Зміни мінерального балансу крові та імунні порушення при гастродуоденальних захворюваннях під впливом екологічно несприятливих факторів і спосіб їх корекції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство Охорони ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

ШКАЛА Любов Володимирівна

УДК 616.33-342-002-008.9:612.017.1:574:615.849.12

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук

ЗМІНИ МІНЕРАЛЬНОГО БАЛАНСУ КРОВІ ТА ІМУННІ ПОРУШЕННЯ ПРИ ГастродуОденальнИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ ПІД ВПЛИВОМ ЕКОЛОГІЧНО НЕСПРИЯТЛИВИХ ФАКТОРІВ І СПОСІБ ЇХ КОРЕКЦІЇ

14. 01. 02 - внутрішні хвороби

Івано-Франківськ - 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Луганському державному медичному університеті МОЗ України.

Науковий консультант - доктор медичних наук, професор ДОБРІН Борис Юлійович, Луганський державний медичний університет МОЗ України, кафедрагоспітальної терапії № 1, професор кафедри.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор НЕЙКО Василь Євгенович, Івано-Франківська державна медична академія МОЗ України, завідувач кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб;

доктор медичних наук, професор АНОХІНА Галина Анатоліївна, Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України, кафедра гастроентерології та дієтотерапії, професор кафедри;

доктор медичних наук, професор КАТЕРЕНЧУК Іван Петрович, Українська медична стоматологічна академія МОЗ України, завідувач кафедри госпітальної терапії.

Провідна установа - Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України (кафедра госпітальної терапії № 2).

Захист відбудеться “1” листопада 2002 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради 20.601.01 у Івано-Франківській державній медичній академії МОЗ України (76000, м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 2).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Івано-Франківської державної медичної академії МОЗ України (76000, м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 2).

Автореферат розісланий “18” вересня 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор медичних наук, професор ОРИНЧАК М.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Якість життя є важливим та істотним критерієм стану навколишнього середовища. Проблема впливу екологічно несприятливих факторів довкілля в сучасних умовах набула соціального значення. Причина цього полягає у значній поширеності захворювань, зокрема шлунково-кишкового тракту, серед осіб, що зазнали впливу іонізуючої радіації, та робітників промислових підприємств (Дегтярьова Л.В. Мороз Г.З., 2001; Захараш А.Д., 2000; Ковальчук Т.О., Рубцов Р.В., 2000), і нетиповості клінічних проявів гастродуоденальної патології (Нейко Є.М. та співавт., 2002; Дзяк Г.В. та співавт., 1999; Висотюк Л.О., 1994).

Незважаючи на визнання основних чинників ульцерогенезу ерозивно-виразкових уражень шлунка та дванадцятипалої кишки (Григорьев П.Я. с соавт., 2001; Передерий В.Г. с соавт., 1999; Lorente S. et al., 2002; Tytgat G., 1995), потребують з'ясування питання механізмів впливу іонізуючого випромінювання та важких металів на якість життя та перебіг патології органів травлення.

Тяжкість перебігу гастродуоденальних захворювань, наявність частих загострень в осіб, що перебувають в умовах екологічно несприятливих факторів навколишнього середовища, а також відсутність належного ефекту від традиційного лікування зумовлюють необхідність розроблення нових способів патогенетичної корекції.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Луганського державного медичного університету. Галузева науково-технічна програма у сфері медицини С. 14 є фрагментом науково-дослідної роботи пріоритетного фінансування Кабінету Міністрів України Розробка системи імунологічного моніторингу та імунореабілітації працівників основних галузей великого промислового виробництва і груп ризику населення промислової зони Донбасу (№ державної реєстрації 019000242).

Мета і задачі дослідження. Мета роботи - проаналізувати особливості клінічних проявів гастродуоденальної патології у хворих, що перебувають в умовах екологічно несприятливих факторів навколишнього середовища, визначити зміни мінерального балансу крові й імунні порушення та розробити способи їх корекції в ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС і в осіб, які контактують із важкими металами.

Для досягнення мети сформульовано такі задачі:

1. Вивчити результати багаторічного моніторингу хворих на гастродуоденальну патологію в умовах впливу екологічно несприятливих факторів навколишнього середовища і визначити особливості клінічних проявів захворювань.

2. Дослідити інтенсивність рентгенофлюоресценції макро- і мікроелементів крові й оцінити їх фізичну активність у ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС і робітників акумуляторного виробництва з ураженнями травного каналу.

3. Оцінити імунний статус в осіб із гастродуоденальними захворюваннями в умовах зовнішньої радіаційної дії та впливу важких металів.

4. Визначити характер змін фізичної активності макро- та мікроелементів крові, клітинних і гуморальних факторів імунітету при гастродуоденальній патології в умовах впливу екологічно несприятливих факторів навколишнього середовища.

5. Провести зіставлення оцінних показників фізичної активності хімічних елементів крові й імунітету у хворих із гастродуоденальними ураженнями під впливом радіації та важких металів і визначити їх взаємозв'язок.

6. Розробити новий спосіб корекції мінерального та імунного дисбалансу в ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС і робітників, що контактують з важкими металами, з захворюваннями травного каналу.

7. Оцінити ефективність і вплив комплексної терапії на клінічні прояви гастродуоденальної патології, стан фізичної активності макро- і мікроелементів крові та імунні показники.

Об'єкт дослідження - гастродуоденальна патологія у хворих в умовах впливу іонізуючої радіації та важких металів.

Предмет дослідження - стан фізичної активності макро- і мікроелементів крові, імунний статус та особливості клінічних проявів гастродуоденальної патології в ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС і робітників акумуляторного виробництва; ефективність комплексної терапії гастродуоденальних захворювань у ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС і робітників акумуляторного виробництва.

Методи дослідження: епідеміологічний - для визначення поширеності гастродуоденальних захворювань у ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС і робітників акумуляторного виробництва; клініко-функціональний - для оцінки стану органів травлення; біохімічні - для визначення ступеня порушень білкового, ліпідного, ферментного обмінів; імунологічні - для вивчення стану клітинного та гуморального імунітету; енерго-дисперсійний рентгенівський - для оцінки фізичної активності макро- та мікроелементів крові; аспіраційно-титрометричний та інтрагастральної pH-метрії - для визначення стану кислотоутворюючої функції шлунка; фіброгастродуоденоскопії з біопсією - для оцінки патоморфологічних змін слизової шлунка, дванадцятипалої кишки та гістологічного дослідження; цитологічний - для дослідження мазків-відбитків на наявність Helicobacter pylori; математично-статистичний - для визначення вірогідної різниці середніх величин за параметричним критерієм Стьюдента, проведення кореляційного аналізу за коефіцієнтом Пірсона, для оцінки ефективності способу лікування за непараметричним критерієм Фішера.

