Клінічна характеристика карієсу зубів у дітей з хронічними тонзилітами, після тонзилектомії та його профілактика

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця

УДК 616.314-002.4-053.2-84:616.322-002.2:616.322-089.87

Клінічна характеристика карієсу зубів у дітей з хронічними тонзилітами, після тонзилектомії та його профілактика

14.01.22 - стоматологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Вовченко Людмила Олександрівна

Київ 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі дитячої терапевтичної стоматології та профілактики стоматологічних захворювань Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор ХОМЕНКО Лариса Олександрівна, Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця, кафедра дитячої терапевтичної стоматології та профілактики стоматологічних захворювань, завідувач кафедри

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор БОРИСЕНКО Анатолій Васильович, Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця, кафедра терапевтичної стоматології, завідувач кафедри

Кандидат медичних наук, доцент ЗАВЄРНА Алла Михайлівна, Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, кафедра стоматології, доцент

Провідна установа: Українська медична стоматологічна академія МОЗ України, кафедра дитячої стоматології м. Полтава

Захист дисертації відбудеться 18.09.2003 р. о 13-30 год. на засіданні спеціалізованої ради Д 26.003.05 при Національному медичному університеті ім. О.О. Богомольця за адресою: 03057, м. Київ-57, вул. Зоологічна, б. 1, стоматологічний корпус

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця за адресою: 03057, м. Київ-57, вул. Зоологічна, б. 1, стоматологічний корпус

Автореферат розісланий 07.08.2003 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Остапко О.І.

карієс постійний хронічний тонзиліт

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Численними дослідженнями доведено беззаперечний вплив багатьох хронічних захворювань органів та систем на стан порожнини рота та розвиток основних стоматологічних хвороб, в тому числі карієсу зубів в усіх вікових групах дітей.

Хронічний тонзиліт є одним із розповсюджених захворювань і складає в цілому по Україні від 11% до 12% (Мітін Ю.В., 2000). Домінуюче місце в етіології хронічного неспецифічного тонзиліту займає асоціація гемолітичного стрептококу групи А, стафілококу та аденовірусів (Мітін Ю.В., 2000, Заболотний Д.И., Мельников О.Ф., 1999). У 50% хворих на хронічний тонзиліт висівають непатогенні мікроорганізми, а стрептококи і стафілококи виділяють із здорових піднебінних мигдаликів (Заболотний Д.И., Мельников О.Ф., 1999).

Особливості клінічної картини хронічних тонзилітів, тривалість перебігу захворювання, а також безпосередній зв'язок з ротовою порожниною, зумовлюють необхідність вивчення взаємозв'язку ураження зубів карієсом з хронічними тонзилітами та після тонзилектомії у дітей.

В літературі є ряд робіт, у яких наведені дані про інтенсивність та розповсюдженість карієсу зубів у дітей з хронічними захворюваннями піднебінних мигдаликів (Пылд А.А., Сибуль С.Ф., 1987, Елизарова В.М., Зикеева Л.В., 1980). Проте наведені в них дані нерідко мають суперечливий характер, в них не досліджений взаємозв'язок основних характеристик карієсу з різними формами тонзиліту та після тонзилектомії. Не з'ясовані особливості клінічного перебігу карієсу у різних вікових групах в залежності від форми тонзиліту, особливо у дітей після тонзилектомії. Відсутні практичні рекомендації щодо профілактики та лікування карієсу у цих дітей, які були б спрямовані на корекцію основних ланок патогенезу карієсу в даних умовах.

Піднебінні мигдалики відіграють значну роль у формуванні місцевого імунітету (Лайко А.А., 1998, Мітін Ю.В., 2000, Быкова В.П., 1998, Белякова И.М., 1997). Відомо, що існує залежність розвитку карієсу зубів від вмісту в ротовій рідині секреторної та мономерної форм імуноглобуліну А (Долгих В.Т., 2000). Проте, зміни кількісного і якісного складу імуноглобулінів в залежності від інтенсивності ураження зубів карієсом при різних формах тонзиліту або у дітей після тонзилектомії чітко не визначено.

Тому, актуальним є вивчення взаємозв'язку розповсюдженості та інтенсивності карієсу постійних зубів у дітей з патологією піднебінних мигдаликів. На підставі цих даних з'явиться можливість розробити методи профілактики карієсу постійних зубів у цього контингенту дітей. Все вище сказане було підставою для обрання теми даного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця і є фрагментом комплексної наукової теми кафедри дитячої терапевтичної стоматології та профілактики стоматологічних захворювань "Вивчення стану твердих тканин зубів у дітей та підлітків, які перебувають під впливом малих доз радіації" згідно з планом МОЗ України, № держреєстрації 120/34-8. Дисертант був виконавцем окремих фрагментів вищеназваної теми.

Мета і задачі дослідження. Метою даного дослідження є зниження розповсюдженості та інтенсивності карієсу постійних зубів у дітей з патологією піднебінних мигдаликів шляхом розробки комплексу лікувально-профілактичних заходів карієсу постійних зубів у дітей з хронічними тонзилітами.

Задачі дослідження:

1. Вивчити розповсюдженість та інтенсивність карієсу зубів у дітей 11-14 років в залежності від патології піднебінних мигдаликів, а також у дітей після тонзилектомії.

2. Вивчити особливості клінічного перебігу карієсу постійних зубів у дітей в залежності від віку та форм хронічного тонзиліту.

3. Дослідити гігієнічний стан порожнини рота у дітей з патологією піднебінних мигдаликів.

4. Визначити взаємозв'язок перебігу карієсу постійних зубів та системи інтерферону у дітей з декомпенсованою та компенсованою формами хронічного тонзиліту.

