Застосування локальної дозованої гіпотермії сегментарної зони надниркових залоз при комплексному лікуванні хворих з початковими проявами гіпертонічної енцефалопатії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

київська медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук: "Застосування локальної дозованої гіпотермії сегментарної зони надниркових залоз при комплексному лікуванні хворих з початковими проявами гіпертонічної енцефалопатії"

14.01.15 - нервові хвороби

Віницький Володимир Анатолійович

КИЇВ - 2003



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київській медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Головченко Юрій Іванович, Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, завідувач кафедри неврології №1

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Ткаченко Олена Василівна, Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, професор кафедри неврології № 2

доктор медичних наук, професор Лисенюк Віктор Павлович, Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, завідувач кафедри неврології та реабілітаційної медицини

Провідна установа:

Інститут геронтології АМН України, відділ судинної патології головного мозку

Захист відбудеться „25” червня 2003 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.613.01 у Київській медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України за адресою: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України за адресою: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9.

Автореферат розісланий „23” травня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

Усатенко О.Г.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Судинні захворювання головного мозку - актуальна проблема сучасної медицини. Це пояснюється поширенням судинних уражень нервової системи зі стійкою втратою працездатності і високою смертністю [Волошин П.В., 1999; Давид О., 1999; Деев А.С., 2000]. Таким чином на сьогодні цереброваскулярні захворювання - одна з основних причин інвалідизації та смертності населення [Варакин Ю.Я. и соавт., 1996; Віничук С.М., 1999; Гусев Е.И. и соавт., 2001]. Лікування хворих із хронічною мозковою судинною недостатністю є, у певній мірі, і профілактичним заходом попередження гострих порушень мозкового кровообігу [Волошин П.В., 2001; Котов С.В. и соавт., 2001; Мищенко Т.С., 2002]. Зважаючи на значне розповсюдження артеріальної гіпертензії (15-30% дорослого населення згідно з даними ВООЗ, 15-20% - в Україні) закономірним є інтерес неврологів до проблеми гіпертонічної енцефалопатії. По-перше, відомо, що даною формою патології страждають, як правило, люди молодого й середнього, тобто працездатного, віку. По-друге, темпи розвитку гіпертонічної дисциркуляторної енцефалопатії (ГДЕ) мають галопуючий характер, особливо при кризовому перебігу [Малахов В.А., 1997; Одинак М.М. и соавт., 1998; Пасюк А.В., 1998].

Слід зазначити, що сьогодні не існує методів лікування ГДЕ, які б рівноцінно призводили як до корекції рівня артеріального тиску (АТ), так і до нівелювання неврологічної симптоматики початкових проявів ГДЕ, коли на передній план ступає астено-вегетативний симптомокомплекс із мінімальним неврологічним дефіцитом [Волошин П.В., 2001; Дамулин И.В. и соавт., 2001; Шток В.Н., 2000].

У сучасних умовах, зважаючи на те, що лікування артеріальної гіпертензії (АГ) і ГДЕ є перманентним і довічним, пошук і розробка економічних немедикаментозних методів лікування є актуальним. Отже, наш інтерес до проблеми ГДЕ базується на вищезазначеному.

У більш ранніх дослідженнях, які були присвячені вивченню терапевтичного впливу локальної дозованої гіпотермії (ЛДГ) при захворюваннях периферичної нервової системи - попереково-крижовому радикуліті, гострій нейропатії лицьового нерва, невралгії трійчастого нерва [Головченко Ю.И. и соавт., 1990; Колосова Т.В., 1990; Немчикова Т.Г., 1992; Оконская Л.Д., 1990], було показано, що при проведенні ЛДГ відзначається зниження рівня аферентної імпульсації та анталгічний ефект, нормалізація регуляції судинного тонусу і регіонарного кровообігу, охоронне гальмування. Схожі ефекти відзначені й в інших дослідженнях, які вивчали можливості терапевтичного застосування гіпотермії [Кенц В.В. и соавт., 1981; Сухенко А.И., 1984; Грищенко В.И. и соавт., 1987]. У зв'язку з цим, виникло припущення, що реакції організму на гіпотермію здійснюються на організменному рівні за рахунок впливу на сегментарні та надсегментарні регуляторні апарати, а також нейроендокринні зв'язки, що веде до певних змін в адаптаційно-регуляторних системах організму і може призводити до зміни АТ.