Наукова новизна одержаних результатів. Визначено особливості клінічних проявів гастродуоденальної патології в ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС і робітників акумуляторного виробництва.

Уперше розкрито новий механізм розвитку вторинного імунодефіцитного синдрому при гастродуоденальних ураженнях у хворих, що перебувають в екологічно несприятливих умовах. Виявлено, що зовнішній радіаційний вплив і тривалий контакт із важкими металами призводять до розвитку дистрес-синдрому, в основі якого лежить мінеральний дисбаланс з посиленням фізичної активності головним чином важких металів, що вторинно зумовлює пригнічення функціональної активності імунокомпетентних клітин.

Даний постулат підтверджено встановленням кореляційної залежності між виявленими змінами інтенсивності рентгенофлюоресценції макро- і мікроелементів крові та порушеннями імунітету як двох ланок у ланцюзі розвитку дистрес-синдрому в ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС і робітників акумуляторного виробництва з гастродуоденальними захворюваннями.

Адаптовано й застосовано в медицині метод енерго-дисперсійного рентгенівського аналізу для глибокого вивчення фізичної активності мінеральних речовин крові. Уперше спостерігалися та реєструвалися піки інтенсивності рентгенофлюоресценції макро- і мікроелементів крові в широкому спектрі від натрію (11) до ітрію (39) у хворих із гастродуоденальною патологією.

На основі виявлення дистрес-синдрому, пов'язаного зі змінами фізичної активності хімічних елементів крові та імунітету під впливом екологічно несприятливих факторів, розроблено спосіб корекції мінерального та імунного дисбалансу з використанням ультрафонофорезу трилону Б, що застосовувався в комплексному лікуванні гастродуоденальних уражень у ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС і робітників акумуляторного виробництва. чорнобильський рентгенофлюоресценція гастродуоденальний

Установлено позитивну динаміку патологічного процесу завдяки усуненню дистрес-синдрому за рахунок нормалізації фізичної активності макро- і мікроелементів крові, а також клітинного і гуморального імунітету, що доведено шляхом статистичного аналізу.

Практичне значення одержаних результатів. Виявлено, що у хворих в умовах впливу екологічно несприятливих факторів навколишнього середовища є особливості клініко-морфологічного перебігу гастродуоденальних уражень, що зумовлено дистрес-синдромом.

Уперше встановлено, що в осіб під впливом іонізуючої радіації та тривалого контакту з важкими металами виявляється посилення фізичної активності переважно важких металів крові, яке призводить до розвитку вторинної імунодепресії, корекція якої необхідна для лікування захворювань травного каналу.

Розроблено новий спосіб корекції вторинної імунодепресії: Спосіб імунокорекції при синдромі радіаційної напруги (Патент 30579А Україна). Опубліковано інформаційний лист “Застосування комплексону металів - трилону Б в комплексному лікуванні гастродуоденальних виразок у ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС” (Укрмедпатентінформ МОЗ України. - 1998. - Вип. 17, № 40).

Використання ультрафонофорезу трилону Б дозволило уникнути ускладнень, які трапляються при парентеральному введенні комплексону металів.

Доведено, що для ефективності лікування гастродуоденальної патології у хворих в умовах впливу екологічно несприятливих факторів навколишнього середовища обов'язковою є корекція імунного статусу та фізичної активності макро- і мікроелементів крові, стан якої може бути визначений методом енерго-дисперсійного рентгенівського аналізу.

Впровадження в практику результатів дослідження. Результати дослідження впроваджено в роботу гастроентерологічного відділення обласної клінічної лікарні м. Луганська, терапевтичного відділення 11-ї поліклініки м. Луганська, здравпункту АНПП “Луганські акумулятори”, терапевтичного відділення 5-ї міської лікарні м. Луганська, терапевтичного відділення лікарні УМВС м. Луганська, терапевтичного відділення 9-ї міської лікарні м. Луганська, гастроентерологічного відділення обласної клінічної лікарні ім. І.І.Мечнікова м. Дніпропетровська, гастроентерологічного відділення 9-ї міської лікарні м. Києва.

Дані, наведені в дисертації, використовуються в лекційному курсі та на практичних заняттях кафедри сімейної медицини і поліклінічної терапії, загальної гігієни та екології, факультетської терапії, пропедевтики внутрішніх хвороб, а також кафедри терапії факультету післядипломної освіти Луганського державного медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Внесок автора в отримані результати наукових досліджень є основним і полягає в проведенні патентно-інформаційного пошуку, визначенні мети та завдань дослідження, аналізі наукової літератури з проблеми; клінічному та інструментальному обстеженні хворих на гастродуоденальну патологію; їх лікуванні; плануванні біохімічного, імунологічного досліджень; адаптації та здійсненні енерго-дисперсійного рентгенівського аналізу; визначенні оцінних показників мінерального та імунного балансів крові.

Здобувачем визначено роль розвитку дистрес-синдрому в появі особливостей клінічних проявів гастродуоденальних захворювань у ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС і робітників акумуляторного виробництва та використано спосіб корекції мінерального та імунного дисбалансу як додаток до базової терапії з метою усунення дистрес-синдрому у хворих, що зазнали впливу радіації та важких металів. Належить ідея розроблення методики введення комплексону металів, що впроваджено в практику закладів охорони здоров'я.

Проведено первинне опрацювання й аналіз отриманих результатів клінічних, біохімічних, імунологічних та інструментальних досліджень, сформульовано висновки й практичні рекомендації. Дисертантом не використовувалися результати й ідеї співавторів публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні матеріали досліджень повідомлено й обговорено на: п'ятій Всеукраїнській нараді з питань поліклінічної роботи (Дніпропетровськ, 1996 р.); ювілейній науково-практичній конференції, присвяченій 75-річчю кафедри гігієни й екології людини Дніпропетровської державної медичної академії (Дніпропетровськ, 1997 р.); науково-практичній конференції, присвяченій 20-річчю кафедри гастроентерології Дніпропетровської державної медичної академії (Дніпропетровськ, 1999 р.); дев'ятому конгресі світової федерації українських лікарських товариств, присвяченому 25 річчю СФУЛТ (Луганськ, 2002). Апробацію дисертації проведено на спільному засіданні кафедр госпітальної терапії № 1, 2, факультетської терапії, сімейної медицини та поліклінічної терапії Луганського державного медичного університету (15 березня 2002 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 29 наукових праць, у тому числі 18 статей у наукових журналах, 7 статей у збірниках наукових праць, 3 тези, одержано патент на винахід (30579 А, Україна).

