Порівняння ефективності біоспорину з дією інших пробіотиків у комплексному лікуванні хворих на неспецифічний виразковий коліт

Размещено на http://www.allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ МІКРОБІОЛОГІЇ І ВІРУСОЛОГІЇ ім. Д.К. ЗАБОЛОТНОГО

03.00.07 - Мікробіологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

Порівняння ефективності біоспорину з дією інших пробіотиків у комплексному лікуванні хворих на неспецифічний виразковий коліт

Тропко Людмила Віталіївна

Київ - 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті гастроентерології АМН України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор, академік НАНУ

Смірнов Валерій Веніамінович, директор Інституту

мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України

Офіційні опоненти:

доктор біологічних наук, професор, членкореспондент НАНУ, провідний

науковий співробітник Коваленко Надія Костянтинівна, Інститут мікробіології

і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України, відділ фізіології

промислових мікроорганізмів

доктор медичних наук, старший науковий співробітник

Поліщук Олена Іванівна, Інститут епідеміології та інфекційних хвороб

ім. Л.В. Громашевського АМН України, завідувач лабораторії загальної мікробіології

Провідна установа: Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Захист відбудеться “ 20 ” березня 2002 р. о 1000 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.233.01 при Інституті мікробіології і вірусології

ім. Д.К. Заболотного НАН України (03143, м. Київ, вул. Заболотного, 154)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України

Автореферат розісланий “ 20 ” лютого 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат біологічних наук Пуріш Л.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На протязі останніх десятиріч мікробний пейзаж шлунковокишкового тракту, особливо вмісту товстої кишки, являється об'єктом пильної уваги широкого кола дослідників, тому що значення нормального функціювання біологічної системи ”макроорганізм - мікроорганізм” багато в чому обумовлює стан здоров'я людини. Стабільність цієї системи залежить від цілого комплексу ендогенних та екзогенних факторів, рівень дестабілізуючих компонентів яких в останній час постійно зростає, що являється причиною виникнення дисбіотичних порушень (дисбактеріозів), тобто якісних та кількісних змін в мікробних популяціях різних біотопів макроорганізму (Василенко В.В., 2000; Парфёнов А.И. и др. 1998; Покровський В.І., 2000; Румянцев В.Г., 1999; Шендеров Б.А., 1998; Шептулін А.А., 1999; Macfarlane G.T. et al. 1997; Pulverer G. et al., 1997; Saltzman I.R., Russel R.M., 1994).

Дисбактеріози на цей час характеризуються неухильним ростом серед населення всіх вікових груп і згідно з сучасними епідеміологічними дослідженнями виявляються у понад 90% людей. З дисбактеріозами пов'язані численні клінічно виражені хвороби, функціональна робота тих чи інших органів та систем. Прояви дисбіозу різноманітні - починаючи з розладу обміну речовин, диспепсичних порушень (запор, діарея), і закінчуючи серйозними хворобами, такими як гнійнозапальні ускладнення різної локалізації, виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, злоякісні новоутворення, алергія тощо. Дисбактеріози являються важливою патогенетичною ланкою в розвитку ендогенної інфекції, тобто служать джерелом аутоінфекції при порушеннях імунологічної ланки системи антиінфекційної резистентності організму і здатна викликати та/або підтримувати запальні процеси різної локалізації (Бондаренко В.М., 1998; Покровський В.І., 2000; Хаітов Р.М., Пінєгін Б.В., 2000; Руденко А.В. та ін., 1999; Федорців О.Є., 2000; Donowitz M. et al., 1995; James S.P., Klapproth J.M., 1996; Sator R.B., 1997; Solomon M.J., Schmitzler H.A., 1998).

Так, при неспецифічному виразковому коліті, який продовжує бути однією з важливих медикосоціальних проблем у зв'язку з тенденцією в останній час до агресивного перебігу захворювання, раннім розвитком ускладнень та інвалідності хворих (Береза Н.М. та ін., 1999; Білоусова О., 2000; Ногаллер А.М., 1998; Кравченко Т., 2000; Mourn B. et al., 1997; Ruprecht K.W., 1997; Mendelloff A.G., 1995), частота виявлення дисбіотичних порушень досягає 90 -98%. Особливістю патогенезу цього хронічного запальнодистрофічного захворювання також являються і порушення імунних механізмів регуляції (Береза Н.М. та інш., 1995; Дейнеко Н.Ф. та ін., 2000; James S.P. et al., 1996; Janeway C.A. et al., 1997). Тому необхідним вважається подальше вивчення питань про видовий склад, функції мікрофлори людини в нормі, при патології, в динаміці патологічного процесу; виявлення причиннонаслідкових зв'язків між виникненням дисбактеріозів та патологічними проявами різного характеру, ролі імунних факторів у виникненні і генезі дисбактеріозів, а також вивчення впливу останніх на імунний стан організму.

Профілактику та лікування дисбактеріозів також відносять до числа важливих і важковирішуваних питань. В останній час перевага надається бактеріальним препаратам, у зв'язку з чим вельми актуально постає проблема, пов'язана з розробкою нових високоефективних біологічних препаратів та широким впровадженням їх в медичну практику (Румянцев В.Г., 1999; Михайлова Т.Л. та ін., 1999; Смирнов В.В., Резник С.Р., 1993; Lidbeck N. et al., 1992; Altwegg M., 1992; McFarland L.V. et al., 1993; Gibson G.R., Robefroid M.B., 1995; BergogneBerezin E., 1995).

Одним з таких препаратів є новий вітчизняний пробіотик біоспорін (Пат. 689 Україна, МКИ5 А 61 К 39/02, 35/74. Препарат біоспорін для профілактики та лікування шлунковокишкових захворювань людини/Смирнов В.В., Резник С.Р., Сорокулова І.Б., В'юницька В.О., Слабоспицька А.Т., Берилло Е.А., Скорикова І.Г., Чаплинський В.Я., Тофан А.В. (Україна). № 4641513 /13; Заявл. 06.02.89; Опубл. 15.12.93, Бюл. № 2. 2 с.). В літературі існують дані про ефективність його при різних патологічних станах (Чернякова В.И. с соавт., 1993; Горшевикова Э.В. с соавт., 1993; Смирнов В.В. с соавт., 1993; Сорокулова І.Б., 1997), але порівняльних даних про вплив цього пробіотика і дію інших бактеріальних препаратів у клініці хронічних запальних захворювань кишок обмаль. Не освітлені питання пов'язані з детальним вивченням перерозподілу видового та кількісного складу мікробіоценозу товстої кишки після лікування біопрепаратами. Останнім часом визначено, що бактеріальні препарати мають певний вплив на імунну систему, що відкриває широкі можливості їх застосування як “м'яких” імуномодуляторів, однак механізми цього впливу, ступінь нормалізуючого ефекту на показники клітинного та гуморального імунітету для кожного пробіотика вивчені недостатньо (Кудрявцев В.А. та ін., 1997; Савченко З.І. та ін., 2000; Дрозд Т.Е., Кременчуцкий Г.Н., 1994).