Вибір сегментарної зони наднирників, як місця дії лікувального фактора, був пов'язаний з припущенням щодо можливості виникнення гіпотензивного ефекту при впливі на регуляторні зв'язки нейроендокринних механізмів, що характеризуються взаємним впливом наднирників і діенцефальної ділянки [Калинин А.П. и соавт., 1991; Шаляпина В.Г. и соавт., 1988; Шустов С.Б. и соавт., 1997], та безпосереднього сегментарного рефлекторного впливу ЛДГ на секреторну активність надниркових залоз.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є фрагментом наукової програми кафедри неврології №1 КМАПО ім. П.Л. Шупика МЗ України “Клінічне обґрунтування використання гіпер - гіпотермічного апарату „Янус” для лікування хворих з ураженням периферичного відділу нервової системи” (шифр ІПТ 31.6; № держреєстрації 0196 ИО 10565).

Мета дослідження. Патогенетичне обґрунтування застосування ЛДГ для корекції гемодинамічних порушень і клінічних проявів у хворих із початковими проявами ГДЕ.

Задачі дослідження:

1. Вивчити терапевтичні ефекти ЛДГ сегментарної зони наднирників при ГДЕ.

2. Визначити найефективніші топографічні зони для локального холодового впливу у хворих із початковими проявами ГДЕ.

3. Провести оцінку клінічної ефективності застосування гіпотермії у комплексному лікуванні хворих із початковими проявами ГДЕ.

4. Вивчити патогенетичні механізми дії низьких температур у комплексному лікуванні хворих із початковими проявами ГДЕ.

5. Розробити метод комплексного лікування цієї групи хворих із застосуванням низьких температур і фармакотерапії.

Об'єкт дослідження: системні реакції організму на дію ЛДГ сегментарної зони наднирників у хворих із початковими проявами ГДЕ.

Предмет дослідження: динамічні зміни клініко-неврологічних, біохімічних і електрофізіологічних показників у хворих із початковими проявами ГДЕ під впливом ЛДГ сегментарної зони наднирників.

Методи дослідження: клініко-неврологічне обстеження, клініко-лабораторні й електрофізіологічні методи дослідження, статистична обробка і порівняльний аналіз отриманих результатів.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше вивчена клінічна ефективність застосування ЛДГ сегментарної зони наднирників у комплексному лікуванні хворих із початковими проявами ГДЕ.

Уперше запропоновано використовувати сегментарну зону наднирників як рефлексогенну зону для холодового впливу на механізми судинної регуляції у хворих із початковими проявами ГДЕ.

Уперше отримані дані про ступінь впливу локального холодового впливу в зоні сегментарного представництва наднирників на функціональну активність мозкової й коркової речовини наднирників і зв'язку цього впливу зі станом гемодинамічних і клініко-неврологічних показників у хворих із початковими проявами ГДЕ.

Виявлено, що ЛДГ сегментарної зони наднирників призводить до клінічно значущого зниження підвищених цифр АТ і здійснює регуляторний вплив на механізми формування судинного тонусу.

Показано, що ЛДГ впливає на функціональний стан вегетативної нервової системи, що виражається в зменшенні проявів астено-вегетативного синдрому у хворих із початковими виявами ГДЕ.

Розширено арсенал фізіотерапевтичних методів лікування хворих із початковими проявами ГДЕ.

Практичне значення одержаних результатів. Запропоновано новий метод немедикаментозного лікування хворих із початковими проявами ГДЕ, який є ефективним як у комплексі з фармакотерапією, так і у вигляді монотерапії. Метод не має побічних ефектів, дозволяє знизити медикаментозне навантаження, не вимагає спеціальної підготовки. Упровадження його в клінічну практику економічно вигідно як в умовах стаціонару, так і амбулаторно.

Результати роботи використовуються в педагогічному процесі під час читання лекцій і веденні практичних занять на кафедрі нервових хвороб №1 КМАПО ім. П.Л. Шупика.

Отримані результати, впроваджені в практику неврологічних відділень: міської клінічної лікарні № 9 м. Києва; центральної міської лікарні № 1 м. Севастополя; обласної клінічної лікарні № 2 м. Києва, що підтверджується актами впровадження. гіпотермія гемодинамічний хворий енцефалопатія

Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно проведений інформаційний і патентний пошук, визначена актуальність теми дослідження. Складено діагностичну карту обстеження хворих. Проведене комплексне клінічне, клініко-біохімічне і електрофізіологічне обстеження хворих ГДЕ. Запропоновано методику корекції гемодинамічних порушень і астено-вегетативних проявів у хворих із початковими проявами ГДЕ. На підставі отриманих даних підтверджена ефективність впровадження ЛДГ сегментарної зони надниркових залоз у лікувальний процес при початкових проявах ГДЕ.

Усі наукові результати, представлені в роботі, отримані дисертантом самостійно.

