Патофізіологічна інтерпретація вмісту простагландину Е-2 і цитокінів у крові в хворих на запалення біляносових пазух різного ступеня важкості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Одеський державний медичний університет

УДК 616.216-002-08+611-018.1+[612.015]- 037

Патофізіологічна інтерпретація вмісту простагландину Е-2 і цитокінів у крові хворих на запалення біляносових пазух різного ступеня важкості

14.03.04- патологічна фізіологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Єльський Костянтин Вікторович

Одеса 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Донецькому державному медичному університеті Міністерства охорони здоров'я України

Науковий керівник:

Доктор медичних наук, професор, академік АН Вищої школи України, завідувач кафедри гістології, цитології та ембріології Донецького державного медичного університету МОЗ України Баринов Едуард Федорович

Захист відбудеться 15.10.2002р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої заради Д.41.600.01 при Одеському державному медичному університеті МОЗ України (65026, м. Одеса, пров. Валіховський, 2)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеського державного медичного університету за адресою: 65026, м. Одеса, Валіховський пров. 2

Автореферат розісланий 11.09.2002р. Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Соболєв Р.В.

синусит простагландин цитокін патофізіологічний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Погіршення екологічної обстановки в країні та у Донецькому регіоні веде до зниження у населення імунітету і збільшенню числа інфекційних і запальних захворювань верхніх дихальних шляхів, зокрема біляносових пазух [Долина Л.Г., 1991; Хижняк Н.И. 1993]. Етіологію і патогенез синуситу вивчено не в повній мірі, він виникає, протікає і закінчується за загальнопатологічними закономірностями запального процесу [Заболотный Д.И., 1989; Плужников М.С. 1990]. Підгрунтям його патогенезу є імунодепресія [Фролов А.Ф.. 1992; Окунь О.С. 1997].

Однією з актуальних задач сучасної медицини є поглиблене вивчення запалення на молекулярному рівні. Запалення є універсальною, генетично запрограмованою реакцією організму на ушкодження різної природи [Адо А.Д., 1961; Маянский Д.Н., 1991]. У розвитку та функціонуванні багатоклітинних організмів ведучими механізмами є різні міжклітинні взаємодії [Пальцев В.А., 1995]. До початку 90-х років були сформовані цілком визначені уявлення про наявність і функціонування спеціалізованої цитокінової системи, що містить у собі цитокіни, фактори росту, цитокінові рецептори і їхні антагоністи [Бережная Н.М., 1992; Петров Р.М., 1997; Возианов А.Ф., 1998].

На сучасному методичному рівні дослідження використовуються радіоімунні і імуноферментні методи визначення біологічно активних речовин (БАР), гуморальних медіаторів запалення [Кетлинский С.А., 1999; Котов А.Ю. 1999]. До них відносяться продукти обміну арахідонової кислоти- простагландини, а також цитокіни- білкові речовини, що утворюються внутрішньоклітинно, що транспортуються з кров'ю і впливають на фізіологічні і патологічні реакції організму у відповідь на антигенну індукцію, у тому числі при запаленні [Клименко Н.А., 1997.; Ковальчук Л.В., 1997.; Мельников О.Ф., 1997; Ветра Я.Я., 2000; Kortylewski 2000]. Ці поліпептиди опосередковують і моделюють як прозапальні (інтерлейкін-1б, інтерлейкін-6, фактор некрозу пухлина), так і захисні реакції (інтерлейкін-2, інтерлейкін-4) при запаленні [Дыгай А.М., 1992.; Володин Н.Н., 2000; Рабинович О.Ф., 2000; Черешнев В.А., 2001; Cavailon J.M., 1990; Aurkrust P., 1998; Kortylewski, 2000; Steven M. Opal 2000]. Принципово нові можливості вивчення запалення відкриваються у зв'язку із застосуванням імуноферментного методу визначення цитокінів у клініці. Зростає інтерес до клінічних аспектів проблем загальної патології запалення [Клименко Н.А. 1999]. Вивчення теоретичних, фундаментальних питань запалення в клініці має величезну перевагу, тому що в клініці можна розглянути ці питання у всій розмаїтості їхніх загальнопатологічних, типових проявів. По-друге, тільки в клініці можна простежити динаміку клініко-лабораторних проявів запалення, їхні зміни під впливом лікування. Акцент вивчення проблеми запалення, що лежить в основі багатьох хвороб людини, у тому числі при ЛОР-патології, у даний час перенесений у клініку. Поодинокі, суперечливі відомості щодо рівня цитокінів при синуситі [Арефьева Н.А., 2000; Азнабаева Л.Ф. 2001] не дають ясного уявлення з цього питання. Не вирішені питання щодо зв'язку цитокінів з важкістю запалення і видом лікування синуситів. Все це спонукало нас до проведення даного дослідження в клініці, при патології людини як клініко-лабораторне дослідження.

Зв'язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Робота є фрагментом комплексної теми НДР кафедри оториноларингології Донецького державного медичного уиверситету: "Новая система реабилитации больных с патологией ЛОР-органов"2001-2004, №0100У006376 шифр УН 01.04.14.

Мета і задачі дослідження. З'ясувати зв'язок між важкістю запалення біляносових пазух і вмістом у крові прозапальних простагландинів і цитокинів, протизапальних интерлейкінів, провести їхню патофізіологічну інтерпретацію і тим самим установити їх патогенетичне значення.

Для досягнення мети були поставлені наступні конкретні задачі.

1. З'ясувати вміст прозапального ПГЕ-2 у плазмі крові пацієнтів з гострим і хронічним синуситом.

2. Визначити кількість прозапальних цитокінів (ІЛ-1б, ФНП-а, ІЛ-6) і протизапальних интерлейкінів (ІЛ-2, ІЛ-4) у плазмі крові пацієнтів з гострим синуситом, яким планується хірургічне лікування.

3. Досліджувати рівень прозапальних цитокінів (ІЛ-1б, ФНП-а, ІЛ-6) і протизапальних інтерлейкінів (ІЛ-2, ІЛ-4) у плазмі крові пацієнтів з гострим синуситом, яким планується консервативне лікування.

4. Встановити концентрацію прозапальних цитокінів (ІЛ-1б, ФНП-а, ІЛ-6) і протизапальних інтерлейкінів (ІЛ-2, ІЛ-4) у плазмі крові пацієнтів із хронічним синуситом, яким планується хірургічне лікування.

5. Визначити вміст прозапальних цитокінів (ІЛ-1б, ФНП-а, ІЛ-6) і протизапальних інтерлейкінів (ІЛ-2, ІЛ-4) у плазмі крові пацієнтів із хронічним синуситом, яким планується консервативне лікування.

6. Оцінити стан балансу прозапальних цитокінів і протизапальних інтерлейкінів при запаленні біляносових пазух різного ступеня важкості.

7. Провести кореляційно-регресійний аналіз отриманих результатів і вивести прогностичні уравніння для визначення важкості запалення з урахуванням імунологічних, біохімічних і фізико-хімічних показників крові пацієнтів із синуситами.

