обтяженості епілепсією серед родичів I - II ступеня споріднення, перевага преморбідних особливостей з епілептоїдними включеннями, частота яких збільшена при безперервному перебігу психозу та у хворих, що скоїли суспільно небезпечні дії. Уперше показано, що у осіб що які скоїли протиправні діяння відбувається несприятливий перебіг шизофренії. У цих хворих на шизофренію виявляються більш низькі показники рівня освіти і сімейного стану.

Практичне значення одержаних результатів. Виділено новий генотиповий маркер, яким є епілептична схильність, що несприятливо впливає на перебіг шизофренії і підвищує ризик небезпечних дій. Це може бути використано при визначенні прогнозу перебігу цього психічного захворювання, побудові систем терапевтичних заходів, спрямованих на профілактику суспільно небезпечних дій. Відзначені генотипові особливості хворих на шизофренію впливають на частоту помісячних стаціонувань, що може знайти застосування при проведенні лікувально-профілактичних заходів щодо запобігання загострень цього захворювання.

Результати досліджень впроваджені в практику Луганської, Миколаївської і Херсонської обласних психіатричних лікарень, в Кримській республіканській психіатричній лікарні №5, Севастопольській міській і Харківській міській №15 психіатричних лікарнях, Київському міському центрі судово-психіатричної експертизи.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведений збір матеріалу, обстеження хворих на шизофренію з епілептичною схильністю за допомогою загально-клінічного, клініко-психопатологичного, катамнестичного, генеалогічного, а також судово-психiатричного аналiзу суспільно небезпечних дій і статистичних методів досліджень. Автором інтерпретовані отримані результати, зроблені висновки, запропоновані практичні рекомендації щодо їхнього використання, що дозволяють оцінити вплив епілептичної схильності на клінічні особливості шизофренії, прогнозувати можливість здійснення цими хворими небезпечних дій, планувати і проводити терапевтичні заходи, а також заходи, спрямовані на профілактику суспільно небезпечних дій.

Особистий внесок здобувача до наукових праць у спеціалізованих наукових виданнях, затверджених ВАК України, що написані в співавторстві, полягає у наступному: у статті (згідно списку публікацій, за темою дисертації який представлений наприкінці автореферату) №3, самостійно проведено збір первинного матеріалу хворих на шизофренію з епілептичною схильністю, аналіз суспільно небезпечних дій хворих на шизофренію з епілептичною схильністю, підготовка роботи до друку. У статті №4 внесок автора: ініціація роботи, збір первинного матеріалу хворих на шизофренію з епілептичною схильністю, аналіз впливу на частоту надходжень у стаціонар хворих на шизофренію з епілептичною схильністю, підготовка роботи до друку.

Апробація результатів дисертації. Основні результати і положення дисертаційної роботи були представлені та обговорювалися в доповідях на:

Конференції, присвяченій 125-річчю основних робіт Г. Менделя і Ф. Гальтона (Сімферополь, 1991).

Міжнародній конференції “Етологія й еволюція поводження людини” (Сімферополь, 1992).

Науково-практичній конференції, присвяченій сторіччю лікарні (Одеса, 1993).

Міжнародній конференції “Біологічні основи поводження людини” (Сімферополь, 1993).

II Міжнародній конференції Української протиепілептичної ліги (Київ, 1998).

18-му Дунайському симпозіумі по психіатрії (Загреб, 1998).

VI Міжнародній конференції Української протиепілептичної ліги (Київ, 2002).

Публікації результатів дослідження. Основнi положення дисертації опубліковано у 12 наукових статтях і повідомленнях у вітчизняних і міжнародних виданнях, у тому числі 4 журнальнi статтi у фахових виданнях, затверджених ВАК України, (з них 2 роботи виконані особисто).

Обсяг i структура дисертації. Дисертація викладена на 173 сторінках (основного тексту 139 сторінок) і включає вступ, огляд літератури, матеріал і методи дослідження, 3 розділа, які відбивають результати власних досліджень, узагальнення результатів дослідження, висновки, практичні рекомендації, та списку використаних джерел, якій складається з 324 робіт, що включають 235 російсько-українських і 89 іноземних авторів. Матеріали дисертації ілюструються 20 таблицями, 4 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Методом випадкового безповторного добору (Н.А. Плохінський, 1970) на базах Кримських Республіканських психіатричних лікарень №1, №3, №5 проводився добір чоловіків хворих на шизофренію з епілептичними припадками, що виявились під час інсулінотерапії. Серед 1114 чоловіків хворих на шизофренію, яким проводилася інсулінотерапія, у 120 (10,8%) пацієнтів спостерігалися епілептичні припадки. Відомості про 43 таких хворих на шизофренію були отримані від лікарів, медичних сестер, хворих і підтверджувалися відповідними даними в історіях хвороби і журналах інсулінотерапії. Загальна чисельність чоловіків хворих на шизофренію з епілептичними припадками, що виявляються під час гіпоглікемії при проведенні інсулінотерапії, склала 163 хворих у віці від 18 до 69 років.

У переважній більшості випадків інсулінотерапія проводилася повільним нарощуванням доз інсуліну по 4 ОД. У рідких випадках використовувалася методика нарощування доз інсуліну по 8 ОД. (Г.Я. Авруцький і ін.,1981). Епілептичні припадки виявлялися під час проведення інсулінотерапії у 163 чоловіків хворих на шизофренію на середній дозі інсуліну рівній 66 ОД. У наступному ці пароксизми спостерігалися і поза цим видом терапії в 10,4 % пацієнтів.