В обстежених хворих здобувач самостійно провів порівняння й аналіз даних клініко-неврологічних, біохімічних і електрофізіологічних досліджень, їхню статистичну обробку. Самостійно провів текстове й ілюстративне оформлення всіх розділів дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження повідомлені на Всеукраїнській конференції з міжнародним представництвом “Сучасні аспекти патологічної анатомії й патофізіології центральної нервової системи” (Запоріжжя, 6 - 7 червня 2002 р.) і опубліковані в матеріалах II Національного Конгресу неврологів, психіатрів і наркологів України (Харків, 11-14 червня 2002 р.).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковані в 6 наукових статтях. 5 статей надруковано у фахових журналах ВАК, 1 - у науково-практичному журналі.

Обсяг і структура дисертації. Зміст дисертації представлений на 152 сторінках машинописного тексту і включає вступ, огляд літератури, три розділи власних досліджень, аналіз і обговорення результатів, висновки, практичні рекомендації. Список літератури включає 253 найменування, із них 43 іноземних джерела. Робота проілюстрована 30 таблицями та 11 малюнками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал та методи дослідження. Для вирішення поставлених задач було обстежено 122 пацієнта у віці від 16 до 70 років (середній вік - 40±3 роки). Комплексне лікування усіх хворих включало ЛДГ.

Було сформовано три групи дослідження. Поділ на групи здійснювався на підставі результатів клініко-параклінічного обстеження і з метою контролю вазоактивних ефектів ЛДГ. Першу групу склали пацієнти з початковими проявами ГДЕ (n=62), другу групу - пацієнти з ВСД (n=30) і третю групу - пацієнти без АГ і маніфестованої цереброваскулярної патології. Пацієнти без АГ склали групу порівняння (n=30). За статевим і віковим складом вона не мала відмінностей від основних груп.

За основу діагностики початкових проявів ГДЕ брали такі критерії:

1. Поєднання скарг на головний біль, запаморочення, шум у вухах із явищами астенізації і невротизації (емоційна нестійкість, дратівливість, диссомнія, неуважність, труднощі переключення з одного виду діяльності на інший, стомлюваність, зниження непрофесійної пам'яті), а також збільшення цієї симптоматики в другій половині дня, чи в умовах гіпоксії;

2. Наявність АГ (з'ясовували тип плину АГ і тривалість її існування);

3. Відсутність вогнищевого характеру ураження ЦНС, наявність зворотної неврологічної симптоматики, що не має вираженої прогредієнтності.

Таким чином, до групи хворих з початковими проявами ГДЕ ми включали хворих із першою стадією ГДЕ [Шмидт Е.В., 1985].

При встановленні діагнозу ВСД брали до уваги, насамперед, молодий вік хворих, наявність вираженої вегетативної лабільності, емоційну нестійкість, відсутність органічного ураження ЦНС.

У комплекс обстеження хворих входили клінічні, клініко-інструментальні і клініко-лабораторні методи дослідження. Проводився моніторинг АТ, досліджувалася реактивність судин за допомогою реоенцефалограми (РЕГ) і реовазограми (РВГ).

Крім того, у комплекс обстеження хворих входили вегетативні тести, проведені з метою визначення вегетативного тонусу (вегетативний індекс Кердо; коефіцієнт Хільдебранта; хвилинний об'єм крові), вегетативної реактивності (рефлекс Даньїні-Ашнера; синокаротидний рефлекс) і вегетативного забезпечення діяльності (ортоклиностатична проба).

Для вивчення динаміки проявів астено-невротичного симптомокомплексу за суб'єктивною оцінкою хворих використовувалася система “діагностичного щоденника” за Дж. Олесен [Олесен Дж., 1996].

З метою уточнення ступеня впливу ЛДГ на секреторну активність наднирників проводилося визначення екскреції катехоламінів, їхніх метаболітів і кортикостероїдів із сечею досліджуваних хворих (n=50).

Для оцінки екскреції із сечею катехоламінів застосовувався флюорометричний метод визначення сумарних некон'югованих 11-оксикортикостероїдів (11-ОКС) у сечі в модифікації Г.Дорнер і Ф.Шталь [Dorner G., Stahl F., 1964].

Для оцінки екскреції із сечею кортикостероїдів застосовувався уніфікований метод визначення адреналіну, норадреналіну й дофаміну в одній порції сечі [Матлина Э.Ш. и соавт., 1965].

Для контролю рівня екскреції катехоламінів і кортикостероїдів з урахуванням можливого впливу циркадних ритмів наднирників, у певної групи хворих дослідження здійснювалось не тільки до і після проведення гіпотермії, але і без її застосування в тих же часових параметрах.