5. Вивчити залежність інтенсивності карієсу постійних зубів від деяких показників імунного захисту порожнини рота / імуноглобуліну А: секреторної - SIg A та мономерної - mIgA форм та імуноглобуліну G/ у дітей із різними формами патології піднебінних мигдаликів.

6. Розробити комплекс лікувально-профілактичних заходів карієсу постійних зубів у дітей із патологією піднебінних мигдаликів, вивчити ефективність та визначити терміни стоматологічного диспансерного спостереження за цими дітьми.

7. Обгрунтувати вибір засобів індивідуальної гігієни порожнини рота в залежності від інтенсивності карієсу постійних зубів та форм запального процесу у мигдаликах.

Об'єкт дослідження - діти віком 11-14 років з хронічними тонзилітами та після тонзилектомії.

Предмет дослідження - клінічна характеристика карієсу постійних зубів у дітей з патологією піднебінних мигдаликів, розробка комплексу лікувально-профілактичних заходів карієсу постійних зубів у дітей з хронічними тонзилітами та після тонзилектомії.

Методи дослідження. З метою розробки лікувально-профілактичного комплексу та оцінки його ефективності були використані наступні методи: клінічні (стоматологічне обстеження обраного контингенту дітей з визначенням розповсюдженості та інтенсивності карієсу постійних зубів), імунологічні (визначення чинників місцевого захисту порожнини рота та деяких показників загального імунітету організму), статистичні (для оцінки достовірності отриманих результатів).

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше проведено порівняльний аналіз розповсюдженості та інтенсивності карієсу постійних зубів в залежності від патології піднебінних мигдаликів /компенсована і декомпенсована форма хронічного тонзиліту/ та після тонзилектомії.

Виявлено, що інтенсивність карієсу постійних зубів у дітей збільшується в залежності від тяжкості клінічного перебігу хронічного тонзиліту. Найвищі показники інтенсивності карієсу постійних зубів встановлені у групі дітей, яким були видалені мигдалики.

Вперше визначено кореляцію ураження карієсом постійних зубів у дітей з патологією піднебінних мигдаликів в залежності від активності - інтерферону. При збільшенні інтенсивності карієсу постійних зубів у дітей з хронічними тонзилітами зменшуються показники - інтерферону.

Встановлено, що інтенсивність ураження карієсом постійних зубів залежить від кількісного та якісного вмісту імуноглобуліну А /SIgA та mIgA/ та кількісного вмісту імуноглобуліну G і патологічного стану піднебінних мигдаликів. При високих показниках інтенсивності карієсу (декомпенсована форма та діти після тозилектомії) спостерігалось достовірне зменшення кількісних показників секреторної форми імуноглобуліну А.

Виявлено достовірне збільшення рівня імуноглобуліну G у ротовій рідині, яке корелює з інтенсивністю карієсу постійних зубів та патологією піднебінних мигдаликів.

Розроблено комплекс лікувально-профілактичних заходів, який включає санацію порожнини рота, герметизацію неуражених фісур постійних зубів герметиками, покриття гладких поверхонь постійних зубів фторидвмісним лаком "Fluor - protector" /VOCO/, призначення біологічно-активної добавки "Біокальцевіт" /Україна/.

Вперше обгрунтовано вибір засобів індивідуальної гігієни порожнини рота в залежності від інтенсивності карієсу постійних зубів та патології піднебінних мигдаликів.

Практичне значення одержаних результатів. Виявлені особливості клінічного перебігу карієсу постійних зубів у дітей з різними формами хронічного тонзиліту. Виявлено взаємозв'язок інтенсивності карієсу постійних зубів із зниженням показників місцевого імунітету ротової рідини. Розроблено комплекс лікувально-профілактичних заходів карієсу постійних зубів у даного контингенту дітей. Доведена ефективність комплексу первинної профілактики, про що свідчить зменшення приросту карієсу зубів у дітей. Редукція приросту карієсу зубів через рік становила 60%. Встановлено достовірне підвищення вмісту секреторної форми імуноглобуліну А в ротовій рідині після проведення профілактичних заходів.

Визначені принципи диференційованого підходу до вибору засобів індивідуальної гігієни порожнини рота в залежності від інтенсивності карієсу постійних зубів та форм хронічних тонзилітів.

Комплекс лікувально-профілактичних заходів впроваджено у навчальний процес кафедри дитячої терапевтичної стоматології та профілактики стоматологічних захворювань Національного медичного Університету, дитячому відділенні стоматологічної поліклініки МОЗ України та дитячій стоматологічній поліклініці Шевченківського району м. Києва.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто проведено аналіз наукової літератури з обраної проблеми, розроблено програму дослідження, особисто проведені клінічні дослідження, статистична обробка і аналіз отриманих даних, систематизація та узагальнення результатів. Проаналізовані та оформлені всі розділи роботи та спільно з науковим керівником сформульовані основні висновки та практичні рекомендації. Дисертант запропонувала комплекс лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на лікування та профілактику карієсу постійних зубів у досліджуваній групі дітей, вивчила його ефективність та впровадила в практику охорони здоров'я.

Клінічні дослідження проведено автором особисто на базі стоматологічної поліклініки МОЗ України при Національному медичному Університеті, відділеннях кардіології та ЛОР-патології дитячої клінічної лікарні № 2 м. Києва, на кафедрі педіатрії № 2 з курсами медичної генетики та неонатології, завідувач кафедрою - професор Волосовець О.П., Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця. Імунологічні дослідження автором виконано спільно із співробітниками імунологічної лабораторії Інституту оториноларингології АМН України ім. проф. О.С. Коломійченка (зав. лабораторією - проф. Мельников О.Ф.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались та обговорювались на "VIII Конгресі світової федерації Українських лікарських товариств". - м. Львів - Трускавець, 2000 р., Республіканській науково-практичній конференції "Нове в стоматології і щелепно-лицевій хірургії". - м. Харьків, 2001 р.; "I Міжнародній славянській конференції молодих вчених-стоматологів"- м. Одеса, 2002 р.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 6 наукових праць, в тому числі 3 у виданнях, рекомендованих ВАК України (дві одноосібні), три публікації - у наукових збірниках, матеріалах конгресів, з'їздів.

