Променеві методи дослідження у визначенні стадії злоякісних новоутворень нирок та ранній діагностиці рецидивів пухлини Вільмса

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

ОНКОЛОГІЇ та РАДІОЛОГІЇ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

променеві методи дослідження у визначенні стадії злоякісних новоутворень нирок та ранній діагностиці рецидивів пухлини Вільмса

Гордієнко Кирил Петрович

Київ - 1999

Анотація

Гордієнко К.П. Променеві методи дослідження у визначенні стадії злоякісних новоутворень нирок та ранній діагностиці рецидивів пухлини Вільмса. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.23 - променева діагностика, променева терапія. - Український науково-дослідний інститут онкології та радіології МОЗ України, Київ, 1999.

Дисертацію присвячено підвищенню ефективності доопераційної діагностики злоякісних новоутворень нирок шляхом визначення стадії та раннього встановлення діагнозу рецидиву пухлини Вільмса за допомогою сучасних променевих методів обстеження: УЗД, РКТ, МРТ. На підставі обстеження 109 хворих: 58 дорослих із нирково-клітинним раком, 32 дітей з нефробластомою і 19 дітей з рецидивом пухлини Вільмса. На підставі одержаних результатів доведено, що УЗД через низьку точність, не може використовуватися для остаточного визначення стадії захворювання та пошуку рецидивів нефробластоми, хоча досить успішно може використовуватись для пошуку первинних пухлин. Хоча точність РКТ та МРТ у визначенні стадії та пошуку рецидивів пухлини Вільмса достатньо висока, дослідження довели необхідність використовування обох методів через можливість виникнення ускладнень у відокремленні IIIA, IIIC та IVA стадій. На підставі проведеної роботи вперше у вітчизняній практиці алгоритми для встановлення стадії захворювання та пошуку рецидивів нефробластоми.

Ключові слова: пухлини нирок, рентгенівська комп'ютерна томографія, магнітно-резонансна томографія, ультразвукова діагностика, визначення стадії, рецидив нефробластоми.

1. Загальна характеристика роботи

Питома вага пухлин Вільмса в структурі онкологічної патології дитячого населення становить 25% (без урахування гострих лейкозів та пухлин центральної нервової системи). У дорослих цей показник становить 2 - 3% Самсонов В.А.,1985; Pilip A. Pizzo, 1993.

Не виникає сумніву положення, що точне визначення стадії злоякісного новоутворення на етапі первинного обстеження хворого є найважливішим чинником в обранні адекватної лікувальної тактики Лопаткин Н.А., 1975, 1986; Матвеев Б.П., 1977.

Вирішення цього завдання в онкоурології стало можливим після впровадження в клінічну практику променевих методів дослідження. Екскреторна урографія та томографія в умовах ретропневмоперетонеуму дозволили певною мірою визначити позаниркове поширення новоутворень.

Суттєво підвищилась ефективність рентгенодіагностики злоякісних пухлин нирок із впровадженням селективної ангіографії, завдяки візуалізації: зон патологічної васкуляризації та відокремлення ознак інвазії новоутворення в судини Das, G. at all, 1977; Braken, B., 1979; Lang, E.K.,1984; Frohmuller, H.g.W. at all, 1987; Constantinides, C. at all, 1991.

Досить успішно діагностика НКР та ПВ здійснювалась за допомогою радіонуклідних методів дослідження Лысов А.И., 1974; Лопаткин Н.А. и соавт., 1977; Bosniak, M.A., 1993, проте визначення стадії захворювання на їх підставі, виявилось неможливим.

На сучасному етапі розвитку променевої діагностики пріоритетними методиками визнаються неінвазивні: ультразвукова діагностика, рентгенівська комп'ютерна томографія та магнітно-резонансна томографія.