ЛДГ забезпечувалася термоелектричним апаратом “Ятрань”. При проведенні лікувального впливу температурний режим підтримувався в межах +2…+4С. Експозиція - 20 - 30 хвилин. Для лікування нами використовувався аплікатор площею 15-20 смІ, який щільно контактував зі шкірою спини в зоні сегментарного представництва наднирників по паравертебральній лінії. Сегментарна зона наднирників визначалася як відповідна дерматомерам D9-D10. Лікування проводилося щодня, курс лікування складав 5 процедур.

Результати дослідження та їх обговорення. У хворих першої стадії ГДЕ домінували суб'єктивні розлади у вигляді головного болю й відчуття важкості в голові, загальної слабкості, підвищеної стомлюваності, емоційної лабільності, зниження пам'яті й уваги, запаморочення частіше несистемного характеру, нестійкості при ходьбі, порушень сну. Ці явища супроводжувалися помірними, але досить стійкими об'єктивними неврологічними розладами: проявами вестибулопатії, окорухової недостатності і т.д. Основним проявом захворювання у цих пацієнтів були астено-невротичні і вегетативно-судинні явища.

Скарги хворих у другій стадії ГДЕ були подібними до першої стадії, однак, відзначалося наростання частоти скарг на порушення пам'яті, працездатності, запаморочення, нестійкості при ходьбі. Досить часто була скарга на головний біль та прояви астено-невротичного симптомокомплексу. При цьому виразнішою ставала вогнищева симптоматика у вигляді більш постійних проявів аксіальних патологічних рефлексів, центральної недостатності лицьового й під'язичного нервів, координаторних і окорухових розладів, провідникової недостатності, елементів аміостатичного синдрому. Ці розлади знижували професійну й соціальну адаптацію хворих.

При аналізі клінічних характеристик ГДЕ було встановлено, що: цефалгічний синдром був у 92%, вестибулярний - у 68%, вегетативної дисфункції - у 74%, провідникової недостатності - у 60%, астено-невротичний - у 93,5%, дисмнестичний - у 34% пацієнтів.

Відомо, що питання дії гіпотензивної терапії це не тільки питання зниження АТ, але і прямий чи опосередкований вплив на судинну стінку з метою ремоделювання ії. Таким чином, з одного боку, необхідно забезпечити безпосереднє зниження АТ, з іншого боку - протективну дію гіпотензивних засобів, що впливають на рівень нейрогуморальної активності, функціональний і структурний стан судинної стінки [Ольбинская Л.И., 1998; Свищенко Е.П., Коваленко В.Н., 2001].

Запропонована нами методика лікування дозволяє впливати відразу на два напрямки в лікуванні ангіоневрологічних ускладнень АГ. З одного боку, ЛДГ має гіпотензивну дію, з іншого - ангіопротекторну дію за рахунок зниження активності нейрогуморальних систем. При регулярному лікуванні хворих ГДЕ можлива реадаптація мозкового кровообігу. Вважається, що здатність до адаптації тим вища, чим повільніше здійснюється корекція рівня АТ [Кобалава Ж.Д. и соавт., 1999; Мареев В.Ю., 2000; Свищенко Е.П., 2001].

Комплексне лікування хворих з початковими проявами ГДЕ, яке включало ЛДГ продемонструвало зниження АТ у хворих обстежених вікових категорій уже під час перших сеансів. Однак стійкіше зниження спостерігалося у осіб молодших за 40 років. Відзначалось зниження як систолічного, так і діастолічного тиску. Цифрові дані про динаміку АТ у групах спостереження представлені в таблиці 1.

Таблиця 1. Динаміка АТ у процесі лікування (мм.рт.ст.)

Групи спостере- ження	До ЛДГ Х ± у	Після ЛДГ Х ± у	Після курсу ЛДГ Х ± у
	систол.	діастол.	систол.	діастол.	Систол.	діастол.
Пацієнти з ГДЕ	159±6,2	92±3,8	123±4,7 Р1<0,001	76±5,7 Р1<0,001	127±7,3 Р2<0,01	69±6,7 Р2<0,001
Пацієнти з ВСД	131±7,8	72±6,8	116±3,5 Р1<0,05	68±4,2 Р1<0,001	117±2,7 Р2<0,05	70±5,9 Р2<0,05
Група порівнян- ня	118±9,4	70±8,4	114±3,7 Р1>0,1	67±4,0 Р1>0,05	119±3,8 Р2>0,1	76±3,9 Р2>0,1

Р1 - достовірність різниці в порівнянні до і після ЛДГ (по парному Ттесту).