Структура дисертації. Основний текст дисертації викладено на 107 сторінках, він складається із вступу, огляду літератури, 4 розділів особистих досліджень, узагальнення результатів, висновків, практичних рекомендацій та списку використаних джерел. Робота ілюстрована 21 таблицею та 5 малюнками. Список літератури містить 171 вітчизняних та 63 іноземних джерел. Загальний обсяг роботи становить 127 сторінок машинописного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи досліджень. Представлені в роботі результати отримані при обстеженні 336 дітей віком 11-14 років, які були розподілені на 4 вікові групи: 11; 12; 13 та 14 років, в кожній групі по 30 -31 дитині із компенсованою, декомпенсованою формами хронічного тонзиліуа та діти після тонзилектомії. Контрольна група (120 дітей) - діти без патології піднебінних мигдаликів (по 30 чоловік у кожній віковій групі).

Стан піднебінних мигдаликів оцінював дитячий оториноларинголог на підставі даних анамнезу, результатів клінічних та лабораторних досліджень. Ступінь запалення піднебінних мигдаликів визначався за класифікацією Солдатова І.Б. (1975р.).

При клінічному стоматологічному обстеженні хворих визначали розповсюдженість, інтенсивність карієсу, характер його перебігу, локалізацію каріозних порожнин, ураженість окремих груп зубів карієсом в залежності від віку та патології піднебінних мигдаликів. Була проаналізована структура складових елементів індексу інтенсивності карієсу (КПВз), яка оцінювалася як за абсолютною величиною та і в процентному співвідношенні.

Гігієнічний стан порожнини рота оцінювався за індексом Green-Vermillion (1964). Для реєстрації стану тканин пародонта використовували індекс РМА - папілярно-маргінально-альвеолярний (Parma, 1960; Masler, 1967).

При дослідженні стану місцевого імунітету порожнини рота у всіх обстежених дітей визначався рівень секреторного імуноглобуліну А (sIgA), імуноглобулінів A, G (IgA, IgG) ротової рідини за допомогою реакції простої радіальної імунодифузії в агаровому гелі (Manchini G. et al., 1965).

З метою оцінки окремих показників системного імунітету організму у дітей з хронічними тонзилітами вивчали показники системи інтерферону. Матеріалом для дослідження були клітини під час оперативного втручання видалених мигдаликів та кров. До суміші клітин додавали індуктори інтерферону - вірус хвороби Ньюкасля для індукції - інтерферону та фітогемаглютинін для індукції - інтерферону (Єршов Ф.І., Готовцева О.П.,1984).

Ефективність лікувально-профілактичних заходів карієсу постійних зубів була вивчена у 45 дітей. Її оцінювали за показниками приросту карієсу та редукції річного приросту карієсу (у відсотках) (Сахарова Є.Б., 1984) по формулі:

Р=

де Р - редукція приросту карієсу

К - приріст інтенсивності карієсу в другій групі

О - приріст інтенсивності карієсу в першій групі

Достовірність виявлених відмінностей оцінювали за критерієм Ст'юдента. Статистична обробка результатів дослідження проводилась згідно з рекомендаціями Мінцера О.П., Угарова Б.Н., Власова В.В. (1991).

Результати досліджень. Результати дослідження свідчать, що розповсюдженість карієсу постійних зубів у дітей з різними формами тонзиліту зростала з віком і складала від 63,702,01% у 11 років до 99,602,31% у 14 років.

Інтенсивність карієсу у групі дітей 11 років із компенсованою формою хронічного тонзиліту дорівнювала 3,800,3, у 12-ти та 13-річних дітей інтенсивність карієсу зростала відповідно до 6,230,28 та 6,300,4, а у 14-річних вона становила 7,030,53 (p0,01).

При декомпенсованій формі тонзиліту у дітей 11-ти років інтенсивність карієсу складала 5,550,4, 12-ти років - 8,500,27, у дітей 13-ти та 14-ти років - 9,500,41 і 9,870,35 відповідно. При обстеженні дітей із видаленими мигдаликами тенденція підвищення інтенсивності карієсу з віком зберігалась. Так, у дітей 12 років інтенсивність карієсу становила 8,600,24 тоді як, у 13-ти річних дітей цей показник підвищувався до 9,900,39. В 14-ть років інтенсивність карієсу зубів була найвищою і дорівнювала 11,110,37 (p0,01) (Рис. 1).

При вивченні клінічної характеристики карієсу нами діагностувано гострий перебіг карієсу в постійних зубах з несформованим коренем, особливо у вікових групах 11-12 років з декомпенсованою та компенсованою формами тонзиліту (66,602,1% і 54,482,7%) відповідно. У групі дітей віком 12-13 років з видаленими мигдаликами гострий перебіг карієсу діагностовано у 85,403,1% та 79,303,5%. Звертав на себе увагу високий відсоток ускладненого карієсу у групах дітей 13-14 років з декомпенсованою формою тонзиліту та у дітей після тонзилектомії - 24,702,2% і 35,602,6% відповідно. У 13-14-річних дітей з компенсованою формою тонзиліту ускладнений карієс діагностовано у 21,902,4% і 22,403,2% (p0,05).

У дітей 11-ти років із хронічним тонзилітом компенсованої форми елемент "К" у структурі індексу КПВз складав 1,50,02, при декомпенсованій формі тонзиліту він збільшується до 2,80,3 (p0,05). Елемент "П" у 11-ти річних дітей з компенсованою формою тонзиліту становив 2,30,21, з декомпенсованою - 2,640,65. Елемент "В" при компенсованій формі тонзиліту дорівнював нулю, тоді як у дітей з декомпенсованою формою тонзиліту він дорівнював 0,110,02 (p0,01).