Дослідженнями вітчизняних та іноземних фахівців доведено, що ці способи обстеження хворого спроможні виявити пухлини I стадії, констатувати наявність позаниркового розповсюдження новоутворень, в тому числі й їхню інвазію в судини та суміжні органиCronan, J.J.,1982; Hricak, H.D., 1985; Fein, A.B., 1987; Vincent, T. De Vita, 1996.

Суттєвим недоліком більшості наукових робіт, що присвячені доопераційному визначенню стадії нирково-клітинного раку та пухлини Вільмса, є застосування лише одного з вищеназваних променевих методів дослідження Hricak, H.D., 1985, 1988; Kabala, J.E. 1991. Різні ж принципи отримання діагностичних зображень при УЗД, КТ та МРТ потребують ретельного вивчення їхніх переваг та недоліків у вирішенні обраної задачі.

Не існує, на жаль, і чіткої схеми (алгоритму) застосування променевих методів дослідження для визначення стадії новоутворень нирок.

Однією з найбільш актуальних проблем дитячої онкології є рання діагностика рецидивів пухлини Вільмса, частота яких, за даними окремих фахівців становить - 24 - 35 %. Проте, до цього часу не вивчена їхня ультразвукова, КТ- та МРТ- семіотика, не визначені строки та послідовність обстеження дітей, підданих радикальному лікуванню нефробластоми.

Все викладене вище визначає актуальність і науково - практичну значимість обраного напрямку дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація виконана у відповідності з планом науково - дослідних робіт відділення променевої діагностики Українського НДІ онкології та радіології і являє собою фрагмент НДР: " Ефективність сучасних методів променевої діагностики у визначенні стадії найбільш розповсюджених онкологічних захворювань дитячого віку”.

Шифр теми:.14.01.22.49-98

Мета дослідження. Підвищити ефективність доопераційної діагностики злоякісних новоутворень нирок шляхом визначення стадії за допомогою сучасних променевих методів обстеження: УЗД, КТ, МРТ.

Завдання дослідження:

Відокремити критерії визначення стадії НКР для УЗД, КТ, МРТ.

Відокремити критерії визначення стадії пухлини Вільмса для УЗД, КТ, МРТ.

Оцінити діагностичну ефективність УЗД, КТ та МРТ у діагностиці та визначенні стадії нирково-клітинного раку та гіпернефроми.

Оцінити діагностичну ефективність УЗД, КТ, МРТ у ранній діагностиці та визначенні місцевого поширення рецидивів пухлини Вільмса.

Розробити алгоритм застосування УЗД, КТ та МРТ для діагностики та визначення стадії нирково-клітинного раку, пухлини Вільмса та ранньої діагностики рецидивів пухлини Вільмса.

Наукова новизна.

Вперше у вітчизняній практиці проведено інтегральну оцінку та визначення діагностичної спроможності комплексу неінвазивних методів променевої діагностики (УЗД, РКТ, МРТ) у доопераційному визначенні стадії злоякісних новоутворень нирок та ранній діагностиці рецидивів нефробластоми.

На грунті проведених досліджень вперше буде розроблена система (алгоритм) доопераційного визначення стадії злоякісних новоутворень нирок та ранньої діагностики рецидивів нефробластом із застосуванням сучасних високоінформативних променевих методів дослідження - УЗД, КТ, МРТ.

Практичне значення отриманих результатів.

Розроблені і систематизовані критерії визначення стадії нирково-клітинного раку та пухлини Вільмса для УЗД, КТ, МРТ.

Оцінено діагностичну ефективність УЗД, КТ, МРТ в діагностиці та визначенні стадії нирково-клітинного раку та пухлини Вільмса.

Розроблено алгоритм застосування УЗД, КТ та МРТ для діагностики та визначення стадії нирково-клітинного раку, пухлини Вільмса та ранньої діагностики рецидиву пухлини Вільмса.

Впровадження результатів дослідження в практику.

Результати дослідження впроваджені в практичну діяльність відділення променевої діагностики та відділення дитячої онкології Українського НДІ онкології та радіології.