Об`єкт дослідження - пацієнти, що хворіють на гострий або хронічний синусит і здорові люди (контроль).

Предмет дослідження - вміст у плазмі крові прозапальних простагландинів і цитокінів, протизапальних інтерлейкінів, деяких біохімічних показників.

Методи дослідження. Для досягнення мети дослідження були використані радіоімунологічний, імуноферментний методи і деякі біохімічні методики, а також методи статистики і кореляційно-регресійного аналізу.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше виявлені факти зміни вмісту прозапальних простагландинів (ПГЕ-2) і цитокінів (ІЛ-1б, ФНП-а, ІЛ-6), протизапальних інтерлейкінів (ІЛ-2, ІЛ-4) у крові пацієнтів при різних по ступеню важкості гострому і хронічному запаленні біляносових пазух. Вперше показаний вплив різних методів лікування (хірургічного і консервативного), інгібіції циклооксигеназного шляху метаболізму арахідонової кислоти і блокади Н-1 рецепторів гістаміну, імуномодуляції на вміст у крові досліджуваних медіаторів запалення. Методом кореляційно-регресійного аналізу на основі інформативних імунологічних, біохімічних і фізико-хімічних показників крові вперше отримані прогностичні уравніння для оцінки важкості запального процесу біляносових пазух і патогенетичного вибору методу його лікування. Вперше описані, доведені методом кореляційно-регресійного аналізу, підтверджені й апробовані 4 стандартних загальпатологічних типи цитокінових реакцій системної запальної відповіді на флогогенний агент у взаємозалежності від ступеня важкості запалення біляносових пазух: гіперергічний, нормергічний, гіпергічний і гіпергічний, близький до анергічного.

Практичне значення отриманих результатів. Викладені в дисертації положення і пропоновані прогностичні уравніння як способи оцінки важкості запального процесу дозволять оптимізувати діагностику, прогнозування перебігу і лікування синуситів. Вони використовуються на кафедрах оториноларингології, клінічної імунології й алергології Донецького державного медичного університету, а також на кафедрі оториноларингології Запорізького медичного університету. Положення дисертації використовуються на лекціях і практичних заняттях із студентами на кафедрах патологічної фізіології Донецького, Луганського, Запорізького і Харківського медуніверситетів, на кафедрі мікробіології Луганського медуніверситету.

Декларація конкретного особистого внеску дисертанта в розробці наукових результатів, що виносяться на захист. Дисертаційна робота виконана особисто автором, він планував клініко-лабораторні дослідження, брав для аналізів біологічний матеріал, брав участь у радіоімунологічних і імуноферментних визначеннях. Автор самостійно обстежував хворих, самостійно проводив хірургічне і консервативне їх лікування. Автор самостійно обробляв отриманий матеріал статистично, узагальнював його і представляв для публікації у відкритому друці. Автор самостійно написав усі глави дисертації. У дисертації не використані ідеї і розробки, що належать співавторам опублікованих робіт.

Апробація роботи. Матеріали дисертації повідомлені й обговорені на наступних наукових форумах: IV Міжнародна конференція з квантової медицини (Донецьк, 1999), IV з'їзд імунологів і алергологів СНД (Москва, 2001),

Всеукраїнська науково-практична конференція „Хірургічний сепсис” (Львів, 2001), IV З`їзд Всеукраїнського лікарського товариства (Чернівці, 2001), щорічна традиційна конференція Українського наукового медичного товариства оториноларингологів (Алушта, 2001; Вінниця, 2001; Чернівці, 2002).

Публікації. По темі дисертації опубліковано 12 наукових, з них 7 статтів у фахових наукових журналах, 5 у матеріалах конференцій і конгресів.

Структура і зміст роботи. Дисертація викладена на 173 сторінках машинописного тексту, складається з введення, огляду літератури, 5 глав, обговорення і заключення, висновків, списку використаної літератури і додатка. Ілюстрована 39 таблицями і 9 малюнками. Список використаної літератури містить 235 джерел (94 російськіою і українською мовами і 141на іноземних)

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методики. Дане клініко-лабораторне дослідження проведене в пацієнтів, що знаходяться на лікуванні на кафедрі ЛОР хвороб ДонДМУ в 1998-2000р. Обстежено 84 пацієнтів, що хворіють на гострий (42) або хронічний (42) синусит, контроль 26 чоловік, усього обстежено 110 чоловік.

У 20 хворих з гострим (10) або хронічним (10) синуситом і в контролі (10) проведено 50 аналізів вмісту простагландину Е-2 у плазмі крові радіоімунологічним методом з використанням стандартного комерційного набору реактивів фірми "Amersham Pharmacia Biotech UK Limited" (Англія). Проби радіометрірували на лічильнику гамма-активності "ГАМА" (Угорщина), результати виражали в пг/мл.

Клініко-лабораторне- і рентгентомографічне обстеження обраної групи 64 хворих дозволило виділити самостійно дві групи хворих: з гострими або хронічними синуситами. Кожну з цих груп ми розділили на дві підгрупи у залежності від планованого лікування: хірургічне або консервативне. Були отримані чотири групи хворих, що розрізнялися по важкості стану. Залежно від убування важкості ці групи можна було поставити в такій послідовності: гострий синусит із запланованим хірургічним лікуванням, гострий синусит із запланованим консервативним лікуванням, хронічний синусит із запланованим хірургічним лікуванням і хронічний синусит із запланованим консервативним лікуванням. Усі лабораторні дослідження були згруповані і проаналізовані по зазначених групах. Проведено 720 аналізів вмісту цитокінів (ІЛ-1б, ФНП-а, ІЛ-6, ІЛ-2, ІЛ-4) у плазмі крові імуноферментним методом з використанням стандартного комерційного набору реактивів Amersham International pls (Англія). Інтенсивність забарвлення продукту ферментативної реакції кількісно оцінювали на ридері PR2100 SANOFI DIAGNOSTIC PASTEUR (Франція), результати виражали в пг/мл.

Лабораторні дослідження робили в радіоімунологічній лабораторії ЦНДЛ ДонДМУ. У ДЦ ДОКТМО проведено 560 біохімічних аналізів: білки гострої фази (фібриноген, гаптоглобін, С-реактивний білок), загальний білок, сечовина, глюкоза і білірубін. Результати оброблені методом варіаційної статистики за Стьюдентом-Фішером за допомогою програмного пакету "Statistika". Кореляційно-регресійний аналіз, обчислення уравнінь регресії для прогнозування важкості запалення, вибору методу лікування і визначення патогенетичних механізмів проводили керуючись вказівками [Гланц С., 1998; Серженко В.Н. 2001].

РЕЗУЛЬТАТИ Й ОБГОВОРЕННЯ

Простагландіни. При гострому синуситі мало місце збільшення концентрації ПГЕ-2 у крові. При гострому запаленні посилене ферментне утворення ПГЕ-2 у зв'язку з активацією фосфоліпаиы і циклооксігенази, [Пшенников М.Г., 1991; Awad I.A., 1996]. При гострому і хронічному гнійному синуситі в промивній рідині з пазух носа збільшений вміст різних простагландинів [Заболотный Д.И., 1997].