Аналіз структури КПВз у дітей 12-ти років з компенсованою формою тонзиліту свідчить про те, що елемент "К" зростає з віком (2,580,03) (p0,01). У дітей цього ж віку з декомпенсованою формою тонзиліту елемент "К" дорівнював 5,01,1, а в групі дітей з видаленими мигдаликами - 3,200,45. Що стосується елемента "П" у 12-ти річних, то найвищі його показники виявлені у групі дітей з видаленими мигдаликами (5,300,22) та з компенсованою формою тонзиліту (3,580,03) (p0,05), тоді як у групі дітей з декомпенсованою формою він знижується до 3,30,21. Елемент "В" у групі дітей з компенсованою формою тонзиліту складає 0,070,01, з декомпенсованою - 0,200,22, а у дітей з видаленими мигдаликами - 0,100,01(p0,01).

Елемент "К" у 13-ти річних дітей з компенсованою формою хронічного тонзиліту дорівнював 3,290,5 і з декомпенсованою - 5,070,44. Найвищий показник елемента "К" у цій віковій групі встановлено у дітей з видаленими мигдаликами - 5,700,21 (p0,01). Елемент "П" у дітей з компенсованою формою тонзиліту становив 2,900,52, декомпенсованою - 4,270,21 та з видаленими мигдаликами - 3,800,54 (p0,05). Елемент "В" у 13-ти річних дітей реєструвався у всіх досліджуваних групах: з компенсованою формою тонзиліту (0,110,21), з декомпенсованою (0,220,41) і у групі дітей з видаленими мигдаликами 0,40 0,21(p0,01).

У дітей 14-ти років елемент "К" при компенсованій формі тонзиліту дорівнював 3,70,34, при декомпенсованій - 4,20,56 і 4,80,33 у дітей з видаленими мигдаликами. Елемент "П" був найвищим у дітей з видаленими мигдаликами - 5,80,35, з декомпенсованою формою тонзиліту становив 5,310,02, а у дітей з компенсованою формою - 3,161,2 (p0,05). Елемент "В" у 14-ти річних дітей реєструвався у всіх обстежених: з компенсованою формою хронічного тонзиліту - 0,170,33, з декомпенсованою - 0,360,11 і з видаленими мигдаликами - 0,510,22 (p0,05).

Таким чином, високий відсоток елемента "К" у структурі КПВз свідчить про те, що майже 60% постійних зубів у дітей із патологією піднебінних мигдаликів та після тонзилектомії потребують лікування. В більшості вікових груп присутній елемент "В", що свідчить про відсутність профілактики карієсу зубів та незадовільну санацію порожнини рота у даного контингенту дітей.

Нами була вивчена частота ураженості окремих груп зубів карієсом в залежності від віку та патології піднебінних мигдаликів з метою визначення найбільш оптимальних термінів проведення екзогенної профілактики карієсу у цих дітей.

Ураженість перших молярів у 11-ти річних дітей з компенсованою формою тонзиліту становила 3,30,18 зуба на одну дитину, а у дітей з декомпенсованою формою - 3,40,16, тоді як у дітей контрольної групи - 2,440,22 (p0,01). Ураженість різців у дітей з компенсованою формою тонзиліту складала 0,40,11, при декомпенсованій - 1,150,01. Що стосується премолярів, то при компенсованій формі ці значення дорівнювали 0,10,1 зуба на одну дитину, у групі з декомпенсованою формою - 1,00,11 (p0,01). У групі дітей 12-ти років ураженість перших постійних зубів зростала. Так, при компенсованій формі хронічного тонзиліту ураженість перших молярів складала 3,60,64 зуба, при декомпенсованій - 3,80,51. Що стосується дітей після тонзилектомії, то ураженість перших постійних зубів була 3,80,43 зуба (p0,05). У цій групі дітей діагностували також карієс других постійних молярів. Так, при компенсованій формі тонзиліту ураженість карієсом цих зубів дорівнювала 0,630,21 зуба, а при декомпенсованій - 1,70,2 (p0,01). Найвищий показник ураження других молярів був діагностований у дітей після тонзилектомії і становив 1,80,02 зуба. При компенсованій та декомпенсованій формах тонзиліту ураження карієсом різців становило 1,20,01 та 1,70,2 відповідно, у групі дітей з видаленими мигдаликами - 1,80,32. Ураженість премолярів у групах дітей з компенсованою та декомпенсованою формах тонзиліту складала відповідно 0,80,16 і 1,30,06 зуба, у групі дітей з видаленими мигдаликами - 1,20,01 зуба на одну дитину (p0,01).

У дітей 13-ти років з компенсованою та декомпенсованою формами хронічного тонзиліту ураженість перших молярів дорівнювала відповідно 3,650,66 та 3,90,24 зуба на одну дитину. У групі дітей з видаленими мигдаликами карієсом одночасно були уражені всі перші моляри - 4,00,45, тоді як у дітей контрольної групи цей показник дорівнював 3,10,27 (p0,01). Інтенсивність карієсу різців при компенсованій та декомпенсованій формах хронічного тонзиліту становила 1,20,01 і 2,30,23 відповідно, у групі дітей з видаленими мигдаликами - 2,50,45. В контрольній групі дітей дорівнював 0,390,21 (p0,01). Інтенсивність карієсу премолярів у групах дітей з компенсованою та декомпенсованою формами тонзиліту дорівнювала 0,80,18 і 1,50,1 відповідно, у групі дітей після тонзилектомії 1,60,2. Найбільша кількість уражених карієсом других молярів була виявлена у дітей з декомпенсованою формою тонзиліту та з видаленими мигдаликами (1,80,31 і 1,80,11), тоді як у контрольній групі - 0,90,02 (p0,05).