Контрольна група складалася з 212 чоловіків хворих на шизофренію у віці від 17 до 67 років, яким проводилася інсулінотерапія, під час якої епілептичні припадки не виявлялися. У число обстежених хворих на шизофренію основної і контрольної груп не включалися особи з органічними ураженнями головного мозку, а також супутнім алкоголізмом, наркоманією і тяжкими соматичними захворюваннями.

Серед основного і контрольного контингентів хворих на шизофренію проводилися генеалогічні дослідження з метою виявлення спадкоємної обтяженості серед родичів I - II ступеня споріднення шизофренією, епілепсією, маніакально-депресивним психозом, алкоголізмом, розладами особистості і затримкою психічного розвитку. Преморбідні особливості у хворих на шизофренію основної і контрольної груп визначалися відповідно до систематики типів акцентуацій особистості (А.Е. Лічко, 1983).

Діагностика шизофренії, визначення її типів перебігу і форм у цих контингентах хворих на шизофренію проводилися відповідно до критеріїв МКХ- 10 (1994), а також методичних рекомендацій, представлених окремими дослідниками (Н. Сарторiус, 1999; А.П. Чуприков та ін., 1999). Розподіл пацієнтів за віком початку маніфестних проявів шизофренії в основного і контрольного контингентів хворих проводилося в рамках градацій, визначених п'ятилітнім інтервалом. У цих групах хворих на шизофренію проводився підрозділ з урахуванням рівня освіти і сімейного стану.

Розподіл хворих на шизофренію з епілептичною схильнiстю з урахуванням помісячних загострень психозу проводився з корекцією початку загострення шизофренічного процесу за тиждень до надходження в стаціонар. У 163 хворих чоловіків на шизофренію з епілептичною схильнiстю було 3057 стаціонувань. Як контрольні дослідження про помісячні загострення в хворих на шизофренію використовувалися результати Р.Г. Ліпанова (1967) про помісячний розподіл 4781 надходжень чоловіків хворих із цим захворюванням у Кримську республіканську психіатричну лікарню №1.

При вивченні частоти і типології небезпечних дій у хворих на шизофренію основної і контрольної груп застосовувалася систематика, використовувана в судово-психіатричних роботах співробітниками Українського НДІ загальної і судової психіатрії і наркології (В.І. Мельник 2001). У групі 163 хворих на шизофренію з епілептичними припадками, що виявляються під час гіпоглікемії при проведенні інсулінотерапії, кримінальні дії скоїли 87 (53,4%) пацієнтів, аутоагресивні дії - 39 (23,9%) пацієнтів. У контрольній групі 212 хворих на шизофренію протиправні та аутоагресивні дії спостерігалися відповідно в 56 (26,5%) і 19 (9,0%) випадків.

Результати проведених досліджень оброблялися за допомогою крiтерiїв Ст'юдента і Фішера. Статистичний аналіз отриманих даних проводився за допомогою ПЕОМ IBM PC Pentium у програмному середовищі Windows 95 за допомогою програми угруповання даних і математичного аналізу Excel.

У 1114 чоловіків хворих на шизофренію частота епілептичних припадків, що виявляються при інсулінотерапії (10,8%), не відрізнялася від частоти епілептичної схильнiстi (12,5%) у загальній популяції (W. Lennox, 1960) (p>0,3). У 163 хворих на шизофренію ці епілептичні пароксизми виявлялися у 74,9% випадків на дозі інсуліну в інтервалі до 80 ОД, на дозах інсуліну від 84 ОД і понад вони виявлялися в 25,1% випадків. Середня доза інсуліну, при якій у хворих на шизофренію виявлялися епілептичні припадки, складала 66 ОД. Ці факти свідчать про те, що епілептичні припадки, які з'явились під час інсулінотерапії у хворих на шизофренію не зв'язані з передозуванням інсуліну.

Розподіл хворих з урахуванням дози інсуліну, на якій виявлялися ці пароксизми, відповідає кривій нормального розподілу, характерного для полігенних захворювань, до яких відноситься й епілепсія (М.П. Бочків, 1978; А.В. Утін, 1982; Ф. Фогель і ін.,1990). Спадкоємна обтяженість епілепсією серед родичів I -II ступеня споріднення в основній групі хворих на шизофренію (12,9%) виявляється в 6,8 рази частіше, ніж у контрольній групі хворих на шизофренію (1,9%) (p<0,001).

Серед 163 хворих на шизофренію з епілептичними припадками, що проявилися вперше під час гіпоглікемії при інсулінотерапії, у 10,4 % випадків епілептичні припадки в наступному виявлялися і поза інсулінотерапією. У хворих на шизофренію з епілептичною схильнiстю частота епілепсії (10,4%) перевищує в 10- 13 разів частоту епілепсії у загальному населенні Криму (0,8%) (А.О. Двірський та ін., 2002) і України (0,6-1,0%) (В. Лісовенко та ін., 1996) (p<0,001). Ці дані свідчать про те, що у хворих на шизофренію епілептичні припадки, що виявляються під час інсулінотерапії, не зв'язані з високими дозами інсуліну, а є відображенням прихованої спадково обумовленої епілептичної схильності.

Сумарна спадкоємна обтяженість різними психічними захворюваннями серед родичів I-II ступеня споріднення у хворих на шизофренію з епілептичною схильністю (44,8%) вище, ніж у групі хворих на шизофренію, що зіставляється, (30,1% (p<0,01). Це відбувається в результаті підвищення частоти спадкоємної обтяженості епілепсією в основній групі хворих (12,3%), у порівнянні з хворими на шизофренію контрольної групи (1,9%) (p<0,001).