Патогенетична роль ПГЕ-2 у запаленні: вазоділятація, збільшення проникливості, подразнення больових рецепторів, посилення міграції нейтрофілів у вогнищі запалення і потенціювання дії брадикініну і гістаміну [Sing S.K., 1998; Marnett L.J., 2000; Sawignet C 2000]. Останні підсилюють активність циклооксигеназного шляху метаболізму арахідонової кислоти й утворення простагландинів. ПГЕ-2 відображає гостру фазу запального процесу і забезпечує його біоенергетику [Баранов А.А., 2000; Brozozowski T., 2000; Rockwell, 2000], активує синтез і секрецію інтерлейкіну-1б. Цитокіни регулюють вміст простагландинів [Eykholt R.L., 1999]: ФНП-а діє на обмін арахідонової кислоти [Yang Xiao-Dong], ІЛ-1б збільшує активність циклооксигенази і синтез ПГЕ-2 [Дранник Г.Н., 1994; Возианов Н.Н. 1998; Pelletier Jean-Pierre, 1998; LaPointe Magrot C, 1999]. Такий взаємозв'язок ПГЕ-2 з цитокінами (ФНП-а і ІЛ-1б) простежується й у наших спостереженнях.

При хронічному синуситі вміст простагландинів збільшений у меньшому ступені і це відображає меншу виразність запальних змін у вогнищі хронічного запалення. Зниження концентрації ПГЕ₂ при хронічному запаленні відзеркалює перебудову гуморальної регуляції запального процесу [Melli, 1988]. Проведена санація вогнища запалення (хірургічна і консервативна) включала блокаду циклооксигенази і Н-1 - рецепторів гістаміну (активатора циклооксигенази). Це привело до зниження вмісту ПГЕ-2 у крові після лікування. Блокада Н-1- рецепторів гальмувала також потенціювання дії ПГЕ-2 на проникливість мембран, що є наріжним каменем запалення. Зниження вмісту ПГЕ-2 і блокади шляхів його прозапальної дії призводили до зменшення запальних явищ у вогнищі запалення.

Цитокіни . У залежності від важкості запалення біляносових пазух встановлені 4 загальнопатологічних типи реакції прозапальних цитокинів і протизапальних інтерлейкінів, що регулюють різні біологічні сторони запалення: ушкодження і захист.

1. (див. табл.1) При гострому запаленні IV ступеня важкості в крові хворих, яким показане хірургічне лікування гострого синуситу, надмірно і багатократно збільшена концентрація найбільш активних прозапальних цитокінів (ФНП-а в 100 разів, ІЛ-1 б у 50 разів у порівнянні з нормою).

При запаленні значно збільшена продукція ІЛ-1б і ФНП-а, і вміст їх у десятки і сотні разів в крові людей [Ohshima Y, 1990; Ohshima Y, 1991; Eun-Hwan, 1998]. Значення цього факту полягає в здатності цитокінів викликати гіперемію, набряк і альтерацію, підвищувати судинну проникливість, адгезію і міграцію лейкоцитів. Поряд з цим, дані цитокіни мають здатність захищати організм підсилюючи фагоцитоз, активуючи продукцію Т - і В- лімфоцитів, роблячи помітний вплив на раньове очищення, проліферацію і диференціацію клітин [А.М. Дыгай, 1992; Н.А. Клименко, 1997; О.Ф. Мельников, 1997; Nanney L.B., 1998; Chazarian A, 2000; Goebel A., 2000]. Лейкоцитоз, лихоманка і збільшення вмісту білків гострої фази (БГФ), зокрема, фібриногену, гаптоглобіну, С-реактивного білка, що спостерігається у наших хворих може бути позв'язано не тільки зі збільшенням лейкопоезу, але і з метаболічними ефектами цитокінів [Smith J.A., 1990].

Вміст ІЛ-6, збільшений у 5 разів. Механізм збільшення продукції ІЛ-6 зв'язаний не тільки з антигенною індукцією ІЛ-6 у продукуючих клітинах [Banning Ursula, 1998], але і з тим, що ІЛ-1б є потенційним індуктором синтезу ІЛ-6 (Brouckaert P.,1989). Збільшення вмісту ІЛ-1б у крові при синуситах також може бути причиною збільшення індукції ІЛ-6. Але, з іншого боку, ІЛ-6 пригнічує синтез ІЛ-1б і ФНП-а, що вказує на його протизапальну дію [Steven M. Opal, 2000]. У такий спосіб ІЛ-6 інгибує ІЛ-1б, що є його активатором: встановлюється прямий і зворотний зв'язок між ІЛ-1б і ІЛ-6.

Сигнал ІЛ-6 через тирозинкіназу забезпечує молекулярні механізми запалення: активацію Т-клітин, стимуляцію секреції імуноглобулінів В-лімфоцитами і синтезу БГФ у гепатоцитах, посилення функції гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи [ Ветра Я.Я., 2000; Heinzich P, 1998], а глюкокортикоїди виконують протизапальну дію. ІЛ-6 викликає експресію хемокінів і мікрофагального запального протеїну [Bachetti T., 1998], збільшує гранулоцитоз [Zhang Pu, 1998], моноцитоз [Aurkrust P., 1998] і захищає лімфоцити від апоптозу [Takeda Kiyoshi, 1998; Seghage M., 1998].

Хірургічна санація вогнища запалення знизила вміст ФНП-а, ІЛ-6 нижче норми, а ІЛ-1б у 20 разів, але його рівень був ще в 3 рази вище норми, що свідчило про те, що в оперованій рані ще тривало запалення. Роль цитокінів у раньовому процесі вивчається [Эфрон А.Г., 1998; Липшиц Р.У., 1999].

2. (див. табл.1 ) Для визначення стану регуляції імунної відповіді при запаленні далі ми досліджували також вміст протизапальних інтерлейкінів, що регулюють гуморальний і клітинний імунітет. Вміст ІЛ-2 було збільшено в 8 разів у порівнянні з контролем. Він продукується активованими Т-хелперами (Th-1-кл у присутності ІЛ-1б і ІЛ-6), стимулюється аспірином. Збільшення вмісту ІЛ-1б і ІЛ-6 у крові, що мало місце в наших дослідженнях, може забезпечити високу продукцію ІЛ-2. Він є могутнім промотором проліферації і диференціації Т- і В- лімфоцитів, природних кіллерних клітин; інтенсивний активатор їх цитотоксичності [Бережная Н.М., 1992; Кондратенко В.И., 1992; Петрова Р.В., 1997]. Він також індуктор каскаду імунних реакцій, що супроводжуються підвищенням у крові інших цитокінів, зокрема сінергісту ІЛ-4, антагоністів ІЛ-6, ФНП-а, високий рівень яких зафіксований у наших дослідженнях. Таким чином, ІЛ-2 регулює і клітинні, і гуморальні ланки імунного захисту і є стартером ланцюга імунологічних цитокінових реакцій при синуситах.