У 14-ти річних дітей з компенсованою та декомпенсованою формою хронічного тонзиліту та у дітей після тонзилектомії чотири перші постійні моляри були уражені карієсом (4,00,47; 4,00,23; та 4,00,33) на відміну від дітей контрольної групи, де значення КПВз () складало 3,20,01 зуба. Ураженість різців була найвищою у групі дітей після тонзилектомії - 3,20,28. При декомпенсованій та компенсованій формах хронічного тонзиліту ці показники дорівнювали 2,850,1 і 1,330,13 відповідно, у контрольній групі дітей - 0,940,19. У групах дітей з видаленими мигдаликами та декомпенсованій формі тонзиліту ураженість премолярів карієсом складала 1,90,25 і 1,850,05. При компенсованій формі хронічного тонзиліту та у контрольній групі дітей (1,00,22 і 0,90,18) ці показники були достовірно нижчими (p0,05). Що стосується ураженості карієсом других молярів, то у групах дітей з компенсованою та декомпенсованою формами хронічного тонзиліту його інтенсивність складала 0,70,44 і 1,870,21. (У контрольній групі - 1,00,03). Найвищий показник виявлено у групі дітей після тонзилектомії, він дорівнював 2,00,21 зуба на одну дитину (p0,01).

Таким чином, отримані нами дані є підставою стверджувати, що в 11-12 років найбільш доцільно герметизувати неуражені фісури других молярів, а у 10-11 років - премолярів.

Відсутність якісного догляду за зубами підтвердили високі показники гігієнічних індексів. Так, середнє значення індексу гігієни Green-Vermillion у
11-річних дітей становило 0,860,07, у 12-річних - 0,890,09. Найвищими виявились значення індексу гігієни у дітей 13-14 років (0,950,01 та 1,020,53 відповідно (p0,05)), що можливо, пов'язано з поганим доглядом за зубами, а також наявністю декомпенсованого карієсу, частота якого зростає у цьому віці. У дітей контрольної групи середні значення індексу гігієни дорівнювали 1,340,04 (p0,05). Наші дані свідчать проте, що у всіх вікових групах показники гігієнічного стану порожнини рота характеризувались як "задовільні". Це свідчить про необхідність раціональної індивідуальної гігієни порожнини рота та проведення професійної гігієни порожнини рота у цього контингенту дітей.

В процесі лабораторних досліджень було виявлено достовірне зниження продукції -інтерферону клітинами мигдаликів у всіх обстежуваних групах. Нами встановлено, що продукція - інтерферону (імунного), пригнічена у групі дітей з декомпенсованою формою хронічного тонзиліту (2 умов. од), а в групі дітей з компенсованою вона дорівнювала 4-6 умов. од., тоді як у дітей контрольної групи титр - інтерферону складав 6-8 умов. од.

При порівняльному аналізі було встановлено, що в групі дітей із зниженою інтерфероноутворюючою здатністю клітин піднебінних мигдаликів частіше діагностувалась декомпенсована форма хронічного тонзиліту.

Титри - інтерферону, як показника функціонального стану В - клітин розрізнялись у діапазоні 8-64 умов. од. При порівняльному аналізі показників продукції - інтерферону нами не було виявлено достовірної різниці в обстежуваних групах.

Нами встановлено зниження вмісту імуноглобуліну А в ротовій рідині в залежності від інтенсивності ураження карієсом постійних зубів у даного контингенту дітей. Так, у дітей з компенсованою формою тонзиліту при інтенсивності карієсу 6,230,28, вміст секреторної форми імуноглобуліну А дорівнював 0,590,12г/л, а мономерної - 0,260,09 в порівнянні з контрольною групою дітей, де ці показники становили 1,480,0,08г/л та 0,090,02 відповідно (p0,01). У групі дітей з декомпенсованою формою хронічного тонзиліту, в якій інтенсивність карієсу складала 8,50,27, зменшення кількісних показників зберігалась: секреторна форма імуноглобуліну А складала 0,440,09 г/л, а мономерна - 0,380,04г/л. У дітей з видаленими мигдаликами вміст секреторної форми імуноглобуліну А дорівнював 0,370,08г/л, а мономерна - 0,400,07 при значеннях КПВз - 9,90,39 (Рис. 2).

Отже, наші дослідження показали, що при зростанні інтенсивності карієсу постійних зубів та збільшенні запалення у піднебінних мигдаликах змінюється кількісний та якісний склад імуноглобуліну А в ротовій рідині. Виникає відносний імунодефіцит секреторної форми імуноглобуліну А, що може сприяти колонізації мікроорганізмів на твердих тканинах зуба.

При дослідженні вмісту у ротовій рідині імуноглобуліну G у даного контингенту дітей було виявлено достовірне збільшення його кількості пропорційно зростанню інтенсивності карієсу і хронічного запалення у піднебінних мигдаликах.

Так, у групі дітей з компенсованою формою тонзиліту, при значеннях інтенсивності карієсу 6,230,28, вміст імуноглобуліну G складав 0,110,02г/л
(в контрольній групі дітей 0,030,01г/л). Що стосується групи дітей з декомпенсованою формою хронічного тонзиліту, де інтенсивність карієсу дорівнювала 8,50,27, то вміст Ig G достовірно зростав до 0,210,03г/л. Після тонзилектомії при КПВз - 8,60,24 вміст імуноглобуліну G дорівнював - 0,230,04г/л (p0,01).