У 118 хворих на шизофренію з епілептичною схильністю з безупинним перебігом психозу серед родичів шизофренії (19,5%) і епілепсії (15,3%) виявлялися частіше, ніж у 45 цих пацієнтів із эпiзодичним перебігом, куди були віднесені пацієнти з приступоподібним і ремітуючим перебігом захворювання (відповідно 6,7 і 4,4%) (p<0,05). Ці факти свідчать про те, що гомоспецифічна і гетероспецифічна спадкоємна обтяженість сприяє несприятливому перебігу психозу в цих хворих на шизофренію.

У 163 хворих на шизофренію з епілептичною схильнiстю збільшена загальна частота (62,6%) шизоепілептоїдних (30,1%) і епілептоїдних типів акцентуацій особистості (32,5%), у порівнянні з 212 хворими на шизофренію контрольної групи, в яких їх загальна частота була рівною 9,9% випадків, а частота цих особливостей особистості відповідно складала 5,2 і 4,7% випадків (p<0,001).

Епілептоїдні включення в преморбідних характерологічних особливостях представлені шизоепілептоїдними та епілептоїдними типами акцентуацій особистості, переважали, значною мірою при безупинному перебігу цього психозу в 118 хворих на шизофренію з епілептичними припадками, що проявилися при інсулінотерапії (70,4%), у порівнянні з 45 хворими з приступоподібним і ремітуючим перебігом захворювання (42,2%) (p<0,001).

Вік хворих на початок маніфестних проявів шизофренічного процесу є важливим чинником, що визначає ступінь прогредієнтності шизофренії. Частота початку маніфестних проявів шизофренії у п'ятилітніх вікових інтервалах від 15 до 29 років у хворих на шизофренію основної групи (77,2%) виявляється в 1,2 рази частіше, ніж у хворих контрольної групи (62,7%) (p<0,01). У цих вікових інтервалах початок шизофренії в 118 хворих з епілептичною схильністю з безупинним перебігом (84,7%) виявляється в 1,5 рази частіше, в порівнянні з цими 45 хворими з епізодичним перебігом (57,7%), що поєднувало приступоподібний і ремітуючий перебіг захворювання (p<0,01).

Тип перебігу шизофренії відбиває деструктивно-прогредієнтні тенденції шизофренічного процесу. У хворих основної групи безупинний перебіг шизофренії (72,4%) переважав в 1,7 рази, а приступоподібний (25,1%) виявлявся в 2 рази рідше стосовно контрольної групи хворих (відповідно 43,4 і 50,9%) (p<0,001). Співвідношення форм шизофренії з епілептичною схильнiстю не відрізнялося від контрольного контингенту чоловіків хворих на шизофренію.

Аналіз впливу екзогенної ритміки в аспекті взаємодії екзогенних впливів і генотипових особливостей хворих на шизофренію, що характеризується наявністю епілептичною схильністi, показав, що загальна частота стаціонувань у березні, квітні і травні у хворих основної групи (30,3%) вище, ніж у контрольному контингенті хворих (25,5%) (p<0,05). При цьому частота стаціонувань хворих на шизофренію з епілептичною схильністю в листопаді (5,0%) була в 1,7 рази менше, ніж у контрольних дослідженнях (8,4%) (p<0,01).

Отже, генотипові особливості хворих на шизофренію, що характеризуються наявністю епілептичної схильності, впливають на частоту помісячних стаціонувань, що виявляється в підвищенні сумарної частоти госпіталізацій у березні - травні і зниженні частоти госпіталізацій у листопаді.

У хворих на шизофренію чуттєвим показником прогнозу перебігу захворювання і рівня соціальної адаптації є рівень освіти і сімейний стан. Схильність до навчання, рівень освіти значною мірою обумовлені рівнем інтелекту (Л.Ф. Бурлачук, 1989). Початкова освіта в основній групі хворих на шизофренію з епілептичною схильнiстю (6,7%) зустрічалася в 3,7 рази частіше, а сумарна частота середньої спеціальної і незакінченої вищої освіти (6,1%) у 3,7 рази рідше, в порівнянні з контрольною групою хворих на шизофренію (відповідно 1,9 і 22,7%) (p<0,01). Більш низькі показники рівня освіти в хворих на шизофренію з епілептичною схильнiстю, в порівнянні з контрольним контингентом хворих на шизофренію, відзначаються, переважно, за рахунок цих пацієнтів із безупинним перебігом психозу.

Зіставлення характеристики сімейного стану в аналізованих групах хворих показало, що частота таких, які ніколи що не вступали в шлюб хворих на шизофренію з епілептичною схильністю (53,4%) на 10,5% вище, ніж у хворих на шизофренію в контрольних дослідженнях (42,9%) (p<0,05). Відзначається зниження в 1,4 рази загальної частоти перебуваючих у шлюбі і тих, що знову вступили в шлюб хворих на шизофренію основної групи (26,4%), у порівнянні з контингентом хворих, що зіставляється, (38,1%) (p<0,01). Ці розходження відбуваються за рахунок хворих на шизофренію з епілептичною схильнiстю з прогредієнтним перебігом психозу.

Отримані вперше результати свідчать про те, що в хворих на шизофренію з епілептичною схильнiстю відзначаються більш низькі показники рівня освіти і сімейного стану, в порівнянні з контрольним контингентом хворих на шизофренію, що переважно відбувається за рахунок контингенту цих хворих із несприятливим перебігом захворювання. Відзначені характеристики в цих хворих на шизофренію можуть розглядатися як фактори несприятливого перебігу психозу.

