Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

УДК 616.89-008.441.1-02

ПРОГНОЗУВАННЯ ТА КОРЕКЦІЯ ПСИХІЧНОЇ ДЕЗАДАПТАЦІЇ У ДІТЕЙ ПРИ ГОСПІТАЛІЗАЦІЇ ДО ЗАГАЛЬНОСОМАТИЧНОГО СТАЦІОНАРУ

14.01.16 - Психіатрія

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

ЧЕРНОВА Тетяна Михайлівна

Харків 2001

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Одеському державному медичному університеті МОЗ України

Науковий керівник доктор медичних наук, професор Бітенський Валерій Семенович, Одеський державний медичний університет, завідуючий кафедрою психіатрії та медичної психології

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Казакова Світлана Євгеньєвна, Луганський медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри психіатрії, наркології та медичної психології;

доктор медичних наук, професор Кришталь Валентин Валентинович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри сексології та медичної психології;

Провідна установа: Кримський медичний університет МОЗ України, кафедра психіатрії.

Захист дисертації відбудеться “27_”__червня 2001 р. о _10.00_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.64.609.01 при Харківському інституті удосконалення лікарів за адресою: 310176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці інституту: м. Харків, вул. Корчагінців 58.

Автореферат розісланий “26”_травня 2001 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат медичних наук, доцент Марченко В.Г.

Загальна характеристика роботи

психічний соматичний корекція дезадаптація

Актуальність проблеми. Стан здоров'я дітей України постійно погіршується, про що свідчать показники захворюваності (1996 р. - 1 021,2; 1998 р. - 1 119,3 на 1000 дітей), хворобливості (1996 р. - 1262,1; 1998 р. - 1444,2 на 1000 дітей), інвалідності (1996 р. - 128,3; 1998 р. - 146,6 на 10 000 дітей). Даний факт належить як до соматичного, так і до психічного стану здоров'я дітей [Коренєв М.М. зі співавт., 1999]. Епідеміологічні дослідження, проведені протягом 1991-1999 рр., довели, що в різних регіонах України від 70 до 90 % дітей мають ті або інші відхилення у психічному здоров'ї [Гойда М.Г., 1999; Підкоритов В.С., 1999; Бучок Ю.С., 1999; Козидубова В.М., 1999].

Погіршання стану здоров'я призводить до зниження ефективності адаптації, яка становить найважливішу умову функціонування організму. Неспроможність адаптаційних процесів у дитячому віці є ранньою ознакою і причиною розвитку патології у подальші вікові періоди [Любчик В.Н. зі співавт., 1995]. Порушення адаптації особливо легко виникають у дітей з нерізко виразними пограничними психічними порушеннями, які є доволі частими сьогодні [Волошина Н.П., 1999; Бачериков А.Н., 1999]. Наявність соматичного захворювання у дітей та їх госпіталізація до загальносоматичного стаціонару є додатковими стресовими факторами, які погіршують адаптаційні можливості скомпроментованої нервової системи дитини і здатні спричиняти психічну дезадаптацію. Однак до даного часу відсутні прогностичні критерії, які дозволяють визначати можливість розвитку стану психічної дезадаптації у дітей при несприятливих впливах середовища, в тому числі при їх комбінованому впливі (зокрема при соматичному захворюванні з госпіталізацією до загальносоматичного стаціонару), і вже в початковому періоді лікування визначати терапевтичну тактику. При розробці психофармакотерапевтичних схем не враховуються легкість виникнення і виразність побічних проявів у хворих дітей.

У літературі існують лише поодинокі праці стосовно питань адаптації хворих дітей і підлітків до нових умов середовища, в основному до умов санаторного етапу лікування дітей, хворих на хронічні захворювання [Поберська В.А. зі співавт., 1992; Доценко С.А., 1995]. Проте у зазначених працях проблема психічної дезадаптації не має належної гостроти, а роботи щодо вивчення особливостей адаптації хворих при поєднанні ряду несприятливих факторів (гострого соматичного захворювання, пограничних нервово-психічних розладів) до умов загальносоматичного стаціонару практично є відсутніми.