У зв'язку з вищевикладеним, подальше, більш детальне, вивчення дисбіотичних порушень при хронічних запальних захворюваннях шлунковокишкового тракту, визначення ступеня впливу різних бактеріальних препаратів на нормалізацію та відновлення мікробіоценозу товстої кишки, а також імунний статус організму, порівняння ефективності кожного з них, являється необхідним для здійснення найбільш раціонального комплексного підходу до лікування та профілактики дисбактеріозів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом планової НДР Інституту гастроентерології АМН України ”Розробка забезпечуючої досягнення стійкої ремісії нової медичної технології диференційованого лікування та реабілітації хворих на неспецифічний виразковий коліт у залежності від стану дифузної ендокринної системи” (№ державної реєстрації 0193U007442).

Мета дослідження: встановити і порівняти ефективність різних пробіотиків в комплексному лікуванні неспецифічного виразкового коліту, ступінь їх нормалізуючої та відновлювальної дії на мікробіоценоз товстої кишки та імунітет.

Задачі дослідження:

1. Вивчити антагоністичну активність біоспорину по відношенню до тестштамів різних видів ентеробактерій, виділених від хворих на неспецифічний виразковий коліт, в експерименті in vitro.

2. Встановити ступінь впливу спороутворюючих бактерій, які входять до складу біоспорину, на полірезистентні штами патогенного стафілококу.

3. В порівняльному аспекті оцінити ефективність різних бактеріальних препаратів в комплексному лікуванні неспецифічного виразкового коліту, з визначенням ступеня впливу кожного з них на відновлення мікробіоценозу товстої кишки. біоспорин пробіотик коліт стафілокок

4. Порівняти кількісні показники та частоту висівання окремих видів мікроорганізмів, які належать до основної, супутньої та залишкової мікрофлори, у хворих на неспецифічний виразковий коліт до і після комплексного лікування залежно від застосованого пробіотика.

5. Оцінити вплив пробіотиків на окремі показники клітинного та гуморального імунітету у хворих на неспецифічний виразковий коліт.

Об'єкт дослідження: хворі на неспецифічний виразковий коліт. Пробіотик біоспорин. Клінічні тестштами різних видів мікроорганізмів, виділених від хворих на неспецифічний виразковий коліт.

Предмет дослідження: антагоністична активність біоспорину по відношенню до клінічних штамів різних видів мікроорганізмів, ефективність його впливу на полірезистентні штами Staphylococcus aureus, стан мікробіоценозу товстої кишки та показники клітинного та гуморального імунітету залежно від впливу різних бактеріальних препаратів в комплексному лікуванні неспецифічного виразкового коліту.

Методи дослідження: клінічні (ендоскопічні, морфологічні, цитологічні, біохімічні) - для оцінки ступеня клінічного перебігу неспецифічного виразкового коліту; мікробіологічні - для ідентифікації клінічних штамів, оцінки антагоністичної активності біоспорину, його бактеріальної чистоти та визначення кількісних показників вмісту живих мікроорганізмів у препараті, для вивчення антибіотикочутливості клінічних штамів Staphylococcus aureus, визначення видового та кількісного складу мікрофлори товстої кишки; імунологічні (показники Т, Влімфоцитів та основних субпопуляцій ЕРУК, ЕАСРУК, СД4РУК, Е45РУК, Ig A, Ig G) - для виявлення впливу різних бактеріальних препаратів на показники клітинного та гуморального імунітету; статистичні - для аналізу та оцінки достовірності отриманих даних.

Наукова новизна одержаних результатів. У роботі дістав подальшого розвитку напрямок про антагоністичну активність спороутворюючих бактерій роду Bacillus, які входять до складу біоспорину. Визначення його дії, яке проведено на численному клінічному матеріалі, доказує перспективність застосування цих мікроорганізмів для розробки нових високоефективних біопрепаратів. В задачу дослідження також входило визначення ступеня антагонізму бацил по відношенню до полірезистентних клінічних штамів Staphylococcus aureus.

Вперше проведено порівняння нормалізуючої та відновної дії на мікробіоценоз товстої кишки різних бактеріальних препаратів в комплексному лікуванні неспецифічного виразкового коліту. Встановлена ефективність кожного з них, спектр та рівень впливу на представників головної, супутньої та залишкової мікрофлори.

Визначені різниця та ступінь впливу окремих бактеріальних препаратів, які входили до комплексної терапії хворих на неспецифічний виразковий коліт, на відновлення показників клітинного та гуморального імунітету.

Практичне значення одержаних результатів. Проведені нами дослідження дозволили розробити та запропонувати високоефективну систему корекції дисбіотичних порушень у лікуванні неспецифічного виразкового коліту. Встановлений широкий діапазон антагоністичної дії бактерій роду Bacillus, які входять до складу біоспорину, що являється актуальним у лікуванні дисбактеріозів, обумовлених асоціацією патогенних та умовнопатогенних ентеробактерій, а також доказує перспективність їх застосування для розробки нових високоефективних пробіотиків. Виявлений в результаті дослідження високий рівень антагонізму бацил по відношенню до полірезистентних штамів стафілокока, припускає широке використання біоспорину з метою профілактики та лікування дисбактеріозів, пов'язаних з S. аureus, а також інфекційних процесів різноманітної локалізації, джерелом яких є даний мікроорганізм. Проведені дослідження довели доцільність застосування пробіотиків, як засобів замісної та відновлювальної терапії, при хронічних запальних захворюваннях кишечника та дозволили запропонувати комплекс з біоспорином , як найбільш не лише ефективний щодо нормалізації та відновлення мікробіоценозу товстої кишки, а ще й у стабілізації показників клітинного та гуморального імунітету.

Впровадження результатів дослідження в практику. Результати досліджень впроваджені в навчальний процес кафедри гастроентерології та терапії факультету післядипломної освіти Дніпропетровської державної медичної академії по розділу „Захворювання кишок”, біологічного факультету Дніпропетровського державного університету при викладанні розділів курсів „Медична мікробіологія”. Матеріали дисертації впроваджені в клінічну практику відділення захворювань кишок Інституту гастроентерології АМН України.