На підставі результатів досліджень у дітей із хронічними тонзилітами та після тонзилектомії нами розроблено комплекс лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання розвитку або стабілізацію карієсу постійних зубів. Запропонований комплекс містить такі заходи: постійний контроль з боку педіатра і спеціаліста з дитячої ЛОР-патології за станом загального здоров'я та піднебінних мигдаликів; корекція харчування, спрямована на профілактику карієсу постійних зубів; санація порожнини рота; контроль індивідуальної гігієни порожнини рота з індивідуальним призначенням найбільш ефективних для кожного випадку засобів та методів гігієни порожнини рота; регулярне проведення професійної гігієни порожни рота (2-3 рази на рік, в залежності від інтенсивності карієсу зубів та значень індексів гігієни порожнини рота); герметизація неуражених фісур молярів та премолярів герметиками "Fissurit FX"/VОСО/ та "Ultra Seal XT"/Ultradent/ в найбільш короткі терміни після прорізування зубів; покриття гладких поверхонь постійних зубів фторидвмісним лаком "Fluor - protector" /VОСО/ (2-3 рази на рік); прийом біологічної добавки "Біокальцевіт" /Україна/ щодня по 0,5г під час прийому їжі протягом місяця (2-3 рази на рік); прийом препарату "Імудон" ("Solvay Farma", Бельгія) з метою корекції місцевого імунітету порожнини рота (призначав дитячий оториноларинголог дітям з хронічним тонзилітом компенсованої форми).

Клінічна ефективність розробленого нами комплексу була вивчена у 45 дітей протягом одного року за такими показниками: приріст карієсу, процент редукції приросту карієсу постійних зубів та визначення вмісту імуноглобуліну А у ротовій рідині до та після проведення профілактичних заходів. Для цієї мети було виділено дві групи дітей з хронічними тонзилітами. До першої групи увійшло 20 дітей з декомпенсованою формою хронічного тонзиліту, а в другу - 25 дітей з компенсованою формою.

В першій групі дітей проводився комплекс лікувально-профілактичних заходів (прийом препарату "Біокальцевіт", герметизація неуражених фісур герметиком, покриття гладких поверхонь фторидвмісним лаком "Fluor - protector") та навчання гігієни порожнини рота, вибір засобів індивідуальної гігієни та професійна гігієна порожнини рота.

У другій групі дітей проводилось навчання гігієни порожнини рота, рекомендації щодо використання засобів індивідуальної гігієни (зубні щітки та лікувально-профілактичні зубні пасти), в окремих випадках допоміжні засоби індивідуальної гігієни порожнини рота (флоси, йоршики, інтердентальні щітки) відповідно стоматологічного статусу кожної дитини.

Нами встановлено, що після проведення курсу профілактичних заходів приріст карієсу через рік в першій групі дорівнював 0,32, а в другій - 0,8. Редукція приросту карієсу у групі дітей з декомпенсованою формою хронічного тонзиліту становила 60% (Таб.1). При визначенні окремих показників місцевого імунітету порожнини рота до проведення курсу профілактичних заходів виявлено, що вміст імуноглобуліну А у першій групі дітей складав 0,20,02 г/л, а в другій 0,590,02 г/л. Після проведення курсу профілактичних заходів (через місяць) рівень секреторного імуноглобуліну А у першій групі обстежених дітей достовірно підвищувався становив 0,40,01г/л в порівнянні з другою групою, де рівень секреторної форми імуноглобуліну А майже не змінювався (0,600,03 г/л) (p0,01).

Таблиця 1

Динаміка показників карієсу постійних зубів (КПВз) при проведенні профілактичних заходів (Мm)

Група обстежених	Вік	n	Початковий рівень КПВз	Через рік КПВз	Приріст інтенсивності карієсу	Редукція приросту карієсу через рік
Перша	12 років	20	8,50,27	8,810,04	0,32	60%1,98
Друга	12 років	25	6,040,23	6,820,1	0,8	-



Отримані результати свідчать про необхідність проведення лікувально-профілактичних заходів карієсу постійних зубів у дітей при декомпенсованій формі хронічного тонзиліту щонайменш 3 рази на рік. У групі дітей з компенсованою формою хронічного тонзиліту інтенсивність карієсу була висока 6,040,23, тому проведення лише навчання гігієни порожнини рота є недостатнім, що підтверджує досить високий показник приросту карієсу через рік - 0,8. Тому, цим дітям доцільно рекомендувати проведення лікувально-профілактичний курс не менше 2 разів на рік. Герметизувати неуражені фісури премолярів найбільш доцільно у 11 років, а 10-12 років других молярів.

ВИСНОВКИ

В роботі вирішена актуальна задача дитячої стоматології - підвищення ефективності профілактики карієсу постійних зубів у дітей з патологією піднебінних мигдаликів, шляхом розробки та впровадження комплексу лікувально-профілактичних заходів: санації порожнини рота, використання "Біокальцевіту", "Імудону", герметизації неуражених фісур молярів та премолярів, покриття гладких поверхонь фторидвмісним лаком "Fluor protector" та призначення засобів індивідуальної гігієни порожнини рота в залежності від інтенсивності карієсу та стадії запалення піднебінних мигдаликів.

1. Встановлена висока розповсюдженість та інтенсивність карієсу постійних зубів у дітей з патологією піднебінних мигдаликів. Розповсюдженість карієсу зростала від 63,702,01% у дітей 11 років до 99,602,31% у дітей 14 років. Інтенсивність карієсу постійних зубів підвищувалась з віком та в залежності патології піднебінних мигдаликів (при компенсованій формі хронічного тонзиліту - від 3,800,3 до 7,030,53; при декомпенсованій формі - від 5,550,4 до 9,870,35 зуба; у дітей після тонзилектомії - від 8,600,24 до 11,110,37 зуба на одну дитину).