Перелічені вище положення зумовлюють актуальність обраного напрямку дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до фрагменту "Психосоматичні розлади у матерів і їх нащадків в умовах дії агресивних факторів середовища, шляхи корекції їх порушень" науково-дослідної програми Одеського державного медичного університету "Патогенетичні механізми розвитку захворювань репродуктивної системи в умовах дії агресивних факторів середовища, шляхи їх корекції", № 0199U004346.

Мета і завдання дослідження: сприяти поліпшенню якості стану здоров'я дітей шляхом вивчення, прогнозування і корекції їх психічної дезадаптації за наявності соматичного захворювання і госпіталізації до загальносоматичного стаціонару, а саме:

1) визначити особливості психічної адаптації дітей з гострим соматичним захворюванням при їх надходженні до загальносоматичного стаціонару;

2) виявити можливість специфічного впливу патології окремих соматичних систем (серцево-судинної, шлунково-кишкової, легеневої, видільної) на характер психічної адаптації дітей;

3) розробити прогностичну таблицю для індивідуального раннього кількісного прогнозування психічної дезадаптації дітей при їх надходженні до загальносоматичного стаціонару;

4) розробити метод корекції психічної дезадаптації дітей при їх надходженні до загальносоматичного стаціонару;

5) впровадити й оцінити ефективність розроблених методів прогнозування і лікування.

Об'єкт дослідження. Психічні порушення у дітей в умовах дії комбінованої психотравми.

Предмет дослідження. Прогнозування і корекція психічної дезадаптації у дітей при їх госпіталізації до загальносоматичного стаціонару.

Методи дослідження. Було застосовано клінічний, експериментально-психологічний (тест тривожності), інструментальний (комп'ютерна електроенцефалографія) методи.

Наукова новизна. Вперше детально описано особливості психічної дезадаптації дітей в умовах дії поєднаної психотравми (гостра соматична патологія у сполученні з госпіталізацією до загальносоматичного стаціонару), визначено специфічний внесок патології окремих органів і систем у процес психічної дезадаптації дитини, оцінено прогностичну значущість окремих симптомів і синдромів, виявлено критерії формування групи "ризику" психічної дезадаптації дітей при їх госпіталізації до загальносоматичного стаціонару.

Практична значущість. За даними результатів дослідження розроблено прогностичну таблицю для індивідуального раннього кількісного прогнозування ймовірності виникнення психічної дезадаптації у дитини при її госпіталізації до загальносоматичного стаціонару. Вивчення особливостей і механізмів реакцій психічної дезадаптації дозволило розробити метод їх корекції. Критерії "ризику" виникнення дезадаптації, виявлені у дитини під час її надходження до стаціонару, за загальносоматичними показаннями сприяють формуванню груп дітей, які потребують вживати профілактичних заходів для запобігання психічній дезадаптації і погіршанню перебігу основного захворювання.

Результати дослідження (метод корекції тривожних розладів із застосуванням актопротектору та антиоксиданту ізотіобарбаміну) впроваджено в практику роботи Одеської обласної клінічної дитячої лікарні, Одеського дитячого санаторію “Здоров'я”, дитячої поліклініки Київського району м. Одеси.

Основні положення даної роботи застосовуються у навчальному процесі, в лекційних курсах, що викладаються на кафедрі психіатрії і медичної психології Одеського державного медичного університету для навчання студентів, лікарів-інтернів, лікарів-курсантів.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно обстежено всіх хворих, проаналізовано клінічні й інструментальні показники, проведено статистичну обробку отриманих результатів. Самостійно розроблено і впроваджено в практику спосіб корекції психічної дезадаптації у дітей при їх госпіталізації до загальносоматичного стаціонару, а також прогностичну таблицю для раннього індивідуального кількісного прогнозування ймовірності виникнення психічної дезадаптації у дітей.

Апробація роботи. Основні положення дисертації викладені й обговорені на Міжнародній конференції "Стреси у повсякденному житті дітей", Одеса (1999), у національній школі з психофармакотерапії "Шевалевские чтения", Одеса (1999, 2000 рр.), на засіданнях Одеського наукового товариства невропатологів і психіатрів (1998, 1999, 2000 рр.).

Щодо суті розробленого способу лікування одержано позитивне рішення на отримання патенту на винахід № 99084823 від 26.08.1999.

Публікації. Матеріали дисертації опубліковані у 5 наукових працях, в тому числі 4 у наукових профільних виданнях.