Особистий внесок здобувача. Здобувачка самостійно здійснила патентноінформаційний пошук, проаналізувала наукову літературу з обраної теми. Представлені в роботі матеріали є власним внеском автора в розроблену проблему. Визначення напрямків дослідження, збір та обробка фактичного матеріалу, мікробіологічні дослідження, теоретичне узагальнення отриманих результатів, побудова на їх підставі відповідних висновків та рекомендацій проведені автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідались на підсумкових наукових конференціях Інституту гастроентерології АМН України (19952000), на II Українському конгресі гастроентерологів (Дніпропетровськ, 2000), на XIV з'їзді терапевтів України (Київ, 1998), на науковопрактичних конференціях: ”Новые средства и методы противомикробной терапии в современной клинике” (Харків, 1992), ”Клинические аспекты фармакотерапии и презентация нового в гастроэнтерологии” (Смоленськ, 1992), ”Нове в клінічній фармакотерапії та фармакотерапії захворювань внутрішніх органів”(Харків, 1993), ”Нове в діагностиці та лікуванні захворювань органів травлення” (Вінниця, 1993), ”Новое в диагностике и лечении заболеваний органов пищеварения” (Харків, 1994).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 9 наукових робіт, у тому числі 5 - журнальні статті у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України (3 з них - самостійні), 4 робіт у збірниках наукових праць та матеріалах з'їздів та конференцій.

Структура дисертації. Матеріали дисертації викладено на 132 сторінках машинописного тексту і складається зі вступу, огляду літератури, п'яти розділів власних досліджень, аналізу і узагальнення результатів дослідження, висновків і списку літератури, який містить 245 джерел (146 - з країн СНД та 99 - інших країн). До складу роботи входять 19 таблиць та 11 діаграм.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Основними об'єктами дослідження при вивченні антагоністичної активності біоспорину в експерименті in vitro являлись 218 клінічних штамів мікроорганізмів, які належали до різних таксономічних груп, виділених від хворих на неспецифічний виразковий коліт (Escherichia - 36 штамів, Staphylococcus - 35, Citrobacter - 20, Klebsiella - 13, Enterobacter - 22, Pseudomonas - 16, Proteus - 48, Candida - 12, Serratia - 9, Shigella - 3, Salmonella - 4). Ідентифікацію ізольованих штамів проводили на підставі прикмет визначника Бергі (1994), Приказу № 535 МОЗ СРСР ”Об унификации микробиологических методов исследования, применяемых в клиникодиагностических лабораториях лечебнопрофилактических учреждений”(1985), Посібника для лікарів ”Энтеробактерии” під ред. В.І. Покровського (1985).

Здатність біоспорину пригнічувати ріст бактерій перевіряли методом відстроченого антагонізму - радіальних та перпендикулярних штрихів (Єгоров, 1986). В експерименті використані виробничі серії бактеріального препарату №№ 2, 7, 17. Кожну серію перевіряли на бактеріальну чистоту та кількість живих мікроорганізмів. Метод заснований на виявленні в препараті живих типових мікробних клітин B. subtilis та B. licheniformis, підрахунку їх кількості та констатації відсутності будьяких інших мікроорганізмів.

До складу досліджень антагоністичної активності біоспорину ввійшло вивчення чутливості 25 клінічних тесткультур Staphylococcus aureus до 9 антибіотиків (гентаміцину, еритроміцину, канаміцину, олеандоміцину, левоміцетину, рістоміцину, пеніциліну, тетрацикліну, лінкоміцину) методом дифузії в агар з використанням стандартних дисків (Методические указания по определению чувствительности микроорганизмов к антибиотикам методом диффузии в агар с использованием дисков. МЗ СССР, 1983).

Для порівняння ефективності дії різних бактеріальних препаратів в комплексному лікуванні хворих на неспецифічний виразковий коліт (НВК) під спостереженням знаходились 255 пацієнтів (131 чоловік та 124 жінки), які були на лікуванні у клінічному відділенні захворювань кишок Інституту гастроентерології АМН України. При розподілі хворих за віком було встановлено, що на НВК страждають усі вікові категорії населення, вилучення немає і серед молодого віку (до 20 років), однак переважали групи віком від 31 до 40 років (31%) та від 41 до 50 (22%). Пацієнтів було розподілено на 7 клінічних груп залежно від бактеріального препарату, який входив до комплексної терапії: до I групи увійшли 94 пацієнти, яким призначався біоспорин; до II - 34, які отримували біфідумбактерин; до III - 33 (біфікол), до IV - 31 (колібактерин), до V - 19 (лактобактерин), до VI - 9 (бактісубтил), VII - контрольна група, яку склали 35 хворих на НВК, які в комплексному лікуванні не отримували пробіотики. У всіх пацієнтів проводили дослідження видового та кількісного складу мікрофлори вмісту товстої кишки, до і після лікування, методом посіву десятикратних розведень (101 - 109 ) на стандартний набір елективних та диференційнодіагностичних поживних середовищ для виділення аеробних та анаеробних мікроорганізмів на підставі Методичних рекомендацій ”Применение бактерийных биологических препаратов в практике лечения больных кишечными инфекциями. Диагностика и лечение дисбактериоза кишечника”(1987). Оцінку ефективності дії різних бактеріальних препаратів проводили шляхом порівняння глибини дисбіотичних порушень, виявлених до і після лікування пробіотиками, використовуючи градацію за ступенями, яка свідчить про амплітуду відхилень мікробіоценозу твстої кишки: відсутність відхилень - еубіоз; наявність відхилень - дисбактеріоз (I ступеня - компенсований, легкий; II ступеня - субкомпенсований, середній; III ступеня - декомпенсований, тяжкий). Порівнювали середні загальні показники еубіозу та трьох ступенів дисбактеріозу до і після лікування (зіставлення поміж груп), та індивідуальні (окремо у кожного хворого) - процентне співвідношення показників нормалізації, поліпшення та погіршення стану мікробіоценозу товстої кишки після лікування. Діапазон дії пробіотиків на представників головної, супутньої та залишкової мікрофлори визначали, порівнюючи їх кількісні показники (lg концентрації) та частоту висівання від хворих на неспецифічний виразковий коліт до і після комплексного лікування.

Для вирішення питань про вплив бактеріальних препаратів на імунну систему було проведено дослідження клітинної та гуморальної ланок імунітету за вмістом Т і Влімфоцитів та їх основних субпопуляцій (ЕРУК, ЕАСРУК, СД4РУК, Е45РУК, Ig A, Ig G) до і після комплексного лікування.