Особистий внесок здобувача:

Автором виконані всі ехографічні, РКТ та МРТ - дослідження дітей хворих на пухлину Вільмса та її рецидив, інтерпретовані результати обстеження пацієнтів хворих на нирково-клітинний рак, обчислено і проаналізовано показники діагностичної ефективності, що характеризують розповсюдженість пухлинного процесу.

На основі одержаних результатів особисто розроблено алгоритм обстеження хворих на рак нирки, оцінено діагностичну спроможність сучасних променевих методів дослідження та визначено їх місце в алгоритмі.

Автором розроблено і підготовлено до друку в наукових фахових виданнях матеріали досліджень. Надруковано 4 статті, 5 тез доповідей.

Апробація роботи.

Основні положення дисертації були представлені та обговорені на Республіканській науково-практичній конференції Асоціації Радіологів України «Генітоурорадіологія» (Львів, 1996 р.), Конференції молодих вчених (Київ, 1996 р.), Міжнародній конференції “Современная КТ и МРТ в многопрофильной клинике” (Москва, 1997 Р.), 20-му Міжнародному конгресі радіологів Азії (Делі, Індія, 1998р.), Європейському конгресі радіологів (Відень, Австрія, 1999р.).

Публікації.

Результати наукових досліджень викладено в 9 публікаціях: 4 статтях, 5 тезах доповідей.

Структура і обсяг роботи.

Дисертація містить вступ, огляд наукової літератури, три розділи власних досліджень, заключення, висновки, практичні рекомендації, список використаних наукових джерел (найменувань). Робота викладена на сторінці машинописного тексту, включає 26 таблиць, ілюстрацій, рисунків.

2. Основний зміст роботи

Матеріали і методи дослідження

У процесі виконання роботи обстежено 109 хворих, з яких : 58 дорослих із нирково-клітинним раком, 32 дітей з нефробластомою (пухлина Вільмса) і 19 дітей з рецидивом нефробластоми.

Клінічну стадію захворювання у віковій групі 40 - 80 років визначали згідно із класифікацією Робсона, співставленою із класифікацією Міжнародної протиракової спілки (табл. 1). Результати УЗД, РКТ та МРТ порівняно із результатами морфологічного дослідження (Табл. 1).

Таблиця 1. Співставлення результатів УЗД, РКТ та МРТ із морфологічною верифікацією діагнозу у хворих на нирково-клітинний рак.

* - враховувались лише метастази до печінки

Клінічна стадія пухлини Вільмса встановлена у відповідності із класифікацією WTS-3 (V.T. Farewell, G,J. D`Аngio etal.,1981). Відомості про розподіл обстеження дітей за клінічною історією захворювання наведені в таблиці 2.

Із 32 обстежених пацієнтів місцеві рецидиви новоутворень виникли у 25% хворих. Проте аналізу піддані додатково 11 випадків відновлення пухлинного росту в зоні первинного новоутвору. Розподіл дітей у відповідності із строками виявлення рецидиву нефробластоми після закінчення спеціального лікування наведено у таблиці 2.

Таблиця 2. Співставлення результатів УЗД, РКТ та МРТ із морфологічною верифікацією діагнозу у хворих на нефробластому.

Таблиця 3. Розподіл рецидивів нефроблостоми за строками виникнення

*на фоні лікування; **хлопчики; ***дівчатка.

Всім хворим було проведено комплекс діагностичних обстежень, який включав: ультразвукове сканування (УЗД); рентгенівську комп`ютерну томографію (КТ); магнітно-резонансну томографію(МРТ).

Ультразвукова томографія проводилась на ультразвуковому сканері фірми “Aloka”, модель Lexus SSD1100, який працює у режимі реального часу за принципом сірої шкали. Використовувався трансабдомінальний конвексний датчик із частотою 3,5 МГц та глибиною сканування 20 см. Режими підсилення фокусування, динамічного діапазону були оптимальними для кожного хворого. УЗД нирок виконували за звичайними методиками у положенні хворого на лівому та правому боці по черзі.