Обсяг та структура роботи. Дисертацію викладено на 148 сторінках. Вона містить вступ, огляд літератури, 4 глави власних спостережень, показчик літератури (410 джерел, із них - 225 зарубіжних). Роботу ілюстровано 35 таблицями і 4 рисунками.

Зміст роботи

Матеріал та методи дослідження. Відповідно до мети і завдань дослідженя у загальносоматичному стаціонарі (Одеська обласна дитяча клінічна лікарня, Лікувально-діагностичний центр ім. Б. Я. Резника) обстежено 162 дитини віком від 3 до 14 років, госпіталізованих до загальносоматичного стаціонару у зв'язку з соматичними захворюваннями (гострі респіраторні вірусні інфекції, запальні захворювання верхніх дихальних шляхів, неінфекційні захворювання шлунково-кишкового тракту тощо).

У процесі комплексного дослідження були застосовані клініко-психопатологічний, експериментально-психологічний (тест тривожності з визначенням індексу тривожності), інструментальний (комп'ютерна електроенцефалографія на базі комп'ютера "Pentium-133", програма DX-3000) методи.

З допомогою клінічних методів вивчали психопатологічні симптоми і синдроми, які становили причину психічної дезадаптації, вегетативні прояви (зміни вегетативного забезпечення діяльності за даними ЧСС, АТ, індексу Кердо) емоційних реакцій.

Було проведено цифровий аналіз 16-канальних електроенцефалограм, записаних у стані розслабленого неспання дитини з заплющеними очима (фонова ЕЕГ) і в стані розслабленого неспання після розплющування очей (функціональна проба з розплющуванням очей). Проаналізовано такі характеристики комп'ютерної електроенцефалограми: 1) індекс альфа-, бета-, тета- і дельта-частотних діапазонів поканально (у %); 2) амплітуда хвиль альфа-, бета-, тета- і дельта-частотних діапазонів поканально (у мкВ). Обчислювали коефіцієнт активації (КА) по відношенню бета-індексу до альфа-індексу. Порівняльному аналізу підлягали усереднені показники.

Результати дослідження обробляли параметричними і непараметричними методами статистичного аналізу. Сила і напрямок зв'язку між явищами визначали за допомогою коефіцієнта кореляції. Методологічною основою прогнозування ймовірності виникнення психічної дезадаптації у дітей були неоднорідна послідовна статистична процедура й інформаційна міра Кульбака.

Результати дослідження та їх обговорення

В результаті проведеного обстеження 162 дітей віком від 3 до 14 років, госпіталізованих до загальносоматичного стаціонару у зв'язку з соматичними захворюваннями, виявлено, що виникнення психічної дезадаптації у дітей з гострими соматичними захворюваннями при їх госпіталізації до загальносоматичного стаціонару пов'язане з комплексом мікросоціальних і біологічних факторів.

У групі дітей з явищами психічної дезадаптації (1 група) достовірно частіше, ніж у дітей з адекватним процесом адаптації (2 група), спостерігалися симптоми органічного ураження ЦНС (73,9 5,3 %) з домінуванням у клінічній картині церебрастенічних (39,1 5,8 %) і психопатоподібних (33,4 5,6 %) синдромів. Діти з психічною дезадаптацією характеризувалися виразністю і поліморфністю патологічних синдромів, частим їх співіснуванням. Як правило, у поєднаних варіантах обов'язково був наявним церебрастенічний синдром.

Вивчення особливостей порушення адаптаційного процесу у дітей при їх надходженні до загальносоматичного стаціонару дозволило виявити, що психічна дезадаптація обстежених відбувалася двома напрямками: декомпенсація наявних неврологічних і психічних розладів з поглибленням і активацією симптомів захворювання та появою нових патологічних симптомів і синдромів самостійно або як ускладнення основного психоневрологічного розладу.

За переважаючою симптоматикою існувавших раніше й актуалізованих або поглиблених психопатологічних симптомів і синдромів у дітей 1 групи було виявлено провідні симптоми, клінічні прояви яких мали затяжний характер і визначали психічну дезадаптацію поза проведенням діагностичних і лікувальних процедур: депресивно-дистимічний, астенодепресивний, тривожно-фобічний, депресивно-дисфоричний.