Р2 - достовірність різниці в порівнянні до і після курсу ЛДГ (по парному Ттесту).

Застосування ЛДГ у хворих із ВСД призвело до нормалізації гемодинамічних показників у цієї категорії хворих. При наявності у хворих нормальних цифр АТ вираженого гіпотензивного ефекту не відбувалося. Це стосується і групи хворих без АГ (група порівняння), де зниження цифр АТ мало ортостатичний характер. Гіпотензивний ефект був вірогідно більш вираженим і стійким в осіб основної групи, які страждають АГ, що свідчить про позитивний системний вплив методу, який коригує саме порушені регуляторні процеси.

У ряді спостережень (n = 24) гіпотермічний вплив супроводжувався рядом суб'єктивних відчуттів: кардіалгії, відчуття “легкості” у тілі, почуття розслабленості, легке запаморочення несистемного характеру, почуття важкості в голові. Зазначені відчуття виникали у хворих, що тривалий час страждають АГ (більше 10 років) і їхня наявність мала пряму кореляційну залежність від ступеня зниження АТ (r = 0,4).

Гіпотензивний ефект супроводжувався поліпшенням суб'єктивного стану хворих ГДЕ і ВСД у вигляді зменшення скарг на головний біль, дратівливість, порушення сну, порушення концентрації уваги і, тим самим, призводив до поліпшення емоційного фону, працездатності і соціальної адаптованості хворих.

За нашими спостереженнями, найбільші зміни хворі відзначали щодо ступеня наявності головного болю. Під дією ЛДГ зменшувалася частота цефалгій як у хворих ГДЕ (84%), так і у хворих ВСД (52%). У процесі лікування відзначено зменшення скарг на наявність відчуття шуму в голові у хворих ГДЕ (24%), зменшення дратівливості (27%), поліпшення концентрації уваги (20%). Після завершення курсу ЛДГ хворі відзначали істотне поліпшення якості сну (40% ГДЕ і 21% ВСД).

За даними РЕГ і РВГ, після застосування ЛДГ у більшості хворих ГДЕ (86%) і ВСД (94%) спостерігалася нормалізація або значне зниження судинного тонусу, поліпшення венозного відтоку. Крім того, у хворих ГДЕ (81%) відзначалося поліпшення відносного пульсового кровонаповнення. У групі порівняння не були зафіксовані значні зміни реографічної кривої і вегетативних показників.

При аналізі показників функціонування вегетативної нервової системи під дією ЛДГ у хворих ГДЕ (58%) і ВСД (74%) спостерігалась тенденція до нормалізації вегетативних показників (вегетативний індекс Кердо; коефіцієнт Хільдебранта; хвилинний об'єм крові; рефлекс Даньїні-Ашнера; синокаротидний рефлекс; ортоклиностатична проба). Симпатикотонія й парасимпатикотонія змінювалися ейтоніією, реактивність набувала нормальних значень, підвищувалися резервні можливості організму по забезпеченню вегетативної діяльності.

Тобто при впливі ЛДГ відбувалися зміни у функціонуванні вегетативної нервової системи, що давало можливість покращити компенсаторно-пристосувальні реакції організму.

За результатами аналізу катамнестичних даних пролікованих із застосуванням ЛДГ хворих можна констатувати, що хоча хворі ГДЕ продовжували прийом гіпотензивних засобів, відбулося зменшення фармакологічного навантаження та тривале поліпшення емоційного фону і соціальної адаптованості хворих унаслідок зменшення проявів астено-вегетативного синдрому.

Вивчення екскреції з сечею гормонів мозкової й кіркової речовини наднирників із високим ступенем вірогідності показало зниження вмісту в сечі 11-ОКС, адреналіну і норадреналіну після проведення гіпотермії в основних групах спостереження (див. табл. 2-3).

Таблиця 2. Динаміка індукованої екскреції 11-ОКС

Групи спостереження	Одиниця виміру	11-ОКС
		до ЛДГ	після ЛДГ
Пацієнти з ГДЕ	мкмоль/3ч	0,0656±0,0021	0,0341±0,0080*
	мкмоль/1мл	0,000471±0,000091	0,000265±0,000046*
Пацієнти з ВСД	мкмоль/3ч	0,0468±0,0013	0,0216±0,0027**
	мкмоль/1мл	0,000537±0,000035	0,000227±0,000042**
Група порівняння	мкмоль/3ч	0,0531±0,0009	0,0568±0,0086
	мкмоль/1мл	0,000681±0,000006	0,000579±0,000014