Отже, епілептичні припадки у хворих на шизофренію, що виявляються під час інсулінотерапії, обумовлені спадкоємною епілептичною схильністю. Генотипові особливості хворих на шизофренію, що характеризуються наявністю епілептичної схильності, впливають на збільшення частоти преморбідних особливостей особистості, що характеризуються шизоепілептоїдними та епілептоїдними типами акцентуацій особистості і більш раннім проявом психозу. У цих хворих частіше спостерігається безупинний перебіг і рідше зустрічається приступоподібний перебіг психозу. Відзначені генотипові особливості хворих на шизофренію впливають і на частоту помісячних госпіталізацій, що виявляється в підвищенні сумарної частоти госпіталізацій у березні - травні і зниженні частоти госпіталізацій у листопаді. У хворих на шизофренію з епілептичною схильнiстю виявляються більш низькі показники рівня освіти і сімейного стану.

У структурі кримінальних дій, скоєних 87 хворими шизофренією з епілептичною схильнiстю й у контрольній групі 56 таких хворих на шизофренію найбільша їх частота приходиться на майнові діяння (46,0 і 51,8% відповідно). У цих групах хворих частота хуліганських дій (відповідно 21,8 і 28,6 %) та інших правопорушень (6,9 і 10,7% відповідно) не відрізнялася (p>0,3). Однак, у структурі протиправних дій правопорушення, спрямовані проти особистості, у хворих на шизофренію з епілептичною схильнiстю (25,3%) виявляються в 2,8 рази частіше, ніж хворі на шизофренію без епілептичної схильності (8,9%) (p<0,001).

У групі 16 хворих на шизофренію з епілептичною схильнiстю з приступоподібним перебігом захворювання хуліганські дії (50,0%) зустрічаються в 4 рази частіше, ніж у хворих із безупинним перебігом захворювання (15,5%) (p<0,05). Це розходження має місце в результаті тенденції до зниження частоти хворих із приступоподібним перебігом захворювання правопорушень, спрямованих проти особистості (12,4%) і майнових дій (31,4%) стосовно хворих із безупинним перебігом психозу (відповідно 28,2 і 49,3) (p>0,1).

Отже, при аналізі структури правопорушень виявлено підвищення частоти кримінальних дій, спрямованих проти особистості у хворих на шизофренію з епілептичною схильнiстю, в порівнянні з контрольними дослідженнями, значною мірою обумовлено вираженою тенденцією до їх підвищення в хворих із безупинним перебігом захворювання. Хуліганські дії вчиняються частіше хворими з епізодичним перебігом шизофренічного процесу, в порівнянні з безупинним перебігом психозу.

Частота кримінальних діянь у 163 хворих на шизофренію основної групи (53,4%) спостерігалася в 2 рази частіше, ніж у 212 хворих на шизофренію контрольної групи (26,5%) (p<0,001). В основній групі хворих відзначається підвищення частоти кримінальних дій, скоєних проти особистості (13,5%), і майнових кримінальних діянь (24,5%), у порівнянні з контрольними дослідженнями (відповідно 2,4 і 13,7%) (p<0,05). Убивства скоюють хворі на шизофренію з епілептичною схильнiстю (3,7%) у 5,3 рази частіше, ніж серед 4956 хворих на шизофренію, що перебувають на обліку в чотирьох містах Криму, де вона складала 0,7% випадків. Однак, це збільшення вказує лише на виражену тенденцію в розходженні цих величин (0,1>p>0,05).

Частота суспільно небезпечних дій у 118 хворих основної групи з безупинним перебігом (60,2%) у 3,3 рази вище, ніж у 212 хворих на шизофренію в контрольних дослідженнях (26,5%) (p<0,001). У цих хворих виявляється збільшення кримінальних діянь, спрямованих проти особистості (17,0%), а також майнових діянь (29,4%), у порівнянні з контролем (відповідно 2,4 і 13,7%) (p<0,05). У 45 хворих на шизофренію з епілептичною схильнiстю з епізодичним перебігом загальна частота кримінальних діянь (35,6%) має лише деяку тенденцію до збільшення стосовно групи, що зіставляється з 212 хворих на шизофренію (26,5%). Це відбувається за рахунок вираженої тенденції до підвищення (у 2,4 рази) частоти хуліганських дій (17,8%), величина яких у контролі була рівною 7,5% (p>0,1).

У 118 хворих на шизофренію з епілептичною схильнiстю з безупинним перебігом частота протиправних дій (60,2%) у 1,7 рази більше, ніж у 45 цих хворих на шизофренію з епізодичним перебігом (35,6%) (p<0,01). Це підвищення в хворих з безупинним перебігом психозу обумовлено збільшенням відповідно в 3,8 і 2,7 рази частоти кримінальних дій, спрямованих проти особистості (17,0%), і майнових діянь (29,7%), у порівнянні з хворими з епізодичним перебігом захворювання (відповідно 4,5 і 11,1%) (p<0,01).

Повторні суспільно небезпечні дії серед 163 хворих на шизофренію з епілептичною схильнiстю (19,0%) виявлялися в 3,7 рази частіше, у порівнянні з 212 хворими на шизофренію контрольного контингенту хворих (5,2%) (p<0,001). Це збільшення відбувається, переважно, в результаті підвищення частоти повторних правопорушень у 118 хворих з безупинним перебігом захворювання основної групи (22,0%) стосовно 92 пацієнтів із безупинним перебігом контрольної групи (8,7%) (p<0,01). Частота скоєних повторних кримінальних діянь хворими на шизофренію з епізодичним перебігом основної (11,1%) і контрольної груп (2,5%) не відрізнялася (p>0,3).

Отже, підвищення частоти суспільно небезпечних дій, а також повторних цих же кримінальних діянь при шизофренії з епілептичною схильнiстю, в порівнянні з контролем, відбувається, переважно, за рахунок їхнього збільшення в хворих із безупинним перебігом психозу.