Обсяг і структура дисертації. Дисертацію викладено на 279 сторінках друкованого тексту, її основний текст займає 222 сторінки і складається з вступу, огляду літератури, трьох розділів власних досліджень, аналізу й узагальнення результатів досліджень, висновків, практичних рекомендацій, додатків. Список використаних літературних джерел містить 434 найменування, серед них 251 - кирилицею і 183 - латиною. Роботу ілюстровано 54 таблицями і 14 малюнками, обсяг яких становить 17 сторінок дисертації.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Клінічна характеристика хворих і методи дослідження. Об'єктом дослідження були 346 хворих.

Першу групу склали 137 ліквідаторів наслідків аварії (ЛНА) на ЧАЕС із гастродуоденальними захворюваннями, усі чоловіки віком від 27 до 60 років. Серед них 11 (8,0%) хворих віком до 30 років; 73 (53,3%) - віком від 31 до 40 років; 44 (32,1%) - віком від 41 до 50 років; 9 (6,6%) - віком від 51 до 60 років. До участі у ремонтно-будівельних роботах на ЧАЕС усі чоловіки пройшли медичний огляд, згідно з яким були визнані практично здоровими.

Ліквідатори виконували на ЧАЕС такі роботи: робота на даху 3-го та 4-го енергоблоків - 32 (23,6%); будівельні роботи - 8 (5,8%); дезактивація приміщень, одягу, транспорту - 29 (21,4%); поховання радіоактивних речовин, обмундирування, земляного грунту - 28 (20,5%); перевезення робітників та інші роботи - 39 (28,7%). На ліквідаторів була спрямована комбінована дія ряду екзогенних чинників: радіаційного, психогенного, хімічного. Термін перебування в зоні підвищеного радіоактивного забруднення - з вересня 1986 р. по грудень 1990 р. При цьому середня тривалість складала 67,5 днів. Променеве навантаження ЛНА, за офіційними даними з медичної документації, було в межах малого - від 3,0 до 25,0 сГр.

У більшості ліквідаторів виникнення захворювання мало зв'язок із перебуванням на ремонтно-будівельних роботах на ЧАЕС. За даними про строки розвитку патології органів травлення після участі в роботах на ЧАЕС, у 12 (8,8%) ліквідаторів клінічні прояви захворювання з'явилися протягом одного року, у 54 (39,4%) - через 1-3 роки, у 41 (29,9%) - через 3-5 років, у 30 (21,9%) - після 5 років.

У цілому поширеність патології шлунково-кишкового тракту серед ЛНА перевищувала показники населення Луганської області, зокрема виразкової хвороби - в 4,9 рази.

Другу групу порівняння склали 139 робітників акумуляторного виробництва з гастродуоденальними захворюваннями віком від 28 до 60 років. Серед них 4 (2,9%) хворих - до 30 років; 13 (9,4%) - від 31 до 40 років; 74 (53,2%) - від 41 до 50 років; 48 (34,5%) - від 51 до 60 років. З числа робітників 56 (40,3%) - чоловіки, 83 (59,7%) - жінки.

Усі хворі за професією розподілялися так: складальники акумуляторів - 29 (20,9%); електродчики - 28 (20,1%); гальваніки - 5 (3,6%); випробувачі-формувальники та апаратники - 5 (3,6%); газо- та електрозварники - 15 (10,8%); маляри - 3 (2,2%); слюсарі-наладчики - 21 (15,1%); контролери та комплектувальники - 11 (7,9%); інші - 22 (15,8%).

Під час виробництва лужних акумуляторів робітники мають постійний контакт із факторами професійної “шкідливості”, зокрема пилом графіту, заліза, окисом кадмію, нікелю, парами ртуті, свинцю, епоксидними смолами та іншими хімічними речовинами.

При цьому, незважаючи на використання робітниками індивідуальних засобів захисту, вони контактують із зазначеними сполуками, концентрація яких перевищує допустиму в 2,0 - 3,0 рази через загальну загазованість цехів, низький рівень механізації та автоматизації виробництва (75%).

Стаж роботи в екологічно несприятливому акумуляторному виробництві у 38 (27,3%) робітників був від 5 до 10 років; у 55 (39,6%) - від 11 до 15 років; у 27 (19,4%) - від 16 до 20 років; у 19 (13,7%) - понад 20 років.

У цілому поширеність патології органів травлення серед робітників акумуляторного виробництва перевищувала показники населення Луганської області, у тому числі виразкової хвороби - в 3,3 рази.

Третю групу - контрольну - склали 70 осіб із гастродуоденальними захворюваннями, які не зазнали дії радіаційного фактора та впливу важких металів, віком від 25 до 60 років. Серед них чоловіків 57 (81,4%), жінок - 13 (18,6%). За професією розподілялися так: службовці - 33 (55,7%); робітники - 17 (24,3%); непрацюючі - 6 (8,6%) та інші - 8 (11,4%).

У клінічних проявах гастродуоденальних уражень не виявлено закономірності наявності тих чи інших синдромів залежно від нозологічної форми, тому ми вважаємо за доцільне розглядати клінічні прояви запальних і деструктивних уражень слизової шлунка і дванадцятипалої кишки (ДПК) у єдиному ключі як гастродуоденальні ураження стосовно до всіх хворих.

Усі хворі трьох груп мешкають у Луганській області, яка належить до промислового регіону Донбасу та характеризується екологічно несприятливим навколишнім середовищем. У атмосферне повітря викидається 45 найменувань шкідливих речовин із високим класом небезпечності, що складає до 350 кг на 1 мешканця області щорічно. За даними обласної гідрометеорологічної служби, радіаційний фон у Луганську - від 13 до 18 мкР/г.

Діагностика гастродуоденальної патології грунтувалася на наявності диспепсичного й больового синдромів.

Крім того, вивчалася кислотоутворююча функція шлунка методом інтрагастральної рН-метрії (за Чорнобровим В.М., 1991) та аспіраційно-титрометричним методом з визначенням об'єму, концентрації вільної соляної кислоти, загальної кислотності, BAO і SAO.

В усіх спостереженнях діагноз підтверджувався фіброгастродуоденоскопічним дослідженням (ФГДС) із гістологічним дослідженням біоптатів.