* - Р<0,01; ** - Р<0,001



Таблиця 3. Динаміка індукованої екскреції адреналіну, норадреналіну й дофаміну

Групи спостереження	Од. вимір	Адреналін	Норадреналін	Дофамін
		до ЛДГ	після ЛДГ	до ЛДГ	після ЛДГ	до ЛДГ	після ЛДГ
Пацієнти з ГДЕ	нмоль/3ч	2,98 ± 0,90	2,16 ± 0,49***	14,67 ± 1,45	9,31 ± 0,96**	65,67 ± 3,42	56,08 ± 5,14
	нмоль/1мл	0,0210± 0,004	0,0165 ± 0,003**	0,0969 ± 0,008	0,0688 ± 0,003*	0,4505± 0,050	0,4237 ± 0,046
Пацієнти з ВСД	нмоль/3ч	3,16 ± 0,03	1,97 ± 0,01*	8,36 ± 0,07	5,21 ± 0,08*	81,36 ± 2,85	79,15 ± 5,28
	нмоль/1мл	0,0362 ± 0,002	0,0207± 0,003*	0,0959 ± 0,003	0,0548 ± 0,002*	0,9340 ± 0,062	0,830 ± 0,038
Група порівнян- ня	нмоль/3ч	2,65 ± 0,01	2,79 ± 0,05	14,05 ± 0,01	12,59 ± 0,05	76,75 ± 0,253	81,37 ± 4,36
	нмоль/1мл	0,0339 ± 0,001	0,0284 ± 0,007	0,3080 ± 0,010	0,2203 ± 0,012	0,9839 ± 0,079	0,8303 ± 0,047

* - Р<0,05; ** - Р<0,01; *** - Р<0,005

Набагато меншим був холодовий вплив на виділення дофаміну. Це може бути пов'язано з низкою причин. По-перше, основним продуцентом дофаміну є не наднирники, а структури ЦНС, по-друге, дофамін - проміжна ланка в біохімічному каскаді синтезу адреналіну, і, по-третє, цей гормон - активуючий медіатор ЦНС. Таким чином, головна дія гіпотермії відбулась у кінцевій ланці біохімічного каскаду синтезу катехоламінів.

Дослідження рівня екскреції кортикостероїдів і катехоламінів у сечі з обліком циркадних ритмів біосинтезу гормонів довело, що ЛДГ призводить до зниження гормонального фону наднирників навіть у період їх високої функціональної активності у ранковий час. Дослідження екскреції кортикостероїдів і катехоламінів у сечі хворих ГДЕ без гіпотермічного впливу продемонструвало відсутність динаміки у рівні гормонів. Таким чином, це підтверджує, що ЛДГ впливає на секреторну активність мозкової й кіркової речовини наднирників.

Аналіз взаємин динаміки екскреції кортикостероїдів і катехоламінів виявив стійкий кореляційний зв'язок між зниженням екскреції 11-ОКС і адреналіну, норадреналіну (r = 0,6). Установлено тісний лінійний зв'язок між зміною екскреції кортикостероїдів, катехоламінів і зниженням АТ (r = 0,7). Дана обставина може свідчити про прямий вплив ЛДГ на дисбаланс між пресорною і депресорною системами людини. Зазначений вплив здійснюється, завдяки дії на основні ланки нейрогуморальної системи регуляції АТ.

Таким чином, отримані результати свідчать про те, що на початкових стадіях ГДЕ застосування ЛДГ самостійно чи в комплексі з фармакотерапією є доцільним, ефективним і патогенетично виправданим. Наш досвід показує, що застосування ЛДГ в ангіоневрології значно підвищує клінічну ефективність комплексної терапії, знижує медикаментозне навантаження на організм хворого і зменшує період загострення.



ВИСНОВКИ

1. У дисертаційній роботі запропоновано нове вирішення наукової задачі, що полягає в патогенетичному обґрунтуванні застосування локальної дозованої гіпотермії сегментарної зони наднирників для корекції гемодинамічних порушень і клінічних проявів у хворих із початковими проявами ГДЕ.

2. Локальна дозована гіпотермія забезпечує гіпотензивний ефект і зменшує у хворих із початковими проявами ГДЕ наявність астенічних, вегетативних, психоемоційних та диссомнічних розладів.

3. Терапевтичні ефекти локальної дозованої гіпотермії при лікуванні хворих з початковими проявами ГДЕ базуються на зниженні функціональної активності симпатоадреналової системи, за рахунок зменшення секреторної активності мозкової й коркової речовини наднирників.