Найбільшою мірою порушення у психічній адаптації виявлялися як при госпіталізації, так і під час проведення медичних маніпуляцій. Розлади поведінки у дітей в даному випадку виражалися у вигляді невротичних, характерологічних і патохарактерологічних реакцій.

Більш імовірним є виникнення явищ дезадаптації у дітей молодшого віку. Так, серед дітей віком 4-6 років мають місце порушення адаптації у 80,9 6,1 % випадків, тимчасом як у дітей віком 12-14 років -- тільки 34,6 9,3 % (р<0,05). У дітей дошкільного віку домінували невротичні реакції -- тики, сомато-вегетативні порушення (проноси, блювання), депресивні стани з астенічними розладами (67,6 8,0 %). Меншу кількість випадків являли собою патохарактерологічні реакції протесту у вигляді неслухняності, плачу, відмови від перебування у лікарні, підвищеної збудливості й агресивності (кусання, забіякуватість), елективного мутизму (17,6 6,5 %). У дітей більш старшої вікової групи (12-15 років) істотно переважали патохарактерологічні реакції, які супроводжувалися униканням спілкування, конфліктами з дітьми і персоналом, агресивними діями, намаганням утікти з лікарні (66,7 15,7 %).

Група обстежених з психічною дезадаптацією вирізняється достовірним переважанням дітей з високим рівнем тривожності (55,1 5,9 % -- у 1 групі і 23,2 6,4 % -- у 2 групі, р<0,001) і достовірно більш низькою частотою наявності дітей з низьким рівнем тривожності (8,7 3,4 % -- у 1 групі і 44,2 7,5 % -- у 2 групі, р<0,001).

Частота виникнення вегетативної дисфункції (сума балів -- понад 25) у дезадаптованих дітей була достовірно більш високою, ніж у хворих без порушення адаптації (р<0,05); переважав гіперсимпатикотонічний патологічний варіант ортостатичної проби.

На основі комплексного аналізу даних клінічного й експериментально-психологічного досліджень дітей виявлено три варіанти перебігу адаптаційного періоду: сприятливий, уповільнений і несприятливий. Сприятливий варіант адаптації спостерігався у 20 (28,9 5,5 %) обстежених із 1 групи. Для цих дітей характерною була швидка позитивна еволюція суб'єктивних (зникнення скарг наприкінці 3-5-го дня) й об'єктивних показників (невисокий ступінь виразності вегетативних порушень, низький вихідний рівень тривоги, нормальна реактивність на ортостатичну пробу за наявності вихідної невиразної ваготонії). У хворих з уповільненим варіантом адаптації, що мало місце у 36 (52,2 6,0 %) дітей 1 групи, сприятлива динаміка зазначених вище показників спостерігалася тільки наприкінці 6-7-го дня. Несприятливий варіант адаптації, за якого тривало зберігалися різні скарги, а відхилення в афективній сфері та вегетативні розлади мали виразний і сталий характер (визначалися і на момент виписування зі стаціонару після вилікування соматичного захворювання), відзначався у 13 (18,8 4,0 %) дітей.

Діти з психічною дезадаптацією, як правило, не мали досвіду щодо попередніх госпіталізацій, перебували в лікарні без батьків. Батьки таких дітей вирізнялися підвищеним рівнем тривожності.

Електроенцефалографічне дослідження дозволило виявити таке: кількість хворих з підвищеним рівнем активації мозку в 1 групі становила 43 (62,3 5,8 %) дитини і в 2 групі -- 24 (23,2 6,4 %), р<0,001; з порушеннями реакції активації при функціональній пробі з розплющуванням очей в 1 групі -- 38 (55,1 6,0 %) і в 2 групі -- 4 (9,3 4,4 %), р<0,001.

Якщо підвищений рівень активації мозку при фоновому дослідженні у дітей з психічною дезадаптацією можна пояснити як надмірно виразну, але природно спрямовану реакцію "тривоги" (за Г.Сельє) в екстремальній ситуації, то порушення активаційних процесів при додатковому активаційному впливі свідчить про патологію регуляторних механізмів мозку, утруднюючих адекватну адаптацію організму в навколишньому середовищі. Наявні в обстежених дітей з психічною дезадаптацією порушення у функціонуванні нервової системи, що зумовлені, в першу чергу, резидуально-органічними ураженнями ЦНС, безперечно можуть бути причиною описаної вище дерегуляції активаційної системи мозку.