Також проводилося цитологічне дослідження мазків-відбитків після фарбування (метод Гімзе) для виявлення Helicobacter pylori.

За даними ФГДС, серед ЛНА у 69 (50,4%) реєструвався хронічний гастродуоденіт, у тому числі: ерозивний - 9 (13,9%) хворих, поверхневий - 44 (32,1%), атрофічний - 6 (4,4%), а також виразкова хвороба у 68 (49,6%), переважно ДПК - 59 (43,1%).

У робітників акумуляторного виробництва спостерігався хронічний гастродуоденіт - у 43 (30,9%), у тому числі: ерозивний - 6 (4,3%) хворих, поверхневий - 24 (17,3%), атрофічний - 13 (9,3%), крім того, у 96 (69,1%) була виразкова хвороба, з них у 78 (56,2%) - з виразкою ДПК.

У контрольній групі хронічний гастродуоденіт визначався у 24 (34,3%) хворих, включаючи ерозивний - 7(10,0%), поверхневий - 16 (22,9%), атрофічний - 1 (1,4%); виразкова хвороба - 46(65,7%), зокрема ДПК - 42 (60,0%).

Поряд із загальноприйнятими клінічними й інструментальними методами всім хворим проводилися дослідження інтенсивності рентгенофлюоресценції мінеральних речовин цільної крові та імунологічні дослідження.

Для оцінки фізичної активності мінеральних речовин цільної крові нами адаптовано та використано метод ЕДАР за допомогою растрового електронного мікроскопа РЕМ-101 з енерго-дисперсійним рентгенівським аналізатором, який раніше в медицині не застосовувався.

Готувалися препарати крові за методом товстої краплі, які послідовно висушувалися, вакуумно оброблялися в камері РЕМ-101 і переносилися у мале поле на екран. Із приставкою ЕДАР реєструвалося рентгенівське випромінювання у вигляді ліній (піків) хімічних елементів в електрон-вольтах, що автоматично відображалося на моніторі в графічному вигляді.

За допомогою таблиць енергій характеристичних рентгенівських ліній К серій елементів визначалася наявність мінералів від натрію до ітрію. Реєструвалася інтенсивність піків рентгенофлюоресценції елементів у максимумі в імпульсах за секунду.

За методом ЕДАР у графічному зображенні визначалася наявність мінералів: натрію, магнію, алюмінію, фосфору, сірки, кремнію, хлору, калію, кальцію, титану, ванадію, міді, хрому, марганцю, заліза, кобальту, нікелю, цинку, галію, германію, миш'яку, селену, брому, стронцію, ітрію.

Беручи до уваги відносність цього методу, дослідження проводилися в динаміці, що дозволило отримати вірогідні дані про зміни рівня активності мінералів у цільній крові.

За норму було прийнято результати досліджень у донорів (90 осіб), що мешкають у Луганській області.

Для оцінки мінерального балансу крові введено оцінні показники - коефіцієнти співвідношення фізичної активності окремих елементів: натрію до калію (Na/K), магнію до кальцію (Mg/Ca), заліза до цинку (Fe/Zn), міді до цинку (Cu/Zn), натрію до ванадію (Na/V), сірки до міді (S/Cu).

Імунологічні методи дослідження містили оцінку клітинного та гуморального імунітету. Визначення факторів клітинної ланки імунітету здійснювалося за цитотоксичним тестом (Фролов В.М. с соавт., 1989) за допомогою моноклональних антитіл фірми Ortho Diagnostic Systems Inc. (USA), а саме: кількості Т-лімфоцитів СD3+ (Т-лімфоцитів), СD4+ (Т-хелперів/індукторів), СD8+, СD22+ (В-лімфоцитів); виявлення клітинної сенсибілізації визначалося у реакції гальмування міграції лейкоцитів (РГМЛ) у присутності специфічних антигенів - ліпополісахарид печінки людини (ЛПЛ), шлунковий антиген (ША), антиген дванадцятипалої кишки (ДПКА) за капілярним методом (Чернушенко Е.Ф. с соавт., 1978). ША і ДПКА готували шляхом водно-сольової екстракції зі слизової шлунка та ДПК осіб чоловічої статі з О(I) групою крові віком від 18 до 25 років, що загинули від випадкової травми. Стандартизація аутоантигенів проводилася по білку в межах 1 - 2% за методом Lowry.

Визначення факторів гуморальної ланки імунітету містило: визначення рівня імуноглобулінів (Ig) сироватки крові основних класів A, M, G за методом радіальної імунодифузії в агарі з використанням специфічних антисироваток до імуноглобулінів кожного класу (Меньшиков В.В., 1987), результати оцінювали після інкубації чашок Петрі у термостаті протягом 48 годин; дослідження циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) у сироватці крові з вивченням їх молекулярного складу методом преципітації в розчинах поліетиленгликолю 2,0%, 3,5%, 7,0% з молекулярною масою 6000 дальтон за модифікацією (Фролов В.М. с соавт. ,1990).

Як норма використані імунні показники - регіональні стандарти, що розроблені міжкафедральною імунологічною лабораторією ЦНДЛ Луганського державного медичного університету (Фролов В.М. с соавт., 1993).

Для аналізу стану імунітету визначено оцінні показники: у клітинній ланці - абсолютна кількість CD3+, імунорегулюючий індекс (ІРІ) CD4/CD8, міграційний індекс (МІ) зі ША за РГМЛ; у гуморальній ланці - рівень ЦІК (загальний).

Статистичне опрацювання одержаних даних проводили на ПЕОМ IBM PC-486 за допомогою спеціального пакета прикладних програм MathCAD-2.5 з використанням параметричних і непараметричних методів. Вірогідність даних оцінювали за критерієм Стьюдента (t); взаємозв'язок між показниками визначали за коефіцієнтом кореляції Пірсона (r_xy); ефективність способу лікування вивчали за методом кутового перетворення Фішера ().

Дослідження наявності та фізичної активності мінеральних речовин крові проводилися у відділі апробування, дослідження та стандартизації вуглів інституту УкрНДІвуглезбагачення. Імунологічні дослідження проводилися в міжкафедральній лабораторії Луганського державного медичного університету, імунологічній лабораторії обласного онкологічного диспансеру та обласної клінічної лікарні м. Луганська.

Результати досліджень та їх обговорення.

У ЛНА і робітників акумуляторного виробництва гастродуоденальна патологія проявлялася насамперед диспепсичним синдромом, який переважав больову симптоматику, на відміну від контрольної групи, де провідним був больовий синдром.