РКТ хворих проводилось на рентгенівському комп`ютерному томографі Somatom HQ фірми Simens. Товщина сканів становила 8 мм. Із міжскановим інтервалом 8 мм., при необхідності зменшували товщину шару сканування до 2 мм. Обстеження не вимагало спеціальної підготовки, окрім випадків підвищеної рухової активності у дітей. У цих випадках застосовували внутрішньовенну або внутрішньом'язову анестезію за схемою: В/М - каліпсол 5 мг на 1 кг.; атропін 0,1 мг. на рік життя. В/В - каліпсол 1,5 - 2 мг на 1 кг.; атропін 0,1 мг. на рік життя.

Всі дослідження було проведено із «підсиленням» КТ зображення, за методикою «болюсного» введення неіонної контрастної речовини «Омніпак» - 240. Методика грунтується на одномоментному внутрішньосудинному введені контрасту в об'ємі 0,8 - 1,0 мг. на 1 кг. ваги.

Обстеження пацієнтів вікової групи 40-80 р. проводилося в лабораторії МРТ ЦБК МО РАН на МР томографі фірми “BRUKER” R-23 (Німечина)із напругою магнітного 0,25 Тл. за оригінальною методикою, розробленою у лабораторії МРТ ЦКБ МО РАН. За основу розробки алгоритму методики були прийняті стандартні протоколи обстеження, особливістю яких було багатоступеневе отримання Т1- та Т2 33. Одержувалося кілька серій зображень із різними показниками TR та TE як у діапазоні Т1, так і у Т2. Зображення оцінювались на грунті сумарної інформації.

Дітей було обстежено на томографі МРТ-50А фірми “Toshiba” із напругою магнітного поля 0,5 Тл., за стандартними методиками із одержанням Т1-Т2 33 у ІП SE, при цьому отримували зображення у трьох ортогональних проекціях (фронтальній, аксіальній та сагітальній).

Отримані результати обстежень були статистично оброблені із обчисленням: точності, чутливості, специфічності, рівня позитивної та негативної оцінки для УЗД, КТ, МРТ у визначенні стадії пухлинного ураження.

Результати дослідження та їх обговорення.

На підставі обстеження 58 дорослих осіб віком 41 -82 років із морфологічно верифікованим діагнозом НКР доведено, що ультразвукове дослідження не може використовуватись як самостійний метод визначення стадії опухового процесу. Незважаючи на досить високі показники специфічності (76,2 - 100,0%)(Рис 3), УЗД відрізняється низькою чутливістю у відокремленні саме тих ознак, що визначають стадію захворювання (рис. 1, 2). У таблиці 4 наведено розподіл хворих за стадією захворювання та відображено діагностично значимі критерії відокремлення стадій НКР. Дані ультразвукової діагностики дозволили встановити, що ехоструктура новоутворів нирки на різних стадіях дещо відрізняється. Так, при І та ІІ стадіях нирково-клітинного раку переважала однорідна структура пухлини (гіпо-, ізо-, гіперехогенні). Лише наявність гіпоехогенного ободу у 5^ти випадках дозволяла виявити ізоехогенні утворення. Відповідно до прогресування захворювання(ІІІ та IV стадії) змінювалась і характеристика ультра - звукової будови пухлини. Переважав змішаний тип ехоструктури (81,8%). Гомогенні новоутворення, практично, не зустрічалися (18,2%).

Таблиця 4. Розподіл хворих на НКР за стадією.