Вміст самого активного протизапального інтерлейкіну ІЛ-4 було збільшено в 30 разів, що забезпечувало достатню активацію клітинного і гуморального імунітету. ІЛ-4 продукується активованим інфекційним фактором і антигеном Th-2- клітинами, є головним чинником проліферації і диференціації клітин у набагато більш широкому діапазоні. ІЛ-2 є сінергістом [Mitchell L., 1989], ІЛ-4 селективно стимулює антитілоутворення і секрецію імуноглобулінів [Возианов А.Ф., 1998]. ІЛ-4, так само, як і ІЛ-2, підсилює як клітинну, так і гуморальну ланки імунітету. ІЛ-4 діє на рецептори клітин-мішеней, здійснює передачу сигналу на В-лімфоцити [Taglor N., 1997], регулює ген макрофагів [Hague S. et. al., 1998], збільшує вміст хемокінів [Takano et al., 1999]. Більш значне підвищення рівня протизапального інтерлейкіну, яким є ІЛ-4, при гострому синуситі призводить до більш вираженої активації клітинного і гуморального імунітету.

Після хірургічного лікування вміст ІЛ-2 не змінився, а ІЛ-4 хоча і знизився в 3,5 рази, але залишався в 9 разів вище норми, що забезпечувало протизапальний регулюючий ефект імунологічної реактивності.

Таким чином, цитокінова регуляція гострого запалення IV ступеня важкості в цілому кваліфікується як гіперергічна реакція. Надмірно високу при патології реакцію ІЛ-1б і ФНП-а Возианов А.Ф. (1998) розцінює як несприятливу. Хірургічне лікування значно її зменшувало і робило більш сприятливою.

3. (див. табл. 1) При гострому запаленні III ступеня важкості, у крові хворих, яким показане консервативне лікування гострого синуситу, вміст прозапальних цитокінів так само значно збільшений: ФНП-а в 20 разів, ІЛ-1б у 10 разів, однак це збільшення в 5 разів менше, ніж при запаленні IV ступеня. Це збільшення не дає такого піка цитокінів як при запаленні IV ступеня важкості і досить адекватно, що забезпечувало реалізацію їхньої медіаторної функції у вогнищі запалення. Вміст ІЛ-6 при цьому був збільшений, але всього лише в 2 рази, що в 2 рази менше ніж при запаленні IV ступеня. Це свідчило про меншу виразність запального процесу. Та обставина, що рівень ІЛ-6 у крові відповідав важкості клінічних проявів синуситу, дає підстави припустити, що механізм його збільшення зв'язаний як з етіологічним фактором, так і з патогенезом, одним з факторів якого є ІЛ-1б.

Консервативне лікування вогнища гострого запалення, що додатково включало імуномодуляцію, знизило нижче норми вміст ФНП-а і ІЛ-6 і, на відміну від запалення IV ступеня, не зберегло приріст ІЛ-1б, що свідчило про досить повне закінчення локальних змін у вогнищі запалення.

4 (див. табл.1.) Вміст протизапальних інтерлейкінів був збільшений (ІЛ-2 у 8 разів, ІЛ-4 у 3 рази в порівнянні з нормою). При зменшенні важкості запалення інтерлейкінові реакції або не змінилися (ІЛ-2), або зменшилися на порядок (ІЛ-4). Вміст протизапальних інтерлейкінів або залишався на тому же високому рівні (ІЛ-2), або навіть перевищив його в 4 рази вище норми, що відображало досить високий рівень імунного захисту.

У результаті, цитокінова регуляція гострого запалення ІІІ ступеня важкості кваліфікується як нормергічна. Консервативна терапія гострого запалення адекватно знижувала рівень цитокінів до оптимального значення їхньої концентрації, що забезпечує надійність цитокінової регуляції запального процесу у всіх його проявах.

Хронічне запалення біляносових пазух зустрічається досить часто [Грязнов А.И., 1996]. Тому ми на наступному етапі досліджували цитокінову регуляцію при хронічних синуситах.

5. (див. табл.2.) При хронічному запаленні II ступеня важкості в крові хворих, яким показане хірургічне лікування синуситу, вміст ФНП-а був збільшений в 10 разів, а ІЛ-1б у 4 рази, а ІЛ-6 усього лише в 1,5 рази в порівнянні з контролем. Імовірно, цього збільшення досить, щоб забезпечити прозапальні явища у вогнищі цього виду запалення. Але зниження приросту всіх прозапальних цитокінів у порівнянні з гострим запаленням на порядок створює відносний дефіцит прозапального впливу цих цитокінів у вогнищі запалення і є причиною переходу гострого процесу в хронічний.

Хірургічна санація вогнища хронічного запалення вела до зменшення вмісту прозапальних цитокінів нижче норми, що можна розцінити як підгрунтя для закінчення запального процесу.

6 (див. табл.2) Абсолютний дефіцит ІЛ-4, що частково компенсований значним прирістом ІЛ-2, послаблює регуляцію імунітету. Після лікування інтерлейкінова реакція регуляції запалення, його захисних функцій, була виражена досить високо, щоб забезпечити видужання.

Отже, хронічне запалення II ступеня важкості виявлялося у відносній недостатності вмісту прозапальних цитокінів, що поєдналась з абсолютною недостатністю інтерлейкінової регуляції імунітету. І те, і інше повинне розцінюватись як несприятливе явище. У цілому цитокінова регуляція хронічного запалення II ступеня важкості може бути визначена як гіпергічна.

Таблиця 1 Вміст прозапальних цитокінів і протизапальних інтерлейкінів у крові хворих при гострому синуситі до і після різних способів лікування (пг/мл)

до лікування	Запалення IV ступеню важкості (n=16)	Запалення III ступеню важкості (n=16)
цитокін	ІЛ-1б	ФНП-а	ІЛ-6	ІЛ-2	ІЛ-4	ІЛ-1б	ФНП-а	ІЛ-6	ІЛ- 2	ІЛ-4
М	1923,819*	1438,079*	30,424*	79,310*	187,161*	400,977*	215,806*	14,998*	77,675*	19,856*
m	17,382	46,811	0,569	0,081	13.911	20,990	13,454	0,243	0,063	0,169
	Після хірургічного лікування (n=16)	Після консервативного лікування (n=16)
М	114,564*	5,047*	5,132*	78,936*	55,581*	45,376*	4,318*	3,275*	76,932*	27,782*
m	5,321	0,056	0,109	0,105	1,867	3,707	0,124	0,060	0,444	1,179

Таблиця 2 Вміст прозапальних цітокінів і протизапальних інтерлейкінів у крові хворих при хронічному синуситі до і після різних способів лікування (пг/мл)

до лікування	Запалення II ступеню важкості (n=16)	Запалення I ступеню важкості (n=16)
цитокін	ІЛ1- б	ФНП-а	ІЛ-6	ІЛ-2	ІЛ-4	ІЛ-1б	ФНП-а	ІЛ-6	ІЛ- 2	ІЛ-4
М	151,293*	166,002*	10,522*	76,032*	3,355*	54,629*	46,493*	6,434	48,151*	2,961*
m	8,055	6,188	0,473	0,064	0,042	2,001	2,122	0,236	1,633	0,027
	Після хірургічного лікування (n=16)	Після консервативного лікування (n=16)
М	33,164*	4,885*	2,877*	70,257*	13,360*	19,621*	3,562*	2,758*	38,462*	8,054*
m	1,108	0,136	0,016	1,075	0,622	0,909	0,071	0,009	1,943	0,432