Статистичний аналіз отриманої інформації виконано за допомогою інтегрованого пакету програм Microsoft Word 3,0 на персональному комп'ютері IBM PC “Pentium”. Виборки пацієнтів формували відповідно до завдань дослідження. Достовірність відмінностей показників між сформованими виборками аналізували за tкритерієм Ст'юдента з визначенням рівня статистичної значущості (Лакін Г.Ф., 1980).

Результати дослідження та їх обговорення. Вивчення антагоністичної активності біоспорину по відношенню до тесткультур різних видів мікроорганізмів, виділених від хворих на неспецифічний виразковий коліт. Отримані результати свідчать, що біоспорин має широкий спектр антагоністичної дії, як на грамнегативні, так і на грампозитивні мікроорганізми, а також на дріжджоподібні гриби.

Найбільш дієво спороутворюючі бактерії впливали на Staphylococcus aureus (63% штамів були чутливі та високочутливі до його дії (37% та 26% відповідно), нечутливих - не виявлено. 7 з 35 штамів мали слабовиражену чутливість(20%) і 6 тесткультур - помірну (17%).

Встановлено, що біоспорин виявляє антагоністичну дію по відношенню до дріжджоподібних грибів роду Candida. Серед 12 випробуваних тесткультур лише 3 (25%) були стійкими до дії біоспорину, 1 (8%) - мала слабку чутливість і 2 (17%)- помірну. По відношенню до решти 6 (50%) штамів пробіотик характеризувався вираженою антагоністичною активністю.

Досліджуючи вплив біоспорину на мікроорганізми роду Proteus, була виявлена видоспецифічність його дії. Так, вивчався вплив спороутворюючих бактерій на три види мікроорганізмів цього роду: P. vulgaris (28 штамів), P. mirabilis (15 штамів) та P. morgani (5 штамів). Встановлено, що найбільш чутливими виявились мікроорганізми, які відносились до виду P. mirabilis, з 11 (73%) тесткультур були чутливі 8 (53%) та високочутливі 3 (20%) до дії біоспорину, нечутливих не виявлено. Серед штамів P. morgani 40% були нечутливі і 60% мали слабку чутливість до пробіотика, а мікроорганізми, які належали до виду P. vulgaris, показали найбільший процент штамів, стійких до дії спорових бактерій (61%). Однак, серед досліджених культур протею вульгарного також виявлялися штами, ріст яких активно пригнічувався біоспорином, 3 (10%) - були чутливі і 3 (10%) - високочутливі. Таким чином, встановлена індивідуальна чутливість різних штамів в межах одного виду мікроорганізмів до дії бацилантагоністів.

Для вивчення впливу спороутворюючих бактерій на індигенну мікрофлору ми використовували штами кишкової палички. В експеримент увійшли різні біовари ешеріхій, які висівалися від хворих на неспецифічний виразковий коліт, (з нормальною ферментативною активністю, лактозонегативні та гемолітичні варіанти). Результати дослідження показали, що антагоністична дія біоспорину на клінічні штами Escherichia coli з нормальною ферментативною активністю має помірний потенціал впливу ( з 20 тесткультур 4 (20%) виявляли слабку чутливість, 15 (75%) - помірну і лише 1 (5%) штам був чутливим), що являється важливим при відновленні дисбіотичних порушень, коли необхідно активно впливати на патогенні та умовнопатогенні мікроорганізми, не пригнічуючи індигенну мікрофлору. Антагоністична дія бацил на лактозонегативні та гемолітичні біовари, зміна кількісних показників яких у складі мікробіоценозу товстої кишки є однією з ознак дисбіозу, була більш виражена. Так, слабореагуючих штамів не виявлено; 33% лактозонегативних і 50% гемолітичних Е. сoli мали помірну чутливість; 67% і 40% відповідно - були чутливими; серед гемолітичних варіантів 10% тесткультур мали високий рівень чутливості (величина зони пригнічення росту склала більше 20 мм).

В результаті дослідження антагоністичної дії біоспорину на умовнопатогенну групу мікроорганізмів, представлених родами ентеробактерій (Citrobacter, Klebsiella, Enterobacter, Serratia) встановлено, що найбільш чутливими виявилися тесткультури, які належать до роду Citrobacter (35% штамів були чутливими та високочутливими до дії біоспорину), тоді як мікроорганізми родів Klebsiella, Enterobacter, Serratia виявили лише помірну та слабку чутливість, хоча і стійких до дії бацил серед них не було. Нечутливими до біоспорину в експерименті in vitro виявилися мікроорганізми роду Pseudomonas. Усі синьогнійні палички (16 тесткультур) не реагували на антибіотичні речовини, які виділяють спороутворюючі бактерії цього препарату.

Бацили пригнічували ріст патогенних мікроорганізмів. Серед досліджених культур (4 штами сальмонел: Salmonella derby 1, S. infantis - 1, S. arizonae - 2; 3 тесткультури шигел: Shigella flexneri - 1, Sh. sonnei - 2), як високочутливих, так і стійких штамів не виявлено. Серед клінічних ізолятів сальмонел S. arizonae 34 була чутлива, S. arizonae 818 - помірно чутлива, S. derby 653 та S. infantis 209 мали слабковиражену чутливість. Серед шигел слабкореагуючих штамів не виявлено. Досліджені тесткультури були чутливі (Sh. flexneri 420) та помірно чутливі (Sh. sonnei 92 і Sh. sonnei 843) до дії біоспорину.

Порівняння антибіотикограми штамів Staphylococcus aureus, виділених від хворих на неспецифічний виразковий коліт, з антагоністичною дією на них біоспорину. В ході дослідження чутливості 25 клінічних штамів S. aureus до 9 антибіотиків встановлено, що найбільш ефективним виявився гентаміцин (100% тесткультур були чутливі до нього), 76% штамів були чутливі до левоміцетину і 56% однаково чутливі до еритроміцину, олеандоміцину, тетрацикліну та лінкоміцину. Найменш ефективним був пеніцилін: тільки 3 штами (12%) мали чутливість, тоді як 22 (88%) були стійкими до нього. Досліджені культури характеризувалися високими показниками стійкості і до еритроміцину (48% штамів), олеандоміцину (44%), лінкоміцину (44%) та тетрацикліну (40%). 13 штамів (52%) були помірно чутливі до канаміцину та ристоміцину.