Так, проростання пухлини власної ниркової капсули (ІІ ст.) на підставі результатів сонографії вірно визначено у 5 із 11 хворих (рівень позитивної оцінки - 45,5%). Чутливість методу при наявності опухових тромбів в нижній порожнистій та нирковій венах не перевищувала 25,0% (ІІІ А ст.). Досить проблематичною виявилась і діагностика метастазів НКР у регіонарні лімфатичні вузли (точність у визначенні ІІІ В ст. - 74,1%). Недостатньою була й ефективність методу щодо констатації проростання пухлини в суміжні органи (IV А ст.; чутливість - 57,1%). До того ж, із усіх найчастіших локалізацій гематогенного метастазування НКР, УЗД може бути корисним лише в діагностиці вогнищевого ураження печінки. Низький рівень діагностики ураження л/в може пояснюватися акустичними вадами та відсутністю одностайної думки щодо визначення критеріїв ураження лімфатичних вузлів.

Рис 1. Точність УЗД, РКТ та МРТ у визначенні стадії при НКР.

Рис 2. Чутливість УЗД, РКТ та МРТ у визначенні стадії при НКР.

Рис 3. Специфічність УЗД, РКТ та МРТ у визначенні стадії при НКР.

Так само було визначено низьку ефективність УЗД у встановленні стадії нефробластоми та її рецидиву (32 - нефробластоми та 18 - рецидивів нефробластоми). Найбільша кількість помилок виникла при відокремленні ІІ від ІІІ стадій (вірно встановлено стадію захворювання 8 випадках), що зумовлено низьким рівнем позитивної оцінки - 50,0% та низькою специфічністю - 66,7%.

При оцінці комплексу ознак, що визначали діагноз ІІІ стадії, точність методу не перевищувала 68,7%. А показники чутливості, рівнів позитивної та негативної оцінки були найнижчими (10,0%; 50,0%; 70,0% відповідно). Достатньою чутливість УЗД була лише при пошуку гематогенних метастазів до печінки (93,2%).

Таблиця 5. Частота діагностично-важливих ознак визначення стадії первинної гіпернефроми

У визначенні стадії НКР КТ також, як і УЗД, відрізняється відносно вищою специфічністю та рівнем негативної оцінки у порівнянні із точністю та рівнем негативної оцінки. Як і при УЗД, було відзначено, що будова пухлини залежить від її стадії та розмірів. Так, невеликі пухлини були гомогенними і мало відрізнялися за щільністю від ниркової паренхіми, в/в контрастування сприяло виявленню пухлин за рахунок різного “ослаблення” контрастування нормальної та пухлинної тканини при однаковому ступені “підсилення” протягом першої хвилини дослідження. Динамічне спостереження за значенням щільності дозволило виявити ділянки у товщі паренхіми нирки. У деяких випадках рак проявлявся загальним збільшенням нирки із збереженням форми та гомогенності структури, однак в аксіальній площині орган округлюється, пазуха зміщується вперед та медіально (2) або нирка набуває поліциклічного контуру.

Пухлини ІІІ стадії у переважній більшості випадків були овоїдної форми, при IV стадії мали неправильні контури. За будовою ці пухлини були негомогенними. Структурні зміни пояснювалися процесами некротизації, і їх зображення мало картатий вигляд.

Незважаючи на деякі утруднення в діагностиці метастазів у лімфатичні вузли та пухлинних тромбів до НВ та НПВ. Точність методу у визначенні стадії коливалась в межах 91,4 - 100,0% при НКР (Рис 1) та 90,6 - 96,8% - нефробластоми (рис 4).

Діагностична ефективність МРТ була такою ж при визначенні розповсюдження пухлинного процесу як і при КТ. НКР проявлявся на Т₁- та Т₂ЗЗ зміненим сигналом, нерівністю контурів нирки, у ряді випадків - збільшенням органу у розмірах. Нами встановлено, що не існує специфічних МРТ ознак (морфологічних, за характером МР - сигналу, величинах Т₁ або Т₂), які б дозволили однозначно засвідчити гістологічну природу процесу.