Примітка: * означає достовірне розходження в порівнянні з контролем (p<0,05)

Размещено на http://www.allbest.ru/

7 (див. табл2.) При хронічному запаленні I ступеня важкості в крові хворих, яким показане консервативне лікування синуситу, збільшення вмісту ФНП-а було в 3 рази, ІЛ-1б усього лише на 14% у порівнянні з нормою, кількість ІЛ-6 не змінилася. Це свідчило про вкрай недостатню функціональну реакцію прозапальних цитокінів на флогогенний агент. Консервативна терапія хронічного запалення, включаючи імуноделятацію, привела до значного зниження вмісту всіх прозапальних цитокінів (ФНП-а - у 4 рази, ІЛ-1б і ІЛ-6 у 2 рази в порівнянні з контролем). Це означало зменшення регуляції запальних явищ локального вогнища запалення.

8 (див. табл.2.) Інтерлейкінова реакція при цьому синуситі різнопланова: вміст ІЛ-2 збільшений в 5 разів, вміст ІЛ-4 зменшений в 2 рази. Зменшення вмісту в крові самого могутнього протизапального інтерлейкіну вказувало на неспроможність регуляції імунітету. Лікування супроводжувалося збереженням високого рівня ІЛ-2 і привело до збільшення вмісту ІЛ-4 у 2,5 рази. Збільшення інтерлейкінового впливу на гуморальний і клітинний імунітет забезпечувало успішний вихід цього запалення. Дві дуже важливі особливості характеризували стан цитокінової регуляції хронічного запалення I ступеня важкості: недостатність реакції як прозапальної, так і протизапальної регуляції. Її можна було кваліфікувати як крайню форму гіпергічної реакції, близької до анергічної.

Стан балансу цитокінів ми також оцінювали за індексом відношення між сумою прозапальних цитокінів і сумою протизапальних інтерлейкінів [Gogos C.A, 2000]. При гострому запаленні цей індекс значно вище норми, особливо при гострому запаленні IV ступеня важкості. При хронічному запаленні він незначно перевищував норму або був різко знижений - при запаленні I ступеня важкості. З цього аналізу випливає наступне: 1. динаміка індексу відношення цитокінів була прямо-пропорційна ступеню важкості запалення; 2. відповідно до індексу цитокінів реакція цитокінів при запаленні характеризувалася 4 загальнопатологічними типами: гіперергічна (індекс 12), нормергічна (індекс 6), гіпергічна (індекс 4), гіпергічна , близька до анергичної (індекс 2); 3.після лікування індекс цитокінів у всіх випадках був нижче норми і приблизно однаковим (тільки після лікування запалення IV ступеня важкості він був удвічі більше, ніж у всіх інших випадках).

Таким чином, індекс цитокінів може бути досить інформативним критерієм діагнозу і прогнозу запалення біляносових пазух. Нами вперше встановлена пряма взаємозалежність зміни вмісту цитокінів від важкості запального процесу біляносових пазух. Максимальний вміст цитокінів у крові мав місце при гострому запаленні IV ступеня важкості (гострий синусит, хірургічне лікування), мінімальне- хронічне запалення I ступеня важкості (хронічний синусит, консервативне лікування).

Підводячи загальний підсумок проведеного дослідження, ми, виходячи з аналізу отриманих результатів, провели їхнє теоретичне осмислення. Це необхідно для нового розуміння патогенезу запалення біляносових пазух . Встановлені принципово й істотно нові факти про дисбаланс прозапальних і протизапальних цитокінів як найважливішого фактору механізму виникнення, розвитку, перебігу і виходу синуситів. Отримані нові зведення про вміст цитокінів у крові пацієнтів, що страждають синуситами, мають не тільки теоретичне, але і дуже важливе прикладне значення.

Прогнозування. Для визначення важкості синуситу висловлювалися пропозиції використання клініко-біохімічних показників [Зарицкая И.С., 1997 ] Для діагностики і прогнозування форми клінічного перебігу і лікування спочатку ми спробували використовувати клінічні і біохімічні показники крові. Згідно із сучасними представленнями найбільш інформативними показниками важкості і виразності запального процесу і стану імунітету при ньому є вміст у крові цитокінів [Бережная Н.М, 1992; Возианов А.Ф, 1998; Клименко Н.А., 1997; Мельников О.Ф. 1997]. Нами було показано, що в різних групах хворих, що відрізнялися за клінічним перебігом запального процесу, а також за лікуванням синуситів, мали місце істотні і принципові відмінності по показниках вмісту цитокінів у плазмі крові, був змінений індекс цитокінів

Ці дані дозволили провести детальний математичний аналіз більш широкого числа біохімічних і фізико-хімічних параметрів крові з метою вибору критеріїв і побудови прогностичних уравнінь для оцінки важкості синуситів у хворих. При розробці прогностичних уравнінь у якості об'єкта прогнозу прийнятий умовний показник важкості синуситу, що допускав кількісну градацію важкості процесу в умовних одиницях від 0 до 4. Нулем позначали відсутність будь якого запалення в біляносових пазухах в практично здорових людей групи контролю. Величиною “1” (у 1,4) випадки, коли в хворих мав місце хронічний синусит, при якому проводилося тільки консервативне лікування (хронічне запалення I ступеня важкості). Величиною “2” (2,4>y>1,4) позначали випадки, коли в хворих із синуситом треба було проводити оперативне лікування (хронічне запалення II ступеня важкості). Величиною “3” (3,4>y>2,4) позначали випадки, коли в хворих запальний процес протікав гостро, але він не вимагав оперативного лікування (гостре запалення III ступеня важкості). Величиною “4” (4,4>y>3,4) позначали випадки гострого запалення, коли хворим терміново була потрібна операція (гостре запалення IV ступеня важкості).

За допомогою кореляційно-регресійного аналізу були побудовані прогностичні уравніння:

У= 0,00032Х1+0,003Х2+0,1Х3+0,2 (R= 0,61) (1)

У=0,025Х4+0,07Х5+0,29 (R=0,74) (2)

У= -0,064Х6+0,13Х7+9,73 (R=0,68) (3)

У= 0,44Х8+0,014Х9-0,48 (R=0,64) (4),

де У- прогнозований показник важкості запального процесу (в умовних одиницях від 0 до 4, результат округлювали до цілих чисел). Х1- вміст у плазмі крові ІЛ1-б (у пг /мл); Х2- вміст ФНП-а (у пг/мл); Х3- ІЛ-6 (у пг/мл); Х4- ІЛ-2 (у пг/мл); Х5- ІЛ4 (у пг/мл); Х6- концентрація гемоглобіну (у г/л); Х7- швидкість осідання еритроцитів (у мм/годину); Х8 - концентрація фібриногену (у г/л); Х9- концентрація гаптоглобіну (у г/л).