4. Дія локальної дозованої гіпотермії сегментарної зони наднирників викликає пригнічення глюкокортикоїдогенезу, що проявляється зниженням екскреції 11- ОКС (кортикостерон і кортизол) у сечі хворих із початковими проявами ГДЕ.

5. Локальна дозована гіпотермія сегментарної зони наднирників у хворих із початковими проявами ГДЕ пригнічує катехоламіногенез, що проявляється зниженням екскреції адреналіну, норадреналіну в сечі.

6. Дані РЕГ і РВГ підтверджують клінічну ефективність запропонованого методу, зокрема, щодо впливу на зниження підвищеного тонусу резистивних судин і збільшення відносного пульсового кровонаповнення у хворих із початковими проявами ГДЕ.

7. Запропонований спосіб лікування є ефективним, дозволяє знизити медикаментозне навантаження на організм, практично не має протипоказань, а його впровадження в практику економічно виправдано як в умовах стаціонару, так і амбулаторно.



СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Головченко Ю.И., Усатенко А.Г., Виницкий В.А. Влияние локальной дозированной гипотермии сегментарной зоны надпочечников на состояние гемодинамических показателей у больных гипертонической энцефалопатией // Український вісник психоневрології. - 2001. - Том 9, вип.4 (29). - С.36-37. (Здобувач вивчав динаміку артеріального тиску під впливом локальної дозованої гіпотермії, особисто провів статистичне опрацювання даних, та брав участь у текстовому оформленні статті).

2. Головченко Ю.И., Виницкий В.А., Колосова Т.Н, Усатенко А.Г. Влияние локальной дозированной гипотермии сегментарной зоны надпочечников на субъективную оценку болезненных ощущений больных гипертонической энцефалопатией // Український вісник психоневрології. - Том 10, вип.1 (30). - С.28-30.. (Автором особисто проведено клінічне обстеження хворих, відбір хворих для лікування, виконано опрацювання та аналіз отриманих даних. Особисто сформульовано основні наукові положення, та виконано текстове оформлення роботи).

3. Виницкий В.А., Головченко Ю.И., Кузьминская Л.А., Влияние локальной дозированной гипотермии сегментарной зоны надпочечников на уровень экскреции катехоламинов и кортикостероидов у больных гипертонической энцефалопатией // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. - Київ. - 2002. - Вип. 11, кн.2. - С. 585-590. (Автором проведено клінічне обстеження та оцінку результатів біохімічного дослідження хворих на гіпертонічну енцефалопатію. Проведено аналіз та узагальнення отриманих даних. Брав участь у підготовці роботи до друку).

4. Головченко Ю.И., Виницкий В.А., Кузьминская Л.А Физиотерапевтическая коррекция нейроэндокринной регуляции сосудистого тонуса у больных с начальными проявлениями гипертонической энцефалопатии // Запорожский медицинский журнал. - 2002. - № 3. - 86-87. (Здобувачем проведена апробація методики лікування хворих на дисциркуляторну гіпертонічну енцефалопатію з включенням фізіотерапевтичної корекції гемодинамічних показників., виконано статистичне опрацювання відповідного розділу даних).

5. Виницкий В.А., Головченко Ю.И., Усатенко А.Г., Клименко Е.И., Оноприенко А.П. Гипертоническая энцефалопатия: патогенетические особенности и лечебная тактика // Журнал практического врача. - 2002. - №1. - С. 20-22. (Здобувач провів клінічне обстеження хворих на гіпертонічну енцефалопатію, здійснив клінічну інтерпретацію даних. Зробив огляд сучасного стану проблеми гіпертонічної енцефалопатії Виконав узагальнення результатів, порівняння їх із даними особистих досліджень.).

6. Виницкий В.А. Комплексное лечение начальных проявлений дисциркуляторной гипертонической энцефалопатии с применением метода локальной дозированной гипотермии сегментарной зоны надпочечников // Сучасні аспекти військової медицини: зб. наук. праць ГВКГ. - Київ. - 2003. - Вип. 8. - С. 221-230. (Здобувач особисто здійснив збір анамнестичних даних, клінічне обстеження хворих, провів клінічну інтерпретацію даних клініко-біохимичного та нейрофізіологічного обстеження пацієнтів. Виконав узагальнення результатів, порівняння їх із даними аналогічних досліджень. Сформулював висновки роботи).



АНОТАЦІЯ

Виницький В.А. Застосування локальної дозованої гіпотермії сегментарної зони надниркових залоз при комплексному лікуванні хворих із початковими проявами гіпертонічної енцефалопатії. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.15 - нервові хвороби. - Київська медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика МОЗ України, Київ, 2003.