Так, диспепсичні розлади реєструвались у 82,5% хворих основної групи, у 78,4% хворих групи порівняння, що не відрізнялося частотою (p_t>0,05) від контрольної групи (84,3%).

При цьому головним симптомом серед диспепсичних розладів у ліквідаторів була нудота - 43,8% (у групі порівняння - 40,3%, контрольна група - 21,4%), а в контрольній групі головною була печія - 47,1% (у ліквідаторів - 30,7%, у групі порівняння - 20,9%).

Закономірним було поєднання диспепсичного синдрому з астено-вегетативними розладами (81,8%) у ліквідаторів, нерідко спостерігалися вегетативні кризи (у групі порівняння - з невротичними розладами - 79,1%, кризи були рідкісними), а в контрольній групі астено-невротичні розлади були лише в 15,7% (p_t<0,001), кризи відсутні.

Больовий синдром реєструвався у 76 (55,5%) ліквідаторів і у 69 (49,6%) хворих групи порівняння, не відзначаючись інтенсивністю. У той же час у контрольній групі больова симптоматика спостерігалася часто - у 91,4% (p_t<0,001), біль, як правило, був інтенсивним, мав тимчасову залежність.

За результатами клінічних і біохімічних досліджень основної та групи порівняння, а також контрольної групи, істотних відхилень від норми не визначалося.

Так, за даними гемограми, у ліквідаторів і робітників акумуляторного виробництва особливих змін не виявлено. Однак в порівнянні з контрольною групою в обох групах зареєстровано тенденцію до лейкопенії: у контрольній групі середній рівень лейкоцитів склав 6,260,1610⁹/л; у ліквідаторів - 5,630,1410⁹/л (p_t<0,01); у робітників - 5,650,1510⁹/л (p_t<0,01); а також тенденцію до лімфопенії: у контрольній групі абсолютна кількість лімфоцитів склала 2,000,0710⁹/л, у ліквідаторів - 1,580,05 10⁹/л (p_t<0,001), у робітників - 1,590,04 10⁹/л (p_t<0,001).

Крім того, у робітників акумуляторного виробництва визначалася тенденція до еритропенії: у контрольній групі 4,550,0510¹²/л, у групі порівняння 3,950,0310¹²/л (p_t<0,001).

У групі ліквідаторів виявлено схильність до прихованої кровотечі. Так, за даними копрограми, у контрольній групі приховану кров зареєстровано у 18,6%, у ліквідаторів - 78,1% (p_t<0,001), а в групі робітників - 33,1% (p_t<0,01).

У білковому обміні спостерігалося достовірне зниження альбуміно/глобулінового коефіцієнта за рахунок гіпоальбумінемії: у контрольній групі рівень альбумінів становив 50,400,48 г/л; у ліквідаторів - 39,120,42 г/л (p_t<0,001); у групі порівняння - 38,540,40 г/л (p_t<0,001).

Мала місце тенденція до підвищення активності аланінової амінотрансферази (АлАТ), особливо в ліквідаторів - 0,470,015 ммоль/гл (p_t<0,001) у порівнянні з групою контролю - 0,360,010 ммоль/гл, але це не відобразилося на коефіцієнті де Ритіса - 0,700,02. У робітників акумуляторного виробництва зміни АлАТ були меньш значними. Однак простежено тенденцію до збільшення аспарагінової амінотрансферази (АсАТ). Так, у контрольній групі АсАТ 0,240,008 ммоль/гл, у групі робітників - 0,330,009 ммоль/гл (p_t<0,001), що зумовило деяке підвищення коефіцієнта де Ритіса. У контрольній групі коефіцієнт де Ритіса дорівнював 0,670,02, у групі робітників - 0,830,02 (p_t<0,001).

У ліпідному обміні в обох групах хворих простежено тенденцію до збільшення холестерину і -ліпопротеїдів відносно показників контрольної групи. Більш істотними були зміни в групі порівняння, особливо -ліпопротеїдів. Так, у контрольній групі рівень -ліпопротеїдів склав 33,531,05 од, у робітників - 49,60,71 од (p_t<0,001); у ліквідаторів - 42,680,92 од (p_t<0,001).

Стан кислотоутворюючої функції шлунка в ліквідаторів характеризувався превалюванням збереженої функції (47,6%), у групі порівняння - гіпоацидного стану (44,6%) при домінуванні в контрольній групі гіперацидного стану (50%).

При цьому дебіт-година соляної кислоти в базальну фазу секреції була зниженою як у ліквідаторів - ВАО 2,60,07 ммоль (p_t<0,001), так і в робітників - ВАО 2,10,05 ммоль (p_t<0,001) у порівнянні з контрольною групою - ВАО 7,50,22 ммоль. Щодо дебіт-години соляної кислоти в стимульовану фазу секреції - SAO, то при показнику контрольної групи 13,80,40 ммоль мало місце зниження серед ліквідаторів - 9,20,25 ммоль (p_t<0,001) та істотне зниження в групі порівняння - 5,80,16 ммоль (p_t<0,001).

Наведені результати про стан кислотопродукції підтверджено внутрішньошлунковою pH-метрією, показник якої в ліквідаторів склав 1,90,06; у робітників - 2,40,07 (p_t>0,05), у контрольній групі - 1,40,04 (p_t<0,001).

Ендоскопічне дослідження шлунка і ДПК визначило домінування в ліквідаторів деструктивних уражень (63,5%), як і в групі порівняння (73,4%), особливо не відрізняючись від контрольної групи (75,7%).

Найчастіше виразки локалізувалися в луковиці ДПК: у контрольній групі - 60,0%, у ліквідаторів - 43,1% (p_t<0,05), у робітників - 56,1% (p_t<0,05). Але в ліквідаторів часто визначався множинний характер у вигляді “цілункових” виразок (7,3%), рідше в групі порівняння - 1,4% (p_t<0,001) при відсутності в контрольній групі. Поєднання ерозій і виразок спостерігалося в контрольній групі у 2,9%, частіше в ліквідаторів - 13,1% (p_t<0,01), у групі порівняння - 1,4% (p_t>0,05). Рубцево-виразкова деформація луковиці була наявна у 15,7% хворих контрольної групи, що не відрізнялося від групи ліквідаторів - 16,8% (p_t>0,05) та превалювало в групі осіб, що контактують із важкими металами, - 29,5% (p_t<0,001).

Поєднання виразок шлунка і ДПК було у 2,9% контрольної групи, а в ліквідаторів - 3,6% (p_t>0,05) і значно більше в групі порівняння - 11,5% (p_t<0,001).