Уравніння 1 відображало важкість запалення з урахуванням рівня прозапальних цитокінів. Високий рівень коефіцієнту множинної кореляції відзеркалював зважену (питому) частину різних прозапальних цитокінів в уравнінні показника важкості запального процесу. Ми вказували на те, що між важкістю запалення і вмістом прозапальних цитокінів, що формують запальний процес, мала місце прямо пропорційна залежність, індекс цитокінів його підтвердив. Тепер з математичною точністю ми змогли це довести (R=0,61). Уравніння 2 відображало важкість запалення- на основі протизапальних інтерлейкінів. Протизапальні інтерлейкіни активують захисні сторони запалення і теж визначають важкість процесу. Причому, це математично доведено з іще більш високим ступенем вірогідності (R=0,74). За точністю математичного моделювання, по важкості патологічного процесу, судячи з коефіцієнтів множинної кореляції близькі й інші регресійні уравніння - 3,4. Вони відзеркалюють важкість з урахуванням більш простих показників аналізу крові: гемоглобін і ШОЕ- 3 уравніння (R=0,68), фібриноген і гаптоглобін- 4 уравніння (R=0,64). Уравніння 3 вигідно відрізняється від інших тим, що дозволяє на ранньому етапі перебування хворого в стаціонарі провести прогнозування важкості запалення і вибрати правильну лікувальну тактику .

У патогенетичному плані становила інтерес також побудова уравнінь регресії між показниками цитокінів і деякими біохімічними і фізико-хімічними показниками плазми крові у хворих з досліджуваною нозологією. У результаті проведеного кореляційно-регресійного аналізу нами були отримані наступні уравніння:

Х4= -0,071Х8+16,2Х6+1,28Х7-6,77 (R=0,74) (5)

X5= 39,8X8-8,4X6+5,67X7-165,9 (R=0,67) (6)

X1= 295,1X8-19,0X6+56,7X7-1343,6 (R=0,73) (7)

X2= 218,2X8-2,1X6+37,3X7-984,4 (R=0,62) (8)

X3= 2,2X8+0,56X6+0,8X7 (R=0,72) (9)

Як видно з представлених уравнінь регресії зовсім чітко і точно математично доведений зв'язок між вмістом окремих цитокінів (ІЛ-1, ФНП-а, ІЛ-6, ІЛ-2, ІЛ-4) і вмістом фібриногену і гемоглобіну, а також ШОЕ при різних формах синуситів.

Отримані дані говорять про високу (для ІЛ-1б, ІЛ-6, і ІЛ-2) і середню (для ФНП-а, ІЛ-4) кореляційні залежності між найрізноманітнішими показниками, що відображають характер запалення (вміст фібриногену і гемоглобіну, ШОЕ). Ці дані побічно вказують на слабкі ланки патогенезу синуситу (перерозподіл кровотоку, токсичний вплив ендотоксинів мікробів на кістковий мозок, активація згортувальної системи крові). З урахуванням цих слабких ланок хвороби можлива оптимізація консервативної терапії хворих: проведення більш ефективної антибактеріальної терапії, детоксикації, призначення вазоактивних препаратів і т.д.

Таким чином, на основі інформативних імунологічних, біохімічних і фізико-хімічних показників крові хворих побудовані прогностичні уравніння як для оцінки важкості запального процесу біляносових пазух, так і вибору його патогенетичного лікування. Рішення цих уравнінь на практиці дозволить оптимизувати терапію у цих хворих.

ВИСНОВКИ

1. Вміст прозапального ПГЕ-2 був збільшений в крові пацієнтів з гострим запаленням біляносових пазух на 50%, а при хронічному запаленні на 30% у порівнянні з нормою, що викликало більш значні запальні прояви у вогнищі гострого запалення. Установлено пряму і зворотню форму залежності між зміною вмісту ПГЕ-2 і прозапальних цитокінів (ІЛ-1б і ФНП-а) при синуситах.

2. При гострому запаленні IV ступеня важкості в крові хворих, яким показано хірургічне лікування гострого синуситу, надмірно і багаторазово була збільшена в порівнянні з нормою, концентрація найбільш активних прозапальних цитокінів (ФНП-а в 100 разів, ІЛ-1 б у 50 разів). Вміст ІЛ-6, що є як прозапальним, так і протизапальним інтерлейкіном, був збільшений в 5 разів. Вміст самого активного протизапального інтерлейкіну - ІЛ-4 був збільшений в 30 разів, а ІЛ-2 у 8 разів, що забезпечувало достатню активацію клітинного і гуморального імунітету. Цитокінова регуляція гострого запалення IV ступеня важкості кваліфікується як гіперергічна реакція.

3. При гострому запаленні III ступеня важкості в крові хворих, яким показане консервативне лікування гострого синуситу, вміст прозапальних цитокінів також був значно збільшений: ФНП-а в 20 разів, ІЛ-1в у 10 разів. Однак це збільшення хоча і було в 5 разів менше, ніж при запаленні IV ступеня, але забезпечувало реалізацію їх медіаторної функції у вогнищі запалення. Вміст ІЛ-6 при цьому був збільшений, але всього лише в 2 рази, що в 2 рази менше ніж при запаленні IV ступеня. Усе це свідчило про меншу виразність запального процесу. Вміст протизапальних інтерлейкінів був збільшений (ІЛ-2 у 8 разів, ІЛ-4 у 3 рази в порівнянні з нормою). При зменшенні важкості запалення протизапальна інтерлейкінова реакція або не змінилася (ІЛ-2), або навіть зменшилася на порядок (ІЛ-4). Цитокінова регуляція гострого запалення ІІІ ступеня важкості кваліфікується як нормергічна, досить адекватна й ефективна.

4. При хронічному запаленні II ступеня важкості в крові хворих, яким показане хірургічне лікування синуситу, вміст ФНП-а збільшений у 10 разів, ІЛ-1б у 4 рази, а ІЛ-6 усього лише в 1,5 рази в порівнянні з контролем. Імовірно, цього збільшення не досить повною мірою, щоб забезпечити прозапальні явища у вогнищі цього виду запалення. Зниження приросту всіх прозапальних цитокінів у порівнянні з гострим запаленням на порядок створює відносний дефіцит прозапального впливу цих цитокінів у вогнищі запалення і є причиною переходу гострого процесу в хронічний. Абсолютний дефіцит ІЛ-4, що частково компенсований значним приростом ІЛ-2, послабляє регуляцію імунітету. Відносна недостатність прозапальних цитокінів поєднується з абсолютною недостатністю протизапальної інтерлейкінової регуляції імунітету. Цитокінова регуляція хронічного запалення II ступеня важкості визначена як гіпергічна.