2. При вивченні структури складових елементів КПВз у дітей з патологією піднебінних мигдаликів встановлено, що у всіх обстежених групах дітей елемент "К" переважає і близько 60%, елемент "В" присутній майже у всіх вікових групах. Це свідчить про необхідність проведення первинної профілактики карієсу та недостатню ефективність санації порожнини рота у дітей з хронічними тонзилітами.

3. Виявлено достовірне зниження інтерфероноутворюючої функції піднебінних мигдаликів, яке корелює з інтенсивністю карієсу постійних зубів. Рівень -інтерферону при декомпенсованій формі хронічного тонзиліту (інтенсивність карієсу - 8,500,27) складає 2 ум.од., при компенсованій формі (інтенсивність карієсу - 6,230,28) - 4 ум. од.

4. Виявлено, що при підвищенні інтенсивності карієсу постійних зубів у дітей з патологією піднебінних мигдаликів знижується рівень імуноглобуліну А у ротовій рідині (від 0,590,12г/л при інтенсивності карієсу 6,230,28 до 0,370,08 г/л, при його інтенсивності - 8,60,24).

5. Доведено клінічну ефективність комплексного методу первинної профілактики у дітей з декомпенсованою формою хронічного тонзиліту, про що свідчить приріст карієсу через рік 0,32 і процент редукції приросту карієсу (60%) та підвищення місцевого імунітету порожнини рота за рахунок збільшення секреторної форми імуноглобуліну А (від 0,20,02 г/л до 0,40,01г/л).

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Для профілактики карієсу у дітей з компенсованою формою тонзиліту рекомендується санація порожнини рота, герметизація неуражених фісур постійних зубів герметиками "Fissurit FX" та "Ultra Seal XT", покриття гладких поверхонь фторидвмісним лаком "Fluor-protector" два рази на рік, прийом препарату "Біокальцевіт" щодня по 0,5г під час прийому їжі протягом одного місяця два рази на рік та зрошення ротової порожнини імунокоректором "Імудон". Курс -5 сеансів, по 1 сеансу через день два рази на рік. У групах дітей з декомпенсованою формою тонзиліту та після видалення мигдаликів рекомендується санація порожнини рота, герметизація неуражених фісур постійних зубів герметиками "Fissurit FX" та "Ultra Seal XT", покриття гладких поверхонь фторидвмісним лаком "Fluor-protector" протягом трьох днів три рази на рік, прийом препарату "Біокальцевіт" щодня по 0,5г під час прийому їжі протягом одного місяця три рази на рік. При компенсованій формі тонзиліту для індивідуальної гігієни порожнини рота рекомендувати зубну щітку середньої жорсткості та комплексні зубні пасти і ополіскувачі, які у своєму складі містять фторид (в регіонах з низьким вмістом фтору в питній воді). Для дітей з декомпенсованою формою тонзиліту та після тонзилектомії рекомендувати дуже мяку зубну щітку на час лікування та після оперативного втручання, комплексні зубні пасти та ополіскувачі, що містять фторид, екстракти або ефірні олії рослин та антисептики. Використовувати на протязі 4-5 тижнів та міняти, якщо це потребує під час лікування основного захворювання.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ НАУКОВИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Стан твердих тканин зубів у дітей 9-14 років з різними формами хронічного тонзиліту // Матеріали конференції "VIII Конгрес світової федерації Українських лікарських товариств". - м. Львів - Трускавець, 2000 р. - С. 348. (Кудрявцева Л.О.).

2. Поражаемость зубов кариесом у детей с заболеваниями небных миндалин // Современная стоматология. - 2001. - № 4. - С. 70-71 (Кудрявцева Л.А.).

3. Иммунологическое исследование взаимосвязи состояния твердых тканей зубов у детей с заболеваниями небных миндалин (хронические тонзиллиты) // Республіканська науково-практична конференція "Нове в стоматології і щелепно-лицевій хірургії". - м. Харьків, листопад 2001 р. - С. 40-41 (Кудрявцева Л.А.).

4. Иммунологическое исследование взаимосвязи состояния твердых тканей зубов у детей с хроническими тонзиллитами // Современная стоматология. - 2002. - № 1. - С. 65-67 (Кудрявцева Л.А.).

5. Взаимосвязь поражаемости твердых тканей зубов с уровнем иммуноглобулинов в ротовой жидкости у детей с хроническими тонзиллитами // Современная стоматология. - 2002. - № 2. - С.73-75 (Спільно з О.Ф.Мельниковим). Здобувачеві належить вивчення стоматологічного статусу дітей, узагальнення результатів.

6. Взаимосвязь поражаемости твердых тканей зубов с уровнем иммуноглобулинов в ротовой жидкости у детей с хроническими тонзиллитами // Материалы І междунар. словянской науч.-практич. конф. молодых учёных стоматологов. - Одесса. - 2002. - С. 16-17. (Вовченко Л.О.).

АНОТАЦІЇ

Вовченко Л.О. Клінічна характетистика карієсу зубів у дітей з хронічними тонзилітами, після тонзилектомії та його профілактика.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22. - стоматологія. - Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, Київ, 2003.

Дисертація присвячена питанню підвищення ефективності лікування і профілактики карієсу постійних зубів у дітей з хронічними тонзилітами, та після тонзилектомії. У обстежених виявлено високу розповсюдженість від 63,702,01% у 11 років до 99,602,31% у 14 років, та інтенсивність карієсу постійних зубів, яка зростає в залежності від віку та форми хронічного тонзиліту (при компенсованій формі тонзиліту - від 3,800,3 до 7,030,53; при декомпенсованій формі від 5,550,4 до 9,870,35 зуба; у дітей після тонзилектомії - від 8,600,24 до 11,110,37 зуба).

У обстежених дітей виявлено достовірне зниження рівня імуноглобуліну А, та істотне зменшення вмісту секреторного імуноглобуліну А у слині, зменшення деяких показників системи інтерферону у біоптаті піднебінних мигдаликів та крові (-інтерферону). Виявлені зміни корелюють з інтенсивнісю карієсу та формою хронічного тонзиліту.