Ерозивний гастродуоденіт спостерігався в контрольній групі у 10,0% хворих при наявності у ліквідаторів в 13,9% (p_t<0,05) і лише в 4,3% (p_t<0,01) серед робітників промислового виробництва. Проте атрофічний гастродуоденіт був у контрольній групі в 1,4%, а серед ліквідаторів - у 4,4% (p_t<0,01) і переважав у робітників - 9,3% (p_t<0,001).

При цьому у хворих виявлено обсіменіння Helicobacter pylori, про що свідчать результати цитологічного дослідження мазків-відбитків: у ліквідаторів 97,0%; у робітників акумуляторного виробництва 93,5%; у контрольній групі 91,4%.

Нарешті, у 2 рази частіше (p_t<0,01) виявлялися функціональні розлади моторно-евакуаторної функції шлунка у вигляді дуодено-гастрального рефлюксу в ліквідаторів у порівнянні з контрольною групою, а в групі робітників частота їх була меншою.

Крім того, у ліквідаторів часто визначалися супутні ураження печінки, жовчного міхура і підшлункової залози - 64,9% проти 27,1% у контрольній групі, у групі порівняння - 35,3%.

Отже, у ліквідаторів, які зазнали впливу радіаційного фактора, на перший план виступали астено-вегетативні та диспепсичні розлади, домінуючи над больовим синдромом. Аналогічно в групі робітників акумуляторного виробництва, що мали професійний контакт із важкими металами, превалював диспепсичний синдром поряд з невротичними розладами в порівнянні з контрольною групою, у якій провідним був больовий синдром.

У ЛНА переважала збережена кислотоутворююча функція шлунка на фоні множинних деструктивних уражень шлунка й ДПК (множинних виразок ДПК, поєднання виразок ДПК з ерозіями шлунка й ДПК) при схильності до порушень моторно-евакуаторної функції шлунка та супутніх уражень гепатопанкреатобіліарної системи.

У робітників акумуляторного виробництва визначалося переважне зниження кислотопродукції, особливо в стимульовану фазу секреції, при превалюванні деструктивних уражень ізольованого характеру з домінуючою локалізацією в ДПК (виразки або рубцево-виразкової деформації), іноді атрофічного гастродуоденіту при порівнянні з контрольною групою, де в більшості хворих реєструвалися виразкові ураження ДПК на фоні гіперацидного стану кислотоутворюючої функції шлунка.

Наявність зазначених особливостей клінічних проявів гастродуоденальних уражень в групі ЛНА на ЧАЕС вказує на обтяженість перебігу захворювань, що свідчить про вираженість функціональних розладів вегетативних апаратів нервової системи та підтверджує значне погіршення забезпечення моторно-евакуаторних, секреторних і регенераторних процесів у травному тракті як результат впливу радіаційного фактора, а також психогенного стресу. Крім того, виразність деструктивних змін у шлунку і ДПК у ліквідаторів можна пояснити послабленням захисту слизової оболонки через розвиток локального ацидозу внаслідок посилення зворотної дифузії H⁺ на фоні пригнічення місцевої імунної системи.

Визначення особливостей клінічних проявів гастродуоденальної патології в робітників акумуляторного виробництва, як і в групі ліквідаторів, також свідчить про обтяженість захворювань. Наявність клінічних особливостей гастродуоденальних захворювань є результатом тривалого впливу токсичних важких металів, що, урешті-решт, призводить до виснаження компенсаторних можливостей, формування токсикодистрофічних змін, що відбиваються в ураженні центральної нервової системи, ушкодженні кислотопродукуючих клітин шлунка зі зниженням кислотопродукції. Також на фоні виснаження захисних механізмів у робітників промислового виробництва в гастродуоденальній слизовій формується синдром запальних явищ з наступними дистрофічно-атрофічними змінами.

На підставі визначення особливостей клінічних проявів гастродуоденальних уражень у хворих, що зазнали впливу радіаційного фактора та важких металів, значний інтерес становлять результати проведених досліджень мінерального й імунного статусу.

При цьому в усіх групах спостереження зареєстровано раніше не досліджувані зміни рентгенофлюоресценції макро- та мікроелементів крові. Так, за даними ЕДАР, визначено нерівномірне посилення фізичної активності мінералів крові, що зумовило збільшення показника одних елементів при відносному зменшенні його в інших. Більший ступінь зрушень фізичної активності мінеральних речовин крові у ліквідаторів і робітників виробництва, ніж у контрольній групі, свідчив про наявність впливу радіаційного фактора та дії важких металів.

Для аналізу результатів дослідження порівнювали оцінні показники мінерального балансу різних груп хворих. Спостерігалося переважне зниження коефіцієнта співвідношення фізичної активності Na/K у групі ліквідаторів. У контрольній групі цей показник склав 0,570,0058, у ЛНА - 0,540,0060 (p_t<0,001), у робітників виробництва - 0,590,0062 (p_t<0,05). При цьому в групі порівняння також визначилося збільшення інтенсивності рентгенофлюоресценції калію та зниження рентгенофлюоресценції натрію відносно контрольної групи, але меншою мірою, ніж в основній групі.

Аналогічна тенденція простежувалася і в змінах оцінного показника - коефіцієнта співвідношення фізичної активності Mg/Ca. Причому зміни даного показника були більш істотними в осіб, що контактують з важкими металами. Так, у контрольній групі коефіцієнт Mg/Ca дорівнював 1,010,010; у групі ліквідаторів - 0,950,0088 (p_t<0,001); у групі порівняння - 0,780,0080 (p_t<0,001), що свідчило про переважне посилення інтенсивності рентгенофлюоресценції кальцію в робітників акумуляторного виробництва.

Крім того, виявлено зрушення фізичної активності мікроелементів, особливо важких металів, які були більш істотні, ніж у макроелементів. У групі ліквідаторів і в групі порівняння реєструвалися різноспрямовані зміни коефіцієнтів співвідношення активності Fe/Zn і Cu/Zn.

Так, коефіцієнт Fe/Zn був збільшеним у групі робітників акумуляторного виробництва і, навпаки, зменшеним у ліквідаторів. У контрольній групі коефіцієнт Fe/Zn склав 3,960,0424, у ліквідаторів - 2,820,031 (p_t<0,001), у робітників - 7,80,085 (p_t<0,001) за рахунок переважного посилення активності заліза в осіб, що контактують із важкими металами. Щодо коефіцієнта співвідношення активності Cu/Zn, то в контрольній групі він дорівнював 1,300,015; у робітників - 1,270,015 (p_t0,05); у ліквідаторів - 1,640,016 (p_t<0,001) за рахунок істотного посилення активності міді в осіб, що зазнали радіаційного впливу.