Антибіотикограма кожного штаму S. аureus та антагоністична активність спороутворюючих бактерій роду Bacillus, які входять до складу біоспорину, представлені в табл. 1. Отримані результати свідчать, що тільки 2 (8%) штами S. аureus були чутливі та помірночутливі до 9 антибіотиків. Решта 23 (92%) виявили стійкість до множини антибіотиків. Усі 25 (100%) досліджених тесткультур стафілококу мали чутливість до біоспорину; 16 (64%) з них були чутливі та високочутливі до біопрепарату, решта 9 (36%) характеризувалися помірною чутливістю; до того ж, серед штамів, які виявили стійкість одразу до 5 і 6 антибіотиків (9 культур), 4 штами були високочутливі, 2 штами - чутливі, 2 - помірночутливі і лише 1штам мав слабку чутливість до антагоністичної дії бацил.

Порівняльна ефективність різних бактеріальних препаратів в комплексному лікуванні хворих на неспецифічний виразковий коліт. У початковому стані, до лікування, дисбіотичні порушення в мікробіоценозі товстої кишки виявлені у 232 (91%) хворих, до того ж дисбактеріоз I ступеня ( Д I) - у 72 (28%), II ступеня (Д II) - у 81 (32%) і III ступеня (Д III) - у 79 (31%). Кількість пацієнтів з еубіозом склала лише 9% (23 хворих).

Показники стану мікрофлори товстої кишки у хворих на неспецифічний виразковий коліт до і після комплексного лікування, з включенням різних бактеріальних препаратів та без їх використання, в кожній дослідженій групі

Отримані результати свідчать, що в групі хворих, яким в комплексній терапії призначався біоспорин, після лікування виявилася найбільша кількість пацієнтів з відновленими показниками видового та кількісного складу мікробіоценозу товстої кишки. Так, у 9 хворих, які мали до лікування дисбіотичні порушення різного ступеня, спостерігалася нормалізація, тобто повне відновлення (еубіоз), тоді як серед пацієнтів, які одержували біфікол або лактобактерин відновлення мікробіоценозу товстої кишки спостерігалося лише у 2 і 1 (відповідно).

Відновлення мікрофлори (нормалізація) не виявлено в групах хворих, які отримували бактісубтил та колібактерин, а в групі, до лікувального комплексу якої входив біфідумбактерин, та в контрольній групі (без застосування бактеріальних препаратів) кількість пацієнтів з дисбіотичними відхиленнями після лікування зросла. Крім того, група хворих на НВК, яка одержала біоспорин, мала і більший відсоток поліпшень, тобто перехід з більш важкого ступеня дисбактеріозу в менш важкий (Д III > Д I і Д II; Д II > Д I). Так, з 37 чоловік (39%) з дисбактеріозом III ступеня після лікування залишилося 11 (12%); з 37 чоловік (39%) з Д II залишилося 29 (31%), а більша кількість хворих перейшла до групи з дисбактеріозом I ступеня, збільшився з 15 (16%) до 40 (42%).

Найгірші показники по відновленню мікробіоценозу товстої кишки спостерігалися в контрольній групі. Кількість хворих з дисбіотичними відхиленнями після лікування зросла з 32 (91%) пацієнтів - до лікування до 34 (97%) - після; зросла кількість хворих з більшими змінами мікрофлори за рахунок підвищення відсотка пацієнтів з Д III і Д II від 8 (23%) та 9 (26%) - до лікування до 10 (29%) та 12 (34%) - після.

Порівняння кількісних показників та частоти висівання визначених видів мікроорганізмів у хворих на неспецифічний виразковий коліт до і після комплексної терапії з включенням бактеріальних препаратів. Детальний аналіз видового та кількісного складу мікрофлори товстої кишки у хворих на НВК до і після комплексного лікування показав, що найбільша позитивна динаміка, яка свідчила про відновлення кількісних показників вмісту біфідофлори, виявлялася в групах, які отримували бактісубтил, біфікол, біоспорин, де кількість хворих з B. bifidum у концентрації ?g 8,0 - 9,0 КУО/г (колонієутворюючих одиниць в 1 г) після лікування зросла на 23%, 15% і 11% (відповідно), в групі, яка отримувала біфідумбактерин, цей показник дорівнював 8%, а у контрольній - лише 3%. Кількість хворих на НВК з нормальною і зниженою концентрацією біфідобактерій у вмісту товстої кишки (ТК) до і після лікування не змінювалася в групі, яка отримувала лактобактерин. Спостерігалася негативна динаміка, що проявилося зменшенням кількості хворих з нормальним вмістом біфідобактерій, у пацієнтів після курсу лікування колібактерином.

Найбільший ефект відновлення лактофлори виявлявся в групі, яка одержала біфідумбактерин. Так, відсоток хворих з нормальною концентрацією лактобактерій після лікування збільшився на 26 %; в інших групах: з біоспорином - на 11%, з лактобактерином - на 10%, з біфіколом - на 9%. У групах, пацієнти яких отримували колібактерин і бактісубтил, виявилась негативна динаміка, тобто після лікування відсоток хворих зі зниженим вмістом ацидофільної мікрофлори збільшився на 7% та 22% (відповідно).

Порівняння до і після лікування показників частоти виділення E. coli з нормальною ферментативною активністю в межах концентрації ?g 7,0 - 8,0 КУО/г виявило дві групи (з біоспорином та біфіколом), які мали схожу позитивну динаміку (зросла кількість хворих з нормальним вмістом кишкової палички, зменшилась - з підвищеним та зниженим). Спільна тенденція погіршення виявилася в контрольній групі.

Аналіз показників висівання дефектних варіантів E. сoli (лактозонегативних, гемолітичних, зі зниженою ферментативною активністю) показав, що тільки в групі, хворі якої отримували біоспорин, виявлено зниження кількості вмісту усіх трьох біоварів після лікування. В групі хворих, які отримували лактобактерин, відзначена позитивна динаміка по відношенню до лактозонегативних біоварів E. сoli (до лікування вони висівались від 11% хворих, після - не виявлялись), однак, зросла частота гемолітичних - з 16% до 32% і з'явилися (у 5% ) ешеріхії зі зниженою ферментативною активністю в концентраціях, які перевищували допустимі концентрації. Хворі, які отримували біфідумбактерин і біфікол, мали спільну тенденцію збільшення після лікування концентрації усіх трьох біоварів у зразках фекалій. В контрольній групі виявлення гемолітичних варіантів ешерихій після лікування було найбільшим ( до лікування 3%, після - 23%), також зросла кількість хворих з їх підвищеним вмістом (6% до лікування, 14% після).