Відмінностей у розподілі форм шизофренії в основній і контрольній групах обстежуваних контингентів хворих не виявлено, а загальна частота у цих групах хворих проста і кататонiчна форми були нечисленними, що обумовлено патоморфозом (Г.В. Морозов, 1982; А.Е. Двірський, 1985). У зв'язку з цим аналіз загальної частоти і структури небезпечних дій проводився в хворих параноїдною і непараноїдною форм шизофренії у досліджуваних групах хворих.

Частота кримінальних діянь у 141 хворих параноїдною формою шизофренії з епілептичною схильнiстю (50,4%) у 1,9 рази перевищує аналогічну величину в контрольному контингенті 212 хворих на шизофренію (26,5%) (p<0,001). У цих хворих на параноїдну шизофренію виявлено підвищення відповідно в 6,7 і в 6,2 рази частоти кримінальних діянь проти особистості (14,9%) і майнових діянь (22,7%), у порівнянні з групою хворих, що зіставляється, (відповідно 2,4 і 13,7%) (p<0,01).

У групі 22 хворих на непараноїдну шизофренію з епілептичною схильнiстю загальна частота кримінальних діянь (72,7%) у 2,7 рази вище стосовно контрольної групи 212 хворих на шизофренію (26,5%) (p<0,001). У цих хворих на шизофренію майнові діяння (36,4%) відбувалися на 22,7% частіше, в порівнянні з хворими на шизофренію, що зіставляються (13,7%) (p<0,05). Крім цього, в них відзначається тенденція до збільшення хуліганських дій (відповідно 22,7 і 7,5%) (р>0,1). Частота кримінальних діянь у групі 22 хворих на непараноїдну шизофренію з епілептичною схильнiстю (72,7%) у 1,4 рази більше, ніж у групі 141 цих хворих із параноїдною формою (50,4%) (p<0,05). Повторні суспільно небезпечні дії хворими на параноїдну шизофренію з епілептичною схильнiстю (19,1%) відбувалися в 3,7 рази частіше, ніж хворими на шизофренію контрольної групи (5,2%) (p<0,001). У цих хворих на непараноїдну шизофренію їхня частота не відрізнялася від контрольної групи, що зіставлялась (p>0,3).

Підвищення частоти аутоагресивних дій у 163 хворих на шизофренію з епілептичною схильнiстю (23,9%) відбувається за рахунок збільшення частоти сполучення аутоагресивних і гетероагресивних дій (15,9%), у порівнянні з контролем (відповідно 9,0 і 2,4%) (p<0,001). Частота аутоагресивних дій у хворих на шизофренію з епілептичною схильнiстю з безупинним перебігом збільшена за рахунок випадків поєднання аутоагресивних і гетероагресивних дій, а в цих хворих на шизофренію з епізодичним перебігом - у результаті підвищення частоти випадкiв тiльки аутоагресивних дій (p<0,05).

У хворих на шизофренію з епілептичною схильністю спостерігається підвищення загальної частоти суспільно небезпечних дій, а також таких видів кримінальних діянь, як проти особистості і майнових діянь. Клінічні прояви шизофренії цих хворих впливають на частоту і вид кримінальних дій. У хворих із епізодичним перебігом захворювання частота і структура суспільно небезпечних дій відповідали контрольним дослідженням. При безупинному перебігу шизофренії з епілептичною схильнiстю кримінальні діяння відбуваються частіше, при цьому збільшена частота протиправних дій, спрямованих проти особистості, а також майнових діянь, у порівнянні з цими хворими як хворих із епізодичним перебігом захворювання, так і з контролем. Частота кримінальних діянь у цих пацієнтів як з параноїдною, так і в хворих із непараноїдною шизофренією вище, ніж у контрольних дослідженнях. При параноїдній формі переважали кримінальні дії проти особистості і майнові діяння, а при непараноїдній формі частіше виявлялися майнові діяння і рідше виявлялися кримінальні дії проти особистості.

Проведення досліджень, спрямованих на вивчення спадкоємної обтяженості, преморбідних особливостей і клінічних проявів шизофренії, а також рівня освіти і сімейного стану у хворих на шизофренію з епілептичною схильністю, що скоїли і не скоїли суспільно небезпечні діяння, може сприяти виявленню нових предикторів, що вказують на підвищений ризик небезпечних дій у цих хворих. У 87 хворих на шизофренію з епілептичною схильнiстю, що скоїли суспільно небезпечні дії, частота спадкоємної обтяженості шизофренією (21,9%), епілепсією (19,5%) і алкоголізмом (14,9%) вище, ніж у 76 цих хворих на шизофренію, що не скоїли їх, ці величини відповідно складали 9,2%, 5,3% і 5,3% (p<0,05). Преморбідні особливості в хворих на шизофренію з епілептичною схильнiстю, що скоїли кримінальні діяння, характеризувалися, переважно, шизоепілептоїдними і епілептоїдними акцентуаціями особистості (70,1%), у порівнянні з хворими, що не скоїли кримінальних діянь (53,9 %) (p<0,05).

У 87 хворих на шизофренію з епілептичною схильнiстю, що скоїли суспільно небезпечні дії, безупинний перебіг (81,6%) виявлявся в 1,3 рази частіше, а приступоподібний перебіг (16,1%) спостерігався в 2,2 рази рідше, в порівнянні з 76 хворими на шизофренію з епілептичною схильнiстю, що таких не скоїли (відповідно 61,8 і 35,6%) (p<0,01). Частота ремітуючого перебігу шизофренії, а також співвідношення форм шизофренії у цих групах хворих не відрізнялася (p>0,3).