Таким чином, у дітей з порушеннями адаптації при їх госпіталізації до загальносоматичного стаціонару, за даними електроенцефалографічного дослідження, спостерігалося порушення регуляторних процесів мозку, що мало вигляд підвищеного вихідного рівня активації мозку, корелюючого з підвищеним рівнем тривожності, а також перекручення реакції десинхронізації при функціональній пробі з розплющуванням очей.

За даними аналізу, проведеного з допомогою неоднорідної послідовної статистичної процедури і прогностичної міри Кульбака, прогностичною значущістю для визначення ймовірності виникнення психічної дезадаптації у дітей, які надходять до загальносоматичного стаціонару у зв'язку з гострими соматичними захворюваннями, переважали (у порядку зменшення значущості) такі: наявність вегетативних дисфункцій (сума балів -- понад 25), нервово-психічних розладів; вік дітей - від 3 до 6 років; порушення реакції активації головного мозку дитини при функціональній пробі з розплющуванням очей (за даними ЕЕГ); наявність реакції психічної дезадаптації при надходженні до нових дитячих закладів (дитячий садок, школа, санаторій) в анамнезі; наявність підвищеного рівня активації мозку; вік дитини на момент госпіталізації -- 7-11 років; високий рівень тривожності дітей; домінування у вегетативному тонусі симпатикотонії; гиперсиматикотонічний варіант ортостатичної проби; високий рівень тривожності батьків; домінування у вегетативному тонусі парасимпатикотонії; відсутність досвіду щодо попередніх госпіталізацій; перебування у лікарні без батьків; помірний рівень тривожності дітей (табл.1)

Таблиця 1

Прогностична значущість окремих факторів при прогнозуванні ймовірності психічної дезадаптації у дітей

Після клінічного огляду дитини підсумовували прогностичні коефіцієнти відповідних факторів, які мали місце у конкретному випадку. Для цього у таблиці обводили відповідні прогностичні коефіцієнти за кожним фіктором і підсумовували в порядку переліку показників до досягнення порогу 10. Сума балів >+10 свідчила про високу ймовірність виникнення у дитини явищ психічної дезадаптації, тимчасом як сума <-10 зумовлювала більшу ймовірність виникнення адекватної психічної адаптації.

Найбільш значущими ознаками, які свідчать про ймовірність сприятливого прогнозу перебігу адаптаційного процесу, є такі: відсутність вегетативних порушень, низький рівень тривожності дітей, збережена реакція активації головного мозку при функціональній пробі з розплющуванням очей, нормальний рівень активації мозку, досвід щодо попередніх госпіталізацій, низький рівень тривожності батьків, сумісне перебування у лікарні з кимось із батьків, вік дітей -- 12-14 років.

Характерно, що різні соматичні захворювання спостерігалися з приблизно однаковою частотою у групах дітей з наявністю (1 група) і відсутністю (2 група) психічної дезадаптації, тобто нозологічна належність соматичної патології не здійснювала значного впливу на характер перебігу адаптаційних процесів і не мала прогностичної значущості.

Враховуючи отримані дані, вибір терапевтичної тактики для корекції психічної дезадаптації проводили у напрямку добору препаратів з анксіолітичною активністю, до яких належать бензодіазепінові транквілізатори. Як бензодіазепіновий транквілізатор ми застосовували гідазепам. Як засіб антистресорний, антиоксидантний, антигіпоксичний, модулюючий клітинний імунітет використовували актопротектор ізотіобарбамін.

Для запобігання побічним реакціям при терапії транквілізаторами групі дітей з психічною дезадаптацією призначали гідазепам низькими дозами (добова доза -- від 0,025 до 0,35 залежно від віку) перорально 3 рази/дн. Дітям контрольної групи застосовували гідазепам у вигляді стандартного дозування (0,1-0,2 г/добу залежно від віку). Ізотіобарбамін призначали добовою дозою від 0,004 до 0,015 г залежно від віку перорально 2 рази/дн після їжі: вранці - після сніданку, вдень -- після обіду; загальний курс лікування тривав до 2 тижнів.