РН на Т₁ ЗЗ формує МР - сигнал неоднорідної інтенсивності за рахунок геморагічних вогнищ з підсиленим сигналом та некротичних - із гіпоінтенсивним. Особливо це характерно для пухлин великих розмірів. На Т₂ЗЗ гіпернефроми дають, як правило, гіперінтенсивний МР - сигнал. Хоча треба відзначити, що інтенсивність сигналу від вогнищ внутрішньопухлинного крововиливу пов`язана із ступенем біотрансформації гемоглобіну у часі.

На Т₁ЗЗ новоутворення мали середню інтенсивність сигналу між такою від мозкової тканини та від кори нирки. На Т₂ЗЗ вони давали, як правило, сигнал підвищеної інтенсивності, близький до коркової речовини. 31 пухлина більш чітко візуалізувалась на Т₁,- а 23 - на Т₂ЗЗ. Хоча у 4 випадках (3 карциноми в І стадії та одна у ІІ стадії ураження) пухлини були ізоінтенсивні з нирковою паренхімою на Т₁ - та Т₂ЗЗ та виявлялись лише за рахунок контуру нирки. Низька протонна щільність фіброзної тканини та її подовженість у часі Т₁ дає можливість виявити на томограмі псевдокапсулу РН у вигляді зони гіпоінтенсивного сигналу, що візуалізується на Т₁- та Т₂ЗЗ.

Рис 4. Точність УЗД, РКТ та МРТ у визначенні стадії ПВ та її рецидиву.

Рис 5. Чутливість УЗД, РКТ та МРТ у визначенні стадії ПВ та її рецидиву.

Рис 6. Специфічність УЗД, РКТ та МРТ у визначенні стадії ПВ.

При МРТ виникли ті ж проблеми, що і при КТ щодо діагностики ураження л/в, оскільки жоден з вище згаданих методів не дає можливості проводити диференційну діагностику між ураженою і гіперплазованою лімфатичною тканиною, і основним критерієм при оцінці ураження л/в є збільшення їх розмірів та утворення конгломератів.

Діагноз рецидиву пухлини Вільмса було у 19 хворих. Результати комплексного обстеження засвідчили, що ультразвукове дослідження недостатньо ефективне у вирішенні цього завдання. Акустичні вади: метеоризм, петлі кишковника, що виконують ниркове ложе, - перешкоджають отриманню інформативних зображень (7 псевдонегативних заключень) точність - 57,9%; чутливість - 61,1%.

Точність та чутливість при комп'ютерній томографії та МРТ були значно вищими (94,7 та 100% відповідно). Хоча, як і при УЗД, було одне псевдопозитивне заключення, коли післяопераційні зміни було прийнято за відновлення опухового процесу.

На початковому етапі місцевий рецидив характеризувався гомогенною структурою та чіткими контурами, але з часом його структура змінювалась на негомогеннну, а відсутність фіброзної капсули та експансивний ріст призводили до розмивання меж між рецидивом та оточуючими його структурами.

Проаналізувавши отримані результати, було розроблено алгоритми використання діагностичних методів УЗД, КТ, МРТ для визначення стадії НКР та пухлини Вільмса (табл. 6), пошуку рецидивів нефробластом (табл. 7).

На першому етапі, при визначенні стадії, ми пропонуємо використовувати УЗД, оскільки цей метод продемонстрував високу точність у встановленні діагнозу раку нирки (93,1% - НКР; 93,2% - ПВ). Але низькі показники точності при уточненні розповсюдженості пухлинного процесу не дозволяють використовувати його для визначення стадії захворювання.

Оскільки рентгенівська комп'ютерна томографія продемонструвала більш високі показники діагностичної ефективності при визначенні стадії захворювання, за рахунок визначення інвазії до суміжних органів, метастатичного ураження лімфатичних вузлів та віддалених гематогенних метастазів, її рекомендовано використовувати на другому етапі обстеження. Метою другого етапу є точне встановлення стадії захворювання. Але суттєвим недоліком цього методу виявилося визначення пухлинного тромбу до ниркових судин.