У групі хворих на шизофренію з епілептичною схильнiстю, що скоїли суспільно небезпечні дії, частота випадків з початковою освітою (10,3%) і освітою 8 класів (34,5%) була відповідно в 6,5 рази більше, а із середньою освітою (46,0%) у 1,8 рази менше, ніж групі хворих на шизофренію, що не скоїли небезпечні дії (відповідно 2,6 %, 5,3 і 81,6%) (p<0,05).

У хворих на шизофренію з епілептичною схильнiстю, в яких в анамнезі відзначалися правопорушення, відзначається підвищення в 1,5 рази частоти осіб, що ніколи не вступали в шлюб (63,2%), і зменшення в 2,2 рази пацієнтів, що перебувають у шлюбі (13,8%), у порівнянні з хворими на шизофренію з епілептичною схильнiстю, у яких кримінальних діянь не відзначалося (відповідно 42,1 і 30,3%) (p<0,01).

Отже, у хворих на шизофренію епілептичні припадки, що виявляються під час інсулінотерапії, не пов'язані з високими дозами інсуліну, а обумовлені спадкоємною епілептичною схильністю. Генотипові особливості хворих на шизофренію з епілептичною схильнiстю характеризуються підвищенням частоти спадкоємної обтяженості епілепсією та впливом на преморбідні особистісні особливості при збільшенні частоти шизоепілептоїдних і епілептоїдних типів акцентуацій особистості, а також на маніфестні прояви і перебіг психозу, що виражається в його більш ранньому прояві і несприятливому перебігу. Відзначені генотипові особливості хворих на шизофренію впливають також на екзогенну ритміку, що відбивається в підвищенні сумарної частоти госпіталізацій у березні - травні і зниженні частоти госпіталізацій у листопаді. У хворих на шизофренію з епілептичною схильнiстю є більш низькі показники рівня освіти, родинного стану і висока частота кримінальних діянь, що частіше виявляються при безупинному перебігу психозу. Ці пацієнти частіше скоюють суспільно небезпечні дії, а також повторні суспільно небезпечні дії і такі їхні види, як проти особистості і майнові діяння переважно відбуваються за рахунок пацієнтів із безупинним перебігом захворювання. Частота кримінальних діянь у хворих параноїдною і непараноїдною шизофренією з епілептичною схильнiстю вище, ніж у контрольних дослідженнях. При параноїдній формі переважали кримінальні дії проти особистості, майнові діяння і повторні правопорушення, а при непараноїдній шизофренії частіше виявлялися майнові діяння і рідше кримінальні дії проти особистості. Хворі на шизофренію з епілептичною схильнiстю, що скоїли кримінальні діяння, у порівнянні з такими, але що не скоїли протиправних дій, частіше виявляли спадкоємну обтяженість шизофренією, епілепсією та алкоголізмом. У них переважали в преморбіді шизоепілептоїдні та епілептоїдні типи акцентуації особистості, більш ранній початок і несприятливий перебіг захворювання, а також більш низькі показники освіти і сімейного стану.

ВИСНОВКИ

У дисертації приведено теоретичне узагальнення ролі певних клiничних, соцiальних i генетичних особливостей шизофренiї з епілептичною схiльнicтю, що виявляються епiлептичними припадками пiд час iнсулiнотепрапiї як крiтерiїв прогнозу перебiгу захворювання, в тому числi i у пацiєнтiв, що скоїли суспiльно небезпечнi дії.

Підвищення частоти спадкоємної обтяженості психічними захворюваннями серед родичів I - II ступеня споріднення у хворих на шизофренію з епілептичною схильнiстю відбувається в результаті підвищення спадкоємної обтяженості саме епілепсією. Частота такої обтяженостi збільшена при безупинному перебігу цього психозу.

Преморбідні особливості хворих на шизофренію з епілептичною схильністю характеризуються перевагою шизоепілептоїдних та епілептоїдних типів акцентуацій особистості, що сприяють несприятливому перебігу шизофренічного процесу.

Наявність епілептичної схильності, що проявляється епілептичними припадками під час проведення інсулінотерапії, сприяє більш ранній маніфестації шизофренiї.

Генотипові особливості хворих на шизофренію, що характеризуються наявністю епілептичної схильнiстi, не впливають на співвідношення форм, але сприяють її несприятливому перебігу. Це виражається в більш ранній маніфестації шизофренії і підвищенні частоти безупинного типу перебігу захворювання.

За наявності епілептичної схильності у хворих на шизофренію, в тому числi в тих, якi скоїли суспiльно небезпечнi дiї частіше виявляється більш низький рівень освіти, підвищення частоти неодружених і осіб, що зовсiм не вступають до шлюбу.

Підвищення частоти суспільно небезпечних дій у хворих на шизофренію з епілептичною схильністю відбувається в результаті збільшення частоти суспільно небезпечних дій, спрямованих проти особистості, майнових діянь, а також повторних правопорушень. Ці протиправні дії скоюються частіше хворими із безупинним перебігом шизофренії, ніж з епізодичним. Частота кримінальних діянь у пацієнтів основної групи вище, ніж в контрольних дослідженнях. При параноїдній формі шизофренії переважали кримінальні дії проти особистості, майнові діяння і повторні протиправні дії, а при непараноїдній формі частіше виявлялись майнові діяння і рідше виявлялись кримінальні дії проти особистості.

У хворих на шизофренію з епілептичною схильністю i безупинним перебігом захворювання, в порiвняннi з приступоподiбним перебiгом, виявлено підвищення частоти аутоагресивних дій в поєднанні з гетероагресивними діями. Серед цих хворих на шизофренію з епізодичним перебігом збільшена частота тільки аутоагресивних дій.