Проведене дослідження довело, що запропонований фармакологічний комплекс дозволяє достовірно більш ефективно купірувати вегетативні дисфункції і виснажуваність, зменшити поширеність високого рівня тривожності, виразність парасимпатикотонічних і симпатикотонічних ознак, знизити частоту виникнення патологічних синдромів (тривожно-депресивного й астенодепресивного) та патологічних реакцій (невротичних/неврозоподібних, патохарактерологічних), нормалізувати функціонування активуючої системи мозку. В основній групі обстежених дітей практично не спостерігалися побічні ефекти від застосування транквілізаторів, такі як надмірні міорелаксація і седація. Достовірно частіше комбінація низьких доз гідазепаму й ізотіобарбаміну здійснювала активуючий вплив. Позитивні зрушення дали можливість підвищити ефективність терапії психічної дезадаптації у дітей з гострими соматичними захворюваннями при госпіталізації їх до загальносоматичного стаціонару, збільшивши кількість хворих дітей зі "значним поліпшенням" і "поліпшенням" стану, і привели до зменшення кількості дітей, стан яких оцінювали як "без змін" (рис.1).

Рис. 1 Порівняльна характеристика ефективності лікування дітей з психічною дезадаптацією

В цілому, вивчення особливостей психічної дезадаптації у дітей в умовах дії складної психотравми (гостре соматичне захворювання + госпіталізація до загальносоматичного стаціонару) довело, що домінуючим складником патології є наявність високого рівня тривоги у дитини, що супроводжується вегетативною дисфункцією з переважанням симпатикотонії і об'єктивізується нейрофізіологічно у вигляді високого рівня активації мозку. Перешкодою для нормального перебігу адаптаційного процесу є наявність у частини обстежених дітей порушень регуляції процесів активації мозку (можливий наслідок нервово-психічних розладів переважно резидуально-органічного генезу) у вигляді перекручення реакції десинхронізації при функціональній пробі з розплющуванням очей.

Таким чином, проведене дослідження дозволило вперше визначити особливості психічної адаптації дітей з гострими соматичними захворюваннями при госпіталізації їх до загальносоматичного стаціонару. Вперше описано предиспонуючі фактори, характер і нозологічну належність явищ дезадаптації. Визначено взаємозв'язок між соматичним, психічним і вегетативним компонентами процесу адаптації дітей та умовами стаціонарного лікування. Доведено, що у дітей з явищами психічної дезадаптації відбуваються більш глибокі розлади у діяльності центральної нервової системи, що виявляються у порушенні поведінки, дисфункції вегетативної нервової системи. Істотну роль щодо ефективності адаптаційних процесів відіграє віковий фактор.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне обгрунтування і нове рішення наукового задачі корекції психічної дезадаптації у дітей за наявності комбінованої (факт соматичного захворювання і госпіталізація) психотравми.

У групі дітей з явищами психічної дезадаптації достовірно частіше, ніж у дітей з адекватним процесом адаптації, спостерігалися симптоми органічного ураження ЦНС (73,95,3 %) з домінуванням у клінічній картині церебрастенічних (39,15,8 %) і психопатоподібних (33,4 5,9 %) синдромів.

До провідних синдромів, клінічні прови яких визначали психічну дезадаптацію, належать: депресивно-дистимічний, астенодепресивний, тривожно-фобічний, депресивно-дисфоричний.

Група обстежених з психічною дезадаптацією вирізняється достовірним переважанням дітей з наявністю високого рівня тривожності (55,1 5,9 % -- у 1 групі і 23,2 6,4 % -- у 2 групі, р<0,001) і достовірно більш низькою частотою наявності дітей з низьким рівнем тривожності (8,7 3,4 % -- у 1 групі і 44,2 7,5 % -- у 2 групі, р<0,001).

У дітей з порушеннями адаптації, за даними електроенцефало-графічного дослідження, спостерігалося порушення регуляторних процесів мозку, що проявлялося у вигляді підвищеного вихідного рівня активації мозку, корелюючого з підвищеним рівнем тривожності, а також перекрученням реакції десинхронізації при функціональній пробі з розплющуванням очей.