Тому нами запропоновано третій етап обстеження з використанням магнітно - резонансної томографії. Цей метод дозволяє майже із 100% вірогідністю встановлювати наявність пухлинного тромбу. Метою цього етапу є уточнення стадії захворювання.

Таблиця 6. Алгоритм застосування УЗД, КТ та МРТ у визначенні стадії пухлини нирки

Для пошуку рецидивів нефробластом УЗД виявилась недостатньо ефективною (точність 57,9%), тому цей метод ми не ввели до діагностичного алгоритму.

На відміну від УЗД діагностична спроможність КТ та МРТ становила 94,7%, в одному випадку була припущена гіпердіагностика (післяопераційні зміни сприйняті як відновлення пухлинного росту), тому нами було запропоновано одноетапний алгоритм пошуку. На першому місці поставлено МРТ, оскільки цей метод достатньо інформативний та дозволяє уникнути зайвого опромінення пацієнтів у разі успішного лікування. Оскільки особливістю методу є менш точне визначення інвазії до суміжних органів, ніж при КТ, нами було введено уточнюючий етап (IБ) із використанням рентгенівської комп'ютерної томографії. Цей етап доцільно використовувати лише при встановленому діагнозі рецидиву пухлини Вільмса, при сумнівних результатах МРТ щодо інвазії до суміжних органів, оскільки при одному КТ дослідженні черевної порожнини доза опромінення сягає більш ніж 60 мкЗв

Таблиця 7. Алгоритм застосування КТ та МРТ у встановленні діагнозу рецидиву нефробластоми.

Підсумовуючи результати досліджень необхідно відзначити, що дану проблему не слід вважати остаточно вирішеною. Подальший розвиток обладнання для проведення УЗД, КТ, МРТ; розробка нових контрастних речовин потребують дальшого наукового вивчення, що сприятиме більш підвищити точність визначення та стадіювання РН й зменшити кількість діагностичних помилок.

На підставі одержаних результатів дійшли висновків:

Висновки

1. Ультразвукове дослідження у визначенні стадії нирково-клітинного раку відрізняється високими показниками специфічності (76,2 - 100,0%) та рівня негативної оцінки (88,% - 96,3%) при недостатній чутливості (25,0 - 68,8%). Низький показник загальної діагностичної точності (74,1 - 89,7%) зумовлений утрудненням констатації: проростання пухлиною ниркової капсули (I -II ст.); ураження ниркової та нижньої порожнистої вен (II - IIIA ст.); метастазування в лімфатичні вузли (IIIB - IIIC).

У визначенні стадії нирково-клітинного раку для рентгенівської комп'ютерної томографії притаманне перевершення специфічності (93,2 - 100,0%) та рівня негативної оцінки (94,2 - 100,0%) над чутливістю (66,7 - 92,9%) та рівнем позитивної оцінки (72,2 - 100,0%). Переважна більшість діагностичних помилок стосується лімфогенних метастазів та пухлинних тромбів в нижній порожнистій та нирковій венах (IIIА,В,С ст.).

У порівнянні із КТ МРТ має безперечні переваги у візуалізації пухлинних тромбів (IIIА ст) до ниркової та нижньої порожнистої вен (точність - 98,3% проти 89,7%; чутливість 87,5% проти 25,0%). Однак, констатація проростання до суміжних органів на основі результатів МРТ поступається перед такою на основі КТ (точність 96,6% проти 98,3%).

У діагностиці нефробластом діагностична ефективність КТ та МРТ була однаковою (93,7%), перевищуючи таку для УЗД майже на 12%. При визначенні стадії захворювання, аналогічно до нирково-клітинного раку, виникають утруднення в діагностиці метастазів до лімфатичних вузлів, судинних пухлинних тромбів при КТ, проростання до суміжних органів при МРТ.

У діагностиці рецидивів нефробластом УЗД не може вважатись єдиним методом обстеження. Навіть при негативних результатах УЗД протягом першого півріччя після радикального видалення пухлини доцільно щомісячно виконувати МРТ (як альтернативу КТ).