Преморбідні особливості у хворих на шизофренію з епілептичною схильністю, які скоювали суспільно небезпечні дії, характеризуються переважанням шизоепілептоїдних та епілептоїдних типів акцентуацій особистості. Цi соцiальнi ускладнення частiше виникають при раннiй маніфестації та безупинному перебігу зазначеного варiанту шизофренiї.

Епілептична схильність у хворих на шизофренію впливає на частоту надходжень у стаціонар частіше в певні місяці року, що виражається у збільшенні частоти екзацербацій в березні - травні і зниженні частоти госпіталізацій у листопаді.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛIКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦIЇ

Михайлова Е.А. Синдромальные формы и опасные действия при шизофрении, сочетающейся со скрытой эпилептической предрасположенностью //Таврический журнал психиатрии. - 1998. - Т.2, №4. - С. 58 - 61.

Михайлова Е.А. Преморбидные особенности и опасные действия больных шизофренией со скрытой эпилептической предрасположенностью //Таврический журнал психиатрии. - 2001. - Т.5, №1(16). - С. 24 - 26.

Абрамов А.В., Двирский А.А., Лучко О.Н., Михайлова Е.А. Общественно опасные действия при шизофрении в сочетании с сахарным диабетом, бронхиальной астмой и скрытой эпилептической предрасположенностью //Журнал психиатрии и медицинской психологии - 1997. - №1(3). - С. 71 - 73.

Двирский А.Е., Михайлова Е.А. Фенотипические проявления шизофрении у больных со скрытой эпилептической предрасположенностью, совершавших и не совершавших опасные действия //Таврический журнал психиатрии. - 2002. - Т.6, № 1(18). - С. 21 - 25.

Двирский А.А., Лучко О.Н., Михайлова Е.А. Влияние метеорологических факторов на экзацербации шизофрении, сочетающейся с сахарным диабетом, бронхиальной астмой и скрытой эпилептической предрасположенностью //Вестник физиотерапии и курортологии. - 1997. - №2. - С. 39 - 43.

Михайлова Е.А., Гласнер А.К. Некоторые клинические особенности течения шизофрении и частота особо опасных действий у больных со скрытой эпилептической предрасположенностью //Вопросы клинической генетики. Материалы конференции, посвященной 125 - летию основополагающих работ Г. Менделя и Ф. Гальтона. Тезисы докладов. Симферополь, 1991. - В. I. - С. 119 - 120.

Mikhailova E.A. Autoagressive behavior in schizophrenic with latent epileptic predisposition //Book of abstractions /International Conference "Ethology and evolution of human behaviour". - Simferopol: Sovincon, 1992. - P. 28.

Михайлова Е.А. Суицидальные попытки и опасные действия при шизофрении со скрытой эпилептической предрасположенностью //Материалы научно - практической конференции, посвященной столетию больницы. Одесса, 1993. - С.46.

Двирский А.Е., Михайлова Е.А, Яновский Т.С. Скрытая эпилептическая предрасположенность при шизофрении /II Мiжнародна конференцiя Украiнської протиепiлептичної лiги, Київ, 1998. - С. 27.

Михайлова Е.А. Наследственная отягощенность и личностные особенности при шизофрении со скрытой эпилепсией //Матерiали VI Міжнародної конференцiї Української протиепiлептичної лiги, Київ //Вiсник епiлептологiї - 2002. - Т.1, №1. - С. 77.

Dvirsky A.E., Michaylova E.A., Egorov V.I. Latent predisposition to epilepsy as factor of increased risk for criminal actions /Proceedings from 18th Danube symposion of psychiatry. June 4 - 6, 1998. - Zagreb, Croatia: //Psychiatria danubina, 1998. - V. 10, №2. - S. 160.

Mikhailova E. Criminal actions in the schizophrenia patients //Book of abstracts. International conference the biological roots of humen behaviour. Simferopol, Partenit - Heliorhythm, 1993. - P. 21 - 22.

АНОТАЦІЯ

Михайлова О.О. Шизофренія з епілептичною схильністю (клінічні, соцiальнi та генотичні аспекти). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спецiальнiстю 14.01.16 - психіатрія. - Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, Київ, 2003.

Дисертація присвячена дослідженню впливу генотичних особливостей, обумовлених присутністю епілептичної схильністi, на клінічні прояви шизофренії, частоту і характер небезпечних дій у цих хворих, а також на різні клінічні характеристики цього захворювання у хворих, що скоїли і не скоїли небезпечні дії.

Установлено, що у хворих на шизофренію з епілептичною схильністю підвищена частота спадкоємної обтяженості епілепсією і епілептоїдних включень у преморбіді, несприятливий перебіг психозу, а також збільшена частота правопорушень і аутоагресивних дій. Відзначені характеристики виявлялися частіше у хворих на шизофренію з епілептичною схильністю, що скоїли небезпечні дії, у порівнянні з хворими на шизофренію, що таких дій не скоїли. У хворих на шiзофренiю з епілептичною схильністю, якi скоювали суспiльно небезпечнi дiї, в порiвняннi з такими, якi їх не скоювали, в преморбiдi переважали шизоепiлептоiднi та епiлептоiднi типи акцентуацiй особистостi. Захворювання у них проявлялось у бiльш ранньому вiцi, переважав безперервний перебiг, спостерiгались низькi показники освiти i сiмейного стану.

Ключові слова: шизофренія, епілептична схильність, спадкоємна обтяженість, преморбідні особливості, сезонність, сімейний стан, освіта, суспільно небезпечні дії.

АННОТАЦИЯ

Михайлова Е.А. Шизофрения с эпилептической предрасположенностью (клинические, социальные и генетические аспекты). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14. 01. 16 - психиатрия. - Украинский научно-исследовательский институт социальной и судебной психиатрии и наркологии МЗ Украины, Киев, 2003.