Прогностичну значущість для визначення ймовірності виникнення психічної дезадаптації у дітей, які надходять до загальносоматичного стаціонару, мали (у порядку зменшення значущості) такі: наявність вегетативних дисфункцій (сума балів -- понад 25), нервово-психічних розладів; вік дітей -- від 3 до 6 років; порушення реакції активації головного мозку дитини при функціональній пробі з розплющуванням очей за даними ЕЕГ; наявність реакцій психічної дезадаптації при надходженні до нових дитячих закладів (дитячий садок, школа, санаторій) в анамнезі; наявність підвищеного рівня активації мозку; вік на момент госпіталізації -- 7-11 років; високий рівень тривожності дітей; домінування у вегетативному тонусі симпатикотонії; гіперсимпатикотонічний варіант ортостатичної проби; високий рівень тривожності батьків; домінування у вегетативному тонусі парасимпатикотонії; відсутність досвіду щодо попередніх госпіталізацій; перебування у лікарні без батьків; наявність помірного рівня тривожності дітей.

Нозологічна належність соматичної патології не здійснювала істотного впливу на характер перебігу адаптаційних процесів і не мала прогностичної значущості.

Фармакологічний комплекс, що складається з транквілізатора гідазепаму, застосованого низькими дозами, і актопротектора ізотіобарбаміну, дозволяє достовірно більш ефективно купірувати вегетативні дисфункції і виснажуваність, зменшити поширеність високого рівня тривожності, виразність парасимпатикотонічних і симпатикотонічних ознак, знизити частоту виникнення патологічних синдромів (тривожно-депресивного й астенодепресивного) і патологічних реакцій (невротичних/неврозоподібних, патохарактерологічних), нормалізувати функціонування активуючої системи мозку.

Список наукових робіт, опублікованих за темою дисертації

Чернова Т.М. Психічна дезадаптація дітей при госпіталізації до загальносоматичного стаціонару // Одеський медичний журнал. 2000. №2 (58). С. 39-41.

Битенский В.С., Чернова Т.М. Особенности психической дезадаптации у детей при госпитализации в общесоматический стационар // Український вісник психоневрології. Харків, 2000. Т.8, випуск 1 (23). С. 17-19.

Битенский В.С., Чернова Т.М. Особенности психической адаптации у детей при поступлении в новое детское учреждение // Таврический журнал психиатрии. 2000. Т.4, №3 (14). С. 44-47.

Битенский В.С., Чернова Т.М. Особенности применения транквилизаторов при коррекции психической дезадаптации у детей // Вісник морської медицини. 2000.

Чернова Т.М. Посещение лечебного учреждения как стрессовый фактор для ребенка // Мат. междунар. конгресса “Стрессы в повседневной жизни детей”, 25-29 апреля 2000, Одесса. С. 224-225.

Анотація

Чернова Т.М. Прогнозування та корекція психічної дезадаптації у дітей при госпіталізації до загальносоматичного стаціонару. -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового супеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.16 -- психіатрія -- Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, Харків, 2001.

У дисертації виявлено особливості психічної дезадаптації дітей в умовах дії комбінованої психотравми (факт соматичного захворювання та госпіталізація). У групі дітей з явищами психічної дезадаптації імовірно частіше, ніж у дітей з адекватною адаптацією, спостерігалися симптоми органічного ураження ЦНС (73,95,3 %) з домінуванням церебрастенічних (39,15,8 %) і психопатоподібних (33,45,9 %) синдромів. У групі обстежених з психічною дезадаптацією було більше дітей з високим рівнем тривожності (р<0,001).

У дітей з психічною дезадаптацією, за даними електроенцефалографічного дослідження, спостерігалися порушення регуляторних процесів мозку у вигляді підвищеного вихідного рівня активації мозку, який корелює з підвищеним рівнем тривожності, а також порушення реакції десинхронізації при функціональній пробі з розплющуванням очей. Виявлено прогностичну значущість окремих факторів для визначення ймовірності виникнення психічної дезадаптації у дітей з соматичними захворюваннями при їх госпіталізації.

Розроблено фармакологічний комплекс, який складається з транквілізатора гідазепаму, застосованого низькими дозами, й актопротектора ізотіобарбаміну, що дозволяє достовірно більш ефективно усувати прояви психічної дезадаптації.

Ключові слова: психічна дезадаптація, соматичні захворювання, госпіталізація, діти, транквілізатор гідазепам, актопротектор ізотіобарбамін.

Размещено на Allbest.ru