Лікувальний комплекс, до складу якого входив біоспорин, здійснював найбільший вплив по відношенню до S. аureus, C. albicans, Proteus sp. Частота висіву S. аureus після лікування в цій групі знизилась з 18% до 3%, а кількість хворих з підвищеною концентрацією (>?g 3,0 КУО/г) зменшилась на 14%. Позитивна динаміка за двома показниками виявлялася і в групі хворих, які одержували бактісубтил, тоді як в інших досліджених групах виявлена тільки негативна динаміка.

По відношенню до дріжджоподібних грибів C. albicans визначилися дві групи з чіткою позитивною динамікою: група пацієнтів, яка отримувала біоспорин (мала найкращі результати) і група хворих, яка одержувала біфікол; частота виявлення хворих з підвищеною концентрацією вмісту C. albicans в зразках фекалій (>?g 4,0 КУО/г) після лікування зменшилась на 13% в групі з біоспорином і на 3% з біфіколом, а частота висіву на 8% і 18% (відповідно). Найгірші результати одержані в контрольній групі.

Збільшення кількості хворих з концентрацією гнильних мікроорганізмів Proteus sp. >?g 4,0 КУО/г у вмісту ТК після лікування виявлялося у групах, терапевтичний комплекс яких включав лактобактерин (на 6%), біфікол (на 6%) і в контрольній групі (на 2%), до того ж у групі хворих, які отримували лактобактерин, зросла і частота висіву цього мікробу (з 5% до 16%). Поліпшення показників відзначено у групах: з біоспорином (кількість зразків фекалій з підвищеною концентрацією зменшилась на 9%), з колібактерином (на 7%) та біфідумбактерином (на 3%).

Порівняння кількісних характеристик та частоти висіву умовнопатогенних мікроорганізмів, які належали до родів Citrobacter, Klebsiella, Enterobacter, Serratia, Pseudomonas виявило наявність позитивної динаміки у всіх досліджених групах.

Таким чином, ми визначили, що найбільш постійний лікувальний ефект мав комплекс, до складу якого входив біоспорин. Лікувальні комплекси з включенням біфідумбактерину, лактобактерину, колібактерину та біфіколу не мали такого впливу та спектру дії на мікроорганізми біотопу товстої кишки, як комплекс з біоспорином: виявлялась як позитивна, так і негативна динаміка. Чіткої залежності між відновленням певних представників мікробіоценозу ТК і впливом бактеріальних препаратів, основою яких служили ті ж самі мікроорганізми, не встановлено. Найбільш ефективними серед них були комплекси, до складу яких входили біфікол та біфідумбактерин. Терапевтичний комплекс, який не містив пробіотики, виявляв найменший вплив на оздоровлення мікробіоценозу ТК; за деякими показниками мікроекологічний дисбаланс в цій групі хворих на НВК після лікування посилювався.

Вплив лікувальних комплексів з включенням різних бактеріальних препаратів на показники клітинного та гуморального імунітету при неспецифічному виразковому коліті.

Проведена комплексна терапія з включенням різних бактеріальних препаратів мала стимулюючий вплив на показники Тклітинного імунітету, переважно на Тхелперну ланку. Найбільш вираженою імуностимулюючою дією володіли комплекси з включенням біоспорину, біфідумбактерину та лактобактерину. Відносний вміст (%) ЕРУК підвищився у хворих, які отримували: біоспорин, з 34,7 ± 1,5 до 38,4 ± 1,4; біфідумбактерин - з 31,5 ± 2,19 до 38,8 ± 2,66 (Р < 0,01); лактобактерин - з 30,2 ± 4,27 до 43,3 ± 1,89 (Р < 0,02). В контрольній групі показники Тклітинного імунітету після лікування залишилися без змін.

Наростання Тклітин в досліджених групах відбувалося за рахунок підвищення вмісту СД4+ клітин, тобто клітин, які несли функціональні маркери Тхелперів. Порівняльний аналіз виявив значну перевагу кількісних показників Тхелперів після лікування у хворих, які отримували пробіотики, тоді, як у хворих контрольної групи (без бактеріальних препаратів) відносний (%) вміст СД4+РУК після лікування знизився до 19,7 ± 3,1. Так, цей показник у групі, пацієнти якої отримували біоспорин, дорівнював 26,9 ± 1,35 (Р < 0,05), біфідумбактерин - 28,8 ± 2,44 (Р < 0,05), біфікол - 28,6 ± 2,09 (Р < 0,05).

Певної закономірності у зміні кількісних показників вмісту циркулюючих у крові Тсупресорів між групами, які отримували пробіотики, і контрольною групою, не виявлено. Однак, тенденція зниження концентрації Е45РУК після лікування спостерігалась у хворих , які отримували біоспорин, біфікол, лактобактерин та у контрольній групі, тоді як підвищення в групах, до комплексної терапії яких входили біфідум та колібактерин, але зміни цих кількісних показників не були статистично значущі.

Порівняльний аналіз динаміки відхилених від норми індивідуальних показників рівня циркулюючих у крові Е45РУК (з початково підвищеними або зниженими значеннями) виявив відмінність ступеня нормалізуючого ефекту між групами, залежно від одержаного бактеріального препарату, а також між загальною групою хворих, які отримували пробіотики, і групою без їх використання. Так, застосовані біопрепарати сприяли нормалізації переважно знижених показників Тсупресорів; найбільша імуномодулююча дія спостерігалася в групах, хворі яких отримували біоспорин та біфікол (відновлення до норми показників Тсупресорів з початково низькими характеристиками відбулося у 81% і 75% пацієнтів відповідно). Найбільша позитивна динаміка Тсупресорів з початково підвищеним рівнем також спостерігалася в цих групах , однак нормалізуюча дія в групі хворих, які отримували біфікол була вищою у всіх 11 чоловік з початково підвищеним рівнем циркулюючих у крові Е45РУК, після лікування вони набули нормальних значень, в групі з біоспорином цей показник дорівнював 62%. Імуномодулююча дія терапевтичних комплексів з включенням бактеріальних препаратів була вищою, ніж комплексів без їх використання.

Лікувальні комплекси, до складу яких входили біопрепарати, мали той ж самий ступінь нормалізуючої дії на показники Влімфоцитів з початково зниженими значеннями, що і комплекс без їх використання: кількість хворих з позитивною динамікою склала 49% і 50% відповідно. Однак, встановлена різниця між групами, які отримували ті чи інші пробіотики. Так, найбільшою нормалізуючою дією на Вклітини з початково високим рівнем володіли лікувальні комплекси з включенням біфіколу та біоспорину. При порівнянні впливу лікувальних комплексів на циркулюючі у крові Вклітини з початково низькими показниками виявлено, що тільки в групі хворих, які отримували біоспорин, відсоток пацієнтів з позитивною динамікою перевищував відсоток з її відсутністю (у 54% позитивна динаміка; у 46% без змін).