Диссертация посвящена изучению влияния эпилептической предрасположенности при шизофрении, на клинические проявления заболевания, сезонность экзацербаций, показатели уровня образования и семейного положения, частоту противоправных и аутоагрессивных действий, а также исследованию ее клинических особенностей, показателей уровня образования и семейного положения у больных шизофренией с эпилептической предрасположенностью, которые совершили и не совершали противоправные действия.

Работа основывается на исследовании частоты эпилептических припадков, проявляющихся во время инсулинотерапии, у 1114 мужчин больных шизофренией, клиническом обследовании, определении противоправных действий у 163 мужчин больных шизофренией, у которых во время инсулинотерапии наблюдались эпилептические припадки, и 212 мужчин больных шизофренией контрольной группы, у которых во время инсулинотерапии эти пароксизмы не обнаруживались.

Частота эпилептических припадков, проявляющихся при инсулинотерапии у 1114 больных шизофренией (10,8%) не отличалась от частоты эпилептической предрасположенности (12,5%) в общей популяции. У 163 больных шизофренией эпилептические припадки обнаруживались во время инсулинотерапии при средней дозе инсулина 66 ЕД, а распределение больных с учетом дозы инсулина при их проявлении соответствовало кривой нормального распределения, характерной для полигенных заболеваний. У этих больных шизофренией наследственная отягощенность эпилепсией (12,9%) выявляется в 6,8 раза чаще, чем в контрольной группе больных шизофренией (1,9%), а частота эпилепсии (10,4%) превышает соответственно в 10 - 13 раз частоту эпилепсии в общем населении Украины (1,0%) и Крыма (0,8%). Эти факты свидетельствуют о том, что у больных шизофренией эпилептические припадки, проявляющиеся во время инсулинотерапии, являются отражением наследственно обусловленной эпилептической предрасположенности.

Генотипические особенности больных шизофренией с эпилептической предрасположенностью характеризуются повышением частоты наследственной отягощенности эпилепсией, увеличением частоты преморбидных шизоэпилептоидных и эпилептоидных типов акцентуаций личности, а также более ранним проявлением психоза. У этих больных чаще наблюдается непрерывное и реже встречается приступообразное течение психоза. Отмеченные генотипические особенности больных шизофренией оказывают влияние и на частоту помесячных стационирований, что проявляется в повышении суммарной частоты стационирований в марте - мае и снижении частоты госпитализаций в ноябре. Больные шизофренией с эпилептической предрасположенностью обнаруживают более низкие показатели уровня образования и семейного положения.

У этих больных шизофренией наблюдается повышение общей частоты общественно опасных действий, а также таких видов криминальных деяний как против личности и имущественных деяний. Клинические проявления шизофрении у больных с эпилептической предрасположенностью оказывают влияние на частоту и вид криминальных действий. Общая частота и структура общественно опасных действий у больных с эпизодическим течением заболевания, объединяющее ремиттирующее и приступообразное течение, соответствовали контрольным исследованиям. При непрерывном течении шизофрении с эпилептической предрасположенностью криминальные деяния совершаются чаще, при этом увеличена частота противоправных действий, направленных против личности, а также имущественных деяний в сравнении, как с этими больными с эпизодическим течением заболевания, так и с контрольной группой. Суммарная частота криминальных деяний у этих пациентов как с параноидной, так и у больных с непараноидной шизофренией выше, чем в контрольных исследованиях. При параноидной форме преобладали криминальные действия против личности и имущественные деяния, а при непараноидной форме чаще выявлялись имущественные деяния и реже обнаруживались криминальные действия против личности.

У 87 больных шизофренией с эпилепической предрасположенностью, которые совершали криминальные деяния, в сравнении с 76 такими больными, но не совершавшими противоправных действий, чаще обнаруживали наследственную отягощенность шизофренией, эпилепсией и алкоголизмом. В преморбидном периоде у этих больных шизофренией преобладали шизоэпилептоидные и эпилептоидные типы акцентуации личности, манифестные проявления психоза выявлялись в более раннем возрасте, заболевание протекало с преобладанием частоты непрерывного и снижением частоты приступообразного типа течения заболевания, а также низкие показатели образования и семейного положения.

Ключевые слова: шизофрения, эпилептическая предрасположенность, наследственная отягощенность, преморбидные особенности, сезонность, семейное положение, образование, общественно опасные действия.

SUMMARY

Mikhailova E.A. Schizophrenia with epileptic predisposition (clinical, social and genotypic aspects). -Manuscript.

Thesis for a scientific degree of Candidate of Science (Medicine) by speciality - 14.01.06 - psychiatry. - Ukrainian Research Institute of Social, Forensic Psychiatry and Drug Abuse, Ministry of Public Health of Ukraine, Kуiv, 2003.

Dissertation is devoted to the study of the influences of genetic peculiarities followed by the presence of epileptic predisposition on clinical features of schizophrenia, rate and type of dangerous actions in these patients who committed or no committed dangerous actions. It is demonstrated that epileptic predisposition in schizophrenic patients leads to increased rate of hereditary aggravation by epilepsy and epileptoid symptoms in premorbide, unfavorable course of psychosis and also increasing rate of criminal actions and suicide attempts. The noted characteristics were found more often in schizophrenic patients with epileptic predisposition who committed dangerous actions comparatively to those who not. Patient with schizophrenia complicated by epileptic predisposition who acted antysocially had in premorbide schizoepileptoid and epileptoid types of accentuation of personality. Their disease began in earlier age, there was incontinued course of the disease and low educational and family status indexes.