Розроблено комплекс заходів, спрямованих на профілактику карієсу постійних зубів у даного контингенту дітей, що зокрема включає прийом біологічно-активної добавки "Біокальцевіт", герметизацію неуражених фісур герметиками та покриття гладких поверхонь фторидвмісним лаком "Fluоr-protector".

Ключові слова: діти, хронічний тонзиліт, тонзилектомія, карієс постійних зубів, профілактика, добавка "Біокальцевіт", фторидвмісний лак "Fluоr-protector".



Вовченко Л.А. Клиническая характеристика кариеса зубов у детей с хроническими тонзиллитами, после тонзиллэктомии и его профилактика.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.22. - стоматология. - Национальный медицинский университет им. А.А.Богомольца, Киев, 2003.

Диссертация посвящена вопросу повышения эффективности профилактики и лечения кариеса постоянных зубов у детей с хроническими тонзиллитами, и после тонзиллэктомии. Проведенное стоматологическое обследование данного контингента детей выявило высокую распространенность (от 63,702,01% в 11 лет до 99,62,31% в 14) и интенсивность кариеса постоянных зубов при хронических тонзиллитах и после тонзиллэктомии. Интенсивность кариеса постоянных зубов увеличивается с возрастом и зависит от патологии небных миндалин (при компенсированной форме тонзиллита - от 3,800,3 до 7,030,53; при декомпенсированной форме от 5,550,4 до 9,870,35 зуба; у детей после тонзиллэктомии - от 8,600,24 до 11,110,37 зуба).

Изучено содержание иммуноглобулинов в ротовой жидкости детей с хроническими тонзиллитами. Выявлено достоверное снижение уровня иммуноглобулинов А, а также существенное уменьшение содержания секреторного иммуноглобулина А в ротовой жидкости у больных детей по сравнению с обследованными без патологии небных миндалин. Более низкие показатели содержания секреторного иммуноглобулина А определялись у детей с декомпенсированной формой хронического тонзиллита и после тонзиллэктомии по сравнению с детьми без патологии небных миндалин. Уровень иммуноглобулина G увеличивался пропорционально интенсивности кариеса и воспаления в небных миндалинах.

Исследования функциональной активности некоторых показателей системы интерферона в биоптате и крови выявили более низкие значения показателей
-интерферона у детей с декомпенсированной и компенсированной формами хронического тонзиллита по сравнению с детьми без патологии небных миндалин.

Разработан комплекс мероприятий, направленных на профилактику кариеса постоянных зубов у данного контингента детей. Комплекс включал в себя профессиональную гигиену полости рта, выбор средств индивидуальной гигиены в зависимости от интенсивности кариеса и форм хронических тонзиллитов, санацию полости рта, прием внутрь биологически-активной добавки "Биокальцевит", герметизацию фиссур герметиками "Fissurit FX"/Voco/ та "Ultra Seal XT"/Ultradent/ и покрытие гладких поверхностей фторидсодержащим лаком "Fluоr protector". Эффективность данного метода доказана клиническими наблюдениями через 1 и 12 месяцев.

При определении показателей кариеса: прирост кариеса и редукция прироста кариеса через один год показали, что прирост кариеса у детей с декомпенсированной формой хронического тонзиллита снижался почти в два раз, а редукция прироста кариеса составляла 60%.

Выявлено, что применение разработанного комплекса у детей с хроническом тонзиллитом декомпенсированной формы приводит к повышению содержания уровня секреторного иммуноглобулина А в ротовой жидкости почти в два раза.

Это обстоятельство делает оправданным проведение лечебно-профилактических мероприятий у детей с хроническими тонзиллитами. При высоких и очень высоких показателях интенсивности кариеса (6,300,4 - 11,110,37) целесообразно проводить лечебно-профилактические курсы не менее трех раз в год. У детей, где индекс КПУз средний (3,800,3 - 5,550,4) рекомендовать два раза в год.

Ключевые слова: дети, хронический тонзиллит, кариес постоянных зубов, профилактика, биологически-активная добавка "Биокальцевит", фторидсодержащий лак "Fluоr-protector".



Vovchenko L.O. Clinical characteristics and prophylaxis of caries with children having chronic tonsillitis and those after tonsillectomy.

The dissertation for academic degree of Candidate of Medical Science by speciality 14.01.22. - dentistry. National Medical University named after O.O. Bogomolets, Kyiv, 2003.

The dissertation is dedicated to issues of higher efficiency in treatment and prophylaxis of permanent teeth caries with children having chronic tonsillitis and those after tonsillectomy. The examined patients showed high spreading and intensity of permanent teeth caries - from 63.7% of 11 years old children to 99.6% of 14 years old children - the rate increases depending on age and forms of chronic tonsillitis (from 3.8 to 7.03 at compensated tonsillitis; from 5.55 to 9.87 of tooth at decompensated tonsillitis; with children after tonsillectomy - from 8.6 to 11.11 of tooth). The examined children had reduced A-type immunoglobulin, significantly reduced content of secretory A-type immunoglobulin in saliva, and a certain decrease in indices of interferon system in tissue samplings of palatine tonsils and blood (г-interferon). The revealed changes correlate with intensity of caries and form of chronic tonsillitis.

Complex measures were developed for prophylaxis and treatment of permanent teeth caries in this category of children, namely including intake of “Biokalcevit” active additive, sealing of intact fissures with sealing compounds and covering of smooth surfaces with bifluorine “Flour-protector” preparation.

Key words: children, chronic tonsillitis, tonsillectomy, permanent teeth caries, prophylaxis, “Biokalcevit” additive, bifluorine “Flour-protector” preparation.

Размещено на Allbest.ru