В результаті дослідження встановлено, що в контрольній групі, хворі якої не отримували бактеріальні препарати, при порівнянні з сумарними показниками груп, лікувальний комплекс яких включав пробіотики, визначався найбільший відсоток хворих з відсутністю позитивної динаміки після лікування (88% у контрольній групі; 51% в групах, отримуючих пробіотики).

В групах, пацієнти яких отримували біфікол чи біфідумбактерин, відсоток відновлення зниженого рівня Ig A у сироватці крові був максимальним. Так, у 64% і у 60% (відповідно) виявлена нормалізация, тоді як ці показники в групах, хворі яких одержували біоспорин та колібактерин, були нижчими (40% і 37% відповідно).

Найбільша нормалізуюча дія на початково підвищені показники Ig G визначена в групах, терапевтичний комплекс яких включав колібактерин та біоспорин; вони мали максимальний відсоток пацієнтів з позитивною динамікою (67% і 53% відповідно).

Таким чином, найбільш ефективну імуномодулюючу дію на Т і Вклітинну ланку імунітету мав лікувальний комплекс, до складу якого входив біоспорин, другим по значущості був комплекс з включенням біфіколу.

ВИСНОВКИ

1. Результати проведених досліджень показали, що біоспорин має широкий діапазон антагоністичної дії на клінічні тесткультури, виділені від хворих на неспецифічний виразковий коліт; володіє видоспецифічною та вибірковою активністю; має помірний потенціал впливу на представників індигенної мікрофлори; володіє достатньо високим антагоністичним пресінгом на умовнопатогенні та патогенні ентеробактерії.

2. Біоспорин має високий ступінь антагонізму по відношенню до полірезистентних клінічних штамів Staphylococcus aureus: всі 25 тесткультур були чутливі до дії пробіотику.

3. Порівняння ефективності різних бактеріальних препаратів (біоспорину, бактісубтилу, колібактерину, біфіколу, лактобактерину, біфідумбактерину) у комплексному лікуванні неспецифічного виразкового коліту визначило суттєву перевагу лікувального комплексу з включенням біоспорину, як найбільш ефективного засобу для корекції та повного відновлення мікробіологічної рівноваги у кишковому біотопі макроорганізму. Нормалізуюча дія біоспорину була більш впливовою у хворих з тяжкою формою неспецифічного виразкового коліту. Препарат не виявляв побічної дії, гарно переносився хворими.

4. Порівняння кількісних показників і частоти висіву визначених видів мікроорганізмів у хворих на неспецифічний виразковий коліт до і після лікування залежно від отриманого біопрепарату встановило, що найбільшою стабільністю дії володів лікувальний комплекс з біоспорином, який за показниками відновлюючого ефекту на головні та супутні симбіонти не поступався комплексам з бактеріальними препаратами, основу яких складали представники ендогенної мікрофлори, а що до антагоністичного впливу на залишкову групу мікроорганізмів значно перевершував його.

5. Лікувальні комплекси, до складу яких входили інші бактеріальні препарати (бактісубтил, колібактерин, біфікол, лактобактерин, біфідумбактерин) не мали такої широкої корегуючої спрямованості, яка охоплювала би усі групи мікроорганізмів, як комплекс з біоспорином. Їх вплив мав розрізнений характер, як з позитивною, так і з негативною динамікою; чіткої залежності між відновленням визначених представників мікробіоценозу товстої кишки не виявлено. Найбільш ефективними серед них були лікувальні комплекси з включенням біфіколу та біфідумбактерину.

6. Лікувальні комплекси, до складу яких входили пробіотики, мали більшу нормалізуючу дію на показники клітинного та гуморального імунітету, ніж комплекс без їх використання.

7. Найбільш вираженою імуностимулюючою дією на Тхелперну ланку володіли комплекси, до складу яких входили біоспорин, біфідумбактерин, лактобактерин та біфікол. Імуномодулюючий вплив на субпопуляцію Тсупресорів в більшій мірі мали лікувальні комплекси з включенням біоспорину та біфіколу, до того ж нормалізуюча дія на Тсупресори з початково низьким рівнем була вища в групі хворих, які отримували біоспорин.

8. Відновлюючу дію на Вклітини з початково високим рівнем також мав терапевтичний комплекс з включенням біфіколу та біоспорину, а знижені показники циркулюючих у крові Вклітин, більше піддавались корекції у хворих під впливом біоспорину. В цій групі відзначався високий ефект і щодо нормалізації початково підвищених показників Ig G.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Береза Н.М., Бойко Т.И., Кудрявцева В.Е., Мосалова Н.М., Селезнева С.И., Тропко Л.В., Чаплинский В.Я., Чернякова В.И., Шевцова З.И. Бактериологическая и иммунологическая эффективность биоспорина при неспецифическом язвенном колите//Микробиол. журн. 1993. 55, № 3. С. 6367.

2. Тропко Л.В. Сравнительная оценка эффективности действия антибиотиков и бактериальных препаратов на клинические штаммы Staphylococcus aureus, выделенные от больных неспецифическим язвенным колитом// Мікробіол. журн. 2000, Т. 62, № 4. С. 3842.

3. Тропко Л.В. Сравнение бактериологической эффективности различных пробиотиков в комплексном лечении больных неспецифическим язвенным колитом//Вісник Дніпропетровського університету. Серія Біологія. Екологія. Вип. 7. 2000. С. 270273.

4. Тропко Л.В. Порівняння відновлюючої та нормалізуючої дії різних пробіотиків на мікробіоценоз товстої кишки у хворих на неспецифічний виразковий коліт// Бюлетень Інституту сільськогосподарської мікробіології. 2000. № 7. С.8081.

5. Береза Н.М., Вчерашняя Н.Н., Кудрявцева В.Е., Селезнева С.И., Тропко Л.В., Чернякова В.И., Шамшонкова Т.П. Изменение микробиоценоза и иммунитета больных с хронически рецидивирующей формой неспецифического язвенного колита//Респ. межв. сборник “Гастроэнтерология”. Вып. 27, 1997. С.8992.

6. Тропко Л.В. Изучение антагонистической активности биоспорина по отношению к тестштаммам разных видов микроорганизмов, выделенных от больных неспецифическим язвенным колитом, в опытах in vitro// Матеріали XIV з'їзду терапевтів України.Київ.1998. С. 438441.

7. Тропко Л.В. Сравнение антибиотикограммы штаммов Staphylococcus aureus, выделенных от больных неспецифическим язвенным колитом, с антагонистическим действием на них биоспорина// Матеріали XIV з'їзду терапевтів України.Київ.1998. С. 441444.