Дисертація присвячена вивченню терапевтичного впливу локальної дозованої гіпотермії сегментарної зони наднирників на стан гемодинамічних порушень і клінічних проявів у хворих із початковими проявами гіпертонічної дисциркуляторної енцефалопатією. Основні наукові положення дисертації отримані шляхом вивчення системних реакцій організму на дію локальної дозованої гіпотермії сегментарної зони наднирників в обстежених хворих.

Доведено, що локальна дозована гіпотермія забезпечує гіпотензивний ефект, зменшує наявність астенічних, вегетативних, психоемоційних та диссомнічних розладів у хворих з початковими проявами гіпертонічної дисциркуляторної енцефалопатією і є патогенетично виправданим методом лікування цих хворих.

Ключові слова: гіпотермія, гіпертонічна дисциркуляторна енцефалопатія, наднирники.



АННОТАЦИЯ

Виницкий В.А. Применение локальной дозированной гипотермии сегментарной зоны надпочечников в комплексном лечении больных с начальными проявлениями гипертонической энцефалопатии. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.15 - нервные болезни. - Киевская медицинская академия последипломного образования им. П. Л. Шупика МЗ Украины, Киев, 2003.

Диссертация посвящена изучению терапевтического влияния локальной дозированной гипотермии сегментарной зоны надпочечников на состояние гемодинамических нарушений и клинических проявлений у больных с начальными проявлениями гипертонической дисциркуляторной энцефалопатии. Основные научные положения диссертации получены путем изучения системных реакций организма на действие локальной дозированной гипотермии сегментарной зоны надпочечников у обследованных больных.

Показано, что локальная дозированная гипотермия обеспечивает гипотензивный эффект, уменьшает выраженность астенических, вегетативных, психоэмоциональных и диссомнических нарушений у больных с начальными проявлениями гипертонической дисциркуляторной энцефалопатией и является патогенетически оправданным методом лечения этих больных.

Терапевтические эффекты локальной дозированной гипотермии основаны на снижении функциональной активности симпатоадреналовой системы, за счет уменьшения секреторной активности мозгового и коркового вещества надпочечников, что проявляется снижением экскреции 11-оксикортикостерона (кортикостерон и кортизол), а также адреналина и норадреналина в моче у больных с начальными проявлениями гипертонической дисциркуляторной энцефалопатии.

Данные реоэнцефалографии и реовазографии свидетельствуют о клинической эффективности предлагаемого метода, что подтверждается снижением исходно повышенного тонуса резистивных сосудов, увеличением относительного пульсового кровенаполнения у больных с начальными проявлениями гипертонической дисциркуляторной энцефалопатией.

Предлагаемый способ лечения является достаточно эффективным, уменьшает частоту побочных явлений и осложнений, позволяет снизить медикаментозную нагрузку на организм, практически не имеет противопоказаний, а его внедрение в практику экономически оправдано как в условиях стационара, так и амбулаторно.

Ключевые слова: гипотермия, гипертоническая дисциркуляторная энцефалопатия, надпочечники.



Abstract

V.A. Vinitskiy. Application of localized dosed hypothermia on the segmental zone of adrenal glands in the complex therapy of patients with early manifestations of hypertension encephalopathy. - Manuscript.

Thesis for academic degree of a Candidate of Medical Sciences in the specialty 14.01.15 - nervous diseases. - Kyiv Medical Academy of Post-Graduate Education named after P.L. Shupik, Health Ministry of Ukraine, Kyiv, 2003.

The thesis deal with the study of therapeutic effects of localized dosed hypothermia of the segmental zone of adrenals on hemodynamic disfunctions and clinical symptoms in patients suffering from early signs of hypertensive discirculatory encephalopathy. The basic scientific data of the thesis were obtained via studying the systemic reactions on the application of localized dosed hypothermia to the segmental zone of adrenals in patients with early manifestations of the disease.

The results proves that localized dosed hypothermia provides the hypotensive effect and decrease of complaints forming asthenoneurotic syndrome. It is a pathogenetically substantiated way of treatment in patients with early manifestations of hypertensive discirculatory encephalopathy.

Therapeutic effects of hypothermia are based on suppression of functional activity of sympathoadrenal system via a decrease of the adrenal cortex and medulla secretion

The method suggested is effective enough. It lowers the frequency of adverse reactions and complications, allows to decrease the volume of medication intake, has no real contrindication. Its introduction is economically advantageous in hospital and ambulatory medicine as well.

Key words: hypothermia, hypertensive discirculatory encephalopathy, adrenal glands.

Размещено на Allbest.ru