5. При хронічному запаленні I ступеня важкості в крові хворих, яким показане консервативне лікування синуситу, збільшення вмісту ФНП-а було в 3 рази, ІЛ-1б усього лише на 14%, у порівнянні з нормою, кількість ІЛ-6 не змінилася. Це свідчило про вкрай недостатню функціональну реакцію прозапальних цитокінів на флогогенний агент. Інтерлейкінова протизапальна реакція різнопланова: хоча вміст ІЛ-2 був збільшений в 5 разів, але вміст більш активного ІЛ-4 - зменшений в 2 рази. І це вказувало на неспроможність регуляції імунітету. Ці дві особливості (недостатність як прозапальної, так і протизапальної реакції цитокінів) характеризували стан цитокінової регуляції хронічного запалення I ступеня важкості як крайню форму гіпергічної реакції, близької до анергічної.

6. Баланс цитокінів оцінювали за індексом відношення між сумою прозапальних цитокінів і протизапальних інтерлейкінів. Збільшення індексу цитокінів прямопропорційне ступеню важкості запалення і відповідало 4 загальнопатологічним типам цитокінових реакцій при запаленні. Кореляційний аналіз балансу цитокінів показав, що встановлено парні кореляції вмісту прозапальних цитокінів і протизапальних інтерлейкінів при запаленні біляносових пазух різного ступеня важкості: ФНП-а - при запаленні IV і III ступеня важкості; ФНП-а і ІЛ-1б - при запаленні I ступеня важкості (до і після лікування); ІЛ-2 при запаленні III ступеня важкості (до і після лікування), при запаленні II ступеня важкості й у контролі.

7. Кореляційно-регресійний аналіз установив, що показник ступеня важкості запального процесу біляносових пазух (від 0 до 4) у прогностичних уравніннях залежав від вмісту в крові хворих прозапальних цитокінів і протизапальних інтерлейкінів, а також від вмісту гаптоглобіну і фібриногену, гемоглобіну і ШОЕ. У патогенетичному плані визначені також уравніння регресії, у яких усі досліджувані цитокіни мали чіткий зв'язок з цими фізико-хімічними і біохімічними показниками.

8. Хірургічна санація вогнища запалення, що включає блокаду циклооксигенази і блокаду Н-1 рецепторів гістамина, і консервативна терапія, що включає додаткову імуномодуляцію, призвели до зменшення вмісту ПГЕ-2. Баланс цитокінів при цьому змінився у бік зниження прозапальних цитокінів і збільшення протизапальних інтерлейкінів. Після проведеного лікування у всіх формах запалення мало місце зниження індексу цитокінів, менш виражене при запаленні IV ступеня важкості.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ ВИКОНАНИХ ЗА ТЕМОЮ КАНДИДАТСЬКОЇ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Малеев О.В., Ельский К.В., Долженко С.А. Исследование содержания простогландина Е-2 в крови у больных синуситами // Журнал вушних, носових і горлових хвороб.- 2001. № 2 С. 63-64. Дисертантом представлені результати, які отримані особисто автором щодо вмісту простагландину Е-2 у крові хворих на синусит, проведено визначення вмісту простагландину Е-2 радіоімунологічним методом, проведена статистична обробка й аналіз отриманих результатів. Особистий внесок - 90%. Співавтори надали консультативну допомогу щодо інтерпретації результатів клінічних досліджень.

2. Селезньов К.Г., Малєєв О.В., Єльський К.В. Вміст про-і анти запальних інтерлейкінів у крові як показник системної запальної відповіді при гострому та хронічному синуситі, хірургічному та консервативному лікуванні хворих // АСТА MEDIСA LEO POLINESIA Львівський медичний часопис.- 2001Т.VII №2 с. 59-61. Дисертантом представлені власні дані, отримані імуноферментативним методом щодо вмісту про- і протизапальних цитокінів у крові хворих на гострий і хронічний синусит і різних шляхах їхнього лікування (хірургічному і консервативному). Особистий внесок - 90%. Співавтори надали консультативну допомогу в оцінці вмісту цитокінів як показника системної запальної відповіді.

3. Селезнев К.Г., Баринов Э.Ф., Ельский К.В., Зяблицев С.В., Шульгина А.А. Влияние различных методов лечения острого синусита на изменение содержаний про- и противовоспалительных цитокинов в крови // Архив клинической и экспериментальной медицины. 2001. - Т10, №3, с. 320-323. Дисертант самосійно провів клініколабораторне обстеження хворих з гострим синуситом, оцінив ефективність різних методів. Особистий внесок - 85%. Співавтори надали косультативну допомогу щодо інтепретації отриманих результатів.

4. Селезнев К.Г. Малеев О.В., Ельский К.В. Долженко С.А. Зяблицев С.В. Влияние различных методов лечения больных синуситом на изменение содержания цитокинов (ИЛ1-б и ФНО-а) в крови // Журнал вушних, носових, і горлових хвороб. 2001. - №4 с.52-54. Дисертант самостійно визначив і подав відомості про зміни вмісту прозапальних цитокінів. Особистий внесок - 85%. Соавтори надали консультативну допомогу в оцінці ефективності різних методів лікування.

5. Ельский К.В.Содержание интерлейкина-6 в крови при синусите // Буковинський медичний вісник 2001. - Т5 №4 с.55-57. Особистий внесок -100%.

6. Селезньов К.Г., Барінов Е.Ф., Єльський К.В, Зябліцев С.В. Вміст інтерлейкіну -2 і інтерлейкіну-4 у крові при синуситі // Фізіологічний журнал. - 2001, Т.47 №5 с.69-73. Дисертант самостійно досліджував вміст протизапальних інтерлейкінів. Особистий внесок - 85%. Соавтори надали консультативну допомогу в интепретації отриманих результатів.

7. Ельский К.В. Использование клинико-гематологических параллелей для прогнозирования течения и планирования лечения синуситов // Вестник неотложной и восстановительной медицины. - 2002. - Т.3. №1 с. 89-93.

8. Ельский В.Н., Прилуцкий А.С., Ельский К.В. Провоспалительные и противовоспалительные цитокины крови при синуситах до и после лечения // Аллергология и иммунология: Материалы IV съезда иммунологов и аллергологов СНГ (Москва, Россия 2001). - 2001, Т.2 №2 с.21.

9. Селезньов К.Г., Єльський К.В. Вміст у крові про-і анти запальних цитокінів при хронічному синуситі // Журнал вушних носових і горлових хвороб: Матеріали конференції Українського наук. тов. оториноларингологів (Вінниця, 2001р). -2001. - №5 с.93-94.

10. Селезньов К.Г. Малєєв О.В., Єльський К.В Долженко С.А. Зябліцев С.В. Вплив різних методів лікування синуситів на зміну вмісту цитокінів (ІЛ1б, ФНП-а) у крові // Український медичний вісник: Матеріали VI З”їзду Всеукр. лікарського товариства. (Чернівці, 2001).- Київ. - 2001., Т4. 1(62) с. 102.

11. Єльський К.В. Клініко- лабораторне прогнозування вагомості синуситів з урахуванням імунологічних (цитокіни), фізико-хімічних і біохімічних показників крові // Журнал вушних, носових і горлових хвороб: Матеріали конференції Українського наук. тов. оториноларингологів (Чернівці, 2002). - 2002. - №3с. - С.109

12. Бахтеева Т.Д., Малеев О.В., Волков О.Р., Зубов А.Д., Ельский К.В Лазерная деструкция нижних носовых пазух при хронических заболеваниях носа // Материалы IV международной конференции по квантовой медицине. - Донецк. 1999.- с. 171-173.