Променева діагностика первинних новоутворень НКР та гіпернефром передбачає три послідовних етапи обстеження хворих. На першому - при підозрі на наявність патології сечовидільної системи слід виконувати УЗД з метою візуалізації новоутворення та визначення ознак позаниркового розповсюдження. КТ, як другий етап обстеження, вирішує завдання визначення стадії опухового процесу. МРТ доцільно для уточнення наявності пухлинного тромбу в судинах.

7. Обстеження дітей підданих радикальному лікуванню з приводу пухлини Вільмса, розпочинається з МРТ, оскільки точність сонографії у візуалізації рецидивів нефробластоми не перевищує 57,9%. КТ може доповнити результати МРТ у візуалізації метастазів у легені та поширеності процесу в суміжні органи.

злоякісний пухлина вільмса рецидив

Список опублікованих праць за темою дисертації

Дыкан И.Н., Гордиенко К.П., Ахадов Т.А., Ответчиков И.Н., “Дооперационное определение стадии злокачественных опухолей почек на основании компьютерной и магнитно-резонансной томографии” // Український журнал малоінвазивної та ендоскопічної хірургії, Київ, 1997, Volume 1, №4, с11 - 14.

Гордиенко К.П., “Изучение возможностей рентгеновской компьютерной томографии и магнитно-резонансной томографии в дооперационном определении стадии злокачественных новообразований почек у взрослых и детей” // Збірка наукових робіт Асоціації Радіологів України. Променева діагностика, променева терапія “Торокальна радіологія” / Київ, 1997 р., с.76 - 78.

Дыкан И.Н., Рогожин В.А., Левковская Л.Ю., Гордиенко К.П., Козаренко Т.М., Шайда Е.В., Иванков А.П., “Эффективность УЗИ, КТ, МРТ при нефробластомах” // Збірка наукових робіт Асоціації Радіологів України. Променева діагностика, променева терапія, / Київ, 1997, Випуск 1, с.71 -73.

4. Гордієнко К.П., Шайда О.В., “Діагностика та лікування пухлини Вільмса у дітей в Україні після аварії на ЧАЕС” //Научные труды УкрРНИИОР “10 лет после аварии на ЧАЭС”, Киев, 1996г., с.62-63.

5. Ахадов Т.А., Дыкан И.Н., Ответчиков И.Н., Гордиенко К.П., Сычова Т.В., “Рентгеновская компьютерная и магнитно-резонансная томография в диагностике и стадировании опухолей почек” Тез. доп. Генітоурорадіологія. Республіканська науково-практична конференція. / Львів, 16 - 17 трав. 1996 /, Київ, 1996, с.48.

6. Левковская Л.Ю., Балицкая О.В., Лещишина Е.М., Гордиенко К.П., Козаренко Т.М., Шайда Е.В. “Ультразвуковое исследование (УЗИ) в выявлении рецидивов опухоли Вильмса” // Тез. доп. Генітоурорадіологія. Республіканська науково-практична конференція.

/ Львів, 16 -17 трав. 1996 /, Київ, 1996, с. 66-67.

7. Дыкан И.Н., Гордиенко К.П. “Диагностика опухоли Вильмса у детей на Украине после аварии на ЧАЭС”. Тез. докл. Международная конф. “Современная КТ и МРТ в многопрофильной клинике”, / Москва, 11 - 12 ноября, 1997. с.182 - 184.

8. I. Dykan, K. Gordiyenko, ''Diagnostic imaging in staging of Wilms tumor''. Abstr. 20^th International Congress of Radiology, / New Dtlhi, 19^th - 23^rd Sehtember, 1998 / India, 1998, p.200.

9. I. Dykan, K. Gordiyenko, ''Diagnostic imaging in staging of Wilms tumor''. Abstr. European Congress of Radiology, / Vienna, 7-12 March, 1999 / Austria, 1999, p.236.

Размещено на Allbest.ru