8. Береза Н.М., Бойко Т.И., Кудрявцева В.Е., Мосалова Н.М., Селезнева С.И., Тропко Л.В., Чернякова В.И. Колонизационная резистентность кишечника и возможности ее коррекции у больных неспецифическим язвенным колитом// “Клинические аспекты фармакотерапии и презентация нового в гастроэнтерологии”: (Смоленск, 1416 мая 1992 г.). Смоленск, 1992. С. 116118.

9. Тропко Л.В., Чернякова В.І. Антагоністична активність препарату біоспорину// Нове в клінічній фармакології та фармакотерапії захворювань внутрішніх органів: Тез. доп. Респ. научн. конф. (Харків, 78 грудня 1993 р.). Харків. 1993. С. 73.

АНОТАЦІЯ

Тропко Л.В. Порівняння ефективності біоспорину з дією інших пробіотиків в комплексному лікуванні хворих на неспецифічний виразковий коліт. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.07 - мікробіологія. Інститут мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України, Київ, 2002.

Дисертацію присвячено питанням вдосконалення профілактики та лікування дисбактеріозу при неспецифічному виразковому коліті. Визначена антагоністична активність вітчизняного пробіотика біоспорину до клінічних штамів різних мікроорганізмів, виділених від хворих на неспецифічний виразковий коліт, в експерименті in vitro; встановлений ступінь впливу спороутворюючих бактерій на полірезистентні штами Staphylococcus aureus; встановлена ефективність біоспорину в порівнянні з дією інших пробіотиків в комплексному лікуванні неспецифічного виразкового коліту; з'ясовані кількісні показники та частота висіву окремих мікроорганізмів, які належать до головної, супутньої та залишкової мікрофлори, у хворих на неспецифічний виразковий коліт до і після комплексної терапії з використанням різних бактеріальних препаратів; встановлений їх вплив на показники клітинного та гуморального імунітету.

Ключові слова: мікробіоценоз товстої кишки, дисбактеріоз, біоспорин, біопрепарати, неспецифічний виразковий коліт, імунітет.

АННОТАЦИЯ

Тропко Л.В. Сравнение эффективности биоспорина с действием других пробиотиков в комплексном лечении неспецифического язвенного колита. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по специальности 03.00.07 - микробиология. Институт микробиологии и вирусологии им. Д.К. Заболотного НАН Украины, Киев, 2002.

Диссертация посвящена вопросам усовершенствования профилактики и лечения дисбактериоза при неспецифическом язвенном колите.

В работе получило дальнейшее развитие изучение вопроса об антагонистической активности спорообразующих бактерий рода Bacillus, входящих в состав нового отечественного препарата биоспорина, которое проведено на обширном клиническом материале и доказывает перспективность применения данных микроорганизмов для разработки новых высокоэффективних биопрепаратов. Проведенные исследования показали, что спорообразующие бактерии рода Bacillus имеют широкий диапазон антагонистического действия, что является актуальным в лечении дисбактериозов, обусловленных ассоциацией микроорганизмов. Биоспорин обладает видоспецифической направленностью и носит избирательный характер, подавляя рост патогенных бактерий (Shigella, Salmonella, Staphylococcus), задерживая в различной степени развитие условнопатогенных микроорганизмов (Citrobacter, Klebsiella, Enterobacter, Proteus, Serratia) и дрожжеподобных грибов рода Candida, обладает умеренным воздействием на представителей индигенной микрофлоры. Не чувствительными к действию бацилл в опытах in vitro оказались микроорганизмы рода Pseudomonas. Изучая влияние биоспорина на патогенные штаммы стафилококка, было установлено, что 92% клинических тесткультур Staph. aureus имели множественную антибиотикоустойчивость, тогда как их чувствительность к комплексу антибиотических веществ B. subtilis 3 и B. licheniformis 31, входящих в состав пробиотика, была стопроцентной.

Проведенные исследования по изучению эффективности различных бактериальных препаратов в комплексном лечении неспецифического язвенного колита свидетельствуют о cущественном преимуществе лечебного комплекса с включением биоспорина, как наиболее эффективного средства для коррекции и полного восстановления микроэкологического равновесия в кишечном биотопе макроорганизма. Имея наиболее тяжелые отклонения в видовом и количественном составе микрофлоры, данная группа больных после проведенной терапии имела наилучшие результаты как в среднем по группе больных (максимальный процент снижения дисбактериоза III и II степеней за счет увеличения числа больных с Д I и полной нормализацией), так и в индивидуальных показателях (максимальный процент случаев улучшения, минимальный процент случаев ухудшения, наименьший процент больных, у которых данные о состоянии микробиоценоза толстой кишки после лечения остались без изменения). Коррегирующее действие биоспорина было более демонстративным у больных с тяжелой формой неспецифического язвенного колита, т.е. восстановление дисбаланса нормофлоры у них было более динамичным и проявлялось в большей мере. Препарат из спорообразующих бактерий не оказывал побочного действия и хорошо переносился больными.

Входящие в лечебные комплексы другие пробиотики (бактисубтил, колибактерин, бификол, лактобактерин, бифидумбактерин) не обладали такой направленностью, охватывающей все группы микроорганизмов, как комплекс с биоспорином. Действие их носило неоднозначный характер: как с положительной, так и с отрицательной динамикой; четкой зависимости между восстановлением определенных представителей нормофлоры и влиянием бактериальных препаратов, основой которых служили те же микроорганизмы, не установлено. Наиболее эффективными среди них были комплексы, включающие бификол и бифидумбактерин.

Терапевтический комплекс, не содержащий пробиотики, оказывал наименьшее воздействие на оздоровление микробиоценоза толстой кишки; по ряду показателей микроэкологический дисбаланс в данной группе больных неспецифическим язвенным колитом после лечения усугублялся.

Сравнительный анализ полученных результатов свидетельствует о явном преимуществе иммуномодулирующего действия лечебных комплексов, содержащих бактериальные препараты, которые обладали наибольшим нормализующим эффектом на Т и Вклеточные звенья иммунитета, по сравнению с комплексом, который не содержал пробиотики.

Выясняя влияние каждого бактериального препарата на показатели клеточного и гуморального иммунитета, было установлено, что биоспорин обладал наибольшим иммуномодулирующим действием в отношении Тсупрессоров (субпопуляции Тлимфоцитов) как с исходно низкими, так и с повышенными значениями, на сниженные показатели циркулирующих в крови Вклеток, а также наибольшим нормализующим эффектом на исходно высокие показатели Ig G.