АНОТАЦІЇ

Єльський К.В. „Патофізіологічна інтерпретація вмісту простагландину Е-2 і цитокінів у крові в хворих на запалення біляносових пазух різного ступеня важкості” - рукопис. Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.03.04. - патологічна фізіологія - Одеський державний медичний університет МЗ України Одеса, 2002.

Проведено клініко-лабораторне дослідження у 110 чоловік, з яких у 84 пацієнтів було гостре (42) або хронічне (42) запалення біляносових пазух, 26 чоловік - контроль. Методом радіоімунологічного і імуноферментного аналізу в залежності від важкості запального процесу встановлені наступні типи реакції прозапальних простагландинів і цитокінів, протизапальних інтерлейкінів.

Вміст ПГЕ-2 збільшений в залежності від важкості запального процесу. Лікування, що включає блокаду циклооксигенази і Н-1 гістамінових рецепторів, значно знизило рівень ПГЕ-2.

Баланс прозапальних цитокінів (ІЛ-1б, ФНП-а ІЛ-6) і протизапальних інтерлейкінів (ІЛ-2, ІЛ-4) відображав стан загальбіологічних взаємовідносин між „пошкодженням” і “захистом”. Установлені 4 загальнопатологічних типи цитокінових реакцій при запаленні біляносових пазух: гіперергічний, нормергічний, гіпергічний і гіпергічний, близький до анергічного.

Хірургічна і консервативна санація вогнища запалення, загальне лікування, що включало імуномодуляцію, сприяли нормалізації дисбалансу цитокінів. Індекс цитокінів був значно менше, ніж до лікування.

На основі інформативних імунологічних, біохімічних і фізико-хімічних показників крові хворих побудовані прогностичні уравніння як для оцінки важкості запального процесу біляносових пазух, так і встановлення слабких ланок патогенезу синуситу і вибору методу його патогенетичного лікування. Рішення цих уравнінь на практиці дозволить оптимізувати терапію хворих на запаленням біляносових пазух.

Ключові слова: синусит, простагландини, цитокіни, прогнозування, важкість, патогенетичне лікування.

Ельский К.В. „Патофизиологическая интерпретация содержания простагландина Е-2 и цитокинов в крови у больных с воспалением околоносовых пазух различной степени тяжести”- рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.03.04. - патологическая физиология - Одесский государственный медицинский университет МЗ Украины Одеса, 2002.

Проведено клинико-лабораторное исследование у 110 человек, из которых у 84 пациентов было острое (42) либо хроническое (42) воспаление околоносовых пазух, 26 человек - контроль. Методом радиоиммунологического и иммуноферментного анализа в зависимости от тяжести воспалительного процесса установлены следующие типы реакции провоспалительных простагландинов и цитокинов, противовоспалительных интерлейкинов.

Содержние ПГЕ-2 увеличено в зависимости от тяжести воспалительного процесса. Лечение, включавшее блокаду циклооксигеназы и Н-1 гистаминовых рецепторов, значительно снизило уровень ПГЕ-2.

Баланс провоспалительных цитокинов (ИЛ-1б, ФНО-а ИЛ-6) и противовоспалительных интерлейкинов (ИЛ-2, ИЛ-4) отражал состояние общебиологического взаимоотношения между „повреждением” и “защитой”. Установлены 4 общепатологических типа цитокиновых реакций при воспалении околоносовых пазух.

1) Гиперергический (при остром воспалении IV степени тяжести): интенсивная чрезмерная гиперактивация провоспалительных цитокинов в десятки раз. При этом интерлейкиновая реакция регуляции клеточного и гуморального иммунитета выражена также достаточно сильно. Индекс цитокинов был увеличен в 3 раза по сравнению с нормой.

2) Нормергический (при остром воспалении III степени тяжести): умеренная активация как провоспалительных цитокинов, так и противовоспалительных интерлейкинов. Индекс цитокинов был вдвое больше, чем в контроле.

3) Гипергический (при хроническом воспалении II степени тяжести): относительная недостаточность провоспалительных цитокинов и абсолютный дефицит ИЛ-4 являлись причиной перехода острого воспалительного процесса в хронический. Индекс цитокинов не изменен.

4) Гипергический, близкий к анергическому (хроническое воспаление I степени тяжести): недостаточная активация провоспалительных цитокинов и разноплановая реакция противовоспалительных интерлейкинов. Индекс цитокинов был вдвое меньше, чем в контроле.

Хирургическая и консервативная санация очага воспаления, общее лечение, включавшее иммуномодуляцию, способствовали нормализации дисбаланса цитокинов. Индекс цитокинов был в 10 раз меньше, чем до лечения.

На основе информативных иммунологических, биохимических и физико-химических показателей крови больных построены прогностические уравнения как для оценки тяжести воспалительного процесса носовых пазух, так и установления слабых звеньев патогенеза синусита и выбора метода его патогенетического лечения. Решение этих уравнений на практике позволит оптимизировать терапию у больных с воспалением околоносовых пазух.

Ключевые слова: синусит, простагландины, цитокины, прогнозирование, тяжесть, патогенетическое лечение.

Jelsky K V. “Pathophysiological interpretation of the blood prostaglandine E-2 and citocynes contains in patients with inflammation of the sinus paranasale of various severity” - manuscript. A dissertation submitted for the Candidate of Sciences (Medicine) Degree in speciality 14.03.04 - pathological physiology - Odessa state medical university MS of Ukraine, Odessa, 2002.

The clinico-laboratory study of 110 subjects has been carried out, 84 of them had acute (42) or chronic (42) inflammations of the sinus paranasale, 26 subjects were the controls. The method of radioimmunological and immunopherments analysis depending on the severity of the inflammation has determined the following types of reaction of antiinflammatary prostaglandines and citocynes, antiinflammatary interleikines: the contents of PGE-2 increases depending the severity of inflammation. The treatment including the block of synthesis of cyclooxigenase and H-1 of gistamin receptories, has considerably lowered the level of PGE-2.

The balance of antiinflammatiary citocynes (Silt-1b, TNF-and Silt-6) and antiinflammatary interleikines (Silt-2, Silt-4) reflected the condition of general biologic relations between “damage” and “protection”. The four types of general pathological types of a citocynes reactions at an inflammation of sinus paranasale have been determined: hyperergic, normergic, hypoergic and hypoergic, close to anergic.

Surgical and conservative treatment of the focus of inflammation, general treatmemt including immunomoduiation, the normalization of disbalance of citocynes promoted. The index of citocynes was much lesser, than before the treatmant.

On the basis of the informative immunological, biochemical and physico-chemical blood parameters of the pathients the prognostic equations as for an estimation of the severity of an inflammation process of sinus paranasale, and for an establishment of weak parts of pathogenesis of a sinusite and choice of a method of it pathogenetic treatment have been constructed. The introduction of the proposed methods into practice will optimize therapy of patients with an inflammation of sinus paranasale.