Наявність дисбалансу серед макроелементів і мікроелементів зумовила зміни коефіцієнтів співвідношення активності між макро- та мікроелементами, що простежено на прикладі коефіціентів Na/V, S/Cu. Так, коефіцієнт Na/V в контрольній групі склав 2,190,026, у ліквідаторів збільшився до 2,400,025 (p_t<0,001) за рахунок переважного послаблення інтенсивності рентгенофлюоресценції натрію, у робітників зменшився до 1,700,018 (p_t<0,001) унаслідок превалюючого посилення показника ванадію. Коефіцієнт співвідношення активності S/Cu зменшився в обох групах - у контрольній групі він дорівнював 30,00,38; у робітників - 27,90,29 (p_t<0,001), а у ліквідаторів зменшився до 16,90,17 (p_t<0,001) з причини більшої активності міді.

Отже, як у ліквідаторів аварії на ЧАЕС, так і у робітників виробництва лужних акумуляторів спостерігалися порушення інтенсивності рентгенофлюоресценції макро- та мікроелементів у вигляді мінерального дисбалансу за рахунок переважного посилення фізичної активності калію, кальцію та відносного послаблення активності натрію, магнію, сірки, цинку в обох групах, а також превалюючого збільшення активності міді (у 2,2 рази) у ліквідаторів, і збільшення активності заліза (у 2,6 рази) та ванадію (у 1,4 рази) у робітників виробництва порівняно з контрольною групою.

При цьому зниження коефіцієнта співвідношення активності натрію до калію відбивало пригнічення захисних функцій слизової шлунка і ДПК, зокрема зміни секреції мукозного глікопротеїну й лужного бікарбонатного секрету (натрій), і посилення агресивних властивостей шлункового соку через механізм дії протонної помпи (калій). Це призводило до порушення рівноваги між факторами “агресії” та “захисту”, особливо при радіаційному впливі, з формуванням ерозивно-виразкового ушкодження слизової.

Посилення активності кальцію пов'язане з порушенням координації функцій плазматичних мембран, що супроводжується підвищенням кислотопродукції, порушує співвідношення агресивності шлункового соку та стійкості захисного бар'єру, призводить до послаблення процесів репарації й виявляється у ліквідаторів у множинності уражень, включаючи наявність ерозій та виразок у травному каналі. Крім того, переважне збільшення активності кальцію в робітників виробництва пояснюється його властивістю підсилювати ушкоджуючу дію вільних кисневих радикалів в умовах впливу ксенобіотиків.

Пригнічення активності магнію пов'язане з його антагонізмом до кальцію, а зміни активності сірки свідчать про її участь у стабілізації клітинних мембран, які ушкоджено дією агресивних чинників навколишнього середовища.

Визначені порушення в стані мікроелементів також підтверджують додатковий вплив радіаційного та промислового факторів. Зміни фізичної активності заліза вказують на розвиток “окисного” стресу за рахунок активації процесів пероксидації в умовах дії екологічно несприятливих чинників, особливо тривалого контакту з важкими металами. При цьому посилення активності ванадію також віддзеркалює зростання процесів пероксидації.

Зареєстровані зміни цинку пов'язані з його участю в системі антиоксидантних ферментів, активність яких зростає поряд із компенсаторними механізмами організму у відповідь на посилення процесів вільнорадикального окислення, але з часом після опромінювання активність знижується. Крім того, наявність ульцерогенного процесу в слизовій шлунка і ДПК порушує обмін цинку, який має властивості антагоніста до ушкоджуючих факторів.

Звертає на себе увагу показник міді, посилення активності якої відбиває властивості як цитопротектора гастродуоденальної слизової та радіопротектора за рахунок активації багатьох ферментів, що пов'язано з радіаційним впливом у ліквідаторів.

Принципово, що виявлені порушення фізичної активності мінеральних речовин крові у хворих, які знаходилися в умовах дії іонізуючої радіації та важких металів, практично не залежали від патоморфологічних уражень і були більш істотними в порівнянні з контрольною групою, що вказує на їх зв'язок із зовнішнім опромінюванням і професійним контактом із важкими металами.

На фоні порушень фізичної активності мінералів крові в ліквідаторів і в робітників акумуляторного виробництва визначено зміни в імунному статусі. Для аналізу взято оцінні показники клітинної та гуморальної ланок імунітету.

Так, за результатами проведених досліджень, зареєстровано істотні порушення в клітинному імунітеті і в основній, і в групі порівняння. Простежувалося зменшення абсолютної кількості CD3+ Т-лімфоцитів, причому більшою мірою в осіб, що зазнали радіаційного впливу. У контрольній групі абсолютний рівень CD3+ склав 1,320,03810⁹/л, що менше за норму, у ліквідаторів - 0,890,02610⁹/л (p_t<0,001), у групі порівняння - 1,050,03010⁹/л (p_t<0,001).

Дані зміни в усіх групах відбулися за рахунок зменшення Т-хелперів/індукторів, що зумовило зниження IPI CD4/CD8 також в усіх хворих. При цьому рівень IPI CD4/CD8 у контрольній групі був 1,590,04, у ліквідаторів значно знижений - 1,170,03 (p_t<0,001), у робітників - 1,330,03 (p_t<0,001).

Одночасно в групі ліквідаторів, у групі робітників акумуляторного виробництва і в контрольній групі зростала сенсибілізація лімфоцитів до тканинних антигенів, зокрема шлункового, що відбито у результатах РГМЛ. Зареєстровано зниження МІ зі ША, особливо серед ліквідаторів. Так, у контрольній групі цей показник дорівнював 0,760,02, у ліквідаторів - 0,660,017 (p_t<0,001), у робітників акумуляторного виробництва 0,710,018 (p_t<0,001).

Характерною була наявність кореляційної залежності між зменшенням кількості Т-лімфоцитів та зростанням їх сенсибілізації до шлункового антигену, а також між IPI CD4/CD8 і МІ зі ША за РГМЛ.

Щодо оцінного показника в гуморальній ланці імунітету - рівня ЦІК, то також відбувалися його зміни в усіх групах. Причому найбільш істотне підвищення рівня ЦІК мало місце в ліквідаторів, особливо за рахунок патогенних (середньомолекулярних і дрібномолекулярних) комплексів. Так, у контрольній групі рівень ЦІК - 3,150,09 г/л; у ліквідаторів - 3,800,10 г/л (p_t<0,001); у робітників акумуляторного виробництва - 3,400,09 г/л (p_t<0,001).

Отже, аналіз змін в імунному статусі хворих на гастродуоденальну патологію, що зазнали впливу іонізуючої радіації та важких металів, свідчив про наявність вторинного імунодефіцитного синдрому, пов'язаного з Т-лімфопенією та субпопуляційним дисбалансом поряд зі зниженням функціональної активності клітин на тлі зростання процесів аутосенсибілізації. Дані зрушення спостерігалися більшою мірою в ліквідаторів у порівнянні з робітниками виробництва лужних акумуляторів, які, у свою чергу, були більш вираженими, ніж у контрольній групі, що пов'язано з впливом додаткових чинників.

Щоб довести патогенетичну залежність виявлених зрушень у мінеральному та імунному статусах, проведено їх зіставлення з визначенням коефіцієнтів кореляції.

Визначено зворотну кореляційну залежність між абсолютним рівнем CD3+ і фізичною активністю міді: r=-0,602 - у ліквідаторів, r=-0,430 - у контрольній групі, а в робітників акумуляторного виробництва визначено зворотну кореляційну залежність між абсолютним рівнем CD3+ і фізичною активністю заліза - r=-0,514. Також установлено пряму кореляційну залежність між рівнем ЦІК і фізичною активністю міді: r=+0,546 - у ліквідаторів, r=+0,406 - у контрольній групі, а в групі робітників виробництва лужних акумуляторів установлено пряму кореляційну залежність між рівнем ЦІК і фізичною активністю заліза - r = +0,527. Крім того, виявлено пряму кореляційну залежність між IPI CD4/CD8 і коефіцієнтом співвідношення активності S/Cu: у контрольній групі r=+0,422, у ліквідаторів r=+0,629, у робітників виробництва r=+0,624.

Наявність взаємозв'язку за наведеними показниками, що визначено у ЛНА на ЧАЕС і робітників акумуляторного виробництва з гастродуоденальними захворюваннями, свідчить про патогенетичну залежність мінерального та імунного дисбалансу як двох ланок у ланцюзі порушень при дії екологічно несприятливих факторів, зокрема радіаційного і важких металів.

Беручи до уваги те, що наявність особливостей клінічних проявів гастродуоденальних уражень з домінуванням астено-вегетативних розладів у ліквідаторів аварії на ЧАЕС і превалюванням невротичних розладів у робітників виробництва лужних акумуляторів відбиває обтяженість перебігу захворювань за рахунок дисбалансу регуляторних механізмів, що пов'язано з взаємозалежними порушеннями мінерального та імунного статусів, варто розглядати появу зазначених особливостей з розвитком дистрес-синдрому.

При цьому в основі дистрес-синдрому лежить збільшення фізичної активності переважно важких металів унаслідок екотоксичного впливу радіаційного фактора та тривалого контакту із важкими металами з наступною вторинною імунодепресією, що зумовлює формування гастродуоденальних уражень у ЛНА на ЧАЕС і робітників акумуляторного виробництва.

На підставі аналізу одержаних даних уперше розкрито механізм розвитку вторинного імунодефіцитного синдрому у хворих на гастродуоденальну патологію в умовах впливу екологічно несприятливих факторів, який ґрунтується на посиленні фізичної активності макро- і мікроелементів крові, насамперед кальцію, калію, заліза, міді, ванадію.

Тривалий моніторинг зазначених категорій хворих свідчить про недостатню ефективність традиційних методів лікування осіб з патологією органів травлення, що зазнали радіаційної дії та впливу важких металів.

Узявши до уваги отримані результати досліджень і з'ясувавши механізми виявлених змін мінерального та імунного балансів крові, нами розроблено новий спосіб корекції виявлених порушень з використанням комплексону металів - динатрієвої солі етилендіамінтетраоцтової кислоти (трилону Б) як додаток до базової терапії гастродуоденальних уражень. Аналогом є раніше розроблений нами метод застосування комплексону металів (А.С. № 1600036, 1990).

Розроблений спосіб комплексної терапії гастродуоденальних уражень у хворих, що зазнали впливу іонізуючої радіації та важких металів, з використанням ультрафонофорезу трилону Б визнано винаходом (Патент № 30579 А Україна).

Ураховуючи результати спостережень лікування ерозивно-виразкових уражень гастродуоденальної зони, а також отримані дані про виявлення обсіменіння H.p. у більшості хворих як серед ліквідаторів, так і серед робітників акумуляторного виробництва, ми зупинились на такій базовій терапії: охоронний режим (припинення паління, уживання алкоголю, уникнення нервово-психічного перенапруження); дієтотерапія (приймання їжі 4 рази на день, уживання продуктів з високим вмістом вітамінів - яблука, буряк, морква, нерафінована олія); антихелікобактерні засоби (тетрациклін, метронідазол, денол); призначення блокатора Н₂-гістамінових рецепторів (ранітидин).

Додатково призначався розроблений спосіб корекції фізичної активності мінералів крові та імунних порушень ультрафонофорез трилону Б. Ультрафонофорез проводився після прийняття рідини.

Для оцінки ефективності комплексного лікування гастродуоденальної патології з використанням розробленого способу корекції мінерального та імунного дисбалансу ліквідаторів аварії на ЧАЕС і робітників акумуляторного виробництва розподілено на дві підгрупи:

А - хворі, що одержували лише базову терапію;

Б - хворі, що одержували базову терапію в комплексі з розробленим способом корекції.

Аналіз ефективності проведеного лікування здійснювався за такими показниками:

- динаміка частоти клінічних синдромів захворювання (астено-вегетативного, невротичного, диспепсичного, больового) та морфологічних ознак;

- зміни оцінних показників мінерального балансу крові - коефіцієнтів співвідношення фізичної активності: Na/K, Mg/Ca, Fe/Zn, Cu/Zn, Na/V, S/Cu;

- зміни імунних показників - оцінних критеріїв абсолютної кількості CD3+ Т-лімфоцитів, IPI CD4/CD8; МІ зі ША за РГМЛ; рівня ЦІК (загальний).

Крім того, проводився статистичний аналіз ефективності лікування за методом кутового перетворення Фішера () за двостороннім критерієм.

Так, за результатами спостереження ліквідаторів, проведення лікування як у підгрупі А, так і в підгрупі Б супроводжувалося поліпшенням загального стану, нівелюванням клінічних і морфологічних проявів гастродуоденальних уражень.